Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «нахилитися»
Шукати «нахилитися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кре́ни́ть, -ся, накре́ни́ть, -ся – (о судне) нахиля́ти, -ся, нахили́ти, -ся, перехиля́ти, -ся, перехили́ти, -ся на́бік.
Нава́ливаться, навали́ться –
1) (стр. з.) нава́люватися, бу́ти нава́люваним, нава́леним, понава́люваним и т. п.; срв. Нава́ливать.
• На тачку -тся до 40 пудов земли – на та́чку накида́ється пуд(і́в) із со́рок землі́;
2) нахиля́тися, нахили́тися, (о мног.) понахиля́тися.
• Стена -ли́лась на эту сторону – стіна́ нахили́лася на цей бік;
3) напира́ти, напе́рти, нава́люватися, навали́тися, спира́тися, спе́ртися, зляга́ти, наляга́ти, налягти́, (о мног.) понапира́ти, понава́люватися, поспира́тися, поналяга́ти на ко́го, на що.
• Не -тесь на меня – не напира́йте (не нава́лювайтесь, не спира́йтесь, не зляга́йте, не наляга́йте) на ме́не.
• -ли́ться на дверь – напе́рти (на) две́рі. [А би́ймо две́рі… – напрі́мо скі́льки си́ли (Куліш)].
• -вали́сь дружнее (поощрение гребцам, рабочим на тяге) – візьми́ся (наля́ж) жваві́ше;
4) (жадно нападать на еду) допада́тися, допа́стися до чо́го.
• -ли́лся как бык на барду – допа́вся як віл до бра́ги (як кіт до са́ла, як му́ха до ме́ду);
5) нава́люватися, навали́тися, (напа́дать) напа́дати, (насыпаться) насипа́тися, наси́патися, (о мног.) понава́люватися, понасипа́тися куди́.
• В колодец -ли́лось много земли – у коло́дязь (у крини́цю) навали́лося (наси́палося, напа́дало) бага́то землі́.
Наве́шивать –
1) (сов. наве́сить) –
а) наві́шувати, наві́сити, начі́[е́]плювати, начепи́ти, (о мног. или во мн. местах) понаві́шувати, поначі́[е́]плювати що на що; срв. Наве́шать 1.
• -вать картины на стены – наві́шувати карти́ни на сті́ни.
• -сить дверь – наві́сити (начепи́ти) две́рі. [Тре́ба наві́сити две́рі на за́віски (Сл. Ум.)];
б) (выпускать крышу навесом) наві́шувати, наві́сити, зві́шувати, зві́сити, напуска́ти, напусти́ти, припуска́ти, припусти́ти покрі́влю (дах).
• -сить крышу пошире навесом – пусти́ти дах на ши́рший підшалі́вок, припусти́ти підшалі́вок;
2) (сов. наве́шать) нава́жувати, нава́жити, (о мног. или многим) понава́жувати чого́ (кому́).
• -шал сахару пяти покупателям – понава́жував цу́кру п’ятьо́м покупця́м.
• Наве́шивающийся, прлг. – нависни́й, звисни́й.
Наве́шенный –
1) наві́шений, наче́плений, понаві́шуваний, поначі́[е́]плюваний;
2) наві́шений, зві́шений, напу́щений, припу́щений.
• Наве́шанный – нава́жений, понава́жуваний.
-ться –
1) наві́шуватися, наві́ситися, понаві́шуватися, начі́[е́]плюватися, начепи́тися, поначі́[е́]плюватися; бу́ти наві́шуваним, наві́шеним, понаві́шуваним, начі́[е́]плюваним, наче́пленим, поначі́[е́]плюваним.
• Ставни -тся – віко́нниці наві́шуються (начі́[е́]плюються);
2) наві́шуватися, наві́ситися, зві́шуватися, зві́ситися, напуска́тися, напусти́тися; бу́ти наві́шуваним, наві́шеним, зві́шуваним, зві́шеним, напу́щеним;
3) (нагибаться) нахиля́тися, нахили́тися, звиса́ти, зви́снути, (о мног.) понахиля́тися, позвиса́ти, назвиса́ти.
• Не -вайся на перила – не нахиля́йся (не звиса́й) на по́ручні (диал. на поре́нчата);
4) нава́жуватися, бу́ти нава́жуваним, нава́женим, понава́жуваним.
Нависа́ть, нави́снуть –
1) над чем, куда, на что – нависа́ти, нави́снути, звиса́ти, зви́снути, зависа́ти, зави́снути, (о мног.) понависа́ти, позвиса́ти, позависа́ти над чим, куди́, на що; (наклоняться) нахиля́тися, нахили́тися, похиля́тися, похили́тися куди́, на що. [Воло́сся на ло́ба нависа́є (Сл. Гр.). Ой, час-пора́ до куреня́, бо вже хма́ра нави́сла. (Чуб. V). Ой, зви́сли чо́рні хма́роньки, зви́сли (Чуб. V). Я́к-би спі́льно ті хма́ри прогна́ть, що гу́сто над на́ми зави́сли (Франко). Ве́рби понависа́ли над ста́вом (Тесл.)].
• Скала -ви́сла над морем – ске́ля нави́сла (зви́сла) над мо́рем.
• Стена -ви́сла на улицу – стіна́ похили́лася на ву́лицю.
• Потолок -ви́с к этой стороне – сте́ля зви́сла (зави́сла) з цього́ бо́ку.
• Нависа́ющий – що нависа́є и т. п.; нави́слий, зви́слий, зави́слий.
Нагиба́ться и Нагина́ться, нагну́ться – нагина́тися, гну́тися, нагну́тися, нахиля́тися, хили́тися, нахили́тися, похиля́тися, похили́тися, пригина́тися, пригну́тися, прихиля́тися, прихили́тися, укляка́ти, укля́кнути, (о мног.) понагина́тися, пона[пос]хиля́тися, попригина́тися, поприхиля́тися, повкляка́ти, покля́кнути; бу́ти наги́наним, на́гну́тим, понаги́наним и т. п.; срв. Нагиба́ть. [Аж ве́рби нагина́лись слу́хать ту́ю мо́ву (Шевч.). Гну́лись додо́лу квітки́ Грінч.). Ве́рби понагина́лись над водо́ю (Н.-Лев.). А верболі́з зоста́вся гну́чий, бо нахиля́тися умі́в (Грінч.). Хили́лися густі́ ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Пісня). Верба́ ря́сна похили́лась (Шевч.). Ой, єсть у саду́ крини́ченька но́ва, прихилю́ся та й нап’ю́ся (Пісня). Хрести́ дубо́ві посхиля́лись (Шевч.). Ко́лос позолоті́в набубня́вів, покля́к (Г. Барв.)].
• Нагиба́ющийся – що нагина́ється (гне́ться и т. п.); гну́чий, гинки́й.
• Легко -ющийся – хилки́й; срв. Наги́бчивый. [Хилку́ лози́нку і снігу́р зі́гне (Приказка)].
• Нагну́вшись – нагну́вшись, (нрч.) зги́нці.
Надклоня́ть, -ся, надклони́ть, -ся – на(д)хиля́ти, -ся, на(д)хили́ти, -ся, (о мног.) пона(д)хиля́ти, -ся, похиля́ти, -ся, похили́ти, -ся над чим; бу́ти на(д)хи́ляним, на(д)хи́леним, похи́леним, пона(д)хи́ляним.
• Надклонё́нный – на(д)хи́лений, похи́лений, пона(д)хи́ляний над чим.
Наклоня́ться, наклони́ться –
1) (стр. з.) нахиля́тися, бу́ти нахи́ляним, нахи́леним, понахи́ляним и т. п.; срв. Наклоня́ть;
2) нахиля́тися, хили́тися и (диал.) хиля́тися, нахили́тися, похиля́тися, похили́тися, схиля́тися, схили́тися, перехиля́тися, перехили́тися, нагина́тися, нагну́тися, (о мног.) понахиля́тися, посхиля́тися, поперехиля́тися, понагина́тися до ко́го, до чо́го, в що, над ким, над чим; (к кому, к чему ещё) прихиля́тися, прихили́тися, пригина́тися, пригну́тися, (редко) приклоня́тися, приклони́тися, (о мног.) поприхиля́тися, попригина́тися до ко́го и кому́, до чо́го; (на один бок) нахиля́тися, нахили́тися на оди́н бік, (пров.) перехня́блюватися, перехня́битися (на́бік, на оди́н бік), зверта́тися, зверну́тися, (о мног.) поперехня́блюватися; (в разные стороны) розхиля́тися, розхили́тися (о мног.) порозхиля́тися. [Ві́ти зеле́ні нахиля́ються над хло́пчиком (Грінч.). Володи́мир нахили́всь до його́ по́душки (Крим.). Хилі́теся, густі́ ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Глібів). Дві сму́ги лі́су, що хили́вся наза́д від шале́них по́дмухів хуртови́ни (Олмейрова Примха). Хиля́ється я́вір до я́вора (Яворськ.). Черво́на кали́на похиля́ється (Грінченко III). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Магно́лія до кипари́са струнко́го схиля́ється (Л. Укр.). Схили́вся до чамада́на (над чемоданом) (Крим.). Висо́кі вози́ посхиля́лися на воли́ (Н.-Лев.). Перехили́лася через тин (М. Вовч.). Ю́зя нагну́лася над кни́жкою (Л. Укр.). Ой, дуб до кали́ни прихиля́ється (Пісня). Здорове́нна гру́дка землі́ прошумі́ла над його́ голово́ю; Грицько́ прихили́вся (Мирний). До бі́лих ні́жок приклоня́ється (Чуб. V). Стара́ ха́та вже перехня́билася на́бік (Н.-Лев.). Ха́та зверну́лася (Радом.). Очере́т розхиля́вся: то хтось простува́в до рі́чки (Загірня)].
• Наклоня́сь, Наклони́вшись – нахили́вшись и т. п.; (нрч.) хильце́м, хи́льці, схи́лком, зги́нці, вна́хилку, на́схил(ь). [Хильце́м, хильце́м попід ве́рби (побі́г) (Пісня). Побі́г хи́льці бур’яна́ми та й уті́к (Кам’янеч.). Схи́лком, схи́лком попід ти́нком в зі́ллячко схова́вся (Пісня). Зирк! аж лежи́ть за́яць; тоді́ Петро́ – зги́нці, та тихе́сенько: «Ци́тьте!» (Звин.). Усю́ ніч на́схил проси́діла (Міюс.). На́схиль стіл стої́ть (Червоногр.)].
• Наклони́вшийся – що нахили́вся и т. п., нахи́лений, похи́лений, схи́лений и т. п., похи́лий. [Нахи́лена по́стать (Черкас.). Похи́лені хати́ (Грінч.). Ве́рби сумні́ і похи́лі (Грінч.). Похи́лий барка́н (Коцюб.)].
Накре́нивать и Накреня́ть, накрени́ть – (о судне) нахиля́ти, нахили́ти, перехиля́ти, перехили́ти на́бік, знабо́чувати, знабо́чити, (о мног.) понахиля́ти, поперехиля́ти що; (наклонять на-бок ещё, пров.) перехня́блювати, перехня́бити, (о мног.) поперехня́блювати що.
• Накренё́нный – нахи́лений, перехи́лений, понахи́ляний, поперехи́ляний на́бік; знабо́чений; перехня́блений, поперехня́блюваний.
• -ться – (о судне) нахиля́тися, нахили́тися, перехиля́тися, перехили́тися, пона[попе]рехиля́тися на́бік; знабо́чуватися, знабо́читися; бу́ти нахи́ляним, нахи́леним, понахи́ляним на́бік и т. п.; (наклоняться на-бок ещё, пров.) перехня́блюватися, перехня́битися, поперехня́блюватися; бу́ти перехня́блюваним, перехня́бленим, поперехня́блюваним. [Чо́вен знабо́чився і зачерпну́в води́ (М. Грінч.). В цьому́ стіжку́ до́бра кладь, то й стіжо́к не перехня́бився (Н.-Лев.)].
Нальну́ть, -ся –
1) нагорну́тися, натули́тися, нахили́тися, нали́пнути, -ся, (наласкаться) нала́ститися, нала́щитися до ко́го;
2) нали́пнути, -ся, нав’я́знути, -ся. Срв. Льнуть.
II. Наша́тываться, нашатну́ться –
1) нахи́туватися, нахитну́тися, (наклоняться) нахиля́тися, нахили́тися, (о мног.) понахи́туватися, понахиля́тися на ко́го, на що;
2) натика́тися, наткну́тися на ко́го, на що; см. Натыка́ться 2 (под II. Натыка́ть).
Покрени́ть, -ся – (о судне) нахили́ти, -ся, похили́ти, -ся, налягти́.
Понагну́ть, -ся – нагну́ти, -ся, нахили́ти, -ся (тро́хи); во множ. см. Понагиба́ться.
Понаклони́ть, -ся – нахили́ти, -ся, похили́ти, -ся (тро́хи); срв. Наклони́ть, -ся.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Накренивать, накренить – нахиля́ти, нахили́ти, нахиля́ти, похили́ти, -ся – нахиля́тися, нахили́тися, похиля́тися, -лю́ся, -лишся, похили́тися.
Склоняться, склониться –
1) (нагибаться) схиля́тися, схили́тися, нахиля́тися, нахили́тися, -лю́ся, -лишся;
2) (грам.) відміня́тися, -ня́юся, -ня́єшся.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Наклонять, -нить – нахиля́ти, похиля́ти, на[по]хили́ти, -ся.
Покрениться – скантува́тися, нахили́тися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Лезть
• Глаза на лоб (из-под лба, вон) лезут – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб, з-під лоба) лізуть.
• Ему ничто не лезет в голову (разг.) – йому ніщо не лізе в голову (до голови); його голови ніщо не береться; йому ніщо не йде на думку.
• За словом он в карман не лезет (разг. фам.) – він язика в кишені не ховає; він по слово до кишені не лізе; він по слово до батька не бігає; він по слово далеко не ходить; він слова [ніде] не позичає.
• Из кожи [вон] лезть (перен. разг.) – із шкури лізти (вилазити, рватися, вибиватися, пнутися); [геть] з-під шкури п’ястися (пнутися).
• Куда ты лезешь? – куди ти лізеш (пнешся)?; (згруб.) куди ти пхаєшся (прешся)?
• Лезть в бары, в начальство – пнутися (п’ястися, лізти) в пани, в начальники; на панську лінію гнути; (згруб.) пертися (пхатися, микатися) в пани, в начальство.
• Лезть в (на) глаза – лізти на (в) очі; лізти в вічі; бути настирливим (настирним, уїдливим).
• Лезть в голову – лізти (згруб. пертися) в голову (до голови); хапатися (братися) голови; лізти на думку (на мислі).
• Лезть в драку – лізти в бійку; лізти (сікатися, соватися) з кулаками (з ножем…); (розм.) сіпатися, битися.
• Лезть в чужой карман (перен.) – лізти (залазити) до чужої кишені (калитки, до чужого гаманця).
• Лезть в чью душу, лезть в душу кому – лізти в чию душу, в душу кому; закрадатися до чиєї душі.
• Лезть на рожон (фам.) – лізти (перти) на рожен; лізти на ніж; лізти на роги (в пащу); підставляти (наставляти) свою голову (шию).
• Лезть на стену – лізти (дертися, пнутися) на стіну.
• Не лезет что в горло (в рот) – у горло не йде (не лізе, застряє в горлі) що; у пельку не лізе що.
• Не лезь в чужое дело – не втручайся (не микайся) до чужого діла (в чуже діло, до чужої справи, в чужу справу); Не сунь (не пхай) носа до чужого проса. Пр.
• Не лезь куда не следует – не лізь куди не треба (куди не слід). [Не лізь, куди голова не лізе. Пр.]
• Хоть в петлю лезь (перен. разг.) – хоч у петлю лізь; хоч сам собі зашморг на шию накидай; хоч з мосту (з гори) та в воду; хоч живий (живцем) у яму лізь; хоч вішайся.
• Чтобы рыбки съесть, надо в воду лезть – щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Пр. Не обмочившись, рибки не впіймаєш. Пр. Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче. Пр. Їв би кіт рибу, а в воду не хоче. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. Нікому сама птаха в руки не вскочить. Пр. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш. Пр. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. Пр.
Труд
• Без труда не вынешь (не вытащишь) и рыбку из пруда – без труда нема плода. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. Не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Пр. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. Пр. Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні. Пр.
• Брать, взять, принять на себя труд – брати, узяти на себе труд (клопіт, обов’язок).
• Давать, дать себе труд – завдавати, завдати собі труду (праці); додавати, додати собі клопоту.
• Добытый тяжёлым трудом – здобутий тяжкою працею; тяжко зароблений; загорьований; замозольований; потовий.
• Жить собственным трудом – жити з власної (з своєї) праці.
• Напрасный труд – даремна (марна) праця; шкода праці.
• Не дать себе труда – не потурбуватися (не подбати), щоб…; не дати собі труду.
• С большим трудом – на превелику силу; надсилу-насилу; сила-в-силу; (іноді) з великою (з тяжкою) бідою.
• С трудом – насилу (усилу, через силу); (за)ледве; (іноді) з бідою.
• Только в труде счастье везде – тільки праця дає щастя. Пр.
• Труд человека кормит, а лень портит – праця чоловіка годує, а лінь марнує. Пр. Праця людину підносить, а лінощі псують. Пр. Праця — людині окраса, а ледарство — ганьба. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Нахиля́ти, нахили́ти –
1) наклонять, наклонить;
2) склонять, склонить (кого к чему); нахиля́тися, нахили́тися – склоняться, склониться к чему.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Нахили́ти, -ся. См. Нахиляти, -ся.
Нахиля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. нахили́тися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Наклоняться, наклониться. От нахилився, а він взяв мене за бороду. Рудч. Ск. І. 117.
2) Склоняться, склониться (къ чему).

Запропонуйте свій переклад