Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «улазити»
Шукати «улазити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пролеза́ть, проле́зть – (сквозь что, во что) прола́зити, пролі́зти (крізь що, куди), (о мн.) попрола́зити. [Не мо́жна в две́рі, – я в квати́рку, або́ пролі́зу в и́ншу ді́рку (Гліб.)]; (сквозь толпу, густую траву и т. п.) просува́тися, просу́нутися, ши́тися, проши́тися. [Пома́лу просува́вся поміж юрбо́ю. Таки́й ліс, таки́й густи́й, що ні пройти́, ні просу́нуться. Ба́чу, аж він швиде́нько ши́ється-ши́ється поміж лю́дьми. Гадю́ка ши́ється поміж траво́ю].
• -ть в средину чего – ула́зити, улі́зти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Влезать
• Влезать, влезть в доверие (разг.) – закрадатися, закрастися в чию душу (в довіру).
• Влезать, влезть в душу кому (разг.) – залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому. [Заліз йому в душу, — що хоче, те й робить. Сл. Гр.]
• Влез в историю, попал! – ускочив [у халепу]!; ускочив в історію; (образн.) попав як муха в окріп. [У таке вскочив, аж у ходаках цвіркає. Пр. Ото вклепався, ото вскочив!.. Коцюбинський.]
• Влезть в долги – заборгуватися; залізти (загнатися, затягтися) в борги; (образн.) упасти в борги; загрузнути (зав’язнути) в боргах (у борги); утопитися в пози(ч)ках; убратися в борги; набратися боргів; набратися на шию. [Загруз (зав’яз) у борги по самі вуха. Пр. Убрався в борги, як у реп’яхи. Пр. Прийдеться випити з людьми, — знов набирається на шию. Сл. Гр.]
• Сколько влезет – досхочу (до призволящого); скільки хоч(еш).
Доверие
• Вкрадываться, вкрасться, втираться, втереться в доверие к кому – Закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в довір’я (в довіру) кому, до кого, в чиє (в чию); закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в душу кому (в чиюсь душу, до чиєїсь душі); залазити, залізти (улазити, влізти) в душу кому (в чиюсь душу); силуватися придбати віру до себе; підступом (підлазом) здобувати, здобути довір’я (довіру) чиє (чию), в кого.
• Внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довір’я (довіру).
• Внушающий доверие, заслуживающий доверия – віри (довіри) гідний; вірогідний; певний.
• Входить, войти в доверие к кому – здобувати, здобути довір’я чиє, в кого; (іноді) здобути(ся) довіри в кого.
• Злоупотреблять, злоупотребить чьим доверием – зловживати довір’ям чиїм, ужити на зло довір’я чиє; надуживати, надужити довір’я чийогось (довіри, віри чиєїсь); обертати, обернути чиюсь віру на зло.
• Лишиться доверия чьего – утратити довіру чию (довір’я чиє); виходити з довір’я чийого; позбутися довіри (довір’я) в кого; (іноді) відпасти віри чиєї.
• Не внушающий, не заслуживающий доверия – не гідний, не вартий довір’я чийого (довіри чиєї); невірогідний; непевний.
• Оказывать, оказать кому доверие – виявляти, виявити довір’я (довіру) кому; давати, дати віру кому; (іноді) звірятися, звіритися на кого, кому.
• Питать доверие к кому – йняти віри (віру) кому; мати довір’я (довіру, іноді віру) до кого; (лок.) діймати віри кому.
• Подрывать, подорвать доверие чьё – підривати, підірвати (порушувати, порушити) довір’я чиє.
• Пользоваться доверием чьим – мати довір’я чиє (довіру, віру чию); (зах.) тішитися довірою (вірою) чиєю.
• Снискать доверие чьё – здобути довір’я чиє (довіру чию); привернути до себе довіру чию (довір’я чиє); придбати чиюсь віру (довір’я чиє).
• Удостоить доверием – ушанувати (удостоїти) довір’ям (довірою).
• У меня полное доверие к нему – я йому цілком довіряю; я маю до нього цілковите довір’я (цілковиту довіру); яна нього цілком звіряюся.
• Утратить, потерять доверие к кому, к чему – зневіритися в кому, у чому; втратити віру чию, в кого, в що.
Душа
• Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що.
• Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що.
• Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого.
• Брать на душу – брати на себе.
• В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці).
• В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках).
• В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне.
• В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй).
• Всей душой – усією душею; цілим серцем.
• Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що.
• В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі.
• В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр.
• Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким.
• Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому.
• Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого.
• Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто).
• Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення).
• До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця.
• Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув.
• Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто.
• Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає.
• Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого.
• Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це.
• Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто.
• Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що.
• Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю.
• Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр.
• Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце).
• Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце.
• Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр.
• Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі.
• За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею.
• Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі.
• Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому.
• Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу.
• Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі).
• Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому.
• Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце.
• На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою].
• На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому.
• Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі).
• Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.]
• Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це.
• Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким.
• Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько.
• Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко).
• Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний.
• Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким.
• От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі.
• Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки.
• От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити).
• Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому.
• Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій.
• Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею.
• Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі.
• Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр.
• С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити.
• С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати).
• Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу.
• Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.]
• У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина.
• Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр.
• Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр.
• Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче).
• Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина.
• Человек большой души – людина великої душі (великого серця).
• Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.
Залезать
• Залезать, залезть в долги (разг.) – залазити, залізти у борги (у довги); загрузати, загрузнути у боргах (у довгах); заганятися, загнатися (затягатися, затягтися, затягнутися) у борги (у довги, у позички); (згруб.) укачуватися, укачатися у борги (у довги); топитися, утопитися в позиках; заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися); (образн.) набиратися [боргів] по шию; набиратися, набратися боргів, як реп’яхів.
• Залезать, залезть в душу, в сердце – залазити, залізти (улазити, улізти) в душу, в серце кому; заглядати, заглянути в душу, в серце кому.
• Залезать, залезть в чужой карман (разг.) – залазити, залізти до чужої кишені (в чужу кишеню); залазити, залізти до чужого гаманця (у чужий гаманець); залазити, залізти до чужої калитки (у чужу калитку); заглядати, заглянути (зазирати, зазирнути) в чужу кишеню.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ула́зити, улі́зти, см. Вла́зити.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ула́зити, -жу, -зиш, сов. в. улі́зти, -зу, -зеш, гл.
1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. У чужу душу не влізеш. Ном. № 6138. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Посл.
2) Входить, войти. Уліз у воду. Ученики улізли зараз у човен. Єв. І. XXI. 3.
3) Помѣщаться, помѣститься. В один мішок не влізе. Харьк. у.
Улі́зти. См. Улазити.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вла́зить = ула́зити, влїза́ти.
Запа́лзывать, заполза́ть, заползти́, запо́лзть = залїза́ти, зала́зити, залїзти, ула́зити, улїзти.
Идти́ = 1. іти́, йти́. — Він швидко йде. — Поганий дух іде. — Робота добре йде. — Не хочеть ся йому в найми йти. — Нашої пшеницї багато за гряницю йде. — Чай іде з Китаю. — Галун іде на краски. — Идти́ больши́ми шага́ми = ци́бати. — И. кружа́сь = кружля́ти. — И. ме́дленно = пле́нтати ся, пха́ти ся, плуга́нити ся, чвала́ти. — И. тяжело́ ступа́я = челе́пати, шеле́пати. — И. напрями́къ, прямо́й доро́гой, по пра́вдѣ = прямува́ти, простува́ти, про́сто йти́, проста́ти. — Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Вертать ся довелось самому, прямуючи лїском. Б. Г. — Простали ми в Україну вольнимии ногами. К. Ш. — И. поспѣ́шно = чимчикува́ти, тю́пати, тюпотїти. — И. прихра́мывая = шкандиба́ти, шкитильга́ти. — И. пята́ми наза́дъ = задкува́ти. — И. семеня́ нога́ми = дріботїти, дробцюва́ти, тю́пати. — И. слѣдо́мъ = слїдкува́ти, слїдко́м іти. — Так слїдком за ним і ходить: куди він, туди й вона. Чайч. — И. на четвере́нькахъ = рачкува́ти, ра́чки лїзти. — Идётъ слухъ, молва́ = чу́тка йде́, чу́тка хо́дить, погові́р, поголо́ска йде́. — Идёмъ, идёмте = ходїм, ходїмте, ходїть. — Идти́ вперёдъ = передува́ти, поступа́ти ся. — Поступнїш на товстому вишивати: нитки товсті, — воно й поступаєть ся скоріш. Чайч. — Къ чему́ э́то идётъ = до чо́го воно́ йде́ть ся? — Я вже бачу до чого воно йдеть ся, та навтїкача. — Идётъ = до́бре, гара́зд, нїчо́го собі́, так собі́. — Пойдёмте гуля́ть. Идётъ = ходїмте гуля́ти. До́бре. — Рѣчь идётъ = річ веде́ть ся, мо́ва мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр. — И. куда́ глаза́ глядя́ть = сьвіт за́ очі. — Піду лиш я сьвіт за очі, що буде то й буде. К. Ш. 2. (про щастя) — щасти́ти, вести́сь, па́йдити, тала́нити (Пр.д.під сл Везти́ 2). 3. Идти́ къ лицу́ = ли́чити, приставати, ла́дити. — Идётъ къ лицу́ = ли́чить, до лиця́, пристає́. — Що не надїне, їй усе личить, усе до лиця. — Не подоба, не пристає очі́пок до лоба. н. п. — Сива шапка так пристала до його чорного, як галка волося. О. Мир. — Идётъ, какъ коро́вѣ сѣдло́ = приста́ло, як свинї нари́тники. н. пр. 4. тягти́сь (про час і місце). — Якось довго сей тиждень тягнеть ся. — Лїс тягнеть ся на цїлу верству. — Година довго тягнеть ся. 5. ула́зити, лїзти, увіхо́дити. — Гвіздок не лїзе в стїну. — Чоботи не лїзуть на ноги.

Запропонуйте свій переклад