Знайдено 8 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Лу́да –
1) (полуда) полу́да, побі́л (-лу); (глазурь) поли́ва. [Полу́да в самова́рі зійшла́ (Київщ.)]; 2) (бельмо на глазу) полу́да, лу́да. [Ма́сам потро́ху почина́є спада́ти полу́да з оче́й (Н. Рада)]. |
Бельмо́ – більмо́, лу́да́, налу́да, полу́да. • Глаз с -ом – більмове́ о́ко. • Я ему как бельмо́ в глазу – я йому́ як сіль у о́ці. |
Мо́рок и Моро́ка –
1) мо́рок, те́мрява, темно́та, смерки́ (-кі́в). [Неха́й його́ густи́й обі́йме мо́рок (Куліш). Со́нце вже спочива́є, мо́ре зати́хло, смерки́ над бе́регом заляга́ють (Корол.)]; 2) см. Мгла 1; 3) мана́, ома́на, мара́, луда́; срв. Мара́ 1. [Неха́й ти тінь, що ги́не десь, мана́, луда́ (Франко)]. • Обойти кого -кой и -ком – пусти́ти на ко́го ману́; срв. Моро́чить. |
Ненасы́тный – нена́ситний, неси́тий, невсити́мий, (алчный) нена́тлий, захла́нний, (жадный) заже́рливий, жаде́нний, жадню́чий, (ненаедчивый) нена́їдний, нена́їсний, (прожорливый) проже́рливий, па́жерливий, проїсни́й, (ненажорливый) ненаже́рливий, нена́же́[и́]рний. [О́чі його́ нена́ситні на бага́тство (Куліш). В її́ кро́ві горі́ла нена́ситна жадо́ба життьово́ї ро́зкоши (Франко). Розпаде́ться лу́да на оча́х ва́ших неси́тих (Шевч.). Неси́тії ксьондзи́, магна́ти нас роз’єдна́ли, розвели́ (Шевч.). Чому́-ж його́ злоба́ неси́та їсть (Самійл.). О, га́дино! моє́ї му́ки тобі́, неси́та, ще не до́сить? (Л. Укр.). Жадо́ба та́я неси́та: все-б заже́р собі́ (Грінч.). Невсити́ме бажа́ння (Крим.). Нена́тлому чолові́кові дай хоч уве́сь мир, то ма́ло (Мирг.). Оце́й піп у нас ду́же захла́нний (Кобеляч.). Щоб своє́му нена́жерному се́рцеві вгоди́ти, він із сві́ту хо́че звести́ дві душі́ (Г. Барв.). Ненаже́рливою па́м’яттю письме́нника вси́чує в се́бе всю цю карти́ну (Коцюб.). Ненаже́рливе мусулма́нське духівни́цтво (Крим.)]. • -ная утроба – нена́ситна утро́ба, (глотка, грубо) нена́тла (ненаже́рлива) пе́лька. • -ный человек – нена́ситна (невсити́ма) люди́на, ненаже́ра; срв. Ненажо́ра, Не́насыть. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Лу́да́ –
1) бельмо; 2) эмаль. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Лу́да, -ди, ж. Бѣльмо? Роспадеться луда на очах ваших неситих; побачите славу, живу славу дідів своїх. Шевч. 215. |
Полу́да, -ди, ж.
1) Глазурь. 2) Катарактъ, бѣльмо. Полуда на очі сіла. Полудою очі затягло. Мені́ полу́да спа́ла. Кромѣ прямаго значенія, переносно: я прозрѣлъ, увидѣлъ то, чего раньше не видѣлъ. Мені давненько почала спадати з очей полуда. Левиц. Пов. 172. См. Луда. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
Лу́да́, -ди, ж. *1) Полу́да 2. *2) Эмаль. Сл. Нік. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)