Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед головних російських слів
Запропонувати свій переклад для «вот»
Шукати «вот» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вот – от, он, ось, ото́, оце́, ож. [От тобі́ й гро́ші. Та он вони́. Ото́ (оце́) ди́во! Ож піди́ та подиви́сь].
• Вот же – ото́-ж.
• А вот же! – ба! [А не зро́биш цього́? Ба зроблю́!] Да вот, да вот же (= да даже) – ба. [Ба на́віть і тепе́р почува́ю таки́й са́ме біль. Хоч він собі́ і сиро́та, та ба і отці́вський син не бу́де таки́й (Квітка)].
• Вот что – ось що.
• Как вот, как вот уже – аж, аж ось, аж от. [Лечу́, дивлю́ся, аж світа́є (Шевч.). Аж ось настає́ го́лод].
• А вот же – так же-ж, от же-ж. [От же-ж не дам].
• Вот уж – аж ось. [Аж ось коли́. Аж ось куди́].
• Вот так – ото́. [Ото́ рота́та! – на все село́].
• Вот ещё! ну вот ещё! – ото́! ат! ет! [Про́ти но́чи не помина́й його́. – Ат! ви́гадки! Ото – чи не вважа́тиму, що там пле́ще яки́йсь бла́зень-дітва́к (Крим.). Ет, ще ви́гадав ї́хати: і пі́шки ді́йдемо].
• Вот как! – овва́! ось як! он як! [Овва́! чи не бага́то бере́ш на се́бе? Он як на́ші пішли́ вго́ру!].
• Вот и всё – та і вже, та й по всьо́му. [Не хо́чу цього́ роби́ти, та і вже].
• Вот то-то и есть – а то-ж-то, ото́ж-то й воно́. [Ми не то́ю доро́гою пої́хали. – А то-ж-то, що не тою].
• Вот как будто – от-би то. [От-би то й поле́гшало тро́хи вчо́ра, а сього́дні знов гі́рше].
• Вот потому, поэтому – ото́-ж, тим-то.
• Вот-вот – ось-ось, от-от, зато́го, да́лі-да́лі, туй-туй, туж-туж, як-не, не ви́дко як, ті́льки не ви́дно. [Пи́ка гладка́, як не лу́сне. Шви́дче з обі́дом, бо ба́тько не ви́дно як приї́дуть].
• Вот именно – ато́ж.
• Вот и всё – та й го́ді, та й квит.
• Вот где, вот здесь – о́нде, о́сьде, о́сьденьки, о́сьдечки, аж о́нде, аж о́сьде, оту́т, оту́теньки, оту́течки.
• Вот-там – ота́м, онта́м, о(н)та́меньки, о(н)та́мечки.
• Вот-сюда – осюди́.
• Вот-куда – о́нкуди.
• Вот-туда – отуди́.
• Вот-теперь – отепе́р, отепе́реньки.
• Вот-когда – аж ось [от] коли́.
• Вот-тогда́ – отоді́.
• Вот каким, вот таким образом, вот так то – ось-як, ось-так, отта́к, та́кеньки, ота́кеньки, ота́кечки, та́к-таки.
• Вот како́й – оттаки́й, отаки́й.
• Вот этот – отце́й, оце́й.
• Вот это – оце́, (отсе́), осе́, ото́, ото́ж. [Ото́-ж та́я дівчино́нька].
• Вот тот – отто́й, ото́й, то́й-то. Вот те и на! вот так история! – от тобі́ й ма́єш! От так шту́ка! Оттака́ лови́сь!
Бы́вший – коли́шній, бу́лий, давні́ший. [Дочка́ коли́шнього крепака́. Бу́лий інспе́ктор. Шевче́нківський бульва́р, давні́ший Бі́біковський]; (состоявшийся) одбу́тий; (прошедший) мину́лий.
• Давно когда-то бы́вший – давноколи́шній, давноодбу́тий.
• Вот тогда-то бы́вший – отоді́шній.
• Ранее бы́вший – попере́дній, передні́ший.
Всё – все, усе́ (усилительно все́ньке), вся́чина. [Все́ньке добро́ на́ше згорі́ло. Так і в уся́чині (Тесл.) = так и во всём].
• Всё решительно, совершенно всё – геть усе́, чи́сто все, геть чи́сто все, все до кри́хти, дочиста́, усі́сіньке.
• Свалить всё вместе – га́музом скла́сти. [Склав усе́ га́музом, а воно́ й поплями́лося].
• Всё в совокупности – все гурто́м, все загало́м.
• Больше всего́ – над усе́, більш за все, (мучит.) найгі́рше. [Це й му́чить найгі́рше].
• Вот и всё, да и всё тут – та й го́ді, та й край, та й ре́шта.
• Обо всём – про все, за все.
• Без всего́ – без нічо́го. [Пішо́в з до́му без нічо́го].
• Всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки́, проте́, а проте́, в тім, а в тім, все-ж, а все-ж.
• Только и всего́ (= да и конец) – та й по всьо́му.
• Всё только – все. [Зіма́ бі́ла, та не їсть сні́гу, а все сі́но].
• Всё (для обознач. продолжительн. действия) – все, одно́. [Вона́ все хо́дить, з уст ні па́ри (Шевч.). Був собі́ купе́ць, він усе́ ї́здив мо́рем]. См. Весь и Всегда́.
Вско́ре – незаба́ром, уско́рості (Звин.), незадо́вго, невзаба́рі, неба́вом, неба́вки, незаба́вки, незаба́вом, (вот-вот) зато́го, (редко) ускора́х.
Где – де, (зап.) где.
• Где бы – де-б.
• Где бы ни – хоч де.
• Где бы то – де-б то.
• Где бы то ни было – аби́-де; (вульг.) бу́длі-де.
• Где в другом месте – де-и́нде.
• Кое-где – де-де́, де-не-де́, десь-не-десь, поде́куди, де́куди.
• Где же – де-ж, де то.
• Где-нибудь – де-будь, де-не́будь, десь, аби́-де, бу́длі-де.
• Где попало – аби́-де, (шутл.) на трапку́.
• Где-то – десь, де десь, десь-и́нде, де́-то.
• Где угодно – де хоч, де хотя́, (где бы ни) хоч де.
• Вон где – он-он-о́.
• Вот где – о́сь-де, о́т-де, о́н-де, о́сьдечки, о́сьденьки, аж-о́сь, аж-о́т, аж о́тде, аж-ого́сь, аж-о́сьдечки, аж-о́сьденьки.
• Да где уж – та ба!
• Где уж тебе – куди́ тобі́!
• Ну, где таки! – де вже! де то вже таки́!
• Где уж! где там! – де там! деж пак! де в бі́са! де в ка́та!
• Где ни – десь, де́ся. [Де́ся взя́лася із мо́ря си́ня хви́ля].
Глу́пость –
1) неро́зум, дурни́й ро́зум, недоу́мство, дур (р. ду́ру), ду́рість (р. -рости), ду́рощі (р. -щів), дурува́ння. [З вели́кого ро́зуму у дур захо́дить. Не бо́же кара́ння, а своє́ дурува́ння].
• По глу́пости – з дурно́го ро́зуму. Делать глу́пости, см. Глупи́ть;
2) (мелочь, пустяк) дурни́ця. [Що там, вре́шті, сон? Дурни́ця (Коцюб.)]. Вот глу́пости! – дурни́ця!
Грома́дный – величе́нний, величе́зний, здорове́нний, здорове́зний, здорове́цький, прездоро́вий, превелике́[о́]нний. [З превелико́нною ли́синою (Квітка)].
• Во(т)-какой грома́дный – оттакеле́зний, оттакеле́цький.
Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями].
• Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та!
• Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та!
• Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів).
• По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом].
• По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)].
• По этому де́лу – в цій спра́ві.
• По дела́м службы – в спра́вах службо́вих.
• Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти.
• Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти.
• Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.).
• Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше].
• Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка].
• Ясное де́ло – види́ма річ.
• Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько?
• Де́ло житейское – світова́ річ.
• Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що.
• Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла].
• Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться.
• Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ.
• В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться?
• Де́ло вот в чём – річ ось яка́.
• В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́].
• Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́].
• То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!].
• Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад.
• Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла.
• Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде.
• Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься.
• Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким).
• Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї.
• Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю.
• Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що.
• Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж?
• А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре?
• Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́.
• Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла.
• Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать.
• То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)].
• В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва?
• В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности.
• На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці.
• Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в].
• Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву).
• Военное де́ло – військова́ спра́ва.
• Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ.
• Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик).
Де́ньги – гро́ші, гріш (р. гроша́), (средства) кошт, (шутл.) купи́ло, плати́ло, побрязкачі́.
• Большие де́ньги – вели́кі гро́ші, вели́кий гріш, вели́кі ко́шти; (деньжищи) грошва́; (деньжонки) грошеня́та, гро́шики. [З гроши́ма куди схо́чеш – доско́чиш. З грі́шми ле́гше жи́ти на сві́ті. Пропа́ли усі́ ко́шти грома́дські – рублі́в мо́же 400 – 500, а як на ті часи́ і для таки́х люде́й незамо́жних, – то то був гріш не аби́-який (Доман.). Усе́ село́ переві́шай – тако́ї грошви́ не збере́ш. Та вже чим хоч, а тільки зведи́ її́ – я ко́шту не пожалі́ю (Квітка). Хи́тро-му́дро і невели́ким ко́штом (Котл.) = не за большие де́ньги. Чом не ку́пиш? – Бо купи́ла не ма́ю. Плати́ти тре́ба, а плати́ла ні́де взя́ти (Конис.). Аби були́ побрязкачі́ (побренькачі́), то бу́дуть і послухачі́ (Ном.)].
• Де́ньги медные, серебряные – мід(н)яки́, срібняки́, срі́бні.
• Мелкие де́ньги – дрібняки́.
• Наличные де́ньги – гото́ві гро́ші, готі́вка, (редко) готови́зна, готови́к.
• Кормовые де́ньги – харчове́, харчові́ гро́ші.
• Прогонные де́ньги – прого́ни.
• Де́ньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні́ гро́ші, ле́гкий гріш.
• Обратить в де́ньги – поверну́ти в гро́ші, згроши́ти. [Як ї́хатимуть уже відсі́ль на Кавка́з на житло́, то сей садо́к згроша́ть].
• За де́ньги – за гро́ші, запла́тно.
• Без де́нег – беззапла́тно, за ду́рно, за так гро́ші (гро́шей), за спаси́бі.
• Недостаток в деньга́х – суту́жно на гро́ші, грошова́ скру́та.
• Де́нег нет (шутл.) – на гро́ші су́хо, в кеше́ні гуде́, в кеше́ні ві́три́ ві́ють (дю́дя свисти́ть).
• Вот уже и нет де́нег – от і по гро́шах.
• Быть при деньга́х – ма́ти гро́ші.
• Не имеющий де́нег (шутл.) – безгрі́шний. [Ми зо́всім безгрі́шні: ні гріхі́в, ні гро́шей не ма́ємо].
• Де́нег куры не клюют – гро́шей до сму́тку, до бі́са, до чо́рта.
• Любящий де́ньги – грошолю́бний, грошолю́б.
До́лгий – до́вгий, (ум. довге́нький, довге́сенький; ув. довже́нний, довжеле́зний, довже́зний). [До́вгі літа́. Не за до́вгий час це й ста́лося].
• Довольно до́лгое время – чима́лий час. [Чима́лий час сиді́ли ми там – бі́льше мі́сяця (М. Вовч.)].
• Более до́лгий – до́вший, ум. до́вшенький.
• Довольно до́лгий – довге́нький, по́довгий.
• Отложить в до́лгий ящик – одсу́нути на бе́зрік.
• Вот и вся не до́лга – оце́ й усе́, оце́ й по всьо́му.
• Ехать на до́лгих – ї́хати ти́ми са́мими кі́ньми, ї́хати не міня́ючи ко́ней.
• До́лго – до́вго (ум. довге́нько; ув. довг[ж]е́нно), до́вгий час.
• До́льше – до́вше, до́вшенько.
• Так до́лго – так до́вго, такі́ віки́.
• Как бы до́лго ни – хоч-би як до́вго.
• До́лго ли, коротко ли – чи до́вго, чи не до́вго.
• Приказал до́лго жить – каза́в до́вго жи́ти, зійшо́в з цього́ сві́ту.
Доро́га –
1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́].
• Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця).
• Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га.
• Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях.
• Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія.
• Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.).
• Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га.
• Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).].
• Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з].
• Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну).
• Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях.
• Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях.
• Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де].
• Д. ухабистая – вибо́їста путь.
• Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к.
• Д. забитая снегом – забивна́ путь.
• Д. с колотью – грудна́ путь.
• Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях.
• Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́.
• Боковые части доро́ги – обо́чини.
• Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́].
• Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя.
• Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю?
• Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю.
• Той доро́гой – тудо́ю.
• По доро́ге – по руці́; в завороті́.
• Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́.
• Живущий за дорого́й – задоро́жній;
2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́).
• Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)].
• Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь.
• Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне].
• Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли].
• Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги!
• Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)].
• Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́].
• Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в!
Доходи́ть, дойти́ –
1) до чего, до кого – дохо́дити, (-джу), дійти́ до чо́го, до ко́го. [Дохо́дить до лиси́ччиної ха́тки. Листи́ до нас не дохо́дять. Дійшо́в до лі́су, до мі́ста, до рі́чки]; перен. -ди́ть до отчаяния, изнеможения, безумия, наглости – дохо́дити до ро́зпачу (о́дчаю), знемо́ги, божеві́лля, зухва́льства (наха́бства);
2) (случаться) дохо́дити, дійти́ до чо́го (напр., до бі́йки, до сва́рки) и дохо́дитися, дійти́ся до чо́го. [До пога́ного в нас дохо́диться. Дійшло́ся до то́го, що не сте́рпіла вона́ знуща́ння і поки́нула чолові́ка].
• Если уж до того дело дойдё́т – як до чо́го ді́йдеться, як до чо́го ряд ді́йде;
3) (достигать, узнавать) дохо́дити, дійти́ чого́. [Дохо́димо вершкі́в Короле́нкового оптимі́зму (Єфр.). Він усього́ дохо́дить сахоту́жки (собствен. усилиями)].
• -ди́ть до правды – дохо́дити пра́вди;
4) (созревать) дохо́дити, дійти́. [Жита́ дохо́дять];
5) дойти́ кого-н. чем (доконать) – докона́ти кого́ чим, -дёт и до тебя очередь – ді́йдеться і твій ряд, ді́йде й до те́бе ряд (черга́).
• -ти́ до крайности – дійти́(ся) до скру́ти.
• Мы -шли́ до крайней бедности – зли́дні нас обсі́ли.
• -ходи́ть, дойти́ до сведения кого – дохо́дити (дійти́) до чиє́го ві́дому, дохо́дитися, дійти́ся до ко́го. [До царя́ те дійшло́сь].
• Это -шло до моего сведения – це дійшло́сь до ме́не.
• Дойти́ вестям, безл. – дійти́ся, перечу́тися. [Дійшло́ся до ба́тька, що не шану́ється син його́, пу́сто йде. Перечу́лося в нас про Ва́рку, що живе́ га́рно]. Вот до чего мы дошли́! – ось до чо́го дійшли́сь ми!
Загво́здка –
1) (действие) загво́жджування, загвозді́ння, забива́ння (забиття́) гві́здям;
2) (предмет) за́гвіздка;
3) (тумак) стуса́н (-на́), духопе́лик;
4) прити́чина.
• Вот в чём -ка – о́т де прити́чина.
Зарожда́тель, -ница, Заро́дник, -ница чего – зарі́дник, -ниця чого́, (переносно) призві́дник, -ниця до чо́го.
• Вот -чик всех бед – ось призві́дник до всьо́го лихо́го.
Затрудня́ть, затрудни́ть –
1) (делать более трудным, препятствовать) утрудня́ти, утрудни́ти що кому́, перешкоджа́ти, перешко́дити, заваджа́ти, зава́дити кому́ в чо́му, става́ти, ста́ти на перешко́ді (на зава́ді, на перепо́ні) кому́ до чо́го, не́путити кому́ в чо́му.
• Это обстоятельство -ня́ет исполнение нашей цели – ця обста́вина утрудня́є ви́кона́ння на́шої мети́, перешкоджа́є (заваджа́є) нам ви́конати на́шу мету́, стає́ на перешко́ді (на зава́ді, на перепо́ні) до на́шої мети.
• Недостаток памяти -ня́ет учение – брак па́м’яти (непа́м’ятливість) утрудня́є нау́ку, не́путить в нау́ці.
• Это тесное пространство -ня́ло движение нашей армии – цей обме́жений про́стір става́в на зава́ді ру́хові на́шої а́рмії;
2) (мешать кому, обременять кого) заваджа́ти, зава́дити кому́, труди́ти, потруди́ти, обтя́жувати, обтяжи́ти кого́, (диал.) застужа́ти кого́; (беспокоить) клопота́ти, поклопота́ти кого́ чим, завдава́ти, завда́ти кло́поту кому́.
• Это меня нисколько не -ни́т – це мене́ нія́к не потру́дить, не обтя́жить, це не завда́сть мені́ жа́дного кло́поту.
• Если это не очень -нит вас – якщо це не ду́же вас обтяжи́ть, якщо це не завда́сть вам вели́кого кло́поту.
• Меня -ня́ет (смущает) вот что – ось що мене́ спиня́є (перепиня́є, клопо́че).
• Затруднё́нный – утру́днений; потру́джений, обтя́жений, поклопо́таний.
• -ное дыхание – сти́снене ди́хання, сти́снений ві́ддих.
Здесь – тут, ту́та, ту́тки, ту́тка, ту́течки[а], ту́те[о]ньки[а], ось, (диалект.: гес(ь), адде́, гев, ге́вка, ге́вси, геде́). [Я, ось, ка́же, тут літ до семи́десяти живу́ та цих пісе́нь не чув ту́тоньки (Мартин.). – «Чи всі ви ту́та?» – кли́че ма́ти (Шевч.). Я ба́чу, що ту́та до́бре обмили́всь (Греб.). Ви вже пе́вне дові́дались, чого́ стою́ я ту́та? (Куліш). Ду́шно мені́ ту́течки (Н.-Лев.). З то́го ча́су й жив ту́теньки (Свидн.)].
• Вот здесь – оту́т, оту́течки, ось-о́сь, осьосьо́, о́сьде, о́сьдечки, осьде-о́, ге́сде, гесде-о́, ось-ту́т.
• Вот здесь вот – отут-о́, осьде-о́.
• Здесь же – ту́т-таки, тут са́мо.
Злонра́вие – лиха́ вда́ча, злі (лихі́, непутя́щі) но́рови, недо́брі зви́ча́ї, непуття́, лихо́та.
• Вот -вия достойные плоды – ось гі́дний плід звича́їв непутя́щих! так от що злі́ї но́рови сплоди́ли! (Крик.).
Зна́чить –
1) (означать) зна́чити, визнача́ти, означа́ти. [Що зна́чить сло́во «лаху́дра»? (Крим.). Що воно́ означа́, неха́й письме́нні розберу́ть (Сторож.)].
• Что бы это -чило, что это -чит? – що це (воно́) зна́чить, визнача́є? що воно́ (це) за знак? [Не зна́ю, що це за знак? (Звин.). Що воно́ за знак, що твоя́ дочка́ приїзди́ла в го́сті? (Рудч.)] Это -чит, что… – це зна́чить, визнача́є, що; це знак, що.
• Это ничего не -чит – це нічо́го не означа́є, не зна́чить.
• Вот что -чит быть неосторожным – ось що зна́чить бу́ти необере́жним.
• Что -чит по украински это немецкое слово – що зна́чить украї́нською мо́вою це німе́цьке сло́во;
2) (иметь вес, значение) ва́жити, зна́чити, ма́ти вагу́, си́лу. [Що він на своє́му господа́рстві ва́жить? (Г. Барв.). Поду́майте, що́ Кипр для ту́рків зна́чить. Він бі́льше ва́жить в ту́рчина, ніж Ро́дос (Куліш)].
• Это много -чит – це бага́то ва́жить.
• Ничего не -чит – нічо́го не ва́жить.
• Эти факты много -чат – ці фа́кти бага́то ва́жать.
• Ничего не зна́чит (пустяки) – дарма́, байдуже́. [Мо́же то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)].
• Это для меня ровно ничего не -чит – це для ме́не (а)нічогі́сінько не ва́жить;
3) Зна́чит (следовательно) – о́тже, зна́читься, зна́чця, (выходит) вихо́дить; см. Сле́довательно, Ита́к. [Зна́читься, ви не ї́дете? (Вінн. п.). Зна́чця, це не гріх (Звин.)].
• Зна́чащий – значу́щий.
• -щая часть слова – значу́ща части́на сло́ва.
И, союз – і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І ві́тер не ві́є, і со́нце не грі́є (Пісня). Оме́лько Кайда́ш сиді́в у пові́тці на осло́ні й майструва́в (Н.-Лев.). Ста́ла ї́сти й пи́ти (Шевч.). Він а я – це-ж не те са́ме (Крим.). Мина́ли роки́, збі́льшуючи той мур, що стоя́в межи дворо́м а село́м (Коцюб.). За то́ком ішо́в садо́к – вели́кий та розкі́шний (Свидн.)].
• Огонь и вода – ого́нь і вода́.
• Отец и мать – ба́тько й ма́ти.
• От моря и до моря – від мо́ря й до мо́ря.
• Весёлый и радостный – весе́лий і ра́дісний, весе́лий та ра́дісний.
• Эта река широка и глубока – ця рі́чка широ́ка й (та) глибо́ка.
• Вот и – ось і. [Ось і дуб той кучеря́вий (Шевч.)].
• Да и – та і (й). [Обіця́вся верну́тися, та, ма́буть, і зги́нув (Шевч.). А їй, звича́йне ді́ло, і ві́ри своє́ї жа́лко, та й ро́дичів, батькі́в, то-що (М. Лев.)].
• И кто бы мог предполагать – і хто-б міг ду́мати.
• И я это знаю – і я це зна́ю.
• И не богат, да тороват – і не бага́тий, та ще́дрий.
• И благоразумные иногда ошибаются – і розу́мні (лю́ди) ча́сом помиля́ються.
• И хотел бы, да не могу – і хті́в-би, та не мо́жу.
• Мы и пошли, да нас не пустили – ми й пішли́ (були́), та нас не пу́щено.
• И не пытайся, всё равно ничего не выйдет – і не спи́туйся (не про́буй), одна́ково нічо́го не ви́йде.
• И молода, и хороша, и богата – і молода́, і хоро́ша, і бага́та.
• Но и – ба й, але́ й.
• Он не только глуп, но и зол – він не ті́льки дурни́й, ба й злий (але́ й злий).
Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
И́менно – са́ме, і́менно, вла́сне, як-ра́з, (точно) (пров.) стеме́нно. [Вона́ нія́к у сві́ті не могла́ докла́дно второ́пати, чого́ са́ме він се́рдиться (Крим.). Не спо́ртеся, не спо́ртеся, воно́ було́ і́менно так (Звин.). У тако́му вла́сне ста́ні блука́в я одно́ї дни́ни (Коцюб.). В цьо́го чолові́ка стеме́нно є той хист до жа́ртів (Н.-Лев.)].
• Он -но о вас говорил мне – він са́ме про вас говори́в мені́.
• А что -но? – а що са́ме?
• Что -но надо взять? – що са́ме тре́ба взя́ти?
• Он кажется созданным -но для этого – він здає́ться са́ме на це (для цьо́го) ство́реним.
• -но тогда, такой – са́ме тоді́, са́ме таки́й.
• Так -но – са́ме так, ота́к, отак-о́, таки́-та́к. [Са́ме так було́, як я оце́ кажу́ (Сл. Гр.) Ота́к бу́ло і з Ко́стем (Крим.). Коли́сь, у дале́ку старовину́, таки́ так і було́ (Єфр.)].
• -но так, вот -но – са́ме так, ато́ж. [Коло землі́ працю́єте, хазяйну́єте? – Ато́ж. По ба́тькові взяв зе́млю (Крим.)].
• Вот -но что нужно – ось са́ме що тре́ба.
• А -но, -но же – а са́ме.
• Для этого требуются три вещи, а -но: уменье, терпенье и деньги – для цьо́го (на це) потрі́бні три ре́чі, а са́ме: умі́ння, терпі́ння та гро́ші.
Исто́рия –
1) істо́рія (-рії); (дееписание) дієписа́ння, діє́пис (-су), (стар.) діє́пись (-си). [Істо́рія Украї́ни-Руси́ (М. Груш.). Істо́рія украї́нського письме́нства (Єфр.). Істо́рія соціялі́зму. І все те, що росло́, цвіло́, умира́ло – все те істо́рію на́шої Украї́ни стано́вить (Куліш). Що-ж до Василя́ та до Мару́сі, то на всю істо́рію їх коха́ння погляда́ють прихи́льним о́ком (Грінч.)].
• -рия социальных, общественных движений – істо́рія соція́льних, грома́дських ру́хів.
• Всемирная, всеобщая, древняя, новая, новейшая -рия – всесві́тня, зага́льна, да́вня (старода́вня), нова́, нові́тня істо́рія.
• Священная, библейская -рия – свяще́нна, біблі́йна істо́рія.
• Естественная -рия – природни́ча істо́рія;
2) (случай) приго́да, ока́зія, сто́рія, істо́рія, прити́чина, причи́на, при́чта, (неприятная) ха́лепа, (смехотворная) куме́дія, чудасі́я; см. Происше́ствие, Приключе́ние. [Оце ще вам сто́рію розкажу́ (Март.). Та й бу́де тобі́ ха́лепа (Крим.)].
• Затеять -рию – (скандал) зчини́ти бе́шкет, (дело) заве́сти спра́ву з ким, заве́стися з ким.
• Попасть в неприятную -рию – ускочити в халепу. [Вскочила наша громада в халепу (Кон.)].
• Случилась -рия – тра́пилася ока́зія, приго́да. Вот так -рия! – оце́ приго́да, ока́зія! оце́ так приго́да, сто́рія!
Ита́к, заключ. союз-нрч. – (следовательно) о́тже, то, (так вот) ото́ж, так от, (значит) зна́чить, (вот) ось, от; срвн. Сле́довательно. [О́тже визвольна́ іде́я пови́нна ста́ти за осно́ву вся́кій літерату́рі (Єфр.)].
• Ита́к вы согласны на это, с этим? – то ви зго́дні на це, з цим?
• Ита́к дело проиграно – о́тже (так от) спра́ву про́грано.
• И́так он умер – о́тже (так от) він поме́р.
Ка, част. –
1) (при повел. накл.) но, лиш, ли́ше́нь, бо, ке (мн. ке́те), ну, (гал.) ко. [Диві́ть-но на йо́го! (Крим.). Біжи́-лиш шви́дше в Карфаге́ну! (Котл.). Ке́те-лиш (дайте-ка) креса́ло! (Шевч.). Геть-лише́нь до ка́та (Номис). Розкажі́ть-бо що-не́будь (Крим.). Мару́сю! ходи́-ке сюди́ (Квітка). Ходи́-ко, да́й-ко! (Верхр.)].
• Ну-ка – а ну лиш, а ну-бо!
• На-ка – на лиш (лише́нь, бо). Нате-ка! – на́те-но (-бо, -лиш);
2) (при замене условного придаточного через повелит. накл.) но, лиш. [Спро́буй-но зачепи́ти – бу́деш би́тий (Ніков.). Не пий лиш нічо́го – бу́деш здоро́вий]; (при замене повел. накл. через условное придат.) б. [Голо́дний, – дала́ б там чого́ ї́сти (дай-ка чего покушать) (Херсонщ.)];
3) (при дат. пад. местоимений: мне-ка и т. п.) бо, лише́нь. [Мені́-бо нали́й. Тобі́-бо вже ні́коли];
4) (при наречиях) о.
• Вона-ка! (вот где) – онде-о́.
• Здеся-ка – осьде-о́, (диал.) гесде-о́;
5) (в вопросит. предл.) бо. [Де-бо він хо́дить? Сюди́-бо не при́йдуть?].
Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)].
• Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)].
• Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти?
• Как велик? – яки́й завбі́льшки?
• Как вы говорите? – як ка́жете?
• Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)?
• Как дорого? – чи до́рого? по чо́му?
• Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́?
• Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко?
• Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)].
• Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти?
• Как именно? – як са́ме?
• Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь?
• Как? как? (при переспрашив.) – що? що?
• Как много? – як бага́то? як забага́то?
• Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна?
• Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не?
• Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете?
• Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти?
• Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці?
• Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)?
• Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так?
• Как так? – я́к то? через що́? я́к то так?
• Как таки так? – як таки́ так?
• Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)];
2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)].
• А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́!
• Вот как! – о́сь як, о́н як!
• Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)].
• Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)].
• Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні.
• Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)].
• Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)].
• Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)].
• Да как не – я́к не, я́к-же не.
• Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)].
• Как же!
• А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)].
• Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)].
• Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)].
• Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)].
• Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)].
• Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)].
• Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють].
• Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)].
• Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)].
• Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де.
• Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)].
• Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)].
• Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)];
3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)].
• Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)].
• Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)].
• Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний.
• Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́.
• Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на].
• Как есть все – чи́сто всі, геть усі́.
• Как живой – як живи́й, як живі́сінький.
• Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)].
• Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)].
• Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло].
• Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше.
• Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться).
• Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь.
• Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)].
• Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)].
• Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма.
• Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)].
• Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)];
4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)].
• Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь.
• Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й.
• Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)].
• Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то.
• Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)].
• Как-либо – а) см. Как-нибудь;
б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь.
• Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)].
• Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)].
• Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)].
• Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)].
• Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)].
• Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь;
б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі.
• Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.). Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)].
• Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)].
• Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)].
• Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)].
• Так – как (причин.), см. Так;
5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)].
• А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)].
• Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)].
• Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)].
• Между тем как… – тим ча́сом як…
• Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)].
• Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)].
• Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)].
• С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як.
• Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)].
• Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)].
• Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не;
6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)].
• Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)].
• Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)].
Како́й, Каково́й –
1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й. [Яки́й со́ром!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за. [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Приказка). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М. Вовч.)];
2) (который) ко́три́й, кото́рий. [Котрі́ бу́ли по селу́ красиві́ші і багаті́ші дівча́та, ті вже жда́ли (Квітка). Де? В котрі́м мі́сці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; см. Кото́рый 3. [Ся по́вість подо́бається слухача́м бі́льше, ніж усі́ и́нші М. Вовчко́ві оповіда́ння, що я до́сі чита́в (Грінч.). А там зві́рі такі́ були́, що ніде́ таки́х не було́ (Рудч.)].
• -ко́й лучший, больший и т. п. – де-лі́пший, де-кра́щий, де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є].
• -ко́й дорогой – кудо́ю? [Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Грінч.)].
• В -ко́е время? – яко́го ча́су?
• До -ко́го времени – на яки́й час? до яко́го ча́су?
• -ка́я нужда знать? – що за потре́ба зна́ти?
• -ки́м образом – яки́м чи́ном, по́битом, сві́том.
• На -ко́го чорта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са, на бі́са. [На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? (Звин.)].
• Како́е! – де́ там! [Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (Крим.)].
• Како́й из – котри́й, (реже) кото́рий. [Три пани́ – їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Приказка)].
• Вот -ко́й! – о(т)таки́й, от(т)аке́нний. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)].
• С -ко́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!
• Како́й-то –
а) (некоторый) де́який(сь), котри́йсь. [В де́якімсь ца́рстві, в де́якімсь госуда́рстві (Рудч.). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)];
б) (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь. [Прихо́дили які́сь лю́ди (Ніков.)];
в) (не без оттенка пренебрежения) яки́йсь-то, яки́йсь-там, котри́йсь-там. [Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Шевч.)].
• Како́й-нибудь (из нескольких) –
а) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й. [Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л. Україн.). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (Стор.)];
б) (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь. [Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (Мирн.)];
в) (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й. [Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Греб.)];
г) (не более как) яки́й. [За мить яку́ поки́ну я сей світ (Грінч.)].
• Не како́й-нибудь – не аби́-який. [І поча́ли нову́ ха́ту розпина́ти, та ще не аби́-яку й зроби́ли (Гр. Гр.)].
• Кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, де́який. [Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Приказка). Хафі́з де́які відно́сини до двірськи́х сфер уже́ й тоді́ мав (Крим.)].
• Како́й попало – аби́-який, бу́дь-який. [Звінча́лась аби́ з яки́м батрако́м (Квітка)].
• Како́й бы ни – хо́ч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (руссизм) яки́й би не. [Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)].
• Како́й бы ни был – будь-яки́й, уся́кий. [Взяли́ його́ до се́бе: неха́й бу́де в ха́ті будь-яки́й робі́тник (Київщ.). Ма́тері уся́ка дити́на хоро́ша здає́ться (Квітка)].
• Како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой), пере́який. [Забува́єш про бу́дь-яке все́ньке життя́ суча́сне (Крим.). Подиви́сь, яке́! – Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа)].
• Хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, (устар.) яки́й-хотя́. [Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (Куліш)].
• Бог знает како́й – бо́-зна яки́й, (невесть какой) не́ві́дь яки́й. [Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (Кон.)].
• Не бог весть како́й – не яки́й. [У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (Кон.)].
Когда́ –
1) нрч. вопрос. – коли́?
• -да́ вы придёте? – коли́ ви при́йдете?
• -да́ же? – коли́-ж?
• Да и -да́ же работать? – та й коли́-ж (та й коли́ його́) працюва́ти?
• -да́ бы? – коли́-б?
2) нрч. врем. указат. и неопредел. – коли́.
• Вот -да́ – от (ось) коли́, аж от (ось) коли́. [Аж ось коли́ дові́дався, а то все не знав (Сл. Гр.)].
• -да́ есть, а -да́ и нет – коли́ є, а коли́ й нема́.
• -да́-то – коли́сь, коли́сь-то. [Було́ коли́сь – в Украї́ні реві́ли гарма́ти (Шевч.). Коли́сь-то було́, та тепе́р загуло́ (Приказка)].
• Бывший -да́-то – коли́шній.
• -да́-либо, -да́-нибудь – коли́, коли́сь, коли́-не́будь, бу́дь-коли́, (редко) либо́нь-коли́. [Зосмі́люсь вас спита́ти: ви ба́чили коли́ дочку́ Бапти́ста? (Куліш). Люби́, кого́ зна́єш, та не смі́йся надо мно́ю, як коли́ згада́єш (Шевч.)].
• Зайдите ко мне -да́-нибудь – зайді́ть до ме́не коли́(сь), коли́-не́будь.
• -да́-нибудь вы пожалеете об этом – коли́сь ви пожа́луєте за цим.
• Если вы -да́-либо осмелитесь это сделать – якщо (як) ви насмі́литесь коли́ зроби́ти це.
• Когда́ прислать вам эту книгу?
• -да́-нибудь; -да́-нибудь пришлёте – коли́ присла́ти вам цю кни́жку? – коли́-не́будь; коли́сь пришле́те.
• Более чем -да́-либо – більш ніж коли́ (бу́дь-коли́).
• -да́ бы то ни было, -да́ ни есть, -да́-угодно, -да́-попало – аби́-коли́ (бу́дь-коли́), хоч коли́, коли́ припаде́, коли́ тра́питься. [Такі́ розмо́ви одна́ково були́-б вели́ся не ті́льки тепе́р, але й бу́дь-коли́ (Крим.)]. Кое-когда́, см. отдельно;
3) нрч. относит., союз врем. – як, коли́, (редко) що, де. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Як поба́чив він ді́вчину, спини́всь (Крим.). При́йде час, коли́ з бі́лих діво́чих рук спаду́ть кайда́ни (Грінч.). Робо́чої доби́, що люде́й в селі́ ніко́го нема́є, – він сам собі́ хо́дить (М. Вовч.). Де Христо́с роди́вся, той день пра́зднуємо (Чуб. III)].
• -да́ – тогда – коли́ – тоді́, як – тоді́. [Коли́ хліб, тоді́ й ро́зум (Номис). Наш край коха́ли ми й тоді́, як ви ще ка́шку ї́ли (Самійл.)].
• -да́ – то – коли́ – то, як – то. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Н.-Лев.)].
• А -да, -да же – а коли́, коли́-ж.
• В ту минуту, -да́ я выходил – в ту хвили́ну (то́ї хвили́ни), як (коли́) я вихо́див.
• Настанет день, -да́ мы увидимся – наста́не день (дни́на), коли́ (що тоді́) ми поба́чимось.
• Вы должны слушаться, -да́ вам приказывают – ви пови́нні слу́хатися, коли́ вам нака́зують.
• -да́ вам угодно – коли́ вам охо́та.
• -да́ ни – хоч коли́, (реже) коли́ не.
• -да́ к вам ни зайдёшь, вас нет дома – хоч коли́ зайде́ш до вас (коли́ до вас не зайде́ш), вас нема́ вдо́ма (то все нема́є вас удо́ма).
• -да́ бы ни – хоч-би коли́, хоч коли́-б, коли́-б не.
• Примите его, -да́ бы он ни пришёл – при́ймі́ть його́, хоч-би коли́ (хоч коли́-б) він прийшо́в.
• -да́ бы – коли́-б.
• Не было такого случая, -да́ бы я не был рад видеть вас – не було́ тако́го ви́па́дку, щоб я не був ра́дий ба́чити вас;
4) союз условн. – коли́, як, якщо́, (ведь) що; см. Е́сли. [Чи-ж ва́рто було́ жалкува́ти за мину́лим, коли́ воно́ ви́явило себе́ банкру́том? (Єфр.). Як поді́лимось ми пра́цею й нау́кою, то аж тоді́ бу́де на сві́ті до́бре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені́ помо́жеш, що у ме́не нема́ нічо́го (Рудч.)].
• А -да́ так, то – а коли́ (як, якщо́) так, то.
• В случае, -да́ он придёт – якби він прийшо́в; у то́му ра́зі, як він при́йде.
• -да́ бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб. [Якби́ я хоч на хвили́ну ски́нув цей залі́зний па́нцер, кров-би ки́нулась пото́ком (Л. Укр.)].
• -да́ бы вы знали, как он зол – якби́ (коли́-б) ви зна́ли, яки́й він злий.
• -да́ бы не – якби́ не, коли́-б не, якби́-що не, щоб не, (зап.) коби́ не. [Якби не ті літа́ важко́ї му́ки, то я сам прися́г-би ни́ні, що се був сон (Франко). Коли́-б не він – надгро́бок укри́в-би двох пані́в (М. Рильськ.). Мо́же воно́ було́-б і гарні́ш, якби́-що я зо́всім не роди́лася (Крим.). Ви хіба́ забу́ли, що, коб не ми, то вам-би був кіне́ць (Вороний)]. О -да́ бы! – о, якби́! о, коли́-б! щоб! бода́й!
Коме́дия –
1) (литер. произв.) коме́дія.
• -дия в трёх действиях – коме́дія на три ді́ї.
• Кукольная -дия –
а) верте́п, лялько́ва коме́дія;
б) (переносно) дешеве́нька коме́дія.
• Писать -дии – писа́ти, (составлять) склада́ти коме́дії;
2) (театр) коме́дія.
• Поехали в -дию – пої́хали до коме́дії;
3) (переносно: комичность) коме́дія, куме́дія. [Пита́єшся, що те́ або те́ сло́во зна́чить, – таке́ ча́сом одмо́влять! куме́дія бува́! (Грінч.). Ну, й куме́дія! (Звин.)].
• Вышла целая -дия – тра́пилася, ста́лася ці́ла коме́дія.
• Человеческая -дия – лю́дська коме́дія.
• Ломать, играть -дию – удава́ти, виробля́ти, роби́ти, (вульг.) приставля́ти коме́дію.
• Сыграть с кем -дию – уда́ти шту́ку кому́, з ким;
4) (забавный случай) ко[у]ме́дія, чудасі́я; сміхота́. [Скупа́ємось в оде́жі всі заразо́м. Ви́йде ду́же оригіна́льна чудасі́я (Н.-Лев.). Та тут чудасі́я, мосьпа́не! (Гоголь). Чи́ста сміхота́! (Звин.)].
• Просто -дия с ним – чи́ста коме́дія з ним.
• -дия да и только – чудасі́я (куме́дія) та й го́ді!
• Вот так -дия – от так чудасі́я (куме́дія)!
• Какая -дия вышла при этом – що за чудасі́я (куме́дія) ви́йшла з тим!
Ко́мик –
1) (артист) ко́мік, комеді́йний акте́[о́]р;
2) (писатель) ко́мік, а́втор коме́дій, комеді́йний письме́нник;
3) (шутник) ко́мік, штука́р (-ря́);
4) (смешной человек) куме́дник, куме́дна люди́на.
• Он -мик немного – він тро́шки куме́дна люди́на. Вот -мик! – от чуди́ло!
Коми́ссия –
1) (группа лиц) комі́сія.
• Образовать, составить, выделить -сию – утвори́ти, скла́сти, ви́ділити комі́сію.
• Образовывать, составлять (ср. зал.) -сию – склада́ти, утво́рювати комі́сію.
• -сия по составлению словаря – комі́сія для склада́ння словника́.
• -сия по вопросам украиноведения – комі́сія в спра́вах українозна́вства.
• -сия по хлебозаготовкам – комі́сія в спра́вах хлібозаготі́влі, хлібозагото́вча комі́сія.
• -сия о строении дорог – комі́сія проклада́ння шляхі́в.
• -сия подачи прошений – комі́сія (для) подава́ння проха́нь.
• -сия суда, судебная -сия – судова́ комі́сія.
• Особая -сия – осі́бна, окре́ма комі́сія.
• Переселенческая -сия – комі́сія в спра́вах пересе́льників, переселе́нська комі́сія.
• Согласительная -сия – угодо́ва, (по)єдна́льна комі́сія.
• Чрезвычайная -сия по делам о спекуляции – надзвича́йна комі́сія в спра́вах спекуля́ції.
• Избирательная -сия – вибо́рча комі́сія.
• Следственная -сия – слі́дча комі́сія.
• Приёмная -сия – прийма́льна комі́сія.
• Принимать участие в заседании -сии – бра́ти у́часть у нара́дах комі́сії.
• Прибыть в -сию – прибу́ти до комі́сії (на збо́ри комі́сії);
2) (поручение) дору́чення, комі́сія.
• Исполнить, исправить -сию – ви́конати, спра́вити дору́чення.
• Порученная мне -сия – дору́чена мені́ комі́сія.
• По вашей -сии я всё сделал – у ва́ших дору́ченнях я все зроби́в, ва́ше дору́чення я ви́конав.
• Заниматься -сиями, брать -сии – справля́ти дору́чення (дела: ору́дки) чиї́.
• Взять, принять товар на -сию – узя́ти прийня́ти крам на комі́сію, (реже) на ко́мі́с;
3) (комис. плата) комі́сія, комісо́ве (-со́вого), комі́с (-су).
• За небольшую -сию – за невели́ке комісо́ве, за невели́чкий комі́с.
• Взял слишком много -сии – узя́в на́дто бага́то комісо́вого;
4) (возня) кло́піт (-поту), ха́лепа, моро́ка, пеня́, воловодня́, ка́ра, напа́сть (-тп). Вот так -сия! – от ще моро́ка! Ну, уж -сия мне с вами! – ну, та й моро́ка мені́ з ва́ми! Такая, право, -сия! – така́, далебі́, напа́сть! Что за -сия! – от кло́піт! от моро́ка!
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Кто, мест. –
1) вопросит. – хто? (р., вин. кого́, дат. кому́, после предлог. (до) ко́го, (на) ко́му, тв. ким, местн. (на) кім, (на) ко́му). [Кого́ я? – де́? – коли́ люби́в? Кому́ яке́ добро́ зроби́в? (Шевч.). На ко́го ти поки́нув худо́бу до́ма? (Мирний)].
• Кто здесь, там? – хто тут, там?
• Кто вы такой? – хто ви таки́й? хто ви бу́дете? (зап.) хто ви за о[ї]де́н (за о[ї]дні́)?
• Кто идёт? – хто йде?
• Кого́ вам надо? – кого́ вам тре́ба?
• От -го́ это письмо? – від ко́го цей лист?
• За -го́ вы меня принимаете? – за ко́го ви мене́ ма́єте (вважа́єте)?
• Кому́ жизнь не мила! – кому́ життя́ не ми́ле (не лю́бе)!
• Кем это сделано? – хто це зроби́в?
• Кем вы недовольны? – з ко́го (ким) ви незадово́лені?
• Кто же? – хто-ж?
• Кто бы? – хто-б?
• Кто бы это (был)? – хто-б (хто-ж би) це (був)?
• Кто бы не хотел? – хто-б не х(о)ті́в?
2) указат., относит. – хто. [Зна́ю тебе́, хто єси́ (Єв. Мр.). Недо́ля не ба́чить, з ким їй жартува́ти (Шевч.)].
• Вот кто – ось (от, он) хто.
• Тот, кто; тот, кого́ и т. д. – той, хто (що); той, кого́ (що його́, яко́го, котро́го) и т. д. [Хто не працю́є, той не їсть (Київщ.). Хіба́-ж вони́ не слу́ги слуг того́, кого́ ви кня́зем те́мряви назва́ли? (Л. Укр.). Неха́й-же працю́ють слова́ми й перо́м ті, що ма́ють дві шку́ри в запа́сі (Самійл.)].
• Тот, кем вы были обижены, наказан – хто вас покри́вдив, того́ пока́рано.
• Кому́ бы учить, тот сам дурит – кому́-б учи́ти, той сам дурі́є. Не́кого, Не́кому, см. отдельно. Не у кого, см. Кого́;
3) неопр. – хто. [Сти́ха-сти́ха, по́рідко, щоб кого́ не розбуди́ти, висту́кує сто́рож (Васильч.)].
• Кабы кто знал моё горе! – коли́-б (якби́, щоб) хто знав моє́ го́ре!
• Что у кого́ болит, тот о том говорит – що кого́ боли́ть, той про те й гово́рить.
• Кому́-кому́, а вам бы не следовало этого делать – кому́-кому́, а вам-би не слід цього́ роби́ти.
• Кто-кто; кого́-кого́; у кого́ – у кого́ и т. д. – хто – хто, кот(о́)ри́й (котре́) – кот(о́)ри́й (котре́); кого́ – кого́, кот(о́)ро́го – кот(о́)ро́го; у ко́го – у ко́го, у кот(о́)ро́го – у кот(о́)ро́го и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого́ втоми́ло: кого́ ща́стя, кого́ сльо́зи, – все ні́чка покри́ла (Шевч.). Кому́ во́ля, а кому́ нево́ля (Мирний). Котри́й пи́ше, котри́й чита́є, а котри́й то й ба́йдики б’є (М. Вовч.). Він пізна́в, котре́ в селі́ найбі́льший зло́дій, котре́ найбі́льший бага́ч (Стефаник)].
• Кто бы ни; кого́ бы ни и т. д. – хоч-би хто́, хоч хто́, хто-б не, аби́-хто; хоч-би кого́, хоч кого́, аби́-кого, кого́-б не и т. д. Кто бы он ни был – хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби́-хто. [Ко́ждому, аби́-хто, умі́ла дотя́ти свої́м би́стрим язико́м (Франко)].
• Кто бы ни говорил, не слушай – хоч-би хто каза́в, не слу́хай; хоч хто каза́тиме, не слу́хай (Сл. Гр.).
• Кто бы ты ни был, я тебя не выдам – хоч-би хто (ким) ти був, я тебе́ (на те́бе) не ви́кажу.
• Кого́ бы я ни попросил, все отказываются – кого́-б я не попроси́в, усі́ відмовля́ються.
• -го бы (то) ни было – хоч кого́, хоч-би кого́, хоч-би хто́ там був, аби́-кого, бу́дь-кого́, ко́жного.
• От -го́ бы то ни было – хоч-би від ко́го, від будь-ко́го, від ко́го-будь.
• Я рада каждому письму, от -го́ бы оно ни было – я раді́ю з ко́жного ли́ста, хоч-би від ко́го він був.
• Я не жду ничего от -го́ бы то ни было – я не чека́ю нічо́го ні від ко́го.
• Я был бы рад кому́ бы то ни было – я зраді́в-би (був-би ра́дий) хоч кому́ (хоч-би кому́, будь-кому́, аби́-кому, хоч-би хто там був, ко́жному).
• Больше чем кто бы то ни было – більш ніж хто (ніж будь-хто́).
• Не кто иной, как – не хто (и́нший), як. [І зроби́в це не хто, як він сам (Крим.)].
• Кто́-то, кого́-то, кому́-то – хтось, кого́сь, кому́сь. [Прийшо́в хтось та взяв щось, бі́гти за ним – не зна́ю за ким (Номис). Хтось уті́к, а кого́сь, ка́жуть, таки́ зло́влено (Київщ.). Я зна́ю, кому́сь-то вона́ серде́нько кра́є (Л. Укр.)].
• Кто́-нибудь, кто́-либо; кого́-нибудь, кого́-либо и т. д. – хто, хтось, хто-не́будь, котри́й(сь), (кто бы то ни был) будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто, (пров.) бу́длі-хто; кого́, кого́сь (после предл. ко́го, ко́гось), кого́-не́будь, котро́го(сь), бу́дь-кого́, кого́-будь, аби́-кого́, бу́длі-кого́ и т. д. [Мо́же хто вас пола́яв? (М. Вовч.). Мо́же кого́ з рідні́ моє́ї ба́чили? (Київщ.). Як хтось почне́, то й я роби́тиму (Н.-Лев.). Згада́й же хто-не́будь її́ на сім сві́ті (Шевч.). Не ти, так хто-бу́дь ку́пить (Київщ.). Тре́ба-ж коли́сь бу́длі-кого́ покоха́ти та й за́між піти́ (Н.-Лев.)].
• Кого́-нибудь одного (из двух) – кого́сь одно́го́, котро́гось (із двох).
• Если меня кто-либо спросит, скажите, что – коли́ про ме́не хто спита́ється, скажі́ть (ска́жете), що.
• Не думаю, что бы кто́-нибудь знал об этом – не ду́маю, щоб хто(сь) про це знав.
• Сомневаюсь, что бы кто́-либо из вас мог сделать это – не ду́маю, щоб котри́й з вас міг зроби́ти це.
• Он счастливее, чем кто́-либо – він щасливі́ший за бу́дь-кого́ (як хто).
• Пусть это сделает кто́-нибудь другой – хай це зро́бить хто и́нший.
• Ему всегда хочется кого́-нибудь осуждать – його́ (йому́) за́вжди корти́ть кого́сь суди́ти.
• Кому́-нибудь да понравится – кому́сь та сподо́бається.
• Пусть кто́-нибудь попробует – будет меня помнить – ха́й-но спро́бує котри́й(сь) (котре́), пам’ята́тиме мене́; ану́ спро́буй котри́й, бу́деш мене́ пам’ята́ти.
• Пусть кто́-либо из вас решится – хай котри́й (котре́) зва́житься.
• С ке́м-нибудь, с ке́м-либо и т. п. – з ким(сь), з ким-не́будь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котри́м(сь), з ким-бу́дь, аби́ з ким, (пров.) бу́длі з ким. [Ста́неться, хоч і не зо мно́ю, хоч і аби́ з ким, яка́ причи́на (Квітка)].
• Кто́-попало; кого́-попало и т. д. – будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто; будь-кого́, кого́-будь, аби́-кого, (пров.) кого́-по́падя и т. д. Кто́-угодно, кто ни есть; кого́-угодно, кого́ ни есть и т. д. – будь (бу́длі-)хто́, хто-хо́ч, аби́-хто; будь (бу́длі-)кого́, кого́-хо́ч, аби́-кого и т. д. [Віддаси́ кому́-хо́ч (Київщ.). Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис)].
• Кого́, кому́ вам угодно – кого́, кому́ хо́чете.
• Это сделает и кто́-угодно – це зро́бить і аби́-хто (і будь-хто́). Редко кто – ма́ло-хто, хто́сь-не-хто́сь. [Там – у ко́жній ха́ті верста́т, а у нас хто́сь-не-хто́сь (ма́ло хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто́, кое-кого́, кое с ке́м и т. п., см. Ко́е-кто́.
Куда́, нрч. –
1) вопрос. – куди́? (иногда) де? (каким путём) кудо́ю? куди́? [Куди́ ти йдеш, не спита́вшись? (Шевч.). Що роби́ть, куди́ піти́? Де я помандру́ю? (Боров.). Кудо́ю мені́ йти до вокза́лу? (Київщ.)].
• -да́ он девался? – де (куди́) він поді́вся (ді́вся)?
• -да́ же? – куди́-ж? де-ж? (каким же путём?) кудо́ю-ж? куди́-ж? куди́ са́ме?
• -да́ бы? – куди́-б? де-б? кудо́ю-б?
• -да́-то? – куди́ то? де́ то? кудо́ю то?;
2) (зачем?) на́що? наві́що?
• -да́ ему столько? – на́що (наві́що) йому́ сті́льки?;
3) указат., относит., неопредел. – куди́, (иногда) де, (каким путём) кудо́ю, куди́. [Лю́ди гну́ться, як ті ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Шевч.). Я йшов туди́, де ро́зум посила́в (Грінч.). Яка́ му́ка стоя́ти на роздоро́жжі і не зна́ти, кудо́ю йти (Коцюб.)].
• Вот -да́ – ось (от он) куди́; ось (от, он) кудо́ю.
• Кто -да́ – хто куди́.
• Куда́-куда́ – куди́-куди́.
• -да́ – туда – куди́ – туди́; кудо́ю – тудо́ю. [Куди́ кінь з копито́м, туди́ жа́ба з хвосто́м (Номис). Пішо́в тудо́ю, кудо́ю йшла Хведо́ська (Грінч.)].
• -да́ же – куди́-ж, де-ж; кудо́ю-ж.
• -да́ ни – куди́ не, де не; кудо́ю не.
• -да́ ни кинься – куди́ не зарви́. [Куди́ не зарви́ – скрізь коня́ тре́ба (Переясл.)].
• -да́ ни шло – де на́ше не пропада́ло! (так и быть) гара́зд, до́бре, неха́й так.
• -да бы – куди́-б, де-б; кудо́ю-б.
• -да́ бы ни – хоч-би куди́ (де), хоч куди́-б, куди́-б (де-б) не; хоч-би кудо́ю, кудо́ю-б не. [Наш пани́ч, хоч-би куди́ пішо́в, но́сить із собо́ю кни́жечку (Звиног.). Де-б я не пішла́, і він слідко́м іде́ (Київщ.)].
• -да́ то – куди́сь, куди́сь то, куди́сь-там, десь. [Тіка́ли куди́сь лю́ди й ко́ні (Коцюб.). Шатну́вся куди́сь-там і прині́с води́ (Богодухівщ.)].
• -да́-либо, -да́-нибудь – куди́, куди́сь, куди́-не́будь, де, десь, де-не́будь; (-да́ бы то ни было) будь-куди́; (в иное место) и́нкуди, куди́-и́нде, де-и́нде. [Мо́же-б ти пішо́в куди́ зві́дси (Брацлавщ.). Пої́демо куди́сь, аби́ не сиді́ти (Київщ.). Пої́демо де-не́будь, де ще нас не зна́ють (Київщ.). Магоме́т-Оглі́ ра́дий був хоч на час збі́гти бу́дь-куди́ (Коцюб.). Пої́хали ми не и́нкуди, а в саму́ університе́тську це́ркву (Морд.). Іди́, ри́нде (неряха), куди́-и́нде, там тебе́ не зна́тимуть і ри́ндею не зва́тимуть (Приказка)].
• -да́ ни есть, -да́ угодно – аби́-куди́, бу́дь-куди́, куди́-будь, хоч-куди́, (вульг.) куди́-завго́дно. [Неси́ смі́ття аби́-куди́ (Сл. Гр.)].
• -да́ попало – куди́ тра́питься, куди́ по́падя, куди́ (де) лу́ча. [Як та ту́ча, куди́ лу́ча, так і покоти́ли (Вірша XVIII в.)].
• -да́ глаза глядят – світ за́ очі, світ за очи́ма, куди́-гля́дя, навма(н)ня́, навманяки́. [Пішо́в коза́к світ за́ очі (Шевч.). Чи ви за ді́лом яки́м, чи ве́штались світ за очи́ма? (Потеб. Одис.). Мча́вся куди́-гля́дя (Крим.). Пода́вся навмання́ і забрі́в на кла́довище (Коцюб.)].
• Убегать -да́ глаза глядят – тіка́ти куди́ ви́дно, тіка́ти не-о́бзир (Куліш).
• Чорт знает -да́ – ка́зна куди́, чорт (лихи́й, ді́дько) зна́є куди́. Кое-куда́, см. отдельно;
4) (при сравн. ст.) куди́, бага́то, дале́ко, де́-то; см. Гора́здо 2. [Тепе́р нам куди́ гі́рше (Звин.). Бу́де по весні́ де́-то кра́щий наря́д мені́ (Манж.)].
• -да́ лучше – бага́то (бага́цько, дале́ко, геть куди́) кра́ще;
5) (в восклиц. предлож.) де, куди́.
• -да́ тебе! – де́ тобі! куди́ тобі! [Куди́ ку́цому до за́йця! (Приказка)].
• -да́ уж! – де вже! е́ вже! [Е́ вже! не ви́чуняти мені́, си́ну (Липовеч.)].
• -да́ (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу – де вже вам з таки́м здоро́в’ям бра́тися до ціє́ї пра́ці.
• -да́ там! – де́ там! де́ тобі! де́ в бі́са! де́ в ка́та! шкода́! [Ви́йшов з ха́ти карбівни́чий, щоб ліс огляді́ти, та де́ тобі́! Таке́ ли́хо, що не ви́дно й сві́та (Шевч.). Бага́то зароби́в грошеня́т на заробі́тках? – Де́ в бі́са! (Харківщ.). Шкода́! не бу́де того́! (Номис)].
• Хоть -да́ – хоч-куди́; срвн. Отли́чный 2.
• Что -да́ – що не то́ що. [Сміху́-ж тоді́ нароби́в тако́го що не то́ що! (Яворн.)].
• -да́ как! – диви́ як! а́ч як!
• -да как он забавен – а́ч, яки́й він уті́шний!
• -да́ как хорошо! – де́ вже пак не га́рно!
• -да́ бы хорошо – о́т-би до́бре.
• -да́ как нужно – аж о́н як тре́ба.
• -да́ не бесполезный – аж нія́к не за́йвий.
I. Лишь –
1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) ті́льки, лиш, лише́нь, (зап.) лише́, но, іно́, йно, оно́, ті́льки-но, (единственно, исключительно) єди́но, саме́. [Живу́ть там ті́льки пацюки́ та ми́ші (Грінч.). На́шому маля́ті лиш сли́нку ковта́ти (Номис). Бра́му відмика́ли лише́нь із схо́дом со́нця (Кониськ.). Оди́н лише́ не спав (Франко). Не бу́ду каза́ти, йно бу́ду мовча́ти (Грінч. III). Чи всім лю́дям таке́ го́ре, чи но мені́ молоде́нькій (Грінч. III). В ха́ті ти́хо, оно́ ді́ти сопу́ть (Драг. Пред.). Молоді́ си́ли ті́льки-но почина́ють свою́ літерату́рну дія́льність (Єфр.). Мене́ суди́ти могли́-б єди́но-ті́льки королі́ (Грінч.). Саме́ він був у ха́ті, більш нікогі́сінько не було́ (Сл. Йог.)];
2) (сейчас только, вот только что) допі́ро[у], (зап.) допе́рва, лиш, ті́льки, ті́льки-но. [Ми оце́ допі́ро приї́хали (Гуманщ.). Бе́звість вікі́в, що ті́льки-но одкрива́ється перед на́шими очи́ма (Єфр.)].
• Лишь теперь – тепе́р ті́льки, допі́ро тепе́р. [Тепе́р ті́льки я дізна́в, яка́ в те́бе пра́вда (Полт.)].
• Лишь тогда – аж тоді́, допі́ро тоді́;
3) (едва, чуть, как только) ле́дві и ле́две; зале́дві и зале́две, ті́льки(-но), за́раз(-но), ско́ро(-но); срв. Едва́. [Ле́дві ми ввійшли́, він поча́в смія́тись (М. Вовч.). Зале́две ві́тер набіжи́ть – і зни́кне в гущині́ (Вороний). Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.). За́раз-но я в ха́ту, вона́ й напа́лася на ме́не (Липовечч.)];
4) Лишь бы, лишь бы только – аби́, аби́ б, аби́-тільки, ті́льки б, аби́-но, аби́-лиш, аби́-лишень, коли́ б тільки, (зап.) коби́. [Аби́ лю́ди, а піп бу́де (Приказка). Аби́-тільки допекти́, то ще й не те ска́же (Рудан.). Такі́ сухі́ дро́ва: аби́-но до вогню́, то вже й горя́ть (Проскурівщ.). Аби́ лиш гро́ші, – все бу́де (Хотинщ.). Коби́ зу́би, то хліб бу́де (Приказка)].
• Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто – аби́-де, аби́-коли, аби́-що, аби́-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь – аби́-як, аби́-то, аби́-аби́. [Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Він ро́бить так, – аби́-аби́].
• Лишь бы как-нибудь отделаться – аби́ яко́сь збу́ти.
• Лишь бы сладить (осилить) – аби́ поду́жати.
• Лишь бы мне не опоздать – аби́ (коли́
б) ті́льки мені́ не спізни́тись.
• Лишь бы было угодно – аби́ була́ ла́ска.
Ма́ленький – мали́й, мале́нький, мане́нький, дрібни́й, дрібне́нький, невели́кий, невели́чкий. [З мало́ї і́скри вели́кий ого́нь бува́є (Номис.). Голова́ вели́ка, а ша́почка мале́нька (М. Вовч.). Заганя́ла дрібні́ пташки́ до бо́ру (Пісня). Жі́нка мане́нька, короте́сенька (М. Вовч.). Одна́ ті́льки дрібне́нька ува́га (Грінч.). Сини́ мої́ невели́кі, нерозу́мні ді́ти (Шевч.). Тече́ рі́чка невели́чка (Пісня)].
• Вот такой -кий – отаки́й мале́нький (дрібне́нький), ті́ленький, отті́ленький, тіле́сенький, оттіле́сенький.
• -кий ребёнок, -кие дети – мала́ (мале́нька) дити́на, мале́нькі, дрібні́ (дрібне́нькі) ді́ти. [Хто зна, як би прожила́ з дрібни́ми ді́тьми (Л. Укр.). Ви мене́ посироти́ли і дрібне́нькі ді́ти (Милорад.)].
• -кие ручки – мале́нькі (мане́нькі, мале́сенькі) ру́чки (ру́чечки), малі́ (дрібні́, дрібне́нькі) рученя́та, ручи́ці.
• -кий да удаленький – мале́нький та сміле́нький.
• -кая птичка, да ноготок остёр – мала́ і́скра, а по́ле спа́лить.
• Когда был -ким – як був мали́м (мале́ньким), мали́м, мале́ньким бу́вши.
• Вести себя как -кий, уподобиться -кому – зма́литися, ума́литися. [Ото зма́лилася – зазмага́лася з дити́ною (Харк.)].
• -кого роста – мале́нький (мали́й, низьки́й) на зріст, малоро́слий, низькоро́слий.
• -кая лошадь – мале́нький (невели́чкий) ко́ник.
• -кое состояние – невели́чкі гро́ші, грошеня́та.
• -кий доход – невели́кий прибу́ток.
• Играть по -кой – гра́ти на малі́ гро́ші. См. ещё Малё́хонький, Малё́шенький.
Мину́та –
1) (1/60 градуса) міну́та;
2) (1/60 часа) хвили́на, міну́та. [Ко́жна годи́на ді́литься на шістдеся́т хвили́н (Герин.)].
• Пять -ну́т десятого – п’ять хвили́н на деся́ту или п’ять хвили́н по дев’я́тій.
• Без десяти (-ну́т) восемь – за де́сять хвили́н во́сьма.
• Поезд отходит в восемь без десяти (-ну́т) – по́їзд руша́є (іде́, пі́де) за де́сять хвили́н до во́сьмої;
3) -ну́та, -ну́тка (приблизит. мера времени) – хвили́на, хвили́нка, (зап.) хви́ля, хви́лька, часи́на, часи́нка, (редко) міну́та, мінути́на, міну́тка. [Зажди́ одну́ хвили́ну (Куліш). Підожді́ть хвили́нку (Самійл.). Рахува́ла день свій з тої хви́лі, коли́… (Коцюб.). Не раз спогада́ю часи́ни сі лю́бі (Л. Укр.). Я таку́ часи́нку ви́гадала, як вона́ не пла́кала (М. Вовч.). За одну́ мінути́ну зла́див кочержи́лно (Харківщ.)].
• В данную, в настоящую, в эту -ту – ціє́ї хвили́ни, в цю хвили́ну, (приблиз.) під цю хвили́ну.
• В ту, в ту же, в ту самую -ту – тіє́ї, тіє́ї-ж, тіє́ї са́мої хвили́ни, в (или під) ту, в ту-ж, в ту са́му хвили́ну.
• Я приехала в ту самую -ту, когда он выезжал – я приї́хала са́ме в (під) ту хвили́ну, як він виїзди́в.
• В -ту, в одну -ту (сделать что-л.) – за одну́ хвили́н(к)у, за хви́льку, (редко) одніє́ю міну́тою (зроби́ти щось). [За хви́льку зроблю́ (М. Грінч.). Я за́раз, одніє́ю міну́тою поверну́ся (Мирний)].
• В такие -ты – в (під) такі́ хвили́ни, таки́ми хвили́нами. [Ро́зум у чолові́ка під такі́ хвили́ни спить (Кониськ.)].
• В хорошую -ту – в (під) до́бру хвили́ну; під до́бру руч. [Я підкоти́вся (до ньо́го) під до́бру руч (Харківщ.)].
• В -ту смерти – у хвили́ну сме́рти, у сме́ртну годи́ну, сме́ртної годи́ни, у сме́ртний час.
• Сию -ту (сейчас же) – за́раз, заразі́сінько, ціє́ї-ж хвили́ни, цю-ж ми́ть. [Іду́, йду! Ось заразі́сінько (Короленко). Цю-ж ми́ть іди́ сюди́! (Брацлавщ.)].
• Каждую -ту – що-хвили́ни, ко́жної хвили́ни.
• Мне дорога каждая -та – мені́ дорога́ ко́жна хвили́на.
• Каждая -та у меня на счету – ко́жна хви́лька в ме́не порахо́вана.
• На -ту, на -тку – на хвили́ну, на хвили́нку (на хви́льку), на часи́ну, на часи́нку. [Замо́вкла на хвили́ну (Н.-Лев.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Забіга́є до ме́не на часи́нку мій при́ятель (Крим.)].
• Не уснула я и на -тку – не засну́ла я й на хвили́нку (на волоси́нку), на ма́кове зе́рно.
• С -ты на -ту – ко́жної хвили́ни, з хвили́ни на хвили́ну; (вот-вот) ось-о́сь, да́лі-да́лі, зато́го. [Ми його́ ось-о́сь ждемо́ (М. Грінч.). Він да́лі-да́лі при́йде (Звин.)].
• Через какую-нибудь -ту – за яку(сь) хвили́н(к)у.
• Свободная -тка – ві́льна хвили́нка, годи́нка. [Як ви́лучилася мені́ годи́нка, ни́шком побі́гла сама́ до не́ї (М. Вовч.)].
• Нет (ни) -ты свободной – нема́(є) хвили́н(к)и ві́льної.
• Нет (ни) -ты покоя (отдыха, передышки) – нема́ просві́тлої (редко проми́тої) годи́ни; нема́ про́світку кому́.
• Делать что в свободные -ты – роби́ти що ві́льними хвили́нами.
II. Мочь, глаг. –
1) могти́ (н. вр. мо́жу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла́), (диал. зап. мочи́, могчи́); (быть в силах, в состоянии) зду́жати, здо́ла́ти, здолі́ти, змага́ти, примі́ти, примогти́ (що зроби́ти). [Тобі́ не ка́жуть учи́тися, ти собі́ мо́жеш гуля́ти (Л. Укр.). Не мо́жу я цього́ зроби́ти, – си́ли моє́ї нема́є (Київщ.). Де чорт не мо́же, там ба́бу пішле́ (Рудан.). Ма́ти стара́, сестра́ мала́, – не зду́жають пра́ти (Чуб.). Давно́ вже він не роби́в нічо́го, – не здола́в (М. Вовч.). Міг уже́ сиді́ти, але ходи́ти ще не здола́в (Ніженщ.). Я або́ втоплю́ся, або́ що! я так жи́ти не здолі́ю (М. Вовч.). Не змага́ла на найши́ршім заго́ні йти по́рівно з дру́гими (Франко). Очи́ма, примі́в-би, усі́х з’їв (Кониськ.). Знена́видів його́ так, що примі́в-би, – в ло́жці води́ втопи́в-би (Грінч.). Примі́г-би, – очи́ма з’їв (Номис). Примогла́-б, – леті́ла-б за молоди́м гуса́рином (Н.-Лев.)].
• Всё, что -гу – усе́, що мо́жу.
• Он всё -жет – він усе́ мо́же.
• Не -гу́ спать – не мо́жу спа́ти.
• Он не мог сделать этого – він не міг цього́ зроби́ти.
• Не -жете ли вы мне сказать? – чи не могли́-б ви мені́ сказа́ти?
• Не мог ли бы он сюда приехать? – чи не (з)міг-би він сюди́ приї́хати?
• Желал бы, да не -гу – хоті́в-би, та не мо́жу.
• Терпеть его не -гу́ – терпі́ти його́ не мо́жу.
• Терпеть не -гу́, когда… – терпі́ти не мо́жу, коли́…, нена́виджу, коли́… [Нена́видю я, коли́ бре́шуть в живі́ о́чі (Звин.)].
• Не -гу́ знать – не мо́жу (цього́) зна́ти.
• -гу́ ли я надеяться? – чи мо́жу (смі́ю) я сподіва́тися?
• Он не -жет больше защищаться – він не мо́же (не зду́жа(є), не здо́ла́є, не спромо́жен) бі́льше борони́тися. [Полко́вник наш не зду́жа борони́тись, не вмі́є він (Грінч.)].
• Крепость не -жет более защищаться – форте́ця не мо́же (не здо́ла́є, не здолі́є, не спромо́жна) бі́льше обороня́тися.
• Он -жет быть небогатым – він мо́же бу́ти небага́тим.
• Не -гу́, не -жет (не в силах) – не спромо́жен. [Не спромо́жна я вста́ти (Богодух.). Не спромо́жні ми сті́льки заплати́ти (Київ)].
• Подайте, сколько -жете – (по)да́йте, скі́льки мо́жете, (по)да́йте, що спромо́жність ва́ша.
• Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его – примі́в(-би) (примі́г(-би)), – уби́в-би його́.
• Мог бы, сквозь землю провалился б – примі́в(-би) (примі́г(-би)), крізь зе́млю провали́вся-б (пішо́в-би). [Примі́г-би, – крізь зе́млю пішо́в (М. Вовч.)].
• Если б только я мог положиться на него – коли́-б ті́льки я міг покла́стися на йо́го.
• Это, этого быть не -жет, это не -жет быть – цьо́го бу́ти не мо́же (не мо́же бу́ти), це неможли́во.
• Это -жет быть – це мо́же бу́ти (ста́тися), це можли́во.
• -жет ли (это) быть? – чи мо́же це (так) бу́ти? чи це можли́во?
• Быть -жет да, а быть -жет нет – мо́же так, а мо́же й ні.
• Не -жет быть, быть не -жет – бу́ти не мо́же, це неможли́во.
• Что -жет быть прекраснее этого подвига? – що мо́же бу́ти кра́ще від цього́ по́двигу?
• Мо́жет быть, быть мо́жет, мо́жет статься – мо́же, (фамил. мо), мо́же бу́ти, мо́же ста́тися. [А мо́же то ма́ма так ті́льки каза́ла? мо́же ли́ха не бу́де? (Грінч.). Ну що-ж, мо́же се й кра́ще (Коцюб.). Йому́-ж так, як і мені́, – год три́дцять і п’ять, а мо тро́хи й бі́льше (Грінч.). Да таки́й здоро́вий дуб був, що мо-б і втрох не обня́в (Драг. Пр.)].
• Мо́жет быть и вправду (и в самом деле) – мо́же (мо) й спра́вді. [Мо́же й спра́вді не так со́нце схо́дить, як письме́нні начита́ли (Шевч.)].
• Мо́жет быть, проект ваш удастся – мо́же бу́ти, що проє́кт ваш зді́йсниться, мо́же ваш проє́кт зді́йсниться.
• Мо́жет быть (авось) – мо́же (фам. мо), мо́же чи не, (а)че́й, (а)че́нь. [Розкажу́ все́ньку сто́рію, мо́же чи не розва́жу себе́ (Крим.). Аче́й на дні мо́ря позбу́дусь я го́ря (М. Ворон.). Аче́нь ли́хові таки́ надоку́чить з на́ми бу́ти (М. Грінч.)].
• Вот на второй, или, мо́жет быть, на третий день – ось дру́гого, чи мо́же (чи там) тре́тього дня. [Ось дру́гого, чи там тре́тього дня прихо́дить Мико́лка сумни́й-сумни́й, – і ї́сти не пита́є (Тесл.)].
• Мо́жет быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) – мо́же й тобі́ (хіба́ й тобі́) тро́шки да́ти?
• Могу́щий, прлг. – спромо́жний. [Трудова́ шко́ла змо́же підгото́вити ка́дри робітникі́в, спромо́жних вико́нувати рі́жні фу́нкції в комуністи́чному суспі́льстві (Азб. Ком.)];
2) (быть здоровым) бу́ти ду́жим, зду́жати.
• Как живёте -жете? – як ся ма́єте? як зду́жаєте? (см. Пожива́ть).
Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)].
• -ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)].
• -ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка.
• -ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка.
• -ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка.
• Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням).
• Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти.
• Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку.
• -ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а.
• -ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)].
• -ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а.
• Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру.
• Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)].
• В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)].
• Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)].
• И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)].
• Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)].
• По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор.
• При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. [Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)].
• С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми.
• Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка).
• Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях).
• Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку).
• Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти.
• Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́.
• Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад.
• Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що.
• Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.).
• Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.).
• Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)].
• Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку.
• Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки.
• Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки.
• Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)].
• Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку).
• Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́.
• Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка).
• Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка!
• Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)].
• Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку.
• Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)].
• У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.).
• От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.).
• Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку).
• Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го).
• Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
• Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко).
• Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися.
• Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́.
• Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця).
• Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́.
• Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати.
• Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́).
• Пьяного речи – трезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́.
• -лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́.
II. На –
1) (мн. на́те), глаг. нрч. – (ось) на́! (ось) на́те! ось ма́єш! ось ма́єте! ось візьми́! ось візьмі́ть! (с вин. п.). [На́ тобі́ паляни́цю, на́ тобі́ й дру́гу! (Звин.). На́те-ж вам і ні́ж (ножа́)! (Київ). На́, їж! (Київщ.)].
• На́, это тебе на водку – ось на́, це тобі́ на горі́лку.
• На́, возьми! – на, візьми́! ось візьми́! ось ма́єш!
• На́, отнеси это письмо на почту – (ось) на́, віднеси́ цього́ листа́ (цей лист) на по́шту;
2) междом. – о! диви́! диві́ть! [Диві́ть! Як дити́на примі́чає (Звин.)]. На, да ты уж здесь! – о (оце́ тобі)! та ти вже тут! Вот тебе на! – от тобі́ й ма́єш! ото́ ма́єш! от тобі́ й на! (поговорка) от(т)ака́ лови́ся! [За пра́вду б’ють, за брехню́ ві́ри не даю́ть, – оттака́ лови́ся! (Основа 1861)]. На вот, что наделал! – диви́ ти (ось тобі́ й на́), чого́ нако́їв!
Навё́ртывать, наверте́ть, наверну́ть –
1) (наматывать) наві́рчувати, наверті́ти, наверну́ти, намо́тувати, намота́ти, накру́чувати, накрути́ти, навива́ти, нави́ти и навину́ти що на що (о мног.) понаві́рчувати, понамо́тувати, понакру́чувати, понавива́ти що на що. [Чого́ вони́ не наві́рчують собі́ на го́лову! (Звин.)].
• -вай верёвку на ворот – намо́туй (накру́чуй) мо́туз (моту́зку) на бара́н (на ко́ло́воро[і]т).
• -верти бумаги на скалку – намота́й (накрути́) папе́ру на кача́лку;
2) (навинчивать) накру́чувати, накрути́ти, наві́рчувати, наверну́ти, (о мног.) понакру́чувати, понаві́рчувати що на що.
• -верти́ гайку – накрути́ (наверни́) га́йку;
3) (насверливать, набуравливать) наві́рчувати, наверті́ти и наверну́ти, насвердло́вувати, насвердлува́ти, насве́рдлювати, насвердли́ти, накру́чувати, накрути́ти, (о мног.) понаві́рчувати, понасвердло́вувати, понасве́рдлювати, понакру́чувати (діро́к).
• Много ль дыр -те́л? – чи бага́то діро́к наверті́в (насвердлува́в, насвердли́в)?
• -верни́ дыру вот тут – наверни́ діру́ ось тут;
4) (наворачивать) наверта́ти, наверну́ти на що.
• Осторожнее правь, -вернё́шь на пень – обережні́ш(е) держи́ (керу́й), наве́рнеш на пень.
• Наве́рченный и Навё́рнутый –
1) наве́рчений, наве́рнутий и наве́рнений, намо́таний, накру́чений, нави́тий и нави́нений, понаві́рчуваний, понамо́туваний, понакру́чуваний, понави́ваний на що;
2) накру́чений, наве́рнений;
3) наве́рчений, наве́рнутий и наве́рнений, насвердло́ваний, насве́рдлений, понаві́рчуваний, понасвердло́вуваний, понасве́рдлюваний, понакру́чуваний;
4) наве́рнутий и наве́рнений.
-ться –
1) –
а) наві́рчуватися, наверті́тися, наверну́тися, понаві́рчуватися, намо́туватися, намота́тися, понамо́туватися, накру́чуватися, накрути́тися, понакру́чуватися, навива́тися, навину́тися, понавива́тися; бу́ти наві́рчуваним, наве́рченим, понаві́рчуваним и т. п. Цепочка -тся на барабан – ланцюжо́к намо́тується (накру́чується) на бараба́н;
б) (навинчиваться) накру́чуватися, накрути́тися, понакру́чуватися, наві́рчуватися, наверну́тися, понаві́рчуватися; бу́ти накру́чуваним, накру́ченим, понакру́чуваними и т. п. Гайка -тся ключом – га́йка (шру́ба) накру́чується (наві́рчується) ключе́м;
в) наві́рчуватися, наверті́тися, наверну́тися, понаві́рчуватися, насвердло́вуватися, насвердлува́тися, понасвердло́вуватися, насве́рдлюватися, насвердли́тися, понасве́рдлюватися; бу́ти насвердло́вуваним, насвердло́ваним, понасвердло́вуваним и т. п.;
г) наверта́тися, наверну́тися; бу́ти наве́рненим и наве́рнутим на що.
• Слёзы -ваются, -ну́лись на глаза, у него на глазах – сльо́зи наверта́ються, наверну́лися на о́чі, у йо́го (йому́) на о́чах, сльо́зи сплива́ють (нарина́ють) на о́чі, нарину́ли на о́чі, у йо́го и йому́ на о́ча́х, сльо́зи закрути́лися в о́ча́х. [У Хри́сті наверну́лися на о́чі сльо́зи (Мирн.). У Пихтіра́ почина́є шпига́ти в но́сі, а на о́чі сплива́ють сльо́зи (Васильч.). У не́ї аж сльо́зи нарину́ли на о́чах (Яворн.). В оча́х закрути́лися дві сльози́ (Франко)];
2) (попадаться, случаться) наверта́тися, наверну́тися.
• Покупатели -ваются – покупці́ нагоджа́ються (трапля́ються).
• -ну́лся нечаянный гость – наверну́вся (нагоди́вся) несподі́ваний гість.
Награ́да –
1) (действие), см. Награждение 1;
2) нагоро́да, (зап.) надгоро́да, (вознаграждение) ви́нагорода, запла́та, (від)дя́ка. [Душа́ не безсме́ртна, нія́кої ка́ри або́ нагоро́ди їй нема́є (Крим.). Акаде́мія присуди́ла за Грінче́нкового словника́ нагоро́ду (Рада). Ва́рті ми за все від По́льщі надгоро́ди, а не кар (Франко). Подру́жжя че́сне ма́тиме запла́ту на небеса́х (Л. Укр.)].
• Первая -да – пе́рша нагоро́да.
• Денежная -да – гроше́ва нагоро́да, нагоро́да гроши́ма.
• Достойная -да – гі́дна нагоро́да (ви́нагорода).
• Надлежащая -да – нале́жна нагоро́да (ви́нагорода).
• В -ду за это ему дали – як нагоро́ду (у віддя́ку) за це йому́ дали́ (да́но).
• Вот тебе -да – ось тобі́ запла́та (дя́ка).
• Это ли -да за мою преданность, службу? – чи це (так оце́) запла́та (дя́ка) за мою́ відда́ність, слу́жбу?
Наконе́ц, нрч. – наре́шті, вре́шті, (при перечислении ещё) кіне́ць-кінце́м, насамкіне́ць, (под конец, напоследок) наоста́нку, наоста́нці, вкінці́, напослі́док. [Наре́шті я її́ злови́в (Крим.). А, згада́в наре́шті! (Загірня). Чи догоди́в-же вам, міле́ді, вре́шті? (Грінч.) Поплели́ся тини́, постава́ли стіжки́, порозроста́лися мале́нькі заку́рені юрточки́; насамкіне́ць, немо́в пра́пор, стре́льнула до не́ба дзвіни́ця (Короленко). Як і від чо́го все ста́ло? куди́ наоста́нку ми ді́йдем? (Самійл.). Не сплю, нудьгу́ю, та вкінці́ заплю́щив о́чі (Крим.)]. -не́ц-то(!) – наре́шті(!), наси́лу. [Наре́шті ви з’яви́лися! (Київ). Наси́лу діжда́лися тебе́ (Брацл.). Наси́лу дав бог си́лу (Приказка)]. Вот -не́ц! – аж ось коли́! [А! аж ось коли́ мені́ зовсі́м з’ясува́лися всі ті його́ на́тяки (Крим.)].
I. Находи́ть, наха́живать, найти́, действ. з. –
1) знахо́дити (в песнях и знаходжа́ти) знайти́, нахо́дити (в песнях и находжа́ти), найти́, (о мног.) познахо́дити, понахо́дити кого́, що, (редко) повизнахо́дити що; специальнее: (отыскивать) нашу́кувати, нашука́ти, відшу́кувати, відшука́ти, вшука́ти що; (приискивать) винахо́дити, ви́найти що; (натыкаться) натрапля́ти, натра́пити кого́, що и на ко́го, на що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати що. [Там вто́млені знахо́дять опочи́вок (Куліш). Умі́ла ти ма́тір поки́нути, умі́й-же й знайти́ її́! (Квітка). Хоч ти зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Метл.). Блука́в, доро́ги не знайшо́в (М. Вовч.). Я знайшо́в буди́нок, де він живе́ (Коцюб.). Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем мило́го знайшла́ (Шевч.). У Назо́на теж ти про риба́лку спо́гади знайде́ш (М. Рильськ.). Не могла́ найти́ для ме́не сло́ва поті́хи (Франко). Ста́ли ті́ї сини́ до ро́зуму доходжа́ти, ста́ли собі́ молоді́ подру́жжя знаходжа́ти (Метл.). На труп поби́тий… шука́ли, та тре́тього дні находжа́ли (Март.). Однослужи́вців не мо́жна було́ познахо́дити (Крим.). Де що було́ діді́вське, – повизнахо́дила (Г. Барв.). По́тім він нашука́в свій портмоне́т і подиви́вся, що́ в нім є (Крим.). Шука́йте скі́льки хо́чете, не вшука́єте (Звин.). Коли́-б нам слу́шну ви́найти годи́ну, то ми поговори́ли-б про сю спра́ву (Куліш). Не встиг ви́найти собі́ яки́йсь відпові́дний ґеше́фт (Франко). Шука́є живу́щої води́ і не зна́є, де її́ натра́пити (Мирний). Чув яке́сь незадово́лення, мов не натра́пивши на те, що пови́нно бу́ти його́ заня́ттям (Франко). Не міг нади́бать гарні́шого собі́ зя́тя (Федьк.). Чудо́ві були́ пу́щі, – тепе́р таки́х і не нади́баєш (М. Вовч.). Якби́ ти скарб наги́бав, то ходи́в-би ти в сає́тах (тонких сукнах) (Грінч.)].
• -ди́ть, -ти́ вкус, приятность в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, розбира́ти, розібра́ти смак у чо́му, знахо́дити, знайти́ приє́мність у чо́му; срв. Вкус 4. [Зача́в набира́ти смаку́ до ліни́вства (Франко). Лю́ди почина́ють розбира́ти смак в и́нших про́мислах (Звин.). Дали́ мені́ щось скуштува́ти; не розібра́в я смаку́ в то́му (Звин.). Я не знахо́джу приє́мности в цього́ ро́ду спо́рті (В. Гжицьк.)].
• -ди́ть, -ти́ по вкусу кого, что – знахо́дити (добира́ти), знайти́ (добра́ти) (собі́) до смаку́ (до вподо́би), уподо́бати кого́, що.
• -ди́ть, -ти́ вновь (потерянное) – віднахо́дити, віднайти́, (о мног.) повіднахо́дити (загу́блене).
• -ди́ть, -ти́ для себя выражение в чём – знахо́дити, знайти́ собі́ ви́раз у чо́му, вилива́тися, ви́литися в чо́му. [Цей на́стрій найкра́ще ви́лився в організа́ції бра́тства (Рада)].
• -ди́ть, -ти́ выход (исход) в чём – знахо́дити, знайти́ ви́хід (поряту́нок, ра́ду) у чо́му, дава́ти, да́ти собі́ ра́ду (пора́ду) з чим; срв. Исхо́д 2. [Знахо́дить собі́ ра́ду зо́всім реа́льну, життьову́ (О. Пчілка)].
• -ти́ в ком друга – знайти́ в ко́му при́ятеля (дру́га).
• -ди́ть, -ти́ себе место – знахо́дити, знайти́ собі́ мі́сце; притика́тися, приткну́тися. [Молода́ не сіда́є за стіл, а де-не́будь приткне́ться (Полтавщ.)].
• Он не -дит себе места – він не знахо́дить собі́ місця; він не зна́є, де приткну́тися (де приткну́ти себе́); він хо́дить, як неприка́яний; він мару́диться, він по́пору не зна́йде. [Ну́дився, мару́дився; чого́сь хоті́лося – і сам не знав чого́ (Свидн.)].
• -ти́ кого своими милостями – вдарува́ти (обдарува́ти) кого́ своє́ю ла́скою.
• -ди́ть, -ти́ ощупью – нама́цувати, нама́цати, нала́пувати, нала́пати, (о мног.) понама́цувати, понала́пувати кого́, що. [Нама́цав сві́чку і встроми́в її́ в свічни́к (Велз)].
• -ди́ть, -ти́ приют кому, себе – знахо́дити, знайти́ приту́лок (за́хист, за́хисток) кому́, собі́, притуля́ти, притули́ти кого́, (себе ещё) притуля́тися, притули́тися. [Де сирота́ безрі́дний приту́литься? де за́хисток собі́ зна́йде? (Сл. Гр.)].
• -ди́ть, -ти́ путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що, допи́туватися, допита́тися кого́ и до ко́го, чого́. [Приї́хали ми, напита́ли адвока́та (Франко). Мо́же-б ви – напита́ли мені́ па́ру куре́й? (Кролевеч.). Допита́вся до того́ бага́того купця́ (Грінч. II)].
• -ди́ть, -ти́ в себе силу для чего – знахо́дити, знайти́ в собі́ си́лу на що, здобува́тися, здобу́тися на що. [Не раз ми здобува́лися колоса́льну руї́нницьку ене́ргію (Ніков.)].
• Не -ду́ слов, чтобы выразить своё возмущение – слів не доберу́, щоб ви́словити своє́ обу́рення.
• -ди́ть, -ти́ удовольствие (наслаждение) в чём – знахо́дити, знайти́ вті́ху (насоло́ду) в чо́му, коха́тися (милува́тися), закоха́тися (замилува́тися) в чо́му, ті́шитися (втіша́тися), вті́шитися чим и з чо́го.
• -шё́л у кого спрашивать! – знайшо́в, у ко́го (кого́) пита́тися! було́ (мав, не мав) у ко́го (кого́) пита́тися!
• Вот -шё́л кого! – от знайшо́в кого́!
• Не знаешь, где -дё́шь, где потеряешь – не зна́єш, де заро́биш, де проро́биш; хіба́ хто зна́є, де він що зна́йде, де втеря́є.
• За чем пойдёшь, то и -дё́шь – чого́ шука́єш, те й напита́єш.
• Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти́, см. Потеря́ть.
• Дай бог с умным -ти́ и потерять – дай бо́же з розу́мним загуби́ти, а з дурни́м не найти́; з ду́рнем ні найти́, ні поділи́ти; з ду́рнем зна́йдеш, то й не поді́лишся (Приказки).
• По лесу ходит, дров не -дё́т – по лі́сі товче́ться, а до дров не допаде́ться; по го́рло в воді́, а шука́в, де напи́тися;
2) (открывать) знахо́дити, знайти́, відкрива́ти, відкри́ти, відшу́кувати, відшука́ти що, (выявлять) віднахо́дити, віднайти́ що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винахо́дити, ви́найти що, (преступника, преступное) викрива́ти, ви́крити кого́, що. [Спро́би віднайти́ манівці́, яки́ми відбува́вся перехі́д від багатобо́жжя Вед до пантеї́зму Упаніша́д (М. Калин.). Порі́внюючи о́пис Моско́вського ца́рства з тво́ром Йо́вія, мо́жна ви́найти де́які парале́лі (Україна). Ви́найти таку́ мо́ву, що-б була́ зрозумі́ла ру́ському й украї́нцеві (Ґ. Шкур.)].
• -ди́ть, -ти́ поличное – витру́шувати, ви́трусити, (о мног.) повитру́шувати кра́дене.
• -ди́ть, -ти́ способ (средство) – знахо́дити (винахо́дити), знайти́ (ви́найти) спо́сіб, (в просторечии обычно) добира́ти (прибира́ти), добра́ти (прибра́ти) спо́собу (ро́зуму, ума́). [Ви пови́нні добра́ти спо́собу, щоб цього́ не було́ (Грінч.). Тамте́шні мудреці́ не добра́ли спо́собу попереди́ти руї́ну (Кандід). Прибра́ли лю́ди спо́собу літа́ти (Дещо). Отама́н чума́цький собі́ ума́ прибира́є, що йому́ роби́ть (ЗОЮР I)].
• Русские мореплаватели -шли́ несколько неизвестных островов – росі́йські морепла́вці знайшли́ (відкри́ли) кі́лька (де́кілька) невідо́мих острові́в.
• Ревизор -шё́л много упущений – ревізо́р знайшо́в (ви́крив) бага́то, недо́глядів (хиб);
3) (определять) визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, (вычислять) обчисля́ти, обчи́слити, вирахо́вувати, ви́рахувати що.
• По радиусу круга -дят длину його окружности – за ра́діюсом кру́га обчисля́ють довжину́ його́ ко́ла;
4) (заставать) знахо́дити, знайти́, застава́ти, заста́ти, (встречать) зустрів[ч]а́ти, зустрі́ти, стріча́ти, стрі́нути, стріва́ти, стрі́ти кого́, що. [Забрі́в до бра́та, знайшо́в його́ вдо́ма (Звин.). Поверну́вшися з мандрі́вки додо́му, він заста́в усі́х ро́дичів живи́х і здоро́вих (Київ). Заста́в його́ за обі́дом (Сл. Ум.). Заста́в до́ма цілкови́тий бе́злад (Брацл.). Прийшо́в до ньо́го, зустрі́в його́ в садку́ (Київ). Рішу́чости тако́ї не стріча́в ніко́ли у ді́вчини (Франко)].
• -шё́л её в хлопотах – знайшо́в (заста́в) її заклопо́тану (в кло́поті);
5) (видеть, усматривать) ба́чити, вбача́ти, добача́ти, поба́чити в чо́му що. [Не ба́чу в твої́й, си́нку, робо́ті нія́кої ко́ристи (Сл. Ум.). Приро́да була́ вели́чна і благоді́йна, – за́хват пое́та поба́чив у ній непереве́ршене (М. Калин.)].
• Не -хожу́ в этом ничего остроумного – не ба́чу (не вбача́ю, не добача́ю) в цьо́му нічо́го доте́пного;
6) (полагать) уважа́ти (кого́, що за ко́го, за що и (реже) ким, чим), (думать) гада́ти, ду́мати, поду́мати (що), (считать) визнава́ти, ви́знати кого́, що за ко́го, за що, (казаться кому) здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися кому́; (называть) назива́ти, назва́ти кого́, що ким, чим; (приходить к заключению) прихо́дити, прийти́ до ви́сновку. [Я вважа́ю, що він ма́є ра́цію (Київ). Я зовсі́м не вважа́ю, що мої́ одмі́тки були́ пога́ні (Крим.). Уважа́ю тебе́ за люди́ну розу́мну (Харківщ.). Він уважа́в мене́ ду́же га́рною (Кандід). Я поду́мав собі́, що вона́ ду́же змарні́ла (Київ). Він не ви́знав мої́х аргуме́нтів за слу́шні (Київ). Ті ши́беники, здає́ться йому́ (-дит он), нена́виділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скі́льки він міг змалюва́ти їм не́бо, воно́ видава́лося їм (они -ди́ли его) жахли́вою порожне́чею (Країна Сліпих). Було́ в йо́му де́що таке́, що во́рог назва́в-би ферті́вством (Кінець Неволі). Я перегля́нув його́ статтю́ і прийшо́в до ви́сновку, що друкува́ти її́ не мо́жна (Київ)].
• -ди́ть, -ти́ возможным, нужным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати за можли́ве за потрі́бне. [Не вважа́ла за потрі́бне кри́ти своє́ї вті́хи з того́ від’ї́зду (Л. Укр.). Ви́ща си́ла ви́знала за потрі́бне не лиши́ти йому́ нічо́го (Кінець Неволі)].
• -ди́ть, -ти́ кого невиновным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати кого́ за невинува́того (за без(не)ви́нного).
• -ди́ть, -ти́ хорошим, плохим – визнава́ти, ви́знати за га́рне (за до́бре), за пога́не (за ке́пське, за лихе́). Я -хожу́ это странным – мені́ це здає́ться (вида́ється) ди́вним (чудни́м), я вважа́ю це за ди́вну річ.
• Находи́мый – що його́ (її́, їх) знахо́дять и т. п.; знахо́джений, нахо́джений.
На́йденный –
1) зна́йдений, на́йдений, познахо́джений, понахо́джений; нашу́каний, відшу́каний; ви́найдений; натра́плений, нади́баний, наги́баний; нама́цаний, нала́паний, понама́цуваний, понала́пуваний; напи́таний; ді́браний, при́браний;
2) зна́йдений, відкри́тий, відшу́каний; ви́найдений; ви́критий; ви́трушений, повитру́шуваний;
3) ви́значений, обчи́слений, ви́рахуваний;
4) зустрі́нутий, стрі́нутий;
5) поба́чений;
6) ви́знаний; на́званий.
I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь –
1) (стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)].
• Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́.
• Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця.
• Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку.
• Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили).
• При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти.
• Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни);
2) (возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)].
• Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито).
• Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру?
• В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)];
3) -ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)].
• Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти).
• Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться.
• Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в.
• Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно.
• Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища.
• Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.);
4) -ди́ться (только несов.) –
а) (быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)].
• -ться в бегах, см. Бег 2.
• -ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти.
• -ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним.
• -ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)].
• -ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го.
• -ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)].
• -ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)].
• -ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го.
• -ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре.
• -ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою).
• Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка.
• -ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)].
• -ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні.
• -ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим.
• -ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х.
• -ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)].
• -ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти.
• -ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)].
• -ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися.
• -ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі.
• -ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му.
• Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́.
• Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові.
• Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном.
• Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі.
• -дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти;
б) (о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)].
• Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики.
• Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю.
• Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н.
• Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)].
• Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)].
• -щийся близко – близьки́й, по́близький.
• -щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній.
• -щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)].
• -щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)].
• -щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го.
• -щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).
Нача́ло –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)].
• В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги).
• От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)].
• -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни.
• Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)];
2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)].
• Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю).
• Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• В -ле, см. Внача́ле.
• В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)].
• В самом -ле чего –
а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́;
б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла;
в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)].
• В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́.
• В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри).
• -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни).
• В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні.
• -ло года – поча́ток ро́ку.
• В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця.
• -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)].
• От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся).
• -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну).
• В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої.
• Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)].
• О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́).
• От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)].
• От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)].
• По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)].
• Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що.
• С -ла существования чего – відко́ли існу́є що.
• С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том.
• С самого -ла –
а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)];
б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)];
в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)].
• Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)].
• С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний).
• Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися.
• Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го.
• Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)].
• Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)].
• -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го.
• -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то.
• Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в.
• Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)].
• Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́.
• -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла.
• Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)].
• Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло.
• Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип.
• -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди).
• -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень;
5) -ла (мн. ч.) –
а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́.
• -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики.
• Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи);
б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а.
• -ла знания – поча́тки знання́;
в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)].
• -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні.
• На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах.
• На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку.
• Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я).
• Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́.
• Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло.
• Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та);
8) –
а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1.
• Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким.
• Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник;
9) церк. –
а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло.
• Творить -ло – пра́вити нача́ло;
б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку).
• Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці).
• Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)].
• Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).
Наш, мест. прит. – наш (ж. на́ша, ср. на́ше; р. на́шого, на́шої, на́шого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») на́ський (ж. на́ська, ср. на́ське). [На́ша ду́ма, на́ша пі́сня не вмре, не заги́не (Шевч.). На́ських (таких, как у нас) пирогі́в ляхи́ не печу́ть (Номис). Сви́ні не на́ські, а які́сь нові́ (Кониськ.)].
• Это не ваше дело, а -ше – це не ва́ша спра́ва, а на́ша.
• Не наш – не наш; (чужой) нена́ський, чужи́й. [Цього́ тепе́р не мо́жна сказа́ти, бо в ха́ті є нена́ські лю́ди (Козелеч.)].
• По -му –
а) (как у нас) по-на́шому, по-на́ському, по-на́ськи. [Убра́на не по-на́ськи (Л. Укр.)];
б) (по нашему мнению) на на́шу га́дку (ду́мку), як на нас;
в) (на нашем языке) по-на́шому, на́шою мо́вою, по-на́ському, по-на́ськи. [По́ки, ба́тько вста́не та розка́же по-на́шому про свої́ гетьма́ни (Шевч.). Не по-ара́бськи виплива́ють оповіда́ння з-під мого́ пера́, а по-на́ському таки́, рі́дною моє́ю мо́вою украї́нською (Крим.)].
• Вот это по -му! – оце́ по-на́шому (по-на́ському, по-на́ськи)!
• По -му вышло, выйдет – на на́ше ви́йшло, ви́йде.
• -ша взяла! – на́ше зве́рху!
• За кем -ше не пропадает, не пропадало – де на́ше не пропада́є, не пропада́ло.
• Наш брат – наш брат (бра́тчик); см. Брат.
• Не -му брату чета – не нам грі́шним па́ра (рі́вня).
• На́ши (близкие, земляки и т. п.) – на́ші. [Моги́ли… пита́ють у бу́йного (ветра): «Де на́ші пану́ють?» (Шевч.). Пішли́ на́ші вго́ру! (Номис)].
• И вашим и -шим – і ва́шим і на́шим.
• Знай -ших! – знай на́ших! отакі́ на́ші!
• Увидите ваших, так кланяйтесь -шим – поба́чите ва́ших, – віта́йте на́ших.
Недалё́кий –
1) (в пространстве) недале́кий, (ум. недале́чкий), по́близький. [Недале́ка доро́га (Сл. Ум.). Мі́сяць зайшо́в на шпиль по́близької гори́ (Корол.)];
2) (во времени) недале́кий, по́близький; (о прошлом) неда́вній. [Пе́рший по́вів по́близької весни́ (Корол.)].
• -кое будущее – недале́ке майбу́тнє, недале́ка прийде́шність.
• В -ком будущем – в недале́кому майбу́тньому, (вскоре) незаба́ром.
• В самом -ком будущем – в найбли́жчому майбу́тньому, (образно: вот-вот) от ті́льки неви́дно, (зап.) що́-йно неви́дно. [Леге́нда, що, от ті́льки неви́дно, манасти́р ма́є спітка́ти до́ля Содо́ма та Гомо́ри (Корол.)].
• -кое прошлое – неда́внє мину́ле;
3) (по степени родства, в духовном отношении) недале́кий, (близкий) бли́зький.
• -кий родственник – недале́кий ро́дич;
4) (по уму) нему́дрий, благе́нький, недоу́мкуватий, невели́кого (невисо́кого, недале́кого) ро́зуму, бі́дний на ро́зум, (рус.) недале́кий, (сщ.) недо́умок (-мка, м. р.), (дураковатый) пришеле́пуватий, (ограниченный) обме́жений. [Ве́рхня плі́вка громадя́нства, благе́нька собі́ нівро́ку, не розумі́є елемента́рної ду́мки (Рада). Це (о преподавании) було́ щось тупе́, ду́же нудне́, недоу́мкувате (Яворн.). Недале́ка вона́, не несе́ться ви́соко вго́ру, – за те слухня́на (Мирний)].
• Он очень -лё́к – він ду́же невели́кого (неви́сокого, недале́кого) ро́зуму.
Недолга́, нескл. Вот (вот тебе, да) и вся -га́ – та й край, та й го́ді, та й по всій спра́ві, та й квит, та й конт.
Неме́дленно, нрч. – нега́йно, (без промедления, не мешкая) не га́ючись, не га́ючи ча́су, без зага́яння, незаба́рно, необа́рно, (вскоре, скоро) незаба́ром, незадо́вго, невзаба́рі, неба́вом, (стар.) вбо́рзі, (вот-вот) ось-о́сь, от-о́т, зато́го, (сейчас) за́раз, заразі́сінько, (мигом) ми́ттю, притьмо́м, як стій. [Гото́витись в похі́д нега́йно (Куліш). Ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). І велі́в він бра́нця перед се́бе привести́ нега́йно (Франко). З райо́ну про́сять набо́їв, нега́йно про́сять (Кирил.). Ски́нути його́, аби́ сами́м не га́ючись Собі́ському скори́тись (Грінч.). Смерть хапа́є незаба́рно (Біл.-Нос.). Сена́т постановля́є, щоб ви́конать сей ви́рок необа́рно (Л. Укр.). Роди́на недале́чко, – незаба́ром і ра́ду зна́йдеш і пора́ду (М. Вовч.). Грома́дка опри́шків ще́зла неба́вом на горбка́х (Маковей). Потре́ба пи́льна, про́сить бу́ти вбо́рзі (Куліш). Скажи́, що за́раз прийду́ (Харк.). За́раз Іва́на зв’яза́ли, ви́вели його́ в чи́сте по́ле (Чуб. V). Герш за́раз перені́сся (перешёл) з жі́нкою на и́нше примі́щення (Франко). І ми́ттю осідла́вши ра́ка; схвати́всь на йо́го як бурла́ка (Котл.). Щоб притьмо́м було́ зро́блено (Київщ.). Зня́вся-б як сті́й і пішо́в на робо́ту (Коцюб.). На со́нце не тре́ба диви́тися, бо мо́жна о́чі зба́вити як сті́й (Звин.)].
Но, союз – але́, (зап.) а́ле, (усилит.) але́-ж, (шире русского «да», часто, особ. вост.) та, (да, а) а, (всё же) проте́, а проте́, але́-ж, (впрочем) а втім, (однако) одна́че, одна́к, (диал.) о́тже ж, (да только) так, (диал.) дак, (да, однако) та́ле́ (из «та» и «а́ле́»), (диал.) да́ле́, (усилит.) та́ле́-ж, (диал.) да́ле́-ж, (ан) аж. [Хоті́ла спать, але́ не спа́ла (Шевч.). Чита́ють, але́ не ду́же хва́лять (Грінч.). Ми хоч бі́дні, але́ че́сні (Коцюб.). Проба́чте, але́ я вас не пита́ю (М. Хвильов.). (Нема́є) нічо́го ново́го в її́ коха́нні, але́-ж тоді́ (нема́) нічо́го ви́ключного в її́ чутті́ (В. Підмог.). Кунігу́нда поме́рла. О, найкра́щий із світі́в, де ти? Але́-ж на яку́ неду́гу вона́ поме́рла? (Кандід). Дарма́! неха́й умру́, та ду́мка не умре́ (Л. Укр.). Він до́бре допі́к їм, та то була́ мала́ вті́ха (Кінець Неволі). Покі́рно гада́в: «я не звільню́ся від не́ї ніко́ли». Та не ро́зкіш, а насоло́да бра́лася в нім з то́ї га́дки (В. Підмог.). Хоті́в, він прогна́ть з-перед оче́й ту мрі́ю, а мрі́я все стоя́ла й мани́ла його́ (Н.-Лев.). З-під бі́лих, коструба́тих брів визира́ють до́брі, а (хотя и добрые, но) лука́ві о́чі (Коцюб.). Вони́ (блудні́ во́гники) ма́нять, а гу́блять (В. Підмог.). Ба́тько мій за́вжди говори́в, що (через старо́го моряка́) наш за́їзд при́йде до руї́ни.. Проте́ (но всё же) мені́ здає́ться, що пробува́ння у нас старо́го моряка́ вихо́дило нам на ко́ристь. Була́, проте́, одна́ річ, що й спра́вді могла́ призвести́ нас до руї́ни (Остр. Скарбів). Робо́та була́ ча́сом важка́, а проте́ зви́чна (Коцюб.). На́віть для коха́ння він ви́значив час, а втім (но впрочем) він спра́вді зако́ханий (В. Підмог.). Якби́ ми́лий, чорнобри́вий, – умі́в-би спини́ти (ворогі́в). – Так дале́ко чорнобри́вий (Шевч.). І не був там, та́ле зна́ю (Звин.). Ожени́тись, я-б ожени́вся, тале́-ж з пога́ною-б не одружи́вся (Вороний). Не няв ві́ри, аж ви́йшло усе́ пра́вда (Сл. Левч.)].
• Но более того – ба бі́льше. [Бага́то чита́ю, ба бі́льше: ду́же люблю́ теа́тр (В. Підмог.)].
• Но ведь – але́-ж, але́-ж бо, та-ж, адже́-ж. [«Ти заї́деш (до хво́рого) з візи́тою.» – «Але́-ж він цілко́м здоро́вий!» (В. Підмог.). Та-ж ти ба́чила, що купува́ла! (Брацл.). Адже́-ж ви сами́ не зна́єте, – на́що-ж пита́єте? (Київщ.)].
• Но вот – аж от (ось), (реже) та (але́) от (ось). [Ніхто́ їх не турбува́в; аж ось несподі́вано простя́гся до них пе́рший по́мацок зо́внішнього сві́ту (В. Підмог.)].
• Но всё же – а все-ж (таки́). [«Ви лю́бите шоколя́ду?» – «Не ду́же.» – «А все́-ж та́ки?» (В. Підмог.)].
• Но и – але́ (та) й, але́-ж і. [Вона́ була́ вже не молода́, але́ й не стара́ (Н.-Лев.)].
• Не только… но и… – не ті́льки… – а (усилит.: ба) й:..; не то… – а (ба, та) й… [Слу́жки вона́ не ма́ла не ті́льки тому́, що їй бракува́ло ко́штів, а й тому́, що… (М. Хвильов.). Ціка́во не ті́льки селя́нам, ба й інтеліге́нтам (Крим.). Не встережу́ться мене́ не то вночі́, а й серед дня (Мова). Страх безси́лими ро́бить не то поодино́ких люде́й, ба й ці́лі наро́ди (Коцюб.). Князьки́ не то самі́ старода́вні звича́ї переступа́ли, та й свої́х підру́чних до то́го призвича́їли (Куліш)].
Но́мер –
1) (счётная цифра) ну́мер (-ра; мн. -мери́, -рі́в), (число) число́, (сокр.) №, Ч°. [Да́вши відби́тки свої́х па́льців і дові́давшись, за яки́м ну́мером ці відби́тки заве́дено до спи́сків, вони́… (Велз). Буди́нок число́ (реже ну́мер) ві́сім (Київ). Ва́ші кімна́ти не тут: кварта́л Га́йбері, Дев’яно́сто сьо́ма ву́лиця, число́ дві ти́сячі сімна́дцять (Велз)].
• Бумага -мер пятый – папі́р ну́мер п’я́тий.
• -мер входящий, исходящий – вступне́, вихідне́ число́, вступни́й, вихідни́й ну́мер.
• -мер газеты, журнала – число́ (редко ну́мер) газе́ти (часо́пису), журна́ла. [Пе́рше число́ тижне́вика «Рі́дний Край» (Р. Край). В найбли́жчому числі́ журна́ла «Кри́тика» (Критика). Нови́й ну́мер газе́ти (Франко)].
• -мер по журналу (канцел.) – журна́льний ну́мер.
• -мер галош, перчаток – ну́мер кало́ш (гальо́ш), рукави́чок.
• Личный -мер – особи́стий ну́мер.
• -мер порядковый – порядко́вий (рядови́й) ну́мер, порядко́ве (рядове́) число́.
• По порядку -ро́в – за поря́дком нумері́в, за че́рго́ю.
• Счастливый -мер – щасли́вий ну́мер, щасли́ве число́.
• За -ром четвёртым – під ну́мером (число́м) четве́ртим, число́ четве́рте, ну́мер четве́ртий;
2) (программы, в концерте и т. п.) но́мер, число́. [Сього́дні «Сме́ртний но́мер» (Кіноафіша)].
• Лучший -мер представления – найкра́щий но́мер (найкра́ща части́на, найкра́ще мі́сце) виста́ви (у виста́ві).
• Сольный -мер – со́льо, со́льовий но́мер, (зап.) одно́спів (-ву).
• Вот так -мер! – от так шту́ка! оце́ так раху́ба!
• Этот -мер не пройдёт – цей но́мер не про́йде (не пере́йде); ціє́ї не поспіва́єш!;
3) (в гостинице) кімна́та, но́мер (-ра). [Найня́в кімна́ту (но́мер) в готе́лі (Київ). Кімна́ти в готе́лі були́ висо́кі (Кінець Неволі)].
• -ра́ для приезжающих – кімна́ти (номери́) для приї́жджих.
Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)].
• Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка).
• Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)].
• Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком.
• Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба.
• Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс.
• С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1.
• Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́).
• Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс.
• Острый нос – го́стрий ніс.
• Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка.
• Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс.
• Тупой нос – тупи́й ніс.
• Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом.
• Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са.
• Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са).
• Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос.
• Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)].
• Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го.
• Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са.
• Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)].
• Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́.
• Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме).
• Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)].
• Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)].
• Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)].
• Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из).
• Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть.
• На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно.
• Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й).
• Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця.
• Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі.
• Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са).
• Наклеить нос кому, см. Накле́ивать.
• Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са).
• Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це).
• Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка).
• Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са.
• Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти).
• Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні.
• Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)].
• Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са.
• Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися.
• Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту.
• Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)].
• Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки).
• Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)].
• Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)].
• И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна.
• И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го.
• Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)].
• Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)].
• Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́.
• Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто.
• Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)].
• У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са.
• Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́.
• У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.);
2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са);
3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)];
4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га).
• Нос машины – ніс маши́ни.
• Нос наковальни – ріг кова́дла;
5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка.
Ну, междом. и част. –
1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум. [Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (Брацл.). Чого́-ж ти мовчи́ш? ну, скажи́-ж, това́ришу! (М. Хвильов.). «Ну, Гала́кточко, а що там узагалі́ гово́рять про ме́не?» – «Се́б-то де гово́рять?» – «Ну, взагалі́» (М. Хвильов.). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (Гоголь). Ну що ж, Тара́се! – рад єси́, не рад – диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П. Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М. Хвильов.). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Дава́йте йти!
• Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Ну́мо в доро́гу! (Дніпр. Ч.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Нум ора́ть мерщі́й! (М. Терещ.)].
• Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) – от що, Солопі́ю, ото́, як ба́чиш, я й дочка́ твоя́ та й покоха́ли одне́ о́дного так… (перекл. А. Харч.).
• Ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!
• Ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!
• Ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві).
• Ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися.
• Ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?
• Вон он, ну его бить! – ось він, ну́мо (нум, дава́йте) його́ би́ти!
• Ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця).
• А ну – ану́; ану́те, ану́мо; срв. Ну́-ка. [Ану́, заведи́-но пі́сні! (Остр. Скарбів). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)].
• А ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!
• Ну же – ну́-бо, ну-ж.
• Да ну – ну́-бо. [Ну́-бо не пусту́й! (Вороний)].
• Да ну, иди, что ли! – та ну́-бо йди, чи що!
• Да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо;
2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́. [Ну, я-ж тобі́, почека́й! (Брацл.). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (Вінниччина)].
• Ну, смотри же! – ну, диви́ся!
• А ну – ану́! [Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Ану́, вихо́дь, котри́й! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!;
3) (в бранных выраж., проклятьях) – ну, ану́. Ну тебя! – цур тобі́! цур тобі́, пек (тобі́)! (а) бода́й тебе́! а йди ти (собі́)!, (отвяжись) відчепи́сь! [Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! – цур йому́! цур йому́, пек (йому́)!; (нужды нет) дарма́! [Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Шевч.). Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (Котл.)]. А ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)! Ну тебя к лешему, см. Ле́ший. Ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас! [А бода́й вас та цу́р-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька, к бо́гу)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)! Ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!;
4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (Київщ.). «А от за да́внього ча́су, коли́…» – «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була́! (Велз)].
• Ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» – «Ну?» – «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» – «Ну?» – «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.).
• Ну что вы! – ну що́ ви! [Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В. Підмог.)].
• Да ну?! – та невже́? та ну?
• Ну уж обед! – ну (та) й обі́д.
• Ну и – ну й, та й. [Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В. Підмог.). Та й тюхті́й-же я підто́птаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий! Такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (Стефаник)];
5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре. [Нема́, ну, то й нема́! (Л. Укр.). «Ну, там поба́чимо» – сказа́в він ла́гідно (В. Підмог.). А я був поду́мав, що ти й спра́вді зна́єш пра́вила; ну, та коли́ ти їх не зна́єш, то я зна́ю (Остр. Скарбів). Гара́зд, диви́сь-же, ти заско́чив мене (Остр. Скарбів)].
• Ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте.
• Ну, конечно, очевидно и т. п. – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ и т. п. [Сподіва́єтесь, що уря́д спла́тить ваш борг, га? а зві́сно, спла́тить (Кінець Неволі). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В. Підмог.)].
• Ну да – авже́ж; см. Коне́чно 2.
• Ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!
• Ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре. [«Наро́ду бага́то, дру́же?» – Ба́тько відпові́в, що ні, – люде́й, на жаль, ду́же о́бмаль. – «То й гара́зд» (Остр. Скарбів)];
6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». – «Ну, на се» – пое́т відмо́вив – «не наді́юся я зро́ду» (Л. Укр.)].
• Ну, нет! – е, ні! ба ні! [Ба ні! не пі́ду до ньо́го (Липовеч.)].
• Ну, вот ещё! – ну, о́т іще! (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи́!» – «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». – «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудч.)].
• Ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!
• Ну, где таки! – де то вже таки́! [Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (Рудан.)].
• Ну, знаете – ну, зна́єте. [Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (Влизько)];
7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не каза́в-же я?» – поду́мав собі́ Чуб (Гоголь). Ну, а все́-ж таки́, чи́м-же соціялі́зм відрізня́ється від комуні́зму? (М. Хвильов.). «А що ти ду́маєш запропонува́ти?» – «А як ти гада́єш? Ну?… от тобі́ й ре́бус!» (М. Хвильов.). «Від ко́го-ж лист?» – «Від ге́тьмана Хане́нка?» – «Хане́нка? йо?» (Стар.-Чернях.)].
• Ну, а вы? – ну, а ви?
• Ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?
• Ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?;
8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от. [Був собі́ одва́жний ли́цар, нам його́ згада́ть до ре́чи… Ну, та сей одва́жний ли́цар я́кось ви́брався до бо́ю (Л. Укр.). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л. Укр.). Уря́дники все роби́ли спра́вно; пашпорти́ там, ну й хто бунтівни́к – зна́ли (Ледянко)].
• Ну вот он говорит – ото́(ж) він і ка́же;
9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну. [Зборо́в його́ та й дава́й би́ти (Київщ.). Пішла́ вона́, – я дава́й паску́дити Насту́ню (Крим.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). З переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.)].
• Да и ну – та й дава́й, та й ну. [Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Шевч.)];
10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́. [Но, була́ні! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, ураго́ва! (Костомар.)].
Оди́н, одна́, одно́, прил. и мест. – оди́н, одна́, одно́ и одне́, їде́н, їдна́, їдно́ и їдне́ (ум. одне́нький, їдне́нький); сам, сама́, само́, сами́й, сама́, саме́ (ум. – саме́нький). [Був собі́ на сві́ті їде́н чолові́к і була́ в ньо́го їдна́ дити́на].
• Одно́ из двух – одно́ з двох.
• Сосредоточение власти в одни́х руках – зосере́дження вла́ди в одні́й руці́.
• Оди́н-единственный – одни́м-оди́н, одни́м-одна́, одни́м-одне́, оди́н-одні́ський (одні́сінький) и т. д. [Одні́ське до́бре сло́во ча́сом прими́рить лю́тих ворогі́в (Млака)].
• Вот я и оди́н, кругом ни души – от я і сам, навкруги́ ні душі́ (ні ля́лечки).
• Дети остались дома одни́ – ді́ти зоста́ли́ся вдо́ма сами́.
• Не я одна́, а все это говорят – не я сама́, а всі це ка́жуть (гово́рять).
• При одно́й мысли об этом… – на саму́ зга́дку про це…
• Уже одно́ то, что он это сделал, доказывает – вже саме́ те, що він це зроби́в, дово́дить…
• Только ты оди́н, только он оди́н и т. п. – сам ті́льки ти, сам ті́льки він и т. д. Оди́н только, оди́н лишь – оди́н ті́льки, одна́ ті́льки, одно́ ті́льки, одні́сінький, одні́сінька, одні́сіньке; сами́й (ті́льки), сама́ (ті́льки), саме́ (ті́льки), самі́сінький, самі́сінька, самі́сіньке.
• В одно́м только окне и виднелся свет – в одно́му ті́льки вікні́ й світи́лося.
• Одно́ только и беспокоит меня, это… – одна́ річ ті́льки й турбу́є мене́, це…
• В одно́й только рубахе – у самі́й соро́чці.
• Это одни́ лишь слова – це самі́ ті́льки слова́ (самі́сінькі слова́).
• Не одно́ только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть – не саме́ бага́тство стано́вить (дає́) ща́стя, а ще й чи́сте сумлі́ння.
• Совершенно оди́н – сам-оди́н, сам-самі́сінький. [Зостала́сь я сама́-самі́сінька].
• Оди́н-одинёшенек – сам (сама́, само́) душе́ю.
• Исключительно оди́н (одни́), как есть оди́н (одни́) – сам за се́бе, самі́ за се́бе, сами́й, сама́, саме́.
• Хлеба нет, едим исключительно оди́н картофель – хлі́ба нема́, їмо́ саму́ (за се́бе) карто́плю.
• Все, как оди́н, все оди́н в оди́н, оди́н к одному́ – всі як оди́н, всі оди́н в о́дного, всі голова́ в го́лову, всі одни́м лице́м, всі як переми́ті. [Ві́йсько у ла́ву ста́ло як переми́те. Геро́ї його́ оповіда́ннів теж одни́м лице́м безпора́дна, те́мна сіро́ма (Єфр.)].
• Все до одного́ – всі до о́дного.
• Оди́н на оди́н – сам-на-са́м, віч-на́-віч.
• Мы остались с ним оди́н на оди́н – ми зоста́лися з ним віч-на́-віч (сам-на-са́м).
• Оди́н по одному́, оди́н за одни́м, оди́н за другим – оди́н по о́дному, оди́н за о́дним и оди́н за ’дни́м. [Варя́ги, Ли́тва, Ляхи́, Москва́ – оди́н за ’дним накида́ли Украї́нській Ру́сі свої́ поря́дки (Куліш)].
• Оди́н за другим присутствующие оставляли зал – оди́н по о́дному прису́тні залиша́ли за́лю.
• Подходите по одному́ – підхо́дьте по-оди́нці.
• Шли узкою тропинкою оди́н за другим – йшли́ вузе́нькою сте́жечкою оди́н за о́дним.
• Хвастаются оди́н перед другим – вихваля́ються оди́н перед о́дним, оди́н поперед о́дного.
• Спрашивают оди́н другого (одни́ других) – пита́ють оди́н о́дного (о́дні о́дних), пита́ються оди́н в о́дного (одні́ в о́дних).
• Оди́н другого стоит – оди́н о́дного варт.
• Поставь тарелки одну́ на другую – поста́вляй тарілки́ одну́ на о́дну.
• Выходит одно́ на другое – вихо́дить одно́ на одно́ (на ’дно́).
• Дело всегда есть: не одно́, так другое – ді́ло за́всігди зна́йдеться: не те, так те (так и́нше).
• То одно́, то другое – то те́, то те́.
• Оди́н другой, одни́ другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) оди́н – дру́гий, одні́ – дру́гі, (из неопределённого числа или предметов) яки́й – яки́й, кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, той-той, и́нший – и́нший.
• Оди́н брат был богат, а другой беден – оди́н брат був бага́тий, а дру́гий бі́дний.
• Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности – одні́ лю́ди в розко́шах коха́ються, а дру́гі в зли́днях пропада́ють.
• Одни́ учёные разделяют это мнение, а другие нет – одні́ вче́ні поділя́ють цю ду́мку, а дру́гі не поділя́ють. [Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.)].
• Одни́ сели на скамье, а другие стоят – які́ (котрі́) посіда́ли на ла́ві, а які́ (котрі́) стоя́ть.
• Говорит одно́, а думает, другое – на язиці́ одно́, а на ду́мці и́нше.
• Переходить от одно́й мысли к другой – від одніє́ї ду́мки до дру́гої перехо́дити.
• Оди́н и тот же – оди́н, їде́н, той(-же) са́мий. [Не одні́ права́ всі ма́ють].
• В одно́ и то же время – в оди́н час, в той са́мий час, в о[ї]дни́х часа́х. Срв. Одновре́мё́нно.
• Жить в одно́м доме – жи́ти в то́му́ са́мому буди́нку.
• Это одно́ и то же – це те са́ме.
• Твердить одно́ и то же – після тіє́ї та й знов тіє́ї(-ж) співа́ти.
• Всё одно́ и то же (делать, говорить) – як те́-ж, так те́ (роби́ти, говори́ти).
• В одно́ из воскресений – котро́їсь неді́лі, одно́ї неді́лі. Срв. Одна́жды.
• Оди́н раз – раз. [Раз люди́на ро́диться, раз і вмира́є].
• За одно́, см. Заодно́.
• Слиться в одно́ – до ку́пи зілля́тися (зли́тися).
• Ни один не… – жа́ден, жа́дний (жа́дна, жа́дне) не…, жо́ден, жо́дний (жо́дна, жо́дне) не…, ні жо́ден, ні жо́дна и т. д. не…, нікото́рий, -а, -е не… [Ла́ври стоя́ть зачаро́вані, жа́ден листо́к не тремти́ть (Л. Укр.)].
• У неё двенадцать детей, и ни одно́ не умерло – у не́ї двана́цятеро діте́й і жа́дне не вме́рло.
• Решительно (положительно) ни одного́ – жадні́сінького, ні одні́сінького, ніже́ єди́ного. [Жадні́сінької кри́вди я тобі́ не заподі́яла. Звікува́ла-б я за ним, не зазна́вши ні́же єди́ної хма́рної годи́ни (Конис.)].
• Ни на одного́ (ни на одну́) не взгляну – на жа́дного (на жа́дну) не гля́ну.
Переде́лка –
1) см. Переде́лывание.
• Попасть в -ку – вбра́тися (влі́зти) в клопітне́ ді́ло, в тарапа́ту вско́чити.
• Вот попал в -ку – оце́ вско́чив! от де в тарапа́ту вско́чив!
2) (предмет) пере́рі[о]бка. [Стари́й наш літо́пис дійшо́в до нас у пізні́шій переро́бці (Єфр.)].
Передря́га – триво́га, колотне́ча, ко́лот, за́колот, бе́шкет, ха́лепа.
• Попасть в -ря́гу – в ха́лепу (в тарапа́ту) вско́чити (влі́зти).
• Вот попал в -гу – оце́ вско́чив (в ха́лепу, в тарапа́ту), так вско́чив!
Поднима́ться и Подыма́ться, подня́ться – підійматися (піднима́тися), під(ій)нятися, здійма́тися, (зниматися), знятися, здійня́тися, підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, підно́ситися, підне́сти́ся, зно́ситися, зне́стися, (о мног.) попідійма́тися, поздійма́тися, попідво́дитися, позво́дитися; (стр. з.) бу́ти пі́днятим, зня́тим, підве́деним, зве́деним, підне́сеним, (при помощи рычага) підва́жуватися, підва́житися, бу́ти підва́женим. [Дим до не́ба підійма́всь (Шевч.). Ого́нь розгора́ється, здійма́ється все ви́ще й ви́ще (Васильч.). Там ви́соко блаки́тно-те́мне не́бо знима́ється у зо́рях осяйни́х (Грінч.). Підвели́сь похи́лені го́лови (Єфр.). Неха́й ли́хий знесе́ться, хоч до не́ба (Св. П.). Ни́жча полови́на ра́ми (у вікні́) підво́диться вго́ру].
• -ма́ться, -ня́ться с места, с постели, со стула (вставать) – підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́стися (на но́ги), підійма́тися, під(ій)ня́тися, здійма́тися, зня́тися з мі́сця, з посте́лі, з крі́сла; срв. Встава́ть. [Підвела́ся з крі́сла (Коц.). Не хтів встава́ти, одна́к му́сів зве́стися (Коц.). Хо́че зня́тися з ла́ви, та не си́ла (М. Вовч.)].
• Он с места не -ма́ется – він з мі́сця не підво́диться (не ру́шить).
• Гости -нялись и ушли – го́сті зня́ли́сь і пішли́.
• Он упал, но тотчас же -ня́лся́ – він упа́в, але́ за́раз-же під[з]ві́вся (підня́всь).
• Больной -ня́лся – хво́рий підві́вся. [Лежа́в мі́сяців зо́ три; да́лі підві́всь. Хо́джу і роблю́ (Тесл.)].
• Всходы -ма́ются – схо́ди підбива́ються вго́ру (Грінч.).
• -ма́ться (вставать) – встава́ти, вста́ти, підійма́тися, підня́тися, (быстро) схо́плюватися, схопи́тися, (о мног.) повстава́ти, посхо́плюватися. [Со́нце так ра́но схопи́лося].
• Мы -няли́сь до рассвета – ми вста́ли (схопи́лися) ще вдо́світа (ще на світ не благослови́лось).
• -ма́ться на ноги (букв. и перен.) – спина́тися, с[зі]п’я́стися, зіпну́тися (зіпну́ся, зіпне́шся и т. д.), здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́сти́ся на но́ги, (порывисто) схо́плюватися, схопи́тися, схва́чуватися, схвати́тися, зрива́тися, зірва́тися на (рі́вні) но́ги. [Зві́вся на но́ги (Коцюб.). Лю́ди її́ я́кось ви́годували закі́ль зняла́сь на но́ги (Г. Барв.). Ті́льки сп’я́ло́ся на но́ги (подросло), вже хо́че жи́ти по-своє́му (Берд. п.). Украї́на почала́ на вла́сні но́ги в письме́нстві спина́тись (Єфр.)].
• -ма́ться на цыпочки – спина́тися, с[зі]п’ясти́ся, зіпну́тися навспи́нячки, на ди́бошки или на но́ги.
• Разоренному -ня́ться трудно (оправиться) – зубо́женому ва́жко підня́тися, ста́ти на но́ги.
• Заяц -ня́лся в четырёх шагах от собак – за́яць зня́вся (ско́чив) кро́ків за чоти́ри від соба́к.
• -ма́ться (о руке, голове) – з[під]во́дитися, з[під]ве́сти́ся, здійма́тися, зня́тися, підно́ситися, підне́сти́ся. [У ме́не рука́ не здійма́ється її́ уда́рити (Мирн.). Рука́ на те́бе не зведе́ться (Макс.)].
• Руки не -ма́ются что-л. делать – ру́ки не беру́ться (не здійма́ються) що роби́ти (или до робо́ти).
• -ма́ться на гору, по лестнице – здійма́тися, зня́тися, бра́тися на го́ру, по схо́дах; срв. Взбира́ться.
• -ма́ться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) – підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, з[під]но́ситися, з[під]не́стися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбива́тися, підби́тися, підбира́тися, підібра́тися, (реже) підхо́дити, підійти́, підхо́плюватися, підхопи́тися, (о птицах, иногда) під[з]бива́тися, під[з]би́тися, вибива́тися, ви́битися. [Ви́соко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Він підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.). Зно́сяться молитви́ до не́ба. Со́нце підняло́ся височе́нько (Неч.-Лев.). Со́нце вже ви́соко підби́лось вго́ру (Неч.-Лев.). Со́нце вже геть підійшло́ (Крим.). Си́ві голубо́ньки, здіймі́теся вго́ру (Чуб.). Підби́всь си́зий голубо́чок уго́ру висо́ко (Чуб.). Уже́ качки́ зно́сяться. З га́ласом зняло́сь воро́ння (Коц.)].
• -няла́сь стая голубей – зня́лася згра́я голубі́в.
• -ня́лся рой пчёл – зня́вся рій бджіл.
• -ма́лись высокие здания – здійма́лись висо́кі буди́нки.
• -ня́ться на воздух, -ться на аэроплане – зня́тися в пові́тря, зня́тися на літако́ві.
• Вот те высоты, на которые может -ня́ться свободный человеческий дух – ось ті високості, на які́ (куди́) здійня́тись мо́же ві́льний дух лю́дський (Коц.).
• Занавес -ма́ется – заві́са (запо́на, засло́на) підійма́ється, зно́ситься.
• -ма́ться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) – здійма́тися, зня́тися, підійма́тися, підня́тися, зно́ситися, зне́стися, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, ста́витися, (о пыли ещё) збива́тися, зби́тися, курі́ти, закурі́ти. [Зняла́ся ку́рява (Васильч.). Ку́рява ста́вилась за бри́чкою (Свидн.). Повста́в леге́нький тума́н (Неч.-Лев.). Встає́ хма́ра з-за лима́ну (Шевч.). Зби́лася така́ ку́рява. Пил закурі́в (Хвильов.)].
• -ма́ться (о ветре, буре, грозе, метели) – здійма́тися, зня́тися, руша́ти(ся), (з)ру́шити(ся), (быстро: срываться) зрива́тися, зірва́тися, схо́плюватися, схопи́тися, устава́ти, уста́ти, зві́ятися, (о ветре, безл.) завітри́ти. [І зняла́ся вели́ка вітряна́ бу́ря (Св. П.). Здійма́ється (встає́) бу́ря, гроза́. Ру́шився бі́льший ві́тер (Мирн.). Зірва́лася шу́ра-бу́ря].
• -ла́сь гроза, метель – зняла́ся (ру́шила) завірю́ха, бу́ря.
• Ветер -ня́лся – зня́вся, схопи́вся (зірва́вся) ві́тер, или безл. завітри́ло (заветрило).
• -няла́сь волна (волнение) – зня́лася, вста́ла хви́ля. [Вста́ла на Чо́рному мо́рі би́страя хви́ля (Дума)].
• -ма́ться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) – зчиня́тися, зчини́тися, здій[зни]ма́тися, з(дій)ня́тися, підійма́тися, під(ій)ня́тися, повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, збива́тися, зби́тися. [Що-дня́ зчиня́лась яка́ істо́рія (Грінч.). Зчиня́вся невимо́вний ре́гіт (хохот) (Крим.). За столо́м здійма́вся страше́нний за́колот (Коц.). Зня́вся таки́й крик, на́че кого́ рі́зали (М. Вовч.). Зняла́ся револю́ція (Доман.). На селі́ підня́вся га́лас (Неч.-Лев.). Як підни́меться ка́шель (Квітка). Встаю́ть ві́йни. Така́ бу́ча (суматоха) зби́лася (М. Вовч.)].
• -ма́ется горячий спор – зчиня́ється палка́ спі́рка (Грінч.).
• Пламенем -ня́лся народный гнев – по́лум’ям зня́вся наро́дній гнів (Коц.).
• -ла́сь тревога – зняла́ся триво́га.
• -ма́ться (вырастать) – виганя́тися, ви́гнатися, підганя́тися, підігна́тися, уганя́ти, у(ві)гна́ти. [Росла́ вона́, уганя́ла ху́тче від козако́вого вну́ка Миха́йла (М. Вовч.)].
• -ма́ться (о волосах, шерсти) – підійма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти (ди́бом, ди́ба, ду́бом, догори́); срв. Дыби́ться 1. [І догори́ підня́всь у ме́не во́лос]; (об ушах) насторо́ш[ч]уватися, насторо́ш[ч]итися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися.
• -ма́ться на дыбы (о лошади) – зво́дитися, зве́сти́ся, спина́тися, сп’ясти́ся, става́ти, ста́ти го́пки, ди́ба, ца́па; срв. Дыби́ться 2.
• Тесто -ма́ется – ті́сто підхо́дить (уго́ру).
• Вода -ма́ется – вода́ прибува́є, піджива́є, підхо́дить.
• Вода в реке -ма́ется – вода́ в рі́чці прибува́є, йде вго́ру.
• Вода -няла́сь в реке на сажень – води́ в рі́чці прибуло́ на са́жень, вода́ в рі́чці підійшла́ (підне́слася) на са́жень.
• Река -няла́сь – ріка́ підійшла́, підне́слася, зняла́ся, прибула́.
• Термометр -ня́лся на десять градусов – тепломі́р (гра́дусник) підня́вся (підні́сся) на де́сять ступені́в.
• Барометр -ма́ется – баро́метр підійма́ється, підно́ситься, йде вго́ру.
• -ма́ется настроение, голос – здійма́ється, підно́ситься на́стрій, підно́ситься го́лос.
• -ма́ться выше обыдёнщины – підно́ситися по-над буде́нщину (Крим.).
• -ма́ться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) – підно́ситися, підне́стися, іти́, піти́ вго́ру (Куліш).
• -ма́ться (войной и т. д.) на кого, против кого – става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́стися на ко́го, на що, проти ко́го, проти чо́го. [Чи там ра́ду ра́дять, як на ту́рка ста́ти (Шевч.). Повста́ньмо-ж тепе́ра усі́, як оди́н (Л. Укр.). Вста́не наро́д на наро́д (Св. П.). Зведи́сь, наро́де, простягни́ ру́ку на свою́ пра́вду (Коц.)].
• -ня́лось восстание в стране – здійняло́сь повста́ння в краю́ (Л. Укр.).
• Все -няли́сь на общего врага – усі́ вста́ли на спі́льного во́рога.
• -ма́ться, -ня́ться на защиту своих прав, своей страны – става́ти, ста́ти до оборо́ни (на оборо́ну) свої́х прав, свого́ кра́ю.
• -ня́ться в оборону кого – уста́ти за ко́го, за що, обста́ти за ким, за чим.
• Знамя свободы -ма́ется – пра́пор во́лі зво́диться, зно́ситься, підно́ситься.
• -ма́ться (о цене) – іти́, піти́ вго́ру, (быстро) підска́кувати, підско́чити. [Ціна́ пішла́ вго́ру. Ціна́ на хліб ра́птом підско́чила (Коцюб.)].
• -ма́ться в цене – у гро́ші йти́.
• Цена на хлеб -ма́ется – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́).
• Хлеб в цене -ма́ется – хліб іде́ в гро́ші.
• -ма́ться на хитрости – бра́тися, узя́тися на спо́соби́, на шту́ки, на хи́трощі.
Пойти́ –
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му].
• -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі.
• -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)].
• -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́.
• -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти.
• -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр).
• -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки.
• -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́.
• -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи.
• -ти́ за водой – піти́ по во́ду.
• -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся].
• -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу.
• -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в.
• -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди.
• -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти.
• -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд.
• -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.).
• Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)].
• -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́.
• Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́!
• -дё́м(те)! – ході́м(о)!
• -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)!
• -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь.
• -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька!
• -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й.
• Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги!
• -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)].
• Вот -ди́-ж ты – от ма́єш.
• -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться.
• -ди́ с ним – що з ним поро́биш.
• Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)].
• Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся.
• -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те.
• Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло.
• -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)].
• -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому).
• -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт.
• -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та.
• Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре.
• -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку].
• -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат).
• -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де].
• -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́.
• -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти.
• Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом.
• Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла).
• Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою.
• Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся).
• Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло).
• Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори.
• Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід.
• Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом).
• Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою.
• -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру].
• -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні].
• -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно].
• -ти́ на уступки – поступи́тися.
• -ти́ в пари – заложи́тися.
• -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)].
• -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся].
• -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою.
• -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д.
• -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти.
• -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти.
• -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне.
• -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки.
• На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії.
• Под воду -ти́ – нирця́ да́ти.
• Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть;
2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що.
• -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися.
• -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.).
• Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся;
3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти.
• -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися.
• И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти.
• Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти).
• -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти.
• -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць.
• Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)].
• -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати.
• Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́.
• -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже;
4) (начаться) піти́, поча́тися.
• -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.).
• -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)].
• Дождь -шё́л – дощ пішо́в.
• Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́.
• -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить
5) (поступить) піти́.
• -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти.
• -ти́ в услужение – піти́ у на́йми.
• -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́.
• -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько);
6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.
Попада́ться, попа́сться –
1) (встречаться, случаться) трапля́тися, тра́питися (редко потра́питися), здиба́тися, зди́батися, сов. спітка́тися, нагоди́тися, луча́тися, лучи́тися, зустріча́тися, зустрі́(ну)тися, знахо́дитися, знайти́ся.
• -ться на глаза кому – наверта́тися (наверну́тися) на о́чі кому́, впада́ти (впа́сти) в о́чі кому́, потра́пити, навину́тися, наверзти́ся на о́чі кому́.
• Взять, что -дё́тся под руку – взя́ти що в ру́ку потра́питься, (что подвернётся) що під ру́ку підхо́питься.
• Этот ребёнок ломает всё, что ни -дё́тся ему в руки – ця дити́на тро́щить (лама́є) все, що їй ті́льки в ру́ку потра́питься и в ру́ки (до рук) потра́пить, все, що ті́льки поди́бле.
• Недавно -па́лись мне в руки стихотворения некоего… – неда́вно (нещодавно́) впа́ли мені́ в ру́ки ві́рші яко́гось…
• Всё, что -дё́тся по пути – все, що тра́питься (лу́читься) на доро́зі, все, що зди́бається (и зди́блеться), поди́бається (и поди́блеться), спітка́ється доро́гою.
• Он часто -да́ется мне по пути – він ча́сто здиба́ється мені́ доро́гою, я ча́сто здиба́ю його́ доро́гою.
• -па́сться навстречу кому – зди́батися, спітка́тися кому́, тра́питися на зу́стріч, зустрі́тися кому́.
• Неизвестно ещё, какой муж -дё́тся – невідо́мо ще, яки́й чолові́к тра́питься (наго́диться, лу́читься);
2) попада́тися, попа́стися кому́.
• -па́сться в руки неприятеля, в плен, в неволю – попа́стися, впа́сти(ся) в воро́жі ру́ки, в ру́ки во́рогові, в поло́н, в нево́лю, діста́тися в ру́ки во́рогові, діста́тися в поло́н. [А в неді́леньку в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня). Попа́лася в лихі́ ру́ки неві́рній дружи́ні (Метл.)].
• -па́лся в лапы – пійма́вся, попа́вся в лабе́ти кому́.
• Лисица -па́лась в западню – лиси́ця попа́лася (пійма́лася, вско́чила, впа́ла) в па́стку.
• -па́лся как кур во щи – зав’я́з як Бровко́ в тину́.
• -па́сться в воровстве – попа́стися, (с)пійма́тися на краді́жці, прокра́стися.
• -па́сться во лжи – (с)пійма́тися на брехні́, пробреха́тися, вбреха́тися, вклепа́тися, (образно) зоста́тися на ціди́лці. [Та ті́льки так бреши́, щоб не вклепа́всь (Грінч.)].
• -па́сться на удочку – пійма́тися на гачо́к.
• Вот так -па́лся! – от так уско́чив! (влопался) от так вклепа́вся!
• А!
• -па́лся! – ага́! пійма́вся!
• Пусть только -дё́тся он мне (в руки) – хай ті́льки попаде́ться він мені́, хай ті́льки попаду́ (запопаду́) я його́.
• Наконец он мне -па́лся – наре́шті він попа́вся в мої́ ру́ки, впав мені́ в ру́ки, наре́шті я його́ попа́в (запопа́в)!
• По этому делу -па́лось несколько чиновников – в цій спра́ві заплу́талося кі́лька урядо́вців.
• Первый -вшийся – хто потра́пився (потра́питься), ле́да-хто, хто́-будь, пе́рший-лі́пший.
Пора́ –
1) час, годи́на, пора́, доба́.
• Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла.
• В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)].
• Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)].
• Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на.
• Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня).
• Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́.
• Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)].
• Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)].
• Осенняя -ра́ – осі́ння доба́.
• Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)].
• Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)].
• В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)].
• В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)].
• До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). [Він сиді́в допі́зна (Гр.)].
• С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в.
• До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́.
• На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)].
• По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́.
• Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́.
• Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)].
• В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно.
• На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)].
• В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде;
2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)].
• На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́).
• До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)].
• Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)].
• С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)].
• С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)].
• Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній.
• С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)].
• До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)].
• До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)].
• Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)].
• До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)].
• Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній.
• С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)].
• До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)].
• В -ру, не в -ру, см. Впо́ру.
• Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час.
• Пора́, нар. – час, пора́.
• -ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти.
• -ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти.
• -ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)].
• -ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)].
• Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти.
• Перейти -ре́, безл. – перепори́тися.
• Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю.
Поте́ха – заба́ва, за́бавка, розва́га, уті́ха, (і)гри́ще, умо́ра; срв. Заба́ва, Развлече́ние. [Лі́тні за́бавки, розва́ги. Лица́рські гри́ща (игрища). Оце́ тако́го нарозка́зував, що ті́льки умо́ра з йо́го та й го́ді (Звин.). Сопі́лка – вівчаре́ві вті́ха].
• Людям на -ху отдать – відда́ти лю́дям на по́сміх (на глум).
• Не на -ху я тебе дался – не на по́сміх я тобі́ зда́вся.
• -ха с тобой! – куме́дія з тобо́ю!
• Вот -ха! – от сміха́! от умо́ра!
• Вот была -ха! – ото́ було́ сміха́!
• Пошла -ха! – ну й закрути́лось тут!
Почему́, союз – чо́м, чому́, чого́, через що, через ві́що. [Сло́во, чому́ ти не тве́рдая кри́ця…, чом ти не го́стрий, безжа́лісний меч? (Л. Укр.). Чого́-ж тепе́р на Украї́ні воєво́ди ста́ли, чого́ права́ коза́цькії й во́льності пропа́ли? (Рудан.). Через що воно́ так? – пита́в він себе́ (Крим.)].
• -му́ он не приходит? – чому́ (чом) він не прихо́дить?
• -му́ ты не пришел вчера? – чом (чому́) ти не прийшо́в учо́ра?
• Вот -му́ я это сделал – ось чому́ (от чому́, ось через що), я це зроби́в.
• -му́ он обратился ко мне, а не к кому другому? – чому́ (чого́, через що) він вда́вся до ме́не, а не до ко́го и́ншого?
• -му́ вы знаете это? – зві́дки, (через що) ви це зна́єте?
• -му́ это? (т. е. на каком основании? с какой стати? – обыкновенно в возражении) – після чо́го?
• -му́ же вы не сказали мне об этом? – чом-же (чому́-ж, чого́-ж) ви не сказа́ли мені́ про це?
• -му́-же именно я должен был это сделать? – чого́-ж (чому́-ж, через що-ж) са́ме я пови́нен був (мав) це зроби́ти?
• -му́-бы не (сделать что-л.) – чому́-б (чому́-ж би) не (зроби́ти чого́), чом таки́ не (зроби́ти чого́, не зро́биш… чого́). [І спра́вді, чом таки́ не ска́жеш, лю́дям, Мару́се? озва́лась я до не́ї (М. Вовч.)].
• -му́ бы и нет? – чому́ ні? [Нема́ слуги́. Чи не дасте́ ви мені́ яку́ з ва́ших? – Чому́ ні? Бері́ть собі́, котру́ схо́чете (М. Вовч.)].
• -му́-то – чому́сь, чого́сь, через (ві́)щось. [Чому́сь мені́, ми́ла, горі́лка не п’є́ться (Метл.). Чого́сь обо́йко не весе́лі (М. Вовч.)].
Прива́ливать, привали́ть –
1) (навалить, прислонить) прива́лювати привали́ти, приверта́ти, приверну́ти, прико́чувати, прикоти́ти що до чо́го, що чим, (во множ.) поприва́лювати, поприверта́ти, поприко́чувати що до чо́го, що чим.
• -ли́ть камень к двери – привали́ти, приверну́ти ка́мінь до двере́й. [І привали́в ка́мінь до двере́й гро́бу (Єв.)].
• -вать, -ли́ть землёй – пригорта́ти, пригорну́ти земле́ю що. [В вишне́вім садо́чку схорони́ла, сиро́ю земле́ю пригорну́ла (Чуб.)];
2) (причаливать) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся) до чо́го. [Байда́к прича́лив до бе́рега (Ум.)];
3) (притащиться, с трудом, тяжело) прису́нути, присурга́нитися, притараба́нитися;
4) (набежать толпой; нахлынуть) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, припе́рти, настяга́тися, навалува́ти. [Насу́нуло люде́й – по́вна ха́та. От припе́рло! по́вна рука́ козирі́в (Ум.). Госте́й настяга́ється, що й го́лці не впа́сти (Свид.)].
• Как счастье -ли́т, так и дураку везёт – кому́ до́бре веде́ться, то й на скі́пку пряде́ться (Ном.).
• Вот счастье -ли́ло – от ща́стя прису́нуло (накоти́ло).
• Прива́ленный – прива́лений, приве́рнений, прико́чений; приго́рнутий и приго́рнений.
• -ться –
1) прива́люватися, привали́тися, приверта́тися, приверну́тися, бу́ти прива́леним, приве́рнутим и -ве́рненим и т. д. до чо́го;
2) (прислониться) припира́тися, припе́ртися до чо́го, спира́тися, спе́ртися на що.
• Негде -ли́ться (прилечь) – ні́де примости́тися.
• -ли́лся к каше – припа́в до ка́ші.
Приводи́ться, -вести́ся и -ве́сться –
1) (страд.) приво́дитися, бу́ти приве́деним, припрова́джуватися, бу́ти припрова́дженим; (к окончанию) дово́дитися, бу́ти дове́деним; наво́дитися, бу́ти наве́деним, подава́тися, бу́ти по́даним и т. д., см. Приводи́ть.
• Приговор -во́дится в исполнение – при́суд вико́нується.
• Машина -во́дится в движение – маши́ні дає́ться рух, розгі́н, маши́на пуска́ється в рух.
• -води́ться, -вести́сь в чувство – приво́дитися, бу́ти приве́деним до па́м’яти.
• Таких примеров -во́дится много – таки́х при́кладів бага́то наво́диться;
2) (приходиться) дово́дитися кому́ ким.
• Он -во́дится мне двоюродным братом – він дово́диться мені́ бра́том у пе́рших;
3) (безл.: случаться, приходиться) дово́дитися, дове́сти́ся.
• Вот и тебе -вело́сь узнать горе – от і тобі́ довело́ся го́ря зазна́ти.
• Не -вело́сь мне там побывать – не довело́ся мені́ там побува́ти;
4) арифм. – зво́дитися, зве́сти́ся, бу́ти зве́деним (до одного́ знаме́нника).
Приключа́ться, приключи́ться кому, с кем – трапля́тися, тра́питися, пригоджа́тися, пригоди́тися, (при)луча́тися, (при)лучи́тися, става́тися, ста́тися, (редко) приключи́тися кому́; (совершаться) ко́їтися, ско́їтися; срв. Случа́ться, Соверша́ться, Происходи́ть. [Отака́ мені́ приго́да пригоди́лася. Ста́лась йому́ пригодо́нька в Кри́му іду́чи (Пісня). Прилучи́лась з чумаче́ньком у степу́ біда́ (Шевч.). Приключи́лося їм го́ре (Рудч.)].
• Вот что -лось – от що ста́лося и т. д. Болезнь -лась – хворо́ба при[під]ки́нулася.
• Приключи́вшийся – що тра́пився, пригоди́вся и т. д. -шийся от любви – прилюбо́ваний, що з любо́ви ста́вся и т. д.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож:
• а вот же! – ба!;
• а вот же – так же ж, от же ж;
вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!;
• вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж;
• вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш;
• вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но;
• вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ);
• вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де;
• вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!;
• вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!;
• вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!;
• вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом;
• вот же – отож;
• вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки);
• вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта);
• вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит;
• вот именно – атож, отож-то;
• вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово;
• вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!;
• вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки;
• вот как будто – от би то;
• вот какой – ось який, от такий (отакий);
• вот когда – [аж] ось (от) коли;
• вот куда – он куди;
• вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож;
• вот почему – ось чому (через що);
• вот сюда – ось (от) сюди, осюди;
• вот так – от так, ото;
• вот так – от (ось) так, отак;
• вот такой – ось (от) який; отакий;
• вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!;
• вот так-так! – оце (от) так-так!;
• вот так-то! – отак-пак!;
• вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки);
• вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!;
• вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!;
• вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки);
• вот тогда – ось (от) тоді; отоді;
• вот тот – от (он) той; отой; той-то;
• вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно;
• вот туда – ось (от) туди; отуди;
• вот хорошо! – ото (оце, от) добре!;
• вот человек! – оце (ото, от) людина!;
• вот что – ось що;
• вот это – оце; осе; ото (отож);
• вот это да! – оце так!;
• вот этот – ось (от) цей; оцей;
• вот уж – аж ось;
• вот уж – от же ж;
• да вот же! – ба!; та ось же!;
• и вот – так от;
• как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут);
• так вот – отож; ото; так от (ось);
• только вот слышу – коли це (аж ось чую).
[«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. Обговорення статті
Весь, вся, всё – увесь (весь, усей), уся (вся), усе (все); усей; усенький (всенький), усенька (всенька), усеньке (всеньке); цілий, ціла, ціле; повний, повна, повне; (всегда, беспрестанно) усе, одно; (до сих пор) досі; (всё, всё же, всё таки) проте:
• бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – см. Бежать;
• без всего – без нічого; з нічим;
• более всего – над усе; перед усім; найбільш (найбільше);
• больше всего – найбільш (найбільше); понад (над) усе; більш за все;
• вдобавок ко всему – до всього [того];
• весь как есть, совершенно весь, весь без исключения, решительно весь – геть увесь, чисто ввесь (весь), увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) увесь наголо;
• во весь рост – на цілий зріст;
• во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить;
• во всём мире – в усьому (в цілому) світі;
• во всю прыть, во весь дух – щодуху, чимдуж;
• вот и всё, да и всё тут – та й годі; та й край;
• во всю, во всю ивановскую – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі взаводи (заводи), на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що [є] духу, скільки духу) кричати (гукати);
• всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста;
• всё более и более, всё дальше и дальше и т. п. – щораз (чимраз) більше; щораз далі; дедалі (щодалі, чимдалі) [все] більше; все геть та й геть;
• всё, всего (ср.) – усе, усього;
• всё вместе (взятое) – все разом;
• все вместе (без разбору) – усі посполу;
• всего (итого) – разом;
• всего лишь – лише тільки;
• всего доброго, лучшего – всього найкращого;
• всего на всё – усього-но, гурт на гурт усього (усіх);
• все до одного, до последнего – всі до одного (жодного);
• всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш (лише);
• всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин.;
• всё на всё – усе чисто, усе дочиста, геть усе;
• всего-навсего – усього-на-всього; всього-на́-все, разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; тільки, лише, лиш, та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі;
• всего не переслушаешь – слухати не переслухати;
• всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого!;
• всё и вся (разг., устар.) – геть усе (чисто все); усе і вся;
• всё или ничего – усе або нічого;
• всё нипочем – все дарма;
• всё обстоит благополучно – все гаразд;
• всё равно – однаково; все одно; байдуже; про мене;
• всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж;
• идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись;
• изо всех сил, во всю мочь – з усієї снаги (сили), щосили, скільки сила (сили) змагає (змагають), змагала (змагали);
• лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе, краще за все;
• мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; ані (ні) гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (разг.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…);
• на всё про всё, за всё про всё – на все про все, за все про все;
• после всего – по всьому;
• прежде всего – насамперед, передусім, найперше;
• при всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю;
• при всём том, со всем тем – попри все те, а проте; з усім тим;
• при всех – привселюдно;
• принадлежащий всем – належний усім, усіхній;
• растянулся во весь рост – розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж;
• решительно всё – геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо), все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до цурочки, до нитки, до ниточки);
• со всего плеча – чимдуж, щосили (з усієї сили);
• со всех ног – прожогом, щодуху;
• стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст;
• только и всего, всего-навсего – тільки, лише, лиш, усього-на-всього; та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт;
• только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки;
• только и всего (и конец) – та й по всьому;
• чаще всего – найчастіш[е];
• я весь внимание и слух – я весь [сама] увага.
[Стає царем царювати Петро-недоліток. Стає царем царювати, Але не царює, Сам Міняйло і карає, І життям дарує. Тогді знову наступила Тяжкая година, Застогнала, заридала Ціла Україна (С.Руданський). Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (І.Нечуй-Левицький). — Куди ти його подінеш? — дивувався Андрій.— Адже у нас усього-на-всього дві грядочки (М.Коцюбинський). Ціле його безталання стає йому перед очі (М.Коцюбинський). Козаки все геть та й геть, убивалися у військове діло (П.Куліш). Та вже скількісь, нехай б’ють (П.Гулак-Артемовський). Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Жінки наголо всі цокотухи. Усе гаразд, усе добре (АС). Всього-на-всього — це переклад вульгарного московського «всего на всего»; «на» ніколи в родовому відмінку не вживається, тому треба: всього-на́-все (та і в мові російській літературна форма тільки: всего на все) (І.Огієнко). Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм) (Микола Сулима). Негр чимдуж забрався на кухню, а Лоле повела мене до своєї кімнати (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Обережно! Там — плита! — вигукнув був я, але вже запізно: Г’ю перечепився і з усього розмаху всівся дупою на розпечене залізо. Несамовито загорлавши від болю, він ураз підскочив і продогом кинуся до своєї кімнати (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Люди часто бувають нерозумні й уперті, егоцентричні й нелогічні. Однаково прощай їх. Якщо ти добрий, люди винитимуть тебе в тому, що під маскою доброти ти прикриватимеш користь. Однаково залишайся добрим. Якщо ти добився успіху, тебе оточуватимуть удавані друзі й справжні вороги. Однаково добивайся успіху. Якщо ти чесний і прямий, люди обманюватимуь тебе. Однаково будь чесним і прямим. Те, що ти будуєш роками, хтось зрунує за одну ніч. Однаково будуй. Якщо ти спокійний і чесний, тобі заздритимуть. Однаково залишайся щасливим. Те добро, яке ти робиш сьогодні, завтра люди забудуть. Однаково роби добро. Віддай світові найкраще з того, що маєш, і світ попросить ще. Однаково віддай найкраще. Друже мій, кінець кінцем, те, що ти робиш, однаково потрібно не людям. Це потрібно тільки тобі і Богові (мати Тереза)]. Обговорення статті
Да –
1) (нареч.) еге, так, угу;
2) (сз.) та, і, й;
3) (но) але, та, дак, так, отже;
4) (да будет) хай буде, най (нехай) буде;
5) (да и ну) та й давай, ну, нум:
• ай да… – от так…;
• ах да! (разг.) – а, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!;
• вашими бы устами да мёд пить – якби то все, що ви говорите, справдилося!; вашими б устами та мед пити (Пр.); коли б твоє слово та Богові в вухо (Пр.);
• [вот] это да – оце так, ото так;
• да? – справді?; невже?;
• да будет… – хай буде; нехай (най) буде…;
• да ведают потомки – щоб відали нащадки (потомки);
• да ведь – таж (та… ж); адже (аже) ж (тадже (таже) ж);
• да (говорите) же! – та ну-бо (кажіть); кажіть-но;
• да-да, да-да-да – так-так; авжеж; атож; еге ж;
• да ещё – та ще; до того [ж]; а ще й;
• да здравствует – хай живе;
• да и – та й; ба [й]; (на початку речення ще) а; (иногда) бо;
• да идите же, смотрите же – та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но;
• да и к тому же, да и притом – та й до того і; як на те ж; та ще й;
• да и ну – та й (і) ну; та й (і) давай; нум;
• да и то (разг.) – та й то́; і то́;
• да и только (разг.) – та й годі (та й край);
• да как – та як; коли;
• да, как бы не так – еге; де ж пак; де там;
• да, конечно – еге ж; звичайно; атож;
• да не может быть! – та не може бути!, та невже?; хіба це можливо?;
• да нет [же]! – та (ба) ні!;
• да неужели?;
• да ну? (разг.) – та невже?; та ну?;
• да сверх того – та (а) ще крім того (до того);
• да сделай же! – та зробіть же!, та ну-бо зробіть!;
• да, ты был там? – до речі, ти був там?;
• да уж – от же ж, це ж треба; ну й;
• да уж, мастера! – що майстри, то майстри!; ну й, майстри!;
• да уж, повезло! – от же ж пощастило!;
• да чёрт с ним! (вульг.) – та хай йому чорт (біс, грець)!;
• да что вы – та що ви (та ви що); та нубе-бо;
• конечно да – авжеж; звичайно; еге ж; атож;
• нет, нет да и… – [а] часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й;
• ни да, ни нет – ні сяк, ні так; ні се ні те;
• ну да! – отож!; авжеж!; еге ж!; (выраж. недоверия, ирон.) еге ж!; аякже!
[Коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать (Т.Шевченко). Сичі в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипів (Т.Шевченко). З переполоху ну втікать! (Т.Шевченко). Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? (М.Вовчок). Чогось мені на серденьку та й не легко (П.Чубинський). Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають (С.Руданський). — Еге, спасибі вам! Ми Чіпки не дамо… Чіпка в нас буде, — обороняється Галя (П.Мирний). Так, я була сьогодня в катакомбах і завтра знов піду (Л.Українка). Декотрі зачіпали його, заговорювали з ним; він обзивався до їх одним словом, та й то знехотя (І.Нечуй-Левицький). А жаль же мені та тії тополі. Що на чистому полі (Н. п.). Та й став він по-инакшому — думати. А жаль-же мені літечка тепленького. Та він же там і не був. Та же ж сказала, що прийде напевно. Ажеж (ажеж) ти сам бачив. І хотіла б, так не можу. Думалося одно, отже сталося инше. Не хочеш, дак мусиш. Та збіг на грядки та й давай сонячники ламать (АС). — Так, так,— погодився Карденіо,- його легковірність справді нечувана, прямо-таки надзвичайна: мені здається, що найвигадливіший письменник і навмисне такого не видумав би (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Майк сидів як на голках, витягнувшись уперед у своєму кріслі, й дивився на неї майже істеричним поглядом, і хто знає, що хвилювало його більше — марнославство від того, що вона скаже «так», чи панічний страх, що вона може сказати «так»? (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса).  — Любий, ти не помітив, що я стала краще виглядати? — Угу. — Що «угу»? — Не помітив]. Обговорення статті
Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє:
• а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!;
• без дела не входить – без потреби не заходити;
• безотлагательное дело – пильна справа;
• ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць;
• браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи;
• браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити;
• браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло];
• быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим;
• вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає);
• вводить в дело – ознайомлювати зі справами;
• ведение дела – провадження справи;
• везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть;
• вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб;
• вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу;
• виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?;
• внешние (иностранные) дела – закордонні справи;
• военное дело – військова справа;
• возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого;
• вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!;
• в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно;
• всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися;
• в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть);
• в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?;
• выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що;
• главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно);
• говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі;
• горное дело – гірництво;
• гражданское дело – цивільна справа;
• грешным делом – на жаль; признатися;
• громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація);
• да и в самом деле – та й справді; та воно й правда;
• дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше);
• дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі;
• дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.);
• дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще);
• дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого);
• дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі;
• дело во времени – йдеться про час, залежить від часу;
• дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому);
• делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього;
• дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…;
• дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…;
• дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!;
• дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа;
• дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ;
• дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами;
• дело за небольшим стало – діло за малим стало;
• дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь;
• дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб;
• дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого;
• дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала;
• дело ладится – справа налагоджується;
• дело лежит без движения – справа не рушає;
• дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.);
• дело начато – справу розпочато;
• дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила;
• дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива;
• дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться);
• дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.);
• дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати;
• дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа;
• дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки;
• дело обыкновенное – звичайна річ;
• дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке;
• дело обычное – звичайна річ;
• дело о ком – справа кого;
• дело окончено – справу закінчено (кінчено);
• дело подвернулось кстати – справа нагодилась;
• дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається;
• дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому;
• дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що;
• дело привычки – звичка, звичай;
• дело проиграно – справу програно;
• дело случая – випадкова річ;
• дело стало за чем – затримка за чим;
• дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги;
• дело табак – кепська справа;
• дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота);
• дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб;
• делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
• другое (иное) дело – інша річ (справа);
• его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав;
• её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий);
• ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться;
• если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде;
• за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його;
• за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає);
• за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати;
• затруднительное дело – клопітна, морочлива справа;
• золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник;
• и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта);
• известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано;
• иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким;
• иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого;
• как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?;
• каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.);
• какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?;
• к делу! (разг.) – до діла!;
• круг дел – обсяг справ;
• к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба;
• личное дело (документ) – особова справа;
• личное дело – особиста, приватна справа;
• между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь;
• мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить;
• моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким;
• на деле доказывать – ділом довести;
• на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі;
• на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці;
• начинать судебное дело – піти у позов;
• не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого;
• не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа;
• не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться;
• не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад;
• немного дела – діла ніскільки (не багато);
• не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.);
• не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн;
• не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане;
• ну и дела – ну й робота;
• обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу;
• обнять дело – збагнути справу;
• обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою;
• общее дело – спільна справа;
• он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах);
• он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків;
• оставлять дело без движения – лишати справу без руху;
• первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ;
• плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що;
• плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза;
• погубить дело – занапастити справу;
• по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками;
• по делу – за ділом (за справою), у справі;
• пойти в дело – піти в надобу, піти до діла;
• по личному делу – в особистій (у персональній) справі;
• положение дел – стан речей (справ);
• помочь делу – зарадити справі;
• понимать в деле – розумітися на справі;
• понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло;
• поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу;
• по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою;
• по сути дела – до суті справи (діла), фактично;
• по ходу дела – з розвитку справи;
• пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре);
• по этому делу – у цій справі, за цим ділом;
• по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі;
• правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа;
• прийти по делу – прийти у справі;
• приобщать к делу – прилучати до справи;
• приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що;
• приостановить дело – припинити справу;
• пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що;
• расследовать дело – розслідити, розвідати справу;
• сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти;
• смотреть за делом – наглядати за справою;
• спешное дело – нагальна, термінова справа;
• справиться с делом – дати (собі) раду із справою;
• статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?;
• столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся;
• странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа;
• судебное дело – судова справа;
• такие-то дела – от такі діла (справи);
• таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла);
• текущие дела – теперішні справи;
• тёмное, подозрительное дело – непевна справа;
• типографское дело – друкарство;
• то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку;
• то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так;
• торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство;
• тяжебное дело – позов;
• уголовное дело – карна, кримінальна справа;
• у меня дела идут хорошо – мені ведеться;
• у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа);
• умно вести дело – з розумом провадити справу;
• употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим;
• управиться с делом – упоратися з справою;
• управляющий делами – керівник справ;
• ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися;
• часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар;
• что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття;
• шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла];
• экстренное дело – пильна справа;
• это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!;
• это дело другое – це що инше; це инша річ;
• это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу;
• это дело потерянное – це річ пропаща;
• [это] дело случая – [це] річ випадкова;
• это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується);
• это не дело (разг.) – це не годиться;
• это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать;
• это совсем другое дело – це щось зовсім інше;
• это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло);
• я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.);
• я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї.
[Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)]. Обговорення статті
Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло:
• ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк;
• ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти;
• без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі;
• без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.);
• бешенные деньги – скажені (страшні) гроші;
• больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.);
• большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти;
• брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.);
• бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші;
• бумажные деньги – паперові гроші;
• быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми);
• ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей;
• взыскивать деньги – стягати гроші з кого;
• вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди;
• возврат денег – повертання, повернення грошей;
• вот уже и нет денег – от і по грошах;
• время – деньги – час [є] гроші;
• выдавать деньги – виплачувати гроші;
• выдача денег – виплата грошей;
• давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші;
• денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей;
• денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить;
• денег не хватает – бракує, не стає грошей;
• денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма);
• денег стоит (разг.) – недешево (дорого);
• деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.);
• деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні;
• деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш;
• деньги не пахнут – грошам лиця нема;
• деньги не щепка – гроші не полова;
• деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.);
• деньги обесцениваются – гроші знецінюються;
• деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися;
• деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.);
• есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого;
• забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою;
• за деньгами – по гроші;
• за деньги – за гроші, за плату; заплатно;
• за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку;
• за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого;
• за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші;
• из-за денег – через гроші;
• карманные деньги – кишенькові гроші;
• копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи;
• кормовые деньги – харчові гроші, харчове;
• кровные деньги – кривавиця;
• крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші;
• куча денег – купа (сила) грошей (грошви);
• лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші;
• любящий деньги – грошолюбний, грошолюб;
• мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо;
• мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки;
• наградные деньги – нагорода грішми;
• наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна);
• на чистые деньги – на готові гроші;
• на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші;
• недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута;
• не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний;
• немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш;
• не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей;
• ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий;
• обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші;
• обращение денег – обіг грошей;
• он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах;
• он падок на деньги;
• алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші;
• остальные деньги – решта грошей;
• отмывать деньги – відмивати гроші;
• отпускать деньги – видавати, давати гроші;
• отсутствие денег, перен. – безгрішшя;
• очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей;
• подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне;
• потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші;
• предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти;
• представлять деньги – подавати, здавати гроші;
• прогонные деньги – прогони;
• растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші;
• свободные деньги – вільні (гулящі) гроші;
• собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати;
• собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші;
• собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші;
• сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші;
• суточные деньги – добові [гроші];
• только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.);
• требовать деньги – правити гроші;
• тряхнуть деньгами – сипнути грішми;
• туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші;
• у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє);
• употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що;
• шальные деньги – дурні гроші.
[Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Нульові роки ХХІ сторіччя остаточно перетворили людську цивілізацію на перманентне борсання міжнародних злочинних груп. Бабло — але не просто собі й не яке-небудь, а гігантське, космічно безмежне бабло — стало вже по-справжньому, а не оперовому, правити світом. Усі ідеологічні платформи, політичні рухи, парламентські коаліції та терористичні анклави, всі диктатури й демократії, всі націоналістичні, популістські, ліберальні, ліві та консервативні партії, ба більше, всі релігії та «релігійні фанатики» — виявилисялише тільки прикриттям для мільярдних і трильйонних оборудок. І підлягли єдиній меті — виборюванню гігантського, космічно безмежного бабла (Ю.Андрухович). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше]. Обговорення статті
Ещё – ще; іще:
• а ещё… (разг., фам.) – а ще…;
• вот ещё! – ото ще!, оце!, ото!, ат (ет)!, ще чого!, авжеж!;
• вот ещё выдумал! (разг.) – оце (ото) вигадав!, от іще вигадав!;
• всё ещё – усе ще, і досі, і далі;
• ещё бы (разг.) – ще б пак, тож пак, отож пак, аякже; (где уж) де ж пак, чому ні, (насм.) чому не Маруся!;
• ещё и ещё – ще й ще;
• ещё столько же – іще (ще) стільки ж;
• ещё как, ещё и как – ще як, ще й як;
• ещё чего – ще чого; ото вигадав;
• нет ещё – поки що (доки що) нема[є], нема[є] ще;
• этого ещё недоставало! – цього ще бракувало, ще цього [тільки, лише] бракує (бракувало, невистачає, не вистачало);
• это ещё ничего (разг.) – це ще нічого, це ще дарма, це ще дурниця, це ще півбіди лиха.
[Він і меду хоче. – Ще-б пак не хтів! (АС)]. Обговорення статті
Какой, (устар.) каковой –
1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за, (усилит.) якенний;
2) (который) ко́три́й, (реже) кото́рий; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й;
• Бог знает како́й – бо́зна-яки́й (Бог віда який), святий знає який, казна-який, (невесть какой) не́ві́дь який;
• в какое время? – якого часу (у який час)?, коли саме?;
• вот какой! – отакий! (оттакий!), (эмоц.) отакенний! (оттакенний!), отакезний! (оттакезний), отакісінький!;
• до како́го времени? – на яки́й час? до яко́го ча́су?;
• кака́я нужда знать? – яка (що за) потре́ба зна́ти?;
• каким образом – яким чином (способом, ладом, побитом, робом, світом), як, по-якому;
• какими судьбами? – яким побитом?;
• како́е! (разг.) – де́ там!;
• какое тебе дело? (фам.) – що тобі до того?, яке тобі діло?, тобі якого батька горе?;
• како́й бы ни – хоч би яки́й, хоча́ б яки́й, (рус.) яки́й би не;
• како́й бы ни был – будь-яки́й, усякий;
• како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой) пере́який;
• како́й дорогой – кудо́ю?, яким шляхом (якою дорогою)?;
• како́й из – котри́й, (реже) кото́рий, хто з;
• какой-либо, какой-нибудь – (из нескольких) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котрий-небудь, (реже) котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й; (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь; (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й; (не более как) яки́й;
• како́й лучший, больший и т. п. – де лі́пший, де кра́щий, де більший;
• какой ни есть, какой ни на есть (разг.) – хоч би там який, будь-який, хоч [і] який;
• какой-никакой – який-не-який, хоч якийсь;
• како́й попало – аби́-який, бу́дь-який;
• како́й-то – (некоторый) деякий (деякийсь), котри́йсь; (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь; (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-то, якийсь там, котрийсь там;
• какой угодно – хоч (хай) який, який завгодно, абиякий, будь-який, перший-ліпший;
• какой ширины, длины, величины – який завширшки (уширшки, уширки), який завдовжки (удовжки), який завбільшки (убільшки);
• когда какой – коли який;
• кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, деякий;
• кому какой – кому який;
• на како́го черта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са (дідька), на бі́са;
• не бог весть какой – не бозна-який, не який;
• не какой-нибудь – не абиякий, не будь-який (не який-будь);
• ни в какую – нізащо;
• по какому случаю? – з якої нагоди (причини)?, (иногда) заради чого?;
• с како́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!;
• смотря какой – як який, як до;
• хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, хоч будь-який (хоч який-небудь), (устар.) яки́й-хотя́;
• через какие-то (какие-нибудь)… – через якихось…
[Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Пр.). Три пани́ — їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Пр.). Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Пр.). Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Є.Гребінка). — Що ж? Не захотіла йти за мене! А щоб часом не піддатися, так вона без мене звінчалася аби з яким батраком, щоб мені світу собою не зав’язати, щоб не соромити мене собою, і усеє прочее говорила (Г.Квітка-Основ’яненко). Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Т.Шевченко). Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Т.Шевченко). — Подиви́сь, яке́! — Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа). Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (П.Куліш). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М.Вовчок). Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (О.Кониський). У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (О.Кониський). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (О.Стороженко). Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги? (І.Рудченко). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (П.Мирний). Де? В котрі́м мі́сці? (І.Франко). Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (А.Кримський). Прихо́дили які́сь лю́ди (А.Ніковський). Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л.Українка). За мить яку́ поки́ну я сей світ (Б.Грінченко). Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Б.Грінченко). Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (С.Єфремов). Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні (Сл. Гр.). Яки́й со́ром! Де-кра́щого шука́є. На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? Живе́ до котро́гось ча́су (АС). Пішов геть, розхристаний, розбризкуючи калюжі, тремтячи від гніву і образи. Ця наволоч ударила його в обличчя! Може, до герцю покликав би? На шаблях? На пістолях? Ач, який лицар об’явився своєї мами! (В.Підмогильний). …мої синхронні рефлексії над тими культурними процесами, в Україні й поза Україною, котрих я була безпосередньою учасницею, бувши зібраними докупи, мають, сподіваюся, принаймні один шанс — відбити, хай як суб’єктивно-перекошено, безсистемно-доривчо, в друзках і оскалках, у кубістично посічених «чвертьпрофілях» — який-не-який, а таки інтелектуальний портрет доби (О.Забужко). Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач (В.Голобородько). “Диви, диви, якенна бабега!” — почулось мені з крутого схилу (Генадій Костенко). Дон Кіхот визвався тримати варту перед замком, щоб не напав буває велетень який-небудь чи там лихий чоловік, знаджений безцінними скарбами вроди, що в замкові тому сховок знайшли. Ті, що нашого гідальга вже знали, подякували йому красненько і розповіли тут же авдиторові про його химороди, чим той непомалу потішався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Роха похитав головою і підійшов до купи. — Ого! Якенна купа вийшла! (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ)]. Обговорення статті
Начало –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала, чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
• брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
• быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
• в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
 в начале пятого – на початку п’ятої;
• в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
• в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
• всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
• горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
• давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
• держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
• для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
• доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
• доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
• духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
• жизненное начало – життьова (життєва) основа;
• иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
• коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
• красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
• к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
• лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
• на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
• на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
• на началах чего – на підставі чого;
• на общественных началах – на громадських засадах;
• на паритетных началах – на паритетних підставах;
• начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
• начала (знания) – початки (знання);
• начала культуры – джерела культури;
• начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
• начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
• начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
• начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
• начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
• начало работы – початок роботи;
• начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
• начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
• не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
• не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
• нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
• организующее начало – організаційна основа;
• основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
• отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
• от начала – з поча́тку, з почи́ну;
• от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
• от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
• под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
• положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
• положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
• получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
• по началу – з початку (з почину);
• при начале чего – на початку чого;
• путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
• с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
• с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
• с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
• с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
• судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
• творить начало – пра́вити начало;
• чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Ну, междумет., част. –
1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум;
2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́;
3) (в бранных выраж., проклятьях) ну, ану́;
4) (в выраж. удивления) ну;
5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре;
6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну;
7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо?;
8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от;
9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну;
10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́:
• а ну – ану́; ану́те, ану́мо;
• а ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)!;
• а ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!;
• а ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!;
• да и ну – та й дава́й, та й ну;
• да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?;
• да ну – ну́-бо;
• да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо;
• да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!;
• и ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати;
• ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері;
• ну, а вы? – ну, а ви?;
• ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас!;
• ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!;
• ну вас всех к чорту! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)!;
• ну вот ещё! – ну от іще!; (ну) ще що (скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…)!; ну, о́т іще!, (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат!, ет!;
• ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!;
ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож (ото) він і каже; отож я й пішов;
• ну, где таки! – де то вже таки́!;
• ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!;
• ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!;
• ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця);
• ну его!, ну её! – цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!; (нужды нет) дарма́!;
• ну и – ну й, та й;
• ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре;
• ну же – ну́-бо, ну-ж;
• ну, знаете – ну, зна́єте;
• ну и ну, ай да ну – ну й ну; оце так;
• ну, конечно, очевидно… – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ…;
• ну и холод – ну (але) й холод;
• ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!;
• ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!;
• ну нет! – е ні!, ба ні!, ну, ні!;
• ну ты подумай! – ну ти скажи!;
• ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий!;
• ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!;
• ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві);
• ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек (тобі)!; (а) бодай тебе!; а йди ти (собі)!; (отвяжись) відчепи́сь!;
• ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися;
• ну, смотри же! – ну, диви́ся!;
• ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?;
• ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?;
• ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!;
• ну уж обед! – ну (та) й обі́д;
• ну что вы! – ну що́ ви!;
• ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте;
• ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?;
• «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» — «Ну?» — «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» — «Ну?» — «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.);
• такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз!
[Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (І.Котляревський). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (М.Гоголь). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (М.Гоголь). «Ну, чи не каза́в-же я?» — поду́мав собі́ Чуб (М.Гоголь). З переполо́ху ну втіка́ть (Т.Шевченко). Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Т.Шевченко). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Б.Грінченко). Ну́-бо не пусту́й! (М.Вороний). Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (АС). Ну, я-ж тобі́, почека́й! (АС). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (АС). Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.). Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Т.Шевченко). А бода́й вас та цу́р-же вам! (Т.Шевченко). Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». — «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудченко). Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (С.Руданський). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (АС). «А от за да́внього ча́су, коли́…» — «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (М.Гоголь). Нема́, ну, то й нема́! (Л.Українка). «За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». — «Ну, на се» — пое́т відмо́вив — «не наді́юся я зро́ду» (Л.Українка). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л.Українка). Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (В.Стефаник). «Та ну-бо, розкажи́!» — «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). — Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (О.Влизько). «Від ко́го-ж лист?» — «Від ге́тьмана Хане́нка?» — «Хане́нка? йо?» (Л.Старицька-Черняхівська). — Ну що ж, Тара́се! — рад єси́, не рад — диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П.Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М.Хвильовий). — Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В.Підмогильний). — Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В.Підмогильний). «Ну, там поба́чимо» — сказа́в він ла́гідно (В.Підмогильний). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В.Підмогильний). Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. Ну, катував. Ну, навертав до лона. Палив багаття вищі голови. Я їх убив, ну, може, півмільйона… Ану згадайте — скільки вбили ви? (Л.Костенко). Ти ж козак? Ну ж, скажи? Ти ж козак. Хай поганий, а таки ти козак, а таки, зловороже, козак (В.Стус). День поволі котився під три чорти. Й на це не було ради (М.Бриних). Цур йому пук! (Юрай Курай). Йому хотілося послати під три чорти Париж з усіма його інтригами, його порядками, його лицемірством (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Чоловік з похмілля підходить до дзеркала, довго дивиться на своє пом’яте, заплиле лице: — Ну і як тут не пити?]. Обговорення статті
Послушать –
1) послухати;
2) (послушаться) послухати, послухатися:
• вот послушай – ось послухай, слухай сюди, послухай-но;
• послушай, ври, да знай же меру – брехати бреши, та не забріхуйся;
• послушай-ка! – слухай-бо!, послухай-но!, слухай-но!;
• послушайте, что я вам скажу – послухайте (слухайте), що я вам скажу́; слухайте сюди.
[Такеньки, було, вмовляє її. Одного разу хотів він її розважити та й каже: — Годі тобі, голубко, клопотатись. Ось послухай лишень, що я тобі скажу: я вже кума пригласив (М.Вовчок). Ось послу́хай мене́ дурно́ї, то, мо́же, чи не порозумні́шаєш (Б.Грінченко). —Романе, слухай сюди! Коха тебе Хведоска, нехай іде! А що мати варняка, то я того і вухом не веду!.. (М.Кропивницький). — Отже, слухай сюди: Бурлака на тім боці, на весіллі, то він неминуче буде йти цією вулицею назад (І.Карпенко-Карий). — Ось слухай сюди! Ото була собі така жінка, що ніколи доброго слова не сказала чоловікові (І.Нечуй-Левицький). А ти, Бавмерте, слухай сюди, що я тобі скажу. Коли старі люди починають белькотати, як малі діти, то чорт з радощів аж на голові ходить (Л.Українка). — А знаєш, Рино, жінка по-вкраїнському «дружиною» зветься? — Ну? — І знаєш, «дружина» — це краще, як «жінка» або «супруга», бо «жінка» — то означає «рождающая», «супруга» ж по-вкраїнському — «пара волів», а «дружина»… Ось послухай; рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько (М.Куліш). — Ану, послухай, — казав хлопець, розгортаючи пакунок паперів. Борис послухав і ухвалював (В.Підмогильний). Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся: — Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть (Г.Тютюнник). Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! (Л.Костенко). Послухай вересня — і він повість у миготливо-золотій задумі: те, що в веснянім виснилося шумі, іще й подосі жде на благовість (В.Стус). — Слухай сюди: їдьмо разом на склад! (В.Барка). Повірте, не ваша нездатність тому причиною, а лінивство надмірне та оспалість думки. Хочете пересвідчитись у правдивості моїх слів, то слухайте сюди: усі ті ваші труднощі я розмаю, як оком змигнути, миттю зараджу всім нестачам, що, як ви кажете, бентежать вас і знесмілюють до оголошення друком історії вашого преславного Дон Кіхота, світила і зерцала всього мандрованого лицарства (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хотів послухати голос своєї совісті, але не знав на якому каналі]. Обговорення статті
Потому – тому, через те, того, тим, отим;
• вот потому – тому-то, от тому, тим-то;
• а потому – а тому, а через те;
• и потому – і тому, і через те;
• потому что – бо, тому (того) що, через те що, того що, (рус.) оскільки, (нрк) позаяк, (иногда за тим, що);
• только потому, что – тільки (лише) тому (через те), що. Обговорення статті
Расклад – розкла́д;
• политические расклады – політичні розкла́ди (пасьянси);
• вот такой расклад (перен.) – отак-от склалося. Обговорення статті
Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес:
• борзая собака – хірт (хорт);
• бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути;
• вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика;
• две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.);
• каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке);
• [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.);
• как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес);
• как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани;
• любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.);
• не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.);
• ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес);
• собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.);
• собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі;
• собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.
[На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»]. Обговорення статті
Так – так, (разг.) ота́к, та́кечки, та́кеньки:
• а так как… – а що (а як)…;
• вот так фунт – от так-так; от тобі й маєш; оце так; отакої; отака ловись;
• делать, так делать – [як, коли, якщо] робити, то(так) робити;
• за так (разг.) – дурно (задурно); задарма; за спасибі; за так грошей;
• именно (точно) так – саме так, (одинаково, ещё) так само, (усилит.) так самісінько; [і] так і сяк;
• так-сяк – [і] сяк і так; сяк-так; [и] так и так;
• [и] так и этак – [і] сяк і так; [і] так і так;
• как бы не так! – аякже!;
• как… так и… – як… як і…; як… так і…;
• не так ли? – чи (хіба [ж]) не так? хіба ж ні?;
• сделать так – зробити так (отак);
• так вот – так от, так ото;
• так ведь? – чи не так? так же ж?;
• так держать! – (разг.) так тримати (держати)!;
• так же, как [и]… – так само, як [і]…;
• так и быть – нехай згода, гаразд, нехай, згода;
• так и есть – так воно й є;
• так или иначе – чи так, чи інак (інакше, йнак), так чи так;
• так и надо – так і треба;
• так и так [мол (дескать)] – так і так [мовляв];
• так как (т. к.) – а як (а що), то…; (звичайно після голови речення, на початку підрядного) бо; через те, що; тому що (тим що);
• так куда – де там;
• так куда тебе – так де там; так де тобі;
• так ли – чи так;
• так много – такого багато;
• так себе – так собі; нічого собі (нічогенько, нічогенький);
• так называемый – так званий;
• так на так (получается, выходит) (разг.) – так на так (виходить);
• так нет! – аж ні!;
• так нет же – коли ж ні;
• так сказать – сказати б, (реже) сказав би; (иногда) так би мовити; (разг.) мовляв;
• так-сяк – абияк; сяк-так;
• так так и скажите – то так і скажіть;
• так-то – отож; он як;
• так точно – так (еге, авжеж); так достоту, достотно, так самісінько;
• так ты это видел? – то ти це бачив?;
• так, что… – тому, тож, отож, так що…;
• так что ж (же) – то що ж; то так, то сяк (то так, то так);
• то так, то этак) – то сяк, то так; то так, то так;
• что (почему) так? – чому (чого) [ж] так?, а то чого (чому)?
[Електронний мозок буде думати за нас достоту так, як електричний стілець за нас помирає (С.Є.Лєц)].
 Обговорення статті
Что, местоим. –
1) (относит. и вопросит.) що (р. чого, д. чому, зн. що, ор. чим., м. (на) чому і (на) чім;
2) (оносит., который) що, який;
3) (при сопоставлении нескольких предложений, одно…, другое…, третье….);
4) (вопросит. и относит., как) як;
4) (вопросит. и оносит., сколько) скільки, (рідко) що;
6) (кое-что, что-нибудь) дещо, що, щось, що-небудь;
7) (вопросит., почему) чого, чому; (с какой целью) для чого, навіщо, нащо;
8) та що там:
• а вам-то что? (разг.) – а що вам до того?;
• а что? – а хіба що?; (иногда) або що?;
• возможно, что и получится – можливо (може), що й (щось і, що-небудь і, дещо й) вийде;
• вот что – он що;
• во что бы то ни стало – за всяку ціну;
• до чего он умён, хорош… – який він розумний, гарний…;
• до чего ты мне надоел! – як ти мені обрид (набрид)!;
• если что – коли що (щось);
• за что – за що; за віщо;
• к чему это? – навіщо (нащо) це?; до чого це?;
• на что [уж] (разг.) – уже ж який, яка, яке, які (перед сущ. или прил.), уже ж як (перед нар. или гл.);
• не́ за что – нема за що́;
• не к чему – нема до чого; не маєш, не має… до чого; ні до чого; (в значении «ничего») нема (немає) чого (нічого);
• ни во что ставить кого – ні за що (за ніщо, за нізащо) мати кого; зовсім (аж ніяк) не поважати (не шанувати) кого; (иногда разг. фиг.) не мати кого й за устілку;
• ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі (ні в світі);
• ни за что [ни про что] (разг.) – ні за що [ні про що]; (у значении «ни с того ни с сего» фиг. еще) ні сіло ні впало;
• ни к чему – ні до чого; нінащо;
• ни с чем уйти, вернуться… – ні з чим піти, вернутися… (иногда разг. фиг.) облизня піймати (ухопити, з’їсти); ухопити шилом патоки;
• тут что-то не так – тут щось не те (не так); (насм.) тут щось не до шмиги;
• уж на что… – уже ж який, яка, яке, які…;
• хоть бы что кому – хоч би що кому;
• что бы ни… – хоч [би] що…; (иногда) будь-що…;
• что в этом проку? – яка з цього (з того) користь?; який з цього (з того) пожиток?;
• что (есть) мочи – щосили; чимдуж;
• что за вечер! – який (що за) вечір!;
• что и говорить – що й казати;
• что касается меня – щодо мене; як на мене;
• что касается этого вопроса – щодо цієї справи;
• что ли – чи що; абощо; хіба;
• что ни говорите, а… – хоч і що кажіть, а…;
• что нужды? – яка потреба?; навіщо (нащо)?;
• что пользы? – яка користь?;
• что случилось – що трапилось (сталось)?;
• что с тобой? – що тобі [таке]?; що з тобою?;
• что толку? – яка рація?
[— Бо все тоді нінащо. Будинки, і вулиці, і телевізори… не було б нічого (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ). — Ось, — тицьнула пальцем. — Ага, он воно що! — мовив Зафод. — Що? — запитала вона. — Що — «що»? (О.Антомонов, перекл. А.Дуґласа)].
 Обговорення статті
История –
1) (греч.) історія; (дееписание) дієписа́ння, діє́пис;
2) (случай) приго́да, ока́зія, істо́рія, (редко) сто́рія, прити́чина, причи́на, при́чта, (неприятная) ха́лепа, (смехотворная) куме́дія, чудасі́я:
• вечная (обычная) история! (разг фон ) – вічна (одвічна) історія; стара казочка (пісенька); знову (завжди) це саме; це ми вже чули; вот история!;
• вот так история! – оце [так] історія (пригода, оказія); оце маємо;
• всемирная, всеобщая, древняя, новая, новейшая история – всесві́тня, зага́льна, да́вня (старода́вня), нова́, нові́тня істо́рія;
• естественная история – природни́ча істо́рія;
• затеять историю – (скандал) зчини́ти бе́шкет, (дело) заве́сти спра́ву з ким, заве́стися з ким;
• история социальных, общественных движений – істо́рія соція́льних, грома́дських (суспільних) ру́хів;
• история умалчивает о чём (шутл.) – історія мовчить (не згадує, не каже) про що;
• попал в неприятную историю кто – ускочив у неприємну історію (лихо, біду, халепу) хто, сталася пригода кому, стала пригода на кого, (иногда зниж.) ушелепався хто;
• священная, библейская история – свяще́нна, біблі́йна істо́рія;
• случилась история – тра́пилася ока́зія, приго́да;
• это долгая история – це довга історія (пісня);
• это совсем другая история – це зовсім інша річ, це щось інше.
[Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич (В.Підмогильний). Спогади докучливі, як нежить, Що тій славі принесуть нове? Тільки тим історія належить, Хто сьогодні бореться й живе (В.Симоненко). Звичайні норми починають ст́аріти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон (Л.Костенко). Щасливі спільноти не мають потреби в історії. Тільки нещасливим спільнотам вкрай потрібна їхня історія, бо вони через неї прагнуть пояснити собі й іншим свої нещастя, легітимізувати свої невдачі, свою неспроможність (Ю.Андрухович). — Ба не диявол, а чаклун, — упала в річ небога. — Першої ночі по вашому, дядечку, від’їзді прилетів він сюди на хмарі, зліз із змія, на якому верхи сидів, і ввійшов до тої кімнати. Не знаю, що він витворяв, тільки дивлюся за якусь часину — вилітає він через дах, а в домі скрізь диму повно. Ми кинулись туди — що за оказія? Ані книжок нема ніяких, ані самої кімнати, нічогісінько! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А то ж таки сторія правдива, — зауважив Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я знав цю історію. Ішлося про перспективи, що мали відкритися перед нею, коли б вона не побралася з Гассе Знав я цю історію і в редакції самоо Гассе. Тут уже йшлося про перспективи, які були б у нього, коли б він зостався неодруженим. Це була, мабуть, чи не найпоширеніша історія в світі. та й чи не найбезнадійніша (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна (Іван Гнатюк, перекл. Б.Шульца). Я відмовляюся вірити Історії. Історія — це зорова ілюзія. Вона стосується невеликої купки людей, а вони видають її за загальнолюдську справу. Але це стосується лише їх самих. Тож наша справа полягає в тому, щоб не брати в цьому участі. Це вони придумали, що ми маємо брати в цьому участь. Їм необхідно, щоб ми грали у спектаклі їхнього божевілля (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна Історія — швидше погляди, ніж факти (В.Спіноза). Історія тчеться не із самих фактів, а й з віри поколінь. І є багато випадків, коли віра важить більше, ніж факти (Ален Деко). Історія — це збірка фактів, яких не повинно було бути (С.Є.Лєц). В історію важко увійти, але легко вляпатися (М.Жванецький). Історія Росії: жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше…]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОТ фраз. ось-о́, о́нде [а вот и он а о́нде й він], аж [аж отаке його спобігло], живомовн. оце́ [вот сейча́с иду́ домо́й оце́ за́раз іду́ додо́му];
вот бы ото́ б;
вот вам! отако́ї вам!;
вот где соба́ка зары́та! от де закови́ка!, живомовн. аж ось воно́!;
вот ещё! ет! [Вот ещё, вы́думал! Ет! Ви́гадав!], ото́ ще (мені́)!, фраз. теж мені́ [вот ещё вы́думал! теж мені ви́гадав!;
вот ещё! (вот ещё нашёлся!) теж мені́ /знайшо́вся/!];
вот здесь о́сьде, о́сьдечки, оту́т-о́;
вот и аж ось [вот и Марс аж ось Марс];
вот и … (висловлює розчарування, невдачу тощо) от і [вот и говори́ с ней от і говори́ з не́ю];
вот и весь разгово́р /вот и весь сказ/ і все тут, та й по всьо́му, ось вам /тобі́/ віз і переві́з;
вот и всё /вот и вся недо́лга/ оце́ й усе́;
вот и́менно! ато́ж!, еге́ ж!, от-от-о́т!;
вот как! /вот мы каки́е!/ знай на́ших!;
вот когда́ наконе́ц аж о́сь коли, о́сь коли наре́шті;
вот так емоц. отуди́ [вот так сравни́л! отуди́ порівня́в!];
вот так геро́й! оце́ (так) геро́й!;
вот так но́мер оце́ шту́ка;
вот тако́е (невероя́тное) аж отаке́ [вот такое невероятное с ним случи́лось аж отаке́ його́ спобі́гло];
вот тебе́! ма́єш!;
вот тебе́ и оце́ тобі́ й;
вот тебе и... (висловлює подив від неочікуваних наслідків) [вот тебе и недотёпа! от тобі́ й недоте́па!];
вот тебе́ и на! ще і ось, на тобі́!, і ось, ма́єш!;
вот то́лько оде́нусь в ва́рто ті́льки вдягти́сь у;
вот уже́ сто́лько стільки ось [вот уже столько вре́мени стільки ось ча́су];
вот это да! оце́ так та́к!;
вот э́то ото́ і [вот это всё ото́ й усе́];
вот э́того-то и не ну́жно бы́ло аж цьо́го і не тре́ба було́;
а вот и нет! якра́з – ні! и вот аж от;
так вот оно́ что! (на початку мови) Еге-ге́!.
А аж [а вот и я аж ось і я];
а вот и нет! але́ ж ні!;
а впро́чем а втім;
а как же як же ж;
а ме́жду тем а са́ме тоді́, галиц. у міжча́сі́;
а так как, а поско́льку а що [а так как я уста́л, я лёг а що я стоми́вся, я ліг];
а то фраз. чи [а то и ча́ще чи й часті́ше];
а то кто же? та вже ж не хто;
а что касается чего, то... а що вже чого, то...;
а что? а хіба́ що?;
от А до Я від А до Я, від а́льфи до оме́ги;
ГОВОРИ́ТЬ ще мо́вити, галиц. говори́ти до кого, образ. оберта́ти язико́м, (погордо) ки́дати че́рез гу́бу́, (безвідповідально) ду́рно ки́дати слова́, на ві́тер ки́дати слова́;
мно́го говорить ма́ти до́вгий язи́к;
невня́тно говорить ми́мрити;
продолжа́ть /говорить/ фраз. ве́сти́ своє́;
говорить в нос гугня́віти, гугня́вити, гугни́ти говорить вздор верзти́ язико́м, ля́пати язико́м;
говорить ерунду́ Хи́мині ку́ри пра́вити, ганя́ти тю́льку;
говорить, как по-пи́саному говорити як з кни́жки бра́ти;
говорить ко́лкости шпига́ти слова́ми;
говорить на чистоту́ говори́ти як на спо́віді, говори́ти як на духу́;
говорить намёками каза́ти навздога́д (буряків);
говорить на́ ухо наші́птувати;
говорить неле́пости верзти́ ка́зна-що;
говорить не по бума́жке говори́ти з уст;
говорить обиняка́ми говори́ти за́гадками, захо́дити зда́лека;
говорить по́д нос харама́ркати;
говорить „ррр” і́ркати;
говорить речь промовля́ти;
говорить с оби́дой в го́лосе копи́лити губи;
говорить сквозь зу́бы ціди́ти /док. процідити/ крізь зу́би;
говорить чи́стую пра́вду каза́ти саму́ пра́вду;
всё в ком говори́т о си́ле си́ла так і пре з кого;
кто мно́го говори́т – ма́ло де́лает де мо́ре слів, там ма́ло діл;
что ни говори, як не є, кажи́ не кажи, хоч там що кажи́, хоч що там каза́ти;
ну вот он и говори́т ото́ж він і ка́же;
говорилось гово́рено;
говоря́ пра́вду ще якщо́ че́сно;
говоря́ про́сто коли́ про́сто;
мя́гко говоря́ щоб не сказа́ти іна́кше;
не говоря́ о чем помину́вши що, (в кінці мови) я вже мовчу́ про, фраз. не каза́ти вже про, вже не каза́ти про;
не говоря́ худо́го сло́ва прибл. не при ха́ті ка́жучи;
ни сло́ва не говоря́ ні па́ри з уст, мо́вчки;
че́сно говоря́ /открове́нно говоря́/ живомовн. пра́вду кажу́ тобі /Вам/; смету́т траву́, не говоря́ о ком згла́дять траву́, не то що кого;
что бы ни говори́ли хай що там хто ка́же;
вот и говори́ кому! емоц. от і кажи́ кому!, хоч кажи́, хоч не кажи́ кому - ко́ристь одна́;
говоря́щий що /мн. хто/ гово́рить тощо, зви́клий /ста́вши/ говори́ти,мо́вець, мовля́нин, бала́ка, балаку́н, пащеку́н, зневажл. базі́ка, говори́льник, прикм. словомо́вний, балаку́щий, уроч. мовля́щий, рідко говору́щий, /птах/ поет. живоголо́сий, образ. з мо́вою [говорящий кста́ти и некста́ти з доре́чною і недоре́чною мовою], з яким язико́м [мно́го говорящий з до́вгим язиком], складн. красномо́вець [краси́во говорящий красномо́вець], маломо́вний [ма́ло говорящий маломо́вний], фраз. де ска́зано [ука́з, говорящий об э́том ука́з, де про це сказано];
говорящий что з чим на уста́х [говорящий ко́лкости з у́щипками на уста́х];
говорящий на одно́м языке́ одномо́вець;
говорящий непоня́тно ґерґотли́вий, джерґотли́вий;
говорящий о чём стил. перероб. засві́дчуючи що [говорящий о возмо́жности засвідчуючи можли́вість];
мно́го говорящий 1. балаку́чий, язика́тий, говорю́чий, торохті́й, говори́ло, 2. багатозна́чний, промо́вистий;
ничего́ не говорящий незначни́й, незначу́щий, малозна́чний, без жо́дної ваги́;
му́дро говорящий мудромо́вний;
ско́ро говорящий скоромовний тощо;
говорящий в нос гу́гнявий;
говорящий в по́льзу як сві́дчення на ко́ристь чого;
говорящий глу́пости /говорящий ерунду́, говорящий вздор, говорящий наобу́м/ дурноля́п;
говорящий де́ло небазі́ка, непащеку́н;
говорящий де́рзости хам, грубія́н, з ха́мським язико́м;
говорящий за глаза́ пащеку́н поза́очі;
говорящий ко́лкости їжакува́тий;
говорящий на мно́гих языка́х полігло́т;
говорящий намёками зви́клий говори́ти на́тяками;
говорящий на́ ухо шепту́н, стил. перероб. ста́вши наші́птувати;
говорящий неле́пости дурноля́п, маста́к верзти́ ка́зна-що;
говорящий пло́скости банальноязи́кий, бана́льний, з борода́тим /сі́рим, зачо́вганим/ язиком;
говорящий по́д нос харама́ркало, стил. перероб. харама́ркаючи;
говорящий по-ру́сски російськомо́вний;
говорящий по-япо́нски знаве́ць япо́нської;
говорящий ро́бот слово́мовний ро́бот;
говорящий сам за себя́ (факт) до́сить промо́вистий;
говорящий с досто́инством з гі́дною мо́вою.
ДЕ́ЛО фраз. робо́та [в деле в роботі], фі́рма, підприє́мство [соли́дное дело солі́дне підприємство], (з яким ідуть в установу) живомовн. інте́рес;
дело большо́й важности фраз. вели́ке ді́ло;
дело в том річ у тім;
дело в шля́пе ши́то-кри́то;
дело дошло́ до дійшло́ аж до;
дело за ва́ми 1. сло́во за ва́ми, 2. за́тримка че́рез вас, 3. тепе́р ва́ша че́рга́;
дело идёт к іде́ться до;
дело каса́ется кого це стосу́ється до;
дело не шу́точное /дело швах/ па́хне сма́леним;
дело про́шлое спра́ва да́вня, ді́ло да́внє, було́ та загуло́;
дело слу́чая випадко́ва річ, ви́падок;
а дело вот в чём а воно́ о́сь що;
а мне что за дело? а мені́ що до то́го?;
бы́ло дело 1. ді́ялось, 2. було́ таке́;
в том-то и дело тож то й є, ото́жто, ото́жбо;
в чём дело? що таке́?;
ви́данное ли дело? /слы́ханное ли дело?/ де Ви бачили?;
ги́блое дело оказ. ма́рна справа, дурна́ справа;
го́рное дело /инструмента́льное дело, оруже́йное дело, слеса́рное дело тощо/ гірни́цтво /струмента́рство, зброя́рство, слюса́рство тощо/;
друго́е дело галиц. що і́ншого;
за дело (гріти) по заслу́зі;
и дело с концо́м ще і квит, та й вже;
изве́стное дело фраз. ска́зано (ж) [известное дело, – сын сказано, - син];
име́ть дело ма́ти до діла;
како́е твоё дело? ще що тобі́ до то́го?;
мирово́е дело світова́ річ, світове́!;
но дело не в э́том та ме́нше з тим;
но́вое дело! отако́ї!;
одно́ дело – говорить, а друго́е дело – де́лать одно́ – моло́ти язико́м, а дру́ге – пе́рти плу́га;
тако́е и тако́е дело ота́к і так;
то и дело ще знай, одно́, ті́льки й зна́є, що;
то ли дело хіба́ порівня́єш?, нема́ то, як [то ли дело у нас нема́ то як у нас];
э́ко дело! овва!;
э́то дело друго́е це вже що і́нше;
ма́ло дела кому до чего не обходить кого що;
то́лько и дела, что фраз. одно́ [только и дела, что сто́нет одно́ сто́гне];
на де́ле (довести) ді́лом;
в деле в ді́лі, в робо́ті [я в деле, я и в отве́те я в роботі і я ж відповіда́ю];
в са́мом деле фраз. таки́ [в самом деле нет таки нема́], вставн. е. гей [ско́лько же ну́жно в самом деле си́лы... скі́льки то тре́ба, гей, си́ли...];
в са́мом-то деле та й спра́вді;
пе́рвым делом найпе́рше;
не к делу не в ла́д, не до ре́чі;
делу – вре́мя, весе́лью – час на все свій час, упере́д ді́ло, тоді́ заба́ва;
Е́СЛИ, уж е́сли, фраз. як ма́ємо [уж е́сли умира́ть = як ма́ємо вмира́ти];
а что, е́сли, ану́ ж;
а е́сли, живомовн. або́ як [а е́сли ся́ду, то что? = або́ як ся́ду, то що?];
е́сли б же, якби́ то;
е́сли ж нет, бо як ні;
вот е́сли бы, ото́ б як;
е́сли бы знать, якби́ знаття́;
е́сли на то пошло́, раз так;
а е́сли да́же так, а хоч би й так.
И аж [и вот аж ось];
и да́же аж [він так зраді́в, що їде, аж не дочу́в усьо́го];
и наконе́ц аж [я повз до́вго-до́вго, аж діста́вся до води́];
и тут аж ось [и тут веду́т Б. аж ось веду́ть Б.];
и тут вдруг аж ось [аж ось відкри́лась панора́ма], аж [аж той заговори́в].
КАКО́Й, какой бы ни́ был (какой бы то ни́ был) ще хай яки́й бу́де [какой бы злой ни́ был хай яки́й злий бу́де];
какой же яки́й то;
какой ни есть яки́й не є, хай яки́й;
какой уго́дно бу́дь-який, яки́й хо́чеш, хоч /хай/ який;
како́й у́жас /како́й стыд, кака́я ме́рзость, кака́я га́дость тощо/ емоц. це ж тре́ба!;
вот какой! он який!;
ни в каку́ю хоч уби́й, хоч ти вмри;
каки́м ты был, таки́м ты и оста́лся яки́й (ти) був, таки́й і до́сі;
ни за каки́е бла́га /ни за каки́е де́ньги, ни за каки́е сокро́вища, ни за каки́е коври́жки/ ніза́що в сві́ті.
ЛЕ́ПТА жарт. глек на капу́сту [вот и моя́ лепта на́те й мій глек на капусту, на́те й мої́х п’ять, щоб було́ де́сять].
НАКОНЕ́Ц фраз. аж [наконец, в оди́н прекра́сный день аж одно́го дня], стил. перероб. аж ось [вот когда́ наконец аж ось коли́];
и наконец /и вот наконец/ фраз. а це ось [нове́лла, по́весть и наконец рома́н нове́ла, по́вість, а це ось рома́н].
НАПА́СТЬ недого́да, фраз. біда́, образ. уда́р до́лі;
вот напасть! фраз. ти скажи́!
НО коли ж [но э́то не так коли́ ж це не так];
но вот аж [ми застря́гли. Аж над’ї́хав оди́н];
но что же? то й що ж?;
но всё же фраз. а втім.
НУ фраз. але́ [ну и жара́ але́ ж і спе́ка], ану́ ж [ну, как зате́ет дра́ться он ану́ ж, захо́че би́тись він], сло́вом /див. СЛОВОМ/;
ну и 1. ну ж [ну и ба́бы ну ж бабо́та], 2. але́ ж [ну и пи́ли але́ ж пили́], але́ ж бо [ну и дождь! але́ ж бо дощ!], 3. а тако́ж [бы́ли де́ти ну и отцы́ були́ ді́ти, а тако́ж батьки́]; виг. ну и вот! то й от!;
ну и какой але́ ж то який [ну и хи́трый але ж то хитрий!];
ну и хорошо́ то й гара́зд;
ну и что? /ну так что?/ то й що?;
ну, так вот то й от, ото́ж;
ну тебя́ /ну вас/ таке́ ска́жеш /ска́жете/;
ну ты поду́май! ну ти скажи́!;
ну что ты? та ти що?;
а ну ануж;
да ну! та де!; невже́!;
тако́й, что ну! куди́ твоє́ ді́ло!, я тобі́ дам!, запозич. будь здоро́в!
ОКА́ЗЫВАТЬСЯ (у ситуації) ще потрапля́ти /устряга́ти/ у що;
оказываться на высоте́ засві́дчувати висо́кий рі́вень;
оказывается ще вихо́дить [оказывается – ложь вихо́дить – брехня́], галиц. пока́зується;
оказывается, вот в чём де́ло аж воно́ он що;
оказывающийся 1. = оказываемый, 2. стил. перероб. потра́пивши, 3. ставши [оказывается ну́жным ставши потрі́бним];
РАЗГОВО́Р, что за разгово́р? 1. про що ми гово́римо?, про що мо́ва?, 2. нема́ пробле́ми;
э́то друго́й разгово́р це і́нша річ;
напра́сный разгово́р шко́да гово́рення;
о чём разгово́р? /како́й разгово́р?/ про що мо́ва?, нема́ пробле́ми;
вот и весь разгово́р ще от тобі́ віз і переві́з;
разгово́р в по́льзу бе́дных безко́рисна розмо́ва.
СКАЗ, вот и весь сказ от тобі́ віз і переві́з.
СОБА́КА, собака ла́ет – ве́тер но́сит аналог соба́ка бре́ше, а карава́н іде́;
вот где собака зары́та! аж о́сь воно́ що!, див. ще ВОТ;
собаке – соба́чья смерть катю́зі по заслу́зі.
ТАК фраз. тож [так начнём тож почні́мо], таж [так слепо́й же таж сліпи́й же];
э́то не так так (воно́) не є;
вот э́то так! оце́ так так!;
как бы не так! ірон. ая́кже!;
так дієсл. бы то б дієсл. [так узна́ли бы то б пізна́ли];
так ве́дь таж [так ве́дь я таж я];
та́к ведь? так же ж?;
так вот ото́ж;
ну, так вот то й от;
так держа́ть! прибл. тримаймось!;
так и фраз. аж [так и про́сится аж про́ситься];
так и быть гара́зд, неха́й, зго́да;
так или ина́че хоч так хоч так;
так как ще бо, зати́м що;
так ли э́то? чи спра́вді так є?;
не так ли? еге́ ж?;
так нет! аж ні!;
так нет же таж ні, але́ ж ні, так же ж ні, коли́ ж ні;
так себе́ прикм. таки́й собі, присл. спло́ха́;
так сказа́ть ще як той ка́же, ти б каза́в, сказа́в би;
та́к-таки коротк. а [так-таки никто а ніхто];
так, что тож і, ото́ж, аж [темно́ так, что не ви́дно те́мно аж не ви́дно];
так что же? то й що?;
а так как а що; [а так как я не ел а що я не їв];
нельзя́ так поступа́ть не мо́жна таке́ роби́ти;
ТА́К-ТАКИ таки́, так, все́ таки, по́при це, абсолю́тно, живомовн. а [та́к-таки никто́ а ніхто);
та́к-таки и не таки́ не;
ТАМ, вот там побут. оно́, там-о;
како́е там! фраз. та де!, де́ там!;
там хорошо́, где нас нет там до́бре, де нас нема́;
ТА́М-ТО (як службове слово) там і там, де са́ме [укажи́те: учи́лся там-то вкажі́ть: учи́вся там і там, вкажі́ть, де са́ме вчи́вся].
ТО ще ото́;
то ли чи там [день то ли два день чи там два];
то ли ещё где́-нибудь /кто́-нибудь, ка́к-нибудь/ чи там де́ /хто́, я́к/;
то ли ещё что чи там ще що, (після переліку) або́що;
то ли..., то ли ще не то..., не то, мо́же..., мо́же [то ли брат, то ли сын мо́же брат, мо́же син];
то ли... то ли... то ли живомовн. що взя́ти... а що... а що [то ли А, то ли Б, то ли В що взя́ти А, а що Б, а що В];
то ли ещё как(о́й)? вставн. живомовн. чи я там зна́ю?;
ТО, ще ж [вот э́то-то и стра́нно оце́ ж і ди́вно];
ЧАСТЬ (установи) ві́дділ, фраз. по́рція [вот твоя́ часть оце́ твоя́ по́рція], лі́нія [по кулина́рной части по куліна́рній лі́нії], компете́нція [э́то не по на́шей части це не на́ша компете́нція];
заключи́тельная часть фіна́л;
оста́льная часть ре́шта;
знато́к по техни́ческой части знаве́ць по лі́нії те́хніки.
ШТУ́КА (полотна) суві́й;
вот так штука! оце́ так так!.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вот, нар. – ось, от, оце́, он; вот то-то и есть – ото-ж то й воно́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вот – от; он; ось; ото; оце. Вот же – отож. А вот же! – ба! Вот что – ось що. Как вот – аж; аж ось; аж от. Вот еще! – ото; ат; ет! Вот как! – он як! ось як! овва! Вот и все – та і вже; та й по всьому. Вот то-то и есть – атож-то; отож-то й воно. Вот потому, поэтому – отож; тим-то. Вот-вот – ось-ось; от-от. И вот – так от. Вот именно – атож.
Бывший – колишній; (прошедший) – минулий. Бывший давно когда-то – давноколишній; давновідбутий. Бывший очень давно – позаколишній. Бывший перед этим – дотеперішній. Бывший вот тогда-то – отодішній. Бывший ранее – попередній; передніший.
Весь, вся, все – увесь (весь), уся, усе; усенький, -а, -е; цілий, -а, -е. Весь без исключения, совершенно весь, решительно весь – геть увесь; чисто весь. Вовсю – щоси́ли; щоду́ху; на всі за́ставки. После всего – по всьому. В добавок ко всему – до всього (того). При всем том – з усім тим; попри все те; а проте. Только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки. Все равно – однаково; байдуже; про мене. Более всего – найбільш; над усе; перед усім. Всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин. Все на все – усе чисто; геть усе. Все более и более, все дальше и дальше и т. п. – щораз більше; щораз далі; дедалі більше і т. ин. Всего (итог) – разом. Больше всего – над усе; більш за все. Вот и все, да и все тут – та й годі; та й край. Без всего – без нічого. Все-таки, а все-таки, а все же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж. Только и всего (и конец) – та й по всьому. Все обстоит благополучно – все гаразд. Все вместе (взятое) – все разом. Все нипочем – все дарма. Всего доброго, лучшего – всього найкращого. Во всю ивановскую – на всі заставки; з усієї сили.
Где – де. Где бы – де б. Где бы ни – хоч де; де не. Где бы то ни было – хоч би де; (где попало) – абиде. Кое-где – де-де; де-не-де; подекуди. Где же – де ж; де-то. Где-нибудь – де-будь; де-небудь; десь. Где-нибудь в другом месте – деінде. Где-то – десь; де-то. Где угодно – де хоч (хочте). Вот где – осьде; онде; аж ось. Да где уж – та ба. Где уж тебе – куди тобі. Где уж, где там – де там; де ж пак. Где наше не пропадало – куди наше не йшло.
Глупость – нерозум; дурний розум; дурість; дурощі; (мелочь, пустяк) – дурниця. По глупости – з дурного розуму. Вот глупости – дурниця! Делать глупости – дурниці робити, виробляти.
Говорить – казати; говорити; мовити про, за кого, що; (беседовать) – розмовляти. Говорить на каком-либо языке – говорити якоюсь мовою; (на многих языках) – багатьма мовами. Говорить в свою пользу – на свою руч горнути. Говорить в защиту кого – говорити в обороні кого; промовляти за ким, за чим. Говорить в тон кому – мовити під лад кому. Начинать говорить – знімати мову. Продолжать говорить – казати далі; провадити (далі). Говорить будто заученное – вичитувати. Говорить вздор – теревенити, правити нісенітниці; торочити; верзти язиком; дурниці верзти; правити; плескати. Говорить наобум – говорити навмання. Говорить не стесняясь – говорити (казати) без обрізків. Говорить сквозь зубы – цідити. Говорить речь – промовляти. Говорить по чьему-либо адресу – на чию сторону (адресу) казати. Говорить в шутку – на сміх, на жарт; жартом, жартома казати. Говорить медленно, протяжно – говорити вивагом. Говорить обиняками – говорити манівцями. Говорить и так, и этак (противоречиво) – двоїти; гнути й туди й сюди. Говорить пространно – розводитися. Говорить по правде – направду казати. Говорить намеками – казати наздогад. Говорить понаслышке – від людей казати. Говорить наизусть – казати з уст. Говорят – кажуть (люди). Говорят (же) вам, что… – казано ж бо вам, що… Говорить на чей счет – казати на карб чий. Поговорить толком, детально – поговорити до пуття, докладно. Откровенно говоря – щиро кажучи; правду кажучи. Собственно говоря – властиво. Говоря словами (такого-то) – мовляв (кажучи) словами когось; мовляв хтось. Не говоря о чем-либо – поминувши щось. Коротко говоря – найшвидше сказати; коротко кажучи. Не говоря дурного слова – не казавши лихого слова. Говорите толком – кажіть ладом. Говорите кстати, удачно, толково, дельно – казати до ладу, до пуття. С ним мне неприятно говорить – він мені не до розмови. Говорить несообразное – казати таке, що й купи не держиться. Нечего и говорить, не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови. Ну вот он и говорит – отож він і каже. Да говорите же – та ну-бо кажіть. Одинаково говорить (то самое) – казати в одно.
Дело – діло; справа; (труд) – праця; робота; (поступок, действие) – вчинок, дія. Плохо дело! – кепська справа, робота! зле! Круг дел – обсяг справ. Смотреть за делом – наглядати за справою. Дело о ком – справа кого. Странное дело – дивна річ! чудасія! чуднота! По своему делу – за своїм ділом; за своєю справою. По этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі. Справиться с делом – дати (собі) раду із справою. Оставлять дело без движения – лишати справу без руху. Дело подвернулось кстати – справа нагодилась. По делам службы – в справах службових. Обнять дело – збагнути справу. Браться за дело – братися до справи; заходжуватися коло справи; стати до справи. Браться не за свое дело – не за свою справу братися; шитися не в своє діло. Вести (удачно) дело – провадити (гаразд щасливо) справу. Дело обстоит так – справа стоїть так. Обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою. Дело подходит к концу – справа доходить кінця, кінчається. Дать делу другой оборот – повернута справу (на инакше). Дело начато – справу розпочато. Известное дело – звісно; звичайно; відома річ; сказано. Темное, подозрительное дело – непевна справа. Дело окончено – справу кінчено. Приостановить дело – припинити справу. Дело проиграно – справу програно. Погубить дело – занапастити справу. Общее дело – спільна справа. Дело требует рассмотрения – см. Требовать. Дело житейское – світова річ. Дело обыкновенное – звичайна річ. Дело, не терпящее отлагательства – см. Отлагательство. Дело случая – випадкова річ. Обделывать дело – оборудувати справу. Виданное ли, слыханное ли дело – чи видано, чи чувано. Дела нет до чего – байдуже про що. Дело ладится – справа налагоджується. Не твое дело – не твоя справа; не твоє діло. Это дело другое – це що инше; це инша річ. В чем дело? – що сталося? в чому річ? про що річ? про що йдеться? Дело в том – річ у тім. Дело вот в чем – річ ось яка. Дело только в том, чтобы – річ тільки в тому, щоб; річ тільки про те, щоб. Дело за небольшим стало – діло за малим стало. В том-то и дело – атож-то; отож-то й є; тож-то й воно. Не в том дело – не в тім річ; не про те річ; не в тім сила; не про те мова мовиться. То ли дело – инша річ; краще як; нема в світі, як. Не к делу – не до діла; не до речи; невлад. На деле доказывать – ділом довести. Если дело до чего дойдет – коли вже до чого дійдеться; як до чого (того) ряд дійде. Текущие дела – поточні справи. Дело говорить – мовити до речи. Помочь делу – зарадити справі. Мое дело сторона – моя хата з краю. Понимать в деле – розумітися на справі. Затруднительное дело – клопітна, морочлива справа. Экстренное дело – пильна справа. Возбуждать дело – порушувати, розпочинати справу. Плевое дело – дурниця; пусте; казна-що. Приобщать к делу – прилучати до справи. Спешное дело – особиста, власна справа. Статочное ли дело? – чи можлива річ? чи годиться ж? Дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі. Какое вам дело? – що вам до того? А мне что за дело – а мені що до того? а мені яке діло? Что дело, то дело – що правда, то правда. Это особое (другое) дело – це инша річ; це инша стать. Расследовать дело – розслідити, розвідати справу. Это дело! – це добре! це гаразд! це до діла! Управляющий делами – керівник справ. То и дело – раз у раз; раз по раз. Управиться с делом – упоратися з справою. В самом деле, на самом деле – справді. Гражданское дело – цивільна справа. Уголовное дело – карна, кримінальна справа. Поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу. Судебное дело – судова справа. Внешние дела – закордонні справи. Начинать судебное дело – піти у позов. Тяжебное дело – позов. Поделом – за діло. Военное дело – військова справа. Вести дело к тому (так, чтобы…) – кермувати до того, щоб; гнути на те, щоб. Относящийся, неотносящийся к делу – см. Относиться. Безотлагательное дело – пильна справа. Торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство. Дело лежит без движения – справа не рушає. Поделом вору и мука – катюзі по заслузі. Ведение дела – провадження справи. Дело мастера боится – дільника й діло боїться. Немного дела – діла не скільки. Дело табак – кепська справа. Умно вести дело – з розумом провадити справу. Это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу. Ну и дела – ну й робота.
Долгий – довгий. Довольно долгое время – чималий час. Довольно долгий – довгенький. Отложить в долгий ящик – одсунути на безрік. Вот и вся недолга – оце й усе; оце й по всьому. Долго ли до беды – чи далеко до біди.
Так – так. Так как – а що; а як; тому, що; тим, що; того, що; (в серед. предл.) – бо; через те, що. Так ли – чи так. Так-сяк – абияк; сяк-так. Так называемый – так званий. Так много – такого багато. Так и быть – нехай згода. Так вот – так от, так ото. Так куда – де там. Так-то – отож; он як. Так сказать – мовляв; так мовити б. Так точно – достотно; так самісінько. Так что ж – то що ж. Так или иначе – чи так, чи инак(ше). Также – так само; також; теж.
Что – що. Что-нибудь – щось; що-небудь; абищо. Что-то – щось. Что бы ни – хоч що. Во что бы то ни стало – за всяку ціну. Что касается меня – щодо мене; як на мене. Что (есть) мочи – щосили; чимдуж. Что касается этого вопроса – щодо цієї справи. Что в этом проку – яка з того користь; який з того пожиток. Что с тобой – що тобі таке. Что-то не так – щось не те. Вот что – он що. За что – за що; за віщо. Ни к чему – нінащо; ні до чого.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вот
• Вот, вот! – еге ж!; авжеж!; атож!
• Вот-вот – от-от (ось-ось); зато-то; далі-далі; як не; [ось-ось, от-от] не видко як; [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно; тільки що не.
• Вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий; битий ходиш.
• Вот где – [Аж] ось де; (іноді) осьдечки, осьденьки; [аж] от де. [Я тебе там шукав, а ти осьдечки! Шиян.]
• Вот дура!; вот дурень! – ото дурна!; ото дурень!
• Вот ещё! – ото ще!; оце!; ото!; ат! (ет!); ще чого!
• Вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом.
• Вот же – отож. [Колись він робив на шахті в Катовицях! Отож і знав, що до чого. Муратов.]
• Вот здесь – ось-о; ось-ось-о; ось де (іноді осьдечки); ось тут; отут (іноді отутечки, отутеньки). [Я — ось-ось-о… Мирний.]
• Вот и всё – от (ось, оце) і все; та й годі (та й уже); от і по всьому (та й по всьому); та й квит (та й решта). [Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі! Вовчок. І справі край? Звільниш мене та й квит? Кочерга.]
• Вот и вся недолга – от тобі (та) й край; та й годі; от і (та й) все; от тобі й кінець; та й квит.
• Вот именно – атож, отож-то.
• Вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре); от і чудово.
• Вот как! (разг.) – он (ось, от) як!; ага!; ов(ва)! [Овва! Ти, бачу, Миколо, десь набрався великого розуму. Франко.]
• Вот каким, вот таким образом – ось так, отак; (іноді (о)такечки, (о)такеньки).
• Вот какой – ось який; от такий (отакий).
• Вот когда – [Аж] ось (от) коли.
• Вот потому, поэтому – (о)тим-то (тому-то); (іноді) отож.
• Вот сюда – ось (от) сюди; осюди.
• Вот так – от так; ото. [От так видовисько! Українка.]
• Вот так – от (ось) так; отак. [Отак узяв би мою донечку… та й пригорнув би… ось так і так… Ільченко.]
• Вот такой – ось (от) який; отакий. [Отакий рад би вискочити із свої шкіри. Мартович.]
• Вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!
• Вот так-так!. – оце (от) так-так!
• Вот так-то!. – отак-пак!
• Вот там – он там; отам; (іноді) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки).
• Вот тебе, бабушка,, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра.
• Вот тебе!; вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!
• Вот тебе (те) (и) на!; вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! (разг.) – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)! [От тобі маєш! Що ж це за диво?.. Коцюбинський. А що? попавсь — от тобі й на! Глібов.]
• Вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (іноді) отеперечки (отепереньки).
• Вот тогда – ось (от) тоді; отоді.
• Вот тот – от (он) той; отой. [Я не такий, як отой із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку та й уважає її за крадену. Мартович.]
• Вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно.
• Вот туда – ось (от) туди; отуди. [От туди має прийти один офіцер. Смілянський.]
• Вот человек! – оце людина!
• Вот это – оце; ото [ж]. [Оце її ділянка. Завгородній. Ото вже, напевне, смерть іде до мене. Турчинська.]
• Вот этот – ось (от) цей; оцей. [Я маю вам сказати, що я дотепер бродив лісами й дебрами, аж оцей чоловік вивів мене на гладке… Мартович.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут). [Аж біжить вовк-панібрат. Казка.]
• Так вот – отож; ото; так от (ось). [Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде. Вовчок.]
Бабушка
• Бабушка надвое сказала (ворожила) – надвоє баба ворожила (або вмре, або буде жива). Пр. Баба ворожила і надвоє положила: або дощ, або сніг, або буде, або ні. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр.
• Бабушке расскажи – розкажи батькові своєму лисому. Пр. Розкажи своїй першій. Пр. Знаєм і без попа, що в неділю свято. Пр.
• Вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра. Пр. От така ловись; от тобі (й) маєш; от така халепа. [Семен так і вдарився об поли:— От тобі маєш! Коцюбинський.]
• Хорошо тому жить, кому бабушка ворожит – добре тому жити, чия мати вміє ворожити. Пр.
Бог
• Без Бога ни до порога – без Бога ні до порога. Пр. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Пр. Не родить рілля, але Божа воля. Пр. Як Бог дасть, і в печі не замажешся. Пр.
• Бог вам судья – бог вас розсудить.
• Бог знает, Бог весть – бог знає (бозна, Бог відь, Бог віда, невідь); святий знає; (з відтінком осуду) казна. [Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися вкупі? Стефаник. А що з того буде — Святий знає. Шевченко.]
• Бог знает, когда это и было – коли вже те в Бога (в світі) й діялось.
• Бог на помощь, Бог (в) помочь – боже поможи; помагай Бог; (по)магайбі; (не)хай Бог (Господь) помага. [Помагай Біг! — проказав од порога густим басом дід. Панч. Тепер, — каже, — нехай вам Господь помагає: будьте щасливі і довголітні… Стороженко.]
• Бог не выдаст, свинья не съест – коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. Пр. Бог не попустить, свиня не з’їсть. Пр. Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть. Пр.
• Бог правду видит, да не скоро скажет – бог усе бачить, та не скаже. Пр. Бог не скорий, та влучний. Пр. Бог видить і знає, але нікому не скаже. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр.
• Бог то Бог, да и сам не будь плох – бог то Бог, а не будь і сам плох. Пр.
• Бог шельму метит – видно, що жак, — такий на нім знак. Пр. Недаром Бог назначив. Пр.
• Богу молись, а добра-ума держись – на Бога покладайся, а сам розуму тримайся. Пр. Не все до Бога; треба й до розуму свого. Пр.
• Боже мой – боже мій; світе [мій]; Боже-світе. [Боже мій! Іване! І ти мене покидаєш? А ти ж присягався. Шевченко.]
• Вот Бог, а вот порог – отут Біг, а тут поріг. Пр.
• Давай Бог ноги – [Узяв] ноги на плечі; хода (ходу); в ноги; навтіки. [Стадо в ноги в чисте поле, Лошиця осталась. Руданський.]
• Дай Бог – дай Боже; якби ж [то]. [Коли в мене чоловік добрий, Дай же Боже йому вік довгий. Н. п.]
• Дай Бог здоровья кому – дай Боже здоров’я кому; поздоров Боже кого. [Поздоров Боже мого старого і мене коло його. Н. п.]
• Дай Бог успеха кому – щасти Боже кому; щасти доле кому; хай щастить кому. [Щасти вам Боже на всяке добро! Н.-Левицький.]
• Ей-богу! – їй-бо(гу)!; їй же богу!; бігме!; далебі!; (лок.) присягай-бо(гу); присягай-біг. [От, їй-богу, не знаю! Сенченко. Ой, їй-бо, не можу дихати. М. Куліш. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш наділо… Усенко.]
• Если Богу угодно – коли (як) воля Божа.
• Как Бог на душу положит – як заманеться (схочеться); собі до вподоби.
• Как Богу угодно – дійся воля Божа.
• На Бога надейся, а сам не плошай – бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Богу молися, а сам стережися. Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. Богу молись, а сам трудись [бо з голоду здохнеш]. Пр. На Бога надія та й на кума Матія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. Хто все Богу молиться, той швидко оголиться. Пр. Тоді Бог дасть, як сам заробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр.
• Не боги жгут горшки – не святі горшки ліплять; на таке діло не треба майстра.
• Не дай (упаси, сохрани, избави, не приведи) бог – не дай боже; крий (боронь, борони, ховай) боже; хай бог (господь) милує; (не)хай бог боронить (ховає); не доведи господи. [«Буде йому від пана, — думаю, — коли якусь плямочку на тому коневі, боронь боже, помітить». Муратов.]
• Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга – ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові унарка. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Молодець як печений горобець. Пр. Ні сюди Микита, ні туди Микита. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр.
• Ни боже мой – нізащо; ні в якому разі.
• Призывать Бога в свидетели – богом свідчитися; свідок Бог. [Богом свідчиться, а чортові душу продав. Пр.]
• Ради бога – бога ради; на бога; пробі; на бога зглянься. [Поїдьмо, бога ради, поїдьмо. П. Куліш.]
• Слава богу – слава богу; хвалити бога. [Хвалити бога, в добру годину доїхали. Стельмах.]
• Человек предполагает, а Бог располагает – чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Пр. Чоловік крутить, а Бог розкручує. Пр.
• Что Бог послал – що Бог дав; що є. [Їжте, що Бог дав. Номис.]
Вещь
• Вещь вещи рознь – річ до речі не приходиться (не прийдеться).
• Вот это вещь! – оце так річ!; оце вже щось!
• Ловкая, изящная вещица – ловка (бравенька) річ (штучка, надібочка).
• Малозначительная, негодная вещь – абищо; непотріб; (образн.) надібок у піч. [Дав таке абищо, — тільки на смітник викинути. Сл. Гр.]
• Мелкая вещь – дрібна річ; дріб’язок. [З хати виносили одежу, всілякий дріб’язок… Коцюбинський.]
• Называть вещи своими именами – називати речі їх власними (своїми) іменами; говорити прямо.
• Ничтожная вещь – нікчемна (мізерна) річ; нікчемниця; покидьок (покидь); не знати що; (жарт.) покидьків брат.
• Обычная вещь, обычное дело – звичайна (світова, людська) річ; звичайне (світове, людське) діло. [Шлюб — то світова річ. Старицький.]
• Это в порядке вещей – це звичайна (природна, світова) річ; це нормально.
Воздыхатель
• Вот ещё один воздыхатель – от іще один зітхач (зітхайдуша, стогнидуша, згруб. зітхайло).
Где
• Вон где – Див. вон.
• Вот где – Див. вот.
• Где бы (разг.) – де б. [Де б прийти провідати нас удень і на хутір на наш, на комуну, подивитися, а ви вночі вештаєтесь. М. Куліш.]
• Где бы ни… – хоч де; де б не…
• Где бы то ни было – абиде; будь-де; хоч би де; де-будь. [Вона не терпіла будь-якого бруду, не терпіла органічно, ні в людях, ні в помешканні, ні будь-де. Гончар.]
• Где ему (ей…) до тебя (до неё…) (разг.) – куди йому (їй…) до тебе (до неї…). [Куди ж, куди їм до тебе! Тобілевич.]
• Где же – де ж; де то. [Де ж Катруся блудить? Шевченко. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Сл. Гр.]
• Где-нибудь – де-будь (будь-де); де-небудь; десь; абиде. [Я побіжу десь коней попрошу. Українка.]
• Где-нибудь в ином, в другом месте – деінде; (зрідка) інше-десь. [Іди шукай деінде наймитів! Лукаш, перекл. з Гете.]
• Где ни возьмись – де [не] взявся (взялася, взялися…). [Коли це на луці де взялась дівчина… Тесленко.]
• Где попало, где случится – абиде; де трапиться. [Та я абиде захропу. Сл. Гр.]
• Где там! – де там!; де тобі!; де ж пак!; де в біса!; де в ката!; де-де-де! [Ведмідь той мед тягає, — Так де тобі! — і не кажи. Глібов. А ти вже й розсердився. Де ж пак! Сл. Ум. А що, куме, багато заробив грошей на заробітках? — Де в біса! Сл. Гр. Гадаю собі, чоловік поправиться, перестане ганьбу робити цілій громаді. А тут — бачу, де-де-де! Франко.]
• Где-то – десь. [Ой згадай мене, моя стара нене, Сідаючи та й обідати; Десь моя дитина, десь моя рідненька. Та й нікому та й одвідати. Н. п.]
• Где-то в другом месте – десь-інде. [Тому я спинилася жити тут у вас, а не десь-інде, — сказала вона йому на прощання. Турчинська.]
• Где угодно – де хоч (хочте); де хотя; хоч де.
• Где уж (разг.) – де вже; куди ж. [Але де вже було тепер піймати. Головко. Куди ж було справиться кому з Антосьом! Свидницький.]
• Где уж тебе! – куди тобі!; де тобі! [Ти його і не пізнала, бо де тобі! пішов, може, йому год десять було, а це уже чоловік у середніх літах. Казка.]
• Да где уж – та ба; та де вже. [Пішов би, та ба! Сл. Гр.]
• Кое-где, кой-где – де-де; де-не-де; десь-не-десь; десь-то; (де)інде; подекуди. [Лише де-де в кошарах цюкали теслі. Франко. Та інде тирса з осокою В яру чорніє під горою. Шевченко. Подекуди з-поміж верб та садів виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь. Н.-Левицький.]
• Ну где таки! – і де вже!; де то вже таки! [І де вже, сестро, нам рівнятися! Глібов.]
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Гожий
• Вот тебе, боже, что нам не гоже; нам не гоже, так вот тебе, боже – на тобі, боже (небоже), що мені не гоже. Пр. Оце я теє тобі дав, що мені з носа впало. Пр.
• Куда он гож? – куди він годиться?; (нар. лок.) куди він судний?
Горе
• Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година!
• Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці.
• Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ.
• Горе да и только – лихо (горе) та й годі.
• Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр.
• Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер.
• Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало).
• Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр.
• Горе не свой брат – журба не матінка.
• Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму.
• Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає).
• Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр.
• Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор…
• Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу).
• Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр.
• Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим].
• Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну.
• Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль.
• Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи.
• Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої.
• Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти.
• На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову.
• Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр.
• Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр.
• Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр.
• Не знающий горя – безнапасний (безжурний).
• Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно).
• Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту.
• От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр.
• Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти.
• После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр.
• Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого.
• Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові.
• Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що.
• Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому.
• Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр.
• С горем добытый – загорьований.
• С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що.
• Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр.
• Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому.
• Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю.
• Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки.
• Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр.
• Убитый горем – пригнічений горем.
• Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха).
• Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя).
• Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.
Да
• Ай да… – от так…
• Ах да! (разг.) – а, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!
• Вашими бы устами да мёд пить – якби то все, що ви говорите, справдилося! Вашими б устами та мед пити. Пр. Коли б твоє слово та Богові в вухо. Пр.
• [Вот] это да – ото так.
• Да? – справді?; невже?
• Да будет… – хай буде; нехай (най) буде…
• Да ведают потомки – щоб відали нащадки (потомки).
• Да ведь – таж (та… ж); а(д)же ж (та(д)же ж).
• Да-да, да-да-да – так-так; авжеж; атож; еге ж.
• Да еще – та ще; до того [ж]; а ще й.
• Да здравствует – хай живе.
• Да и – та й; ба (й); (на початку речення ще) а; (іноді) бо. [Чогось мені на серденьку та й не легко. Чубинський. Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають. Руданський. А жаль же мені та тії тополі, Що на чистому полі. Н. п. Ми бо цього й хотіли. З нар. уст.]
• Да идите же, смотрите же – та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но.
• Да и к тому же, да и притом – та й до того і; як на те ж; та ще й.
• Да и ну – та й (і) ну; та й (і) давай.
• Да и только (разг.) – та й годі (та й край).
• Да как – та як; коли. [Коли подивляться, що вбитий. — З переполоху ну втікать! Шевченко.]
• Да, как бы не так – еге; де ж пак.
• Да, конечно – еге ж; звичайно; атож.
• Да не может быть! – та не може бути!; та невже?; хіба це можливо?
• Да нет [же]! – та (ба) ні!
• Да неужели?; да ну? (разг.) – та невже?; та ну?
• Да сверх того – та (а) ще крім того (до того).
• Да сделай же! – та зробіть же!; та ну-бо зробіть!
• Да, ты был там? – до речі, ти був там?
• Да чёрт с ним! (вульг.) – та хай йому чорт (біс, грець)!
• Да что вы – та що ви (та ви що); та нуте-бо.
• Конечно да – авжеж; звичайно; еге ж.
• Нет, нет да и… – [А] часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й…
• Ни да, ни нет – ні сяк, ні так; ні се ні те.
• Ну да! – отож!; авжеж!; еге ж!; (вираз недовір’я, ірон.) еге ж!; аякже!
Дело
• А мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!
• Без дела не входить – без потреби не заходити.
• Ближе к делу – [Ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць.
• Браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці); ставати до праці (до діла, до роботи).
• Браться за дело, не стоящее того – братися за діло, яке не варте того; руки поганити.
• Браться не за своё дело – не за своє діло (не за свою справу) братися; (розм.) шитися не в своє діло.
• Быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим.
• Вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема(є).
• Вводить в дело – ознайомлюватися з справами.
• Везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть.
• Вести дело (юр.) – провадити справу.
• Вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…
• Виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?
• Возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого.
• Вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (іноді) оце до ума!
• В самом деле – справді; (іноді) дійсно.
• Все употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися.
• В том-то и дело – отож-то; отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові.
• В чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?
• Выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що.
• Главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно).
• Говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі.
• Горное дело – гірництво.
• Грешным делом – на жаль; признатися.
• Громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація).
• Да и в самом деле – та й справді; та воно й правда.
• Дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне. Пр. Впав у біду, як курка в борщ. Пр.
• Дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще).
• Дела нет до чего – байдуже про що (до чого).
• Дела тайные – таємні діла (справи); таємнощі.
• Дело во времени – йдеться про час; залежить від часу.
• Дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому).
• Дело в том, что… – річ у тім, що…; ідеться про те (за те), що…
• Дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…
• Дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено); (образн. нар.) рибка в сітці!
• Дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа.
• Дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ.
• Дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга); діло (справа) за вами.
• Дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені; кладеться на осінь; надходить (наближається) осінь.
• Дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала.
• Дело мастера боится – діло майстра хвалить. Пр. Дільника і діло боїться. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. Добра пряха й на скибці напряде. Пр. В умілого й долото рибу ловить. Пр. На що гляне, так тобі й учеше. Пр. Майстер зна, що кобилі робити. Пр.
• Дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ; не в тім сила.
• Дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде); (образн.) з цього пива не буде дива.
• Дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться).
• Дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече. Пр. Сиди, Векло, бо ще не смеркло. Пр. Як до діла, так і сіла. Пр. Гуляй, тато, — завтра свято. Пр.
• Дело нешуточное – це (то) не жарт; (розм.) непереливки.
• Дело обстоит так – справа стоїть так; діло таке.
• Дело обычное – звичайна річ.
• Дело подходит к концу – справа (діло) доходить кінця; справа (діло) наближається до кінця.
• Дело подходящее – [Це] діло підходить кому; на руку (наруч) кому; (образн.) на руку ковінька кому.
• Дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що.
• Дело привычки – звичка; звичай.
• Дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук; то твоя праця (робота).
• Дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб…; річ тільки про те, щоб…
• Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку). Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Доказать на деле – довести ділом.
• Его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом; він що скаже, те й зробить; (образн.) сказав, як зав’язав.
• Ее (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий).
• Если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться; як до чого (до того) ряд дійде.
• За дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару; по заслузі (за діло) покарано його.
• За малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає).
• За ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане; його не доведеться чекати.
• Золотых дел мастер – золотар.
• И дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі); та й край [увесь] (та й квит, іноді та й решта).
• Известное, видимое, ясное дело (разг.) – відома, видима, певна річ; звичайно (звісно).
• Иметь дело с кем – мати діло з ким, до кого; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким.
• Как дела? – як ваші (твої…) справи?; як ся маєте (маєш…)?; як ведеться?
• Каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить. Пр. Який до їжі, такий і до роботи. Пр.
• Какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?
• К делу! (разг.) – до діла!
• К чему мне такое дело – на(ві)що мені таке діло; (розм.) нащо мені та рахуба.
• Между делом (разг.) – поміж ділом; побіжно; мимохідь.
• Мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того; мене (тебе, його…) це не обходить; до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить.
• Моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю; не маю нічого спільного з тим.
• На [самом] деле – (на)справді (іноді, доправди); на ділі.
• Не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого.
• Не в этом дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила.
• Не идёт дело – діло не йде; (образн. розм.) не прядеться.
• Не к делу – не до діла (не до речі); не в лад.
• Немного дела – діла ніскільки (не багато).
• Не по словам судят, а по делам: хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла. Пр. Менше говори — більше діла твори. Пр. Добрі діла кращі від добрих слів. Пр. Робота сама за себе скаже. Пр.
• Не твоё, не ваше дело – не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась; (образн. жарт.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн.
• Не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до… (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане.
• Обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу; упорати справу.
• Он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи); він знається на своїй справі (на своєму фаху); він знає своє діло (свій фах).
• Он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі); він без діла (без роботи); його усунено з посади (від діла); він не має службових обов’язків.
• Первым делом, первое дело – (що)найперше; передусім (насамперед); найперша річ.
• Плёвое дело (разг.) – дурниця; абищиця; пусте; казна-що.
• Плохо дело – погане діло; зле; погана (кепська) справа; (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза.
• По делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі); у службових справах (за службовим ділом).
• По делу – за ділом (за справою); у справі.
• Пойти в дело – піти в надобу; піти до діла.
• По личному делу – в особистій (у персональній) справі.
• Понятное, ясное дело – зрозуміла, ясна річ; зрозуміло.
• По ходу дела – з розвитку справи.
• Пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд; повелося добре (гаразд, на добре).
• По этому делу – у цій справі; за цим ділом.
• Правое дело – праве діло; справедливе діло.
• Приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи); ставати, стати до роботи (до праці); братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що.
• Пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що; ставити, поставити на роботу що. [Саме ото перед дев’ятою п’ятницею і пустили той млин уперше. Кониський. Моє діло, кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Номис.]
• Сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки; посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти.
• Статочное ли дело? – чи подоба?; чи годиться [ж]?
• Столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш; діла не обкидаєшся.
• Странное дело – дивна річ; чудасія, чуднота, диво.
• Такие-то дела – от такі діла (справи).
• Таково положение дел – такий стан речей; такі маємо справи (діла).
• Типографское дело – друкарство.
• То и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай. [А він знай співає. Шевченко.]
• То ли дело (разг.) – інша річ; хіба така річ?; нема краще як…; нема як…; нема в світі як…; от… так-так.
• У меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу); у мене до тебе діло (справа).
• Умно вести дело – з розумом провадити справу.
• Употребить в дело – узяти до діла; ужити що; пустити в діло що; скористатися з чого, чим.
• Ходить по делу (устар.) – позиватися; тягатися.
• Часовых дел мастер – годинниковий майстер; годинникар.
• Что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття.
• Шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися; швендяти; тинятися [без діла].
• Это дело – це до діла; це діло; це (ото) добре; це гаразд.
• Это дело потерянное – це річ пропаща.
• [Это] дело случая – [Це] річ випадкова.
• Это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується).
• Это не дело (разг.) – це не годиться.
• Это особое дело – це інша (особлива) річ; це інша стать.
• Это совсем другое дело – це щось зовсім інше.
• Это уж моё дело – це вже мені знати; це вже моя річ (моє діло).
• Я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю. Пр.
• Ясное дело – ясна (видима) річ.
Деньги
• Без денег – без грошей; безоплатно; не за гроші; не за плату; за так грошей; (за)дурно ((за)дарма); за спасибі.
• Без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший. Пр. Без грошей чоловік як дурень. Пр. Без грошей як без очей (як без рук). Пр. То пан хороший, як багацько грошей. Пр.
• Больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди. Пр. Великі гроші — готова біда. Пр. Гроші біду роблять найбільшу. Пр. Гроші не знать що, та спать не дають. Пр. Грошей багацько [на світі], а щастя мало. Пр. Гроші то й роблять біду. Пр. Срібло та злото тягнуть у болото. Пр. З золотом, як з вогнем: і тепло з ним і небезпечно. Пр.
• Брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня. Пр. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри. Пр. Сват не сват, а мого не руш нічого. Пр.
• Бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима); тринькати (розтринькувати) гроші.
• Быть при деньгах – мати гроші; бути при грошах.
• Ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей; через безгрішшя (безгрошів’я); бо нема(є) грошей.
• Вот уже и нет денег – от і по грошах.
• Время — деньги – час (є) гроші.
• Давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші; давати, дати у пози(ч)ку гроші.
• Денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять); грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха); валява грошей.
• Денег нет – грошей нема(є); (жарт.) на гроші сухо; грошей голо; у кишені [аж] гуде; у кишені вітер віє (вітри віють); (іноді) дюдя в кишені свистить.
• Денег ни гроша – грошей ні копійки; (розм.) грошей Біг дасть (катма).
• Денег стоит (разг.) – недешево (дорого).
• Деньги — дело наживное – гроші — набутна річ. Пр.
• Деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші; легкий гріш.
• Деньги не щепка – гроші не полова.
• Деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш. Пр.
• Деньги разошлись – гроші вийшли; (образн.) гроші розкотилися.
• Деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили). Пр. Гроші лічбу люблять. Пр.
• Есть деньги у кого – має гроші хто; є гроші в кого; (образн.) копійка волочиться у кого.
• За деньги – за гроші; за плату.
• За наличные деньги – за [гроші] готові; за готівку.
• За небольшие деньги – не за великі гроші; невеликим коштом; недорого.
• Копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші; збивати гроші докупи.
• Кормовые деньги – харчові гроші; харчове.
• Крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші.
• Куча денег – купа (сила) грошей (грошви).
• Мало денег – мало грошей; грошей не гурт; грошей (на гроші) тонко; на гроші скупо. [Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть, тонко… Васильченко. Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо. Стефаник.]
• Медные деньги – мідні гроші; мідяки.
• Мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші]; дрібняки.
• Наличные деньги – готові гроші; готівка (зрідка готовик, готовина, готовизна).
• Недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей; скрут(а) на гроші.
• Немалые деньги – великі (немалі) гроші; чималий гріш.
• Не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей.
• Ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші; ні за яку ціну; ні за що.
• Обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що; (іноді) згрошити що. [Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать. Сл. Гр.]
• Он не при деньгах – він не має грошей; нема в нього грошей; він не при грошах.
• Он падок на деньги; алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей); він жадібний на гроші.
• Очень много денег – дуже багато грошей; (іноді) грошей прірва (сила); до смутку грошей.
• Подъёмные деньги – гроші на переїзд; переїзні гроші; переїзне.
• Потерять деньги – загубити гроші; (жарт.) посіяти гроші.
• Растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші.
• Свободные деньги – вільні (гулящі) гроші.
• Серебряные деньги – срібні гроші; срібняки.
• Собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; (образн.) у кулак дбати.
• Собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на що. [Збився Пилип і на хату. Сл. Гр.]
• Собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші.
• Сорить деньгами – сипати грішми; сипати гроші як полову; гатити гроші; (лок.) розкомашувати гроші.
• Суточные деньги – добові [гроші].
• Только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш. Пр.
• Тряхнуть деньгами – сипнути грішми.
• Туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима); (лок.) куцо на гроші.
• У меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах; я витратився (вивівся, звівся) з грошей; я геть-чисто витратився; я [геть-чисто] згрошився; (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє).
• Употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші нащо.
• Шальные деньги – дурні гроші.
Есть
• Есть борщ – їсти борщ; (розм.) борщувати. [Будем борщувати, коли дали борщу. Сл. Гр.]
• Есть глазами кого, что-либо (шутл.) – їсти очима кого, що; (образн.) пасти очима (оком) кого, що.
• Есть досыта – їсти досхочу (досита, до ситості).
• Есть кого – їсти кого; уїдатися на кого.
• Есть поедом кого (разг.) – їдцем (їдьма, їдом, поїдом) їсти кого; жерцем жерти (пожирати) кого; (іноді) не давати просвітку кому.
• Ешь больше, а говори меньше – більше їж, а менше говори. Пр.
• Ешь пирог с грибами, да держи язык за зубами – їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр.
• Кто не работает, тот не ест – хто не працює, той не їсть. Пр.
• Ничего не ел и не пил – нічого не їв і не пив; і ріски в роті не було; і ріски в рот не брав; і крихти в устах не було.
• Сильно есть хочется – дуже їсти хочеться; (образн.) їсти — аж шкура болить; їсти — аж живіт до спини тягне (аж шкура труситься, аж за печінки тягне); з’їв би й вола (і дідька).
• Хлеб-соль ешь, а правду режь – хліб їж, а правду ріж. Пр. Хліб-сіль їж, а правду ріж. Пр. Їж хліб із сіллю та з водою, живи правдою святою. Пр. На рідного батька правду кажи. Пр. Щирая правда всюди куток (з)найде. Пр. Правда кривду переважить. Пр. Що правда, то не гріх. Пр.
• Вот то-то и есть, что… – отож-то (-бо) й є, що…; тож-бо й є, що…; то-то-бо й є, що…; отож-то й воно, що…; тим-то й ба (тим-бо й ба), що…
• Всё как есть – геть усе; чисто все; геть-чисто все.
• Всех как есть – геть усіх; чисто всіх; геть-чисто всіх.
• Всё что ни есть (разг.) – геть(-то) усе; чисто все; все чисто; геть-чисто все.
• Говори как есть – кажи як є (усе по правді, наголо).
• Есть, да не про вашу честь – єсть, та не про вашу честь. Пр. Не для пса ковбаса, не для Кузьми гроші. Пр. Не для Гриця паляниця. Пр. Є сало, та не для кота. Пр. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Пр.
• Есть такое дело! (разг.) – гаразд!; хай буде так!
• Есть тот грех (разг.) – було таке; нема де (ніде) правди діти.
• Как есть вовремя (разг.) – саме вчас (у свій час); саме впору; саме свого часу.
• Как есть кто, что – чисто, чистий (-та) [тобі] хто, що; зовсім (цілком) як хто, що.
• Как есть ничего не вижу, не слышу, не понимаю… (разг.) – нічогісінько не бачу, не чую, не розумію; отакечки нічого (нічогісінько) не бачу, не чую, не розумію…; геть [нічого] не бачу, не чую, не розумію…
• Какой, какая ни есть (разг.) – хоч який, хоч яка (хоч який би, хоч яка б) був, була; будь-який, будь-яка; абиякий, абияка; який, яка припаде (трапиться).
• Кто ни есть; кто ни на есть (разг.) – хоч хто; хоч хто був би; будь-хто; абихто; дарма хто; хто припаде (хто трапиться).
• На всё есть время – на все є час; усьому час.
• Один, одна как есть – одним один (один одним), одною одна (одна одною, іноді одним одна); (сам-)самісінький.
• Сколько ни на есть (разг.) – хоч скільки є; хоч би скільки було, буде.
• Так и есть (разг.) – так воно й є.
• У меня есть – я маю; у мене є.
• Что есть силы, что есть духу бежать – з усієї сили (що (є) сили), що (є) духу (чимдуж) бігти.
• Что ни есть; что ни на есть; самый что ни на есть обыкновенный (разг.) – звичайнісінький собі (якнайзвичайніший, щонайзвичайніший).
Еще
• А ещё… (разг. фам.) – а ще…
• Вот ещё! – ото ще!; оце!; ото!; ат (ет)!; ще чого!; авжеж!
• Вот ещё выдумал! (разг.) – оце (ото) вигадав!; от іще вигадав!
• Всё ещё – усе ще; і досі.
• Ещё бы (разг.) – ще б пак; тож пак; отож пак; аякже.
• Нет ещё – поки що (доки що) нема(є); нема(є) ще.
• Это ещё ничего (разг.) – це ще нічого; це ще дарма; це ще дурниця; це ще півбіди лиха.
Загвоздка
• Вот в чём загвоздка – от де притичина (заковика, закарлючка); от у чому річ.
Закавыка
• Вот в чём закавыка – от де притичина (закарлючка); от у чому річ.
Закорюка
• Вот в чём закорюка – от де притичина (закарлючка); ось (он) де перешкода (завада); ось у чому річ.
Запятая
• Вот тут-то и запятая! (разг. шутл.) – оце тут і зачіпка (і гачок)!; ось де вона, запинка (зачіпка)!
Зарывать
• Вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина. Видно, де дно. Пр.
• Зарывать, зарыть талант в землю – закопувати, закопати талант (хист) у землю; занапащати, занапастити талант (хист).
Здравствовать
• Вот те и здравствуй! (фам. ирон.) – от тобі й маєш!; отакої!
• Да здравствует! – хай (нехай) живе!; (іноді) хай (нехай) здоров буде!; хай здоров живе!
• Дай Бог здравствовать – поздоров, Боже.
• Желаю здравствовать – доброго здоров’я (здоров’ячка) бажаю (зичу); (при зустрічі) здоров був!; здорові були!; (при прощанні) бувай здоров!; бувайте здорові!; (на це відповідь) іди (ходи) здоров!; ідіть (ходіть) здорові!
• Здравствуй!, здравствуйте! – здоров був!, здорова була!, здорові були!; здоров будь!, здорова будь!, здорові будьте!; (скорочено) здоров!, здорова!, здорові!; добрий день (добридень)!; добрий вечір (добривечір)!
Именно
• А именно – а саме; [як] саме; саме як; як-то.
• Вот именно – атож; саме так.
• Именно такой – саме такий.
• Именно тогда – саме тоді; (о)тоді саме.
• Почему именно? – чому (чого) саме?
• Тот именно – той самий; той самісінький.
• Что именно произошло – що саме сталося (трапилося).
История
• Вечная (обычная) история! (разг. фам.) – вічна (одвічна) історія!; стара казочка (пісенька)!; знову (завжди) це саме!; це ми вже чули!
• Вот история!; вот так история! – оце історія (пригода, оказія)!; оце маємо!
• История умалчивает о чём (шутл.) – історія мовчить (не згадує, не каже) про що.
• Попал в неприятную историю кто – ускочив у неприємну історію (лихо, біду, халепу) хто; сталася пригода кому; стала пригода на кого; (іноді зниж.) ушелепався хто.
• Это долгая история – це довга історія (пісня).
• Это совсем другая история – це зовсім інша річ; це щось інше.
Какой
• Бог знает какой – бозна-який (Бог віда який); святий знає який; казна-який.
• В какое время? – якого часу (у який час)?; коли саме? [Де вбито Саву? У який час? Вовчок.]
• Вот какой! – от(т)акий!; (емоц.) от(т)акенний!; от(т)акезний!; отакісінький!
• Какая нужда знать? – яка (що за) потреба знати?
• Каким образом – яким чином (способом, ладом, побитом, робом, світом); як; по-якому.
• Какое! (разг.) – де там!
• Какое тебе дело? (фам.) – що тобі до того?; яке тобі діло?; тобі якого батька горе?
• Какой дорогой? – яким шляхом (якою дорогою)?; (розм.) кудою?
• Какой из вас – котрий [із вас]; хто з вас.
• Какой-либо, какой-нибудь – будь-який (який-будь); який-не-будь; (розм.) який-такий; (з кількох) який; котрий; котрий-небудь (рідше котрий-будь).
• Какой ни есть, какой ни на есть (разг.) – хоч би там який; будь-який; хоч (і) який.
• Какой-то – якийсь (котрийсь); (зневажл.) якийсь-там.
• Какой угодно – хоч який; який завгодно.
• Какой ширины, длины, величины – який завширшки (ушир(ш)ки), який завдовжки (удовжки), який завбільшки (убільшки).
• На какого чёрта – на якого дідька (біса); на лихої години.
• Не бог весть какой – не бозна-який; не який.
• Не какой-нибудь – не абиякий; не будь-який (не який-будь).
• По какому случаю? – з якої нагоди (причини)?; (іноді) заради чого?
• Смотря какой – як який; як до. [Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні. Сл. Гр.]
• Хоть какой-нибудь – хоч який; хоч будь-який (хоч який-небудь).
Как
• А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как! – ось як!; он як!
• Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не – та як не; як же не.
• Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь – як пак; як-бо.
• Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не (разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик? – який завбільшки?
• Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголо; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как? (переспрашивая) – що-що?
• Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много – як багато; якого багато.
• Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например – як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни – хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу.
• Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как – не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит – так то вже хвалить.
Ка
• (А)ну-ка, (а)нуте-ка – (а)ну лиш(ень); (а)ну-бо; (а)нум(о). [Анумо знову віршувать. Шевченко. Пріся: і справді, сестри, — нум варити пиво. Кочерга.]
• А поворотиська – а повернись лишень; а повернись-но (іноді бо).
• Дай-ка, дайте-ка (разг.) – дай лиш(ень), дайте лиш(ень); дай-но, дайте-но; дай-бо, дайте-бо; ке лиш(ень), кете лиш(ень). [А ке лиш, дівко, вогню люльку запалити, підходячи до печі, промовив Грицько. Мирний. Кете лиш кресало Та тютюну, щоб, знаєте, Дома не журились. Шевченко.]
• Иди-ка, идите-ка сюда! – ходи (іди), ходіть (ідіть) лиш(ень) сюди!; ходи-но (іди-но), ходіть-но (ідіть-но) сюди!; іди-бо (ходи-бо), ідіть-бо (хо-діть-бо) сюди!
• На-ка, нате-ка вот! – ось на, ось нате!; на-бо, нате-бо!; на, нате лиш(ень)!; нате-но!; візьми, візьміть!
• Полетим-ка – полетімо ((по)линьмо). [Линьмо, линьмо в гори. Українка.]
• Споём-ка песенку – заспіваймо пісеньки (пісеньку); ну-мо пісеньки співати.
Когда
• Вот когда – ось (от) коли; аж ось (аж от) коли.
• Есть когда кому (разг.) – має час хто; є коли кому.
• Когда бы (если бы) – коли б; якби.
• Когда бы ни – хоч би коли; хоч коли б; (рідше) коли б не.
• Когда бы то ни было – будь-коли (коли-будь); хоч коли; абиколи; (іноді) коли припаде; коли трапиться.
• Когда-когда, когда-никогда (разг.) – коли-не-коли; уряди-годи; як коли; подеколи.
• Когда-либо, когда-нибудь – коли-небудь; коли; будь-коли; колись. [Приходь коли до нас. З нар. уст.]
• Когда-то бывший, бывшее…, давно когда-то бывший, бывшее… – колишній, колишнє…, давноколишній, давноколишнє…, давня річ; давня давнина. [Давноколишній та ясний Приснився сон мені… Шевченко.]
• Смотря когда (как когда, когда как) – як коли, коли як.
Комедия
• Вот так комедия! – от (оце) так чудасія (комедія)!
• Комедия да и только – Чудасія (комедія) та й годі; (іноді) комедія (діал. кумедія) без грошей.
• Кукольная игра (перен.) – дешевенька комедія.
• Ломать, играть, строить комедию – удавати (виробляти, робити, грати) комедію; удавати штуку.
• Просто комедия с ним – чиста комедія з ним.
• Сыграть с кем комедию – удати штуку кому, з ким.
Комиссия
• Вот так комиссия! – от морока!
• Ну уж комиссия мне с вами! Ну та й морока мені з вами!
• Такая, право, комиссия! – така, далебі, напасть!
• Что за комиссия! – от клопоти, от морока!
Конец
• Без конца, нет конца – без кінця; без краю; без кінця-краю; нема краю; нема кінця-краю.
• В конце города, села – край (накрай, покрай, на краю, скраю, кінець) міста, села.
• В конце концов – кінець кінцем; зрештою.
• В конце месяца, года – наприкінці (при кінці) місяця, року; під кінець (рідше у кінці) місяця, року; (іноді) з кінцем місяця, року.
• В конце стола – кінець стола (столу).
• В конце чего – на кінець (на край) чого.
• В оба конца (ехать) – на обидва кінці; туди й назад.
• Во все концы – в усі кінці; (по) всюди.
• Вот и конец всему – от і край (і кінець) усьому; от і все скінчилося; от і по всьому.
• В самом конце, в конце всего – наостанці (наостанку, наостанок, насамкінець, на(при)послідку).
• Да и дело с концом – та й годі; та й край [увесь]; та й квит.
• Дело близится к концу – ідеться до кінця (до кінця йдеться); діло (справа) доходить кінця (краю); діло йде до кінця.
• Доводить, довести до конца что – доводити, довести краю чому (до краю що); доходити, дійти краю чому; довершувати, довершити (завершувати, завершити) що; доводити, довести що до пуття (до зробу); давати, дати раду чому.
• До конца – украй (до краю); до решти; до останку (до останнього); остаточно; дощенту; до послідку; геть (геть-чисто).
• До конца жизни, дней – довіку (довічно); повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті.
• Едва, еле-еле сводить концы с концами – ледве зводити кінці з кінцями; ледве перебуватися (перемагатися).
• И дело с концом, и делу конец (разг.) – та й по всьому; та й по всій справі; та й край; та й квит; та й уже.
• Из конца в конец – від (з) краю до краю; з кінця в кінець.
• И конец! – та й усе!; та й по всьому!; та й край!
• И концы в воду – і кінці в воду; і сліду не лишилося (не залишиться).
• К концу зимы, лета… – під (на) кінець зими, літа…; наприкінці зими, літа.
• Конец был бы мне, будет мне – було б по мені, буде по мені.
• Конец дело венчает; конец — всему делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець діло вінчає. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. Кожній справі кінця гляди. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішла баба у танець. Пр.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца, ни краю (края) нет чему (разг.) – кінця-краю нема чому; ні кінця, ні краю нема чому.
• На какой конец – нащо (навіщо); для чого; з якою метою.
• На тот конец, на этот конец (разг.) – на (про) такий випадок; на (про) той випадок, на (про) цей випадок.
• Находящийся в конце, на конце – той, що на кінці (наприкінці); кінцевий (прикінцевий).
• На худой конец (разг.) – у найгіршому разі; на лихий кінець.
• Не без конца же – не доки [ж]; не довіку ж.
• Не смотри начала, смотри конца – не дивись на цвіт, а вважай на врожай. Пр.
• Палка о двух концах (либо ты меня, либо я тебя) – палиця два кінці має. Пр. У кия два кінці: один буде на мені, а другий — на тобі. Пр.
• Под конец – наприкінці (на кінці, під кінець); наостанку; на[при] послідку.
• Положить конец чему – покласти (дати, зробити) кінець (край) чому; (розм. образн.) берега дати чому.
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к концу – доходити, дійти краю (кінця, до краю, до кінця); кінчатися, (с)кінчитися; (розм.) бути наскінчу.
• Приходило к концу что у кого – кінчалося що в кого; було наскінчу що в кого; став (почав) вибиватися з чого хто.
• Пришёл конец кому – прийшов кінець кому; прийшла на кого остання година; (перен. розм. образн.) урвався бас кому; урвалася нитка (вудка) кому.
• Сводить концы с концами – зводити кінці з кінцями; жити ощадливо; перебуватися.
• Со всех концов – з усіх усюд; звідусіль (звідусюди).
• Тут тебе и конец – тут тобі й край (кінець, гак, рішенець, решта, амінь, капут, каюк, ірон. хата); (жарт. образн.) тут тобі жаба й цицьки дасть; тут тобі й пуп розв’яжеться.
• Хоронить, прятать концы (разг.) – ховати кінці; замітати сліди.
Крест
• Вот тебе (те, вам) крест, вот тебе истинный крест (устар. разг.) – присяй-бі; хрест-і-бо.
• Как с креста снятый – як (мов) з хреста знятий; як з того світу встав; сама тінь (снасть).
• Креста на тебе нет – бога ти не боїшся.
• Крест-накрест – навхрест (уперехрестя).
• Нести свой крест – нести свій хрест (свій тягар); відбувати своє лихо.
• Поставить крест на кого-либо, на что-либо, на ком-либо, на чём-либо (образн. разг.) – покласти (ставити, поставити) хрест на кого, на що, над ким, над чим, на кому, на чому; зробити край (кінець) кому, чому. [Товариші старі і юні! Кладемо на вчорашнє — хрест! Патрусь-Карпатський.]
Наказание
• В виде наказания – за кару (як кара).
• В наказание за что – на кару (як кара) за що (за віщо).
• Вот наказание; просто наказание; сущее наказание; наказание мне (тебе) с кем – от мука (клопіт, морока, заморока); просто якась кара (мука); просто клопіт (морока, заморока); справжня мука (заморока, морока, справжній клопіт); мука (клопіт, морока, заморока, наслання) мені (тобі) з ким.
• Высшая мера наказания – найвища кара.
• Жестокое наказание – люта кара (покара); люте покарання.
• Заслужить наказание – на кару заслужити; кари заслужити (заробити). [Не тямлю, чим на кару заслужив. Франко.]
• Наказание смертью – кара на смерть (давн. на горло); покарання смертю; (давн.) скарання горлом.
• Налагать, наложить наказание на кого – накладати, накласти кару на кого; давати, дати кару кому.
• Не избегнуть наказания – не втекти [від] кари; не минути кари.
• Подвергать, подвергнуть наказанию кого – карати, покарати кого; накладати кару на кого; завдавати кари кому (на кару кого).
• Подвергаться, подвергнуться наказанию – підпадати, підпасти під кару; зазнати, зазнавати кари.
• Под страхом наказания – під загрозою кари.
Наконец
• И вот, наконец – і от (і ось, аж от, аж ось), нарешті.
• Наконец(-то)! – нарешті(-таки)!; насилу(-таки)!
Невидальщина
• Вот невидальщина; что за невидальщина; какая (экая, эка) невидальщина (разг. устар.) – (те саме, що) Вот невидаль; что за невидаль; какая (экая, эка) невидаль. Див. невидаль.
Невидаль
• Вот невидаль; что за невидаль; какая (экая, эка) невидаль – ото (оце так) диво (дивовижа, дивний, новина); ото диво яке (дивовижа яка, дивина яка, новина яка); що то за диво [таке]; що за диво (дивина, дивовижа, новина); ото ще не бачили; Велике диво опеньки! Пр. Ото диво, що чорна корова біле молоко дає! Пр.
Недолга
• (Вот) и вся недолга – та й край; та й годі; та й квит; та й усе.
Новость
• Быть в новость – бути за новину (бути новиною).
• Вот [ещё] (что за) новость (новости)! (разг.) – от (ото) [ще] новина (новини)!; що за новина (новини)!
Номер
• Вот так номер! – от так штука!; оце так рахуба!
• Выкинуть номер (разг.) – устругнути (утнути, утяти) штуку; коника викинути.
• Этот номер не пройдёт (разг.) – це не вдасться (кому); так не піде; цієї не поспіваєш.
Ну
• Да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?
• Да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!
• И ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати.
• Ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері.
• Ну вас всех к чёрту – ану вас усіх к чорту (к бісу, до дідька); а йдіть ви всі до чорта (до біса, до дідька).
• Ну вот ещё! – ну от іще!; [ну] ще що [скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…]!
• Ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож він і каже; отож я й пішов.
• Ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!
• Ну его!, ну её! – Цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!
• Ну нет! – е ні!
• Ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!
• Ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек [тобі]!; [а] бодай тебе!; а йди ти [собі]!

Запропонуйте свій переклад