Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 5 статей
Запропонувати свій переклад для «недоторканність»
Шукати «недоторканність» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ли́чность –
1) (лицо, особа) осо́ба, люди́на. [Гармоні́чно розви́нута осо́ба лю́дська (Єфр.)].
• -ность человека –
а) осо́ба люди́ни;
б) (индивидуальность) лю́дська особи́стість (-тости).
• Неприкосновенность -ти – недоторка́нність (незайма́нність) (-ности) осо́би.
• -ность обвиняемого – осо́ба обвинува́ченого.
• Удостоверять, удостоверить чью -ность – засві́дчувати, засві́дчити чию́ осо́бу.
• Удостоверение своей -ти (действие) – засві́дчування, оконч. засві́дчення своє́ї осо́би.
• Удостоверение -ти (документ) – посві́дчення (по́свідка) про осо́бу.
• А это что за -ность? – а це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? а це що за о[ї]де́н? а це хто таки́й? (ирон.) а це що за парсу́на?
• Подозрительная, тёмная -ность – непе́вна (підозре́нна), те́мна осо́ба (люди́на).
• Это одна из прекраснейших -тей – це одна́ з найкра́щих осі́б, це оди́н з найкра́щих люде́й.
• Это скучнейшая -ность – це найнудні́ша осо́ба (люди́на);
2) (индивидуальность) особи́стість (-тости). [Всі оповіда́ння прося́кли а́вторським суб’єктиві́змом, а́вторською особи́стістю (Крим.)];
3) -сти (мн. ч.) – персона́лії (-лій), особи́стості (-тей); (личные счёты) особи́сті раху́нки, (обиды) особи́сті обра́зи, (намёки) особи́сті на́тяки. Прошу без -тей! – про́шу́ без персона́лій (без особи́стостей, без особи́стих на́тяків, без особи́стих раху́нків), про́шу́ не торка́тися (не зачіпа́ти) осі́б;
4) народн., см. Лицо́ 1.
Неприкоснове́нность –
1) непору́шність, неруши́мість, недоторка́нність, (зап.) недотика́льність (-ости). [Недоторка́нности стату́ти хтось хо́че занести́ в наш край (Самійл.). Пра́во на недотика́льність (Доман.)].
• В -ти – в непору́шності, в неруши́мості, непору́шно, неруши́мо; срв. Неприкоснове́нно;
2) (непричастность) неприче́тність (-ности).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Гигиенический – гігієнічний:
• гигиенические требования – гігієнічні вимоги;
• гигиенический душ – гігієнічний душ.
[Депутатська недоторканність потрібна. Хоч би з гігієнічних міркувань (Микола Левицький). Надав мені дуже багато корисних гігієнічних рад (М.Коцюбинський). Кілька офіцерів, пильнуючи військових і цивільних традицій вивели на прогулянку свої родини — дружин, сповитих гігієнічними серветками, і дітей, жалюгідні подобизни своїх європейських перевесників: їх теж виснажувала спека й нескінченні проноси (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Правила в’язниці забороняли торгівлю тілом, але не через моральну сверблячку, а з причин гігієнічних. В’язень з гонореєю, шанкером чи сифілісом міг спричинити вибух епідемії серед тюремних мешканців. І хоча проституткам вхід було заборонено. Жмут грошей у відповідні руки дозволив би вхід і слонисі. Якби такою виявилася сексуальна  схильність того, хто підмазував (І.Оржицький, перекл. Ґільєрмо Ар’яґи)]. Обговорення статті

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

охоро́нниця, охоро́нниць; ч. охоро́нник, охоро́нець
1. та, хто професійно охороняє, стереже когось або щось. [Діставшись до музею, запитую охоронницю у військовій формі: «Де тут каса?» (Олександр Москалець «Небезпечні принади Кенії», 2013). Моя охоронниця вдала, наче нічого незвичайного у своїй поведінці не помічає. (Ірина Потаніна «Ну чисто янгол!», 2007). Охоронниця з перших же днів уподобала випещену партпрацівницю, почала тягати до себе в каптьорку Вольфганг, сидячи на лавці, під вологим німецьким дощем <…> (Олесь Ульяненко «Квіти Содому», 2005).]
2. та, хто піклується про збереження чогось, оберігає щось.[Попереду на підвищенні ростральна фігура, охоронниця човна. (Наталена Королева «Quid est veritas?», 1961). Як подолати простори, що відділяли від нього, їй, жінці, чия доля в житті бути при чоловікові господаркою і охоронницею його домівки, супутницею в дорозі, цілителькою під час поразок? (Іван Єфремов «На краю Ойкумени», пер. Іван Соболь, 1956).]
// охоро́нниця дома́шнього во́гнища – та, хто охороняє родину. [Але тим своїм правом вона рідко користувалась, бо за традицією була охоронницею домашнього вогнища. (Наука і суспільство, 1988, №9). Охоронниця огнища й роду, вона стала прообразом усіх дів, артемід, кибел, табіт і баб. (Докія Гуменна «Золотий плуг», 1967).]
3. та, яка захищає когось, дбає про чиюсь безпеку, добробут та ін. [Та й де вона, та охоронниця людського спокою? Агов!! Міліціє! Ти де?! (Надія Гуменюк «Танець білої тополі», 2016). Мати Божа – була охоронницею Війська Запорізького, патронкою Києва – мати козацького краю. (Дмитро Донцов «Правда прадідів великих», 1952).]
4. та, хто стежить за дотриманням чогось, піклується про непорушність, недоторканність чогось (звичаїв, законів та ін.). [Проте, дивно було б сподіватись чогось іншого саме від академій, що прямо або посередньо дивились на себе як на охоронниць традицій на ділянці мови. (Леонід Булаховський «Нариси з загального мовознавства. Серія друга», 1955).]
див.: вартова́
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 825.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
представни́ця, представни́ць; ч. представни́к
1. та, хто представляє когось або щось, діє за чиїмось дорученням або від імені когось, виражаючи чиїсь інтереси. [Представниця президента у парламенті Ірина Луценко пояснювала, що Порошенко пропонував скасувати депутатську недоторканність з 2020 року <…> (Фіртка, 2019). «Тому ми наполягатимемо, щоб інформація, поширена Аваковим, була спростована», – наголосила представниця позивачки. (Високий замок, 2019). Представниця облнаросвіти наполягала, щоб учениці поставили трійку. (Олесь Донченко «Золота медаль», 1953).]
2. та, хто виражає, обстоює якісь ідеї, погляди та ін. [<…> міф про Лесю Українку як мало не предтечу соціалістичного реалізму, представницю марксизму й «друга робітників» <…> (Український тиждень, 2019). <…> у статті проаналізовано концепт НЕБО у поетичній картині світу іранської поетеси і режисера Форуг Фаррохзад (1935 – 1967), представниці літературної течії «Ше’ре ноу» в Ірані <…>. (І. В. Яремчук «Концепт небо у поетичній картині світу Форуг Фаррохзад», 2011). Та серед усіх тих жіночих імен душею альманаху і найяскравішою представницею тогочасного жіночого руху була Наталія Кобринська. (Олена Теліга «Сліпа вулиця. Огляд жіночої преси», 1938).]
3. та, хто представляє певну групу людей чи певну галузь діяльності, хто є діячкою в певній галузі. [Інші представниці вітчизняного тенісу, які не входять до топ-100, змушені грати кваліфікацію, аби пробитися до основної сітки Уїмблдона. (Україна молода, 2019). Після наради представниць жіноцтва сяніцької округи, що відбулась 31 травня ц. р. у салі УДК в Сяноці, селянки з Команьчі, Устрік, Боська в гарячих словах пращались із нею, передаючи їй пращальні гостинці. (Краківські вісті, 09.06.1942). «Любов Ярова» – п’єса, яка розповідає про долю головного героя – Любов Ярову – вчительку, представницю середньої інтелігенції <…> (Вільна Україна, 1940).]
див.: вира́зниця
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с.609.
Словник української мови: в 11 томах, Том 7, 1976, с. 531.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)