Знайдено 16 статей

Запропонувати свій переклад для «яничар»

Шукати «яничар» на інших ресурсах:

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Придурок, пренебр., бран. – придурок, недоумок, пришелепок. [Не так страшний дурень, як придурок, не так турок — як яничар (Пр.)].

Ясыр – (тур.) ясир. [Як лише сніг стаяв, вода сплила і теплий вітер сушив степ, коли стало трави попасти коні, голодна орда бігла на Вкраїну поживитися. Збиралися поганці в купи, ладили коней, зброю і сирівці ясир в’язати, та в свій поганий край, мов товар, гнати (А.Чайковський). Стенаються в герці скажені сини України, той з ордами бродить, а той накликає москву, заллялися кров’ю всі очі пророчі. З руїни підводиться мати — в годину свою грозову: — Найшли, налетіли, зом’яли, спалили, побрали з собою в чужину весь тонкоголосий ясир, бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, бо так не карав нас і лях, бусурмен, бузувір (В.Стус). Росія для України є чинником не лише зовнішнім, а й внутрішнім. Проблема «орди» — зовнішня, проблема «яничарства» — внутрішня. Але «яничарство» є продуктом «орди» і її опорою. «Яничарство» — це «ясир», який вибрав собі кращу долю, ототожнившись із «ордою» (як, скажімо, боснійські серби, котрі прийняли мусульманство; як русифіковані євреї, що прийняли більшовизм; як англізовані нащадки шотландців у Північній Ірландії, що стали більшими роялістами-юніоністами, ніж самі англійці). Залежно від історичних обставин «яничар» може діяти і від імені «орди», і від власного імені, і навіть від імені «ясиру», проголосивши себе його найкультурнішою, найцивілізованішою, найперспективнішою частиною. Зрозуміло, що в країні, де половину «ясиру» пояничарено, решта «ясиру» чується некомфортно навіть після формального визволення, і закономірно демонізує «орду», наділяючи її найгрізнішими рисами (М.Рябчук). Місто було гарне, ситне, багате. Ми його взяли не з моря, а з суші. Шовку там багато не знайшли, але іншого добра набрали стільки, що якби не очеретяні снопи кругом бортів, то чайки могли б і потонути. Ясир ніякий не брали, бо ми не татари якісь нехрещені, а просто всіх до ноги вирізали. Кого можна було перед тим зґвалтувати — зґвалтували. Місто спалили (В.Кожелянко). Якщо ти мужчина, то час од часу ледь помітно погладиш поглядом чергове жіноче тіло, яке демонстративно пропливає в повітрі, що мерехтить від спеки. Ти доброзичливо дивишся на засмаглий ясир, який — ніби байдуже — майорить грудьми і, не поспішаючи, повагом, йде до тебе в полон (Р.К.)].

 Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013— 

Янича́р, -а, чол. 1. У султанській Туреччині до 1826 року — солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство. [1. Которий би міг турчин-яничар сей сон одгадати, міг би йому три гради турецькії дарувати (народна дума). 2. Реве гарматами Скутара, // Ревуть, лютують вороги; // Козацтво преться без ваги — // І покотились яничари (Тарас Шевченко, «Гамалія»). 3. До великої покари // На розпутті при дорозі // Судять Байду яничари //  В Золотім Галатськім Розі (Чупринка Григорій, «Байда»). 4. Яничари! сюди, на поміч! Яничари! військо! бий тривогу! (Іван Нечуй-Левицький, «Запорожці»).] // У порівняннях. [Ніч, як чорний яничар, жене ясир холодних хмар (Петро Дорошко, «Три богатирі»).] 2. перен. Зрадник, що, перекинувшись до чужинців, бореться проти свого народу. [Не підем у яничари, // Проти рідної сім’ї, // Ми не зрадим кров і кости, // Що спочили в цій землі (Василь Ґренджа-Донський, «Не дамо!»). 2. Під сонні пестощі султана // Впивала царгородський чар, // Це ж ти — попівна Роксоляна, // Байстрюча мати яничар! (Євген Маланюк, «Діва-Обида»).] Відмінок Однина Множина Називний  янича́р  янича́ри Родовий  янича́ра  янича́рів Давальний  янича́рові (янича́ру)*  янича́рам Знахідний  янича́ра  янича́рів Орудний  янича́ром  янича́рами Місцевий  … янича́рові, янича́рі  … янича́рах Кличний  янича́ре  янича́ри * У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову янича́рові.

Янича́рство, -а, сер. 1. Збірн. до янича́р. [1. Єдиний Бог у Тройці в вірі силу множить // В японців та індусів також в нас, правдива // Є сила християнська. Тим часом сміливо // Ішли, проти жорстоких оттоман постали. // Карамбер з яничарством просто до нас валить (Мартин Пашковський, «Розмова козака запорозького з перським гінцем»). 2. Найяскравіший історичний твір про яничарство — роман «Яничар» Романа Іваничука (В. Каплунов).] 2. Поведінка, вчинки яничара (у другому значенні). [1. Яничарство — це свідомий перехід на бік противника, але з підсвідомим багажем своєї первинної (рідної, природної) культури і відповідним комплексом вини перед нею. (Василь Триліс, «Яничарство як хвороба»). 2. Багато є «поштовхів» до яничарства — так само, як занадто багата, на превеликий жаль, цим ганебним явищем українська історія (Ігор Сюндюков, «Розплата за яничарство», газета «День», 27 червня, 2014 р.).] Відмінок Однина Множина Називний  янича́рство   Родовий  янича́рства   Давальний  янича́рству   Знахідний  янича́рство   Орудний  янича́рствм   Місцевий  … янича́рстві   Кличний  янича́рство

Яниче́нько, -a, чол. Зменш. до янича́р. [«Гей, гей, кажу, кажу я вам, турки-яниченьки, // Ой добре ж ви дбайте, барзо гадайте, // По три пучки тернини, по чотири червоної тавологи у руку набирайте, гей, гей!» (народна дума).] Відмінок Однина Множина Називний  яниче́нько  яниче́ньки Родовий  яниче́нька  яниче́ньків Давальний  яниче́нькові (яниче́ньку)*  яниче́нькам Знахідний  яниче́нька  яниче́ньків Орудний  яниче́ньком  яниче́ньками Місцевий  … яниче́нькові, яниче́ньку  … яниче́ньках Кличний  яниче́ньку  яниче́ньки * У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову яниче́нькові.

Янича́рин, -а, чол., рідко. Те ж саме, що й янича́р (у першому значенні). [1. Яничарин зачекав, поки раби-веслярі і вільні матроси підуть геть (Юрій Логвин, «Танці шайтана»). 2. Мов з-під землі, у дворі з’явився яничарин (Легенди та перекази із зібрання О. Д. Чорного, «Яничарів дуб»).] Відмінок Однина Множина Називний  янича́рин  янича́ри Родовий  янича́рина  янича́р Давальний  янича́ринові (янича́рину)*  янича́рам Знахідний  янича́рина  янича́р Орудний  янича́рином  янича́рами Місцевий  … янича́ринові, янича́рині  … янича́рах Кличний  янича́рине  янича́ри * У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову янича́ринові.

Янича́рність, -ності, жін. Абстр. ім. до янича́р (у другому значенні). [Яничарність — це ідеологія й настрої тимчасовців, безрідного перекотиполя: після нас — хоч потоп! («Фразеологічний словник української мови»).] Відмінок Однина Множина Називний  янича́рність   Родовий  янича́рності   Давальний  янича́рності   Знахідний  янича́рність   Орудний  янича́рністю   Місцевий  … янича́рності   Кличний  янича́рносте

Янича́рський, -а, -е. Прикм. до янича́р. Яничарський корпус. [1. Не єсть се нас шабля турецька порубала, не єсть се нас куля яничарська постреляла (народна дума). 2. Сірко переправився через Буг вище моста, наказав двом сотням переодягнутися в яничарський одяг, який вони прихопили з собою, роздягнувши полонених турків, і повів їх до переправи. (Віталій Кулаковський, «Іван Сірко»).]

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)