Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 8 статей
Запропонувати свій переклад для «мало ли»
Шукати «мало ли» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ма́ло – ма́ло, (немного) тро́хи, тро́[і́]шки, не гурт, незгу́рта, о́бмаль чого́, (скудно) ску́по, то́нко на що. [Ро́зуму бага́то, а гро́шей ма́ло (Номис). Це ді́ялось за царя́ Горо́ха (Горо́шка), як було́ люде́й тро́хи (тро́шки) (Приказка). Сумна́-невесе́ла прийшла́ вона́ додо́му, ма́ло чого́ пила́, ма́ло чого́ ї́ла (Мирн.). Тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти (Коцюб.). Гро́шей у ме́не не гурт (Звин.). Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). Ма́ємо ску́по да́них для зо́внішнього життя́ Коцюби́нського (Єфр.)].
• Иметь -ло денег – ма́ти не гурт (незгу́рта, о́бмаль) гро́шей.
• У меня -ло денег – у ме́не ма́ло (о́бмаль, не гурт, незгу́рта) гро́шей, у ме́не ску́по (то́нко) на гро́ші.
• Очень -ло – ду́же ма́ло, (описат.) як кіт (кома́р) напла́кав, з ми́шачу бідни́цю, з комаро́ву ні́жку. [Ро́зуму в йо́го як кіт напла́кав (Київщ.)].
• Я его очень -ло знаю – я його́ ду́же ма́ло зна́ю.
• Много шуму, -ло толку – бага́то га́ласу – ма́ло ді́ла.
• Так -ло – так ма́ло, так тро́шки. [А я так ма́ло, небага́то блага́в у Бо́га – ті́льки ха́ту (Шевч.)].
• Извините, что так -ло – ви́бачте, що так ма́ло (тро́шки).
• Этих денег -ло на все ваши покупки – цих гро́шей (за)ма́ло (не ста́не) на всі ва́ші по́купки.
• Слишком ма́ло – зама́ло, на́дто ма́ло, зана́дто ма́ло. [Сього́ було́ ще зама́ло, щоб розпоча́ти судову́ спра́ву (О. Лев.)].
• Ни -ло – (а)ні тро́хи, (а)ні тро́[і́]шки. [Ні тро́хи не помогло́].
• Чего -ло, то в диковинку – що новина́, те дивина́; чого́ не ба́чив, те в дивови́жу.
• Похвалы его -ло трогают – за похва́ли (до похва́л) йому́ ба́йдуже.
• -ло ли его наказывали, но он не исправляется – хіба́ ма́ло його́ ка́рано, коли́-ж він не кра́щає.
• Довольно -ло, см. Малова́то.
• Не -ло – чима́ло, чима́ленько, не-пома́лу, багате́нько. [Пани́ жаха́лись коза́цького завзя́ття не-пома́лу (Куліш)].
• Не -ло мне было хлопот с этим делом – не ма́ло (чима́ло) мав я кло́поту з ціє́ю спра́вою.
• -ло ли что, -ло ли чего – ма́ло чого́, хіба́ ма́ло чого́.
• -ло ли что может случиться – ма́ло чого́ мо́же ста́тися (тра́питися).
• -ло ли что говорят о нём – хіба́ ма́ло чого́ про (за) ньо́го ка́жуть.
• -ло ли чего бы вам хотелось! – ма́ло чого́-б ви хоті́ли, ще-б (пак) чого́ ви зах(о)ті́ли (забажа́ли)!
• -ло того – того́ ма́ло, то не все ще, на то́му не край.
• -ло того, что он глуп, но он ещё и зол – то не все іще, що він дурни́й, а він і лихи́й (злий).
• -ло того, что он хочет быть богатым, но он хочет ещё повелевать – на то́му не край, що він хо́че бу́ти бага́тим, а він хо́че ще й панува́ти.
• Да -ло того – ба, та ще, та що-то, ма́ло ска́зано. [По́тім довело́сь нам розста́тися, ба й забу́ти оди́н о́дного (Грінч.). І жінки́, і молоди́ці повибіга́ють, та що́-то: і дітво́ра ви́сипле з хат (Квітка). В пече́рі показа́вся віск – ма́ло ска́зано, вся сті́нка зажовті́лася (Франко)].
• Ма́ло-по-ма́лу – пома́лу, пома́лу-ма́лу, помале́ньку, зма́лку-пома́лку, пово́лі, пово́лі-во́лі, пово́леньки, потро́ху, спроквола́, спокво́лу; срв. Понемно́гу. [Пома́лу став він бага́тшати (М. Грінч.). Пома́лу-ма́лу си́ня імла́ рі́дшає (Коцюб.). Зма́лку-пома́лку я навчи́вся майструва́ти (Київщ.). Так помале́ньку і підда́вся, і ві́рив в па́на, як ту́рчин в мі́сяць (Свидн.). Пово́лі по це́ркві, то тут, то там, займа́лися во́гники (Коцюб.). Спроквола́ добира́ючись, заплу́тав пан-отця́, як паву́к му́ху (Свидн.)].
• А ему и горя -ло – а йому́ і ба́йдуже (а йому́ ні га́дки) про що (за що). [Пташка́м про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)].
• Ма́ло-ма́льски – хоч тро́хи, хоч тро́[і́]шечки, ма́ло-на-ма́ло. [Хоч тро́хи розу́мна люди́на того́ не зро́бить (Київ)].
Мно́го, нрч. –
1) бага́то, бага́цько, ве́лико, (устар.) мно́го, (во множестве) гу́сто, ті́сно, (пров.) ду́же, гук, гу́ком. [Бага́то сліз, а ща́стя в сві́ті ма́ло (Грінч.). Више́нь не було́, зате́ грушо́к бу́де бага́цько (Звин.). Бага́цько є рож у садо́чку (Крим.). Прислужи́вся своє́му кра́єві ве́лико (Куліш). Тре́ба мно́го вчи́тися (Франко). Нечи́стих місці́в на землі́ ду́же гу́сто (Звин.). Люде́й ті́сно і лю́дям ті́сно (Чигиринщ.). В їх ду́же живе́ і столу́ється люде́й (М. Вовч.). У ме́не гу́ком свине́й (Г. Барв.)].
• -го ли? – чи бага́то? чи бага́цько? (сколько?) як забага́то? скі́льки?
• Как -го? – як забага́то? скі́льки?
• Как -го людей, которые – як бага́то люде́й, що; скі́льки люде́й, які́.
• Довольно -го – дово́лі (до́сить) бага́то (бага́цько), багате́нько, чима́ло, чимале́нько, ве́личко, густе́нько. [Ціка́вого там мо́жна знайти́ багате́нько (Крим.). Мару́ся вже чима́ло чита́ла (Грінч.). Стрільці́в у нас густе́нько (Звин.)].
• Не -го – не бага́то, не бага́цько. [Не бага́цько тих у нас, в кого́ святи́й ого́нь не згас (Самійл.)].
• Не очень -го – не ду́же бага́то (бага́цько, гу́сто). [Люде́й було́ не ду́же гу́сто (Сл. Гр.)].
• Не очень-то, не больно -го – не ду́же-то бага́то, не гу́рт (-то), не ве́лико (-то), не ве́льми, не гук, (не в числовом знач.) не гара́зд. [У їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). Щоб відтвори́ти його́ життє́пис, ма́ємо не гу́рт-то матерія́лу (Єфр.). Жіно́цтво, зві́сно, ло́гіки ма́є не гу́рт (Крим.). Заробі́тку не ве́льми було́ і в не́ї (Кониськ.). Тут нови́н не гук (Франко). Вона́ й сама́ не гара́зд тя́мила в пра́вилах ві́ри (Крим.)].
• Не особенно -го – не на́дто бага́то, не як бага́то.
• Так -го – так бага́то, так бага́цько, тако́го, тако́-о, тако́-го́. [Як запа́лиш сві́тло вночі́, то ку́льці впа́сти ні́де, тако́го їх (таргані́в) навила́зить (Проскурівщ.). І тако́го-ж тих ксьондзі́в за ти́ждень прибу́ло, що… (Рудан.)].
• Так ли -го у вас денег? – чи та́к-то ба́гато у вас гро́шей? чи сті́льки у вас гро́шей?
• Не так уже и -го – не з-та́к і (не та́к-то й) бага́то. [Ідеа́ли, при́нципи, ці́лі, осно́ви – їх не з-та́к і бага́то ма́ла лю́дськість, щоб ни́ми ки́датися (Ніков.)].
• Так же -го, как – так са́мо бага́то, як; сті́льки-ж, як.
• Слишком -го – на́дто бага́то, на́дто, зана́дто, забага́то. [Їде́н на́дто ма́є, а дру́гий нічо́го (Кам’янеч.). Аж на́дто ща́стя! (Куліш). Зана́дто вже хо́чеш зна́ти (Звин.). Для пое́ми в про́зі (в цьому́ тво́рі) забага́то науко́вих гіпо́тез (Л. Укр.)].
• Он слишком -го о себе думает – він на́дто ви́соко гада́є про се́бе, він на́дто ви́соко несе́ться.
• -го ли – мало ли, -го – мало – чи бага́то, чи ма́ло; (сколько-нибудь) скі́лькись.
• -го (если), -го-мно́го – що-найбі́льше, (в крайнем случае) в кра́йньому ра́зі.
• -го шуму из ничего, -го грому попустому – бага́то га́ласу з ніче́в’я; за ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка);
2) (при сравн. степ.: гораздо) бага́то, бага́цько, дале́ко, зна́чно, геть, ду́же. [Цей кінь бага́то кра́щий за ва́шого (Чигиринщ.). Моя́ спідни́ця дале́ко до́вша од ва́шої (Хорольщ.). Своя́ ха́та ду́же бі́льша за цю земля́нку (Грінч.)].
• Он -го счастливее меня – він бага́то (дале́ко) щасливі́ший від (за) ме́не.
• Больному сегодня -го лучше – слабо́му (х(в)о́рому) сього́дні бага́то (дале́ко, зна́чно) кра́ще, бага́то (зна́чно) покра́щало.
Нельзя́ –
1) глаг. нрч. –
а) (невозможно) не мо́жна, не си́ла, не ві́льно, ні́як, (зап.) го́ді, (диал.) нільга́. [Скі́льки я о́сів полама́в, то й полічи́ти не мо́жна (Н.-Лев.). Не си́ла забу́ти (Грінч.). За людськи́м гуді́нням, одна́ково їх не си́ла було́-б чу́ти (Крим.). Люблю́, люблю́ дівчи́ноньку, та не ві́льно взя́ти (Пісня). Поті́шити-б її́, попе́стити, та ні́як увійти́ (Коцюб.). Для їх усе́ дарма́ і го́ді їх спини́ти (Вороний). Є ре́чі, що го́ді їх обмину́ти мо́вчки (Павлик). Одно́ я се́рце ма́ю, – нільга́ ним діли́тися (Макар.). Ні так, ні сяк нільга́ оберну́тися (Куліш)].
• -зя́ ли вам замолвить за меня словцо? – чи не мо́жна-б вам (чи не могли́-б ви) заки́нути за ме́не слівце́?
• -зя́ упросить кого – не мо́жа упроси́ти кого́, (диал.) нема́є впро́су в ко́го. [У не́ї нема́є впро́су (Федьк.)].
• Здесь одному -зя́ управиться – тут само́му не мо́жна (не си́ла) впо́ратися, тут сам оди́н не впо́раєшся.
• Как -зя́ лучше, хуже, более – як-найкра́ще, як-найгі́рше, як-найбі́льше, як(о)-мо́га кра́ще, гі́рше, бі́льше. [Цензу́рна пра́ктика довела́ це як-найкра́ще (Гр. Думка)].
• Никак, никоим образом -зя́ – нія́к (отнюдь не: аж нія́к) не мо́жна, нія́кою си́лою не мо́жна, (ні) жа́дною мі́рою не мо́жна, ані спо́собу. [Проси́ли мене́ до се́бе, так мені́ нія́к не мо́жна, поспіша́юся ду́же (М. Вовч.). Дозво́лити цього́ аж нія́к не мо́жна (Київ). Ні жа́дною мі́рою не мо́жна, – ба́ба ду́же завзя́та (Квітка). Ані спо́собу ра́зом посклада́ти (Рудан.)].
• Против этого -зя́ ничего сказать – про́ти цьо́го не мо́жна (го́ді) щось сказа́ти.
• Сказать -зя́ – не мо́жна сказа́ти, сказа́ти не мо́жна, не сказа́ти. [Не сказа́ти, щоб він цура́вся жіно́чого товари́ства (Грінч.)].
• Этого -зя́ сделать – цього́ не мо́жна (не си́ла) зроби́ти.
• Этой беды -зя́ исправить – цього́ ли́ха не напра́вити (не мо́жна, не си́ла или го́ді напра́вити);
б) (запрещено) не ві́льно, не мо́жна, заборо́нено. [Увійти́ в місте́чко не ві́льно було́ козако́ві, як не пока́же біле́та від со́тника (Куліш). По па́сіці бі́гати не ві́льно, – діду́сь не веля́ть (Грінч.)].
• Здесь -зя́ курить, плевать, ходить – тут пали́ти (кури́ти) плюва́ти, ходи́ти не ві́льно (не мо́жна). [«Не кури́!» – «А хіба́ не ві́льно?» (Грінч.)].
• Мало ли что можно бы, да -зя́ – чого́-б не схоті́лось, так не мо́жна.
• Чего -зя́, того не можно – чого́ не ві́льно, того́ й не мо́жна.
• Чего -зя́, того и хочется – чого́ не ві́льно (що заборо́нено), того́ й корти́ть;
2) (в качестве междом.: не сметь! дудки!) зась! за́сі!, (диал.) за́ськи! (а)дзу́ськи! [Очи́ма їж, а рука́ми зась! (Номис). Що па́нові мо́жна, то дяко́ві зась (Номис). Горі́лка не ді́вка, а козако́ві зась (Млр. лит. сб.). За́ськи до моє́ї запа́ски (Харк.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ум – розум, (реже) ум, глузд, голова:
• бедный умом – не багатий на розум;
• без ума быть от кого, от чего – до нестями (до краю) бути захопленим ким, чим; до нестями (без міри) кохатися в кому, в чому; [аж] не тямитися (не тямити себе) від кого, з чого (від чого); [аж] розум (голову) втратити через кого; (иногда разг.) [аж] дуріти за ким;
• блестящий ум – блискучий розум;
• был бы ум – будет и рубль, не будет ума – не будет и рубля – за розумною головою [і] сто голів не бідує, а дурна й себе не прогодує (Пр.); коли б чоловік знав, чого він не знає, то й мав би, чого не має (Пр.);
• быть в здравом уме – мати добрий розум; бути при здоровому (при повному) розумі; бути сповна розуму;
• быть в своем уме – при розумі бути;
• быть на уме – на думці стояти;
• быть не в своем уме – не сповна розуму бути;
• взбрести на ум – впасти в голову; набрести в голову;
• в здравом уме и твёрдой памяти – при здоровому розумі і твердій пам’яті; в добрій пам’яті і при розумі;
• взяться за ум – прийти до розуму (до глузду); узятися за розум; порозумнішати; піти до голови по розум; отямитися, стямитися, схаменутися;
• в своём ли ты уме? – що ти собі думаєш?;
• в своём, не в своём уме кто – при своєму (своїм), не при своєму (своїм) розумі (умі) хто; сповна, не сповна розуму хто; при тямі, не при тямі хто;
• в уме ли ты? (фамил.) – чи ти при розумі?; чи [ти] маєш розум?; чи є в тебе розум?; чи ти сповна розуму?; чи ти [часом] не здурів?;
• в уме не было – на думці не було;
• держать в уме – пам’ятати;
• доходить, дойти своим собственным умом – доходити, дійти своїм розумом; осягати (обіймати) своїм розумом (своєю головою);
• жить своим умом – жити своїм розумом; покладатися на свій розум;
• жить чужим умом – жити чужим розумом; перенестися на чужий розум; не мати своєї голови на в’язах;
• задним умом крепок – мудрий по шкоді;
• и в уме нет (не было) – і на думці нема (не було); й на думку не спадає (не спадало);
• из ума вон – зовсім забув;
• из ума не идёт – з голови (думки) не сходить (не йде), з голови не виходить;
• иметь ум – мати розум, (образн.) мати олію (смалець) в голові, мати клепку;
• и сила уму уступает – і сила перед розумом никне (Пр.);
• лишиться ума – з розуму спасти (зійти, спливти, сплисти); розуму рішитися; позбутися (стратитися) розуму; з’їхати (зсунутися) з глузду; здуріти; збожеволіти;
• лучшие умы – найкращі голови;
• любить без ума – кохати (любити) до нестями (безтями);
• мало ли что на ум приходит – чого на думку не спадає;
• набираться ума – доходити розуму; розуму набиратися;
• навести на ум – на розум навести;
• на (в) уме у кого – на думці (на умі, у голові) в кого;
• напрягать ум – напружувати думку;
• на уме вертится – на думці крутиться;
• недюжинный ум – семирозум;
• не в своём уме – не при розумі, не при умі;
• не в полном уме кто – не сповна розуму хто;
• не идёт на ум кому – на думку не йде кому;
• от (с) большого ума (сделать что) (ирон.) – здуру, з великого (з дурного) розуму, з дурної голови, через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум);
• не твоего (моего, нашего, вашего, их) ума это дело – не з твоїм (моїм, нашим, вашим, їхнім) розумом братися до чого (міркувати про що);
• не то на уме у кого – не те в голові кому;
• ограниченный ум – тісний розум;
• от (с) большого ума – з великого розуму;
• потерять к старости (износить) ум – втратити на старість розум; (також) вистаріти розум;
• приходить на ум – спадати на розум, на думку;
• раскинуть умом – повернути розумом, поміркувати;
• светлый ум – ясний (світлий) розум; ясна (світла) голова;
• сводить с ума – зводити з розуму (з ума); спантеличувати;
• себе на уме кто (разг.) – собі на умі хто; хитрий (хитренький) хто; хитра пташка хто; уманський дурень хто; (образн.) з чужого воза бере та на свій кладе (Пр.);
• склад ума – склад розуму;
• сойти, спятить, свихнуть, свихнуться с ума – зійти з ума (з розуму); спасти (сплисти, спливти) з розуму; з глузду з’їхати (зсунутися, скрутитися, спасти); за розум (у голову) зайти; збожеволіти (збезглуздіти, одуріти, здуріти, ошаліти, знавіснити);
• с ума (из ума) не идёт кто, что (разг.) – з думки (з голови) не йде (не сходить, не виходить) хто, що, усе на думці стоїть хто, що;
• с ума сойти! – здуріти можна!;
• с умом – з розумом, (как) розумно, (кто) розумний;
• считать в уме – лічити (рахувати) в думці (у пам’яті, про себе);
• угловатый ум – дута голова;
• ума на деньги не купишь – розуму і за гроші не купиш (Пр.); не купити ума, як нема (Пр.); як нема розуму, то й коваль не вкує (Пр.); як нема розуму від роду, то не буде й до гробу (Пр.);
• ума палата – розуму сила (палата);
• ума палата у кого – всі розуми поїв хто; великорозумний;
• ума не приложу – ради не дам [собі], розуму не доберу (не приберу), не зберу думки; не збагну;
• ум за морем, а смерть за воротом – думка за морем, а смерть за плечима. (Пр.); гадка за морем, а смерть перед носом (Пр.); думка ген-ген літає, а смерть за плечі хапає (Пр.);
• ум за морем не купишь, коли своего нет – розуму й за морем не купиш, як його дома нема (Пр.);
• ум за разум заходит, зашёл у кого – глузд за розум завертає, завернув у кого, ум за розум заходить, зайшов (завертає, завернув) у кого; з великого розуму у дур заходить, зайшов хто; помішалося в голові кому;
• ум на ум не приходится – усяк розумний по-своєму (Пр.); кожна голова свій розум має. (Пр.); кожна (кожне) має свою голову (Пр.);
• умом дойти – розумом добрати;
• умом не зрел[ый] – розумом не дійшлий;
• ум хорошо, а два лучше – один розум добре, а два – ще краще (Пр.);
• що голова – то розум, а як дві – то й ще краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше голів – більше розуму (Пр.);
• уму непостижимо что – незбагненне що; [геть] незрозуміле що; не міститься (не вміщається, не вкладається) в голові що; понад усяке людське розуміння що;
• уму непостижимые вещи – несосвітенні речі;
• уму-разуму учить – навчати (учити) уму (ума-розуму), наставляти на добрий розум, навчати розуму (на добрий розум, добру і розуму);
• ум хорошо, а два лучше – [один] розум добре, а два — ще краще; [що] одна голова добре, а дві краще; що голова — то розум, а як дві — то й ще краще; що два, то не один;
• у него не то (у него другое) на уме (разг.) – у нього не те (інше) на думці; він не те (інше) має на думці;
• учить уму-разуму кого – розуму (ума-розуму) навчати (учити) кого; на [добрий] розум навчати (наставляти) кого; добра і розуму навчати кого;
• что на ум взбредет – що в голову влізе; що навернеться на язик.
[Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (Пр.). Багато ума, та в кишені катма (Пр.). «Хай пограється в патріотку, доки не вийшла заміж. А там загубить усе між пелюшками й горшками. Вона тим і хороша, що має в голові смалець», — думав професор (Л.Пономаренко). Звичайно ж, нинішній режим навіть і такої зміни всіма силами не допускатиме. А сил у нього, як ми знаємо, предостатньо. У будь-якому разі їх значно більше, ніж розуму (Ю.Андрухович). Нам здається, що це влада божевільна. Але насправді це вона зводить з розуму суспільство. Мова влади — цинічна отрута протилежностей під мелясою риторики. Вчора ми переконано інтеґруємося в ЄС, а сьогодні не менш переконано — в Митний союз. То ГТС — національна цінність, то купа заліза. Спікер Кримського парламенту виступив проти української мови — міністр юстиції (!) звинуватив у «деградації» журналістів, що озвучили його хамські слова, а президент кримського спікеру ще й нагороду дав (О.Пахльовська). Мудрий по шкоді господар метнувся боржій по книгу, де записував сіно та ячмінь, що на мулів видавав, і знов вернув до Дон Кіхота в супроводі тих двох молодиць та хлопчика, який тримав недогарок свічки; велівши нашому гідальгові стати навколішки, захарамаркав щось, мов читав із видаткової книги якусь урочисту молитву, і серед того молитвування вліпив рицареві доброго потилишника, а потім узяв у нього меча і плазом по спині вдарив та все мимрив щось собі під ніс (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — В нього є смалець в голові (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Кажуть: «не тямиться з радощів». Мають казати й таке: «мудрішає з горя» (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Я захоплююсь світлими умами. Але чого варта людина, якщо в неї нема суті? Якщо вона — тільки видимість, а не буття? (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). І порівнюючи себе з цим пихатим балакуном, він думав: «Сто чортів, та коли б я мав хоч сотню тисяч франків готівкою, щоб виставити свою кандидатуру в моїй чудовій Руанській окрузі та влестити моїх славних нормандців, цих лукавих, собі на умі, одоробал та важкодумів, я б показав усім цим короткозорим пройдисвітам, які бувають на світі політичні діячі!» (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Розум завжди дурніший, ніж серце (Ф. де Лярошфуко). Розум не може довго грати роль серця (Ф. де Лярошфуко). Деколи має сенс жити чужим розумом, але покладатися можна тільки на свій (Дж.Свіфт). Великі уми обговорюють ідеї, середні уми обговорюють події, дрібні — людей (Елеонора Рузвелт). У всіх жінок на думці тільки одне — що у всіх чоловіків тільки одне на думці]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МА́ЛО ще ску́по [мало запо́лненный зал ску́по запо́внена за́ля]; (дуже) як кіт напла́кав, на па́льцях полічи́ти;
сли́шком мало зама́ло;
мало кто рі́дко хто;
мало ли где ма́ло де;
мало ли кому́ захо́чется ма́ло кому́ захо́четься;
мало ли кто ма́ло хто;
ма́ло ли с кем ма́ло з ким;
мало ли что фраз. чого́ ті́льки не [мало ли что ка́жется чого́ ті́льки не здає́ться];
мало ли что он захо́чет /ска́жет/ ма́ло що він схо́че /ска́же/;
мало того́ ба на́віть;
ни мало ни мно́го, а аж [аж ці́лий ти́ждень];
как мало про́жито, как мно́го пережи́то прожи́то ма́ло, а скі́льки пережи́то;
без малого тро́хи не, ма́ло не, за мали́м не.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Ум – розум. В уме ли ты – чи при розумі ти. С ума не идет – з думки не сходить. Светлый ум – ясний розум. Ограниченный ум – тісний розум. Угловатый ум – дута голова. Взяться за ум – за розум узятися; схаменутися; стямитися. Навести на ум – на розум навести. Мало ли что на ум приходит – чого на думку не спадає. Быть на уме – на думці стояти. Напрягать ум – напружувати думку. Быть в своем уме – при розумі бути. Быть не в своем уме – не сповна розуму бути. Лишиться ума – з розуму спасти; розуму рішитися. Себе на уме – хитрий. Из ума вон – зовсім забув. Приходить на ум – спадати на розум, на думку. Сходить с ума – божеволіти; (ирон.) – з глузду з’їздити. Умом дойти – розумом добрати. Умом не зрелый – розумом не дійшлий. Задним умом крепок – мудрий по шкоді. У него не то на уме – у нього не те на думці. Взбрести на ум – впасти в голову; набрести в голову. Что на ум взбредет – що в голову влізе. Ума не приложу – не зберу думки; розуму не приберу; ради не дам. Ума набираться – розуму набиратися. На уме вертится – на думці крутиться. И на уме не было – й на думку не спадало.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Мало
• А ему и горя мало – а йому (а він) і байдуже; а він ані гадки (а йому ні гадки, а він і гадки не має) про що, за що.
• Да мало того – ба; та ще; та що то; мало сказано (сказати).
• Мало когда (разг.) – рідко коли; зрідка.
• Мало ли как это делается – усяк(о) (по-різному) це роблять (це робиться).
• Мало ли когда – хіба мало коли.
• Мало ли кто – хіба мало хто.
• Мало ли куда – хіба мало куди.
• Мало ли у нас специалистов? – чи (хіба) мало у нас фахівців (спеціалістів)?
• Мало ли что! – мало що!; [то] що з того!
• Мало ли что случается, бывает – [Хіба] мало що (чого) може статися (трапитися).
• Мало-мало – ледве-ледве (ледь-ледь); якнайменше (щонайменше); (іноді) принаймні.
• Мало-мальски – хоч трохи (трошечки); хоч дещо; мало-намало; скільки-[небудь].
• Мало-помалу – помалу; помалу-малу (помаленьку); потроху (потроху-троху); поволі (поволі-волі, спроквола, спрокволу, спокволу).
• Мало того – то не все ще; на тому не край; більше (ще й більше, навіть більше); (іноді) того мало (мало того).
• Мало того, что… – то ще не все, що…; на тому (на цьому) не край, що…; (іноді) мало того, що…
• Нимало не боюсь (разг.) – нітрохи (нітрішки, анітрохи, анітрішки) не боюся.
• Ни мало ни много; ни много ни мало – саме [стільки]; (іноді) не мало не багато.
• Очень мало – дуже мало; (образн.) як кіт (комар) наплакав; з комарову ніжку; з мишачу бідницю; на мачиночку дрібненьку.
• Слишком мало – надто (аж надто, занадто) мало; замало.
• У меня мало денег – у мене мало (обмаль, не гурт, незгурта) грошей; у мене скупо (тонко) на гроші.
• Чего мало, то в диковинку – що новина, то дивина; чого не бачив, то вдивовижу.
• Шуму много, а толку мало – багато галасу — мало діла. [Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр.]
Много
• Довольно много – доволі (досить) багато; багатенько; чимало (чималенько).
• Много больше – багато (далеко, куди, (і) геть-то) більше. [Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. Сл. Гр.]
• Много будешь знать, скоро состаришься – як багато (як усе) знатимеш, то скоро постарієш(ся). Пр. Більше будеш знати, менше будеш спати. Пр. Хто багато (багацько) знає, той мало має. Пр.
• Много звону (молвы) — мало толку – хто багато говорить, той мало робить. Пр. На словах — як на цимбалах, а на ділі — як на балабайці (балалайці). Пр. На словах — як на органах, а як до діла — то й заніміла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так він добре діє, як говорить. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Словами сюди і туди, а ділом нікуди. Пр.
• Много значит что – багато важить (значить) що; великоважить що; має велику вагу (велике значення) що.
• Много ли — мало ли, много — мало – чи багато, чи мало.
• Много ли человеку нужно (надо) – чи багато людині (іноді) (чоловікові) треба.
• Много лучше – (як присл.) Багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); (як прикм.) багато (далеко, куди, геть-то) кращий (-ща, -ще), ліпший (-ша, -ше).
• Много пить — добру не быть – хто багато п’є, той сам себе б’є. Пр. Чарочка не до добра доводить, а до торби. Пр. Хто п’є до дна, тому не бачити добра. Пр. Хто вино любить, той сам себе губить. Пр.
• Много слов, а мало дела – багато слів, а діла мало. Пр.
• Много сулит, да мало даёт – хто багато обіцяє, той мало дає. Пр. Обіцянка — не данка. Пр. Обіцянка — цяцянка. Пр.
• Много шума из ничего (из-за пустяков); много грому по-пустому – багато галасу знічев’я (даремно). Пр. За онучу збили бучу. Пр. Сваряться за міх, а в міху нічого немає. Пр. Грім рака вбив. Пр. З великої хмари та малий дощ. Пр. Не стільки млива, скільки дива. Пр.
• Не особенно много – не дуже (не надто) багато; не як багато.
• Не так уж и много – не з-так і (не так-то й) багато.
• Ни много ни мало; ни мало ни много (разг.) – ні мало ні багато; ні багато ні мало; саме; (іноді) якраз; (розм.) акурат.
• Он много счастливее, талантливее… меня – він багато (далеко, куди) щасливіший, талановитіший… від (за) мене.
• Он слишком много о себе думает – він надто багато (він забагато, він надто високо) думає (гадає) про себе; він надто (геть-то) високо несеться.
• Очень много – дуже (вельми) багато; сила; страх як багато; (розм. зниж.) до лиха (до смутку, до напасті, до ката, до біса, достобіса, до чорта, до сина, до греця, до гаспида, до гемона, до хріна); (образн.) наче з мішка висипано; хоч греблю гати; стільки, що й на віз не забереш (що й конем не повезеш).
• Так же много, как… – так само багато, як…; стільки ж, як…
• Так много – так багато (так багацько); такого [багато].

Запропонуйте свій переклад