Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «учениця»
Шукати «учениця» на інших ресурсах:

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ученик – у́чень, -чня, школя́р, -ра́; -ница – учени́ця, -ці, школя́рка.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Ученик, -ница – ученик (-ка́), у́чень (-чня), учениця.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

учени́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

гімнази́стка, гімнази́сток; ч. гімнази́ст
учениця гімназії. [Приятелька Ольжича Марина Антонович писала у спогадах: «Олег називав Олеся «поетом для гімназисток і телефоністок» <…>. (Україна молода, 2019). А я вас пам’ятаю, як ви були гімназисткою. (Роман Коваль «Тернистий шлях кубанця. Проходи», 2007). – Ну, ти зовсім як гімназистка. (Юрій Винничук «Королевич машкара», 1990). Улюбленими письменниками гімназистки Нетті, як і більшості її товаришок, були Лессінг, Гете, Шіллер, брати Грімм, Клейст, Гельдерлін, Келлер. (Дмитро Затонський «Шлях через ХХ сторіччя», 1969). Хтось із гімназисток зайдуть на той вечір у костьол і будуть слухати. (Павло Тичина «Із щоденникових записів», 1922). Дівчина жила дома по-панському, в гімназію все їздила, <…> подругувала тільки з «аристократками», – так звано в гімназії дуже пановитих гімназисток. (Борис Грінченко «Сонячний промінь», 1890).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 173.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 70.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) 
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
ліцеї́стка, ліцеї́сток; ч. ліцеї́ст
вихованка ліцею. [Ще одна ліцеїстка – учениця 11 класу Марія Лопачак – отримуватиме стипендію за перемогу в конкурсі-захисті нуково-дослідних робіт з хімії. (Високий замок, 2016). А сьогодні маю довести всім ліцеїсткам і пані Вчительці, що я не така вже нікчема! (Ірен Роздобудько «Ліцей слухняних дружин», 2013). Вона нагадує захоплену ліцеїстку, котра запросила своїх товаришів до себе на день народження. (Зденєк Плугарж «Успіх», пер. Воліна Пасічна, 1965, Всесвіт, 1969, №11). Усі ліцеїстки і учительки народніх шкіл робили йому при зустрічі очко. (Улас Самчук «Кулак», 1935).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
ма́нівка, ма́нівок; ч. ма́нівець
учениця МАНу (Малої академії наук). [Щиро радіємо успіхам юної МАНівки Серафіми Мельничук, яка представлятиме Україну на Міжнародному конкурсі «Genius Olympiad»! (kyivobl-man.in.ua, 03.04.2020). Однією з учасниць школи стала Софія Шайда, учениця Львівської академічної гімназії, юна манівка, слухачка літературної студії «Галиця». (oman.lviv.ua, 26.04.2019).]
Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 271.
однокла́сниця, однокла́сниць; ч. однокла́сник
та, хто навчається або навчалася в одному класі з кимось. [Понад її плечем Рута зиркнула на однокласниць, які перешіптувалися під кабінетом біології з такими самими незбагненно-жалобними мінами. (Максим Кідрук «Доки світло не згасне назавжди», 2019). Натомість можна допомогти однокласниці піднести рюкзак, пояснити задачку, пригостити цукерками … (Високий замок, 2010). Зустріч із колишньою однокласницею була приємна. (Ростислав Самбук «Тайна вечеря», 1990). Учениця відчуває неприязне ставлення до себе однокласниць. (Олесь Донченко «Золота медаль», 1953).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 635.
семінари́стка, семінари́сток; ч. семінари́ст
1. учениця, вихованка духовної семінарії. [Учениці, наприклад, одягнені дуже подібно до наших “семінаристок" Сестер Василіянок (білі блюзочки та плісовані спіднички). (Грицько Купецький «Там де сонце сходить: спогади бойовика ОУН на Далекому Сході», 1957).]
2. учениця, вихованка світської семінарії. [Він з’ясував, що перші дівчата у «Пласті» І. Чмоли були семінаристками «Українського педагогічного товариства». (Марія Гук «Жінки України у Першій світовій війні: Історіографія»: дисертація, 2020). Іти з нашими дівчатами, з семінаристками на пробу хору <…>. (Іван Смолій «Неспокійна осінь», 1981). В тім дусї осьвідомлюють старші молодших членів і нечленів кружків, приміром семінаристки. (Руслан, 21.06.1913). Березовскій, не маючій нїякого образованя, єсть гарним мужчиною і тому дуже припав до вподоби паннї Михайлинї, укінченій семінаристцї. (Дѣло 11.03.1890).]
учени́ця, учени́ць; ч. у́чень
1. та, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. [А. Гакало перемогла у конкурсі «Найкраща учениця року», а також їй було вручено пам’ятний знак за найкраще виконання вірша на вшанування пам’яті «Небесної сотні». (Свобода, 2019). Знову почулися оплески, а потім на сцену вийшла якась не знайома Вовці учениця дев’ятого класу. (Всеволод Нестайко «Одиниця з обманом», 1976). Дід Афіноген Васильович гордий був своєю ученицею <…>. (Улас Самчук «Темнота», 1955). Я була цікава побачити, пізнати своїх учнів та учениць. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).]
2. та, хто навчається певному фаху, ремеслу та ін. [Однак символічно, що по смерті піч потрапила в українські руки – її забрала учениця митців, українка, яка вийшла заміж за француза. (Україна молода, 2012). Про Рустемаса Софія вже знала від учениці модистки Ядзі Гусиковської, що приносила до неї на примірку плаття. (Володимир Сиротенко (Вербицький) «Тарас Шевченко по розповідям моїх предків», 2008).]
3. послідовниця чиїхось поглядів, учення. [Вона була ученицею видатного радянського ендокринолога, академіка Василя Баранова із Санкт-Петербурга. (Високий замок, 2012). <…> я, випускниця консерваторії, учениця славетного віртуоза <…> (Марія Кунцевич «Чужоземка», пер. Олена Медущенко, 1989). – Що я – учениця професора Тополі? – рвалася поперед Моті Васанта. (Докія Гуменна «Скарга майбутньому», 1949). Великий замолоду вплив на неї мав Ніцше з його ультра-індивідуалістичною філософією, і Кобилянська в своїх творах стала вірною його ученицею. (Сергій Єфремов «Історія українського письменства», 1924).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 780.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 533.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)