Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед головних російських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед головних російських слів
Запропонувати свій переклад для «жизнь»
Шукати «жизнь» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́]. • В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)]. • Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)]. • Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю]. • До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся]. • Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній. • При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)]. • В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́. • Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє. • Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік. • Ж. райская – раюва́ння. • Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток. • Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина. • Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́. • Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться. • Ж. долговременная – вік до́вгий. • Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)]. • Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́. • Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)]. • Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне. • Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне. • Ж. барская – панува́ння. • Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́. • Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння. • Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий]. • Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)]. • Радости -ни – життьові́ розко́ші. • Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)]. • Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ]. • Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що. • Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий. • Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла]. • Жизнь провести – вік звікува́ти. • Проводить в жизнь – перево́дити в життя́. • Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́. • Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти]. • Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)]. • Жизнь прожить – не поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш. |
| Безотра́дный – безвідра́дісний, безра́дісний, безпросві́тній. • Делать кому жизнь -ной – зав’я́зувати світ кому.; -но – безра́дісно, без просві́тку. |
| Введе́ние –
1) запрова́дження, впрова́дження, заведе́ння (ново́го ла́ду́, зако́нів, і т. ин.). • Введе́ние в действие (в силу) какого-л. закона – нада́ння чи́нности (си́ли) яко́мусь зако́нові. • Введе́ние в жизнь какого-л. мероприятия – запрова́дження в життя́ яко́гось за́ходу, переведе́ння в життя́. • Введе́ние кого-л. в грех, в искушение, в ошибку – призведе́ння кого́ до гріха́, споку́си, по́милки. • Введе́ние во владение – уві́д у посіда́ння (володі́ння), уво́дини, ув’яза́ння (стар.); 2) (предисловие) вступ, передмо́ва, пере́днє (вступне́) сло́во; 3) Введе́ние во храм Богородицы (21 ноября) – Уведе́ння, Введення́. |
| Вводи́ть, вва́живать, ввесть – вво́дити, вве́сти́, (о многих) повво́дити, заво́дити, заве́сти́, впрова́джувати, впрова́дити, запрова́джувати, запрова́дити. • Вводи́ть, ввести́ закон – запрова́джувати, запрова́дити, заво́дити, заве́сти́ зако́н. • Вводи́ть, ввести́ в жизнь – запрова́джувати, запрова́дити до життя́, перево́дити, переве́сти́ у життя́. • Вводи́ть, ввести́ закон в силу, в действие – надава́ти, нада́ти си́ли, чи́нности яко́мусь зако́нові. • Вводи́ть, ввести́ (в грех, искушение, ошибку) – призво́дити, призве́сти́ кого́ до гріха́, до споку́си, до по́милки, підво́дити, підве́сти́, на гріх. • Вводи́ть, ввести́ в заблуждение – навіва́ти, наві́яти по́милку, вво́дити, вве́сти́ в ома́ну, омиля́ти, омили́ти, змиля́ти, змили́ти кого́. • Вводи́ть, ввести́ в соблазн – спокуша́ти, спокуси́ти, зра́джувати, зна́дити, ве́сти (приве́сти) до споку́си. • Вводи́ть, ввести́ в убыток – дово́дити, дове́сти до втра́ти, до шко́ди. • Вводи́ть в обман – дури́ти кого́, обду́рювати кого́, впрова́джувати в обма́н. • Вводи́ть, ввести́ во владение – вво́дити, уве́сти́ в посіда́ння (володі́ння), ув’я́зувати, ув’яза́ти кого́ (в має́ток) (стар.). |
| Век –
1) (жизнь человека) вік. [Дай Бо́же тобі́ вік до́вгий]. • Век коротать – вік вікува́ти. • Век прожить, изжить – вік звікува́ти. • Доживать свой век – добува́ти (добива́ти) свого́ ві́ку. • Отжить свой век – відвікува́ти свій вік; 2) (столетие) вік, столі́ття, сторі́ччя, сторі́к. • В продолжение веко́в, века́ми – про́тягом вікі́в, віка́ми, ві́ком. • Из глубины веко́в – з да́лечи вікі́в; 3) (эпоха) вік и віки́, доба́, час и часи́. [Вік лица́рства. Сере́дні віки́. Кам’яна́ доба́. Коза́цька доба́. Старі́ часи́ на Украї́ні]. • Относящийся к тому ве́ку, того ве́ка – тоговіко́вий, тогоча́сний. [Літопи́сці тоговіко́ві Ля́дською земле́ю зва́ли ті́льки Зависля́нщину (Куліш)]. • Сообразно с воззрениями своего ве́ка – по своє́му ві́кові; 4) (бытие вселенной) вік, віки́. [Сини́ ві́ку сього́]. • С начала ве́ка – від ві́ку, з-перед ві́ку, з-первові́ку, з-поконві́ку, з-пра́віку, як світ сві́том. • Во век, в век, на ве́ки, до скончания ве́ка – до ві́ку, пові́к, поки ві́ку, до су́ду-ві́ку, до світ-со́нця, на ві́ки, на бе́звік. • Во ве́ки веко́в – во ві́ки вікі́в, на ві́ки ві́чні, на всі віки́ і пра́віки. • В кои-то ве́ки – коли́ не коли́, в ряди́-годи́. [Поба́чимося коли́-не-коли́, та й то не надо́вго]. • В век не, во ве́ки не – ніко́ли в сві́ті не, нівві́ки не. [Безсме́ртні вони́ були́ – й не ста́рі́лися нівві́ки. (Потеб. Одисея)]; 5) (современность, современники) суча́сність (р. -ности), суча́сна доба́. |
| Вести́ или весть –
1) ве́сти́, прова́дити. [Дівчи́ноньку до вінця́ веду́ть. Куди́ бог прова́дить? Прова́дити ві́йсько до бо́ю]; 2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) прова́дити, керува́ти, кермува́ти, кочува́ти (гал.). [Се керма́нич молоде́нький, се дара́бу він кочу́є (Федьк.)]; 3) (простираться, направляться) вести́, прова́дити, прямува́ти, дово́дити. [Сте́жка веде́ до га́ю. Сі́ни прова́дять до світли́ці. Куди́ цей шлях пряму́є?]; 4) Вести́ дело, работу – прова́дити (справува́ти) ді́ло, спра́ву (спра́ви), робо́ту. [За́гад ді́ло справу́є]. • В. процесс, тяжбу с кем – позива́тися з ким. • Судья ведё́т процесс, дело – суде́ць прова́дить проце́с, спра́ву. • Вести́ борьбу, вести́ войну – точи́ти (прова́дити) боротьбу́, війну́. • Вести́ хоровод – вести́ тано́к. • Вести́ разговор, -ти́ речь, -ти́ рассказ – прова́дити (вести́) розмо́ву, мо́ву, ре́чі, оповіда́ння. • Вести́ переговоры – вести́ переспра́ви, трактува́ти. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)]. • Вести́ переписку – листува́тися з ким. • Вести́ дневник – вести́ щоде́нника. • Вести́ торговые сношения – прова́дити (відбува́ти) торг, торго́ві зно́сини. • Вести́ жизнь – прова́дити життя́. • Вести́ хозяйство – держа́ти хазя́йство, господа́рство, хазяйнува́ти, господарюва́ти. • Вести́ детей – прова́дити ді́ти, вихо́вувати ді́ти. • Вести́ свой род от кого-л. – вести́ свій родові́д (родословную), похо́дити від ко́го, бу́ти з ро́ду кого́. • Вести́ дело к тому (так), чтобы… – кермува́ти (гну́ти) на те, щоб…, хили́ти ре́чі так, щоб… [Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти́ нас до су́ду]. • Вести́ себя – пово́дитися (сов. повести́ся), держа́тися, справува́тися (гал.). [Сестра́ навча́є, як мені́, малі́й, тре́ба пово́дитися, як дя́дину любе́нько віта́ти (М. Вовч.). Справу́йся до́бре, не пусту́й (Франко)]. • Вести́ себя по отношению к кому-л. – обхо́дити ко́ло ко́го, трима́тися супроти́ ко́го. [Лу́чче коли́-б Я́ків тихе́нько обхо́див ко́ло йо́го (М. Вовч.)]. • Вести́ себя хорошо, достойным образом – шанува́тися, чти́тися. [Гляди́-ж шану́йся, стережи́сь, роби́ти так не вчись (Гліб.)]. • Плохо вести́ себя – не шанува́тися, пу́сто йти; 5) (корчить, коробить) судо́мити, жолоби́ти, безл. [Пу́чки судо́мить. До́шку жоло́бить]. • А он и ухом не ведё́т – а він ані га́дки, а він і га́дки не ма́є, а він ні ку́є, ні ме́ле. |
| Возводи́ть, -ся, возвести́, -ся, возве́сть, -ся – зво́дити кого́, -ся, зве́сти, -ся, виво́дити кого́, -ся, ви́вести, -ся. [Звів (ви́вів) його́ на висо́ку го́ру] а теснее:
1) (строить) зво́дити що, -ся. [Сам му́сів зво́дити нові́ му́ри (Грінч.)], зве́сти, -ся [Тре́ба ко́нче розки́дати стару́ пові́тку та зве́сти нову́ (Коц.)], виво́дити що, -ся, ви́вести, -ся [Виво́дили мур], будува́ти, -ся, збудува́ти, -ся, ста́вити, -ся, поста́вити, -ся. • -ди́ть, -ся что-н. из камня, кирпича – мурува́ти, -ся, сов. з[ви́]мурува́ти, -ся, помурува́ти, -ся; (высокую постройку) спина́ти, сов. сп’я́сти [Цілі́сіньке лі́то мая́к спина́ли (Кониськ.)]; 2) (обращать устремлять вверх) зво́дити, -ся, зве́сти, -ся, підво́дити, -ся, підве́сти, -ся, зніма́ти, -ся, зня́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся. [Зве́сти о́чі до не́ба. По́гляд свій на не́бо зво́жу (Л. Укр.). Зніма́в ру́ки та о́чі до не́ба (Неч.-Лев.). Підво́дити о́чі вго́ру]; 3) (на степень чего-л.) зво́дити на що, -ся [Ці́ле життя́ зво́дити на оди́н суці́льний по́двиг (Єфр.) = всю жизнь возводи́ть на степень одного сплошного подвига]. • -ди́ть в квадратную степень – підно́сити (підніма́ти) до квадрато́вого сте́пеня. • -ди́ть что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. – ста́вити, поста́вити що-не́будь як щось самості́йне, ви́ще і т. и. [Намага́ється поста́вити письме́нство, як щось самості́йне (Єфр.)]. • -ди́ть в должность, в сан – підно́сити (підне́сти), вино́сити (ви́нести) кого́ на поса́ду, до гі́дности [За йо́го заслу́ги підне́сено його́ до князі́вської гі́дности], а скромнее – ста́вити (поставити) кого́ на що. [Поста́вив на вчи́теля. За бра́ком осві́чених люде́й, тепе́р одра́зу ста́влять дякі́в на попі́в, на попі́вство], (срв. Повы́сить). • -ди́ть в перл создания – підно́сити (підне́сти) на рі́вень архітво́ру (гал.), роби́ти (зроби́ти) з чо́гось перли́ну над тво́рами (віне́ць тво́рива), виве́ршувати; 4) -ди́ть на кого что (напраслину) – натяга́ти (натягти́) на ко́го що [Ці лю́ди на́пасть на нас натяга́ють], пеню́ волокти́ (наволокти́) на ко́го. [Хіба́ я бу́ду на се́бе пеню́ волокти́!]. |
| Вторга́ться, вто́ргнуться – вдира́тися, вде́ртися, впи́ратися, впе́ртися; (в жизнь, в дела чьи) – втруча́тися, утру́титися, втиска́тися, вти́сну́тися; быстро вторга́ться (в страну) – вганя́тися, увігна́тися (до яко́їсь краї́ни), чини́ти (вчини́ти) за́біг(и). |
| Вторже́ние войска – впад, наї́зд, за́біг, (в жизнь, в дела чьи) втруча́ння, вдира́ння, заліза́ння. |
| Выходи́ть, вы́йти, вы́тти, вы́дти –
1) вихо́дити (вихожа́ти) [Не вихожа́є з ха́ти. Куди́сь-же той яр вихо́дить. Буди́нок вихо́див у садо́к вели́ким рундуко́м], сов. ви́йти, піти́; виступа́ти. • Вы́йти с трудом – сов. ви́дибати, ви́дибуляти; (хромая) ви́шкандибати; (шаркая ногами) ви́човгати; (пятясь) ви́задкувати; (украдкой) ви́крастися; (толпой) виро́юватися, ви́роїтися, сипну́ти; (из воды) ви́брести, -ся; (из вагона) ви́сісти. • Прошу вы́йти (фамильярно) – про́шу на ви́ступці, (иронич.) проха́ю на ви́кидку. • Не выходи́ть из головы – не схо́дити з голови́. • Вы́йти наружу – проби́тися, ви́ступити (наве́рх), ви́явитися. • Вы́йти, прорубив отверстие – проруба́тися, ви́рубатися зві́дкись; (гуськом) ви́сотатися; (из употребления) виво́дитися, ви́вестися; (из затруднения) ви́рятуватися; (из границ) перейти́ за ме́жі, перебра́ти (вся́кої) мі́ри. • Выходи́ть, вы́йти из себя – аж із шку́ри вила́зити (ви́лізти), із се́бе пну́тися, аж на мі́сці циба́ти, аж нетя́митися; (из детского возраста) з діте́й (з дитя́чих літ) вихо́дити. • Вы́йти в жизнь – ви́йти між лю́ди; (за́муж) віддава́тися, відда́тися, піти́ за́між за ко́го, сов. одружи́тися з ким, ви́датися за ко́го, зашлю́битися з ким; (из яйца) ви́лупитися; 2) схо́дити. [У нас бага́то хлі́ба схо́дить]. • Вы́шло всё – (вже́) по всьо́му. • Вы́шли все деньги – по всіх гро́шах. • У меня вы́шло что – (диал.) я ви́велася з чо́го; 3) вы́йти каким – вда́тися, прида́тися. [Таки́й уже вдавсь пога́ний. Па́ска у нас хоро́ша придала́ся. На́ймичку собі́ прийняла́, та й до́бра ді́вчина придала́ся (Г. Барв.)]. • Ничего хорошего из тебя не вы́йдет – добра́ (пуття́) з те́бе не бу́де. • У меня вы́шло хорошо = мне удалось – я вдав до́бре. [У росія́н сати́ру найкра́ще вдав нові́тній письме́нник Салтико́в-Шедрі́н (Єфр.). Сла́бше вдає́ він за́клики до боротьби́ (Єфр.)]; 4) безл. – вихо́дити, вихо́дитися, ви́йтися. [Пішли́, аж не так ви́йшлося]. • Выхо́дит – вихо́дить; (следовательно) о́тже, (следует думать) випада́є. [Випада́, що всі тро́є були́ дурні́, а вона́ розу́мна]. • Вы́шло, как я говорил – на моє́ сло́во впа́ло, на моє́ ви́йшло; 5) выходи́ть на картах (при гаданьи) – випада́ти; 6) хим. – добува́тися, видава́тися. |
| Го́рестный – ту́жни́й, бо́ліз[с]ний, гірки́й (ум. гіре́нький, гірке́нький), жу́рни́й, ре́вний. [Ту́жне обли́ччя. Почу́всь її́ ти́хий бо́лізний го́лос (Мирн.). Гіркі́ (ре́вні) сльо́зи]. • Го́рестные вздохи – ту́жні зідха́ння. • Го́рестные воспоминания, беседы – гіркі́ спо́гади, гіркі́ розмо́ви. • Го́рестное последствие – при́крий (сумни́й) на́слідок. • Го́рестная жизнь – злиде́нне життя́, гірке́ життя́, гірка́ до́ля, гірки́й світ. [Гірки́й світ, а тре́ба жить]. |
| Городско́й – міськи́й, городськи́й, городя́нський. [Міські́ робітники́. Городя́нські звича́ї]. • Городска́я жизнь, быт – городя́нство. • По-городски́ – по-городя́нському. |
| Го́рький –
1) (на вкус) гірки́й, ум. – гірке́нький, гіре́нький. • Надоел как го́рькая редька – уї́вся як хрін, остоги́д, осточорті́в, осору́живсь, уві́ривсь, у печінка́х засі́в. См. Надое́сть; 2) (причиняющий горе) гірки́й, при́крий; (бедственный) гірки́й, безща́сний, злиде́нний. • Го́рькие упрёки, слова – гіркі́ доко́ри, слова́. • Го́рькие воспоминания – гіркі́, при́крі спо́гади. • Г-ое оскорбление – гірка́ обра́за, живи́й ура́з. • Г-ое сожаление – живи́й жаль, гірки́й жаль. • Г-ая истина – гірка́, ущи́плива пра́вда (пра́вдонька). • Г-кий хлеб – гірки́й, затру́єний хліб, гіркі́ гро́ші. • Го́рькая участь, судьбина и т. д. – гірка́ до́ля, лиха́ до́ля, лиха́ годи́на. • Го́рькая моя участь – гірки́й (лихи́й) мені́ світ. [Гірки́й світ, а тре́ба жить (Ном.)]. • Г-ая жизнь – гірке́ (злиде́нне, безща́сне) життя́. • Горе го́рькое – го́ре гірке́, гірке́ бідува́ння; 3) (выражающий горе) гірки́й, ре́вний. • Го́рькие слёзы – гіркі́ (ре́вні) сльо́зи, или просто – гіркі́, гіркі́ї. [Обли́вся гірки́ми (Грінч.)]. • Го́рький плач – ре́вний плач; 4) (горемычный), см. Горемы́чный. • Эх, вы го́рькие! (о лошадях) – ой, ви горопа́шечки, небожа́та, ой, ви бідола́шні; 5) го́рький пьяница – гірки́й п’яни́ця, п’яни́ця непросипе́нний. • Пить го́рькую – пи́ти без про́сипу. • Пить (испить) -кую чашу – пи́ти гірку́, сов. спи́ти (скоштува́ти) гірко́ї, ви́пити до́бру по́вну. • Делать, делаться го́рьким, см. Горчи́ть, горча́ть. • Сделать слишком -ким – перегірчи́ти. • Становиться более -ким – гіркі́шати, гірча́ти. • Стать -ким, более -ким – згі́ркнути, погіркі́шати; 6) го́рькая соль (английская) – гірка́ сіль, епсоні́т. • Г-кая вода – гірка́ вода́. • Г-кая земля́ – магне́зія. |
| Деви́чий, де́вичий, см. Деви́ческий. • Де́ви́чья жизнь – дівува́ння (ум. дівува́ннячко), діво́че життя́. • Прожить де́вичью жизнь – віддівува́ти. [Я вже своє́ (діво́цтво) віддівува́ла]. • Де́вичий монастырь – паня́нський манасти́р (р. -ря́). |
| Живо́т –
1) (жизнь) життя́, буття́, (архаич.) живо́т. • Не на живо́т, а на смерть – до заги́ну. [Вони́ нава́жилися би́тись до заги́ну: котри́йсь му́сів наложи́ти життя́м]. • Книга живота́ – кни́га життя́, кни́га буття́. [Це бу́де запи́сано йому́ в кни́гу життя́]; 2) (чрево) живі́т (р. -вота́) (ум. живото́к), че́рево (ум. черевце́), (грубо) пу́зо. [Незду́жає – на живі́т коро́диться. У дити́ни живото́к боли́ть. Бач, яке́ че́рево відпа́с]. • Вверх живото́м – горіче́рева. [Ті́льки і мо́жна живото́м лежа́ти, а горіче́рева або на́бік – і не ду́май (Квітка)]. • С большим живото́м – черева́тий. [Чужі́ ді́ти – черева́ті й голова́ті і бага́цько їдя́ть, а вже мої́ як паненя́та (Ном.)]. • Болит живо́т – бере́, хапа́є за живі́т, боли́ть живі́т. [Так бере́ за живі́т, що й не розігну́ся. А щоб тебе́ за живі́т узяло́!]. • Надсадить, надорвать живо́т – підвереди́тися, пору́шити в животі́. • Надорвать живо́тики смеясь – кишки́ порва́ти з ре́готу. • Мять руками живо́т с целью лечения (народный массаж) – вибира́ти живі́т, перебира́ти в животі́. [Воро́жка вибира́є живі́т]. |
| Жи́тельство – житло́, пробува́ння, перебува́ння, прожи́ток (р. -тку), ме́шкання. [Іду́ть лю́ди на житло́ в степ. Зну́дило мене́ пробува́ння в лі́сі – до люде́й хо́четься. До запоро́жців донці́ з До́ну ти́сячами на прожи́ток прихо́дили (Куліш). У домі́вці на ме́шканні]. См. Жизнь где. Место жи́тельства – мі́сце пробува́ння, ме́шкання. • Уйти с места жи́тельства неведомо куда – змандрува́ти. • Вид на жи́тельство – по́свідка на перебува́ння (на пробува́ння). |
| За́мкнутый, прил. – (о человеке) закритни́й, за́мкнутий, за́мкнений у собі́, (скрытный) прихо́ваний, (нелюдимый) відлю́дькуватий, (сущ.) відлю́дько. [До всіх була́ закритна́ і в самоти́ні терпі́ла своє́ го́ре (Грінч.)]. • -тая (нелюдимая) жизнь – відлю́дне, відлю́дькувате життя́. • Жить -то, вести -тый образ жизни – жи́ти відлю́дно, відлю́дьком. |
| Замоги́льный –
1) замоги́льний. [Замоги́льні та́йни (Куліш)]. • -ная (жизнь) – замоги́льне, тогосві́тнє, потойбі́чне життя́; 2) посме́ртний. [Посме́ртні записки́ Пі́кквікського клу́бу]. |
| Заму́жний (быт, жизнь) – замі́[у́]жній, молоди́чий. [Ох, якби́ я зна́ла замі́жнєє ли́хо, то гуля́ла б у ма́тінки ти́хо (Грінч. III). Заму́жній хліб до́брий, да не пожито́чний (Чуб. III). Гірке́ молоди́че життя́ за леда́чим чолові́ком (Г. Барв.)]. |
| Захолу́стный – за́кутній, (переносн.) маломісте́чко́вий, хутірськи́й. • -ные нравы – маломісте́чко́ві, хутірські́ звича́ї. • -ная жизнь – хутірське́, за́кутнє життя́. |
| Изгна́ннический – вигна́нський, (стар.) вивола́нський, бані́тський. • -кая жизнь – життя́ вигна́нське, життя́ на ви́гна́нні. |
| Изменя́ть, измени́ть –
1) что – зміня́ти и змі́нювати, зміни́ти, відміня́ти и відмі́нювати, відміни́ти, (переменять) переміня́ти и перемі́нювати, переміни́ти що, (переиначивать) переина́ч[кш]увати, переина́ч[кш]ити що, (о мн. или местами) позмі́нювати и позміня́ти, повідмі́нювати и повідміня́ти, попереина́ч[кш]увати. [І даре́мне не моли́ся: не зміню́ я ка́ри (Рудан.). Хіба́-ж мою́ любо́в що-не́будь одміни́ло? (Самійл.)]. • -ни́ть свою жизнь, характертер – з[від]міни́ти своє́ життя́, свою́ вда́чу. • -ни́ть проект закона – зміни́ти проє́кт зако́на. • -ни́ть веру – зміни́ти ві́ру. • Собачьего нрава не -нишь – соба́чої вда́чі (нату́ри) не відмі́ниш. • -ни́ть почерк – зміни́ти ру́ку. • Изменё́нный – змі́нений, відмі́нений, переина́ч[кш]ений; 2) кому, чему – зра́джувати и (редко) зраджа́ти, зра́дити кого́, що, (о мн.) позра́джувати. [Коха́в він ді́вчину, тому́ три ро́ки, та зра́дила тоді́ його́ вона́ (Крим.). Зра́див ді́вчину коха́ну (Рудан.). Та до́ля лиха́я зра́дила ху́тко його́ (Л. Укр.). Зра́див козакі́в, приста́в до ляхі́в (Н.-Лев.). Зра́див він наро́дню спра́ву (Куліш)]. • -ня́ть, -ни́ть себе – зра́джувати, зра́дити себе́. [Я зра́див-би себе́, якби́ диви́всь ина́кше (Самійл.)]. • -ни́ть мужу жене – зра́дити чолові́ка, жі́нку (дружи́ну). • -ни́ть вере, клятве, долгу и т. п. – зра́дити или злама́ти (нарушить) ві́ру, при́сягу, обо́в’я́зок и т. д. -ни́ть своему слову – зра́дити своє́ сло́во, злама́ти (нарушить) своє́ сло́во. • Он никогда не -ня́ет своим правилам, привычкам – він ніко́ли не зра́джує свої́х пра́вил, зви́чок, він ніко́ли не лама́є (не нарушает) свої́х пра́вил, зви́чок. • Память -ни́ла ему, мне – па́м’ять зра́дила, змили́ла його́, мене́. • Силы -ня́ют мне – си́ли зра́джують мене́. • Рука -ни́ла (сплоховала) – рука́ схибну́ла, схиби́ла. • Рука -ни́ла ему – рука́ зра́дила його́. • Тот кому -ни́ли (обманутый) – зра́джений. |
| Искове́ркивать, искове́ркать – ні́вечити, зні́вечити, калі́чити, скалі́чити, (мысль, слова) перекру́чувати, перекрути́ти, (о мног.) поні́вечити, покалі́чити, поперекру́чувати, покрути́ти; срвн. Искажа́ть. [І зні́вечили ви за́повідь Бо́жу ра́ди звича́ю ва́шого (Єванг.). Дороге́, га́рне полама́ла, поні́вечила й зіпсува́ла його́ рівнова́гу (Черкас.). Він перекру́чував істо́рію так, як її́ й до́сі перекру́чують (Куліш)]. • -кать мысль (чью), цитату – перекрути́ти (чию́) ду́мку, цита́ту (цито́ване). • -кивать язык – калі́чити мо́ву. • Искове́рканный – зні́вечений, скалі́чений, перекру́чений, покру́чений. • -ная жизнь – зні́вечене життя́. • -ный французский язык – калі́чена францу́зька мо́ва. • -ться – ні́вечитися, зні́вечитися, калі́читися, скалі́читися и т. д. |
| Искуша́ть, искуси́ть –
1) (испытывать, проверять) випробо́вувати, ви́пробувати, спи́тувати, з[ви]віря́ти, з[ви́]ві́рити кого́ чим, на чо́му; (подвергать испытанию) виставля́ти, ви́ставити на спро́бу кого́, що; срвн. Испы́тывать кого что. Он -ша́ет жизнь в опасностях – він ва́жить життя́м (голово́ю) у приго́дах. • Не -ша́й судьбы – не спи́туй, не вивіря́й, не драту́й до́лі. • Не -куси́в человека не узнаешь – не зві́ривши люди́ни, не дізна́єш пра́вди в не́ї; 2) (соблазнять, совращать) споку́шувати, спокуша́ти, спокуси́ти, підку́шувати, підкуша́ти, підкуси́ти, скуша́ти, скуси́ти, (редко) куси́ти кого́ на що, чим, зво́дити, зве́сти, (диал.) ю́дити, з’ю́дити кого́; срвн. Соблазня́ть. [Не переста́нуть споку́шувати її́ на лихе́ (Ор. Лев.). Про́ти «дия́вола», що чату́є коло лю́дської ду́мки та спокуша́є ду́шу… (Крим.). Ти́ми клейно́тами спокуси́в-би й черни́цю (Куліш). Всему́ змія́ вино́ю, змія́ підкуси́ла (Рудан.). Почали́ (чорти́) скуша́ть його́ (Сл. Гр.). Нужда́ ку́сить і веста́лку чи́сту (Куліш). Чорт не спить, а люде́й зво́дить (Номис)]. • -ша́ть на злые дела – підбива́ти, спокуша́ти на лихе́. • -ша́ть чьё сердце (обольщать) – переле́щувати, переле́стити кого́. • -си́ть на соблазн, ко греху – підійти́ кого́, зве́сти кого́, підкуси́ти кого́ на що, до чо́го (на гріх, до гріха́). Искушё́нный – 1) ви́пробуваний, спи́таний, зві́рений. • -ный (умудрённый) опытом – досві́дчений, мудро́ваний. [Тре́ба буть мудро́ваним кото́м, щоб ви́сидіть нена́че неживо́му (Глібов)]. • -ный в превратностях судьбы – (за)гарто́ваний у химе́рній до́лі; 2) споку́шений, підку́шений, зве́дений, (диал.) з’ю́джений. • -ный в искусстве спора, делать что – до́бре досві́дчений (напрактико́ваний) в умі́нні спереча́тися (спо́ритися), ви́пробуваний у чо́му. • -ный в боях – ви́пробуваний у боя́х. • -ный опытом – на́вче́ний до́свідом. • Искуша́емый – випро́буваний, спи́туваний; споку́шуваний. |
| Испо́ртить –
1) кого, что – зба́вити, зі[о]псува́ти, попсува́ти, (повредить, изувечить) зні́вечити (редко зані́вечити), поні́вечити, знеха́яти, спога́нити кого́, що; срвн. По́ртить. [До́брого ко́рчма не зопсу́є, а лихо́го і це́рква не попра́вить (Номис). Зба́вили їй дити́ну: «а вона́-ж у ме́не була́ слухня́на та звичайне́нька» (Єфр.). Він а́ґрусом (крыжовником) зба́вив зу́би (Звин.). Поні́вечите, та́ту, зе́рно: попрі́є воно́, пропаде́ (Кон.). Життя́ стоя́ло перед не́ю знеха́яне лука́вими за́мірами (Мирний.)]. • -тить дорогу – розби́ти доро́гу (шлях), (размокшую: ездой, ходьбой) згрузи́ти, згрязи́ти доро́гу. • -тить замок, ключ – зба́вити, скрути́ти замо́к, ключ (ключа́). • -тить здоровье – зіпсува́ти, зба́вити, зні́вечити здоро́в’я. • -тить жизнь (в браке) – зав’яза́ти вік, світ чий, кому́. [Я твій вік зав’яза́ла (Квітка)]. • -тить отношения – попсува́ти відно́сини з ким. • -тить характер – зіпсува́ти, зба́вити, (изуродовать) спотво́рити вда́чу чию́, кому́. • -тить дело – зба́вити, зве́сти, зіпсува́ти спра́ву, (иносказ.) зроби́ти з лемеша́ шва́йку. • -тить везде дело – скрізь попсува́ти спра́ву, (иносказ.) ку́ди не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть (Рудч.); 2) (свахлять) зі[о]псува́ти, спарта́чити, спаску́дити, спарто́р[л]ити, зги́дити, спога́нити що, (о мн.) попсува́ти, попарта́чити, попарто́р[л]ити и т. д. [Не кажі́ть, щоб вона́ вам ши́ла соро́чку: зги́дить (Звин.)]; 3) (сглазить) навро́чити, зуро́чити, спристрі́тити, спрозо́рити кого́; срвн. Сгла́зить. [Мо́же то вона́ коро́ву спристрі́тила? (Звин.)]. Испо́рченный – 1) зба́влений, зі[о]псо́ваний, зіпсу́тий, псо́ваний, попсо́ваний, зні́вечений, поні́вечений, спога́нений, знеха́яний. [Таки́й молоди́й хло́пець, а вже таки́й наха́бний, таки́й зба́влений (Н.-Лев.). Був се наро́д псо́ваний (Куліш). Зопсо́вані зу́би (Коцюб.). Де́які (фігу́ри) ду́же попсо́вані (Л. Укр.)]; 2) спарта́чений, спаску́джений и т. д.; 3) навро́чений, зуро́чений, спрозо́рений, спристрі́чений, причи́нний. |
| Каза́чество –
1) (казаки, соб.) коза́цтво. • Донское -ство – донські́ козаки́, дончаки́. • Кубанское -ство – куба́нські козаки́, куба́нське ві́йсько. • Червонное -ство – черво́не коза́цтво. [Працюва́ли в партиза́нах, по́тім у червоному коза́цтві (Микит.)]; 2) (времена казачества) коза́ччина; 3) (состояние, служба казака) коза́цтво. [Ти свою́ го́лову пошану́й, коли́ не шану́єш коза́цтва (М. Вовч.)]; 4) (жизнь казака) козакува́ння, (батрака) бурлакува́ння. |
| Кале́чить – калі́чити, (сильно) безві́чити, (портить) ні́вечити кого́, що. • -чить душу – калі́чити ду́шу. • -чить жизнь – ні́вечити (калі́чити) життя́. [І се життя́ моє́, що через вас я ма́ю, неща́сним не робі́ть, не ні́вечте до кра́ю (Самійл.)]. |
| Каса́ться, косну́ться –
1) (кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)]. • Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́. • Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла. • Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло). • Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць. • Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́. • Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й. • -ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха. • Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки). • Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с; 2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)]. • Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться. • -ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́; 3) (распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)]. • Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н. • Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу. • Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю). • Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат. • Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла); 4) (иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)]. • Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що… • Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється. • Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься. • Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу). • Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)]. • Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)]. • Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)]. • Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)]. • Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться! • Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то… • А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би; 5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)]. • Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить. • А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?; 6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що. • Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це. • -ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що. • Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́. • Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)]. • Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го. |
| Кипе́ть – (о жидкости) кипі́ти, парува́ти. • -пе́ть ключем – кипі́ти (би́тися, вбива́тися) в ключ(і́), ки́пне́м (зибко́м) кипі́ти. [Уже́ окрі́п у ключ кипи́ть (Г. Барв.). Голоси́ товсті́, низькі́ нена́че булькота́ли та клекота́ли, як вода́ кипи́ть та вбива́ється в ключі́ в здоро́вому казані́ (Н.-Лев.). Казани́ кипі́ли у ключ (Рудч.). Окрі́п зибко́м кипи́ть (Борзенщ.)]; (о воде водоворота, прибоя и т. п.) вирува́ти, шумува́ти, шпува́ти; (об извести: -пе́ть при гашении) люсува́ти, кипі́ти. [На ва́пну налили́ води́, то вона́ й люсу́є (Сл. Гр.)]. • Вокруг -пе́ла жизнь – навкруги́ вирува́ло (шумува́ло, кипі́ло, буя́ло) життя́. • Он -пе́л гневом – гнів кипі́в у йо́му; він не тя́мився (кипі́в) з гніва́, ки́пне́м кипі́в з гніва́. • Работа -пи́т у нея в руках – робо́та гори́ть у не́ї в рука́х. |
| Класть –
1) (что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)]. • -сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти. • -сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.). • -сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою. • -сть в кучу – на ку́пу кла́сти. • -сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си. • -сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок. • -сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)]. • -сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10. • -сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни. • -сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́. • -сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що. • -сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)]. • -сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)]. • -сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го. • -сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці. • -сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть. • Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́. • -сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)]. • -сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́. • -сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік. • -сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)]. • -сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)]. • -сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну. • -сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му. • -сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)]. • -сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що. • -сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що. • -сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го. • -сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься. • -сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися. • -сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му. • -сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть. • -сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть. • -сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4. • -сть преграду, см. Прегражда́ть. • -сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем. • Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка). • Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка); 2) класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти; 3) (кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика]. • Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный. |
| Ключ –
1) ключ (-ча́), ум. клю́чик, ув. ключи́сько. [До двере́й, на ключ замкну́тих, приви́к я тро́хи (Шевч.). Золоти́й клю́чик до ко́жних двере́й прида́сться (Номис)]. • Винтовой ключ – ґвинтови́й ключ. • Гаечный ключ – мутро́вий ключ. • Замочный ключ – замкови́й ключ. • Водопроводный ключ – водогі́нний ключ. • Простой ключ – звича́йний ключ. • Французский ключ – розсувни́й ключ. • Бородка у -ча – язичо́к (-чка́). • Состоять при -ча́х – коло ключі́в ходи́ти; см. Клю́чничать; 2) (средство для понимания чего-л.) ключ, ро́зга́дка. • Ключ к этому произведению – ключ до цьо́го тво́ру. • Ключ к разгадке этой проблемы – ключ, щоб розгада́ти (зрозумі́ти) цю пробле́му. • Музыкальный, нотный ключ – музи́чний, но́тний ключ. • В басовом, в скрипичном -че – під басови́м, під скрипкови́м ключе́м. • У него -ча́ в голове нет – у йо́го не всі до́ма, у йо́го деся́тої кле́пки нема́є; 3) (родник) джерело́, жерело́, ум. джере́льце, жи́ла, живе́ць (-вця́), (раскопанный) ко́панка, (колодезь, имеющий сруб) крини́ця, ки[е]рни́ця, ум. крини́чка, ки[е]рни́чка, крини́че́нька, криничи́на, (зап.) сту́дня, студни́ця, ум. студни́ченька. [Джерело́ би́ло з-під ске́лі (Коцюб.) До до́брої крини́ці сте́жка уто́птана (Номис)]. • Бьющий ключ – джерело́, (диал.) бурку́т (Шух.). • Целебный ключ – цілю́ще джерело́. • Горячий, тёплый ключ – гаря́че, те́пле джерело́, тепли́чина. • Студёный ключ – пого́же джерело́, пого́жа крини́ця. • Бить -чё́м – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою. • Жизнь бьёт -чё́м, кровь бьёт -чё́м – життя́, кров буя́є, клекоти́ть, гра́є живо́ю ці́вкою; срвн. Бурли́ть. • Кипеть -чё́м – клекоті́ти; см. ещё Кипе́ть. • Местность богатая -ча́ми – джерели́ста місце́вість; 4) ключ (птиц) – ключ (-ча́). [А журавлі́ летя́ть собі́ на той бік ключа́ми (Шевч.). Ой, у ви́рій журавлі́ леті́ли, по-над Ві́день ключе́м простягли́ся (Франко)]. • Лететь -чё́м – леті́ти ключе́м. |
| Колоти́ться –
1) (биться о что) би́тися, колоти́тися об що, в що, (трястись) ті́патися, трі́патися, ки́датися, трясти́ся, (ударяться) би́тися, сту́катися. • -ться головой в стену – би́ти(ся) голово́ю в сті́нку, до сті́нки. • Зубы -тятся – зу́би цокотя́ть. • -ться лбом (низко кланяться) – покло́ни би́ти кому́. • Сердце -тится – се́рце стуко́че, ска́че, калата́є. • Сливки не -тятся – вершки́ не збива́ються; 2) (стараться) товкти́ся, би́тися, побива́тися, по́ратися, упада́ти коло чо́го, над чим, з чим. [На́стя но́чі не поспи́ть, усю́ди стара́ється, б’є́ться, достає́ (Стор.). Мо́вчки собі́ побива́лось, мо́вчки у бо́га до́лі проси́ло (Г. Барв.)]. • -шься, бьёшся, а с сумой не разминёшься – за зли́днями добра́ не доро́бишся (Комар). • Около хозяйства -чу́сь и сыт, слава богу (Салтыков) – коло хазя́йства по́раюся та й ма́ю, хвали́ти бо́га, хліб і до хлі́ба. • Сколько ни -ти́лись, ничего не вышло – скі́льки не по́рались (не вовту́зились), нічо́го не помогло́ся; 3) (сокрушаться) побива́тися, убива́тися, мордува́тися, тужи́ти за ким, за чим. [Бо́же, як вона́ за ним побива́лася! (Сл. Ум.)]; 4) (перебиваться, сильно нуждаться) бідува́ти, біди́ти, бідкува́тися, злиднюва́ти, лихува́ти, біду́ тягти́, біду́ бідува́ти, біду́ прийма́ти, зли́дні прийма́ти (годува́ти, ма́ти). • -ться деньгами – нужда́тися грі́шми, бідува́ти на гро́ші. • -чу́сь всю жизнь – усе́ життя́ б’ю́ся, біду́ю; 5) (драться) би́тися з ким; 6) (стучаться у дверей) би́тися, сту́катися, добува́тися до чо́го, у що; 7) (слоняться) товкти́ся, волочи́тися. [Товче́ться як Марко́ по пе́клу (Приказка)]. |
| Конча́ть, ко́нчить – кінча́ти и кі́нчити, сов. (с)кінчи́ти, докі́нчувати, докінчи́ти и докінча́ти, закі́нчувати, закінчи́[а́]ти, (о мн.) покінча́ти, подокі́нчувати; срвн. Ока́нчивать. [У розко́ші кінча́ють вік щасли́вий (Сл. Гр.). Я ще не кінчи́в (Київ). Весі́лля вже, ба́чте, закінча́ли (Г. Барв.)]. • -чить делать что передаётся обыкновенно в укр. яз. через соответств. глагол с предлогом до, напр.: -чить писать – дописа́ти, -чить мыть – доми́ти, -чить говорить – доказа́ти, -чить тереть – доте́рти и т. п. -ча́й его – кінча́й, ріша́й його́. • -чить книгу – скінчи́ти кни́жку. • -ча́ть дело – роби́ти кіне́ць (спра́ві), доробля́ти що. • Подождите, пока я ко́нчу завтракать – зажді́ть, до́ки я досні́даю. • И не -чивши говорить, она заплакала – і не доказа́вши, вона́ запла́кала. • Книга -ча́ет печататься – кни́жка додруко́вується. • -чил дело, гуляй смело – спра́вив ді́ло, гуля́й смі́ло. • Начать-то так, а -чить как? – запря́сти – так, допря́сти як? висо́ко літа́є, а де ся́де? • Ни почать, ни -ча́ть – ні тпру, ні ну. • -ча́йте скорее – докінча́йте шви́дше. • -чить работу – (с)кінчи́ти, дороби́ти пра́цю, оброби́тися, упо́ратися (з чим). • Ко́нченный – (с)кі́нчений, докі́нчений. • -ный человек – пропа́ща люди́на. • Жизнь -чена – життя́ мину́лося. • И -чено – і край; та й го́ді. • Всё -чено – (вже) по всій спра́ві. • И -чен бал (иносказ.) – вже й по гу́лянці; та й по спра́ві; та й уже́. |
| Копе́йка – копі́йка (мн. -ки́, -йо́к, с числит. копі́йки, -пі́йок), (собир.) гріш (-оша́), копійчи́на. [Був хитре́нький… зумі́в зби́ти собі́ копійчи́ну (Васильч.)]. • Монета в пол -ки – шаг (-га́), шажо́к (-жка́), півкопі́йка; в одну -ку – копі́й (-пія́), два шаги́, копі́йка; в две -ки – сьома́к, дві копі́йки; в три -ки – гри́вня, три копі́йки; в десять -ек – двадця́тка, два́дцять шагі́в, (диал.) лев; в 15 -ек – зло́тий (-того), злот (-та), копи́шник; в 20 -ек – семигри́вник, семигри́веник, сороківе́ць (-вця́); в 50 -ек – копа́, копови́к, коповичо́к, півкарбо́ванця; в 75 -ек – троя́к, пятизло́тник. • Он без -ки – у ньо́го ані копія́ (ні ше́ляга). • До последней -ки – до оста́ннього ше́ляга, до оста́нньої копійчи́ни. • Я за -кой не гонюсь – я на копі́йку не ла́сий. • Зашибить -ку – зби́ти копійчи́ну, гріш. • Перебиваться с -ки на -ку – злидарюва́ти, вбира́тися з дра́нки та в перепира́нку. • -ка рубль бережёт – гріш копи́ стереже́; осьма́к копи́ стереже́. • Добыл не платя ни -ки – без копійчи́ни здобу́в. • Ему жизнь -ка – йому́ життя́ – ла́маний шаг. • Жизнь -ка, судьба индейка – до́ля щерба́та, а життя́ мотузя́не. • Трудовая -ка – мозо́лений (мозольо́ваний) гріш. |
| Коро́ткий –
1) коро́ткий (ср. ст. коро́тший, пр. ст. найкоро́тший). • -кие волосы – коро́тке воло́сся. • -кое платье – коро́тке убра́ння, (женское) коро́тка су́кня. • Юбка -ка́ – спідни́ця коро́тка (ку́ца). • Он -ток, в солдаты не годен – він мали́й (при́земок, фам. ку́ций), до військо́вої слу́жби не прида́тний. • -кий дух, -кое дыхание – коро́тке ди́ха́ння. • -кое зренье – коро́ткий (близьки́й) зір (р. зо́ру), короткозо́рість, близькозо́рість (-рости). • -кая память – коро́тка па́м’ять (-ти). • Ум -ток у кого – на ро́зум небага́тий хто, мали́й ро́зум у ко́го. • Руки -ки́! – ру́ки коро́ткі! не твоя́ (не ва́ша и т. п.) си́ла! тобі́ зась! а зась! • -кий ответ – коро́тка ві́дповідь. • В -ких словах – короте́нько, небагать(о)ма́ слова́ми, в небагатьо́х слова́х. • -кий звук, слог, грам. – коро́ткий звук, склад. • Делать, сделать -ро́че, см. Короти́ть и Укора́чивать. • Делаться, становиться, сделаться, стать -ро́че – коро́тшати, покоро́тшати; 2) (о расстоянии) недале́кий, бли́зьки́й (ср. ст. бли́жчий, пр. ст. найбли́жчий). • -кий путь – недале́ка (близька́) доро́га (путь); 3) (непродолжительный) коро́ткий, недо́вгий, мали́й. [Коро́ткий той весе́лки вік діво́чий (Н.-Лев.)]. • Жизнь -ка́ – вік коро́ткий (недо́вгий), життя́ коро́тке. • -кий срок – недо́вгий (бли́зьки́й) строк (те́рмін, речене́ць (-нця́)). • -кое время – мали́й час, мала́ часи́на, часо́чок (-чку), часи́нка. • В (за) -кое время – за мали́й (не за вели́кий) час, за малу́ часи́ну, не за до́вгий час. • На -кое время – на мали́й (на недо́вгий) час, на (малу́) часи́ну, на часи́нку, на часо́чок. • В самом -ком времени – найбли́жчого ча́су, найбли́жчим ча́сом, у найбли́жчім ча́сі; 4) (о близких отношениях) бли́зьки́й. • -кое знакомство – бли́зька́ знайо́мість (-мости). • -кие отношения, связи – бли́зькі́ відно́сини (стосу́нки). • Они очень -ки́ между собой – між ї́ми бли́зькі відно́сини (стосу́нки), вони́ приятелю́ють (дру́жать, о женщ. также подругу́ють), (фам.) панібра́таються. • Быть на -кой ноге с кем – бу́ти у бли́зьких відно́синах (стосу́нках), (гал.) бу́ти на коро́ткій (бли́зькій) стопі́, приятелюва́ти, дружи́ти, (о женщ. также) подругува́ти, (фам.) панібра́татися з ким. |
| Кра́сный –
1) (о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)]. • Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)]. • Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий. • Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий. • Золотисто -ный – черво́но-золоти́й. • Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.). • Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)]. • Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)]. • Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)]. • -ное знамя – черво́ний пра́пор. • -ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору). • -ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща. • -ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка. • -ный петух – черво́ний пі́вень. • Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти. • -ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс. • -ная лоза, см. Краснота́л. • -ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню). • -ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц. • Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́. • -ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко; 2) (о политич. убежден., партиях) черво́ний. • -ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія; 3) (красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)]. • -ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)]. • -ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)]. • -ное лето – кра́сне лі́то. • -ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко. • -ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)]. • -ный поезд – весі́льний по́їзд. • -ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів). • Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші. • Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)? • Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́. • -ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во. • Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами. • Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти. • -ный двор – двір (р. дво́ру). • -ная изба – світли́ця. • -ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті). • Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді. • -ное окно – поку́тнє́ вікно́. • -ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку). • -ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір. • -ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця. • -ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́. • -ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці. • Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка). • Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́). • Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки); 4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик. |
| Кто, мест. –
1) вопросит. – хто? (р., вин. кого́, дат. кому́, после предлог. (до) ко́го, (на) ко́му, тв. ким, местн. (на) кім, (на) ко́му). [Кого́ я? – де́? – коли́ люби́в? Кому́ яке́ добро́ зроби́в? (Шевч.). На ко́го ти поки́нув худо́бу до́ма? (Мирний)]. • Кто здесь, там? – хто тут, там? • Кто вы такой? – хто ви таки́й? хто ви бу́дете? (зап.) хто ви за о[ї]де́н (за о[ї]дні́)? • Кто идёт? – хто йде? • Кого́ вам надо? – кого́ вам тре́ба? • От -го́ это письмо? – від ко́го цей лист? • За -го́ вы меня принимаете? – за ко́го ви мене́ ма́єте (вважа́єте)? • Кому́ жизнь не мила! – кому́ життя́ не ми́ле (не лю́бе)! • Кем это сделано? – хто це зроби́в? • Кем вы недовольны? – з ко́го (ким) ви незадово́лені? • Кто же? – хто-ж? • Кто бы? – хто-б? • Кто бы это (был)? – хто-б (хто-ж би) це (був)? • Кто бы не хотел? – хто-б не х(о)ті́в? 2) указат., относит. – хто. [Зна́ю тебе́, хто єси́ (Єв. Мр.). Недо́ля не ба́чить, з ким їй жартува́ти (Шевч.)]. • Вот кто – ось (от, он) хто. • Тот, кто; тот, кого́ и т. д. – той, хто (що); той, кого́ (що його́, яко́го, котро́го) и т. д. [Хто не працю́є, той не їсть (Київщ.). Хіба́-ж вони́ не слу́ги слуг того́, кого́ ви кня́зем те́мряви назва́ли? (Л. Укр.). Неха́й-же працю́ють слова́ми й перо́м ті, що ма́ють дві шку́ри в запа́сі (Самійл.)]. • Тот, кем вы были обижены, наказан – хто вас покри́вдив, того́ пока́рано. • Кому́ бы учить, тот сам дурит – кому́-б учи́ти, той сам дурі́є. Не́кого, Не́кому, см. отдельно. Не у кого, см. Кого́; 3) неопр. – хто. [Сти́ха-сти́ха, по́рідко, щоб кого́ не розбуди́ти, висту́кує сто́рож (Васильч.)]. • Кабы кто знал моё горе! – коли́-б (якби́, щоб) хто знав моє́ го́ре! • Что у кого́ болит, тот о том говорит – що кого́ боли́ть, той про те й гово́рить. • Кому́-кому́, а вам бы не следовало этого делать – кому́-кому́, а вам-би не слід цього́ роби́ти. • Кто-кто; кого́-кого́; у кого́ – у кого́ и т. д. – хто – хто, кот(о́)ри́й (котре́) – кот(о́)ри́й (котре́); кого́ – кого́, кот(о́)ро́го – кот(о́)ро́го; у ко́го – у ко́го, у кот(о́)ро́го – у кот(о́)ро́го и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого́ втоми́ло: кого́ ща́стя, кого́ сльо́зи, – все ні́чка покри́ла (Шевч.). Кому́ во́ля, а кому́ нево́ля (Мирний). Котри́й пи́ше, котри́й чита́є, а котри́й то й ба́йдики б’є (М. Вовч.). Він пізна́в, котре́ в селі́ найбі́льший зло́дій, котре́ найбі́льший бага́ч (Стефаник)]. • Кто бы ни; кого́ бы ни и т. д. – хоч-би хто́, хоч хто́, хто-б не, аби́-хто; хоч-би кого́, хоч кого́, аби́-кого, кого́-б не и т. д. Кто бы он ни был – хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби́-хто. [Ко́ждому, аби́-хто, умі́ла дотя́ти свої́м би́стрим язико́м (Франко)]. • Кто бы ни говорил, не слушай – хоч-би хто каза́в, не слу́хай; хоч хто каза́тиме, не слу́хай (Сл. Гр.). • Кто бы ты ни был, я тебя не выдам – хоч-би хто (ким) ти був, я тебе́ (на те́бе) не ви́кажу. • Кого́ бы я ни попросил, все отказываются – кого́-б я не попроси́в, усі́ відмовля́ються. • -го бы (то) ни было – хоч кого́, хоч-би кого́, хоч-би хто́ там був, аби́-кого, бу́дь-кого́, ко́жного. • От -го́ бы то ни было – хоч-би від ко́го, від будь-ко́го, від ко́го-будь. • Я рада каждому письму, от -го́ бы оно ни было – я раді́ю з ко́жного ли́ста, хоч-би від ко́го він був. • Я не жду ничего от -го́ бы то ни было – я не чека́ю нічо́го ні від ко́го. • Я был бы рад кому́ бы то ни было – я зраді́в-би (був-би ра́дий) хоч кому́ (хоч-би кому́, будь-кому́, аби́-кому, хоч-би хто там був, ко́жному). • Больше чем кто бы то ни было – більш ніж хто (ніж будь-хто́). • Не кто иной, как – не хто (и́нший), як. [І зроби́в це не хто, як він сам (Крим.)]. • Кто́-то, кого́-то, кому́-то – хтось, кого́сь, кому́сь. [Прийшо́в хтось та взяв щось, бі́гти за ним – не зна́ю за ким (Номис). Хтось уті́к, а кого́сь, ка́жуть, таки́ зло́влено (Київщ.). Я зна́ю, кому́сь-то вона́ серде́нько кра́є (Л. Укр.)]. • Кто́-нибудь, кто́-либо; кого́-нибудь, кого́-либо и т. д. – хто, хтось, хто-не́будь, котри́й(сь), (кто бы то ни был) будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто, (пров.) бу́длі-хто; кого́, кого́сь (после предл. ко́го, ко́гось), кого́-не́будь, котро́го(сь), бу́дь-кого́, кого́-будь, аби́-кого́, бу́длі-кого́ и т. д. [Мо́же хто вас пола́яв? (М. Вовч.). Мо́же кого́ з рідні́ моє́ї ба́чили? (Київщ.). Як хтось почне́, то й я роби́тиму (Н.-Лев.). Згада́й же хто-не́будь її́ на сім сві́ті (Шевч.). Не ти, так хто-бу́дь ку́пить (Київщ.). Тре́ба-ж коли́сь бу́длі-кого́ покоха́ти та й за́між піти́ (Н.-Лев.)]. • Кого́-нибудь одного (из двух) – кого́сь одно́го́, котро́гось (із двох). • Если меня кто-либо спросит, скажите, что – коли́ про ме́не хто спита́ється, скажі́ть (ска́жете), що. • Не думаю, что бы кто́-нибудь знал об этом – не ду́маю, щоб хто(сь) про це знав. • Сомневаюсь, что бы кто́-либо из вас мог сделать это – не ду́маю, щоб котри́й з вас міг зроби́ти це. • Он счастливее, чем кто́-либо – він щасливі́ший за бу́дь-кого́ (як хто). • Пусть это сделает кто́-нибудь другой – хай це зро́бить хто и́нший. • Ему всегда хочется кого́-нибудь осуждать – його́ (йому́) за́вжди корти́ть кого́сь суди́ти. • Кому́-нибудь да понравится – кому́сь та сподо́бається. • Пусть кто́-нибудь попробует – будет меня помнить – ха́й-но спро́бує котри́й(сь) (котре́), пам’ята́тиме мене́; ану́ спро́буй котри́й, бу́деш мене́ пам’ята́ти. • Пусть кто́-либо из вас решится – хай котри́й (котре́) зва́житься. • С ке́м-нибудь, с ке́м-либо и т. п. – з ким(сь), з ким-не́будь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котри́м(сь), з ким-бу́дь, аби́ з ким, (пров.) бу́длі з ким. [Ста́неться, хоч і не зо мно́ю, хоч і аби́ з ким, яка́ причи́на (Квітка)]. • Кто́-попало; кого́-попало и т. д. – будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто; будь-кого́, кого́-будь, аби́-кого, (пров.) кого́-по́падя и т. д. Кто́-угодно, кто ни есть; кого́-угодно, кого́ ни есть и т. д. – будь (бу́длі-)хто́, хто-хо́ч, аби́-хто; будь (бу́длі-)кого́, кого́-хо́ч, аби́-кого и т. д. [Віддаси́ кому́-хо́ч (Київщ.). Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис)]. • Кого́, кому́ вам угодно – кого́, кому́ хо́чете. • Это сделает и кто́-угодно – це зро́бить і аби́-хто (і будь-хто́). Редко кто – ма́ло-хто, хто́сь-не-хто́сь. [Там – у ко́жній ха́ті верста́т, а у нас хто́сь-не-хто́сь (ма́ло хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто́, кое-кого́, кое с ке́м и т. п., см. Ко́е-кто́. |
| Культу́рный – культу́рний. • -ная жизнь – культу́рне життя́. • -ный человек – культу́рна люди́на. • -ный уровень – культу́рний рі́вень (-вня), культу́рний стан (-ну). [На́ція була́ не поко́лена ще ріжни́цями культу́рного ста́ну (Єфр.)]. • -ные растения – культу́рні росли́ни. |
| Ла́герный – таборо́вий, та́бо[і]рний, ла́герний, (стар.) обо́зний. • -ная жизнь – таборо́ве (ла́герне) життя́, життя́ в та́борі (в ла́гері). • -ный сбор – таборо́ві збо́ри. -ное слово, см. Паро́ль. |
| Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький. |
| Ле́то –
1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)]. • Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то. • Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття). • Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку). • Бабье -то – ба́бине лі́то. • -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)]. • Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)]. • Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1. • В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та. • Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то. • В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та. • В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та. • В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку. • Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)]. • Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука). • Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)! • Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть. • Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)]; 2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то. • В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме. • В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)]. • -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)]. • Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х. • По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)]. • Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)]. • Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)]. • Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ). • Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід. • Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній; 3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)]. • Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)]. • Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)]. • Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку). • Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося). • Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків. • Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши. • Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т. • В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́. • В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами. • В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється. • Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)]. • Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)]. • Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)]. • Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто. • В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)]. • Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку. • Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́. • В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку. • Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)]. • Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в. • Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)]. • Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й. • В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)]. • С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду. • С малых лет – зма́лку, зма́лечку. • С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)]. • В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)]. • Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)]. • В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)]. • Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік. • В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х. • Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)]. • Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)]. • Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)]. • На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)]. • Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку. • Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)]. • Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)]. • -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки); 4) пі́вдень (-дня); см. Юг; 5) см. Ле́тник 1; 6) тепло́; см. Тепло́, сщ. |
| Ли́чный –
1) (имеющий в виду особу, относ. к лицам, особам вообще) особо́вий. • -ный состав – особо́вий склад (-ду). • -ный вред – ушко́дження осо́би. • -ное задержание – заарештува́ння осо́би. • -ный наём – на́йми (-мів); 2) (необщий, частный) особи́стий, персона́льний, (собственный) вла́сний, (индивидуальный) індивідуа́льний. [Диви́вся на Ге́рмана, як на свого́ особи́стого во́рога (Франко). Особи́сті почува́ння само́го а́втора (Єфр.). Щи́рі патріо́ти забу́дуть про особи́сті сва́рки (М. Левиц.). Не слід оддава́тися вла́сному го́рю (Крим.)]. • -ная выгода – особи́ста ко́ри́сть (-ти). • -ная безопасность – а) безпе́чність осо́би; б) (собственная) особи́ста безпе́чність (-ности). • -ный дворянин – особи́стий (персона́льний) дворяни́н. • -ные дела – вла́сні (особи́сті) спра́ви (р. справ). • Это мое -ное дело – це моя́ вла́сна (особи́ста) спра́ва. • По своим -ным делам – у свої́х вла́сних (особи́стих) спра́вах, за свої́ми -ними (-тими) спра́вами. • -ное достоинство – особи́ста гі́дність (досто́йність) (-ности). • -ная жизнь – особи́сте (індивідуа́льне) життя́. • -ные интересы – особи́сті інтере́си. • -ный кредитор – особи́стий кредито́р (-ра). • -ная обида – особи́ста обра́за. • -ные обстоятельства – особи́сті обста́вини (-вин). • По -ным обстоятельствам – з особи́стих обста́вин. • -ное обязательство – особи́сте зобов’я́зання. • -ная ответственность – особи́ста (вла́сна) відповіда́льність (-ности). • Под свою -ную ответственность – на свою́ вла́сну (особи́сту) відповіда́льність. • -ные счёты – особи́сті раху́нки (-ків). [Дово́дять особи́сті раху́нки до найбі́льшої си́ли (Грінч.)]; 3) грам. – особо́вий. • -ный глагол – особо́ве дієсло́во. • -ное местоимение – особо́вий займе́нник (-ка). |
| Люби́ть, -бливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му. [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Лю́биш ба́тька, ма́тір, а коха́єш ми́лого (Мирн.). Нема́ тії́ дівчи́ноньки, що я в ній коха́вся (Метл.)]. • -би́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́. [Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М. Вовч.)]. • Он её -би́л безумно – він її шале́но коха́в. • -би́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́. • -би́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́. • Кого -лю́ того и бью – хто кого́ лю́бить, той того́ й гу́бить. • -би́ть друг друга – коха́ти, люби́ти одно́ о́дного, коха́тися, люби́тися; срв. Люби́ться. [Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня)]; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залю́блювати и -ля́ти кого́. [Усі́ його́ в нас люби́ли, – балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М. Вовч.). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г. Барв.)]. • -бить друг друга – люби́тися, ма́ти любо́в між собо́ю. [Любі́теся, брати́ мої́! (Шевч.)]. • Он -бит родителей – він лю́бить батькі́в. • Я тебя -лю́ как самого себя – я тебе́ люблю́ як себе́ само́го. • -би́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край. • -би́ть больше всего на свете – люби́ти над усе́ в сві́ті. [Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М. Вовч.)]; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му. [Люблю́ розмовля́ти (Шевч.). Не полюбля́ю я цього́ (Зміївщ.)]. • Он -бит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці. • Я -лю́ фрукты – я люблю́ садовину́, мені́ садовина́ до смаку́ (смаку́є). • Я -лю́ жизнь в деревне – я люблю́ (мені́ до вподо́би) жи́ти на селі́. • Я больше -лю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця стра́ва. • Я -лю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; срв. Предпочита́ть. • Он -бит свободу – він лю́бить во́лю. • Он -бит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуля́ти. • Она -бит пение – вона́ лю́бить спі́ви, охо́ча до спі́вів. • Он -бит выпить – він лю́бить ча́рку, він ла́сий (голі́нний) до ча́рки, (шутл.) до скляно́го бо́га. • Это растение -бит тень – ця росли́на лю́бить холодо́к. • Сосна -бит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт. • Деньги -бят счёт – гро́ші лічбу́ лю́блять. • -бишь кататься, -би́ и саночки возить – лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку. • -би́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до теа́тру; 4) (жалеть) жа́лувати. [Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (Н.-Лев.)]. • Лю́бящий – що лю́бить, що коха́є; (полный любви) лю́блячий, лю́б’ячий, прихи́льний. [Лю́блячою руко́ю спи́сує Бордуля́к (Єфр.). Таки́й він лю́б’ячий до ме́не (М. Вовч.). Прихи́льним о́ком подиви́всь на си́на (Крим.)]. • -щий что (любитель чего) – охо́чий, щи́рий, голі́нний, ла́сий до чо́го, на що; срв. Люби́тель. • -щий детей – дітолю́бний. |
| Ма́ять, ма́ивать –
1) кого – (мучить) му́чити; (морить) мори́ти, змо́рювати; (изнурять) висна́жувати и виснажа́ти, знеси́лювати; (утомлять) вто́млювати, (томить) томи́ти, сто́млювати кого́; 2) (делать неохотно) роби́ти як не свої́ми (рука́ми), роби́ти аби́ роби́лося, му́чити що. [Вже два ти́жні му́чу соро́чку (Звин.)]; 3) -ять жизнь – животі́ти, поневіря́тися; срв. Ма́яться 1 и 2; 4) безл. -ет – ду́шно, па́рно, па́рко, па́рить, ва́рить. |
| II. Мир –
1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи́, -ті́в), все́світ (-ту), всесві́ття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (Коцюб.). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (Кониськ.). Ви сві́тло сві́ту (Куліш). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (Олесь). Ой, ви́дить бог, ви́дить творе́ць, що мир погиба́є (Колядка)]. • От сотворения -ра – від с(о)тво́ре[і́]ння сві́ту, від поча́тку сві́ту; відко́ли світ наста́в. [Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (Брацл.)]. • Ещё до сотворения -ра – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед сотво́ренням сві́ту. • Системы -ра – систе́ми сві́ту (все́світу). • Мир божий – світ (мир) бо́жий. [І світ бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Шевч.)]; 2) (светило) світ. [Горя́ть світи́, біжа́ть світи́ музи́чною ріко́ю (Тичина)]; 3) (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок (-чка), сві́тонько (-ка, ср. р.). [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). Над на́шого козаче́нька і в сві́ті нема́ (Метл.)]. • Во всём -ре – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті. • Нигде в -ре – ніде́ в сві́ті. • По всему -ру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті. • На весь мир – на ввесь світ. • Дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень (-рня). • Горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо. • Дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́. • Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир – цей (цьогобі́чний) світ, сьогосві́ття, той (потойбі́чний) світ, тогосві́ття (-ття). [Усе́ на цім сві́ті зника́є (Грінч.). Привели́ до не́ї одну́ ба́бу, що неда́вно обмира́ла і на тім сві́ті була́ (ЗОЮР. I)]. • Этого -ра, потустороннего -ра – сьогосві́тній, тогосві́тній (несьогосві́тній, несві́тній). [Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (Н.-Лев.). Мара́ несві́тня озива́ється (М. Вовч.)]. • Он человек не от -ра сего – він люди́на несьогосві́тня, (возвыш.) не від ми́ру сього́. • Сильные -ра (сего) – мо́жні, вла́дні (-них), зве́рхники (-ків) (сві́ту сього́); воло́дарі сві́ту сього́. • Гражданин -ра – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин (-на, им. мн. -тя́ни, р. -тя́н), (космополит) всесві́тник. [Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л. Укр.)]; 4) (перен.: круг явлений) світ. • Два -ра (противоположных) – два сві́ти. • Внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, зве́рхній), вну́трішній світ. • Идеальный, физический мир – ідеа́льний, фізи́чний світ. • Новый, старый (древний) мир – нови́й, стари́й світ. • Мир красоты – світ краси́. • Мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ. • В -ре неведомого – у сві́ті невідо́мого; 5) (все люди) світ, (общество) грома́да лю́дська, зага́л (-лу). [Світ прозва́в (ді́да Хо) стра́хом (Коцюб.). Хто так неда́вно прийма́в гучну́ сла́ву, світ того́ ху́тко забу́в (Л. Укр.)]. • Пустить по -ру, см. Пуска́ть 1. • Ходить, пойти по -ру, в мир – з торба́ми (з то́рбою), з до́вгою руко́ю ходи́ти, піти́, за про́ханим (за ласка́вим) хлі́бом, попідвіко́нню, по же́брах (на же́бри, в же́бри) ходи́ти, піти́, на про́шений хліб перейти́, (пров.) по миру́ ходи́ти, (нищенствовать) жебра́чити, же́брати, жебрува́ти, старцюва́ти. [Стара́ ма́ти пішла́ з то́рбою і з то́го сім’ю́ годува́ла (Крим.). «Чим заробля́?» – «По миру́ хо́дить» (Звин.)]. • С -ру по нитке, голому рубашка – зе́рнятко до зе́рнятка – от і ці́ла мі́рка. • На весь мир мягко не постелешь – всім не дого́диш; всім (на всіх) не наста́(р)чиш, на всіх не настара́єшся. • С -ром и беда не убыток – як усі́м біда́, то то вже півбіди́. • На -ру и смерть красна – за кумпа́нію і цига́ни ві́шаються (Приказка); 6) (социальная группа) світ. [Світ розбу́рканих люде́й (Єфр.)]. • Крещённый, христианский мир – хреще́ний, христія́нський світ. • Преступный мир – злочи́нний світ, злочи́нна грома́да; 7) (крестьянская община) грома́да, (редко) мир, (пров., рус.) о́бчество, (стар.) копа́, (ум.) грома́дка, грома́дочка, грома́донька. [Вже вся грома́да зібра́лася коло во́лости (Грінч.). Біля збо́рні зібра́вся ввесь мир (Коцюб.). Копа́ перемо́же й попа́ (Номис)]. • -ром – грома́дою, ми́ром. [Похова́ли грома́дою (Шевч.). Ми́ром і бо́гу до́бре моли́тися (Номис)]. • Он выбран -ром – його́ обра́ла грома́да; 8) (мирская сходка) сход (-ду), грома́да. [Як сход ска́же, так і бу́де (Брацлавщ.). Прийшо́в ба́тько з грома́ди таки́й серди́тий (Грінч.)]. • Класть, положить на -ру – кла́сти, покла́сти (ви́рішити) на схо́ді; 9) (светская, неотшельническая жизнь) (грі́шний) світ, сві́тське (мирське́) життя́ (-ття́); мир. [Черне́ць Пахо́мій, у миру́ Петро́ Борзе́нко (Крим.)]. • Жить в -ру́ – жи́ти серед люде́й, прова́дити сві́тське (мирське́) життя́, жи́ти в світові́й (в зе́мній) марно́ті. • Оставить, покинуть мир – а) (светскую жизнь) поки́нути світ, відійти́ від (грі́шного) сві́ту. [Покида́є світ і во́лю, щоб в пече́рі сме́рти ждать (Франко)]; б) (умереть) поки́нути світ, зійти́ з(о) сві́ту, переста́витися. |
| Мирско́й –
1) світови́й, мирськи́й; (светский) сві́тський. [Не прихиля́лося його́ се́рце до світово́го, лю́дського (Грінч.). Зрі́кся світово́ї порожне́чі (Крим.)]. • -ка́я жизнь – мирське́ життя́. • -ка́я суета – світова́ (зе́мна) марно́та (ма́рність (-ности)). -ко́й человек, см. Миряни́н 1; 2) (общинный) грома́дський, (редко) миря́нський, (стар.) копови́й, ко́пний. [Грома́дська земля́, грома́дська спра́ва (Сл. Гр.). Всі миря́нські зна́єш ли́ха (Котл.). Копови́й суд (Куліш)]. • -кой голова – голова́, ста́роста. • -ко́й захребетник – грома́дський дармої́д. • -кая изба – збо́рня, розпра́ва. • -кое общество – грома́да; см. II. Мир 7. • -ка́я сходка – сход (-ду), грома́да; см. II. Мир 8. |
| Мона́шеский – черне́чий, черне́цький, (женский) черни́чий. • -кая жизнь – життя́ черне́че. [Хвали́в ласка́вий черне́ць старе́нький життя́ черне́че (Грінч.)]. • -кая келия – черне́ча ке́лія. • -кое одеяние, платье – черне́чий о́дяг, черне́че вбра́ння, (женское) черни́чий о́дяг, черни́че вбра́ння. • -кая ряса – черне́ча ря́са. [Наді́в на се́бе ря́су черне́чу (Рудч.)]. • -кий хлеб – черне́цький (черне́чий) хліб. [Черне́цький хліб по-коза́цьки із’ї́ж (Номис)]. • -кий орден – черне́цький о́рден. • На -кий лад – на черне́чий лад. [Я ба́чу, сеньйори́то, ва́ша о́діж настро́їла, вас на черне́чий лад (Л. Укр.)]. • Жить -кой жизнью – жи́ти черне́чим життя́м, жи́ти мов черне́ць (черни́ця), чен[р]цюва́ти, (о женщине) черни́чити. [Понеді́лкує, черни́чить, кия́нок году́є, сві́чку, ла́дан в це́ркву бо́жу лю́бить подава́ти (Макаров.)]. |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Нала́живать, нала́дить –
1) (исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, поладна́ти, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти що. [Спини́вся годи́нник, – тре́ба до ма́йстра нести́, щоб пола́годив (напра́вив) (Київ). Віз полама́вся, – тре́ба нала́годити (Сл. Гр.)]; 2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, зла́годжувати, зла́годити, наладно́вувати, ладна́ти, ладнува́ти, наладн(ув)а́ти, ла́дити, нала́дити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]то́вувати, рих[ш]тува́ти, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понала́годжувати, поналадно́вувати, понарих[ш]то́вувати що. [Нала́годив пи́лку, – ході́мо пиля́ти (Київщ.). Наладна́ла маши́нку, – сіда́й, ший (Київщ.). Нала́див дід хи́жу для ба́бки (Номис). Напосу́див млина́ таки́ як треба́, а ві́тру нема́ (Канівщ.). Я вже тобі́ напосу́дила, – сіда́й та тчи (Канівщ.). Нариштува́в во́за (Канівщ.)]. • -ть дело – нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, наладно́вувати, ладна́ти, наладна́ти, нала́дити спра́ву (ді́ло), да́ти лад спра́ві. [Чи не нала́годить він того́ ді́ла? (Стор.). Спра́ву вже були́ зовсі́м наладна́ли, а він приї́хав і все нам попсува́в (М. Грінч.). Я вся́кій спра́ві дам лад (Звин.)]. • -ть жизнь, отношения с кем – нала́годжувати, нала́годити, наладна́ти, нала́дити, впорядко́вувати, впорядкува́ти життя́, відно́сини (взає́мини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згара́здити життя́. [Він до́бре впорядкува́в відно́сини між ци́ми двома́ устано́вами (Київ). Мо́же собі́ чолові́к усе́ здобува́ти, та не згара́здить собі́ життя́ си́лою (М. Вовч.)]; 3) (настраивать музик. инструмент) настро́ювати, настро́їти, (о мног.) понастро́ювати що (в лад, до ла́ду); 4) (подучать кого) навча́ти, навчи́ти, (о мног.) понавча́ти кого́. [Навчи́в його́, що́ тре́ба говори́ти (Київщ.)]; 5) -дить своё – заторо́чити своє́, заве́сти́ своє́ї, пра́вити (торо́чити) своє́. [Я йому́ кажу́ одно́, а він своє́ пра́вить (Радом.). Хоч ти йому́ що кажи́, а він своє́ торо́чить (Черкащ.)]. • -дила сорока Якова, – одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни – наш дяк що співа́, та все на о́сьмий глас, (грубее) говори́ла бабу́сенька до са́мої сме́рти, та все чо́рт-зна-що. Нала́женный – 1) пола́годжений, нала́годжений, зла́годжений, нала́днаний, пола́днаний, напра́влений, понала́годжуваний, понапра́вляний; 2) нала́годжений, зла́годжений, наладно́ваний, нала́днаний, нала́джений, напосу́джений, нарих[ш]то́ваний, понала́годжуваний, понала́джуваний, понарих[ш]то́вуваний; впорядко́ваний. [На току́ стоя́ла зовсі́м нала́годжена (нарихто́вана) до пра́ці ві́йка (Київщ.). Нала́днані підприє́мства (Азб. Ком.). Дово́дилося роби́ти до́бре вже впорядко́ване й зви́чне ді́ло (Рада)]; 3) настро́єний, понастро́юваний; 4) на́вче́ний. |
| Начина́ть, нача́ть –
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки). |
| Невозде́ржанный – незде́ржливий, (зап.) непозде́ржливий; (несдержанный) нестри́маний; (неумеренный) непомірко́ваний, непомі́рний (у чо́му), недомі́рний. [Нестри́мана вда́ча (Київ)]. • -ный в пище – непомірко́ваний у ї́жі, непозде́ржливий на ї́жу. • -ная жизнь – непомірко́ване (непомі́рне, непозде́ржливе) життя́. • -ный язык – нестри́маний язи́к. • -ный на язык – незде́ржливий на язи́к, (чаще) язика́тий, (болтливый) слабки́й на язи́к (Крим.), (не умеющий держать в секрете) слизькоязи́кий. [Непосидя́чої вда́чі був дід, і на язи́к незде́ржливий (Кониськ.). Ти ду́же язика́та: сваво́лі й смі́лости в тобі́ як-ра́з до ка́та (Самійл.)]. |
| Непостоя́нный –
1) непості́йний, неста́лий, (невсегдашний) неза́всі́дній, неповсякча́сний; (изменчивый) перемі́нний, змі́нний, мінли́вий, (нестойкий) хитли́вий, хитки́й, нетверди́й; (неровный) нері́вний, (диал.) перепа́дистий, (неверный) зрадли́вий; срв. Легкомы́сленный. [Лю́дська до́ля – непості́йна, лю́дське ща́стя – зрадли́ве (Крим.). Люди́на неста́лих по́глядів, неста́лої вда́чі (Київ). Нічо́го не ва́ртий, хистки́й та мінли́вий лібералі́зм (Грінч.). Вони́ мінли́ві в свої́х по́глядах, хитли́ві в пересві́дченнях (Грінч.). Нері́вна температу́ра (Київ). Перепа́диста зима́: то сніг, то дощ (Сл. Гр.). Зрадли́ва дружи́на (Полт.)]. • Быть -ным в любви – бу́ти непості́йним у коха́нні (зрадли́вим коха́нцем); 2) рухо́мий, переставни́й, пересувни́й, переїзни́й; срв. Передвижно́й; 3) неста́лий, непості́йний, неперіоди́чний, (не ограниченный сроком) неречінце́вий, необме́жений речінце́м, (книжн.) нетерміно́вий, нетерміно́ваний, не обме́жений те́рміном (те́рмінами), не на пе́вний те́рмін, не до пе́вного те́рміну. • -ный выход издания – неста́лий (неперіоди́чний) ви́хід вида́ння. • -ный взнос – непості́йна вкла́дка, неречінце́вий (нетерміно́вий) вне́сок; 4) мандрі́вний, кочови́й, кочівни́й, роз’їзни́й. [Мандрі́вне життя́ (Лубенщ.)]; 5) (суетливый) метушли́вий, (разбросанный) розки́даний; срв. Рассе́янный 3. • -ная жизнь – метушли́ве життя́. |
| Непра́вый –
1) непра́вий, несправедли́вий, неправди́вий, непра́ведний, кри́вдний, криви́й, неслу́шний. [Непра́вим сві́дченням себе́ він ду́мав обрятува́ти (Грінч.). В мої́х слова́х не зна́йдете лука́вства, я зна́ю й сам, що про́сте, що криве́є (Куліш). Так и́ншого-ж ти спо́собу найди́ держа́ву рятува́ть, бо стра́тити Стюа́рт – непра́вий спо́сіб: ти не ма́єш пра́ва каза́ти при́суд їй, бо не підда́на вона́ тобі́ (Грінч.)]. • Дело твое -вое, иск -вый, обвинение -вое – спра́ва твоя́ несправедли́ва, непра́вий (кри́вдний) по́зов, непра́ве (несправедли́ве, кри́вдне) винува́чення. • -вая жизнь – непра́ведне життя́. • Я -пра́в – я непра́вий, я не ма́ю ра́ції, моя́ непра́вда. • Вы оба -вы – ви обо́є (оби́два) непра́ві (не ма́єте ра́ції); 2) (незаконный) непра́вний. • -вое владение – непра́вне володі́ння; 3) сщ. – винува́чений, винува́тий, ви́нний (-ого) в чо́му; срв. Обвиня́емый, Вино́вный. |
| Ни –
1) союз – а) ні, (экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)]. • У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́. • Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)]. • Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)]. • На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки). • Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́). • Ни капли, см. Ка́пля 2. • Ни крошки, см. I. Кро́шка 1. • Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший. • Ни с места, см. Ме́сто 1. • Ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)]. • Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)]; б) (молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́. • Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва. • Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь. • Ни гугу, см. Нигугу́. • Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что). • Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти. • Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)]. • Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же. • У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної). • Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)]. • Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́. • Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́. • Ни за что (на свете), см. Ничто́. • Ни к чему, нрч., см. Никчему́. • Ни – ни (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)]. • Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий. • Ни он, ни никто – ні він і ніхто́. • Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́. • Ни да, ни нет, см. Нет 2. • Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так. • Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки). • Ни тот, ни другой – ні той, ні той. • Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти. • Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́. • Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)]. • Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1. • Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1. • Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со. • Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́. • Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)]. • Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)]. • Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно; б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч. • Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)]. • Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не. • Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́. • Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься. • Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний. • Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся). • Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2. • Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)]. • Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не. • Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2. • Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)]. • Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який. • Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)]. • Когда бы ни, см. Когда́ 3. • Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься. • Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь. • Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не. • С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме. • Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3. • Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)]. • Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну. • Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3. • Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)]. • Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)]. • Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься. • Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не. • Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло. • Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в. • Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. • Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)]. • Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься. • Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)]. • Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший; 2) нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2. • Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)]. |
| Ни́тка –
1) ни́тка; (специальнее: грубая толстая из пакли) ни́тка з ва́лу, валова́ ни́тка, вали́на; срв. Нить 1. [Баті́г не ни́тка, не вві́рветься (Номис). Тоне́ньке, мов шовко́ва ни́тка (Н.-Лев.)]. • -ки – нитки́ (-то́к), соб. ниття́ (-ття́), нить (-ти); специальнее: (грубые толстые из пакли) вал (р. ва́лу); (цветные бумажные для вышиванья) за́полоч (-чи); (окрашенные шерстяные, диал.) цвіт (-ту); (пеньковые или льняные в шерст. материи, в сукне) порт (-ту, м. р.) и порть (-ти, ж. р.); (кручёные) су́кані нитки́, (грубые, соб., диал.) суч (-чи); (белые для шитья) бі́лі нитки́, біль (-ли); (чёрные) чо́рні нитки́, чернь (-ни). [Вал – от як шпага́т; з ньо́го мішки́ ро́блять (Звин.). У ко́сах за́мість кісни́ків моту́зочка з ва́лу (Мирний). Тре́тю (шири́ночку) поши́ла та за́полоччю (Чуб. III). Кра́йка з цві́ту (Лохв.). Це не чи́сте сукно́, а з по́ртом (Чернігівщ.). Та й приши́в-же цага́нською го́лкою й су́ччю (Свидн.). Ши́є вона́ шо́вком-бі́ллю (Пісня)]. • -ка бумажная, вышивальная, швейная – ни́тка баво́вняна, вишива́льна, шва́цька. • Катушка -ток – шпу́лька (шпу́ля, кото́чок) нито́к. • Клубок -ток – клубо́к нито́к. • Моток -ток – мо́ташка нито́к; см. Мото́к 1. • Жизнь висит на -ке – життя́ на волоси́нці (на ни́точці) ви́сить. • На живую -ку – а) на живу́ ни́тку. • Шить, пришивать, пришить на живую -ку что – ши́ти, пришива́ти, приши́ти на живу́ ни́тку, фастриґува́ти, прифастриґо́вувати, прифастриґува́ти що; б) нашвидку́, на швидку́ ру́ку (ру́ч), по́хапцем; см. На́спех и На́скоро. • Сметать дело на живую -ку – змайструва́ти (стули́ти, зіп’я́сти́) щось на живу́ ни́тку (на швидку́ ру́ку). • -ки живой не оставить – живо́ї ни́тки не лиши́ти; см. ещё ниже Обирать, обобрать кого до -ки. • Вдевать, вдеть -ку – засиля́ти (заси́лювати, всиля́ти, вси́лювати, наживля́ти), заси́ли́ти (вси́ли́ти, наживи́ти) ни́тку. [Наживи́в ни́тку і поча́в ши́ти (Київщ.)]. • Вытянуться в -ку – а) (охля́нути, аж) ви́тягнутися як шну́рка, сху́днути як волоси́нка, ста́ти як соломи́нка, переве́сти́ся на соломи́нку, (грубо) ви́тягтися як гли́ста; срв. Исхуда́ть; б) (стать гуськом) ста́ти (ви́шикуватися) ключе́м (ни́зкою). • Вытянуться по -ке – ви́тягтися як шну́рка (як струна́). • Обирать, обобрать кого до (последней) -ки – обдира́ти (оббира́ти), обде́рти и обідра́ти (обібра́ти) кого́ до (оста́нньої) ни́тки (до шерсти́ночки, до цу́рки, до шнири́н(к)и, до шни́рочки, до шнири́ночки). [Обдере́ до шнири́ночки – до шерсти́ночки (Номис). Обі́брано до цу́рки (М. Хвильов.)]. • Подымать клубок за -ку (перен.) – підійма́ти клубо́к (клубка́) за ни́тку, без ладу́ (нави́ворі[о]т) роби́ти що, (зап.) капа́рити що. • Промокнуть, промочить до -ки – промо́к(ну)ти (ви́мок(ну)ти, змо́к(ну)ти), промочи́ти (змочи́ти, намочи́ти) до рубця́ (до ру́бчика, геть до ру́бчика). • Этой -ке (канители) конца не будет – ціє́ї ни́тки не пересота́єш, цій тягани́ні кінця́(-кра́ю) не бу́де. • Тонкую -ку вести – тонку́ ни́тку виво́дити (ве́сти́, пря́сти, сука́ти, сота́ти). • Куда иголка, туда и -ка – куди́ го́лка, туди́ й ни́тка. • По -ке дойдёшь до клубочка – ді́йдеться ни́точка до клубо́чка (Номис), по ни́тці ді́йдеш до клубо́чка (Сл. Гр.). • По -ку рубеж – по цей дуб ми́ля (Приказка). • С миру по -ке – голому рубашка, см. II. Мир 5; 2) см. Ни́зка 2. |
| Ничто́жество –
1) (качество, свойство) нікче́мність, мізе́рність, мізе́рія, (редко) нікче́мство, мізе́рство, (тщета) ма́рність (-ности), марно́та. [Нікче́мність на́шого життя́ (М. Левиц.). Ва́ша нікче́мність рости́ме з літа́ми (Куліш). Дай мені́ моє́ безси́лля і мізе́рність зрозумі́ти (Куліш)]; 2) (состояние) нікче́мність, мізе́рність, (убожество) мізе́рія, убо́зтво, нужде́нність, (ничтожная жизнь) нікче́мне (мізе́рне, злиде́нне) життя́ (животі́ння). • Впадать (обращаться, превращаться), впасть (обратиться, превратиться) в -ство – нікче́мні́ти, знікче́мні́ти, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся, зійти́) ні на́ що (на ніщо́, шутл., зап.: на пси). [До́блесть нікче́мніє в хуртовині́ форту́ни (Куліш). На́ші пре́дки знікче́мніли (Куліш). Був коли́сь госпо́дар, тепе́р зійшо́в на пси (Зеркало)]. • Выводить, вывести кого из -ства в люди – виво́дити, ви́вести кого́ з нікче́мности (з мізе́рії, з убо́зства, з нікче́много или мізе́рного животі́ння, из нищеты: із зли́днів) в лю́ди; 3) (всё ничтожное) нікче́мниця, мізе́рія, (пустяк) марни́ця, дрібни́ця, дрібни́чка; срв. Ме́лочь 6; 4) (ничтожный человек) нікче́мність, нікче́ма, нікче́мство, нікче́мник, -ниця, мізе́рія, мізе́ра, (бездарь) незда́ра. [Кри́тики до́сить ма́ю, щоб зрозумі́ти, що я нікче́мність (Крим.). Я нікче́мою сиджу́ в свої́х має́тках, марну́ючи весну́ життя́ (Грінч.). Яки́йсь кра́мар, тонконо́ге нікче́мство (В. Підмог.). Рушни́ці звільни́ли найкра́щий із світі́в від десяти́ ти́сяч нікче́м (Кандід). Мізе́рія, мізе́рія мені́ ім’я́! (Крим.). Зійді́ть на хвили́ну з парна́ських сфер, із га́музу муз і музе́йних мізе́р! (Влизько)]. • Абсолютное (полное, полнейшее, совершенное, сплошное) -ство – цілкови́та нікче́мність. |
| Ни́щенский –
1) (свойств., принадлеж. нищему) старча́чий, ста́рчий, старе́цький, жебра́чий, жебра́цький, проха́цький, діді́вський, (бедняцкий) бідня́цький, (пренебр.) злидня́цький, злида́рський, харпа́цький, убо́зький. [Сліпці́ в старча́чій оде́жі (Корол.). Кори́стуючись старча́чою пла́тою за свою́ каторжа́нську пра́цю (Яворн.). Повода́тар хоч молоди́й, та вже зна́є всі ста́рчі пісні́ (Звин.). Жебра́цька то́рба (Франко)]. • -кая жизнь – злидня́цьке (злида́рське, харпа́цьке) життя́. [До пів-сме́рти працюва́ло, щоб убезпе́чити своє́ життя́ злида́рське (Кониськ.)]. • -кий хлеб – же́браний (про́шений, про́ханий) хліб. [Ходи́ти за же́браним хлі́бом (Л. Укр.)]; 2) (скудный, убогий) злиде́нний, мізе́рний, убо́гий. [За се їм харч злиде́нну вистача́ють (Куліш). Все на нім брудне́, злиде́нне (Крим.)]. • -кое угощение – злиде́нне (мізе́рне) частува́ння. |
| Нога́ –
1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)]. • Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)]. • Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́. • Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги. • Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця. • Вверх -га́ми – а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю; б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)]. • -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж. • Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж. • В -га́х – в нога́х. • Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії. • На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се. • Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7. • Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув). • Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х. • В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х. • Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)]. • Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)]. • С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)]. • Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят). • Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом. • С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми. • У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)]. • Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го). • -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́. • -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе. • Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)]. • Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4. • Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні). • Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)]. • Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка). • Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)]. • Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться). • Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х. • Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)]. • Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)]. • Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу. • Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)]. • Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́. • Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)]. • Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)]. • -ги носят – но́ги но́сять. • Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́. • Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го. • Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3. • Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися. • Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́. • -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися). • -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли). • Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги – а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)]; б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1. • Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку). • Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу. • Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище. • Протянуть -ги – а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги; б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги). • Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ. • Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́. • Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги – а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги; б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)]. • Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки). • Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти). • Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти. • Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки. • Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги. • Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми. • Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу. • Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)]. • Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми. • Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)]. • За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка). • Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II); 2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2; 3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на; 4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3; 5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка). |
| О́боротень – пере́вертень (-тня), (в виде волка) вовкула́ка (-ки) (м. р.), вовкула́к (-ка), вовку́н. • Быть -тнем, принявшим вид волка – вовкулакува́ти. • Жизнь такого -ня – вовкулакува́ння, вовкула́цтво. |
| Обособлё́нный – відокре́млений, відрі́знений, відмежо́ваний, відосо́блений, відру́бний. • -ная жизнь – відлю́дне життя́. • Обособлё́нно – відокре́млено, відрі́знено, відмежо́вано, відру́бно. • Жить -но – жи́ти відлю́дно, відлю́дьком. |
| Обстано́вка – обста́ва, обста́вини, спря́ток (гал.) [Перед мої́ми очи́ма вста́ла вся обста́ва да́вніх ді́дових поко́їв (Неч.-Лев.). У теа́трі обста́вини (обстано́вка) ду́же га́рні (Кониськ.)]; (переносно, абстрактно) обста́вини (-вин). • Окружающая, внешняя домашняя обстано́вка – наокру́жні, зве́рхні, ха́тні обста́вини, ото́чення. [Світ розбу́рканих люде́й, що задиха́ються серед стари́х обста́вин (старой -вки) (Єфр.)]. • Жить при неблагоприятной -ке – жи́ти в несприя́тливих умо́вах (обста́винах, ото́ченні). • Совместная жизнь при такой -ке была ужасна – спі́льне життя́ за таки́х обста́вин жахли́ве було́. |
| Обще́ственный –
1) грома́дський, громадя́нський, суспі́льний. • -ная жизнь – грома́дське (суспі́льне) життя́. • -ное движение – грома́дський рух. • -ная польза – грома́дська (суспі́льна) ко́ри́сть. • -ное мнение – грома́дська (суспі́льна) ду́мка. • -ная должность – грома́дський (суспі́льний) уря́д. • -ное имущество – добро́ грома́дське. • -ное положение – грома́дське (суспі́льне) стано́вище. • -ная обязанность – грома́дська (громадя́нська) пови́нність; 2) (принадлежащий обществу) грома́дський. [Грома́дська земля́. Грома́дські гро́ші]. |
| Ока́нчивать, око́нчить – кінча́ти и кінчи́ти, сов. (с)кінчи́ти, докі́нчувати, сов. докінча́ти и докінчи́ти, закі́нчувати, сов. закінча́ти, закінчи́ти, викі́нчувати, ви́кінчити, (о многих) покінча́ти, покінчи́ти, подокі́нчувати и подокінча́ти и т. д., (завершить) виве́[і́]ршувати, ви́вершити, дове́[і́]ршувати, доверши́ти, заве́[і́]ршувати, заверши́ти, поверши́ти, дохо́дити, дійти́ кінця́, дово́дити, дове́сти (до) кра́ю, дохо́дити, дійти́, подохо́дити чого́. • Начал и не -чил – поча́в і не скінчи́в. • -чивая свою речь… – кінча́ючи (закі́нчуючи) своє́ сло́во (свою́ промо́ву)… • -чивая обзор истории украинской литературы – дово́дячи до кра́ю о́гляд істо́рії украї́нського письме́нства (Єфр.). • Едва -чил – ле́дві дійшо́в кінця́. • Не -чили высшей школы – не покінча́ли ви́щої шко́ли, ви́щих шкіл не подохо́дили (Куліш). • -чить курс (наук) – добу́ти ку́рсу (навча́ння). • -чить дело, работу – (с)кінчи́ти, докінчи́ти спра́ву, ді́ло, робо́ту, дороби́ти робо́ту. • -чить дела, работы – покінча́ти, покінчи́ти, пороби́ти спра́ви, діла́, (все) ді́ло, (всю) робо́ту. • Начал и не -чил делать – поча́в і не дороби́в. • -чить произведение, сочинение – докомпонува́ти твір. [Я докомпонува́в «Чо́рну Ра́ду» (Куліш)]. • -вать, -чить полевые или другие хозяйств работы – обробля́тися, оброби́тися. Срв. Обсе́яться, Обжина́ться и т. п. -вать, -чить жизнь – ві́ку дожива́ти, дожи́ти, ві́ку добива́ти, доби́ти, довікува́ти. • Око́нченный – скі́нчений, докі́нчений, закі́нчений и т. д. |
| Определя́ть, определи́ть –
1) визнача́ти, визна́чувати, ви́значити, назнамена́ти. [Парла́мент ма́є визна́чувати права́ й обо́в’я́зки громадя́н респу́бліки. Шевче́нко назнамена́в широ́кі гряни́ці на́шому ду́хові наро́дньому (Куліш)]. • -ли́ть широту и долготу местности – ви́значити широту́ і довготу́ мі́сця. • -лять достоинство, ценность чего – визнача́ти ва́ртість чого́; 2) (о суде, правительстве) прису́джувати, присуди́ти, декретува́ти, здекретува́ти, вирека́ти, ви́ректи. [Позива́ю його́, а що судці́ прису́дять, того́ ще не зна́ти. Яку́-б ка́ру леда́чому здекретува́ти? (Куліш). Смерть вирека́ли за краді́жку запоро́жці]; 3) (на должность) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти, настанови́ти, поста́вити ким, за ко́го, (шутл.) притокми́ти. [Настано́влено його́ за вчи́теля. Призна́чено його́ судде́ю. Поста́вив його́ пан за клю́чника]. • -ли́ть в школу – відда́ти до шко́ли, записа́ти в шко́лу, (шутл.) притокми́ти; 4) (деньги на что) признача́ти, призначи́ти гро́ші куди́, на що, приділя́ти, приділи́ти; 5) (о судьбе) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ що. • -ли́ть кому долгую жизнь – суди́ти кому́ вік до́вгий. • -ля́емый – визна́чуваний; (на должность) призна́чуваний, настано́влюваний. • -де́ленный – ви́значений, приді́лений; (на должность) призна́чений, настано́влений, наставни́й. |
| Опроверже́ние – запере́чення, спросто́вання. • Вся его жизнь служит -нием взводимой на него клеветы – все його́ життя́ дово́дить брехли́вість того́ на́клепу, що йому́ прикида́ють. |
| Основа́ние –
1) (действие) заснува́ння, закла́дення. • -ние (закладка) здания – закла́дини. • -ние села, города – оса́дження се́ла, мі́ста. • -ние Киевского государства – поча́ток Ки́ївської держа́ви. • От -ния этой империи – від поча́тку ціє́ї імпе́рії. Срв. Осно́вывание; 2) осно́ва, осно́вина, підва́лина, закла́дчина, (каменное) пі́дму́рок, підмурі́вок, фунда́мент, (подножие) підста́ва, під (р. по́ду), спід (р. спо́ду), підо́шва. • Дом поставлен на прочном -нии – буди́нок збудо́вано на міцни́х підва́линах, осно́винах (на міцно́му підмурі́вку). • -ние горы – спід гори́. • -ние стога, печи – під сто́гу, під (дно) пе́чи. • -ние треугольника – під (підста́ва) трику́тника. • Правосудие есть -ние всякой власти – пра́вий суд стано́вить підва́лину вся́кої вла́ди. • Разрушить до -ния – зруйнува́ти до ще́нту, до ґру́нту, до цури́, до пня́, у пень, до тла́; 3) осно́ва, осно́вина, підва́лина, заса́да, постано́ва, за́сновок, при́нцип. [Осно́ви мора́ли]. • Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях – все життя́ пови́нно бу́ти перетво́рене на и́нших підва́линах (осно́винах, заса́дах, постано́вах); 4) (опора, причина) підста́ва, ґрунт, ра́ція, резо́н, (повод) при́від (-воду). • Не иметь твердого -ния – не ма́ти твердо́го ґру́нту (тверди́х підста́в). • Вы не имеете -ний так думать, говорить – ви не ма́єте підста́в так ду́мати, говори́ти. • Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния – ця чу́тка (поголо́ска) не ма́є жа́дного під собо́ю ґру́нту, не ма́є жа́дних підста́в. • Я не давал ни малейшего -ния для этого – я не дава́в жа́дного на це при́воду. • -ние для предположения – ґрунт до гада́ння, підста́ва ду́мати. • Первое -ние – первопідста́ва. • Иметь -ние (быть правым) – ма́ти ра́цію. • У меня есть -ние – я ма́ю ра́цію. • Нет -ний – нема́ ра́ції. • Насилие не ищет -ний – наси́льство не шука́є підста́в (резо́нів). • Без -ния – безпідста́вно, (без вины) безви́нно, безневи́нно. • Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) – ні сі́ло, ні впа́ло. [Ні сі́ло, ні впа́ло – дава́й йому́ гро́шей]. • На каком -нии? – з яко́ї ра́ції? з яко́ї причи́ни? після чо́го? • На -нии закона – на підста́ві зако́ну. • На этом -нии – на цій підста́ві. • Признать -ние за кем – призна́ти (ви́знати) ра́цію кому́; 5) бот. – наса́да, осно́ва (напр. листка). |
| Отва́живать, отва́жить –
1) кого на что – під[з]важувати, під[з]важити, наважувати, наважити, підбивати, підбити кого на що. • Его на это дело не -жишь – його́ на цю спра́ву не під[на]ва́жиш (піді́б’є́ш); 2) -вать что (жизнь, имущество) (рисковать) – ва́жити чим (життя́м, майно́м). Срв. Рискова́ть. [Життя́м свої́м там ва́жить за це́заря (Л. Укр.)]. |
| Отдава́ть, отда́ть –
1) віддава́ти, відда́ти, відступа́ти, відступи́ти кому́ що. • -а́ть назад – поверта́ти, поверну́ти. • -ва́ть все свои силы, всё своё время чему – усі́ си́ли свої́, уве́сь свій час віддава́ти чому́, усі́ си́ли свої́ оберта́ти (поклада́ти) на що. • -дать свою жизнь чему – своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. • -да́ть богу душу – бо́гу ду́шу відда́ти. • -а́ть долг, долги – відда́ти, поверну́ти кому́ борг, повіддава́ти, поверта́ти борги́. • Не -да́ть (долга) – (шутл.) відда́ти на жиді́вське пу́щення (на жиді́вського Пе́тра). • -ва́ть деньги в долг, взаймы, на проценты – дава́ти гро́ші в по́зи́ку, на про́цент. Срв. Долг. • -а́ть в-наём, в-наймы кому что – найма́ти, на(й)ня́ти кому́ що. • -да́ть на хранение, на продержание – да́ти на перехо́ванку, на переде́рж(ув)ання. • -да́ть под заклад – да́ти в (на) заста́ву, заста́вити що. • -да́ть в залог (недвижимое имущество) – записа́ти в заста́ву (нерухо́ме майно́). • -да́ть в дар (пожаловать) кому что – віджа́лувати, повіни́ти кому́ що. • Он -дал жене половину своего состояния – він відда́в (відступи́в, повіни́в) жі́нці полови́ну сво́го́ ста́тку. • -ва́ть в наследство – поступа́ти в спа́док кому́. • -ва́ть землю в аренду, на откуп – здава́ти (пуска́ти) зе́млю в посе́сію, в (на) оре́нду. • -да́ть рукопись в печать – відда́ти руко́пис до дру́ку, пусти́ти руко́пис у друк. • -да́ть приказ, повеление – да́ти нака́з, наказа́ти, звелі́ти, загада́ти. • -а́ть поклон – віддава́ти, відда́ти поклі́н кому́, (ответно) відклони́тися кому́. • -да́ть честь, хвалу кому – відда́ти ша́ну, хвалу́ кому́. • -да́ть долг природе – відда́ти нале́жне нату́рі. • -да́ть последний долг кому – оста́нню ша́ну кому́ відда́ти. • -ва́ть салют – ясу́ воздава́ти. • -да́ть кому пальму первенства – відда́ти (призна́ти) пе́ршенство кому́. • -да́ть кому справедливость – призна́ти кому́ справедли́вість, ви́знати за ким справедли́вість. • -даю́ это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор – даю́ це вам на во́лю (на ва́шу во́лю). • -да́ть на чей суд – да́ти на чий суд. • Не -ва́ть себе отчёта в чём-л. – не здава́ти собі́ спра́ви в чо́му, не тя́мити чого́. • Не -даю́ себе отчёта, что со мною происходит – сам себе́ не розбира́ю, що зо мно́ю ро́биться (ді́ється). • Ни в чём не -ва́ть себе отчёта – нічо́го не прийма́ти до свідо́мости. • -ва́ть в школу – віддава́ти, запи́сувати до шко́ли кого́. • -да́ть в ученье – (від)да́ти в нау́ку кого́. • -а́ть под суд – ста́вити, поста́вити на суд, віддава́ти, відда́ти до су́ду кого́. • -да́ть город на разрушение (разграбление) – пусти́ти мі́сто на руї́ну (на пограбува́ння). • -а́ть кого-л. в жертву, в добычу кому, чему – (по)дава́ти, (по)да́ти, (по)пуска́ти, (по)пусти́ти кого́ на пота́лу кому́, чому́. • -а́ть на посмеяние, на смех – подава́ти, пода́ти на глум, на сміх кому́ кого́, що. • -а́ть на попечение кому кого – припоруча́ти, припоручи́ти кому́ кого́, що. • -да́ть руку дочери – заручи́ти дочку́. • -а́ть дочь замуж – видава́ти, ви́дати, (від)дава́ти, (від)да́ти дочку́ за́між за ко́го, дружи́ти, одружи́ти до́чку з ким. • -да́ть в солдаты, в лакеи – відда́ти (завда́ти) в москалі́, в льока́ї. • -да́ть в услужение, в наймы – (від)да́ти в слу́жбу, в на́йми, завда́ти на по́слу́ги кого́, на(й)ня́ти кого́ куди́. • -да́ть кого под власть (под иго) кому – підда́ти кого́ під ко́го, підда́ти кого́ під ярмо́ кому́, підда́ти кого́ під чию́ корми́гу. • -да́ть кого, что во власть кому – відда́ти, попусти́ти кого́, що кому́. [Не попу́стимо рі́дного кра́ю ляха́м]; 2) (о вкусе, запахе) відго́нити, дхну́ти, души́ти, безл. відго́нитися. • Вода -даё́т гнилью – вода́ відго́нить (дхне, ду́шить) гнили́зною. • Его образы -даю́т чем-то екзотическим – його́ о́брази відго́нять (дхнуть) чимсь екзоти́чним; 3) відбива́ти, відби́ти. • Это ружьё сильно -даё́т – ця рушни́ця ду́же відбива́є. • Пушка -даё́т (назад) – гарма́та відбива́є (сіда́є). • -да́й назад – оступи́сь! поступи́сь! 4) (отражать звук) віддава́ти, відда́ти, відгу́кувати, відгукну́ти. • Эхо -ва́ло слова – луна́ відбива́ла слова́; 5) мор. (о снасти) – попуска́ти, попусти́ти. • -ать паруса – розпусти́ти, розвину́ти вітри́ла. • -да́ть якорь – (за)ки́нути я́кір (кі́твицю), ста́ти на я́кір. • -дать корму – відверну́ти корму́. • -да́ть причал – відда́ти кінці́, спусти́ти з ли́нов. -да́й причал! – відда́й кінці́! спуска́й з ли́нов! 6) віддава́ти, відда́ти, відли́г(ну)ти; поле́гшати. • На дворе -дало немного – надво́рі тро́хи віддало́, відли́гло. • Стужа -даё́т – моро́з ме́ншає. • Больному -дало – хо́рому поле́гшало. • О́тданный – ві́дданий и т. д. |
| Отнима́ть, отня́ть – відніма́ти, відійма́ти, відня́ти, відбира́ти, відібра́ти, заграбува́ти, ви́дерти. [Таки́й, що і в ста́рця відні́ме (відбере́, ви́дере). Заграбува́в таки́ во́лика, що покі́йний ба́тько мені́ подарува́в]. • -ма́ть, -ня́ть жизнь у кого, надежду – позбавля́ти, збавля́ти, зба́вити, позба́вити кого́ життя́, наді́ї. • -мать ребёнка от груди – відлуча́ти, відлучи́ти дити́ну. • -ма́ть руку, ногу – відрі́зувати, відрі́зати ру́ку, но́гу. • -ло язык у кого – відібра́ло (замкну́ло) мо́ву (річ, язи́к) кому́, заці́пило мо́ву, умкну́ло мо́ву. • -ло ногу, руку у кого – відібра́ло но́гу, ру́ку кому́. |
| Отра́вливать и Отравля́ть, отрави́ть – тру[о]ї́ти, стру[о]ї́ти, отру́[о́]ювати, отру[о]ї́ти кого́, що, (многих) потру[о]ї́ти, поотру́[о́]ювати кого́, що, (делать ядовитым, заражать) затру́[о́]ювати, затру[о]ї́ти, позатру́[о́]ювати що, затрою́дити що. • -ля́ть кому-л. жизнь, радость – тру[о]ї́ти, затру́[о́]ювати кому́ життя́, ра́дість. • Отра́вленный – отру́[о́]єний и отру́тий, стру́[о́]єний, затру́[о́]єний и затру́тий и т. д. -ный воздух – затру́[о́]єне (отру́[о́]єне) пові́тря. |
| Отража́ть, отрази́ть –
1) відбива́ти, відби́ти, відпира́ти, відпе́рти, відгро́млювати, відгроми́ти. • -жа́ть нападение, удары – відбива́ти (відпира́ти) на́пад, відбива́ти уда́ри. [Відпира́ючи на́пад за на́падом, прямува́в Меле́цький до Хотина́ (Куліш)]. • -жа́ть силу силою – відпира́ти си́лу си́лою; 2) (опровергать) збива́ти, зби́ти. • -зи́ть доводы – зби́ти до́води; 3) физ. – відбива́ти, відби́ти, відкида́ти, відки́нути, (о свете) відсві́чувати, відсвіти́ти, (о звуке) відгу́кувати, відгукну́ти, віддава́ти, відда́ти. • Зеркало -жает (от себя) солнечные лучи, (в себе) предметы – дзе́ркало відбива́є (відкида́є) від се́бе со́нячне промі́ння, відбива́є в собі́ ре́чі. • Высокие стены -жа́ли звук – висо́кі сті́ни відбива́ли (відгу́кували, віддава́ли) звук. • -зи́ть на (в) себе – відби́ти на (в) собі́. • Литература -жа́ет в себе жизнь – літерату́ра (письме́нство) відбива́є в собі́ життя́. • Отражё́нный – відби́тий. |
| Отше́льнический, отше́льничий – пусте́льницький, пусти́нницький; самі́тницький. -кая жизнь, см. Отше́льничество. |
| Пар –
1) па́ра (-ри), дух, (в бане) па́ра, парло́. [Водяна́ па́ра]. • Винные -ры́ – горілча́ний дух. • Винные пары́ ударили в голову – горі́лка вда́рила в го́лову. • Выделять пар – парува́ти. • Пар идёт от чего – пару́є що. • От самовара пар идёт – самова́р пару́є. • Весною пар от земли идёт – на весні́ земля́ пару́є. • Начать выделять пар – запарува́ти, запарува́тися, запа́ритися, бра́тися (взя́тися) па́рою. • От кофе начал (стал) итти пар – ка́ва запарува́ла. • Обращать (Превращать) -ся в пар – оберта́ти, -ся, оберну́ти, -ся в па́ру. • Превращение в -ры́ – оберта́ння в па́ру. • С него пар валит – з йо́го па́ра аж бу́хає. • Пар столбом – па́ра стовпо́м, бо́вдуром. • На всех пара́х – по́вним хо́дом; 2) (жизнь, дух) па́ра. [Па́ри-б тобі́ не ста́ло! (Звиног.)]; 3) (паровое поле) пар (-ру), парі́ (-рі́в, -ря́м), па́рина, парени́ця, парени́на; (давно непаханная земля) облі́г, перелі́г (-ло́гу); (одновременно и выпас) толо́ка́. [Хтось пої́хав не шля́хом, а паря́ми (Звин.)]. • Быть под -ром (о земле) – парува́ти, толокува́ти, перело́гом (обло́гом) лежа́ти. [Два ра́зи (по́ле) оре́ться, а тре́тій толоку́є]. |
| Па́рень – па́рубок (-бка) (диалек. па́робок), парубчи́на, парубе́ць (-бця́), молоде́ць (-дця́), молоди́к, (иногда) хло́пець (-пця), па́рень, челяди́н, (гал.) ле́ґ[д]інь (-іня), шуга́й. [Ене́й був па́рубок мото́рний і хло́пець хоч куди́ коза́к (Котл.). Люби́ли два ле́діні їдну́ молоди́цю]. • -рни – парубки́ (-кі́в), соб. парубо́цтво, парубо́та, паруб’я́та, хло́пці, молодне́ча. • -рень-рубаха – чолові́к-друзя́ка. • -рень не промах – голі́нний хло́пець, мото́рний (ру́чий) па́рубок. • Быть, побыть -нем – парубкува́ти, попарубкува́ти, парубо́чити, попарубо́чити, хлопцюва́ти, похлопцюва́ти. • Пробыть -нем – пропарубкува́ти, спарубкува́ти, (долго) напарубкува́тися. [Я й спарубкува́в, а во́лі в ба́тька не зазна́в (Грінч.). Ще й не напарубкува́вся, як пішо́в у москалі́]. • Начать жизнь -рня – запарубкува́ти, запарубо́чити, замолодикува́ти. • Жизнь -рня – парубкува́ння, хлопцюва́ння, молоде́цтво. • Свойственный, принадлежащий -рню – парубо́чий, парубо́цький, паруб’я́чий, молоде́чий, молоде́цький. |
| Пережива́ть, пережи́ть –
1) пережива́ти, пережи́ти, перебува́ти, перебу́ти. [Не зна́ти, хто кого́ переживе́. Перебу́ли сяк-так голо́дну зи́му, діжда́лися весни́ (Квітка)]; 2) (претерпевать) зазнава́ти, зазна́ти, (перечувствовать) перечува́ти, перечу́ти. • Много горя -жи́л я за свою жизнь – бага́то ли́ха зазна́в (пережи́в) я на своє́му віку́. [Усе́, що тво́рить письме́нник, він все те перечува́є (Кониськ.)]. • -ва́ть различные этапы в своём развитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою; 3) (во многих местах) побува́ти, побу́ти, пожи́ти. • Я -жи́л в девяти губерниях – я побува́в (пожи́в) у дев’ятьо́х губе́рнях. • Пережи́тый – пережи́тий, перебу́тий. |
| Переноси́ть, перенести́ и перене́сть –
1) кого, что – перено́сити, перене́сти́, (о мног.) поперено́сити кого́, що; срв. Перена́шивать, -носи́ть. [Перене́сла́ я її́ в комо́ру, положи́ла на ла́вці (М. Вовч.). Я оті́ дро́ва поперено́сив у ха́ту (Рудч.). Всю сла́ву коза́цьку за сло́вом єди́ним перені́с в убо́гу ха́ту сироти́ (Шевч.). Перені́с спра́ву про зе́млю до окружно́го су́ду (в окружни́й суд)]. • -нести́ часть слова в другую строку – перене́сти́ части́ну сло́ва до дру́гого рядка́ (в дру́гий рядо́к). • -нести́ на другую страницу – перене́сти́ на дру́гу сторі́нку. • -нести́ итог из книги в книгу – перене́сти́ пі́дсумок з одно́ї кни́ги до дру́гої, з кни́ги до кни́ги; 2) -носи́ть речи, вести и т. д. – перека́зувати, переказа́ти, (о мног.) поперека́зувати що кому́ (ре́чі, ві́сті, слова́), перено́сити, перене́сти́; 3) (перетерпеть) зно́сити, зне́сти, терпі́ти, перете́рпіти, вите́рплювати, ви́терпіти. Срв. Перетерпе́ть, Вы́несть, Изве́дать. [Не робі́ть цього́! Я не зно́шу (Л. Укр.). Я того́ со́рому не знесу́ (Кониськ.). Ой, як ва́жко спли́сти мо́ре, то так тя́жко зне́сти го́ре (Метл.). Бог дав їй си́лу перете́рпіти цю́ю годи́ну (Квітка)]. • Много несчастий -нё́с я в свою жизнь – бага́то ли́ха перете́рпів я (набра́вся) на своє́му віку́ (за свій вік, за сво́го життя́). • Терпеливо -си́ть несчастие – терпели́во зно́сити неща́стя. • Он не -нё́с скорби – він не зніс журби́, скорбо́ти. • -носи́ть усталость, голод – зно́сити (терпі́ти) вто́му, го́лод. • Я не -шу́ лжи – я не зно́шу брехні́. • -носи́ть несправедливости – зно́сити (терпі́ти) несправедли́вості. • Он легко -нё́с болезнь – він ле́гко перебу́в хоро́бу; 4) Переноси́ть, сов., см. мнгкр. Перена́шивать. • Перенесё́нный – перене́сений; перека́заний; зне́сений, перете́рплений, ви́терплений. • Много горя -сено – бага́то ли́ха перете́рплено. |
| Подверга́ть, подве́ргнуть чему – піддава́ти, підда́ти чому́, під що. [Піддава́ла кри́тиці тради́ції та інтере́си, во ім’я́ яки́х від не́ї вима́гано жертв (Доман.). Не хо́чемо піддава́ти ва́шу індивідуа́льність анатомі́чній опера́ції (Крим.)]. • -га́ть, -нуть возможности чего-л. неприятного – наража́ти, нарази́ти на що, підво́дити, підвести́ під що. • Его -га́ли большой опасности – його́ наража́ли на вели́ку небезпе́ку. • -га́ть чему-л. неприятному себя – наража́тися на що. [Я не проси́в тебе́ поки́нуть ві́ру, лише́ не виставля́тися прилю́дно, не наража́тися на небезпе́чність (Л. Укр.)]. • -га́ть опасности свою (чью) жизнь (здоровье) – ва́жити свої́м (чиї́м) життя́м (здоро́в’ям); (испытанию) виставля́ти, ви́ставити на спро́бу. [Зна́ючи як у ті часи́ на мужика́ диви́лись, ми зрозумі́ємо, на яку́ страшну́ спро́бу ви́ставила до́ля украї́нську мо́ву (Єфр.)]. • Он был -гнут жестоким испытаниям судьбы – завдала́ йому́ до́ля бага́то тяжко́го в житті́. • -га́ть испытанию качество чего – піддава́ти спро́бі що. • -га́ть, -нуть наказанию – завдава́ти, завда́ти ка́ри кому́ и на ка́ру кого́. • Его -ли тяжкому наказанию – його́ завдали́ на тя́жку́ ка́ру. • -га́ть ответственности (привлекать) – притяга́ти (притягти́) кого́ до відповіда́льности. [За зловжива́ння його́ притя́гнено до відповіда́льности]; (штрафу) піддава́ти, підда́ти ка́рі, пені́, накида́ти пеню́; (обыску) кого – роби́ти трус (реві́зію) у ко́го, труси́ти кого́; (заключению в тюрьме) садови́ти, посадови́ти у в’язни́цю, у ве́жу, у тюрму́. • -га́ть пересудам чьё доброе имя – вво́дити, ввести́ у (не)сла́ву кого́, пуска́ти погові́р на ко́го. [Сва́тай мене́, коза́ченьку, не вводь у несла́ву]; (себя) у несла́ву вхо́дити. [Сама́-ж бо ти, дівчи́нонько, у несла́ву вхо́диш, що пізне́нько-неране́нько із ву́лиці хо́диш]. • -га́ть посмеянию – виставля́ти, ви́ставити на глум, на по́сміх. • -га́ть операции кого – піддава́ти, підда́ти під опера́цію кого́. • -га́ть, -нуть действию огня, холода – виставля́ти, ви́ставити на спро́бу вогне́м, хо́лодом. • Подве́ргнутый чему – ві́дданий під що, нара́жений на що, підве́дений під що. |
| Подде́рживать, поддержа́ть – (в прямом и перен. смысле) підде́ржувати, підде́ржати, підтри́мувати, підтри́ма́ти; підмага́ти, підмогти́ кого́, ду́ху піддава́ти, підда́ти кому́, підпира́ти, підпе́рти кого́, стоя́ти за ким. [Щи́рим сло́вом, співчуття́м заго́їла ра́ни серде́чні, підтри́ма́ла (Коцюб.). Підпира́ли своє́ю пова́гою церко́вні бра́тства (Куліш). Я́кось розва́жить мене́, підмо́же мене́ та ду́мка, що ві́льно мені́ (М. Вовч.)]. • -живать, -жа́ть в беде, в нужде – зарато́вувати, заратува́ти, запомага́ти, запомогти́ кого́, підмага́ти, підмогти́, спромага́ти, спромогти́, підбичува́ти кого́ чим. [Грі́шми зарату́йте на поду́шне. Запомага́в зубо́жене коза́цтво (Куліш). Я запомі́г їх худо́бою, земле́ю. Чолові́к погорі́в – підбичу́йте його́. Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю (Куліш)]. • -живать, -жа́ть кого войском – підси́лювати, підси́лити, посилкува́ти кого́ ві́йськом. • -жа́ть жизненную силу в ком – підживля́ти, підживи́ти, оживи́ти кого́. • -живать разговор – підтри́мувати розмо́ву. • -жа́ть вялый разговор – підживи́ти розмо́ву. • -живать огонь – підживля́ти, підтри́мувати вого́нь. • -живать жизнь чью – (опис.) держа́ти на сві́ті кого́. [Ти мою́ ста́рість весели́ш, ти мене́ на сві́ті держи́ш (Квітка)]. • -живать надежду – грі́ти наді́ю. [Неха́й раді́є, поки наді́я се́рце грі́є (Шевч.)]. • -живать родственные отношения – родича́тися з ким. • -живать переписку с кем – листува́тися з ким. • -живать порядок – доде́ржувати ладу́. • -живать дружбу с кем – у при́язні бу́ти з ким. • -живать раздор – підживля́ти ро́збрат, сва́рки. • -живать иск – підпира́ти по́зов. • -живать здание от разрушения – берегти́ буді́влю від руйна́ції. • Подде́ржанный – підде́ржаний, підтри́маний, підси́лений и т. д. |
| Подо́бно кому, чему –
1) поді́бно, підхо́же до ко́го, до чо́го, поді́бно як (і) хто, що, (словно) мов (-би), немо́в (-би), ні́би, (не)на́че хто, що. Срв. Сло́вно, То́чно, Бу́дто. • -бно зверю – як (на́че, мов) звір. • Он, -бно всем живым существам, борется за жизнь – він, як і усі́ живі́ істо́ти, змага́ється за життя́. • -бно тому, как – так са́ме, як; поді́бно (підхо́же) до то́го, як. • -бно кому (в подражание кому) – ро́бом кого́, ро́бом чиї́м. [Ро́бом Дашко́вича, води́в козакі́в на тата́р (Куліш). Роби́ ба́тьковим ро́бом]; 2) (прилично) см. Подоба́ет. |
| Поко́йно – спокі́йно, супокі́йно. [Спокі́йно довело́сь їй жи́ти при ста́рості]. • Доживает жизнь -но – дожива́є ві́ку з упоко́єм. • -но живётся ему – спокі́йно живе́ться йому́; (удобно) вигі́дно. • Здесь -но сидеть – тут вигі́дно сиді́ти. • В этом экипаже -но ехать – цим по́возом вигі́дно ї́хати. |
| Поко́нчить – (работу, дело) скінчи́ти, ви́кінчити, покінчи́[а́]ти, дороби́ти що, оброби́тися з чим. [Ми вже зо́всім оброби́лися на по́лі]. • Это дело -чено – цю спра́ву скі́нчено; цій спра́ві дове́дено кінця́ (зро́блено кіне́ць). • -чить многое – покінча́ти, покінчи́ти, подоробля́ти, подоро́блювати. [Покінча́ли (подоробля́ли) все, що розпочали́]. • -чить с чем – упо́ратися з чим, відбу́ти що. • -чить на чём – скінчи́ти, пого́дитися на чому́. • Со всеми делами -чили – з усіма́ спра́вами впо́ралися. • -чили с сенокосом – відбули́ косови́цю. • С этим у меня -чено – з цим у ме́не скі́нчено. • -чить с кем дело – скінчи́ти з ким спра́ву. • -чить счёты с кем – поквитува́тися з ким. • Все наши счёты -чены – всі на́ші рахунки́ поквито́вано. • -чить с кем (убить кого) – зроби́ти кіне́ць кому́. • -чить жизнь самоубийством – заподі́яти собі́ смерть; кіне́ць собі́ зроби́ти. • -чить ссору миром – переве́сти сва́рку на мир. • Поко́нченный – скі́нчений, покі́нчений, доро́блений, упо́раний. |
| Покуша́ться, покуси́ться – (сделать что-л.) заміря́тися, замі́ритися, ва́житися, пова́житися и ва́жити, пова́жити, зама́хуватися, замахну́тися. [Заміря́вся обікра́сти, та не пощасти́ло. І не ва́жся цього́ роби́ти]. • -си́ться на дерзкий поступок – пова́житися на зухва́лий учи́нок. • -ша́ться на чью жизнь, на чьё имущество – ва́жити, (оконч.) пова́житися на чиє́ життя́, на чиє́ добро́, на ко́го, на що; роби́ти, зроби́ти за́мах на чиє́ життя́, на ко́го, на що. Срв. Посяга́ть. [Він на моє́ життя́ ва́жить. На йо́го зро́блено було́ за́мах. Хто на моє́ здоро́в’я ва́жить, той сам його́ не ма́є (Ном.). На ві́що-ж ти ва́жиш: чи на мою́ ясне́нькую збро́ю, чи на мо́го коня́ вороно́го, чи на ме́не козака́ молодо́го]. |
| Полага́ть, положи́ть –
1) (куда, где, на что) кла́сти, поклада́ти, покла́сти, (диалект.) ложи́ти, положи́ти, покладови́ти. [Клади́ книжки́ на стіл (на столі́). Покла́в гро́ші в скарбни́цю. Бу́ду в землі́ коза́цькій-христия́нській го́лову поклада́ти]. • -жи́ть лишнее (о приправах) – переда́ти. [Переда́в куті́ ме́ду]. • -жи́ть в кушанье что-л. крошеное – закриши́ти чим. • Разбив, -жи́ть во что (о яйцах) – уби́ти. [Я в сир тро́є яє́ць уби́ла]. • -жи́ть головами или верхними концами в противопол. направл. – покла́сти ми́ту́сь. [Ри́бки в пуде́лкові лежа́ли ми́тусь. Покла́ла снопи́ ми́тусь]. • -га́ть земные поклоны – дозе́мні покло́ни поклада́ти, би́ти. • -жи́ть земной поклон – покла́сти, уда́рити, заби́ти поклі́н. • -га́ть душу, за кого, что – поклада́ти, покла́сти ду́шу за ко́го, за що. [Па́стир до́брий ду́шу свою́ поклада́є за ві́вці (Єванг.)]. • -га́ть, -жи́ть голову (жизнь) за кого, за что – голово́ю наклада́ти, накла́сти (наложи́ти) за ко́го, за що; тру́пом ляга́ти за ко́го, за що. [Він голово́ю накладе́ за свою́ іде́ю (Крим.). За отчи́зну голова́ми наклада́ли]. • -жи́ть врага на месте – укла́сти во́рога, зроби́ти во́рогові кіне́ць. • -жи́ть убитыми многих – покла́сти, ви́класти. [Ви́клав ляшкі́в, ви́клав панкі́в у чоти́ри ла́ви]. • -жи́ть оружие перед кем – скла́сти збро́ю перед ким. • -жи́ть к ногам – скла́сти (покла́сти) до ніг. • -га́ть, -жи́ть начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що, зроби́ти (покла́сти) поча́ток чому́, чого́. [Шекспі́р покла́в поча́ток і спра́вжньої сьогоча́сної коме́дії (Єфр.)]. • -га́ть, -жи́ть основание городу – оса́джувати, осади́ти мі́сто. • -жи́ть конец (предел) чему – зроби́ти (покла́сти) кіне́ць (край), бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада)]. • -жи́ть на ноты – покла́сти на но́ти; заве́сти в но́ти. • -га́ть надежду на кого – поклада́ти (держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го. [Я на дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переясл.)]. • -га́ть гнев на кого – поклада́ти, положи́ти гнів на ко́го. • -га́ть резкую границу – ста́вити о́бру́б; кла́сти вира́зну́ ме́жу. [Ніко́ли ми не мо́жемо напе́вне ви́значити поді́ю, щоб виразни́й ста́вила о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)]. • Как бог на душу -жит – собі́ до вподо́би; як замане́ться. [Кру́тять мора́льними катего́ріями собі́ до вподо́би (Єфр.)]. • -га́ть, -жи́ть жалованье кому, цену чему – покла́сти, кла́сти, визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, встановля́ти, встанови́ти платню́ кому́, ці́ну за що. [Платні́ мені́ ви́значено по три черві́нці на мі́сяць. Тре́ба да́ти за ко́жний стовп – кладі́м уже – по карбо́ванцю (Звин.)]; 2) (решать) поклада́ти, покла́сти, виріша́ти, ви́рішити. [Покла́ли, що тре́ба одру́жити Йо́на в-осени́ (Коцюб.)]. • В военном совете -жи́ли действовать наступательно – військова́ ра́да ви́рішила (покла́ла) наступа́ти (роби́ти на́ступ). • -жи́ть на чём – поєдна́тися, (редко) положи́тися. [Так і положи́лися, щоб Семе́н Іва́нович, коли́ ті́льки захо́че, щоб і прихо́див (Квітка)]. • Поло́жено – (по обычаю) заве́дено. [Цей день заве́дено святкува́ти. Косаря́м заве́дено дава́ти по ча́рці]. 3) (думать, держаться мнения) гада́ти, ду́мати, міркува́ти, поклада́ти, уважа́ти. [Я теж гада́ю, що нічо́го не бу́де. Ду́маю, що на це приста́ти мо́жна. Я так собі́ мірку́ю, що нічо́го з то́го не бу́де путя́щого. Він так собі́ поклада́є: як пі́де чолові́кові з яко́го дня, то так воно́ вже і йде́ться (Коцюб.). А що, во́лики, як уважа́єте: де бу́демо ночува́ти? (Драг.)]. • -га́ю, что – ду́мка така́, що…; я тако́ї (тіє́ї) ду́мки; на мою́ ду́мку; я таки́й, що…; (я так) гада́ю, що и т. д. [Гада́ю, що так бу́де найлі́пше]. • Как вы -ете? – яко́ї ви ду́мки? як на ва́шу ду́мку ? як ви гада́єте? и т. д. Надо -га́ть, что – мабу́ть так, що; тре́ба ду́мати, що. • Поло́жим – візьмі́мо, покладі́мо, припусті́мо, да́ймо. • -жим, что это так – припусті́мо, що це так; неха́й це бу́де й так. • Его -га́ют умершим – про йо́го ду́мають, що вмер; його́ вважа́ють (ма́ють) за поме́рлого. • -га́ют, что это вы сделали – гада́ють (ду́мають), що це ви зроби́ли; ду́мають на вас, що ви це зроби́ли. • Поло́женный и положё́нный – (куда, где, на что) покла́дений. • -ный на ноты – заве́дений у но́ти; (о жалованьи, цене) ви́значений, призна́чений, покла́дений, устано́влений; (надлежащий) нале́жний (по обычаю) заве́дений. |
| Поми́ловать – (пощадить) поми́лувати кого́, (сжалиться) зми́луватися над ким. [Во́вчики-бра́тіки, поми́луйте мене́ – не ї́жте. Суд поми́лував злочи́нця]. • -вать жизнь (освободить от смертн. казни) – го́рлом дарува́ти кого́. • -луй (сохрани) бог – крий бо́же, боро́нь бо́же, хай бог ми́лує кого́. • -луй, что ты говоришь? • -луйте, что вы говорите? – дару́й, що ти ка́жеш? дару́йте, що ви ка́жете? [Дару́йте, невже́-ж це пра́вда?]. • -луй (опомнись), что ты делаешь, -луйте, что вы делаете – схамени́сь, що ти ро́биш, схамені́ться, що ви ро́бите? • Поми́лованный – поми́луваний. • Преступник -ван – злочи́нця поми́лувано. • -ться – бу́ти поми́луваним. |
| Посвяща́ть, посвяти́ть –
1) посвя́чувати, посвяти́ти що, (в духовный сан) висвя́чувати, ви́святити кого́. [Посвяти́ли нову́ ха́ту. Висвя́чувати на попа́]; 2) присвя́чувати, присвяти́ти кому́, чому́ що. [Цьому́ завда́нню й присвяти́в Грінче́нко свою́ літерату́рну дія́льність (Єфр.)]; 3) (отдавать) признача́ти, призначи́ти, поклада́ти, покла́сти, віддава́ти, відда́ти, присвя́чувати, присвяти́ти кому́ що. [Вона́ присвяти́ла хо́рому ввесь свій час, всі свої́ си́ли (Коцюб.)]. • Он -ти́л свою жизнь науке – він відда́в своє́ життя́ нау́ці. • Он -ти́л своих детей на службу (отечеству) – він присвяти́в (відда́в) свої́х діте́й на слу́жбу (ба́тьківщині). • Я -ща́ю утро делам – я признача́ю ра́нок на спра́ви (спра́вам). • -ща́ть кому время – уділя́ти, уділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ час. • Я -ща́ю этому делу все свои силы – я поклада́ю на цю спра́ву всі свої́ си́ли; 4) (посвящать кого в тайну) утаємни́чувати, утаємни́чити кого́ в що, звіря́тися, зві́ритися кому́ з чим. • Он -ти́л меня в свою тайну – він зві́рився мені́ з своє́ю таємни́цею. Посвящё́нный – 1) посвя́чений, ви́свячений; 2) присвя́чений. [Я чита́в його́ вірш, присвя́чений пое́тові]; 3) призна́чений, присвя́чений. [Вчора́шній день був у ме́не спеція́льно призна́чений на цю робо́ту]. |
| Посяга́тельство – за́мах, замі́р (-у), по́сяг (Куліш). [Не загу́блять його́ тата́ри в похо́ді ні отру́тою, ні яки́м и́ншим по́сягом (Куліш)]. • -ство на моё честное имя – за́мах на моє́ че́сне ім’я́. • -ство на чью жизнь – за́мах (за́мір) на чиє́ життя́. • -ство на мой карман – за́мах на мою́ кеше́ню. |
| Потеря́ть – (утерять) загуби́ти, згуби́ти, (о мн., позагу́блювати, погуби́ти), утеря́ти що, відбі́гти що и чого́, ріши́ти що, (шутл.) посі́яти що; (утратить) утра́тити, стра́тити, (о мн. потра́тити), загуби́ти, втеря́ти кого́, що; (лишиться) (по)збу́тися, ріши́тися кого́, чого́, збу́ти, позбу́ти що и чого́, знебу́ти що, (понести убыток) втра́тити на чо́му. [Ключ Лукаше́ві відда́й – ще загу́биш (М. В.). Десь ша́пку відбі́г (Мирн.). Гро́ші втеря́в (Звин.). Втра́тив наді́ю, спо́кій. Утра́тив щи́рого при́ятеля (Крим.). На-ві́ки стра́тив її́ коха́ння (Стор.). Де́сять ро́ків загуби́в я ма́рно (Грінч.). Вона́ згуби́ла честь, рі́дних та по́друг (Грінч.). Збу́вся він сла́ви, всьо́го (Л. Укр.). Він па́льця збув на війні́ (Хорольщ.)]. • -ря́ть силу, здоровье – в[с]тра́тити, згуби́ти, збу́ти, знебу́ти си́лу, здоро́в’я. • -ря́ть силы на работе – ви́робити си́лу, спрацюва́ти си́лу (Франко), спрацюва́тися. • -ря́ть голос – спа́сти з го́лосу. • -ря́ть время, день – змарнува́ти, зга́яти, уга́яти, прога́яти, переве́сти, зба́вити, прогайнува́ти час, день. • -ря́ть понапрасну и труд, и деньги – змарнува́ти і пра́цю, і гро́ші. • -ря́ть ум от старости – ви́старити, (о мн.) повиста́рювати ро́зум, (образно) на дитя́чий ро́зум перейти́. [Діди́ вже й ро́зум повиста́рювали]. • -ря́ть расположение, право – в[с]тра́тити ла́ску, пра́во, відпа́сти ла́ски чиє́ї, пра́ва чийо́го. [Як ти ба́тькової ла́ски одпаде́ш, то він, мо́же, одцура́ється (М. В.)]. • -ря́ть надежду – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. наді́ю, знаді́ятися. • -ря́ть голову (в перен. зн.) – збу́тися, позбу́тися голови́, замотили́читися, з пли́гу зби́тися. • Он рискует -ря́ть жизнь – він ва́жить свої́м життя́м, він наража́є своє́ жи́ття. • -ря́ть на службе что – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. на слу́жбі що, відслужи́ти що. [Одслужи́в (в москаля́х) пра́ву но́гу не знать на що (М. В.)]. • -ря́ть из виду – стра́тити (упусти́ти) з оче́й. • Лучше с умным -ря́ть, чем с глупым найти – кра́ще з розу́мним дві́чі згуби́ти, як з ду́рнем раз найти́. • Поте́рянный – загу́блений, згу́блений, утра́чений, стра́чений, (о человеке, времени) пропа́щий. [Стра́чене життя́ (Тесл.). Пропа́ща люди́на. Пропа́щий час (Драгом.)]. • -ный рай – втра́чений рай. |
| Пощади́ть – ощади́ти, поми́лувати, пожа́лувати, ужа́лувати кого́, що; (поберечь) пошанува́ти, поберегти́ що и чого́; срв. Поми́ловать, Пожа́ловать. [Налива́й не ощади́ть і бра́та (Куліш). Во́вчики-бра́тіки, поми́луйте мене́, не ї́жте]. • -ди́ть жизнь чью – подарува́ти кого́ життя́м, го́рлом, душе́ю, к животу́ зво́лити кого́ (Рудч.), вратува́ти життя́ кому́. [Бери́ гро́ші, аби́ дарува́в душе́ю (Черкас.)]. -ди́те! – поми́луйте! зми́луйтеся! ма́йте ла́ску! згля́ньтеся! |
| Пра́здный –
1) (о людях ничем не занимающихся) гуля́щий, нетру́джений, нетрудя́щий, неробу́чий, нероботя́щий, неробі́тний (редко) пра́зний. [На поті́ху гуля́щим лю́дям (Куліш). Бага́то є дармої́дів нетру́джених, що сами́ нічо́го зроби́ти незда́тні (Єфр.). Робо́чими рука́ми, пра́цею робітникі́в жи́вляться всі нетрудя́щі лю́ди (Єфр.)]. • -ный человек, -ные люди – гуля́щий (нетру́джений, нетрудя́щий, нероботя́щий, неробу́чий) чолові́к, лю́ди. • Быть, пребывать -ным – гуля́ти, вакува́ти(ся), порожнюва́ти, дармува́ти. [Коза́к душа́ правди́вая, соро́чки не ма́є, коли́ не п’є, так ну́жу б’є, а все не гуля́є (Номис). Роби́, не лежи́, не гуля́й! – сам бог сказа́в (Рудч.). Хло́пець до шко́ли не хо́дить та так до́ма ваку́ється (Київщ.)]. Срв. Баклу́шничать. • -ная жизнь – гуля́ще, нетру́джене життя́; см. Пра́здность, Баклу́шничанье; 2) (суетный, вздорный) ма́рний, пусти́й, поро́жній. • -ные речи – ма́рні, пусті́ слова́, ма́рні, пусті́ розмо́ви, балачки́. [Були́ ма́рні слова́, так і зостали́ся ма́рні слова́, а ніхто́ нічо́го до́брого до ладу́ не зроби́в (Звин.)]. • -ные затеи – пусті́ ви́тівки; 3) (о месте: незанятый) поро́жній; (о вещах: свободный, остающийся без употребления) гуля́щий, ваканцьо́вий, я́ловий. • -ная земля (незанятая) – гуля́ща, ваканцьо́ва земля́, вакане́ць (-нця́). • -ный топор, -ный мост – гуля́ща соки́ра, гуля́щий, (образно) я́ловий міст. • -ный скот – гуля́ща скоти́на (худо́ба). • Время -ное – гуля́щий час, ві́льна годи́на; см. Досу́г. • Быть -ным (без употребления) – гуля́ти, дармува́ти, вакува́ти, ваканцюва́ти, (о доме, земле: пустовать) порожнюва́ти; (специально о поле) лежа́ти обло́гом, облогува́ти. [Шлях не гуля́є (не остає́ться без прохо́жих) (Номис). Соки́ра дарму́є (Гр.). Ха́та порожню́є (Гр.). Дві десяти́ни облогу́ють вже тре́тє лі́то]; 4) -ная (о самке) – я́лова; 5) см. Пра́здничный. |
| Превра́тность –
1) (изменчивость) мінли́вість, змі́нливість, непості́йність (-ости). • -ность судьбы, счастья – мінли́вість, змі́нливість, зрадли́вість до́лі, ща́стя. • Полный -стей – змі́нливо-бурхли́вий. • Жизнь полная -стей – змі́нливо-бурхли́ве життя́; 2) (извращённость) фальши́вість, облу́дність. |
| Пре́жний – коли́шній, (по)пере́дній, передні́ший, пере́дший, ра́ньший, (давний) да́вній, давні́ший, (очень давний) бог-зна́ коли́шній, ду́же да́вній, давне́зний, (старый) стари́й, (редко) пре́жній. [Андрі́й зга́дував коли́шнє (Коц.). Як-би́ мені́ зно́ву коли́шня си́ла (Л. Укр.). Коли́шня столи́ця. Коли́шній при́ятель. Да́вні приго́ди боро́нять від шко́ди]. • -нее здоровье, положение – коли́шнє здоро́в’я, -нє стано́вище. • -няя его жизнь – попере́днє його́ життя́. • Оставаться при -нем мнении – доде́ржуватися попере́дньої ду́мки. • В -нее время (времена) – за попере́дніх (да́вніх, коли́шніх) часі́в, коли́шніми часа́ми. • В -ние годы – коли́шніми (попере́дніми, передні́шими) рока́ми, коли́шніх (да́вніх) літ. • По -ему – як пе́рше, як коли́сь, по-да́вньому, по-старо́му, тим-же хо́дом. • Всё пошло по -ему – усе́ повело́ся по-старо́му (по-да́вньому). • Пуще -его – гірш, як пе́рше (як коли́сь), ще гірш (ще горі́й). • Теперь он несчастнее -него – тепе́р він неща́сніший, як пе́рше (як коли́сь). |
| Прерыва́ть, прерва́ть –
1) см. Перерыва́ть, Перерва́ть; 2) (останавливать, прекращать) перерива́ти, перерва́ти, урива́ти, у(ві)рва́ти кого́, що, перебива́ти, переби́ти кого́, кому́ що, перепиня́ти, перепини́ти, перехо́плювати, перехопи́ти кого́, що кому́, (о мн.) поперерива́ти, поперепиня́ти, поперехо́плювати що; срв. Прекраща́ть. [На чі́м-же ми чи́танку перерва́ли? (Куліш). Русте́м урва́в і обві́в слухачі́в о́ком (Коцюб.). Вона́ пи́льно слу́хала й не перебива́ла його́ (Крим.). Ти́шу перебива́ло ті́льки дзе́нькання дзво́ника (Єфр.). І сльо́зи жі́нці переби́ли мо́ву (Л. Укр.). Не перепиня́й мене́, а то й каза́ти не бу́ду (Харк. п.). Говори́ли всі, перехо́плюючи оди́н о́дного (Коцюб.)]. • -рва́ть разговор, переговоры – перерва́ти, у(ві)рва́ти розмо́ву, перегово́ри. • -рвать (совсем) сношения, знакомство, переговоры – зірва́ти зно́сини, знайо́мість, перегово́ри з ким. • -рва́ть кого, речь кому – перепини́ти, перехопи́ти, переби́ти кого́ и кому́, мо́ву кому́. [Не ла́йся, си́нку, не ла́йся! – знов переби́в дід Походе́нкові (Кониськ.). Вибача́йте, мо́ву переб’ю́]. • -рва́ть речь (свою) – перерва́ти, увірва́ти мо́ву (свою́) или просто увірва́ти. • -рвать себя – перепини́ти, переби́ти себе́. [Та що се я? – зно́ву сам себе́ перепини́в Марко́ (Грінч.)]. • -рва́ть молчание, тишину, сон – перерва́ти (переби́ти) мовча́нку, ти́шу, сон. • -рва́ть жизнь – перерва́ти життя́ кому́. [Молоди́й вік перерва́ли (Чуб.)]. • -рва́ть роботу кому – переби́ти пра́цю кому́ (чию́). • Не -вая – не перебива́ючи, без перери́ву. • -рыва́ть ток – перерива́ти течію́. • -рыва́ть пути сообщения – перетина́ти шляхи́. • Пре́рванный – пере́рваний, уві́рваний, переби́тий, перепи́нений, перехо́плений, зі́рваний. [Пере́рвана, перепи́нена розмо́ва]. • -нное свидание – пере́рване поба́чення. • Сообщение -но – сполу́чення пере́рвано. • Переговоры -ны и война началась – перегово́ри пере́рвано і війна́ почала́сь. |
| Престу́пный – злочи́нний, пересту́пний, просту́пний, (славян.) престу́пний. [В тім нічо́го злочи́нного нема́є (Л. Укр.). Вла́сне се́рце рвав злочи́нними рука́ми (Франко). Просту́пна рука́ (Франко)]. • -ная жизнь – злочи́нне життя́. • -ная мысль, тайна – злочи́нна га́дка, таємни́ця. • -но – злочи́нно, пересту́пно. |
| Проведе́ние –
1) прове́дення, переве́дення, перепрова́дження кого́ через що, (дела) пере[про]ве́дення (спра́ви), (неок.) про[пе́ре]во́діння и про[пере]во́дження, перепрова́джування; 2) (черты) прове́дення (ри́си), (дороги) прокла́дення, (неок.) проклада́ння (доро́ги). • -ние, Прово́дка электричества, воды – прове́дення, (неок.) прово́діння и прово́дження еле́ктрики, води́. • -ние выборов, мероприятий – переве́дення вибо́рів, за́ходів. • -ние в жизнь законности – прове́дення в життя́, заве́дення в житті́, (осуществление) переве́дення зако́нности; 3) (рукою) прове́дення, пове́дення (руко́ю) по чо́му; 4) (времени) прове́дення, (неок.) прово́дження и прово́діння, перебува́ння (часу́) де, (непродуктивное) марнува́ння часу́, (в праздности) гуля́ння, (шутл.) святкува́ння; 5) (обманывание) підве́дення, зве́дення, обду́рення, ошука́ння, (неок.) підво́дження, зво́дження, обду́рювання, ошу́кування ко́го (оттенки см. Проводи́ть). |
| II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть –
1) кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)]. • Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору. • -ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́; 2) что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)]. • -ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що. • -ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́. • -вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію. • -ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї. • -вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф. • -ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н. • -води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що. • -вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л; 3) (дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)]; 4) (время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?]. • Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час? • Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село. • В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно. • Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та? • Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні). • Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла. • -ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що. • -ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею. • -ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі). • Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є). • -ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно. • -вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де. • -ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться]. • -ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким. • -ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)]; 5) кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)]. • Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в. • Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять. Проведё́нный – 1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го; 2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений; 3) (о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)]; 4) (обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний. |
| Продли́ть – продо́вжити, удо́вжити, протяг(ну́)ти́ що, чого́. [До́брому чолові́ку продо́вж, бо́же, ві́ку (Номис). Госпо́дь не протя́г їй ві́ку (Стор.). Продо́вжив ри́су до кра́ю сторі́нки]. • -дли́ть дело – протяг(ну́)ти́, затяг(ну́)ти́ спра́ву. • -дли́ть время – протягти́ час. • -дли́ть разговор – продо́вжити (протягти́) розмо́ву. • -дли́ть срок, удостоверение – про[по]довжи́ти те́рмін, по́свідку. • -дли́ть век, жизнь – продо́вжи́ти (протягти́) ві́ку, життя́. [Продовжи́ житє́ моє́ земне́є (Франко)]. |
| Прожива́ть, прожи́ть –
1) (быть на свете) прожива́ти, прожи́ти, вижива́ти, ви́жити, жи́ти, зжи́ти. [Сам він прожи́в уже́ півсо́тні й шість літ (Грінч.). Поспита́ла її́, чи вона́ вже бага́то ви́жила ві́ку (М. Вовч.). І в ти́хую само́тність до Вудсто́ку ве́рнусь, де лі́та молоді́ зжила́ (Грінч.)]. • -жи́ть чем – прожи́ти з чо́го, чим. • -жи́ть трудами рук своих – прожи́ти з пра́ці рук свої́х, прожи́ти з пу́чок. • На эти деньги не -вё́ш – на ці гро́ші (ци́ми гроши́ма) не проживе́ш. • -жи́ть жизнь (свой век) – вік зжи́ти, пережи́ти, (вік) звікува́ти, (вік) провікува́ти, збу́ти вік. [Вік пережи́ти – не по́ле перейти́ (Приказка). В ми́рі не переживе́ш (Г. Барв.)]. • -жи́ть богато, широко, припеваючи – прожи́ти у розко́шах у доста́тках. • -жи́ть в своё удовольствие – зажи́ти життя́, сві́ту. • -жить кое-как, с грехом пополам – скалата́ти життя́, вік. • -жи́ть без чего-н. – перебу́ти без чо́го. • -жи́ть в муках, страданиях – зму́читися. [Не зжила́, а зму́чилась (О. 1861)]; 2) (находиться пребывать где) прожива́ти, жи́ти, прожи́ти, пробува́ти, пробу́ти; оберта́тися; (иметь жилище) ме́шкати, промешка́ти, сиді́ти, проси́діти, домува́ти де; (сколько времени, где) вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути; (временно) перебува́ти, перебу́ти, переме́шкувати, пере́мешкати. [Він узи́мку живе́ в мі́сті, а влі́тку на селі́. Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). В и́ншому краї́ пробува́ючи (Грінч.). Де ся моя́ ри́бочка оберта́є (Голов.). Проси́дів до сме́рти на ба́тьківськім ґру́нті. Мі́сяць переме́шкав у знайо́мого]. • -жива́ть, -жи́ть определённый срок (выжить) – вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути, (а специальнее – особенно в обучении мастерству) термінува́ти, протермінува́ти. [Термінува́в п’ять літ, за́ким ви́зволили в челя́дники (Шейк.)]; 3) (издерживать) прожива́ти, прожи́ти, (о мног. попрожива́ти), тра́тити, потра́тити; (расточать) марнува́ти, промарнува́ти, проманта́чити, прове́сти́, прод(в)и́ндрити. [Що нажива́ли, те й прожива́ли (Кониськ.). Сам ба́чу, що худо́бу тра́чу (Шейк.). Всі свої́ гро́ші провела́ (Звин.)]. • Прожи́тый – прожи́тий, ви́житий, зжи́тий, перебу́тий. [Перебу́те життя́ (Крим.)]. |
| Прожига́ть, проже́чь –
1) пропа́лювати, пропали́ти, пропіка́ти, пропекти́, просма́лювати, просмали́ти. [Пропали́ла спідни́цю. Я у гру́бі запали́в, собі́ штани́ просмали́в (Чуб.). Да́йте мені́ того́ живо́го огню́, що ним ви пропіка́єте лю́дські ду́ші (Мирн.)]. • -га́ть жизнь – марнува́ти (марнотра́тити) життя́; 2) -же́чь (всю ночь свечу) – пропали́ти, просвіти́ти (ці́лу ніч сві́чку). • Прожжё́нный и прожжё́ный – пропа́лений, пропе́чений, просма́лений. • -ное место, см. Прожо́г. • -ный человек – пройди́світ, проно́за. |
| Про́шлый – мину́лий, пере́йшлий, про́(й)шлий. [А ще про́шлими вака́ціями був зовсі́м не таки́й: несмі́ливий, банду́роватий (Свидн.)]. • -лая жизнь – мину́ле життя́. • -лый год – мину́лий рік, той рік, (диал.) торі́шній год, тогі́дній рік. • -лое лето – мину́ле лі́то, торі́шнє (тогі́днє) лі́то, те лі́то. • В -лом году – мину́лого ро́ку, в мину́лому ро́ці, торі́к, уторі́к, тогі́д, того́ ро́ку, (диал.) у тогі́дньому ро́ці, за той рік. [Брат у тогі́днім ро́ці знайшо́в (Гн. II). Як за той рік, бу́деш ти тако́ю (Шевч.)]. • На -лой неделе – на мину́лому (на тому́) ти́жні, мину́лого (того́) ти́жня. • -лое – мину́ле (-лого), коли́шнє (-нього), мину́лість (-лости), мину́вшина, бува́льщина. [Не зга́дуючи мину́лого, не гада́ючи й про будучину́, жила́ вона́ ті́льки тепе́рішнім ча́сом (О. Лев.). Згада́ коза́к коли́шнєє, згада́ та й запла́че (Шевч.). Той пункт, з яко́го тре́ба було́ диви́тись на на́шу мину́лість (Грінч.). Якби не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять (Єфр.). І наш наро́д ма́є свою́ сла́вну бува́льщину (Київ.)]. • Далёкое -лое – давни́на́, да́вня давни́на́, да́внє да́вно, да́вні да́вна, старовина́. [Спогада́ймо да́внюю давни́ну (Л. Укр.). І хоч-би на сміх де моги́ла о да́внім да́вні говори́ла (Шевч.)]. • Человек с тёмным -лым – люди́на з непе́вним (з те́мним) мину́лим, з непе́вною (з те́мною) мину́вшиною. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!].  |
| Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. |
| Ведущий – (св-во акт.) 1) відни́чий, провідни́чий, головни́й, основни́й, чі́льний, провідни́й, керівни́й, чолови́й, ключови́й; 2) тягови́й, рухови́й, руші́йний; (в акт. действ.) 1) що веде, що проводить, що провадить; 2) що тягне, що рухає; (акт. субъект действ.) а) воді́й, відник, проводі́й, провідник, провадник, вожа́й, поводи́р, проводи́р; б) тяжій, рушій: • ведущая отрасль промышленности – провідна галузь промисловості; • ведущая роль – провідна (основна, головна, чільна, керівна) роль; • ведущая фигура – ключова фігура (особа, постать); • ведущее звено – перша ланка; • ведущее колесо – тягове́ колесо; • ведущий барабан, вал, диск – тягови́й барабан, вал, диск; • ведущий борьбу – борець; • ведущий, ведомый самолёт – чі́льний, ведений літак; • ведущий винт – тяговий ґвинт; • ведущий войну – зайнятий війною, у стані війни; • ведущий в тупик – спрямований у безвихідь; • ведущий двойную игру – дворушник; • ведущий замкнутую жизнь – відлюдько; • ведущий специалист, инженер – провідний фахівець, інженер; • ведущий к гибели – згу́бливий; • ведущий к победе – переможний; • ведущий переговоры – учасник переговорів; • ведущий передачи, программы – відни́к (провідник, проводар, модератор, спрямовувач, чільник) передачі, програми  ;• ведущий протокол – протоколіст. |
| Век – 1) (жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба; 2) (нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно: • болезнь века – хвороба століття; • в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не; • век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де; • век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть); • в веках – у віках, довічно; век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи; • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.); • век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.); • веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку; • век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти; • век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.); • в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи; • во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків; • в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку); • в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком; • в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі); • двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя); • доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати; • до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить); • золотой век – золотий вік; • из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть; • испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця; • каменный век – кам’яний вік; • коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа); • на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку; • на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане; • от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому; • отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє); • относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний; • отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку; • прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому; • с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом; • сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові; • укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому; • целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)]. |
| Внутриутробный –
1) утробний, (реже) внутрішньоутробний, (внутриматочный) внутрішньоматковий; 2) дородовий: • внутриутробная (утробная) жизнь – утробне життя, життя в утробі; • внутриутробное развитие плода (ребёнка) – утробний (дородовий) розвиток плоду (дитини); • внутриутробные инфекции (травмы) – внутрішньоутробні (утробні) інфекції (травми), дородові травми. |
| Жить – 1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити; 2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати: • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.); • ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі; • ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст; • живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться; • живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи; • живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.); • живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де; • жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому; • жил-был – був собі; жив-був; • жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу); жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити; • жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько; • жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді; • жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів; • жить весь век – вікувати; • жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою; • жить в нищете – злидарювати; • жить в нужде – бідувати; • жить воинской ратной жизнью – воячити; • жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно); • жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати; • жить в семье жены – у приймах бути, жити; • жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити; • жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися; • жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік; • жить дома – жити [в]дома, домувати; • жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді); • жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де; • жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися; • жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити; • жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового; • жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким; • жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку); • жить на счёт чужого века – заживати чужий вік; • жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом; • жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт); • жить одиноко – жити самотньо, самотіти; • жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким; • жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия; • жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти; • жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати; • жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день); • жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок; • жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти; • жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким; • жить чем – жити з чого, за чим; • [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма; как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?; • как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.); • каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі; • кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.); • на свете всяко живёт – на світі всякого буває; • не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить; • отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці); • плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі; • пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя); • приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь; • сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку; • стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство; • с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві… [Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано: живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче]. |
| Комфортный – (от англ.) комфортний, зручний, затишний, з вигодами: • комфортная жизнь, поездка – комфортне життя, комфортна подорож; • комфортные условия – комфортні (зручні умови). |
| Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не любити тебе — не можна, то й любитись з тобою — жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль (В.Стус). Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге. Урожай суєти — залишається тільки стерня. Скільки ми милувались! І жодного разу — вдруге. Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб воно мене любило]. |
| Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини: • благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини); • в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності; • в мирной обстановке – в умовах миру; • дестабилизация обстановки – дестабілізація становища; • жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні); • международная обстановка – міжнародний стан; • неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини); • обстановка квартиры – обстава квартири; • окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя; • оперативная обстановка – оперативні обставини; • при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах; • смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин); • совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було. [Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)]. |
| Общественный –
1) громадський, громадянський, суспільний; 2) (принадлежащий обществу) громадський: • на общественных началах – на громадських засадах; • общественная должность – громадський (суспільний) уряд; громадська посада; • общественная жизнь – громадське (суспільне) життя; • общественная обязанность – громадська (громадянська) повинність; • общественная польза – громадська (суспільна) користь; • общественное движение – громадський рух; • общественное имущество – добро громадське; • общественное мнение – громадська (суспільна) думка; • общественное положение – громадське (суспільне) становище; • общественное сознание – суспільна свідомість; • общественный долг – громадський обов’язок (громадська повинність). |
| Посвящать, посвятить –
1) посвя́чувати, посвяти́ти що, (в духовный сан) висвя́чувати, ви́святити кого́; 2) присвя́чувати, присвяти́ти кому́, чому́ що; 3) (отдавать) признача́ти, призначи́ти, поклада́ти, покла́сти, віддава́ти, відда́ти, присвя́чувати, присвяти́ти кому́ що; 4) (посвящать кого в тайну) утаємни́чувати, утаємни́чити кого́ в що, звіря́тися, зві́ритися кому́ з чим, відкривати, відкрити таємницю кому: • он посвяти́л меня в свою тайну – він зві́рився мені́ зі своє́ю таємни́цею; • посвятить свою жизнь науке – відда́ти своє́ життя́ нау́ці; • посвятить в подробности дела – докладно з’ясувати (пояснити) справу; • посвяща́ть кому время – уділя́ти, уділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ час; • посвящать, посвятить в рыцари кого – посвячувати, посвятити в лицарі (в рицарі) кого; • посвящать, посвятить кого в диаконы, в священники (церк.) – висвячувати, висвятити на диякона, на священика (на попа); • я посвяща́ю утро делам – я признача́ю ра́нок на спра́ви (спра́вам); • я посвяща́ю этому делу все свои силы – я поклада́ю на цю спра́ву всі свої́ си́ли; я докладаю до цієї справи всіх своїх сил. [Кільканадцять літ посвятив я науці (І.Франко). Вона́ присвяти́ла хо́рому ввесь свій час, всі свої́ си́ли (О.Коцюбинська). Раїса присвятила хорому весь свій час, всі свої сили (М.Коцюбинський). Посвяти́ли нову́ ха́ту. Висвя́чувати на попа́ (АС). Цьому́ завда́нню й присвяти́в Грінче́нко свою́ літерату́рну дія́льність (С.Єфремов). — Одколи живемо ми на цьому подвір’ї, не було ще помітно, щоб тут водилося що-небудь, а тепер чи не доведеться посвячувати і двір, і хату (С.Васильченко). Він розповів їм про її властивість, узяв з них слово хоронити в тайності й ознаймив, що сьогодні вперше збирається випробувати особливості обчарованої голови. Окрім двох приятелів дона Антонія, ніхто не відав, у чім тут заковика, і якби дон Антоніо заздалегідь їх не втаємничив, то вони дивувалися б не менше, ніж інші, та і як не дивуватися: голову змайстровано так хитро й дотепно (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Будь обережний, не створи через неуважливість чогось величного, адже стільком людям доведеться свідомо присвятити своє життя, щоб створене тобою умалити (С.Є.Лєц)]. |
| Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схоже на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). Смерть — незбагненна річ. <…> Комусь потрібна її постійна присутність, щоб хоч трошки пам’ятати про її протилежність. А деяких так поглинають роздуми про неї, що вони влаштовуються в залі очікування задовго до того, як смерть оголосить про своє прибуття. Ми боїмося її, але більшість із нас дужче боїться того, що вона може забрати не нас, а когось іншого. Бо найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити у повній самотності (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Життя — черга по смерть, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів]. |
| Холостой, холост –
1) (о мужчине) нежонатий, неодружений, (рус.) холостий; 2) неробо́чий, нечи́нний, я́ловий, (рус.) холостий: • вести холостую жизнь – парубкувати (молодикувати, бурлакувати); • стрелять холостыми зарядами – стріляти без куль; • холостой заряд – порожній, сліпий набій, набі́й без ку́лі; • холостой патрон – сліпий патрон (набій); • холостой ход – неробочий хід, я́ловий хід. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ЖИЗНЬ, ще існува́ння, буття́, (вартість існування) прожиття́, прожи́ток, фраз. вік [всю свою жизнь = весь свій вік], фаміл. житу́ха [как жизнь? = як житу́ха?]; ни в жизнь, ні в сві́ті; в жи́зни, на віку́; дорога́я жизнь /дешёвая жизнь/, дороге́ прожиття́ /деше́ве прожиття́/, живомовн. все до́рого /де́шево/; не на жизнь, а на смерть, до заги́ну; не от хоро́шей жи́зни, не з розко́шів, не з добра́, збереж. гал. не з гаразду́; до сконча́ния жи́зни, до ско́ну; жизнь прожи́ть — не по́ле перейти́, на віку́ як на до́вгій ни́ві (і кукі́ль і пшени́ця). |
| БЕСКОНЕ́ЧНЫЙ, бесконечная жизнь ві́чне трива́ння. |
| БИ́ТЬСЯ (на шматки) розбива́тися, (в корчах) ще бо́рсатися; уси́ленно биться (про серце) ті́патися; биться не на жизнь, а на смерть би́тись до заги́ну; биться об закла́д ще іти́ в закла́д; бью́щийся 1. що б’є́ться тощо, покли́каний би́тися, боє́ць, прикм. бойови́й, образ. в бою́, пор. воюющий, 2. разбивающийся тощо б’ючки́й, битки́й, 3. (у корчах) розбо́рсаний, 4. бедствующий, 5. ударяющийся, 6. пульсирующий; бьющийся не на жизнь, а на смерть відчайду́х, прикм. відчайду́шний, гото́вий на смерть; бьющийся об закла́д зго́дний /зму́шений, гото́вий, ра́ди́й/ закла́стися. |
| БРОСА́ТЬ фраз. носи́ти [жизнь броса́ла их всю́ду за вік їх носи́ло всю́ди]; бросать в жар обсипа́ти жа́ром, пройма́ти моро́зом, док. як вогне́м обхопи́ти; бросать взгля́ды ще пози́ркувати, стріля́ти очи́ма, стри́гти очи́ма; бросать в лицо́ упрёки коло́ти о́чі доко́рами, забут. цві́кати в о́чі; бросать в пот ударя́ти в піт, обсипа́ти по́том; бросать гря́зью обкида́ти боло́том; бросать жре́бий ки́дати жеребо́к, забут. ки́дати льо́си; бросать небре́жно (слова) ки́дати че́рез ве́рхню гу́бу; бросать тень ки́дати пля́му; бросать перча́тку стил. відповідн. виклика́ти на герць; бросать слова́ на ве́тер говори́ти на ві́тер, прибл. розкида́тися слова́ми; бросает в дрожь кого дрижаки́ б’ють кого; броса́ющий що ки́да тощо, зви́клий /ста́вши/ ки́дати, зда́тний ки́нути, ки́дальник, киду́н, киді́й, киде́ць, прикм. ки́дальний, мета́льний; бросающий гря́зью зда́тний обки́дати боло́том, лихосло́в, обмо́вник; бросающий де́ньги на ве́тер марнотра́т, розкида́й-тисячі́; бросающий жре́бий киде́ць же́ребу; бросающий ка́мешки в чей огоро́д зви́клий ки́дати камінці́ у чий горо́д; бросающий на произво́л судьбы́ гото́вий ки́нути напризволя́ще; бросающий слова́ на ве́тер ще́дрий на пусті́ слова́, скоробре́ха; бросающий тень ра́ди́й ки́нути пля́му; бросающий я́корь що кида́є я́кір; бросаемый ки́даний, ве́рганий, ме́чений; |
| ВДОХНУ́ТЬ, вдохнуть жизнь покли́кати до життя́. |
| ВЕСТИ́ (протокол) писа́ти, (до чого), спричиня́тися, спричиня́ти що, (наслідки за собою) тягти́; вести борьбу́ /вести иссле́дования, вести наблюде́ния тощо/ боро́тися /дослі́джувати, спостеріга́ти тощо/; вести борьбу́ с чем дава́ти бій /оголо́шувати війну́/ чому, побо́рювати що; вести двойну́ю игру́ торгува́ти на два база́ри; вести де́ло ору́дувати; вести де́ло к чему гну́ти куди /до чого/; вести за́мкнутую жизнь жи́ти відлю́дно; вести за собо́й что виклика́ти; вести к чему ще йти́ся на [ведёт к сча́стью іде́ться на ща́стя], (мову) гну́ти /хили́ти/ куди; вести нача́ло похо́дити, бра́ти поча́ток; вести ого́нь стріля́ти; вести пра́здные разгово́ры ба́витися балачка́ми; вести перегово́ры ве́сти́ перемо́вини; вести разгово́р бала́кати, ве́сти́ мо́ву; стро́го вести себя́ (досто́йно вести себя́) шанува́тися; вести себя́ прили́чно не дозволя́ти за́йвого; вести скита́льческую жизнь блука́ти світа́ми; вести собра́ние /вести заня́тия/ керува́ти збо́рами /заня́ття́ми/; вести счёт рахува́ти; вести холосто́й о́браз жи́зни одинакува́ти; и у́сом не ведёт /и у́хом не ведёт/ (не вживає заходів) ні кує́ ні ме́ле; веду́щий що веде́ тощо, покли́каний ве́сти́, воді́й, провідни́к, вожа́й, поводи́р /проводир/, прикм. головни́й, провідни́й, чі́льний, напрямни́й, чолови́й, ключовий [ведущая фигу́ра ключова́ фігу́ра], галиц. пра́порний, (про колесо) тягови́й, рухови́й, /певну працю/ за́йня́тий чим, відповіда́льний за, фраз. пе́рший [веду́щее звено́ перша ла́нка], образ. на /в/ чолі́, тех. директи́вний [ведущий луч директивний про́мінь]; ведущий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі; ведущий борьбу боре́ць; ведущий в ата́ку (рій) проривни́й, /хто/ стил. перероб. в чолі́ ата́ки; ведущий войну́ за́йня́тий війно́ю, у ста́ні війни́; ведущий в тупи́к спрямований у безви́хідь; ведущий двойну́ю игру́, двору́шник; ведущий за́мкнутую жизнь відлю́дько; ведущий за собо́й что зда́тний ви́кликати, /в атаку/ = ведущий в атаку; ведущий знако́мство з до́бре знайо́мий з; ведущий к сприя́тливий для чого, зда́тний призве́сти до; ведущий к ги́бели згу́бливий; ведущий к осложне́ниям зда́тний ускла́днити; ведущий к побе́де перемо́жний, оказ. проривни́й; ведущий перегово́ры перемо́вець, уча́сник перегово́рів; ведущий перепи́ску кореспонде́нт; ведущий програ́ммы реконстр. провідни́к чого; ведущий протоко́л протоколі́ст; ведущий речь о чём фраз. заклопо́таний чим; ведущий самолёт піло́т; стро́го ведущий себя́ стате́чної пове́ді́нки, зви́клий шанува́тися; ведущий скита́льческую жизнь зви́клий блука́ти світа́ми, обходи́світ, ві́чно в ма́ндрах, ві́чний мандрівни́к, розблу́каний світа́ми; ведущий хозя́йство головни́й госпо́дар; ведущее колесо́ рухове́ ко́лесо; ведущийся що веде́ться тощо, ве́дений, прова́джуваний; ведо́мый ве́дений, (трибок) обе́ртаний. |
| ВНЕДРИ́ТЬ, внедрить в жизнь образ. поста́вити на поті́к; |
| ВОПЛОЩА́ТЬ, воплощать в жизнь галиц. перево́дити в життя́; воплоща́ющий що вті́лює, покли́каний /зда́тний/ втіли́ти, вті́лювач, прикм. реконстр. вті́льчий, з род. відм. вті́лення чого [воплощающий ха́ос втілення ха́о́су], стил. перероб. вті́люючи; воплощающийся, вті́люваний; пор. ОЛИЦЕТВОРЯТЬ; |
| ВОПЛОТИ́ТЬ, воплотить в жизнь фраз. покли́кати до життя́; |
| ГУБИ́ТЬ, губящий 1. що занапаща́є, зда́тний /гото́вий/ занапасти́ти, згу́бник /ви́губник/, руйнівни́к, прикм. згу́бний, душогу́бний, руйнівни́й, згу́бливий /вигубливий/, згу́бчий /вигубчий/, стил. перероб. занапасти́вши, фольк. складн. загуби́-краса [губящий красу́ загуби́-краса]; 2. уничтожающий; губящий что [н. ліс] шкідли́вий для чого [н. лі́су]. ЗАГУБИ́ТЬ укр. занапасти́ти; загубить жизнь чью вкороти́ти ві́ку кому; загубить ду́шу чью зба́вити ві́ку кому. |
| ДАВА́ТЬ ще уділя́ти, (життя) дарува́ти; давать взаймы́, ще випозича́ти; давать взя́тку кому підпла́чувати, підкупля́ти кого; давать возмо́жность дозволя́ти, уможли́влювати; давать во́лю розв’я́зувати світ,(потурати) попуска́ти (ві́жки́) кому; давать во́лю языку́ дава́ти во́лю слова́м; давать го́лову на отсече́ние давати го́лову на відрі́з; давать жи́зни давати га́рту; давать кля́тву /давать прися́гу/ присяга́ти, присяга́тися, склада́ти прися́гу; давать ло́жные показа́ния кривосві́дчити; давать направле́ние скеро́вувати; давать на прока́т випозича́ти кому; давать о себе́ знать (після зникнення) об’явля́тися; давать обеща́ние, обіця́ти, дава́ти сло́во; давать огла́ску витяга́на лю́ди; давать отпо́р дава́ти відкоша́; давать отчёт склада́ти звіт, звітува́ти; давать о́чную ста́вку забут. роби́ти зво́дини; давать побе́ги вкрива́тися па́гінням; давать пода́чки дава́ти як ста́рцеві; давать по рука́м дава́ти одкоша́; давать показа́ния ще сві́дчити, склада́ти сві́дчення, зізнава́ти; давать поня́ть галиц. дава́ти до зрозумі́ння; давать пра́во кому упра́внювати кого; давать представле́ние о відкрива́ти о́чі на; давать при́быль прино́сити зиск; давать прию́т прихища́ти; давать просто́р (чому) дава́ти во́лю; давать рабо́ту кому галиц. затру́днювати кого; давать разноречи́вые показа́ния не в одно́ сві́дчити; давать свобо́ду де́йствий розв’я́зувати ру́ки; давать сове́т кому ра́дити кого; давать указа́ния загадувати; давать урожа́й оказ. урожа́їти; давать уро́ки дава́ти ле́кції; давать ход де́лу зру́шувати спра́ву; дава́й(те) бежа́ть /игра́ть, спать тощо/, біжі́м /гра́ймо, спі́мо тощо/; даёшь ли ты себе́ отчёт живомовн. що ти собі́ ду́маєш?; даю́т – бери́, бьют – беги́, даю́ть – хапа́й, б’ють – тіка́й; НЕ ДАВАТЬ не давать жи́зни не дава́ти про́світку; не давать переды́шки кому ганя́ти кого як соло́ного за́йця; не давать поко́я підсил. не дава́ти жи́ти, (про думки) му́ляти, ви́тися гадю́кою ко́ло се́рця, (про клопіт) лягати на серце; не давать прохо́да про́ступку не дава́ти; не давать спать зганя́ти сон з оче́й; так не даёт что стил. перероб. так... ж(е) [плю́нуть, так не даёт дисципли́на = плю́нути, так дисциплі́на ж]; дава́й не бу́дем! (дава́йте не бу́дем!) ме́нше з тим!; даю́щий що дає́ тощо, зви́клий /ста́вши/ дава́ти, спромо́жний /покли́каний, у си́лі/ да́ти, дава́ч, даве́ць, дава́льник, дава́лець, забут. да́ха, (жтття) уроч. дарува́тель /жін. дарувателька/, прикм. ще́дрий, жерто́вний [дающая рука́ = ще́дра /жертовна/ рука́], дава́льний, забут. даву́щий, складн. працеда́вець [дающий рабо́ту працеда́вець], позикода́вчий [дающий заём позикода́вчий], життєда́йний [дающий жизнь життєда́йний], фраз. де дано́ [код, дающий ключ код, де дано ключ]; дающий взаймы́ позича́йло; дающий взя́тки хабарода́вець; дающий возмо́жность стил. перероб. дозволя́ючи; дающий во́лю визволи́тель, (поблажливий) потака́ч; дающий во́лю языку́ без мі́ри у слова́х, язика́тий; дающий вы́ход чему стил. перероб. даючи́ ви́хід; дающий го́лову на отсече́ние зго́дний да́ти го́лову на ві́дру́б; дающий за́работок грошеда́йний; дающий заро́к зго́дний заректи́ся; дающий знать інформа́тор, доноси́тель, уроч. сповісти́тель; дающий кля́тву /дающий прися́гу/ заприся́жуваний; дающий направле́ние образ. заспівни́й; дающий обозначе́ние /дающий обоснова́ние тощо/ = обозначающий /обосновывающий тощо/; дающий осе́чку зати́нчивий; дающий отве́т зму́шений /ра́ди́й/ відпові́сти; дающий пи́щу чему/ для чего зда́тний підживи́ти що; дающий плоды́ = дающий результаты; дающий побе́ги укри́тий па́гінням; дающий по́вод зда́тний да́ти при́від; дающий показа́ния (дающий ло́жные показа́ния) сві́док, (кривосві́док); дающий поня́тие о чём зда́тний да́ти уя́влення про що; дающий пота́чку зви́клий потура́ти, потака́ч, потака́йло, побла́жливий; дающий права́ гражда́нства що дає́ права́ громадя́нства; дающий преиму́щество фраз. кози́рний; дающий при́быль зи́ско́вий; дающий себе́ отчё́т в чём свідо́мий чого; дающий себя́ знать ще й до́сі відчу́тни́й; дающий результа́ты результати́вний, плі́дний; дающий себя́ обману́ть легки́й на підмо́ву; дающий сло́во зобов’я́зуваний, пор. обещающий; дающий сове́т пора́дливий, з пора́дою на уста́х; дающий согла́сие зго́дний; дающий толчо́к = стимулирующий; дающий урожа́й (на гекта́р) з урожа́єм (на гекта́р); дающий уро́ки репети́тор; не дающий ни о́тдыху ни сро́ку гото́вий замори́ти робо́тою; не дающий по́вода стил. перероб. не даючи́ при́воду; не дающий поко́я = беспокоящий; не дающий результа́тов безрезульта́тний; рука́ дающего да не оскуде́ет хай ві́чно по́вниться рука́ даву́щого, хай не убо́жіє рука́ даву́щого; |
| ДАТЬ дать во́лю чему не стри́мувати чого [дать волю рукам би́тися, ла́пати; дать волю нога́м вда́рити в закаблу́ки; дать волю мы́слям пори́нути в ро́здуми; дать волю языку́ розпатя́катися]; дать встря́ску нам’я́ти чу́ба; дать де́нег (ворожці) позолоти́ти ру́ку /ручку/; дать кля́тву /дать кля́твенное обеща́ние/ заприсягти́ся; дать ма́ху схи́бити, галиц. обмахну́тися; дать нахлобу́чку /дать нагоня́й/, накрути́ти хвоста́; дать нача́ло започаткува́ти; дать обе́т фраз. завзя́тися [сло́вно дал обет мов завзя́вся]; дать оплеу́ху ля́снути по пи́ці; дать о себе́ знать (про чуття) озва́тися; дать о́тповедь да́ти ві́дсіч; дать первонача́льный толчо́к зру́шити з мі́сця; дать по́вод к разгово́рам нагада́ти козі́ смерть; дать по́ носу прибл. уте́рти но́са; дать поня́ть галиц. да́ти до зрозумі́ння; дать по ша́пке ще ски́нути з пара́фії, коротк. турну́ти; дать прикури́ть да́ти ли́ха, да́ти пе́рцю, да́ти чо́су, да́ти га́рту; дать путё́вку в жизнь поста́вити на но́ги; дать себя́ обману́ть да́тися на підмо́ву; дать себя́ почу́вствовать да́тися взнаки́; дать толк чему дове́сти́ до пуття́ що; дать хо́ду дремену́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, (тихенько) звуконасл. шамі́ль-шамі́ль; не дать в оби́ду відборони́ти, не да́ти заподі́яти кри́вди кому; не дать себя́ в оби́ду = не даться в обиду; не дать спу́ску не попусти́ти; ни дать ни взять ні дода́ти ні відня́ти; ей мо́жно бы́ло дать 30 їй пока́зувало 30; не так легко́ дать кому не ду́же й даси́ кому; да́вший ОКРЕМА УВАГА; давший заро́к прибл. заприся́жений; давший ма́ху стил. перероб. да́вши ма́ху, схи́бивши; давший нача́ло стил. перероб. започаткува́вши, ім. ініція́тор. |
| ДАРОВА́ТЬ, дару́ющий = дарящий; дарующий бессме́ртие некта́ристий, дару́й-безсме́ртя; дарующий жизнь дари́тель життя́; дарующий свобо́ду визволи́тель. |
| ДРОЖА́ТЬ, рідко дриґоті́ти, фаміл. дрижаки́ ї́сти, (про світло) ще мерехті́ти, (перед ким) труси́ти штана́ми, боя́тися кого, (за кого) уболіва́ти, тлі́ти душе́ю, (у трясці) би́тися, труси́тися, ті́патися; дрожа́ть над кем, здува́ти порохи́ з кого; дрожа́ть от стра́ха, фраз. цокоті́ти зуба́ми; дрожа́ от стра́ха, із стра́хом Бо́жим; дрожи́т, как оси́новый лист кто, дрижаки́ б’ють кого, дрожа́щий, що тремти́ть тощо, прикм. тремтли́вий, тремтя́чий, / - світло/ мерехтли́вий, тріпотли́вий, мигтю́чий, тріпотю́чий, /голос/ перери́вчастий, образ. як у тря́сці, з тремті́нням; дрожа́щий за свою́ жизнь, боягу́злива шку́ра, стил. перероб. з душе́ю у п’я́тах, потерпа́ючи за свою́ шку́ру; дрожа́щий над чем, гото́вий трясти́ся над; дрожа́щий над ка́ждой копе́йкой, ла́ден вме́рти за ко́жну копі́йку; дрожмя́ дрожа́щий, ті́паний як у тря́сці. |
| ЗАГУБИ́ТЬ, укр. занапасти́ти; загуби́ть жизнь чью, вкороти́ти ві́ку кому, загуби́ть ду́шу чью, зба́вити ві́ку кому. |
| КОНЧА́ТЬ ще викінчувати /докінчувати/, верши́ти, заве́ршувати, ста́вити кра́пку /хрест/ на чім /над чим/, (шахри) кла́сти край чому; кончать жизнь самоуби́йством самовбива́тися; кончать рабо́ту шаба́шити; конча́ющий що /мн. хто/ кінча́є тощо, зда́тний /гото́вий, ра́ди́й/ закінчи́ти, зви́клий /ста́вши/ кінча́ти, оказ. верши́тель, образ. напри́кінці /при кінці́/ чого, прикм. заверша́льний, закі́нчувальний, викі́нчувальний, докі́нчувальний, заве́ршувальний, стил. перероб. закі́нчуючи; кончающий жизнь самоуби́йством самогу́бець; кончающий скве́рно /кончающий пло́хо/ з пога́ним кінце́м; кончающий студе́нт що кінча́є сту́дії, диплома́нт; кончающий университе́т випускни́к /ґрадуа́нт/ університе́ту; конча́емый закі́нчуваний, /викі́нчуваний, докі́нчуваний/, заве́ршуваний; |
| КО́НЧИТЬ (діло) спра́вити, зроби́ти, да́ти ра́ду чому; кончить жизнь самоуби́йством вкороти́ти собі ві́ку, відібра́ти собі́ життя́, галиц. попо́внити самогу́бство; пло́хо кончит кто добра́ не бу́де з кого; кончил де́ло, гуля́й сме́ло зроби́в ді́ло, гуля́й смі́ло; ПОКО́НЧИТЬ, покончить с чем збу́тися чого, (упоратися) ще да́ти ра́ду чому; покончить жизнь самоуби́йством вчини́ти самогу́бство; покончить с собо́й ще вкороти́ти собі́ ві́ку; покончить счёты с розквита́тися з чим; покончивший ОКРЕМА УВАГА; покончивший с собо́й самогу́бець, ОКРЕМА УВАГА |
| МАЛИ́НА, не жизнь, а малина не життя́, а рай, не життя́, а ка́зка. |
| НАЛА́ЖИВАТЬСЯ ще нормалізува́тися, іти́ на лад; жизнь налаживается життя́ нормалізу́ється, життя́ захо́дить у звича́йну ко́лію. |
| НАЧИНА́ТЬ стартува́ти, образ. проклада́ти пе́ршу бо́розну, роби́ти пе́рші кро́ки, кла́сти поча́ток, започатко́вувати, започина́ти, (розмову) заво́дити, (лихе) затіва́ти; начинать жизнь вчи́тися ходи́ти; начинать игра́ть роль набира́ти ваги́; начинать исково́е де́ло заклада́ти по́зов; начинать с азо́в почина́від Ада́ма; начинать своё заво́дити своє́ї; начинать ссо́ру заво́дитися; начина́я с фраз. від [начиная с 1917 г. від 1917 р.]; начина́ющий що /мн. хто/ почина́є тощо, ста́вши роби́ти пе́рші кро́ки, ра́ди́й /покли́каний/ поча́ти, зачина́тель, ініція́тор, початкі́вець, дебюта́нт, започатко́вувач, новачо́к, прикм. молоди́й, фраз. пе́рший, ста́ртови́й, стил. перероб. на поча́тку, поча́вши; начинающий не с того́ конца́ зви́клий роби́ти че́рез го́лову; начинающий опера́тор опера́тор-початкі́вець; начинающий речь приве́тствием з приві́том на поча́тку́ промо́ви; начинающий с того́, что стил. перероб. поча́вши з то́го, що; НАЧА́ТЬ, начать реализа́цию трудоёмкой иде́и зру́шити ка́мінь з мі́сця; начать собира́ться зазбира́тися; нача́вший (що робити) вже тро́хи який [нача́вший закиса́ть вже тро́хи ки́слий], ОКРЕМА УВАГА |
| ОБРЫВА́ТЬ (життя) вкоро́чувати, (мову) ще перерива́ти; обрыва́ющий 1. що /мн. хто/ рве тощо, ста́вши перерива́ти, ра́ди́й урва́ти, для о́бри́ву, за́йня́тий обри́вом, прикм. урива́льний, обрива́льний, відрива́льний, зрива́льний, перерива́льний, обску́бувальний, обша́рпувальний, вкоро́чувальний, обдира́льний, складн. урви́- [урви́вухо], стил. перероб. урива́ючи, 2. обкапывающий; обрыва́ющий разговор що урива́є розмову; обрыва́ющийся/обрыва́емый 1. рва́ний, ури́ваний, обри́ваний, відри́ваний, зри́ваний, перери́ваний, обску́буваний, обша́рпуваний, вкоро́чуваний, обди́раний, прикм. відривни́й, обривни́й, ури́вистий, ури́вчастий, 2. обко́пуваний; обрыва́ющийся що урива́ється тощо; ОБОРВА́ТЬ (мовця /різко/) обрі́зати, (життя) вкороти́ти; оборва́л речь на полусло́ве кто слова́ застря́гли в го́рлі кому; ОБОРВА́ТЬСЯ, оборвалась жизнь переста́ло би́тися се́рце; оборвалось кому увірва́лась ни́тка чия, фраз. го́ді [а зате́м и оборвалось а тоді́ й го́ді] |
| ОТДАВА́ТЬ (чим) ще зано́сити, (борг) поверта́ти, (життя) же́ртвувати, (в науку) посила́ти, (заміж) видава́ти, (належне) уроч. воздава́ти; отдавать до́лжное /отдавать справедли́вость/ кому признава́ти слушність /ра́цію/; отдавать жизнь склада́ти /кла́сти/ го́лову; отдавать наза́д поверта́ти; отдавать покло́н /отдавать визи́т, отдавать салю́т, отдавать после́дние по́чести/ склада́ти уклі́н /візи́т(у), салю́т, оста́нню ша́ну/; отдавать предпочте́ние чему ще схиля́тися до чого; отдавать предпочтение кому схиля́тися на чий бік; отдавать прика́з дава́ти нака́з, нака́зувати; отдавать себе́ отчёт в чём ще бу́ти свідо́мим чого; отдаёшь ли ты себе́ отчёт? живомовн. що ти собі́ ду́маєш?; ОТДАВА́ТЬСЯ ще віддава́ти себе́, (чому) захо́плюватися чим, (про звук) ляща́ти; отдаваться кому образ. стриба́ти в лі́жко чиє; отдаваться в по́лное распоряже́ние чего [н. стихи́и] віддава́тися на пота́лу чому [н. стихі́ї]; отдаваться э́хом то́пота відту́пуватися; отдаю́щий, що /мн. хто/ віддає́ тощо, ста́вши віддава́ти, зда́тний /покли́кати, охо́чий, гото́вий/ відда́ти, віддаве́ць, реконстр. відда́чник, прикм. відда́чний, дава́льний, віддава́льний, видава́льний, поверта́льний, же́ртвувальний, відбива́льний, посила́льний, кида́льний, пор. дающий; отдаю́щий в же́ртву жертвода́вець, стил. перероб. відда́вши в же́ртву; отдаю́щий в закла́д /отдаю́щий в зало́г/ заста́вни́к; отдаю́щий все си́лы стил. перероб. не шкоду́ючи сил; отдаю́щий до́лжное /отдаю́щий справедли́вость/ зму́шений призна́ти слу́шність /галиц. по́вен признання́/ кому; отдаю́щий на поруга́ние /отдаю́щий на посмея́ние, отдаю́щий на растерза́ние, отдаю́щий на съеде́ние/ зго́дний відда́ти на пота́лу /глум, роздертя́ /по́їд/ (ле́вам)/; отдаю́щий на произво́л судьбы́ ладе́н ки́нути напризволя́ще; отдаю́щий отчёт чему /отдаю́щий себе́ отчёт в чём/ свідо́мий чого, стил. перероб. усвідо́млюючи; отдаю́щий под суд зго́дний відда́ти під суд; отдаю́щий покло́н з покло́ном; отдаю́щий после́дний долг з оста́ннім ’проща́й’; отдаю́щий после́днюю руба́шку розда́йбіда; отдаю́щий предпочте́ние стил. перероб. відда́вши перева́гу; отдаю́щий прика́з що дає́ нака́з, даве́ць нака́зу; отдаю́щий распоряже́ния розпоря́дник, покли́каний порядкува́ти; отдаю́щая ру́ку /отдаю́щая ру́ку и се́рдце/ кому зго́дна ви́йти за́між за кого; отдаю́щий себе́ отчёт (в чём) зда́тний усвідо́мити що, свідо́мий чого; отдаю́щийся/отдава́емый да́ваний, відда́ваний, вида́ваний, пове́ртаний, же́ртвуваний, відби́ваний, поси́ланий, ки́даний; отдаю́щийся (звук) відлу́нюваний; отдаю́щийся чему захо́плений чим загли́блений у що; отдаю́щийся в ру́ки зго́дний да́тися в ру́ки; отдаю́щийся во власть чего зму́шений підкори́тися /відда́ти себе́/ чому; отдаю́щийся воспомина́ниям загли́блений у спо́гади; отдаю́щийся на во́лю чью зго́дний зда́тися на во́лю; отдаю́щийся печа́ли по́йнятий ту́гою; отдаю́щийся рабо́те захо́плений пра́цею; |
| ОТРАВЛЯ́ТЬ (життя) псува́ти; отравлять во́здух забут. запові́трювати; отравлять ду́шу го́речью па́дати на ду́шу гірко́ю отру́тою; отравлять жизнь занапаща́ти /збавля́ти/ ві́к(у) /життя́/; отравля́ющий що /мн. хто/ тру́їть тощо, ста́вши труї́ти, зда́тний отруї́ти, отру́ювач, прикм. отру́йливий, трійли́вий, отру́йний, стил. перероб. отру́юючи; отравля́ющийся/отравля́емый тру́єний, отру́юваний, затру́юваний. |
| ПОДВЕРГА́ТЬ, подвергать чему робити що [подвергать опера́ции оперува́ти], віддава́ти на що [подвергать пы́ткам віддава́ти на торту́ри]; подвергать ана́лизу бра́ти на аналі́зу /ана́ліз/, аналізува́ти; подвергать испыта́нию ще бра́ти на і́спит, піддава́ти про́бі /і́спитові/, випро́бувати; подвергать наказа́нию ще віддава́ти на ка́ру; подвергать насме́шкам /подвергать осмея́нию/ виставля́ти на по́сміх /глум/, прохо́ду не дава́ти; подвергать неприя́тностям наража́ти на кло́поти; подвергать опа́сности фраз. зво́дити на слизьке́; подвергать (себя́) опа́сности ста́вити (себе́) під уда́р, підставля́ти (свою́) го́лову; подвергать пы́тке тортурува́ти, бра́ти на торту́ри; подвергать разно́су, стил. відповідн. розбива́ти (вщент); подвергать ри́ску /подвергать опа́сности/ образ. ста́вити на ка́рту; подвергать себя́ (смерте́льной) опасности лі́зти на роже́н; не подвергша́я кри́тике безкрити́чно; подверга́ющий що /мн. хто/ піддає́ тощо, гото́вий підда́ти, ста́вши /схи́льний/ піддава́ти, фраз. покли́каний що робити [подвергающий ана́лизу покликаний аналізувати], прикм. за́йня́тий [подвергающий обрабо́тке зайнятий обро́бкою], схи́льний що робити [подвергающий насме́шкам схильний висміва́ти); подвергающий бомбардиро́вке стил. перероб. бомбарду́ючи; подвергающий вивисе́кции за́йня́тий вивісе́кцією кого; подвергающий де́йствию све́та що піддає́ ді́ї сві́тла, стил. перероб. піддаючи́ дії світла, складн. підда́й-дії світла; подвергающий допро́су за́йня́тий до́питом кого; подвергающий заключе́нию покли́каний взя́ти під ва́рту; подвергающий избие́нию ра́ди́й підштурхобо́чити; подвергающий испыта́нию = испытывающий; подвергающий кри́тике ра́ди́й покритикува́ти; подвергающий му́кам /наказа́нию/ = мучащий /карающий/; подвергающий о́быску = обыскивающий; подвергающий (себя́) опа́сности гото́вий лі́зти в ого́нь і во́ду; подвергающий свою́ жизнь опасности гото́вий підста́вити свою́ го́лову; подвергающий опера́ции зго́дний прооперува́ти; подвергающий осмея́нию ра́ди́й ви́сміяти; подвергающий пы́тке = пытающий; подвергающий сомне́нию схи́льний бра́ти під су́мнів; подвергающий штра́фу = штрафующий; не подвергающий кри́тике безкрити́чний; подверга́емый підда́ваний /віддавати/; подвергаемый допро́су, допи́туваний; подвергаемый наказа́нию ка́раний, ві́дданий на ка́ру; подвергаемый пы́тке като́ваний, тортуро́ваний, відда́ваний на му́ки; |
| ПОКУША́ТЬСЯ (робити що) ма́ти на́мір, (на що) ще підно́сити ру́ку, (на майно) зазіха́ти; покуша́ющийся 1. що /мн. хто/ ма́є на́мір тощо, ста́вши підно́сити ру́ку, зда́тний підне́сти́ руку, наці́лений, зазіха́йло, прикм. гото́вий, образ. з на́міром /мето́ю/, стил. перероб. ма́вши /ма́ючи/ на́мір, 2. що ро́бить за́мах тощо, гото́вий зро́бити замах, галиц. атента́тчик, образ. з ду́мкою про за́мах; покуша́ющийся на самоуби́йство гото́вий заподі́яти собі́ смерть; покуша́ющийся на уби́йство з на́міром уби́ти; покуша́ющийся на чью жизнь жаду́щий /наці́лений/ уби́ти кого. |
| ПО́РТИТЬ ще ни́щити, марнува́ти, (роботу) парта́чити, (вік) занапаща́ти; портить зре́ние ні́вечити о́чі; портить не́рвы кому вари́ти воду з кого; портить чужу́ю жизнь заїда́ти чужи́й вік; портящий що /мн. хто/ псує́ тощо, ста́вши нищити, зда́тний зіпсува́ти, парта́ч, складн. попсу́й- [попсу́й-майсте́р]; портящий впечатле́ние /настрое́ние, жизнь/ зда́тний зіпсува́ти вра́ження /на́стрій, життя́/, попсу́й-враження /попсу́й-настрій, попсу́й-життя/; по́ртящий кровь вари́вода, дратівни́к, дратівни́й для кого; портящий ма́рку парта́ч, бракоро́б; ИСПО́РТИТЬ ще спарта́чити, фаміл. скапу́стити, образ. доки́нути ло́жку дьо́гтю; (настрій) галиц. отруї́ти, (життя) занапасти́ти; испортить во́здух евфем. напусти́ти вітрі́в, угріши́тися, забут. запові́трити; испортить обе́дню перейти́ доро́гу кому; ма́слом ка́ши не испортишь ма́сло ка́ші не псує́; ПЕРЕПО́РТИТЬ ще перепарта́чити, спарта́чити і похідн.. |
| ПРЕТВОРЯ́ТЬ, претворя́ющий 1. преобразовывающий, 2. що /мн. хто/ запрова́джує тощо, ста́вши запрова́джувати, гото́вий запрова́дити, за́йня́тий зді́йсненням, зді́йснювач, реаліза́тор, вті́лювач; претворя́ющий в жизнь зда́тний зді́йснити /вті́лити в життя́/; претворя́ющийся/претворя́емый 1. преобразовывающийся, 2. запрова́джуваний, зді́йснюваний, реалізо́ваний, вті́люваний. |
| ПРОВЕДЕ́НИЕ ще переве́дення, (свята тощо) відбуття́; проведе́ние в жизнь вті́лення в життя́; для проведе́ния рассле́дования цілком досить для розслі́дування. |
| ПРОВОДИ́ТЬ (межу) кла́сти, (ревізію) роби́ти, (свято, збори) відбува́ти, (по реєстрах) запи́сувати; проводи́ть вре́мя гуля́ти, забавля́тися, (де) пропада́ти; пра́здно проводи́ть время сиді́ти, скла́вши ру́ки, тиня́тися без ді́ла; проводи́ть вре́мя в бала́х балюва́ти; проводи́ть всё вре́мя днюва́ти й ночува́ти; проводи́ть в жизнь ще вті́лювати /перево́дити/ в життя́, (лінію) гну́ти; проводи́ть грани́цу кла́сти межу́; проводи́ть грань ме́жду чем розрізня́ти що; проводи́ть медо́вый ме́сяц оказ. медува́ти; проводи́ть паралле́ли ще роби́ти порі́вняння; проводи́ть паралле́ль к чему галиц. нав’я́зувати до чого; проводи́ть по счета́м запи́сувати на раху́нки; проводи́ть рассле́дование розслі́дувати, розслі́джувати; проводя́щий 1. що /мн. хто/ перево́дить тощо, зви́клий перево́дити, ра́ди́й переве́сти́, за́йня́тий перево́дом, провідни́к, повожа́тий, повода́р, прикм. провідни́й, /канал/ пропускни́й, (досліди, виміри тощо) за́йнятий чим, 2. обманывающий; проводящий в жизнь зда́тний переве́сти́ /втіли́ти/ в життя́; проводящий собра́ние покли́каний ве́сти́ збо́ри; проводящийся/проводи́мый 1. перево́джуваний /прово́джуваний/, прова́джуваний /запрова́джуваний/, зді́йснюваний, 2. обманываемый; |
| ПРОЖИГА́ТЬ, прожига́ющий 1. що /мн. хто/ пропа́лює тощо, ра́ди́й пропали́ти, ста́вши пропа́лювати, для пропа́лювання, за́йня́тий пропа́люваням, пропа́лювач, прикм. пропа́лювальний, просма́лювальний, пропе́чувальний, 2. що /мн. хто/ марну́є тощо, зви́клий марнува́ти, марнотра́тець, марнотра́тник, прикм. марнотра́тний; прожигающий жизнь марнотра́тець /проци́ндрювач/ життя́, не-мина́й-корчма́; прожигающийся/прожига́емый 1. пропа́люваний, просма́люваний, пропе́чуваний, 2. марно́ваний; |
| ПУСТИ́ТЬСЯ, пуститься волоки́тничать розсоба́читися; пуститься в путь помандрува́ти; пуститься в рассужде́ния уда́ритися в мудрува́ння; пуститься в стра́нствие /пуститься в скита́льческую жизнь/ вда́ритися в ма́ндри, піти́ світа́ми, пові́ятись у світи́; пуститься в та́нец /пуститься наутёк/ вда́рити нога́ми /навтікача́/, образ. вломи́ти но́гу від кого; пуститься на отча́янный посту́пок піти́ на одча́й душі́; пусти́вшийся ОКРЕМА УВАГА; пустившийся бежа́ть стил. перероб. вда́ривши навтікача́; пустившийся в пляс уда́ривши в закаблу́ки. |
| СЛОЖИТЬСЯ (стати нормою) галиц. ви́плекатися, (про події) спле́сти́ся, (про гадку) ви́робитися [сложилось мне́ние ви́робився по́гляд]; сложилось у кого пове́стися кому; как сложится жизнь у кого як кому поведе́ться, як обе́рнеться /пове́рнеться/ життя́; может сложиться впечатле́ние мо́жна поду́мати; сложи́вший, сложи́вшийся ОКРЕМА УВАГА; сложивший го́лову /сложивший ко́сти/ поле́глий; сложи́вшийся скла́дений, сту́лений і похідн. від слагаемый, прикм. ста́лий, фраз. суча́сний [в си́лу сложившихся обстоя́тельств з о́гляду на суча́сні обста́вини], (юнак) змужні́лий. |
| СОКРАТИ́ТЬ, сократи́ть жизнь вкороти́ти ві́ку; сократи́мый ле́гко скоро́чуваний, матем. скоротни́й. |
| СПАСА́ТЬСЯ, спаса́ться бе́гством образ. бра́ти но́ги на пле́чі; спаса́ющий що /мн. хто/ ряту́є тощо, покли́каний рятува́ти, зда́тний врятува́ти, рятівни́к, рятува́льник, уроч. спаси́тель, прикм. рятівни́й, рятува́льник, рятівни́чий, рятунко́вий, уроч. спасе́нний; спаса́ющий жизнь /спаса́ющий положе́ние/ рятівни́к життя́ /спра́ви тощо/; спаса́ющийся/спаса́емый рято́ваний, вирято́вуваний; спаса́ющийся р-я спасе́нний; |
| УКОРА́ЧИВАТЬ ще короти́ти, прикоро́чуваний; укора́чивать шаг сти́шувати крок; укорачивающий що /мн. хто/ прикоро́чує тощо, зви́клий прикоро́чувати, ради́й прикоро́тити, прикоро́чувач, скоро́чувач, вкоро́чувач, прикм. скоро́чувальний, прикоро́чувальний, підкоро́чувальний, вкоро́чувальний, пристру́нювальний, угамо́вувальний, прибо́ркувальний; укорачивающий жизнь кому гото́вий /ма́ючи на́мір/ зба́вити ві́к(у); укорачивающий путь ра́ди́й скороти́ти шлях; укорачивающий срок рі́шений скороти́ти те́рмін /речене́ць/; укорачивающий хвост зда́тний укрути́ти хвоста́; укорачивающий шаг сти́шуючи крок; укорачивающий язы́к зда́тний заткну́ти рот; укорачивающийся /укорачиваемый скоро́чуваний, прикоро́чуваний, підкоро́чуваний, вкоро́чуваний, пристру́нюваний, угамо́вуваний, прибо́ркуваний; УКОРОТИ́ТЬ ще підкороти́ти і похідн.. |
| УКРАША́ТЬ ще розцяцько́вувати, додава́ти краси́, (квітами) розквітчувати; украшать жизнь оказ. уприє́мнювати життя́; украша́ющий що /мн. хто/ прикраша́є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ прикраша́ти, покли́каний прикра́си́ти, за́йня́тий прикраша́нням, оздо́блювач, закві́тчувати, прикм. оздо́блювальний, прикраша́льний, реконстр. оздо́бчий, прикра́шувальний, оздо́блювальний, цяцькува́льний, закві́тчувальний, закоси́чувальний, зама́ювальний; украшающийся/украша́емый прикра́шуваний, оздо́блюваний, цяцько́ваний, закві́тчуваний, закоси́чуваний, зама́юваний; |
| ЧТОБ фраз. бода́й [чтоб тебе́ пу́сто бы́ло бода́й /щоб/ ти скис!]; чтоб Вам пу́сто бы́ло щоб Вас дощ намочи́в, щоб Вас гу́ска ко́пнула /вбрикну́ла/, щоб Вам наза́д п’я́ти; чтоб тебе́ така́я жизнь щоб ти так жив /ди́хав/! |
| ЩАДИ́ТЬ образ. ма́ти се́рце, ма́ти Бо́га в се́рці /в животі́/; не щадить самолю́бия ятри́ти /травмува́ти/ самолю́бство; щадя́щий 1. яки́й /мн. хто/ щади́ть тощо, зго́дний пощади́ти, прикм. жа́лісли́вий, щадли́вий, 2. берегущий, (про дієту) обере́жний, легки́й, него́стрий; щадящий самолю́бие незгу́бний для самолю́бства; не щадящий кого безжа́лісний до кого; не щадящий сил стил. перероб. не шкоду́ючи сил; щадящийся/щади́мый 1. милуемый, 2. берегущийся. ПОЩАДИ́ТЬ, пощадить жизнь подарува́ти життя́. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Жизнь –
1) (процесс) життя́, живоття́, -ття́; 2) (время) вік, -ку. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)