Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «гори»
Шукати «гори» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Вверх – вго́ру, догори́, на-го́ру, горі́ (гал.). • Посмотри вверх – подиви́ся вго́ру. • Пойдём вверх – ході́м на го́ру. • Вверх ногами, вверх дном – догори́ нога́ми, шкеребе́рть, горі́ніж. • Вверх животом – горіче́рева́, (вульг.) голівче́рева́, голіче́рева́. • Вверх лицом – горі́ли́ць, горі́знач. • Вверх по реке, против течения – про́ти води́, у-стрі́ть води́. • Вверх на гору (снизу к вершине горы) – під го́ру. [Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати: це не те, що з гори́]. |
| Вели́чие –
1) ве́лич (р. -чи) (ж. р.), вели́ччя, вели́чність, вели́кість, (р. -кости). [Страшні́ в свої́й ве́личі го́ри. Ве́лич ду́ха. Вели́ччя бо́же. Мора́льна вели́чність. Вели́чність на́ції]. |
| Вербова́ть, завербова́ть – вербува́ти, звербува́ти, затяга́ти, затя́гувати. [Ой як-же нас вербува́ли, зло́ті го́ри дарува́ли, а як-же нас звербува́ли, то в кайда́ни закува́ли. Затяга́ють жіно́цтво до проститу́ції. Брут і Ка́ссій затя́гують на нас затя́жців (Куліш)]. |
| Верху́шка –
1) верх, вершо́к, верше́чок, верхі́в’я́. [Вершо́к на ша́пці си́ній. Дощо́ва хма́ра висо́вує з-за гори́ своє́ верхі́в’я (Коцюб.)]. • В. горы – вершо́к, верше́чок, шпиль, шпиле́чок, щолопо́к; (соб.) верхогі́р’я. • Крутая в. – щовб, що́вба. • Острая в. – остри́ця (гал.). • В. растения – щит, щито́к (р. -тка́) чуб, чубо́к (р. -бка́), верше́чок (р. -чка), верхі́вка, ку́дер (р. -дря). • В. дерева (соб.) – верхові́ття. [А я на тій ру́ті-м’я́ті щити́ позрива́ю. Зломи́в щито́к з дубка́. На ду́бові, на верше́чку, там посія́в мужи́к гре́чку. Золоті́ї верхі́вочки]. См. Верши́на; 2) анат., в. легкого – вершо́к. |
| Вздыма́ть, -ся – здима́ти, -ся, підно́сити, -ся (гал.), підійма́ти, -ся, встава́ти, вста́ти, (о груди) движі́ти. [Хви́лі здима́лися, як гори. Пла́кав та вже не го́лосно, ті́льки гру́ди час од ча́су движі́ли (Крим.). Височе́нні го́ри підно́сили вго́ру свої́ снігові́ верши́ни. Гора́ми хви́лю підійма́ (Шевч.). Встає́ хма́ра з-за Лима́ну (Шевч.)]. • В. волнами – хвилюва́ти. [Паху́чий дим з кади́ла хвилюва́в під саме́є склепі́ння (Дніпр. Чайка)]. |
| Вниз –
1) вниз, нани́з, дони́зу. [Спуска́йсь із гори́ тихі́ше вниз (Ном.)]; 2) (к земле, на землю, на пол) додо́лу, на-ді́л, до́лі. [Серди́тий ві́тер завива́, додо́лу ве́рби гне висо́кі (Шевч.). Спу́щені додо́лу о́чі (Коцюб.). Сльо́зи коти́лися по що́ках та спада́ли на-ді́л (Крим.). Заверещи́ть жі́нка: до́лі, до́лі! – він за́раз присіда́ додолу́ (Мар. Вовчок)]; 3) (под гору) з гори́. [Сапа́ти й коси́ти кра́ще під го́ру, ніж з гори́ (Звиног.)]. • Вниз по реке, вниз по течению – за водо́ю на-ни́з. [Пливе́ на-ни́з. Іди́, до́ле, за водо́ю]. • Вниз под что-л., под низ – наспі́д. [Схова́ла в скри́ню аж наспі́д]. • Вниз головой – сторч, сторч голово́ю, сторчака́, сторчма́, сто́рчки, до гори́ нога́ми. [По ха́ті ходжу́ сторч. Він бу́де леті́ти сторчака́ з Тарпейського у́рвища (Кул.). Так сторчма́ й покоти́всь (Крим.)]. • Повесить вниз головою – пові́сити сторчма́, стрі́мголо́в, стрімгла́в. • Упасть вниз головою – сторчака́ да́ти. |
| Выка́тываться, вы́катиться – вико́чуватися, ви́котитися. [Дві сльози́ ви́котилися з оче́й. Со́нечко вико́чується з-за гори́]. |
| Высо́кий – висо́кий (ум. височе́нький, ув. височе́нний, височе́зний), вели́кий (ум. величе́нький, ув. величе́н[з]ний). [Висо́ке не́бо. Височе́нні го́ри. На га́лявині стої́ть величе́нький дубо́к, ви́щий за всі и́нші]. • Наивы́сший – найви́щий, кра́йній. [Гістері́йні парокси́зми дійшли́ до кра́йніх гра́дусів]. • Высо́кий и тонкий – гінки́й, стрибулькува́тий, високове́рхий. [Високове́рхі коно́плі (М. Вовч.)]. • Высо́кий ростом – висо́кий на зріст, ро́сл(ав)ий, високоста́нний, (шутливо) довга́ль, довга́нь, довге́ло, довготеле́сий. • На высо́ких ногах (о животн.) – сагани́стий, циба́тий, цибаня́стий. [Цибаня́ста ку́рка]. • В. (о голосе) – висо́кий, горови́й, тонки́й. • В. (о дереве) – гонча́к. • В. (о цене) – вели́ка (и висо́ка) ціна́. • Делать высо́ким – роби́ти висо́ким, височи́ти, виви́щувати. • Делаться вы́ше – ви́щати, підви́щуватися. • Быть вы́ше всего, всех – переви́щувати все, всіх; (превосходить) переважа́ти кого́. • Високо́-ви́соко; высоко́-высоко́ – гень-ви́соко, геть-ви́соко, геть-геть. • Вы́ше чего – [по]ви́ще чого́, над чим, по-над чим, над що. • Из находящегося вы́ше – з-над. [З-над хма́ри]. • Стать вы́ше чего – ви́йти з чо́го. |
| Гора́ –
1) гора́ (ум. гі́рка, гі́ронька, гі́рочка), бе́скид (р. -ду). • Гора́ лишённая растительности – ли́са гора́, лисого́ра, лисогі́р (р. -го́ру). • Ледяная (пловучая) гора́ – льодова́ (кри́жана) гора́. • Крутая гора́ – крута́ (стрімка́) гора́. • Отлогая, покатая гора́ – уло́га гора́, поло́га гора́. • Вершина горы́, см. Верху́шка и Верши́на. • Склон (склоны) горы́ – згі́рок (р. -ку), у́збіч (р. у́збочи), узгі́р’я, узбі́ччя. • На склоне горы́ – на згі́рку, на у́збочі, на узгі́р’ї, на узбі́ччі. • Подошва горы́ – низ гори́, підо́шва гори́, (обширнее) підгі́р’я. • Отрог горы́ – відно́га. • Цепь гор – па́смо гір. • Ходить по гора́м и по дола́м – ходи́ти го́рами й до́лами (доли́нами), гі́р’ям і поді́ллям. • В го́ру (вверх по горе́) – на го́ру, у го́ру, під го́ру, до гори́. [Підійма́тися у го́ру. Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати, не те, що з гори́]. • По́д гору – з гори́. • По горе́ – горо́ю, по горі́ [Доро́га йшла горо́ю. Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли]. • Через го́ру – через го́ру, через верх. • Под горо́й – під горо́ю, попід горо́ю, (обширнее) по-підгі́р’ю. • На горе́ – на горі́. • Лежащий, живущий за гора́ми, между гора́ми, на гора́х, под горо́ю (гора́ми), пред горо́ю (гора́ми), см. Заго́рный, Межго́рный, Наго́рный, Подго́рный, Предго́рный. • Житель гор, см. Го́рец. • Итти в го́ру (приобретать значение) – іти́ вго́ру, си́лу бра́ти (забира́ти), у си́лу вбива́тися. • Надеяться на кого, как на каменную го́ру – поклада́тися на ко́го мов на тверди́й мур, цілко́м (як на се́бе) здава́тися на ко́го, цілко́м увіря́ти (звіря́тися) на ко́го. • Не за гора́ми – незаба́ром, незаба́вом, невдо́взі, невза́довзі. • Как гора́ с плеч – як ка́мінь із се́рця, з плече́й (з пліч). • Гора́ родила мышь – моги́ла ми́шу породи́ла, з лемеша́ ви́йшла шва́йка; 2) (масса: чаще го́ры) ку́па, си́ла (силе́нна), бе́зліч. • Гора́ денег, гора бумаги, горы книг и т. д. – ку́па (си́ла силе́нна, бе́зліч) гро́шей, папе́ру, книжо́к, ці́ла гора́ папе́ру. • Сулить золотые го́ры – золоті́ го́ри обіця́ти, ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́. • Горо́ю, нар. – 1) горо́ю, як гора́. • Волны, поднимаются горо́ю – горо́ю хви́ля встає́. • Волосы горо́й стояли – воло́сся ї́жилося, воло́сся дубора́ йшло́, до-гори́ стоя́ло. • Грива горо́й – гри́ва ди́бом (ду́бом) ста́ла. • Пир горо́й – бе́нькет на всю гу́бу, на сла́ву. • Стоять за кого горо́й – розпина́тися за ко́го (и за ким); 2) (берегом, сухим путём) – бе́регом, горо́ю, суходо́лом, грудко́м. |
| Дебрь – не́тря[а], пу́ща, де́бра, гуща́вина́. [У такі́ убра́вся не́трі, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.). В го́ри-не́трі утіка́ймо! (Крим.). Чи мо́же ки́нутись туди́, у пу́щу, і в ди́ких не́трах пробива́ть доро́гу? (Л. Укр.). Заплу́тається в не́трях несходи́мих супере́чностей (Єфр.)]. |
| Доли́на – доли́на (ум. доли́нка, доли́ночка, доли́нонька), діл (р. до́лу); (низина) низ (р. ни́зу), низькоді́л (р. -до́лу). [З гори́ спусти́вся в діл (Крим.). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми. Коза́к Савлу́к ходи́в і набрі́в оце́й низькоді́л, де тепе́р село́ (М. Вовч.). Пішли́ низа́ми]. • Небольшая круглая -на – падь (р. па́ди), па́дина. • Степная -на длинная и узкая (овраг) – ба́лка, ба́лище. [По ба́лищах степови́х]; лесистая – байра́к (р. -ку). • Доли́нка между двумя возвышениями – жоло́бина, жо́лоб (р. -ба); между горами – межи́гір’я; (теснина) про́смик; устье доли́ны – придоли́нок (р. -нку). [На степку́ садо́чок у придоли́нку]. • Начало доли́ны – одве́ршок (р. -шку). • Житель доли́ны – долиня́нин. • Доли́нный – доли́нний, доли́новий, долиня́ний, до́льний. |
| Заблужде́ние – по́милка, помилко́ва (неправди́ва) ду́мка, помилко́вий (неправди́вий) шлях, оми́лення, зблука́ння, (гал. и стар.) блуд, о́блуд, за́блуд (-ду), зблу́да. [Тре́ба розві́яти його́ по́милку (помилко́ву ду́мку). І блу́дів накопи́чуються го́ри, що й пра́вду нам наві́ки закрива́ють (Куліш). Він ці́ле життя́ ніс тя́жку ка́ру за своє́ хвиле́ве зблука́ння]. • Вводить, ввести в -ние – омиля́ти, омили́ти, змили́ти кого́, при(з)во́дити, при(з)ве́сти до по́милки, до облу́ди, на хибни́й шлях ста́вити (поста́вити), збива́ти (зби́ти) з правди́вого шляху́, дури́ти, піддури́ти, здури́ти кого́, (гал.) блу́дом пове́сти кого́. • Введение в -ние кого – оми́лення кого́, призве́дення до по́милки кого́, дурі́ння кого́. • Быть в -нии – помиля́тися, бу́ти оми́леним, (гал.) блу́дом іти́ (піти́). [Ве́льми коха́ли та́то ма́му і бага́то де в чо́му були́ про не́ї оми́лені (Кониськ.)]. • Впасть в -ние – помили́тися, омили́тися. • Вывести из -ния кого – з’ясува́ти кому́сь його́ по́милку, о́чі розкри́ти кому́. |
| Заку́тываться, заку́таться – заку́туватися, заку́татися, уку́туватися, уку́татися у що, чим, загорта́тися, загорну́тися чим, у що, завива́тися, зави́(ну́)тися чим, у що, (плотно) утушко́вуватися, утушкува́тися у що, чим, затушко́вуватися, затушкува́тися, (толст. платком) заку́шкуватися, заку́шкатися чим, (о мн.) поза[пов]ку́туватися, позагорта́тися, позатушко́вуватися, повтушко́вуватися; см. Завё́ртываться, Обвё́ртываться. [Заку́туються з голово́ю в плащі́ і подаю́ться до двере́й (Л. Укр.). І в тума́ни, як в намі́тку, завину́лись го́ри (Руданськ.). Повку́туємося до́бре, то й не бу́де хо́лодно (Черн. п.)]. |
| Зарде́ть и Зарде́ться – зашарі́[и́]тися, зачервоні́тися; (загореться) зайня́тися, розпала́тися (-ла́юся, -єшся) и розпали́тися (-лю́ся, -лишся), спалені́ти, заже́врі́тися, (о плодах, ягодах) зашарі́[и́]ти(ся), зачервоні́ти(ся). [Я цілува́тиму ву́стонька го́жі, щоб загорі́лись, щоб зашарі́лись, на́че ті кві́тоньки з ди́кої ро́жі (Л. Укр.). Гафі́йка зашари́лась вся, на́віть по́ночі ви́дко було́ (Коцюб.). Зайняли́ся го́ри (Олесь). Да́рка спалені́ла (Л. Укр.). Пухке́нькі щі́чки так і заже́врілись (Тесл.). Зачервоні́лася, як та кві́точка (Куліш)]. • -де́ться чем (разгореться, вспыхнуть) – спалахну́ти, запала́ти, розпали́тися чим. • Его взгляд -де́лся ревностью, ненавистью – його́ по́гляд спалахну́в (запалав) ре́внощами, (з)не́на́вистю. • Зарде́вшийся – зашарі́лий, спалені́лий, зачервоні́лий, заже́врі́лий. |
| Заса́живать, засади́ть –
1) (что чем) заса́джувати, засади́ти, (о мн.) посади́ти, позаса́джувати що чим [Уве́сь капусни́к засади́ли капу́стою та баклажа́нами (Катериносл.). А ми го́ри поса́димо собі́ виногра́дом (Етн. Зб. V)]. • -вать, -ди́ть лесом – заса́джувати, засади́ти лі́сом, заліся́ти, заліси́ти; 2) (в тюрьму и т. п.) садови́ти, посадови́ти, заса́джувати, засади́ти, завдава́ти завда́ти, закида́ти, заки́нути, зачиня́ти, зачини́ти, (грубо) запако́вувати, запакува́ти, запро(в)то́рювати, запро(в)то́рити кого́ (у в’язни́цю). [За пісні́ садо́влять теж за ґра́ти (Самійл.). Засади́ли у те́мну темни́цю (Чуб. V). Ще підслу́хає сло́во яке́сь поліца́й і в холо́дну завда́сть патріо́та (Самійл.). Заки́нув Гераси́ма в холо́дну (Кониськ.). Мого́ ба́тька зачини́ли в тюрму́ (Полтавщ.). Запакува́ли неща́сного чолові́ка в остро́г (Грінч.)]. • -ди́ть в садок для откармливания – заки́нути в саж; 3) -ди́ть за работу – засадови́ти до робо́ти, присади́ти (приса́джувати) до робо́ти. [Тре́ба приса́джувати до робо́ти, коли́ сама́ не бере́ться (Харківщ.). Пора́ за гре́бінь присади́ти, неха́й пряде́ (Сл. Гр.)]; 4) (воткнуть) в[за]горо́джувати, в[за]городи́ти що в ко́го, в що; см. Вса́живать 2. [Ой хто кого́ випере́дить, ніж у се́рце загоро́дить (Пісня)]. • Заса́женный – заса́джений, поса́джений чим, (лесом) залі́сений; посадо́влений, засадо́влений, за́вданий, заки́нений и т. д. куди́; приса́джений (до робо́ти). |
| Зна́мя – пра́пор (-ру), стяг (-гу), корогва́, (ум. корого́вка, корого́вця), корого́в (-гви́, ж. р.) и корого́в (-ро́гву, м. р.), кору́га́, знамено́. [Із-за гори́ коза́цькії корого́вки ви́дко (Дума). У голо́воньках черво́ний пра́пор постанови́ли (Лукаш.). Вже ві́йсько пішло́, знамена́ ма́ють (Чуб. V). Вони́ ви́соко держа́ли свій стяг (Єфр.)]. • -мя науки, свободы, коммунизма – пра́пор нау́ки, во́лі, комуні́зму. [Вго́ру ви́соко підня́ти пра́пор рі́дної нау́ки (Самійл.)]. • Сражаться под чьими-л. -мё́нами – би́тися під чиї́мись прапора́ми, корогва́ми. • Водрузить -мя – поста́вити пра́пор, стяг и т. д. |
| Золото́й, прил. – золоти́й, (ум.-ласк.) золоте́нький, золоте́сенький; совершенно -то́й – золоті́сінький. [Золоти́й пе́рстень. Про́мінь золоти́й (Філян.). Над Ки́ївом золоти́й го́мін, і голуби́ і со́нце (Тичина). Моя ма́тінко, моя́ золоті́сінька (Мил.)]. • -тых дел мастер, см. Золота́рь 1. • -тая валюта – золота́ валю́та. • -ты́е прииски – золоті́ копа́льні (ко́пні), золотокопа́льні (-лень), золотоко́пні (-пень). • -та́я шейка – золота́ ши́йка, золотоши́йка. • С -ты́ми перьями – золотопе́рий; с -ты́ми (золотистыми) полями – золотопо́лий; с -тыми волнами – золотохви́лій; с -то́й корой – золотоко́рий и т. д. Это человек -то́й – це люди́на – зо́лото. • -той ребёнок (перен.) – золота́ дити́на. [Що за золота́ в вас дити́на! (Н.-Лев.)]. • Зачем терять -то́е время? – на́що марнува́ти (га́яти) золоти́й час? • Обещать -ты́е горы – обіця́ти золоті́ го́ри кому́. • -тая рота, иноск. (золоторотцы, босячьё) – босо́та, босячня́, золота́рська кома́нда. • -та́я середина – а) золота́ сере́дина. [Гора́цієва про́повідь про золоту́ сере́дину (Крим.)]; б) (посредственность) золота́ посере́дність, пересі́чність, люди́на з того зо́лота, що п’ятаки́ ро́блять. • -то́й мешок (иноск.) – золота́ то́рба. • -ты́е руки (иноск.) – золоті́ ру́ки, ру́чки. • -ты́е яйца – золоті́ я́йця. • -то́й век – золота́ доба́. • -ты́е годы, -та́я юность – золоті́ (кра́сні) ро́ки, кра́сна мо́лодість. • -та́я молодежь – золота́ (бага́та) мо́лодь. • -то́й телец – золоти́й і́дол (куми́р). • -то́й молоток и железные двери (запоры) отпирает – золоти́й клю́чик до ко́жних двере́й прида́сться (Приказка); или Золоти́й обушо́к скрізь две́рі відчи́не (Номис). • -то́й мост строить (иноск.) – перекида́ти кому́ золоти́й місто́к, роби́ти золоти́й місто́к (до во́рога) (Номис). |
| II. Зреть –
1) (спеть) сти́гнути, достига́ти, дохо́дити, спі́ти, до[по]співа́ти, виспіва́ти, (редко, в песнях) зрі́ти; см. Спеть, Дозрева́ть. [Ой з-за гори́ ві́тер ві́є – кали́на не спі́є (Чуб. V). І ві́тер не ві́є, со́нце не грі́є, кали́на не зрі́є (Метл.)]. • Хлеб -ет – хліб сти́гне, доспіва́є. • Яблоки -ют – я́блука достига́ють, дохо́дять; 2) (достигать развития) доспіва́ти, (о человеке) дохо́дити зро́сту, ро́зуму, доспі́лого ро́зуму. • Нарыв -ет – боля́чка набира́є. • Мысль, ум -ет – ду́мка, ро́зум дохо́дить ро́звитку, виспіва́є. • У меня давно -ет одна мысль – в ме́не давно́ зроста́є (наспіва́є) одна́ ду́мка. |
| Зыча́ть или Зы́кать, Зы́кнуть – зича́ти, гуча́ти, (кричать) зи́кати, зи́кнути на ко́го. [А вони́ так ви́соко летя́ть та та́кечки ду́же та го́лосно зича́ть (Вовч. п.). Наш візни́к-молдува́н зи́кнув на ко́ні й пусти́в їх з гори́ що-ду́ху (Коцюб.). Реве́, люту́є Візанті́я, рука́ми бе́рег достає́, доста́ла, зи́кнула, встає́ (Шевч.)]. |
| Зябль, Зябь, Зяблина́ (вспашка) – зябля́ (-блі́), зяб (-би). [Тут доро́ги нема́: зябля́ скрізь (Бард. п.). Чорні́ли сві́жою рілле́ю зо́рані на зяблю́ го́ри (Коцюб.)]. |
| Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти. |
| Из-за –
1) (і)з-за ко́го, (і)з-за чо́го, з-поза ко́го, з-поза чо́го. [Сі́ло со́нце, з-за дібро́ви не́бо червоні́є (Шевч.). З-поза срі́бного тума́ну хви́ля срі́бного фонта́ну пле́ще та брини́ть (Крим.)]. • Встать из-за стола – вста́ти з-за сто́лу. • Возвратиться из-за границы – поверну́тися (о мног. поверта́тися) з-за кордо́ну. • Выглянуть из-за двери – ви́глянути, ви́зирнути з-поза двере́й. [З-поза двере́й ви́зирнуло весе́ле Ода́рчине обли́ччя (Крим.)]. • Из-за горы – (і)з-за гори́, з-поза гори́. [Із-за гори́ ві́тер ві́є, березо́ньку хи́лить (Метл.). З-поза скали́ виї́хало дво́є кавка́зців-верхівці́в (Крим.)]. • Из-за тучи (туч) – з-за, з-поза хма́ри (хмар). • Из-за моря – (і)з-за мо́ря, з-поза мо́ря; 2) (вследствие, по причине чего) за чим, через що, (диал., зап.) без що; (ради чего) за-для чо́го, за-ра́ди, ра́ди чо́го, (диал.) про що, (за что) за що. [До́вго не спа́ли обо́є – ко́жне за свої́ми думка́ми (Грінч.). За лихи́ми людьми́ та за ворога́ми гуля́ти не ві́льно (Пісня). Му́сів че́рез малярі́ю й болю́че знервува́ння поки́нути те́пле Туапсе́ (Крим.). Ой врони́ла я віно́чок без свій дурни́й розумо́чок (Чуб. V). Ото́ж і є найважні́ші причи́ни, за-для яки́х я вдяга́юся бі́дно (Крим.). За-ради вла́сних інтере́сів (Корол.). Стида́ ра́ди не змо́же ви́мовити ні слове́чка (Квітка). Як я тепе́р му́шу рі́дні свої́ ча́да про хлі́ба кава́лок труча́ти до а́ду? (Федьк.). За ка́рії оченя́та, за чо́рнії бро́ви се́рце рва́лося, смія́лось, вилива́ло мо́ву (Шевч.). Йому́ ця кварти́ра незвича́йно припа́ла до вподо́би за свою́ ідеа́льну ти́хість і безшу́мність (Крим.)]. • Из-за собственной неосторожности – че́рез вла́сну необере́жність. • Из-за кого (меня, тебя и т. д.) – через ко́го (ме́не, те́бе і т. д.). [Через не́ї мій вік молоди́й пропада́є (М. Вовч.). Іді́ть, ді́ти, ви од нас, нема́ життя́ через вас (Гнід.)]. • Спорить, ссориться из-за чего, из-за пустяка – спереча́тися (супере́читися), свари́тися за щось, за дурни́цю. [От учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.)]. • Из-за выеденного яйца – за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу. [За ону́чу зби́ли бу́чу]. • Соперничество из-за кого, чего – супе́рництво за ко́го, за що, через ко́го, через що. |
| Изви́в, Изви́вина, Изво́й, Изви́лина – (реки, дороги) за́крут (-ту), колі́но, за́ворот (-ту), за́воротень (-тня), закри́вина; срвн. Изги́б, Излу́чина. [Рі́чка за́крутами повила́сь по низині́ (Харківщ.). З гори́ було́ ви́дко, як Дніпро́ заверта́в колі́ном (М. Грінч.). Шлях крути́вся за́воротами (М. Грінч.)]. • Делать -ви́вы – крути́тися, криви́ти; см. Извива́ться. [Тут ву́личка йде про́сто, ніку́ди не кри́вить (Звин.)]. • -ви́вы пресмыкающегося – зво́ї (-їв), гадю́чі ви́крути (-тів). • -ви́в мозга – борозе́нка (в мі́зкові). |
| Испола́ть, мжд. – до́вгі лі́та! сла́ва! [І вам сла́ва, си́ні го́ри, кри́гою оку́ті, і вам, ли́царі вели́кі, Бо́гом не забу́ті (Шевч.)]. -ла́ть доблестным! – сла́ва хоро́брим (завзя́тим)! |
| Источа́ть, источи́ть что –
1) (изливать) вилива́ти, ви́лити що, випуска́ти, ви́пустити джерело́м, дзюрко́м (цюрко́м) (журчащей струёй) що. • Горы -ча́ют целебные ключи – го́ри випуска́ють цілю́щі джере́ла. • -ча́ть на кого свои милости – вилива́ти, злива́ти на ко́го ла́ску свою́, (одаривать) обдаро́вувати кого́ ла́скою своє́ю, уласка́влювати кого́; см. Излива́ть; 2) см. Расточа́ть. • Источё́нный – ви́литий. • -ться – вилива́тися, ви́литися, (струёй) дзюри́ти, (сплывать) сплива́ти, сплисти́. [Свято́чний на́стрій сплива́в з богі́в (икон) (Коцюб.)]. |
| Каменоло́мня – каменя́рня, каменоло́мля, каменолі́мня, кам’яна́ лама́льня, ка́м’янище, гірни́ця, гі́рня (-ні). [Будіве́льне камі́ння здобува́ється по надзе́мних каменя́рнях (Тутк.). Я говори́в про глибоче́нні я́ми, про на кам’яні́ лама́льні, ске́лі, го́ри (Куліш)]. |
| Ката́ть, ка́тывать, катну́ть –
1) коти́ти, котну́ти, покоти́ти, кача́ти, покача́ти, точи́ти, поточи́ти що или чим по чо́му; срвн. Кати́ть. [Коти́ти коло́ду (Сл. Ум.). Ска́же вона́ мені́ роби́ти: під го́ру ка́мінь точи́ти (Пісня)]. • -та́ют и ка́тят большой камень – ко́тять вели́кий ка́мінь. • Катни́ ещё разок – котни́ ще хоч раз. • -та́ть шаром – коти́ти ку́лею. • Шары -та́ть – коти́ти ку́лі. • -та́ть колесом – коти́ти ко́лесом. • -та́ть по земле, по полу – кача́ти по землі́, по підло́зі. [Вони́ і ну його́ кача́ти та верті́ти, по́ки аж прочу́нявся він (Рудч.)]; 2) (кого: возить) ката́ти, вози́ти кого́. • -та́ть в бричке – ката́ти бри́чкою. • -та́ть на лошадях – ката́ти кі́ньми. • -та́ть в лодке – ката́ти чо́вном. • -та́ть саночки (взад и вперёд) – вози́ти саночки́. • -та́ть кого по окрестностям – вози́ти кого́ по око́лицях; 3) (быстро, много ездить) (непереходн. знач.) ката́ти, гони́ти, ганя́ти(ся). • -та́й-валяй! – жени́ на всю! га́йда та й га́йда! • -та́ть во всю (ивановскую) – гони́ти на всі за́ставки́, що-ду́ху, скі́льки духу. • Катну́ть – покоти́ти, поката́ти, махну́ти, пода́тися куди́; см. Покати́ть 2; 4) (двигаться во всю, делать что во всю) ката́ти, вали́ти, па́рити, чеса́ти; см. Жа́рить 2. [Сліпо́му нема́ гори́: куди́ попа́в, туди́ й вали́ (Номис). Ма́ти па́рить по селу́, а ми собі́ ки́снем (Рудан.). Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (Чуб.). Матю́шо! ката́й «Гу́си»! (Тобіл.)]; 5) (придавать округлённую форму) ката́ти, кача́ти, валя́ти. • -та́ть свечи – кача́ти свічки́. • -та́ть хлебные шарики – кача́ти кульки́ з хлі́ба; 6) (что: придавать гладкость ими плоскость) кача́ти що. [Хоми́ха кача́ла корж (Н.-Лев.).]; (о белье) кача́ти, маґлюва́ти (о металлах) кача́ти, вальцюва́ти, (о шерсти) би́ти, валя́ти, вали́ти, (о сене) грома́дити сі́но; 7) (бить кого) чеса́ти, пі́рчити, пері́щити кого́; см. Бить, Лупи́ть. [Явту́х Рябка́ все знай по жи́жках че́ше (Г. Арт.). Меч самобі́єць чеса́в уже́ його́ ві́йсько (Грінч. I). Наро́д як зсади́в во́вка, як поча́в пі́рчить (Казка). Пері́щили, пері́щили, аж пі́р’я леті́ло (Шевч.). Дощ ці́лий день пері́щить (Київ.)]. • И пошёл -та́ть (бить) – і дава́й чеса́ти. • Ка́танный – ка́таний; (о белье) ка́чаний, маґльо́ваний; (о металле) ка́чаний, вальцьо́ваний; (о шерсти) би́тий, ва́ляний; (о тесте) ка́чаний. |
| Ката́ться –
1) (валяться перекатываясь) кача́тися, бу́ти ка́чаним. [Се́ред ха́ти кача́лась пля́шка, зва́лена з стола́ (Н.-Лев.). І вну́чечка кача́ється по садку́ бі́лим клубо́чком (М. Вовч.)]. • -та́ется по полу, по земле – кача́ється до́лі. • Как сыр в масле -ется – розкошу́є; ца́рство й па́нство ма́є; 2) (переваливаться с боку на бок) (о животн.) кача́тися, вико́чуватися, (о людях) кача́тися. [Кача́всь ко́лесом і виробля́в такі́ викрута́си (Куліш). Пес кача́ється, щоб спи́ну ви́чухати (Херсонщ.)]. • -лся от боли – кача́вся з бо́лю. • -ться клубком – кача́тися як клубо́к, клубко́м. • -ется с пеной у рта – кача́ється (звива́ється) запі́нений. • -ться со смеху – кача́тися (захо́дитися, ляга́ти, розляга́тися) зо смі́ху; 3) (ездить) ката́тися, ї́здити, проїжджа́тися, прока́туватися, поїзде́ньки справля́ти. [І зро́бимо санча́та, запряжемо́ коня́ та бу́демо ката́тися (Рудч.). Ката́тися на автомобі́лі (и автомобі́лем) (Крим.). Бу́демо заво́дити вечори́ з та́нцями, бу́демо прока́туватись кі́ньми (Н.-Лев.)]. • -ться верхом – ї́здити, проїжджа́тися ве́рхи. • -ться с горки на салазках – спуска́тися (з гори́) на санча́тах (санча́тами). • -ться на коньках – бі́гати на ковзаня́[а́]х. • -ться по льду – ко́вза́тися, со́вгатися, (с)кобза́тися (на льоду́). [Рома́н ідучи́ до шко́ли ко́взався на льоду́ й ували́вся (Васильч.)]. • -ться по Днепру – ката́тися (чо́вном) на Дніпрі́. • Любишь -ться, люби и саночки возить – лю́биш я́блучко, люби́ й оско́мочку, (с иным оттенком) не те́рши, не мня́вши, не ї́сти калачі́в. |
| Кати́ться – коти́тися, бі́гти, точи́тися. [Коти́лися (точи́лися) вози́ з гори́, а в доли́ні ста́ли, (Пісня). Ку́лька (шарик) ко́титься до я́мки (Звин.)]. • -ти́сь, братишка, дальше – мота́йся (маха́й), хло́пче, да́лі! • Волна -ти́тся – хви́ля ко́титься (біжи́ть). • Время -ти́тся – час біжи́ть (то́читься). • Из-за туч луна -ти́тся – пливе́ (виплива́є) мі́сяць з-поза хма́р. • Слеза за слезой -тся – сльоза́ біжи́ть за сльозо́ю, сльоза́ сльозу́ побива́є. • Слёзы -тятся – сльо́зи сплива́ють (ко́тяться, біжа́ть). [Сльо́зи з оче́й переста́ли сплива́ти (Коцюб.)]. • Пот градом -ти́лся с него – піт о́чі залива́в йому́; піт бу́йною росо́ю (бу́йним перло́м) сплива́в з ньо́го. • Катя́сь – ко́тячись, покотю́шки, ко́том, по́котом. [То по́котом, то по́повзом, то пі́дскоком таки́ доп’яли́сь до поро́га (М. Вовч.)]. • Катя́щийся – що ко́титься, котю́чий, кітни́й. |
| Ки́евский –
1) (из города) ки́ївський, (редко) кия́нський. [Ки́ївські го́ри. Столи́ ли́пові, образи́ кия́нські (М. Вовч.)]; 2) (из губернии) київща́нський. [Київща́нські пісні́. Київща́нський фолкло́р (Крим.)]. • -кая ведьма – ки́ївська ві́дьма. • -кая губерния, округ – Ки́ївщина. [Я з півде́нної Ки́ївщини, Звиногоро́дки (Крим.)]. |
| Класть –
1) (что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)]. • -сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти. • -сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.). • -сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою. • -сть в кучу – на ку́пу кла́сти. • -сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си. • -сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок. • -сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)]. • -сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10. • -сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни. • -сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́. • -сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що. • -сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)]. • -сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)]. • -сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го. • -сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці. • -сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть. • Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́. • -сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)]. • -сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́. • -сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік. • -сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)]. • -сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)]. • -сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну. • -сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му. • -сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)]. • -сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що. • -сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що. • -сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го. • -сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься. • -сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися. • -сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му. • -сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть. • -сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть. • -сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4. • -сть преграду, см. Прегражда́ть. • -сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем. • Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка). • Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка); 2) класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти; 3) (кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика]. • Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный. |
| Коме́та – коме́та, віха́, зі́рка з мітло́ю, мітла́, хвоста́та (волоса́та, мітла́ста) зі́рка. [Пе́ред го́лодом віха́ на за́ході стоя́ла (Херс.). Мітла́ огне́нная зійшла́, і степ і го́ри осія́ла (Шевч.)]. • Блуждающая -та – мандрівна́ коме́та, заблу́канка-коме́та. • Голова -ты – голова́ коме́ти. • Хвост -ты – хвіст коме́ти, мітла́ у коме́ти. • Ядро -ты – ядро́ коме́ти. |
| Ко́ша́чий – котя́чий, коти́ний, коше́чий, кі́тчий. [Розпереза́в че́рес (пояс) із котя́чої шкі́ри (Франко). Полі́зу на коше́чі го́ри (на печь) (Борзенщ.)]. • -чий хвост, бот. Amarantus paniculatus L. – щири́ця садова́, динде́рево, крива́вник (-ку), кра́сна трава́, кра́сне про́со; Hippuris L. – хвосня́к (-ку́), со́сонка. • -чья мята, см. Кото́вник. • -чья петрушка, бот. Cicuta virosa L. – віха́, віх (-ху), ви[е]х, воми́га. |
| Красне́ть, покрасне́ть – (становиться красным, алеть, багрянеть) червоні́ти, почервоні́ти, зчервоні́ти, шарі́ти(ся), зашарі́[и́]тися, палені́ти, спалені́ти, спа(ла)хну́ти, рум’яні́ти, зрум’яні́ти, (делаться сделаться краснее) червоні́шати, почервоні́шати, (до багрового цвета, фамил.) бурякові́ти, збурякові́ти. [Не́бо почина́ червоні́ти (М. Вовч.). Що сло́во Ули́та промо́вить, так і зчервоні́є (Г. Барв.). Так чудо́во ро́жі палені́ли з коха́ння й ра́дощі ясно́ї (Л. Укр.). Смія́лось со́нце, го́ри й ліс, шарі́ючи, смія́лись (Ворон.). Ене́я о́чі запала́ли, ввесь зашарі́всь мов жар в печі́ (Котл.)]. • -не́ть (на лице) – червоні́ти, почервоні́ти (спалені́ти и т. д.) на виду́. • Вода -не́ла от крови – вода́ червоні́ла (по[з]червоні́ла) від кро́ви. • -не́ть от какой-либо причины – червоні́ти, почервоні́ти и т. д. з чо́го. [Почервоні́ла з ра́дощів. Обли́ччя йому́ спалені́ло (фамил. збурякові́ло) з гніва́ (М. Грінч.)]. • -не́ть от стыда – червоні́ти, почервоні́ти, палені́ти, спалені́ти з сорома́ (з со́рому), (насм.) пекти́ ра́ка (ра́ків), сов. спекти́ ра́ка, напекти́ ра́ків. [Вона́ чи́нить се, палені́ючи з со́рому (Павлик). Спік він ра́ка, як завдали́ брехню́ (Харківщ.)]. • -не́ть до корня волос – червоні́ти, почервоні́ти по са́ме воло́сся. • То -не́ть, то бледнеть – міни́тися на виду́; то червоні́ти, то білі́ти на виду́. • Врёт не -нея – бре́ше без сорома́; бре́ше й о́ком не моргне́. • Покрасне́вший – почервоні́лий, зчервоні́лий, зашарі́лий, спалені́лий, зрум’яні́лий, збурякові́лий. |
| Кремни́стый – креме[і]ни́стий, креме[і]ня́стий, кременува́тий. [Го́ри креміни́стії (Звин.). Кременува́та ба́лка, – ні лі́су, ні трави́ (Яворн.)]. • Путь -тый (в перен. знач.) – шлях поро́слий терна́ми, терни́стий шлях. |
| Кры́лышко – кри́лечко, кри́лонько, кри́льце́ (мн. крильця́(та)), криля́ (-ля́ти, мн. криля́та), криля́тко, соб. кри́ллячко. [Гуся́, гуся́, лебедя́тко, візьми́ мене́ на криля́тко (ЗОЮР.). Гу́си, гу́си, лебедя́та, візьмі́ть мене́ на криля́та (ЗОЮР.). Переліта́ла найви́щії го́ри, – ма́ла крильця́та прудкі́ (Л. Укр.)]. |
| Лави́на – лави́на, снігови́на́. [Вбо́гу хати́нку важко́ю лави́ною ски́неш в безо́дню (Л. Укр.). Сніговина́, що ко́титься з гори́ (Київщ.)]. |
| Лёд – лід (р. льо́ду, зап. ле́ду, мн. ч. льоди́) кри́га. [По-під льо́дом геть загуркоті́ло (Шевч.). Ой не стій на льоду́, бо прова́лишся (Пісня). Три́чі кри́га замерза́ла, три́чі розтава́ла (Шевч.). Холо́дний, як кри́га (Приказка)]. • Тонкий лёд – тонки́й лід, при́льодок (-дку). • Лёд бесснежный – голощі́к (-що́ку). [На Дніпрі́ голощі́к, – вола́ми не прої́деш, хіба́ коня́кою (Золотон.)]. • Лёд из слежавшегося снега – на́топтень (-тня) (Сл. Гр.). • Лёд прибрежный (забережник) – за́бережень (-жня) [Рі́чка ще не заме́рзла, а за́бережні вже є (Міуськ.)]. • Лёд на ветвях (при гололедице) – ожеле́дець (-дця). • Лёд искусственный – ро́блений лід, ро́блена кри́га. • Лёд наносный – кри́га нагінна́ (прибу́ла). • Лёд тронулся – кри́га скре́сла, лід скрес. [Ско́ро оце́ кри́га скре́сла, Ка́тря вже й весня́нки заспіва́ла (М. Вовч.)]. • Лёд ломается, взломался – злама́ло кри́гу, трі́снула кри́га. • Лёд идёт, пошёл – лід руша́є (ру́шив), кри́га йде (пішла́). • Лёд встал на реке – рі́чка заме́рзла, рі́чка взяла́ся кри́гою. • Покрываться, -крыться -дом – бра́тися (взя́тися) кри́гою, (слегка) зашерха́ти, заше́рхнути, (о мн.) позашерха́ти, (едва) пришерха́ти, прише́рхнути, (о мн.) попришерха́ти, (без снега) бра́тися (взя́тися) голощо́ком; срвн. Замерза́ть, Обмерза́ть. [Морозе́ць мале́нький був, – надво́рі тро́хи прише́рхло (Лохв.). Земля́ у цю о́сінь узяла́ся голощо́ком (Полт.)]. • Окованный льдом – кри́гою оку́тий. [І вам сла́ва, си́ні го́ри, кри́гою оку́ті (Шевч.)]. • Лёд тает – кри́га (лід) та́не (розтає́). [Кри́га на Дуна́ї розта́ла так, що ру́шила вже йти (Мартин.). Незаба́ром у льодо́вні ввесь лід розта́не (Полт.)]. • Колоть лёд для ледника – руба́ти лід для (до) льодо́вні. • Провалиться на льду – провали́тися, завали́тися, заломи́тися на льоду́. [Серед ста́ву заломи́вся на тонкі́м леду́ (Руданськ.). Ой не ходи́ по льоду́, бо зава́лишся (Пісня)]. • Вода со льдом – вода́ з льо́дом. • Воды на льду – во́ди на льоду́. • Бьётся как рыба об лёд – б’є́ться як ри́ба об лід. • Идёт точно по льду – іде́ як неживи́й. • На языке мёд, а в сердце лёд – на язиці́ мід, а під язико́м лід (Номис). • У скупого и в крещенье льду не выпросить – ще́дрий, – серед зими́ сні́гу не ви́просиш! (Номис). • Злоба что лёд, до тепла живёт – і лихе́ се́рце на со́нці та́не. • Под кем лёд трещит, а под нами ломится – кому́ ли́ха вщерть, а нам з на́спою. • Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл – згада́ла ба́ба ді́вера, що хоро́ший був; згада́ла ба́ба, як дівува́ла (Приказки). • Надейся на него, как на вешний лёд – поклада́йся на йо́го, як на торі́шній сніг. • Кататься по льду на коньках – бі́гати (ката́тися) по льоду́ на ковзана́х (ли́жвах). • Разбить (сломать) лёд – проломи́ти кри́гу, зроби́ти пе́рший крок. • Страна вечных льдов – краї́на ві́чних льоді́в, пральоді́в. • Льды материковые, пловучие – льоди́ суході́льні, льоди́ мандрі́вні. |
| Ледя́нка – грома́к, ковга́н, ковга́нка. [Спуска́вся на громако́ві з висо́кої гори́ (Мирн.)]. |
| Леси́стый – ліси́стий, лісува́тий, лісни́й. [Кавка́з, ліси́сті го́ри (Крим.). Там лісні́ місця́ (М. Грінч.)]. |
| Лупи́ть, лу́пливать –
1) (сдирать кожу, снимать кожуру) лупи́ти (-плю́, -пиш), облу́плювати (-люю, -люєш) що, (свежевать) білува́ти що. [Облу́плює яйце́ (Луб.). Зарі́зав чолові́к ягня́, зібра́вся білува́ти (Манж.)]; 2) (драть, обирать) дра́ти, де́рти, обдира́ти, лупи́ти. [Що сту́пить, то лу́пить (Номис)]; 3) (уписывать) умина́ти, тро́щити, лупи́ти. [Лев умина́в за сні́данням ягня́ (Глібов). Бу́блики лу́пить, як хто ку́пить (Номис)]; 4) (бить) лупцюва́ти, лупи́ти, ч[ш]у́стрити. [Ма́ти її́ взяла́ лупцюва́ти неща́дно (Крим.). Ди́вимося: вже шу́стрить коня́ (Звин.)]; 5) (таращить) витріща́ти, лупи́ти, виря́чувати о́чі (грубее ба́ньки) на що; срв. Пя́лить глаза; 6) (ковырять) колупа́ти. [Ста́ла коло пе́чі та й колупа́є її́ па́льцем (Квітка)]; 7) (бежать) чухра́ти, чеса́ти, лупи́ти. [Час мов віл з гори́ чухра́, його́ не налига́єш (Гул.-Арт.)]. |
| Маку́ша, ма́ку́шка –
1) ма́ківка, чолопо́к и щолопо́к (-пка́), (ум. ч[щ]олопо́чок), ка́бушка, (ум. ка́бушечка), ті́м’я (-м’я). [Ша́почка на са́мому чолопо́чку (Звяг.). Почепи́ла кві́тку на го́лову на щолопо́чку (Н.-Лев.). У старові́рів кабу́шечка на голові́ ви́стрижена аж до шку́ри (Миргород.). Па́тер з прого́леним ті́м’ям (Стор.)]. • Получить по -ке – діста́ти (узя́ти) в ті́м’я, у чуб; 2) (верх чего-либо) ма́ківка, верх (-ху), верше́чок (-чка), чолопо́к, щолопо́к (-пка́). [Ви́ліз на ма́ківку (на верх) гори́ (Київщ.). На це́ркві на са́мому верше́чку гра́ло со́нце (М. Грінч.). На самі́сінькому чолопо́чку шпиля́ манячі́ла та мрі́ла в імлі́ чо́рна струнка́ по́стать (Н.-Лев.). Почвала́в на чолопо́к гори́ (Полт.). Посере́д села́ ні́би стримі́ла на щолопо́чку дубо́ва це́рква (Н.-Лев.)]. |
| Мая́чить, промая́чить –
1) (виднеться вдали) маячі́ти, промаячі́ти, маня́чити, проманя́чити, (неясно, в темноте, в тумане) боввані́ти (-ні́ю, -ні́єш и -ню́, -ни́ш), пробоввані́ти, бовваня́чити, пробовваня́чити, (реять) мрі́ти(ся), майорі́ти, промайорі́ти, (струясь, переливаясь, сверкая) лелі́ти, пролелі́ти, брині́ти, пробрині́ти; (мелькать) ма́яти, майну́ти; (торчать) стовби́чити. [Внизу́ одкрива́лися чудо́ві доли́ни, а за ни́ми маячі́ли вкри́ті лі́сом го́ри (Крим.). Дале́ко над Ро́ссю маня́чив яки́йсь мага́зин з черво́ної це́гли (Н.-Лев.). На не́бі чи́стому ген хма́ра боввані́є (Греб.). Дивлю́сь – щось бовваня́чить під село́м (Сл. Гр.). А під лі́сом, край доро́ги либо́нь курі́нь мрі́є (Шевч.)]; 2) чем (подавать знак) – (по)дава́ти, (по)да́ти знак (сигнал: га́сло), пока́зувати, показа́ти руко́ю, голово́ю, очи́ма, (рукой, шапкой и т. п.) маха́ти, махну́ти (руко́ю, ша́пкою и т. п.); 3) -чить по свету – тиня́тися, поневіря́тися по сві́ту (по світа́х); 4) бідува́ти, перебідува́ти, перемага́тися, перемогти́ся, калата́ти, перекалата́ти; срв. Перебива́ться 2. • -чить зиму – перекалата́ти зи́му; 5) см. Ме́шкать. |
| Ме́сто –
1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)]. • Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце. • Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце. • Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох. • Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1. • Нет -та – нема́(є) мі́сця. • На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)]. • На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)]. • Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре). • В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)]. • В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)]. • Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде. • Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́. • В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)]. • В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)]. • Из другого -та – з и́ншого мі́сця. • С -та на -то – з мі́сця на мі́сце. • До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)]. • До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́. • Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів). • По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь. • Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди. • -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)]. • К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.). Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)]. • Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́). • Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад). • Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х? • Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці. • По -та́м! – на мі́сце! на місця́! • Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)]. • Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця. • С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся. • С -та в карьер, см. I. Карье́р. • Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́. • Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є. • Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть). • Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок. • Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)]. • Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)]. • Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че. • Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце. • Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости). • Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)]. • Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́. • Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́. • Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости). • Защищённое -то, см. Защищё́нный. • Лобное -то, см. Ло́бный. • Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)]. • Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця. • Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му). • -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в). • Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце. • На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)]. • Отхожее -то, см. Отхо́жий. • Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)]. • Пустое -то – поро́жнє мі́сце. • Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище. • Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище. • Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)]. • Складочное -то, -то складки – складо́вище. • Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)]. • Спальное -то – спа́льне мі́сце. • Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)]. • Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку). • Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту). • Якорное -то – я́кірна сто́янка. • -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2. • -то водворения – мі́сце (для) осе́лення. • -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин. • Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися). • -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце. • -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння). • Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння. • -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́. • -то исполнения – мі́сце ви́конання. • -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че. • -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище. • -то назначения – мі́сце призна́чення. • -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є. • По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця. • -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів). • -то платежа – мі́сце випла́ти. • -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину. • На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку). • -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)]. • -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище. • -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище. • -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння). • По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1. • -то в театре – мі́сце в теа́трі. • -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)]. • Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти. • Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці. • Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце. • Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́. • Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го. • Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що. • Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)]. • Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)]. • Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)]. • Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)]. • Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці. • Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)]. • Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми. • Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці. • Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)]. • Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми! • С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)! • Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце. • Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.); 2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)]; 3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)]. • -то конторщика – мі́сце конто́рника. • Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2. • Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце. • Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді. • Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к. • Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди. • Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду. • Лишить -та – ски́нути з поса́ди. • Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду. • Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3. • Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду. • Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці; 4) (учреждение) установа, уряд (-ду). • Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце. • Присутственное -то, см. Прису́тственный. • Судебное -то – судо́ва́ устано́ва; 5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка. • У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки; 6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2. |
| Миг –
1) мить (-ти), мент (-ту) и (реже) менть (-ти), хви́ля, міну́та, (редко) миг, змиг (-гу), мах (-ху); см. Мгнове́ние. [Була́ їдна́ мить, що він хтів уда́рити панича́ (Крим.). Все – мент, не тре́ба нам життя́ (Олесь)]. • Ми́гом, нрч. – ми́ттю, вмить, одни́м ме́нтом, вме́нт, вме́нть, як стій, (духом) ду́хом, на ду́х, (пров.) льо́том, вльо́т, (фамил.) за одни́м ма́хом-па́хом. [Він ми́ттю сів на коня́ (Крим.). Уми́ть усе́ було́ зро́блено (М. Грінч.). На ду́х зроби́в (Франко). Зроби́ мені́ вльот Липовеч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю (М. Вовч.)]. • В один миг – в одну́ мить, в оди́н мент, одни́м ме́нтом, в одну́ менть, ми́ттю, вми́ть, вме́нт, вме́нть, в міну́ті, у три мига́, як о́ком змигну́ти, як «га» сказа́ти, як стій. [В оди́н мент зник йому́ з оче́й (М. Грінч.). І в міну́ті ста́ли го́ри як золоте́ мо́ре (Рудан.)]. • В два -га – в два́ ма́хи; 2) междом. – миг, блим, кліп, луп. [Мов о́си у лі́тню по́ру з гнізда́, – лиш миг! – і вже не ви́дно (Франко). Кліп (блим) очи́ма (М. Грінч.). А сова́ із дупла́ очи́цями луп-луп (Сл. Гр.)]. |
| Моро́зка – грома́к (-ка́). [Хло́пці спуска́лися з гори́ громака́ми (Богодух.)]. |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Нава́ливать, навали́ть –
1) что, чего на что, куда – нава́лювати, навали́ти, наверта́ти, наверну́ти, нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понава́лювати, понаверта́ти, понако́чувати що и чого́ на що, куди́; (набрасывать) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, нагорта́ти и наго́ртувати, нагорну́ти, (о мног.) понакида́ти, понагорта́ти чого́ на що; срв. Прива́ливать 1. [Зима́ наме́ти наверта́є (Мирн.). Було́ мене́ притопи́ти й ка́мінь наверну́ти (Грінч. III). Он, понаверта́ло ці́лі ко́пи жо́втої гли́ни (Мирн.)]. • -ли́ть камень на что – навали́ти (наверну́ти) ка́мінь на що. • -ли́ть кучу соломы – наверну́ти ку́пу соло́ми. • -ли́ть сору – наки́дати (наверну́ти, нагорну́ти) смі́ття. • -вай больше земли – наверта́й (нагорта́й) бі́льше землі́. • Снегу -ли́ло в колено – сні́гу навали́ло (наверну́ло, наки́дало, наве́ргало) в колі́но; 2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) нава́лювати, навали́ти, наклада́ти, накла́сти и (реже) наложи́ти, накида́ти, наки́нути, наванта́жувати, наванта́жити, (о мног.) понава́лювати, понаклада́ти, понакида́ти, понаванта́жувати що на ко́го, на що, (вульг.) нари́чити, накря́кати що. [Хоч як було́ навата́жиш віз снопа́ми (Куліш). Було́ ба́тько як нари́чать га́рбу, що яка-хо́ч па́ра ко́ней не потя́гне, хіба́ во́ли (Бердянщ.). Таки́й віз нари́чив, що ле́две воли́ дове́зли (Сл. Гр.). Та́м-же й віз накря́кав! ле́две коби́ла про́ти гори́ ви́везла (Харк.)]. • -вать вюк на мула – нава́лювати (наклада́ти, накида́ти) в’юк на му́ла. • -ли́ли на меня поручения – наки́нули на ме́не (мені́) дору́чення. • На меня -ли́ли слишком много работы – на ме́не наки́нуто (нава́лено) зана́дто бага́то пра́ці (робо́ти); 3) нахиля́ти, нахили́ти, (о мног.) понахиля́ти що на ко́го, на що. • -вали́ шкап на себя – нахили́ ша́хву на се́бе. • -вали́ столб больше вправо – нахили́ стовп(а́) праві́ше; 4) (сходиться во множестве) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, навалува́ти, настяга́тися. [Ті ми́ші, що в степу́ бага́то, не тут наплоди́лись; вони́ ві́дкільсь навалува́ли (Новомоск.)]. • Народу пропасть -ли́ло, народ -ли́л на площадь – люде́й (наро́ду) насу́нуло си́ла, наро́д насу́нув на майда́н; 5) (нанести течением) навали́ти, нагна́ти. • Течением -ли́ло барку на мост – берли́ну навали́ло (нагна́ло) точіє́ю на міст. • Судно -ли́ло на другое – судно́ навали́ло (нагна́ло, напли(в)ло́) на и́нше; 6) (в карт. игре) нава́лювати, навали́ти. [Бий і нава́люй (Сл. Ум.)]; 7) охотн. – наляга́ти, налягти́. • Гончие -ли́ли на зверя – гончаки́ налягли́ на зві́ра. Нава́ленный – 1) нава́лений, наве́рнений, нако́чений, наки́даний, наго́рнений, понава́люваний, понаве́ртаний, понако́чуваний, понаки́даний и понаки́дуваний, понаго́ртаний и понаго́ртуваний. [Прийшо́в – аж там змій ка́менем наве́рнений (Гудч.). Наго́рнений смі́тник (Крим.)]; 2) нава́лений, накла́дений и (реже) нало́жений, наки́даний, наванта́жений, понава́люваний, понакла́даний, понаки́даний, понаванта́жуваний; 3) нахи́лений, понахи́ляний. |
| Надла́мывать, надлома́ть и Надла́мливать (Надломля́ть), надломи́ть – надла́мувати и надла́млювати, надлама́ти, надло́млювати, надломи́ти, (о мног.) понадла́мувати, понадла́млювати, понадло́млювати що. [Наї́хав з гори́ на пліт, надлама́в ди́шля (Брацл.). Надломи́ли у садку́ ви́шню (М. Вовч.)]. • Надло́манный, Надло́мленный – надла́маний, надло́млений, понадла́муваний, понадла́[о́]млюваний. [Надла́мане стебло́ (Грінч.). Надло́млена били́нонька (Черняв.)]. • -ное здоровье, -ные силы – надло́млене (піді́рване) здоро́в’я, надло́млені (піді́рвані, підтя́ті) си́ли. (Безвременно) -ный жизнью – на цвіту́ приби́тий. -ться – 1) надла́муватися и надла́млюватися, надлама́тися, надло́млюватися, надломи́тися, понадла́муватися и т. п., (слегка) нала́муватися, нало́млюватися, наломи́тися; бу́ти надла́муваним, надла́маним и т. п. [Вісь наломи́лася (Сл. Гр.)]. • Силы мои -ны – си́ли мої́ надло́млені (-но), си́ли мої́ піді́рвані (-но) или підтя́ті (-то), моя́ си́ла занепа́ла; 2) см. Надрыва́ться 2 (под I. Надрыва́ть). |
| I. Нака́тывать, наката́ть –
1) (дорогу колёсами) нако́чувати, накоти́ти, (полозьями) натира́ти, нате́рти, утира́ти, уте́рти, протира́ти, проте́рти, (торить) торува́ти, уторо́вувати, уторува́ти, (о мног.) понако́чувати, пона[пов,попро]тира́ти, повторо́вувати що. [Гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко)]; 2) (навивать) навива́ти, нави́(ну́)ти, нака́чувати, накача́ти, нагорта́ти, нагорну́ти, (наматывать) намо́тувати, намота́ти, (о мног.) понавива́ти, понака́чувати, понагорта́ти, понамо́тувати що на що. [Навину́в карти́ну на кача́лку (Київ)]; 3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) нака́чувати, накача́ти, (шариков из хлеба ещё) накру́чувати, накрути́ти, (сена) нагрома́джувати, нагрома́дити, (о мног.) понака́чувати, понакру́чувати, понагрома́джувати чого́; 4) (чего: придавая гладкость, плоскость) нака́чувати, накача́ти; (о белье) нака́чувати, накача́ти, (на станке) намаґльо́вувати, намаґлюва́ти; (о металлах) нака́чувати, накача́ти, навальцьо́вувати, навальцюва́ти; (о шерсти) нава́лювати, наваля́ти и навали́ти, наби́ти; (о мног.) понака́чувати, понамаґльо́вувати, понавальцьо́вувати, понава́лювати чого́; б) (чего: навозить) наво́зити, наве́зти́ и навози́ти чого́; 6) (кого: навозить) нака́тувати, наката́ти, попоката́ти кого́ (кі́ньми). [До́бре попоката́в діте́й (Богодух.)]; 7) (что: наделать во всю) нака́тувати, наката́ти, нашква́рювати, нашква́рити, начі́сувати, начеса́ти що. [Наката́в я йому́ ли́ста довжеле́зного (Київ)]. Нака́танный – 1) нако́чений, нате́ртий, у[про]те́ртий уторо́ваний, понако́чуваний, пона[пов,попро]ти́раний, повторо́вуваний. • -ная дорога – нако́чена и т. п. доро́га, нако́чений (би́тий) и т. п. шлях. [Ї́хав до́бре нако́ченим шля́хом (Грінч.)]; 2) нави́тий и нави́нутий, нака́чаний, наго́рнутий и наго́рнений, намо́таний, понави́ваний, понако́чуваний, понаго́ртаний, понамо́туваний; 3) нака́чаний, накру́чений, нагрома́джений, понака́чуваний, понакру́чуваний, понагрома́джуваний; 4) нака́чаний, намаґльо́ваний, навальцьо́ваний, нава́ляний, наби́тий, понака́чуваний, понамаґльо́вуваний, понавальцьо́вуваний, понава́люваний; 5) наве́зений; 6) нака́таний, нашква́рений. -ться – 1) нако́чуватися, накоти́тися, понако́чуватися; бу́ти нако́чуваним, нако́ченим, понако́чуваним и т. п.; 2) (покататься вдоволь) – а) (перекатываясь) нака́чуватися, накача́тися; б) (ездя) нака́туватися, наката́тися, (верхом, сов.) наї́здитися ве́рхи; (с горки на салазках) наспуска́тися з гори́; (на коньках) набі́гатися на ковзана́[я́]х; (по льду) на(с)ко́вза́тися, насо́вгатися (на льоду́). |
| Накло́нный –
1) похи́лий, похи́льний, похи́листий, нахи́лий, схи́листий, (реже) спохи́лий, схи́льнистий, (косой) укі́сний, скі́сни́й. [Ні́где мені́ посто́яти під похи́льним ти́ном (Мил.). Ша́пка чо́рна похи́листа (ЗОЮР I). Верба́ стоя́ла крива́, схи́листа на став (Грінч. II). Дощ де-да́лі часті́ш сту́кав по укі́сному дашку́ (Корол.). Со́нце скі́сними промі́ннями зазира́є йому́ в ві́чі (Загірня)]. • -ная плоскость – похи́ла пло́ща (площина́), похи́лість (-лости), (косогор) косогі́р (-го́ру). [Бу́йна фанта́зія труча́є його́ по похи́лості в яку́сь чо́рну безо́дню (Коцюб.)]. • Катиться по -ной плоскости – коти́тися по похи́лій пло́щі (площині́), коти́тися по похи́лості (по́хилом), (перен.) як з гори́ коти́тися. • -ное положение – похи́лий стан, нахи́леність, похи́леність, похи́лість (-ости), нахи́лення (-ння). • Работать, сидеть в -ном положении – нахили́вшися (на́схил(ь)) працюва́ти, сиді́ти, працюва́ти, сиді́ти на[по]хи́леним. [Він сиді́в, на[по]хи́лений над книжка́ми (Київ)]. • Башня в -ном положении – ве́жа (ба́шта) в по[на]хи́леній (похи́лій), по́статі, по[на]хи́лена (похи́ла) ве́жа (ба́шта). [Дзвіни́ця до́вго, як Піза́нська ве́жа, перебува́ла в похи́лій по́статі, аж по́ки не розі́брано її́ на це́глу (М. Зеров)]. • -ная шахта – похідна́ ша́хта; 2) (о почве) похи́лий, похи́листий до чо́го, спа́дистий, ско́систий, зго́ристий, убо́чистий. [Гора́ похи́ла до рі́чки (Вовчанщ.). Претенсі́йність зво́дить цього́ пое́та на похи́лу сте́жку риско́ваних експериме́нтів (Рада). Ско́систа гора́ (Верхр.). Двір був зго́ристий, і до ґа́нку тре́ба було́ під’їжджа́ти тро́шки під го́ру (Н.-Лев.)]; 3) (склонный к чему) що ма́є на́хил, нахи́льний, схи́льний, прихи́льний, охо́чий до чо́го; з уподо́банням до чо́го. [Він ма́є на́хил до балачо́к (Звин.). Нахи́льний до меланхо́лії, він на лю́дях си́лувавсь удава́ти весе́лого (Крим.). Він схи́льний до добра́ (Сл. Ум.)]. |
| I. Намета́ть, намести́ и наме́сть – (метлой) наміта́ти, наме́сти́, (о мног.) понаміта́ти чого́; (ветром) наміта́ти, наме́сти́, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, (о снеге ещё, редко) надува́ти, наду́ти, (о мног.) понаміта́ти, понавіва́ти и понаві́ювати, понадува́ти чого́. [Намела́ ці́лу фу́ру смі́ття (Брацлавщ.). Го́ри (вин. п.) наміта́ють з сні́гу хуртови́ни (Грінч.). Заме́ти висо́кі понаміта́ло (Київщ.)]. • -та́ть, -сти́ на что – наміта́ти, наме́сти́ на що, приміта́ти, приме́сти́ що. [Її́ (торби́ну) і в ру́ки не беру́ть, а и́ноді і смі́ттям примету́ть (Гліб.). Да й приміта́ло сніжко́м біле́сеньким (Чуб. V)]. • Наме́тенный – наме́тений, понамі́таний; наме́тений, наві́яний, наду́тий, понамі́таний, понаві́юваний; приме́тений. -ться – 1) наміта́тися, наме́сти́ся, понаміта́тися; бу́ти намі́таним, наме́теним, понамі́таним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) наме́сти́ся, попоме́сти́ (досхочу́); назаміта́тися; срв. Мести́. |
| II. Наноси́ть, нанести́ и нане́сть –
1) см. I. Наноси́ть; 2) (о ветре: наметать) нано́сити, нане́сти́, наміта́ти, наме́сти́, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, (о мног. или во мн. местах) понано́сити, понаміта́ти, понавіва́ти и понаві́ювати чого́; (о воде: намывать) нано́сити, нане́сти́, (преимущ. об иле) наму́лювати, наму́ли́ти, (о мног.) понано́сити, понаму́лювати чого́; срв. I. Намета́ть и Намыва́ть 4. [Нане́сло ві́тром піску́ на грядки́ (Канівщ.). Намело́ сні́гу в сі́ни (Київщ.)]. • Река -сла илу на луг – ріка́ (рі́чка) нане́сла́ (наму́ли́ла) му́лу на луку́, (занесла илом) заму́ли́ла луку́; 3) (заразу, болезнь) зано́сити, зане́сти, (о мног.) позано́сити що. [Коли́-б на́ші заробітча́ни не занесли́ холе́ри з До́ну (Сл. Ум.)]; 4) (надносить что на что) нано́сити, нане́сти́, зано́сити, зане́сти́, (о мног.) понано́сити, позано́сити що на що. • Корабль -сло́ на мель – корабе́ль нане́сло́ (н[з]агна́ло) на мілину́ (на мілке́). • Тучу -сло́ на лес – хма́ру нане́сло́ (нагна́ло) над ліс. • Бадью з землёю -сят на сруб – цебе́р з земле́ю зано́сять на зруб (ця́м[б]рину). • -сти́ руку на кого – зня́ти (підне́сти́) ру́ку над ким, замі́ритися, замахну́тися на ко́го; 5) (о лошадях: набегать с разгону) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наліта́ти, налеті́ти, намча́ти на що; 6) (о чертёжных работах) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, (о мног.) позазнача́ти, позазна́чувати, позначи́ти що на чо́му. • -сти́ на план, на карту леса и горы – зазначи́ти на пла́ні, на ма́пі (на ка́рті) ліси́ і го́ри; 7) техн. – накида́ти, наки́дати, (о мног. или во мн. местах) понакида́ти що. • -си́ть, -сти́ слой штукатурки – накида́ти, наки́дати шар ти́ньку на що, тинькува́ти, обтинькува́ти що. • -си́ть, -сти́ лак на что – лакува́ти, полакува́ти що; 8) (причинять) завдава́ти, завда́ти чого́ и що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти, спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти, заподі́ювати, заподі́яти що кому́. • -си́ть, -сти́ бесчестие кому – чини́ти, учини́ти безче́стя кому́, несла́вити, знесла́вити, га́ньби́ти, зга́ньби́ти кого́, завдава́ти, завда́ти несла́ви (га́ньби́) кому́. • -си́ть, -сти́ вред – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти, заподі́ювати, заподі́яти шко́ду, шко́дити, нашко́дити, пошко́дити кому́. • -сти́ обиду, оскорбление кому – скри́вдити (покри́вдити), обра́зити кого́, кри́вду, обра́зу заподі́яти (вчини́ти) кому́. [Почти́вості мої́й, чесно́ті ви як зва́жились таку́ вчини́ти кри́вду? (Грінч.). Єди́ний спо́сіб загла́дити ту кри́вду, яку́ йому́ заподі́яно (Крим.)]. • -си́ть оскорбление на словах, действием – обража́ти (чини́ти обра́зу) сло́вом, вчи́нком. • -си́ть, -сти́ побои кому – завдава́ти, завда́ти побо́ю кому́, би́ти, поби́ти и (сильнее) наби́ти кого́. • -си́ть, -сти́ поражение неприятелю – побива́ти, поби́ти во́рога, завдава́ти, завда́ти побо́ю (пора́зки), учини́ти пора́зку во́рогові. • -си́ть, -сти́ раны кому – ра́ни́ти, пора́ни́ти кого́, завдава́ти, завда́ти ра́ну кому́. [Забу́ти неда́внє мину́ле, що таки́х ран глибо́ких завдало́ було́ йому́ (Рада). То не спис коза́цький ра́ну їй глибо́кую завда́в (Франко)]. • -си́ть, -сти́ удар кому – уда́р(у) кому́ завдава́ти, завда́ти, уража́ти, урази́ти, уда́рити кого́. [Оста́ннього уда́ру завда́в украї́нському письме́нству Мико́ла (Рада). Ніхто́ в Росі́ї не завда́в таки́х ду́жих уда́рів систе́мі людовла́дства (Рада)]. • -сти́ удар палкою, шпагою кому – уда́рити па́лицею, шпа́дою кого́. • -сти́ ущерб кому, чему – (материальный) учини́ти шко́ду кому́, чому́, ущерби́ти що кому́, (диал.) забіди́ти кого́, (нравственный) ущерби́ти, надвереди́ти що; см. ещё -сти́ вред. [Він ду́же ущерби́в моє́ бага́тство (Крим.). Моє́ї сла́ви тим ви не вщерби́ли (М. Грінч.). Я тим не забіди́в його́ бага́то, що взяв у йо́го тро́хи сього́ та того́ (Дніпропетр.). При́суду переміни́ть не мо́жна, хіба́-б ми на́шу честь надвереди́ли (Куліш)]; 9) -си́ть на кого, см. Нагова́ривать 2; 10) -си́ть цену – набива́ти (підбива́ти) ці́ну. Нане́се[ё]нный – 1) см. под I. Наноси́ть: 2) нане́сений, наме́тений, наві́яний, понано́шений, понамі́таний, понаві́юваний; наму́лений, понаму́люваний; 3) зане́сений, позано́шений; 4) нане́сений, зане́сений, понано́шений, позано́шений; зня́тий, підне́сений над ким, замі́рений, замахну́тий на ко́го; 5) зазна́чений, позазна́чуваний; 6) наки́даний, понаки́д(ув)аний; 7) за́вданий, учи́нений, спричи́нений, заподі́яний, зро́блений; 8) наби́тий, підби́тий. |
| Напока́т, нрч. –
1) на-схи́л. • Беги -ка́т поля – біжи́ на-схи́л по́ля; 2) з гори́, спа́дом. • Вода -ка́т течёт – вода́ з гори́ (спа́дом) тече́ (біжи́ть). |
| Напо́р –
1) (действие) напира́ння, натиска́ння, наляга́ння, нада́влювання, оконч. напертя́ (-тя́), нати́сне[і́]ння, нада́влення, напі́р (-по́ру), на́тиск (-ку); срв. Напира́ть; 2) на́пі́р (-по́ру), (на́)тиск (-ку), на́вал (-лу), (порыв, особ. воздушный) і́мпет (-ту). [Під напо́ром хви́лі (Франко). Тиск води́ зме́ншився (Корол.). Перед ти́ском життя́ (Корол.). Душни́й ві́тер з і́мпетом бив об го́ри (Коцюб.). Біг так шви́дко, мов і́мпетом його́ несло́ (М. Грінч.)]. • -ром воды прорвало плотину – ти́ском води́ прорва́ло гре́блю; 3) нава́ла, нало́га, на́ступ (-пу); срв. Наступле́ние 2. [На́ше ві́йсько відби́ло воро́жу нава́лу (Київщ.). Що ду́жчою стає́ нава́ла пролетарія́ту, то суцільні́шає згра́я капіталі́стів (Азб. Ком.)]. |
| Насу́л –
1) (действие) ще́дре обі́цювання, оконч. наобіця́ння, (вост.) наобіща́ння чого́; 2) (насулённое) ще́дрі обіця́нки́ (-но́к), золоті́ го́ри. |
| Науга́д, нрч. – навга́д, (реже навга́дь), наздога́д, (обычно) навмання́, навманя[ь]ки́, (диал.) навгадьки́, навмана́, навманці́, (наавось) на ща́стя. [«А шрі́би де?» – спита́вся я, зовсі́м навга́д (Франко). Загуби́в мі́рку та так навга́дь і зроби́в (Кам’янеч.). Тро́хи посто́яв, поду́мав, одчини́в наздога́д две́рі напра́во (Н.-Лев.). Ми шля́ху цього́ не зна́ємо, ї́демо навмання́ (Звин.). Хло́пці тіка́ли з нево́лі сте́пом, через го́ри зовсі́м навмання́ (Дніпр. Ч.). Я подала́сь ву́лицею навмання́, сама́ не зна́ючи, куди́ я йду (Л. Укр.). Він неписьме́нний! я́к-же він бу́де чита́ти? мо́же навмання́, без кни́жки? (Квітка). Те́мно було́, пої́хав навманяки́ (Звин.)]. |
| Начина́ть, нача́ть –
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки). |
| Недалё́кий –
1) (в пространстве) недале́кий, (ум. недале́чкий), по́близький. [Недале́ка доро́га (Сл. Ум.). Мі́сяць зайшо́в на шпиль по́близької гори́ (Корол.)]; 2) (во времени) недале́кий, по́близький; (о прошлом) неда́вній. [Пе́рший по́вів по́близької весни́ (Корол.)]. • -кое будущее – недале́ке майбу́тнє, недале́ка прийде́шність. • В -ком будущем – в недале́кому майбу́тньому, (вскоре) незаба́ром. • В самом -ком будущем – в найбли́жчому майбу́тньому, (образно: вот-вот) от ті́льки неви́дно, (зап.) що́-йно неви́дно. [Леге́нда, що, от ті́льки неви́дно, манасти́р ма́є спітка́ти до́ля Содо́ма та Гомо́ри (Корол.)]. • -кое прошлое – неда́внє мину́ле; 3) (по степени родства, в духовном отношении) недале́кий, (близкий) бли́зький. • -кий родственник – недале́кий ро́дич; 4) (по уму) нему́дрий, благе́нький, недоу́мкуватий, невели́кого (невисо́кого, недале́кого) ро́зуму, бі́дний на ро́зум, (рус.) недале́кий, (сщ.) недо́умок (-мка, м. р.), (дураковатый) пришеле́пуватий, (ограниченный) обме́жений. [Ве́рхня плі́вка громадя́нства, благе́нька собі́ нівро́ку, не розумі́є елемента́рної ду́мки (Рада). Це (о преподавании) було́ щось тупе́, ду́же нудне́, недоу́мкувате (Яворн.). Недале́ка вона́, не несе́ться ви́соко вго́ру, – за те слухня́на (Мирний)]. • Он очень -лё́к – він ду́же невели́кого (неви́сокого, недале́кого) ро́зуму. |
| Недвижи́мость – непору́шність, нерухо́мість (-ости). [Одві́чні го́ри, що в свої́й непору́шності ба́чили сла́ву вели́кого наро́ду (Коцюб.). Земну́ю нерухо́мість вони́ бажа́ють зворуши́ть (Чупр.)]. |
| Недосту́пно, нрч. – непристу́пно, недосту́пно, (недосягаемо) недося́жно; срв. Недосту́пный. [Мрі́є зда́лека мої́м оча́м так непристу́пно, як і ті́ї го́ри (Л. Укр.)]. |
| Незы́блемо, нрч. – не(по)ру́шно, непохи́тно, несхи́тно, (устойчиво, прочно) ста́ло, тве́рдо, нехи́бко. [На верху́ гори́ спокі́йно та неру́шно пиша́вся храм (Дніпр. Ч.). (Він) на свої́м держи́ться непохи́тно (Куліш)]. |
| Не́куда, нрч. – нема́(є) куди́, ні́куди, (иногда) нема́(є) де, ні́де, (диал.) ні́где; (никаким путём) нема́(є) куди́, ні́куди, (иногда) ні́кудою. [Тя́жко, ва́жко в сві́ті жи́ти сироті́ без ро́ду: нема́ куди́ прихили́ться, хоч з гори́ та в во́ду (Шевч.). Проки́нулись ляшки́-панки́ – ні́куди втіка́ти! (Шевч.). Наставля́й ши́рше, а то, бач, ні́куди си́пать (Номис). Да́лі ні́куди іти́ (М. Рильськ.). Йому́ ні́де ді́тись (Сл. Гр.). Ні́где Дома́сі ді́тись (Квітка). От ти вже наза́д не ви́йдеш, бо ні́кудою (Рудч.)]. • Мне -да итти – мені́ ні́куди (мені́ нема́ куди́, я не ма́ю куди́) йти. • -да было – не було́ куди́, ні́куди було́. • По самое -да – по са́ме ні́куди, по са́му за́в’язку. |
| Непристу́пно, нрч. – непристу́пно, недосту́пно; (надменно) го́рдо, гордови́то. [Мрі́є здале́ка мої́м оча́м так непристу́пно, як і ті́ї го́ри, що я на їх лиш мрі́єю літа́ю (Л. Укр.)]. |
| Непроходи́мый – непрохі́дни́й, неперехі́дни́й; (непроходный) непрохо́жий; (непролазный) невила́зний, непрола́зний. [На зва́лищах росли́ непрохідні́ ха́щі (Маковей). Доро́ги були́ бі́льшу части́ну ро́ку непрохідні́ (Павлик). Між непрохідни́ми боло́тами зацілі́ли де-не-де́ стоянки́ й майсте́рні доістори́чної люди́ни (Тутк.). Довело́ся пересі́кти впо́перек го́стру непрохідну́ ске́лю (Ле). Неперехідні́ го́ри (Франко). Невила́зне боло́то (Київщ.). Живе́ орангута́н по густи́х, непрола́зних ліса́х (Троян.)]. • -мый дурак, -мая дура – непроторе́нний (несосвіте́нний) ду́рень, непроторе́нна (несосвіте́нна) ду́рка; дурни́й, дурна́, як пень (як коло́да, як сту́па). |
| Низ –
1) (нижняя часть предмета) низ (-зу), доли́на, (испод) спід (р. спо́ду). [Сті́ни всі од ви́шки до ни́зу розмальо́вані черво́ними пташка́ми (М. Вовч.). Я подаю́ нота́тки не в те́ксті, а в доли́ні під те́кстом (Франко). Підпали́ли со́сну від спо́ду до ве́рха (Чуб. V)]. • Низ и верх строения – низ і верх буді́влі. • Низ горы – низ гори́, підгі́р’я (-р’я), підгі́рок (-рка). • Низ подсвечника – низ (спід) свічника́. • В самом -зу́ – на са́мому спо́ді (низу́). [У бри́чці, десь аж на са́мому спо́ді цвірча́в цвірку́н (Яворн.)]. • На низ – наспі́д. • Под низ – під спід, наспі́д. [Підве́рне всіх собі́ під спід (Котл.). Схова́ла в скри́ню аж наспі́д (Сл. Гр.)]. • Под -зом – наспо́ді, під спо́дом. • Станови тюк -зом – став па́ку спо́дом; 2) (нижний этаж) діл (р. до́лу), до́лішній по́верх (-ху). [Ви, мату́сю, каза́ли-б лі́жко перене́сти в діл, бо вам суту́жно ла́зити на схо́ди (Л. Укр.). На Москві́ не зви́чай, щоб жі́нка ме́шкала на до́лі (Л. Укр.)]; 3) (фундамент) фунда́мент (-ту), (каменный ещё) підму́рок (-рка), підмурі́вок (-вка); 4) (низина) низ (-зу), низькоді́л (-до́лу), (дол) діл (р. до́лу), доли́на. [Над доли́ною, ни́зом – со́нце горо́ю! (П. Тичина). Пішли́ низа́ми (Сл. Гр.). Скрізь уже ви́сохло, а по низа́х вода́ стої́ть (Кролевеч.). Я чвала́в низькодо́лом, натрапля́ючи на кущі́ (Остр. Скарбів). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми (Грінч. III). Що на го́рах та все сніги́ лежа́ть, по доли́нах во́ди стоя́ть (Гнід.)]. • Низ реки – пони́ззя (низ) ріки́ (рі́чки); см. Низо́вье. Было, да на низ сплыло – було́, та за водо́ю пішло́; 5) Ходить, пойти на низ – випорожня́тися, ви́порожнитися, (эвфем.) ходи́ти, піти́ до ві́тру (до дво́ру), (о больных) сіда́ти на го́рщик (горня́). • Было на низ у кого – випорожня́вся хто, (эвфем.) ходи́в до ві́тру (до дво́ру) хто; сіда́в на го́рщик (горня́) хто. • Проглоченная монета вышла -зом – проко́втнута моне́та ви́йшла відхо́дом; 6) низові́ но́ти, (бас) бас (-са), низи́ (-зі́в). • Бери -зом, а я верхом – бери́ ба́сом (низа́ми), а я горо́ю (верха́ми), (в обиходе) бери́ то́всто, а я то́нко; 7) -зы́ (мн.) – ни́жчі (неимущие: незамо́жні) кла́си (ве́рстви), спід (суспі́льства); низ (-зу) и низи́ (-зі́в); (чернь) низо́та; (подонки) поде́нки (по́толоч) (суспі́льства). [Ви́йшов із са́мого спо́ду соція́льної пірамі́ди (Рада). Із спо́ду, з наро́дніх мас ви́йшов Шевченко (Р. Край). Я прийшо́в із мас, із по́ля, з ни́зу (Сосюра)]. |
| Низверга́ть, низве́ргнуть – скида́ти, ски́нути, зва́лювати, звали́ти, повали́ти, (о мног.) поскида́ти, позва́лювати кого́, що. [Оди́н твій по́гляд ски́не лжепроро́ків (Л. Укр.)]. • -га́ть каменья с горы – скида́ти камі́ння з гори́. • -нуть кого с высоты величия – ски́нути кого́ з високо́стей (з височини́) вели́чности. • -нуть в прах – звали́ти (повали́ти) в по́рох (в порохи́). • Низве́ргнутый – ски́нутий и ски́нений, зва́лений, пова́лений, поски́даний, позва́люваний. [Лежа́тимуть ме́ртві, пова́лені в по́рох мона́рхії (М. Калин.)]. -ться – 1) (стр. з.) скида́тися, бу́ти ски́даним, ски́нутим и ски́неним, поски́даним и т. п.; 2) (возвр. з.) па́дати, впа́сти (вниз); (сваливаться) зва́люватися, звали́тися, (ниспадать) спада́ти, спа́сти, (бросаться) ки́датися, ки́нутися; (о мног.) попа́дати (вниз), позва́люватися, поспада́ти. [Прудкі́ струмки́, вище́рблюючи ка́мінь, спада́ють на діл водоспа́дами (М. Калин.)]. • Он -ве́ргся в пропасть – він ки́нувся (упа́в, звали́вся) у безо́дню (прі́рву, прова́лля). • Водопад -ется – водоспа́д спада́є, водоспа́д ри́не (вниз). |
| Нипочё́м, нрч. –
1) (дёшево) ні по чо́му, за-півда́рма, за бе́зцінь (продає́ться). • У нас огурцы -чё́м – в нас огірки́ за-півда́рма (продаю́ться); 2) (безразлично, всё равно) ба́йдуже, да́рма, ані́ га́дки. [Що там не ка́жуть про йо́го, йому́ ба́йдуже (Сл. Ум.). Дарма́ йому́, що й чо́боти в дірка́х! (Грінч.). Хоч гори́ усе́, йому́ ані га́дки (Сл. Ум.)]; 3) (плёвое дело) недо́рого, за і́грашку, (пустяковина) дурни́ця, дрібни́ця. • Ему солгать -чё́м – збреха́ти йому́ не до́рого (за і́грашку, дурни́ця, дрібни́ця). |
| Нисходи́ть, низойти́ – схо́дити, зійти́ (вниз), (ц.-слав.) низхо́дити, низійти́, (спускаться) спуска́тися, спусти́тися, (свыше – при абстрактном суб’екте) сплива́ти, спли́сти́ и спливти́; (о ночи ещё) схо́дити, зійти́, запада́ти, запа́сти, (наступать) надхо́дити, надійти́. [Пома́лу спо́кій став схо́дити до ньо́го (Васильч.). На ти́хий бе́рег ніч зійшла́ (Грінч.). З високо́сти сплива́ла на одино́ке се́рце ла́ска (Коцюб.). Ніч запада́ла над старода́внім Ри́мом (М. Левиц.)]. • -ди́ть с горы – схо́дити (спуска́тися) з гори́. • Солнце -дит к закату – со́нце схиля́ється на за́хід. • -ди́ть, -ти́ к нуждам ближнего – згляда́тися, згля́нутися на потре́би бли́жнього, прихиля́тися се́рцем (ма́ти прихи́льне о́ко), прихили́тися се́рцем до потре́б бли́жнього. • Нисходя́ к мольбам чьим – прихиля́ючися до блага́нь чиї́х, (образнее) прихиля́ючи ву́хо до блага́нь чиї́х, згляда́ючися (згля́нувшися) на блага́ння чиї́. • -дя́ к человеческой слабости – згляда́ючися (згля́нувшися, зважа́ючи, зва́живши) на лю́дську слабоси́льність, потура́ючи лю́дській слабоси́льності. |
| Нисхожде́ние – схід (р. схо́ду), схо́дження (вниз), (спуск) спуск (-ку), спуска́ння; сплива́ння; запада́ння; срв. Нисходи́ть. • -ние в ад – хід (спуск) до пе́кла. • -ние с горы – схід (схо́дження, спуск, спуска́ння) з гори́. «Нисхождение в Мальстрем» Эдг. По – «Спуск у Мальстре́м» Едґ. По. • -ние к кому (поблажка) – потура́ння кому́. |
| Носи́ть –
1) носи́ти кого́, що. [Катери́на по садо́чку хо́дить, на ру́ченьках но́сить си́на (Шевч.). Хто-ж тобі́, моє́ се́рденько, обі́дати носи́в? (Пісня). Чуже́ ярмо́ наро́ди и́нші но́сять (Грінч.). Його́ зна́ють лю́ди, бо но́сить земля́ (Шевч.). На собі́ носи́в ти (, Дні́пре,) ле́гкими човна́ми славе́тного Святосла́ва (М. Вербицьк.)]. • -си́ть на руках кого (в прямом и перен. знач.) – носи́ти на рука́х кого́; 2) см. Нести́ 2; 3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носи́ти що; (одеваться ещё) о[в]дяга́тися, вбира́тися в що, (об одежде и одуви ещё) ходи́ти в чо́му. [Одна́ його́ до́ля – чо́рні бровеня́та, та й тих лю́ди за́здрі не даю́ть носи́ть (Шевч.). Носи́ ство́рено для окуля́рів – і тому́ ми но́симо окуля́ри; но́ги, очеви́дячки, призна́чено для то́го, щоб їх узува́ти, і от ми но́симо череви́ки (Кандід). Ку́ртку мою́ шкіряну́ю но́сить яки́йсь спекуля́нт (Сосюра). Капіта́н ніко́ли не носи́в мо́дних корко́вих шоло́мів (Кінець Неволі)]. • -си́ть траур по ком – носи́ти жало́бу, ходи́ти в жало́бі по ко́му. • -си́ть чёрное – о[в]дяга́тися (убира́тися) в чо́рне, ходи́ти в чо́рному; 4) (перен.: имя, характер и т. п.) ма́ти, носи́ти що. • -си́ть имя – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) ім’я́. • -си́ть славное имя – ма́ти (носи́ти) славе́тне ім’я́. • -си́ть название – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) на́зву. • -си́ть звание – ма́ти звання́ (ступі́нь, гі́дність); срв. Зва́ние. • -си́ть печать, отпечаток чего – ма́ти на собі́ печа́ть, позна́ку чого́, бу́ти позна́ченим чим. • Его наружность -си́ла отпечаток той самоуверенности, которая… – на його́ зо́внішності (зо́внішньому ви́гляді) познача́[и́]лася та самовпе́вненість, що… • -си́ть характер – ма́ти хара́ктер чого́; 5) (быть беременной) носи́ти (дити́ну), на дити́ну захо́дити, ходи́ти дити́ною, ходи́ти важко́ю (непоро́жньою); срв. Бере́менная (Быть -ой) и Бере́менеть; 6) (о лошадях: нести) носи́ти. [Мене́ ко́ні не раз носи́ли (Звин.)]; 7) безл. – носи́ти. • Корабль долго -си́ло по волнам – корабе́ль до́вго носи́ло на (по) хви́лях. • -си́ть кого – носи́ти кого́. [Сті́льки ро́ків вони́ не ба́чились: де, спра́вді, його́ носи́ло? (Кінець Неволі)]. • Где его нелёгкая -сит? – де його́ лиха́ (тяжка́) годи́на (нечи́ста си́ла, нечи́стий) но́сить? • Носи́мый – що його́ но́сить (носи́в) и т. п.; но́шений. • Корабль, бурею -мый – корабе́ль, що бу́ря ки́дає всю́ди; корабе́ль, що бу́ря скрізь (його́) бурха́є. Но́шенный – 1) но́шений; 2) прлг., см. отдельно Но́шеный. -ться – 1) (стр. з.) носи́тися, бу́ти но́шеним. • Провизия -тся в корзине – харч (харчі́, жи́вність) но́сять у ко́шику; 2) носи́тися; (гоняться) ганя́ти, вганя́ти, (метаться) га(й)са́ти, (слоняться) ми́катися, ві́ятися; (летать в прям. и перен. знач.) літа́ти, (шумно) шуга́ти, (о ветре ещё) гуля́ти, (вихрем) вихри́ти, (парить) буя́ти, ширя́ти, (кружиться в воздухе) кружля́ти (в пові́трі); (витать) вита́ти. [Мошка́ хма́рами носи́лась (Мирний). По шляха́х носи́лися ці́лі хма́ри ку́ряви (Коцюб.). Перед ним носи́вся о́браз Га́лі (Васильч.). Ті інтеліге́нтні лю́ди, що ма́ють матерія́льну змо́гу носи́тися в емпіре́ях абстра́ктности (Крим.). Ганя́є сі́рим во́вком через го́ри, я́ри (Рудан.). Вона́ ганя́ла по світа́х за проро́ком (Л. Укр.). Хма́ри так і ганя́ли по не́бу (Теол.). А ві́тер ганя́є, а ві́тер гаса́є (Васильч.). Вганя́в по ліса́х (Франко). Гаса́в по по́лю, мов навіже́ний (Звин.). (Мару́ся) ми́калась то в кімна́ту, то в ха́ту (Квітка). Ві́тер, весе́лий і ду́жий, шуга́в між блаки́тним не́бом і зеле́ним мо́рем (Грінч.). Мисль космополі́та ві́льна, як пти́ця: шуга́є над моря́ми, над го́рами (Н.-Лев.). Він шуга́в ву́лицями, мов Тамерла́н той (Корол.). По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Се́рце пра́гне буя́ть на просто́рі (Л. Укр.). Вітере́ць доли́ною леге́сенько вита́є (Філян.)]. • В воздухе -тся испарения – в пові́трі но́сяться ви́пари. • -ться на коне – ганя́ти на коні́ (коне́м). • Корабель -тся по волнам – корабе́ль но́ситься на (по) хви́лях. • Собака -тся по двору – соба́ка ганя́є (га(й)са́є) по подві́р’ї. • -тся слухи, что… – ши́ряться (йдуть) чутки́ (ши́риться, йде чу́тка), що…; 3) (о предм. туалета) носи́тися. • Эта материя долго -тся – ця мате́рія (ткани́на) до́вго но́ситься; 4) с кем, с чем – носи́тися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) па́нькатися, ця́цькатися з ким. [Но́ситься, як ду́рень з сту́пою (Номис). А вб’є в го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Ця́цькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом, см. Ку́рица. |
| Обгиба́ть, обогну́ть –
1) что вокруг чего – обгина́ти, обігну́ти. [Бо́ндар обгина́є обручі́ на діжка́х]; 2) обмина́ти, обмину́ти, обхо́дити, обійти́, об’їзди́ти, об’ї́хати, обплива́ти, обпливти́ що и навко́ло (окру́г) чо́го. • -гну́ть мыс, остров – обпливти́ (обмину́ти) ріг (ви́ріжок), о́стрів, навко́ло ро́га (ви́ріжка), о́строва. • Дорога -гну́ла гору – доро́га обійшла́ го́ру (окру́г гори́). • Обогну́тый – обі́гнутий, обі́гнений, обі́йдений. |
| Облеси́ть – заліси́ти. [Я цієї́ гори́ і не пізна́в: бач, як ви її́ заліси́ли]. |
| Обрисо́вываться, обрисова́ться – обмальо́вуватися, обмалюва́тися; на чём – вимальо́вуватися; ви́малюватися. [Висо́кі го́ри вимальо́вувалися на си́ньому не́бі]. |
| Обыдё́нность – буде́нщина, щоде́нщина, повсякде́нщина, звича́йність. [Письме́нство скрізь виступа́є уті́хою од життьово́ї буде́нщини (Єфр.). І се не здає́ться ніко́му ди́вним – се у нас щоде́нщина (Грінч.). Схо́дили з громохма́рної гори́ у ю́доль повсякде́нщини (Куліш)]. |
| Оповива́ть, опови́ть – (о)повива́ти, (о)пови́ти, сповива́ти, спови́ти кого́, що чим, в що. [І тьмо́ю німо́ю опови́є тобі́ ду́шу (Шевч.). Тума́н пови́в усе́ навкруги́. Спови́ла дити́ну]. • Оповива́емый – (о)пови́ваний, спови́ваний. [Диви́всь на го́ри, пови́вані тума́ном]. • Опови́тый – (о)пови́тий, спови́тий чим. [Я засну́в, опови́тий журбо́ю (Грінч.)]. |
| Основа́ние –
1) (действие) заснува́ння, закла́дення. • -ние (закладка) здания – закла́дини. • -ние села, города – оса́дження се́ла, мі́ста. • -ние Киевского государства – поча́ток Ки́ївської держа́ви. • От -ния этой империи – від поча́тку ціє́ї імпе́рії. Срв. Осно́вывание; 2) осно́ва, осно́вина, підва́лина, закла́дчина, (каменное) пі́дму́рок, підмурі́вок, фунда́мент, (подножие) підста́ва, під (р. по́ду), спід (р. спо́ду), підо́шва. • Дом поставлен на прочном -нии – буди́нок збудо́вано на міцни́х підва́линах, осно́винах (на міцно́му підмурі́вку). • -ние горы – спід гори́. • -ние стога, печи – під сто́гу, під (дно) пе́чи. • -ние треугольника – під (підста́ва) трику́тника. • Правосудие есть -ние всякой власти – пра́вий суд стано́вить підва́лину вся́кої вла́ди. • Разрушить до -ния – зруйнува́ти до ще́нту, до ґру́нту, до цури́, до пня́, у пень, до тла́; 3) осно́ва, осно́вина, підва́лина, заса́да, постано́ва, за́сновок, при́нцип. [Осно́ви мора́ли]. • Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях – все життя́ пови́нно бу́ти перетво́рене на и́нших підва́линах (осно́винах, заса́дах, постано́вах); 4) (опора, причина) підста́ва, ґрунт, ра́ція, резо́н, (повод) при́від (-воду). • Не иметь твердого -ния – не ма́ти твердо́го ґру́нту (тверди́х підста́в). • Вы не имеете -ний так думать, говорить – ви не ма́єте підста́в так ду́мати, говори́ти. • Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния – ця чу́тка (поголо́ска) не ма́є жа́дного під собо́ю ґру́нту, не ма́є жа́дних підста́в. • Я не давал ни малейшего -ния для этого – я не дава́в жа́дного на це при́воду. • -ние для предположения – ґрунт до гада́ння, підста́ва ду́мати. • Первое -ние – первопідста́ва. • Иметь -ние (быть правым) – ма́ти ра́цію. • У меня есть -ние – я ма́ю ра́цію. • Нет -ний – нема́ ра́ції. • Насилие не ищет -ний – наси́льство не шука́є підста́в (резо́нів). • Без -ния – безпідста́вно, (без вины) безви́нно, безневи́нно. • Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) – ні сі́ло, ні впа́ло. [Ні сі́ло, ні впа́ло – дава́й йому́ гро́шей]. • На каком -нии? – з яко́ї ра́ції? з яко́ї причи́ни? після чо́го? • На -нии закона – на підста́ві зако́ну. • На этом -нии – на цій підста́ві. • Признать -ние за кем – призна́ти (ви́знати) ра́цію кому́; 5) бот. – наса́да, осно́ва (напр. листка). |
| Острове́рхий – гострове́рхий. [Гострове́рхі буди́нки]; шпича́стий, шпиля́стий. [Шпича́сті го́ри. У висо́ких гострове́рхих шапка́х]. |
| Отклика́ться и откли́киваться, откли́кнуться на что – відклика́тися, відкли́кну́тися, відгу́куватися и відгука́тися, відгукну́тися, о(б)зива́тися, обізва́тися и озва́тися, подава́ти, пода́ти го́лос на що. [Як при́йде лиси́чка, то не відклика́йся. На моє́ проха́ння не відгукну́лися. Ой, хто в лі́сі озови́ся]; (о звуке) луна́ти, відлуну́ти. [Десь розлі́гся таки́й ви́ляск, що аж за о́зером одлуну́ло (М. Вовч.)]. • Я его звал, по он не -нулся – я його́ кли́кав, та він не обізва́всь. • Лес и горы -ка́ются – ліс і го́ри відгу́куються (озива́ються, виля́скують). • Эхо -ка́ется – луна́ відгу́кується, озива́ється, ви́ляски йду́ть. • Как аукнется, так и -нется – як гукне́ш, так і відгукне́ться. |
| Отко́с (горы, берега, плотины, дороги, вала и т. д.) – укі́с (уко́су), у́(з)біч (-бочи), спад, схил, похи́л. • -ко́с горы – у́збіч (спад, по́хи́л) гори, (отлогий) (у)згі́р’я, косогі́р (-го́ру). • -ко́с (крутой) горы, берега поросший лесом – сті́нка. • Боковой -кос – при́біч (-бочи), по́кот. См. ещё Склон, Скат, Пока́тость. |
| Па́дать, пасть –
1) па́дати (неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти. • Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла. • На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність. • Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну. • -ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є]. • -ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)]. • -ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є]. • Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів. • Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав. • Крепость -ла – форте́ця впа́ла. • -ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок; 2) (о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе]; 3) (умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)]. • Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́). • Он пал мёртвый – він ліг тру́пом; 4) (понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться. • Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́. • Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується. • Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся. • Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується. • Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають. • -дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить]. • -дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)]; 5) пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)]. • Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де. • Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь. • Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го. • Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий. • -ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший. |
| Перебира́ться, перебра́ться –
1) перебира́тися, перебра́тися, бу́ти пере́браним; 2) (переправляться) перебира́тися, перебра́тися, переїзди́ти, переї́хати, перево́зитися, переве́зти́ся, переки́да́тися, переки́нутися, перехо́плюватися, перехопи́тися, (по течению реки) перепуска́тися, перепусти́тися через що. • -ться через реку – перебра́тися, переве́зти́ся, переї́хати, переки́нутися через рі́чку. [Да́йте нам човна́, ми ті́льки переки́немось на той бік. Тимча́сом усі́ байдаки́ щасли́во поперепуска́лись через кода́цький порі́г (Загірня)]. • -ться через горы – переки́нутися через го́ри. • -ться на другую квартиру, в новую избу – перебира́тися (перебра́тися), перево́зитися (переве́зти́ся), перено́ситися (перене́сти́ся), переїзди́ти (переї́хати), перехо́дити (перейти́) на и́нше примі́щення, в но́ву́ ха́ту (до ново́ї ха́ти). |
| Перевё́ртывать, переверну́ть –
1) переверта́ти, переверну́ти, (опрокидывать) перекида́ти, переки́нути що, (о мног.) попереверта́ти, поперекида́ти що. • -ну́ть всё вверх дном – все до гори́ нога́ми переки́нути (поперекида́ти), переверну́ти (попереверта́ти). • Ветер -ну́л лодку – ві́тер переки́нув (переверну́в) човна́. • Это меня всего -ну́ло – це всього́ мене́ переверну́ло (струхну́ло, ки́нуло). • -ну́ть задом наперёд – переверну́ти, перекрути́ти за́дом напере́д. • -вать, -ну́ть всё по-своему, на свой лад – поверта́ти, поверну́ти, перекру́чувати, перекрути́ти все на свій лад. • -вать наизнанку – переверта́ти, переверну́ти, перелицьо́вувати, перелицюва́ти, попереве́рта́ти, поперелицьо́вувати що на дру́гий бік, см. Вывё́ртывать; 2) перегорта́ти, перегорну́ти, поперего́рта́ти, переверта́ти, переверну́ти, попереве́рта́ти. • -вать листы в книге – перегорта́ти (реже прогорта́ти) листки́ в кни́зі, перегорта́ти (горта́ти) кни́гу. • -вать сено, солому – переверта́ти, перегорта́ти сі́но, соло́му; 3) что во что – перегорта́ти, поперегорта́ти що в що, що чим, позагорта́ти що в що; 4) перекру́чувати, перекрути́ти; см. Переве́рчивать, переверте́ть; 5) см. Превраща́ть, Преврати́ть. • Перевё́рнутый – переве́рнутий и переве́рнений, перего́рнутий и перего́рнений; перекру́чений. |
| Переменя́ться, перемени́ться –
1) (изменяться) переміня́тися, переміни́тися, зміня́тися, зміни́тися, відміня́тися, відміни́тися, обмі́нюватися, обміни́тися на що, міня́тися, міни́тися, поміни́тися, ина́кшати, поина́кшати, пои́ншати, переина́кшитися, (о мног.) поперемі́нюватися, позмі́нюватися, позміня́тися, повідміня́тися и т. д., (о погоде ещё) перево́дитися, перевести́ся на що. Срв. Изменя́ться. [І го́ри переверта́ються, то де-ж люди́ні не переміни́тися! (Свидн.). І ніч твоя́ відмі́ниться на день ясни́й, блиску́чий (Грінч.). Невже́ думки́ в вас одміни́лись? (Самійл.). Він тепе́р уже́ не той, він обміни́всь (Звин.). Він після хоро́би ду́же з[від]міни́всь]. • -ни́ться в лице – зміни́тися на виду́, на лиці́, з ви́ду, з лиця́. • -ни́ться к лучшему – на кра́ще (на лі́пше) зміни́тися. • Всё -лось – усе́ переміни́лось, відміни́лось. • Погода -лась – пого́да зміни́лася. • Дела мои скоро -нятся к лучшему – спра́ви мої́ незаба́ром на кра́ще змі́няться; 2) -ме́ниваться, переменя́ться (сов. и несов.) с кем чем – міня́тися, поміня́тися, заміня́тися чим з ким. • -ня́лись должностями, кольцами – поміня́лись поса́дами, персня́ми (обручка́ми). |
| Пересека́ть, пересе́чь –
1) (острым орудием) перетина́ти, перетя́ти, переру́бувати, переруба́ти, (о мног.) поперетина́ти, попереру́бувати що чим. [Го́стра соки́ра: за одни́м ма́хом переруба́ла лома́ку. Поперетина́ли ремі́ння що ним поскру́чувано було́ ру́ки козака́м (Стор.)]; 2) (линию, местность, дорогу и т. п.) перетина́ти, перетя́ти, перері́зувати, перері́зати, перехре́щувати, перехрести́ти. [До́вгою променя́стою стріло́ю перетя́ла (і́скра) уве́сь степ (Мирн.). Узе́нька сте́жечка перехре́щувала шлях (М. Вовч.). Вели́кий шлях перехре́щує залізни́чу ко́лію]. • -ка́ть дорогу кому – перетина́ти, перетя́ти, перері́зувати, переріза́ти шлях кому́, іти́, піти́ навпере́йми кому́, перейма́ти, перейня́ти кого́. [Ві́йсько перетя́ло́ (переріза́ло) шлях во́рогові. Знайшо́в я кружну́ сте́жку, що вже тобі́ шляху́ не перері́же (Л. Укр.). Побі́гли навпере́йми зло́дієві]; 3) (высечь многих) перехл(ь)о́ста́ти, перешмага́ти. См. Сечь. • Пересека́емый – перети́наний, переру́буваний; перехре́щуваний, перері́зуваний. [Вели́кий сад перехре́щуваний стежка́ми]. • Пересечё́нный и -се́ченный – перетя́тий, переру́баний; перехре́щений, перері́заний. [Го́лос урва́вся, як чимсь перетя́тий (Неч.-Лев.). Го́ри, поперети́нані узе́нькими щі́ли́нами]. |
| Перехо́д –
1) перехі́д (-хо́ду) через що, від чо́го до чо́го, чого́ в що, пере́ступ (через що) від чо́го до чо́го (обычно в отвлечён. знач.). [Перехі́д через го́ри, через рі́чку, через міст. Нема́ льо́ду, нема́ льо́ду, нема́ перехо́ду; коли́ тобі́ лю́ба ми́ла, бреди́ через во́ду. Перехі́д до ново́го ладу́. Перехі́д від доста́тків до зли́днів. Рапто́вий перехі́д від тепла́ до хо́лоду. Перехі́д до́вгого «о» в «і»]. • -хо́д в другую религию, партию – перехі́д в и́ншу ві́ру, в и́ншу па́ртію, до и́ншої ві́ри, до и́ншої па́ртії; 2) (марш, расстояние суточной ходьбы) хо́дка, перехі́д, день хо́ду. [В одну́ хо́дку дійду́ до Ха́ркова, бо ні́коли спочива́ти (Змієв. п.)]. • Войскам оставался один -хо́д до крепости, войска были в одном -де от крепости – ві́йськові залиша́лося (було́) оди́н день хо́ду до форте́ці. • Перехо́ды (коридоры) – перехо́ди. [У цьо́му буди́нкові бага́то перехо́дів уся́ких, ча́сом на́віть заблу́диш серед їх]. |
| Песча́никовый – пісковико́вий. [Пісковико́ві го́ри]. |
| Пло́скость –
1) пло́скі́сть, пла́скість; 2) пло́ща, пло[а]щи́на́, площови́на, пло́сінь. [Земля́ здає́ться рі́вною площино́ю]. • Наклонная -кость – похи́лість (-лости), косогі́р (-го́ру). • Катиться по наклонной -сти (перен.) – як з гори́ коти́тися. • Боковая -кость в многограннике – грань, гра́нка; 3) см. По́шлость. |
| По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
| Повыша́ться, повы́ситься – підви́щуватися, підви́щитися, підно́ситися, підне́сти́ся, підійма́тися, підня́тися (вго́ру). [Де-да́лі на схід – го́ри все підви́щуються. На́стрій (= настроение) у слухачі́в усе́ підви́щувався. Як підно́ситься культу́рний рі́вень яко́гось наро́ду, підно́ситься і пова́жність його́ проб драмати́чної і сцені́чної тво́рчости (Грінч.). Через ко́жні два скла́ди на тре́тьому го́лос підно́ситься (Єфр.)]. • -ся по службе, чином – іти́ вго́ру в слу́жбі, підно́ситися, підійма́тися чи́ном. • -ша́ться в цене – доро́жчати, подоро́жчати. • Цена -ша́ется, -силась – ціна́ росте́, іде́ вго́ру, підви́щується, ви́росла, підви́щилася, (сильно) підско́чила. • Цена начала -ша́ться – ціна́ пішла́ вго́ру. • Акции -ша́ются – а́кції йдуть уго́ру, а́кції росту́ть. • Барометр -ша́ется – баро́метр іде́ вго́ру. |
| Под и Подо, предл. –
1) с вин. пад. – під ко́го, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чо́го. • Стать под дерево, под навес – ста́ти під де́рево, під пові́тку. • Подойти под окно (снаружи) – підійти́ під вікно́. • Сесть под окно (у окна) – сі́сти край вікна́. • Ложись под стену, а я с краю – ляга́й повз (під, попід) сті́ну, а я з кра́ю. • Подступить под Москву – підступи́ти під Москву́. [Тата́рин да́лі вже й під Ки́їв підступа́є]. • Взять кого по́д руку, по́д руки – взя́ти кого́ під ру́ку, попід ру́ки. [Взяли́ царя́ попід ру́ки (Рудан.). Мене́ вхопи́ли дво́є молоди́ць попід ру́ки (М. Вовч.)]. • Перейти под власть кого – перейти́ під ко́го, під чию́ ру́ку. • Посадить, взять под арест – узя́ти під аре́шт, за (під) сторо́жу. • Отдать под суд – відда́ти до су́ду, поста́вити на суд (перед суд) кого́. • Дом отдан под постой – дім ві́ддано на пості́й. • Дать под заклад что-л. – да́ти на (в) заста́ву що. • Давать взаймы под залог – дава́ти пози́кою під заста́ву. • Танцевать под фортепиано – танцюва́ти під фортеп’я́но. • Петь под аккомпанимент гитары – співа́ти під гіта́ру, в су́проводі гита́ри. • Заснуть под плеск волн – засну́ти під плю́скіт хвиль. • Подделать медь под золото – підроби́ти мідь під зо́лото. • Подобрать под цвет, под рост – добра́ти до ко́льору (під ко́лір), до зро́сту (під зріст). • Под силу, не под силу – до снаги́, не до снаги́. • Под ряд, см. Подря́д. • Стричь волосы под гребёнку – стри́гти воло́сся під гребіне́ць. • Ехать по́д гору – ї́хати з гори́. • Подняться под (самые) облака – підня́тися попід (самі́сінькі) хма́ри. • Ему под пятьдесят лет – йому́ ро́ків під п’ятдеся́т, йому́ бли́зько пяти́десяти ро́ків. • Под новый год, под праздник, под пятницу – проти но́во́го ро́ку, проти свя́та, проти п’я́тниці. [Про́ти п’я́тниці мені́ присни́вся сон]. • Под вечер – над ве́чір, проти ве́чора, надвечори́, см. Ве́чер. • Под утро – над світ, перед сві́том. • Под пьяную руку – під п’я́ну руч, по-п’я́ному, по п’я́ну. • Под конец года – напри́кінці ро́ку; 2) с твор. пад. – під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Неч.-Лев.). Під ним ко́ник вороне́нький на си́лу ступа́є (Шевч.)]. • Сидеть под деревом, под кустом – сиді́ти під де́ревом, під куще́м. • Расположиться под деревьями – розташува́тися попід дерева́ми. • Под горой, под горами – попід горо́ю, попід го́рами. [Стої́ть гора́ висо́кая, попід горо́ю гай (Гліб.). Два рядки́ бі́лих хат попід го́рами білі́ють (Неч.-Лев.)]. • Вдоль под чем – попід чим и попід що. [Карпо́ ско́чив через перела́з і пішо́в попід ти́ном (Неч.-Лев.). Попід те́мним га́єм ї́дуть шля́хом чумаче́ньки (Шевч.). Була́ попід па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ви́спа (М. Вовч.). Попід те село́ є ліс (Звин.)]. • Мы живём под Киевом – ми живемо́ під Ки́ївом. • На дачах под Киевом – на да́чах попід Ки́ївом. • В сражении под Полтавой – в бою́ під Полта́вою, коло Полта́ви. [А вже Палі́й під Полта́вою із Шве́дом поби́вся (Макс.)]. • Под тенью дуба – в холодку́ під ду́бом. • Под глазом, под глазами – під о́ком, попід очи́ма. • Под окном, под окнами – під вікно́м, попід ві́кнами, попідві́конню. • Быть, находиться подо льдом, под снегом – бу́ти, перебува́ти під льо́дом (під кри́гою), під сні́гом. [Ставо́к під кри́гою в нево́лі]. • Поле под рожью, под овсом – по́ле під жи́том, під вівсо́м (під жита́ми, під ві́всами). • Земля под огородом, под лесом – земля́ під горо́дом; під лі́сом. • Под родным кровом – під рі́дною стрі́хою. • В рамке под стеклом – в ра́мках, в ра́[я́]мцях за скло́м. • Под замком – на замку́. • Под арестом – під аре́штом, за (під) сторо́жею. [Держа́в їх на замку́ за сторо́жею до королі́вського су́ду (Куліш)]. • Быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м. • Под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом (під на́глядом) чиї́м. • Быть, находиться под защитою – бу́ти, перебува́ти під за́хистом чиї́м, (в защищённом месте) за за́хистом. • Быть под ружьём – бу́ти при збро́ї. • Быть под ветром – бу́ти за ві́тром. • Ходить под страхом – ходи́ти під стра́хом. • Под страхом смертной казни – під загро́зою сме́ртної ка́ри. • Под начальством, под предводительством, под командою кого – за чиї́м (и під чиї́м) при́водом, під ки́м, під чиї́м кома́ндуванням. • Под начальством атамана такого-то – під ота́маном таки́м-то. • Под властью кого – під ким. [Бу́де до́бре запоро́зцям і під ту́рком жи́ти (Пісня)]. • Под редакциею – за реда́кцією (за редагува́нням) и під реда́кцією. • Иметь под рукою – ма́ти під руко́ю, на по́хваті. • Узнать под рукою – дові́датися ни́шком. • Под секретом – під секре́том. • Под хреном – до хрі́ну, з хрі́ном. [Порося́ до хрі́ну]. • Что разумеете вы под этим словом – що розумі́єте ви під цим сло́вом. • Под 30-м градусом широты – на 30-му гра́дусі широти́. Из-под, см. Из. |
| Подмыва́ть, подмы́ть –
1) (снизу или слегка) підмива́ти, підми́ти, (о мног.) попідмива́ти. [Попідмива́й коро́ви, а тоді́ й дої́тимеш]. • -мо́й пол – змий, ви́три помі́ст, підло́гу; 2) (берег и т. д.) підмива́ти, ми́ти, підми́ти, підто́чувати, підточи́ти, підму́лювати, підму́лити що, (о мног.) попідмива́ти, попідто́чувати, попідму́лювати. [Тече́ рі́чка, го́ри підмива́є (Рудч.). Підми́ло гре́блю. По́вінь хати́ну підму́лила (Маков.)]; 3) -ва́ет (безл.) кого-л. (что-л. сделать) – корти́ть, му́лить кому́ или кого́, сверби́ть кого́, охо́та бере́ кого́, так і тя́гне кого́ (щось зроби́ти). [А мене́ так і корти́ть розказа́ти йому́ чи́сту пра́вду (Звин.)]. • Подмы́тый – підми́тий, підто́чений, підму́лений, (о мног.) попідми́ваний, попідто́чуваний, попідму́люваний чим. |
| Подно́жие – підні́жжя, підні́жок (-жка), пі́дніж (-жу), (гал.) підгі́рок (-горка), сто́пи (р. стіп). [Прої́хавши підго́рком, спуска́ються вниз (Свидн.). У стіп стату́ї сла́вного Помпе́я (Куліш). У стіп висо́кої гори́ (Франко)]. • У -ия чего – під чим. • -жие горы – підгі́р’я, низ гори́. • -жие ног твоих – підні́жжя (підні́жок) ніг твої́х. См. Подо́шва. |
| Подо́шва – (ноги, обуви, толстая кожа под низ обуви) підо́шва. • Сапоги на одной, на двойной -шве – чо́боти на про́стій, на подві́йній підо́шві, чо́боти про́сті, ромпасо́ві (зап.). • Двойная -шва – подві́йна підо́шва, (зап.) ромпа́с (-са́). • Шкурка на боты, язык на -шву (говорят вралю) – шку́ра на чо́боти, язи́к на підо́шви (Ном.). • -ва (горы) підгі́р’я, спід гори́, низ гори́, підні́жжя, обні́жжя, п’ята́ гори́. • У -швы горы – під горо́ю, внизу́ гори́, під підгі́р’ям, бі́ля підгі́р’я. Срв. Подно́жие, Основа́ние 2. |
| Пойти́ –
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му]. • -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі. • -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)]. • -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́. • -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти. • -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр). • -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки. • -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́. • -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи. • -ти́ за водой – піти́ по во́ду. • -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся]. • -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу. • -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в. • -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди. • -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти. • -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд. • -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.). • Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)]. • -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́. • Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́! • -дё́м(те)! – ході́м(о)! • -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)! • -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь. • -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька! • -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й. • Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги! • -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)]. • Вот -ди́-ж ты – от ма́єш. • -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться. • -ди́ с ним – що з ним поро́биш. • Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)]. • Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся. • -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те. • Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло. • -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)]. • -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому). • -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт. • -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та. • Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре. • -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку]. • -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат). • -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де]. • -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́. • -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти. • Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом. • Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла). • Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою. • Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся). • Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло). • Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори. • Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід. • Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом). • Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою. • -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру]. • -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні]. • -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно]. • -ти́ на уступки – поступи́тися. • -ти́ в пари – заложи́тися. • -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)]. • -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся]. • -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою. • -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д. • -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти. • -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти. • -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне. • -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки. • На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії. • Под воду -ти́ – нирця́ да́ти. • Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть; 2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що. • -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися. • -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.). • Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся; 3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти. • -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися. • И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти. • Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти). • -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти. • -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць. • Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)]. • -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати. • Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́. • -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже; 4) (начаться) піти́, поча́тися. • -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.). • -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)]. • Дождь -шё́л – дощ пішо́в. • Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́. • -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить 5) (поступить) піти́. • -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти. • -ти́ в услужение – піти́ у на́йми. • -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́. • -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько); 6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́. |
| Пока́тый – поло́гий, поло́жистий, спа́дистий, спуско́ватий, ско́тистий, зго́ристий, розко́тистий, зубо́чистий, похи́лений, нахи́лий, спохи́лий. • -тая гора – поло́га (спа́диста) гора́. • -тый овраг – поло́жиста ба́лка. • -тый склон горы в долину – поло́жистий схи́лок гори́ в доли́ну. • -тый берег – спа́дистий бе́рег. • -тая кровля – спуско́вата покрі́вля. • -тая дорога – ско́тиста доро́га. • -тые плечи – похи́лені пле́чі. • -тая шахта – похідна́ ша́хта. • -тый погреб – похідни́й льох (по́гріб). |
| Поколеба́ть, поколебну́ть – (что) по[за]хита́ти, похитну́ти, схитну́ти, схибну́ти, пору́шити (що) чим. [Хоч ві́тер як бурха́є, хоч як реве́ – гори́ не захита́є (Куліш). Похитну́ти незло́мність ду́ха (Грінч.). Земле́тру́с захита́в буди́нками (похитну́в буди́нки)]. • Ты -ба́л мои убеждения – ти похитну́в мої́ перекона́ння. • -ба́ть основы чего – захита́ти (похитну́ти) підва́лини чого́. • -ба́ть до основания что – схитну́ти (зрухну́ти) до ґру́нту що. • -ба́ть листья, ветви, ткань – коли́хну́ти (що, чим). [Ві́тер колихну́в ві́тами (ві́ти). Про́тяг колихну́в заві́сою (заві́су) на вікні́]. • -ба́ть авторитет – пору́шити (захита́ти) авторите́т. • Поколе́бленный – захи́таний, пору́шений, похи́тнутий, зру́хнутий. |
| Порыва́ться, порва́ться –
1) рва́тися, порва́тися, (о тканях, бумаге и т. п.) де́ртися, поде́ртися, дра́тися, подра́тися. [Ой як ви́йдеш на ву́лицю, – нами́сто порве́ться. Як ли́штва подере́ться, пиша́ння мине́ться]; 2) (стремиться) порива́тися, рва́тися, порва́тися, порива́ти, (с усилием) пну́тися, (торопливо, поспешно) ква́питися, поква́питися, (на дело, которое не по силам; иронич.) сі́катися, (много раз или долго) попорва́тися, попопну́тися, попосі́катися. [Я змага́вся, порива́вся го́ри зсу́нути з землі́ (Грінч.). Ми не рвемо́сь на свобо́ду й дру́гим її́ не дамо́ (Самійл.). Молода́ си́ла тремти́ть і порива́є з ко́жної жи́лки стебла́ (Коцюб.). За ще́лепами своє́ не помі́ститься, а (вона́) до чужо́го куска́ ква́питься (Кониськ.). Сі́кається би́ти мене́ све́кор, та тіка́ю я (Грінч.)]. |
| Потряса́ться, потрясти́сь –
1) трясти́ся, стряса́тися, стряс(ну)ти́ся, хита́тися, захита́тися, похитну́тися, здвига́тися, здвигну́тися. [Го́ри захита́лися, стрясли́ся. Він уве́сь затруси́всь із жа́ху. Весь Ки́їв здвигну́вся (Куліш)]; 2) (поражаться) звору́шуватися, зворуши́тися, збу́рюватися, збу́ритися, вража́тися, врази́тися. |
| Прах –
1) (пыль в букв. и переносном значении) по́рох (-ху, мн. порохи́, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), ку́рява; (распадающаяся гниль) порохно́ (-на́), порохня́ (-ні́), трухло́, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що ца́рство? – по́рох (Куліш). Все йде в одно́ мі́сце: взяло́сь із пе́рсти й усе́ ве́рнесь у по́рох (Еккл.). Лихе́є і́м’я розлеті́лось, мов прах (Грінч.). О́браз страху́, що держи́ть у свої́х холо́дних обі́ймах уве́сь світ, хоч сам явля́є собо́ю ті́льки порохно́ нікче́мне (Єфр.)]. • Отрясти прах от ног – по́рох, пил з ніг обтруси́ти. [По́рох з ніг ва́ших обтрусі́ть (Єв.). І пил, що приста́в до нас з ва́шого го́рода, обтру́шуємо вам (Єв.)]. • Обращаться, обратиться в прах – по́рохом, на по́рох (пра́хом, на прах) розпада́тися, розпа́стися, по́рохом бра́тися, узя́тися (ста́ти), по́рохом, порохно́м, порохне́ю, трухло́м, по́пелом розсипа́тися, розси́патися, тлі́ти, потлі́ти, попелі́ти, спопелі́ти. [І не раз як рука́ чи пові́тря, чи со́нце торка́лись тисячолі́тнього тру́па, він розпада́вся на по́рох (Л. Укр.). Та бода́й я собі́, – ка́же, – по́рохом розпа́вся (Рудан.). А бода́й-же ти пра́хом розпа́всь (Яворн.). І в годи́ні ста́ла пра́хом пи́шная столи́ця (Рудан.). Як я на те́бе дихну́ свої́м ду́хом, то ти розси́плешся по́пелом (Звин.)]. • Пасть во прах – упа́сти в прах. [Впаду́ть у прах куми́ри гордови́ті (Грінч.)]. • Обращать, обратить во прах – поверта́ти, поверну́ти, стира́ти, сте́рти на по́рох (на га́муз), поверта́ти, поверну́ти в ні́вець, розві́яти на ку́ряву. • Идти, пойти -хом – іти́, піти́ з ві́тром, за ві́тром, за водо́ю, ди́мом (до гори́), на ма́рне, в ні́вець, випада́ти, ви́пасти ви́падком. [Пішло́ усе́ добро́ в ні́вець (Грінч.). Чужи́м жи́вимося, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.). Все його́ добро́ пі́де на ма́рне (Франко)]. • Все его проекты пошли -хом – всі його́ проє́кти ди́мом до гори́ пішли́. Прах его возьми! – щоб його́ прах забра́в! Бода́й він пра́хом розпа́всь! Хай воно́ стеря́ється! Прах с ним! – цур йому́! Хай йому́ ли́хо (вся́чина)! 2) (смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволя́ючи оста́нню во́лю му́жа, молода́ княги́ня му́сіла ру́шити з дороги́м тлі́ном в тру́дну і дале́ку доро́гу, до мі́ста його́ ві́чного поко́ю (О. Лев.)]. • Здесь покоится прах моего друга – тут почива́є тлін мого́ дру́га. • Мир -ху твоему – перо́м (пу́хом) земля́ тобі́, неха́й земля́ тобі́ перо́м (пу́хом). |
| Прельща́ть, прельсти́ть кого чем или собою – ва́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, пова́бити, на́дити, зна́джувати, зна́дити кого́ чим, собо́ю, мани́ти, прима́нювати, примани́ти, прилеща́ти, приле́стити, (привлекать) прива́блювати, прива́бити, прина́джувати, прина́дити кого́ чим, (соблазнять) спокуша́ти, спокуси́ти, зво́дити, зве́сти кого́ чим; (о мн.) позва́блювати, пова́бити, позна́джувати, поприва́блювати; позво́дити и т. д.; см. Привлека́ть, Обольща́ть. [О чарівни́це-приро́до! нащо ти мене́ ва́биш свої́м ча́ром? (Мирн.). Се ще бі́льше його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене (Грінч.). Зва́била оча́ми, то тя́жко відби́ти бича́ми. Ви зва́били ме́не ласка́вими слова́ми (Сам.)]. • Меня -ет что-нибудь (перспектива чего-н.) – мене́ ва́бить що-не́будь, мені́ мане́ться чого́-небудь. [Невже́ таки́ вам сва́рки зо мно́ю мане́ться?]. • -ща́ть обманчивыми обещаниями – ва́бити (мани́ти) кого́ облу́дними наді́ями, (опис.) ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́. • -ща́ть невероятными обещаниями – золоті́ го́ри обіця́ти кому́, обіця́ти на оси́ці кисли́ці, а на вербі́ гру́ші. • Прельщё́нный – зва́блений, прива́блений, зна́джений чим. |
| При, предл. с предлож. пад. –
1) (возле, у) при ко́му, при чо́му, попри ко́му, попри чо́му, коло ко́го, коло чо́го, край ко́го, край чо́го. [Була́ в ме́не небо́га, при мені́ вона́ і зросла́ (М. Вовч.). Одну́ взя́ли попри ко́ні, дру́гу взя́ли попри во́зі (Пісня). Кото́ру дити́ну люби́ла-коха́ла – край се́бе не ма́ю (Макс.). Наси́пали край доро́ги дві моги́ли в жи́ті (Шевч.). З яко́ю бува́ло жадо́бою коло книжо́к істори́чних при́писки перечи́туєш (Куліш)]. • Город лежит при реке – мі́сто лежи́ть коло рі́чки, понад рі́чкою. • При городе слободка – (по)при мі́сті (го́роді) слобода́ (слобі́дка). • При входе, при в’езде (при обозначении места) – з при́ходу, з при́їзду, на при́ході, на при́їзді. [Згорі́ло сімна́дцять дворі́в за́раз з при́їзду (Гр.). З при́ходу в селі́ (Радом.). Нора́ з при́ходу узе́нька (Драг.). Його́ ха́та у місте́чку на прихо́ді (Звяг.)]; 2) (в присутствии кого) при ко́му, перед ким. • Это было сказано при свидетелях – це було́ ска́зано при сві́дках, перед сві́дками. • Не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зано. • При отце – перед ба́тьком. [Я її́ перед ба́тьком ви́лаяла (Проскур.)]; 3) (для обозначения времени: при жизни кого, во времена кого, чего) за ко́го, за чо́го. [Дай-же, Бо́же, – козаки́ промовля́ли, – за ге́тьмана молодо́го жи́ти, як за старо́го (Ант.-Драг. II)]. • При мне, при нас (в наше время) – за ме́не, за нас. [За ме́не то вже в дворі́ жили́ ми спокійне́нько (М. Вовч.). Не за нас се ста́ло, не за нас і переста́не (Номис)]. • При покойном отце – за покі́йного ба́тька. • При жизни – за життя́. [А сам собі́ за життя́ ще похоро́н справля́є (Рудан.)]. • При жизни отца – за ба́тькового життя́. • При крепостном праве – за па́нського пра́ва, за па́нщини. [Він був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.)]. • При республиканском правлении – за республіка́нського урядува́ння. • При солнце (до захода солнца, пока оно светит) – за со́нця. [Наш госпо́дар дозо́рця ви́жав жи́то за со́нця (Грінч. III)]; 4) (для обозначения связи, принадлежности, условного отношения к чему-л.) при ко́му, при чо́му, за чо́го, на чо́му, на що. • Состоять секретарём при ком – бу́ти за секретаря́ при ко́му, у кого. • Американский посланник при французском дворе – америка́нський посо́л при францу́зькому дворі́. • Остаться при университете, при кафедре – залиши́тися при університе́ті, при кате́дрі. • При заводе есть и кузница – при заво́ді є й ку́зня. • При нём нашли бумаги – при ньо́му зна́йдено папе́ри. • Иметь при себе оружие – ма́ти при собі́ (з собо́ю) збро́ю. • При ком – за ким. [За не́ю й скоти́на пло́диться, за не́ю й дробина́ во́диться (Г. Барв.)]. • Читать при свече, при солнечном свете, при электрическом освещении – чита́ти при сві́чці, при со́нячному сві́ті, при електри́чному сві́тлі. • При приближении чего-л. – при набли́женні и -нню чого́. [Котрі́ були́ маєтні́ші, повиїзди́ли при набли́женню зара́зи в го́ри (Франко)]. • При наступлении грозы – при поча́тку грози́, як гроза́ надхо́дила. • При исполнении служебных обязанностей – при викона́нню службо́вих обов’я́зків, під час викона́ння службо́вих обов’я́зків. • При подписании этого условия – при підписа́нні ціє́ї умо́ви, під час підписа́ння ціє́ї умо́ви. • При заключении договора – при зго́ді. [При зго́ді були́ лю́ди (Кам’ян.)]. • При обыске найдено – під час тру́су зна́йдено. • При одной мысли об этом – на саму́ зга́дку про це. • При этом известии – на цю звістку. [Люборацький! підвода до тебе! – хтось гукнув. Аж затрясся малюк на цю зві́стку (Свидн.)]. • При первом слове – на пе́ршому сло́ві. • При этом слове, при этих словах – на цім сло́ві, на цих слова́х. [На сім сло́ві чу́ю – торохтя́ть коле́са (Кониськ.)]. • При этом слове он вздрогнул – на цім сло́ві він здригну́вся. • При первом же вопросе он смешался – на пе́ршому-ж пи́танні він збенте́жився, сплу́тався. • При звуке его голоса – з зву́ком його́ го́лоса. • При малейшем шуме, шорохе – на найме́нший шум, ше́лест. • При каждом вздохе – за ко́жним по́дихом. [Той пил набива́всь у ні́здрі за ко́жним по́дихом (Крим.)]. • При первом случае, который мне представится – при пе́ршій наго́ді, з пе́ршою наго́дою, що ма́тиму, що мені́ тра́питься. • При всяком случае – при ко́жній наго́ді, ко́жної наго́ди. • При случае поговорите с ним о моём деле – як бу́де наго́да, при наго́ді поговорі́ть з ним про мою́ спра́ву (в мої́й спра́ві). • Я вспомню об этом при случае – я згада́ю про це при наго́ді. • При гробовом молчании – при моги́льній ти́ші, під моги́льну ти́шу. • При громких криках толпы – під голосні́ ви́гуки на́товпу. • При помощи, см. По́мощь. • Быть при оружии – бу́ти при збро́ї. • Быть при деньгах – бу́ти при гро́шах. • При скорости 30 вёрст в час – при ско́рості 30 версто́в у (на) годи́ну. • Длина окружности при радиусе равном… – довжина́ о́кругу при ра́діусі рі́вному… • При температуре в 100 градусов – при температу́рі в 100 гра́дусів, під температу́ру в 100 гра́дусів. • При давлении в 740 милиметров – при ти́сненні (під ти́сненням) в 740 міліме́трів. • При прочих равных условиях – (по)при и́нших одна́кових умо́вах, за и́ншими одна́ковими умо́вами. • При такой жизни – по тако́му життю́. [Що-дня́ то в ка́рти гра́ли, то пісеньо́к співа́ли. Не га́дки на́шій па́нії по тако́му життю́ (М. Вовч.)]. • При таких заработках можно хорошо жить – по таки́х заробі́тках мо́жна до́бре жи́ти. • При всех своих значительных недостатках, произведение это имеет и несомненные достоинства – (по)при всіх свої́х чима́лих ва́дах, твір цей ма́є і безсумні́вні ва́ртості. • При этих, при таких обстоятельствах, условиях – за цих, за таки́х обста́вин, умов, за ци́ми, за таки́ми обста́винами, умо́вами, по цих, по таки́х обста́винах, умо́вах. [Ле́гко зрозумі́ти, як почува́ло себе́ украї́нське письме́нство за таки́х обста́вин (Єфр.)]. • При тех или иных исторических обстоятельствах – за тих чи и́нших істори́чних обста́вин (Єфр.), за ти́ми чи и́ншими істори́чними обста́винами, по тих чи и́нших істори́чних обста́винах. • При всём своём уме он был обманут – з усім свої́м ро́зумом він був оду́рений. • При всём том – з усі́м тим. • Прилагаемое при сем письмо – дода́ний до цьо́го лист. • Лежать, находиться при смерти – лежа́ти, бу́ти при смерті́, на смерті́, (образно) стоя́ти на бо́жій доро́зі. [На смерті́ побива́всь ці́лу ніч (Черк.)]. |
| Прибавля́ть, приба́вить – додава́ти, дода́ти, придава́ти, прида́ти чого́ или що до чо́го, прибавля́ти, приба́вити, докида́ти, доки́нути, прикида́ти, прики́нути, (набавить сверх чего) накида́ти, наки́нути, наддава́ти, надда́ти, (подбрасывать) підкида́ти, підки́нути чого́ (и що) до чо́го, (подбавлять) піддава́ти, підда́ти чого́ до чо́го, (приложить) доклада́ти, докла́сти, доложи́ти, (присоединить) дото́чувати, доточи́ти, прито́чувати, приточи́ти, надто́чувати, надточи́ти, долуча́ти, долучи́ти, (увеличивать), прибі́льшувати и прибільша́ти, прибі́льши́ти, прибичо́вувати, прибичува́ти чого́ и що до чо́го, (о мн.) пододава́ти, попридава́ти и т. д. Срв. Добавля́ть, Набавля́ть, Подбавля́ть. [До цьо́го кожу́ха він мені́ додає́ п’ять карбо́ванців (Гр.). Ти мені́ ще печа́ли прида́в (Бердич. п.). Із своє́ї кеше́ні яку́ со́тню доки́ну (Кониськ.). До уся́кого мі́сяця тре́ба-б було́ прики́нути по скі́льки днів, щоб ви́йшло 12 мі́сяців за ввесь рік (Комар.). Коли́ накида́ти пла́ту, то тре́ба накида́ти всім та ще й одна́ково (Н.-Лев.). Варва́ра но́чи увірва́ла, а дня приточи́ла (Номис). Реда́кція приточи́ла до статті́ ціка́ву при́мітку (Єфр.). До книжо́к доклада́в своє́ розу́мне сло́во (Гр.). Тре́ба ро́зуму надточи́ти, де си́ла не ві́зьме (Номис). Сами́ прибі́льшують неві́рі пла́ти (Куліш). Коли́-б ті́льки Госпо́дь мені́ ві́ку прибі́льшив (Ум.). Ще наддало́ сві́ту, ще раз ки́нуло з-за гори́ роже́вим огне́м (Мирн.). На́що прибичо́вуєш, чого́ й не було́. (Звяг.)]. • -вить к весу – дода́ти до ваги́, прива́жити. • -вля́ть жалованья кому – збі́льшувати (прибі́льшувати) платні́ кому́, підви́щувати платню́ кому́. • -вить шагу – прида́ти (нада́ти) ходи́ (в но́ги), підда́ти хо́ду, приско́ри́ти ходу́, приспіши́ти. [Чим дуж прида́в ходи́ в но́ги (Мир.)]. • -ба́вь лошадям овса – підки́нь ко́ням вівса́. • -бавь пару – підда́й па́ри. • -ба́вьте рубль – наки́ньте (прики́ньте) карбо́ванця. • -бавьте к этому ещё то, что… – дода́йте до цьо́го ще те, що… • Вы -вля́ете – ви прибі́льшуєте. • К мотивам, которые уже приводились, можем -вить ещё один – до моти́вів, що вже наво́дилися, мо́жемо дода́ти ще оди́н (Н. Рада). • -вля́ть (-вить) к сказанному, -вить словцо – додава́ти (дода́ти), доповіда́ти (доповісти́) до ска́заного, додава́ти (дода́ти), докида́ти (доки́нути), прикида́ти (прики́нути) слівце́. [«Так са́мо, як і ви́!» – додала́ вона́ ра́птом (Л. Укр.). Дід До́рош докида́в ча́сом і собі́ слівце́ (Грінч.). «Ой, так, так!» – доки́нула стара́ (Франко). «Пе́вно у вас є ді́ти», – прики́нув Каза́нцев (Н.-Лев.)]. • Приба́вленный – до́даний, при́даний, приба́влений, доки́нутий, прики́нутий, наки́нутий, підки́нутий, дото́чений, прито́чений, надто́чений, прибі́льшений и т. д. |
| Приподнима́ться и Приподыма́ться, приподня́ться – підво́дитися, підве́сти́ся, підійма́тися, під(ій)ня́тися, (во множ.) попідво́дитися, попідійма́тися; (о волосах, щетине, перьях) настовбу́рчуватися, настовбу́рчитися, (у многих) понастовбу́рчуватися. [Помоли́сь хоч ле́жачи, коли́ не зду́жаєш підвести́сь (Квітка). На голові́ воло́сся настовбу́рчилось, як щети́на (Н.-Лев.)]. • Занавес -ма́ется и опускается – заві́са підійма́ється і спуска́ється. • -ма́ться, -ня́ться на цыпочках – зво́дитися, зве́сти́ся, підво́дитися, підве́сти́ся навшпи́ньки, спина́тися, сп’я́сти́ся и зіп’я́сти́ся, зіпну́тися (навшпи́ньки, на ди́бочки). [Бага́то хто спина́ється, щоб кра́ще сте́жити за бо́єм (Л. Укр.). Йон зві́вся навшпи́ньки (Коцюб.)]. • Где кора земли -няла́сь, там стали горы – де зе́мна кора́ повипина́лася, там пороби́лись го́ри. Срв. Поднима́ться. |
| Припряга́ть, припря́чь – припряга́ти, припрягти́ (во множ.) поприпряга́ти; срв. Подпряга́ть. [Припрягли́ у віз дру́гу коня́ку (Тесл.)]. • -га́ть, -пря́чь к одной паре лошадей или волов ещё одну или несколько, когда тяжело везти – бичува́ти, прибичо́вувати, прибичува́ти (ко́ней), (непереходн.) бичува́тися, байлува́ти. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Метл.). Ми раз-у-ра́з бичу́ємось, ї́дучи на цю го́ру (Поділ.). Ой на го́ру, го́ру бу́дем байлува́ти (Рудч.)]. • Припряжё́ный и -жё́нный – припря́жений, прибичо́ваний. |
| Прислу́шиваться, прислу́шаться –
1) прислу́хатися и прислу́хуватися, прислу́хатися до чо́го, дослуха́тися и дослу́хуватися, дослу́хатися до чо́го (реже чого́), причува́тися и причува́ти, прислуха́ти, дослуха́ти, надслуха́ти и -слу́хувати, наслуха́ти(ся); (во все стороны) розслуха́ти(ся), розслу́хатися, ослуха́тися, ослу́хатися; (образно) нахиля́ти у́хо до ко́го, наставля́ти у́хо кому́. [До всьо́го пригляда́всь і пи́льно прислуха́всь (Гліб.). Вона́ жда́ла й прислу́хувалась (Неч.-Лев.). Вона́ дослу́хується до ко́жного слове́чка (Грінч.). Дослуха́ються тих пісе́нь та й собі́ перейма́ють. Ди́виться, як хо́дять, прислуха́є, як гомо́нять (М. Вовч.). Надзира́ю, надслуха́ю, що ста́неться з Хомо́ю (Франко). Я вже давно́ наслуха́ю, до чо́го воно́ ді́йде (Основа 1861). Наслуха́йся, що там горла́та голо́та базі́ка (Тобіл.). Ста́не і дослуха́ усе́ (Квітка). Причуває́ться Окса́на – усі́ до́бре сплять (Квітка). Пригля́дується і причува́ (Стор.). Мо́жна було́-б прода́ти й доро́жче, та не розслу́хався, не розібра́в ціни́ (Васильк.). Неха́й з гори́ розгляда́ та розслуха́, відкі́ль ві́тер повіва́ (Квітка). Нахиля́в у́хо до січово́го розбиша́ки, як той про ди́ку во́лю і коза́цьку крива́ву сла́ву шепта́в (Куліш)]. • -ваться к дыханию – прислуха́тися до ди́хання, ду́ху слу́хати чийо́го. [Бий го і ду́ху слу́хай (чи ще живи́й) (Франко)]; 2) (привыкнуть слушать) призвича́юватися, призвича́їтися до чо́го слу́хаючи; 3) (надоесть) надоку́чити, обри́днути слу́хаючи. |
| II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть –
1) кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)]. • Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору. • -ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́; 2) что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)]. • -ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що. • -ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́. • -вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію. • -ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї. • -вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф. • -ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н. • -води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що. • -вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л; 3) (дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)]; 4) (время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?]. • Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час? • Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село. • В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно. • Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та? • Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні). • Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла. • -ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що. • -ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею. • -ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі). • Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є). • -ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно. • -вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де. • -ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться]. • -ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким. • -ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)]; 5) кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)]. • Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в. • Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять. Проведё́нный – 1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го; 2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений; 3) (о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)]; 4) (обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний. |
| Просвеща́ть, просвети́ть –
1) кого (образовывать) – осві́чувати, освіти́ти кого́, (поучать истинам и добру) просвіща́ти, просві́чувати и просвіча́ти, просвіти́ти кого́. [Працю́й, осві́чуй, люде́й (Тесл.). Блага́йте-ж ви, щоб му́дрістю своє́ю він просвіти́в вас (Грінч.). Учи́ нас! Просвіща́й (Федьк.). Ми й непросві́чених умі́єм просвіча́ти (Сам.)]. • -ща́ть народ – осві́чувати наро́д; 2) церк. (духовным светом) – просвіча́ти и просві́чувати, просвіти́ти; см. Озаря́ть. [Сві́тло просві́чує ко́жного чолові́ка (Св. Пис.)]. • -ти́ть глаза, очи – просвіти́ти о́чі. [Глянь на ме́не, незря́чі о́чі просвіти́ (Псал.)]; 3) освіча́ти, освіти́ти, просвіча́ти, просвіти́ти; см. Освеща́ть. [Як я (мі́сяць) зі́йду ра́но зве́чора, то просві́тю го́ри і доли́ни (Чуб.)]; 4) просвети́ть известное время – світи́ти, просвіти́ти пе́вний час. [Мі́сяць просвіти́в до пі́вночи]. • Просвещё́нный – осві́чений, просві́чений. [Осві́чена нау́кою коза́чка (Куліш). Не просві́чений сві́тлом гума́нности (О. Пчілка)]. |
| Противополо́жный – протиле́жний, супротиле́жний, проти́вний, супроти́вний; (противоречащий чему) супере́чний чому́. [Перейшо́в мо́вчки до протиле́жної стіни́ (Л. Укр.). Сті́ни супротиле́жного буди́нку (Кониськ.). Два діяметра́льно супротиле́жні ти́пи (Грінч.). По́лум’я осява́ло проти́вну сті́ну (Коцюб.). Напро́сто ме́не сиді́в на супроти́вній ла́ві яки́йсь добро́дій (Крим.). Шевче́нко мав діяметра́льно протиле́жні Куліше́вим істори́чні по́гляди (Грінч.). Письме́нники протиле́жного на́пряму]. • Доказывать совершенно -ное – дово́дити цілко́м (су)протиле́жне, супроти́вне. • -ные свойства – супроти́вні, (су)протиле́жні власти́вості. • -ные интересы – супроти́вні, супротиле́жні, супере́чні інтере́си. [Супере́чні націона́льні інтере́си (Грінч.). Усі́ інтере́си ма́си ста́ли супротиле́жними інтере́сам пані́в (Кониськ.)]. • -ная сторона, -ный берег – протиле́жний, супротиле́жний, проти́вний бік, бе́рег, той бік, бе́рег. • Находящийся на -ной стороне, -ном берегу – тогобі́чний, того́біцький, по́ той бік, по тім бо́ці. [Того́біцькі го́ри (Корол.)]. • В -ную сторону от чего-л. – у проти́вний (протиле́жний, дру́гий) бік від чо́го, насу́против, навпаки́, наопа́к, наопа́ч чо́го. [Ти му́сиш тіка́ти в проти́вний бік (Франко). Покоти́ла паляни́цю навпаки́ со́нця (Квітка)]. |
| Прохла́дный – прохоло́дний, по́холодний, похолоднува́тий, холоднува́тий, холо́дна́вий. [А з Ліва́н-гори́ дзюрко́че прохоло́дний би́стрень чи́стий (Крим.)]. |
| Пузы́рь –
1) пузи́р (-ря́), міху́р (-ра́). • Плавательный -зы́рь – пла́вальний пузи́р, пухи́р (-ря́). • Жёлчный -зы́рь – жо́вчний міху́р. • Мочевой -зы́рь – сечови́й пузи́р (міху́р), се́чник, (диал.) бордю́г (-га́), пуздро́ (-дра́); 2) (волдырь) пузи́р (-ря́), ум. пузи́рчик, пухи́р (-ря́), ум. пухи́рчик, (диал.) піху́р (-ря́), ум. піху́рчик, міху́р (-ра́), ум. міхуре́ць (-рця́), (наполненный гнойной жидкостью) гноя́нка, (с бесцветной жидкостью) водя́нка. [Впійма́в за ру́ку – подря́пану, з пухиря́ми од кропиви́ і гаря́чу (Васильч.). На па́льчиках піху́рчики намуля́ти (Грінч. III). На́що-ж тобі́, моя́ ми́ла, працюва́ти, на па́льчиках міху́рчики намуля́ти (Пісня)]. • -зы́рь вскочил – пузи́р, пухи́р набі́г. • -зыри́ появились на чём, покрыли что – ски́дало (обки́дало) пузиря́ми, пухиря́ми що. [Усю́ пи́ку йому́ ски́дало пузиря́ми (Миргор. п.). Ски́дало пухиря́ми (Хорол. п.)]. • Покрыться -рё́м, -ря́ми – пузире́м, пузиря́ми, пухире́м, пухиря́ми зня́тися, взя́тися. [Мале́… до полови́ни пузире́м зняло́ся (Г. Барв.)]; 3) (водяной или мыльный) бу́льбашка, бу́лька, бу́льбах, бу́льба, бу́льбочка, ба́нька, бри́жа. [То до гори́ нога́ми хо́дять, то сто́вбура перекида́ються, то бу́льбахи дмуть (Квітка). А надво́рі до́щик іде́, аж бу́льбашки дму́ться (Грінч. III). Як каменю́ка пішла́ на дно, аж ті́льки бу́льбашки забулькоті́ли (Квітка). Бу́льбашки ска́чуть од кра́пель скрізь по воді́ (Коцюб.). Мов бу́льбашки у чавуні́ клеко́чуть (Гул.-Арт.). Аж бульки́ на воді́ стаю́ть (Франко, Пр.). Чолові́к на сві́ті, як ба́нька на воді́ (Номис). Налля́в він у ча́рку того́ вина́, в ча́рці ста́ли бри́жі, аж кипи́ть (Звин.)]. • Пускать мыльные -зыри́ – бу́льбахи, баньки́ ду́ти; 4) (малыш) капшу́к (-ка). |
| Пуска́ться, пусти́ться –
1) страд. – пуска́тися, бу́ти пу́щеним куди́. • Зрители -ска́ются сюда бесплатно – глядачі́в пуска́ють сюди́ безпла́тно; 2) возвр. – пуска́тися, пусти́тися, (отправляться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, (направляться) подава́тися, пода́тися куди́. [Ляга́ючи спа́ти, на́че пуска́єшся пли́сти по мо́рю но́чи (Коцюб.). Мі́дяні чо́вна, золоті́ ве́сла, ой пу́стимо-ж ся на ти́хий Дуна́й (Ант.-Драг. І.). Пу́стимось кі́ньми, як дрі́бен до́щик (Ант.-Драг. І.). Не трать, ку́ме, си́ли, пуска́йсь на дно́ (Грінч. I)]. • -ска́ться в свет – піти́ у світи́, світа́ми. • -ска́ться, -сти́ться в (дальний) путь, в (дальнюю) дорогу – пуска́тися, пусти́тися, мандрува́ти, помандрува́ти в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу, (двинуться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу. [І в дале́кую доро́гу знов іти́ пусти́вся (Рудан.). А по го́лому степу́, мов та бурла́цька до́ля у сві́ті, помандрува́ло безрі́дне покоти́поле (Васильч.)]. • -сти́ться по тропинке в горы – пода́тися сте́жкою в го́ри. • -сти́ться в море – пусти́тися, пода́тися в мо́ре. • -сти́ться вплавь – плавця́ піти́, пусти́тися. • -ска́ться, -сти́ться в опасное, в рискованное предприятие – іти́, піти́ на небезпе́чну спра́ву, розпоча́ти непе́вне ді́ло, взя́тися до рискови́тої спра́ви. • -ска́ться, -сти́ться на удалую, на удачу, на счастье – навмання́ пусти́тися, на одча́й душі́, на ща́стя іти́, піти́. • -сти́ться на пропалую – пусти́тися бе́рега. • Он -тился во все нелёгкие – він зовсі́м бе́рега пусти́вся. • -сти́ться на произвол судьбы – зда́тися на призволя́ще, на бо́жу во́лю. • -сти́ться на авось – піти́, пусти́тися навмання́, на гала́(й) на бала́(й). [Пусти́вся на гала́ на бала́, та й збу́вся вола́ (Кониськ.)]. • -ска́ться, -сти́ться на хитрость, на хитрости – бра́тися, взя́тися (іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися) на хи́трість, на хи́трощі. [Слу́хайте лише́нь, на яку́ хи́трість узя́вся мій при́ятель (Франко). Тре́ба Окса́ні на хи́трощі підніма́тися (Квітка)]. • Он -ска́ется давать советы – він бере́ться дава́ти пора́ди; 3) (броситься) пусти́тися, ки́нутися, вда́ритися, погна́тися, порва́тися, пода́тися, (приняться) взя́ти, ру́хнути. [Ви́скочив і як опа́рений пода́вся да́лі (Васильч.). Як узя́в він ї́хати (Рудч.). Оце́ зі́лля рухне́ рости́ після дощу́ (Борз.)]. • -ститься бежать – ки́нутися (пусти́тися, уда́ритися, взя́ти) бі́гти, ки́нутися на втьо́ки. [Верті́вся між соба́ками, одго́нився – да́лі уда́рився бі́гти (Васильч.). Узя́в бі́гти (Звин.)]. • -ститься в бега – змандрува́ти, (образно) піти́ в до́вгі ло́зи. [Но́ги на пле́чі та й гайда в до́вгі ло́зи (Кониськ.)]. • -сти́ться в погоню, вслед за кем – пусти́тися, ки́нутися, уда́ритися на(в)здогі́н за ким. [Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти, пусти́лися за мно́ю наздогі́н (Франко)]. • Он -сти́лся стрелою – він ки́нувся, погна́вся як стріла́. • -сти́ться рысью, в галоп – пусти́тися ри́стю, пусти́тися, погна́тися, побі́гти вчвал. • -сти́ться на неприятеля, в атаку – піти́, ру́шити, ки́нутися на во́рога, в ата́ку. • -сти́ться в пляску или плясать – піти́ в тане́ць або́ танцюва́ти, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)]; 4) (вдаваться) вдава́тися, вда́тися, ударя́тися, уда́ритися, вкида́тися, вки́нутися в що. • -ска́ться, -сти́ться в разговор, -ры – захо́дити, зайти́, увіхо́дити, увійти́ в розмо́ву, в ре́чі. [Він зайшо́в у розмо́ву з жи́дом (Корол.). Ввійшо́в із не́ю в ре́чі (Гр.)]. • -сти́ться в обширнейшие рассуждения, у разглагольствования – вда́тися, уда́ритися в безконе́чне розумува́ння, в балакани́ну, в просторі́кування. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Айсберг – (англ.) айсберг, (плавуча) льодова гора. [Він сам не помічає того, він ізсувається, як оповзини з гори, він розтає, як ті величезні льодові гори, що з північного бігуна спливають до Великого Океану (В.Винниченко)].  |
| Разномастный – різномастий, різноманітний, (разноцветный) різнобарвний, (разношерстный) різношерстий. [Коли ми під’їздили до села і я з гори глянув на різнобарвну юрму, якою захряс майдан коло корчми, серце моє — серце завзятого фотографа — жвавіше затріпалось у грудях (М. Коцюбинський). Оскільки кров не зраджує, ці нащадки теж поринули в численні любовні авантюри і подарували Зевсові різномасту армію внуків (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі)]. |
| Вокруг – навколо, довкола, навкруг, навкруги, округ, округи, круг, кругом, понавкруги, наокруг, довкруж, довкруги, доокіл, доокола, довкіл, круж, навкіл: • вокруг да около – коло та навколо; околесом, околясом; • садиться, сесть вокруг кого, чего – сісти навколо кого, чого; обсідати, обсісти кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); (о многих) пообсідати кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); • становиться, стать вокруг кого, чего – обступати, обступити (обставати, обстати, (о мн.) пообступати, пообставати) кого, що; • ходить вокруг да около, разг. – ходити коло та навколо (околяса, околясом). [— Ой я тобі заспіваю, Що не будеш в цім краю, Бо в цім краю вороги Наокруг тя облягли (Н. п.). Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Т.Шевченко). А глянь лиш гарно кругом себе, — І раю кращого не треба! (Т.Шевченко). Там десь на широкій долині розлився довгий став; кругом ставка над самим берегом біліє смуга з вишневих та черешневих садків (І.Нечуй-Левицький). Тільки навесні згадала я, як-то люди плачуть, як почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село; стала, дивлюсь, тільки округ мене безкраї степи зеленіють (М.Вовчок). Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (П.Мирний). Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б.Грінченко). За хатою буде зелений садочок, Навколо із квітів рясненький віночок (М.Коцюбинський). Пірнав у гущу осінньої ночі і прислухався, як калатав стукач навкруг подвір’я (М.Коцюбинський). Софія почала раптово збирати та складати різні дріб’язки, що порозкидала баронеса навколо себе (Л.Українка). Довкола розкинулись мило Барвисті дрібні береги (Л.Українка). В лісах довкола села паслися корови і воли (І.Франко). Ввійшов досередини, обмацав доокола стіни (І.Франко). Що за думки, що за замисли роїлися та снували в голові їдучого пана, - сього кождий легко догадається, скоро пізнає, що той пан — наш давній знакомий, Герман Гольдкремер, і що він по довшім побуті у Відні й у Львові вертає оце до Дрогобича. Вид безмірної нужди та погибелі доокола навівав на нього вдоволений, ситий супокій, трохи не радість (І.Франко). Степан зовсім пишний був, вперше за життя із справжньою дівчиною до прилюдного місця потрапивши, і тільки те прикро йому було, що товаришка його забагато стеком крутила та навколо озиралась, а на нього замало звертала уваги й поглядів (В.Підмогильний). Тепер уже йому побожно співають не дяки, а неземними голосами захлинається пташня доокіл, співає нива і сіпожать, співають гори, співає небо дивним гомоном (І.Чендей). Хіба то вояки! Він також знав, що навкіл на багато-багато верст — аж до Чернігова та Києва — жодної князівської дружини, бо всі без винятку Ігореві витязі в Половецькому степу… (В.Малик). З-поміж визубнів заборола городської стіни стріляли з луків простими й важчими стрілами, й хоча се не дошкуляло тим, що підковою стояли круж городу, але заважало воям коло таранів та веж (І.Білик). Хтось чорний-чорний бродить довкруги, із ніг до голови мене обзирить і, не впізнаючи, уже й не вірить, що все це я — угнався в береги, як грудка болю, пам’яттю розмита, живого срібла озеро нічне (В.Стус). Панько перебіг поглядом понавкруги (О.Виженко). …ватаг наостанок кинувся сторчголів, свердлячи туге повітря, креснув, тягнучи за собою зграю над високовольтними стовпами; низько над мертвим горбом лісу билися пташині крила; ватаг повернувся й сам влетів у вир тремтячих людських душ, підхопивши їх у вирій; зграя зробила коло довкруж сонця, вдарила сумним суремним голосом над поверхнею землі, і за годину місто лишилося позаду, червоно займалось небо (О.Ульяненко). Чому ж не летиш? На вологім піску танцюєш довкіл моїх тихих рук. І п’єш з мене довгу предвічну ріку ти, схожий на крука. Ти майже крук (Ю.Андрухович). Звір першим ділом перевернувся у своїй в’язниці, тоді витяг лапи, потягнувся добре, роззявив пащу і позіхнув спроволока, далі висолопив язика мало не в дві п’яді завдовжки і випорошив собі очі та морду вилизав, потому вистромив головень із клітки і повів доокола очима, що жаром жахтіли. Те страховіття нагнало б холоду найшаленішій сміливості, та Дон Кіхот тільки дивився на нього пильно, чекаючи, поки звір із воза сплигне і на нього налізе певен був, що посіче хижака на локшину. От аж куди сягнуло безприкладне його божевілля! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Собака плигав круж нього, грайливо погарикуючи (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вколо нього на неозорому кладовищі панувала тиша (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Все довкола свідчить про те, що люди сильні (не важливо, чоловічої чи жіночої статі) не тільки не одружуються з іще сильнішими, але навіть не віддають їм переваги, коли підбирають собі друзів (Д.Б.Шоу). Виявляється — огорожа навколо Верховної Ради складається з 450 гострих металевих кілків… Це випадковість чи так задумано?]. |
| Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] |
| II. Выкатываться, выкатиться – викачуватися, викотитися: • выкатились глаза – очі вивело. [— А чого ж ви так довго спите та викачуєтесь на соломі? (І.Нечуй-Левицький). Виспляться, викачаються (П.Мирний). Дві сльози викотилися з очей. Сонечко викочується з-за гори (АС). Мав аж три паляниці, з півпуда пшеничного борошна, фунтів з чотири сала, десяток варених яєць і торбинку гречаної крупи. Несподівано з клунка викотилось пара картоплин, і хлопець голосно засміявся на таку знахідку (В.Підмогильний). Ясним сонцем викотилася Ксеня на подвір’я (В.Слапчук)]. |
| Год – 1) рік, (устар.) год (гід), літо, (обыкнов. во мн. ч. літа); (умен.) річо́к, годо́к, годо́чок; 2) (возраст, годы) вік, літа: • больше года – понад (над) рік; більш (більше) як (ніж) рік; • будущий год – майбутній, прийдешній, наступний рік; • в будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (иногда) нарік; • в год, неделю, месяц (три тысячи платы) – (три тисячі) річна, тижнева, місячна; • в годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни…; • високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) Касянів рік; • в молодые годы – за молодих літ (років); [за] молодого віку (иногда у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах; за молодощів; • в ночь под Новый год – уночі проти Нового року; • в один год – одного року; за один рік; • в один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс; • в один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] – нижчий; • в позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року; • в последние годы – останніми роками; за останніх років (літ); останнім часом; • в прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ); колись; • в продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (иногда через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (иногда разг. год); через (цілий) рік; • в прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, иногда разг. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році; • время года – пора (відміна) року; • в старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки); • в 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (иногда) у 16…, 19… році; • в течение нескольких лет – кілька років, протягом кількох років; • в этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року, сей (цей) рік, (диал.) цьогоріч; (иногда разг. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…); • в этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів; • год (два… года) тому назад – [уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками); • года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому; • годами стар – [на літа] старий; старого віку; старолітній; • годом позже, на год позже – на рік пізніше; • год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку (щорік); з кожним роком (кожного року); рік у рік (иногда разг. год у год); чимрік; • годы проходят, прошли – літа (роки, иногда разг. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов); • годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло; • два раза в год – двічі на рік; • до истечения года – до року (иногда разг. до году); поки мине рік; • до истечения года – до року; • за год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком; • из года в год – рік у рік (иногда разг. повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік; (разг.) год у год; • издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року; • имеющий год от роду – одноліток; • каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки; • каждый год – щороку (щорік); кожного року; (иногда) кожен (кожний) рік; • как в какой год – як під рік (год), як до року (году); • канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір; • круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (иногда) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду; • молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна); • на два, три… года, двумя, тремя.., годами раньше, позже… – на два, три роки раніш (раніше), пізніш (пізніше); • на следующий год – на той рік (иногда разг. год), наступного року; • наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік, настав другий, третій… рік; • новый год – новий рік; • обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле (Пр.); обіцяла (казала), а не зав’язала (Пр.); надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати (Пр.); пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне (Пр.); ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли) (Пр.); ждала, ждала, та й годі сказала (Пр.); чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса (Пр.); • один год (два, три, четыре года) тому назад – [один] рік (два, три, чотири роки) тому, (иногда) перед роком, двома, трьома, чотирма роками; • он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі); • [он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений), (иногда) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений); • он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має); тисячу рублів на рік (річно); • отдавать в наём на год – наймати на рік, (устар.) у год; • относящийся к этому году, этого года – цьогорічний, сьогорічний, (устар.) цьогідній, сьоголітошній; • позапрошлый год – позатой рік; • поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (иногда Новим роком), (обряд. арх.) новолітувати; • пока позволяют годы – поки служать літа; • по прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік, після року, по рокові; • потерявший счёт годам – безлітній, з[а]губив лік своїм рокам; • пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, з(а)вернуло, переступило) на другий, на третій рік (на другу, на третю… весну) кому, у другий, у третій рік уступив хто; • прежде окончания года – раніш (перед тим), як скінчиться рік; • прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа), молодий вік звікувати, відмолодикувати; • раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки; • раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири рази) на рік (у рік), раз (два, три, чотири рази) на (у) рік; • родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток), тогорічний (-на, -не) (торішняк); • с годами – з часом, з плином часу; • с году на год – від року до року; • сего года – сього (цього) року; • семь тысяч в год (плата) – сім тисяч річно; • служить по найму на год – (устар.) по годах ходити, у году бути; • смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року, як під який рік (разг. ещё год), як до року; • с наступающим Новым годом! – з прийдешнім Новим роком!; • с небольшим два-три года – два–три роки з чимсь (з чимось, з лишком, разг. з гаком); • того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній); • преклонные годы – похилий вік; • такой-то год пошёл кому-либо – на такий рік пішло, звернуло кому; у такий рік уступив хто; • текущий год – цей (біжучий) рік; • уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, (иногда) постарий, доходжалий, підтоптаний, підстарок) хто, уже літня (підстаркувата) хто, уже немолодий на літа (віком) хто; • учебный год – шкільний, академічний рік; • через год – через (за, у) рік (иногда разг. у год), по року (до року), (иногда) нарік; • что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік; • что ни год – що рік (що не рік); • этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (иногда цьогорічний, серічний), сьоголітній. [Року 1896 я оженився: маю четверо дітей (Коцюбинський). Мій неньо вже старий, приношений… (Федькович). Меду в його від льоду до льоду без виводу (Кониський). Укороти Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить (Шевченко). А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь (Свидницький). Заживай світа, поки служать літа (Пр.). Безлітній дід (Сл. Гр.). Бичок торішняк (Сл. Гр.). А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два (Н. п.). Чекай мене, дівчино, до року (Сл. Гр.) Не журися, серце моє, Нарік сподівайся (Сл. Гр.). 1. З віком людина по-різному ставиться до Нового року. В дитинстві: скоріше б Новий рік! Пізніше: скоро Новий рік. В старості: знову Новий рік?! 2. Ви за свої сорок з гаком для нас не лишили ні гори, ні копанки, тому без зайвого виску мусите десь розчинитися (В.Діброва). — Та в кожнім разі я не вийду заміж за такого підстарка, як тато! — зопалу мовила вона і з запалом додала: — Будь певна! (Г.Кирпа, перекл. Кристіни Фалькенланд). — Що ти більше любиш — вино чи жінок? — Це залежить від року виготовлення]. |
| Грохочущий, громыхающий – гуркітливий (гуркотливий), гуркотю́чий, громіхкий (громохкий), тарахкотю́чий, гримотли́вий: • грохочущий поток – гуркітливий потік; • грохочущий поезд – громіхкий поїзд. [Ко́ник у ме́не був буланенький, візо́к громохки́й (М.Вовчок). Просипаючись уві сні, чуєш гуркітливий голос птиці, що гнівається й гнівається, вогнями блискавок блимаючи у вікна, й жаль за сіроманцем просинається разом із тобою, наче він також твій зведений родич від вітру (Є.Гуцало). … смеркався чистий четвер, бабусі узвозом від храму несли в сніжнопаперових кульках свічки, переходили вулицю, сідали в трамвай, що зсередини весь розгорався від захвату перехожих; світла ще не вмикали і обличчя молільників, вирізьблені чистосумним вогнем, світили суворістю, що зійшла з гори, — блиск розливався по гримотливому вагоні й затоплював усе довкола (Є.Пашковський). Дзвінкі й громохкі звуки сурм через однакові проміжки часу перебивали рівномірний тупіт кінських копит, і червоні рейтузи вершників обабіч лискучих брунатних тіл огирів сповнювали містечко кривавою пишнотою (Є.Горева, перекл. Й.Рота). Коли ми одяглися, нас вервечками, розгубленими гуртами повели на підмогу, туди, звідки долинав громохкий гуркіт механізмів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Поміж верстатів пропихається гримотлива вагонетка, розвозячи залізяччя (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Повернулася на кухню й, намагаючись створювати якомога менше шуму, почала збирати великі миски, каструлі, казанки, увесь той посуд, який міг наповнитися водою від дощу, що падав із неба, утворюючи суцільну завісу, яка коливалася й вигиналася під натиском вітру, вітру, що розгойдував її і підмітав нею дахи будинків, наче величезною торохкотючою мітлою (В.Шовкун, перекл. Ж.Сарамаґо)]. |
| Змей –
1) (зоол. Serpens) змій, (умен.) змійо́к (-йка́); (самец) змію́к, (самка) змі́ї́ха; (удав) по́лоз; 2) (бумажный) [повітряний] змій, змія́, літа́вець (-вця), (гал.) оре́л; 3) (бранно) гад, га́дина, гадю́ка: • Змей-Горыныч – Змій-Горяни́н, Змій-Горинич; • огненный змей – огняни́й змій; • пускать зме́я – пуска́ти змі́я, (гал.) вірла́. [Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу (П. Мирний). Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигинали шиї… Козацтво — як мак… Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка (М.Коцюбинський). Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (І.Франко). А в скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом (така велика та страшна зміюка), а треті сім год живе змієм із крилами,— такі великі, як у вітряку… І тільки трохи махне крилами — схопиться вихор і закрутить по шляху, і як стріне чоловіка, то підвіє і вхопить, і кине, й скалічить навіки. А як дуже махне крилами та вилетить із скель, то зареве буря, і ламаються дерева, і розвалюються хати… (Б.Грінченко). Небо високе-високе, синє та холодне. А змій у ньому білий-білий, хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом (В.Винниченко). Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські (М.Зеров). Закудкудакав телеграф, Завили телефони, Так ніби це знайшовся граф Замість Біди Антона. Сокоче стрічка, як змія… Так провалився в пекло я. Прийшов енкаведе наряд: Прощайся, кажуть, з сонцем, брат. Зірвали орден із грудей, Дали ним в зуби так що й гей, І повели. Втоптали в прах Мене, Біду Антона. І зник я, наче на вітрах Пилок із террикона (І.Багряний). — Ти… віруєш у Змія Горянина? Король знизав плечима. Гернот уже вдруге питав те саме. — Не є то ніякий Змій Горянин, але валка купців-гречників. — Хто рече? — сіпонувся король Гунтер. — Хто? Всі речуть. І всі відають. І тільки ми з тобою мислимо якогось там Змія Горянина. Де б той Змій узявся тут, у полях? Він жиє в горах (І.Білик). Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки (Л.Костенко). Захват мій дитячий, жменьку світлих мрій В небеса здіймає паперовий змій. І біжу за ним я сонячним селом, Що у сивий космос вишнями вросло (Олександр Єрмолаєв). Приходить якось Змій-Горянин додому п’яний, а жінка йому з порогу: «Ану, дихни!»… Загалом, безглузда смерть…]. |
| Кинематографист, кинематографистка – кінематографіст, кінематографістка, (разг., разг.) кіношник, кіношниця. [Відвідувачі траплялися всілякі: непмани з пишнотілими подругами, наші й чужоземні моряки, шикарні джентльмени тих професій, про які не писалося в анкетах, але визнавалося в протоколах, письменники, які невдовзі стануть славетними, артисти, про яких скоро забудуть, а найбільше було тут кінематографістів. Одеса захворіла на кіноманію і величала себе «Голлівудом на березі Чорного моря» (Микола Бажан). Тетяна посміхнулася: «Так, якщо ще поставити на паркеті намет, і заховатись у ньому, то які гори? Тут набагато комфортніше, аніж в горах. От. А варити можна з бурульок». Почувши лише останнє слово, колишній кіношник лапнувся за носа, гадаючи, про ті, що там намерзли — адже його свого червоного він не відчував вже з півгодини. У нього в запасі був досвід натурних зимових кінознімань і тому він грівся од них, пригадуючи найвдаліші (Богдан Жолдак). Коли помер Вінграновський — людина, пов’язана з кіно, яку знали сотні операторів, артистів і режисерів, виявилося, що після нього залишилося лиш три півгодинні фільми, які зняв грузин Петріашвілі, який приїхав сюди в… еміграцію як один зі сподвижників покійного Звіада Гамсахурдіа. А якби не приїхав? А якби не зняв? Все-таки Микола Вінграновський, один із чільних «шістдесятників» і сам кіношник (Василь Герасим’юк)]. |
| Комсомольский – комсомольський. [Тут суцільні пустелі, тут золото й хліб, темношкірі мулатки — безсоромні і хтиві, перетравлюють спирт майже так, як і флірт, сторожкі амазонки сухої землі п’ють горілку і членствують в комсомольськім активі (С.Жадан). …ти втомилась не бути в цьому світі, втомилась волікти додому в зубах спрагло виссані з нього згустки краси й радісно лементувати: «Адіть, дивіться!» — але вдома, в твоїй бідній забембаній країні — країні урядовців в обвислих штанях і всіяних лупою піджаках, оплилих письменників, зугарних читати лиш одною мовою <…>, і бистрооких, жучкуватих бізнесовців із навичками колишніх комсомольських секретарів… (О.Забужко). Ще з тих часів, коли починав кар’єру службою в райкомі комсомолу в ролі — що було, то було — звичайної шестірки. Чого лише не доводилося робити! І чистити взуття секретарям райкому, і мити їхнє блювотиння в службових кабінетах після кожної пиятики, і возити на аборти дівчат-співробітниць, які не мали права відмовляти, коли старшому нада. Не було, здається, такої гиготи, яку би не мусив виконувати молодий співробітник таваріщ Ґіца на терені служіння комсомольському апарату (В.Кожелянко). Можна бути комсомольцем, масовіком-затєйніком, а потім вийти на екрани телевізорів у дорогому костюмі і обіцяти країні золоті гори. Але результат усе одно буде комсомольський — тобто недороблений (Ю.Винничук)]. |
| Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. (М.Вінграновський). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник]. |
| Любимый –
1) (излюбленный, дорогой) улю́блений, лю́блений, уко́ханий, коха́ний, лю́бий, уподі́бний (уподо́бний); 2) (возлюбленный, милый) коха́ний, уко́ханий, ми́лий, лю́бий, лю́блений, (возлюбленная) коха́на, лю́ба, ми́ла, лю́блена, (сущ.) любко́, лю́бчик, коха́нок (-нка), коха́на люди́на: • любимая лошадь – улю́блений кінь; любимая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. – роси́чка круглоли́ста, рося́нка; • любимое блюдо, кушанье – улю́блена стра́ва, ї́жа; • любимое дитя – коха́на (лю́ба) дити́на; найулю́блені́ша дити́на; • любимое занятие, дело – улю́блена, лю́ба робо́та; • любимое чтение – улю́блене чита́ння (читво); • любимый автор, любимое произведение – улю́блений, уподо́бний а́втор, твір; • любимый вождь – улю́блений проводи́р (провідник, вождь); • любимый всеми – загальний улюбленець; • наступить на любимую мозоль (шутл.) – наступити (натоптати) на улюблену (найулюбленішу) мозолю; дійняти (допекти, дошкулити) до живого; уразити у живе (болюче) місце; • про себя любимых – про себе любих; • самый любимый – найулю́блені́ший, найуко́хані́ший, найулю́блений, найлюбі́ший, наймилі́ший; • себя любимого – себе любого. [Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Т.Шевченко). Пан-о́тченьку ти наш коха́ний! (П.Куліш). Думаю собі: «Як-то тепереньки небожата мої кохані? Чи згадують мене?» (М.Вовчок). Чи я в ба́тька не коха́на була́? (Пісня). Свої́х уподо́бних авторі́в узяла́ з собо́ю (І.Нечуй-Левицький). — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (І.Нечуй-Левицький). — Хоч той панич син бідного диякона, але гарний, хоч з лиця води напийся! Я знаю, що він буде уподобний панні. Тільки він убогий, ой який убогий! Як той Іов на гноїщі! (І.Нечуй-Левицький). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). — Боже мій, Боже мій! — сказав він, ковтаючи сльози. — Що ж тепер з тобою буде, мій вільний, укоханий краю? Чи на те ж наші батьки обороняли тебе од бусурманів, не шкодуючи свого життя, щоб дістався ти чужим людям на поталу? (А.Кащенко). — Чи пам’ятаєш, серце Іванку, як ми сходились тут, у сему лісі: ти мені йграв, а я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі? (М.Коцюбинський). Проща́тись прийшо́в я, коха́на, з тобо́ю (Л.Українка). Ось уже лаврів, поетами люблених, Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем, Ані платанів розкішних наметів (Л.Українка). — Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Л.Українка). Моя люба Мар’яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Л.Українка). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Загра́в свою́ улю́блену пі́сню (А.Кримський). З своє́ю найулюблені́шою ля́лькою (Б.Грінченко). Уважа́в М. Вовчка́ за лю́бленого в наро́ді письме́нника (Б.Грінченко). Найулю́блена дити́на (М.Вороний). Се була́ його́ найлюбі́ша робо́та (В.Стефаник). Силкува́лася ви́правдати вко́хану люди́ну бідола́шна ді́вчина (Б.Грінченко). Жі́нка су́джена, а кума́ лю́блена (Пр.). Та вже мені́ не стоя́ти із мої́м коха́нком (Пісня). Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить (П.Тичина). Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко). Я не скажу і в пам’яті — коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись (Л.Костенко). Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, — Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою — І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній — ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить (М.Вінграновський). Як почула про те Грізельда, то вельми засмутилась, гадаючи, що доведеться їй знов до батьківської хати вертатись та вівці пасти, а муж її укоханий буде в сей час розкошувати в обіймах другої; та не одну вже од долі напасть витримала вона твердо, тож вирішила кріпитись і тут (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Але ж важливо саме кохати, а не бути коханим. Людина не має вдячності до того, хто її кохає — якщо почуття не взаємне, то це швидше тягар (О.Гординчук, перекл. С.Моема). Людина любляча божественіша за людину люблену (Платон). Нехай мої діти лишаться ненародженими, якщо я не зумів їх мати від коханої жінки (Дж. Лондон). 1. — Любий, скажи мені що-небудь тепле… — Та гори ти синім полум’ям!.. 2. — Кохана, а де мій рушник? — Візьми на швабрі]. |
| Малоросс, малоросска, малороссиянин, малороссиянка – украї́нець, украї́нка, (диал.) ру́син, ру́синка, русна́к, русна́чка, (ирон. или пренебр.) малоро́с, малоро́ска, (устар.) малору́син, малору́синка. [Я справжній малорос, я в дитинстві не говорив інакше, як по-малоросійськи (А.Чехов). Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те ні се. Він, бачите, собі з походження — українець, з виховання — руський, з переконань — неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі — боягуз, себелюб, раб. От це — малорос (В.Винниченко). Що ж таке малорос? Це — тип національно-дефективний, скалічений психічно, духово, а — в наслідках, часом — і расово (Є.Маланюк). Як індивіди українці могли вижити – за умови беззастережного прийняття нової-старої ідентичности, яку насаджувала імперія: ідентичности малороса чи, як каже Андрухович, совоукра, такого собі хохлацького П’ятниці, що покірно приймає мовну, культурну і політичну вищість великоруського Робінзона (М.Рябчук). На покосах стоять бур’яни, нетямущі немов малороси (Любомир Стринаглюк). Малороси — не орли. І не Орлики. Малороси й новороси, малоновороси й недороси — та ж німа риба, котра ніколи не заговорить, як понесе її орел понад моря і пустить в своє старе гніздов’я (Д. і Т.Кремені). Серпневий вітер від сльози солоний На рідних землях — як в чужім полоні Надії попідтинню розбрелись Майбутнє, як завжди, лише здалося Вкраїнцями назвались — малороси Сумний Мойсей сумний зібравсь кудись (Віктор Мельник). Чи живеш біля моря синього, Чи в степу, чи обіч гори, Ти не будь малоросом, сину мій, Українською говори (Валентина Бондаренко). Чолобитна челядь кров зі столу змила. Сутінками стелить сатанинська сила. Підніміть повіки Вія-малороса! Маски і музики… Via Dolorosa (І.Римарук)]. |
| Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття: • бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.); • одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння; • одна штука одежды – оде́жина; • приличная одежда – га́рне убра́ння. [Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита парубок у міщанському уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер, у такім строї, появився на вулиці, то вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами — хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є]. |
| Оплёванный – обпльований, опльований, обха́рканий: • как оплёванный – як (наче, неначе, мов, немов) опльований (обпльований). [Обдерті стіни були такі занехаяні, обпльовані, помазані роздавленими блощицями, що Романові гидко було на їх дивитися (Б.Грінченко). А на зборі Ізрайля синів, Честь віддавши Ваалу, Голосистий Датан перепер Ось якую ухвалу: «Хто пророка із себе вдає, І говорить без зв’язку, І обіцює темній юрбі Божий гнів або ласку,— Хто до бунту посміє народ Накликати, до зміни І манити за гори, настріть Кінцевої руїни,— Той на пострах безумцям усім Між отсим поколінням Най опльований буде всіма І побитий камінням» (І.Франко). Ці слова схвильовані, ці слова неспокійні, грізні. Їддю часу опльовані, наче коні бичова ні батогами, злітають пісні (Б.-І.Антонич). А що третій біль — то корчма за задньою стіною сільського магазину, «кооперативи», як колись казали, де в суботу перед вечером і цілий день в неділю, а часто й у будні дні поміж порожніми коробками, поміж сміттям і на сміттю розсідаються хто на чому два або й більше гуртів молодих і вже підстаркуватих моїх краянів, тих, що в колгоспі, і тих, що працюють у місті на різних роботах, і кружляє, кружляє поміж ними слоїк або ж заслинена склянка, або й навпростець пляшка з горілкою чи «біоміцином», а потім лежать вони проти сонця обпльовані, спітнілі, обляпані соком рибних консерв, отією знаменитою тюлькою в томаті, і воркують щось про бабів, курварство, або ж гундосять «Шумел камиш», або плачуть на своє безпросвіття, або ж кленуть Бога (Р.Федорів). — Ти, зайдо нікчемна, будеш хамом обзивати? Ти сам гірше всякого хама. Облизуєш тільки обхаркані, потоптані у болоті, смердючі енкаведистські недокурки (Микола Куделя). Сам себе не похвалиш — ходиш потім, як обпльований]. |
| Откос – (горы, берега, плотины, дороги, вала и т. д.) укі́с (уко́су), у́збіч, у́біч (-бочи), спад, схил, схи́лок, похи́л, скіс: • боковой откос – при́біч (-бочи), по́кот; • крепление откоса – кріплення укосу; • оконный откос – віконний укіс; • отко́с горы – схил (у́збіч, спад, по́хи́л) гори, (отлогий) згі́р’я, узгі́р’я, косогі́р (-го́ру); • отко́с (крутой) горы, берега поросший лесом – сті́нка; • пустить под откос – пусти́ти під укі́с. […про все те, більш-менш, про що завжди говорять між собою українці, напівзнайомі й навіть геть незнайомі, невтомно дивлячись, як стрімко їхня дурнувата країна летить під укіс, і такі розмови завжди трохи нагадують мені той анекдот, де дядькам ламається в дорозі на ярмарок віз із кавунами, і дядьки очманіло стежать, як ті котяться з горба в яр; і коментують: бач, а рябий попереду… (О.Забужко)]. |
| I. Пах, анат. –
1) (подмышка) па́хва, паха́; 2) (место внизу живота между бедрами, inguen) пах, пахвина; (у животных) зду́ховина, зду́хи, пах. [Так реве медвідь, коли метка стрільцева рука ужене у здухи півсписа (П.Мирний). Старий Петро Джеря вдягся в нову свиту, заткнув за пазуху пляшку горілки, взяв хліб під пахву й пішов з одним старостою до батюшки годить вінчання (І.Нечуй-Левицький). Мовчки закотив він полу сукмани під самі пахи, вийняв тютюн і заходився крутити цигарку (М.Коцюбинський). Блищав на здуховині піт: кінь важко дихав і пирхав (Г.Косинка). Несе́ під пахво́ю скри́ньку. Так находи́всь, що аж у паху́ боли́ть. Так зду́хи і хо́дять у вола́ (АС). Він глянув на неї, вражений її задерикуватим тоном. Мале на зріст — йому якраз під пахви, худеньке, в плескуватому капелюшкові. Хлопець лишився невдоволений, примірявши її до себе, а проте обережно взяв її під руку, коли довелося переходити вулицю (В.Підмогильний). Дорога до лісу низова, де-не-де перелита повінню, хоч і не глибоко: Данилові можна перебрести, а Кузьці треба оббігати кружка, по сухому, якщо старий не візьме його під пахву та не перенесе (Гр.Тютюнник). Дівчата, що викликали старого з темниць анабіозу, накинулися на нього з дедалі більш екстремальними ласками, одна з них робила це як Джина Вільд, нічна мрія всіх самців, інша як Доріс Фант, невситима тигриця пристрасті (Ярчик Волшебник недаремно два місяці лазив інтернетрями порносайтів!), вони здерли зі старого покривало і, захлинаючися власними стогонами, довели самих себе разом з музикою до ошаління; вони занурювали свої чутливі звинні язики в його старечу посинілу пахвину, знаходячи дотиками найпотрібніші зони і центри; за лічені хвилини змінений на виду професор почав перетворюватися на весни розспіваного князя, що врешті спазматично заворушився і, розплившись у сатировій неконтрольованій посмішці, став неочікувано жваво та захланно любитися з ними обома — губами, носом, долонями, головою, членом, усім, що в нього було — аж поки, доведений до межі, не бризнув на всі сорок чотири сторони світу, на ложе, на квіти, на мох, на гілки, на їхні спотворені насолодою обличчя і — ніде правди сховати — на відеокамеру, довгим і чорним струменем полегшення, після чого востаннє заревів на всі гори, як викопний одержимий ящур (Ю.Андрухович). Потім він засунув ранець під пахву й побіг через палісадник до ґанку (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Йой! — Джез ойкнув і впустив його. З глухим стукотом воно впало на килим і тепер просто рожевіло там. Це було… це було… він не йняв віри, що то таке. Не хотів на нього дивитися і не міг вести очей. Його все було на місці, певно. Але Джез торкнувся пахвини, просто, щоб перевірити. Точно, це був не його. Ця штука, на килимі, належала якомусь іншому чоловікові (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. |
| Подножие, подножье – підні́жжя, (горы, ещё) підгі́р’я, спід гори́, низ гори́, підні́жжя, обні́жжя, п’ята́ гори́, (стены) підму́рок, (пьедестал) підніжжя, п’єдестал, постамент. [Якийсь час посувались вони отак між каштанами та іншими тінявими деревами і врешті вибрались на лужок, що прилягав до обніжжя високих скель, з яких шумівлився бурхливий водоспад; попід тими скелями тулились нужденні будівлі якісь, кілька хат — не хат, а так ніби руїн чи пусток; із тих же будівель, як виявилось, і йшла та невгавуща гуркотнява та торохнеча (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)] |
| Полукруглый – (имеющий форму полукруга) півкруглий, півокруглий, півколовий: • полукруглые каналы – (анат.) півколові канали. [Повище ліса була вже гола полонина, серед якої півкруглим стіжком підіймався вгору сам шпиль гори (І.Франко). Високо над кручею невеликий півкруглий портик (Л.Українка). Півкруглий дах бані втягнений у стіни, над головами високо вгорі в сіро-зеленявій осінній синяві туго, як льоди в океані, просуваються пухкі кучугури хмарин (В.Винниченко). Бабця виглянула з темного напівкруглого отвору церкви і собі не втрималась від посмішки. Беззубої, беззахисної, дитячої (І.Роздобудько)]. |
| Прометей – (греч.) Прометей. [За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої крові, — Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля (Т.Шевченко). Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято, і мучився не три дні, а без ліку, та не назвав свого тирана батьком, а деспотом всесвітнім, і прокляв, віщуючи усім богам погибель (Л.Українка). Зубами рвемо власне серце, Прометей і орел — водночас (В.Стус). — Бо якщо я дам тобі спокій, тату, то ця стерв’ятниця виклює тобі печінку. — Орел, орел. — Який орел? Що ти говориш? — (Чесно, Налю, я подумала, що він геть поїхав головою".) — Орел виклював печінку в Прометея, бо той приніс вогонь. — Тату, ти не Прометей, ти нещасний, спантеличений старий діл, який через свою дурість став жертвою цієї вовчиці… (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Тільки подумайте! На вогні, який Прометей украв у богів, спалили Джорджано Бруно (С.Є.Лєц)]. |
| Проявлять, проявить – 1) виявляти, виявити; проявляти, проявити; являти, явити, появля́ти, появи́ти, вика́зувати, ви́казати, пока́зувати, показа́ти що, дава́ти, да́ти озна́ку чого́; 2) (хим.) виявля́ти, ви́явити, проявляти, проявити: • проявлять бдительность – бути пильним (недріманним); • проявлять безрассудную отвагу – перти на рожен; • проявлять беспечность к чему – легковажити що; • проявлять заботу – дбати, піклуватися; • проявлять недальновидность – не бачити далі від свого носа; • проявлять нетерпение – нетерпеливитися; виказувати нетерпець; • проявлять неуважение – проявляти неповагу, (сильнее) зневажати; • проявлять, проявить интерес к чему – цікавитися, зацікавлюватися, зацікавитися; виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого бути цікавим до кого; • проявлять, проявить себя – виявляти, виявити (проявляти, проявити) себе; проявитися, виявитися; • проявлять, проявить чудо – проявля́ти, прояви́ти чу́до, явля́ти, яви́ти чу́до; • проявлять способности – мати хист; • проявлять чрезмерную поспешность – хапатися як попівна заміж. [Тут він вия́влював ро́зум прони́кливий (П.Куліш). Світання появило їм, яка лука зелена пуста й які гори округи безмовні (М.Вовчок). Лице його нічого не виказало: ні похвали, ні огуди (П.Мирний). Ще дитиною проявляв він надзвичайну цікавість, проворність і хитрість (І.Франко). Він стільки раз за се літо проявив делікатність до мене самої, що я б не хотіла навіть ненароком чимсь вразити його (Л.Українка). — Навіть тоді, коли хлопці підіймали бучу, Галя виявляла охоту взяти найближчу участь у ній (С.Васильченко). Мати ж — вона зітхала й журилася, та нікому не виявляла свої гризоти (Л.Мартович). Не смі́ємо ви́словити свої́х думо́к, появи́ти своє́ї журби́ (М.Леонтович). Оту́т уже́ Хомі́ було́ на чо́му показа́ти сво́ю си́лу (М.Загірня). Прояви́в Бог сла́вне чу́до для всього́ наро́да (І.Франко). Діти нетерпеливилися чекаючи на свій виступ (Б.Антоняк, перекл. О.Токарчук). — А знаєш, Санчо, як послужить нам фортуна,— сказав Дон Кіхот,— то все буде так, як ти мовив. Забудь же те, що сталось — ти, яко чоловік розумний, повинен знати, що не в нашій волі буває стримати перший порив. Та й сам надалі будь обачен і не дуже розпускай язика, як зо мною говориш, бо скільки я не читав рицарських романів (а прочитав я їх безліченну безліч), ніде джура так із своїм паном не розпатякував, як оце ти, і ми тут винні обопільно: ти виявляєш до мене не досить пошани, а я не досить од тебе її вимагаю (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Та хоч в однострої він був, хоч у цивільному вбранні, все в ньому виказувало чоловіка, що збув своє життя серед жінок (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Людина, що залишає гроші своїм спадкоємцям, не проявляє ніякого милосердя: у нього просто немає іншого виходу (Вільям Ґладстон)]. |
| Раскалываться, расколоться – розколюватися, розколотися, колотися, (о мн.) порозколюватися, (с силой разбиваться) розсаджуватися, розсадитися, (расщепляться) розчахуватися, розчахнутися, (о голове) розчерепитися, (ещё) репатися, репнутися, лупа́тися, лускатися, луснутися: • голова раскалывается – голова розколюється (розвалюється, мало не лусне). [Життя його роздвоїлося, розкололося надвоє (П.Мирний). Впав саркофаг, і земля застогнала. Десять рабів він скалічив і сам розколовся надвоє (Л.Українка). Раптом небо понялось вогнем, розкололось посередині і з страшним тріском завалилось на землю (М.Коцюбинський). Лупаються гори від жіночих плачів, здригається земля під мерцями (М.Черемшина). Спочатку жінка вб’є собі що-небудь в голову, а потім жаліється, що вона в неї розколюється]. |
| Редколесье – рідколісся. [Від Черна до дідового оседку лиш десять поприщ, а така дивина стає перед очі, ніби потрапляєш в інший світ. Є тут широкий діл, а в тому долі-пониззі — поля та галявини з-поміж рідколісся, є й гори чи просто узвишшя над долом (Дмитро Міщенко)]. |
| Униформа – однострій, (нем., франц., от лат.) уніформа. [Цікавиться хтось долею усіх цих приречених «людішек», зданих на милість хлопчаків у єжовських уніформах» (І.Багряний). У тихому завулку духовий оркестрик — п’ятеро вуличних музикантів у вицвілих одностроях — грав на пошарпаних інструментах для зграйки бездомних дітей та забарних посильних (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Кожного національного свята, яке мало хоч якийсь військовий присмак, він одягався в капітанський однострій і йшов до середмістя (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Машиніст навіть дав свисток спеціально для нього, Чарлза. Містер Маквільямс, однак, не загорлав: «Сідай, хлопче, коли їдеш з нами!», як зробив би ще п’ять років (а власне, й п’ять місяців) тому, — пролунало тільки два короткі низькі, нетерплчі гудки, бо ж усе-таки на ньому була, хай ще й невипробувана в ділі, уніформа; на що вже той чолов’яга мав язик без кісток, і гарикнути йому на когось було, як дурному з гори покотитись, а й той не зронив ані звука (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Ніхто про той однострій і не думав, аж питання про нього виринуло, мов рябий біс із болота, й усі аж за голову взялися, коли упевнилися, якої ваги воно набрало (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію). Ще в Нью-Йорку мене не покидало відчуття нереальності ситуації, бо ця велетенська країна вела війну, якої сама не чула і не бачила — від фронтів Америку відділяло півсвіту, — а в Голлівуді цей розмир сприймали винятково як вигадку сценаристів. У розкішних уніформах тут чередами гордо виступали полковники і капітани, які нічого не знали про війну. То були кінопоковники, кінокапітани, кінорежисери і кінопродюсери; їм будь-якої миті могли надати військове звання тільки тому, що вони якимсь боком причетні до батальних сцен; насправді ж ці «ратні діячі» знали тільки те, що вітаючись, військовики не скидають кашкетів (Ю.Микитюк, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| Червлёный, уст. – темно-червоний, криваво-червоний, багряний, багровий, пурпуровий, пурпурний, (устар.) черлений, червлений. [А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі похожає (Т.Шевченко). Підіймалося сонце над степ, Мов багровее коло (І.Франко). Йде вояк, закутий в зброю, Щит черлений на руці (О.Олесь). На кичерах сивасті трави, черлений камінь у ріці. Смолиста ніч, і день смуглявий, немов циганка на лиці (Б.-І.Антонич). — Я знаю, турки продадуть Мене за золото Петрові… Останні хвилі я живу. — І сльози падають багрові З очей Мазепи у траву, Криваві сльози… Перстень свій Мазепа з пальця іздіймає І в тишині уже нічній Із нього смерть він випиває Й на землю пада… Стогне гай… Зітхнув Мазепа уостаннє, І з губ злетіло, як дихання: «Прощай, Україно, прощай!» (В.Сосюра). Живого серця щирим злотом Прозолотив червлений друк, І фарбувала кров’ю мук Узорні оздоби гризота (Є.Маланюк). Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно (Л.Костенко). Тоді явився янгол, дав поживу, він це спожив, бо дуже зголоднів, підвівся й попри води, вже по жниву, туди, де гори, йшов багато днів, туди, де ждав Господь: ані вогонь, ані вітри, ані в земнім двигтінні важезні брижі, ані темні тіні, — лише нечутний сором удогонь, лише погасли спалахи багрові довкола старця, стишені й сутінні, лише сумирне шумування крові тулилось до сповіданих долонь (М.Фішбейн, перекл. Р.М.Рільке)]. |
| Шпиономания – шпигуноманія. [В Австро-Угорщині шаленіє шпигуноманія. Мабуть, таки в гори не підемо. А втім – як вирішить Михайло. Він краще знає, що діється у світі: Львів є Львів (Р.Іваничук)]. |
| Щемящий – який (що) щемить (стискує, стискає), щемкий, щемний, щемливий, щемлячий, скимни́й, терпки́й, то́скний: • щемящая боль – щемливий (щемкий, щемний, щемлячий, скимний, терпкий) біль; щем. [Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: «На, жери і мене!» Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки (М.Коцюбинський). У грудях ропавий бубнявіє щем за цих баляндрасників, дурнів, нікчем. І гостре бажання зринає, мов рик: ще вистане мужності вибути вік, ще виживу, вистою, викричу я, допоки поглине мене течія. Хай світ збожеволів, та розум ясний ізісподу входить у витлілі сни. Ще треба терпіти і марне — клясти. А ти мене, Господи Боже, прости (В.Стус). Світлий і щемкий настрій сну супроводжував його повсюди, Львів ще ніколи не був таким прекрасним і приязним до нього, усе складалося саме по собі (Костянтин Москалець). Стівен забрав понівечену, тремтячу праву руку і виставив ліву. Знову змахнув рукав сутани, коли злітала лінійка, і знов гучний хряскіт та лютий, шалений, палючий, щемлистий біль, від якого пальці корчаться в багряно-тремткий згусток драглів (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Щемна туга охопила мене: я стою перед замком, у якому, можливо, провів своє дитинство (Г.Малець, перекл. П.Модіяно)]. |
| Сало – сало, (овец и рогатаго скота) лій (р. ло́ю); (свиное топленое) сма́лець, (внутреннее) здір (род. здо́ру). [Дурне сало без хліб (Пр.). Занюхав сало, але занюхав й бука (Пр.). Гладкого, ситого Тишкевича підсадили попід пахви на коня, неначе кинули на сідло здоровий здір з салом, прикритий оксамитовим кунтушем (І.Нечуй-Левицький). На подвір’ях, як гори, лежали живцем згорілі коні й корови. Чути було немилий запах шерсті, лою і паленого м’яса (Б.Лепкий). Дайте українцеві сала — і матимете точку опори (В.Слапчук). В американців, як і в канадців, від самої згадки про сало може початись істерика. Вони, буває, навіть із ковбаси виколупують увесь тлущ і гидливо складають його на краєчку тарілки (М.Рябчук). За життя стільки сала з’їв, що соромно свиням в очі дивитися (Іван Плющ). А я сало люблю. Особливо якщо смалець з часником намастити на житній хліб, присолити та запити пивом. Чесно кажучи, це і є найвищим досягненням цивілізації, вищим за зорельоти, бластери та програвачі лазерних дисків. Чому я так кажу? А тому що хліб зі смальцем уже тисячі років не виходить з моди, і при цьому зовсім не міняється. Чого не скажеш про перелічені вище винаходи. Виходить, що сало є по-справжньому досконалим, чи не так? (брати Капранови). Мабуть, він походив із казахстанських українців. Усе забулося: і те, до якої нації належали його батьки-діди, і те, якою мовою балакали, а любов до сала зосталася (В.Слапчук). До їжі він також був жадібний, весь укутався в сало: згортки сала на потилиції, ситі щоки, товсті, мов ковбаси, пальці, цілий блищить від сала, видко, всього йому вистачало (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Він знаходить усе: коли холодно — невеличкі грубки і дрова, знаходить сіно і солому, столи, стільці, але передовсім — те, що можна зжерти. Це просто загадка; здається, він, як чаклун, добуває все просто з повітря. Шедевром його майстерності були чотири бляшанки омарів. Та ми, правда, воліли б замість них мати шматок сала (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Сало — сила, спорт — могила. 2. — Лікарю, а мені потім можна буде сала? — Якого сала?! — Ну, в майбутньому… — В якому майбутньому?!]. |
| Пожатие – стиска́ння, стиск, по́тиск (руки́), ру́чка́ння. [Невже моя пісня не хвиля? Ой леле! Даремні питання… Німі мої думи, а руки дають лиш німії стискання… (Л.Українка). Поволі він набував знайомства. Від товаришів у праці його ручкання непомітно поширювалось на їхніх родичів та друзів і далі, в глиб міста, до найрізноманітніших представників людського роду, професій та думок, його капелюх щораз частіше здіймався на вулиці, відповідаючи на привітання молодих учених, партійців, профспілчанських діячів і просто осіб обох статей, непомітних співробітників установ, де їм платили гроші (В.Підмогильний). І враз все зайве позникало — Обслуга, авто, літники, І гори гримнули хоралом, І був короткий стиск руки, І серце чимось захлинулось, І вмерло, й полетіло в синь (Є.Маланюк). Коли людину самота пече, її від суму не рятує праця. Тоді і тихолетний сміх очей, І жінки випадкової плече, Чи теплий потиск прохолодних пальців, Людині світять, наче цвіт акацій (Т.Мельничук). Мені сподобалось, як вона подає руку — потиск був сильніший, ніж можна було сподіватися. Я терпіти не міг людей, що подають руку розслаблено, наче дохлу рибину (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| Влюблённый – закоханий в кому і в кого, замилуваний, замилований у чому, залюблений в що, в кого, закоха́нець: влюблён без памяти (разг. по уши…) – закоханий шалено (до безтями, до нестями, без тями), (разг.) закоханий по самі вуха… [— Сеньку, та чи знаєш ти, що той наш богатир, котрий тут, яко образок на стіні, висит, по уха залюблений? (І.Франко). Почимчикував за всіма й наш Михайлик з матінкою, не зводячи залюблених очей з того сивого та мудрого гуцула (Олександр Ільченко). Ось воно що, подумав Котигорошко, а цей, мабуть, закоханий у неї по самі окуляри (В.Кожелянко). Ошелешені та сліпі від свого крихкого спільного щастя, вони мчали крізь запої кохання та прогуляні лекції, летіли крізь небеса першої трави та найманих на місяць-два квартир, падали крізь шикарні ілюзії марнотратства та провалля аскетичного безгрошів’я. Втім, останнє траплялося так рідко, що в ньому закохані теж черпали щастя. Вони грали в життя, не задумуючися, що колись життя гратиме ними — і не в безпрограшну лотерею, а в бій без правил (М.Бриних). Закоханий завше починає тим, що ошукує себе, а кінчає тим, що ошукує інших (Р.Доценко перекл. О.Вайльда). — І така її поведінка багато в нашому краї лиха накоїла, сказав би, чумна пошесть по ньому пройшла, бо вродою своєю і вітливістю вона прихиляє до себе серця щирих закоханців, а гордістю і неприступністю до розпачу їх призводить, — не знають уже, горопашні, що їй і казати, тільки всі в один голос узивають її жорстокою і невблаганною та інші такі прізвища прикладають, що натуру її якнайкраще змальовують: щоб ви тут, пане, побули кілька днів, то почули б, як наші гори й долини стогоном стогнуть, жалями згордованих коханців озиваючись (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Для коней і закоханих сіно пахне по-різному (С.Є.Лєц)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| БОГА́ТСТВО образ. бенке́т [богатство кра́сок бенкет барв]; ска́зочное богатство золоті́ го́ри; неожи́данное богатство золоти́й дощ; |
| ЗАТО́Р, укр. зава́ла, (криги) за́шерет (мн. за́шерти), (на шляху) реконстр. тромб; зато́ры льда, го́ри /сто́си, зава́ла/ кри́ги. |
| ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого]; идти в бой става́ти до бо́ю; идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру; идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого; идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́; идти вразре́з с чем супере́чити чому; идти в ход іти в дію; идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти; идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́]; идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к; идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи; идти, как по ма́слу іти́ як з води́; идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́; идти кувырко́м іти́ пере́кидом; идти на мирову́ю іти́ на зами́рення; идти на по́льзу іти́ на ко́ристь; идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися; идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д; идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/; идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники; идти насма́рку схо́дити на пси; идти на у́быль коротк. спада́ти; идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к; идти на ум спада́ти на ду́мку; идти на усту́пки ще поступа́тися; идти побира́ться іти́ з торба́ми; идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть]; идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до; идти по пути́ ще верста́ти шлях; идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за; идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом; идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку; идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/; идти пра́хом леті́ти з ві́тром; идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́; идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі; идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є]; идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м; идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід; идти успе́шно кому до́бре йти; идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й; у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре; идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру]; идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що; иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш); де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?; шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого; иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб; далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний; идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру; идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері; идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу; идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого; идущий во главе́ провідни́к; идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/; идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю; идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий; идущий к лицу́ до лиця́ кому; идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́; идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к; идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки; идущий на пла́ху стра́те́нець; идущий на по́льзу ко́ри́сний; идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/; идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику; идущий на смерть сме́ртник; идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний; идущий напропалу́ю відчайду́х; идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси; идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н; идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку; идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний; идущий по́д гору що йде з гори́; идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору; идущий по направле́нию к по доро́зі до; идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник; идущий по стопа́м послідо́вник; идущий свое́й чередо́й рути́нний; идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий; не идущий в счёт, не врахо́вуваний; не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний; доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде; идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви]; ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/; пойти в ата́ку заатакува́ти; пойти вверх дном ще піти́ хо́дором; пойти во вред ви́йти на шко́ду; пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь; пойти войно́й уроч. ста́ти на прю; пойти в пляс піти́ в ско́ки; пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти; пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности; пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к; пойти на что пустити́ся на; пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст; пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох; пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся]; пойти на штурм оказ. заштурмува́ти; пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня; пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку; пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду; пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку; не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку; ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20; втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло. |
| КАТИ́ТЬСЯ ще ско́чуватися, коти́ти, су́нути ко́том, (про віз) ї́хати, (про сльози) текти́, (про голови в бою) леті́ти з пліч; катиться по накло́нной пло́скости образ. ско́чуватися у прі́рву; шаро́м катиться як по ма́слу йти; катя́щийся що /мн. хто/ ко́тить, ко́титься тощо, ко́чений, ско́чуваний, зму́шений /поки́нутий, ста́вши/ коти́тися, (річ) покотьо́ло, образ. колобо́к, прикм. котки́й, котю́чий, переко́тистий, стил. перероб. ко́том; легко́ катя́щийся покотю́чий; катя́щийся гра́дом пот стил. перероб. піт струмко́м; катя́щийся по накло́нной пло́скости ко́чений /ско́чуваний/ у прі́рву /по похи́лій площині́/; катя́щийся по́д гору стил. перероб. ко́том з гори́. |
| МА́ЗАТЬ ще вима́зувати, смарува́ти, (квачем /перен. зле/) ква́цяти, діял. ґва́дзяти, (глиною) обма́зувати, (з кріса) прома́хуватись; мазать гу́бы ПЕРЕН. масти́ти гу́би ме́дом, обіця́ти золоті́ го́ри; мазать (как) дегтя́рной ки́стью ква́цяти, ґве́дзяти; мажущий що /мн. хто/ масти́ть тощо, зви́клий масти́ти, зда́тний /ра́ди́й/ намасти́ти, мазі́й, мазі́льник, мази́льник, ма́зальник, масти́льник, (річ) масти́ло, мази́ло, шмарови́дло, прикм. мастки́й, масти́льний, ма́зальний, вима́зувальний, смарува́льний; мажущий по губа́м ПЕРЕН. 1. обіця́льник, 2. підлабу́зник; мажущийся ма́заний, ма́щений, вима́зуваний, смаро́ваний, прикм. мастки́й, берки́й, беручки́й, кальки́й, мазки́й, мазю́чий; ПОМА́ЗАТЬ, не помажешь не пое́дешь суха́ ло́жка го́рло де́ре, нема́заний віз скрипи́ть; пома́жешь – пое́дешь галиц. ку́ку в ру́ку; ПРИМА́ЗАТЬ (хлюпком) прихлю́пнути; і похідн.; |
| НАКА́ПЛИВАТЬСЯ /НАКОПЛЯ́ТЬСЯ/ грома́дитися, ку́пчитися, (про матеріял) рости́ в го́ри; нака́пливающий/накопля́ющий що /мн. хто/ накопи́чує тощо, зда́тний /покли́каний/ зібра́ти, охо́чий призби́рувати, за́йня́тий збі́ркою /збо́ром тощо/, збира́ч, склада́ч, призби́рувач, нагрома́джувач, накопи́чувач, негат. скна́ра, загни́біда, прикм. нагрома́джувальний, збира́льний, накопи́чувальний, ску́пчувальний, призби́рувальний, примно́жувальний, громади́льний, реконстр. нагрома́дливий, накопи́чливий, для нагрома́дження, тех. кумуляти́вний; накапливающий де́ньги загни́біда, оказ. збива́й-копі́йка; накапливающийся/накапливаемый/накопля́емый грома́джений, копи́чений, зби́раний, нагрома́джуваний, накопи́чуваний, ску́пчуваний, призби́руваний, примно́жуваний; |
| НЕЛА́ДЕН, будь ты неладен! укр. щоб ти скис!, цур, ду́рню, і ма́сла гру́дка!; будь он неладен! хай йому́ цур (хрін)!, цур йому́!, гори́ він я́сни́м вогне́м!, неха́й він ски́сне!; |
| НЕСМЕ́ТНЫЙ, несметное бога́тство образ. золоті́ го́ри. |
| ОБЕЩА́ТЬ образ. дава́ти сло́во, книжн. зобов’я́зуватися, (без ґарантії) ки́дати слова́ на ві́тер; обещать быть кем заповіда́тися на кого; обеща́ющий що /мн. хто/ обіця́є тощо, ста́вши обіця́ти, ра́ди́й наобіця́ти, ще́дрий на обі́ця́нки, обіця́льник, прикм. багатонаді́йний, перспекти́вний, по́вен наді́й; обеща́ющий золоты́е го́ры ще́дрий на масні́ слова́, гото́вий обіця́ти золоті́ го́ри; обеща́ющий ра́дость благові́сний; обеща́емый обі́цяний; ПООБЕЩА́ТЬ галиц. приобіця́ти; пообеща́вший ОКРЕМА УВАГА; |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)