Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «потрава»
Шукати «потрава» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Потра́ва – спаш (-шу), шко́да, збі́й (р. збо́ю), по́толоч (-чи). [Займи́ скоти́ну і візьми́ за спаш (за шко́ду, за збій). Бик по́лем пройшо́в – шко́да, а яка́ шко́да, спита́й його́, то й сам не ска́же (Тобіл.)].
• На -ве – в спашу́, в шко́ді. [Бика́ в спашу́ зайняли́ (Тобіл.). Воли́ в шко́ді були́].
Блю́до –
1) блю́до, тарі́ль (р. -ля). [Тарі́ль то́чений];
2) (кушанье) стра́ва, потра́ва, наї́док. [Яка́ припра́ва, така́ й потра́ва. Наї́дків та напо́їв було́ тро́хи (Неч.-Лев.)].
Горя́чее (-чая еда) – гаря́ча стра́ва (потра́ва).
Еда́ – ї́жа (р. ї́жі), їда́, а специальнее:
1) (действие) їді́ння, (зап.) ї́дження, з’ї́жа (р. з’ї́жі);
2) (яство, пища) ї́стиво, стра́ва, пожи́ва, потра́ва, харч (р. -чи и -чу) (ж. и м. р.), (зап.) ї́дло. [Хліб та вода́ то коза́цька їда́. У нас вели́ка з’ї́жа, бо аж ві́сім роті́в. Посвяти́в піп паски́ та и́нше ї́стиво. Він на́шого їді́ння не ї́стиме. Перебі́рливий на ї́дло]; (приём пищи) пої́дка, попої́жка. [Тре́ба пи́ти ліка́рство до пої́дки (до попої́жки). У нас хлі́ба на одну́ пої́дку бу́де].
• Постоянный позыв к еде́ (т. н. «еду́н») – їстіве́ць (р. -тівця́), нена́сит, нена́жир. [Нена́жир напа́в (Ном.)].
• Достаточно еды́, сытно – до́їжно (Ном.).
Касть –
1) (гадость) ка́пость (-ти), (бранно) гидь (-ди), по́гань (-ни);
2) (негодныя отбросы) відпа́ди (-дів), по́ки́дьки (-ків);
3) (кал) ка́ло;
4) (крыса или мышь) гризуне́ць (-нця́);
5) (потрава) сто́лоч (-чи), стра́вля.
Ку́шань[и]е –
1) (яство, снедь) стра́ва, потра́ва, наї́док (-дка), їство́, ї́жа, їда́, (зап.) ї́дло. [Не вари́ли стра́ви (Коцюб.). Жарт у розмо́ві – це на́че сіль у стра́ві (Крим.). Тут ї́ли рі́знії потра́ви, і все з поли́в’яних мисо́к (Котл.). Потра́ву козаки́ вари́ли (Греб.). Подали́ соло́дкі потра́ви (Н.-Лев.). Весь стіл був заста́влений напи́тками та наї́дками (Мирний). І де ті в Го́спода взяли́ся уся́кі шту́чнії їства́? (Шевч.)].
• Готовить -нье – вари́ти ї́сти.
• Горячее -нье – ва́рена стра́ва, ва́рево, ва́рене (-ного).
• Разогретое -нье – грі́та стра́ва.
• Жареное -нье – пече́ня, пече́не.
• -нье на столе – стра́ва, (теснее: завтрак) сні́да́нок (-нку), (обед) обі́д (-ду), (ужин) вече́ря на столі́.
• Прибавить -нье к обеду – зготува́ти ще одну́ стра́ву (потра́ву) на обід;
2) (процесс) їді́ння, ї́дження, ї́жа, ї́да.
Пи́ща – ї́жа, їда́, харч (ж. и м. р.) (-чи и -чу), пожи́ва, по́ко́рм, корм, (варёная) стра́ва, потра́ва, ва́рево. [Ма́рево – не ва́рево, не нагоду́є].
• Годный в -щу – їдни́й, їсті[о]вни́й, їдо́мий, їди́мий.
• Невареная -ща – сирова́ харч.
• Мясная -ща – м’ясна́ ї́жа, м’яси́во.
• Скоромная -ща – скоро́мна ї́жа, ско́ром, (-му), скоро́мина.
• Постная -ща – пісна́ ї́жа, пісни́на. [Ско́ром – не со́ром. Проща́й, скоро́мино, здра́стуй, пісни́но].
• Достаточно -щи – (до)ї́жно, в’ї́жно. [Хоч не ї́жно, так улі́жно].
• Отсутствие, неимение -щи – без’ї́жжя.
• Жить на -ще св. Антония – жи́ти харче́ю св. Анто́нія. [А мо́же загуде́ ще кра́ще ві́щий спів з харчі́в Анто́нія свято́го (Самійл.)].
• Не принимать никакой -щи – анічогі́сінько не ї́сти, не зажива́ти нія́кої ї́жі.
• Знание – пища для души – знання́ – по́корм (пожи́ва) для душі́.
• Духовная -ща – духови́й по́корм.
• Дать -щу злословию – пода́ти при́від до пащекува́ння, на погові́р набива́тися.
Пода́ча –
1) подава́ння, пода́ння.
• -ча голосов – голосува́ння. [Вселю́дне, безпосере́днє, рі́вне, тає́мне голосува́ння];
2) см. Пода́чка;
3) (кушанье) потра́ва, стра́ва.
• После первой и третьей -чи угощают вином – по пе́ршій і по тре́тій потра́ві (стра́ві) часту́ють вино́м.
Припра́ва – припра́ва, запра́ва, присма́ка (чаще во мн. присма́ки, р. -сма́к), (жир, пережаренный с мукой) за́смажка, при́смажка. [Яка́ припра́ва, така́ й потра́ва (Номис). Да все коли́-б смачне́ньке, да коли́-б сальця́ бі́льше, при́смажку до́бру зроби́ли (Г. Барв.)].
• -ва к корму скота (из муки, отрубей) – при́мастка, ві́дма́стка.
• Без -вы – без припра́ви (запра́ви и т. д.), нізчи́мний. [Нізчи́мний борщ, нена́че пі́йло (Номис)].
Протра́ва –
1) см. Протра́вливание;
2) протравне́ наді́б’я;
3) см. Потра́ва.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Па́толоч, -чи –
1) истоптанное поле, потрава;
2) остатки с’еденного животного;
3) остатки после сбора конопли.
Потра́ва – кушанье, блюдо.
Спаш, -шу – потрава.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

ІІ. Ла́сий, -а, -е.
1) Лакомый. Ласа потрава. Ном. На ласий шматочок найдеться куточок. Чуб. І. 261.
2) — на що. Лакомый, охотникъ до чего. Всякий ласий на чужі ковбаси. Ном. № 4634. Ласий, як кіт на сало. Ном. № 5054. До грошей я не дуже ласий. Шевч. 156. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ном. № 1132. Найму собі цимбали, щоб ніженьки дримбали; найму ще собі баса, бо робити не ласа. Чуб. V. 1155. Ум. Ласе́нький. Мачуха дала на снідання дітям чогось ласенького. Ном. № 2041.
Па́толоч, -чі, ж.
1) Истоптанное поле, потрава. Рк. Левиц.
2) Мѣсто, гдѣ съѣдено хищнымъ звѣремъ животное съ остатками на немъ. (Вовк) тут, бо де б йому діваться, — ось свіжа патолоч. Алв. 92. Вовк, казав би, задавив лоша, — була б патолоч. Волч. у.
3) Остатки послѣ сбора конопли. Брацл. у.
Потра́ва, -ви, ж. Кушанье, блюдо. Ном. № 5171. Ріжуть на потраву птицю або й порося. Стор. МПр. 30. Тут їли різнії потрави і все з полив’яних мисок. Котл. Ен. І. 18.
Припра́ва, -ви, ж. Приправа. Чуб. V. 666. Шух. І. 143. Яка приправа, така й потрава. Ном. № 7117. Ум. Припра́вка. Грин. ІІІ. 653.
Спаш, -шу, м. Потрава, порча скотиной травы или хлѣба на поляхъ. Мкр. Г. 21. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. Горобці шкоду роблять, а синиця в спаш упаде. Ном. № 4071. Між листом повивертались боками довгі і круті білі гарбузи, неначе воли на спашу. Левиц. Пов. 227.
Шко́да, -ди, ж.
1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Ном. № 2301. Слова шкоди не нагородять. Ном. № 2299. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок. Грин. І. 252.
2) Человѣкъ, часто причиняющій вредъ, шаловливый, проказникъ. Ну й шкода оцей хлопець, — нічого за їм у садку не вдержиш. Харьк. То же и о животныхъ, склонныхъ къ потравамъ и пр. КС. 1898. VII. 47.
3) Какъ нарѣчіе: жаль. Теплий кожух, тільки шкода — не на мене шитий. Шевч. 124. Нема Петра, тілько Гриць, шкода ж моїх паляниць. Чуб. V. 101.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Потра́ва = спаш (С. З. Л.), збій (Лев.), по́толоч (Лев.), стра́вля. — Візьми за спаш. С. З. — Горобцї пшеницю зъїли, а синиця у спаш попала. н. пр. — Живе з самих спашів: скубне стрижча пирію — плати йому три злотих. Кн. — Штрап за збій. Лев.
Блю́до = 1. блю́до, полу́мисок, тарі́ль. С. З. Л. Ш. — Винесли йому блюдо червонцїв. н. п. С. Ш. — Полумисків два цїнових. Стародавнїй опис. Кіев. Ст. — Таріль точений. С. Ш. 2. стра́ва, потра́ва. — Голодному кожна страва добра. н. пр. — Яка приправа, така й потрава. н. пр. — Тут їли разниї потрави і все з поливяних мисок. Кот.
Бра́шно = їжа, їство́, стра́ва, потра́ва. — Усякі штучниї їства. К. Ш. — З такої страви ляжеш вздовш лави. н. пр.
Во́ло́га = 1. д. Вла́га. 2. припра́ва, ома́ста. С. З. — Яка приправа, така й потрава. н. пр. — Сіль омаста, масло окраса. н. пр.
Ку́шанье = стра́ва, потра́ва, їжа, їство́, їда́, наїдки, (варене) — ва́риво, варе́не, (печене)— пече́ня, печи́сте, пече́не, (скоромне) — скоро́мина, скоро́мне, (пісне) — пісни́на, пісне́. — Голодному кожна страва добра. н. пр. — Хлїба не пік, страви не варив. Кн. — Яка приправа, така й потрава. н. пр. — На їжу був трохи вередливий. Кн. — Були там усякі їства штучні. Кот. — Хліб та вода — то козацька їда. н. пр. — Сьогодня варива нема, тільки печене. С. З. — Все стоїть на столі: і напи́тки і наїдки. Кр. — Різні стра́ви наро́дні на Українї: бі́ґос або бі́ґус (ковбаса або мъясо, печені або варені з квашеною капустою з салом), бри́нза або ґля́ґаний сир (сир з овечого молока), бу́цик або бу́цики (галушки або варяницї, смажені на маслї, їдять з сметаною або з медом), варе́ники (періжки з сиром або ягідьми, варені), варени́цї (шматочки тїста, зварені, їдять з маслом і сметаною), галушки́ (галки або шматочки тїста з юшкою з олїею або салом), голубцї (каша часом з мъясом, загорнута в капустяних листях), за́тїрка (юшка з тїста, розтертого дрібненько з олїєю або маслом), катлама́ (коржі в баранячому смальцї), ґру́ця (яшна каша з горохом), ква́ша (соложене тїсто з грушками або калиною), кутя́ (пшениця зварена з медовою ситою або риж з родзинками з миґдалевим молоком, обрядова страва на Сьвятвечір або на Голодну кутю), лемі́шка (запарене окропом борошно з молоком або маслом), ло́кшина (різане тоненько тїсто, зварене), макорже́ники (різані яблука, спечені в яйцях), мамали́ґа (кукурузяне борошно, запарене окропом, з маслом), орі́шки (пальчики з тїста на смальцї), пампушки́ (буханцї з олїєю і цибулею або часником), пенца́к (каша з цїлих яшних крупів), построма́ (сушена на сонцї баранина), пу́тря (рідка лемішка), рябко (з пшона з мъясом), тете́ря (з гречаної муки з пшоном, з олїєю), у́трібки (солянка з печінок і тельбухів), хома́ (тертий горох з сїмъям), шарпани́на або ба́ба-шарпани́на (пшенишне тїсто з юшкою з таранї або чабака), ши́йник (з ракових шийок), шулики́ (коржики з маком і медовою ситою), шупо́ня (горох з пшоняною кашою). Про українські народні страви д. Маркевича — „Обычаи, повѣрья, кухня и напитки Малороссіянъ“. К. 1861.
Пи́ща = їжа (С. Л.), їда́ (С. Л.), харч, харчі́ (С. З.), стра́ва (С. З.), потра́ва і д. Ку́шанье. — Пи́ща холо́дная, не варёная = сирова́ харч. Чайч. — У їх їжа така, що дай Боже і всякому. Кн. — Яка харч, така й робота. н. пр. — Набрав він собі харчі на три дні, та й пішов. н. к. — Д. ще під сл. Ку́шанье.

Запропонуйте свій переклад