Знайдено 5 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Запы́ливать, -ся и Запыля́ть, -ся, запыли́ть, -ся –
1) (пылью, снегом) запоро́шувати, -ся, запороши́ти, -ся, заку́рювати, -ся, закури́ти, -ся, уку́рювати, -ся, укури́ти, -ся, (только о пыли) запи́лювати, -ся, запили́ти, -ся и за[на]пиля́ти, -ся, (о мног.) позапоро́шувати, -ся, позаку́рювати, -ся, позапи́лювати, -ся, попили́ти, -ся. • -ться (кроме указанных) – пи́лом (по́рохом) припада́ти, припа́сти, укрива́тися, укри́тися пи́лом, по́рохом, (сов.) закурі́ти, укурі́ти, напоро́ши́тися. [Тихе́сенький ві́тре, продима́й стежки́ й дорі́жки, щоб на́ша ма́ти не запороши́ла дорого́ї су́кні (Мирн.). Оде́жу позаку́рювали в доро́зі (Сл. Гр.). А вже хусти́ночка та й запили́лась (Чуб. V). Чи це ви, сва́хо, запили́лись? (Н.-Лев.). Як не вкри́ти хліб, то вку́риться (Харк. п.). Соро́чка пи́лом припа́ла (Грінч.). Вкурі́в хліб ду́же, а в мішку́ був (Канів. п.). Не став кисі́ль на вікно́: ві́тер, – напоро́шиться (Звин.)]; 2) -ли́ть (задымить папироской, трубкой) запа́кати, задими́ти, закури́ти; 3) -ливать, -лить (пускать пыль в глаза, дурачить) – пуска́ти, пусти́ти тумана́(у́) кому́, тумани́ти, обтумани́ти кого́, (хвастать) чва́нитися, почва́нитися, хизува́тися, похизува́тися, хвали́тися, похвали́тися чим; 4) бот. (о растениях) – запилко́вувати, -ся, запилкува́ти, -ся. • Запылё́нный и Запы́ленный – запоро́шений, заку́рений, запи́ле[я]ний, припа́лий пи́лом, по́рохом, вкри́тий пи́лом, по́рохом, вкурі́лий, (о растен.) запилко́ваний. |
Несме́лый – несмі́ливий, несмі́лий, неосмі́лений; (робкий) ні́я́ковий. [Хоро́ша на вро́ду, та ще й до то́го сми́рна, несмі́лива (Ор. Левиц.). Несмі́ливі наді́ї на ви́зволення (Доман.). Тихе́сенький, несмі́лий голосо́к (Франко). Чому́ я несмі́лий до те́бе (перед тобой), коха́на? (Пачов.). Неосмі́лений хло́пець (Звин.). Де-ж ти, мій нія́ковий Воло́дю, з золоти́ми очи́ма, як став? (Сосюра)]. • -лый человек – несмі́лива (несмі́ла) люди́на, (сщ.) несміля́к (-ка́). |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
тихе́сенький, -ка, -ке |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Ти́хий, -а, -е.
1) Тихій, негромкій. Тихеє зітханнє. К. Псал. 211. 2) Тихій, медленный. 3) Тихій, спокойный. Тихі води. АД. І. 233. Тихе море. Шевч. Вітер тихий. Шевч. У моїй господі тихій не живе зрадливий. К. Псал. 229. 4) Кроткій. Яка вона тиха, як голубка. Левиц. Пов. 33. Ум. Тихе́нький, тихе́сенький. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)