Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «еге ж»
Шукати «еге ж» на інших ресурсах:

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож:
• а вот же! – ба!;
• а вот же – так же ж, от же ж;
вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!;
• вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж;
• вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш;
• вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но;
• вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ);
• вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де;
• вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!;
• вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!;
• вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!;
• вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом;
• вот же – отож;
• вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки);
• вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта);
• вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит;
• вот именно – атож, отож-то;
• вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово;
• вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!;
• вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки;
• вот как будто – от би то;
• вот какой – ось який, от такий (отакий);
• вот когда – [аж] ось (от) коли;
• вот куда – он куди;
• вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож;
• вот почему – ось чому (через що);
• вот сюда – ось (от) сюди, осюди;
• вот так – от так, ото;
• вот так – от (ось) так, отак;
• вот такой – ось (от) який; отакий;
• вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!;
• вот так-так! – оце (от) так-так!;
• вот так-то! – отак-пак!;
• вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки);
• вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!;
• вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!;
• вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки);
• вот тогда – ось (от) тоді; отоді;
• вот тот – от (он) той; отой; той-то;
• вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно;
• вот туда – ось (от) туди; отуди;
• вот хорошо! – ото (оце, от) добре!;
• вот человек! – оце (ото, от) людина!;
• вот что – ось що;
• вот это – оце; осе; ото (отож);
• вот это да! – оце так!;
• вот этот – ось (от) цей; оцей;
• вот уж – аж ось;
• вот уж – от же ж;
• да вот же! – ба!; та ось же!;
• и вот – так от;
• как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут);
• так вот – отож; ото; так от (ось);
• только вот слышу – коли це (аж ось чую).
[«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. Обговорення статті
Да –
1) (нареч.) еге, так, угу;
2) (сз.) та, і, й;
3) (но) але, та, дак, так, отже;
4) (да будет) хай буде, най (нехай) буде;
5) (да и ну) та й давай, ну, нум:
• ай да… – от так…;
• ах да! (разг.) – а, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!;
• вашими бы устами да мёд пить – якби то все, що ви говорите, справдилося!; вашими б устами та мед пити (Пр.); коли б твоє слово та Богові в вухо (Пр.);
• [вот] это да – оце так, ото так;
• да? – справді?; невже?;
• да будет… – хай буде; нехай (най) буде…;
• да ведают потомки – щоб відали нащадки (потомки);
• да ведь – таж (та… ж); адже (аже) ж (тадже (таже) ж);
• да (говорите) же! – та ну-бо (кажіть); кажіть-но;
• да-да, да-да-да – так-так; авжеж; атож; еге ж;
• да ещё – та ще; до того [ж]; а ще й;
• да здравствует – хай живе;
• да и – та й; ба [й]; (на початку речення ще) а; (иногда) бо;
• да идите же, смотрите же – та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но;
• да и к тому же, да и притом – та й до того і; як на те ж; та ще й;
• да и ну – та й (і) ну; та й (і) давай; нум;
• да и то (разг.) – та й то́; і то́;
• да и только (разг.) – та й годі (та й край);
• да как – та як; коли;
• да, как бы не так – еге; де ж пак; де там;
• да, конечно – еге ж; звичайно; атож;
• да не может быть! – та не може бути!, та невже?; хіба це можливо?;
• да нет [же]! – та (ба) ні!;
• да неужели?;
• да ну? (разг.) – та невже?; та ну?;
• да сверх того – та (а) ще крім того (до того);
• да сделай же! – та зробіть же!, та ну-бо зробіть!;
• да, ты был там? – до речі, ти був там?;
• да уж – от же ж, це ж треба; ну й;
• да уж, мастера! – що майстри, то майстри!; ну й, майстри!;
• да уж, повезло! – от же ж пощастило!;
• да чёрт с ним! (вульг.) – та хай йому чорт (біс, грець)!;
• да что вы – та що ви (та ви що); та нубе-бо;
• конечно да – авжеж; звичайно; еге ж; атож;
• нет, нет да и… – [а] часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й;
• ни да, ни нет – ні сяк, ні так; ні се ні те;
• ну да! – отож!; авжеж!; еге ж!; (выраж. недоверия, ирон.) еге ж!; аякже!
[Коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать (Т.Шевченко). Сичі в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипів (Т.Шевченко). З переполоху ну втікать! (Т.Шевченко). Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? (М.Вовчок). Чогось мені на серденьку та й не легко (П.Чубинський). Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають (С.Руданський). — Еге, спасибі вам! Ми Чіпки не дамо… Чіпка в нас буде, — обороняється Галя (П.Мирний). Так, я була сьогодня в катакомбах і завтра знов піду (Л.Українка). Декотрі зачіпали його, заговорювали з ним; він обзивався до їх одним словом, та й то знехотя (І.Нечуй-Левицький). А жаль же мені та тії тополі. Що на чистому полі (Н. п.). Та й став він по-инакшому — думати. А жаль-же мені літечка тепленького. Та він же там і не був. Та же ж сказала, що прийде напевно. Ажеж (ажеж) ти сам бачив. І хотіла б, так не можу. Думалося одно, отже сталося инше. Не хочеш, дак мусиш. Та збіг на грядки та й давай сонячники ламать (АС). — Так, так,— погодився Карденіо,- його легковірність справді нечувана, прямо-таки надзвичайна: мені здається, що найвигадливіший письменник і навмисне такого не видумав би (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Майк сидів як на голках, витягнувшись уперед у своєму кріслі, й дивився на неї майже істеричним поглядом, і хто знає, що хвилювало його більше — марнославство від того, що вона скаже «так», чи панічний страх, що вона може сказати «так»? (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса).  — Любий, ти не помітив, що я стала краще виглядати? — Угу. — Що «угу»? — Не помітив]. Обговорення статті
Ледоруб – льодоруб, кригоруб.
[О пів на шосту, ввечері, коли дуби в пурпурній ожеледиці палають, і льодорубами на річці лід рубають, а ген блакитну кригу повезли (Є.Гуцало). — А мені от, хай йому чорт, нічого надіти, — сказала Елоїза, тримаючи в руках порожні чарки. — Якби моя свекруха простягла ноги — еге ж, дочекаєшся! — то, може, заповіла б мені кригоруб із старовинною монограмою абощо (О.Сенюк, перекл. Д.Селінджера)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕДЬ ж [ведь ты бо́лен ти ж хво́рий], же [ведь он кале́ка він же калі́ка], же ж [не сокро́вище ведь не скарб же ж], так... же [ведь слепо́й-то так сліпи́й же ж], фраз. бо, тож бо, бож, воно ж, та... ж; галиц. чейже, пре́цінь, діял. аче́й [ми не спа́ли, ачей зна́ли, що...];
ведь же же ж [ведь же он він же ж];
ведь ... же та... же ж [ведь гори́т же! та гори́ть же ж!];
да ведь таж [да ведь э́то ложь таж це брехня́];
ведь в са́мом де́ле спра́вді бо;
ведь, например он же [он же в Іта́лії];
ведь так? /так ведь?/ еге́ (ж)?, так же ж?;
ведь у него́ він же ма́є;
а ведь таки́ что /кто, чем/, а що /хто, чим/ же ж [а ведь таки он а він же ж];
но ведь але́ж;
ведь ...-то же ж [ведь он-то він же ж], рідко же бо [ведь Волы́нь-то Воли́нь же бо].
ВОТ фраз. ось-о́, о́нде [а вот и он а о́нде й він], аж [аж отаке його спобігло], живомовн. оце́ [вот сейча́с иду́ домо́й оце́ за́раз іду́ додо́му];
вот бы ото́ б;
вот вам! отако́ї вам!;
вот где соба́ка зары́та! от де закови́ка!, живомовн. аж ось воно́!;
вот ещё! ет! [Вот ещё, вы́думал! Ет! Ви́гадав!], ото́ ще (мені́)!, фраз. теж мені́ [вот ещё вы́думал! теж мені ви́гадав!;
вот ещё! (вот ещё нашёлся!) теж мені́ /знайшо́вся/!];
вот здесь о́сьде, о́сьдечки, оту́т-о́;
вот и аж ось [вот и Марс аж ось Марс];
вот и … (висловлює розчарування, невдачу тощо) от і [вот и говори́ с ней от і говори́ з не́ю];
вот и весь разгово́р /вот и весь сказ/ і все тут, та й по всьо́му, ось вам /тобі́/ віз і переві́з;
вот и всё /вот и вся недо́лга/ оце́ й усе́;
вот и́менно! ато́ж!, еге́ ж!, от-от-о́т!;
вот как! /вот мы каки́е!/ знай на́ших!;
вот когда́ наконе́ц аж о́сь коли, о́сь коли наре́шті;
вот так емоц. отуди́ [вот так сравни́л! отуди́ порівня́в!];
вот так геро́й! оце́ (так) геро́й!;
вот так но́мер оце́ шту́ка;
вот тако́е (невероя́тное) аж отаке́ [вот такое невероятное с ним случи́лось аж отаке́ його́ спобі́гло];
вот тебе́! ма́єш!;
вот тебе́ и оце́ тобі́ й;
вот тебе и... (висловлює подив від неочікуваних наслідків) [вот тебе и недотёпа! от тобі́ й недоте́па!];
вот тебе́ и на! ще і ось, на тобі́!, і ось, ма́єш!;
вот то́лько оде́нусь в ва́рто ті́льки вдягти́сь у;
вот уже́ сто́лько стільки ось [вот уже столько вре́мени стільки ось ча́су];
вот это да! оце́ так та́к!;
вот э́то ото́ і [вот это всё ото́ й усе́];
вот э́того-то и не ну́жно бы́ло аж цьо́го і не тре́ба було́;
а вот и нет! якра́з – ні! и вот аж от;
так вот оно́ что! (на початку мови) Еге-ге́!.
КАК ще аж [стою, аж тут хтось...];
как бы не хоч як;
как бы не так ще та ба, де ж пак!, нема́ дурни́х!, ірон. ая́кже!, сподіва́йся!;
как бы ни ще хоч би як, хай як [как бы ни проси́л хоч як про́сить];
как бы то ни́ было хай там як, (чи) сяк чи так, як не є, що не кажі́ть;
как бы э́то мог быть он? де ж би це він?;
как бы я мог смея́ться? де ж би я смія́вся?;
как Вам уго́дно /как тебе́ уго́дно/ во́ля Ва́ша /твоя́/, як собі́ хо́чете /хочеш/;
как вдруг ще аж нара́з;
как ви́дно ма́буть, пе́вно;
как должно́ быть як ма́є бу́ти;
как и не́ было кого на́че ли́зень злиза́в;
как мо́жно быстре́е /как мо́жно глу́бже, как мо́жно ра́ньше/ ще чимшви́дше /чимгли́бше, чимра́нше, чимрані́ше/, коротк. якшви́дше /якгли́бше, якра́нше, якрані́ше/;
как мо́жно ча́ще чимчасті́ш;
как нельзя́ лу́чше як не ма́є бу́ти кра́ще, фраз. в са́мий раз;
как ни хоч як (там) [как ни крути́ хоч як крути́;
как ни доса́дно тощо хоч як при́кро тощо;
как ни бодри́сь хоч як там бадьори́сь];
как посмотрю коли́ подивлю́сь;
как придётся як бу́де;
как раз аж [зігнув аж удвоє];
как скоро коли;
как так? а то як?, фраз. де ж?;
как так мо́жно як таки́ [как так можно оставля́ть без присмо́тра? як таки́ лиша́ти без до́гляду?];
как то́лько ще що́йно [как только прие́ду щойно приї́ду], ско́ро-но, ско́ро [как только он ска́жет скоро він ска́же];
а как же! ірон. еге́ ж!, якра́з!, фраз. де ж пак! [Чва́нится: а как же! Ефре́йтор! Чва́ниться: де ж пак! – Єфрейтор!];
а как загоре́лись глаза́ у кого тре́ба було́ ба́чити чиї очі;
ну, как? то й як?;
а ты как ду́мал? а ти думав?, авже́ж не як.
НУ ДА ще а так, ато́ ж, ая́, ага́, еге́ (ж) [ну да, ты ля́жешь, а я? еге́, ти ля́жеш, а я?];
ну да, ну да, а так, а так, ато́ж, ато́ж.
ПРА́ВДА фраз. так [не правда ли? чи ж не так?];
пра́вда? чи не так?;
пра́вда! а так!;
не пра́вда ли? фраз. скажи́ (скажіть)? [интере́сно, не пра́вда ли? ціка́во, скажи?];
ведь пра́вда? еге́ ж?;
что пра́вда, то пра́вда ще що є, то є;
и́стинная пра́вда фраз. уся́-вся́ пра́вда(!), (в кінці мови) емоц. еге-ге́ (ж)!;
такова́ пра́вда (на початку і в кінці мови) живомовн. це вже так;
пра́вду говоря́ /по пра́вде говоря́/, пра́вду сказа́ть ще пра́вду каза́вши;
е́сли уж говори́ть пра́вду фраз. як пі́де на пра́вду, коли́ бу́ти щи́рим, коли́ ж до пра́вди;
правда в огне́ не гори́т и на воде́ не то́нет пра́вда в огні́ не гори́ть й у воді́ не то́не;
е́сли б э́то была́ правда якби́ цьо́му́ пра́вда (була́).
ТАК фраз. тож [так начнём тож почні́мо], таж [так слепо́й же таж сліпи́й же];
э́то не так так (воно́) не є;
вот э́то так! оце́ так так!;
как бы не так! ірон. ая́кже!;
так дієсл. бы то б дієсл. [так узна́ли бы то б пізна́ли];
так ве́дь таж [так ве́дь я таж я];
та́к ведь? так же ж?;
так вот ото́ж;
ну, так вот то й от;
так держа́ть! прибл. тримаймось!;
так и фраз. аж [так и про́сится аж про́ситься];
так и быть гара́зд, неха́й, зго́да;
так или ина́че хоч так хоч так;
так как ще бо, зати́м що;
так ли э́то? чи спра́вді так є?;
не так ли? еге́ ж?;
так нет! аж ні!;
так нет же таж ні, але́ ж ні, так же ж ні, коли́ ж ні;
так себе́ прикм. таки́й собі, присл. спло́ха́;
так сказа́ть ще як той ка́же, ти б каза́в, сказа́в би;
та́к-таки коротк. а [так-таки никто а ніхто];
так, что тож і, ото́ж, аж [темно́ так, что не ви́дно те́мно аж не ви́дно];
так что же? то й що?;
а так как а що; [а так как я не ел а що я не їв];
нельзя́ так поступа́ть не мо́жна таке́ роби́ти;
ТА́К-ТАКИ таки́, так, все́ таки, по́при це, абсолю́тно, живомовн. а [та́к-таки никто́ а ніхто);
та́к-таки и не таки́ не;

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вот
• Вот, вот! – еге ж!; авжеж!; атож!
• Вот-вот – от-от (ось-ось); зато-то; далі-далі; як не; [ось-ось, от-от] не видко як; [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно; тільки що не.
• Вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий; битий ходиш.
• Вот где – [Аж] ось де; (іноді) осьдечки, осьденьки; [аж] от де. [Я тебе там шукав, а ти осьдечки! Шиян.]
• Вот дура!; вот дурень! – ото дурна!; ото дурень!
• Вот ещё! – ото ще!; оце!; ото!; ат! (ет!); ще чого!
• Вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом.
• Вот же – отож. [Колись він робив на шахті в Катовицях! Отож і знав, що до чого. Муратов.]
• Вот здесь – ось-о; ось-ось-о; ось де (іноді осьдечки); ось тут; отут (іноді отутечки, отутеньки). [Я — ось-ось-о… Мирний.]
• Вот и всё – от (ось, оце) і все; та й годі (та й уже); от і по всьому (та й по всьому); та й квит (та й решта). [Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі! Вовчок. І справі край? Звільниш мене та й квит? Кочерга.]
• Вот и вся недолга – от тобі (та) й край; та й годі; от і (та й) все; от тобі й кінець; та й квит.
• Вот именно – атож, отож-то.
• Вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре); от і чудово.
• Вот как! (разг.) – он (ось, от) як!; ага!; ов(ва)! [Овва! Ти, бачу, Миколо, десь набрався великого розуму. Франко.]
• Вот каким, вот таким образом – ось так, отак; (іноді (о)такечки, (о)такеньки).
• Вот какой – ось який; от такий (отакий).
• Вот когда – [Аж] ось (от) коли.
• Вот потому, поэтому – (о)тим-то (тому-то); (іноді) отож.
• Вот сюда – ось (от) сюди; осюди.
• Вот так – от так; ото. [От так видовисько! Українка.]
• Вот так – от (ось) так; отак. [Отак узяв би мою донечку… та й пригорнув би… ось так і так… Ільченко.]
• Вот такой – ось (от) який; отакий. [Отакий рад би вискочити із свої шкіри. Мартович.]
• Вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!
• Вот так-так!. – оце (от) так-так!
• Вот так-то!. – отак-пак!
• Вот там – он там; отам; (іноді) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки).
• Вот тебе, бабушка,, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра.
• Вот тебе!; вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!
• Вот тебе (те) (и) на!; вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! (разг.) – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)! [От тобі маєш! Що ж це за диво?.. Коцюбинський. А що? попавсь — от тобі й на! Глібов.]
• Вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (іноді) отеперечки (отепереньки).
• Вот тогда – ось (от) тоді; отоді.
• Вот тот – от (он) той; отой. [Я не такий, як отой із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку та й уважає її за крадену. Мартович.]
• Вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно.
• Вот туда – ось (от) туди; отуди. [От туди має прийти один офіцер. Смілянський.]
• Вот человек! – оце людина!
• Вот это – оце; ото [ж]. [Оце її ділянка. Завгородній. Ото вже, напевне, смерть іде до мене. Турчинська.]
• Вот этот – ось (от) цей; оцей. [Я маю вам сказати, що я дотепер бродив лісами й дебрами, аж оцей чоловік вивів мене на гладке… Мартович.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут). [Аж біжить вовк-панібрат. Казка.]
• Так вот – отож; ото; так от (ось). [Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде. Вовчок.]
Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр.
• Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову).
• Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]
• В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше.
• Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.]
• Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.]
• Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.]
• В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.]
• В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.]
• Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому.
• Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого.
• Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.]
• Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.]
• Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.]
• Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися).
• Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.]
• Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.]
• Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.]
• Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого.
• Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.]
• Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр.
• Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати).
• За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр.
• Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.]
• Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.]
• Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.]
• Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.]
• Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.]
• На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати.
• Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому.
• На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.]
• Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.]
• Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.]
• Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр.
• Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту.
• Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.]
• Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова.
• Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр.
• Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову.
• Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий.
• Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе.
• Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.]
• Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.]
• Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.]
• Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр.
• Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр.
• Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості).
• Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.]
• Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.]
• Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.]
• Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.]
• Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.]
• Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.]
• Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан).
• С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.]
• Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.]
• С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.]
• С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.]
• Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.]
• Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
• Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр.
• Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.]
• Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.]
• Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр.
• С седой головой – сивоголовий.
• Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що.
• Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.]
• Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене.
• Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.]
• Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.]
• У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.]
• Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.]
• Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр.
• Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.
Да
• Ай да… – от так…
• Ах да! (разг.) – а, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!
• Вашими бы устами да мёд пить – якби то все, що ви говорите, справдилося! Вашими б устами та мед пити. Пр. Коли б твоє слово та Богові в вухо. Пр.
• [Вот] это да – ото так.
• Да? – справді?; невже?
• Да будет… – хай буде; нехай (най) буде…
• Да ведают потомки – щоб відали нащадки (потомки).
• Да ведь – таж (та… ж); а(д)же ж (та(д)же ж).
• Да-да, да-да-да – так-так; авжеж; атож; еге ж.
• Да еще – та ще; до того [ж]; а ще й.
• Да здравствует – хай живе.
• Да и – та й; ба (й); (на початку речення ще) а; (іноді) бо. [Чогось мені на серденьку та й не легко. Чубинський. Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають. Руданський. А жаль же мені та тії тополі, Що на чистому полі. Н. п. Ми бо цього й хотіли. З нар. уст.]
• Да идите же, смотрите же – та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но.
• Да и к тому же, да и притом – та й до того і; як на те ж; та ще й.
• Да и ну – та й (і) ну; та й (і) давай.
• Да и только (разг.) – та й годі (та й край).
• Да как – та як; коли. [Коли подивляться, що вбитий. — З переполоху ну втікать! Шевченко.]
• Да, как бы не так – еге; де ж пак.
• Да, конечно – еге ж; звичайно; атож.
• Да не может быть! – та не може бути!; та невже?; хіба це можливо?
• Да нет [же]! – та (ба) ні!
• Да неужели?; да ну? (разг.) – та невже?; та ну?
• Да сверх того – та (а) ще крім того (до того).
• Да сделай же! – та зробіть же!; та ну-бо зробіть!
• Да, ты был там? – до речі, ти був там?
• Да чёрт с ним! (вульг.) – та хай йому чорт (біс, грець)!
• Да что вы – та що ви (та ви що); та нуте-бо.
• Конечно да – авжеж; звичайно; еге ж.
• Нет, нет да и… – [А] часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й…
• Ни да, ни нет – ні сяк, ні так; ні се ні те.
• Ну да! – отож!; авжеж!; еге ж!; (вираз недовір’я, ірон.) еге ж!; аякже!
Как
• А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как! – ось як!; он як!
• Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не – та як не; як же не.
• Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь – як пак; як-бо.
• Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не (разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик? – який завбільшки?
• Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголо; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как? (переспрашивая) – що-що?
• Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много – як багато; якого багато.
• Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например – як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни – хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу.
• Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как – не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит – так то вже хвалить.
Оборачиваться
• Оборачиваться, оборотиться в кого-либо, кем-, чем-либо – обертатися, обернутися (перевертатися, перевернутися, перекидатися, перекинутися) ким, чим, в кого, в що, на кого, на що; скидатися, скинутися ким, чим; перемінятися, перемінитися в кого, у що. [Як прилетів він туди, перевернувся котиком. Н. п. Русалка з звичайної дівчини перемінюється в русалку, а опісля перекидається з русалки у звичайну рибку. Сл. Гр.]
• Хорошо оборачиваться (разг.) – на добре кластися (заходити); (іноді розм.) на добре закривлятися. [Пригадувалися останні події в околиці і в себе в слободі. Еге ж, так уже ніби на добре закривлялося. Головко.]

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

еге́; еге-ге́; присл. і виг.; еге́ ж

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ра́дця, -ці, м. Совѣтникъ. Еге ж, панове радці, — добре було б. О. 1861. XI. 104.

Запропонуйте свій переклад