Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «почести»
Шукати «почести» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

По́честь – ша́на, поша́на, шано́ба, пова́га, велича́ння (-ня), че́сть, по́честь (-сти).
• -сти – гоно́ри (-рів, мн.), по́честі.
• Дорога к -стям и должностям – доро́га до гоно́рів та уря́дів.
• Тщета человеческих -стей – ма́рність лю́дської шано́би.
• Оказывать, -зать, воздавать, -дать -сти – віддава́ти, відда́ти, дава́ти, да́ти хвалу́, честь-хвалу́, пова́гу, шано́бу, ша́ну кому́, велича́ти, звелича́ти кого́. [І па́нові на́шому честь-хвалу́ да́ймо (Чуб.). Ха́нові віддава́ли царську́ пова́гу (Леонт.)].
Воздава́ть, -ся, возда́ть, -ся –
1) віддава́ти, -ся кому́ за що, відда́ти, -ся [Відда́й їм по їх діла́х (Л. Укр.). За кров і пожа́ри пе́клом гайдама́ки ля́хам оддаду́ть (Шевч.)], відпла́чувати (кому́ за що), -ся, відплати́ти, -ся; (отомстить за что) відплати́ти що і за що [Нам тре́ба відплати́ти украї́нську недо́лю]; (саркаст.) віддя́чити [За на́ші кри́вди бог тобі́ віддя́чить].
• -дать за дружбу, за услугу – віддружи́ти кому́ чим. [Так от чим мені́ віддружи́! (Квіт.)];
2) (оказывать) віддава́ти (кому, що), -ся відда́ти, -ся.
• -дава́ть, -да́ть почести – віддава́ти, відда́ти хвалу́, честь кому.
• -дава́ть, -да́ть равным за равное – віть за віть віддава́ти (сов. відда́ти).
• Во́зданный – ві́дда́ний, відпла́чений.
Ока́зывать, оказа́ть –
1) (обнаруживать) виявля́ти, ви́явити.
• Он -за́л большие успехи – він вели́кі ви́явив у́спі́хи.
• -вать своё расположение к кому – виявля́ти свою́ до ко́го прихи́льність;
2) (воздавать, делать) дава́ти, да́ти, подава́ти, пода́ти, учиня́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти.
• -вать внимание кому – ува́гу дава́ти (да́ти) кому́.
• -вать доверие – ві́ру дава́ти (да́ти) кому́, звіря́тися на ко́го.
• -вать предпочтение кому – дава́ти (да́ти) и надава́ти (нада́ти) перева́гу кому́ над ким.
• -вать уважение, почтение кому – дава́ти ша́ну (шано́бу) кому.
• -вать честь, почести кому – давати (дати) честь, хвалу кому, честь, повагу учинити кому́.
• -ать неуважение, непочтение, пренебрежение – знева́гу да́ти (вчини́ти) кому́, зневажа́ти, знева́жити кого́. [Ма́тері знева́гу да́ти].
• Не -а́ть должного уважения кому – ле́гко пова́жити кого́. [Ви так ле́гко пова́жили його́ (короля́) в його́ посло́ві (Куліш)].
• -вать милость, любезность, одолжение, снисхождение кому – ла́ску роби́ти (зроби́ти), ла́ску чини́ти (вчини́ти) кому́, ла́ску (милость) кла́сти (покла́сти) на ко́го, допомогти́ ла́скою кому́, згля́дь ма́ти на ко́го, згля́нутися на ко́го. [Згля́ньтесь на ме́не, бі́дну сироти́ну].
• -вать защиту, покровительство кому – дава́ти (да́ти) за́хист кому́, взя́ти кого́ під свою́ ру́ку.
• -вать услугу – зроби́ти послу́гу кому́, прислужи́тися кому́, ста́ти кому́ в приго́ді.
• Окажи́те мне услугу – зробі́ть мені́ послу́гу, ста́ньте мені́ в приго́ді.
• Он -за́л великие услуги своему отечеству – він ду́же прислужи́вся свої́й ба́тьківщині, у вели́кій приго́ді став свої́й ба́тьківщині.
• -вать содействие, помощь – става́ти (ста́ти) в приго́ді кому́, (по)дава́ти, (по)да́ти по́мочи, пора́ди кому́, підмогти́, запомогти́ кого́ чим, призволя́ти по́міч кому́, (редко) підложи́ти ру́ки під ко́го.
• -вать, -за́ть сопротивление кому, чему – опира́тися, опе́ртися про́ти чо́го, о́пір кому́ ста́вити, о́пором стоя́ти, ста́ти проти ко́го, проти чо́го, о́дсіч да́ти кому́. [Ро́ків сто або́ й більш опира́лись громадя́ни про́ти хи́жої си́ли (Куліш)].
• -вать влияние, действие – роби́ти, зроби́ти вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що.
• Тепло и холод -вают различное влияние на тела – тепло́ і хо́лод рі́зно ді́ють на ре́чі.
• Действие, которое -вают на наше тело изменения температуры – ді́яння (вплив), що на на́ше ті́ло справля́ють змі́ни в температу́рі.
Презира́ть, презре́ть –
1) кого, что (пренебрегать, считать ничтожным) – гордува́ти, згордува́ти, горди́ти, пого́рджувати и -джа́ти, погорди́ти ким, чим, зневажа́ти (поневажа́ти), знева́жити кого́, що, не́хтувати, зне́хтувати ким, чим и кого́, що, ганьбува́ти, зганьбува́ти ким; см. Пренебрега́ть. [Мо́ву украї́нську серед па́нства за мужи́цьку ма́ли й гордува́ли не́ю (Єфр.). Пого́рджує неду́жим і дітвора́ (Св. П.). Їх я зневажа́ю з ціло́го се́рця (Крим.). Святі́ права́ знева́живши наро́дні, мене́ замкну́ли у темни́цю (Грінч.). Чи моє́ю ма́ткою ганьбу́єш? (Чуб.)].
• -рать почести, богатство, славу – пого́рджувати ша́ною, бага́тством, сла́вою;
2) что (считать нипочём, не бояться) – не дба́ти про що, на що, не вважа́ти на що, не боя́тися чого́.
• Презира́ть угрозы, опасность, смерть – не вважа́ти (не дба́ти) на погро́зи, на небезпе́ку, на смерть, не боя́тися погро́з, небезпе́ки, сме́рти. [Ой п’є вдова́, гуля́є, вона́ на смерть не дба́є], Презира́емый – не́хтуваний, пого́рджуваний від ко́го (кем).
• Пре́зренный (прич.) – пого́джений, згордо́ваний, з[по]нева́жений, (сильно) упослі́джений від ко́го.
• -ться – зневажа́тися, поневажа́тися, не́хтуватися, бу́ти з[по]нева́женим, зне́хтуваним.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПО́ЧЕСТЬ; ПО́ЧЕСТИ фраз. по́мпа [провести́ с почестями прове́сти́ з помпою]; (для кого) перен. евфем. буке́ти, ґірля́нди, панікади́ла.
ВОЗДАВА́ТЬ (за добро) плати́ти, нагоро́джувати кого, (за гріхи) кара́ти;
воздавать по́чести кому склада́ти ша́ну, вшано́вувати кого;
воздаю́щий що воздає́ тощо див. ще дающий;
воздающий благода́рность вдя́чний, стил. перероб. склада́ючи подя́ку;
воздающий до́лжное /воздающий по́чести/ що вшано́вує, прикм. шанува́льний, стил. перероб. віддаючи́ нале́жне;
воздающий по́чести = оказывающий почести;
воздающийся/воздава́емый возда́ваний /віддаваний/, пла́чевний.
ОКА́ЗЫВАТЬ фраз. приділя́ти [оказывать внима́ние приділя́ти ува́гу], (послуги) ще надава́ти, уділя́ти;
оказывать влия́ние ще ма́ти вплив;
оказывать давле́ние ти́снути;
оказывать медве́жью услу́гу роби́ти ведме́жу по́слугу;
оказывать подде́ржку кому ще підпира́ти /спомага́ти/ кого, підставля́ти плече́;
оказывать по́мощь ще става́ти до по́мочі, простяга́ти /подава́ти/ ру́ку по́мочі;
оказывать по́чести /оказывать честь/ кому = воздавать почесть;
оказывать противоде́йствие протиді́яти, чини́ти перешко́ди;
оказывать расположе́ние виявля́ти прихи́льність;
оказывать реша́ющее влия́ние фраз. роби́ти пого́ду;
оказывать снисхожде́ние = снисходить виявля́ти до́брість, ма́ти се́рце, ма́ти Бо́га в се́рці /в животі́/;
оказывать соде́йствие кому сприя́ти, підпира́ти кого;
оказывать сопротивле́ние (отча́янное сопротивле́ние) ста́вити (шале́ний) о́пір, (пруча́тися рука́ми й нога́ми);
оказывать услу́гу прислуго́вуватися;
оказывать хоро́ший приём виявля́ти щи́ру гости́нність;
оказывающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, ста́вши уділя́ти, зда́тний /ра́ди́й/ зроби́ти;
оказывающий благотво́рное де́йствие /оказывающий благотво́рное влия́ние/ живода́йний, спасе́нний, цілю́щий;
оказывающий что фраз. уділя́ч чого [оказывающий по́мощь уділя́ч допомо́ги];
оказывающий влия́ние впливо́вий, зда́тний впли́нути;
оказывающий внима́ние кому ува́жний до кого;
оказывающий давле́ние наста́влений ти́снути;
оказывающий какое де́йствие зда́тний поді́яти як;
оказывающий дове́рие схи́льний довіря́ти, стил. перероб. довіря́ючи;
оказывающий короле́вский приём зви́клий прийма́ти по-ца́рськи;
оказывающий любе́зность ра́ди́й зроби́ти ла́ску;
оказывающий медве́жью услу́гу стил. перероб. ощасли́вивши ведме́жою по́слугою;
оказывающий ми́лость кому ми́лостивець чий;
оказывающий мора́льное возде́йствие покли́каний мора́льно впли́нути;
оказывающий подде́ржку кому ра́ди́й підтри́мати кого;
оказывающий покрови́тельство = покровительствующий;
оказывающий по́мощь помага́ч, ра́ди́й помогти́, ста́вши помага́ти;
оказывающий по́чести покли́каний скла́сти ша́ну;
оказывающий почёт = уважающий;
оказывающий предпочте́ние зго́дний відда́ти перева́гу;
оказывающий расположе́ние кому прихи́льний до кого;
оказывающий соде́йствие = соде́йствующий;
оказывающий сопротивле́ние зда́тний чини́ти опір, стил. перероб. поста́вивши о́пір;
оказывающий услу́гу ра́ди́й прислужи́тися;
оказывающий хоро́шее де́йствие (лік) помічни́й;
оказывающий хоро́ший приём відо́мий своє́ю гости́нністю;
оказывающий честь кому за́вжди з поша́ною до;
не оказывающий сопротивле́ния безо́пірний;
оказываемый ро́блений, чи́нений, вия́влюваний, відда́ваний, пода́ваний, нада́ваний, пока́зуваний, приді́люваний, уді́люваний;
ОТДАВА́ТЬ (чим) ще зано́сити, (борг) поверта́ти, (життя) же́ртвувати, (в науку) посила́ти, (заміж) видава́ти, (належне) уроч. воздава́ти;
отдавать до́лжное /отдавать справедли́вость/ кому признава́ти слушність /ра́цію/;
отдавать жизнь склада́ти /кла́сти/ го́лову;
отдавать наза́д поверта́ти;
отдавать покло́н /отдавать визи́т, отдавать салю́т, отдавать после́дние по́чести/ склада́ти уклі́н /візи́т(у), салю́т, оста́нню ша́ну/;
отдавать предпочте́ние чему ще схиля́тися до чого;
отдавать предпочтение кому схиля́тися на чий бік;
отдавать прика́з дава́ти нака́з, нака́зувати;
отдавать себе́ отчёт в чём ще бу́ти свідо́мим чого;
отдаёшь ли ты себе́ отчёт? живомовн. що ти собі́ ду́маєш?;
ОТДАВА́ТЬСЯ ще віддава́ти себе́, (чому) захо́плюватися чим, (про звук) ляща́ти;
отдаваться кому образ. стриба́ти в лі́жко чиє;
отдаваться в по́лное распоряже́ние чего [н. стихи́и] віддава́тися на пота́лу чому [н. стихі́ї];
отдаваться э́хом то́пота відту́пуватися;
отдаю́щий, що /мн. хто/ віддає́ тощо, ста́вши віддава́ти, зда́тний /покли́кати, охо́чий, гото́вий/ відда́ти, віддаве́ць, реконстр. відда́чник, прикм. відда́чний, дава́льний, віддава́льний, видава́льний, поверта́льний, же́ртвувальний, відбива́льний, посила́льний, кида́льний, пор. дающий;
отдаю́щий в же́ртву жертвода́вець, стил. перероб. відда́вши в же́ртву;
отдаю́щий в закла́д /отдаю́щий в зало́г/ заста́вни́к;
отдаю́щий все си́лы стил. перероб. не шкоду́ючи сил;
отдаю́щий до́лжное /отдаю́щий справедли́вость/ зму́шений призна́ти слу́шність /галиц. по́вен признання́/ кому;
отдаю́щий на поруга́ние /отдаю́щий на посмея́ние, отдаю́щий на растерза́ние, отдаю́щий на съеде́ние/ зго́дний відда́ти на пота́лу /глум, роздертя́ /по́їд/ (ле́вам)/;
отдаю́щий на произво́л судьбы́ ладе́н ки́нути напризволя́ще;
отдаю́щий отчёт чему /отдаю́щий себе́ отчёт в чём/ свідо́мий чого, стил. перероб. усвідо́млюючи;
отдаю́щий под суд зго́дний відда́ти під суд;
отдаю́щий покло́н з покло́ном;
отдаю́щий после́дний долг з оста́ннім ’проща́й’;
отдаю́щий после́днюю руба́шку розда́йбіда;
отдаю́щий предпочте́ние стил. перероб. відда́вши перева́гу;
отдаю́щий прика́з що дає́ нака́з, даве́ць нака́зу;
отдаю́щий распоряже́ния розпоря́дник, покли́каний порядкува́ти;
отдаю́щая ру́ку /отдаю́щая ру́ку и се́рдце/ кому зго́дна ви́йти за́між за кого;
отдаю́щий себе́ отчёт (в чём) зда́тний усвідо́мити що, свідо́мий чого;
отдаю́щийся/отдава́емый да́ваний, відда́ваний, вида́ваний, пове́ртаний, же́ртвуваний, відби́ваний, поси́ланий, ки́даний;
отдаю́щийся (звук) відлу́нюваний;
отдаю́щийся чему захо́плений чим загли́блений у що;
отдаю́щийся в ру́ки зго́дний да́тися в ру́ки;
отдаю́щийся во власть чего зму́шений підкори́тися /відда́ти себе́/ чому;
отдаю́щийся воспомина́ниям загли́блений у спо́гади;
отдаю́щийся на во́лю чью зго́дний зда́тися на во́лю;
отдаю́щийся печа́ли по́йнятий ту́гою;
отдаю́щийся рабо́те захо́плений пра́цею;

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Воздавать
• Воздавать, воздать должное (книжн.) – віддавати, віддати належне.
• Воздавать, воздать по заслугам – віддавати, віддати (відплачувати, відплатити) по заслузі; віддавати, віддати заслужене (зароблене, хто що заробив). [За кров пролиту Вірні друзі Катам одплатять по заслузі. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Воздавать, воздать почести кому – ушановувати, ушанувати кого; віддавати, віддати (складати, скласти) (по)шану кому; окривати, окрити шаною кого.
• Воздавать, воздать сторицею (книжн.) – відплачувати, відплатити сторицею (всотеро).
• Воздавать, воздать хвалу кому – віддавати, віддати (складати, скласти) хвалу кому.
• Воздавать, воздать честь кому – віддавати, віддати честь кому.
• Воздать добром за зло – віддати (відплатити) добром за зло; віддати добро за зло.
• Воздать равным за равное – віть за віть віддати.
• Воздать славу кому – славу учинити кому.
Оказывать
• Оказывать, оказать влияние на кого, что – робити, зробити (справляти, справити) вплив на кого, на що; впливати, вплинути на кого, на що.
• Оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого (кому); ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно) до кого; (від)давати, (від)дати увагу кому.
• Оказывать, оказать давление на кого – робити, зробити тиск на кого; натискати (тиснути), натиснути на кого.
• Оказывать, оказать действие на кого, на что – діяти, подіяти на кого, на що; [свою] силу мати над ким, над чим.
• Оказывать, оказать доверие кому – виявляти, виявити довір’я (довіру) кому; давати, дати віру кому; (іноді) довірятися, довіритися кому.
• Оказывать, оказать любезность кому – робити, зробити (чинити, учинити) ласку кому.
• Оказывать, оказать поддержку кому – підтримувати, підтримати кого; допомагати, допомогти кому.
• Оказывать, оказать помощь кому – (по)давати, (по)дати допомогу кому; ставити, стати у (до) помочі кому; (до)помагати, [допомогти кому; (образн. розм.) підкладати, підкласти руки кому (під кого). [Не туди він дивиться, щоб нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах своїх держати. Барвінок.]
• Оказывать, оказать почести кому – Див. почести.
• Оказывать, оказать почёт кому – віддавати, віддати шану (пошану, повагу) кому; виявляти, виявити пошану (повагу) до кого.
• Оказывать, оказать предпочтение кому в чём, перед кем, чему перед чем – (від)давати, [віддати перевагу (перед) кому в чому, над ким, чому над чим.
• Оказывать, оказать снисхождение кому – давати, дати поблажку (пільгу, полегкість) кому.
• Оказывать, оказать содействие кому – сприяти, посприяти (допомагати, допомогти) кому.
• Оказывать, оказать сопротивление кому, чему – чинити, учинити опір кому, чому; опір (опором) ставати, стати проти кого, проти чого; опиратися, опертися проти чого. [Ви проти нас обидва опір стали. П. Куліш.]
• Оказывать, оказать услугу кому – робити, зробити послугу кому; (тільки докон.) прислужуватися кому; (іноді) у пригоді ставати, стати кому.
• Оказывать, оказать честь кому – віддавати, віддати шану (честь) кому; робити, зробити (чинити, учинити) честь кому.
• Они оказали великие услуги своему отечеству – вони дуже (велико) прислужилися своїй батьківщині (своєму рідному краєві); вони зробили великі послуги своїй батьківщині; вони у великій пригоді стали своїй батьківщині (своєму рідному краєві).
• Тепло и холод оказывают различные воздействия на предметы – тепло і холод різно (по-різному) діють на речі.
Почесть
• Воздавать, воздать, оказывать, оказать почести кому – віддавати, віддати шану (шанобу) кому; ушановувати, ушанувати кого.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дава́ти, да́ю, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл.
1) Давать, вручать, доставлять, ссужать, Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Нп. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Нп. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. См. Догана. — дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком... дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю роту аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому кару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. НВолын. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м’ять. Въ выраженіи: Дай, Боже, на пам’ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам’ять, — у вівторок, чи що, се діялось. НВолын. у. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. НВолын. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп. г) = давати порядок. — поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. См. Чоло.
2) Подавать. Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.
3) Давать, предлагать, сулить. Даю йому за скриню два карбованці, а він править п’ять.
4) Допускать, позволять. Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч.
5) Выдавать замужъ. Не дайте мене за п’яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет.
6) Задавать, давать почувствовать. Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати.
7) Бить, ударять, ударить. Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам’ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617.
8) Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47.
9) Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти!
10) Да́ймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.
По́честь, -ти, ж. Чествованіе. Наш Миколай чесний, взявся до почести, кивнув, моргнув на Параску, щоб подала меду пляшку. Нп.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Воинский — військо́вий: В. дисциплина — військова́ дисциплі́на; В. повинность — військова́ пови́нність; В. порядок — військови́й поря́док; В. почести — військо́ва поша́на; В. десятиборье — військове́ десятизмага́ння.

Запропонуйте свій переклад