Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 21 статтю
Запропонувати свій переклад для «спокутувати»
Шукати «спокутувати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вина́ – вина́ (малоупотр.), прови́на, прови́нність (р. -ности), (ум.) прови́нонька, просту́пок (р. -пку), причи́на. [Проща́йте лю́дям прови́ни їх. За прови́нності кара́ють].
Взводить, взвести на кого-л. вину́ – зверта́ти, зверну́ти на ко́го.
Вменять, вменить (ставить, поставить) кому-л. в вину́ что – привиня́ти, привини́ти кому́ що, ста́вити, поста́вити за прови́ну кому́ що.
Искупать вину́ – поку́тувати, споку́тувати (свою́ прови́ну).
Сознаться в вине́ – повини́тися, призна́тися до вини́. [Коли́ нашко́дила, то й повини́ся].
Чувствовать за собою вину́ перед кем-л. – почува́тися до вини́ супроти ко́го.
Без вины́ – безви́нно, безневи́нно. [Безневи́нно в’ї́лися в ме́не (Кониськ.)];
2) причи́на.

По чьей вине́ – з чиє́ї причи́ни.
По моей вине́ это произошло – з моє́ї причи́ни це ста́лося.
По своей вине́ – самохі́ть. [Самохі́ть по́їзд утеря́ли – що-б було поспіши́тися].
Быть, послужить вино́ю чего – спричиня́тися, спричини́тися чому́ и до чо́го, привини́тися до чо́го. [Сама́ спричини́лася свої́й сме́рті].
Грех
1) гріх (
р. гріха́), (детск. грі́шка); вина́, прови́на.
Смертный грех – смерте́льний гріх, гріх непроще́нний.
В греха́х – грі́шно. [Грі́шно живе́].
Вводить в грех – на гріх (до гріха́) призво́дити.
Совершить грех, взять грех на душу – гріха́ вкуси́ти.
Искупать грех – поку́тувати (гріх).
Загладить грех – покри́ти гріх, скупи́тися гріха́, споку́тувати (гріх).
Отпустить грехи́ кому – розгріши́ти кого́.
Не получивший разрешения от греха́ – нерозгрі́шений.
Грех да беда на кого не живёт – без гріха́ та без ли́ха не проживе́ш.
На грех мастера нет – на гріх не спасе́шся.
Есть тот грех – ні́де (нема́ де) гріха́ потаї́ти.
С грехо́м пополам – так-сяк, через верхи́. [Через верхи́ зроби́ла, аби збу́тись];
2) ва́да, ґанч[дж] (
р. -ч[дж]и);
3) по́милка (
мн. помилки́), гріх [Це мій гріх – не догле́дів та й помили́вся], о́гріх.
Епитимия́ – поку́та.
Нести -мию́ за что – поку́тувати що, сов. споку́тувати, відпоку́тувати. [Поку́тувати гріхи́].
Наложить -мию́ – наки́нути поку́ту на ко́го, завда́ти поку́ту кому́.
Загла́живать, загла́дить – загла́джувати, загла́дити, затира́ти, зате́рти що.
-вать следы – затира́ти (зате́рти) сліди́.
-ть грех, вину – загла́джувати, загла́дити, покрива́ти, покри́ти, поку́тувати, споку́тувати гріх, прови́ну. [Ду́має божбо́ю кри́вду загла́дити. Коли-небу́дь він схамене́ться і покри́є свій гріх (Квітка)].
-дить (вознаградить) причинённый вред – відшкодува́ти що кому́.
-вать утюгом – запрасо́вувати, запрасува́ти.
Загла́женный – загла́джений, зате́ртий; запрасо́ваний.
I. Искупа́ть, -пля́ть, искупи́ть
1) (
приобретать куплею) скупо́вувати, скупи́ти, закупо́вувати, закупи́ти що, (о мн.) пос[поза]купо́вувати що, (всё необход.) скупля́тися, скупи́тися, обкупля́тися, обкупи́тися з чим. [Був на база́рі, позакупо́вував усе́ (Звин.)];
2) (
выкупать) викупа́ти, викупля́ти, ви́купити, відкупа́ти, відкупля́ти, відкупи́ти кого́, що з чо́го, від чо́го, (о мн.) пови[повід]купля́ти; см. Выкупа́ть. [Я не сві́точ, не Месі́я, їх від згу́би не відку́плю (Франко)];
3) (
заглаживать поступок) ви[від]купля́ти, ви́[від]купи́ти що, (раскаянием, делом) (с)поку́тувати, сов. спокутува́ти (реже споку́тати), відпокуто́вувати и відпоку́тувати, сов. відпокутува́ти що, за що, чим. [Нема́ на тобі́ вини́, – ти ви́купив її́ (Мирн.). П’ятна́дцять год бу́ду сей гріх відпокуто́вувати (Квітка). Єсть учи́нки, яки́х нічи́м не одкупи́ти, ні спокутува́ти й за які́ опроще́ння не мо́же бу́ти (Єфр.). Посла́в тебе́ на те, щоб да́вній бра́тів гріх споку́тувать і зми́ти (М. Рильськ.). Щоб споку́тати як-не́будь своє́ лиході́йство, Гриць, прибі́гши додо́му, одра́зу підско́чив до дриві́тні та й дава́й руба́ти дро́ва (Яворн.)].
Искуплё́нный – (приобретенный) с[за]ку́плений; ви́куплений, відку́плений, споку́туваний и споку́таний.
-ться
1) с[за]купо́вуватися, с[за]купи́тися, бу́ти с[за]ку́пленим
2) викупа́тися, викупля́тися, ви́купитися, бу́ти вику́пленим з чо́го;
3) ви[від]купля́тися, ви́[від]купи́тися, (с)поку́туватися,
сов. спокутува́тися и споку́татися.
Исстрада́ть что – перестра́ждати, ви́страждати що; (искупить страданием) спокутува́ти (споку́тати) стражда́нням що.
Отбыва́ть, отбы́ть
1) (
работу, повинность) відбува́ти, відбу́ти що (пови́нності, відбу́тки). [Відбува́ти військо́ву́ слу́жбу. Відбу́в па́нщину]; (исполнять) справля́ти, спра́вити що. [Спра́вив свою́ робо́ту і пішо́в].
-ва́ть наказание – відбува́ти (сов. відбу́ти) ка́ру; (эпитимию) поку́тувати, споку́тувати;
2) від’їзди́ти
и від’їжджа́ти, від’ї́хати. [Полпре́д від’ї́хав до Ло́ндону]. См. Уе́хать;
3)
от чего, что, см. Уклоня́ться, Отлы́нивать, Отде́лываться.
Два раза молоду не быть, а смерти не отбы́ть – дві́чі молоди́м не бу́ти, а сме́рти не збу́ти(ся).
-ва́ть чем – відбува́тися чим.
Ложью не -дешь – брехне́ю не відбу́дешся.
Отбы́тый – відбу́тий, спра́влений.
Отбы́вший – вибу́лий.
-ться – відбува́тися, відбу́тися.
Покая́ние – (раскаяние) ка́яння, каяття́, покая́ння; (искупление) поку́та, споку́та.
Где грех там и -ние – де гріх, там і поку́та.
Всё победит искреннее -ние – все перемо́же щи́ре каяття́.
Поступить в монастырь на -ние – піти́ в манасти́р на поку́ту.
Отпусти душу на -ние – пусти́ ду́шу на покая́ння.
Искупать -ниемспоку́тувати, відпоку́тувати. [Споку́тував гріхи́ свої́].
Проще́ние – проще́ння, опроще́ння, дарува́ння, (извинение) ви́бачення, проба́чення, (отпущение) відпу́щення. [Всім проща́й і проще́ння досту́пиш (Франко). Чи вже-ж то вина́ така́, що нема́ їй опроще́ння до ві́ку (Мирн.). Єсть учи́нки, яки́х нічи́м ні одкупи́ти, ні споку́тувати і за які́ опроще́ння не мо́же бу́ти (Єфр.)].
Просить, попросить -ния у кого – проси́ти (проха́ти), попроси́ти (попроха́ти) проще́ння (опроще́ння, проба́чення) в ко́го, перепро́шувати, перепроси́ти кого́, перепро́хувати, перепроха́ти кого́. [Тоді́ він, попроси́вши проще́ння у своє́ї пе́ршої жі́нки, прися́г на́ново буть чолові́ком (Рудч.). Взяв ба́тька, попроси́в у йо́го опроще́ння і став корми́ти до сме́рти (Грінч.). Поча́в проси́ти в не́ї проба́чення (Н.-Лев.). Неха́й він при всіх нас перепро́сить тебе́ (Кониськ.)].
-ние грехов – проще́ння гріхі́в и гріха́м, від гріхі́в. [Там ми сповіда́лись, і пан-оте́ць проще́ння дав гріха́м (Грінч.). Освідча́ю тобі́ проще́ння від усі́х гріхі́в (Грінч.)].
Которому нет -ния – непроще́нний. [Щоб не ста́ти непроще́нними злочи́нцями перед рі́дним кра́єм (Єфр.). Бода́й той непроще́нний був, хто ви́думав таку́ нелю́дяну нау́ку (Свидн.)].

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вина – провина; провинність. Взводить, взваливать вину на кого – звертати на кого. Вменять, ставить кому в вину – привинювати кому що; ставити за провину кому що. Искупать вину – покутувати, спокутувати провину. Сознаться в вине – повинитися; признатися до вини. Чувствовать за собою вину перед кем – почуватися до вини проти кого. Без вины – безвинно; безневинно. По (чьей) вине – з (чиєї) вини, причини. По своей вине – самохіть. Быть, послужить виною чего – спричинятися, спричинитися чому і до чого; привинитися до чого.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вводить
• Вводить, ввести в грех
– доводити, довести до гріха; на гріх підводити, підвести; на гріх (до гріха) призводити, призвести.
• Вводить, ввести в заблуждение кого
– уводити, ввести в оману кого; навівати, навіяти помилку кому; збивати, збити на помилку кого; (давн.) омиляти, омилити кого. [Чого плачеш, моя мила? Мене доля омилила. Сл. Гр.]
• Вводить, ввести в обман кого
– уводити, ввести в обман (в оману) кого; дурити, одурити (обдурювати, обдурити, піддурювати, піддурити, підманювати, підманити) кого; туманити, затуманити (отуманювати, отуманити) кого; (образн.) підвезти воза кому.
• Вводить, ввести в ошибку
– уводити, ввести в помилку; призводити, призвести до помилки.
• Вводить, ввести в расходы кого
– доводити, довести (призводити, призвести) до втрат (до втрати, до видатків) кого.
• Вводить, ввести в соблазн кого
– уводити, ввести, привести (призводити, призвести) до спокуси кого; спокутувати, спокусити кого; знаджувати, знадити кого.
• Вводить, ввести в строй
(произв.) – уводити, ввести до ладу.
• Вводить, ввести в стыд кого
– сорому (стида) завдавати, завдати кому; засоромлювати, засоромити кого. [Дівчино моя, чи ж ти там бувала, Що ти мені молодому стида завдавала? Сл. Гр.]
• Вводить, ввести в убыток
– доводити, довести до втрати (до шкоди); призводити, призвести до збитків (до втрати).
Вина
• Без вины
– без вини; без(не)винно.
• Быть виной чего
– бути винним чому, чого; бути причиною чому, чого; завинити в чому; спричинитися чому, до чого.
• Взводить, взвести, валить, свалить вину на кого-либо
– звертати, звернути на кого; прикидати, прикинути вину (провину, причину) кому; скидати, скинути (накидати, накинути, складати, скласти) вину (провину) на кого; покладати, покласти вину (провину) на кого. [Всю провину за сподіяне на Захара покладають. Гордієнко.]
• Вменять, вменить, ставить, поставить кому-либо в вину что
– ставити, поставити за вину (провину) кому що; привиняти, привинити кому що; обвинувачувати, обвинуватити (звинувачувати, звинуватити) кого за що, в чому.
• Загладить чью вину
– загладити (виправити) чию провину (вину).
• Искупать, искупить вину
– покутувати, спокутувати вину (провину).
• Он (она…) всему виной
– він (вона…) усьому виною, причиною (причина) усього лиха.
• По моей (по его…) вине
– з моєї (з його…) вини (провини, причини); через мене (через нього…). [З чиєї причини сталася ця катастрофа? Прус.]
• По своей вине
– з своєї (з власної) вини (провини, причини); самохіть.
• Прощать вину кому
– дарувати (прощати) провину (вину) кому.
• Сознаться в вине
– повинитися; признатися у провині (до вини); визнати вину.
• Чувствовать за собой вину
– почувати (відчувати) себе винним; почувати (відчувати) свою провину (вину) проти кого, перед ким; (зах.) почуватися до вини проти кого.
• Я (он…) этому виной
– я (він…) цьому винний (виною, причиною); я (він…) причиною (причина) цьому (цього); тут моя (його…) провина (вина).
Грех
• Без греха века не проживёшь
– чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр.
• Брать, взять, принимать, принять на себя грех
(разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину.
• Вводить в грех кого
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Взводить, взвести грех на кого
– класти, покладати, покласти гріх на кого.
• Грех да беда на кого не живёт
– гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грехи любезны доводят до бездны
– що тіло любить, теє душу губить. Пр.
• Долго ли до греха
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Есть такой грех
(разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти.
• За ним водится этот грех
– він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це.
• Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех
– покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх.
• Как на грех
– як (мов) на біду (на нещастя).
• Мой грех
– мій гріх; моя вина (провина, причина).
• Не грех ему и отдохнуть
(разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити.
• Не получивший разрешения от греха
– нерозгрішений.
• От греха не уйдёшь
– від гріха не втечеш; на гріх не спасешся.
• Отпустить грехи кому
– розгрішити кого.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают
– рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр.
• С грехом пополам сделал что
– сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що.
• Совершить грех, взять грех на душу
– учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити.
• Сознаваться в грехах
– визнавати (признати) свої гріхи.
• Утаивать грех на исповеди
(религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити.
• Что (нечего) греха таить
(разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.
Искупать
• Искупать, искупить вину
– покутувати, спокутувати провину (рідше вину).
• Искупить грех раскаянием
(устар.) – відпокутувати (спокутувати) гріх. [Маруся… подалася у черниці, щоб гріх одпокутувати. Барвінок.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Споку́тувати, -туюискупать.
Споку́тувати прови́ну – искупать вину.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Искупать, -пить (вину) – поку́тувати, споку́тувати.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

споку́тувати, -тую, -туєш, -тує

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Му́сіти, -шу, -сиш, гл. = Мусити. О. Порфирій мусів навідатись до о. благочинного. Левиц. Мусіла свій гріх у церкві спокутувати. Левиц.
Споку́тувати, -тую, -єш, гл. — гріх. Искупить грѣхъ. Гріхи спокутувати. Ном. А ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. Шевч.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Искупа́ть, искупи́ть, ся = 1. викупа́ти, викупля́ти, відкупля́ти, ви́купити, відкупи́ти, ся. — Викупа́ти з неволї. — Тягли вже в буцегарню, та по дорозї відкупив ся. 2. покутува́ти, спокутува́ти, відпокутува́ти. — Заховаюсь, дитя моє, сама під водою, а ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. К. Ш. — Я свою кару ще перед гріхом відпокутувала. Фр. — Не сьвятий, щоб не зогрішив, не чорт, щоб не спокутував. н. пр. — То я той гріх то сяк то так спокутувать мушу. К. З. о Ю. Р. 3. закупля́ти, закупи́ти, поскупля́ти, поскупо́вувати. — Усе поскуповав, що треба. 4. ви́купати, скупа́ти, покупа́ти, ся. — Гарно викупав ся у річцї.
Пока́яться = пока́яти ся, спокутува́ти. — Покайте ся, образ Божий багном не сквернїте. К. Ш. — Не сьвятий, щоб не согрішив, не чорт, щоб не спокутував. н. пр. — Я сей гріх спокутувала. Ч. К.

Запропонуйте свій переклад