Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 12 статей
Запропонувати свій переклад для «окрайчик»
Шукати «окрайчик» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Горбу́шка, горбу́шечка – окра́єць, окра́йчик. [Окра́єць хлі́ба].
Краю́ха, Краю́шка –
1) (горбушка хлеба) окра́єць (-йця), окра́йчик, цілу́шка; (ломоть) лу́ста, па́лустень (-сня), парти́ка (хлі́ба);
2) (горбыль) оба́піл (-пола), оба́пілок (-лка).

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Горбушка (хлеба) – окра́єць (род. окра́йця), окра́йчик, -ка.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Окра́єць, -йця, м. Горбушка хлѣба. Ззів окраєць хліба. Ном. № 12217. Ум. Окра́йчик.
Окра́йчик, -ка, м. Ум. отъ окраєць.
Прохарчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. = Прохарчуватися. Аж два тижні там поробив, та тілько що там прохарчився, а додому нічого й не приніс. Кв. Я й страви не їм, а взявши окрайчик хліба, так собі й прохарчусь ходячи. Г. Барв. 192.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Горбу́шка = окра́єць, окра́йчик. — Як окраєць на столї, то і душі веселїй. н. пр.
Краю́ха, краю́шка = окра́єць, окра́йчик, цїлу́шка. С. З. Л. — Як окраєць на столї, то і душі веселїй. н. пр. — Одрізав цїлушку хлїба.
Крома́ = ски́ба, лу́ста, ба́йда, (хлїба з краю) — окра́єць, цїлу́шка, здр. — ски́бка, ски́бочка, лу́стка, ба́йдиця, окра́йчик. — Одрізана скиба од хлїба, вже їі не притулиш. н. пр. — Миску борщу дала та лусту хлїба одрізала. Кн.
Кусо́къ, кусо́чекъ = кусо́к, кус, ку́сень, поб. кусма́н, здр. — кусо́чок (С. Л.), шмато́к, шмат (С. З. Л.), шмато́чок, кава́лок (С. З.), кава́лочок (прав. і гал.), хлїба — ски́бка, ски́ба, ски́бочка (С. З.), шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка (С. З.), ба́йда (С. Ш.), в краю одрізаний — край, окра́єць, окра́йчик, мъяса — шмато́к, кусо́к, дрібненько покраяного — кри́шеник, кришени́на, чого крихкого, на пр. соли — дрібо́к, дрібо́чок (С. Л. З. Аф.) са́харю — гру́дка (С. З. Аф.), гру́дочка, масла, каші, глини то-що — гру́дка, здр. гру́дочка, поб. грудома́ха, глини замішаної — шпару́нок, паперу — кла́птик, тканини — кла́поть, кла́птик (С. Л. З.), шмати́на, цільний — шту́ка, цїльни́к, про полотно — суві́й, суві́йчик (С. З.), шкури старої — шкура́т (С. З.), шкурато́к. — Не сама ж я пряла, кума помотала дала я їй миску пшона, ще й три куски сала. н. п. — Відвалив криги оттакий кусень. н. к. — Проханий шматок горло дере. н. пр. — Добрий борщ і каша, як є шматок мъяса. н. пр. — В чужих руках завше більший шматок. н. пр. — Хліба нї шматка соли нї дрібка. н. п. — То і курку, і печеню і кавалок кишки, все, що було у торбинї, стеребив до кришки. Руд. — Штука сукна, сувій полотна. — Одрізана скиба од хлїба, її не притулиш. н. пр. — Не позичала нї лусточки хлїба, нї ложечки соли н. п. — Як окраєць на столї, то і душі веселїй. н. пр. — Грудочку кашки, кільце ковбаски. н. п. — Цур дурня та масла грудка! н. пр. — На полудень ковбаси або кришеників сала. Ос. — Дметь ся, як шкурат на огнї. н. пр. — Тобі, мамо, та навійчики, а мінї та сувійчики. н. п. — Кусень хлїба. Кр.
Ломо́ть, ло́мтикъ, поб. ломти́ще = ски́бка, ски́бочка, ски́ба, шмато́к, шмато́чок, шмат, лу́стка, лу́сточка, лу́ста (С. Пав.), лупе́та (С. Пав.), лу́тка (Лев.), кусо́к, кусо́чок, кус, кусма́н, ба́йда (С. Ш.), ба́йдиця (Фр.), кава́лок, кава́лочок (Под. і Гал.), одрізаний з краю (про хлїб) — край, окра́єць, окра́йчик, цїлу́шка, на мові старців — ми́нтус (С. Л.), кругленький — крижі́вка. — Та винесла рибку і що хлїба скибку, оце тобі, моє серце, вечеря на швидку. н. п. — Одрізана скиба від хлїба – їі не притулиш. н. пр. — Вкраяв свекор лусту, як кленового листу. н. п. — Порізав, редьку крижівками. Кр. (Д. ще під сл. Кусо́къ).
Хлѣбъ = 1. хлїб, здр. хлїбець, хлїбчик, один цїлий — хлїби́на, дїт. — па́па, па́пка, невипечений — глевки́й x., глевтя́к, не добре спечений — благи́й x. (щоб не сказати: поганий), з борошна, що раз просїяне через сито — разови́й, спечений з тїста, що вискребено з дїжі — ви́с(ш)крібок, спечений з ягодами калини — кали́няник, кали́нник. — Бѣ́лый х. = бу́лка (С. Л.), з лапками вверху, помазаний олїєю = книш. — Горбу́шка, краю́ха хлѣ́ба = окра́єць, окра́йчик. С. Л. — Горо́ховый х. = горо́хвяник. — Гречнёвый х. = греча́ник, стовпе́ць, С. Л. — Ломо́ть, ло́мтикъ х. = ски́ба, ски́бка, ски́бочка (С. Л.), сухий — суха́рь, осу́шок. — Пеклёванный х. = си́тниця. С. Л. — Пло́скій х. = пере́пічка, підпа́лок, корж (С. Л.). — Пасха́льный х. = па́ска, па́пушник, ба́ба. — Прѣ́сний х. = прісня́к. — Пшени́чный х. = пшени́шник, паляни́ця, паляни́чка, маленький круглий — бухане́ць. — Просяно́й х. = мала́й. С. З. — Ржано́й, че́рный х. = хлїб, жи́тний х., житня́к. — Сва́дебные хлѣ́бы = корова́й, шишки́, голубки́, борона́, гре́бень або пра́ник, ле́жень, верч, ди́вень або кала́ч і т. д. д. „Свадебные хлѣбы“ — Ястребова. Кіев. Ст. 1897 — 11. — Хлѣ́бы валя́ть = дїжу́ виробля́ти. Ман. — А баба хлїб Бровку шпурнула і горло глевтяком заткнула. Кот. — Повна піч паляниць, а посерединї книш. н. з. (зорі і місяць.) — Одрізана скиба од хлїба — її не притулиш. н. пр. — Христос воскресе! Матвій паску несе. н. пр. — Паляниця — хлїбові сестриця. н. пр. — Лучче хлїб з водою, як буханець з бідою. н. пр. — Ой малаю, малаю! за хлїб тебе не маю. н. пр. — Де коровай вбірають і хорошенько сьпівають. н. п. 2. пашня́ (С. Л.), пашни́ця, збі́жжя (С. Л.), жита з пшеницею — су́ржик, після віяння — по́слїд, ви́точки. — Роди, Боже, жито, пшеницю, всякую пашницю. н. пр. 3. бо́рошно і д. Мука́. 4. хлїб (на пнї), пашня́, пашни́ця, що вилїг — поля́глиця, вибитий грядом — грядобі́йця, що колосить ся — колосїй, зжатий — жни́во, жни́тво, скошений — кошени́ця. Сп.

Запропонуйте свій переклад