Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «око»
Шукати «око» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| О́ко – око (мн. о́чі). См. Глаз. Во мгновение о́ка – як о́ком змигну́ти. • Беречь как зеницу о́ка – берегти́ як о́ка в ло́бі, як о́ка в голові́. |
| Бельмо́ – більмо́, лу́да́, налу́да, полу́да. • Глаз с -ом – більмове́ о́ко. • Я ему как бельмо́ в глазу – я йому́ як сіль у о́ці. |
| Броса́ться – ки́датися, (агрессивно) сі́катися, порива́тися. [Би́ти сі́кається. Порива́ється до ме́не]. • Б. из одной крайности в другую – ки́датися з одного́ кра́ю до дру́гого (Куліш). • Б. вперёд – ки́датися напере́д, вихвача́тися, вихва́чуватися. [Поперед ві́йська не вихвача́йся]. • Б. на шею (насмеш.) – чепля́тися на ши́ю. • Б. в глаза – впада́ти в о́ко (в о́чі), (обольстительно) – бра́ти о́чі, вбира́ти в се́бе о́чі. [Кожу́х таки́й, що о́чі вбира́є (Рудан.)]. |
| Бро́ситься – ки́нутися, метну́тися, майну́ти, шатну́ти, -ся. [Ки́нувся шука́ти. Не дожида́ючи о́дповіди ху́тко метну́вся з ха́ти. (Мирн.). Метну́лася я та две́рі попричиня́ла (М. Вовч.) Сторо́женька посну́ла, я молода́ на у́лицю майну́ла. І кра́сти бу́блики шатну́ли школярі́ (Греб.)]. • Бро́ситься и стать впереди – ви́хватитися. • Б. в сторону – уломи́ти (метну́тися) на́бік. [Вовк от-от нажене́ за́йця, а той убі́к як уло́мить, вовк і зостане́ться]. • Б. на кого или к кому – ки́нутися, ве́рг(ну)тися. • Б. догонять кого – ско́чити за ким. [Ско́чив Виго́вський з Па́волочи за ти́ми тата́рами (Куліш)]. • Попытаться бр. к кому, чему – суну́тися, порва́тися. [Він до че́ляди су́неться – і че́лядь пропа́ла (Шевч.). Ой порва́вся коза́к Неча́й до туго́го лу́ка]. • Б. в воду – шубо́всьнути. • Б. искать – шарну́ти. • Б. в глаза – впа́сти в о́ко, в о́чі. • Б. бежать, догонять – ки́нутися (пусти́тися, вда́ритися), тіка́ти (бі́гти навздогі́н). • Б. бежать куда, во что, откуда (о множ.) – сипну́ти, сипону́ти, поросну́ти, шугну́ти. [Школярі́ сипону́ли в шко́лу (Грінч.). Лю́ди так і шугну́ли од тих двере́й (М. Вовч.)]. • Б. искать – ски́датися (збі́гатися) шука́ти. [Скида́лися шука́ти – не знайшли́]. • Б. стремительно (как мяч) – ки́нутися опу́кою. [Они́лка так і ки́нулася до ме́не опу́кою (Г. Барв.)]. |
| Взгляд –
1) по́гляд, (зрение) зір (р. зо́ру), (наружн. вид) по́зі́р (р. по́зо́ру). • Человек с весёл. взгля́дом – весе́лого по́гляду (М. Вовч.). • С недобрым взгля́дом – звірогля́д. • На взгляд – на о́ко, на по́гляд, на по́зі́р, як гля́нути. • Встретились взгля́дами – вони́ ззирну́лися, о́чі їх ззирну́лися (Грінч.). • Окинуть, охватить взгля́дом что – ски́нути, згля́нути о́ком, зирну́ти по чо́му. [Зирну́в по ха́ті]. • Окидывать, окинуть, обводить, обвести взгля́дом многое – озира́ти, (сов.) озирну́ти, обве́сти́, згля́діти о́ком, перебі́гти очи́ма, перезрі́ти (гал.). • Привлекать взгляд – бра́ти о́чі, вбира́ти в се́бе о́чі. • Проникать, проникнуть -дом – прозира́ти, прозирну́ти кого́, прогляда́ти, -ся, прогля́нути, -ся, продивля́тися, продиви́тися в кім, проти́снути по́гляд (Франко). • Смерить -дом – обмі́ряти по́глядом, очи́ма. • Встретиться с чьим -дом – спа́сти очи́ма на ко́го. [Куди́ я ні гля́ну, усе на йо́го по́гляд очи́ма спаду́ = с его взгля́дом встречаюсь глазами (М. Вовч.)]. • Устремить взгляд – уп’ясти́ся очи́ма, втопи́ти о́чі (Неч.-Лев.). • На мой, ваш взгляд – на мої́, ва́ші о́чі, на мій, ваш по́гляд. [На ва́ші о́чі – бур’я́н, а на мої́ – чудо́ві квіточки́ (Неч.-Лев.)]. Бросить взгляд, см. Взгляну́ть; 2) взгляд (мнение) – по́гляд, га́дка, ду́мка, перекона́ння. • На мой, его взгляд – з по́гляду мого́ (його́), (як) на мій (його́) по́гляд, як на ме́не (на йо́го), по мо́єму, по його́; на мою́ (на його́) ду́мку (га́дку). • Вырабатывать -ды – дохо́дити до по́глядів. • Не соглашаться с чьими -дами – не зго́джуватися з чиї́мись по́глядами, (описат.) не туди́ диви́тися. • Высказывать свой взгляд – дава́ти свій суд, висло́влювати свою́ ду́мку (по́гляд). |
| Вид –
1) (образ, подобие, наружность) ви́гляд, о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва, стать, (к)шталт, ви́зір (р. -зору), вро́да. [Ма́ти весе́лий (го́рдий, сумни́й, нужде́нний) ви́гляд. Дух святи́й прийня́в подо́бу (по́стать) го́луба. Поста́ва свя́та, а сумлі́ння злоді́йське]. • В таком ви́де – в тако́му ви́гляді, в такі́й по́статі. • В наилучшем ви́де – в найкра́щому ви́гляді, в найкра́щому сві́тлі, як-найкра́ще. • В п’яном ви́де, в трезвом ви́де – по-п’я́ному, п’я́ним бу́вши, по-твере́зому, твере́зим бу́вши. • Внешний (наружный) вид – зве́рхній (надві́рній) ви́гляд, вро́да. • На вид, с ви́ду – на ви́гляд, на по́гляд, на о́ко, на взір, на по́зір, з ви́гляду, з по́гляду, з ви́ду, з лиця́. [Пшени́ця га́рна на взір]. • Странный на вид – ди́вний з по́гляду, ди́вного ви́гляду, ди́вно вигляда́ючи. • При ви́де – ба́чучи, поба́чивши. • Под ви́дом кого, чего – на́че-б то хто, що, ні́би-то хто, що, в ви́гляді кого́, чого́, в о́бразі кого́, чого́, під по́зором кого́, чого́. • В ви́де наказания ему решено… – за ка́ру йому́ ви́значено… • В ви́де опыта, милости – як спро́ба[у], як ла́ска, за ла́ску. • Иметь вид кого, чего, представляться в ви́де кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд кого́, чого́, вигляда́ти, пока́зуватися, видава́тися, як (немо́в) хто, як що и ким, чим. [Га́рне хлоп’я́, шкода́ ті́льки, що паненя́м визира́є. Вигляда́є немо́в ви́нний]. • Делать, сделать вид – удава́ти, уда́ти кого́, чини́тися ким, виставля́ти себе́ як, що. [Удава́ти неви́нного, удава́ти обра́женого. Удава́в, немо́в спить. Старе́ виставля́є себе́, що не ско́ро їсть]. • Принимать, принять какой-л. вид – набира́ти, -ся, яко́го ви́гляду, перейма́тися ви́дом, бра́ти (узя́ти) на се́бе лице́ (лик). • Подавать, показывать вид – дава́ти в знаки́, дава́ти озна́ку, вдава́ти ні́би. • Не показывать и ви́да, что… – і навзнаки́ не дава́ти, що…; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подо́ба, фо́рма, ви́гляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайови́д, ви́гляд, вид. [Чудо́вий гірськи́й крайови́д. Ой, що за чудо́ві ви́гляди тут у вас і на рі́чку й за рі́чку (Н.-Лев.). Вид навкруги́ був сумни́й]; 4) (видимость, возможность быть видимым): На виду́ – на о́ці, на видноті́. • Быть на виду́ у кого-л. – бу́ти в о́ці, в очу́, перед очи́ма, перед ві́ччю в ко́го. [Перед очи́ма в хи́жої татарви́]. • Иметь в виду́ кого, что (рассчитывать на кого, на что) – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що, ва́жити на ко́го, на що. [Письме́нник, що ва́жить і на сільсько́го читача́…]; (принимать во внимание, сообразоваться) – огляда́тися, уважа́ти на ко́го, на що, ма́ти кого́ (що) на ду́мці, на о́ці, в очу́, на ува́зі, ду́мати на ко́го. [Народопра́вство централісти́чне раз-у-раз огляда́тиметься на потре́би центра́льних люде́й більш, ніж на на́ші (Єфр.). Передовики́ ля́дської полі́тики ма́ли в очу́ саме́ па́нство (Куліш). На ко́го ви ду́маєте? = кого вы имеете в виду?]. • Имелось в виду́ – була́ ду́мка. • Имея в виду́, что… – ма́ючи на ува́зі (на о́ці), що…, уважа́ючи на те, що… • В виду́ того, что… – з о́гляду[ом] на те, що… • В виду́ (чего) – через що, уважа́ючи на що, з о́глядом[у] на що, тим що… • В виду́ ранней весны – уважа́ючи (з о́гляду[ом]) на ра́нню весну́. • Ставить кому на вид – вино́сити кому́ перед о́ко, зверта́ти чию́ ува́гу, подава́ти кому́ на ува́гу, виставля́ти (завважа́ти) кому́. • Скрыться из ви́ду – загуби́тися, ще́знути з оче́й. • Выпустить из ви́ду – спусти́ти з ува́ги, з оче́й, забу́тися. • Итти за кем, не выпуская из ви́ду – іти́ за ким на́зирцем (на́зирці), на́глядом (на́глядці). • Для ви́ду – про (лю́дське) о́ко, для [ради] годи́ться, на ви́зір, для призо́ру. [Аби́ був на ви́зір]. • Ни под каким ви́дом – жа́дним спо́собом, ні в я́кому ра́зі. • Ви́дом не видать – за́зором не вида́ти, і за́зору нема́є; 5) (разновидность) відмі́на, порі́док, ві́дрід (р. -роду), вид. [А це де́рево вже и́ншого порі́дку]; 6) (биол.) відмі́на, вид. [Числе́нні відмі́ни зві́рів]; 7) па́шпорт, по́свідка, ка́ртка (на перебува́ння, на прожива́ння десь); 8) (грам.) вид, фо́рма. [Вид недоко́наний, доко́наний, одноразо́вий]; 9) ви́ды, -ов, мн. – ду́мка, га́дка, на́мір, мета́, споді́ванки. • Из корыстных ви́дов – за-для кори́сної мети́. • В ви́дах чего – за-для чо́го, ма́ючи на ува́зі щось, за-для яки́хсь ви́глядів. • В служебных ви́дах – за-для ви́глядів (в в-ах) службо́вих. • Иметь ви́ды на кого, на что – би́ти (ці́лити, ва́жити) на ко́го, на що, накида́ти о́ком на ко́го, на що. [Не ду́же б’є на кріпа́цьких парубкі́в (Мирн.)]. • Ви́ды на урожай, на будущее – споді́ванки (ви́гляди) на врожа́й, на майбу́тнє. • Видать ви́ды – бува́ти (бу́ти) в бува́льцях, у Бува́личах. • Видавший ви́ды – обме́таний, бува́лий. |
| Ви́димость –
1) (явность) види́мість, я́сність; 2) (кажущийся вид) подо́ба, натя́ма, сла́ва. [Подо́ба і́стини за пра́вду ста́ла вам (Самійл.). Аби ті́льки сла́ва була́, що все гара́зд]. • Для ви́димости – про лю́дське о́ко, про сла́ву. По ви́димости, см. Пови́димому. |
| Вне́шность –
1) (наружная поверхность) о́коло. [О́коло (ха́тнє) було́ обби́те доще́м (Левиц.)]; 2) (внешний вид) зо́вні́шність (р. -ности) ви́гляд, взір (р. взо́ру). [Ви́гляд мі́ста, села́. Сі́но га́рне на взір]; 3) (наружная сторона явлений) поверхо́вість (р. -вости), позверхо́вість (позверхо́вність), зве́рхність. [Люби́ти поверхо́вість, не іде́ю (Пачов.). Мужи́к перейма́є у па́на позверхо́вність (Грін.). Зве́рхність поді́й прите́мнює ї́хній вну́трішній зміст]; 4) (внешность, наружность человека) – а) вро́да, приро́да, подо́ба. [Яка́ пога́на йому́ вро́да, а пан (Звиног.). Так, я, моя́ подо́ба, моє́ лице́, мій ви́раз, все, зовсі́м (Фран.). Га́рна ді́вчина, тако́ї подо́би не ба́чили у нас (Сторож.). Приро́да їй га́рна, то й одягну́тися хо́четься кра́ще (Звиног.)]; б) зо́внішність, зве́рхність, поверхо́вість. [Зо́внішність у ньо́го пова́жна. Все́нька зве́рхність – од убра́ння й мане́р до спо́собу розмо́ви (Єфр.). Комі́чна поверхо́вість (Фран.)]; 5) по вне́шности, вне́шним образом, вне́шне и т. д. – на по́гляд, на о́гляд, на о́ко, з-по́гляду, з-о́колу, зве́рху, на взі́р. [То ті́льки здає́ться, то ті́льки з-о́колу (Мирн.). Хоч як різня́ться зве́рху про́сте рече́ння і найкра́щий твір (Єфр.). Стано́вище, прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). На взір чолові́к сере́дніх літ (Мирн.)]. • Вне́шностью, наружностью, лицом (о людях) – на вро́ду, на обли́ччя, на ви́гляд. [Хоро́ша дружи́на на вро́ду. Бридки́й на обли́ччя. Непога́ний на ви́гляд (Крим.)]. |
| Во́лчий – во́вчий. • Во́лчья шуба – вовки́, кожу́х во́вчий. [До́бре у вовка́х – не хо́лодно]. • Во́лчья яма – вовківня́, вовко́вина. • По во́лчьи – по-во́вчому. • Во́лчья ягода, бот. – воро́няче о́ко, хреща́те зі́лля, хрест-трава́, натяга́ч, ра́нник. |
| Выка́лывать, вы́колоть – вико́лювати, ви́колоти, виштри́кувати, ви́штрикнути, ви́штуркнути, ви́ткнути. [Гляди́, щоб по́ночі о́ка не ви́штрикнув]. • Темно, хоть глаз вы́коли – по́ночі, хоч в о́ко стрель; хоч о́ко ви́ткни. • Вы́колоть глаза – ви́брати о́чі, о́чі повийма́ти. • Вы́колотый – ви́колений, ви́штрикнений, ви́штрикнутий. |
| Вы́падочный – випадни́й. • В-ная трава, бот. – воло́ве о́ко, воло́ві о́чі, га́йстер. |
| Выхлё́стывать, вы́хлестать и вы́хлестнуть –
1) вистьо́бувати, ви́стьобати, ви́хвиснути. [Ї́хав ве́рхи лі́сом, так йому́ ви́хвиснуло гі́лкою одно́ о́ко]; 2) вихлю́пувати, ви́хлюпати, ви́хлюпнути, ви́хлюснути (напр. во́ду из чашки). |
| Глаз – о́ко (ум. – о́чко, о́чечко, оченя́, оченя́тко; мн. – о́чі, о́чка, оченя́та, оченя́тка, очи́ці, ві́ченьки); (пренебр. – очи́ща, очи́ська, зі́ньки, слі́пи, сліпаки́); (о глаза́х на выкате) ви́рла, баньки́, булькані́, ба́лухи, о́чі зве́рху. • В глаза́ – в о́чі, у ві́чі, притьма́, очеви́сто. [Як ма́єш каза́ти по-за о́чі, – притьма́ (в-ві́чі) кажи́. Йому́ само́му очеви́сто пові́дати хо́чу]. • Прямо в глаза́ – у живі́ о́чі. • За глаза́ – а) поза́очі, позаочи́ма. [Так я скажу́ і в-ві́чі, і поза́очі. А позаочи́ма що він виробля́є!] б) аж на́дто. [Цього́ аж на́дто ста́не]. • На глаза́х, перед глаза́ми – перед очи́ма, при оча́х, перед ві́ччю, в о́ці, під о́ком, уві́ччю, в-очу́, в-очеви́дьки, в-очеви́дь, в-очеви́дячки. [Уві́ччю вона́ та й вона́ (Мирн.). Хри́сті, мов живе́, усе те ста́ло в-очеви́дячки (Мирн.). Голова́ в-очеви́дь сиві́є]. • В глаза́х – в очу́. [Од со́нця так пожовті́ло в очу́]. • Во все глаза́ – на все о́ко, у дві о́ці. • На глаз – як гля́нути, як на о́ко. [Як гля́нути, то пуді́в з ві́сім бу́де, а на вагу́ хто й зна скі́льки потя́гне]. • С гла́зу на глаз – віч-на́-віч, сам-на́-сам з ким, у чоти́ри о́чі, на дві па́рі оче́й, на самоті́. [Я та ма́ма зоста́лися на самоті́ (Крим.)]. • С глаз чьих – спе́ред ко́го. • Своими глаза́ми – на свої́ о́чі, на вла́сні о́чі, очеви́дячки, нао́чне, очеви́сто. [Як не ві́риш, то поба́чиш сам очеви́дячки (Звин.)]. • Дурной глаз (сглазящий), порча – навро́чливе о́ко, урі́чливі о́чі, прозі́р. • Человек с дурным гла́зом – лихи́й на о́чі. • От гла́зу (от сглаза) – з оче́й, від уро́ків. • Простым, невооружённым гла́зом – на про́сте (го́ле) о́ко, про́стим (го́лим) о́ком. • Одним гла́зом – на одно́ о́ко. [Ті́льки на одно́ о́ко мо́же ба́чити]. • С блестящими ясными глаза́ми – ясноо́кий, яснозо́рий. • Со светлыми глаза́ми – білозо́рий. • С глаза́ми, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроо́кий. • И в глаза́ не видал – і на о́чі не ба́чив, і на о́чах не бу(ва́)ло. • Для отвода глаз – про лю́дське о́ко. • Куда глаза́ глядят – куди́ о́чі, куди́ веду́ть о́чі, світ за́ очі, навмання́, навмани́, гала́світа. • Не на чем и глаз остановить – ні́где й о́ком зачепи́тися. • Не показаться на глаза́ – на о́чі не да́тися. • Прочь с глаз – геть з-пере́д оче́й, згинь мені́ з оче́й! • Глаз не отведешь от чего – о́чі бере́ на се́бе що. • Гла́зки строить – бі́сики пуска́ти, бі́сики очи́ма посила́ти, очи́ма пря́сти, морга́ти на ко́го. • Глаза́ закрывши – сліпма́, о́сліп. • Ни в одном гла́зе – ані же́, ані трі́шечки. [Пили́ ра́зом одна́ково, ті дво́є п’яні́сінькі, а цей – ані же́]. |
| Глазоме́р – окомі́р. • На глазоме́р, глазоме́рно – на о́ко, як о́ком змі́ряти. [Нема́ чим одва́жити – на о́ко відси́плю]. |
| Дурно́й –
1) (некрасивый) нега́рний, пога́ний [Нега́рний на обли́ччя. Яки́й він пога́ний], (безобразный) бридки́й [І бридка́-ж вона́!], гидки́й. • Дурё́н лицом – пога́ний на обли́ччя, бридки́й на обли́ччя, бридки́й на виду́, на вро́ду. • Она дурна́ собою – вона́ нега́рна, пога́на, (безобразна) бридка́, гидка́. • Он не дурё́н, она не дурна́ (собой) – він не пога́ний, вона́ не пога́на, він (вона́) нічо́го собі́, нічоге́нький (ж. -нька). Ум. погане́нький, ув. поганю́чий. • Дурнё́хонек, дурнё́шенек (очень дурё́н, безобразен) – погані́сінький; бридкі́сінький, гидкі́сінький; 2) (плохой, нехороший) пога́ний [Борщ пога́ний. Пого́да пога́на], лихи́й [Лихи́й крам], злий [Що ти зло́го учини́ла? Дорі́женька зла́я], недо́брий [Прийшли́ ві́сті недо́брії (Шевч.)], ке́пський [Ке́пські нови́ни]; (негодный) леда́чий [Леда́чий крам = дурно́й товар]; (противный) бридки́й, гидки́й. • Дурно́й глаз – лихе́ о́ко, урі́чливе (урі́чне) о́ко. • Дурна́я слава – сла́ва, несла́ва, пога́на сла́ва. [Пусти́ли таку́ сла́ву про ньо́го]. • Дурно́е настроение, расположение духа – пога́ний на́стрій (р. -ою), марко́та. (См. Дух 3). • Дурны́е привычки – пога́ні зви́чки (р. -чок). • Дурно́му научать – на зле навча́ти. |
| Дя́тло́вина, дя́тлина, дя́тельник, дятло́вник, бот. (раст.), Trifolium medium – тройня́г (р. -гу́); Tr. montanum – горі́шок бі́лий (Шух.), іва́сик; Tr. pratense – дя́тловина, конюши́на, троєзі́лля, трійзі́лля, іва́сик, троя́н, горі́шок черво́ний (Шух.), комани́ця, кози́не о́ко; Tr. repens – хре́стики, тройнячо́к (р. -чка́). |
| Жадё́ха (жадный, скуп. челов.) (общ. р.) – жадю́га (общ.), жада́к (м. р.), жаду́ха (ж. р.), жадню́га (общ.), неси́те о́ко, загре́ба (общ.). [У то́го жадю́ги ви́прохаєш! він сам тру́ситься, щоб ніде́ зали́шньої копі́йки не переда́ти. І оби́дві жаду́хи такі́, у ску́пощах коха́ються (М. Вовч.). Забере́ усе́ бі́сів загре́ба]. |
| Жа́дничать –
1) жаднува́ти, а специальнее – неси́ті о́чі ма́ти, ла́ситися на що; (шутл.) бі́льше о́ко як живі́т ма́ти; (сильно желать) си́льно (па́лко) жада́ти чого́, пра́гнути чого́. [Та в те́бе, ба́чу, бі́льше о́ко, як живі́т (ты жадничаешь): набра́ти – набра́в, а ви́їсти, то й не поду́жаєш (Звин. п.)]; см. Жа́ждать 2; 2) (скупиться) кря́жити, скупи́тися. [Та бері́ть бі́льше я́гід – ми не кря́жимо: свої́ та й бага́то їх]. |
| Забре́зжить –
1) (о свете и безл.) на світ зайня́тися (поблагослови́тися), замрі́ти, зазорі́ти, засірі́ти, розви́дніти(ся), (зап.) заша́ритися, (о наступлении дня ещё, безл.) задні́ти. [Замрі́в мі́сяць між хма́рами (Щогол.). Те́мно, хоч в о́ко стріля́й, аж ось дале́ко сві́тло замрі́ло (Звин.). Ско́ро заша́риться, за́раз мене́ збуді́ть (Волинь)]. • -жил луч – зайня́вся (зазорі́в, замрі́в) про́мінь; 2) (об огне) замигті́ти, замиготі́ти, забли́мати. |
| Закиса́ть, заки́снуть –
1) ки́снути, ски́снути, укиса́ти, уки́снути (о мн. поки́снути), квасні́ти, сквасні́ти (преимущ. о молоке). [Унас льох те́плий – молоко́ шви́дко ки́сне (квасні́є). Капу́ста вже вки́сла – мо́жна ї́сти]. • Заки́слый, Заки́сший – ски́слий, сквасні́лий; (о молоке) квасни́й; 2) (о глазах) ки́снути, закиса́ти, заки́снути, засні́чуватися засніти́тися, (о мн.) позакиса́ти, позасні́чуватися. [О́чі так засні́чуються, що аж злипа́ються]. • Заки́сший глаз – заки́сле, ки́сле, засні́чене о́ко, (пренебр.) кисля́к (-ка́). [О́ко засні́чене, страшне́. У дити́ни ки́слі о́чі, утри́. Нічо́го свої́ми дурни́ми кисляка́ми не ба́чить (Звин.)]. |
| Запора́шивать, запороши́ть – запоро́шувати, запороши́ти, вкрива́ти, вкри́ти (пи́лом, сні́гом). • -ши́ть глаз – запороши́ти (запорсну́ти) о́ко. • Запоро́шенный – запоро́шений. [У са́нях сиді́ли дві заку́тані, запоро́шені сні́гом по́статі (Васильч.)]. • -ться – запоро́шуватися, запороши́тися, вкрива́тися, вкри́тися (пи́лом, сні́гом), припада́ти, припа́сти (пи́лом, сні́гом). |
| Заса́ривать, -ся, засори́ть, -ся – засмі́чувати, -ся, засміти́ти, -ся, захара́щувати, -ся, захара́ст(р)ити, -ся, забива́ти, -ся, заби́ти, -ся, (о мн.) позасмі́чувати, -ся, позахара́щувати, -ся и т. д.; (тиною, илом) заму́лювати, -ся, замули́ти, -ся. [Без хазя́їна я́к садо́к засміти́ли! В го́рлі захарасти́лося, тре́ба промочи́ть (Сл. Гр.). Лю́лька захарастри́лася, – тре́ба ви́теребити (Сл. Гр.). Крант у самова́рі заби́всь. Дима́р заби́всь – дим на ха́ту йде. Ри́нва заби́лася (замули́лася) – вода́ через верх іде́]. • -ться сорными травами – бур’яні́ти, з(а)бур’яні́ти, бур’янува́тіти, збур’янува́тіти. [Збур’янува́тів горо́д наш]. • -ть глаз – запоро́шувати, запороши́ти, запорсну́ти о́ко.[Не диви́сь висо́ко, бо запоро́шиш о́ко (Номис). Запорсну́ла собі́ о́ко у жнива́ та й боли́ть (Чигиринщ.)]. • -ться (о глазе) – запоро́шуватися, запороши́тися, запорсну́тися. • Желудок -лся – шлу́нок заби́вся, захарасти́вся. • Засо́рённый – засмі́чений, захара́щений, захара́стрений, заби́тий; заму́лений; бур’янува́тий, з(а)бур’яні́лий, збур’янува́тілий; (о глазе) запоро́шений; (о желудке) заби́тий, захара́щений. |
| Засоре́ние – засмі́чення. • -ние глаза у кого – запоро́ха в о́ці у ко́го, запороши́в о́ко хто. • -ние желудка у кого – запертя́ шлу́нку в ко́го, кому́. |
| Затека́ть, зате́чь –
1) затіка́ти, затекти́ (о мн.) позатіка́ти. • Крыша местами -ка́ет – дах місця́ми (поде́куди) затіка́є, протіка́є; 2) заплива́ти, запли́с[в]ти́, підплива́ти, підпли́с[в]ти́. • Глаз -тё́к кровью, слезою – о́ко запли́ло́ кро́в’ю, сльозо́ю; 3) (отерпнуть) те́рпнути, зате́рпнути, поте́рпнути. • Руки и ноги -кли́ – ру́ки й но́ги поте́рп(ну)ли. |
| Зауро́чить – зуро́чити, навро́чити кого́. [Лихе́ о́ко зуро́чило на́ше ща́стя (Основа)]. • Зауро́ченный – зуро́чений, навро́чений, (тронутый) причи́нний. |
| За́ячий – за́ячий, зайча́чий, за́йців (-цевого). • -чье мясо – за́ячина, за́ятина. • -чий жир – за́ячий лій (р. ло́ю), (пров.) шкрум (-му). • Передние -чьи ноги – ско́ки (-ків). • -чий мех – за́яче ху́тро, зайці́ (-ці́в). • -чий глаз – за́яче о́ко. • -чья губа, мед. – за́яча гу́ба. • -чье ушко, бот. Burleurum – ласка́вець (-вцю). -чий корень, см. Подле́сник. |
| Зга, в выражении: Зги не видать – ані слі́ду не зна́ти; ані слі́ду; те́мно, хоч в о́ко стрель. |
| Зо́ркий, Зо́рок – (с острым зрением) зірки́й, дозі́рний, бачу́чий, видю́ч[щ]ий, (поэтич.) винозо́рий (из виднозо́рий), (быстрый) би́стрий, бистроо́кий, гострозо́рий, (пристальный) пи́льний. [Говірка́, зірка́, мото́рна (Мкр.). Дозі́рне о́ко ма́є: ті́льки гля́не, за́раз поба́чить, де що не так (Київщ.). Лиси́ця – то бачу́ча вра́жа! одра́зу поба́чить, де сиди́ш (Кан. п.). О́чі у всіх видю́щі, ву́ха – чу́йні (Коцюб.)]. • -кий глаз – зірке́, дозі́рне, го́стре, би́стре о́ко. • -кий наблюдатель – зірки́й, пи́льний спостере́гач. |
| I. Зре́ние –
1) (чувство, способность) зір (р. зо́ру), (редк., зап.) зрок (-ку), (перен.) о́чі (оче́й). [І за те свобо́ду й зір утра́тив (Франко). Бог дав усі́м лю́дям одна́ковий зрок (Комар). У ме́не слабкі́ о́чі (Звин.)]. • Слабое -ние – слабки́й, пога́ний зір. • Со слабым -нием – недоба́чливий, слабкоо́кий. • Иметь слабое (плохое) -ние – пога́но ба́чити, недобача́ти, ма́ти слабки́й зір, слабкі́ о́чі. • Обман -ния – ома́на, мана́ зорова́. • Напрягать, напречь -ние – нату́жувати, нату́жити зір, напру́жувати, -жити о́ко. • С острым -нием, см. Зо́ркий. • Имеющий -ние, см. Зря́чий. • Орган -ния – зорови́й о́рган, о́рган зо́ру; 2) (созерцание) ба́чення, (зап.) ви́дження, з(д)рі́ння чого́; 3) (взор, взгляд) зір (р. зо́ру), по́гляд (-ду). • Поле -ния – по́ле зо́ру, о́бсяг о́ка. • Точка -ния – по́гляд (-ду). • Ошибочная точка -ния – помилко́вий по́гляд. • С точки -ния – з по́гляду. [З по́гляду е́тики, з по́гляду христия́нства ка́ра на го́рло нічи́м не ви́правдана (Кониськ.)]. • С этой точки -ния – з цьо́го по́гляду, з по́гляду на це, з цьо́го стано́вища, (зап.) під цим о́глядом. • Под этим углом -ния – з цьо́го по́гляду, під цим по́глядом, о́глядом. |
| Зуб –
1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) руба́к, їда́к (-ка), макої́д (-да); мн. (у челов., животн.) зу́бы (dentes) – зу́би (-бів). [До́брі зу́би і ка́мінь перегризу́ть (Номис)]. • Передний зуб – пере́дній зуб. • Коренной зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́), (у жив.) жвач (-ча). • Коренной задний зуб, зуб мудрости – чере́ній зуб, череня́к, зуб му́дрости. • Молочный зуб – моло́чний зуб, теля́чий зуб, мн. телячки́ (-кі́в). • Глазной зуб – о́чний зуб. • Волчий зуб – во́вчий зуб. • Зуб резец – сміюне́ць (-нця́), (у жив.) різа́к (-ка́), сіка́ч (-ча́). • Зуб клык – і́кло и кло, клива́к, мн. і́кла, кла (р. клів), кливаки́ (-кі́в). • Вставной зуб – вставни́й зуб. • Искусственный зуб – шту́чний зуб, ро́блений зуб. • Мелкие -бы – дрібні́ зу́би. • -бы выпали – зу́би повипада́ли, ви́пали, посхо́дили. • Рвать -бы – рва́ти зу́би, тягти́, тягну́ти зу́би, бра́ти зу́би. • -бы прорезываются – зу́би рі́жуться. • -бы шатаются – зу́би хита́ються. • -бы болят у кого – зу́би боля́ть кого́. • У меня болят -бы – мене́ боля́ть зу́би. • Лишить -бо́в кого (обеззубить) – збеззу́бити кого́, (перен.) підрі́зати кому́ зу́би. • Лишиться -бо́в – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти. • Проесть, с’есть -бы на чём – з’ї́сти зу́би на чо́му. • Положить -бы на полку (голодать) – покла́сти зу́би на поли́цю. • Ударить по -ба́м – да́ти в зу́би кому́, заги́ли́ти по зуба́х кому́. • Посчитать кому -бы – повибива́ти, порахува́ти зу́би кому́. • Оскаливать, -лить -бы – вищиря́ти, ви́щирити зу́би, вишкіря́ти (и шкі́рити), ви́шкірити зу́би, (диал.) зашкі́рюватися до ко́го (Стеф.), (огрызаться) відз(в)іря́тися. [Лежи́ть соба́ка, та й відзіря́ється (Полт.)]. • -бы скалить (насмехаться) – скалозу́бити, смішкува́тися з ко́го, бра́ти на глум кого́, глузува́ти з ко́го; см. Насмеха́ться. • Полно -бы скалить – го́ді тих смі́шків, го́ді зу́би ясни́ти, до́сить глузува́ти. • Что -бы скалишь (кажешь)? – по чім зу́би продає́ш? • Ему на зуб не попадайся – йому́ на зуб не дава́йсь! • Точить, острить скалить -бы на кого – гостри́ти зу́би на ко́го. • Острить -бы на что – ла́ситися на що. • -бы чесать (болтать вздор) – тереве́ні пра́вити; см. Вздор. • Говорить сквозь -бы – ціди́ти (сов. проціди́ти) крізь зу́би. [Стрепену́вся і крізь зу́би проціди́в (Кониськ.)]. • Щёлкать, щёлкнуть -бами – кла́цати, кла́цнути зуба́ми. [Вовк як кла́цне зуба́ми (Рудч.). Зуба́ми кла́цав, мов-би пес (Котл.)]. • Скрежетать -ми – зуба́ми скрегота́[і́]ти, скрипі́ти, скрипоті́ти. • Стучать -бами (от дрожи) – зуба́ми цокоті́ти, зуба́ми дзвони́ти. [Дрижи́ть, як мо́крий хірт, зуба́ми, знай, цоко́че (Греб.)]. • Зуб на зуб не попадает у кого – зу́б(а) з зу́бом не зведе́ хто, зу́би цоко́чуть у ко́го, зуба́ми цоко́че хто. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка)]. • Око за око, зуб за зуб – о́ко за о́ко, зуб за зуб. • Сжать -бы – зціпи́ти зу́би. [А вона́ ті́льки зу́би зціпи́ла (М. В.)]. • Разжать -бы – розня́ти, розці́пити зу́би. • Хватить -бами – гризну́ти кого́. [А як гризне́ його́ соба́ка (Звин.)]. • Крошить -бами – трощи́ти що. • Заговаривать -бы кому – замовля́ти зу́би кому́. [Зубі́в ви не замовля́йте (Мирн.)]. • В -ба́х навязнуть у кого (надоесть) – в зуба́х нав’я́знути кому́. • В -ба́х завязнуть – в зу́би зав’я́знути, у зуба́х застря́(г)нути. [Взя́ла та в зу́би і зав’я́зла (лушпи́на) (Звин.)]. • С густыми -бами – густозу́бий. • С редкими -бами – рідкозу́бий. • С гнилыми -бами – гнилозу́бий. • С волчьим -бом – вовкозу́бий. • Без одного или нескольких -бо́в – несповназу́бий, щерба́тий. [Мене́ в москалі́ не ві́зьмуть, бо я несповназу́бий (Звин.). Щерба́тий рот]. • Вооружённый до -бо́в – озбро́єний (геть, аж) до зубі́в; 2) (часть снаряда) зуб, зубо́к (-бка́); мн. зу́бья – зу́б’я (-б’я, ср. р.), зубки́; см. Зубе́ц 1; 3) (злоба) храп (-пу). • Иметь на (против) кого зуб – ма́ти храп на ко́го. |
| Извиня́ть, извини́ть кого и кому – вибача́ти, ви́бачити, пробача́ти, проба́чити, зба́чити кому́, дарува́ти, подарува́ти (прови́ну) кому́, (зап.) бу́ти виба́чним, ма́ти виба́чне о́ко до (для) ко́го. [Я тобі́ цього́ не ви́бачу, не подару́ю (Н.-Лев.). Я йому́ проба́чив (Самійл.). Неха́й панну́нця бу́дуть виба́чні (Л. Укр.)]. • Его можно -ни́ть – йому́ мо́жна ви́бачити (проба́чити). • -ни́те – вибача́йте, ви́бачте, проба́чте, дару́йте, бу́дьте виба́чні. [Проба́чте, го́сті мої́: не ску́пість на́ша, а така́ спромо́жність (Приказка)]. • -ни́те меня – ви́бачте (проба́чте, дару́йте) мені́; (зап.) бу́дьте виба́чні до ме́не, ма́йте виба́чне о́ко до ме́не. • -ни́те за выражение – вибача́йте (ви́бачте, проба́чте, прості́ть) на (у) цім сло́ві; дару́йте на сло́ві; не при вас ка́жучи; шану́ючи слу́хи ва́ші; (зап.) шану́ючи вас (я́ко ґре́чних). • Склонность -ня́ть – виба́чливість; склонный -нять – виба́чливий. [Любо́в довготерпели́ва і виба́члива (Крим.)]. • Извинё́нный – ви́бачений, проба́чений. |
| Изуро́чивать, изуро́чить – уріка́ти, уректи́, зуро́чувати, зуро́чити кого́. [Лихе́ о́ко зуро́чило на́ше ща́стя (Основа)]. • Изуро́ченный – зуро́чений, вро́чений. |
| Име́ть – ма́ти. [Є на сві́ті во́ля, а хто її́ ма́є? (Шевч.). Як дба́єш, так і ма́єш (Приказка). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) ма́ти, ма́тися, (зап.) ма́ти си. [Щось ма́ю тобі́ сказа́ть (Н.-Лев.). В Ірла́ндію ма́вся прибу́ть корабе́ль (Л. Укр.)]. • Име́ть вес – ма́ти вагу́, ва́жити см. Вес 2. • Име́ть в виду кого, что – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що; см. Вид 4. • Име́ть вид кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд, по́стать кого́, чого́, вигляда́ти як щось; см. Вид 1. • Име́ть виды на кого, на что – ва́жити, би́ти, ці́лити на ко́го, на що; см. Вид 9. • Име́ть дело, отношения с кем – ма́ти ді́ло (спра́ву), стосу́нки з ким; см. Де́ло. • Име́ть отношение к чему, к кому – стосува́тися до чо́го, до ко́го, (стар.) ма́ти до чи́нення з чим, з ким; см. Отноше́ние 1. • Име́ть жительство, пребывание где – перебува́ти, пробува́ти, прожива́ти де. • Име́ть значение – ма́ти вагу́, си́лу, ва́жити; см. Значе́ние 2. • Име́ть злобу, зуб на кого – завзя́ти злість, ма́ти завзя́ття, лихе́ о́ко, храп на ко́го. [І́цко Ца́ншмерц мав зда́вна завзя́ття на Ге́рмана (Франко)]. • Име́ть сердце на кого – гні́ватися, се́рдитися на ко́го. • Име́ть место (происходить) – відбува́тися, ді́ятися, (сов.) ста́тися, тра́питися. • Име́ть много чего – ма́ти бага́то (бага́цько) чого́, бу́ти бага́тим на що. • Име́ть мало чего – ма́ти ма́ло чого́, бу́ти бі́дним на що. • И в мыслях не име́ть – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в голова́х) не поклада́ти. • Не име́ть ничего – не ма́ти нічо́го, (грубо) ді́дька ма́ти. • Име́ть общение с кем – ма́ти єдна́ння (єдна́тися), води́тися, (якшаться) наклада́ти з ким; см. Обща́ться. • Име́ть основание – ма́ти підста́ву; (быть правым, иметь резон) ма́ти ра́цію; см. Основа́ние 4. • Име́ть перевес – ма́ти перева́гу (го́ру, верх) над ким, над чим; см. Переве́с 3. • Име́ть познания в чём – зна́тися на чо́му (до чо́го), розумі́тися на чо́му. • Име́ть на попечении кого, попечение о ком, о чём – пі[е]клува́тися ким, чим и за (про) ко́го, за (про) що, ма́ти на свої́й опі́ці, (фам.) на свої́х пле́чах кого́; см. Попече́ние. • Име́ть присмотр над кем – догляда́ти, дозира́ти кого́; см. Присма́тривать 2. • Име́ть целью – ма́ти за мету́ що и ма́ти на меті́ що. • Име́ть сношения с кем – ма́ти зно́сини з ким; см. Сноше́ние. • Име́ть в себе – ма́ти в собі́ що, місти́ти в собі́ що. [Тонкі́ пружки́ (черты) його́ блідо́го лиця́ ма́ли в собі́ щось неласка́ве (Н.-Лев.)]. • Име́ть (терпеть) убыток – ма́ти шко́ду з чо́го. • Име́ть в длину, в ширину столько-то аршин – ма́ти (трима́ти) вдовж (уздо́вж, завдо́вжки, завздо́вжки), уши́р (завши́ршки) сті́льки-то арши́н, бу́ти сті́льки-то арши́н до́вгим, широ́ким. [Він три арши́ни до́вгий (Звин.)]. • Я име́ю к вам просьбу – я ма́ю до вас проха́ння, я ма́ю проси́ти вас. • Я име́ю недостаток в деньгах – мені́ не стає́ (браку́є) гро́шей; см. Недостава́ть, Недоста́ток. • Име́ющий – (прич.) той, що (хто) ма́є щось. • -щий много чего – той, що (хто) ма́є бага́то (бага́цько) чого́, бага́тий, ум. багате́нький на що. • -щий силу (о законе), юрид. – чи́нний. |
| Иска́шивать, искоси́ть –
1) (косу) ско́шувати, скоси́ти (ко́су); 2) (искривлять) ско́шувати, скоси́ти, покоси́ти, похиля́ти, похили́ти, скривля́ти, скриви́ти що; 3) (делать косоглазым кого) ско́шувати, скоси́ти о́ко кому́. • Иско́шенный – ско́шений, поко́шений, похи́лений, скри́влений; (глаз) ско́шений, скосі́лий, о́ко зи́зом. -ться – 1) ско́шуватися, скоси́тися; 2) ско́шуватися, скоси́тися, похиля́тися, похили́тися, скривля́тися, скриви́тися. [Стара́ хата́ зо вдово́ю ра́зом вік свій віджила́, почорні́ла, похили́лась і в боло́то увійшла́ (Рудан.)]; 3) (делаться косым) косі́ти, скосі́ти, зизува́тіти, позизі́ти; (о глазах) косі́ти, скосі́ти, ско́шуватися, скоси́тися, зи́зом става́ти, ста́ти. |
| Каза́ться –
1) (являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися; срвн. Пока́зываться 2. И на глаза не -жи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся. • Стыдно людям -за́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти); 2) (иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим; срвн. Представля́ться 7 (чем) и Пока́зываться 4. [Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (Крим.). Оддалеки́ все видає́ться ме́ншим (Комар). Дя́дькові за́киди видаю́ться йому́ на́дто слаби́ми (Борд.). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку]; 3) (кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим; срвн. Пока́зываться 4. [Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (Коцюб.). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (Н.-Лев.). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (Ніков.). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (Коцюб.)]. • -ться на вид – пока́зувати. [Хліб з весни́ пока́зував нічо́го (Звин.)]. • -жется на вид – пока́зує кому́. [З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало (Свидн.)]. • -за́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го. [Син вигляда́в немо́в ви́нний (Крим.)]. • -ться странным, удивительным (что) – ди́вно здава́тися кому́. [Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (Куліш)]. • Как вам -жется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як гада́єте? • -жется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий. • Он мне -жется вздорным – він мені́ здає́ться люди́ною недола́дною; про ме́не (для ме́не) він вигляда́є на люди́ну недола́дну. • Как мне -жется – як на ме́не. • -жется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться. • При заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим; 4) (мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; срвн. Пока́зываться 3. [Йому́ все ввижа́ється, що до ха́ти зло́дій лі́зе, – то він спа́ти не мо́же (Звин.). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г. Барв.). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (Рудан.). Все йому́ ба́тько покі́йний убача́ється (ЗОЮР). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (Стеф.). Як надиви́лася я на те страхіття́, то й тут мені́ придає́ться (Звин.)]. • Как -жется (кому) – як здає́ться (кому́, для ко́го). • -жется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́. • Это только с первого взгляда так -жется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться). • Это вам только так -жется – то вам так ті́льки здає́ться (увижа́ється); 5) ка́жется (безлично) – здає́ться, ба́читься, вигляда́є. [Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М. Вовч.). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (Вороний)]. • -за́лось – здава́лося, ба́чилося. • -жется, верно – здає́ться, ві́рно. • -жется (утвердительно) – (та) здає́ться!; 6) -жется, как нрч., см. Кажи́сь 2, 3. • Ка́жущийся – на по́гляд, на о́ко, ні́би-то таки́й, ні́би-то спра́вжній, га́даний, позі́рний, на по́зір, (гал.) ілюзори́чний. • Ошибка лишь -щаяся – по́милка лиш на о́ко така́. • -щийся результат – ілюзори́чний на́слідок. • -щийся сильным – на по́зір си́льний (ду́жий). |
| Коло́ть, кольну́ть –
1) (раскалывать) коло́ти (-лю́, -леш, -лють). [Тріски́ коло́ти (Сл. Гр.). Лід коло́ти]. • -ть (раскалывать) дрова – дро́ва коло́ти. • -ть камень – лупа́ти. [Почали́ ске́лю лупа́ти (Звин.). Оста́всь він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Пісня)]. • -ть лучину – скі[и]па́ти ска́лку (скі́пку). [Скіпки́ скіпа́є з дрови́ни (Тесл.)]. • -ть сахар – би́ти, руба́ти, грудкува́ти цу́кор; 2) (вонзать острие) коло́ти, (сов.) кольну́ти, заколо́ти, шпорну́ти, шпига́ти, шпигну́ти, штирка́ти, штиркну́ти, ш[с]трика́ти, ш[с]трикну́ти, (о мн.) поколо́ти, поштирка́ти. [Де ступне́м ступа́ю, терни́на ко́ле (Руд.). Го́лкою коло́в (Сл. Гр.). В се́рце ко́ле (Шевч.)]. • В боку -лет – у бік штрика́є, ко́ле. • В груди -лет – у гру́дях ко́ле. • Кольнуло (безл.) – заколо́ло, кольну́ло, шпорну́ло, штиркну́ло (щось). • -лет иглами, мурашками – мов голка́ми ко́ле, мов при́ском обсипа́є. • В ноги -лет (босого) – ко́лько (и ко́ле) в но́ги. • -ть скот – рі́зати, зарі́зати, би́ти, заби́ти (скоти́ну), коло́ти, заколо́ти (свиню́, порося́). • Хоть глаз коли́ – хоч у(в) о́ко стрель. • -лет в ухе – штрика́є в у́сі; 3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти́, випіка́ти о́чі кому́, цве́нькати в о́чі, викида́ти на о́чі, вибива́ти о́чі кому́, шурка́ти до о́ка. [Тре́ба-ж хоч тро́хи познайо́митись із наро́дом, щоб уся́ке дра́нтя, таке́ як оте́ць Кири́ло, не цве́нькало в о́чі (Крим.). Мені́ на о́чі викида́ють, що в нас ха́ти нема́ (Т. Барв.). Пе́рший хазя́йський син тебе́ ві́зьме? А по́тім бу́де докоря́ти та паниче́м о́чі вибива́ти? (Мирний)]. • -ть булавками (переносно) – шпичка́ми, шпилька́ми, остючка́ми коло́ти, пуска́ти шпильки́ кому́. • Это ему глаза -лет (от зависти или злости) – це йому́ сіль в о́ці. • Правда глаза -лет – пра́вда о́чі ко́ле. • -ть прямо в глаз – до живо́го (мі́сця) ціля́ти, поці́лити, ліпи́ти; 4) (задевать за живое кого) шпига́ти, шпигну́ти, дотика́ти, діткну́ти, дійма́ти, дійня́ти кого́. [Тоді́ не було́ мо́ди пащикува́ти про люде́й і шпига́ти їх язика́ми (Квітка)]. • Всегда меня -лет – все мене́ шпига́є. • Это возражение его -ну́ло – цей ви́слів його́ діткну́в, шпорну́в, уколо́в. • -ть в сердце – шпига́ти, коло́ти в се́рце. • -ну́ло самолюбие – уколо́ло, врази́ло амбі́цію. • -ну́ть (сказать колкость кому) – шпигну́ти, шпорну́ти, урази́ти, (пров.) штирк[х]ну́ти, штегну́ти, дю́ґнути кого́. • Ко́лотый – ко́лений, ру́баний, (о щепках) скі́паний. • -тая посудина (насм. о женщине или девушке) – щерба́та ми́ска. • -тая рана – ко́лена ра́на. • -тый сахар – би́тий, грудкува́тий цу́кор, цу́кор груд(оч)ка́ми. • Ко́лющий – що ко́ле; ко́льки́й, колю́щ[ч]ий. • -щие глаза – колю́чі о́чі. • -щее орудие – колю́ще знаря́ддя. • -щая трава – колька́ трава́. |
| Ко́рень –
1) ко́рінь (-реня), ум. коріне́ць (-нця́), корі́нчик, ув. корени́ще, кореня́ка, соб. корі́ння, ум. корі́ннячко. [Ка́мінь росте́ без ко́реня (Номис)]. • -рни и -ре́нья – корі́ння, ко́рені (-нів). [Му́сить плуг квітки́ з корі́нням рва́ти (Франко)]. • -рень дерева, идущий в землю вертикально – сто́вба. • -рень зуба, пера, ногтя – ко́рінь зу́ба, пера́, ні́гтя. • -рень книги, см. Корешо́к 3. • -рень дела – поча́ток спра́ви. • -рень учения горек, а плоды его сладки – учи́тися гі́рко, а зна́ти со́лодко; працю́й гі́рко, а з’їси́ со́лодко (Комар). • Смотреть в -рень (вещей) – диви́тися в ко́рінь (рече́й). • Пряные -ре́нья – корі́ння, пря́нощі (-щів). • Питаться -ре́ньями – живи́тися корі́нням. • Хлеб на -рню́ – хліб (збі́жжя) на пні́ (на стеблі́, в на́коренку). [Запро́дував лихваря́м збі́жжя ще в на́коренку (Л. Укр.)]. • До -рня, в -рень истреблять – до ко́реня, до на́коренку, до корі́ннячка, у-пе́нь, до-ще́нту, до ноги́ ни́щити (з[ви]ни́щувати) кого́, що. • Изругать в -рень кого – ви́лаяти на всі за́ставки́ (на всі бо́ки, на всю губу́) кого́. • Покраснеть до -рня волос, см. Покрасне́ть. • С -рнем рвать, вырывать, вырвать что – з корі́нням рва́ти, вирива́ти, ви́рвати що, (искоренять) викоріня́ти и викорі́нювати, ви́коренити що. • С -рнем вон – ге́ть з корі́нням (з ко́ренем). • Пускать, пустить -рни во что – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь (корі́ння) у що, (глубоко) укоріня́тися и укорі́нюватися в чо́му и у що, за[роз]коріня́тися, за[роз]корени́тися, окорени́тися (гли́боко) в чо́му. [Те, що найгли́бше пуска́є своє́ корі́ння в наро́дню ду́шу (Грінч.). В саду́ ви́шенька вкорени́лась (Грінч. III)]. • Это дерево пускает отростки от -рня – це де́рево пуска́є (виганя́є, виго́нить) па́рості (па́гони, па́гінки, па́ростя), па́роститься з ко́реня (з корі́ння). • Злоупотребления пустили глубокие -рни – надужиття́ (зловжива́ння) геть розкорени́лися. • Прикрепиться -рня́ми к чему – прикорени́тися до чо́го. • Пресечь зло в -рне – припини́ти (зни́щити) зло при ко́рені (при корі́нні, в ко́рені, в за́родку). • В -рне неправильно – в ко́рені (в осно́ві свої́й) несправедли́во (неправди́во, непра́вильно). • При самом -рне отрубить, отрезать – при са́мому ко́рені (при са́мому корі́нні, при́кро) відруба́ти, відрі́зати (відтя́ти) що. [При́кро, одруба́в де́рево (Хорольщ.). При́кро одрі́зав ні́готь (Хорольщ.)]. • Подсечь под -рень – підсі́кти (підтя́ти) при ко́рені (при корі́нні) що. • -рень за -рень – о́ко за о́ко. Сделанный из -рня, см. Корнево́й 2; 2) (в народн. назв. различных растений) ко́рінь, корі́ння. • -рень белый, La erpitium latifolium L. – староду́б (-ба). • -рень бобовый, Corydalis solida Sm. – ряст (-ту). • -рень винный – а) (копытный, скипидарный), см. Ко́петень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. – ра́кові ши́йки (-йок), рачки́ (-кі́в), ле́вурда. • -рень водяной, Calla palustris L. – образки́ (-кі́в), фія́лковий ко́рінь. • -рень волчий, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки (-ків). • -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. – вовчу́г (-га́), вовчуга́н, во́вча (бича́ча) трава́. • -рень гвоздичный, Geum urbanum L. – гребі́нник, виви́шник, гравіла́т (-ту). • -рень глистный, Dictamnus albus L. – ясене́ць (-нця́), (редко) ломи́ніс (-носа). • -рень горький, Saussurea amara D. C. – гірки́й ко́рінь, гірча́к (-ка́). • -рень громовый, см. Спа́ржа (дикая). • -рень драконов, Arum dracunculus – кліщине́ць (-нця́). • -рень дубильный, Statice latifolia Smith. – керме́к широколи́стий, дуби́льний ко́рінь, чинба́рник. • -рень жабин, Campanula sibirica L. – дзво́ник сибі́рський, жа́бин ко́рінь. • -рень железный, см. под Желе́зный. • -рень жёлтый, Statice tatarica L. – керме́к тата́рський, жовти́во. • -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. – курзі́лля; см. Лапча́тка. • -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. – ла́стовень (-вня), змії́ний ко́рінь. • -рень золотой – а) Lilium martagon L., см. Ли́лия; б) Asphodelus luteus L. – зо́лотень (-тня) жо́втий. • -рень зубной, см. Камнело́мка. • -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. – овер’я́н (-ну), бі́сове (чо́ртове) ребро́, котя́че зі́лля. • -рень красильный, Rubia tinctorum L. – маре́на. • -рень красный, Anchusa officinalis L. – волови́к (-ка), рум’я́нка, красноко́рінь (-реня), меду́нка, свиню́шник. • -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. – лю́бка, нічна́ фія́лка. • -рень майский, см. Петро́в крест. -рень Марьин, см. Пио́н. • -рень медвежий, Meum Athamaticum – бу́рич ведме́жий. • -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. – мандраго́ра, мандриґу́ля. • -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel – опу́цьки (-ків), оши́пок (-пка), сверби́гуз (-за). • -рень параличный, см. Пере́ступень. • -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. – паху́чка звича́йна. • -рень пьяный, см. Белена́. • -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. – молоча́й (-ча́ю) лозови́й, молоча́к (-ка), рома́нів ко́рінь. • -рень рвотный – а) см. Ко́петень; б) іпекакуа́на. • -рень сальный, см. Око́пник. • -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. – змія́чка еспа́нська, соло́дкий ко́рінь. • -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. – чорноко́рінь (-реня), соба́чий ко́рінь (язи́к), воло́вий язи́к. • -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. – вовчо́к (-чка́) півні́чний. • -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. – соло́дкий ко́рінь, солоде́ць (-дця́), солоди́ка, люкре́ція, люкри́ця. • -рень сухотный, Arum maculatum L. – кліщине́ць (-нця́) плями́стий, ко́зяча борода́. • -рень фиалковый, Iris florentina L. – пі́вники флоренті́йські, коси́ця, фія́лковий ко́рінь. • -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. – псора́лея. • -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. – царзі́лля, (редко) староду́б. • -рень чемеричный, Veratrum album L. – бі́ла чемери́ця, чемери́ка, чемерни́к. • -рень чумный, Petasites officinalis L. – кремена́ лікарська. • -рень алтейный, фарм. – проскурняко́вий ко́рінь (-ко́ве корі́ння); 3) (перен. о человеке) дуб, дуба́р (-ря́), непохи́тний, упе́ртий, суво́рий; 4) запрячь лошадь в -рень – запрягти́ коня́ в голо́блі. • Лошадь ходит в -рню́ – кінь пра́вить (бі́гає) за голобе́льного; 5) грам. – ко́рінь. • -рень слова – ко́рінь сло́ва; 6) мат. – ко́рінь. • -рень из числа а – ко́рінь з числа́ а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а – добува́ти, добу́ти ко́реня n-ого ступеня́ з числа́ а или коренюва́ти, прокоренюва́ти число́ а число́м n. |
| Косе́ть – коси́тися, криви́тися, (о глазе) криві́ти, криві́шати. • Глаз у него -се́ет – він криві́шає на о́ко, о́ко йому́ криві́шає. |
| Косо́й –
1) (непрямой) ко́сий, скі́сни́й, укі́сний, криви́й. [Пості́л (лапоть) ко́сий, а я бо́сий (Приказка). Скісни́й про́мінь (Коцюб.). Укі́сне промі́ння (М. Левиц.)]. • -со́й ворот – ко́сий ко́мір, ко́са па́зуха. • -со́й ветер – бокови́й ві́тер. • По -со́й линии – скі́сно, на́вскіс, навкоси́, навкося́к, скісно́ю лі́нією. • -со́е направление – скісни́й на́прям. • -со́й пол – похи́ла підло́га, похи́ла долі́вка. • -со́й платок – коси́нка. • -са́я сажень – крижови́й (ко́сий) са́жень. • Сделаться -сы́м – скоси́тися, скосі́ти, (ещё более) покосі́шати. • -са́я стена, -со́й столб – похи́ла сті́нка, похи́лий, криви́й стовп. • -со́й угол – непрями́й кут; 2) (о человеке) ко́сий, зиз (-за), косоо́кий, зизоо́кий, кривоо́кий, зизува́тий; см. Косогла́зый. • -со́й взгляд – криве́ о́ко, зиз (-зу). [Він на ме́не зи́зом ди́виться (Звин.)]. • Бросать -сы́е взгляды, см. II. Коси́ться 1. • Быть на -сы́х – бу́ти в незла́годі; бу́ти як середа́ з п’я́тницею; коті́в де́рти (з ким). |
| Ко́шечий, см. Ко́ша́чий. -чий глаз (драгоценный камень) котя́че о́ко. |
| Криве́ть –
1) слі́пнути (темні́ти) на одно́ о́ко; 2) почина́ти кульга́ти (наку́льгувати, криві́[и́]ти) на одну́ но́гу; срвн. Окриве́ть. |
| Кривогла́зый – криви́й на о́ко, сліпи́й на одно́ о́ко. |
| Кривота́ –
1) см. Кривизна́; 2) кривоо́кість, сліпота́ на одне́ о́ко; 3) см. Кри́вда, Криводу́шие. |
| Купа́льница –
1) бот. Trollius europaeus L. – во́вча ла́па, воло́ве о́ко; 2) см. Купа́ло; 3) см. Купа́вка 2; 4) Аграфены -цы (6-го июля) – Горпи́ни-купа́льниці. |
| Ласка́ть – голу́бити, пе́стувати и пе́сти́ти (пе́щу́, пе́стиш), (преимущ. о любовных ласках) милува́ти, любува́ти, (с оттенком сожаленья) жа́лувати, (особ. животных и при неодушевл. суб’екте) ла́стити (ла́щу, ла́стиш) и ла́щити (ла́щу, ла́щиш) кого́, що. [Оксами́тні тони́ мело́дії голу́били його́ се́рце (Крим.). Як дити́на пе́стує старо́го (Шевч.). Яри́нка обійма́ла щеня́т, цілува́ла, пе́стила (Коцюб.). Хло́пці дівча́т голу́блять і милу́ють (Рудан.). Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб.). Ки́нулась нас цілува́ти, жа́лувати Ка́тря (М. Вовч.). Так ні́жпо й пух не ла́щить лебеди́ний (Куліш)]. • -кать слух, взор, воображенье – ті́шити (голу́бити) (в)у́хо (слух), о́ко (очі, зір), уя́ву. [Яко́сь не ті́шили о́ко моє́ розло́гі, я́ро-зеле́ні пла́вні (Коцюб.). Бага́то здрібні́лих слів (у ві́рші Глі́бова «Журба́») голу́блять ву́хо яки́мись журли́вими пе́стощами (Єфр.)]. • -кать себя мечтой, надеждой – голу́бити (пе́сти́ти, живи́ти) мрі́ю, наді́ю, ті́шити себе́ мрі́єю, наді́єю. [Чита́ючи да́вні ті за́писи, ба́чимо, як жили́ тоді́ лю́ди, які́ наді́ї голу́били в душі́ (Єфр.)]. |
| Лихо́й, прлг. –
1) (бойкий, удалой) – а) (о человеке) хва́цький, мото́рний, голі́нний, бадьо́рний бадьори́стий, жва́вий, бра́вий. • -хо́й малый – мото́рний па́рубок (-бка), голі́нний хло́пець, зух (-ха), ко́зир (-ря), коза́к (-ка́); срв. Лиха́ч 1. [Ене́й був па́рубок мото́рний і хло́пець хоть куди́ коза́к (Котл.)]. • -хо́й ездок – бра́вий їзде́ць (-дця́). • -хо́е дело – молоде́цька спра́ва; б) (о лошади) баски́й. [Пої́хала в свої́м ридва́ні баски́ми ко́нями, як звір (Котл.)]; 2) (худой, злой, злобный) лихи́й, злий; срв. Злой 1. [Як до те́бе ходи́ти, тебе́ ві́рно люби́ти? В те́бе ба́тько лихи́й, в те́бе ма́ти лиха́, і соба́ки лихі́ (Пісня). Зла́я до́ля (Шевч.)]. • -хая болезнь – пога́на сла́бість, лиха́ (францу́зька) хворо́ба, пра́нці (-ців). • -хо́й глаз – лихе́ (урі́чливе, урі́чне) о́ко. • -хо́е дело – недо́бре ді́ло, лихи́й учи́нок (-нку), злочи́нство. • -ха́я сторона – лиха́ краї́на (сторона́). • -хо́й человек – лиха́ люди́на. • -хи́м (благим) матом кричать, см. Мат. • -ха́ беда почин – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко. • -хо́е споро: не умрёт скоро – по́гань сиві́є, та не старі́є. • -хо́е лихим избывается – на лю́ту х(в)оро́бу лю́тий і вік. • Тот не лих, кто во хмелю тих – хто п’є та спить, той не гріши́ть; 3) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий, серди́тий на ко́го. • За что до нас ты лих? – за що (чого́) ти злий (лихи́й) на нас? За що на нас ти злу́єш? |
| Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)]. • Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар. • Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́). • Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́). • Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́). • Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)]. • Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)]. • Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид. • Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)]. • Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)]. • -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́. • В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)]. • -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)]. • -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)]. • -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́. • -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)]. • -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)]. • Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)]. • Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч. • Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)]. • Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми. • Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту. • По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)]. • Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)]. • Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй. • Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)]. • На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)]. • Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)]. • Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць. • Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го. • Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі. • Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)]. • Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися. • С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та; 2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)]; 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)]. • Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? • Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є. • Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́). • Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба. • Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови. • Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті. • Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа). • Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня. • Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)]. • Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)]. • Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці. • Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну. • Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба. • Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба. • Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба. • Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба. • Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено. • Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба. • Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди). • Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба. • -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві. • Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці). • Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би. • В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)]. • От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́. • От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння. • Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе. • От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх. • Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу. • Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)]. • Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі. • Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); 4) грам. – осо́ба. • Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня. • -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́. • Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7. • Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́. • По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)]. • По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської. • Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́. • -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)]. • -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)]. • Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що. • Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти. • Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють. • Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2; 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)]. • Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)]. • Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів; 8) лице́; см. Поли́чное; 9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность). • По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т. • Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?). • По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го. • По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять. • Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким. |
| Ловела́сничать – ловеласува́ти, лабу́з(н)итися до ко́го, лиця́тися з ким; срв. Уха́живать, Волоки́тничать. [І лиця́вся то з тіє́ю, то з дру́гою лю́бо (Шевч.). Запа́ла йому́ в о́ко, поча́в лабу́знитись (Мирн.)]. |
| Малова́то, нрч. – о́бмаль, о́маль, на-о́маль, на́маль, нама́лі, не гурт, о(б)ма́лкувато, пома́лкувато. [Та ба́чите – в ме́не тепе́р гро́шей о́бмаль (Грінч.). Хри́стя згада́ла, що води́ о́маль, ухопи́ла ві́дра і побі́гла до сусі́днього коло́дязя по во́ду (Мирн.). Мо́же хлі́ба на-о́маль бу́де, та вже ви́бачте (Кониськ.). Тре́ба купи́ти, а гро́шей на-ма́лі (Квітка). У на́шому селі́ на́маль землі́ (Харк.). Гро́шей у ме́не не гурт (Звин.). Та воно́ таки́ бач сього́ бо́рошна обма́лкувато бу́де (Новомоск.). Хіба́ й без ваги́ на о́ко не зна́ти, що ома́лкувато? (Кониськ.)]. |
| Мета́ться, мё́тываться –
1) (страд. з.) – а) (быть бросаемым) ки́датися, мета́тися, бу́ти ки́даним; (об искрах, огне) си́патися, бу́ти си́паним, (о паре) ора́тися, бу́ти о́раним, (о стоге) кла́стися, бу́ти кла́деним и т. д. -ться в глаза – ки́датися в о́чі, впада́ти в о́ко (в о́чі); б) (о детёнышах животных) приво́дитися; в) (об икре) викида́тися; г) (о шитье) наживля́тися, ши́тися на живу́ ни́тку; фастриґува́тися; (о петлях) обкида́тися; 2) (взаимн. з.) ки́датися чим. [Ді́ти ки́даються сніжка́ми (Київщ.)]; 3) -ться, метну́ться (возвр. з.) – ки́датися, ки́нутися, мета́тися, метну́тися, бо́рсатися, шата́тися, шатну́тися, ша́снутися, шиба́тися, шибну́тися, шварга́тися, (суетливо) метуши́тися, (бегать) га(й)са́ти; (от укуса насекомых: о животн. и перен. о людях) ґе́дзатися, ґе́дзкатися, ґзи́тися, дрочи́тися. [Над кру́чею ки́далась, як ча́йка, Фатьма́ (Коцюб.). Всю ніч мета́вся та вереща́в, не даючи́ спа́ти (Франко). Бо́рсався з нестерпу́чого бо́лю, але́ мовча́в (Грінч.). Шатну́всь по всій ха́ті – нема́ ніко́го (Рудч.). Шиба́ється, як чорт по пе́клі (Номис). Бурсачва́ шварга́лась по кла́су (Еварн.). Безси́ло метуши́ться між буржуазі́єю і пролетарія́том (Азб. Ком.). Гаса́ли по ву́лицях (Леонт.). Крича́ла, ґе́дзалась, кача́лась (Котл.)]. • -та́ться во все стороны – ки́датися на всі бо́ки. • -тся как угорелый, как угорелая кошка, как цыган на торгу (на ярмарке) – ки́дається (бі́гає) як очмарі́лий (очемері́лий) кіт, як попе́чений, як посо́лений, як ци́ган на я́рмарку. • Кровь -нё́тся в голову – кров ки́неться в го́лову. |
| Ме́ткий – влу́чни́й, влу́чли́вий, цілки́й, цільни́й. [Ки́дає влу́чні фра́зи (Н.-Лев.). Цілки́й стріле́ць (М. Грінч.)]. • -кий взгляд, глаз – влучни́й (влу́чли́вий) по́гляд, влучне́ (влу́чли́ве) о́ко. • -кая пуля – влучна́ (цілка́) ку́ля. • -кий выстрел – влу́чни́й, цільни́й стріл. • -кая трава, бот. Melampyrum nemorosum L. – пере́стріч (-чу) (гайови́й), бра́тки (-ток); см. Ива́н-да-Ма́рья. |
| Наблюда́тельный –
1) спостере́жливий, ува́жливий, кмітли́вий, примі́тливий, замі́тливий. [Спостере́жливий дослі́дник (Крим.). Ува́жливий чолові́к (Куліш). Але́ кмітли́ве о́ко Бала́бушихи прикмі́тило на їх тонкі́ сорочки́ з гола́нського полотна́ (Н.-Лев.). Примі́тлива ді́вчина, – усе́ в хазя́йстві перейма́ (Лохв.). Оди́н кивне́, дру́гий моргне́, тре́тій засміє́ться, а мій ми́лий замі́тливий, – мені́ не мине́ться (Грінч. III). Пани́ч Па́влик у нас ду́же замі́тливі (Сл. Гр.)]. • -ный ум – спостере́жливий ро́зум; 2) (служащий для наблюдения) спостережни́й, спостерега́льний, дозо́рн[ч]ий. [На шпилі́, посере́д густо́го бо́ру, збудо́вано капли́цю і дерев’я́ну ру́блену ве́жу – військову́ спостерега́льну сті́йку (Тутк.)]. • -ный пункт – спостере́жний (спостерега́льний, дозо́рн[ч]ий) пункт, дозо́рча то́чка. |
| Нагла́з, нрч. – на о́ко, на по́гляд. |
| Нагу́л –
1) (действие) – а) нагу́лювання, вигу́лювання, оконч. нагуля́ння, ви́гуляння; б) надбава́ння, придбава́ння, нако́хування, оконч. на[при]дба́ння́, накоха́ння; в) випаса́ння, оконч. ви́пасення, ви́пас (-су). Срв. Нагу́ливать. • Гуртовщик взят для -ла скота – взяли́ (взя́то) гуртопра́ва худо́бу випаса́ти (или щоб худо́бу випаса́в). • Отдали скот в -гу́л – віддали́ (ві́ддано) худо́бу на ви́пас. • Скот в -ле – худо́ба на ви́пасі; 2) (результат) нагу́л (-лу), (жир) сить (-ти), са́ло. • -лу по пуду на скотину будет – нагу́лу по пу́дові на худоби́ну бу́де. • Наш парень с -лом: глаз подбили – в на́шого па́рубка гости́нець: о́ко підби́те. |
| Нака́лывать, наколо́ть –
1) (выкалывать остриём на чём-либо) нако́лювати, наколо́ти що и чого́, вико́лювати, ви́колоти що, (о мног.) понако́лювати, повико́лювати; (тесто) нако́лювати, наколо́ти, поколо́ти що. [На́що ти наколо́в тут сті́льки дірочо́к? (Київщ.). Спе́ршу взіре́ць на папе́рі вико́лює, а тоді́ вишива́є (Богодух.)]. • -ть тело – нако́лювати (татуюва́ти), наколо́ти (нататуюва́ти) ті́ло; 2) (натыкать на остриё) нашпи́лювати, нашпили́ти, настро́млювати, настроми́ти, наштри́кувати, наштрикну́ти, (о мног.) понашпи́лювати, понастро́млювати, понаштри́кувати що на що. [Нашпили́в мете́лика (Київ)]; 3) (прикалывать) пришпи́лювати, пришпили́ти (о мног.) попришпи́лювати що на що. [Пришпили́ла на го́лову кві́ти (Київщ.)]; 4) (глаз, палец, ногу на что) нако́лювати, наколо́ти о́ко, па́лець, но́гу, ско́лювати; сколо́ти, пробива́ти, проби́ти па́лець, но́гу на що, (о мног.) понако́лювати, поско́лювати, попробива́ти; см. ещё Нака́лываться 2. [Ой, поло́ла ді́вчина пастерна́к, та сколо́ла ні́женьку на будя́к (Пісня)]; 5) (свиней, поросят) нако́лювати, наколо́ти, (скота) нарі́зувати, нарі́зати, (о мног.) понако́лювати, понарі́зувати чого́; 6) (дров, сахару, льда) нако́лювати, наколо́ти, нару́бувати, наруба́ти, (лучины) нако́лювати, наколо́ти, наски́пувати, наскипа́ти, (камня) набива́ти, наби́ти, налу́пувати, налупа́ти, (о мног.) понако́лювати и т. п. чого́. Нако́лотый – 1) нако́лотий и нако́лений, ви́колотий и ви́колений, понако́люваний, повико́люваний; поко́лотий и поко́лений; нататуйо́ваний; 2) нашпи́лений, настро́млений, наштри́кнутий, понашпи́люваний и т. п.; 3) пришпи́лений, попришпи́люваний; 4) нако́лотий, нако́лений, ско́лотий, проби́тий; 5) нако́лотий, нако́лений, понако́люваний; нарі́заний, понарі́зуваний; 6) нако́лотий, нако́лений, нару́баний, наски́паний, наби́тий, налу́паний, понако́люваний и т. п. |
| I. Нака́пывать и Нака́пливать, нака́пать –
1) на́капувати, нака́пати, (внутрь) закро́плювати и закропля́ти, закропи́ти, (о мног. или во мн. местах) понака́пувати, позакро́плювати чого́ или чим. [Нака́пай мені́ ка́пель (Київ). Нака́пала олі́єю на насті́льник (Канівщ.). Закропи́ три ка́пки в о́ко (Звин.)]; 2) см. Накра́пывать. • Нака́панный – нака́паний, понака́пуваний; закро́плений, позакро́плюваний. -ться – 1) (стр. з.) нака́пуватися, бу́ти нака́пуваним, нака́паним, понака́пуваним и т. п. [Пога́но нака́пуються ка́плі (Богодух.)]; 2) (вдоволь, сов.) нака́патися, накра́патися; срв. Ка́пать. |
| I. Намё́тывать, намета́ть –
1) (набрасывать чего) накида́ти, наки́дати, мета́ти, намета́ти, наве́ргувати и наверга́ти, наве́ргати, (о мног.) понакида́ти, понаве́ргувати чого́. [Наве́ргали ку́пу камі́ння (Кам’янеч.)]. • -та́ть сена – наки́дати сі́на (в копну: в копи́цю; в стог: в стіг, в стіжо́к; на сеновал: в сінни́к). • Много ли -та́л пару? – чи бага́то наора́в па́ру (напарена́в, напа́ренив)?; 2) (детёнышей) мета́ти, намета́ти, приво́дити, приве́сти́ (маля́т) (о суке ещё) щени́ти, нащени́ти цуценя́т (щеня́т) и т. п.; см. Мета́ть 2. [Льви́ця так свині́ сказа́ла: «Ти намета́ла деся́ток порося́т, а я одно́ львеня́» (Боров.)]. • -та́ть икры – навикида́ти ікри́, нанере́ститися, нате́рти ка́шки; 3) (шить на живую нитку) нафастриґо́вувати, нафастриґува́ти, наживля́ти, наживи́ти (ни́ткою), (о мног. или во мн. местах) понафастриґо́вувати, понаживля́ти (ни́ткою) що; (петли) обкида́ти обки́дати, (о мног.) пообкида́ти (пете́льки́, за́стіжки́); 4) (руку) набива́ти, наби́ти, нала́мувати и нало́млювати, налама́ти и наломи́ти, (о мног.) понабива́ти, понала́мувати и понало́млювати ру́ку. • -та́ть глаз – налама́ти, (навчи́ти) о́ко. Намё́танный – 1) наки́даний, наме́таний, наве́рганий, понаки́д(ув)аний, понаве́ргуваний; нао́раний; 2) наме́таний, приве́дений; навики́даний, нате́ртий; 3) нафастриґо́ваний, понафастриґо́вуваний, нажи́влений, понажи́вляний (ни́ткою); обки́даний, пообки́д(ув)аний; 4) наби́тий, нала́маний и нало́млений. • -ная рука – наби́та (нала́мана, призвича́єна) рука́. • -ный глаз – зви́чне (нала́мане, на́вче́не) о́ко. -ться – 1) (стр. з.) накида́тися, бу́ти наки́даним, понаки́д(ув)аним и т. п.; 2) (навыкать) привча́тися, привчи́тися, призвича́юватися, призвича́їтися (до чо́го), нала́муватися, налама́тися, набива́ти, наби́ти ру́ку, (о мног.) попривча́тися, попризвича́юватися, понабива́ти ру́ку. [Давні́ш я цього́ не вмі́в, тепе́р налама́всь (Звин.)]; 3) (вдоволь, сов.) – а) наки́датися, намета́тися, наве́ргатися и т. п.; срв. Мета́ть; б) наки́датися, наметуши́тися и т. п.; срв. Мета́ться 2 и 3. |
| Намеча́ть, наме́тить –
1) (меткой, знаком) значи́ти, познача́ти и позна́чувати, позначи́ти, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, наміча́ти, намі́тити, (зарубками) карбува́ти, накарбува́ти, (клеймом) таврува́ти, натаврува́ти, клейн[м]и́ти, наклейн[м]и́ти, (товары) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) поназнача́ти и поназна́чувати, позначи́ти, поза[повід]знача́ти и поза[повід]зна́чувати, понаміча́ти, помі́тити, покарбува́ти, потаврува́ти, поклейн[м]и́ти, пошта[е]мпува́ти що. [Узя́в за́ступ та лопа́ту, пішо́в ямки́ значи́ти (ЗОЮР II). Позначи́в соки́рою дерева́ ті, що руба́ти (Богодух.). Позначи́в найкра́щі кавуни́ (Сл. Ум.). Зазначи́ сього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.). Став ко́жний заробля́ти вла́сний хліб, ора́ти зе́млю, зазнача́ти ме́жі (Крим.). Помі́тили всі рушники́ (Сл. Ум.)]. • Он -тил это место карандашом – він за[від]значи́в це мі́сце олівце́м; 2) (перен.: в мыслях) наміча́ти, намі́тити, накре́слювати, накре́сли́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти що. [Молоди́й уче́ний накре́слив собі́ широ́кий план робо́ти (В. Підмог.)]. • Он -тил себе эту цель – він ви́значив собі́ цю мету́. • -тить в общих чертах что – намі́тити (накре́сли́ти) в зага́льних ри́сах, (очертить) зачеркну́ти що. [Кулі́ш про́бував зачеркну́ти вже й ме́жі украї́нської кри́тики (Рада)]. • -ча́ть, -тить путь кому, чему – наміча́ти, намі́тити, назнача́ти, назначи́ти, назнамено́вувати, назнаменува́ти шлях (путь, сте́жку) кому́, чому́. [Намі́тити шляхи́ майбу́тньої робо́ти (Пр. Правда). Поста́вили на науко́вий грунт украї́нське пита́ння та назначи́ли стежки́, яки́ми да́льшим поколі́нням ле́гше було́ йти (Доман.). (Кві́тка і Шевче́нко) познаменува́ли на́шій слове́сності пра́вий і дале́кий шлях (Куліш)]. • -ча́ть ряд мероприятий – наміча́ти (накре́слювати) ни́зку за́ходів. [На́ша програ́ма накре́слює ни́зку за́ходів (Азб. Комун.)]; 3) (наглядывать кого, что) наміча́ти, намі́тити, нагляда́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити, назори́ти, наба́чити, назна́ти кого́, що, взя́ти на о́ко, наки́нути о́ком кого́, (для какой л. цели ещё) націля́ти, наці́лити кого́, (упорно, диал.) наповра́титися. [Я вже нази́рила тели́чку, – коли́-б ті́льки на гро́ші зби́тися, за́раз куплю́ (Кониськ.). Ота́ ді́вчина, що я назори́в, – моя́ бу́де (Червоногр.). Ви́важив две́рі, щоб живоси́лом схопи́ти дочку́ безтала́нних пожильці́в, яку́ назна́в собі́ рані́ш (Крим.). И́нші соба́ки взяли́ на о́ко онучкаря́ – біжа́ть попри віз, хапа́ють зуба́ми за коле́са (Франко). Капіта́н наки́нув о́ком Окса́ну та й поча́в її́ хвали́ти (Квітка). Або́ забіжи́ куди́-не́будь, або́-що, бо тебе́ наці́лили у при́вод (Квітка). Наці́лили мене́ обікра́сти (Канівщ.). Вже коли́ наповра́тилися вкра́сти мою́ тели́цю, то вкра́дуть! (Звин.)]; 4) (нацеливаться в кого, во что) націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що, поціля́ти, поці́лити що, наміря́ти(ся), намі́ритися на (в) ко́го. Наме́ченный – 1) позна́чений, назна́чений, за[від]зна́чений, намі́чений, накарбо́ваний, накле́йнений/накле́ймлений, нашта[е]мпо́ваний, поназна́чуваний, помі́чений и т. п. [Йду до своє́ї намі́ченої стежи́ночки (М. Вовч.)]; 2) намі́чений, накре́слений, ви́значений, назна́чений, заче́ркнутий, назнамено́ваний. • Итти прямо к -ной цели – простува́ти до ви́значеної мети́. • -ный к исполнению – призна́чений (намі́чений) до викона́ння; 3) нагля́джений, нагля́нутий, нази́рений, назо́рений, на́знаний, взя́тий на о́ко, нагля́нутий о́ком, наці́лений. -ться – 1) (стр. з.) значи́тися, назнача́тися, бу́ти назна́чуваним, назна́ченим, поназна́чуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы – намі́чено розгля́нути (обміркува́ти) такі́ пита́ння. • -ются новые пути – намі́чено нові́ шляхи́. • -ются такие кандидаты – намі́чено таки́х кандида́тів; 2) (возвр. з.) зазнача́тися, зазначи́тися, визнача́тися, ви́значитися, наміча́тися, намі́титися. [На схо́ді почало́ пробива́тися крізь хма́ри со́нце; спе́ршу зазначи́лося бліди́м ма́товим кружа́лом (Грінч.). Те, що мо́же ви́значитися на о́брію ново́ї доби́ (Рідний Край)]; 3) (вдоволь, сов.) намі́титися, (зарубками) накарбува́тися, (целясь) націля́тися и т. п.; срв. Ме́тить. |
| Напока́з, нрч. – на-по́ка́з, навка́з, (гал.) на по́зі́р, (для вида) про лю́дське о́ко. [На ві́кнах крам порозкла́даний на-пока́з (Київ). На карбо́ванця ку́пить, а жме́ню гро́шей ви́тягне на-пока́з (Богодух.). Ма́чуха в їх про лю́дське о́ко до їх до́бра, а без люде́й сичи́ть, як га́дина (Київщ.)]. • Это работа -ка́з – це робо́та на-пока́з (про лю́дське о́ко); це неміцна́ робо́та. |
| Направля́ть, напра́вить –
1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)]. • Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)]. • -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами. • -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́. • Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?; 2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)]; 3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)]. • -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)]. • -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)]. • -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум. • -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще). • -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́; 4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)]. • -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що. • -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го; 5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)]; 6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що. • -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву. • -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру; 7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)]; 8) (только сов.) – а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)]. Напра́вленный – 1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)]; 2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)]; 3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений; 4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)]; 5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.; 6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.; 7) сте́ртий, пости́раний; 8) – а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.; б) покеро́ваний, попра́влений. |
| Напрогля́д, нрч. – на о́ко, о́ком; врі́вень, врі́вні. • Пройти -ля́д – о́ком змі́ряти, (пронивеллировать) змі́ряти спади. |
| Нару́жно, нрч. – зо́ко́ла, зоко́лу, зве́рху, по(з)верхо́во; зо́внішньо, назо́вні, зовні́, надві́рно; (на вид) на по́гляд, з по́гляду, на взір, на о́ко, з позо́ру, з ви́ду; срв. Вне́шне (под Вне́шность 5). [Назо́вні ко́жен з них ні́би й нія́к не зміни́вся (В. Підмог.). Тон його́ мо́ви – ла́гідний зовні́ (В. Підмог.)]. • Он только -но добродетелен – він ті́льки на по́гляд (назо́вні) доброче́сний, він ті́льки здає́ться доброче́сним. |
| Насыща́ть, насы́тить –
1) (накармливать досыта) нагодо́вувати, нагодува́ти (доси́та, досхочу́, до-не́(с)хочу), (обычнее в возвыш. речи) насища́ти и наси́щувати, сити́ти, насити́ти, (о мног.) понагодо́вувати, понасища́ти и понаси́щувати кого́ чим; срв. Нака́рмливать. [Жадню́чого не нагоду́єш (Київщ.). Ста́ршого си́на сити́ть, жа́лує, поважа́є (Ант.-Драг.). Тру́пи-б тлі́ли та сити́ли і без то́го си́ту зе́млю (Мирний)]; 2) (перен.) насища́ти и наси́щувати, насити́ти кого чим; (удовлетворять) задовольня́ти и задово́л(ьн)ювати, задовол(ьн)и́ти, вдовольня́ти и вдово́л(ьн)ювати, вдовол(ьн)и́ти кого́ чим. [Срі́блом-зло́том пані́в насища́ти (ЗОЮР II). Думки́ насища́й мину́лим ща́стям (Куліш). Чита́ючи, ду́шу свою́ насища́є сло́вом (Грінч.). Є чим се́рце насити́ти (Федьк.). Не насити́в своє́ї по́мсти (Сторож.)]. • -тить любознательность чью – вдовольни́ти допи́тливість (жадо́бу до знання́) чию́, насити́ти знаттєлюби́вість (знаттєлю́бність) чию́; 3) хим. и перен. – наси́ч[щ]увати, насити́ти що чим. Насы́щенный – 1) нагодо́ваний, наси́щений, понагодо́вуваний, понаси́щуваний; 2) наси́щений; задово́л(ьн)ений, вдово́л(ьн)ений; 3) наси́ч[щ]ений. [Лю́бо їй ди́хати те́плим пові́трям, наси́ченим па́хощами (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) нагодо́вуватися, бу́ти нагодо́вуваним, нагодо́ваним, понагодо́вуваним; наси́ч[щ]уватися и насища́тися, бу́ти наси́ч[щ]уваним, наси́ч[щ]еним, понаси́ч[щ]уваним и т. п. [Око́лишня ти́ша наси́чена була́ триво́гою (Коцюб.)]; 2) (наедаться) наїда́тися, наї́стися (доси́та, досхочу́, до-не́(с)хочу) чим, чого́ и з чо́го, заїда́тися (редко), заї́стися, доїда́ти (редко), дої́сти, заживля́тися, заживи́тися, (слегка) оживля́тися, оживи́тися, (обычнее в возвыш. речи) насища́тися и наси́щуватися, насити́тися чим, (о мног.) понаїда́тися, позаїда́тися (редко), позаживля́тися, понасища́тися и понаси́щуватася; (удовлетворяться) вдовольня́тися, вдовол(ьн)и́тися; срв. Наеда́ться 2. [Я вже наї́вся, – не хо́чу бі́льше (Гайсинщ.). Сіда́й обі́дай, – грушка́ми (з грушо́к) не наїси́ся (Брацл.). Наш люд то́ї землі́ ніко́ли не наїда́ється: хоч-би й скі́льки мав, хо́четься ще бі́льше (Звин.). Не доїси́ стра́вою, то намага́й хлі́бом (Чуб. III). Що сама́ пої́м-же (гру́ші), то не оживлю́ся, а ми́лому однесу́, сла́ви наберу́ся (Гнідич). «Їж», – ка́же, – «насища́йся!» (Свидн.). Ї́ли хліб і насити́лися (Морач.). Купи́ти хлі́ба до́сить, щоб насити́тись (Франко). І ї́ли і вдовольни́лись усі́ (Морач.)]; 3) (перен.) насища́тися и наси́щуватися, насити́тися чим, (удовлетворяться) задовольня́тися, задовол(ьн)и́тися, вдовольня́тися, вдовол(ьн)и́тися чим; (наслаждаться) ті́шитися, втіша́тися, наті́шитися чим и з чо́го, (преимущ. лицезрением) напаса́тися, напа́стися чим. [Не насити́ться о́ко, ди́влячись, не напо́вниться у́хо, слу́хаючи (Куліш). Ті, що жада́ють пра́вди, задовольня́ться (Біблія). Як напасе́ться його́ ті́лом, поба́чить тоді́, що помили́лась ви́бором (Куліш)]; 4) хим. и перен. – наси́ч[щ]уватися, насити́тися. |
| I. На́тя́г –
1) бочарн., кузн. – натяга́ч (-ча́). [Для надіва́ння обручі́в на бо́чку вжива́ють особли́вого стру́мента, що зве́ться «натяга́ч» (Бонд. виробн.)]; 2) бот. – а) (Paris quadrifolta L.) воро́няче о́ко, вороні́вка, хреща́те зі́лля, хре́ст-трава́, волосі́нник (-ку); б) см. Мы́льник 1. |
| Небоскло́н –
1) небосхи́л (-лу), (небосвод) небозві́д (-во́ду). [Небосхи́л нерухо́мо схили́всь, і пливло́ я́сне со́нце горо́ю (Грінч.). На півде́нно-за́хідньому краю́ небозво́ду ви́сіла чо́рна хма́ра (Франко)]. • Литературный, политический и т. п. -скло́н – літерату́рний, політи́чний и т. п. небосхи́л (о́брій, гал. о́вид). [Оповіда́ння Ма́рка Вовчка́ бли́снули на на́шому літерату́рному небосхи́лі (Рада). Хма́ри на на́шому політи́чному о́виді (Діло)]; 2) (горизонт) крайне́бо (-ба), о́брій (-рію), (гал.) о́вид (-ду), (реже) небосхи́л. [Чо́рна хма́ра обійма́ла крайне́бо (Коцюб.). О́ко бі́гло сніга́ми аж до крайне́ба і не ма́ло на чо́му спини́тись (Коцюб.). Те́мна хма́рка на о́брії, тонка́ ку́рява ди́му, таємни́че росла́ з поро́жняви в я́сне не́бо (Кінець Неволі). В кві́тах пала́є небосхи́л (Олесь). Небосхи́л гори́ть і ві́ти золоти́ть (М. Рильськ.)]. |
| Неве́рный –
1) (вероломный, изменяющий) неві́рний, (сщ.) неві́рник, (ненадёжный) непе́вний, (склонный к изменам) зрадли́вий, зра́дний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непе́вний. [З неві́рною дружи́ною куди́ піду́, то заги́ну (Пісня). Неві́рний (непе́вний) при́ятель (Київ). Чо́вен непе́вний воді́ доручи́в (Л. Укр.). Зрадли́вий чолові́к (Київ)]. • -ная женщина – неві́рна (зрадли́ва) жі́нка (же́нщина), неві́рниця. • -ное счастье – непе́вне ща́стя. • -на их любовь – непе́вна (зрадли́ва, зра́дна) їх любо́в, непе́вне (зрадли́ве, зра́дне) їх коха́ння; 2) (ложный) неправди́вий, неві́рний, (неправильный) несправедли́вий, непра́вильний, непопра́вний, (неосновательный) неслу́шний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий, (фальшивый) фальши́вий. [Неправди́ве змалюва́ння поді́ї (Київ). Несправедли́ве (неслу́шне) заува́ження (Київ). Чи ві́рна на́ша, чи хибна́ доро́га? (Франко)]. • -ный вес – неправди́ва (несправедли́ва) вага́. • -ный взгляд (в перен. знач.) – неправди́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд. • -ное вычисление – непра́вильне (неві́рне) обчи́слення. • -ный (фальшивый) голос – фальши́вий го́лос. • -ное известие – неправди́ва (помилко́ва, грубо: брехли́ва) (з)ві́стка. • -ный ответ – неправди́ва (хи́бна́, помилко́ва) ві́дповідь. • -ный перевод – непра́вильний (непопра́вний, неві́рний) пере́клад. • -ный путь – непе́вна (хи́бна́) путь (доро́га). • -ный слух (молва) – неправди́ва (грубо: брехли́ва) чу́тка. • -ный счёт (бухг.) – непра́вильний (неві́рний) раху́нок. • -ные часы – непра́вильний (неві́рний) годи́нник; 3) (нетвёрдый, неустойчивый) непе́вний, невпе́внений; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й; (капризный) химе́рний. [Дрібни́м, непе́вним кро́ком пішо́в бічно́ю ву́лицею (Коцюб.). Бли́має непе́вний о́гник (Р. Край)]. • -ный взгляд (в прям. знач.) – непе́вний (невпе́внений) по́гляд, непе́вне о́ко. • -ный (неуверенный) голос – непе́вний (невпе́внений) го́лос. • -ная походка – непе́вна (невпе́внена, хитка́) хода́. • -ный свет, блеск – непе́вне (химе́рне) сві́тло, непе́вний (химе́рний) блиск. • -ные тени – непе́вні (хисткі́, химе́рні) ті́ні; 4) (сомнительный, ненадёжный) непе́вний. • -ное дело – непе́вна спра́ва; 5) (не исповедующий господств. веры) неві́рний, (сщ.) не́вір (-ра, м. р.), неві́ра (-ри, общ. р.), неві́рник, -ниця, (соб.) неві́рство; (язычник, -ница) пога́нин (стар.) пога́н (мн. -га́ни) пога́нка, (соб.) пога́нство; (басурманский) бузуві́рний, (сщ.) бузуві́р (-ра), -ві́рка; срв. Неве́рующий 1. [Абдулла́ су́мно диви́вся на цього́ неві́рного, з котри́м так до́вго змага́вся (Олм. Примха). Ця, ба́чте, неві́ра, то й темни́ці доладу́ не вмі́є змурува́ти, – не то що ми, христия́ни (М. Вовч.). Христия́ни става́ли ученика́ми неві́рника (Павлик). Бо незря́чий сей пога́нин був, ще ві́рив непохи́тно в честь і в ві́рність (Крим.)]; 6) (недоверчивый) неві́рний, неймові́рний. • Фома -ный – Хома́ неві́рний, Хома́ неймові́рний (Л. Укр.). [Знайшо́вся таки́ оди́н Хома́ неві́рний, та так Хомо́ю і зва́вся (Франко)]. |
| Неви́димый –
1) (скрытый от глаз) невиди́мий, (не только незримый) незри́мий, (невидный) неви́дний, (никем не замеченный) неба́чений. [Замо́вкли музи́ки, співці́ невиди́мі співа́ють (Л. Укр.). Немо́в вела́ розмо́ву з яки́мись невиди́мими сусі́дами (Франко). Ми несли́ кайда́ни невиди́мі (Л. Укр.). Я поба́чив, що стою́ ни́шком, незри́мий, у його́ кімна́ті (Крим.). Ти зде́ржуєш усю́ будо́ву на́шу, хоч сам неви́дний (Л. Укр.). Проща́лися ми без сльози́ни, а неба́чені сльо́зи дави́ли (Грінч.)]. • -мый спектр – невиди́мий спектр. • -мые чернила – невиди́ме чорни́ло. • -мый глазом – неви́дний на о́ко; недосту́пний о́кові (зо́рові). [За́хисток, недосту́пний лю́дському о́кові (Грінч.)]. • Отдалённые звёзды -мы простым глазом – дале́ких (відда́лених) зір не ви́дно го́лим (про́стим) о́ком (на го́ле о́ко); 2) (недоступный зрению) невиди́мий, незри́мий. [З рече́й види́мих лю́ди почали́ перено́сити озна́ки на ре́чі невиди́мі (Рада). Ві́тер бив по поля́х свої́ми невиди́мими кри́лами (Грінч.). Немо́в міцна́, невиди́ма рука́ вхопи́ла його́ за гру́ди (Франко). Спіши́ть до незри́мої ці́ли (Франко)]. • -мый мир – невиди́мий (незри́мий) світ. • -мая сила – невиди́ма (незри́ма) си́ла; 3) (незамечаемый) непомі́тний, непримі́тний; срв. Незаме́тный. [Огне́нне ко́ло со́нця си́пле непримі́тними і́скорками жа́ру (Мирний)]. • -мые миру слезы – непомі́тні (невиди́мі, неви́дні) для сві́ту сльо́зи. |
| Невооружё́нный – неозбро́єний. • -ный глаз – го́ле (про́сте) о́ко. • -ным глазом – го́лим (про́стим) о́ком, на го́ле о́ко. |
| I. Недо́брый, прлг. –
1) недо́брий (для ко́го, до ко́го), (злой) лихи́й, злий; (негуманный, бесчеловечный) нелю́дяний (для ко́го); (неприязненный) недо́брий, непри́язний (до ко́го). [В (його́) го́лосі забрині́ло щось жорстке́, недо́бре (Л. Укр.). Лиха́ люди́на (Київщ.). Яки́й він до́брий був для вас, а ви для його́ сирі́т такі́ нелю́дяні (Свидн.). Хто (з нас був) непри́язний, – щоб до́брости вчи́вся (Самійл.)]; 2) (дурной) недо́брий, лихи́й, (нехороший) нега́рний, пога́ний; (неблагоприятный) недо́брий, лихи́й, злий. [Прийшли́ ві́сті недо́брі (Шевч.). Сла́ва на все село́ недо́брая ста́ла (Шевч.). Наді́йде годи́на зла́я (Рудан.)]. • -рый глаз – лихе́ (пристрі́тне, навро́чливе, урі́чливе, урі́чне) о́ко. [Лихи́м о́ком гля́нули на нас (Гоголь)]. • -рое дело (о грабеже, разбое) – лихе́ ді́ло, лихи́й учи́нок, злочи́нство. • -рые люди (молодцы) – недо́брі лю́ди (хло́пці). • -рое место – нечи́сте мі́сце. • -рый товар – недо́брий (недобро́тний, пога́ний) крам. • В -рый час – в недо́бру (лиху́) годи́ну, в недо́брий час, недо́брої (лихо́ї) годи́ни. [Шану́йтеся в недо́бру годи́ну (Шевч.). В недо́брий час з того́ нері́вні ти насмія́лась (Шевч.)]. |
| Нело́вко, нрч. –
1) неспри́тно, (неуклюже) незгра́бно, (диал., вульг.) неокови́рно, невкови́рно, (мешковато: об одежде) бахма́то, (о человеке) вайлува́то, (непроворно) немото́рно, неме́тко, (неумело) невпра́вно; срв. Ло́вко. [Тро́хи незгра́бно гла́див її́ доло́нею по бі́лій голо́вці (Л. Укр.)]. • Вы всё делаете -ко – ви все ро́бите (у вас все́ ро́биться) незгра́бно (немото́рно, невпра́вно). • Он -ко танцует – він незгра́бно танцю́є; він невпра́вно танцю́є; 2) (неудобно: о вещи) незру́чно, не з руки́, невигі́дно, непохва́тно, (немётко) неза́машно, неки́дко. [Підмости́ сі́на, бо невигі́дно сиді́ти (Звин.). Сіда́йте в крі́сло, – на тому́ стільці́ невигі́дно вам бу́де (Київ). Непо́хватно склав, то й незру́чно нести́ (Мирг.)]. • -ко сделанный, пошитый – недола́дно (не до ладу́) зро́блений, поши́тий. • Платье -ко сидит – вбра́ння лежи́ть нега́рно (не до ладу́, недола́дно, неуклюже: незгра́бно, мешковато: бахма́то); 3) (неудобно: о положении и т. п.) ні́я́ково, незру́чно, нега́рно, недо́бре, (диал.) ні́я́ко, яково́сь, ва́рівко. [Синя́вський нія́ково посміхну́вся (Ле). Розмо́ву почина́є незру́чно яки́мись ури́вками (Грінч.)]. • Делается, сделалось -ко – ро́биться (стає́), зроби́лося (ста́ло) ні́я́ково (незру́чно, недо́бре). [Тому́ й зовсі́м нія́ково ста́ло (Номис). Рома́нові ро́биться нія́ково (Васильч.)]. • Он чувствует себя -ко – він себе́ почува́є ні́я́ково (ні в сих, ні в тих), він ні́якові́є. • Он почувствовал себя, ему стало -ко – йому́ ста́ло ні́я́ково, він зні́якові́в. • Вы поступили -ко – ви зроби́ли (вчини́ли) негара́зд (недо́бре, нега́рно); 4) (неметко) невлу́чно; невлу́чли́во, невлу́чко. [І зно́ву невлу́чно уда́рив (Київ)]; 5) (сказ. безл. предл.) – а) ні́я́ково, незру́чно, нега́рно, недо́бре, (диал.) ні́я́ко, яково́сь, ва́рівко. [Андрі́єві було́ ні́яково (Коцюб.). Споча́тку було́ яко́сь ва́рівко: чужа́ люди́на, очеви́дно, тро́хи псува́ла на́стрій (Коцюб.)]. • Ему здесь как-то -ко – йому́ тут яко́сь ні́я́ково (недо́бре). • Ему -ко встречаться с вами – йому́ ні́я́ково (образно: не ви́дне о́ко) зустрів[ч]а́тися з ва́ми; б) (не годится, не подобает) не ли́чить, не годи́ться, не випада́є, ні́я́ково, незру́чно, нега́рно, недо́бре, не до ладу́, неподо́ба, (диал.) нечля́, ні́я́ко, яково́сь, (неприлично) непристо́йно, (зап.) непризвої́то. [Нія́ково мені́ з старця́ми зна́тися (Мартин.). Він почува́в себе́ нія́ково (Полт.). Ні, Ма́рку, нія́ко мені́ ма́тір’ю сиді́ти (Шевч.). Іски́нь, іски́нь, бо неподо́ба, не пристає́ хусти́на до ло́ба (Пісня). Нечля́ в день коло це́ркви блука́ти (Н.-Лев.). Тепе́р вже мені́ яково́сь іти́ по во́ду (Кременч.). Яко́сь на́віть непризвої́то самі́й прохо́джуватися (Л. Укр.)]. • Как-то -ко хвалить своих – яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.). |
| Неня́ть, -ся – не ня́ти (йму, ймеш), -ся, не бра́ти, -ся. • Он неймё́т веры – він не йме (не дійма́є, не дає́) ві́ри. • Ему веры нейму́т – йому́ ві́ри не ймуть. • Глаз видит, да зуб неймё́т – ба́чить о́ко, та зуб не йме. • Неймё́тся кому, безл. – корти́ть кого́ и кому́, неви́держка кому́, бере́ нетерпля́чка кого́. |
| Неотлу́чный – невідлу́чний, невідсту́пний, невідхі́дний, невідкли́чний, невідзи́вний. [Пля́шка з вино́м – його́ невідзи́вний това́риш (Франко)]. • -ный глаз, надзор, надзиратель – невідлу́чне (пи́льне) о́ко, невідлу́чний (невідсту́пний) до́гляд, невідлу́чний (невідхі́дний) догля́дач. |
| Нетро́нутый – нето́ркнутий, нето́рканий, неді́ткнений, (незадетый) незаче́плений, (несдвинутый, недвижный, непотревоженный) непору́шений, (диал. неру́шений), незру́шений, непору́шний, неру́шний, неруши́мий, (неначатый, непочатый, девственный) непоча́тий, (часто: девственный) неза́йманий, (о земле ещё) ціли́нний, цілико́вий. [По́слана на куше́тці й нето́ркана по́стіль особли́во рі́же о́ко (Коцюб.). На Дніпрі́ ще лід неру́шений лежи́ть (Київщ.). Земля́ несі́яна, незру́шена плуга́ми (Черняв.). Все (в кімна́ті) було́ ці́ле й непору́шне (Ор. Левиц.). Межа́ стої́ть неру́шною тро́хи не два́дцять літ (Кониськ.). Сю о́сінь до́вго лист неруши́мий стої́ть (Борз.). Широ́кий, необме́жений, неза́йманий степ (Коцюб.). Жде давно́ її́ неза́ймана тарі́лка (М. Рильськ.)]. • -тый морозом – нето́ркнутий (неприби́тий) моро́зом, неприморо́жений. • -тая душа – неза́ймана (неви́нна) душа́. |
| Нисходи́ть, низойти́ – схо́дити, зійти́ (вниз), (ц.-слав.) низхо́дити, низійти́, (спускаться) спуска́тися, спусти́тися, (свыше – при абстрактном суб’екте) сплива́ти, спли́сти́ и спливти́; (о ночи ещё) схо́дити, зійти́, запада́ти, запа́сти, (наступать) надхо́дити, надійти́. [Пома́лу спо́кій став схо́дити до ньо́го (Васильч.). На ти́хий бе́рег ніч зійшла́ (Грінч.). З високо́сти сплива́ла на одино́ке се́рце ла́ска (Коцюб.). Ніч запада́ла над старода́внім Ри́мом (М. Левиц.)]. • -ди́ть с горы – схо́дити (спуска́тися) з гори́. • Солнце -дит к закату – со́нце схиля́ється на за́хід. • -ди́ть, -ти́ к нуждам ближнего – згляда́тися, згля́нутися на потре́би бли́жнього, прихиля́тися се́рцем (ма́ти прихи́льне о́ко), прихили́тися се́рцем до потре́б бли́жнього. • Нисходя́ к мольбам чьим – прихиля́ючися до блага́нь чиї́х, (образнее) прихиля́ючи ву́хо до блага́нь чиї́х, згляда́ючися (згля́нувшися) на блага́ння чиї́. • -дя́ к человеческой слабости – згляда́ючися (згля́нувшися, зважа́ючи, зва́живши) на лю́дську слабоси́льність, потура́ючи лю́дській слабоси́льності. |
| Ночь –
1) ніч (р. но́чи, тв. ні́ччю, зв. но́че, мн. но́чі, ноче́й, но́ча́ми). [На майда́ні пил спада́є. Замовка́є річ… Ве́чір. Ніч (П. Тичина). Смерть – се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л. Укр.). По́дих тропі́чної тьмя́ної, п’я́ної но́чи (М. Рильськ.)]. • Апрельская ночь – квітне́ва ніч, ніч квітні́вка (Васильч.). • Варфоломеевская ночь, истор. – Бартоломе́єва ніч. • Воробьиная ночь – гороби́на ніч. • Глубокая (Глухая, Полная) ночь – глу́па (глуха́) ніч (полночь: пі́вніч, опі́вніч), (раньше полночи) пі́зні вля́ги (-гів). [Вже була́ глуха́ ніч, опі́вніч (Франко). Після пі́зніх вля́гів у нас ка́жуть: це було́ опі́вночі (Звин.)] Глубокой -чью, в глухую ночь – глу́пої но́чи, (реже) у глу́пу ніч. [Коли́ це глу́пої но́чи приліта́є со́кіл (Рудч.). Глу́пої но́чи на їх і о́гнищах ніко́ли не спала́хував жар (Кінець Неволі). Зоста́лася Окса́на сама́ собі́, у те́мну, глу́пу ніч, як па́лець (Квітка)]. • Звёздная ночь – зо́ряна ніч, (в поэзии ещё) ніч яснозо́ра (Грінч.). • Купальская ночь, см. Купа́льский. • Майская ночь – травне́ва (майова́, має́ва, ма́йська) ніч, ніч травні́вка (Васильч.); срв. Ма́йский 1. [Ма́йська ніч або уто́плена (Гоголь)]. • Поздняя ночь – пі́зня ніч, (раньше полночи) пі́зні вля́ги. • Поздней -чью – пі́зньої но́чи, пі́зніми вля́гами, (поздно ночью) пі́зно вночі́; см. ещё выше Глубокой -чью. • До поздней -чи – до пі́зньої но́чи, до-пі́зна, до пі́знього-пі́зна. [Ми сиді́ли до-пі́зна (Звин.)]. • В -чи (ед. ч.) – в но́чі, (ночью) вночі́. [Огняно́го коня́ ві́тер гнав – огняно́го коня́ – в но́чі (П. Тичина)]. • В ночь – а) в ніч. [Вдивля́вся в ніч стурбо́ваним по́глядом (М. Калин.)]; б) (ночью) вночі́. • В ночь не естся – вночі́ не ї́сться; в) (за́ ночь) за ні́ч. • В одну ночь этого не сделаешь – за одну́ ніч цього́ не зро́биш. • В одну из -че́й – одно́ї но́чи, (однажды ночью ещё) яко́сь уночі́, одного́ ра́зу вночі́. • В ночь на, в ночь с – на, см. I. На 1 в. • В весеннюю, тёплую и т. п. ночь – лі́тньої, те́плої и т. п. но́чи, у лі́тню, у те́плу и т. п. ніч. [Пла́чуть мої́ о́чі темне́нької но́чи (Метл.). Тоді́-ж таки, те́плої весня́ної но́чи дво́є йшли і… (Гр. Григор.). В ніч осі́нню піскова́ земля́ його́ гойда́є ні́жно, мов коли́ска (М. Рильськ.)]. • В ту, в эту ночь – тіє́ї, ціє́ї но́чи, ту, цю (сю) ніч, в ту, в цю ніч. [Тіє́ї но́чи він спав міцни́м сном (Олм. Примха). Ту ніч зо́всім не спав (Сл. Ум.). Пе́рший раз по сме́рті бра́та він засну́в цю ніч (Франко). Марі́я Стю́арт була́-б, якби́ не я, на во́лі сю́ ніч (Грінч.)]. В -чи (мн. ч.) – в но́чі, за ноче́й. [Пое́те, будь собі́ судде́ю, і в но́чі тьми і самоти́ спини́сь над вла́сною душе́ю (М. Рильськ.). Де, в які́ дні, в які́ но́чі (не лили́ся ви), сльо́зи жіно́чі! (Франко)]. • Всю ночь (напролёт), в продолжение (втечение) всей (целой) -чи – всю ніч, ці́лу (цілі́сіньку) ніч, про́тягом усіє́ї (ці́лої) но́чи, (зап.) через усю́ (ці́лу, цілі́сіньку) ніч; срв. Напролё́т 2 и Но́чь Но́ченски. [Не спав цілі́сіньку ніч (Київ). Через усю́ ніч пали́ли во́гнище (Ор. Левиц.)]. • Продолжающийся всю (целую) ночь – цілоні́чний. • В продолжение (втечение) долгих -че́й – до́вгими ноча́ми. [До́вгими ноча́ми не спа́ла вона́ і ду́мала (Грінч.)]. • За́ ночь – за ні́ч. [За ні́ч дої́демо (Брацл.)]. • За но́чь до этого – ніч перед цим (тим). • Ночь за -чью – ніч по но́чі, ніч за ні́ччю. [Ніч за ні́ччю й до́вгі дні я нудьгува́в (Велз)]. • К -чи – про́ти (реже навпро́ти) но́чи, (реже) під ні́ч. [Ви́їхали про́ти но́чи (Яворн.). Не розкажу́ про́ти но́чи, а то ще присни́ться (Шевч.). Ти куди́ йдеш під ніч? (Франко)]. • Не к -чи будь помянут (помянута и т. п.) – не про́ти но́чи зга́дуючи. [Він був, не про́ти но́чи зга́дуючи, висо́кий, як товка́ч (Яворн.)]. • Каждую ночь – що-но́чи, що-ні́ч, ко́жної но́чи, ко́жну ніч, ніч-у-ні́ч, ніч крізь ні́ч. [Що-но́чи йде на рі́чку до те́много га́ю (Л. Укр.). Дарма́ що-ні́ч дівчи́нонька його́ взгляда́є (Шевч.). Мені́ ко́жної но́чи сня́ться шляхи́, дерева́ (М. Ввч.). День-у-де́нь (изо дня в день), ніч-у-ні́ч не перестава́ла ма́ти пла́кати (Мирний)]. • Каждые две, каждые три -чи – що дві но́чі, що три но́чі. • На́ ночь – на́ ніч. [Ви́кинь ки́цьку на́ ніч надві́р (Брацл.). Бе́зліч пташо́к, зліта́ючись згра́ями на́ ніч на око́лишні ске́лі… (Кінець Неволі)]. • На́ ночь глядя – про́ти но́чи. • На следующую ночь – дру́гої но́чи, на дру́гу ніч. • По -ча́м – ноча́ми, вночі́. • Работать по -ча́м – працюва́ти ноча́ми (вночі́). • Ночь под что – ніч про́ти чо́го. [Ніч про́ти неді́лі (Кандід)]. • Ночь под новый год – новорі́чна ніч, ніч про́ти ново́го ро́ку. • В ночь под – вночі́ про́ти, про́ти но́чи. [Про́ти но́чи Макові́я (Шевч.)]. • В ночь под новый год – новорі́чної но́чи, вночі́ про́ти ново́го ро́ку. • Под покровом -чи – під покро́вом (під накриття́м, під кере́єю) но́чи, під вночі́шнім покро́вом. • При наступлении, с наступлением -чи, см. Наступле́ние 2. • Среди -чи – серед (реже посеред) ночи. • Той, этой, весенней и т. п. -чью, см. выше В ту, в эту, в весеннюю ночь. • Тёмной -чью – те́мної (ум. темне́нької) но́чи, (впотьмах) по́ночі. [На те́мній оде́жі світи́лися ру́ки, прозо́рі й моло́чні, як по́ночі порохно́ (Коцюб.)]. • День и ночь (днём и -чью) – (і) день і ніч, (і) вдень і вночі́. [(Химе́ри чо́рні) дра́жнять нас і день і ніч (Л. Укр.)]. • На дворе ночь – надво́рі ніч, (наступает ночь, темнеет) надво́рі поночі́є (сутені́є). • Нас застигла ночь – нас спости́гла (присти́гла, засти́гла, зу́спіла, захопи́ла, засту́кала) ніч; см. Застига́ть. [Аж засти́гла її́ ні́чка в доро́зі (Рудч.)]. • Ночь коротать – ніч корота́ти. • -че́й недосыпать – ноче́й недосипа́ти (недосипля́ти). • Проводить, провести ночь – перебува́ти, перебу́ти ніч, (ночевать, переночевать) ночува́ти, переночува́ти (ніч); срв. Прово́дить 4. [Ніч на перебули́ ве́село (Київ). Аби́ день переднюва́ти, аби́ ніч переночува́ти (Франко)]. • Хорошо ли вы провели ночь? – чи до́бре ви перебули́ ніч? чи здоро́ві ночува́ли? (Основа 1862). • Спокойной (покойной, доброй) -чи – на добра́ніч!, (реже) добра́ніч! до́брої но́чи! здоро́ві ночу́йте! [На добра́ніч, голу́бко коха́на! (Грінч.). Добра́ніч! у ви́рій ми, гу́си, простягли́ся (М. Хвильов.). Здоро́ві ночу́йте! (Франко)]. • Желать, послать спокойной -чи – на добра́ніч каза́ти (віддава́ти, дава́ти), сказа́ти (відда́ти, да́ти). [Горді́й, хоч за́вше люби́в поговори́ти на́ ніч з учи́телем, став каза́ти на добра́ніч (Васильч.). Прихо́дить Ста́сик одда́ти на добра́ніч (Коцюб.)]; 2) (темень) те́мрява, те́мнява, пі́тьма́; (нрч.: темно) по́ночі. [Та й по́ночі! не вздриш нічо́го, хоч о́ко ви́коли (Кобеляч.)]. • В лесу но́чь-но́чью – в лі́сі тьма тьме́нна (те́мно-прете́мно); 3) (невежество) те́мрява, темно́та. • Жить в -чи́ – жи́ти (коснеть: животі́ти, скні́ти, ни́діти) в те́мряві (в темно́ті); 4) (север) пі́вніч (-ночи), холо́дний край (р. кра́ю). |
| Окриве́ть –
1) ослі́пнути (отемні́ти) на одно́ о́ко, (по)збу́тися о́ка; 2) (сделаться хромым) окриві́ти. • Окриве́лый – сліпи́й (те́мний) на одно́ о́ко; (хромой) окриві́лий. |
| Окривля́ть, окриви́ть кого – позбавля́ти, позба́вити кого́ о́ка, сліпи́ти, осліпи́ти кого́ на одно́ о́ко. |
| О́пытный –
1) (основанный на опытах) до́свідни́й, експеримента́льний; (служащий для опытов) спро́бний; 2) -ный в своём деле – впра́вний, досвідни́й, досві́дчений в чо́му, свідо́мий спра́ви, би́тий. [Майсте́рно зро́блено – зна́ти впра́вну ру́ку. Ло́цман досвідни́й, тяму́щий ве́льми (Куліш). Досві́дчене о́ко лі́кареве відра́зу поба́чило, що слаби́й не жи́тиме. Хоч яко́го би́того госпо́даря пере́йде (Свидн.)]; 3) (в смысле житейского опыта) досві́дчений, бува́лий, би́тий. [За те, що я ще молоди́й і ма́ло досві́дчений, не погорду́йте ви пора́дою моє́ю (Грінч.). Не пита́й старо́го, а пита́й бува́лого]. • -ный человек – бува́лець (-льця), (вульг.) бува́йло. |
| О́рлий – о́рлій (о́рля, о́рле). [О́рлій по́гляд (М. В.). О́рле о́ко (Шевч.)]. См. Орли́ный. |
| Относи́ться, отнести́сь –
1) відно́ситися, відне́стися; 2) матем. – стосува́тися, бу́ти супроти́. [Два стосу́ється до чотирьо́х, як три до шістьо́х; или два супроти́ чотирьо́х те са́ме, що три супроти́ шістьо́х]; 3) см. Обраща́ться к кому; 4) -ся куда (подлежать чьему ведению, компетенции) – стосува́тися до ко́го, до чо́го, нале́жатися до ко́го, до чо́го. [Такі́ пита́ння стосу́ються до археоло́гії. Ця спра́ва нале́житься до вас]. • Это ко мне не -сится – це до ме́не не стосу́ється (не нале́житься). • Не к тебе -сится – не до те́бе річ, (шутл.) не твоє́ ме́леться, не до те́бе п’ють. • Относя́щийся к чему – нале́жний до чо́го. • Неотнося́щийся к делу – сторо́нній. [Тре́ба спини́тись тут ще на одні́й ні́би сторо́нній дета́лі (Єфр.)]. • Село -сится к такой-то волости – село́ тя́гне, нале́жить до тако́ї во́лости. [Село́ Токарі́ тя́гне до Бешки́нської во́лости]; 5) к кому, чему – ста́витися, поста́витися до ко́го, до чо́го; прийма́ти, прийня́ти що; (редко) по́стать узя́ти до чо́го. [До ме́не ста́вляться як до рі́дного. Як поста́вилася до тіє́ї зві́стки? По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (О. Пчілка)]. • -ся к чему с уважением – шанува́ти, пошанува́ти кого́, ста́витися, поста́витися з поша́ною (з пова́гою) до ко́го. • -ся пренебрежительно, отрицательно – не́хтувати кого́, що, помі́тувати ким, чим. • -ся легкомысленно – легкова́жити, злегкова́жити що. [Спра́ви ціє́ї не злегкова́жено]. • -ся хладнокровно, спокойно – ста́витися спокі́йно до чо́го, холо́дним о́ком диви́тися, погляда́ти на що. [Холодні́шим о́ком погляда́є чита́чка на «Тара́сову ніч» (Грінч.)]. • -ся несправедливо к кому – кри́вдити кого́; (свысока) згори́ позира́ти; (враждебно) ворогува́ти на ко́го, проти ко́го, става́ти во́рожо проти ко́го, чо́го, о́ко на ко́го ма́ти, проти ко́го зуб ма́ти. [Во́рожо стаю́ть проти прав украї́нської мо́ви (О. Пчілка)]. • -ся с любовью, заботливо – жа́лувати кого́. [Ба́тько жа́лував нас обо́х рі́вно: і бра́та, і мене́ (М. Вовч.)]; (добродушно) до́бре се́рце ма́ти до ко́го; (с отчуждённостью) чужи́м о́ком позира́ти на ко́го. • К вам -сятся, как к людям – вас за люде́й ма́ють. • -ся каким-л. образом к делу – бра́ти спра́ву як. [А́втор бере́ спра́ву зана́дто серйо́зно (Єфр.)]. |
| Отраже́ние –
1) відбива́ння, відпира́ння, сов. відбиття́, відпертя́; ві́дсіч и о́дсіч (-чи); срв. Отража́ть 1; 2) физ. – відбива́ння, відбиття́, відкида́ння, віддава́ння, відсві́чування, відгу́кування; срв. Отража́ть 2. • -ние исторических фактов в народной памяти – відсві́чування істори́чних фа́ктів у наро́дній па́м’яті. • -ние света (отсвет, отблеск) – ві́дбивок (-вку), ві́дсвіт (-ту), ві́д(б)лиск. [Свари́лась па́льчиком на свій о́дбивок в дзе́ркалі (Неч.-Лев.). О́ко не поба́чить себе́ и́нше як через ві́дсвіт, через и́нші ре́чі (Куліш). Ві́дсвіт у прозо́рій воді́]. • -ние звука – ві́дгук, луна́. Срв. О́тзвук, Э́хо. Служить -нием чего-л., см. Отража́ть. |
| Офтальмоло́гия – офталмоло́гія (-ії), нау́ка про о́ко. |
| Петля́ –
1) петля́ (ум. пете́лька), (затяжная) за́шморг (-гу), клю́чка. [Час-би давно́ їх або за́шморгом на оси́ку, або з печи́ною в ополо́нку (Кониськ.). Вийма́ю ремі́нь і роблю́ за́шморг (Коцюб.)]. • Завязать -лё́й, в -лю́ что-л. – зав’яза́ти що за́шморгом (на́включки), запетлюва́ти що. [Зав’яжи́ на́включки, а то по́тім і зуба́ми не розвя́жеш, як затя́гнеться]. • Надеть -лю́ на себя (себе на шею), на кого (переносно) – запетлюва́ти себе́, кого́. [Той себе́ запетлю́є, а той дочку́ рі́дну (Мирн.)]; 2) (в сети, в вязанье) вічко́ и очко́ (редко о́ко); 3) (обмётанный прорез в одежде) пете́лька, за́стіжка, (мочка или проволочная дужка) ба́бка, га́пка; 4) (оконная, дверная) заві́са, ум. заві́ска; 5) охот. – клюка́, клю́чка. • Метать -ли (о зайце) – ключкува́ти, клюки́ роби́ти. |
| Пита́ть – живи́ти, поживля́ти, годува́ти, харчува́ти, харчи́ти. [Хазя́йське о́ко това́р жи́вить. Карти́на украї́нського відро́дження жи́вить наді́ї на перемо́гу одві́чньої пра́вди (Єфр.). Він своє́ю пра́цею усю́ сім’ю́ году́є]. • -а́ть надежду (мечту, мысль) – держа́ти (ма́ти и живи́ти) наді́ю (мрі́ю, ду́мку). • -ать доверие – ня́ти ві́ру кому́, дійма́ти кому́ ві́ри. • -а́ть вражду к кому – ворогува́ти, враждува́ти, вражда́ти на ко́го (Квітка), ма́ти зуб на ко́го. • -ать любовь, склонность к чему – коха́тися в чо́му, (редко) до чо́го. [Вся́кий коха́ється до гро́шей (Звиног.)]. • -а́ть пристрастие к чему – ми́луватися в чо́му. • -а́ть страсть к чему – ма́ти прилю́бність до чо́го. [Ма́єш прилю́бність до карт та гульні́ (Неч.-Лев.)]. • -а́ть ненависть к кому – плека́ти знена́висть до ко́го. • -а́ть злобные чувства к кому – (описат.) ди́хати (лихи́м) пе́клом, злом на ко́го, ли́хо, во́лі бу́ти на ко́го. • -а́ть отвращение – ма́ти или почува́ти відра́зу (оги́ду). • -ать дружбу – почува́ти при́язнь. • -а́ть уважение к кому – ма́ти поша́ну до ко́го, ма́ти кого́ на пова́зі. [Всі їх на пова́зі ма́ють (М. Вовч.)]. • Десна -а́ет водой Днепр – Десна́ подає́ во́ду в Дніпро́. • Пита́емый – жи́влений, годо́ваний, харчо́ваний. |
| По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
| Подбива́ть, подби́ть –
1) что чем и что подо что – підбива́ти, підби́ти, (о мн.) попідбива́ти що чим и що під що, (подкладкою одежду, досками что-л.) підшива́ти, підши́ти, (о мн.) попідшива́ти що чим. • -бе́й клин под стойку – підби́й (піджени́) клинка́ під стоя́н (під со́ху). • -ва́ть сапоги гвоздями – підбива́ти (підби́ти, попідбива́ти) чо́боти гвіздка́ми (цвяха́ми), підко́вувати (підкува́ти, попідко́вувати) чо́боти (гвіздка́ми); поцвяхува́ти чо́боти. • -би́ть платье шёлком – шо́вком підбива́ти, підби́ти, підшива́ти, підши́ти убра́ння. • -би́ть мехом – підбива́ти (підби́ти) ху́тром, хутрува́ти, ви́хутрувати, похутрува́ти що. • Утопленника теченьем -би́ло под мост – то́пленика підби́ло течіє́ю (водо́ю) під міст. • -би́ть зайца, птицу (подстрелить) – підби́ти за́йця, пти́цю. • -би́ть глаз, глаза – підби́ти о́ко, попідбива́ти о́чі. • -би́ть кого (свалить с ног) – підби́ти (підчепи́ти) кого́. • Они -би́ли друг друга и оба упали – вони́ підби́ли оди́н о́дного й оби́два попа́дали. • -би́ть щи забелкой – забіли́ти борщ; 2) кого на что – підбива́ти, підби́ти, (подущать) підмовля́ти, підмо́вити, намовля́ти, намо́вити, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підбу́джувати, підбуди́ти, підбу́рювати, підбу́рити, направля́ти, напра́вити, настре́нчувати, настре́нчити, (советами) підра́джувати и підраджа́ти, підра́дити кого́ на що. Срв. Побужда́ть. [Хіба́ не Хома́ підмовля́в, не він склика́в грома́ду (Коцюб.). Під’ю́дили мене́ на вас (Конис.). Ціка́вість, ма́буть, вас підбу́джує чима́ло (Самійл.). Підбу́рювали всіх царі́в в Евро́пі, щоб воюва́ти А́нглію ішли́ (Грінч.)]. • Так меня и -ва́ет поехать туда – так мене́ й порива́є пої́хати туди́. Подби́тый – 1) підби́тий, підши́тий, (мехом) (по)хутро́ваний, ви́хутруваний чим. • -тая птица – підби́та, підтя́та пти́ця. • -тый глаз, -тые глаза – підби́те (підси́нене) о́ко, попідби́вані (попідси́нювані) о́чі; 2) (наущенный) підби́тий, намо́влений, під’ю́джений и т. д. |
| Подтека́ть, подте́чь –
1) (подо что) підтіка́ти, підтекти́, підбіга́ти, підбі́гти, (о мн.) попідтіка́ти, попідбіга́ти під що; 2) -ка́ть, -те́чь под что (о реке: подходить вплоть) – підхо́дити, підійти́, підбіга́ти, підбі́гти, підтіка́ти, підтекти́ під що, до чо́го. [Дніпро́ підхо́дить під са́ме мі́сто, до са́мого мі́ста]; 3) (подмачиваться снизу чем-л.) підплива́ти підпливти́, підхо́дити, підійти́ чим (водо́ю, кро́в’ю). [Ба́ба, вся підпли́вши кро́в’ю, лежа́ла, як ме́ртва (Грінч.). Хліб підпли́в (підійшо́в) водо́ю]. • Глаз -тё́к, -тё́к кровью – о́ко підпли(в)ло́, о́ко підпли(в)ло́ (підійшло́) кро́в’ю. • Подтё́кший – підте́клий, підпли́лий. • -шая вода – підте́кла вода́. • -ший хлеб – хліб, що підпли́в (підійшо́в) водо́ю. • -ший глаз – о́ко, що підпли(в)ло́, підпли́ле (кро́в’ю) о́ко. |
| Подшиба́ть, подшиби́ть – підбива́ти, підби́ти, (о мн.) попідбива́ти; срв. Подбива́ть, подби́ть. • -би́ть кому глаз – підби́ти кому́ о́ко. • -би́ть утку – підби́ти, (пулей) підстре́лити ка́чку. • Подши́бленный – підби́тий; підстре́лений. |
| Понра́виться – сподо́батися, уподо́батися, приподо́битися, сподо́битися, полюби́тися, злюби́тися, (описат.) припа́сти до вподо́би (сподо́би), до нату́ри, до о́ка, до душі́, до се́рця, запа́сти в о́ко, в ду́шу, в се́рце, впа́сти в о́ко, вки́нутися в ві́чі, приста́ти до душі́, підпа́сти під ми́слі, підійти́ під ми́слі, у подо́бі ста́ти кому́. • Очень -ться – ду́же с[у]подо́батися, припа́сти до вели́кої вподо́би. • Не -ться – не с[у]подо́батися, не до смаку́ (не до душі́, не до ми́сли) прийти́ся. • Это мне -лось – це мені́ с[у]подо́балося, я це уподо́бав (улюби́в, залюби́в). • Понра́вившийся – уподо́баний. |
| Попада́ть, попа́сть –
1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)]. • Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)? • -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста? • Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час. • Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)]. • -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му. • -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́). • -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)]. • -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти. • В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)]. • -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)]. • -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р. • -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)]. • -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)]. • -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́. • Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли. • -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́. • -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся. • -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд. • -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти. • -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би. • -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)]. • -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)]. • Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко. • Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню. • -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це. • Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався. • Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як. • Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)]. • Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)]. • Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в. • Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому. • С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)]. • Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)]. • Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)]. • -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)]. • -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти. • Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка. • Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)]; 3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву]. • -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́. • Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв). • Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову. • Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку. • -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в. • Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути. • Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив). • -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку. • -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́. • -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад. |
| Посмотре́ть –
1) подиви́тися (диал. подиви́ти), погля́[е́]діти, (гал.) піз(д)рі́ти, (взглянуть) гля́нути, (с)погля́нути, позирну́ти, ки́нути о́ком, зве́сти очи́ма на ко́го, на що и (переводя взор с одного предмета на другой) по ко́му, по чо́му; срв. Погляде́ть. [Ой зійду́ я на го́ру висо́ку та подивлю́сь в доли́ну широ́ку (Чуб.). Та подиви́ла на би́стру во́ду (Гол.). Пі́зрю-же я, пі́зрю на широ́ке по́ле, аж там мій ми́ленький оре (Гол.)]. • -три́те, который час – подиві́ться, гля́ньте, котра́ годи́на. • -три́те, как он танцует – подиві́ться, (по)гля́ньте, як він танцю́є. • -тре́ть во все сторон, вокруг – подиви́тися, роздиви́тися, розгля́нутися на всі бо́ки, навкруги́ (навко́ло). • Куда ни -тришь – куди́ (не) гля́неш, куди́ о́ком заки́неш. [Десь га́рно жона́тому, що усі́-ж то, усі́ куди́ о́ком заки́неш, усі́ же́няться (Квітка)]. • -тре́ть на людей, на деревья и т. п. – гля́нути по лю́дях, по дерева́х и т. п. Как только -тре́л ему в глаза, сейчас заметил – ско́ро (ті́льки) спогля́нув йому́ в ві́чі, за́раз поба́чив. • -три́(-ка), -три́те(-ка) – глянь(-но), гля́ньте(-но) и гля́нься(-но), гля́ньтеся(-но), (с)погля́нь(-но), (с)погля́ньте-но, поба́ч(-но), поба́чте(-но), диви́(-но), диві́ть(-но). [А поба́чте, ді́ду, що то воно́ гори́ть (Звяг.). Гля́ньтеся, яка́ швидка́! (Кониськ.). Спогля́ньте-бо на не́ї, спогля́ньте на її́ уста́… Диві́тесь (Куліш)]. • -трим, что из этого выйдет – поба́чимо, що з цьо́го (з то́го) ви́йде (бу́де). • -трим, согласится ли он на это – поба́чимо, чи зго́диться (чи приста́не) він на це (на те). • -тре́ть правым глазом, левым глазом – подиви́тися на пра́ве о́ко, на лі́ве о́ко. [Подиви́ся на пра́ве го́ко і поба́чиш по́ле. А ну подиви́ся ще на дру́ге го́ко (Вінниц.)]. • -тре́ли друг на друга – подиви́лися, гля́нули оди́н на о́дного; срв. Перегляну́ться (Перегля́дываться). • -тре́ть за кем, за чем – подиви́тися, погля[е́]ді́ти, попильнува́ти кого́, чого́. [Подиві́ться, погляді́ть мої́х діте́й, по́ки я прийду́]. |
| Поста́вить –
1) поста́вити, постанови́ти, (только о многих предметах) поста́вляти що куди́; (усилит.: много и часто) попоста́вити, попоста́вляти; см. Ста́вить. [Семе́н ви́йняв з-під поли́ о́ко горі́лки й поста́вив на столі́ (Коцюб.). Постанови́ли сто́личок, горі́лку, зеле́ну ча́рочку і ковбаси́ (М. Вовч.). Ой ви́копай, ма́ти, глибо́кую я́му та похова́й, ма́ти, сю сла́вную па́ру, та поста́вляй, ма́ти, хрести́ золоті́ї (Метл.). А моли́лася скі́льки… що свічо́к тих попоста́вила (Кониськ.)]. • -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь – заста́вити (застанови́ти) го́рщик, чаву́н, обі́д, позаставля́ти (позастановля́ти), поста́вляти го́рщики, чавуни́ в піч. [Обі́д застанови́ла, хліб посади́ла (Г. Барв.). Уби́в ба́тенько тете́ру, заста́вила ма́тінка вече́ру (Козел.). Так-сяк поста́вляла що тре́ба в піч (Грінч.)]. • -вить избу, строение – поста́вити, ви́ставити, покла́сти ха́ту, зве́сти, ви́вести будо́ву. [Семе́н Яроше́нко покла́в собі́ ха́ту при доро́зі (Маковей). Два ро́ки мину́ло, за́ки покла́в ха́ту (Стеф.)]. • -вить ворота – покла́сти воро́та. [Тут Яросла́в Му́дрий воро́та покла́в (Маковей)]. • -вить каменную ограду – ви́мурувати мур. • -вить памятник умершему другу – поста́вити, зве́сти па́м’ятник поме́рлому дру́гові. • -вить леса вокруг здания – зроби́ти ришто́вання навко́ло буди́нку, обриштува́ти буди́нок. • -вить шатёр – нап’я́сти́ наме́т, шатро́, зіп’я́сти курі́нь. [Я на башта́ні́ вже зіп’я́в яки́йсь курі́нчик та й спа́тиму там, хоч-би́ й дощ (Звин.)]. • -вить самовар – настанови́ти и наста́вити самова́р(а). • -вить силок – за[на]ста́вити сильце́. [Стріле́ць сильце́ заста́вив, спійма́лась пта́шка вмить (Франко)]. • Не знаю, куда -вить мою мебель – не зна́ю, де-б поста́вляти мої́ ме́блі. • -вить на колени – поста́вити (поста́вля́ти) на колі́на (навко́лішки) кого́. • -вить кого на ноги – зве́сти, зіп’я́сти, поста́вити кого́ на но́ги. [Ота́к і звів чолові́ка на но́ги (Кониськ.). Скі́льки то стра́тили, по́ки чолові́ка на но́ги поста́вили (Мирн.)]. • -вить сына на квартиру – поста́вити (постанови́ти) си́на на ква(р)ти́ру, на ста́нцію. [У тіє́ї Петро́вої поста́вили Анто́ся на ста́нцію, як ото́ ба́тько йому́ вмер (Свид.)]. • -вить солдат на постой – поста́вити салда́тів (козакі́в) на пості́й (на посто́янку). • -вить лошадь на конюшню – поста́вити, уста́вити коня́ до ста́йні, до кінни́ці. [Ко́ничка вста́вте до кінниче́йки (АД. Гр.)]. • -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу – поста́вити, упорядкува́ти, нала́годити, наладна́ти як слід господа́рство, підприє́мство, видавни́цтво, робо́ту. • -вить кому закуску, бутылку водки, вина – поста́вити, доста́чити кому́ за́куску, пля́шку горі́лки, вина́. [Частува́в нас і за́куску доста́чив (Звин.)]. • -вить пьявки, банки – припусти́ти п’я́вки́, поста́вити ба́ньки. • -вить знак, отметку на чём-л. – покла́сти знак, за́значку на чо́му. • Я -вил свои часы по солнцу – я поста́вив, наста́вив свого́ годи́нника за со́нцем. • -вить солдат в строй, в боевой порядок – ушикува́ти салда́тів (козакі́в). • -вить оперу (пьесу) на сцену – ви́ставити о́перу (п’є́су). • Этого нельзя -вить на одну доску – цього́ не мо́жна поста́вити на́рівні. • -вить что над чем, выше чего – поста́вити, перева́жити що над що. [Му́сить у гре́цьку ві́ру охристи́тись і по всій Литві́ і По́льщі гре́цьку ві́ру над лати́нство перева́жити (Куліш)]. • -вить кого, что выше всего – над усе́ поста́вити, над усе́ вшанува́ти кого́, що. [Пови́нність я над все ушанува́в (Грінч.)]. • -вить кому в упрёк что-л. – поре́мствувати на ко́го за що, за дога́ну кому́ що взя́ти. [Пе́вне ніхто́ за те на ме́не не поре́мствує (Куліш)]. • -вить кому на вид что – ви́нести кому́ перед о́ко що, зверну́ти чию́ ува́гу на що, пода́ти кому́ на ува́гу, ви́ставити, завва́жити кому́ що. • -вить кому в большую заслугу что-л. – призна́ти кому́ (за) вели́ку заслу́гу, що… • -вить в счёт кому что – поста́вити, записа́ти на раху́нок кому́ що; (переносно) узя́ти, залічи́ти на карб кому́ що. • Ни во что -вить кого – за ніза́що взя́ти кого́. [Взяли́ сироти́ну лю́ди за ніза́що (Грінч.)]. • -вить кого втупик – оступа́чити, в тісни́й кут загна́ти кого́. • -вить кого в затруднительное положение – на слизьке́ загна́ти кого́. • -вить кого в необходимость – зму́сити, приму́сити кого́. • -вить кого в известность о чём – повідо́мити, сповісти́ти кого́ про що, за що. • -вить меж себя завет – між собо́ю умо́ву покла́сти. • -вить кого кем (над кем, над чем), см. Поставля́ть. • Поста́вленный – поста́влений, постано́влений, поста́вляний. • -ный в строй, в боевой порядок – ушико́ваний. [Огне́нні во́їни на хма́рах воюва́лись, вшико́вані як слід по-військово́му (Куліш)]. • -ный на сцену – ви́ставлений (на сце́ні); 2) см. Поставля́ть. |
| Пра́вило – пра́вило, ре́ґула, (предписание) при́пис (-су), (принцип) заса́да, при́нцип (-пу), устано́ва; но́рма. [Пра́вило єзуї́тської мора́ли (Єфр.). На́ша ре́ґула тепе́речки – о́ко за о́ко, зуб за зуб, кров за кров, му́ка за му́ку (Стор.). З занедба́нням уся́ких при́писів гігіє́ни й обере́жности (Франко)]. • Грамматическое -ло – грамати́чне пра́вило. • Четыре -ла арифметики, мат. – чоти́ри пра́вила аритме́тики. • -ла монастырские – пра́вила манасти́рські, манасти́рський лад (поря́док). • Общепринятые -ла – світови́й лад, загальновжи́вані пра́вила. • Не знать общепринятых -вил – не зна́ти сві́тові ла́ду́ (Св. П.). • У него такое -ло – у ньо́го таке́ пра́вило, таки́й при́нцип, така́ устано́ва. • Принимать за -ло – бра́ти на пра́вило, за при́нцип, держа́тися пра́вила, при́нципу. • Нет -ла без исключения – нема́ пра́вила без ви́нятку. • -ла приличия – звича́й (-ча́ю), звича́йність. • Учить -лам приличия – вчи́ти звича́ю. [Чи я-ж тебе́ звича́ю не вчи́ла?]. • Соблюдать -ла приличия – ма́ти звича́й, доде́ржувати(ся) звича́ю, звича́йности. • По всем -лам – з доде́ржанням усі́х пра́вил, доде́ржуючи всіх пра́вил. • Человек без -вил – люди́на без при́нципів, без заса́д. • -ла религии, политики, чести, нравственности – пра́вила (при́нципи, при́писи, устано́ви) релі́гії, полі́тики, че́сти, мора́ли. • Начальные -ла – основні́ пра́вила (устано́ви), осно́ви. |
| Привы́чный –
1) зви́чний, зви́клий, нави́клий, приви́чний, при[на]звича́єний до чо́го. [До робо́ти не зви́чний. До спе́ки зви́чний зма́лу (Черн.). Зви́чна робо́та (Коцюб.). Приви́чне о́ко (Л. Укр.). Приви́чний до бі́йки (Франко). Но́ги у волоцю́ги назвича́єні (Єфр.). Зви́клі доро́ги (Коцюб.). Мо́ре коро́тким, нави́клим ру́хом скида́ло її́ на бе́рег (Коцюб.)]; 2) (обычный) звича́йний, зви́чний. • Это нам дело -вы́чное – це нам за зви́чай, це спра́ва нам зви́чна, ми до то́го звича́йні. |
| Пригля́ну́ться – сподо́батися, уподо́батися, упа́сти в о́ко или на о́ко, запа́сти в о́ко кому́. [Ти мені́ й так сподоба́вся (Пісня). Не на те я дочку́ ви́кохав, щоб я її́ пе́рвому пройди́світові мав одда́ти, яки́й там їй в о́ко впаде́ (М. Вовч.). Запа́ла в о́ко ді́вка (Тобіл.)]. • Она ему -гляну́лась – вона́ йому́ в о́ко впа́ла, він її́ о́ком наки́нув. • Мне -гляну́лось это – це мені́ в о́ко впа́ло. • Пригляну́вшийся – сподо́баний, уподо́баний, в о́ко впа́лий (запа́лий). |
| Прижму́ривать, прижму́рить – примру́жувати, примру́жити, прижму́рювати, прижму́рити, приплю́щувати, приплю́щити (о́чі); (об одном глазе насм.) заска́лювати, заска́лити, пришку́лювати, пришку́лити о́ко. [Озва́всь він, о́ко пришку́ливши (Свидн.). Мо́вчки сиді́в, приплю́щивши о́чі (Грінч.)]. • Прижму́ренный – примру́жений, прижму́рений, приплю́щений, (об одном глазе) заска́лений, пришку́лений. • -ться – мру́житися, жму́ритися тро́хи, примру́житися, прижму́ритися, прищу́литися. [Примру́жились гаї́ (Тич.)]. |
| Прики́дывать, прикида́ть и прики́нуть –
1) что к чему (прибросать) – прикида́ти, прики́нути, (о мн.) поприкида́ти що до чо́го; см. Прибра́сывать. [Прикида́ти зе́млю до огоро́жі, до стіни́, до де́рева]; 2) что кому, к чему (прибавлять) – прикида́ти, прики́нути, докида́ти, доки́нути, накида́ти, наки́нути що кому́, що до чо́го; срв. Прибавля́ть. [Дові́давшись, що земля́ подоро́жчала, прики́нули й собі́ по карбо́ванцю на десяти́ні (Грінч.). Купи́ла в йо́го дві со́тні огіркі́в, так він мені́ деся́ток доки́нув без гро́шей (М. Грінч.). Підки́нь дров у піч]. • Дёшево даёшь, -ки́нь хоть рублик – де́шево дає́ш, наки́нь (прики́нь) хоч карбо́ванчика. • -ки́нуть кому ребёнка (подбросить) – підки́нути кому́ дити́ну; 3) кому что (забраковать) – прикида́ти, прики́нути. [Кравчи́ха пога́но су́кню поши́ла, так я їй і прики́нула. Попроха́ла мене́ ху́стку купи́ти, а тоді́ й прики́нула ме́ні: «не така́» ка́же (М. Грінч.)]; 4) что (примерять) – прикида́ти, прики́нути, приміря́ти, примі́рити що. [А прики́нь-но свити́ну, чи не ву́зька на те́бе]; 5) что на вес (проверять) – прики́дати, прики́нути, прива́жувати, прива́жити, (на счёт, на меру: проверять, рассчитывать) прикида́ти, прики́нути що. [Прики́нув на ру́ку (на о́ко) – ні, не бу́де трьох ху́нтів. Прива́жує на руці́, мов си́лу в йо́му зна (Квітка). Щось обмірко́вував, прикида́в, обрахо́вував (Коцюб.)]. • -ки́нь на счотах, много ли всего будет – прики́нь-лиш на рахівни́ці, чи бага́то бу́де. • Прики́нутый – прики́нутий, доки́нутий. |
| Прищу́ривать, прищу́рить глаз, глаза – мру́жити, примру́жувати, примру́жити, щу́р[л]ити, прищу́р[л]ювати, прищу́р[л]ити, прижму́рювати, прижму́рити, приплю́щувати, приплю́щити о́ко, о́чі (од одном глазе ещё) приска́лювати, приска́лити, заска́лювати, заска́лити о́ко. [Мру́жив о́чі про́ти блиску́чого со́нечка (М. Вовч.). Кло́кнула язико́м і лука́во прищу́рила о́ко (Васильч.). Прищу́лив о́чі (Грінч.). Прижму́рював о́чі і прислуха́вся (Коцюб.). Приска́ливши око, диви́вся то на одного́, то на дру́гого (Черкас.). Одхиля́є на бік го́лову й хи́тро заска́лює о́ко (Васильч.)]. • Прижму́ренный – примру́жений, прищу́р[л]ений, прижму́рений, приплю́щений; (об одном глазе ещё) приска́лений, заска́лений. |
| Произво́льность –
1) самові́льність, самохі́тність (-ности). [Самові́льність (самохі́тність) на́ших ру́хів]; срв. Непроизво́льность; 2) ві́льність; 3) дові́льність. [Дові́льність цих мірко́ваннів зра́зу впада́є в о́ко]; 4) сваві́льність, самові́льність, самочи́нність (-ности). [Сваві́льність його́ учи́нків]. |
| I. Просто́й –
1) про́стий, (обыкновенный) звича́йний, (немудрёный) нему́дрий; мат. – про́стий. [Про́ста спра́ва (дело). Про́ста оде́жа. Про́ста люди́на. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Не з ка́меню, не з ма́рмору – з про́стого залі́за (Тич.)]. • -то́е письмо – звича́йний лист. • -то́е предложение, грам. – про́сте ре́чення. • -ты́е числа – про́сті чи́сла. • -ты́е тела – про́сті (перві́сні) тіла́ (елеме́нти). • -то́й глаз, -ты́м глазом – го́ле о́ко, го́лим о́ком, на го́ле о́ко. • -то́й человек – про́ста люди́на (см. также Проста́к, Простолю́дин). • Этот человек прост (глуповат) – нему́дра це люди́на. • -то́й народ – про́стий люд, просто́люд, поспі́льство, проста́цтво, просто́та (см. Простонаро́дие). • Совершенно -то́й – прості́сінький. • Нет ничего про́ще этого – нема́ нічо́го прості́шого над (за) це; 2) (порожний, пустой) поро́жній (о сосуде и т. п.), ві́льний, гуля́щий; (см. Поро́жний, Пусто́й, (о времени) Свобо́дный). • -та́я посудина – поро́жня посу́дина. • -то́го места нет – ві́льного мі́сця нема́. • В -то́е время – ві́льним, гуля́щим ча́сом, ві́льного ча́су; 3) (ординарный) про́стий, поє[о]ди́нчий. [Подві́йне сукно́ ши́рше від про́стого]; 4) (о происхождении и переносно) про́стий, проста́цький. [Про́стого ро́ду. Не бага́та я і про́ста, та че́сного ро́ду (Котл.). Проста́цький (простонародный) стиль. Не погорду́й вступи́ти до на́шої проста́цької госпо́ди (Куліш)]. • Просте́йший – найпрості́ший. |
| Профо́рма – профо́рма, форма́льність. • Это для одной -мы – це ті́льки для профо́рми, за-для форма́льности, це ті́льки про (лю́дське́) о́ко. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Амбал, прост. – здоровило, здоровега, де́белень, ґевал (гевал), (прост., ещё) мордоворот, (образн.) бугай. [Князівна Еліза трошки здивована: анахорет — рослий, плечистий, широкогрудий, лобатий здоровило. Замість традиційної анахоретської лисини, наслідку чеснот самозаглибленості, — буйне біляве, з рудим підпалом волосся; замість аскетичної блідості — чисто виголене здоровецьке лице, без найменших ознак самозаглибленості (В.Винниченко). — А тебе не кликали, — байдуже сказав гевал. — Та ж бо там про мене йдеться! — верескнула Гапка. — Про тебе, – смикнув за вус гевал, — але пани урядові хочуть про тебе, бабо, не від тебе, а від чесних людей почути. — А я вже не чесна? — ще більше звищила голоса Гапка, при тому так, що і в гевала зів’яли вуха, наче листя без доступу вологи. Гевал трохи застрашився, спробував поворушити зів’ялими вухами, а що йому те не вдалося, сторожко помацав пальцями – висіли клаптями, як у деяких клаповухих собак (Валерій Шевчук). Та була у мене і величезна втіха, з якою не порівняти жоден провал: Хеда пройшла повз Чука і Гека, красиво так пройшла, як змія про шелестіла травою, і вже поміж пасажирів пливла до автобуса, а тим часом два чорних авта, ніби на параді, підлетіли водночас до літака і різко загальмували по обидва боки трапа кроків за двадцять один від одного. З того, що зупинився ліворуч від мене, вискочив круглоголовий гевал у чорному костюмі (як вони не подушаться в тих унікостюмах за такої тепліні) і кинувся до мене, та я навіть не глянув на нього, я проводжав очима Хеду до автобуса і з жахом (так, так, десь узявся в мені цей давно забутий холод) помітив, як із другої машини біжить до автобуса ще один височезний чолов’яга (В.Шкляр). — А що я мав робити? — шморгнув носом малий. — Казати, що другий день нічого не їв? Ото насмішив би цих гевалів. Диви, як роз’їлися на білому хлібі! — глянув він зло убік, де вже зникли три справді немаленькі постаті (О.Гаврош). Саме в задрипаному лінійному відділенні міліції міста Сміли слід шукати витоки Симоненкової трагедії. Так, його не вбили в каталажці мордовороти в синіх мундирах, зате садистськими побоями прирекли на повільне й мученицьке вмирання (Олекса Мусієнко). — Ти тіки, Санчо, грошиків добудь, а дочку за люди віддати — то вже мій клопіт. Є в нас тут Хуана Гевала син, Лопе зветься; там такий дебелень та кремезень, що ну! Знаємо його добре, а дівка йому ніби в око впала, вже й насватуватись почина — чим не пара? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].  |
| Бравада – (франц.) бравада, бравура, хизування, козиряння. [В суботу вони виїжджають, — всі в досить маркітному настрої, а найгірше Балевич, зовсім зав’яв і знов стратив усю свою бравуру (Л.Українка). Поліцмейстер пружним кроком Походжає, мружить око; Ну й статура, ну й фігура, Ну й бравура — c’est si beau, Над’їжджають шуби, фраки, Макінтоші, шапокляки, Там краватки, тут жабо; Скрізь снують шпики-філери, Як холери, їй же бо… (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Бач, бракувало бадьорості й життєвої патетики, от чого. Бадьорість і життьову патетику заступила бравада, нудна й придуркувата казенна бравада. І виявлялась та бравада в кольорі. В революційнім кольорі! І це єдина обнова, єдиний показник «поступу». Ним, тим кольором революційним, цебто кольором червоним, було вифарблено геть всі будівлі в центрі міста і навіть муровані огорожі. Колір пооблазив, пооблуплювався, порудів від дощів і часу, і місто мало вигляд ніби попечений, покалічений, напівбожевільний (І.Багряний). Яків був мов громом уражений. Він бачив і знає цих людей, знає їх вдачу, що ніколи не грішила показовою бравурою, що її вважали за приклад кумедного боягузтва, що нездібна захищати себе активно, віддаючись ворогові без бою і вмираючи без протесту (У.Самчук)]. |
| Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!]. |
| Визуально – (от лат.) візуально, зоро́во, зримо, (на глаз) на око. |
| Внимание – увага, уважність, обачення: • акцентировать внимание – зосереджувати увагу; • а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже; • благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу; • брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний); • быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги; • весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага; • внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!; • внимание наше было занято тем – ми турбувались про те; • вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого; • во внимание к… – з уваги на, до…; • возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу; • достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне); • достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний; • заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що; • заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги; • заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо; • из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що; • направлять внимание – скеровувати увагу; • не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги; • не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що; • ноль внимания, без внимания – і вусом не веде; • обрати внимание – уваж, вважай; • обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте; • обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу; • обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь; • обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого; • обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що; • обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що; • оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку; • окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого; • он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око; • он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того; • оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що; • отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого; • относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого; • пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю; • переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що; • переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого; • представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги; • представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі); • привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому; • принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що; • принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого; • сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага; • сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому; • уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому; • усиленное, строгое внимание – пильна увага; • это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги. [Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки]. |
| Волчий – вовчий: • волчий аппетит у кого (разг.) – вовчий апетит у кого, вовча хіть до їжі у кого, їсть як вовк хто, вовчу хворобу має хто, вовчий зуб (вовче горло) у кого; • волчий голод – нена́сит, нена́жер; • волчий корень, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки, коники, чорне зілля, болиголов, вовча отрута; • волчий перец, волчье лыко, Daphne Mezereum (бот.) – вовче лико, ягідки́, вовчинець; • волчьи законы – (перен.) вовчі закони; • волчья пасть – вовча паща (пащека); (мед.) вовча паща, незарощення (розщілина) піднебіння; • волчья шуба – вовки́, кожух вовчий; • волчья ягода, воронний глаз, Paris quadrifolia L. – вороняче око, вороні́вка, хрещате зілля, хрест-трава, натягач, ранник; • волчья яма – вовківня, вовча яма, (лок.) вовковина; • по волчьи – по-вовчому; • у меня волчий голод – ї́сти хо́четься — аж шку́ра боли́ть. [Вовк, то вовче й думає (Номис). Панько тоді підніс вила і впакував аж два гостряки у вовчу пащеку (Федір Одрач). — Чи ж не волієте піти у вовчу пащу, аніж під вінець зі мною? (Юрій Клен). Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть (Г.Сковорода). — Ах ти ж, вовчої сучки син! Не чуєш, позакладало? То почуй шкурою! (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). Добре у вовках — не холодно (АС). — Вранці просинаюся з півнями, працюю цілий день як віл, увечері в мене вовчий апетит, сплю добре, як бабак, але загалом мій стан мені не подобається! — Сходи до ветеринара, перевірся]. |
| Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. |
| Глянуться – (понравиться) сподобатися; упасти (запасти) в око. |
| Дерзать, дерзнуть – важитися, наважуватися зважуватися, відважуватися, наважитися, поважитися, зважитися, відважитися, завзятися, насмілюватися, насмілитися, осмілюватися, осмілятися, осмілитися, зосмілитися, мати відвагу: • дерзай (дерзайте)! – відважуйся (відважуйтесь)!, насмілюйся (насмілюйтесь)! [І не важся йти туди! (АС). — Знаємо його добре, а дівка йому ніби в око впала, вже й насватуватись почина — чим не пара? Сказано, рівня, і вп’ять-таки — в нас під оком, отак і житимемо вкупі любенько, батьки й діти, зяті і внуки, в мирі і злагоді, в Божому благословенстві. І не важся мені оддавати її кудись у столицю, в пишнії палати, бо нікому там вона не буде ані до розмови, ані до любові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Дурной –
1) (некрасивый) негарний, поганий (умен.) поганенький, (ув.) поганючий, (безобразный) бридкий, гидкий; 2) (плохой, нехороший) поганий, лихий, злий, недобрий, кепський; (негодный) ледачий; (противный) бридкий, гидкий: • дурён лицом – бридкий (поганий, негарний) на виду (з лиця, на обличчя, на вроду); • дурная молва, слава – недобра (погана) слава; поговір; слава-поговір; неслава; • дурная работа – дурна робота, дурного робота; • дурное расположение, настроение духа – недобрий (поганий) настрій, маркота; • дурной вкус – лихий (поганий, негарний) смак, несмак; • дурной глаз, взгляд (устар.) – урічливі (лихі) очі, урочливе (наврочливе, урічне) око, лихий на очі, лихе око (лок.) прозір; • дурной товар – ледачий крам; • дурной тон – поганий тон, (франц.) моветон; • дурные привычки – погані звички (р. -чок); • научать дурному – на лихе (на зле) навчати; лихого навчати; • она дурна собой – вона негарна (погана), (безобразна) бридка, гидка; • он не дурён, она не дурна (собой) – він не поганий, вона не погана, він (вона) нічого собі, нічогенький (ж. -нька); • он, она дурного поведения – він, вона поводиться негарно (зле, погано, нестатечно), (разг., устар.) публіка. [Я казала, що Семен чоловік. А Семен публіка на весь світ! (Чубинський). Негарний на обличчя. Який він поганий. Лихий крам. Кепські новини (АС)]. |
| Завуч – (заведующий учебной частью) завнач (завідувач навчальної частини), (рус.) завуч (завідувач учбової частини). [Дружина… нацькувала на Василь-Васильовича дітей. Мовляв, дивіться дітки, ваш папа збожеволів на старості — втікає з дому, як Лєв Толстой. Але дітям — 14-ти і 16-ти років — було не до папи, у них своїх проблем по самі слухальця. Хай іде! Зрештою дружина махнула на нього рукою і почала більш предметно думати про завнача своєї школи (В.Кожелянко). … молода, до котрої він ходив женитися, таки добре занизила йому самооцінку. Ось тепер і проходить курс реабілітації. Якщо для цього йому потрібен мілітарний антураж, то нехай — вона перетерпить кілька місяців цієї солдатчини. Бо як не крути, а з чоловіком у хаті краще, ніж без. А завнач — скотиняка! (В.Кожелянко). Першим зорієнтувався Мітька Валун, його розбишацьке око не тільки відшукало джерело плачу (як би сказав завуч Панімаєте, котрий полюбляв висловлюватися формально), а й ідентифікувало його (В.Слапчук)]. |
| Зрительно – зоро́во, візуа́льно, на о́ко. |
| Контральто – (итал.) контральто. [Дама голосно з ним розмовляла по-французьки грубим контральто (Л.Українка). На добраніч вам, ниви. Й тобі, зозуле. Я знаю, завтра з ранішнім сонцем влетить до мене в хату твоє жіноче контральто: «Ку-ку!.. ку-ку!..» І зразу дасть мені настрій привіт твій, моя найближча приятелько (М.Коцюбинський). Червоно-золота пухнаста пляма трошки ворушиться, і з за неї металічним контральто виразно чути: — А це конче потрібно? (В.Винниченко). З грубих голосів виривається., молодий приємний контральто (С.Васильченко). — Як я рада вас бачити! Я ж вас знаю! З Рівного! І ми земляки! — її контральто мало призвук металу, її очі блищали, на ній було легке, відкрите убрання з чорного атласу (У.Самчук). Усі свої роки втискався я в стіни, Я нудно мовчав, я зливався з асфальтом, Але в голові своїй бачив країну, Де райськії птиці співають контральто (Ю.Позаяк). Як холодно! Акація цвіте. Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом. Сумної зірки око золоте, І електричка скрикнула контральто, Я тихо йду. Так ходять скрипалі, не сколихнувши музику словами (Л.Костенко)]. |
| Коринф – (греч.) Коринт (совет. Коринф). [На брості — квіт, на брості квіт, мов око Розпаленого самкою самця Ще з тих століть, коли в серця Вливалась пристрасть хтивого барока, Що плинула з віків старого лабіринту, Що поєднала іздаля Вкраїнських брам рясне гілля З вільготними акантами Коринту (М.Бажан)]. |
| Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. |
| Макияж – (франц.) макіяж [Та Манюня не встиг розгледіти — що, бо чимось зляканий горобець, зробивши в повітрі напівдіжку, сирнув Андрійкові прямо в око… Манюня спробував масними руками позбавитися небесного макіяжу (Юрай Курай). На той час СРСР назагал на його збройні сили зокрема потрапили у той щасливий етап загнивання, коли давня радикаьна свіжість уже перетворилася на легенду, процес гниття набув незворотного характеру, сморід посилювався, але саме тіло ще не почало розвалюватися, ще зберігало початкову форму, а завдяки макіяжу — і сякий-такий товарний вигляд (В.Кожелянко). Я так і не довідався від Мауриція, що руда Віола з рекламного відділу залагодила собі і за чиєю допомогою, бо у цю хвилю біля нашого столика з’явилися дві богині. Проте жодну з них я не хотів би побачити вранці без макіяжу (Н.Сняданко, перекл. Катажини Ґрохолі). — Твоя дружина може коня на скаку зупинити? — Коли вона без макіяжу — коні самі дибки встають]. |
| Машинерия – машинерія. [— Тож дійшов переконання, що насправді всі наші нібито священні ідеї, ідоли й традиції вкупі з нібито невловними видіннями породжуються порухами людської машинерії, як-от породжується нею в тілі вітровий подув у ніздрях і в задній частині, піт і солона вода сліз, біла кров любощів, а також усілякі нечистоти й екскременти (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Частину ж машинерії покинуть, — бо ж завжди можна придбати на виплат нову, — і височітимуть над купами битої цегли та буйними хащами кошлатих бур’янів, вражаючи око, знерухомілі колеса, і здійматимуться заіржавілі бездимні комини поверх спотрошених котлів, упертих, збитих із пуття, очманілих, понад усіяною пеньками-віспинами сценою дощентного тихого спустошення — не ораною, не боронованою, помалу западаючись у червонясті захаращені яри під довгими тихими дощами осени й скаженими бурями в пору весняного рівнодення (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. |
| Неброский – неефектний, неблискучий, неяскравий, непомітний, непримітний; що, не впадає в око; • неброская внешность – непомітна (неяскрава) зовнішність. |
| Недоказуемый – недовідни́й, недоказовий. [Тому недоказові твердження і думки досвідчених і старших або розсудливих брати до уваги слід не менше, ніж докази. Дійсно, завдяки тому що досвід дав їм око (το όμμα), вони бачать правильно (В.Ставнюк, перекл. Аристотеля)]. |
| Неисправимый – непопра́вний, (о человеке, ещё) невиправний, (безнадёжный) безнадійний, (о поступке ещё) ненапра́вний; (отчаянный, отъявленный) неприторе́нний, (нераскаянный) нерозкаяний: • неисправимый лжец – невиправний (безпросвітний, безнадійний, несусвітній) брехун; • он не исправим – його годі виправити. [Неприторе́нний зло́дій (Номис). — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком і, як теперечки бачу, з непоправним шарлатаном, — сказав Палладій у дверях (І.Нечуй-Левицький). Миколо, мій друзяко давній, Ідеалісте непоправний! Навіяв ти на душу чару З далекого Катернодару (І.Франко). Що ж їй, власне, сказати? Передусім, що її поведінка, коли вона справді така, як він розумово припускає, є наслідок непоправного виховання (В.Підмогильний). — Це вам, старосвітським людям, кохання здається якоюсь невиправною катастрофою, чимсь стихійним і великим,— сказала Ірен. — А ми за революції навчились дивитись на нього, як на епізод у житті (В.Підмогильний). А під ранок, зором помертвілим Розгорнувши спопелілий морок, Віднайшла я ненаправний вилом На землі, на небі і в просторах… (О.Теліга). Глузували й глумилися з них шинкові завсідники, невиправні п’янюги (З.Тулуб). «Агов, друже! Чи ти ще живий десь? Романтику ти безнадійний і непоправний!» (І.Багряний). — Якби всі тії брались, котрі кохаються,— сказав Дон Кіхот,— то було б поламане батьківське право вибору і присуду, коли і з ким дітей своїх слушне дружити; якби зважити на дівочий розум, то інша обрала б собі отецького наймита, а інша — першого-ліпшого хорошуна, що в око їй упаде, будь він неприторенний гультяй і паливода (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Немигающий – немигтючий, некліпний, незмигний, незмигливий, немиготливий: • немигающий взгляд – незмигне (немигтюче) око; • немигающим взглядом – некліпно. [Спом’янути, що споминається,— це мені так мигнулося в якусь мить, таку коротку, що важко бути впевненим у своїх судженнях, я тільки твердо знаю, що Михнова могила — рідкісна місцина. На ній людям легко уявляється — сам пережив той стан і тому вірю всім, хто каже, що вони бачили, стоячи на могилі. Час і Простір. І якщо хто годен був довгенько витримувати свій невидющий і незмигливий погляд на світ і в себе одночасно, тому викладався на розмаїтому їхньому килимі блідий рисунок з людських обрисів (Ф.Роговий). Так дійшли до берега річки, всіяного шерхотливими безживними колишніми осоками, спішились і відправляли молебень зужитими голосами, усю силу своїх вутлих тіл і гарячковий блиск некліпних очей спрямовуючи на те, що колись було живою рвучкою водою (Т.Зарівна). Баба стояла згорбившись, обпершись обома руками на палицю і дивилася незмигним поглядом на прибульців (М.Гримич). Важкими кроками він рушив туди і на якусь мить зупинився, втупившись широко розкритими немиготливими очима в тріснуту стіну сараю так, наче її перед ним не було (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Вузький, подовгастий і плескатий череп під видовженим гостроверхим кашкетом викликав у Стівеновій уяві образ вбраної в ковпак рептилії. І такий, як у рептилії, незмигний погляд і холодний блиск його очей (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Вона легко могла б проминути цього кремезного чоловіка в шкіряних штанях, бурій куртці та синьому каптурі, їй не треба було навіть зупинятись: вистачило б пройти мимо, відвернувши голову в другий бік, бо він не тримав її за руку. Але вона стояла, дивлячись на нього скоса, і її чорні некліпні очі, її уста промовляли: «Ні!» (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа). Люди стояли над своїми короткими темно-синіми тінями — очі некліпні, роти розтулені — й усе дивилися, дивилися (Дмитро Костенко, перекл. В.Ґолдінґа). Гомер звів на неї очі, але цього разу його погляд наштовхнувся на найбільший у світі оголений зад, націлений у його бік. Мелоні встигла стати рачки. На одному з її тугих стегон лежала синювата тінь синця, найімовірніше, від удару об щось тверде; між округлими щоками її сідниць темніло незмигне око, витріщаючись на Гомера Криницю (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)]. |
| Непреоборимый – непобо́рний, необо́рний, нездола́нний, неперебо́рний, (непобедимый) неперемо́жний. [Дев’ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні, та високо здіймались гребені і, тремтячи огнем, здавались необорні (Л.Українка). — Дав мені Господь силу непоборну, щоб кайдани рвати, топтати неволю (С.Васильченко). А бажання тієї жінки, що про неї ще вчора вдень він і помислити не зважився б, перетворилося вже в пекучу спрагу, присмачилось непоборною цікавістю і стало, зрештою, дратівливим питанням його власного самолюбства (В.Підмогильний). Не ремствуй, сестро. Тяжко в цих ночах, що безпросвітні, як відьомське око. І водить блуд нас і колише страх, а притомився — і бере морока. Та йди й крізь смерть. Не обривайся з крока. Аж там спочин. Твій нездоланний жах (В.Стус). Юнак міцно схопив його за руки, мовби серце йому тиснув жаль необорний, і, проливаючи буйні сльози, почав говорити (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини: • благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини); • в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності; • в мирной обстановке – в умовах миру; • дестабилизация обстановки – дестабілізація становища; • жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні); • международная обстановка – міжнародний стан; • неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини); • обстановка квартиры – обстава квартири; • окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя; • оперативная обстановка – оперативні обставини; • при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах; • смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин); • совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було. [Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)]. |
| Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття: • бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.); • одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння; • одна штука одежды – оде́жина; • приличная одежда – га́рне убра́ння. [Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита парубок у міщанському уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер, у такім строї, появився на вулиці, то вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами — хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є]. |
| Палтус – (от фин.) палтус. [Бути так далеко від неї, бачачи її принади, що променіли бажанням, від неї, що відкрилася мені так пристрасно, аж я вивчив крик, який долинав із тунелю її рота, її таємний зубчик, крихітну мигдалину, і моє важке тіло здригалося, коли вона ляскала по ліжку і кричала: «Не зупиняйся»!, коли нас розділяв лише дотик крила,— то була агонія, моя пряна кохана змінилася, стала холодна, як палтус (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Попри делікатесне філе, яке зажило популярності на європейських і американських столах, його незвичайна біологія змусила науковців проявити вигадливість, щоб виростити палтуса в неволі. Проблема полягала в тому, що хоч палтус виглядає яко звичайна риба, десь на шостому місяці життя одне його око в прямому сенсі перебирається через лоб, тож через кілька місяців обидва ока опиняються на одному боці голови. рибина починає плавати, лежачи на боці, перетворюється на мешканця морського дна і віддає перевагу близькості до горизонтальних поверхонь. Цей етап життєвого циклу палтуса створює незручності рибним господарствам, бо істотно обмежує кількість риби, яку можна виростити на одиницю площі (Т.Цимбал, перекл. Спенсера Велза)]. |
| Пластырь – (от греч.) пла́стир, (устар.) по́ліпка. [— Та яке ж горе може бути гірше, який біль болючіший, ніж ті, що їх тільки час із пам’яті зітре, тільки смерть утамує? — вигукнув Санчо. — Якби ще нашому лихові кількома припарками можна було зарадити, то ще півбіди, а то бачу, що і з цілого шпиталю пластиру не стане, щоб нам хоч якось виходитись (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. — Мені потрібен гірчичний пластир. — Гірчичного на жаль немає, може вас влаштує з майонезом? 2. Орбіт, пластир, анальгін… А що ти береш про людське око при купівлі презерватива? 3. Пластир буває двох видів: такий, що не приклеюється, і такий, що не віддирається. 4. — У вас є дешевий і ефективний засіб для схуднення? — Є. Пластир. — На яке місце клеїти? — На рот]. |
| Полоска – смужка, тасьмочка, стяжка, стьожка, (метал.) штабка: • в полоску – у па́ски, у смужки. [Дівчата сідали кружка; перед усякою стояла кужілка в визолоченим шумихою вершком, прядиво прив’язували червоною стяжкою (П.Куліш). Вечірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (П.Мирний). Іноді ярок підходив близько до тину, і стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (П.Мирний). По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М.Коцюбинський). Від мене до тебе — стелиться ясна дорога. Як срібна стяжка (О.Кобилянська). І коли пішла вона, він глянув їй услід нахабним і побожним оком. Він, стенаючись, думав, що ця спідниця теж підіймається, хоч яка вона біла, що це пахуче тіло він теж міг би взяти, як і кожне, і зразу ж думка ця здавалась йому диковиськом і страхіттям. Але ця помащена Парижем киянка згладила йому рубець, що належав Надійці, в бліду, непомітну смужку (В.Підмогильний). Тепер мені потрібно чотири грами кокаїну на добу. Починаю з самого ранку – перша “смужка” іде ще до кави (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). Цю лекцію вона, певне, знала напам’ять, а промовляючи, весь час перебирала однією рукою ґудзики на грубому светрі у зелену й білу смужку або зрідка притискала великим пальцем праве око, мабуть, щоб погамувати нервове сіпання (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Усе життя в смужку: то смуга невдач, то смуга перешкод]. |
| Полюбившийся – уподобаний (вподобаний), сподобаний, (описат.) що припа́в до вподо́би (сподо́би), до нату́ри, до о́ка, до душі́, до се́рця; що запа́в в о́ко, в ду́шу, в се́рце; що впа́в в о́ко, вки́нувся в ві́чі; що приста́в до душі́; що підпа́в під ми́слі, підійшов під ми́слі; що у подо́бі ста́в кому́. |
| Попадать, попасть –
1) (куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що; 3) (в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го: • блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́; • болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; • бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив); • вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого; • все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в; • в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…; • вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час; • где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку; • делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що; • еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу; • зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить; • как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?; • какой попало – аби́-який, бу́дь-який; • как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай; • камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову; • кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому; • куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться; • не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути; • попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль; • он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався; • попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну; • попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що; • попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це; • попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя; • попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в; • попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́; • попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку; • попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя; • попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́; • попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́); • попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти; • попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся; • попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю; • попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то; • попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му; • попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́; • попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище; • попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби); • попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти; • попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки; • попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р; • попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи; • попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка; • попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу; • попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го; • попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд; • попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому; • пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку; • с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́; • соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко; • стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв); • что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно. [Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)]. |
| Приглянувшийся – сподо́баний, уподо́баний, в о́ко впа́лий (запа́лий): • приглянувшееся место – уподобане (сподобане) місце; • приглянувшаяся девушка – уподобана (сподобана, запала в око) дівчина. |
| Радовать, порадовать – радувати, порадувати, тішити, потішити, втішити, веселити, звеселяти, повеселити: • радует глаз (взор) – тішити (радувати, веселити, звеселяти, милувати, ласкати) око, чарувати зір; • радует, что… – тішить, що…; • чем порадуешь? – чим поті́шиш, чим повесели́ш? [— Мені подобалося йти лісом, день був гарний, і все навколо тішило моє око (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Красива жінка тішить чоловіче око, некрасива — жіноче]. |
| Редактор, (разг.) редакторша – (франц. от лат.) редактор, редакторка. [«Вона сказала: поцілуй мене всю чи всюди? — засвердлила мозок думка. — Як же правильно? Ти ж редактор…» (В.Слапчук). Проблема інтернету полягає у тому, що там кожен — від усіляких психопатів до бувалих експертів — добровільно пропонує свої поради, створюючи невпинний галас. Редактори, очевидно, виконуватимуть надзвичайно важливу функцію, пропонуючи те, чого не може запропонувати інтернет,— мудрість (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Однак редактор не звертає на це жодної уваги. Він рухається в хмарі цигаркового диму, як лагідний дядечко, одні його лають, інші поважають, ще інші зводять на нього наклепи, але всі сходяться на тому, що він зовсім не розуміється на сучасній літературі (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Редактор пропхався у двері, лелійно тримаючи в руках дві повні миски, які парували запахом м’яса. Одну втиснув мені: — На, їж і рости, — сказав він коротко, але ясно (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Неймовірний прогрес! Неграмотні стали редакторами! (С.Є.Лєц). Досвідчений редактор не дочитує до кінця навіть афоризм (Константін Мєліхан). Тим часом у Лондоні талановиті редактори падали один по одному в кровопролитних битвах з радами директорів, які втручалися не у свою справу. Повернення Вернона додому збіглося з несподіваним перерозподілом майнових часток. Сцена була всіяна відірваними кінцівками і торсами приборканих титанів (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). — Ким ти був? Я маю на увазі — за фахом? — Редактором, — відповів 509 і сам здивувався, як дивно це звучало. — О, редактори нам би особливо придалися. — 509 не відповів. Він знав, що дискутувати з комуністом так само без сенсу, як і з наці (Х.Николин, перекл. Е.М.Ремарка). Редактор — поетові: — Ви вже кому-небудь читали свої вірші? — Ні, а що? — Просто у вас око підбите]. |
| Съёмка – знімання, (плана) зняття, здіймання, (в наём) винайма́ння, орендування, оренда, посесія, (фото) знімання, (съёмки фильма) фільмування, (геодез.) о́бмір: • съёмка глазомерная – зняття на о́ко, окомі́рче; • съёмка ландшафтная – зняття крайови́дне; • съёмка моментальная – зняття миттьове́; • съёмка плана – здіймання (зняття) плану; • съёмка поверочная – зняття переві́рче. [— Ну що ж, все одно я ціле літо працюватиму, зніматимусь для журналу,— сказала вона. — Але між зніманнями я приїжджатиму до тебе (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Фільмування закінчилося, принаймні для неї. Берк Деннінґз і далі спроквола наглядав за роботою так званого «другого підрозділу», або технічної спецгрупи, що займалася менш важливими сценами, здебільшого натурним зніманням із гелікоптера за містом, а також сценами з каскадерами або такими, де не брали участі провідні актори. Деннінґз стежив за тим, щоб кожен кадр був довершений (В.Морозов, перекл. В.П.Блеті)]. |
| Сердце – 1) серце, (шутл.) тьохкало; 2) серце, гнів: • большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто; • брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого; • всем сердцем – щирим серцем, щиро; • в сердцах – спересердя; з серця; зо зла; • держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого; • доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.); • как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі; • каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце; • камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав); • куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.); • не по сердцу – не до мислі; • от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно; • отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому; • от доброго сердца – з (від) доброго серця; • отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому; • от чистого сердца – від (з) щирого серця; покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце; • порок сердца – вада серця, серцева вада; • принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що; • пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто; • разрывать сердце (перен.) – краяти серце; • растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце; • с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • сердце взыграло у кого – серце заграло в кого; • сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла; • сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться; • сердце льнёт к кому – серце лине до кого; • сердце моё! – серце (серденько) моє!; • сердце надрывается – серце крається (надривається); • сердце на ладони – душа навстіж; • сердце не камень – серце не камінь (Пр.); • сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть); • сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого; • сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло; • сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки; • сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано); • скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя; • срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому; • с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито); • с тяжёлым сердцем – з важким серцем; • с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро; • это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця). [Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка]. |
| Скула – (анат., тех.) вилиця, (диал.) скивиця: • скулы сводит – зводить щелепи; • широкие скулы – широкі вилиці. [Тепер мені видко, що її вилиці трохи випнуті, щоки худорляві, губи могли б бути трохи більше свіжі. Вся вона неначе менша тепер, більше звичайна, буденна (В.Винниченко). Серафима повела головою, вітер рвонув зачіску, скинув пасмо на око, чітко окреслилась вилиця (О.Ульяненко). В Осьмаччиній поемі слово «вилиці» означає природну або штучну розвилину, в яку на шворіні вставлено жердину криничного журавля. Коли ж я пояснив, що «вилиці» в моєму вірші — це опуклі частини обличчя між очима і верхньою губою, Осьмачка якось таємничо-хитрувато посміхнувся: «Та ж то »скивиці!« — і почав витягати »чамайдана« з-під ліжка. Знайшов там відповідний том Грінченкового словника, і … виявилося, що »вилиця« — не частина людського обличчя, а морди чотириногої тварини! »А тепер глянемо на «скивицю», — якось немовби проспівав Осьмачка, перегортаючи сторінки іншого тому. Одначе «скивиці» там не знайшов – немає її і в інших наших словниках. «Отакої, — якось розгублено промовив Осьмачка. — А Косинка ж тільки це слово і вживав…» (Володимир Біляїв). Він сильно ударив прикладом по скивиці ходю, і разом з розривною кулею закуріла кров… (Г.Косинка). Григорій подивився в шибку — дійсно, морда! Скивиці і щелепи понабрякали, ніс роздуло, як кушку, а очей нема — самі щілинки. За обідом усе потрапляв ложкою мимо казанка. Сміх (І.Багряний). І ніби мандрівник, зв’язаний харцизами на глухім шляху, дивиться на ніж, яким уже зарізали батька і матір і який лаштують всадити і в його горлянку, з таким почуттям дивився Гордій на Проневу ліву скивицю, яка, коли він говорив, була найчервонішим місцем на всім обличчі (Т.Осьмачка). — Я, Санчо, на те вродився, щоб жити, постійно вмираючи, а ти — щоб умерти ївши. Правду кажу тобі, подумай сам: описаний в історіях, прославлений у боях, призвоїтий у всіх учинках, шанований володарями, обожуваний дівицями, сподіваючись нарешті пальм, тріумфів і вінців, заслужених і виборених моїми доблесними подвигами,— сьогодні вранці до того дожився, що потоптано мене, понівечено і збагнічено ратицями брудних нечистих товаряк! Ця гадка тупить мені зуби, зводить щелепи, обезвладнює руки і відіймає будь-яку охоту до їди: помру я, мабуть, отут із голоду, а то з усіх смертей найлютіша (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Страсть – 1) (страдание) страждання, мука, мучення, (церк.) страсті; 2) (сильное влечение) пристрасть, жага, жадоба, запал, пал; 3) (любовная) любощі; 4) (страх) жах, ляк, страх; 5) (множество, весьма) дуже, страх, страшенно, надто, сила: • иметь страсть к чему – мати пристрасть до чого, дуже кохатися в чому, горіти до чого; • накал страстей – кипіння (шал) пристрастей; • пылать, гореть страстью – палати пристрастю (жагою); • страсти Господни – страсті Господні, мучення Боже; • страсти разгорелись – пристрасті розпалилися (розгорілися); • страсть как хочется (разг.) – страх як (страшенно) хочеться; хочеться аж-аж-аж (аж-аж-аж як хочеться); • страсть сколько (разг.) – страх скільки; страшенно багато. [Якщо кувати розпечене залізо пристрасти нерішуче, воно швидко охолоне. (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Кажуть, пристрасть змушує думки людини обертатися в замкненому колі (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Емма стала такою, як усі інші коханки, і зачарування новизни, спадаючи потроху, ніби одяг, оголювало вічну одноманітність пристрасті, яка завжди має ті самі форми і говорить тією самою мовою (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Стримано повискували пристрасті (В.Даниленко). І що усі твої напасті і сподівання, і жалі, як по Вітчизні довгі страсті ряхтять, мов рани на чолі! (В.Стус). Мене вабила північна округла стіна, я вже бачив на ній мальовидло Страстей Господніх… я здалека бачив, що мальовидло на цілу стіну потріскалося, фарба поскручувалася в спіралі, одначе я не відразу кинувся до стіни, до цього мальовидла, задля яких власне приїхав у Черчен, щось мене неначе притримувало біля дверей, не давало зробити ні кроку, чиєсь око пантрувало за мною (Р.Федорів). Їй неважко було лишатись чеснотливою: спроваджувати залицяльників не довелось, а не такий уже ярий чоловічий пал Філібера згас одразу після народження їхнього єдиного сина, тож навіть дозволених плотських утіх зазнати їй не випало (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Моя пристрасть була мов дика прірва, що хотіла його поглинути. І я бачила, що вона його лякала (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона схилилася й накрила його вуста своїми, немовби хотіла проковтнути його. За мить початкова ніжність між ними перетворилася на тваринну пристрасть, яку з її боку живили три роки вдовиної стриманості, а з його — солодка хіть юнака, що ніколи не куштував жіночого кохання, хіба що куплену вправність шльондр (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). Отож від тієї миті, коли він зустрів ту кралю, Рубенс ладен був поставити на вогонь горщик із почуттями і чекати, коли кипіння оберне почуття у пристрасть (Л.Кононович, перекл. М.Кундери)]. |
| Сюрко – (франц.) сюрко. [— На один костюм пішло майже сімнадцять метрів тканини. Ось погляньте сюди: ця частина називається каміза, а та — сюрко… — Як-як?! — Сюрко… Я вам по буквах скажу: село, юшка, рак, кіт, око… (з інтернету)]. |
| Украдкой, украдучи, украдучись – крадькома́, по́крадьки, по́крадці, покра́денці, крадає́мці, тишком, тишкома́, зни́шка, ни́шком, ни́щечком, по́тай, тихце́м, (устар.) спо́тання, спо́тиньга, (тайком) по́тай, по́тайці, потає́мне, потає́нно, потає́нці, тайкома́, крадькома́. [А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком (Т.Шевченко). Віршую нищечком, грішу, Бог зна колишнії случаї В душі своїй перебираю Та списую (Т.Шевченко). Пан, нишком од панії, дав їй карбованця грошей, та не взяла Катря (М.Вовчок). Діти знов полізли крадькома на грушу (І.Нечуй-Левицький). Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Л.Українка). Вони ще й не одно лихо тишком коять (І.Франко). Довкола убогої Ван-Гехтової лабораторії, поміщеної в наймленій вогкій квартирі в сутерені, почали тишком та крадькома забігати різні агенти: один другого уникав, а нікотрий не приступав прямо до діла, тільки вітрив з боків, мов собака (І.Франко). Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (С.Васильченко). — Де ж тут вода? — То зробіть її! — тоскно скрикнула дівчина. Терпець йому урвався, і він, озирнувшись крадькома, поцілував її. — Яке нахабство! — скрикнула Зоська. — Я люблю вас, — жалісно пробубонів Степан. — Я вам цього не дозволяла, — якнайсуворіше відповіла вона, ідучи геть (В.Підмогильний). Це була найбільша радість Климкова — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, і гарячої та запашної (Гр. Тютюнник). Але Стус не добирав літературного епіграфа до своїх «Палімпсестів». Не добирав, бо не мав змоги добирати, писавши у варварських обставинах радянських в’язниць і таборів, під кожночасною загрозою конфіскації й знищення написаного й дикої кари за вдіяний ним «злочин». Не мав він, так само, змоги циклізувати свої поезії, пересівати їх, відсортовувати цілком довершене від начерків для майбутнього. Списуючи свої рядки крадькома й лихоманкове, він міг мріяти хіба про те, щоб ці клаптики паперу, заповнені найдрібнішими літерами, використовуючи кожний міліметр білого простору, якось дісталися поза мури його вужчої і його ширшої, всерадянської тюрми, якось потрапили до рук тих, хто знає ціну людському духові, вільній думці й добірному слову (Ю.Шевельов). Пригинаючись до вулиці, краєчком, покрадці від людського ока, наче злодій, побіг Мотьо до Олени – Штефанової жони. Пригинці виглядав смішним, бо й так мав криві ноги, що аж пес би йому помежи ноги проскочив (Володимир Федишинець). Одного разу етапом пригнали триста чоловік німців. Бідували. Просили льоду. Не раз бувало, покраденці давав їм груду льоду, а вони мені хліб (Андрій Говіщак). — Та, доречи,— я ж зовсім забув,— а як там твоє пацаняча любов потай від усіх балетиком та ранковою гімнастикою по телебачику милуватися? (В.Триндюк). — От упізнала я його, здивувалась і зраділа, а він тільки глянув на мене крадькома, щоб татко не постеріг — він усе від нього ховається, як ми зустрічаємось десь на шляху або в заїзді. Знаю добре, що він мене любить і з тої любові пустився йти пішки, труд такий великий приймає, а я аж гину з жалю, і куди він ступенем ступить, туди й моє око біжит (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона намагається його підпоїти? Може, розраховує на те, що він впаде спати. Певно, хоче покрадьки вислизнути геть (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Іван-царевич крадькома від Царівни-жаби ходив по жабах…]. |
| Упор – (действие) упирання, (предмет) підпора, опора, упора, (подпорка) підпірка, (сосредоточение на чём) натиск, притиск, (ударение) наголос: • бетонные упоры – бетонні підпори; • в упор (встретиться) – лицем в лице, око в око, носом до носа, ніс у ніс; • в упор (смотреть) – в очі (дивитися); • в упор (стрелять) – впритул (стріляти); • делать упор на… – наголошувати (натискати) на…; • до упора – до межі, до грані; • не видеть в упор кого – не бачити кого впритул; • с упором на… – з притиском на.., натискаючи на…, наголошуючи на…; • упор лёжа – опора лежачи. [У 10 — 12 років потрібно пропонувати дітям вправи для розвитку сили, наприклад згинання — розгинання рук з опори лежачи на підлозі, і збільшувати навантаження поступово (Анатолій Магльований)]. |
| Фарфор – (итал.) порцеляна, (перс.) фарфор. [Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г.Хоткевич). Не — відбувалось. Не — тремтіло. Не золотіло. Не текло. Не — полотніло. Не — біліло. Не… — Господи!.. — не — не було!.. Як танський фарфор — все минає: Корою, снігом, рукавом… Лише бджола своє співає Над малиновим будяком (М.Вінграновський). Битий фарфор снігів. Напівсонна жура за собою… Як монета в труну, пада в річку нічийна зоря. Завтра вдарить мороз — І болюче білючим загоїть У пташках, у вовках, в бунтарях (І.Павлюк). Взагалі, порцеляна — не рідкість на Житомирщині. Ще один знаменитий завод є в Коростені, але він зараз переживає не найкращі часи. Іноді мені сниться, що порцеляновий сервіз стоїть у цьому місті на постаменті замість пам’ятника Іллічу… (Ю.Стахівська). Вона була стара, стара в двадцять сім років, без жодного блиску й світла плоті. Стара через нехтування й зречення, так, зречення. У модних жінок завдяки належному догляду тіла́ яскріють, мов тонка порцеляна. Порцеляна всередині порожня, але хай би вона принаймні яскріла. Розумове життя! Раптом у ній піднялася до нього люта ненависть — до цього ошуканства! (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). — Мамо, пам’ятаєш ту спадкову китайську вазу з порцеляни, яка передається з покоління в покоління? — Звичайно. А що? — Та нічого. Просто моє покоління перервало цю традицію]. |
| Шумиха, разг. – 1) (сусальное золото, устар.) сухозлі́тка, позоло́тка, позлі́тка, сухозло́тиця, сухозло́тник, шуми́ха; 2) (шум) галас: • поднять шумиху – зчинити (учинити, зняти) галас, (сильнее) ґвалт; • рекламная шумиха – рекламний галас. [І по всьому полю зчинивсь галас несказанний (П.Куліш). І починалися приготування, в яких брали участь усі: навіть діти мали обов’язок пакувати до кошичків подарунки для слуг і для бідних, а також загортати у сріблясту позлітку солодощі й інші смаколики (Н.Сняданко). — Так оцей вояк, що я вам намалював, оцей Вісенте де ла Рока, герой, джиґун, музика й поет упав в око нашій Леандрі, що часто бачила його з вікна свого дому, яке на майдан виходило. Засліпила її ота шумиха на його пишних мундирах, зачарували його романси, що він їх переписував разів по двадцять і роздавав на всі боки, заворожили чутки про славні його подвиги, які сам же він і поширював, і вкінці вона закохалась у нього, не інакше, як з диявольського наусту, закохалась перше, ніж він устиг накинути на неї ласим оком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Будь-які справи проходять пять стадій: галас, плутанину, пошук винних, покарання невинних, нагородження цілком непричетних]. |
| Эпикурейство – епікурейство. [Епікур жив надзвичайно скромно, байдуже ставився до вигод, харчувався хлібом і сиром, шанував закони і богів. Те, що в побуті називають «епікурейством», не має нічого спільного ні з його особистим життям, ні з його думками, зібраними в кількох книжках. На тлі безвір’я і розбещеності тодішніх Афін впадає в око його виняткова культура (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі)]. |
| Невада – (англ. от исп.англ. от исп.Невада. [Дівчино! Хай око твоє голубе, Та не за фізичнії вади — Коханий любити не встане тебе, Якщо ти не любиш Невади! (О.Ірванець)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| О́КО, ви́дит о́ко, да зуб неймёт бли́зько лі́коть, та не вку́сиш, га́рна ді́вка, як засва́тана. |
| БДЕТЬ ще не дріма́ти, (пильнувати) начува́тися; бдя́щий, що не спить тощо, прикм. недре́мний, недріма́нний, безсо́нний, невсипу́щий, сторожки́й, поет. начува́нний, пильноо́кий; бдя́щий глаз пи́льне о́ко. |
| БИТЬ (у ніс запахом) вдаря́ти; бить баклу́ши див. БАКЛУШИ; бить ключо́м би́ти дзюрко́м, би́ти ці́вкою, при́скати, джерели́ти, джерели́тися, (про життя) пульсува́ти; бить по карма́ну куса́тися; бить с носка́ ко́пати; бить струёй би́ти дзюрко́м, би́ти ці́вкою; бить чело́м кому шапкува́ти пе́ред ким; бить че́рез край ще перепо́внювати що; бью́щий що б’є, зви́клий /ста́вши/ би́ти, ра́ди́й поби́ти, клепа́льник, клепа́йло, клепа́ч, (річ) бия́к, би́ло, прикм. битки́й, битли́вий, складн. -бі́йний [далекобі́йний]; бьющий в глаза́ що впада́є в о́ко, прикм. строка́тий, крикли́вий; бьющий в наба́т дзвона́р на спо́ло́х; бьющий в нос (запах) шпарки́й, різки́й; бьющий ключо́м розфонта́нений, вгорубри́з ??? (ці́вкою), прикм. фонта́нний, (про життя) розбуя́лий; бьющий по карма́ну кусю́чий; бьющий покло́ны невто́мний у покло́нах; бьющий по морда́сам ще́дрий на ля́паси; бьющий с носка́ ма́йстер ко́пати; бьющий струёй струмени́стий, вили́ваний ці́вкою; бьющий трево́гу алярмі́ст; бьющий чело́м чоломби́тько, бьющий че́рез край (про життя) розбуя́лий. |
| БЛЕЗИ́Р для блезира про о́ко, про людське́ о́ко. |
| БРАТЬ фраз. ста́вити [брать на учёт ставити на о́блік], (забирати) поривати [охота берёт охота пориває]; брать в роботу перемивати кісточки; брать без бо́я бра́ти го́лими рука́ми; брать в аре́нду винайма́ти /найма́ти/ у кого; брать в ежо́вые рукави́цы бра́ти в шо́ри; брать в жёны кого бра́ти шлюб з ким; брать в оборо́т бра́ти в сто́си; брать в плен полони́ти; брать в своё ве́дение что підпорядко́вувати собі́, бра́ти на се́бе керува́ння чим; брать в солда́ты бра́ти до ві́йська; брать за во́рот бра́ти за шкі́рку; брать за го́рло приступа́ти з ноже́м до го́рла; брать за жа́бры бра́ти за ба́рки; брать за живо́е бра́ти за ду́шу; брать к све́дению, брать в расчёт бра́ти на за́мітку; брать ле́стью підхо́дити ле́стощами; брать на заме́тку заното́вувати, запи́сувати, роби́ти нота́тки, бра́ти на за́мітку, оказ. відното́вувати; брать на испу́г /брать на пу́шку/ бра́ти на Бо́га; брать на каранда́ш бра́ти на за́мітку, бра́ти на папі́р; брать на карау́л (зброю) виставля́ти на по́честь; брать на прока́т випозича́ти у кого; брать на себя́ бра́ти на свої́ пле́чі, бра́ти на свою́ го́лову; брать на свою́ отве́тственность фаміл. брати на свою́ го́лову, бра́ти на свої́ ру́ки; брать на себя́ сме́лость насмі́люватися, зва́жуватися; брать на учёт ще реєструва́ти, (вексель) дисконтувати; брать нача́ло зачина́тися; брать по вы́сшему счёту брати ви́ще; брать под защи́ту става́ти в оборо́ні; брать под козырёк віддава́ти честь; брать приме́р с кого галиц. взорува́тися на кого; брать себе́ за пра́вило ще кла́сти собі́ пра́вило; брать сло́во галиц. забира́ти го́лос; брать уро́ки брати ле́кції, ма́ти репети́тора; не брать в расчёт не́хтувати що, лиша́ти на бо́ці; брать под сомне́ние ще сумніва́тися в чому; бери́, ско́лько душе́ уго́дно бери́, скі́льки душа́ бажа́є; на́ша берёт на́ша зве́рху; беру́щий що бере́ тощо, зда́тний взя́ти, зви́клий /ра́ди́й, маста́к/ бра́ти ???, відбо́рець, бра́ха; берущий верх перемо́жець; берущий взя́тки хаба́рник, хапу́н, липки́й на ру́ку; берущий за гло́тку принево́лювач, стил. перероб. приступи́вши з ноже́м до го́рла; берущий го́лыми рука́ми маста́к бра́ти голі́руч; берущий за се́рдце серцезвору́шний; берущий мно́гое на себя́ самоуповнова́жений, з вели́кими амбі́ціями, з вели́кими пла́нами; берущий на му́шку стил. перероб. наці́лившись на; берущий на себя́ роль гото́вий взя́ти на себе́ роль; берущий о́ткуп відку́пник; берущий под отчёт відбо́рець під звіт; берущий под сомне́ние что схи́льний сумніва́тися /невпе́внений/ у чому; берущий своё нача́ло в з поча́тком у; берущий с ме́ста зда́тний взя́ти з мі́сця; берущий уро́ки що бере́ ле́кції; ВЗЯТЬ (від кого /що/) перебра́ти; взять Бо́га за бо́роду пійма́ти Бо́га за но́ги; взять верх над кем (у спорі) перева́жити кого; взять в ежо́вые рукави́цы укр. взя́ти в лабе́ти; взять в жёны кого пошлю́бити; взять в кавы́чки залапкува́ти; взять в обуче́ние (взять для повыше́ния квалифика́ции) взя́ти на нау́ку; взять в плен, заполони́ти; взять в толк помісти́ти в голові́, набі́гти тропи́, вхопи́ти тропи́; взять высо́кую но́ту потягну́ти горо́ю; взять го́рлом ви́сварити, ви́кричати, взя́ти на го́рло; взять на букси́р взя́ти на гуж; взять на карау́л ще відсалютува́ти; взять на себя́ (місію) ще перебра́ти; взять на себя́ обяза́тельство зобов’яза́тися; взять на учёт зареєструва́ти; взять под опе́ку кого, взять попечи́тельство над кем заопі́куватися ким; взять ружьё на изгото́вку нагото́вити кріс; взять свои́ слова́ наза́д галиц. відкли́кати свої́ слова́; взять себя́ в ру́ки опанува́ти себе́, опанува́тися, взя́ти себе́ в ру́ки; взять след мисл. вхопи́ти тропи́; взять сло́во галиц. забра́ти го́лос; ни дать ни взять о́ко-в-о́ко; ни дать ни взять что що чим [ни дать ни взять – гора́ гора́ горо́ю], чи́сте тобі́ що; не взять в толк не скла́сти ра́ди; чья возьмёт? чий чорт бу́де ста́рший?; взял? (= получил?) діста́в?; взял страх у страх уки́нуло /узя́в страх/ кого; взя́вший ОКРЕМА УВАГА (місто, фортецю) здобу́вець; ка́пли в рот не взявший стил. перероб. рі́ски в рот не взя́вши; взявший на карау́л відсалютува́вши; взявший под карау́л взя́вши під ва́рту; взявший под козырёк відда́вши честь; взявший под опе́ку опіку́н, ОКРЕМА УВАГА; взявший свои́ слова́ наза́д ОКРЕМА УВАГА; ВЗЯ́ТЫЙ вме́сте взятый /вме́сте взятое, вме́сте взятые/ фраз. ра́зом узя́вши; взятый в кавы́чки залапко́ваний. |
| ВЗГЛЯД діял. по́зир; на пе́рвый взгляд на пе́рше о́ко; с пе́рвого взгляда (здалось) на пе́рший по́гляд; ви́дно с пе́рвого взгляда на ло́бі напи́сано; неви́дящим взглядом /змеи́ным взглядом тощо/ (дивитися) оказ. пустоо́ко /зміїноо́ко тощо/; у кого́ каки́е взгляды хто чим ди́хає. |
| ВИ́ДЕТЬ, све́ту бе́лого не видеть ще сві́ту не ба́чити, не зна́ти про́світку, не ма́ти про́світку, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; видеть наскво́зь зна́ти як облу́пленого, прошива́ти зо́ром на́скрізь; видеть не могу́! ані́ на о́чі!; не видеть све́та за чем не ба́чити сві́ту за чим, нічи́м не ціка́витися крім чого; не видеть, как свои́х уше́й не ба́чити, як своєї поти́лиці; ви́дит о́ко, да зуб неймёт бли́зько лі́коть, та не вку́сиш, ба́чать о́чі, та зась; э́то ну́жно бы́ло видеть було́ б вам /тобі/ ба́чити; ви́дящий що ба́чить тощо, зда́тний ба́чити, видю́щий, зря́чий, стил. перероб. вбача́ючи тощо, (що в чім) гото́вий ба́чити; видящий в мра́чном све́те схи́льний ба́чити в те́мних фа́рбах; видящий наскво́зь стил. перероб. прошива́ючи зо́ром на́скрізь; видящий невооружённым гла́зом зда́тний ба́чити го́лим о́ком; не видящий да́льше своего́ но́са зда́тний ба́чити лише́ під но́сом; ви́димый ДІЄПРИКМ. ба́чений, рідко ви́даний, ПРИКМ. ви́ди́мий, ви́дний, очеви́дний, уя́вний, нао́чний; УВИ́ДЕТЬ, увидеть свет (про книжку) ви́йти дру́ком, ви́йти у світ; поживём — увидим поживі́м! – поба́чимо, (що було́ – ба́чили), що бу́де – поба́чимо, прав. наголос поживемо́ – поба́чимо; увидевший ОКРЕМА УВАГА |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)