Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «кабанець»
Шукати «кабанець» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Борово́к – кабане́ць (р. -нця́).
Каба́н –
1) (кастрированный) каба́н (-на́), (некастр.) кнур (-ра), (дворовой) надві́рний каба́н, надвірня́к, (дикий) ве́п(е)р (-пра), (зап.) дик (-ка), (ходящий в одиночку) одине́ць (-нця́), о[є]дина́к; ум. каба́нчик, каба́нчичок (-чка), (маленький) кабаня́ (-ня́ти), кабане́ць (-нця́); (увелич.) кабани́ще, кабани́сько, кабаню́га, кабаню́ка, кабаня́ка; (собир.) кабаня́ччя.
• Заводской -ба́н – кнур.
• Откормленный -ба́н – годо́ваний каба́н;
2) (глыба) бри́ла;
3) (толстая бутылка) ведме́дик;
4) (кувшин для стока патоки) ба́нька;
5) (рудная толща гнездом) бри́ла, ру́дна бри́ла;
6) (техн.: блок, связь) брус (-са), (стоячий) шток (-ка).
Кабанё́нок – кабаня́ (-ня́ти), (молодой кабан) кабане́ць (-нця́), пі́дсви́нок (-нка).
Коса́тка, Коса́точка –
1) зоол. Hirundo – ла́стівка;
2) (ласкат.) лебі́донька, голу́бонька, ла́стівонька, я́сочка; см. Каса́тка;
3) (дельфин) дельфі́н, морськи́й кабане́ць (-нця́).
Пятни́стый –
1) (покрытый пятнами) плямува́тий, плямови́тий, плямо́ваний, плями́стий, (крапчатый) цято́ваний, цятко́ваний, цяцько́ваний, (рябой) ряби́й; (о скоте) перепола́сий; (о свиньях) ко́ваний. [Лице́ черво́не, плямува́те (Кониськ.). Сі́рі плями́сті дере́ва (Коцюб.). Гру́ша плями́ста – чи не гнила́ (Звин.). Цяцько́вана панте́ра (Л. Укр.). Ко́ваний кабане́ць].
• Сделаться -тым (о коже человека, растения) – покоростя́віти. [Кавуни́ покоростя́віли];) (выступающий в виде пятен) плями́стий. [Лице́ вкри́лося плями́стим рум’я́нцем (Л. Укр.)].
• -тый тиф – плями́стий тиф.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Рыжий, рыжая –
1) рудий, (разг.) рижий, (рыжая) руда, (о человеке, ещё) рудоволосий, рудоволоса, руди́голова, (сущ.) рудявка, рудуля, рудоволоска, (о живот., ещё) рудошерстий, рудько, рудь, (о цвете, ещё) червоно-жовтий, червоно-бурий;
2) (клоун) блазень, клоун, рудий.
[— Ой гоп гопака, Полюбила козака, Та рудого, та старого — Лиха доля така (Т.Шевченко). А по долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить До річечки собі напитись (Т.Шевченко). Чорноброва, як риже теля (Номис). Почав чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (П.Мирний). Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (П.Мирний). — З чорнявим постояла б, а рудому — зась (І.Нечуй-Левицький). Кабанець був зовсім рудий, і на його сходились дивитись усі сусіди, бо він був якогось надзвичайного кольору (В.Підмогильний). Рудий міліціонер виблискує червоним носом, і від нього далеко несеться дух самогону (М.Хвильовий). На колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми. Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми. Безгоміння, безлюддя довкола, тільки сонце і простір, і сніг. І котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг (В.Стус). Із себе був той брат Цибуля невеличкий, рудоволосий, з виду веселий, а на вдачу — всім пройдисвітам пройдисвіт; хоч освіти не мав жодної, а говорити вмів складно та доладно: хто його не знав, подумав би, що се великий ритор, сам Ціцерон, а може, й Квінтіліан. Майже з усіма людьми в тій околиці він добре знався і братався, а з багатьма то й кумався (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Вона відкинула косу назад і глибоко зітхнула. Зітхання це, здавалося, йшло із самісіньких її стіп і вихлюпувало назовні всю споконвічну тугу. — Так, рудий,— підтвердила дівчинка, ніби скорившись долі. — Ось тому й не виходить бути зовсім-зовсім щасливою. І ні в кого, хто теж рудий, не вийде (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Коли на сцені з’явилась моя рудуля і, тремтячи від збудження, з величними жестами, до самих ніг обгорнена пишними хвилями триколору, стала декламувати, зал підхопився й заплескав у долоні, почались нескінченні овації (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. Обговорення статті

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Каба́н, -на́, м. Кабанъ; вепрь. Не бурли, як кабан у кориті. К. ЧР. 132. Ум. Кабане́ць, кабанча́, каба́нчик. Ув. Кабаню́га.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Lathyrus tuberosus L. — горо́шок бульби́стий (Сл); горо́шок бульви́стий (Вх1, Мл), чи́на бульби́ста (Ру, Оп); березка (Ан — СТ), вихлілил (Ан — СТ), вразник (Ос — ВЛ), горішина (Ян4 — СТ), горішок земляний (Сл), горошок (Ян1, Ян3, Сл — СТ), горошок душистий (Шс — СТ), горошок земляний (Сл), горо́шок кра́сний (Рг1, Пс, Мн, Ум, Шс, Ів — СТ), горошок розовий (Ан), горошок степний (Ос — СД), жола підземна (Mk), кабанець (Сл — ВЛ), королів цвіт красний (Ан — СТ), ла́сковиця (Ан, Ів — СТ), орішки (Ср — СТ), орі́шки земляні (Ln, Шс, Ос — СТ), орішок земляний (Чн — СЛ), стручки журавлині (Сл), черевички (Ян1, Ян4 — СТ), чечевичка (Сл — СТ), чина рожева (Пс), чи́на ро́зова (Рг1, Ан, Ду, Сл).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Каба́нъ = 1. зоол. Aper — кнур, вивалашаний — каба́н, здр. кабане́ць, кабанча́, одгодований в сажу — сажови́й каба́н. — Ди́кій каба́нъ = ди́кий каба́н, вепрь, здр. — ве́прик. — Здоровий, як кабан. — Мов кабани годовані, пикаті, пузаті. К. Ш. — Собака та перістий кабанець уся його худоба. Кн. — Вже і доглядав дїд те кабанча, наче дитину. Кн. — Брат його вбив за того веприка, що в саду рив. н. к. 2. ски́ба або бри́ла льо́ду або ка́міню. (Д. Глы́ба).

Запропонуйте свій переклад