Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 5 статей
Запропонувати свій переклад для «тихесенький»
Шукати «тихесенький» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Запы́ливать, -ся и Запыля́ть, -ся, запыли́ть, -ся –
1) (пылью, снегом) запоро́шувати, -ся, запороши́ти, -ся, заку́рювати, -ся, закури́ти, -ся, уку́рювати, -ся, укури́ти, -ся, (только о пыли) запи́лювати, -ся, запили́ти, -ся и за[на]пиля́ти, -ся, (о мног.) позапоро́шувати, -ся, позаку́рювати, -ся, позапи́лювати, -ся, попили́ти, -ся.
• -ться (кроме указанных) – пи́лом (по́рохом) припада́ти, припа́сти, укрива́тися, укри́тися пи́лом, по́рохом, (сов.) закурі́ти, укурі́ти, напоро́ши́тися. [Тихе́сенький ві́тре, продима́й стежки́ й дорі́жки, щоб на́ша ма́ти не запороши́ла дорого́ї су́кні (Мирн.). Оде́жу позаку́рювали в доро́зі (Сл. Гр.). А вже хусти́ночка та й запили́лась (Чуб. V). Чи це ви, сва́хо, запили́лись? (Н.-Лев.). Як не вкри́ти хліб, то вку́риться (Харк. п.). Соро́чка пи́лом припа́ла (Грінч.). Вкурі́в хліб ду́же, а в мішку́ був (Канів. п.). Не став кисі́ль на вікно́: ві́тер, – напоро́шиться (Звин.)];
2) -ли́ть (задымить папироской, трубкой) запа́кати, задими́ти, закури́ти;
3) -ливать, -лить (пускать пыль в глаза, дурачить) – пуска́ти, пусти́ти тумана́(у́) кому́, тумани́ти, обтумани́ти кого́, (хвастать) чва́нитися, почва́нитися, хизува́тися, похизува́тися, хвали́тися, похвали́тися чим;
4) бот. (о растениях) – запилко́вувати, -ся, запилкува́ти, -ся.
• Запылё́нный и Запы́ленный – запоро́шений, заку́рений, запи́ле[я]ний, припа́лий пи́лом, по́рохом, вкри́тий пи́лом, по́рохом, вкурі́лий, (о растен.) запилко́ваний.
Несме́лый – несмі́ливий, несмі́лий, неосмі́лений; (робкий) ні́я́ковий. [Хоро́ша на вро́ду, та ще й до то́го сми́рна, несмі́лива (Ор. Левиц.). Несмі́ливі наді́ї на ви́зволення (Доман.). Тихе́сенький, несмі́лий голосо́к (Франко). Чому́ я несмі́лий до те́бе (перед тобой), коха́на? (Пачов.). Неосмі́лений хло́пець (Звин.). Де-ж ти, мій нія́ковий Воло́дю, з золоти́ми очи́ма, як став? (Сосюра)].
• -лый человек – несмі́лива (несмі́ла) люди́на, (сщ.) несміля́к (-ка́).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Роща –
1) гай, (сосновая) сосни́к, бірни́к, сосняк, соснівка, (в овраге) байрак, (липовая) липня́к, (берестовая) берестни́к, (ольховая) вільши́на, (вербовая) вербни́к, вербняк, (диал.) гаїна, (берёзовая) березни́к, (сиреневая) бузни́к, (дубовая) дубни́к, дубняк, дуби́на, (дуброва) діброва; (участок леса) ділянка лісу.
[А може, й Сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! Бо дивись, Он гай зелений похиливсь, А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно, А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти… Правда, рай? А подивися та спитай! Що там твориться, у тім раї! (Т.Шевченко). На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (І.Нечуй-Левицький). Тихесенький  вечір На землю  спадає, І  сонце  сідає В  темнесенький  гай (В.Самійленко). Заходить день за обрій синій, А він блискуче бився нині. Шепоче гай:Не покидай (Юрій Дараган). Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото-поколото, Горить-тремтить ріка, як музика (П.Тичина). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М.Вінграновський). Вгамуються вітри і зливи; до влади криги шанобливий, принишкне лісовий ручай, і гай у спокої застигне (Л.Хворост). І небо там, здається йому, ясніше, і сонце дужче яскріє, мов помолодшало; а це де взявся перед очима гай пречудовий, дерева там усе майні та ряснолисті, зелень така яра, що любо глянути, а слух же тобі голублять пташечки дрібні та розмаїті, що незліченними зграями пурхають-в’ються поміж віттям переплетеним. А он і струмок дзюркоче, рине хвилею чистою та прозорою, мов кришталь, по пісочку дрібному та камінчиках білих, сказав би, по щирому золоту та перлах добірних (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

тихе́сенький, -ка, -ке

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ти́хий, -а, -е.
1) Тихій, негромкій. Тихеє зітханнє. К. Псал. 211.
2) Тихій, медленный.
3) Тихій, спокойный. Тихі води. АД. І. 233. Тихе море. Шевч. Вітер тихий. Шевч. У моїй господі тихій не живе зрадливий. К. Псал. 229.
4) Кроткій. Яка вона тиха, як голубка. Левиц. Пов. 33. Ум. Тихе́нький, тихе́сенький.

Запропонуйте свій переклад