Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 6 статей
Шукати «поплескува*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Потрё́пывать лён, коноплю – потрі́пувати. [Стої́ть собі́ та коно́плі потрі́пує (Грінч.)].
• -вать по плечу – попле́скувати по плечу́ и по плечі́; см. Трепа́ть, Потрепа́ть.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПООЩРЕ́НИЕ, укр. заохо́та, образ. попле́скування по плечу́;
в це́лях поощре́ния, щоб заохо́тити, для заохо́чення /заохо́ти/.
ПООЩРЯ́ТЬ фраз. благословля́ти на що, додава́ти охо́ти, фаміл. піддава́ти жару;
покрови́тельственно поощря́ть попле́скувати по плечу́;
поощря́ющий що /мн. хто/ заохо́чує тощо, ста́вши додава́ти охо́ти, ра́ди́й заохо́тити, заохо́чувач, прикм. заохо́тливий, заохо́чувальний, підохо́чувальний, підтри́мувальний, для заохо́чення, пор. стимулирующий;
поощряющийся/поощря́емый заохо́чуваний /підохо́чуваний/, підтри́муваний;
ПОХЛО́ПЫВАТЬ (по плечах) ще поля́пувати;
похлопывающий що /мн. хто/ попле́скує тощо, зви́клий попле́скувати, попле́скувач, стил. перероб. попле́скуючи;
похлопывающий по плечу, (стиль) реконстр. попле́скуй-по-плечу-сти́ль.
ХЛО́ПАТЬ фраз. ляпоті́ти, (по плечах) ще попле́скувати, (в долоні) ще би́ти, прав. наголос пле́ска́ти, (вухами) 1. ля́пати, 2. не бра́ти втямки́;
хлопать в ладо́ши ще ля́скати в доло́ні;
хлопающий 1. що /мн. хто/ ля́ска тощо, зви́клий ля́скати, ра́ди́й ля́снути, прикм. ляску́чий, лопотю́чий, бахку́чий, ляпотли́вий, 2. що пле́ще тощо, зви́клий пле́скати, плеску́н, прикм. плеску́чий;
хлопающий в ладо́ши ра́ди́й пле́скати (в доло́ні);
хлопающий глаза́ми стил. перероб. клі́паючи очи́ма;
хлопающий уша́ми 1. зевающий тощо ра́ди́й розві́сити ву́ха, 2. незда́тний розкуме́кати /доглу́патися/;
ХЛО́ПНУТЬ (дверима) ще трі́снути, хля́пнути;
хлопнуть себя́ (ладо́нью) по лбу ля́снути себе́ руко́ю по ло́бі.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

геро́йка, геро́йок; ч. геро́й
1. видатна своїми здібностями і діяльністю жінка, яка виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у праці чи боротьбі. [Сіфан Хассан – схоже, головна геройка цієї Олімпіади! (site.ua, 02.08.2021). Тетяна Тулайдан – маленька геройка з великим серцем! (carpathia.gov.ua, 13.07.2020). Сучасна жінка — справжня геройка, їй будь-яка роль по плечу. (Укрзолото, ФБ, 2020). Вона ще не знає, що «Іраїда» з грецької перекладається як «геройка». (Марина Павленко «Життя видатних дітей», 2009).]
// ірон. невідважна жінка. [Е, геройка знайшлася! (Олександр Дерманський «Чудове чудовисько», 2006).]
2. головна дійова особа літературного твору. [Наша зла геройка не стогнала, а весь час посміювалася, задоволено рохкала і поплескувала суїцидницю по плечах, чухала її за вухами. (Ірена Карпа «Добро і зло», 2008). Дарма що її геройка не виходить поза красномовні, мало змістовні заяви й кінчає свою «боротьбу» як начинена фразами гуска <…>. (Михайло Рудницький «Від Мирного до Хвильового», 1936).]
див.: герої́ня