Пошук | Російсько-українські словники

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «скол*» на інших ресурсах:

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

В –
1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р].
• Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва.
• В руки – до рук.
• В церковь – до це́ркви.
• Поехал в деревню – пої́хав на село́;
2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе].
• Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́).
• Обратиться в пар – взя́тися па́рою.
• Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви;
3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.).
• Во внимание принять – до ува́ги взя́ти.
• В наказание – за ка́ру.
• Вменить в вину – поста́вити за вину́.
• Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що.
• Поставить в пример – поста́вити за зразо́к.
• В память – на не́забудь;
4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б.
• В величину – завбі́льшки, убі́льшки.
• Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст.
• Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів.
• Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї.
• Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи;
5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.).
• В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти.
• В клочки – на шматки́.
• Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́.
• Во всё горло – на всі за́води и т. д.;
6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́.
• Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми.
• В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́.
• В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом.
• Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць.
• В ту пору – на ту по́ру;
7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му;
8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь;
9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.;
10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часу – о п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку.

Взба́лтывать, взболта́ть, взболтну́ть – колоти́ти, сколоти́ти, поколоти́ти, сколотну́ти, збива́ти, зби́ти, збо́втувати, збовта́ти, побо́втати. [По́верху бери́ во́ду, щоб не сколоти́ти гу́щі. На бе́резі купа́лись ді́ти і збива́ли во́ду (Коцюб.). На́що ти поколоти́ла во́ду?].
• Взбо́лтанный – с[по]коло́чений, зби́тий, з[по]бо́втаний, перебо́втаний.

Взболта́ться – сколоти́тися, перебо́втатися, поперебо́втуватися. [Молочко́ га́рне було́, позасто́юване, а по́ки довезли́ по цій доро́зі, то й поперебо́втувалось].

Влеза́ть, влезть – вла́зити, вліза́ти, влі́зти, зала́зити, заліза́ти, залі́зти, повла́зити, позала́зити в що.
• Сколько вле́зет – до схочу́, до призволя́щого.

Возмуща́ть, -ся, возмути́ть, -ся –
1) (о жидкости) каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, перекаламу́тити, -ся, закаламу́чувати, -ся, закаламу́тити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся, мути́ти, -ся, змути́ти, -ся, замути́ти, -ся, колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся, (во многих местах – поколоти́ти, -ся, посколо́чувати, -ся), збива́ти, -ся, зби́ти, -ся, збуря́ти, -ся, збу́рити, -ся, збанту́рити, -ся;
2) (приводить в беспокойство, нарушать спок. состояние) баламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся [Забаламу́тив кров діво́цьку (Кул.)], збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся [Скаламу́тила ща́стя], колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся [Сколоти́ла мій спокі́й], заколо́чувати, -ся [Заколо́чувати спокі́й], ґвалтува́ти, заґвалтува́ти [Немо́в ди́ка орда́ ґвалтува́ла ти́шу сту́ком (Коц.)], турбува́ти, стурбува́ти [Не турбу́й мого́ споко́ю!];
3) (приводить в негодование) обу́рювати кого́, обу́рюватися на ко́го, проти ко́го, обу́рити, -ся. [Кого́ такі́ вчи́нки не обу́рять!].
• Возмущё́нный – обу́рений;
4) (побуждать к мятежу, бунтовать) бунтува́ти кого́ проти ко́го, бунтува́тися, збунтува́ти, -ся, підбу́рювати, підбу́рити, бу́рити, -ся, збу́рити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, колоти́ти (кого, ким), -ся, сколоти́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся на ко́го, зрива́ти бунт, бунт бунтува́ти, бунт забунтува́ти, ворохо́бити, зворохо́бити, (восставать) повстава́ти (сов. повста́ти). [Гу́ща ото́й не крав, а наро́д бунтува́в (Коц.). Чого́ се так бунту́ються наро́ди? Каламу́титься наро́д. Наро́д бу́рився, хоті́в повбива́ти по́льських коміса́рів. Хоті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н].

Возмущё́нный – 1) и 2) скаламу́чений, сколо́чений, зби́тий, збаламу́чений. (См. Возмуща́ть 1 и 2);
3) (негодующий) обу́рений;
4) збунто́ваний, збу́рений, збаламу́чений, сколо́чений, повста́лий, пі́дня́тий, зворохо́блений.

Всковыря́ть – сколупа́ти, сколупну́ти, поколупа́ти.

Всколеба́ть, -ся – захита́ти, -ся, похитну́ти, -ся, (с)хитну́ти, -ся, схилитну́ти, -ся, заколиха́ти, -ся, сколихну́ти, -ся, зворуши́ти, -ся, зворухну́ти, -ся, здвигну́ти, -ся, стену́ти, -ся. [Мо́ре стену́лося].

Всколу́пывать, -па́ть, -пну́ть – сколу́пувати, сколупа́ти, сколупну́ти.
• -нутый – сколупну́тий.

Голова́, голо́вка, голо́вушка –
1) голова́, ум. голі́вка, голі́вонька, увел. голови́ще.
• Выше всех -о́ю – за всі́х голово́ю ви́щий.
• Рубить, отрубить го́лову кому-л. – стина́ти, стя́ти кому́ го́лову, стина́ти, стя́ти кого́.
• Задирать -ву – де́рти го́лову, (иронически) ки́рпу гну́ти.
• Повесить -ву – похню́пити го́лову, похню́пити ніс, похню́питися, пону́ритися.
• В голове́, как молотом бьёт – в голові́ так і кре́ше, в голові́ на́че ковалі́ кую́ть.
• Вниз голово́й, см. Вниз.
• Ходить с непокрытой голово́й (ирон. о замужней женщине) – воло́ссям світи́ти.
• С непокрытой -во́й – простоволо́сий.
• Покачать голово́ю – покрути́ти голово́ю, похита́ти голово́ю.
• Кивнуть -о́й – кивну́ти голово́ю.
• Поднимать го́ловы – набира́тися ду́ху, смі́ливости.
• Стоять, постоять голово́й за кого-л., за что-л. – ва́жити життя́м за ко́го, відва́жувати, відва́жити життя́ за ко́го, за що.
• Платиться, поплатиться голово́й – наклада́ти (накла́сти, наложи́ти) голово́ю (душе́ю), заплати́ти своє́ю голово́ю.
• Сложить го́лову – лягти́ голово́ю, зложи́ти го́лову, тру́пом лягти́.
• Бей в мою го́лову! – бий моє́ю руко́ю!
• Мылить, намылить го́лову кому-л. – ми́лити, нами́лити чу́ба, чупри́ну, (длительно) скребти́ мо́ркву кому́.
• Осмотреть кого с головы́ до ног – обмі́ряти, обки́нути кого́ по́глядом від голови́ до ніг.
• Очертя го́лову – о́сліп, нао́сліп, на одча́й душі́, на одча́й бо́жий.
• Сломя го́лову – стрімголо́в, про́жо́гом.
• Голова́ кругом идёт – голова́ о́бертом іде́ (хо́дором хо́дить, кружка́ йде), голова́ тумані́є, моро́читься (па́морочиться) світ, голова́ макі́триться, світ ве́рнеться кому́.
• Закружилась голова́ у кого-л. – заморо́чи́ло го́лову кому́, заморо́чи́лася голова́ кому́.
• Не сносить ему головы́ – накладе́ він голово́ю, не топта́тиме він ря́сту.
• Как снег на́ голову – нежда́но-нега́дано, несподі́вано.
• Разбить на́ голову – впень, до ноги́ поби́ти.
• Сколько голо́в, столько умов – що голова́, то ро́зум.
• С больной головы́ на здоровую – швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили; винува́та діжа́, що не йде на ум їжа́.
• Глупые го́ловы – цві́лі го́лови.
• Глупая голова́ – дурна́, капу́стяна голова́, макі́тра.
• Низкоостриженная (или голая) голова́ (насмешл.) – ги́ря, макоти́ря.
• Лохматая г. (насмешл.) – ку́дла, ку́чма.
• Сорви-голова́ – ши́беник, шиба́й-голова́.
• Победная голо́вушка – побіде́нна голі́вонька.
• Жить одною голово́ю – самото́ю жи́ти.
• Он (она) живёт одною голово́ю – одни́м-оди́н (одна́) живе́, самото́ю живе́.
• С головы́ на́ голову – всі до о́дного (жо́дного), геть-усі́.
• Вооруженный с ног до головы́ – о[у]збро́єний до зубі́в.
• Голова́ сахару – голова́, брила́ цу́кру.
• Голова́ пласта (геол.) – лоб верстви́.
• Мёртвая голова́ (бабочка) – летю́чий паву́к.
• В голова́х – в голова́х.
• В го́ловы – в го́лови, під го́лову.
• Под голова́ми – під го́ловами.
• Из-под головы́ – з-під голі́в;
2) (ум. память) голова́, ду́мка.
• Мне приходит, пришло в го́лову – мені́ спада́є, спа́ло на ду́мку, упада́є, упа́ло на ду́мку, набіга́є, набі́гло на ду́мку, сплива́є, сплило́ на ду́мку.
• Забрать себе в го́лову – убга́ти собі́ в го́лову, у го́лову забра́ти, узя́ти щось собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку.
• Засело что-л. в голове́ – запа́ло щось у го́лову, урої́лось у го́лову кому́. [Урої́всь мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик].
• Не выходит из -вы́ что-л. – не схо́дить, не вихо́дить, не йде з ду́мки, стої́ть мені́ на ду́мці.
• Ломает себе го́лову – клопо́че собі́ го́лову; су́шить собі́ го́лову (мо́зок), у го́лову захо́дить, хо́дить до голови́ по ро́зум.
• Взбрело в -ву кому – ухопи́лося голови́ кому́, спа́ло на ду́мку, (вульг.) забандю́рилося кому́ що.
• Потерять -ву – стеря́тися, заморо́читися.
• Теряю го́лову – не дам собі́ ра́ди, нестя́млюся, не́стямки напа́ли мене́.
• Вбить в го́лову кому – втовкма́чити кому́.
• Выкинуть из головы́ – спусти́ти з ду́мки що.
• Пойти с повинной голово́й к кому – повини́тися (повинува́титися) кому́, учини́ти поко́ру.
• Голова́ полна тяжёлых мыслей – важкі́ ду́ми обсі́ли го́лову.
• У него голова́ не в порядке – нема́є в ньо́го (не стає́ йому́) тре́тьої (деся́тої) кле́пки в голові́.
• Вскружить кому го́лову – закружи́ти (закрути́ти) кому́ го́лову.
• Забивать кому -ву – моро́чити го́лову кому́, па́мороки забива́ти кому́;
3) (начальник, предводитель) голова́.
• Голова́ городской, сельский – голова́ міськи́й, сі́льськи́й.
• Быть, служить -во́й – головува́ти.
• Пробыть, прослужить голово́й – проголовува́ти.
• Он всему делу голова́ – він до всьо́го приві́дця (приві́дець, призві́дник), він на все голова́.

Го́ре –
1) (сущ.) го́ре, (ум. го́ренько, го́речко), ли́хо, біда́. См. ещё Печа́ль, Тоска́, Бе́дствие, Несча́стье.
• Го́ре не свой брат – журба́ не ма́тінка.
• Предаваться го́рю – в ту́гу вдава́тися.
• Жгучее го́ре – пеку́ча журба́, живи́й жаль, пеку́чий жаль.
• Го́ре охватывает – жаль (журба́) бере́, обніма́є, обгорта́є.
• С го́ря – з жалю́, з журби́, з го́ря.
• Причинять (причинить) го́ре кому-л. – завдава́ти, роби́ти, чини́ти (сов. завда́ти, нароби́ти, начини́ти) кому́ жалю́, ту́ги, (диал.) загорчи́ти, завго́рити кому́.
• Не оберёшься го́ря (хлопот) – не збу́дешся ха́лепи.
• Жить с го́рем пополам – жи́ти ли́ха прикупи́вши.
• Го́ре горькое – ли́хо тяжке́, го́ре-скру́та, горюва́ння-бідува́ння.
• Себе на го́ре – на ли́хо собі́, собі́ на безголо́в’я, собі́ на го́ре.
• И го́ря мало ему о том, и го́рюшка мало – ба́йду́же (байду́жки, байду́жечки) йому́ про те, за те, а він на те ба́йду́же, йому́ дарма́, мале́ йому́ го́ре, йому́ ні га́дки, він ні га́дки про те, за те, і га́дки не ма́є, ду́мки-га́доньки не ма́є, був-би й го́ре (ли́хо) покоти́в.
• Мыкать го́ре, терпеть го́ре – го́ре терпі́ти, поневіря́тися, горюва́ння прийма́ти, бідува́ти.
• Изведать, претерпеть го́ре – набра́тися го́ря, ли́ха, перегорюва́ти.
• Испытать много го́ря – зазна́ти бага́то ли́ха, ви́пити ківш ли́ха, ви́пити по́вну, чима́лу, скоштува́ти гірко́ї, спи́ти гірко́ї. [Ната́ля ви́п’є чима́лу та ще й по́вну від тако́ї свекру́хи (Мирн.)].
• Помочь, пособить го́рю – запобі́гти ли́хові, зара́дити ли́хові.
• Постигло го́ре кого-л. – упа́ло го́ре на ко́го, спобі́гло го́ре кого́, спітка́ло ли́хо кого́.
• Приключилось го́ре – сколоти́лося ли́хо, скла́лося ли́хо, спобі́гло ли́хо.
• Стряхнуть с себя го́ре – уда́рити ли́хом об зе́млю, покоти́ти го́ре. [Вда́рмо-ж об зе́млю ли́хом-журбо́ю, щоб ста́ло всім веселі́ше].
• С го́рем пополам раздобыть (заработать) что-л. – розго́рити що, розгорюва́ти що, розгорюва́тися на що, загорюва́ти що. [Розгорюва́всь на де́сять рублі́в (Мирн.). Загорю́й сна́жно, та їж сма́чно].
• С го́рем добытый (тяжело заработанный) – загорьо́ваний.
• Не знающий го́ря – безнапа́сний, безжу́рний.
• Не зная го́ря – безнапа́сно, безжу́рно.
• Го́ре-профессор, го́ре-ученый и т. д. – біда́, а не профе́сор, біда́, а не вче́ний, ке́пський з ньо́го профе́сор, уче́ний і т. ин.
• Го́ре-музыкант – циги́кач.
• Го́ре-мастер – попсу́й-ма́йстер.
• Го́ре-богатырь – ґа́нджа-андибе́р (в думе, с турецк.);
2) го́ре, межд. – ой, ле́ле! ле́лечко!
• О, го́рюшко – ой, ли́шко, ли́шенько, ли́шечко, го́ренько, го́речко, недо́ленька тяжка́, ли́шко тяжке́, па́дку мій, сму́тку мій, ой, мій упа́доньку!

Душа́ –
1) душа́ (ум. ду́шка, ду́шечка, души́ця). [Люди́на з вели́кою душе́ю. Це чолові́к без душі́. Він був душе́ю на́шого товари́ства. В його́ тво́рах бага́то душі́]; (обращение к любим. человеку) душа́ (ум. ду́шечка, ду́ся), се́рце (ум. се́рденько). [Жі́нко-ду́шечко! Мару́сю-ду́сю!];
2) (особа, кто-нибудь) душа́, (иногда) дух. [Забере́ з собо́ю приятелі́в душ три́цять (Куліш)].
• Ни души́ – ані душі́, ані ду́шечки, ні ду́ха[у], ні ху́ху ні ду́ху, нікогі́сінько.
• Ни -ши́ живой – ні ду́ху[а] живо́го, ні живо́го ду́ху[а], ані живо́ї ду́шечки.
• Нет ни -ши́ – нема́ ні ду́ха[у]. [У ці́лому за́мку нема́є ні ду́ха (Л. Укр.). Село́ Корчо́вате – чима́ле село́, але з пані́в – ні ду́ха (Кониськ.)];
3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа́. [Застебне́ться під са́му ду́шу (Квітка)].
• Без души́ – не тя́млячи себе́, не тя́млячись. [Не тя́млячись з ра́дощів].
• Быть без -ши́ от кого, -ши́ не слышать (не чаять) в ком – ко́ло ко́го всіє́ю душе́ю упада́ти, дух за ким рони́ти. [Я за тобо́ю й дух роню́, а ти за ме́не забува́єш (Грінч.)].
• Отвести -шу – спочи́ти душе́ю, (поэтич.) ду́шу відволо́жити.
• Отдать богу -шу (умереть) – бо́гу ду́шу відда́ти.
• До глубины -ши́ – до живо́го, до са́мого се́рця, аж до дна душі́.
• Душа́ в -шу – як одна́ душа́, як оди́н (їде́н) дух. [Рокі́в з три жили́, як одна́ душа́ (Васильч.)].
• За милую ду́шу – залюбки́, з дорого́ю душе́ю.
• От -ши́ – з душі́, від [з] щи́рого се́рця.
• От всей -ши́ – з усіє́ї душі́, від [з] щи́рої душі́. [З душі́ бажа́ю (Кул.). Дя́кую тобі́ з усіє́ї душі́ (Крим.). Від щи́рої душі́ гото́вий я відда́ти (Сам.)].
• Всей -шо́й – від [з] душі́ (щи́рого се́рця), з дорого́ю душе́ю, з ці́лого се́рця. [Люблю́ тебе́ з ці́лого се́рця].
• По -ше́ – до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, до ми́сли.
• Приттись (приходиться) по -ше́ – припа́сти (припада́ти) до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, приста́ти (прийти́ся) до душі́.
• Сколько -ше́ (-шеньке) угодно – скі́льки душа́ (ду́шечка) забажа́є, досхо́чу́.
• Трогать -шу – пору́шувати ду́шу, дохо́дити до душі́, до се́рця.
• Хватать за́ -шу – бра́ти (хапа́ти, торка́ти) за ду́шу. [Так і бере́ тебе́ за ду́шу].
• Чего -ше́ угодно – чого́ душа́ забажа́є.
• В ду́шу не идёт – в ду́шу не лі́зе.
• На душе́ мутит – з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно.
• Душа́ в пятки ушла – на [у] душі́ похоло́ло, душа́ не на мі́сці.
• Чуть душа́ держится – ті́льки душа́ в ті́лі, (фамил.) ті́льки живи́й та те́плий.

Есть (3 л. ед. ч. н. вр. от быть) – є, (реже) єсть. (См. Быть).
• Каков, какой ни есть – хоч яки́й (є), хоч яки́й-би був, будь-яки́й.
• Сколько ни на есть – хоч скі́льки є, хоч скі́льки-б було́.
• Как есть (совсем, вполне) – чи́сто, геть, (вульг.) настоя́ще. [Той геть уве́сь спалахну́в (Крим.)].
• Ну как есть – ну чи́сто тобі́. [Лежа́в він у труні́ ну чи́сто тобі́ живи́й (Еварн.)].
• То есть – це́б-то, се́б-то, то́б-то.

За, предл. с вин. и с твор. пп. –
1)
а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)].
• Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го.
• Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го.
• Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го;
б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)].
• Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл);
в) (о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти];
г) (о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе].
• За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися];
2)
а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны].
• За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)];
б) один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)].
• Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́.
• Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким.
• Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим.
• Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком.
• Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду].
• Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу).
• Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе.
• Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не;
3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)].
• За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем.
• За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком.
• Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок.
• За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста.
• За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців.
• Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)].
• Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик].
• За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться).
• За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)].
• Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́.
• Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не.
• Будет за мной – бу́де за мно́ю.
• За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця].
• За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го.
• За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во!

Забода́ть – заколо́ти (сколо́ти) рога́ми, забу́цати, забу́цькати. [Сколю́ тебе́ рога́ми].

Зака́лывать, заколо́ть –
1) зако́лювати, коло́ти, заколо́ти, сколо́ти, (о мног.) поколо́ти, позако́лювати. [Тупу́-тупу́ нога́ми сколю́ тебе́ рога́ми];
2) -ть булавкой – зашпи́лювати, зашпили́ти, (о мног.) позашпи́лювати. [Зашпили́ла ху́стку на гру́дях];
3) безл. -ло́ло в боку – заколо́ло в бо́ку́, в бо́ці. [Зану́дило коло се́рця, заколо́ло в бо́ку (Шевч.)].
• Зако́лотый – зако́лений и зако́лотий; зашпи́лений.

Замеша́тельство –
1) за́коло́т (-ту); см. Беспоря́док;
2) (смятение) за́мішка, замішани́на, заміша́ння, зам’ятня́ (ж. р.) сум’яття́ (ср. р.), (суетня) заметуші́ння.
• Вызвать -во – сколоти́ти кого́, спра́вити сум’яття́ серед ко́го.
• Приходить, притти в -ство – міша́тися, заміша́тися, ста́ти ні в сих, ні в тих. [І поговори́ти-б то, і заміша́лась, що й не зна́є що й каза́ти (Квітка)].
• Привести в -ство – зміша́ти, зби́ти з пантели́ку кого́.

II. Заме́шивать, -ся, замеша́ть, -ся –
1) (смешивать вместе) замі́шувати, -ся, заміша́ти, -ся. [Бороше́нця туди́ уси́пать і заміша́ть (Рудч.). У нас однії́ ло́жечки не ста́ло: ма́буть з ва́шими заміша́лася (Проскур. п.). Заміша́вся, як ополо́ник межи ложка́ми (Номис)];
2) (приводить, приходить в беспорядок) змі́шувати, -ся, зміша́ти, -ся, заміша́ти, -ся, сколо́чувати, -ся, сколоти́ти, -ся;
3) (впутывать, -ся) уплу́тувати, -ся, уплу́тати, -ся в що, (фамил.) пришива́ти, -ся, приши́ти, -ся до чо́го, (неперех.) встряг[в]а́ти, встря́(г)нути в що, втруча́тися, втру́титися в що, до чо́го. [І його́ на́щось уплу́тали в ту спра́ву (приши́ли до тіє́ї спра́ви). Чо́го він туди́ встряв? Не тре́ба було́ до тіє́ї спра́ви втруча́тися].
• Заме́шанный – замі́шаний; уплу́таний в що, приши́тий до чо́го.

Замути́ть –
1) (безл.) зану́ди́ти. [Зану́дило коло се́рця (Шевч.)];
2) замути́ти, бу́чу (колотне́чу) зби́ти (зчини́ти), ко́лоту нароби́ти, (гал.) за́муту, заму́ти нароби́ти;
3) (воду) закаламу́тити, замути́ти; (взмутить) зби́ти, сколоти́ти, скаламу́тити, (сильнее) збаламу́тити. [Скаламу́тила во́ду в ти́хому Дуна́ю (Пісня)].

Заскользи́ть – піти́, побі́гти по́ковзом, піти́ ле́гко, безгу́чно, см. Скользи́ть. [Рі́чка заме́рзла він ско́чив на кри́гу і побі́г по́ковзом на той бе́рег у село́ (М. Грінч.). Вона́ ле́гко, безгу́чно пішла́ попід стіно́ю (М. Грінч.)].

Избода́ть – сколо́ти, поколо́ти кого́, що чим, геть поби́ти рога́ми кого́; срвн. Бода́ть. [Тупу́, тупу́ нога́ми, сколю́ тебе́ рога́ми (Казка). Коро́ва геть поби́ла рога́ми дити́ну (Звин.)].

Изве́стно – відо́мо, зві́сно, (диал.) ві́сно. [Відо́мо нам з прива́тних джере́л (Крим.). Зда́вна зві́сно, що він до́брий чолові́к (М. Грінч.). Чи ві́сно вам, що наш пан поме́р (Яворн.)].
• Мне -но – мені́ відо́мо, я зна́ю, я відо́мий (диал. зві́сний, зві́стен). [Я відо́мий за ті гро́ші (Н.-Лев.). В цей час ді́ла не бува́є в ба́нку: я до́бре цьому́ відо́ма (Н.-Лев.). Ти сама́ зві́сна, що, як його́ ви́гнано з гімна́зії, то я таки́ не ду́же й жа́лував (Мова)].
• Мне это не -но – мені́ це не відо́мо, я про це не зві́стен.
• Сколько мне -но – скі́льки мені́ відо́мо, скі́льки я зна́ю.
• Всякому это -но – ко́жному це відо́мо, ко́жному це річ відо́ма, ко́жен це зна́є.
• Как и вам -но – як і вам відо́мо, як і ви зві́сні, під сві́домом ва́шим. [Це-ж під сві́домом ва́шим, як вони́ не хтять слу́хатись (Липовеч.)].
• -но ли вам это? – чи ві́домо вам це? про це? чи зна́єте ви про це? чи зві́сні ви про це?
• Это всем -но – це (про це) відо́мо всім; це (про це) всі зна́ють; про це всі зві́сні.
• С достоверностью -но – напе́вне (запе́вне) відо́мо.
• Всякому -но – відо́мо ко́жному, ко́жен зна́є.
• Не -тно ли? – чи відо́мо? не зна́ти? [Вра́нці Мала́нка – кого́ стрі́ла – пита́ла: не зна́ти? бу́дуть зе́млю діли́ти? (Коцюб.)].
• -но, что… – відо́мо, що…, відо́ма річ, що…
• Не -но за что – не зна́ти за що, не відо́мо за́ що.

II. Изрыва́ть, изры́ть –
1) ри́ти (ри́ю, ри́єш), пори́ти, зрива́ти, зри́ти, ско́пувати, скопа́ти, (заровненную землю) поро́ти, попоро́ти (зе́млю, сте́жку), (о мн.) пори́ти, позрива́ти, поско́пувати, попоро́ти; (слегка) копирса́ти, покопирса́ти, сколу́пувати, сколу́пати, подзю́бати. [Ще прожда́вши дві годи́ні, ізри́в зе́млю по колі́ні (Пісня)];
2) (норами, ходами) кроти́ти, покроти́ти, нори́ти, понори́ти.
• Изры́тый – зри́тий, ско́паний, попо́ротий, покопи́рсаний, сколу́паний, подзю́баний, поно́рений.
• -тый оспой – подзю́баний, дзю́ба, дзюба́тий, таранкува́тий.
• -тое морщинами лицо – поко́пане, поо́ране змо́ршками лице́.
• -ться – ри́тися, пори́тися, бу́ти пори́тим и т. д.

Иска́лывать, исколо́ть – коло́ти, поколо́ти, сколо́ти, штрика́ти, поштрика́ти кого́, що. [Всю пу́чку го́лкою сколо́ла (поколо́ла) (Чернігів). Його́ всього́ поко́лото (поштри́кано) ноже́м (Харківщ.)].
• -ть на несколько частей (топором и т. п.) – колоти, поколоти, розколоти. [Поколи (розколи) це поліно на четверо (Харківщ.)].
• Иско́лотый – поко́лотий (и поко́лений), поштри́каний; (топором и т. п.) поко́лений, розко́лений.

Исковы́ривать, -ся, исковыря́ть, -ся – сколу́пувати, -ся, сколупа́ти, -ся, поколупа́ти, -ся, покопи́рса́ти, -ся, пошкалу́ба́[и́]ти, -ся.
• Исковы́рянный – с[по]колу́паний, покопи́рсаний. [Діл був уве́сь сколу́паний (Н.-Лев.)].

Исковы́рка –
1) (действ.) сколу́пування, сколупа́ння;
2) (ямка) шкалу́бин(к)а, сколу́пина.

Исполо́хать, исполохну́ть, исполоши́ть – споло́хати, сполохну́ти, сполоши́ти, (фам.) сколо́шкати кого́, (о мн.) пополо́хати, пополоши́ти, поколо́шкати; срвн. Вспола́шивать.

Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)].
• Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)].
• Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти?
• Как велик? – яки́й завбі́льшки?
• Как вы говорите? – як ка́жете?
• Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)?
• Как дорого? – чи до́рого? по чо́му?
• Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́?
• Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко?
• Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)].
• Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти?
• Как именно? – як са́ме?
• Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь?
• Как? как? (при переспрашив.) – що? що?
• Как много? – як бага́то? як забага́то?
• Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна?
• Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не?
• Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете?
• Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти?
• Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці?
• Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)?
• Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так?
• Как так? – я́к то? через що́? я́к то так?
• Как таки так? – як таки́ так?
• Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)];
2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)].
• А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́!
• Вот как! – о́сь як, о́н як!
• Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)].
• Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)].
• Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні.
• Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)].
• Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)].
• Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)].
• Да как не – я́к не, я́к-же не.
• Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)].
• Как же!
• А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)].
• Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)].
• Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)].
• Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)].
• Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)].
• Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)].
• Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють].
• Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)].
• Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)].
• Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де.
• Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)].
• Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)].
• Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)];
3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)].
• Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)].
• Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)].
• Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний.
• Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́.
• Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на].
• Как есть все – чи́сто всі, геть усі́.
• Как живой – як живи́й, як живі́сінький.
• Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)].
• Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)].
• Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло].
• Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше.
• Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться).
• Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь.
• Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)].
• Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)].
• Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма.
• Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)].
• Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)];
4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)].
• Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь.
• Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й.
• Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)].
• Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то.
• Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)].
• Как-либо – а) см. Как-нибудь;
б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь.
• Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)].
• Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)].
• Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)].
• Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)].
• Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)].
• Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь;
б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі.
• Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.). Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)].
• Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)].
• Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)].
• Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)].
• Так – как (причин.), см. Так;
5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)].
• А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)].
• Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)].
• Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)].
• Между тем как… – тим ча́сом як…
• Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)].
• Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)].
• Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)].
• С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як.
• Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)].
• Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)].
• Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не;
6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)].
• Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)].
• Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)].

Кача́ться, ка́чиваться, качну́ться – хита́тися, хитну́тися, схитну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колих[в]а́тися, (с)колихну́тися, кива́тися, кивну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися. [Іде́ і не схитне́ться (Київ). Голова́, схитну́лась, коса́ розвину́лась (Рудан.). Ко́жна гі́лка сколихну́лась (Грінч.). Кула́к упа́в па́рубкові на ши́ю ва́жко – голова́ хильну́лась на́бік (Грінч.). Яка́ ти бліда́ і страшна́ – аж хиля́єшся (Г. Барв.). Гле́чик схитну́вся і впав (Звиног.). Ой п’є Ба́йда та й кива́ється (АД.)].
• -ться (в люльке гамаке, на качелях и т. п.) – колих[с]а́тися (-шу́ся, -шешся), колихну́тися, го́йда́тися, гойдну́тися, (сильно) виха́тися, вихну́тися. [А на ві́тах гойда́ються нехри́щені ді́ти (Шевч.). Що гойдне́ться (паву́к), то ни́тка порве́ться (Л. Укр.)].
• -ться от ветра (о растениях) – хита́тися, хитну́тися, гойда́тися, гойдну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колива́тися, кива́тися, кивну́тися, (о флаге) ма́яти. [Хитну́вся впере́д, немо́в верба́ од ві́тру (Коцюб.). Ві́тер повіва́є, со́сна ся хиля́є (Гол.). Очере́т кива́ється над водо́ю (Харківщ.). Прапори́ ма́яли од ві́тру (Київ)].
• -ться от неустойчивости – хита́тися, (с)хитну́тися, хиба́тися, (с)хибну́тися. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́ б не схитну́вся (Пісня). До́шка хиба́ється, не ступа́йте на ню (Звиног.). Чо́вен хиба́ється (Звиног.)].
• Лодка -тся на волнах – чо́вен гойда́ється (хита́ється) на хви́лях.
• Маятник -тся – вага́ло хита́ється.
• Итти, -ча́ясь из стороны в сторону (о больном, пьяном) – іти́ хиля́ючись (колива́ючись).
• Кача́ющийся – що хита́ється, гойда́ється и т. д.

Ка́шица – ка́шка, куле́шик (-ку), крупничо́к (-чку́); (пшенная, сваренная на пахтаньи) сколо́тяна ка́ша, масля́нка.

Кобы́лка –
1) коби́лка, лоши́чка, кобильчи́на, (молодая, уж и не жеребёнок) кобиля́ (-ля́ти), кобильча́ (-ча́ти, ср. р.).
• Сколько -ке не прыгать, а быть в хомуте – стриба́й не стриба́й, а в голо́блі става́й (Приказка);
2) (в струнных музык. инструм., в шерстобитном лучке) коби́лка;
3) (для снимания сапог) роззува́чка;
4) (подпорка) підпо́ра, пі́дпірка, (вилообразная) соха́, сі́шка, (козлы) коби́ли́ця, ко́[і́]зли (-зел и -злів);
5) (цокольная, карнизная) коби́лка;
6) (грудная кость у птиц) коби́лка, місто́к (-тка́);
7) энтом. Cicada – коби́лка, ко́ник.

Коллективизи́ровать – колективізува́ти, сов. сколективізува́ти що.
• Коллективизи́рованный – колективізо́ваний, сколективізо́ваний.
• -ться – колективізува́тися, бу́ти колективізо́ваним, сов. бу́ти сколективізо́ваним.

Колонизи́рование – колонізува́ння, оконч. сколонізува́ння, (заселение) засе́лювання, оса́джування, оконч. засе́лення, оса́дження.

Колонизи́ровать и Колонизова́ть – колонізува́ти, сов. сколонізува́ти, (о мног.) поколонізува́ти, (заселять) оса́джувати, сов. осади́ти, заселя́ти и засе́лювати, сов. засели́ти, (о мног.) пооса́джувати, позаселя́ти. [Вони́ узграни́ччя лю́дом осади́ли (Куліш)].
• Колонизу́емый – засе́люваний оса́джуваний.
• Колонизи́рованный и Колонизо́ванный – колонізо́ваний, оконч. сколонізо́ваний, поколонізо́ваний, (заселённый) оса́джений, засе́лений, пооса́джуваний.
• -ться – колонізува́тися, заселя́тися, бу́ти колонізо́ваним, (сов.) бу́ти сколонізо́ваним, засе́леним.

Колоти́ться –
1) (биться о что) би́тися, колоти́тися об що, в що, (трястись) ті́патися, трі́патися, ки́датися, трясти́ся, (ударяться) би́тися, сту́катися.
• -ться головой в стену – би́ти(ся) голово́ю в сті́нку, до сті́нки.
• Зубы -тятся – зу́би цокотя́ть.
• -ться лбом (низко кланяться) – покло́ни би́ти кому́.
• Сердце -тится – се́рце стуко́че, ска́че, калата́є.
• Сливки не -тятся – вершки́ не збива́ються;
2) (стараться) товкти́ся, би́тися, побива́тися, по́ратися, упада́ти коло чо́го, над чим, з чим. [На́стя но́чі не поспи́ть, усю́ди стара́ється, б’є́ться, достає́ (Стор.). Мо́вчки собі́ побива́лось, мо́вчки у бо́га до́лі проси́ло (Г. Барв.)].
• -шься, бьёшся, а с сумой не разминёшься – за зли́днями добра́ не доро́бишся (Комар).
• Около хозяйства -чу́сь и сыт, слава богу (Салтыков) – коло хазя́йства по́раюся та й ма́ю, хвали́ти бо́га, хліб і до хлі́ба.
• Сколько ни -ти́лись, ничего не вышло – скі́льки не по́рались (не вовту́зились), нічо́го не помогло́ся;
3) (сокрушаться) побива́тися, убива́тися, мордува́тися, тужи́ти за ким, за чим. [Бо́же, як вона́ за ним побива́лася! (Сл. Ум.)];
4) (перебиваться, сильно нуждаться) бідува́ти, біди́ти, бідкува́тися, злиднюва́ти, лихува́ти, біду́ тягти́, біду́ бідува́ти, біду́ прийма́ти, зли́дні прийма́ти (годува́ти, ма́ти).
• -ться деньгами – нужда́тися грі́шми, бідува́ти на гро́ші.
• -чу́сь всю жизнь – усе́ життя́ б’ю́ся, біду́ю;
5) (драться) би́тися з ким;
6) (стучаться у дверей) би́тися, сту́катися, добува́тися до чо́го, у що;
7) (слоняться) товкти́ся, волочи́тися. [Товче́ться як Марко́ по пе́клу (Приказка)].

Колоты́рить –
1) (перебиваться в нужде) бідува́ти, злиднюва́ти, побива́тися в зли́днях, харпакува́ти;
2) (попрошайничать) насти́рливо же́брати;
3) (живиться на чужой счёт) дармоїжкува́ти, живи́тися на дурни́чку;
4) (сколачивать копейку) грошву́ збива́ти, копійчи́ну гна́ти;
5) (барышничать) баришува́ти;
6) (приворовывать) прикрада́ти, злодійкува́ти;
7) (ссорить людей) каламу́тити, колоти́ти кого́;
8) (болтать) плеска́ти, ля́пати, торохті́ти, тереве́нити;
9) (бездельничать) байдикува́ти;
10) (перечить бесцельно) заїда́тися з ким, гарча́ти на ко́го, сі́катися до ко́го.

I. Коль, нрч., см. Ско́лько, Сколь.

Конта́кт –
1) (касание) конта́кт (-ту), близьке́ доторка́ння, до́тик (-ку).
• В -кте с кем – у конта́кті (в пого́дженні) з ким.
• Поддерживать -та́кт с кем – трима́ти конта́кт (звязо́к) з ким;
2) (предмет) до́тичка.
• -та́кт вызывной, сигнальный, скользящий, техн. – до́тичка визивна́, гаслова́, ковзна́.

Кра́та, Крат – раз (-зу), (в бран. выраж., зап.) крот(ь). [Сто сот крот його́ ма (Номис)].
• Сколько крат говорили тебе – скі́льки разі́в гово́рено (ка́зано) тобі́!

Купи́ть –
1) купи́ти, покупи́ти що, (об одежде, орудиях, скоте и т. п. ещё) спра́вити, (о мног.) посправля́ти що. [Си́нові за гірко́го медяни́к купи́ла (Шевч.). Вчо́ра я покупи́в собі́ но́жика (Звин.). Спра́вив собі́ ко́ней па́ру (Гр.). Посправля́в собі́ й ді́тям оде́жу (Драг.)].
• -пи́ть материала для одежды, обуви – набра́ти, (о мн.) понабира́ти чого́ на що. [Набра́в черкаси́ну на штани́ (Сл. Гр.). Понабира́ли това́ру на чо́боти (Полтавщ.)].
• -пи́ть сходно – поці́нно купи́ти що.
• -пи́ть по случаю – купи́ти при ока́зії, купи́ти ви[при]падко́во.
• -пить свечу (в церкви) – купи́ти (обміни́ти, відміни́ти) сві́чку. [Сві́чку обмі́нить, старця́м грошеня́т розда́сть (Квітка). Відміни́ла сві́чечку за копі́єчку (Номис)].
• За сколько вы -пили это? – скі́льки ви дали́ за це?
• За что -пи́л, за то и продаю – за що купи́в, за те й прода́ю.
• -пи́ть купленное – відкупи́ти. [Їй чолові́к ху́стку купи́в, та й не догоди́в, так я в не́ї відкупи́ла (Подтавщ.)] -пи́л не -пи́л, а поторговать можно – втік не втік, а побі́гти мо́жна; купи́в не купи́в, поторгува́ти мо́жна.
• На деньги ума не -пишь – за гро́ші ро́зуму не ку́пиш.
• Придёт беда, -пишь ума – як біда́ доку́чить, то й ро́зуму нау́чить (Приказка).
• Он тебя и -пит, и продаст – він тебе́ і ку́пить, і переку́пить; він і вку́сить, і ме́ду дасть.
• Продал – прожил, -пи́л – нажил – прода́в – прожи́в, купи́в – придба́в.
• -пи́ть дорого, продать дёшево – набува́ти ва́жко, а збува́ти ле́гко.
• Ку́пленный – (по)ку́плений, (покупной) купо́ваний, купни́й. [Со́ром мужико́ві купо́ваний хліб ї́сти (Грінч.). Купо́ваний ро́зум (Квітка)]. -ная грамота, см. Ку́пчая;
2) (в карт.) (при)купи́ти.
• Хорошо, дурно -пи́л – до́бре, пога́но (при)ку́пив.
• -пи́л двух тузов – (при)купи́в два ту́зи;
3) см. Подкупа́ть;
4) см. Снима́ть в аренду, Заарендо́вывать.

Лебё́дка –
1) (самка) лебі́дка, лебеди́ця, лебеди́на, лебе́дя (-ді), лебе́дка. [Погляда́є як голу́бка, хо́дить, як лебі́дка (Руданськ.). Ой бі́лая лебеди́на ти́хий Дуна́й сколоти́ла (Пісня). Сиве́нька вже була́, а хоро́ша та чепурна́, як та́я лебе́дя (М. Вовч.)];
2) см. Лебё́душка;
3) механ. – катери́нка.
• -ка корчевальная ручная, паровая – катери́нка корчува́льна, ручна́, парова́;
4) бот. Origanum vulgare L. – матери́нка, ду́ховий цвіт, майра́н.

Лес –
1) (растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)].
• Лес на корню – ліс на пні.
• Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)].
• Выборочный лес – вибірни́й ліс.
• Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу).
• Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся).
• Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)].
• Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс.
• Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)].
• Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)].
• Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́.
• Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й.
• Защитный лес – за́хисни́й ліс.
• Камышевый лес, см. Камышник I.
• Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру).
• Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су).
• Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.).
• Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в).
• Мешанный лес – мі́шаний ліс.
• Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́).
• Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща.
• Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес.
• Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся).
• Общественный лес – грома́дський ліс.
• Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся).
• Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка).
• Хворостяный лес – хворостяни́й ліс.
• Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс.
• Пихтовый лес – смере́ковий ліс.
• Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру).
• Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.).
• Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом.
• Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс.
• Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі.
• Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су.
• Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва.
• Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки).
• Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко.
• Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти.
• Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки).
• Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло?
• На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку!
• Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол;
2) (в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні).
• Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево.
• Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево.
• Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му).
• Валежный лес; см. Вале́жник.
• Деловой лес –
а) (на корню) виробни́й ліс;
б) (в срубе) виробне́ де́рево.
• Дровяной лес –
а) (на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва.
• Корабельный, мачтовый лес –
а) (на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс;
б) (в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево.
• Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево.
• Пильный, пиловочный лес –
а) (кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння;
б) (пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево.
• Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку).
• Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево.
• Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс.
• Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)].
• Столярный лес – столя́рське дерево.
• Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево.
• Фанерочный лес –
а) (на корню) форні́рний ліс;
б) (в срубе) форні́рне де́рево.

Ле́то –
1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)].
• Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то.
• Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття).
• Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку).
• Бабье -то – ба́бине лі́то.
• -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)].
• Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)].
• Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1.
• В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та.
• Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то.
• В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та.
• В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та.
• В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку.
• Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)].
• Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука).
• Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)!
• Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть.
• Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)];
2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то.
• В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме.
• В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)].
• -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)].
• Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х.
• По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)].
• Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)].
• Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)].
• Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ).
• Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід.
• Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній;
3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)].
• Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)].
• Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)].
• Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку).
• Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося).
• Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків.
• Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши.
• Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т.
• В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́.
• В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами.
• В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється.
• Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)].
• Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)].
• Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)].
• Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто.
• В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)].
• Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку.
• Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́.
• В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку.
• Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)].
• Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в.
• Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)].
• Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й.
• В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)].
• С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду.
• С малых лет – зма́лку, зма́лечку.
• С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)].
• В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)].
• Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)].
• В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)].
• Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік.
• В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х.
• Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)].
• Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)].
• Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)].
• На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)].
• Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку.
• Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)].
• Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)].
• -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки);
4) пі́вдень (-дня); см. Юг;
5) см. Ле́тник 1;
6) тепло́; см. Тепло́, сщ.

Ма́сло –
1) (коровье и вообще из молока животного) ма́сло.
• -ло жёсткое, крохкое, крошливое, рассыпчатое – крихке́ ма́сло.
• -ло жирное – си́те, масне́ ма́сло.
• -ло зимнее, летнее – зимове́, лі́тнє ма́сло.
• -ло кухонное – кухе́[о́]нне, кухова́рське ма́сло, ма́сло до стра́ви.
• -ло мажущееся, маркое – беручке́ (мастке́) ма́сло.
• -ло мраморное – мармуро́ве ма́сло.
• -ло отжатое – віджи́мане, вижи́мане ма́сло.
• -ло перебитое, перемятое (переработанное) – переколо́чене, перем’я́те (перемі́шане) ма́сло.
• -ло прогорклое – їлке́ (згі́ркле) ма́сло.
• -ло салистое, сальное – лоюва́те ма́сло.
• -ло сибирское – сибі́рське ма́сло.
• -ло сливочное – вершкове́ ма́сло.
• -ло стойловое – сухопа́шне, станкове́ ма́сло.
• -ло столовое – ма́сло до сто́лу.
• -ло творожистое, мутное – сколо́тинисте ма́сло.
• -ло топлёное – то́пле́не ма́сло. Бить, сбивать, пахтать -ло, см. Па́хтать;
2) (жидкий жир рыбий, морск. животных) лій (р. ло́ю), (зап.) тран, трин (-ну); см. Во́рвань;
3) (растит., минеральн., эфирн.) олі́я (-лі́ї, ж. р.), олі́й (-лі́ю, м. р.); (смазка) масти́ло.
• -ло адское – куркасо́ва олі́я.
• -ло варёное – варе́на олі́я.
• -ло веретённое – верете́[і́]нне масти́ло.
• -ло горное, каменное, чёрное – гі́рська олі́я, на́фта.
• -ло деревянное, лампадное – оли́ва.
• -ло касторовое, рициновое – рици́нова олі́я, рици́на.
• -ло кокосовое – коко́сова олі́я.
• -ло конопляное – сім’яна́ олі́я, олі́й.
• -ло костяное – кістяна́ олі́я.
• -ло купоросное – сірча́ний чорноква́с (-су).
• -ло летучее – летю́ча олі́я.
• -ло масличное, оливковое – масли́нова (оли́вна) олі́я, (грубый сорт) оли́ва.
• -ло машинное – маши́нна олі́я.
• -ло минеральное – мінера́льна олі́я.
• -ло подсолнечное – сонячнико́ва олі́я.
• -ло постное – олі́я, олі́й.
• -ло прованское – прова́нська олі́я.
• -ло растительное – росли́нна олі́я.
• -ло розовое – роже́ва (троя́ндова) олі́я, (зап.) роже́вий (троя́ндовий) олі́йок.
• -ло сивушное – сиву́шна олі́я.
• -ло смазочное – масти́ло, шмарови́ло, шмарова́ олі́я (оли́ва).
• -ло эфирное – етеро́ва олі́я.
• Бить -ло (растит.) – би́ти, забива́ти олі́ю;
4) (церк.: елей) ма́сло, (возвыш.) єле́й, (ароматн.) ми́ро.
• Соборовать -лом кого – (ма́слом) собо́рувати, маслува́ти, маслосвяти́ти кого́;
5) см. Жир.
• Лошадь в -ле – масни́й кінь;
6) (в игре в мяч, в свинку) ма́сло;
7) Всё идёт как по -лу – усе́ йде як з ма́слом, все ко́титься як на олі́ї.
• Катается, как сыр в -ле – коха́ється в добрі́; живе́, на́че варе́ник у ма́слі пла́ває; срв. Ката́ться 1.
• Подлить -ла в огонь – до гаря́чого ще при́ском сипну́ти (Приказка), дода́ти га́рту.
• Ешь, дурак, с -лом – їж, ду́рню, бо то з ма́ком (Приказка);
8) -ло земляное, бот. Phallus impudicus L. – воню́ча весе́лка, земляні́ я́йця, ді́дове са́ло.

Маслобо́йка и -бо́йница – масля́нка, ма́сниця, ма́сничка, масляни́ця, масельни́ця. [Ми коло́тимо ма́сло не в макі́трі, а в ма́сниці (Київщ.). Візьми́ масельни́цю та сколоти́ ма́сло (Липовеч.)].

Меша́ть, ме́шивать –
1) (перемешивать чем) міша́ти, (о жидкости ещё) калата́ти, колоти́ти що чим. [Міша́ла копи́сткою ро́зчин у діжі́ (Київщ.). Колоти́в (калата́в, міша́в) чай ло́жечкою, щоб шви́дше прохоло́в (М. Грінч.)].
• -ша́ть (дрова, угли) в печи – перегорта́ти (дро́ва, ого́нь, ву́гі́лля) в печі́.
• -ша́ть карты – міша́ти, тасува́ти ка́рти.
• -ша́ть масло – колоти́ти, би́ти, збива́ти ма́сло;
2) (смешивать) міша́ти, змі́шувати; (спутывать) плу́тати, пу́тати, сплу́тувати кого́, що. [Чуття́, котре́ пу́тає та міша́є пра́вильний хід розумо́вої маши́ни (Франко)].
• -ша́ть вино с водой – змі́шувати вино́ з водо́ю.
• -ша́ть числа и события – міша́ти (змі́шувати, плу́тати, пу́тати) чи́сла і поді́ї;
3) (вмешивать) міша́ти, (впутывать) вплу́тувати кого́ у що. [Старо́го пса непристо́йно міша́ти в на́шу компа́нію (Куліш)];
4) (двоить землю) перео́рювати, двої́ти (по́ле, ріллю́, ни́ву);
5) (кому, чему) заважа́ти, перебива́ти, перешкоджа́ти, бу́ти (става́ти) на (у) перешко́ді или на зава́ді, (диал.) перебаранча́ти, перечі́плювати, не́путити кому́, чому́ в чо́му, (останавливать) перепиня́ти кого́; срв. Поме́шивать 2. [Я вам тут не заважа́ю? (Звин.). Почу́в, що не змо́же ба́тька зарі́зати, – таки́ щось перебива́є (Крим.). Бу́де у вас своя́ кімна́та, ніхто́ вам не перешкоджа́тиме (Кониськ.). Йому́ й му́ха на зава́ді (Номис). Жі́нці перебаранча́є, злі́зти з во́за по́вність ті́ла (Н.-Лев.). Це мені́ не́путить ото́й Ула́с (Грінч.). Намі́рився вчини́ти те, що гада́в, але́ щось у душі́ його́ перепиня́ло (Крим.)].
• Не -а́йте мне работать – не заважа́йте (не перебива́йте, не перешкоджа́йте) мені́ працюва́ти.
• Что нам -ет ехать? –
а) що нам заважа́є (перешкоджа́є) ї́хати?
б) (почему бы нам не ехать?) (а) чом-би нам не (по)ї́хати?
• Не -ет, не -ло бы – не ва́дить, не зава́дить, не пошко́дить, не ва́дило-б, не зава́дило-б, не пошко́дило-б, (диал.) не не́путило-б. [Не ва́дить зроби́ти де́які ви́сновки (Єфр.). Воно́ не зава́дить тро́хи позбу́тися ілю́зій (Крим.). Зверта́тися до часі́в мину́лих ду́же не ва́дило-б і в на́ші часи́ (Доман.). Хо́ч-би й деся́тку дали́, то воно́ не не́путило-б (Миргородщ.)].
• Это не -ет знать – це не зава́дить, не зава́дило-б, не пошко́дило-б зна́ти.
Ме́шанный –
1) мі́шаний, кала́таний, коло́чений, перего́ртаний, тасо́ваний, зби́ваний, перемі́шаний, сколо́чений, перего́рнутий и перего́рнений, стасо́ваний, зби́тий;
2) мі́шаний, змі́шаний и т. п.

Мно́го, нрч. –
1) бага́то, бага́цько, ве́лико, (устар.) мно́го, (во множестве) гу́сто, ті́сно, (пров.) ду́же, гук, гу́ком. [Бага́то сліз, а ща́стя в сві́ті ма́ло (Грінч.). Више́нь не було́, зате́ грушо́к бу́де бага́цько (Звин.). Бага́цько є рож у садо́чку (Крим.). Прислужи́вся своє́му кра́єві ве́лико (Куліш). Тре́ба мно́го вчи́тися (Франко). Нечи́стих місці́в на землі́ ду́же гу́сто (Звин.). Люде́й ті́сно і лю́дям ті́сно (Чигиринщ.). В їх ду́же живе́ і столу́ється люде́й (М. Вовч.). У ме́не гу́ком свине́й (Г. Барв.)].
• -го ли? – чи бага́то? чи бага́цько? (сколько?) як забага́то? скі́льки?
• Как -го? – як забага́то? скі́льки?
• Как -го людей, которые – як бага́то люде́й, що; скі́льки люде́й, які́.
• Довольно -го – дово́лі (до́сить) бага́то (бага́цько), багате́нько, чима́ло, чимале́нько, ве́личко, густе́нько. [Ціка́вого там мо́жна знайти́ багате́нько (Крим.). Мару́ся вже чима́ло чита́ла (Грінч.). Стрільці́в у нас густе́нько (Звин.)].
• Не -го – не бага́то, не бага́цько. [Не бага́цько тих у нас, в кого́ святи́й ого́нь не згас (Самійл.)].
• Не очень -го – не ду́же бага́то (бага́цько, гу́сто). [Люде́й було́ не ду́же гу́сто (Сл. Гр.)].
• Не очень-то, не больно -го – не ду́же-то бага́то, не гу́рт (-то), не ве́лико (-то), не ве́льми, не гук, (не в числовом знач.) не гара́зд. [У їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). Щоб відтвори́ти його́ життє́пис, ма́ємо не гу́рт-то матерія́лу (Єфр.). Жіно́цтво, зві́сно, ло́гіки ма́є не гу́рт (Крим.). Заробі́тку не ве́льми було́ і в не́ї (Кониськ.). Тут нови́н не гук (Франко). Вона́ й сама́ не гара́зд тя́мила в пра́вилах ві́ри (Крим.)].
• Не особенно -го – не на́дто бага́то, не як бага́то.
• Так -го – так бага́то, так бага́цько, тако́го, тако́-о, тако́-го́. [Як запа́лиш сві́тло вночі́, то ку́льці впа́сти ні́де, тако́го їх (таргані́в) навила́зить (Проскурівщ.). І тако́го-ж тих ксьондзі́в за ти́ждень прибу́ло, що… (Рудан.)].
• Так ли -го у вас денег? – чи та́к-то ба́гато у вас гро́шей? чи сті́льки у вас гро́шей?
• Не так уже и -го – не з-та́к і (не та́к-то й) бага́то. [Ідеа́ли, при́нципи, ці́лі, осно́ви – їх не з-та́к і бага́то ма́ла лю́дськість, щоб ни́ми ки́датися (Ніков.)].
• Так же -го, как – так са́мо бага́то, як; сті́льки-ж, як.
• Слишком -го – на́дто бага́то, на́дто, зана́дто, забага́то. [Їде́н на́дто ма́є, а дру́гий нічо́го (Кам’янеч.). Аж на́дто ща́стя! (Куліш). Зана́дто вже хо́чеш зна́ти (Звин.). Для пое́ми в про́зі (в цьому́ тво́рі) забага́то науко́вих гіпо́тез (Л. Укр.)].
• Он слишком -го о себе думает – він на́дто ви́соко гада́є про се́бе, він на́дто ви́соко несе́ться.
• -го ли – мало ли, -го – мало – чи бага́то, чи ма́ло; (сколько-нибудь) скі́лькись.
• -го (если), -го-мно́го – що-найбі́льше, (в крайнем случае) в кра́йньому ра́зі.
• -го шуму из ничего, -го грому попустому – бага́то га́ласу з ніче́в’я; за ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка);
2) (при сравн. степ.: гораздо) бага́то, бага́цько, дале́ко, зна́чно, геть, ду́же. [Цей кінь бага́то кра́щий за ва́шого (Чигиринщ.). Моя́ спідни́ця дале́ко до́вша од ва́шої (Хорольщ.). Своя́ ха́та ду́же бі́льша за цю земля́нку (Грінч.)].
• Он -го счастливее меня – він бага́то (дале́ко) щасливі́ший від (за) ме́не.
• Больному сегодня -го лучше – слабо́му (х(в)о́рому) сього́дні бага́то (дале́ко, зна́чно) кра́ще, бага́то (зна́чно) покра́щало.

I. Мочь, сщ. – си́ла, міць (р. мо́ци), (реже) міч (р. мо́чи); срв. Могота́, Мощь, Си́ла. [Як мала́ у те́бе си́ла, то з гурто́м єдна́йся ти (Грінч.)].
• Сколько, что есть -чи, во всю мочь – з усіє́ї си́ли (мо́ци), що-си́ли, чим-ду́ж, на всю ви́тягу.
• Работать, сколько есть -чи, изо всей -чи – роби́ти з усіє́ї снаги́, працюва́ти з усіє́ї си́ли (мо́ци).
• Бежать изо всей -чи – бі́гти в усіє́ї си́ли (мо́чи), чим-ду́ж, на всю ви́тягу, що-ду́ху (в ті́лі). [Он чолові́к біжи́ть з усе́ї мо́чи (Грінч.). На всю ви́тягу – в яро́к (Житом.). Біжу́ що-ду́ху в ті́лі (М. Вовч.). А ну, ко́ню! що-ду́ху! (Стар.)].
• Грести изо всей -чи – гребти́ що-си́ли, з усіє́ї си́ли (мо́ци).
• Кричать что есть -чи, изо всей -чи – що-си́ли, з усіє́ї си́ли (мо́ци) крича́ти; срв. II. Мат 5.
• Нет -чи – не си́ла, нема́(є) си́ли, нема́(є) снаги́. [З тобо́ю жить не довело́сь, без те́бе жить не си́ла (Франко). Нема́ си́ли такі́ дурни́ці слу́хати (Київщ.). Роби́в-би, дак нема́є снаги́ (Козелеч.)].
• Нет -чи терпеть, выдержать кому – не си́ла терпі́ти кому́, не ви́держка (терпі́ти) кому́. [Не си́ла терпі́ти лихо́ї напа́сти, волю́ я в широ́кому по́лі пропа́сти (Л. Укр.). Не переси́дів пани́ч і двох хвили́н, як поба́чив, що да́лі йому́ сиді́ти не ви́держка: геть по всій хаті чу́ти було́ яки́йсь гнили́й смо́рід (Крим.)].
• Не в мочь мне, нам – не си́ла моя́ (мені́), не на́ша си́ла, нам не си́ла. [Голу́бчики, ка́же, не на́ша си́ла (ЗОЮР I). Я ду́маю, що з ним боро́тись нам не си́ла (Самійл.)].
• Это мне не в мочь – це не на мою́ си́лу (не на мою́ міч).
• -чи нет, как он мне надоел – не си́ла моя́, як він мені́ уві́рився.
• Задор берёт, да -чи нет – літа́в-би, та крил нема́; якби́ жа́бі хвіст, вона́-б по́ле ви́толочила.
• Выбиться из -чи – ви́битися з си́ли (з мо́ци, снаги́), знемогти́ся вкрай. [Ви́бивсь із мо́ци (Звин.)].
• Пока была мочь – по́ки було́ си́ли, по́ки була́ снага́.

II. Мочь, глаг. –
1) могти́ (н. вр. мо́жу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла́), (диал. зап. мочи́, могчи́); (быть в силах, в состоянии) зду́жати, здо́ла́ти, здолі́ти, змага́ти, примі́ти, примогти́ (що зроби́ти). [Тобі́ не ка́жуть учи́тися, ти собі́ мо́жеш гуля́ти (Л. Укр.). Не мо́жу я цього́ зроби́ти, – си́ли моє́ї нема́є (Київщ.). Де чорт не мо́же, там ба́бу пішле́ (Рудан.). Ма́ти стара́, сестра́ мала́, – не зду́жають пра́ти (Чуб.). Давно́ вже він не роби́в нічо́го, – не здола́в (М. Вовч.). Міг уже́ сиді́ти, але ходи́ти ще не здола́в (Ніженщ.). Я або́ втоплю́ся, або́ що! я так жи́ти не здолі́ю (М. Вовч.). Не змага́ла на найши́ршім заго́ні йти по́рівно з дру́гими (Франко). Очи́ма, примі́в-би, усі́х з’їв (Кониськ.). Знена́видів його́ так, що примі́в-би, – в ло́жці води́ втопи́в-би (Грінч.). Примі́г-би, – очи́ма з’їв (Номис). Примогла́-б, – леті́ла-б за молоди́м гуса́рином (Н.-Лев.)].
• Всё, что -гу – усе́, що мо́жу.
• Он всё -жет – він усе́ мо́же.
• Не -гу́ спать – не мо́жу спа́ти.
• Он не мог сделать этого – він не міг цього́ зроби́ти.
• Не -жете ли вы мне сказать? – чи не могли́-б ви мені́ сказа́ти?
• Не мог ли бы он сюда приехать? – чи не (з)міг-би він сюди́ приї́хати?
• Желал бы, да не -гу – хоті́в-би, та не мо́жу.
• Терпеть его не -гу́ – терпі́ти його́ не мо́жу.
• Терпеть не -гу́, когда… – терпі́ти не мо́жу, коли́…, нена́виджу, коли́… [Нена́видю я, коли́ бре́шуть в живі́ о́чі (Звин.)].
• Не -гу́ знать – не мо́жу (цього́) зна́ти.
• -гу́ ли я надеяться? – чи мо́жу (смі́ю) я сподіва́тися?
• Он не -жет больше защищаться – він не мо́же (не зду́жа(є), не здо́ла́є, не спромо́жен) бі́льше борони́тися. [Полко́вник наш не зду́жа борони́тись, не вмі́є він (Грінч.)].
• Крепость не -жет более защищаться – форте́ця не мо́же (не здо́ла́є, не здолі́є, не спромо́жна) бі́льше обороня́тися.
• Он -жет быть небогатым – він мо́же бу́ти небага́тим.
• Не -гу́, не -жет (не в силах) – не спромо́жен. [Не спромо́жна я вста́ти (Богодух.). Не спромо́жні ми сті́льки заплати́ти (Київ)].
• Подайте, сколько -жете – (по)да́йте, скі́льки мо́жете, (по)да́йте, що спромо́жність ва́ша.
• Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его – примі́в(-би) (примі́г(-би)), – уби́в-би його́.
• Мог бы, сквозь землю провалился б – примі́в(-би) (примі́г(-би)), крізь зе́млю провали́вся-б (пішо́в-би). [Примі́г-би, – крізь зе́млю пішо́в (М. Вовч.)].
• Если б только я мог положиться на него – коли́-б ті́льки я міг покла́стися на йо́го.
• Это, этого быть не -жет, это не -жет быть – цьо́го бу́ти не мо́же (не мо́же бу́ти), це неможли́во.
• Это -жет быть – це мо́же бу́ти (ста́тися), це можли́во.
• -жет ли (это) быть? – чи мо́же це (так) бу́ти? чи це можли́во?
• Быть -жет да, а быть -жет нет – мо́же так, а мо́же й ні.
• Не -жет быть, быть не -жет – бу́ти не мо́же, це неможли́во.
• Что -жет быть прекраснее этого подвига? – що мо́же бу́ти кра́ще від цього́ по́двигу?
• Мо́жет быть, быть мо́жет, мо́жет статься – мо́же, (фамил. мо), мо́же бу́ти, мо́же ста́тися. [А мо́же то ма́ма так ті́льки каза́ла? мо́же ли́ха не бу́де? (Грінч.). Ну що-ж, мо́же се й кра́ще (Коцюб.). Йому́-ж так, як і мені́, – год три́дцять і п’ять, а мо тро́хи й бі́льше (Грінч.). Да таки́й здоро́вий дуб був, що мо-б і втрох не обня́в (Драг. Пр.)].
• Мо́жет быть и вправду (и в самом деле) – мо́же (мо) й спра́вді. [Мо́же й спра́вді не так со́нце схо́дить, як письме́нні начита́ли (Шевч.)].
• Мо́жет быть, проект ваш удастся – мо́же бу́ти, що проє́кт ваш зді́йсниться, мо́же ваш проє́кт зді́йсниться.
• Мо́жет быть (авось) – мо́же (фам. мо), мо́же чи не, (а)че́й, (а)че́нь. [Розкажу́ все́ньку сто́рію, мо́же чи не розва́жу себе́ (Крим.). Аче́й на дні мо́ря позбу́дусь я го́ря (М. Ворон.). Аче́нь ли́хові таки́ надоку́чить з на́ми бу́ти (М. Грінч.)].
• Вот на второй, или, мо́жет быть, на третий день – ось дру́гого, чи мо́же (чи там) тре́тього дня. [Ось дру́гого, чи там тре́тього дня прихо́дить Мико́лка сумни́й-сумни́й, – і ї́сти не пита́є (Тесл.)].
• Мо́жет быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) – мо́же й тобі́ (хіба́ й тобі́) тро́шки да́ти?
• Могу́щий, прлг. – спромо́жний. [Трудова́ шко́ла змо́же підгото́вити ка́дри робітникі́в, спромо́жних вико́нувати рі́жні фу́нкції в комуністи́чному суспі́льстві (Азб. Ком.)];
2) (быть здоровым) бу́ти ду́жим, зду́жати.
• Как живёте -жете? – як ся ма́єте? як зду́жаєте? (см. Пожива́ть).

Мути́ть, му́чивать –
1) (делать мутным) каламу́тити, колоти́ти, с[за]каламу́чувати, сколо́чувати, мути́ти, бо́втати; срв. Замути́ть 3, Помути́ть. [Що це ти тут каламу́тиш бе́рег мій? (Глібів). Два го́луби во́ду пи́ли, а два колоти́ли (Пісня). Дітво́ра бо́втає во́ду (Луб.)];
2) (возмущать, бунтовать) хвилюва́ти, баламу́тити, колоти́ти, каламу́тити, мути́ти, ворохо́бити, бунтува́ти. [По се́лах люде́й баламу́тять (Кониськ.). Так коло́тить усіма́, як вир водо́ю (Приказка). Колоти́ла Пили́пиха в нас у ха́ті (М. Вовч.). Мути́в, як на селі́ моска́ль (Котл.)].
• -тить общество (народ) – баламу́тити грома́ду (наро́д), колоти́ти грома́дою (ми́ром), каламу́тити в грома́ді, наро́д бунтува́ти. [Не вспів у село́ війти́, вже й каламу́тить ми́ром (Тобіл.). Почне́ каламу́тити в грома́ді (Грінч.). Ото́й Гу́ща наро́д бунтува́в (Коцюб.)];
3) (тошнить) нуди́ти, ва́дити, мло́їти, (диал.) кану́дити. [Пра́вда ва́ша: наїда́лись, а вам тепе́р ва́дить (Шевч.)].
• Меня -ти́т – мені́ ну́дно (мло́сно, ва́дить), мене́ ну́дить (мло́їть, кану́дить).
• На душе, на сердце -ти́т – на душі́, на се́рці мло́сно (ну́дно).

Мути́ться – каламу́титися, колоти́тися, с[за]каламу́чуватися, сколо́чуватися, збо́втуватися, бо́втатися, (редко) мути́тися; бу́ти каламу́ченим, коло́ченим и т. п. -тся вода, вино – вода́, вино́ каламу́титься.
• -тся разум, рассудок – ро́зум міша́ється (запа́морочується).
• -тся в голове – у голові́ заморо́чується, па́мороки відбива́є.
• -тя́тся глаза – каламу́тяться о́чі; (тускнеют) притуха́ють (тьмяні́ють) о́чі.
• -тся в глазах – в о́ча́х (в очу́) мі́ниться (темні́є).
• -тся народ – коло́титься наро́д, наро́д хвилю́ється (баламу́титься).

I. Муче́ние – каламу́чення, с[за]каламу́чування, сколо́чування, бо́втання; срв. Мути́ть.

I. На, предл. –
1) с вин. п. –
а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
• Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
• Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
• Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
• Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
• Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
• Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
• Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
• Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
• Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
• Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
• Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
• На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
• Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
• Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
• Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
• Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
• Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
• Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
• Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
• Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
• Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
• Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
• Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
• Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
• Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
• Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
• Положить на стол – покла́сти на стіл.
• Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
• Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
• Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
• Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
• Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
• Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
• Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
• Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
• Стать на колени, см. Коле́но 1.
• Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
• Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
• Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
• Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
• На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
• Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
• Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
• Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
• Вариации на тему – варія́ції на те́му.
• Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
• Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
• Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
• Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
• Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
• Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
• Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
• Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
• На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
• Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
• Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
• Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
• Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
• Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
• Итти на войну – іти́ на війну́.
• Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
• Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
• Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
• Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
• На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
• На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
• На завтра – на(в)за́втра.
• На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
• На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
• В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
• В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
• С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
• Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
• Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
• На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
• На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
• Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
• Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
• Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
• На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
• Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
• Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
• На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
• На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
• Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
• Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
• Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
• Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
• На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
• Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
• Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
• Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
• Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
• Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
• На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
• Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
• На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
• На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
• На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
• На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
• Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
• На риск – на риск, на відча́й.
• На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
• Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
• На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
• Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
• На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
• На встречу, см. Навстре́чу.
• На силу, см. Наси́лу.
• На память –
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
• На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2) с предл. п. –
а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
• Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
• Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
• Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
• Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
• Рана на руке – ра́на на руці́.
• Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
• Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
• Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
• Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
• Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
• У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
• На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
• На небосклоне – на о́брії.
• На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
• Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
• На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
• На дне бутылки – на дні пля́шки.
• На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
• На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
• Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
• Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
• Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
• Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
• Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
• На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
• Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
• На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
• Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
• На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
• Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
• Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
• Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
• Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
• Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
• Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
• Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
• Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
• Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
• Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
• Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
• Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
• Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
• Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
• Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
• Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
• Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
• Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
• На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
• Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
• На коленях, см. Коле́но 1.
• На цыпочках, см. Цы́почки.
• На четвереньках, см. Четвере́ньки.
• На корточках, см. Ко́рточки.
• Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
• Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
• Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
• На побегушках, см. Побегу́шки.
• На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
• На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На святках – свя́тками.
• На досуге – на дозві́ллі.
• На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
• Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (в сложных словах) на, у, про, ви.
• На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
• С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).

I. Набра́сывать, наброса́ть –
1) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, наверга́ти и наве́ргувати, наве́ргати чого́ куди́, де, (во многих местах) понакида́ти и понаки́дувати, понаве́ргувати чого́ куди́, де; (сбрасывая сверху или бросая в одно место) наскида́ти чого́. [Не накида́й сті́льки дров у піч, – наки́дає тако́го, що на дві́чі ста́ло-б (Сл. Гр.). Понакида́ли ді́ти в ха́ті (Харк.). Сні́гу наве́ргало врі́вень з зага́тами (Кониськ.). Як заспіва́ю пісе́нь коза́цьких під ко́бзу, дак наскида́ють геть у ша́пку гро́шей (Куліш)].
• Сколько сору здесь -вают на улицу – скі́льки смі́ття тут накида́ють на ву́лицю;
2) (проект, план, чертёж и т. п.) накида́ти, наки́дати, наче́ркувати, наче́рка́ти, зарисо́вувати, зарисува́ти, накре́слювати, накре́сли́ти (проє́кт, план, рису́нок). [Коцюби́нський з за́хватом оповіда́в де́які сце́ни і накида́в ти́пи з майбу́тнього рома́на (Єфр.). На пе́рвому а́ркушику наче́ркано перо́м, без ко́льору, косте́л (Куліш). Що начерка́в, то так в друка́рню і несе́ (Основа 1861)].
• -са́ть начерно – наки́дати на́чорно що.
• Наскоро -са́ть на бумаге свои мысли, план – нашвидку́ наки́дати на папе́рі свої́ думки́, план. [Ві́льно чита́тиму все, що він там ма́є наки́дати на папе́рі (Крим.)].
Набро́санный –
1) наки́даний, наве́рганий, понаки́даний, понаки́дуваний, понаве́ргуваний;
2) наки́даний, наче́рканий, зарисо́ваний, накре́слений.

На́добность – потре́ба, (потребность) по́тріб (-би), (ум. потрі́бка), тре́ба (-би), потре́бина, (нужда) ну́жда, (польза, редко) пригода́. [Ї́хати не тре́ба було́, але́ Корні́й ви́гадав потре́бу (Грінч.). Купи́в оце́ й я собі́ на по́тріб де́рева (Сл. Гр.). У нас іде́ на по́тріб ли́па ці́ла, а не ко́лена (Брацл.). Для своє́ї потрі́бки (Борзенщ.). Все прода́в, а пуд собі́ залиши́в на свою́ потрі́бку (Звин.). Мій дім обми́слен (снабжён) срі́блом-зо́лотом про вся́ку тре́бу (Куліш). На будо́ву грома́дського наме́ту і на вся́кі потре́бини його́ (Біблія). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (Кониськ.). Годува́ла со́бі до́чку для своє́ї пригоди́, щоб принесла́ із крини́ці холо́дної води́ (Макс.)].
• -ность в чём – потре́ба в чо́му и чого́.
• -ность к кому – ді́ло до ко́го. [Є ді́льце, дя́дечку, до вас (Глібів)].
• Естественная -ность –
а) приро́дна[я] (натура́льна) потре́ба;
б) (испражнение) своя́ потре́ба (по́тріб).
• Крайняя, неотложная -ность – вели́ка (коне́чна, пи́льна) потре́ба в чо́му, чого́; коне́чність, доконе́чність (-ности). [Коне́чна є потре́ба, замі́ри ва́ші знать (Самійл.). Важли́вість і доконе́чність заду́маної робо́ти (Н.-Лев.)].
• Без -сти – без потре́би, безпотрі́бно, (без дела) без ді́ла. [Прошу́ без потре́би не захо́дити до кабіне́ту (Київ). Нікче́мно й безпотрі́бно поруба́вши свій ліс (Основа 1862). Без ді́ла не люблю́ я до його́ ходи́ти (Київ)].
• Для какой -сти? – за-для яко́ї потре́би? на (про) яку́ потре́бу? на́що? наві́що? про що? [«Дай я нап’ю́ся мандраго́ри?» – «Про що́, цари́це?» (Л. Укр.)].
• По мере -сти – в мі́ру потре́би, як до потре́би. [Вдає́ться, як до потре́би, до мо́ви сти́слої (Рада)].
• По встретившейся -сти – зважа́ючи на (таку́) потре́бу; тому́, що тра́пилася (ви́никла) потре́ба.
• По миновании -сти –
а) (в будущем) коли́ (як) мине́ потре́ба;
б) (в прошедшем) коли́ (як) мину́ла потре́ба.
• Для своей, иной -сти – на свою́ потре́бу (потрі́бку), про свою́ потре́бу, (текущей: на свою́ обихі́дку), на и́ншу потре́бу. [За́купки на свою́ потрі́бку (Н.-Лев.). Про його́ потре́бу я дав йому́ (Звягельщ.)].
• В случае -сти – в потре́бі; коли́ (як) бува́є (в наст. ещё: є, в прошл.: бува́ла, трапля́лася, в будущ.: бу́де, ви́никне, тра́питься) потре́ба; коли́ що; як потре́ба вка́же (в будущ.); (книжный оборот) в ра́зі потре́би. [І грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (Франко). До рі́дної мо́ви мо́же письме́нник доклада́ти в потре́бі і чужи́х слів (Рада). Президе́нт Акаде́мії склика́є, коли́ бува́ потре́ба, спі́льні зібрання́ (Стат. Ак. Н.). Ми, коли́ що́, і до царя́ не заблу́димо (Кониськ.)].
• Смотря по -сти –
а) (когда, если надо) коли́ (як) тре́ба;
б) (сколько надо) скі́льки тре́ба.
• Какая ему -ность знать это? – на́що (наві́що) йому́ зна́ти це?
• Иметь -ность в чём – ма́ти потре́бу в чо́му, потребува́ти чого́. [Не потребу́єм їй того́ каза́ти, що ти раби́ня (Л. Укр.)].
• Нет -сти – нема́ на що, нема́ чого́, нема́ потре́би. [Нема́ на́ що тут це запи́сувати (Грінч.). Нема́ чого́ похваля́ти се (Грінч.)].
• В этом нет -сти – в цьо́му (на це) нема́ потре́би.
• Мне в этом нет -сти – я цього́ не потребу́ю; мені́ це без потре́би.
• Явилась -ность – ви́никла (тра́пилася, зайшла́, є) потре́ба.

Нака́лывание –
1) нако́лювання, вико́лювання; татуюва́ння;
2) нашпи́лювання, настро́млювання, наштри́кування;
3) пришпи́лювання;
4) нако́лювання, ско́лювання, пробива́ння;
5) нако́лювання, нарі́зування;
6) нако́лювання, нару́бування; наски́пування; набива́ння, налу́пування. Срв. Нака́лывать.

Нака́лывать, наколо́ть –
1) (выкалывать остриём на чём-либо) нако́лювати, наколо́ти що и чого́, вико́лювати, ви́колоти що, (о мног.) понако́лювати, повико́лювати; (тесто) нако́лювати, наколо́ти, поколо́ти що. [На́що ти наколо́в тут сті́льки дірочо́к? (Київщ.). Спе́ршу взіре́ць на папе́рі вико́лює, а тоді́ вишива́є (Богодух.)].
• -ть тело – нако́лювати (татуюва́ти), наколо́ти (нататуюва́ти) ті́ло;
2) (натыкать на остриё) нашпи́лювати, нашпили́ти, настро́млювати, настроми́ти, наштри́кувати, наштрикну́ти, (о мног.) понашпи́лювати, понастро́млювати, понаштри́кувати що на що. [Нашпили́в мете́лика (Київ)];
3) (прикалывать) пришпи́лювати, пришпили́ти (о мног.) попришпи́лювати що на що. [Пришпили́ла на го́лову кві́ти (Київщ.)];
4) (глаз, палец, ногу на что) нако́лювати, наколо́ти о́ко, па́лець, но́гу, ско́лювати; сколо́ти, пробива́ти, проби́ти па́лець, но́гу на що, (о мног.) понако́лювати, поско́лювати, попробива́ти; см. ещё Нака́лываться 2. [Ой, поло́ла ді́вчина пастерна́к, та сколо́ла ні́женьку на будя́к (Пісня)];
5) (свиней, поросят) нако́лювати, наколо́ти, (скота) нарі́зувати, нарі́зати, (о мног.) понако́лювати, понарі́зувати чого́;
6) (дров, сахару, льда) нако́лювати, наколо́ти, нару́бувати, наруба́ти, (лучины) нако́лювати, наколо́ти, наски́пувати, наскипа́ти, (камня) набива́ти, наби́ти, налу́пувати, налупа́ти, (о мног.) понако́лювати и т. п. чого́.
Нако́лотый –
1) нако́лотий и нако́лений, ви́колотий и ви́колений, понако́люваний, повико́люваний; поко́лотий и поко́лений; нататуйо́ваний;
2) нашпи́лений, настро́млений, наштри́кнутий, понашпи́люваний и т. п.;
3) пришпи́лений, попришпи́люваний;
4) нако́лотий, нако́лений, ско́лотий, проби́тий;
5) нако́лотий, нако́лений, понако́люваний; нарі́заний, понарі́зуваний;
6) нако́лотий, нако́лений, нару́баний, наски́паний, наби́тий, налу́паний, понако́люваний и т. п.

Нако́лка –
1) (действие) –
а) нако́лювання, вико́лювання, оконч. нако́лення, ви́колення; татуюва́ння, оконч. нататуюва́ння;
б) нашпи́лювання, настро́млювання, наштри́кування, оконч. нашпи́ле[і́]ння, настро́млення, наштри́кнення;
в) пришпи́лювання, оконч. пришпи́ле[і́]ння;
г) нако́лювання, ско́лювання, пробива́ння, оконч. нако́лення, ско́лення, пробиття́ (-ття́); ґ) нако́лювання, нарі́зування, оконч. нако́лення, нарі́зання;
д) нако́лювання, нару́бування, оконч. нако́лення, наруба́ння; наски́пування, оконч. наскипа́ння; набива́ння, налу́пування, оконч. набиття́ (-ття́), налупа́ння. Срв. Нака́лывать;
2) (женский головной убор) начі́пок (-пка), на́шпилька, за́шпилька, (рус.) на́ко́лка;
3) (для накалыванья узора) на́колка;
4) (копиров. игла) нако́лювачка.

Налета́ть, налё́тывать, налете́ть –
1) (надлетать) на(д)літа́ти, на(д)леті́ти, нали́нути, (стремит.) нари́нути. [Надлеті́ли гу́си з бро́ду, сколоти́ли з піско́м во́ду (Чуб. V). Як ра́птом нали́нула хма́ра бог-зна́є зві́дки, так ра́птом і зни́кла у бе́звість (Дніпр. Ч.)].
• -те́л ветер – налеті́в (нахопи́вся) ві́тер. [На полови́ні доро́ги нахопи́вся ві́тер з по́лудня, нагна́в хма́ри піску́ (Л. Укр.)];
2) (прилетать во множестве – в прям. и перен. знач.) наліта́ти, налі́тувати, налеті́ти, поналіта́ти, нали́нути, (слететься) назліта́тися. [Як та га́лич по́ле кри́є, ляхи́, унія́ти наліта́ють (Шевч.). Налі́тували голуби́ бо́-зна відкіля́ (Харківщ.). Пи́лу у вікно́ бага́то налеті́ло (Київщ.). Зві́дки це о́си до нас поналіта́ли? (Київщ.). Назліта́лося пти́ці без лі́ку (Грінч.). Нали́нули голуби́ із чужо́ї сторони́ (Чуб. V). Ра́птом нали́нули хма́ри і потьмари́ли я́сний день (М. Грінч.)].
• -те́ло много листьев – налеті́ло (опало: напа́дало) бага́то ли́стя;
3) на кого, на что – наліта́ти, налеті́ти, (наскакивать) наганя́тися, нагна́тися, набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити на ко́го, на що; (нападать) напада́ти, напа́сти, (напускаться) напада́тися, напа́стися на ко́го. [Птахи́ наліта́ли на мая́к і вбива́лися (Загірня). Ваго́н нагна́вся на ваго́н (Звин.). Чо́вник нагна́вся на підво́дну ске́лю (Крим.). З розго́ну він наско́чив (набі́г) на ме́не (Київ). Козаки́ наско́чили на за́мок (Загірня)].
• Налете́вший – що (хто) налеті́в и т. п.; налеті́лий, (о мног.) поналіта́лий.

Намуча́ть, намути́ть –
1) (жидкость) каламу́тити, скаламу́чувати, скаламу́тити, колоти́ти, сколоти́ти, мути́ти, змути́ти, замути́ти що;
2) (среди людей) баламу́тити кого́, що, де, збаламу́тити кого́, що, набаламу́тити де, колоти́ти кого́, що, де, сколоти́ти кого́, що, наколоти́ти де, каламу́тити що, де, скаламу́тити що, накаламу́тити де, (редко) мути́ти кого́, що, де, змути́ти кого́, що, намути́ти де.
• Намучё́нный – скаламу́чений, сколо́чений, зму́чений, заму́чений и т. п. -ться –
1) каламу́титися, скаламу́титися; бу́ти каламу́ченим, скаламу́ченим и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) накаламу́титися, наколоти́тися, намути́тися; набаламу́титися и т. п.; срв. Мути́ть.

Напа́рывать, напоро́ть –
1) чего – напо́рювати, напоро́ти, (о мног.) понапо́рювати чого́.
• -ро́ть чепухи – напле́сти (наверзти́) (дурни́ць), наторо́чити, наблягу́зкати;
2) -ро́ть ногу – напоро́ти но́гу на що, сколо́ти (проби́ти, пропоро́ти) но́гу.
Напо́ротый –
1) напо́ротий, понапо́рюваний;
2) ско́лотий, проби́тий, пропо́ротий.
-ться –
1) (стр. з.) напо́рюватися, бу́ти напо́рюваним, напо́ротим, понапо́рюваним;
2) (натыкаться) напо́рюватися, напоро́тися, наража́тися, нарази́тися, (ногой) настро́млюватися, настроми́тися, наштри́куватися, наштрикну́тися, нахроми́тися на що. [Напоро́вся на ви́ла (Сл. Гр.). Чолові́к із ски́рди впав, та на ви́ла й нахроми́вся (Борзенщ.)].

Напива́ть, напи́ть –
1) (выпивать что-л., сколько в изв. срок) випива́ти, ви́пити, напива́ти, напи́ти, (о мног.) повипива́ти, понапива́ти що, скі́льки за яки́й час. [Ви́пили дві четверти́ни за ніч (Луб.). За оди́н день на п’ять карбо́ванців напи́в (Богодух.)].
• -пи́ли, наели, и след простыл – напили́, наї́ли, та й зга́дуй як зва́ли;
2) (приобретать питьём что) напива́ти, напи́ти собі́ що, допива́тися, допи́тися до чо́го.
• Пил, пил, да и -пи́л водянку – пив, пив, та й допи́вся до водя́нки (та й напи́в собі́ водя́нку).

Насо́с –
1) (действие), см. Насо́ска;
2) смок и (диал.) цмок (-ка), по́мпа. [Смо́ками ви́тягнуть во́ду з ша́хти (Грінч.). Десь дзюрча́ла вода́, стіка́ючи з усіє́ї ша́хти до цмо́ка (Черкас.). Повітря́на по́мпа (Троян.)].
• -со́с винный, см. II. Ли́вер.
• -со́с водопод’ёмный – смок водотя́жний, водотя́г (-га).
• -со́с водяной – смок водяни́й, водосмо́к.
• -сос воздушный – смок повітря́ни́й, повітросмо́к.
• -со́с двойного действия – смок двочи́нний.
• -со́с масляный – смок олі́йний, олієсмо́к, (для смазки) смок масти́льний.
• -со́с нефтяной – смок нафто́вий, нафтосмо́к.
• -со́с паровой – смок парови́й, паросмо́к.
• -со́с пожарный – смок поже́жний (пров.) прис (-са), си́кавка, (насосная труба) ки́шка. [«У нас як займе́ться ха́та, то гори́ть, аж по́ки догори́ть». – «А хіба́ у вас при́са нема́?» – «Нема́; прис єсть аж у Мости́щах, а у нас ті́льки дві бо́чки» (Сквирщ.)]. Качать -сом, см. Кача́ть;
3) ветер. – насо́с (-са). [Кінь сапа́тий, му́чать його́ насо́си (Куліш)].
• Спускать, спустить -со́с – ско́лювати, сколо́ти насо́с(а);
4) -со́сы (детск. болезнь), см. Моло́чница 2.

Не –
1) отриц. частица – не. [Не руса́лонька блука́є: то ді́вчина хо́дить (Шевч.). Ще тре́ті пі́вні не співа́ли, ніхто́ ніде́ не гомоні́в (Шевч.). Не ходи́, не люби́, не залиця́йся, не люблю́, не піду́, не сподіва́йся! (Пісня). Не рі́дний він, хоч водяно́го ро́ду (Л. Укр.). Не за-для со́болів, не для казни́ пода́вся на Москву́ небі́жчик ба́тько! (Л. Укр.)].
• Не́ был, не́ дали – не був, не дали́.
• Не пьёт, не ест – не п’є, не їсть.
• Не будь этих звуков, вокруг царила бы мёртвая тишина – коли́-б (якби́) не ці зву́ки (коли́-б или якби́ не було́ цих зву́ків), навко́ло (навкруги́) панува́ла-б ме́ртва ти́ша.
• Не будь я –
а) (пусть я не буду) (не)ха́й я не бу́ду;
б) (если бы я не был) коли́-б (якби́) я не був.
• Не без греха – не без гріха́.
• Он сердит и не без причины – він серди́тий, і (та й) ма́є ра́цію (или та й не без ра́ції).
• Не в под’ём и т. п., см. Невпод’ё́м и т. п. Не так глуп – не таки́й дурни́й.
• Не так скоро – не так шви́дко.
• Не слишком много – не на́дто бага́то, не на́дто.
• Она была не недовольна – вона́ була́ не незадово́лена.
• Я не мог не засмеяться – я не міг не засмія́тися.
• Брат не брат, а сродни – брат не брат, а (але́) ро́дич.
• Воз не воз; дерево не дерево, а, кажется, что-то шевелится (Пушкин) – віз не віз, де́рево не де́рево, а, здає́ться, щось воруши́ться.
• Кум не кум, а в горох не лезь – чи (хоч) кум, чи не кум, а в горо́х не лізь.
• Идёт-нейдёт, да и едет-не едет – йти (йде)-не йде, та й ї́хати (ї́де)-не ї́де.
• Лай не лай, а хвостом виляй – хоч (чи) га́вкай, хоч (чи) не га́вкай, а хвосто́м крути́ (маха́й).
• Рад не рад, а… – ра́дий чи не ра́дий, а…; чи ра́дий, чи не ра́дий, а…
• Шить не шьёт, а только иглой тычет – ши́ти не ши́є, а ті́льки (зап. а лише́) го́лкою ти́кає.
• Праздник не в праздник – свя́то не (в) свя́то.
• Сон не в сон – сон не (в) сон.
• Вовсе не – зо́всі́м не, ані. [Ані ду́мав цього́ роби́ти (Звин.)].
• Если не – коли́ (як, якщо́) не.
• Если бы не – коли́-б (якби́, якби́-що) не.
• Ещё не – ще не.
• Когда бы не, см. Когда́ 4. Кто бы не – хто-б не.
• Неужели не? – невже́ не?
• Пока не –
а) (если в аподосисе тоже есть не) по́ки не; до́ки не. [До́ки він не при́йде, не прийду́ й я (Київ)];
б) (если аподосис не содержит отрицания) по́ки, до́ки. [Не дві но́чі ка́рі о́чі лю́бо цілува́ла, по́ки сла́ва на все село́ недо́брая ста́ла (Шевч.). Ні, я ще побу́ду, по́ки ви заспоко́їтесь (В. Підмог.)].
• Разве не? – хіба́ не?
• Что бы не – що-б не.
• Чтобы не – щоб не.
• Не кто, не́ на кого, не́ от кого, не́ у кого, не́ к кому, не́ с кем и т. п.; см. Некто́.
• Не что, не́ из чего, не́ от чего, не́ за что, не́ к чему, не́ о чем, не́ с чем и т. п., см. I. Нечто́.
• Не кто иной, как – не хто (и́нший), як; см. Кто 3.
• Не что иное, как – не що (и́нше), як.
• Не – ли – чи не. [Горпи́на огля́ділася, чи не ви́дко де дочки́ (Крим.)].
• Не вы ли взяли книгу? – чи не ви взяли́ кни́жку?
• Не – ни – не – ні (ані, не).
• Не от тучи, ни от грома, ни от солнышка – не від хма́ри, ні (не) від гро́му, ні (ані, не) від со́нечка.
• Не – но (а) – не – а, не – ба.
• Не – а наоборот – не – а навпа́ки, не – ба. [Ці слова́ не підбадьори́ли його́ товариші́в, а навпаки́ ще додали́ їм страху́ (Остр. Скарбів). І́спити змину́ли для X. не нещасли́во, ба де́які на́віть з ви́блиском (Крим.)].
• Не только – но и – не ті́льки – а й (ба й).
• Приходите, не то я обижусь – прихо́дьте, а то я обра́жуся.
• Не то, чтобы – не то, щоб (що).
• Не то, чтобы – не то, чтобы – не то (щоб, що) – не то (щоб, що). [Ву́лиця не то ду́же крива́, не то ду́же й рі́вна, – та́к собі (Звин.)].
• Не сегодня, так завтра – (як) не сього́дні, то (в)за́втра.
• Не столько из любви к вам, сколько из тщеславия – не сті́льки (не так) з любо́ви до вас, скі́льки (як) через пиху́.
• Сам не свой – сам не свій, (исступлённый) несамови́тий.
• Не в себе – сам не свій.
• Не по себе – а) см. выше не в себе;
б) чувствовать себя не по себе – почува́ти себе́ ні́я́ково.
• Мне как-то не по себе – мені́ яко́сь ні́я́ково; (жутко) мені́ яко́сь мо́торошно.
• Не тут то было – де там; срв. Куда́ (5) там. Не наша сила – нечи́ста си́ла;
2) (в сложении) –
а) (отрицание признаков, обознач. простыми словами) не, (спорадически) без, безне, напр.: Недоверие – недові́ра, недові́р’я.
• Невинный – неви́нний, без(не)ви́нний;
б) (противоположение этим признакам) не, напр.: Не́друг – непри́ятель.
• Непогода – него́да;
в) (сходство с ними, но как бы с из’яном) па, напр.: Неклен – па́клен.
• Несын – па́синок;
г) (в составе неопредел. местоим.) ні, нема́(є), напр.: Не́где – ні́де, нема́(є) де;
3) нрч. (народн.) – ні, (диал., зап.) нє; см. Нет 2.

Ни –
1) союз –
а) ні, (экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)].
• У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́.
• Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)].
• Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)].
• На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки).
• Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́).
• Ни капли, см. Ка́пля 2.
• Ни крошки, см. I. Кро́шка 1.
• Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший.
• Ни с места, см. Ме́сто 1.
• Ни слова –
а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)].
• Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)];
б) (молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́.
• Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва.
• Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь.
• Ни гугу, см. Нигугу́.
• Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что).
• Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти.
• Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)].
• Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же.
• У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної).
• Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)].
• Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́.
• Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́.
• Ни за что (на свете), см. Ничто́.
• Ни к чему, нрч., см. Никчему́.
• Ни – ни (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)].
• Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий.
• Ни он, ни никто – ні він і ніхто́.
• Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́.
• Ни да, ни нет, см. Нет 2.
• Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так.
• Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки).
• Ни тот, ни другой – ні той, ні той.
• Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти.
• Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́.
• Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)].
• Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1.
• Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1.
• Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со.
• Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́.
• Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)].
• Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)].
• Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно;
б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч.
• Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)].
• Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не.
• Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́.
• Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься.
• Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний.
• Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся).
• Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2.
• Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)].
• Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не.
• Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2.
• Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)].
• Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який.
• Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)].
• Когда бы ни, см. Когда́ 3.
• Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься.
• Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь.
• Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не.
• С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме.
• Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3.
• Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)].
• Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну.
• Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3.
• Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)].
• Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)].
• Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься.
• Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не.
• Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло.
• Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в.
• Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали.
• Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)].
• Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься.
• Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)].
• Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший;
2) нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2.
• Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)].

Нибу́дь, част. Где-нибу́дь – де, десь, де-не́будь, (где бы то ни было) бу́дь-де.
• Как-нибу́дь, см. Как 4 и 5.
• Какой-нибу́дь, см. Како́й 2.
• Когда-нибу́дь, см. Когда́ 2.
• Кото́рый-нибу́дь, см. Кото́рый-нибу́дь.
• Кто-нибу́дь, см. Кто 3.
• Куда-нибу́дь, см. Куда́ 3.
• Сколько-нибу́дь – скі́лькись, скі́льки-не́будь, скі́льки; см. Ско́лько.
• Что-нибу́дь – що, щось, що-не́будь; см. Что.

Ну́жа –
1) Нужда́ 2; 2) Нужда́ 4.
• За -жу – з при́мусу, з му́су, з прину́ки, (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть;
3) (потребность) потре́ба.
• Денег с -жу – гро́шей (як) на (свою́) потрі́бку гро́шей скі́льки тре́ба (потре́ба, вульг.: тра); см. Ну́жно (Сколько -но).

Ну́жно, глаг. нрч. – тре́ба (в разговоре, пров. тра и тре), потрі́бно; (редко: должно) пови́нно, (следует) слід, нале́жить, (имеется потребность) потре́ба, до потре́би; срв. II. На́до. [Тре́ба со́ли, тре́ба горшкі́в, тре́ба смоли́ (Н.-Лев.). Хоч хо́чете, не хо́чете, – тре́ба привика́ти (Пісня). Хи́трощів зажи́ти тре́ба їм (Грінч.). Тра на база́р ї́хати (Звин.). Тра кому́сь ї́хати в дуби́ну (Рудан.). Тре тим ро́гом чеса́тися, котри́м мо́жна діста́тися (Шейк.). Хіба́ потрі́бно було́ все це розка́зувати? (Київ). На стосу́нки суспі́льства з собо́ю пови́нно диви́тися, як на ві́льну умо́ву (Наш). А оцього́ гвіздка́ вам потре́ба? (Звин.). Ча́рка-дру́га – до потре́би (Стариц.)].
• Что (чего), кого вам -но? – що (чого́), кого́ вам тре́ба?
• Мне -но итти – мені́ тре́ба йти.
• Это -но делать осторожно – це тре́ба роби́ти обере́жно.
• Если будет -но – якщо́ (коли́, як) тре́ба бу́де.
• Сколько -но – скі́льки тре́ба (потрі́бно), скі́льки потре́ба. [Хай ві́зьме їх (гро́ші) або́ всі, або́ скі́льки потре́ба (Грінч.)].
• Всё, что -но для писанья – все потрі́бне до (для) писа́ння (щоб писа́ти).
• Как раз то, что -но – са́ме (як-ра́з) те, що (чого́) тре́ба.
• -но же было мне встретить его! – тре́ба-ж було́ (надало́-ж) мені́ зустрі́ти (спітка́ти) його́!
• Так -но – так тре́ба, так му́сить бу́ти, (подобает) так годи́ться.
• Не -но – не тре́ба (в разгов.: не тра, не тре), не потрі́бно, нема́(є) потре́би.
• Мне это ни на что не -но – мені́ цього́ ні на що́ не тре́ба, мені́ це ні на що́ (ні до чо́го) не потрі́бне, мені́ це без потре́би (ні до чо́го).
• -но бы – тре́ба-б, (следовало б) слі́д-би, випада́ло-б.

Оки́дывать, окида́ть, оки́нуть – о(б)кида́ти, о(б)ки́дати, о(б)ки́нути що чим. Срв. Обки́дывать.
• -нуть глазом (глазами), взором взглядом – ски́нути о́ком (очи́ма) на ко́го, на що, оки́нути о́ком (очи́ма), обве́сти о́ком (очи́ма) кого́, що, перебі́гти очи́ма по ко́му, по чо́му, гля́нути по чо́му. [Гля́нув по ха́ті].
• Сколько глазом -нешь – скі́льки о́ком сягне́ш (захо́пиш, збагне́ш), (безлич.) скі́льки о́ком сягну́ти, скі́льки зо́ру.
• И глазом не -нешь – і о́ком не згля́диш, (безлич.) і о́ком не ски́нути.
• Лицо -дало – ви́сипало, ви́прищило на виду́, попри́щило вид.
• Оки́данный и оки́нутый – обки́даний, обки́нутий.

Отста́иваться, отстоя́ться –
1) усто́юватися, усто́ятися, відму́чуватися, відмути́тися, вщолоча́ти. [Посто́яла молода́, по́ки всто́ялась вода́. Сколоти́в оре́л во́ду в мо́рі, а я ста́ла підожда́ла, по́ки вода́ вщолоча́ла. Пи́во вщолоча́ та все бу́лька];
2) відсто́юватися, відсто́ятися, повідсто́юватися. [Ко́ні ще не повідсто́ювалися після доро́ги];
3) бу́ти обсто́юваним, відсто́юваним и т. д.

Па́хтанье –
1) колоті́ння, сколо́чування, збива́ння (ма́сла);
2) -нье, па́хтанина, -ца – масля́нка, сколо́тини (-ин).
• Из -нья приготовленный – масля́нчаний, сколо́тчаний (напр., кулі́ш).

Па́хтать, спа́хтать (масло) – колоти́ти, сколоти́ти (ма́сло), би́ти, збива́ти, зби́ти (ма́сло), роби́ти, зроби́ти ма́сло.
• Па́хтанный – коло́чений, зби́ваний; сов. сколо́чений, зби́тий.

Па́хтаться –
1) колоти́тися, сколо́чуватися, би́тися, збива́тися.
• Масло не -ется – ма́сло не сколо́чується;
2) -ться с кем, см. Вози́ться, Ня́ньчиться.

Передава́ть, переда́ть –
1) передава́ти, переда́ти кому́, що, (о многом) попередава́ти. [Переда́й мені́ сіль].
• -ва́ть что-н. из рук в руки, друг другу – передава́ти з рук до рук, оди́н (одно́) о́дному що-не́будь.
• -ва́ть, -да́ть кому имущество, власть, право – передава́ти, переда́ти (редко здава́ти, зда́ти) майно́, вла́ду, пра́во кому́. Срв. Уступа́ть.
• -дава́ть (-да́ть) приказания армии по радиотелеграфу – передава́ти (переда́ти) нака́зи (ро́зкази) а́рмії ра́діо-телегра́фом.
• -да́ть болезнь, черты характера кому – переда́ти х(в)оро́бу, вда́чу кому́.
• -да́ть письмо, деньги, подарок кому через кого – пере[по]дава́ти, пере[по]да́ти листа́, гро́ші, гости́нець кому́ ким. [Козако́м гости́нець ба́тькові переда́в].
• -да́ть письмо в собственные руки – по[пере]да́ти листа́ до вла́сних рук.
• -да́ть дело на чьё усмотрение – відда́ти спра́ву на чий ро́зсуд, зда́тися на чию́ ду́мку.
• -да́ть дело в суд – переда́ти спра́ву до су́ду.
• -да́ть настроение кому – переда́ти на́стрій кому́. [Музи́ка гро́ю передає́ сумни́й свій на́стрій слухача́м].
• -да́ть вексель – пережирува́ти. [Узя́в та ве́ксель той на жі́нку і пережирува́в];
2) что (изображать) – віддава́ти, відда́ти, подава́ти, пода́ти. [Пое́т вира́зно віддає́ свої́ пережива́ння. Бу́кви віддаю́ть зву́ки. Оповіда́ння подає́ трагі́чну до́лю відо́мої красу́ні (Єфр.)];
3) -да́ть лишнее – передава́ти, переда́ти, (о мног.) попередава́ти [Переда́в куті́ ме́ду. Ви переда́ли три карбо́ванці, як дава́ли ре́шту (при сдаче)]; (заплатить дорого) перепла́чувати, переплати́ти за що; (давать много раз) дава́ти, по[на]дава́ти.
• Сколько денег я ему уже -ва́л – скі́льки вже гро́шей я йому́ надава́в;
4) (на словах) перека́зувати, переказа́ти, нака́зувати, наказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, (о сплетнях, слухах ещё) перено́сити, перене́сти, (о многом) поперека́зувати, попереповіда́ти, поперено́сити, поперено́шувати кому́ що, про що. [Я не бу́ду перека́зувати вам тих лайо́к (Коцюб.) (и ті лайки́). Перека́зували нови́ни (Грінч.). Переказа́ла, щоб поспіша́вся (Коцюб.). Переказа́ти слова́ми стано́вище мого́ ду́ха (Конис.). Ой накажи́, га́лко, від кошово́го ві́сті. Де що почу́є, все перено́сить].
• -ть через кого – перека́зувати, нака́зувати ким. [Переказа́ла дочко́ю, щоб поспіша́в додо́му. Накажи́ слуго́ю, що ти незду́жаєш (Л. Укр.)].
• -да́ть чьи слова – переказа́ти, пода́ти чиї́ ре́чі (чию́ мо́ву).
• Он неверно -да́л мои слова – він не так переказа́в мої́ слова́.
• -да́ть мысль (словами) – переказа́ти ду́мку.
• -да́ть что-либо своими словами – переказа́ти що свої́ми слова́ми.
• -ть известие – пода́ти зві́стку.
• -ть что-либо потомству – переда́ти що пото́мству (наща́дкам), пода́ти що у пото́мство (Куліш).
• -ть на письме – списа́ти. [Найкра́щая пі́сня мені́, її́-ж і списа́ти не си́ла (Самійл.)].
• -ва́ть, -да́ть поклон – перека́зувати, переказа́ти поклі́н и покло́на, віддава́ти, відда́ти поклі́н, поклоня́ти, поклони́ти, поклоня́тися, поклони́тися, відклоня́тися, відклони́тися кому́ ким. [Сестра́ до бра́та з чужо́ї сторони́ поклоня́ла. Коза́к до ді́вчини ворла́ми та поклони́вся. З Украї́ни до ді́вчини коза́к відклони́вся].
• -да́йте ему мою глубокую благодарность, моё почтение – перекажі́ть йому́ мою́ глибо́ку подя́ку (вдя́чність), мою́ пова́гу (поша́ну).
• -да́ть кукованием – перекува́ти. [Хоч си́вою зозу́лькою переку́й до ме́не].
• Передава́емый – переда́ваний; відда́ваний; перепла́чуваний; перека́зуваний; перепові́дуваний.
• Пере́данный и пе́реданный – пере́даний, (о мног.) попереда́ваний; ві́дданий, по́даний, (о мног.) повідда́ваний; перепла́чений; перека́заний, нака́заний, перепові́даний, перепові́джений, перене́сений, (о мног.) поперека́зуваний, понака́зуваний, поперепові́даний, поперено́шуваний.

Перемути́ть –
1) (жидкость) скаламу́тити, сколоти́ти;
2) (людей) пере[по]баламу́тити, пересвари́ти, посвари́ти.

По, предл. –
1) с дат. п.
а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.).
• Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́.
• Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?].
• Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.).
• Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці.
• Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією).
• Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях.
• Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б).
• Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х).
• По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти].
• По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами.
• Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́].
• Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню.
• По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва.
• По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка.
• Ударить по рукам – уда́рити по рука́х.
• Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги.
• Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти.
• По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці.
• По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми.
• Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка.
• Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці.
• По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках.
• По временам – часа́ми, ча́сом.
• Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде;
б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.).
• Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м].
• Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем.
• Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том.
• Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею.
• Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем.
• Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами.
• Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом;
в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го.
• По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том.
• По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу.
• По определению суда – за ви́роком су́ду.
• По поручению – з дору́чення, за дору́ченням.
• Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою.
• По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння.
• По ошибке – по́милкою, через по́милку.
• Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки).
• Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не.
• Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́.
• По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…].
• По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди.
• По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження…
• По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі.
• По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок.
• По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя.
• По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною).
• Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям.
• По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому].
• По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)].
• По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́.
• По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́…
• Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу).
• По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах].
• По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють.
• По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка.
• По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку.
• Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду.
• По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння.
• Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння.
• По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу.
• По требованию – на вимо́гу.
• По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра.
• По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку).
• По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)].
• По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею).
• По наущению – з намо́ви.
• По вашей милости – з ва́шої ла́ски.
• По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося.
• По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни.
• По многим причинам – з багатьо́х причи́н.
• По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою.
• По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)].
• Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий.
• Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що…
• Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги.
• По несогласию – через незго́ду.
• По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено.
• По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)].
• По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю].
• По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм.
• Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором).
• По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників.
• По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки.
• По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к.
• Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння.
• Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою.
• Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою.
• Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками.
• Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту).
• По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м.
• По порядку – по́ряду.
• Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй.
• Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд.
• Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок.
• Выдать по чеку – ви́дати на чек.
• Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер.
• По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців.
• По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів.
• По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва.
• Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва).
• По общему согласию – за спі́льною зго́дою.
• Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су.
• Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці).
• Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма).
• Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)].
• Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії…
• Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду.
• В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією.
• Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́).
• По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю.
• Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром.
• Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем.
• По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти.
• Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су.
• По месту назначения – до призна́ченого мі́сця.
• По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі].
• Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку.
• По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві).
• По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді.
• Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му.
• На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва).
• По чести – по че́сті.
• По совести – по со́вісті.
• По справедливости – по пра́вді.
• По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти.
• Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м.
• По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків.
• По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат.
• По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями.
• По моей теории – на мою́ тео́рію.
• По моему мнению – на мою́ ду́мку.
• По моему – по мо́єму, як на ме́не.
• Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що.
• Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни.
• Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в.
• Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства).
• Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння.
• Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві).
• По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві.
• Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су.
• По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)].
• По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́.
• Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би.
• Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах.
• Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди.
• По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́).
• Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти.
• Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу.
• По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го.
• По направлению к чему – до чо́го.
• По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го.
• По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние.
• Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги.
• Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в).
• По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою.
• Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю.
• Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м.
• Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою.
• По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському.
• По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба).
• Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну.
• По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну.
• По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те;
в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують…
• По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́].
• Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду).
• По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний.
• По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків.
• По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується.
• И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ.
• По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту.
• По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні.
• По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить…
• По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на…
• Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́;
2) с вин. пад.
а) (на вопрос: во что на сколько) – по що.
• Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н.
• Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)].
• Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному.
• Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри,
б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го.
• По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час.
• С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку.
• По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель).
• Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й).
• По шею – по ши́ю, до ши́ї.
• По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́].
• Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс.
• Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х.
• По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша.
• По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба).
• По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)]
3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му.
• Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є].
• Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю.
• Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін].
• Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х.
• По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька.
• По заходе солнца – по за́ході со́нця.
• По обеде – по обі́ді, після обі́д(у).
• По окончании праздников – по свя́тах.
• По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк.
• По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи.
• По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю.
• По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)].
• По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї.
• По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж.
• По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)].
• Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся).
• Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́.
• Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го).
• По чём сукно? – по чі́м сукно́?

Под’ё́м –
1) действ., см. Поднима́ние, Подня́тие.
• -ё́м на гору – схід на го́ру.
• -ё́м воды в реке – прибува́ння, прибуття́, підхо́дження води́ в рі́(ч)ці.
• -ё́м культуры, промышленности, культурный -ё́м – підне́сення культу́ри, промисло́вости, культу́рне підне́сення.
• -ё́м духа, чувств – підне́сення (звору́шення) ду́ху, почува́ннів.
• Моменты высокого -ё́ма – хви́лі висо́кого підне́сення (Єфр.).
• Испытывать -ё́м духа – (описат.) рости́ вго́ру, душа́ росте́ вго́ру в ко́го, світ підійма́ється вго́ру кому́;
2) (отлогая возвышенность, под’ём на гору) узві́з (-во́зу). [Бо́ричів узві́з. Шлях здійма́вся вго́ру до́вгим узво́зом];
3) (сборы в путь, выезд, выступление) руша́ння.
• Деньги на -ё́м – подоро́жні гро́ші, подоро́жнє (-нього), ко́шти на по́дорож.
• Лёгок на -ё́м – швидки́й руша́ти, ворушни́й, рухли́вий.
• Он тяжёл на -ё́м – ва́жко йому́ руша́ти (зру́шити);
4) (ноги, сапога) підйо́м (-му) (ноги́, у чо́боті), (сапога) підбиття́ (у чо́боті).
• Сапоги с большим -мом – зазо́[у́]висті чо́боти.
• Сапоги узки в -ме – чо́боти тісні́ на підйо́мі (на підбитті́);
5) (рычаг) підо́йма, (для поднимания воза) важни́ця; см. Рыча́г;
6) (ухват) рога́ч (-ча́);
7) (домкрат) лі́вар (-ра); см. Домкра́т;
8) (мера, высота, на сколько что-л. поднято) підви́щення;
9) в -ё́м (впод’ё́м) кому (под силу) – під си́лу кому́, са́ме враз кому́.

Пока́лывать, поколо́ть – коло́ти, поколо́ти, сколо́ти, наколо́ти, шпига́ти, пошпига́ти, штри́кати, поштрика́ти, пошти́ркати кого́.
• В боку -вает – у боку́ ко́ле, шпига́є, пошпи́гує.
• -ло́ть ногу – нако́лоти но́гу; сколо́ти но́гу.
• Поко́лотый – поко́лотий, ско́лотий, поко́лений, поштри́каний, пошти́рканий, пошпи́ганий.
• -ный палец – ско́лотий па́лець.
• Весь труп -лот ножом – уве́сь труп поко́лотий (поштри́каний) ноже́м.

Пока́лываться, поколо́ться – поколо́тися, сколо́тися, нако́люватися, наколо́тися, наштри́куватися, наштрикну́тися.

Пока́тость –
1) спад (-ду), спа́дина, впад, ві́дкид (-ду), (горы) згі́р’я, (с)косогі́р (-го́ру), у́збіч (-бочи), у́злобок (-бка), (скользкая на льду) забі́г (-гу), забі́га.
• На -тости горы стоит ограда – на скосого́рі стої́ть загоро́жа.
• Дорожки вились по каменистой -тости – стежки́ ви́лися по камени́стій спа́дині.
• Спускаться по -тости горы – спуска́тися у́збіччю;
2) (свойство) спа́дистість, ско́тистість, поко́тистість (-тости), похи́лість (-ости).

По́лный, по́лон –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́. [Напою́ коня́ з по́вного відра́. Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (Мирн.). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к].
• Совершенно -ный, полны́м -ный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця.
• -ная луна – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць.
• -ная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́.
• Становиться -ным – сповня́тися, виповня́тися.
• -ный возраст – повнолі́ття.
• Ему -ных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́цять ро́ків.
• Ведро -но́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́.
• Двор -лон людей – у дворі́ по́вно люде́й.
• Увидел двор -ный людей – поба́чив у дворі́ по́вно люде́й; поба́чив двір по́вен люде́й.
• -ный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця.
• -ный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою).
• Глаза -ны слёз – в оча́х по́вно сліз.
• -ные слёз глаза – о́чі сліз по́вні.
• Человек -ный надежд – люди́на по́вна наді́й.
• Голова -на́ дум – у голові́ по́вно думо́к.
• Взгляд -ный муки – по́гляд по́вний му́ки.
• -ный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, (у)ве́сь, все́нький. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (Куліш). Тре́ба, ка́жуть, ізозва́ти зупо́вную ра́ду, щоб і ві́йсько з Запорі́жжя було́ на ра́ді (Куліш)].
• При -ном собрании – при по́вному збо́рі.
• -ное собрание сочинений – по́вна (компле́тна) збі́рка тво́рів (писа́ннів).
• -ный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому.
• В -ном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши.
• В -ном ли ты уме? – чи ти спо́вна ро́зуму?
• В -ном об’ёме – до кра́ю, цілко́м.
• Он изучил эту науку в -ном об’ёме – він простудіюва́в цю нау́ку цілко́м (до кра́ю).
• -ный рабочий день – ці́лий робі́тний день;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний. [Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість].
• Предоставить -ную свободу – да́ти по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
4) -ный в лице – повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (насм.) бари́лькуватий. Срв. Толстя́к;
5) (об одежде) рясни́й. [Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та].

Помути́ть – помути́ти, поколоти́ти, покаламу́тити що; (замутить, возмутить) замути́ти, змути́ти, сколоти́ти, скаламу́тити, перекаламу́тити що, побаламу́тити кого́, що.
• -ти́ть воду – помути́ти, поколоти́ти, покаламу́тити (де́який час або всю) во́ду; замути́ти, змути́ти, сколоти́ти, скаламу́тити во́ду. [Надлеті́ли гу́си з чи́стого бро́ду, змути́ли мені́ студе́ну во́ду (Пісня)].
• -ти́ть разум – замути́ти, (безл.) замота́ти ро́зум. [Шайта́н замути́в тоді́ мій ро́зум (Коцюб.)].
• -ти́ть мысли – скаламу́тити ми́слі. [Дрімо́та скаламу́тила йому́ ми́слі (Неч.-Лев.)].
• -ти́ть народ – побаламу́тити наро́д.
• Помучё́нный – сколо́чений, поколо́чений, скаламу́чений, покаламу́чений и т. д. [Сколо́чена, скаламу́чена вода́].

Проба́лтывать, проболта́ть –
1) (жидкость) збо́втувати, сколо́чувати (час від ча́су) що, збо́втати, сколоти́ти що; побо́втати, поколоти́ти яки́йсь час що; срв. Взба́лтывать;
2) пробазі́кувати, пробазі́кати, протереве́нити яки́йсь час; срв. Болта́ть 3;
3) см. Проба́лтываться и Выбалтывать 2.
• Проболтанный – збо́втаний, сколо́чений.

Прове́шивать, прове́сить –
1) сколько, на сколько – недова́жувати, недова́жити скі́льки. [Крама́р на п’ять фу́нтів недова́жив півфу́нта]; (утратить веся) прова́жувати, прова́жити
2) (стену отвесом) вивіря́ти, ви́вірити (стіну́ виско́м, шну́ром, важко́м);
3) (рыбу, мясо), см. Провя́ливать, Провя́лить.
Прове́шенный –
1) недова́жений;
2) ви́вірений (виско́м, шну́ром, важко́м).
• -ться (ошибиться в весе) – помиля́тися, помили́тися ва́живши.

Прожива́ть, прожи́ть –
1) (быть на свете) прожива́ти, прожи́ти, вижива́ти, ви́жити, жи́ти, зжи́ти. [Сам він прожи́в уже́ півсо́тні й шість літ (Грінч.). Поспита́ла її́, чи вона́ вже бага́то ви́жила ві́ку (М. Вовч.). І в ти́хую само́тність до Вудсто́ку ве́рнусь, де лі́та молоді́ зжила́ (Грінч.)].
• -жи́ть чем – прожи́ти з чо́го, чим.
• -жи́ть трудами рук своих – прожи́ти з пра́ці рук свої́х, прожи́ти з пу́чок.
• На эти деньги не -вё́ш – на ці гро́ші (ци́ми гроши́ма) не проживе́ш.
• -жи́ть жизнь (свой век) – вік зжи́ти, пережи́ти, (вік) звікува́ти, (вік) провікува́ти, збу́ти вік. [Вік пережи́ти – не по́ле перейти́ (Приказка). В ми́рі не переживе́ш (Г. Барв.)].
• -жи́ть богато, широко, припеваючи – прожи́ти у розко́шах у доста́тках.
• -жи́ть в своё удовольствие – зажи́ти життя́, сві́ту.
• -жить кое-как, с грехом пополам – скалата́ти життя́, вік.
• -жи́ть без чего-н. – перебу́ти без чо́го.
• -жи́ть в муках, страданиях – зму́читися. [Не зжила́, а зму́чилась (О. 1861)];
2) (находиться пребывать где) прожива́ти, жи́ти, прожи́ти, пробува́ти, пробу́ти; оберта́тися; (иметь жилище) ме́шкати, промешка́ти, сиді́ти, проси́діти, домува́ти де; (сколько времени, где) вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути; (временно) перебува́ти, перебу́ти, переме́шкувати, пере́мешкати. [Він узи́мку живе́ в мі́сті, а влі́тку на селі́. Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). В и́ншому краї́ пробува́ючи (Грінч.). Де ся моя́ ри́бочка оберта́є (Голов.). Проси́дів до сме́рти на ба́тьківськім ґру́нті. Мі́сяць переме́шкав у знайо́мого].
• -жива́ть, -жи́ть определённый срок (выжить) – вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути, (а специальнее – особенно в обучении мастерству) термінува́ти, протермінува́ти. [Термінува́в п’ять літ, за́ким ви́зволили в челя́дники (Шейк.)];
3) (издерживать) прожива́ти, прожи́ти, (о мног. попрожива́ти), тра́тити, потра́тити; (расточать) марнува́ти, промарнува́ти, проманта́чити, прове́сти́, прод(в)и́ндрити. [Що нажива́ли, те й прожива́ли (Кониськ.). Сам ба́чу, що худо́бу тра́чу (Шейк.). Всі свої́ гро́ші провела́ (Звин.)].
• Прожи́тый – прожи́тий, ви́житий, зжи́тий, перебу́тий. [Перебу́те життя́ (Крим.)].

Проска́льзывать, проскользи́ть и проскользну́ть –
1) (скользить через известное расстояние) прох[к]о́взувати(ся), прохо́взатя(ся), проховзну́ти(ся).
• -зи́л всю улицу – проховзну́в через усе́ньку ву́лицю;
2) прослиза́ти, -ся, прослизну́ти, -ся, просми́куватися, просмикну́тися, промика́тися, промкну́тися; срв. Прошмы́гивать. [Непомі́тно прослизну́ за стіну́ (Корол.). Зру́чно прослизну́вшись попід його́ рука́ми, вибіга́є геть (Л. Укр.). Там стоя́ла полі́ція, але я тихе́сенько просмикну́всь (Звин.). Промкну́лась в две́рі (Л. Укр.)].
• -вать, -ну́ть (прорываться) – прохо́плюватися, прохопи́тися. [За́бавки, в яки́х прохо́плюються передчуття́ бу́дучини (Ніков.)].
• -ну́ть (промелькнуть) – промайну́ти.
• -ну́ть в толпу – (про)ско́чити, уши́тися в на́товп.
• Дело мимо моих рук -ну́ло – спра́ва повз мої ру́ки прослизну́ла.

Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)].
• Путь-дороженька – путь-дорі́женька.
• Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння.
• П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя.
• П. планет – шлях, доро́га плане́т.
• П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди.
• П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности.
• -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)].
• -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією.
• -тё́м жизни – шля́хом життя́.
• -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)].
• -тё́м расследования – ро́зслідом.
• -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́.
• -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму.
• -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг.
• На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства.
• На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці.
• По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся].
• Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю].
• То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі.
• Верный, правильный путь – правди́вий шлях.
• Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю.
• Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д.
• Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від.
• Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́).
• Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)].
• Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу).
• Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к.
• Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во.
• Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)].
• Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му.
• Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га.
• Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги.
• Морской путь – морськи́й шлях.
• Морским -тё́м – мо́рем.
• Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)].
• Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д.
• На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь).
• Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)].
• Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га.
• Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я.
• Санный путь – са́нна путь, доро́га.
• Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)].
• Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті).
• Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)].
• Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га.
• Каким -тё́м –
а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)];
б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом.
• Таким -тё́м –
а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом;
б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом.
• Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)].
• Этим -тё́м –
а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом;
б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)].
• Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)].
• Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть.
• Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́.
• Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу.
• Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)].
• Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го.
• Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)].
• Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)].
• Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку.
• Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га?
• Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)].
• Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)].
• Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум.
• Сбить с -ти́ –
а) зби́ти з доро́ги кого́;
б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)].
• Сбиться с -ти́ –
а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу;
б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)].
• Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать).
• Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)].
• Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.);
2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)].
• Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги.
• Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь.
• Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу.
• Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги?
• Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги;
3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)].
• Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти?
• -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою.
• -тё́м голосования – голосува́нням.
• -тё́м подписи – пі́дписом.
• -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням.
• -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи.
• Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно;
4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)].
• -тё́м –
а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м;
б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)].
• -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло.
• Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід.
• Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш.
• Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є].
• Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий.
• Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви.
• В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́.
• В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́.
• Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок).
• Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го.

Пы́жить –
1) (заряд) забива́ти кле́йтух (кли́нтух). [Ду́же вели́кий кле́йтух – наси́лу заби́в у рушни́цю (Сл. Ум.)];
2) (шерсть, перья на себе) стовбу́рчити, надува́ти, пу́трити, пу́штрити (шерсть, пі́р’я); (надмевать) пиндю́чити, бундю́чити. [Кво́чка з курча́тами ку́блилась на грядка́х і, сколо́шкана, серди́то квокта́ла та стовбу́рчила пі́р’я (Коцюб.)];
3) (жучить кого) пу́трити кого́. [Як зачала́ вже їх пу́трити за те (Зміїв. п.)].

Російсько-український народний сучасний словник 2009–

Скол – (рус.) скол.

Сколачивать, сколотить –
1) (сбивать) збива́ти, (масло, ещё) колотити, сколотити;
2) (скопить) збира́ти, зібра́ти, призби́рувати, призбирати, складати, скласти, (о мн.) наскладати, (о капитале, имуществе) збивати, збити, (о мн.) позбивати, (наживать, приобретать) набувати, набути;
3) (организовывать) збивати, збити, збирати, зібрати:
• сколачивать обручи с бочки – збивати обручі з бочки;
• сколачивать, сколотить капитал – збивати, збити капітал;
• сколачивать, сколотить состояние – збивати, збити статки;
• сколачивать шайку – збивати (збирати) зграю;
• сколачивать, сколотить себе копейку (разг.) – збивати, збити копійчину (гріш, грошики, грошву); копійчи́ну гна́ти; збирати гроші, назбирати грошей; стягатися, стягтися (на що).

Бык –
1) бик; (неклад. самец коровы) бугай, стадник;
2) (водяной бык, зоол., птица) бугай;
3) бик, стовп, підпора:
• брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги, ловити, піймати вовка за вуха;
• быть бычку на веревечке – не тепер, то в четвер; найдеться й на тура шура; скільки ниточка не в’ється, до клубочка дійде; до часу дзбанок (глек) воду носить;
• здоровый как бык – здоровий як бик (бугай);
• молодой кладеный бык – бик; (не молодой) віл;
• похожий на быка – бугайкуватий;
• упёрся как бык – уперся як віл (бик);
• сколько с быком не биться, а молока от него не добиться – з бика ні лою, ні молока (Пр.);
• смотреть быком – дивитися спідлоба (насуплено; вовкувато).
[Ухопив, як вола за роги (Пр.). Міняй бики на воли, аби дома не були (Пр.). Бик забув, як телятком був (Пр.). Був колись бик, та звівся на смик (Пр.). Дмись, не дмись — волом не будеш (Пр.). З вола дві шкури не деруть (Пр.). Котрий віл тягне, того ще й б’ють (Пр.). Поволеньки можна і до бугая підійти (Пр.). — Та ну не бришкай! Хоч ти і здоровий, як той бик, а проте і нас чимало (П.Мирний). Крикнув бугай у болоті — і замовк (П.Мирний). Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (М.Коцюбинський). Розпалений бик гнав десь, забувши про всяку обережність, ламаючи хащі (І.Багряний). Спить — не спить Дніпро, завжди гостинний, Зречена душа — без крил — летить За биками, за човнами і за кпинами… Свій пролитий полишає слід (В.Стус). Бики і гадки не мають, що дозволено Юпітеру… (В.Шендеровіч). Уже поставлено бики для мосту (АС). Той, хто впродовж дня активний як бджола, сильний як бик, працює як кінь і приходить додому вимотаний як собака, повинен проконсультуватися у ветеринара, є висока ймовірність, що він осел (Чанг Інг Ю). — Петре, та куди так утікаєш? — Йой, біжу, бо не встигну на дизель на 4.20. — Біжи через моє поле. Як тебе побачить мій бик, то ще встигнеш на 3.10].

Взбудораженно – розбу́рхано, схвильо́вано, розхвильовано, збурено, розтривожено, стривожено, стурбовано, сколошкано.
[Чарнецький збурено стиснув у шаблі держак; Потоцький стукнув об стіл келихом, аж многоцінна рідь розлилася; один тільки Лянцкоронський усміхнувся самовтішне і згорда (М.Старицький). Це та людина, що її завжди і до вінців збурено в своїй біологічній основі. Це — європейський інтеліґент у найкращому розумінні цього слова (М.Хвильовий). Зал розбурхано загудів (Олексій Волков)].

Вор –
1) злодій (мн. злодії), крадій, (описательно) хапко, хапун, торбохват, вікнолаз; (ув.) злодюга, злодіяка, злодюжище, крадюка, (вор баранов) баранник, бараняр; (вор, обкрадывающий амбары) комірник;
2) самозванець:
• бояться воров — не держать коров – хто шелесту боїться, той по листю не ходить;
• вора миловать — доброго погубить – злодія не бити — доброго губити (Пр.);
• вор у вора дубинку украл; вор с мошенника шапку снял – злодій у злодія шапку вкрав (Пр.);
• как вору ни воровать, а виселицы не миновать; сколько вору ни воровать, а кнута не миновать – на злодіїв також помір заходить (Пр.); красти вільно, та б’ють більно (Пр.);
• будеш красти – не втечеш напасті (Пр.); скільки злодій не краде, а в тюрмі буде (Пр.);
• карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; кишенник; кишеняр (ирон.) кишеньковий майстер;
• молодой вор – злодійчук;
• на воре шапка горит – [на] злодієві шапка горить (Пр.); у злодія шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (квичить) (Пр.);
• не пойман — не вор – не піймавши, не кажи «злодій» (Пр.); не кажи «злодій», поки за руку не вхопив (Пр.); не кажи, що злодій, бо ще не піймав (Пр.);
• не тот [только] вор, кто крадёт, а тот, что концы хоронит – не той злодій, що вкрав, а той, що сховав (Пр.); не лише той злодій, що краде, а й той, що драбину держить (Пр.);
• плохо не клади, вора в грех не вводи – погано не клади, злодія до спокуси не веди (Пр.); поганий спрят і доброго спокусить (Пр.);
• поделом вору и мука; по заслугам вора жалуют – катузі (катюзі) по заслузі (Пр.);
• раз украл, а навсегда вором стал – хто раз украв, той навіки злодій (той ще захоче) (Пр.);
• сделаться, заделаться вором – піти (пошитися) у злодії; пуститися у злодійство (на злодія);
• сын вора – злодієнко.
[Хапко з хапком знається (Пр.). Борода як у владики, а сумління як у злодія (Пр.). Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (І.Нечуй-Левицький). — Не оженишся ти на мені! Не будеш ти мій, а я твоя! Тато позавчора мені казав, щоб я й у голові собі не покладала виходить за тебе заміж: казав, що ти якийсь виродок колись славної козацької сім´ї, що ти маєш прилюбність до карт та гульні, що ти декадент, п´яниця й шахрай, ні до якої праці нездатний, що ти гультяй, ледащо, що ти зовсім нестатковита людина, що з тебе затого вийде якийсь торбохват, босяк, — одно слово, що ти пропаща людина (І.Нечуй-Левицький). Двері були незамкнені, і він зайшов у порожню кухню. На мить йому спала думка нишком забрати своє збіжжя й зникнути звідси назавжди. Але він одкинув її як ганебну — не злодій же він справді (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Дивно було йому і з того, що його не розпитують, хто він і як у нетрі забився. Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда (І.Багряний). — От рознесло його,— каже мати.— Коли б злодіяка який всю худобу виволік — не чув би… Відчини!.. — і загримала дужче (У.Самчук). Які тут склепи! Цілі кам’яниці. Герби, склепіння, сходи і гробниці. Залізні двері, злодій не втеребиться. І всюди плющ повився на пригребицях (Л.Костенко). — То такі торбохвати, що з рота видеруть (В.Даниленко). Скоро Санчо вгледів його і впізнав, зразу гукнув до нього що є сили: — Ах ти ж злодюго Хінесе, верни мені моє добро! То ж мій рідний осел, моя душа, моя втіха, мій скарб, моє багатство! Згинь, сучий сину, щезни, ворюго, а що не твоє, оддай! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як це сталося? Не встиг І моргнуть до шпига шпиг — Все пропало, Всіх не стало, Всіх мов лизнем ізлизало (Чорт — хапун і злодіяка)! Вже й по балі. Пусто в залі. З сміху мавпи поспадали З каруселі зодіака (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Він зсунув капелюха на потилицю і з глибоким почуттям промовив: — Так, сер, за злодія я б і п’яти центів не дав. Ну, а вбивають зазвичай лише раз у житті, особливо жінки, і більше це не повторюється. А от злодій — завжди злодій, до самої смерті (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Злодій — не той, хто краде, а той, кого піймали (Дж.Б.Шоу). — У мене в квартирі вчора був злодій. Нічого не взяв, на столі залишив сто доларів і записку: “Так жити не можна”].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
• а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
• благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
• было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
• в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
• в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
• в данное время – [в] цей час, тепер;
• в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
• в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
• в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
• в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
• в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
• в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
• в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
• в любое время суток – цілодобово;
• в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
• в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
• в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
• в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
• в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
• в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
• в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
• во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
• во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
• во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову;
• во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
• во время поста – постом;
• во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
• во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
• во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
• в одно время – заразом; одночасно;
• в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
• в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
• во сколько времени? – о якій годині?;
• [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
• [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
• в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
• в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
• временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
• временами нужно… – часами (деколи) треба…;
• время абсолютное – час абсолютний;
• время боронования – волочінка;
• время будущее – час майбутній, прийдешній;
• время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
• время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
• время вставания – устанок;
• время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
• время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
• время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
• время года – пора (доба, відміна) року;
• время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
• время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
• время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
• время жатвы – жнива;
• время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
• время идёт – час минає (збігає, плине);
• время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
• время испытания (техн.) – тривалість випробування;
• время, когда весной снег тает – відталь;
• время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
• время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
• время, когда пасётся скот – пасовиця;
• время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
• время косьбы (косовица) – косовиця;
• время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
• время между весною и летом – залітки;
• время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
• время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
• время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично;
• время пахания, пахоты – оранка;
• время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
• время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
• время поступления бумаги – час вступу паперу;
• время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
• время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
• время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
• время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
• время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
• время появления первого льда – перволіддя;
• время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
• время прибавочное (для работы) – надробочий час;
• время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
• время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
• время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
• время работает на нас – час працює на нас;
• время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
• время роения пчёл – рійба (ройовиця);
• время рождения овец – обкіт (р. -коту);
• время сгребания сена – гребовиця;
• время скоро проходит – час швидко упливає;
• время собирания мака – макотрус;
• время суток – час доби;
• время терять – гаяти час, марнувати час;
• время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
• время удара (техн.) – тривалість удару;
• время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
• время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
• в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
• в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
• всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
• всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
• в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
• в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
• всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
• в течение… времени – протягом… часу;
• в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
• в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
• в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
• в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
• в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
• в условленное время – умовленої години, як умовлено;
• в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
• выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
• выиграть время – вигадати час;
• в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
• давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
• делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
• для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
• до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
• до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
• долгое время – довгий (великий) час;
• до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
• до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
• до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
• до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
• до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
• до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
• до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
• до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
• до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
• ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
• ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
• если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
• есть время – є час; є коли;
• за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
• засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
• знай время и место – знай своє місце й час;
• и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
• идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
• имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
• имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
• иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
• как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
• как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
• ко времени – вчасно, упору (впору);
• короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
• к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
• летнее время – літо;
• мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
• на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
• наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
• на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
• на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
• надлежащее время – певний, слушний час;
• назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
• на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
• на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
• на неопределенное время – на безрік;
• настоящее время – час теперішній;
• наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
• наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
• нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
• на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
• неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
• не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
• не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
• не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
• некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
• нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
• не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
• нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
• не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
• новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
• нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
• обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
• около того времени – близько того часу;
• определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
• от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
• относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
• отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
• первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
• по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
• по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
• по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
• потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
• потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
• потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
• праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
• приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
• продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
• прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
• рабочее время – робітний, робочий час;
• раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
• самое время – саме час;
• свободное время – дозвілля; гулящий час;
• с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
• с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
• сколько времени? – котра година?;
• с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
• с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
• с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
• с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
• со временем – згодом, з часом;
• со времени – від часу, від часів; з часів;
• спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
• спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
• старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
• с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
• с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
• с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
• с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
• тем временем – тим часом, поки [там] що;
• теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
• терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
• то время – тогодення;
• того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
• трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
• требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
• тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
• убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
• удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
• указанное время – указаний (зазначений) час;
• улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
• у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
• условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
• утреннее время – зарання, заранок;
• через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
• это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
• это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Всколыхнуть – сколихну́ти, зворухну́ти, розбу́рхати.

Голова, головушка –
1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (начальник, предводитель) голова:
• бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
• была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
• быть, служить головой – головувати;
• валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
• вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
• вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
• в головах – в головах;
• в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
• в головы – в голови, під голову;
• взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
• взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
• в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
• вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
• выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
• выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
• выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
• выше всех головою – за всіх головою вищий;
• глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
• глупые головы – цвілі голови;
• голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
• голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
• голова городской, сельский – голова міський, сільський;
• голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
• голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
• голова пласта (геол.) – лоб верстви;
• голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
• голова сахара – голова, брила цукру;
• голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
• головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
• головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
• голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
• даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
• жить одною головою – самотою жити;
• задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
• забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
• за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
• засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
• из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
• из-под головы – з-під голів;
• как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
• кивнуть головой – кивнути головою;
• кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
• ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
• лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
• мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
• мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
• на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
• намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
• на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
• не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
• не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
• негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
• не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
• не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
• не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
• не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
• низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
• одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
• одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
• он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
• он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
• он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
• он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
• он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
• осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
• очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
• победная головушка – побіденна голівонька;
• повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
• повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
• як признався – розквитався (Пр.);
• под головами – під головами;
• под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
• поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
• пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
• покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
• поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
• потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
• приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
• пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
• пробыть, прослужить головой – проголовувати;
• промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
• промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
• пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
• разбить на голову – впень, до ноги побити;
• рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
• сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
• с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
• свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
• светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
• с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
• с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
• с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
• сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
• седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
• сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
• сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
• сломя голову – стрімголов (прожогом);
• с непокрытой головой – простоволосий;
• снимать голову – стинати голову;
• с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
• снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
• с седой головой – сивоголовий;
• стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
• сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
• сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
• теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
• ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
• умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
• у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
• упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
• хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
• ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
• хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
• хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
• что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк). Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Жить –
1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити;
2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати:
• век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.);
• ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі;
• ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст;
• живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться;
• живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи;
• живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.);
• живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де;
• жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому;
• жил-был – був собі; жив-був;
• жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу);
жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити;
• жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько;
• жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді;
• жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів;
• жить весь век – вікувати;
• жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою;
• жить в нищете – злидарювати;
• жить в нужде – бідувати;
• жить воинской ратной жизнью – воячити;
• жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно);
• жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати;
• жить в семье жены – у приймах бути, жити;
• жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити;
• жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися;
• жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік;
• жить дома – жити [в]дома, домувати;
• жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді);
• жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де;
• жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися;
• жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити;
• жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового;
• жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким;
• жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку);
• жить на счёт чужого века – заживати чужий вік;
• жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом;
• жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт);
• жить одиноко – жити самотньо, самотіти;
• жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким;
• жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия;
• жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти;
• жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати;
• жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день);
• жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок;
• жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти;
• жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким;
• жить чем – жити з чого, за чим;
• [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма;
как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?;
• как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.);
• каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі;
• кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.);
• на свете всяко живёт – на світі всякого буває;
• не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить;
• отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці);
• плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі;
• пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя);
• приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь;
• сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку;
• стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство;
• с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві…
[Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано:
живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче].

Контральто – (итал.) контральто.
[Дама голосно з ним розмовляла по-французьки грубим контральто (Л.Українка). На добраніч вам, ниви. Й тобі, зозуле. Я знаю, завтра з ранішнім сонцем влетить до мене в хату твоє жіноче контральто: «Ку-ку!.. ку-ку!..» І зразу дасть мені настрій привіт твій, моя найближча приятелько (М.Коцюбинський). Червоно-золота пухнаста пляма трошки ворушиться, і з за неї металічним контральто виразно чути: — А це конче потрібно? (В.Винниченко). З грубих голосів виривається., молодий приємний контральто (С.Васильченко). — Як я рада вас бачити! Я ж вас знаю! З Рівного! І ми земляки! — її контральто мало призвук металу, її очі блищали, на ній було легке, відкрите убрання з чорного атласу (У.Самчук). Усі свої роки втискався я в стіни, Я нудно мовчав, я зливався з асфальтом, Але в голові своїй бачив країну, Де райськії птиці співають контральто (Ю.Позаяк). Як холодно! Акація цвіте. Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом. Сумної зірки око золоте, І електричка скрикнула контральто, Я тихо йду. Так ходять скрипалі, не сколихнувши музику словами (Л.Костенко)].

Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний:
• более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший;
• довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький;
• думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що;
• задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.);
• крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай;
• крепкая дисциплина – міцна дисципліна;
• крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа;
• крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі;
• крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки);
• крепкий в слове – держки́й на сло́во;
• крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь;
• крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д;
• крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші;
• крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н;
• крепкий орешек – твердий (міцний) горішок;
• крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід;
• крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон;
• крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н;
• крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум;
• крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак;
• крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я;
• крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во;
• крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го;
• крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто;
• он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги;
• очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний;
• становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися;
• человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
[Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)].

Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко:
• бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь;
• благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо;
• в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку;
• в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку;
• в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та;
• в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та;
• в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та;
• жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то;
• засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття;
• каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка;
• лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе);
• начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки;
• остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися);
• погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття;
• проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то;
• середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь;
• сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!;
• урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток;
• этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній.
[Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)].

Ни –
1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже;
2) (союз) ні;
3) (отделяемая часть местоимения) ні:
• без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого;
• во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа;
• где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…;
• где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься;
• где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…;
• как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь;
• как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались;
• как ни есть – хоч би там як;
• какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не;
• какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який;
• как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний;
• когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься;
• когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не;
кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…;
• кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не;
• кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в;
• куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.);
• куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не;
• куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…;
• на небе ни облачка – на небі ані хмаринки;
• ни даже – ні (ані) на́віть;
• ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни;
• ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́;
• на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки);
• не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва;
• не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в;
• ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь;
• ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти;
• ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо;
• ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку;
• ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́;
• ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама;
• ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур;
• ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять;
• ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто;
• ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́);
• ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош;
• ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки;
• ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к;
• ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне;
• ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.);
• ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла;
• ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́;
• ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо;
• ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити;
• ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема;
• ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же;
• ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни;
• ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні;
• ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не;
• ни он, ни никто – ні він і ніхто́;
• ни от кого – ні від кого;
• ни пикни! (разг.) – ні писни!;
• ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі];
• ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.);
• ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.);
• ни с кем (чем) – ні з ким (чим);
• ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!;
• ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі;
• ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма;
• ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так;
• ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки);
• ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́;
• ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова;
• ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий;
• ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти;
• ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́;
• ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий;
• остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи;
• с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…;
• сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не;
• сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься;
• сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не;
• что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не;
• что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься;
• что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не;
• что ни год – рік у рік; щорік (що не рік);
• что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший;
• что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…;
• что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…;
• что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали.
[Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!].

Пахта, пищ. – сколо́тини, масля́нка.
[Вечеря складалася з холодної городини в полумисках, яку на селі їдять гарячою годині об одинадцятій дня, — а також із гарячих коржів, консервів у трьох різновидах та сколотин (Р.Доценко, перекл. В.Фолкнера)].

Полный, полон, полн –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́, напо́внений, запо́внений, спо́внений;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, уве́сь, весь, все́нький, (ещё) вичерпний, необмежений, найвищий;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний, цілий, остаточний;
4) (в лице) повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, по́вний, товсти́й, тлу́стий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (диал.) грубий, (насм.) бари́лькуватий;
5) (об одежде) рясни́й:
• ведро полно́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́;
• взгляд полный муки – по́гляд по́вний му́ки;
• в полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно;
• в полной мере – цілком, повністю, повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (иногда) до повної, повні (у повній повні, уповні);
• в полной памяти – при повній пам’яті;
• в полном (во всём) параде – при повному (при повнім) параді; у всьому (у повному) уборі (убранні);
• в полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?;
• в полном объёме – до кра́ю, цілко́м;
• в полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши;
• в полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова, справжній (-ня, -нє, -ні);
• в полном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши;
• в полную силу – на повну (всю) силу;
• глаза полны слёз, полные слёз глаза – в оча́х по́вно сліз; о́чі сліз по́вні;
• голова полна́ дум – у голові́ по́вно думо́к;
• двор полон людей – у дворі́ по́вно люде́й;
• дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх (їхній) господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити;
• дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди;
• ему полных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́дцять ро́ків;
• изучить в полном объёме – вивчити (простудіюва́ти) цілко́м (до кра́ю);
• испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну;
• комната полна народу – у кімнаті повно людей;
• на полном газе (газу) (разг.) – на повному газі;
• на полную мощность – на всю (повну) потужність;
• полная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́;
• полная заурядность – сіряк сіряком, сірятина;
• полная луна, полный месяц – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць;
• полная (ответственность, неосведомленность…) – цілковита (відповідальність, необізнаність…);
• полная победа – повна (цілковита) перемога;
• полная тишина – повна (цілковита) тиша;
• полное затмение – повне затемнення;
• полное лицо – повне обличчя (лице), повний вид;
• полное собрание сочинений – по́вна (редко компле́тна) збі́рка тво́рів (редко писа́ннів);
• полный возраст – повнолі́ття;
• полный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця;
• полный звук – повний звук;
• полный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
• полный надежд – по́вний наді́й;
• полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця;
• полный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому;
• полный рабочий день…, полная сумма… – цілий робочий (робітний) день…, ціла сума…;
• полный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою);
• полный сирота – круглий сирота;
• полный тупица – тупак тупаком;
• полный успех – цілковитий успіх;
• полным-полно (полна, полно) (разг.) – повний-повнісінький (повнісінький, повна-повнісінька, повнісінька, повне-повнісіньке, повнісіньке); повно-повнісінько (повнісінько);
• полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос;
• по полной – по повній;
• предоставить полную свободу – да́ти (надати) по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
• при полном собрании – при по́вному збо́рі;
• совершенно полный, полны́м полный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця;
• с полным основанием можно утверждать – є всі підстави стверджувати, з цілковитою певністю (цілком певно) можна стверджувати;
• становиться полным – сповня́тися, виповня́тися;
• хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.
[Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (П.Куліш). Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (П.Мирний). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к. Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість. Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та (АС). Саме на світ почало благословлятись, як Дон Кіхот виїхав із корчми вже зуповним рицарем, і такий же був радий, та веселий, та втішний, так у ньому серце грало, що на Росинантові аж попруги тріщали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Декому для повного щастя бракує тільки щастя (С.Є.Лєц). Товсті люди живуть коротше. Але їдять довше (С.Є.Лєц). Тлустій людині завжди є що втрачати].

Полоса – смуга (ум. сму́жка), (поменьше) па́смуга, (ум. па́смужка), (только на ткани и на бумаге) пасма́н, басама́н; (узкая часть пространства; отрезанная от бумаги, ткани) стяга́ (ум. стя́жка, стя́жечка), та́сьма, (длинная, узкая) пас, (металла) штаба, шти́ба, шина; (ткани) стрічка, тасьма, (газеты) шпальта, (пашни) загі́н, (перен., период) пора, смуга, період;
• дождь идёт полосо́ю – дощ іде́ сму́гою;
• защитная полоса – захисна смуга;
• кому какая полоса (разг.) – кому яка доля;
• металлическая полоса́ для оковки – шпу́га;
• отрезанная полоса́ кожи – хвашія́ (-ії́), ре́мінь (-е́ня);
• полоса́ воды между сильными волнами в реке – гриви́ця;
• полоса горячекатанная, холоднокатанная – штаба гарячовальцьована, холодновальцьована (гарячо-, холоднокатана);
• полоса́, занимаемая жнецом – по́стать (-ти) (ум. по́статька);
• полоса́, занимаемая косцом, полольщиком – ру́чка, коза́;
• полоса́ лучистого света – па́смо промі́ння;
• полоса́ на теле от удара – сму́га, попру́га, басама́н, басаму́га;
• полоса огня – смуга вогню;
• полоса́ песчаная, чернозёмная – сму́га піскува́та, чорно́зе́мна;
• полоса скольжения – смуга ковзання, смуга поковзу;
• полоса устойчивая – смуга усталена;
• полоса частот – смуга частот;
• поперечная полоса – пересму́га, (цветная поперечная на белой ткани) пере́тика;
• полосы спектра – смуги (па́сма) спе́ктру;
• резать полосами – рі́зати на стяжки́;
• с белыми, голубыми и т. п. полосами – у бі́лі, блаки́тні і т. п. па́смуги, пасма́ни́;
• северная полоса́ – півні́чний край;
• счастливая полоса жизни – щаслива пора життя;
• уж такая нехорошая полоса́ пошла – така́ вже нега́рна годи́на спітка́ла;
• узкая полоса́ земли – вузька́ сму́га (стяга́) землі́.
[Між не́бом і водо́ю став чо́рною попру́гою ліс (Неч.-Лев.). Блиску́чою стяго́ю Дніпро́ серед степі́в просла́всь (Грінч.). Вишневе́цьких до́бра простягли́сь широ́кою стяго́ю від Дніпра́ через воєво́дства: Ки́ївське, Воли́нське (Куліш). До сніда́нку три ру́чки пройшо́в (АС). Чого́ таку́ вузе́ньку козу́ жене́ш? Жени́ таку́, як і всі (АС). Со́нячне промі́ння з узе́нького заґрато́ваного віко́нця па́смом простягло́ся по ха́ті (АС). Зустрілися двоє приятелів. – Ну, як життя? – Та щось все так паскудно! Без просвіту. – Не переймайся, попустить. Життя йде смугами: тепер у тебе темна смуга, а потім буде світла… Зустрічаються за якийсь час. – Ну, що, попустило? – Та ти знаєш, тоді, мабуть, була світла смуга….]

Сила – сила, міць, снага, енергія, могутність, потужність, інтенсивність, глибина, здатність, спроможність, влада, вплив, вага, (действенность) чинність, правочинність, (сущность, значение) суть, сенс:
• брать, взять (забирать, забрать) силу – набувати, набути (набиратися, набратися) сили; брати, узяти силу (міць);
• быть в силах (в силе), не в силах (не в силе) – здужати (здолати, примогти, змагати), не здужати (не здолати, не змагати); мати змогу (спромогу, силу), не мати змоги (спромоги, сили); спроможним, не спроможним бути;
• взять силой – здобути; опанувати;
• в меру, по мере сил – у міру сили; по змозі; що сила зможе [чия]; (иногда) як посилля;
• в (на) полную силу – повноси́ло;на всю силу;
• вооруженной силой (подавать помощь) – збройно (допомагати);
• в полную силу работать – на всю силу (снагу, з усієї сили, снаги) працювати; скільки сили (снаги) працювати;
• в силу (устар. разг.) – насилу; у силу (силу у силу);
• в силу вещей, силою вещей, в силу обстоятельств (устар.) – через обставини; силою обставин; зважаючи на обставини; з огляду на обставини;
• в силу (закона) – силою (закону);
• в силу привычки – через звичку; призвичаївшись;
• в силу чего – через що, внаслідок чого, з огляду на що, на підставі чого; тому; завдяки чому; залежно від чого;
• в силу этого – через це;
• вся сила в том, что… – [уся] сила (суть) у тому, що…;
• входить в силу, войти в силу, вступать в силу, вступить в силу (о законе) – набувати, набути (набирати, набрати) сили (чинності); ставати, стати чинним;
• входить в силу, приобретать силу (делаться сильным) – набирати сили; убиватися в силу, в потугу;
• выбиться из сил – знемогтися на сили;
• выше чьих сил что – над (понад) чиї сили що;
• где силой взять нельзя, там надобна ухватка – треба розумом надточити, де сила не візьме (Пр.); де сила не може, там спритність поможе (Пр.); як сили не стає, берися за розум (Пр.);
• движущая сила – рушійна сила; сила тягова;
• изо всех сил (силы) – щосили; з усієї сили; чимдуж; щосили; якомога (якмога); щомога;
• и сила уму уступает – перед розумом і сила в’яне (Пр.); сила перед розумом никне (Пр.);
• истратить силу (на работе) – виробитися з сили;
• лошадиная сила – кінська сила; (устар.) паровий кінь;
• набираться, набраться сил – убиратися, убратися (убиватися, убитися) в силу (в потугу); (иногда) употужнюватися, употужнитися;
• насколько сил хватит – скільки буде сили (снаги);
• находить, найти в себе силы – спромагатися, спромогтися;
• не в силах кто – не має сили хто, несила (неспромога) кому;
• не в этом сила – не в цьому сила (суть, сенс);
• не под силу – не до снаги, не по силі, не під силу;
• не по силам кому (устар.) – не в силах кому; не до снаги кому; несила кому; не під силу кому; бракує сили (мочі) кому; не здужає (не подужає) хто;
• нет сил – несила; неспромога; не під силу;
• нет силы терпеть что – нема (немає) сили (снаги) терпіти що; несила терпіти що;
• никакими силами – жодним (ніяким) способом (чином, побитом, робом);
• общими силами – спільно, гуртом;
• он ещё в силах, в силе – він ще здужає; він ще при силі; він ще має силу;
• ослабевать силами – підупадати на силі (на силах);
• оставаться в силе – залишатися в силі;
• от силы – щонайбільше;
• по мере сил – в міру сил; як посилля;
• по силам – по силі, під силу;
• по силе возможности – якщо можна, по можливості, по змозі, у міру можливості;
• рабочая сила – робітна, робоча сила;
• сверх сил чьих – понад (над) силу чию;
• своими (собственными) силами – своїми (власними) силами; самотужки; сил [моих] нет;
• не достаёт сил (силы) – несила [мені]; снаги не стає;
• сила солому ломит – сила солому (силу) ломить (Пр.); де сила, там і міць (Пр.);
• сила сопротивления – відпорна сила; (техн.) сила опору;
• сколько хватит сил – скільки стане снаги;
• собраться с силами – змогтися; поєднати сили;
• собственными силами – на власні сили (власними силами), самотужки;
• с силой полететь, броситься, упасть – шугонути;
• терять, потерять силу – втрачати, втратити силу; збувати, збути (иногда знебувати, знебути) силу; знесилюватися, знесилитися; (про закони) утрачати, утратити силу (чинність);
• употреблять, употребить [все] силы – докладати, докласти [всіх] сил; класти, покласти [усі] сили (усю силу);
• центробежная сила – відбіжна, відцентрова сила;
• центростремительная сила – центротяжна, доцентрова сила;
• через силу (делать что-либо) – над (понад, через) силу; (иногда) понад (над) міру;
• что есть силы (сил) – щосили (щосила); з усієї сили; щодуху; чимдуж;
• чувствовать себя в силах – чутися (почуватися) на силі.
[Старий батько З усієї сили З молодицями танцює (Т.Шевченко). — Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Л.Глібов). Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, — кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь (Л.Українка). Ти одібрав мені остатню силу тим спогадом… (Л.Українка). В грудях у неї радісно билась хвиля нової сили (М.Коцюбинський). Родюча сила землі, що проймала його жили і мозок, могутні вітри степів, що його породили, надавали пристрасної яскравості його маренню про блискучу прийдешність землі (В.Підмогильний). Дай, Боже, сили — віддаль перебути, об мури не оббивши кулаків. Ця ніч ночей, як паровоз зітхає, ані в одному оці сну нема. Маліє світ, планета сновигає, і бродить Мефістофель крадькома (В.Стус). Він тільки крадькома спостерігав, як дівчата, відчинивши шафу, перевдягалися в інші вбрання, геть при цьому не соромлячись. Відвести очі було несила, так само як і зімкнути докупи щелепи (Б.Коломійчук). Попри сліпуче сяєво софітів і те, що доводилося силувати себе їсти, я спромагався стежити за роботою гарненької офіціантки, що ходила неподалік, я не хотів пропустити жодного з її милих рухів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Сила завжди приваблює людей з низькими моральними якостями (А.Айнштайн). Сила завжди краде у багатьох, для небагатьох (Вендел Філіпс). Була б у мене більша сила волі, я б зміг її пересилити (С.Є.Лєц). Сила волі здатна виконувати тільки один вид роботи — насилля над собою].

Скапливаться, скопиться – (собираться) збиратися, зібратися, (о деньгах) складатися, скластися, відкладатися, відкластися, (накопляться) нагромаджуватися, нагромадитися, накопичуватися, накопичитися, (массой) згромаджуватися, згромадитися, (в одном месте) скупчуватися, скупчитися, (сколачиваться) збиватися, збитися.

Смущённый – збентежений, засоромлений, зніяковілий, знічений, сколочений, скаламучений, збаламучений, сконфужений, (обеспокоенный) стурбований, схвильований, занепокоєний, стривожений.

Стоить – (иметь цену) коштувати, (иметь стоимость, значимость) мати ціну, вартувати, бути вартим, (обходиться в сумму) обходитися, (заслуживать) заслуговувати, (имеет смысл) варт, варто, (нужно) треба:
• дорогого стоит – дорого обходиться;
• ломаного гроша не стоит – щербатого (ламаного) шага (шеляга) не варт; торби січки не варт, спаленого сірника не варт;
• не стоит – не варто (варт), нема (немає) сенсу, марне, марно, даремне, даремно, дарма, надаремне, надаремно, марна річ;
• не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови; годі й казати; не варто й говорити;
• ничего не стоить – ні по чому бути;
• ничего не стоит кому (сделать что-либо) – не важко кому (зробити що), зовсім не важко кому (зробити що), (разг.) раз плюнути;
• ногтя (мизинца) не стоит чьего – нігтя [з мізинця] (мізинця чийого, устілки чиєї) не варт (не вартий);
• один другого стоит – один одного варт (вартий); обоє рябоє; пара п’ятак; яке дибало, таке здибало;
• один стоит трёх – один вартий трьох;
• сколько стоит? – скільки коштує?;
• стоит вам только приказать – треба вам тільки наказати;
• стоит внимания – заслуговує на увагу (уваги), вартий уваги;
• стоит копейку – коштує копійки;
• стоит напомнить – варто (варт) нагадати;
• стоит (стоило) наказать – є (було) за що покарати;
• стоит (стоило) только захотеть – треба (було) тільки захотіти;
• стоит (стоило) только сказать – досить (було) тільки сказати;
• стоит только…, как – тільки… як; досить тільки (лише)…, як;
• чего стоит – чого варт (вартий);
• что тебе стоит сделать – невже (чи, хіба) тобі важко зробити;
• это будет стоит – це буде коштувати, це обійдеться в;
• это стоило ему жизни – це коштувало йому життя;
• это стоило больших усилий – це забрало багато зусиль;
• это чего-нибудь стоит – це чого-небудь варте, це що-небудь значить.
[І торби січки не вартий (Пр.). Тов. Дорошкевич вагається, що краще: просвітянство чи естетичне міщанство. Ми не вагаємось і кажемо: пара п’ятак. Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна (М.Хвильовий). Щоб людина зрозуміла, що їй є для чого жити, в неї має бути те, за що варто померти].

Страсть –
1) (страдание) страждання, мука, мучення, (церк.) страсті;
2) (сильное влечение) пристрасть, жага, жадоба, запал, пал;
3) (любовная) любощі;
4) (страх) жах, ляк, страх;
5) (множество, весьма) дуже, страх, страшенно, надто, сила:
• иметь страсть к чему – мати пристрасть до чого, дуже кохатися в чому, горіти до чого;
• накал страстей – кипіння (шал) пристрастей;
• пылать, гореть страстью – палати пристрастю (жагою);
• страсти Господни – страсті Господні, мучення Боже;
• страсти разгорелись – пристрасті розпалилися (розгорілися);
• страсть как хочется (разг.) – страх як (страшенно) хочеться; хочеться аж-аж-аж (аж-аж-аж як хочеться);
• страсть сколько (разг.) – страх скільки; страшенно багато.
[Якщо кувати розпечене залізо пристрасти нерішуче, воно швидко охолоне. (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Кажуть, пристрасть змушує думки людини обертатися в замкненому колі (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Емма стала такою, як усі інші коханки, і зачарування новизни, спадаючи потроху, ніби одяг, оголювало вічну одноманітність пристрасті, яка завжди має ті самі форми і говорить тією самою мовою (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Стримано повискували пристрасті (В.Даниленко). І що усі твої напасті і сподівання, і жалі, як по Вітчизні довгі страсті ряхтять, мов рани на чолі! (В.Стус). Мене вабила північна округла стіна, я вже бачив на ній мальовидло Страстей Господніх… я здалека бачив, що мальовидло на цілу стіну потріскалося, фарба поскручувалася в спіралі, одначе я не відразу кинувся до стіни, до цього мальовидла, задля яких власне приїхав у Черчен, щось мене неначе притримувало біля дверей, не давало зробити ні кроку, чиєсь око пантрувало за мною (Р.Федорів). Їй неважко було лишатись чеснотливою: спроваджувати залицяльників не довелось, а не такий уже ярий чоловічий пал Філібера згас одразу після народження їхнього єдиного сина, тож навіть дозволених плотських утіх зазнати їй не випало (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Моя пристрасть була мов дика прірва, що хотіла його поглинути. І я бачила, що вона його лякала (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона схилилася й накрила його вуста своїми, немовби хотіла проковтнути його. За мить початкова ніжність між ними перетворилася на тваринну пристрасть, яку з її боку живили три роки вдовиної стриманості, а з його — солодка хіть юнака, що ніколи не куштував жіночого кохання, хіба що куплену вправність шльондр (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). Отож від тієї миті, коли він зустрів ту кралю, Рубенс ладен був поставити на вогонь горщик із почуттями і чекати, коли кипіння оберне почуття у пристрасть (Л.Кононович, перекл. М.Кундери)].

Стрястись, разг. – скоїтися, зчинитися, сколотитися:
• над кем стряслось, над тем и сбылось – що судилося, того не об’їдеш;
• стряслось нещастье з кем – скоїлося нещастя (лихо) з ким; спіткало нещастя (лихо) кого.
[— Що се лихо таке сколотилось несподіване? І ти, Марусю, вже не така, як колись була (М.Вовчок). Обидві були люті, в обох очі блищали. Починок качався долі. Старий Кайдаш, Карпо й Лаврін повитріщали на молодиць очі, не знаючи, од чого скоїлась між ними така сварка. Свекруха й невістка так розлютувались, що не примітили чоловіків (І.Нечуй-Левицький). — Та таке скоїлося, таке зчинилося, що як ізгадаю, так млію.. (О.Вишня). Це був справді рідкісний дідок, який знав геть чисто все на світі, усе вмів і за все брався, тільки, на жаль, не все виходило в нього, можна сказати, ні чорта не виходило, але ж як він, бідака, старався, як він хотів усім прислужитися, помогти, підставити плече, і, підійшовши до машини, теж став заглядати в мотор, тяжко зітхати: «Поламалося, це я вам точно кажу»‚ — примовляв дідок, але що поламалося, не казав, зате поперед мене вискочив на дорогу і рішуче зупинив першу— ліпшу машину: поглянь, пане-брате (він так і сказав: пане-брате), що тут скоїлося, бо я вже недобачаю, і хоч пан-брат був ще зовсім зелений, миттю сказав, що це‚ дідику, не термостат, це полетів храповик, ота гайка, що тримає шків метелика-охолоджувача, видно, відкрутилася і згубилася десь по дорозі (В.Шкляр). Розпечатував я того листа з тривогою і трепетом, боячися, що скоїлось, мабуть, щось непевне, інакше не писала б до мене аж сюди, бо й дома було зрідка лише листом озивалась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Сука, сучка –
1) (самка собаки) сука, сучка, (редко) псиця, (ув.) сучище, (умен.) сучечка;
2) (бран., о женщине) сука, сучка.
[ — Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить — буде мука (Н.п.). Знакомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку, Дивився бісом, гадом, сторч (І.Котляревський). — Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаюі Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (П.Мирний). — Свиня як вискочить з Кушнірейкового двору, та просто й кинулась на мене, мов скажена сука (І.Нечуй-Левицький). Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (І.Нечуй-Левицький). Лупила, лупила його Уляна, а далі випхала з хати. — Чекай, суко! — тільки й промовив Андрійко (М.Коцюбинський). Що робить рудому псу, Щоб скінчились муки І зродилось почуття У верткої суки? Як скавчати, як скакати, Як вертітися гвинтом? Як до неї підгрібати, Як понюхать під хвостом?! (Ю.Позаяк). — Що, може, й не малюється? — недовірливо запитала Ліна. — Практично ні. — Руда? Косоока? Беззуба? — На жаль, ні. Білозуба. Волосся біляве, до того ж кучерявиться від природи. Синьоока. — Сука! — щиро процідила Ліна (В.Кожелянко). Самих панів арґентинців бачив дуже рідко, чув лише їхні співи, покручену іспанську мову й піаніно, що не змовкало ні на хвилину, хоча здебільша на нього грали руки не Мюзін, а чиїсь інші. Що ж та сука виробляла своїми руками, коли не грала? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Чаклунка привела його до освітленої заговореними свічками комірчини, до розкладачки, що її полотно було геть забруднене слідами лихого кохання, до свого тіла, тіла відважної, зачерствілої і бездушної суки; вона наготувалася спекатися Ауреліано, як переляканої дитини, але дуже швидко побачила, що має справу з чоловіком, чия страшенна могуть сколихнула все її нутро, як землетрус (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Наприкінці весни він думав, що розмовляти можна і треба. А в липні ці прив’язали до стовпа жінку. На груди повісили табличку: «Каратєль. Хунта». Будь-хто охочий міг підійти і вжарити. Або плюнути. Охочі були. І жоден з перехожих не спитав: «Що ж ви робите, суки?» (Катерина Сінченко, перекл. Олени Стяжкіної). 1. Сучка! — думали дві жінки, мило посміхаючись одна одній. 2. З дитинства Юрій Гагарін мріяв першим полетіти в космос. Але якісь суки його випередили].

Угодно –
1) хочеш (хочете);
2) завгодно:
• где угодно – де хоч (хочте), де хотя, хоч де, будь-де, аби-де, де завгодно;
• делайте, как вам угодно – робіть, як [ви] хочете; робіть, як вам до вподоби;
• если угодно – коли (якщо) хочете (бажаєте); може, можливо, може бути;
• как вам угодно – як [собі] хочете, як собі знаєте, як завволите; воля ваша;
• как душе угодно – як тільки хочеться (бажається); як до вподоби (як подобається);
• как ему угодно – як собі знає;
• какой угодно – будь-який, абиякий, який завгодно, який хочеш (хочете);
• как угодно – як завгодно;
• когда угодно – будь-коли, абиколи, коли завгодно;
• кому угодно – хоч кому;
• кому угодно высказаться? – хто бажає висловитися;
• кто угодно – будь-хто, абихто, хоч хто, хто завгодно;
• куда угодно – будь-куди, абикуди, хоч куди, куди завгодно, куди хоч (хочте), куди хотя;
• лишь бы было тебе (вам) угодно – аби була ласка твоя (ваша);
• не угодно ли вам чего – чи не хочете (чи не бажаєте) чого;
• откуда угодно – звідусіль, звідусюди, звідки завгодно;
• сколько угодно – скільки хочеш (разг. хоч); скільки хочете, скільки завгодно; досхочу; доволі;
• чего душе угодно – чого душа забажає;
• что вам угодно – чого ви бажаєте, чого (що) вам треба, (ирон.) чого зволите;
• что угодно – будь-що, що завгодно.
[— Як завволите, сестро Меланіє, — одказала Катря (М.Вовчок). Скупий шляхтич, сподіваючися змудрувати закоханого молодика, на те погодився, сказавши, що дозволяє йому промовити до своєї дружини скільки завгодно слів (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Скаржилася влна скрізь даремно і вирішила, нарешті, вдатися до короля, але хтось їй сказав, що то марна праця, бо король той такий нікчема та плохута, що не тільки не карає по закону, як кому кривда станеться, а з соромотною боягузністю і сам зносить будь-які образи, і всяке зривало на ньому свою досаду, шпетячи його та безчестячи як завгодно (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Заспокоївшись, він рушив далі, даючи на волю коневі куди-хотя правити: у тому ж, гадав він, і була вся сила пригодництва (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Справедливість — це коли мені дозволено робити все що завгодно (Семюел Батлер)].

Угол – кут, (наружный: здания, улицы) ріг, (умен.) ріжок, (устар.) вугол, (мешка, сумки) гузир, (внутренний: помещения) куток, (уголок) закуток, (карт.) кут:
• вершина угла – вершина кута;
• во главу угла – на чільне місце, на чоло, на перше місце;
• в углу – в кутку;
• из-за угла (нападать, убивать…) – із-за рогу, крадькома; потай (потайки);
• завернуть за угол – завернути (зайти) за кут;
• загнать в угол – загнати (завести) в [глухий] кут;
• загнуть угол страницы – загнути ріжок сторінки;
• из-за угла – з-за (з-поза) рогу; (исподтишка) з-за рогу, крадькома (потай, потайки), (коварно) підступно (по-зрадницьки, зрадливо);
• из угла в угол ходить, слоняться… – з кутка в куток ходити, ходити туди-сюди, тинятися…;
• иметь свой угол – свій куток мати;
• косой угол – (мат.) непрямий кут;
• медвежий угол – за́куток, заку́тина, глухи́й кут, глухи́й світ, за́стум (-му);
• мрачный уголок – те́мний (те́мрявий) за́куток;
• на каждом углу – на кожному розі, (везде, постоянно) на кожному кроці;
• на углу (улицы) – на розі (вулиці);
• красный (передний) угол (устар.) – покуття (покуть), (для молодых во время свадьбы) посад (посаг);
• под углом зрения – з погляду; (иногда) під кутом зору;
• поставить в угол – (наказать) поставити в куток;
• по углам говорить, шептаться… – по кутках балакати, шептатися (шепотати, шепотатися, шепотіти, шепотітися)…;
• прижать в угол кого (разг.) – загнати в [тісний] кут (у куток, у суточки) кого; приперти (притиснути) до стіни;
прямой угол – (мат.) прямий кут;
• сглаживать, сгладить (стирать, стереть) острые углы – загладжувати, позагладжувати гострі грані (ріжки); згладжувати, згладити (стирати, стерти) гострі кути, пом’якшувати ситуацію;
• снимать угол – наймати (винаймати) куток;
• угол вращения – кут обертання;
• тупой угол – (мат.) тупий кут;
• угол загиба – кут загину;
• угол закругленный – кут заокруглений;
• угол закручивания – кут закруту;
• угол зрения – кут зору;
• угол кривизны – кут кривини;
• угол надреза – кут надрізу;
• угол наклона – кут нахилу;
• угол отклонения – кут відхилу;
• угол отражения – кут відбиття;
• угол падения – кут падання;
• угол поворота – кут повертання;
• угол преломления – кут заломлення (заломлювання);
• угол при вершине – кут при вершині;
• угол раскрытия трещины – кут розкриву тріщини;
• угол рассеяния – кут розсіяння;
• угол сдвига – кут зсування;
• угол скольжения – кут ковзання.
[Вже до серця доходить отрута, Як старому минулого жаль… Путь моя у каміння закута, І на кожному розі — печаль (В.Сосюра). На кожному кроці ставлять вони ставлять перед людьми дзеркало, де ми можемо живовидячки бачити події нашого життя, і ніщо інше не може нам показати так яскраво, які ми є і якими маємо бути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хліба беріть з собою тільки на дорогу, доки до Бенгалії доїдете, а в Бенгалії там на кожному кроці, як у нас бузина, росте хлібне дерево (Остап Вишня). Кути губ пропорційні ступеню свободи (С.Є.Лєц). Чим ширший кут зору, тим він тупіший].

Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник:
• будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив;
• до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно;
• за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина;
• какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс;
• как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого);
• к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині;
• к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби;
• на чёрта (разг.) – на чорта (на біса);
• не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.);
• ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання;
• ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма;
• один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.);
• одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає);
• [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому;
• сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє);
• [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть;
• сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!;
• у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.);
• у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах;
• чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває);
• чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що;
• чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого;
• чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!;
• чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!;
• чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути;
• чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс);
• чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає);
• черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого;
• чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…);
• чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким;
• чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав);
• чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.);
• чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого;
• чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто;
• чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере;
• чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як;
• чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється;
• что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).
[Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!].

Что, местоим. –
1) (относит. и вопросит.) що (р. чого, д. чому, зн. що, ор. чим., м. (на) чому і (на) чім;
2) (оносит., который) що, який;
3) (при сопоставлении нескольких предложений, одно…, другое…, третье….);
4) (вопросит. и относит., как) як;
4) (вопросит. и оносит., сколько) скільки, (рідко) що;
6) (кое-что, что-нибудь) дещо, що, щось, що-небудь;
7) (вопросит., почему) чого, чому; (с какой целью) для чого, навіщо, нащо;
8) та що там:
• а вам-то что? (разг.) – а що вам до того?;
• а что? – а хіба що?; (иногда) або що?;
• возможно, что и получится – можливо (може), що й (щось і, що-небудь і, дещо й) вийде;
• вот что – он що;
• во что бы то ни стало – за всяку ціну;
• до чего он умён, хорош… – який він розумний, гарний…;
• до чего ты мне надоел! – як ти мені обрид (набрид)!;
• если что – коли що (щось);
• за что – за що; за віщо;
• к чему это? – навіщо (нащо) це?; до чого це?;
• на что [уж] (разг.) – уже ж який, яка, яке, які (перед сущ. или прил.), уже ж як (перед нар. или гл.);
• не́ за что – нема за що́;
• не к чему – нема до чого; не маєш, не має… до чого; ні до чого; (в значении «ничего») нема (немає) чого (нічого);
• ни во что ставить кого – ні за що (за ніщо, за нізащо) мати кого; зовсім (аж ніяк) не поважати (не шанувати) кого; (иногда разг. фиг.) не мати кого й за устілку;
• ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі (ні в світі);
• ни за что [ни про что] (разг.) – ні за що [ні про що]; (у значении «ни с того ни с сего» фиг. еще) ні сіло ні впало;
• ни к чему – ні до чого; нінащо;
• ни с чем уйти, вернуться… – ні з чим піти, вернутися… (иногда разг. фиг.) облизня піймати (ухопити, з’їсти); ухопити шилом патоки;
• тут что-то не так – тут щось не те (не так); (насм.) тут щось не до шмиги;
• уж на что… – уже ж який, яка, яке, які…;
• хоть бы что кому – хоч би що кому;
• что бы ни… – хоч [би] що…; (иногда) будь-що…;
• что в этом проку? – яка з цього (з того) користь?; який з цього (з того) пожиток?;
• что (есть) мочи – щосили; чимдуж;
• что за вечер! – який (що за) вечір!;
• что и говорить – що й казати;
• что касается меня – щодо мене; як на мене;
• что касается этого вопроса – щодо цієї справи;
• что ли – чи що; абощо; хіба;
• что ни говорите, а… – хоч і що кажіть, а…;
• что нужды? – яка потреба?; навіщо (нащо)?;
• что пользы? – яка користь?;
• что случилось – що трапилось (сталось)?;
• что с тобой? – що тобі [таке]?; що з тобою?;
• что толку? – яка рація?
[— Бо все тоді нінащо. Будинки, і вулиці, і телевізори… не було б нічого (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ). — Ось, — тицьнула пальцем. — Ага, он воно що! — мовив Зафод. — Що? — запитала вона. — Що — «що»? (О.Антомонов, перекл. А.Дуґласа)].

Наркоман, наркоманка – наркоман, наркоманка, (жарг.) нарком, наркот, нарик, наркоша, макодзьоб
[Звичайнісінький, сколотий на ніц наркот (Л.Дереш). …кинув Сергієві злежалу куфайку, що, мабуть, слугувала подушкою, розпитував: не макодзьоби, котрі скуповують маковиння по хуторах, не вгадав? (Є. Пашковський). — У нас там один нарком був, він у цирку працював, жонгляром (С.Жадан). Проте спочатку в барі нікого не було, крім якогось дохлого наркоші, але згодом прийшли брати Ґатрі (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Перш за все гасне світло в очах наркомана. Очі наркомана, що вживає героїн, схожі на очі грецьких скульптур, на олов’яні кулі, на отвір від кулі в спині мертвої людини. Потім згасають бажання. Наркомани убивають бажання тією ж зброєю, якою вони вбивають мрію, надію і честь, — своєю згубною пристрастю. А останнім гасне світло любові (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Наркоман хоче завжди лишатися в стані польоту. Та цукрова вата, яка забиває мозок після дози, стає єдиною ціллю, єдиною метою, Тобі, втім, може здатися, що ти все контролюєш. Навіть можеш кілька годин, а то й цілий день прожити із цим переконанням, але що далі повзе стрілка годинника, то швидше з тебе вивітрюються рештки людської подоби (С.Стець, перекл. Б.Кінґсолвер). — Вчора в автобусі наркоман в сумку заліз, я спочатку не помітила, потім сумку відкриваю — сидить].

Скиф – (греч.) скит, (рус.) скіф.
[Скити прийшли не для запомоги асірійцям, але їхній напад несподіваний оборонив Асірію. Геродот каже, що вони 28 літ плюндрували Азію. Врешті Кіаксарес і мідійці запросили скитських старшин на бенкет, напоїли їх, а потім задушили. (Л.Українка). А люд — ні елліни, ні скити — З цих візантійських україн … Як їх натхнути, розбудити, Щоб став їм Даждьбогом — Одін? (Є.Маланюк). Сенс змін, що сталися на Україні в другій половині останнього тисячоліття перед Різдвом, не можна звести до зміни скитів сарматами, до того, що нові «степові орди» витиснули колишні. Я сказав би інакше: скитство вигинуло як стан і як форма господарства. (В.Петров). Хто каже — скіфи, хто їх зве — сколоти. Хто каже що, залежно від мети. А наше діло — все це прополоти, аби хоч крихту істини знайти (Л.Костенко). Скіфи, які проживали на території сучасної України, у лазнях нагрівали коноплянв стебла — це єдиний народ в античності, який «курив» коноплю (А.Ящук, перекл. Ґарета Раяна)].

Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)

СКОЛА́ЧИВАТЬ (рій) гуртува́ти;
сколачивающий 1. що /мн. хто/ збива́є тощо, охо́чий збива́ти, зго́дний зби́вати, за́йня́тий збива́нням, збива́ч, прикм. збива́льний, збира́льний, призби́рувальний, склада́льний, 2. сплачивающий;
сколачивающийся/ сколачиваемый 1. зби́ваний, зби́раний, призби́руваний, скла́даний, 2. гурто́ваний.

СКОЛЬ, сколь ни вели́к /обши́рен тощо/ хай яки́й вели́кий /просто́рий тощо/;
сколь ни обши́рны его́ зна́ния хай яки́й він осві́чений.

СКОЛЬЗИ́ТЬ похідн. ковзь;
скользя́ по́ковзом, по́сувом, во́локом, ю́зом;
скользя́щий що /мн. хто/ ко́взає тощо, ко́взаний, зви́клий ко́взати, прикм. ковзьки́й, слизький, порський, реконстр. ковзу́чий, книжн. ковзни́й, /графік/ гнучки́й, змі́нний, /про тінь/ легки́й, /рух/ пла́вний, м’яки́й;
скользящий башма́к тех. ковзу́чий башма́к;
скользящий затво́р військ. ковзу́чий замо́к;
скользящий на крыло́ авіа. ко́взаний на крило́;
скользящий по пове́рхности ко́взаний на по́ве́рхні;

СКОЛЬЗНУ́ТЬ, скользну́ть глаза́ми /скользну́ть взгля́дом/ зи́ркнути очи́ма.

СКО́ЛЬЗКИЙ (про мило) порськи́й;
ско́льзкий путь хи́бна /слизька́/ сте́жка, маніве́ць.

СКО́ЛЬКО фраз. що [сколько дал? що дав?], що то [а сколько бы́ло слёз а що то було́ сліз], що там [сколько тех де́нег? що там тих гро́шей?];
сколько ви́дит глаз /сколько ви́дел глаз/ куди́ сяга́є /сяга́ло/ о́ко;
сколько душе́ уго́дно скі́льки душа́ забажа́є, фаміл. скі́льки влі́зе;
сколько же скі́льки то;
сколько ни делай роби не роби [сколько ни пиши́ пиши́ не пиши́];
сколько ни на есть хай скі́льки, скі́льки не є;
сколько верёвочка не вьётся – коне́ц ей найдётся до ча́су дзба́нок во́ду но́сить;.

СКО́ЛЬКО-НИБУДЬ, хоть ско́лько-нибудь хоч тро́хи.

БОГ зменш. боженя́, при́біг /при́боги/;
изба́ви Бог! боро́нь Бо́же, не дай Бо́же, збереж. гал. пожа́лься Бо́же!;
Бог мой! (Бог ты мой!) ще Ма́ти Бо́жа!, виг. ого́ [Бог ты мой, ско́лько! ого́, скі́льки!];
Бог ты мой, когда́! бо́зна-коли́;
сла́ва Бо́гу! ще Бо́гу дя́кувати;
даро́ванный Богом богомда́ний, (хто) Богда́н;
Боже мой! ще Мати Божа!, світе мій!, Боже-світе!, не́не!, не́нечко!, мати моя!, світку мій!, ой, ли́шенько моє!, ой, леле!, Го́споди, твоя́ во́ля!

БОЛТА́ТЬ 1 (ногами) бала́мкати, (розчиняти в посуді) ще розколо́чувати;
болта́ющий що /мн. хто/ коло́тить тощо, покли́каний /ра́ди́й/ сколоти́ти, за́йня́тий коло́ченням, прикм. /не лише ногами/ баламку́чий;

БРАТЬ фраз. ста́вити [брать на учёт ставити на о́блік], (забирати) поривати [охота берёт охота пориває];
брать в роботу перемивати кісточки;
брать без бо́я бра́ти го́лими рука́ми;
брать в аре́нду винайма́ти /найма́ти/ у кого;
брать в ежо́вые рукави́цы бра́ти в шо́ри;
брать в жёны кого бра́ти шлюб з ким;
брать в оборо́т бра́ти в сто́си;
брать в плен полони́ти;
брать в своё ве́дение что підпорядко́вувати собі́, бра́ти на се́бе керува́ння чим;
брать в солда́ты бра́ти до ві́йська;
брать за во́рот бра́ти за шкі́рку;
брать за го́рло приступа́ти з ноже́м до го́рла;
брать за жа́бры бра́ти за ба́рки;
брать за живо́е бра́ти за ду́шу;
брать к све́дению, брать в расчёт бра́ти на за́мітку;
брать ле́стью підхо́дити ле́стощами;
брать на заме́тку заното́вувати, запи́сувати, роби́ти нота́тки, бра́ти на за́мітку, оказ. відното́вувати;
брать на испу́г /брать на пу́шку/ бра́ти на Бо́га;
брать на каранда́ш бра́ти на за́мітку, бра́ти на папі́р;
брать на карау́л (зброю) виставля́ти на по́честь;
брать на прока́т випозича́ти у кого;
брать на себя́ бра́ти на свої́ пле́чі, бра́ти на свою́ го́лову;
брать на свою́ отве́тственность фаміл. брати на свою́ го́лову, бра́ти на свої́ ру́ки;
брать на себя́ сме́лость насмі́люватися, зва́жуватися;
брать на учёт ще реєструва́ти, (вексель) дисконтувати;
брать нача́ло зачина́тися;
брать по вы́сшему счёту брати ви́ще;
брать под защи́ту става́ти в оборо́ні;
брать под козырёк віддава́ти честь;
брать приме́р с кого галиц. взорува́тися на кого;
брать себе́ за пра́вило ще кла́сти собі́ пра́вило;
брать сло́во галиц. забира́ти го́лос;
брать уро́ки брати ле́кції, ма́ти репети́тора;
не брать в расчёт не́хтувати що, лиша́ти на бо́ці;
брать под сомне́ние ще сумніва́тися в чому;
бери́, ско́лько душе́ уго́дно бери́, скі́льки душа́ бажа́є;
на́ша берёт на́ша зве́рху;
беру́щий що бере́ тощо, зда́тний взя́ти, зви́клий /ра́ди́й, маста́к/ бра́ти ???, відбо́рець, бра́ха;
берущий верх перемо́жець;
берущий взя́тки хаба́рник, хапу́н, липки́й на ру́ку;
берущий за гло́тку принево́лювач, стил. перероб. приступи́вши з ноже́м до го́рла;
берущий го́лыми рука́ми маста́к бра́ти голі́руч;
берущий за се́рдце серцезвору́шний;
берущий мно́гое на себя́ самоуповнова́жений, з вели́кими амбі́ціями, з вели́кими пла́нами;
берущий на му́шку стил. перероб. наці́лившись на;
берущий на себя́ роль гото́вий взя́ти на себе́ роль;
берущий о́ткуп відку́пник;
берущий под отчёт відбо́рець під звіт;
берущий под сомне́ние что схи́льний сумніва́тися /невпе́внений/ у чому;
берущий своё нача́ло в з поча́тком у;
берущий с ме́ста зда́тний взя́ти з мі́сця;
берущий уро́ки що бере́ ле́кції;
ВЗЯТЬ (від кого /що/) перебра́ти;
взять Бо́га за бо́роду пійма́ти Бо́га за но́ги;
взять верх над кем (у спорі) перева́жити кого;
взять в ежо́вые рукави́цы укр. взя́ти в лабе́ти;
взять в жёны кого пошлю́бити;
взять в кавы́чки залапкува́ти;
взять в обуче́ние (взять для повыше́ния квалифика́ции) взя́ти на нау́ку;
взять в плен, заполони́ти;
взять в толк помісти́ти в голові́, набі́гти тропи́, вхопи́ти тропи́;
взять высо́кую но́ту потягну́ти горо́ю;
взять го́рлом ви́сварити, ви́кричати, взя́ти на го́рло;
взять на букси́р взя́ти на гуж;
взять на карау́л ще відсалютува́ти;
взять на себя́ (місію) ще перебра́ти;
взять на себя́ обяза́тельство зобов’яза́тися;
взять на учёт зареєструва́ти;
взять под опе́ку кого, взять попечи́тельство над кем заопі́куватися ким;
взять ружьё на изгото́вку нагото́вити кріс;
взять свои́ слова́ наза́д галиц. відкли́кати свої́ слова́;
взять себя́ в ру́ки опанува́ти себе́, опанува́тися, взя́ти себе́ в ру́ки;
взять след мисл. вхопи́ти тропи́;
взять сло́во галиц. забра́ти го́лос;
ни дать ни взять о́ко-в-о́ко;
ни дать ни взять что що чим [ни дать ни взять – гора́ гора́ горо́ю], чи́сте тобі́ що;
не взять в толк не скла́сти ра́ди;
чья возьмёт? чий чорт бу́де ста́рший?;
взял? (= получил?) діста́в?;
взял страх у страх уки́нуло /узя́в страх/ кого;
взя́вший ОКРЕМА УВАГА (місто, фортецю) здобу́вець;
ка́пли в рот не взявший стил. перероб. рі́ски в рот не взя́вши;
взявший на карау́л відсалютува́вши;
взявший под карау́л взя́вши під ва́рту;
взявший под козырёк відда́вши честь;
взявший под опе́ку опіку́н, ОКРЕМА УВАГА;
взявший свои́ слова́ наза́д ОКРЕМА УВАГА;
ВЗЯ́ТЫЙ вме́сте взятый /вме́сте взятое, вме́сте взятые/ фраз. ра́зом узя́вши;
взятый в кавы́чки залапко́ваний.

ВЗБА́ЛТЫВАТЬ ще сколо́чувати /розколочувати/;
взбалтывающий що розколочує тощо, за́йнятий сколо́чуванням, стил. перероб. ста́вши сколо́чувати /розколочувати/, прикм. сколо́чувальний, розколо́чувальний, перебо́втувальний;
взбалтывающийся/взбалтываемый сколо́чуваний /розколочуваний/, зби́ваний, перебо́втуваний.

ВОЗМУЩА́ТЬСЯ образ. кипі́ти душе́ю;
возмуща́ющий що обу́рює тощо, зда́тний обу́рити, підбу́рювач /збурювач/, баламу́т, баламу́та, коло́тник, прикм. обу́рливий /збурливий, підбурливий/, баламу́тливий, тех. збу́рювальний, з род. відм. збу́рення, пор. волнующий;
возмущающийся/возмуща́емый збу́рюваний /обурюваний/, сколо́чуваний, збаламу́чуваний, коло́чений, баламу́чений;
возмущающийся що обу́рюється, обу́рений, (ким) по́вен обу́рення до кого.

ВО́НА живомовн. аж он [во́на где /во́на ско́лько тощо/ аж о́н де /скі́льки тощо/].

ВРЕ́МЯ фраз. годи́на [лиха́ година];
время и простра́нство часопро́стір;
время о́но фраз. ма́ривний час;
в вече́рнее время у вечі́рню годи́ну;
в ближа́йшее время незаба́ром, невдо́взі, найбли́жчим ча́сом;
в дневно́е время за дня;
в друго́е время дру́гим ра́зом, і́ншим ра́зом;
в ле́тнее время об лі́тній порі́;
в любо́е время будь-коли́;
в настоя́щее время ще під суча́сну по́ру, фаміл. нара́зі́;
в неудо́бное время, в неудо́бном ме́сте невча́сно і неслу́шно;
в обе́денное время /в поло́женное время, в рабо́чее время тощо/ в обі́дню годи́ну, нале́жну годи́ну, робо́чу годи́ну тощо;
в пе́рвое время (в пе́рвое время) укр. поперва́х;
в свобо́дное время на дозві́ллі;
в то же время одноча́сно, водно́час, са́ме тоді́;
в удо́бное время при до́брій наго́ді;
спустя́ не́которое время за яки́йсь час, по які́мсь ча́сі;
всё время живомовн. усе́ [всё время пел усе́ співа́в];
всему́ своё время уся́кому о́вочу свій час;
не в на́ше время не за нас;
на время на часо́к;
в э́то время на цю по́ру, під цю по́ру;
во время богослуже́ния /во время обе́да тощо/ при відпра́ві /обі́ді тощо/;
во время бо́я /во время ссо́ры тощо/ се́ред бо́ю /сва́рки тощо/;
во время фраз. у виру́ [во время войны́ у виру війни́];
на то время натоді́;
время идёт час мина́є;
вне времени позача́сно;
тече́ние времени часопли́н;
время от времени ще час до ча́су́, що-яки́йсь-ча́с;
в ско́ром времени невдо́взі;
до после́днего времени донеда́вна;
до того́ времени стил. перероб. дотихчасо́вий;
с како́го времени? відко́ли?;
с неда́внего времени знеда́вна;
с того́ времени відто́ді, відта́к;
с того́ времени, как відко́ли;
с э́того времени відтепе́р;
ко времени чего на час чого;
ско́лько времени? стил. відповідн. скі́льки годи́н?;
по времени (обмежений) в ча́сі́;
со времени від ча́су́;
от времени до времени ще вряди́-годи́;
к тому́ времени натоді́;
к э́тому времени на цю хвили́ну;
одно время он жил там якийсь час він жив там;
в тяжёлое время при лихій годині;
ВРЕМЕНА, фраз. доба́ [но́вые времена нова́ доба́];
в да́вние времена пе́ред віка́ми;
в те времена тоді́шніми часа́ми;
весёлые времена ірон. галиц. гаразди́ [таки́е ны́нче весёлые времена такі́ тепе́р гаразди];
тяжёлые времена лиха́ годи́на, галиц. тісні́ часи́;
незапа́мятные времена передві́к;
во времена царя́ /во времена оккупа́ции/ за царя́ /окупа́ції/;
с да́вних времён відда́вна;
с незапа́мятных времён від часі́в Ада́ма (і Е́ви);
до сконча́ния времён до віку-ві́чного;
по времена́м ще вряди́-годи́;
по ны́нешним времена́м як на тепе́р, як на сього́дні.

ВСТУПА́ТЬ (у стосунки) захо́дити;
вступать в бой става́ти до бо́ю;
вступать в борьбу́ става́ти на прю;
вступать в де́йствие почина́ти ді́яти;
вступать в диа́лог див. вступать в разговоры;
вступать в до́лжность заступа́ти на поса́ду;
вступать в до́лю пристава́ти до спі́лки;
вступать в единобо́рство /вступать в поеди́нок/ става́ти на двобі́й /герць/, схре́щувати мечі́;
вступать в единобо́рство с зако́ном почина́ти перего́ни з зако́ном;
вступать в компа́нию пристава́ти до спі́лки;
вступать в насле́дство обійма́ти спа́дщину;
вступать во владе́ние чего посіда́ти що, дістава́ти у вла́сність;
вступать в права́ чего перебира́ти права́ на що;
вступать в пререка́ния почина́ти ги́ркання /спереча́тися/, фаміл. ги́ркатися, огриза́тися, заїда́тися;
вступать в противобо́рство ки́датися в бій;
вступать в разгово́ры става́ти до розмо́ви, захо́дити в ре́чі;
вступать в си́лу набува́ти чи́нности, набира́ти си́ли, става́ти чи́нним;
вступать в сноше́ния захо́дити в стосу́нки;
вступать в сою́з пристава́ти до спі́лки, става́ти до спі́лки;
вступать на престо́л заступа́ти на ца́рство;
вступать на ско́льзкий путь схо́дити на манівці́;
вступа́ющий, що вступа́є тощо, гото́вий /зго́дний, зда́тний/ вступи́ти, вступни́к, прикм. вступни́й, фраз. сві́жий, нови́й, для всту́пу;
вступающий в бой що́йно ки́нутий у бій;
вступающий в брак одру́жуваний, новоже́нець;
вступающий в до́лжность призна́чений на поса́ду, нови́й урядо́вець;
вступающий в компа́нию нови́й спі́льник;
вступающий в о́бласть /вступающий в пери́од/ стил. перероб. зайшо́вши в ца́рину /пері́од/;
вступающий во владе́ние нови́й /майбу́тній/ вла́сник;
вступающий в перегово́ры зго́дний на перегово́ри;
вступающий в пререка́ния = огрызающийся;
вступающий в разгово́р сві́жий бе́сідник;
вступающий в реа́кцию схи́льний вступа́ти в реа́кцію;
вступающий в си́лу с чи́нний з;
вступающий в сноше́ния зго́дний /гото́вий/ зайти́ у стосу́нки;
вступающий в сою́з нови́й спі́льник;

ГОЛОВА́, сам себе́ голова укр. сам собі́ пан;
голова ело́вая капустя́на голова́;
голова заби́та /чем/ голова́ со́хне /від чого/;
голова чья за́нята чем кому хо́дить /розхо́диться/ про що;
голова идёт кру́гом ще жуки́ в голові́ гуду́ть;
голова полна́ забо́т /голова заби́та/ заклопо́тана голова́, зату́ркана голова́;
голова пу́хнет /голова идёт кру́гом/ голова́ гуде́, голова́ в’я́не;
голова пу́хнет (голова трещи́т) от чего голова́ розсіда́ється з чого;
голова трухо́й наби́та у кого у чиїй голові́ ви́лами укла́дано;
одна́ голова хорошо́, а две лу́чше оди́н ро́зум добре, а два ще кра́ще;
не в голове́ кому что не до ми́слі;
вниз голово́й догори́ нога́ми, сторч голово́ю;
ско́лько голов, сто́лько умо́в сто баб, сто рад;
голову вы́тащил – хвост увя́з го́лову ви́тягнув – хвіст загру́з;
в пе́рвую голову оказ. упе́ршуруч.

ДЕ́ЛО фраз. робо́та [в деле в роботі], фі́рма, підприє́мство [соли́дное дело солі́дне підприємство], (з яким ідуть в установу) живомовн. інте́рес;
дело большо́й важности фраз. вели́ке ді́ло;
дело в том річ у тім;
дело в шля́пе ши́то-кри́то;
дело дошло́ до дійшло́ аж до;
дело за ва́ми 1. сло́во за ва́ми, 2. за́тримка че́рез вас, 3. тепе́р ва́ша че́рга́;
дело идёт к іде́ться до;
дело каса́ется кого це стосу́ється до;
дело не шу́точное /дело швах/ па́хне сма́леним;
дело про́шлое спра́ва да́вня, ді́ло да́внє, було́ та загуло́;
дело слу́чая випадко́ва річ, ви́падок;
а дело вот в чём а воно́ о́сь що;
а мне что за дело? а мені́ що до то́го?;
бы́ло дело 1. ді́ялось, 2. було́ таке́;
в том-то и дело тож то й є, ото́жто, ото́жбо;
в чём дело? що таке́?;
ви́данное ли дело? /слы́ханное ли дело?/ де Ви бачили?;
ги́блое дело оказ. ма́рна справа, дурна́ справа;
го́рное дело /инструмента́льное дело, оруже́йное дело, слеса́рное дело тощо/ гірни́цтво /струмента́рство, зброя́рство, слюса́рство тощо/;
друго́е дело галиц. що і́ншого;
за дело (гріти) по заслу́зі;
и дело с концо́м ще і квит, та й вже;
изве́стное дело фраз. ска́зано (ж) [известное дело, – сын сказано, - син];
име́ть дело ма́ти до діла;
како́е твоё дело? ще що тобі́ до то́го?;
мирово́е дело світова́ річ, світове́!;
но дело не в э́том та ме́нше з тим;
но́вое дело! отако́ї!;
одно́ дело – говорить, а друго́е дело – де́лать одно́ – моло́ти язико́м, а дру́ге – пе́рти плу́га;
тако́е и тако́е дело ота́к і так;
то и дело ще знай, одно́, ті́льки й зна́є, що;
то ли дело хіба́ порівня́єш?, нема́ то, як [то ли дело у нас нема́ то як у нас];
э́ко дело! овва!;
э́то дело друго́е це вже що і́нше;
ма́ло дела кому до чего не обходить кого що;
то́лько и дела, что фраз. одно́ [только и дела, что сто́нет одно́ сто́гне];
на де́ле (довести) ді́лом;
в деле в ді́лі, в робо́ті [я в деле, я и в отве́те я в роботі і я ж відповіда́ю];
в са́мом деле фраз. таки́ [в самом деле нет таки нема́], вставн. е. гей [ско́лько же ну́жно в самом деле си́лы... скі́льки то тре́ба, гей, си́ли...];
в са́мом-то деле та й спра́вді;
пе́рвым делом найпе́рше;
не к делу не в ла́д, не до ре́чі;
делу – вре́мя, весе́лью – час на все свій час, упере́д ді́ло, тоді́ заба́ва;

ДУША́, (для лічби) га́врик [пять душ = п’ять га́вриків];
черни́льная душа́, зневажл. калама́р;
душа́ нараспа́шку, розкри́йдуша;
душа́ не принима́ет, в ду́шу не лі́зе;
в душе́, по́думки;
не по душе́, ще не до ми́слі;
по душам, (поговорити) ще від се́рця до се́рця;
от всей души́, з усьо́го се́рця;
ско́лько душе́ уго́дно, скі́льки душа́ забажа́є, скі́льки влі́зе, досхочу́;
ни душо́й ни те́лом, ні ті́лом ні душе́ю;
большо́й души́, (хто) бага́тий душе́ю.

КОВЫРНУ́ТЬ, ковырнуть се́рдце угри́зтися в се́рце;
НАКОВЫРЯ́ТЬ фаміл. нашпо́ртати і похідн.;
ПЕРЕКОВЫРНУ́ТЬ ще перені́вечити /поні́вечити/ і похідн.;
СКОВЫРНУ́ТЬ ще сколупну́ти, (кого /з посади/) спле́сти́ личаки́ кому, підва́жити кого;
ИСКОВЫ́РЯННЫЙ (віспою) подо́вбаний.

КОЛЕНОПРЕКЛОНЁННЫЙ ще укля́клий, сколі́нений.

ОБРЕМЕНЯ́ТЬ ще бу́ти тягаре́м /сіда́ти на ши́ю/ кому, (працею) переванта́жувати, переобтя́жувати, (клопотами тощо) клопота́ти;
обременя́ющий що /мн. хто/ обтя́жує тощо, ста́вши обтя́жувати, зго́дний обтя́жити, щора́з тя́жчий, прикм. обтя́жливий, тяжки́й /затяжки́й/ для кого;
обременя́ющийся/обременя́емый обтя́жуваний /переобтя́жуваний/, переванта́жуваний, обнату́жуваний;
ОБРЕМЕНИ́ТЬ образ. пові́сити ка́мінь на ши́ю, (дітьми) обсади́ти;
ско́лько Вас не обремени́т що ми́лість Ва́ша;

ОСКО́ЛОЧНЫЙ реконстр. шрапне́льний, ска́лчастий, ско́лко́вий.

ПАСТЬ, ни́зко пасть пусти́тися бе́рега, ни́зько впа́сти, пор. УПАСТЬ;
пасть же́ртвой ста́ти же́ртвою;
пасть сме́ртью хра́брых полягти́ як геро́й /геро́ї/;
па́вший поле́глий, ОКРЕМА УВАГА;
па́дший занепа́лий, пропа́щий, (ангел) грі́шний;
пасть на коле́ни поет. сколі́нений;
УПА́СТЬ фаміл. бебе́хнути, ге́пнути, ге́пнутися, ля́пнутися, (у воду) шубо́вснути;
упасть ду́хом ще опусти́ти ру́ки;
упасть как подко́шенный ге́пнутися снопо́м;
не дать пыли́нке упасть на кого порохи́ здува́ти з;
вы что с не́ба упа́ли? фольк. ви що з ду́ба впа́ли? упа́вший просте́ртий, (голос) слабки́й, осла́блий, підупа́лий, (про листя) опа́лий /кн. па́лий/, (про бидло) здо́хлий, /плід/ па́дошній, па́далка, ОКРЕМА УВАГА;
упавший ду́хом занепа́лий на ду́сі;
упавший плашмя́ просте́ртий на́взнак;
упавший с не́ба гість із не́ба, ОКРЕМА УВАГА

ПРИЙТИ́ ще приди́бати і похідн., (в голову) зайти́;
прийти́ в аза́рт ще розшалі́ти;
прийти́ в го́лову спливти́ на ду́мку;
прийти́ в го́сти загости́ти;
прийти́ в движе́ние піти́ в рух, завору́шитися, фаміл. розру́хати, (про села) сколоти́ти;
прийти́ в замеша́тельство спантели́чити, не зна́ти на яку́ ступи́ти;
прийти́ в запусте́ние порости́ терна́ми, порости́ бур’яна́ми;
прийти́ в изумле́ние здивува́тися, (про кількох) пороззявля́ти роти́;
прийти́ в кра́йнее изумление вда́ритись у по́ли рука́ми;
прийти́ в недоуме́ние не могти́ ви́йти з ди́ва, розве́сти́ рука́ми;
прийти́ в неи́стовство знесамови́тіти;
прийти́ в но́рму прийти́ до но́рми;
прийти́ в отча́яние ще взя́тися за го́лову;
прийти́ в поря́док безпідставно забуте ви́ладнатись;
прийти́ в себя́, прийти́ до па́м’яті, стя́митися, фраз. ого́втатися, да́ти собі́ ра́ду, діял. прийти́ до се́бе;
прийти́ в себя́ от чего запозич. отрясти́ся з чого;
прийти́ в себя́ от удивле́ния ви́йти з ди́ва;
прийти́ в состоя́ние чего ста́ти чим [прийти́ в состояние разруше́ния стати руї́ною];
прийти́ в состояние упа́дка занепа́сти;
прийти́ в я́рость розлюті́ти, розпасіюва́тись [прийти́ в таку́ю ярость так розлютитися];
прийти́ к заключе́нию ще ви́міркувати собі́;
прийти́ к заключе́нию, что... фраз. зупини́тися на то́му, що...;
прийти́ к реше́нию наду́мати;
прийти́ к оконча́тельному решению остато́чно ви́рішити;
прийти́ к соглаше́нию дійти́ зго́ди;
прийти́ на по́мощь кому галиц. підрятува́ти кого;
прийти́ на ум наверну́тися на ду́мку;
никому́ не могло́ прийти́ в го́лову не промайну́ло че́рез ду́мку ніко́му;
придёт коне́ц образ. уві́рветься ни́тка;
пришёл, уви́дел, победил прийшо́в, поба́чив, поборо́в /перемі́г/;
пришла́ беда́ – отворя́й ворота́ іде́ біда́ – відчиня́й воро́та;
пришло́ ма́хом ушло́ пра́хом як прийшло́, так і пішло́;
и в го́лову не пришло́ й на га́дку не спа́ло;
прише́дший прибу́лий, гість, відві́дувач, прибу́лець, прихо́да, прихі́дець, прихі́дько, забут. пришля́к, книжн. при́йшлий, ОКРЕМА УВАГА; пор. приходящий;
прише́дший в бе́шенство /прише́дший в я́рость/ розшалі́лий;
прийти́ в да́вность зада́внений /передавнений/;
прише́дший в замеша́тельство сторопі́лий;
прише́дший в исступле́ние = прише́дший в неистовство;
прише́дший в него́дность вже неприда́тний;
прише́дший в негодова́ние обу́рений;
прише́дший в неи́стовство розшалі́лий, знесамови́тілий, знетя́млений;
прише́дший в себя́ очу́маний, ого́втаний;
прише́дший в смуще́ние засоро́млений;
прише́дший в упа́док занепа́лий /підупалий/, забу́тий Бо́гом;
прише́дший в я́рость /прише́дший в бе́шенство/ розшалі́лий;
прише́дший к заключе́нию дійшо́вши ви́сновку;
прише́дший на вы́ручку прийшо́вши на підмо́гу;
прише́дший с пови́нной прийшо́вши з розка́янням.

ПУТЬ (короткий) фраз. хо́дка;
ско́льзкий путь маніве́ць, фраз. переваж. мн. манівці́;
и в обра́тный путь і гайда́ наза́д;
путь сле́дования шлях, доро́га;
тем и́ли ины́м путём так чи іна́к; (не)зако́нным путём /лега́льным путём, ми́рным путём/ (не)зако́нно /лега́льно, ми́рно/;
морски́м путём /во́дным путём/ мо́рем /водо́ю/;
путём аванси́рования авансу́ючи, авансува́нням;
счастли́вого пути́! уроч. помага́й-бі!;
по пути́ (при нагоді) принагі́дно;

РАБ, раб Бо́жий фаміл. жарт. га́врик [ско́лько вас рабо́в Божих? скі́льки вас гавриків?];
раб по нату́ре раб на вда́чу;
раб умо́м раб на ро́зум.

СБИВА́ТЬСЯ, сбиваться со счёта плу́тати лік /раху́нок/;
сбиваться с доро́ги ще збива́тися на манівці́;
сбива́ющий що /мн. хто/ збива́є тощо, ра́ди́й збивати, зда́тний зби́ти, збива́ч, прикм. збива́льний, зби́вчий, збиву́щий, стил. перероб. ставши збива́ти;
сбивающий с панталы́ку /сбивающий с то́лку/ зда́тний спантели́чити, прикм. пантели́чливий, (факт) парадокса́льний, ім. (хто) заверни́голова;
сбивающийся/сбива́емый зби́ваний, зістрі́люваний, сколо́чуваний, коло́чений, прикм. збивни́й;
сбивая оказ. зби́вистий;
сбивая с панталы́ку /сбивая с то́лку/ пантели́чений, спантели́чувати, щора́з /деда́лі/ бі́льше спантели́чений;

СКА́ЛЫВАТЬ ще відко́лювати;
скалывающий що /мн. хто/ відколює тощо, зви́клий відколювати, ра́ди́й сколо́ти, за́йня́тий ско́люванням, ско́лювач /виколювач/, прикм. тех. ско́лювальний, вико́лювальний, відко́лювальний, зру́бувальний, обко́лювальний;
скалывающийся/скалываемый ско́люваний /вико́люваний, відко́люваний/, зру́буваний /обко́люваний/.

СРУБА́ТЬ, сруба́ющий що /мн. хто/ зру́бує тощо, зви́клий рубати, зда́тний зруба́ти, для ви́рубу, за́йня́тий ви́рубом, руба́ч, зру́бувач, прикм. зру́бувальний, виру́бувальний, ско́лювальний;
срубающийся/сруба́емый зру́буваний, виру́буваний, ско́люваний.

СТАТЬ 1 (богом) обожестви́тися;
стать кем поши́тися в кого, фраз. ста́ти за кого [стать жено́й ста́ти за жі́нку];
стать а́хать /стать о́хать/ заа́хкати;
стать бо́лее твёрдым /весёлым тощо/ потве́рдшати /повеселі́шати тощо/;
стать более прозра́чным ви́прозоритися;
стать бо́льно кому заболі́ти кого [как ей ста́ло бо́льно! як її заболі́ло!];
стать водяни́стым зводяні́ти;
стать второ́й нату́рой зайти́ у кров;
стать в тупи́к не зна́ти, що роби́ти /що каза́ти, що ду́мати, на яку́ ступи́ти/, спантели́читися, зби́тися з пантели́ку;
стать горба́тым згорба́тіти;
стать же́ртвой пожа́ра (про речі) піти́ з ди́мом;
стать зави́симым от чего образ. опини́тися в ла́пах /пазуря́х/ чого;
стать изве́стным укри́тися сла́вою;
стать кале́кой скалічі́ти;
стать крести́ться захрести́тися;
стать лауреа́том жарт. облавреа́титися;
стать на путь /стать на гре́шный путь/ ступи́ти на шлях, ступи́ти на хистку́ сте́жку, ступи́ти на хистку́ кла́дку;
стать на жи́тельство галиц. заме́шкати;
стать на но́ги зве́сти́ся /зіп’я́стися, зіпну́тися/ (на но́ги);
стать на путь и́стины піти́ доро́гою пра́вди;
стать на я́корь зая́коритися;
стать невыноси́мым в’ї́стися в печінки́, сиді́ти в печінка́х;
стать недействи́тельным юр. втра́тити си́лу;
стать незаме́тным відійти́ в тінь;
стать неподви́жным знерухо́міти;
стать поня́тным зрозумі́тись [что́бы зву́ки ста́ли поня́тными щоб зву́ки зрозумі́лись];
стать поперёк го́рла ста́ти кі́сткою в го́рлі;
стать поперёк доро́ги заступи́ти сте́жку;
стать предме́том обсужде́ния ста́ти при́тчею;
стать причи́ной причини́тися, спричини́тися;
стать распева́ть под нос /стать напева́ть под нос/ замуги́кати;
стать серьёзнее /соли́днее/ споважні́ти;
стать ско́льзким осли́знути;
стать ску́чным занудні́ти;
стать челове́ком ви́людніти;
стать чужи́м кому відчужі́ти від кого, рідко почужа́тіти;
ни стать ни сесть ні́де ку́рці клю́нути, ні́де го́лкою ткну́ти, нема́ де го́лки /па́льця/ просу́нути /встроми́ти/;
во что бы то ни ста́ло (на́до) ще хай там що, щоб тут що, (кров з но́са – тре́ба);
ста́нет /ста́ло/ ту́го /невыноси́мо, невмоготу́/ кому припече́ /припекло́/ кого;
ста́вший ОКРЕМА УВАГА;
ста́вший водяни́стым зводяні́лий;
ста́вший кале́кой скалічі́ти;
ста́вший невозмо́жным (бунт) унеможли́влений, (хто) = ста́вший невыносимым;
ста́вший невыноси́мым що його́ го́ді ви́тримати;
ста́вший неподви́жным знерухо́мілий;
ста́вший пе́ред диле́ммой стил. перероб. як пі́вень на пло́ті /у чий город стрибне/;
ста́вший под зна́мя тепе́р під пра́пором;
ста́вший равноду́шным збайдужі́лий;
ста́вший ско́льзким осли́злий;
ста́вший традицио́нным (засіб) утрадиці́йнений, галиц. вте́ртий;

СТО́ЛЬКО фраз. так [не сто́лько для того́ не так на те];
не сто́лько /столь/ не так;
не сто́лько ..., ско́лько ще не так..., як [не сто́лько сла́бый, ско́лько хи́трый не так слаби́й, як хи́трий].

СТРАХ 2 присл. ще аж он [страх ско́лько! аж он скі́льки!].

УГО́ДНО фраз. хо́чеш, хо́чете [како́й угодно яки́й хо́чеш /хо́чете/;
что угодно (как угодно) що (як) хо́чеш /хо́чете/], хоч [кому́ угодно хоч кому́];
где угодно бу́дь-де;
когда́ угодно бу́дь-коли;
кто угодно будь-хто́;
куда́ угодно бу́дь-куди;
чего́ душе́ угодно чого́ душа́ забажа́є;
как угодно (довго) хоч як;
как тебе́ угодно як собі́ хо́чеш;
как Вам угодно ще во́ля Ва́ша;
как Вам бу́дет угодно як собі́ схо́чете;
как ему́ угодно як собі́ зна́є;
е́сли Вам угодно (е́сли Вам бу́дет угодно) коли́ Ва́ша ла́ска;
ско́лько Вам угодно що ми́лість Ва́ша; і похідн.;

У́ЖАС ще кошма́р, фраз. гріб з му́зикою, виг. Бо́жий страх!, страшне́ (ді́ло)!;
у́жас охвати́л кого моро́з подира́в по́за шкі́рою кому;
у́жас ско́лько! аж он скі́льки!, і на віз не вбере́ш!;
в у́жасе кто жах узя́в /охопи́в, пойня́в/ кого [Рим в у́жасе Рим узя́в жах /охо́плено жа́хом/];
к своему́ у́жасу з жа́хом, стил. перероб. яки́й жах! [к своему́ у́жасу я по́нял, что я з жа́хом збагну́в, що, я збагну́в - яки́й жах! -, що];

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)