Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Шукати «*овка» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Бо́чечка – бо́чечка, ку́ховка. |
| Бра́ти́на, бра́ти́нка – жбан, кі́нва, ко́новка, конді́йка. |
| Ведё́рко, -рочко – віде́рце, віде́рко, віде́речко, (деревянное) ко́новка, ко́новочка, цебе́рко. |
| Великоро́[у́]сс, -ка, великороссия́нин, -я́нка – росія́нин (ж. р. -я́нка), ру́ський (ж. р. -ська), моска́ль, моско́вець, москва́ч, (ж. р.) моско́вка, (в филологии) великору́с, (насмешливо или с пренебрежением) каца́п (ж. р. -пка), кацапу́з, кацапу́ра, кацап’я́га, (соб.) москва́, кацапня́. |
| Верё́вка, вервь – шво́рка, мо́ту́з, моту́зка, (соб.) моту́ззя, шнур, вірьо́вка, вері́вка, ві́жки (р. -жок). • Верё́вочка (бичёвка) – мотузо́к, мотузо́чок, моту́зочка. • В. скрученная из соломы – (с)кру́тел[н]ь. • В. из прутьев – ви́тка, (в)ужі́в[л]ка, у́жва (гал.). • В. из лыка – лича́к, личкі́вка; (привязь) нали́гач, (для ведения вола) волові́д (р. -во́ду). • Хоть верё́вки вей – хоч мички́ мич. |
| Вертише́йка, зоол. – крути́головка, крути́голов, крути́головач, крути́головець (р. -вця). |
| Вило́к, -ло́чек – кача́н, голо́вка (капу́сти). |
| Голо́вка, -вочка –
1) см. Голова́; 2) (у растений) голі́[о́]вка. [Голо́вка капу́сти]. • Маковая голо́вка – ма́ківка; 3) (оконечность различных предметов, напр., гвоздя) голо́вка, ша́пка, ша́почка; (только шарообразная) булава́, га́лка, буру́лька; 4) голо́вки (в сапогах) – при́шви, передки́. • Петушьи голо́вки, бот. (Lamium purpureum) – кра́сна кропива́, ша́ндра. |
| Доба́вочный – додатко́вий. [Додатко́ва винагоро́да = доба́вочное вознаграждение]. • Доба́вочное вознаграждение, обусловленное договором – ви́мова, ви́мовка. [Ти бере́ш три́цять рублі́в, а ви́мовка яка є́сть у те́бе? – хоч сви́та, або що]. • Доба́вочная ценность – додатко́ва ва́ртість, надва́ртість (р. -тости). |
| Дра́тва – дра́тва (ум. дра́твиця, дра́товка), суч (р. су́чи). • -ва для передков – переше́вка. • -ва для подошвы – пі́дшевка. |
| Души́ца, бот. (раст. Origanum vulgare) – матери́нка, зіно́вка, духови́й цвіт. |
| За, предл. с вин. и с твор. пп. –
1) а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)]. • Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го. • Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го. • Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го; б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)]. • Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл); в) (о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти]; г) (о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе]. • За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися]; 2) а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны]. • За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)]; б) один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)]. • Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́. • Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким. • Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим. • Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком. • Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду]. • Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу). • Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе. • Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не; 3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)]. • За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем. • За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком. • Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок. • За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста. • За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців. • Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)]. • Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик]. • За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться). • За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)]. • Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́. • Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не. • Будет за мной – бу́де за мно́ю. • За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця]. • За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го. • За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во! |
| За́голо́вок –
1) (в санях) по́передок, по́передень (-дня); (загнутая кверху часть полоза) голо́вка, ско́рса; 2) (изголовье) го́лови (-лів); 3) (в книге, бумагах) за́голо́вок (-ло́вку). |
| Зако́в –
1) за́ків (-кову). [Візьми́ їх на залі́зний за́ків]; 2) ветер. – за́ковка. |
| Зна́мя – пра́пор (-ру), стяг (-гу), корогва́, (ум. корого́вка, корого́вця), корого́в (-гви́, ж. р.) и корого́в (-ро́гву, м. р.), кору́га́, знамено́. [Із-за гори́ коза́цькії корого́вки ви́дко (Дума). У голо́воньках черво́ний пра́пор постанови́ли (Лукаш.). Вже ві́йсько пішло́, знамена́ ма́ють (Чуб. V). Вони́ ви́соко держа́ли свій стяг (Єфр.)]. • -мя науки, свободы, коммунизма – пра́пор нау́ки, во́лі, комуні́зму. [Вго́ру ви́соко підня́ти пра́пор рі́дної нау́ки (Самійл.)]. • Сражаться под чьими-л. -мё́нами – би́тися під чиї́мись прапора́ми, корогва́ми. • Водрузить -мя – поста́вити пра́пор, стяг и т. д. |
| Значо́к –
1) значо́к (-чка́), зна́чка, за́значка. • Контрольный -чо́к – контро́льний значо́к, контро́льна зна́чка; 2) (корпорации) значо́к, ці́ха, ці́шка; 3) (малое знамя, флажок) прапоре́ць (-рця́), пра́пірок (-рка), корого́вка. |
| Кабу́шка – голо́вка, го́лка, гру́дка (кру́гла) си́ру. |
| Кана́тик, Кана́тец – ли́новка, моту́зка, шнуро́к (-рка́). [Ши́бениця старе́нькая, линовки́ нове́нькі (Шух.)]. • Семенной -тик, анат. funiculus spermaticus – сім’яни́й мотузо́к. |
| Кандея́, Канде́йка – конді́йка, носа́тка, ко́но́вка; см. Ендова́. |
| Капу́ста –
1) бот. Brassica oleracea – капу́ста, ум.-ласк. капу́стонька, капу́сточка, капу́стиця. [Росту́ть як та капу́ста на горо́ді (Шевч.). Полива́йте капу́стицю, то бу́де роди́ти (Чуб. V). Щоб моя́ капу́сточка була́ із ко́реня корени́стая, і із ли́сту голови́стая (Номис)]. • Брюссельская -та – брусе́льська (зеле́на) капу́ста. • Кочанная (вилковая) -та – кача́нна капу́ста, обычно просто капу́ста. • Синяя, красная -та – си́ня, черво́на капу́ста. • Огородная, парниковая -та – горо́дня, парнико́ва капу́ста. • Цветная -та – кучеря́ва, квітна́ капу́ста, цвіту́ха. • Кочерыжка -ты – кача́н (-на́). • Кочень (вилок) -ты – голо́вка капу́сти, кача́н (-на́), ум.-ласк. кача́нчик (-ка). [І межи капу́стою до́брою бува́є бага́цько гнили́х качані́в (Номис). Були́ три синки́, мов три кача́нчики (Основа)]. • -та с большим кочнем – голова́та, голови́ста, качани́ста капу́ста. [Капу́ста моя́ качани́стая (Грінч. III)]. • -та с кочнем, сидящим низко при земле – низькосте́блиця. • -та не завившаяся в кочень – шу́ляк (-ка), шу́лик. [Шуляки́ бу́дуть, а не капу́ста (Липов.)]. • -та голенастая – голіна́та капу́ста. • -та свивается в кочень – капу́ста в’я́жеться в головки́. • Шинковать, крошить -ту – шаткува́ти, криши́ти капу́сту. • Шинкованная, рубленная, крошеная -та – шатко́вана, сі́чена, кри́шена капу́ста. • Сечь -ту – сі́кти капу́сту. • Рубленная, сеченная -та – сі́чена капу́ста, сі́канка. • Кислая -та – ква́шена, ки́сла капу́ста. • Щи из кислой -ты – капу́ста, капу́стка, капу́сниця, капусня́к (-ку́). • Тушенная -та с колбасой (свин. мясом, салом) – бі́ґос (-су). • Горшок для варки -ты – капусті́ник (Гол. II). • Место, где росла -та – капу́стище, капу́сник (-ку), капустя́нка (Вхр.). • Рубить в -ту кого (врага) – на капу́сту сі́кти кого́ (во́рога). [Як узя́в ляхі́в, як узя́в пані́в на капу́сту сі́кти (Лукаш.)]; 2) бот., заячья -та – (Sedum Telephium) за́яча капу́ста; (Bupleurum) ласка́вець (-вцю); (Oxalis Acetosella) за́ячий щаве́ль (-влю́) или просто щаву́х (-ху́). • -та татарская (башкирская), Polygonum polymorphum – тата́рська гре́чка. |
| Карбо́лка – карбо́лка, карбо́вка. |
| Клевета́ – на́клеп (-пу), клевета́, клеветня́ (Звин., Галичина), (злоречие) лихомо́ва, лихослі́в’я (-в’я), (оговор) обмо́ва, обмо́вка, ум. обмо́вонька, обмо́вочка; срвн. Ложь. [Хо́че позива́ти його́ за на́клеп (Звин.). Страшні́ слова́ видава́лися яко́юсь ди́кою клевето́ю (Франко). Це брехня́ й клевета́ на ме́не (Крим.). Таку́ клеветню́ пусти́ла, і нема́ їй со́рому! (Звин.). Лю́дські обмо́ви (Гол.). Ти не наво́дь обмо́ви за́йвої на вла́сну ду́шу (Л. Укр.)]. • Презирать -ту́ – гордува́ти на́клепом, клевето́ю, обмо́вою. [Я гордува́в обмо́вою людсько́ю (Куліш)]. • Взводить на кого -ту – ки́дати на ко́го на́клеп, обмовля́ти кого́. • Обносить кого -то́ю – обно́сити кого́. |
| Ко́зырь –
1) (в карт. игре) ко́зир (-ря), ув.-соб. козиря́ччя, (открытый) сві́тка. [До вся́кої ма́сти ко́зир (Номис). У те́бе було́ саме́ козиря́ччя (Яворн.). Сві́тка – туз (Звин.)]. • Старшие -ри – ста́рші (бі́льші) ко́зирі. • Что -ри? – що ко́зир? що сві́тить? • Ходить, пойти с -ре́й, см. Козыря́ть, Козырну́ть 1. • Быть -рем – бу́ти ко́зирем, світи́ти. [Що сві́тить? – Черво́ва ші́стка (Звин.)]. • Открывать, открыть (вскрывать, вскрыть) -зырь – світи́ти ко́зиря, висві́чувати, ви́світити що, яку́ масть, яку́ ка́рту. • Выменять -зырь – ви́світити що (Сл. Ум.). • Свои -ри (игра) – віз (р. во́за), візо́к (-зка́). • Это ему -зырь в руки – це на його́ млин вода́, це йому́ на́ руку кові́нька; 2) ко́зир (-ря), зух (-ха), коза́к (-ка́), бра́вий, жва́вий, голі́нний, мото́рний, смі́ливий. • -зырь-девка – ко́зир-ді́вка (Квітка). [А ді́вка-ж то собі́ й ко́зир! (Федьк.)]. • Ходить -рем – (пі́внем) козири́тися, хизува́тися, кукурі́читися. [Коло ді́вки парубо́нько пі́внем козири́ться (Чуб.)]. • Смотреть -рем – ко́зирем диви́тися, козири́тися, ма́ти бра́вий ви́гляд (-ду); 3) (навес над дверью, окном и т. п.) дашо́к (-шка́), маркі́за; 4) (в обуви) ко́зир, верх (-ху) (перед(к)і́в); 5) (патроны нашитые на черкеске) гузирі́ (-рі́в); 6) (головка полоза в санях) скорс (-са), голо́вка. |
| Коко́ва, Коко́вка –
1) голо́вка; срвн. Набалда́шник и Голо́вка 3; 2) (агрон.: дерев. молоток) до́вбня, довбе́шка; 3) кий (р. ки́я́), кийо́к (-йка́), клю́чка; срвн. Па́лка; 4) стуса́н, туса́н (-на), стуса́к (-ка́), сту́сень (-сня); срвн. Тума́к. |
| Колга́н –
1) (деревян. ведро) кі́нва, ум. ко́но́вка; 2) кі́вш (р. ковша́), коря́к (-ка́), ум. корячо́к (-чка́); срвн. Ковш 1; 3) (для валянья хлебов) но́чви (-чов); 4) (для пойки скота) це́бе́р (-бра́), ум. це́брик. |
| Ко́лоб, Колобо́к –
1) (катыш) бала́бух (-ха), бала́буха, бала́бушок (-шка), бала́бушка. • -лоб сыру – кружа́ло си́ру, голова́ (голо́вка) си́ру. • -лоб глины – ва́льо́к (бри́ла) гли́ни; 2) (хлебец) колобо́к (-бка́), буха́н (-на́), бухане́ць (-нця́), (зап.) бо́ханець, буха́нчик, буха́нка. [Ба́ба заміси́ла я́йцями бо́рошно, спекла́ колобо́к (Рудч.)]; 3) (лепёшка) корж (-жа), ко́ржик, пля́цок (-цка); 4) -лоб и -лоба́, см. Жмы́хи. |
| Колоко́ле́ц –
1) дзві[о]не́ць (р. дзвінця́); см. Колоко́льчик 1; 2) -ко́лец – насі́нна (сім’яна́) голо́вка льо́ну. |
| Ко́лос – ко́лос (-са), мн. ч. коло́сся (-сся); и (соб.) ко́лос (-су); (проса, овса) во́лот (-ту), во́лоть (-ти), воло́тка, (мн. и соб.) воло́ття́ (-ття́), (травы) ка́шка, во́лот, во́лоть, во́ло́тка; (гречихи) голо́вка. [Шуми́ть золоти́м ко́лосом пшени́ця (Н.-Лев.). Молоде́ коло́сся з жи́та зрива́ю (Г. Барв.). Як ми́ша їсть во́лот, так бу́де хліб до́рог (Номис). Час траву́ жа́ти, бо вже вона́ ка́шку ви́кинула (Звин.)]. • Двойной -лос – близнюки́ (-кі́в). • -лос в -лос – ко́лос до ко́лоса; (переносно: о сходстве) як ви́капаний. • Метёлка -са – во́ло́тка. • Наливать -лос – набира́ти ко́лос. • Пускать, выбрасывать -лос – викида́ти, висипа́ти ко́лос, колоси́тися. • Стоять -сом – колосі́ти. [Там дивлю́сь – жита́ колосі́ють, воло́шки блакитні́ють (Г. Барв.)]. • Пустой -лос – поро́жній ко́лос, стоя́н; (переносно о человеке) поро́жня ба́нька, порожня́к, пустобля́ха, (диал.) пустоб’я́ка. • Нет тебе дела, Федосья, обирать чужие -ло́сья – не пхай (не сунь) свого́ но́са до чужо́го про́са (Приказка). |
| Кома́р – кома́р (-ря́ и -ра́), ум. кома́рик, кома́ронько, собир. комарня́. [Ой ви, комарі́, ви кома́рики мої́, ой за що, про що ви куса́єте мене́? (Пісня)]. • -ма́р носа не подточит – чи́ста робо́та; і го́лки не підсу́неш; ніхто́ не вче́питься: ні ба́ба, ні грома́да; зро́блено, та й ти́хо, ли́хо. • Кусают и -ры́ до поры – вовк но́сить, понесу́ть і во́вка. • -ра́ не зашибёт – він і му́хи не вб’є. • С рогатиной на -ра́ (идти) – за му́хою з обу́хом. • -ры́ кусают – комарі́ тнуть. |
| Коно́вка – ко́но́[і́]вка, кі́нва, ум. ко́но́[і́]вочка, коні́вонька. |
| Ко́чень –
1) (вилок капусты) голо́вка, кача́н, ум. качаня́ (-ня́ти), кача́нчик, соб. кача́ння, голов’я́, ум. кача́ннячко. [І межи капу́стою до́брою бува́є бага́цько гнили́х качані́в (Номис). Така́ га́рна капу́ста, – оттаке́ голов’я́! (Борвенщ.)]. • -чень отдельный в куче капусты – капусти́на, (квашенный целым) крижа́лка. • Поперечный кружок капустного -чня – скрижі́вка капу́сти. • Мелкие, дряблые -чни капусты – храбу́з, храбу́ст (-сту). [Яка́ там капу́ста, – сами́й храбу́з, хіба́ на борщ ті́льки й покриши́ти (Брацлавщ.)]. • Плотный -чень – туга́ голо́вка. • Давать -чни – викида́ти качани́. [Ти, капу́сто, викида́й качани́! (Милор.)]. • Свиваться в -чень – в голо́вки́ в’яза́тися (звива́тися, бра́тися, склада́тися); см. Коча́ниться. [Капу́ста в головки́ звива́ється (Коцюб.)]. • С большим -нем – голови́стий, качани́стий. [Щоб моя́ капу́сточка була́ з ко́реня корени́стая, а із ли́сту голови́стая (Номис). Капу́сто моя́ качани́стая (Сл. Гр.)]; а) см. Кочерыжка. |
| Кру́жка, Кру́жечка –
1) (для питья, глиняная или стеклянная) ку́холь (-хля), ку́хлик (-ка), кухля́тко, питу́н, питу́нчик, питуне́ць (-нця́), (металлическая) ква́рта, (диал.) карва́тка, кавра́тка, (металлическая или деревянная для вина, мёда, пива) кі́нва, ко́ні́[о́]вка. [Як узя́в ту кі́нву за у́хо, то зроби́в у тій ко́нівці су́хо (Дума). Зачепи́ла рукаво́м срі́бну ко́новку, по́вну вишні́вки (Куліш)]. • -ка металлическая для сбора денег – карна́вка, скарбо́на, скарбо́нка. • -ка пива – ку́холь пи́ва, ква́рта пи́ва; 2) (одна десятая часть ведра) ква́рта. |
| Крутиголо́вка, пт. Junx torquilla L. – крутиголо́вка, крути́голов, круті́й (-тія́), гівго́р, гівга́ч (-ча́), кривов’я́з (-за). |
| Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький. |
| Лес –
1) (растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)]. • Лес на корню – ліс на пні. • Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)]. • Выборочный лес – вибірни́й ліс. • Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу). • Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся). • Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)]. • Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс. • Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)]. • Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)]. • Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́. • Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й. • Защитный лес – за́хисни́й ліс. • Камышевый лес, см. Камышник I. • Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру). • Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су). • Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.). • Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в). • Мешанный лес – мі́шаний ліс. • Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́). • Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща. • Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. • Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся). • Общественный лес – грома́дський ліс. • Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся). • Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка). • Хворостяный лес – хворостяни́й ліс. • Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс. • Пихтовый лес – смере́ковий ліс. • Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру). • Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.). • Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом. • Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс. • Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі. • Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва. • Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки). • Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко. • Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти. • Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки). • Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло? • На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку! • Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол; 2) (в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні). • Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево. • Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево. • Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му). • Валежный лес; см. Вале́жник. • Деловой лес – а) (на корню) виробни́й ліс; б) (в срубе) виробне́ де́рево. • Дровяной лес – а) (на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва. • Корабельный, мачтовый лес – а) (на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс; б) (в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево. • Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево. • Пильный, пиловочный лес – а) (кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння; б) (пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево. • Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку). • Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево. • Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс. • Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)]. • Столярный лес – столя́рське дерево. • Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево. • Фанерочный лес – а) (на корню) форні́рний ліс; б) (в срубе) форні́рне де́рево. |
| Лови́ть, ла́вливать –
1) лови́ти, уло́влювати, (хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)]. • -ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою). • -ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря. • -ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти. • -ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд. • -ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)]. • -ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу. • -ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу. • -ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)]. • Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш. • -вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка. • Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт. • -ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)]. • -ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать; 2) -ви́ть в чём, на чём; см. Улича́ть. • -ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні. • -ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові). • -ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)]; 3) (искать, улучать) шука́ти, вига́дувати. • -ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни). • -ви́ть глазами – шука́ти очи́ма; 4) см. Красть. • Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный. |
| Лото́чек –
1) ношачо́к (-чка́), та́цька, та́цечка, ночо́вочки (-чок), (рус.) лото́чок (-чка); 2) корячо́к (-чка́), кі́рчик, кі́вшик (-ка); 3) лотічо́к, риштачо́к (-чка́), ри́новка. Срв. Лото́к 1 - 3. |
| I. Лук (раст.) – цибу́ля. [Таки́х як ти по сім за цибу́лю (Номис)]. • Лук сеянец – цибу́ля сі́янка, (диал.) гарбажі́йка. • Лук саженец – цибу́ля са́жанка, за́сушка, пі́ддимка, квартова́ цибу́ля. • Лук репчатый – цибу́ля в голо́вка́х. • Луковица -ка – цибули́на, голо́вка цибу́лі. • Венок, пучок -ку – віно́к, коса́, пучо́к цибу́лі. • Лук зелёный – зеле́на цибу́ля. • Стебли -ка – пі́р’я (пі́р’ячко) цибу́лі, бут (-ту). • Стрелка -ка – ци́бка, цибо́к (-бка́), стрі́лка цибу́лі. • Ботва -ка – цибули́ння, цибу́ляча (цибу́лина) ги́чка. [Пода́й цибу́лину ги́чку ма́тері, а сам держи́ за голо́вку (Гнат.)]. • Лук обыкновенный, бот. Allium Cepa L. – цибу́ля горо́дня (звича́йна). • Иванов лук, бот. A. ascalonicum L. – цибу́ля шарло́тка, трибу́лька. • Лук резанец, бот. A. Schoenoprasum L. – трибу́лька, рі́занка. • Лук каменный, бот. A. fistulosum L. – тата́рка, цибу́ля семилі́тка, зимі́вка. • Лук дикий, луговой, бот. A. angulosum L. – скоро́да́, за́ячий часни́к; A. oleraceum L. – цибу́ля ди́ка, цибу́ля жа́б’яча. • Лук-порей, бот. A. porrum L. – праж (-жу), прас (-су), пір (р. по́ру). • Гусиный лук, бот. Gagea lutea Ker.-Gawl. – зірочки́ жо́вті, гу́сяча цибу́лька. • Лук зубчатый, бот. A. Scorodoprasum L. – трибу́лька, зу́бка. • Лук морской, бот. Scilla maritima L. – надмо́рська цибу́ля. |
| Лу́ковица – цибули́на, голо́вка, цибу́лька. • -ца луку – цибули́на, голо́вка цибу́лі. • -ца чесноку – голо́вка часнику́. • -ца детка, бот. – зубо́к (-бка́), цибули́нка. • Нос -цею – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка. |
| Ма́ковка –
1) ма́ківка, (ум. ма́ківочка, ма́ківонька), голо́вка з ма́ку. [Налама́ла ма́ківок, повитру́шувала з їх мак (Грінч.). Ба́ба головки́ з ма́ку позрі́зувала (Рудч.)]; 2) (купол) ма́ківка, ма́ковиця, верх, ба́ня; 3) см. Ма́ку́шка; 4) (верхушка здания, высокого предмета) вершо́к (-шка́), верше́чок (-чка), верхі́вка. |
| Межа́ –
1) (граница, рубеж) межа́, грань (-ни), грани́ця, край (р. кра́ю); (политическая) кордо́н (-ну); 2) (между владениями, полями) межа́, грань, грани́ця, (межник: узкий – вдоль нивы) обм[н]і́жок (-жка), (широкий – для проезда между двумя полосами пашен) су́голов (-ва), су́головок (-вка, м. р.), су́(го)ловка (-ки, ж. р.). [На по́лі пшени́ченька через ме́жу похиля́ється (Пісня). Са́ме на гра́ні росте́ дуб (Лебединщ.). Град у всім селі́ збив по́ле і при його́ грани́ці став (Франко). Іду́ я обмі́жком, – шумля́ть колоска́ми лани́ (Грінч.). Па́рубок поверну́в ме́жами та су́головками (Н.-Лев.). Тре́ба переора́ти су́(го)ловку, щоб не ї́здили (Брацл.)]. • Межа́-об-межу – межа́ в ме́жу. [Як брат з бра́том рука́ в ру́ку, межа́ в ме́жу, у двох тіла́х оди́н дух (Франко)]. • Проводить, провести -жу́ – прово́дити, прове́сти́, кла́сти, покла́сти, роби́ти, зроби́ти межу́, (политич.) кордо́н (по)між чим. |
| Межни́к – мі[е]жни́к (-ка́), обм[н]і́жок (-жка), су́голов (-ва), су́головок (-вка), су́(го)ловка; срв. Межа́ 2. |
| Молва́ –
1) (общий говор, шум) га́мір (-мору), гу́тірка, (глухой) го́мін (-мону); 2) (слух) по́голос (-су), по́голо́ска, чу́тка (-ки) и чутки́ (-то́к), по́чутка, (диал.) по́устка, (разглашение) ро́зголос (-су), (слава) сла́ва (обычно дурная), по́славка, (толки, беседа) помо́вка, бала́чка, гу́тірка, гові́рка. [По́голос розійшо́вся по всій око́лиці (Біблія). Йшов по́голос між наро́дом, що… (Леонт.). Пішла́ по селу́ по́голоска, що вчи́тель нічо́го не тя́мить (Єфр.). Пішла́ чу́тка, ні́би народи́вся «анци́христ» (О. Пчілка). По всій Гуцу́льщині гуду́ть чутки́ про юнака́ (Олесь). Пішла́ по́чутка, що у пані́в цар люде́й одбере́ (Кам’янеч.). Таку́ по́устку пусти́в, ні́би-то мені́ хабара́ сусі́ди дали́ (Липовеч.). Про чо́рта ті́льки по́славка, а ніхто́ того́ чо́рта не ба́чив (М. Вовч.). По селу́ скрізь літа́ла гу́тірка, що… (Кониськ.)]. • -ва́ всё преувеличивает – чу́тка (по́голос, по́голо́ска) все прибі́льшує. • Всеобщая -ва́ – вселю́дні чутки́, вселю́дна по́голо́ска, всесві́тній ро́зголос. • Стоустая -ва́ – стоу́стий по́голос, стоу́ста сла́ва, тисячоу́ста чу́тка. • Дурная -ва́ – (недо́бра) сла́ва (ум. сла́вонька), погові́р (-во́ру). [А на ме́не молоду́ю погові́р та сла́ва… із леда́чим зазна́лася, сла́воньки набра́лася (Гнід.). Не бійсь сла́ви, не бійсь погово́ру (Метл.)]. • Распространять дурную -ву́ о ком – пуска́ти сла́ву про ко́го, сла́вити кого́. • -ва́ приписывает кому что – чутки́ накида́ють кому́ що; 3) (речь) мо́ва, розмо́ва. |
| Молву́шка – помо́вка, при́мовка, при́повістка, при́повідка, при́казка; срв. Погово́рка 1 и Пригово́рка. |
| Моли́тва –
1) см. Моле́ние 1; 2) моли́тва (им. мн. моли́тви́, р. моли́то́в), молі́ння за що, (зап.) о що, ум. моли́товка, моли́твочка. [Мерзе́нні моли́тви, нена́видне кади́ло (Куліш). От скінчи́лися відпра́ви і оста́ннюю моли́тву на колі́нах прошепта́ли всі пусти́нники й черці́ (Франко)]. • Заупокойная -ва – моли́тва заду́шна (по душі́). • -ва перед причастием – прича́сна моли́тва. • Разрешительная -ва – проща́льна моли́тва, (перед гробом) розгріша́льна моли́тва, (напис. на бумажке) розгріше́ння (-ння). • Учить -ве, подсказывать слова -вы (детям, уча их молиться) – моли́ти, сов. помоли́ти (діте́й). [Почала́ моли́ти діте́й (Сл. Ум.). Ти, стари́й, хо́ч-би дити́ну бо́гу помоли́в (Золотон.)]. • Давать, дать -ву кому (напр. родильнице, младенцу) – моли́твува́ти, обмоли́твувати, змоли́твува́ти, помоли́твувати, (реже) моли́твити, помоли́твити кого́ (напр. породі́ллю, дити́ну) и що. [Змолитву́йте мені́ но́жик, ім’я́ йому́ да́йте (Рудан.)]. • Испрошенный -ми – ви́молений, (сщ.) ви́моленець (-нця), ви́моленка. • Избавляться избавиться -вой от чего – вимо́люватися, ви́молитися, (о мног.) повимо́люватися з чо́го; срв. Отма́ливаться 2 (под Отма́ливать). [Хоч скі́льки моли́ся, з біди́ не ви́молишся (Номис)]. |
| Морко́вка (один корешок) – моркви́на, моркви́нка, мо́рко́вка. |
| Морко́вь, бот. Daucus Carota L. – мо́рква, ум. мо́ркви́ця, морко́ви́ця, мо́рко́вка, моркви́чка, морко́вця. [Тут мо́ркву (моркви́цю) посі́яла (Київ). У горо́дах чого́ там нема́є: капу́ста, моркви́ця, огіро́чки (Основа 1862)]. |
| Моско́вка –
1) моско́вка; 2) зоол., пт. Parus ater – сини́ця чо́рна (мала́). |
| Мухоло́вка –
1) пт. Muscicapa – мухоло́вниця, мухоло́вка; 2) бот. – а) (Camelina Crantz.) рижі́й (-жію́); б) (Dionaea muscipula L.) лови́муха, живі́йка, мухоло́вниця, мухоло́вка, держи́муха; 3) (ловушка) мухоло́вниця; 4) сачо́к (-чка́). |
| Мяки́нка – поло́виця, поло́вка. [Вівся́ної поло́виці та й не хо́че ї́сти (Чуб. V)]. |
| Набалда́шник – голо́вка, га́лка, ма́ківка (на па́лиці). [Патери́ця з срі́бною голо́вкою (Сл. Ум.)]. |
| Надко́вка –
1) (действие) надко́вування, оконч. надкува́ння; 2) (надкованное) на́дковка, надко́ване, надку́те (-ого). |
| Накосты́льник – попере́чина (в костурі́), голо́вка. |
| Науго́лок и Науго́льник –
1) (накладка, оковка) нарі́жник, на́ріжок (-жка); 2) (плотн., чертёжн. инструмент) коси́нець (-нця), кутівни́к (-ка́); 3) (мебель) коси́нець (-нця). |
| Науще́ние –
1) (действие) науща́ння, намовля́ння, підмовля́ння, призво́дження, направля́ння, оконч. нау́щення, намо́влення, підмо́влення, призве́дення, напра́влення; срв. Науща́ть; 2) (подговор) на́уст (-ту), науша́ння, (обычно) намо́ва, намо́вка, (ум. намо́вонька), підмо́ва, при́(з)від (-воду), напра́ва, (тайное) на́шепт (-ту). [То намо́ва була́, бо він сам не го́ден те зроби́ти (Кам’янеч.). Не здава́йся на підмо́ву (Чуб. V). Ду́мають, що то з ме́не вся напра́ва, щоб не оддава́в бома́ги (Козелеч.). Од Рома́на вся напра́ва (Гнід.)]. • По -нию – з намо́ви, з підмо́ви, (реже) з на́усту, (реже) за намо́вою и т. д., за при́(з)водом (Кониськ.). [Усе́ оце́ я чини́ла з намо́ви і підгово́ру злих люде́й (Ор. Левиц.). Зневажа́ли князі́ грома́ду, за на́устом духове́нства (Куліш)]. |
| II. Начё́т – при́мовка и при́мовки (-вок), при́казка и при́казки (-зок); при́кладка и при́кладки (-док); см. Прибау́тка. |
| Недоговорё́нность –
1) недогово́реність, недо(с)ка́заність, недомо́вленість (-ности); 2) (недоговорённое) недогово́рене, недо(с)ка́зане, недомо́влене (-ного), недо́мо́вка, недо́сказ (-зу). |
| Недомо́лвка – недо́мо́вка, недомо́ва, недо́сказ (-зу). [Вони́ зрозумі́ли невира́зні його́ оповіда́ння, недо́мовки (Доман.)]. |
| Ногтое́дный – нігтьої́дний. • -ная трава, бот. Pirola rotundifolia L. – груша́нка (круглоли́ста), дібро́[і́]вка. |
| Огоро́д, огоро́дец – (о)горо́д, ум. горо́дець (-дця), горі́дчик. • Пустить козла в огоро́д – приста́вити во́вка до ота́ри. • Бросить камешек в чей-л. огоро́д – водо́ю бри́знути на ко́го, кві́тку кому́ приши́ти. |
| I. Оса́чивать, осочи́ть, охотн. – ото́чувати, оточи́ти, обляга́ти, облягти́, обступа́ти, обступи́ти кого́ (напр., во́вка, ведме́дя – сі́ткою, тене́тами), (сов.) обско́чити кого́. |
| Отгово́рка – відмо́вка, відмо́га и відма́га, ви́мовка, (увёртка) ви́крутка. • -рки – відмага́ння. • У него всегда готова -рка – він за́всіди ма́є відмо́вку. • Отдать без всяких -рок – відда́ти без жа́дної відмо́вки, без відмага́ння. • Захочешь, найдешь -рку – як захо́чеш, то зна́йдеш ви́мовку (відмо́вку). |
| Пеклева́нка – питльо́ване бо́рошно, питльо́вка. |
| Перегово́р –
1) перемо́ва, пере́мовка, розмо́ва. • -ры – перемо́ви, розмо́ви, переспра́ви, перегово́ри. • -ры через послов – пере́силки. • Вести -ры с кем – трактува́ти (пактува́ти), перегово́рювати з ким, прова́дити перемо́ви з ким про що. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (вечный мир) (Куліш)]. • -ры о мире – перемо́ви про мир; 2) -ры, см. Пересу́ды. |
| Плетё́нка и Плетё́ночка – плетени́ця, (плетёная корзина) ко́шик, коші́[о́]вка, (из соломы) соло́м’яник, (из лозы) лозани́к, (лубяная) ко́зуб, козубе́нька. • -тёнка рыболовная – лі́ска. |
| Пло́шка, пло́шечка –
1) (посудинка, вазончик) ми́сочка, мисчи́нка, ри́нка, ри́ночка, ри́новка. [Купи́ла мисочо́к під вазо́ни]; 2) кагане́ць (-нця́), кагано́к (-нка́), кага́нчик. [Округи́ ґа́нка (= крыльца) горі́ли каганці́ і розмальо́вані ліхтарі́ (Стор.)]. • Масляная -ка – олі́йний кага́нчик. |
| Погово́рка –
1) (пословица) при́казка, прислі́в’я, при́мо[і]вка, примо́вля, помо́[і́]вка, при́повідка, при́повістка, при́повість (-вісти), приповеді́нка, припові́данка, пригові́рка. [Пи́ймо горі́лку, ма́ймо примі́вку, ма́ймо примо́вля: дай, бо́же, здоро́вля (Чуб.)]; 2) (слух, молва) погові́р (-во́ру), поголо́ска, чу́тка. [Давно́ вже про це чу́тка йде]; 3) (разговор) бала́чка, помо́вка. [Про во́вка помо́вка, а вовк у ха́ту]. |
| Погу́дка –
1) (напев, мотив) го́лос, спів; 2) (прибаутка) при́мо[і]вка, ви́гадка, при́кладка, при́казка. • Старая -дка на новый лад – стара́ пі́сня по-но́вому спі́вана. |
| Подсле́живать, подследи́ть – підслі́джувати, підсліди́ти, під[при]стерега́ти, під[при]стерегти́ кого́, сочи́ти, присочи́ти. [Підсліди́ли його́ – куди́-то він несе́ (Рудч.)]. • -ди́ть волка – підстерегти́ во́вка. |
| Пойма́ть – пійма́ти, у[в]пійма́ти, спійма́ти, пійня́ти, злови́ти, у[в]лови́ти (о мн. полови́ти), іма́ти, поїма́ти, з’їма́ти, злапа́ти, попа́сти, злаву́дити; (захватить) запопада́ти, запопа́сти; (застигнуть) заско́чити, засту́кувати, засту́кати кого́, що. [Піймі́ть, ді́ду. Дід пійня́в (Руд.). Пусти́-но ба́тька в по́ле, – чи тоді́ пійме́ш (Руд.). Поїма́ли си́ві ко́ні, гніді́ї і чо́рні. Коня́ з’їма́в у ота́ві. Сам собі́ ри́би влови́. Злапа́ли його́ і помча́ли шви́дше у губе́рнію (Квітка). Заско́чили па́на і кри́хточку наляка́ли (М. Вовч.). Засту́кали, як со́тника в горо́сі]. • -ть в руки – злапа́ти, пійма́ти до рук, злаву́дити у ру́ки (ла́пи). • -ть в проступке – спійма́ти в прови́ні. • -ть на месте преступления – засту́кати (злапа́ти) на гаря́чому вчи́нку. • -ть на слове – пійма́ти в сло́ві, влови́ти в мо́ві. • Если бы -а́л я тебя в другом месте, знал бы ты – коли́-б я був запопа́в тебе́ в и́ншому мі́сці, знав-би ти. • Его ни на чём не -ешь (он изворотлив) – його́ в ло́жці води́ не пійма́єш. • -а́л, как же – а я́к-же, пійма́в; пійма́в за́йця за хвіст. • -а́л не -а́л, а погнаться можно (= попытаться) – втік не втік, а побі́гти мо́жна. • Либо рыбку -ма́ть, либо домой не бывать – або здобу́ти, або вдо́ма не бу́ти. • -а́л быка за рога (иронич.) – пійма́в о́близня. • Ловит волк, а как волка-то -ма́ют – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка. • Двух зайцев ловить, ни одного не -ма́ешь – двох зайці́в го́ниш, ні о́дного не вло́виш. • По́йманный – пі́йманий, упі́йманий, спі́йманий, уло́влений, зла́паний, заско́чений, засту́каний. |
| По́месь –
1) (смесь животн. или веществ) мі́шанка, мішани́на, мішани́ця, пере́міш (-ши). [Це не чи́ста гли́на: пере́міш із піско́м]; 2) (самое животн. или человек: ублюдок болдырь) по́круч (-чи и -ча), підту́мок (-мка), пере́водня́, (только челов.) мі́шанець (-нця), переві́дник. [Чужи́нці ва́рварської кро́ви, уся́ка темношку́ра по́круч (Л. Укр.). Тибета́нці-мі́шанці монго́лів з і́ндами (Кал.). То не спра́вжній хорт, а по́круч (підту́мок, переводня́)]. • По́месь собаки с волком – по́круч від соба́ки (пса) й во́вка. |
| Поми́н –
1) спо́мин, по́мин (-ну), зга́дка, га́дка. [Ні по́мину, ні спо́мину]. • И -ну, в -не нет, не было кого, чего – і (с)по́мину, (з)га́дки про (за) ко́го, про (за) що нема́(є), не було́; і в заво́ді кого́, чого́ нема́(є), не було́; і натя́ми нема́є, не було́; ані зна́ти кого́, чого́; і зазо́ром не вида́ти. [А за ве́летнів і по́мину нема́ – а великанов и в -не нет (Рудан.). А про па́нщину не було́ тут і спо́мину (Куліш). А в ме́не того́ са́ла і натя́ми нема́є (Козелеч.). А ули́цею… семинари́ста й зазо́ром не вида́ти (Свид.)]. • И в -не нет – і сліду нема́(є), і в заво́ді нема́є, і натя́ми нема́є. • О нём и -ну не было – про йо́го й не зга́дувано. • Лёгок на -не – про во́вка помо́вка, а вовк тут; 2) (поминовение) по́мин; см. Поми́нки. [Відда́в гро́ші на по́мин душі́ ба́тькової]; 3) (дар), см. Поми́нок. |
| Помина́ть, помяну́ть –
1) пам’ята́ти кого́, що; см. По́мнить; 2) кого, что (вспоминать) – спомина́ти, (с)пом’яну́ти, зга́дувати, згада́ти, спога́дувати, спогада́ти кого́, що, про ко́го, про що; срв. Вспомина́ть. [Та я пі́зно ляга́ю, то я й вас спомина́ю. Не забу́дьте пом’яну́ти не злим ти́хим сло́вом (Шевч.). Проща́й – до́брим сло́вом мене́ спогада́й (Л. Укр.)]. • -на́й как звали – шука́й ві́тру в по́лі; зга́дуй лиш як зва́ли (Федьк.). • Кто старое -нё́т, тому глаз долой – хто старе́ спомина́є, той ща́стя не ма́є. • Не -на́й лихом – не зга́дуй ли́хом. • -ли волка, а волк тут – про во́вка помо́вка, а вовк тут. • -на́ть, -ну́ть чьё имя – помина́ти, пом’яну́ти кого́. [Пи́сар чув, що його́ помина́ють (М. В.)]; 3) -ну́ть о чём – згада́ти про що; 4) (усопшего) помина́ти, пом’яну́ти, спомина́ти, спом’яну́ти, сов. об[від]помина́ти кого́. [Хто без те́бе грі́шну ду́шу помина́ти бу́де? (Шевч.). Хто запла́че, похова́є? Хто ду́шу спом’я́не? (Шевч.)]. • Помя́нутый и помяну́тый – спом’я́нутий, пом’я́нутий, зга́даний, спога́даний. • Не тем будь -нут (говоря о к.-л. недоброе) – не тим згада́вши; хай бог прости́ть. • -ться – спомина́тися, спом’яну́тися, помина́тися, пом’яну́тися, зга́дуватися, згада́тися. • Кому икается, тот -ется – икну́лося – згада́в хтось. |
| Помо́лвка –
1) змо́вини, зару́чини. [Пішо́в-би на зару́чини, так не кли́кали]; 2) (соглашение) змо́ва, умо́ва, уго́да, поєдна́ння; 3) помо́вка, при́мовка; 4) поголо́ска; см. Погово́рка 1 - 2. |
| Посло́вица – при́казка, прислі́в’я, при́повідка, приповіда́нка, при́пові́стка, при́повість (-істи), пригові́р(ка), при́мі[о]вка, примо́вля, помі́[о́]вка, по́словка. [Наро́дні при́казки. Припові́стка ба́тькова за тата́рський набі́г (Мир.). Це в нас така́ помі́вка. Є така́ по́словка: бенькету́є, як чорноста́вський вла́дар (М. Вовч.)]. • Говорить -цами – прика́зувати, приповіда́ти, припові́дувати. |
| Пра́пор, стар. –
1) пра́по[і]р (-пора и -пору), стяг (-ту), корогва́ и корого́в (-гви́) (ум. корого́вка, корого́вця (-ці)) (реже) хоругва́ и хору́гов (-гви); срв. Зна́мя; 2) (отряд у знамени) хору́гов (-гви); 3) см. Пра́порщик. |
| Превраща́ться, преврати́ться –
1) оберта́тися, оберну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що и ким, чим, поверта́тися, поверну́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, переверта́тися, переверну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що и ким, чим, перетво́рюватися и перетворя́тися, перетвори́тися, переробля́тися, перероби́тися, зміня́тися, зміни́тися, переміня́тися, переміни́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, става́тися, ста́тися ким, чим; (вырождаясь, приходя в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся на що, зіхо́дити, зійти́ на що. [В сумне́ стогна́ння оберта́лись ре́чі (Куліш). Плач поверну́вся на ра́дощі (О. Лев.). Хай те дитя́че товари́ство пове́рнеться тепе́р у побрати́мство (Мирн.). Наро́д наш мі́цно держа́всь своє́ї пре́дківської ві́ри і не хоті́в на полякі́в переверта́тися (Єфр.). А́встрія ма́є перетвори́тися на демократи́чну де́ржаву – спі́лку націона́льностей (Грінч.). Молоко́ за одну́ ніч перероби́лося в сир (Звин.). Скажи́ ка́меневі сьому́, щоб ста́вся хлі́бом (Єв.)]. • Многолюдный и богатый край -ти́лся в пустыню – великолю́дна й бага́та краї́на оберну́лася (поверну́лася, перетвори́лася) в (на) пусти́ню, звела́ся на пусти́ню. • Мечта -ти́лась в действительность – мрі́я перетвори́лася в (на) ді́йсність. • -ться в камень – оберта́тися (оберну́тися) в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти. [Бода́й не верну́лось, в ка́мінь оберну́лось (Рудан.)]. • Вода -ти́лась в пар – вода́ оберну́лася в па́ру. [Вода́ мо́же да́ти вели́ку ко́ри́сть і не оберта́ючись в па́ру (Кониськ.)]. • Снег -ща́ется в воду – сніг оберта́ється в во́ду. • Личинка -ща́ется в мотылька – ля́лечка оберта́ється в мете́лика, перетво́рюється, переміня́ється в (на) мете́лика. • -ти́ться в силу (переносно) – ви́рости в си́лу. [В Єги́пті вони́, множачи́сь серед му́ки, могли́ ви́рости в си́лу й забра́ть уве́сь край в свої́ ру́ки (Франко)]; 2) (оборачиваться) перекида́тися, переки́нутися, переверта́тися, переверну́тися, оберта́тися, оберну́тися ким, чим и в ко́го, в що, на ко́го, на що, скида́тися, ски́нутися ким, чим, перемі́туватися, переметну́тися в ко́го, в що и ким, чим, переміня́тися, переміни́тися, злицьо́вуватися, злицюва́тися в ко́го, в що, (во множ.) поперекида́тися, попереверта́тися, пооберта́тися и т. д. ким, чим и в ко́го, в що. [Чорт переки́нувсь чолові́ком (Манж.). От ві́дьма знов переверну́лась у соро́ку (на соро́ку) (Звин.). Оберни́ся порося́ на карася́ (Номис)]. • Оборотень, упырь -ти́лся в волка – пере́вертень, упи́р переки́нувсь (переверну́вся, оберну́вся, ски́нувся, переметну́вся) во́вком (у во́вка, на во́вка), переміни́вся (зміни́вся) в во́вка. |
| Предло́г –
1) (повод) при́ключка, за́чіпка, прито́ка, при́клепка и при́клі́п (-клепу), при́від (-воду); (отговорка, оправдание) ви́мовка, відмо́вка. [Така́ була́ ні́би причи́на до війни́, але́-ж то була́ ті́льки при́ключка (Л. Укр.). Якби́ яки́й при́кліп, щоб зайти́ до попа́ (Борз.)]. • Искать -га к чему, что сделать – шука́ти при́ключки (за́чіпки, прито́ки, при́клепки, клю́чки) до чо́го, щоб що зроби́ти. [Ли́хо при́ключки (при́клепки) шука́є (Номис). Профе́сор два дні тому́ ду́же свари́вся з Степа́новим ба́тьком і, види́мо, лише́нь прито́ки шука́в, щоби́ за вітця́ пімсти́тися на хло́пцеві (Франко)]. • Найти -ло́г – знайти́ при́ключку (за́чіпку, прито́ку, при́клепку, при́кліп) до чо́го. [Я таки́ знайшо́в при́ключку, щоб до йо́го зайти́ (Полт.). Хоті́ла ї́хати до бабу́сі, та було́-б се по-па́нському ї́хати про́сто з ціка́вости. Му́сила яку́сь за́чіпку до то́го знайти́ (Г. Барв.). Хо́чеш поже́рти нас і тепе́р ду́маєш, що найшо́в прито́ку (Франко)]. • Благовидный -ло́г – присто́йний при́від. • Под тем -гом, что… – з тіє́ю при́ключкою, що… • Он не поехал под -гом болезни, недосуга – він не пої́хав, вимовля́ючись х(в)оро́бою, ні́кольством; 2) грам. – прийме́нник (-ка). |
| Прибау́тка – при́смішка, при́мовка, при́казка, при́повістка, пригові́рка, при́кладка, верзу́нка. [«Здоро́в зноси́ та в кра́ще вбери́сь» – ки́нув при́смішку Літоше́вський (Н.-Лев.)]. • Говорить -тки, -тками – прика́зувати, говори́ти смі́шками, при́смішками. [Прика́зувати – зна́читься сказа́ти яку́сь при́казку, при́мовку (Н.-Лев.)]. |
| Пригово́р –
1) при́суд (-ду), ви́рок (-року), (рус.) при́говор (-ру), (обвинительный) за́суд, о́суд, (постановление, решение) ріши[е]не́ць (-нця́), декре́т (-ту), (суждение) суд (-ду). [Суд чита́є при́суд (Грінч.). Суди́ суди́ли і ви́роки свої́ дава́ли ля́цькою мо́вою (Куліш). Всі уже зна́ли той при́говор (Коцюб.). За́суд то́ї комі́сії бу́де без апеля́ції (Франко). Поба́чимо, яки́й рішине́ць ви́йде, а ді́ло щось яло́зне (Кобел. п.). Вважа́є себе́ коли́ не за спра́вжнього лінгві́ста, то хоч за таку́ люди́ну, яка́ смі́є авторите́тно виріка́ти свій суд про філологі́чні й лінгвісти́чні спра́ви (Крим.)]. • Заочный -во́р – поза́очний при́суд. • Окончательный, условный -во́р – остато́чний, умо́вний при́суд. • Оправдательный -во́р – виправда́льний при́суд (ви́рок). • Обвинительный -во́р – за́суд, о́суд, при́суд вини́. • Смертный -во́р – сме́ртний при́суд, сме́ртний за́суд, за́суд на го́рло. • -во́р суда – при́суд, ви́рок судови́й. • Составить -во́р – скла́сти ви́рок, при́суд. • Постановлять -во́р – дава́ти, да́ти ви́рок. • Выполнить, привести в исполнение -во́р – ви́конати при́суд. • Приведение -во́ра в исполнение – вико́нування, викона́ння при́суду. • Отменить -во́р – скасува́ти при́суд. • Об’явить -во́р – ви́голосити ви́рок (при́суд). • Получить по -во́ру суда – діста́ти (оде́ржати) за постано́вою су́ду, за ви́роком судови́м. • Мирской -во́р – грома́дський при́суд. • Высказывать, произносить свой -во́р над чем-нб. – дава́ти свій суд над чим; 2) при́казка, при́мовка, при́кладка, припові́стка, пригові́р (-во́ру); см. Прибау́тка. |
| Пригово́рка – при́мо[і]вка, примі́[о́]вля, при́казка, при́повістка, при́говірка, примовля́ння, прика́зування; срв. Пригово́р 2. [Страхи́ на ляхи́, – ця при́мівка од нас перейшла́ і до ляхі́в (Ном.)]. |
| Примо́лвка –
1) прика́зування, пригово́рювання; 2) при́мі[о]вка, при́казка; см. Пригово́рка. |
| Пы́льник, бот. – пильничо́к (-чка), пило́чня, голо́вка (тичи́нки). |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Боеголовка – боєголовка. [Російські інтелігенти недовго чинили опір комуністичній диктатурі й швидко створили з нею зворушливий ансамбль духовної єдності: вночі слухали «Голос Америки» й читали Солженіцина, а вдень любісінько вступали до партії і розробляли міжконтинентальні балістичні ракети з роздільними боєголовками (Ю.Макаров). Пусте місце з ядерною боєголовкою].  |
| Бык –
1) бик; (неклад. самец коровы) бугай, стадник; 2) (водяной бык, зоол., птица) бугай; 3) бик, стовп, підпора: • брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги, ловити, піймати вовка за вуха; • быть бычку на веревечке – не тепер, то в четвер; найдеться й на тура шура; скільки ниточка не в’ється, до клубочка дійде; до часу дзбанок (глек) воду носить; • здоровый как бык – здоровий як бик (бугай); • молодой кладеный бык – бик; (не молодой) віл; • похожий на быка – бугайкуватий; • упёрся как бык – уперся як віл (бик); • сколько с быком не биться, а молока от него не добиться – з бика ні лою, ні молока (Пр.); • смотреть быком – дивитися спідлоба (насуплено; вовкувато). [Ухопив, як вола за роги (Пр.). Міняй бики на воли, аби дома не були (Пр.). Бик забув, як телятком був (Пр.). Був колись бик, та звівся на смик (Пр.). Дмись, не дмись — волом не будеш (Пр.). З вола дві шкури не деруть (Пр.). Котрий віл тягне, того ще й б’ють (Пр.). Поволеньки можна і до бугая підійти (Пр.). — Та ну не бришкай! Хоч ти і здоровий, як той бик, а проте і нас чимало (П.Мирний). Крикнув бугай у болоті — і замовк (П.Мирний). Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (М.Коцюбинський). Розпалений бик гнав десь, забувши про всяку обережність, ламаючи хащі (І.Багряний). Спить — не спить Дніпро, завжди гостинний, Зречена душа — без крил — летить За биками, за човнами і за кпинами… Свій пролитий полишає слід (В.Стус). Бики і гадки не мають, що дозволено Юпітеру… (В.Шендеровіч). Уже поставлено бики для мосту (АС). Той, хто впродовж дня активний як бджола, сильний як бик, працює як кінь і приходить додому вимотаний як собака, повинен проконсультуватися у ветеринара, є висока ймовірність, що він осел (Чанг Інг Ю). — Петре, та куди так утікаєш? — Йой, біжу, бо не встигну на дизель на 4.20. — Біжи через моє поле. Як тебе побачить мій бик, то ще встигнеш на 3.10]. |
| Ветер – вітер, (мн.) вітри, (ув.) вітрюган, (поэт.) вітрило, вітровій: • благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер; • бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер, говорити на вітер, говорити пусто-дурно (пусто та дурно)! (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи); • ветер восточный – східний (сходовий) вітер, східняк (сходовець), (образн.) вітер з-під сонця; • ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер; • ветер западный – західний вітер, заходень (західник); • ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається); • ветер от берега на море – відбережний (горовий) ветер; • ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свише) (Пр); дюдя свистить у кишені (Пр.); тільки душа, а в кишені ні гроша (Пр.); у кишені [аж] гуде (Пр.); спасибі Богу – всього є: хліба ма, а грошей нема (Пр.); у його грошей, як у жаби пір’я (Пр.); • ветер северный – північний вітер, (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер, верховик (горішняк); • ветер сильный – [вітер] буйний, вітер навальний (дужий, лок. шпуй-ний), борвій (буревій, буровій, бурей), (эмоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище), (образн.) вітер аж реве (аж гуде); • ветер южный – південний вітер, (на Дніпрі та ін.) низовий вітер, низовик (низовець, нижняк, полуденник, лок. низовка); • веяние, порывы ветра – вітровіння; • во время ветра – під вітер, у вітер, під час вітру; • выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову), розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші, сіяти (пускати) гроші на вітер; • говорить на ветер – говорити на вітер; • держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром, ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), чути (дивитися), звідки (відки) вітер віє; • идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме); • ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі лови вітра в полі; • мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі), мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром, курить, (образн.) [як] вітер йому у ногах; • палящий ветер – палючий вітер, (лок.) шмалій; • по ветру – за вітром; • подбитый ветром (разг.разгшутл.) – (про людину і про одяг) вітром підбитий (підшитий); • поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив (рушився) вітер; • пойти на ветер – піти з вітром; • посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю (Пр.); хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю (Пр.); сієш вітер, вітром жати будеш (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр.); • сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг; • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); • стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром); • сухой ветер – суховій; • тёплый ветер – теплий вітер, тепляк; • у него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище], у голові йому (у нього) горобці цвірінькають, у голові в нього як у пустій клуні (стодолі); • унесённый ветром, уносимый ветром – звіяний (знесений, віднесений) вітром, звіюваний (відношуваний) вітром. [Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т.Шевченко). Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т.Шевченко). А парубки тії — сказано, вітер у голові, молодії — видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (М.Вовчок). Галя почула — звідки вітер віє, куди хилить… (П.Мирний). В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І.Нечуй-Левицький). Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (М.Коцюбинський). Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (С.Васильченко). І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось легке, прозірчасте, Мов комашня. Придивлюєсь — се люди! Се тисячі людей і міліони, Мов пил, вітрами звіяний, кружаться, І тягнуть, тягнуть походом безмірним (І.Франко). Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л.Українка). Ночами виміряв: омиті Дощем тополі. Вітровій Шугне по стежці хитро витій І змовкне боязко в траві. Минаю ниви неозорі: В душі не зиму і не дві Виношував я ці простори — Єдине, чим думки живі (Г.Кочур). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Зате я певен в іншому: їх мусили супроводити пташині крики, щоразу відношувані, як і капелюхи чи зірвані жіночі хустки й шалики, все туди ж — у трансильванському напрямі (Ю.Андрухович). Кого улещено дарами, кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер… І тільки сонце, сонце, сон… над нерозгаданістю літер на скелі дикій, як бізон (Л.Костенко). — Чув я, жінко, од старих людей, що хто не скористався щастям, як воно само в руки пливло, той нехай на себе наріка, як воно стороною пішло. Негоже нам і тепер перед ним зачинятись, коли само в двері добувається; дме ходовий вітер — напинаймо ж вітрила! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надворі шугав страшенний вітрюган, ледь не збиваючи мене з ніг (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). На який вітер кидати слова? (С.Є.Лєц). 1. Пам’ятка студентові: “Дівчата-першокурсниці — гроші, викинуті на вітер”. 2. Поведінка куди-вітер-віє. 3. Ну і що, що вітер у голові, зате думки завжди свіжі]. |
| Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк). Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!]. |
| Головоломка –
1) моро́ка, заморо́ка, (уменьш.) за́моро́чка, головокрутка, крутиголовка; 2) (двуколка) біда́, біда́рка. [Він знову будував щось у голові, досліджував, які підвалини треба закласти, поки він збагне, чого ж йому треба. — Я ніколи не знатиму правди, поки собор не розберуть по камінцю, мов дитячу крутиголовку (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа). — Це справжнісінька крутиголовка, — сказав Зонахідзе (Г.Малець, перекл. П.Модіяно)]. |
| Зачётка, разг. – (зачётная книжка) залікова (іспитова) [книжка], (рус.) заліковка. [У заліковках — гроші, У книжках — маячня. Така, мої хороші, Освітня табачня… (з інтернету)]. |
| Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого: • аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку; • Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…]; • всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.); • Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити; • давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати; • дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися); • делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш; • если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…; • знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас; • знаете [ли] – знаєте, бачте; • знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.); • знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.); • знай наших! – отакі наші!; • знай [себе] – знай [собі]; • знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте); • знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого; • знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти; • знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки; • знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах); • знать меру – знати міру; • знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що; • знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу; • знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка; • знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці; • знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло); • знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг; • знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега; • знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах); • знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому; • знать (уметь) делать что – вміти чого; • знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте; • знать этого не хочу – не хочу про це й чути; • кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.); • как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо; • как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?; • кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; • надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри; • не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.); • не знать износу (износа, веку) – не знати зносу; • не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем); • не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити; • не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка; • не знать меры в баловстве – ходити на головах; • не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву); • не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо); • не знать сна – не спати, не стуляти очей; • не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.); • не могу знать – не знаю; • не хотеть знать кого – не признаватися до кого; • он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає; • разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?; • решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю; • сами знаете – не вам казати (питати); • твёрдо знать – добре (твердо) знати; • то и знай – раз у ра́з; • только и знает, что… – тільки й знає, що…; • чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає); • я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий. [Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит]. |
| Камуфляж – (франц., в разн. значениях) камуфляж, маскування, (ещё) маскувальне забарвлення, маскувальна розмальовка, (перен.) ширма, димова завіса. [Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж. Ти розкажи свою пригоду вовчу. А смушки скинь. Навіщо камуфляж? Ти краще вий. А я собі помовчу (Л.Костенко)]. |
| Козёл – 1) козел, (животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́; 2) (о глупом человеке) цап, кзел; 3) (козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра; 4) (ворот) ручни́й ко́ло́ворот; 5) (скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка; 6) (спорт.) козел: • взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну); • дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом; • доить козла́ – мочитися; • забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла; • козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло; • козла драть, петь козлом (разг.разгпрезр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти; • от козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.); • прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап; • пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.); • пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па; • стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки. [Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небутгя в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус). Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє]. |
| Недосказанность –
1) (недомолвка, умолчание) недоска́заність, недока́заність, недо́мо́вка, недомо́ва, недо́сказ; 2) (недосказанное) недосказане, недоказане, недогово́рене, недомо́влене, недо́мо́вка, недо́сказ. |
| Оговорка –
1) (разъяснение) застере́ження, завва́ження, ува́га, за́значка; 2) (обмолвка) помилка на слові, обмовка, (умен.) обмовочка: • делать, сделать оговорку – робити, зробити застереження; застерігати, застерегти, застерегтися; • без оговорок – без слова, без застережень, беззастережно, (лосизм) без обмовок; • отделываться оговорочками – відбуватися відмовочками; сяк-так вимовлятися; • с оговоркой – із застереженням. [У нього була звичка розповідати їй усе, що він зробив за день: як заходив такий-то клієнт, як він підготував закладну для Паркса, як стоять справи з тим вікодавнім позовом «Фраєр проти Форсайта», що його спричинив дідів брат Ніколас, який, відзначаючися надмірною обачністю, обтяжив свій заповіт стількома застереженнями, що його майно й досі нікому не дісталося, і, певно, його заповіт до самого Страшного суду правитиме за невичерпне джерело прибутку для численних поколінь адвокатів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — У мене вчора в розмові з дружиною обмовочка вийшла — майже за Фройдом. Хотів сказати: «Зроби мені, люба, бутерброд із сиром», а замість цього сказав: «Гадюка, ти ж мені все життя зіпсувала»]. |
| Перловка, разг. – (перловая каша) перлова каша, (диал.) панцак, (разг., рус.) перловка, (шутл.) шрапнель, дріб шістнадцять. [Я творча натура, я творча натура, кричала моя матуся, мені борщі не в голові, щастя не в каструлях, їжте перловку, будьте вегетаріанцями, гріх споживати плоть свиней та корів, гріх бути плотоїдними, наче звірі (Є.Гуцало). Прості смертні будівники комунізму могли наїстися макаронів, рису й найпопулярнішої каші під жартівливими назвами “шрапнель” і “дріб шістнадцять”, тобто перловки (Ніна Романюк). Серед дванадцяти страв, які годиться мати на вечері, є також горох, розварений на пюре і замащений олійкою з цибулею, капуста з квасолею, вареники (пироги) — теж з капустою, пісні голубці з гречки, оселедець, запрашка (мачанка) з грибів. Подають і панцак (ще на Тернопіллі кажуть пенцак) — перлову кашу. Щоправда, це вже десерт. Але щоб його приготувати, треба спочатку зварити із сухих груш, яблук, слив узвар. Відтак у рідину кинути ту ж перловку, зверху трохи посипати цукром (Микола Шот)]. |
| Пыльник –
1) пиля́к, пильничо́к, пило́чня, голо́вка (тичи́нки); 2) (накидка, плащ, пальто) пи́льник, пильня́к, пильови́к. [Один у френчі, другий у світленькому пильовику, а третій… третьою була жінка, тільки зодягнута по-чоловічому (В.Шкляр). Його друг-єврей якось постукав до нього у двері з дружиною й доньками; він стояв у відчинених дверях і не мусив навіть нічого казати, бо його великі очі казали, бо все казали його великі очі, бо у дверях стояв страх, одягнений у брудний пильовик, бо за спиною страху стояли його наслідки, стояла його багатократність (Наталя Чорпіта, перекл. Войцеха Кучка)] |
| Раскрас, раскраска – розмальовка. |
| Распальцовка, жарг. – (рус.) розпальцьовка, розпальцівка, (жест, ещё) коза, рожки, роги. [Московські «зірки» вельми середнього ґатунку демонстративно, із розпальцьовкою крутилися перед київськими журналістами. Може, хтось і взяв би в них інтерв’ю, якби знав їхні імена… (Ксеня Лесів). Якщо решта метрів постмодернізму, як влучно висловився Віктор Пєлєвін, нагадують «міжнародну банду циган-конокрадів, які за будь-якої можливості з гигиканням женуть в темноту останні залишки простоти і здорового глузду», то Бодріяр повертає нам простоту стосунків, на пальцях роз’яснюючи суть речей. Хіба що не кожному ця «розпальцівка» сподобається (І.Бондар-Терещенко)]. |
| Толстовка – (рус.) толстовка. |
| Урод – ви́родок, ви́рід, по́круч, потво́ра, (калека) каліка, (диал.) почва́ра, почва́рка, (о женщине) шерепа, (уменш.-ласк., пренебр.: уродец) почва́рок, ви́плодок; • в семье не без урода – у сім’ї не без виродка (Пр.); нема роду без вироду (Пр.); нема лісу без вовка, а села без лихого чоловіка (Пр.); кожна отара не без поганої (паршивої) вівці (Пр.); і між доброю капустою є (буває) багато гнилих качанів (Пр.); у болоті не без чорта (Пр.); • моральный урод – моральний виродок; • урод уродом – виродок виродком (з виродків). [Є люди, на яких глянеш — ніби й люди, але якщо придивитися, то бачиш потворне свиняче рило. У День пам’яті жертв Голодомору така ось свинолюдина Наталія Максимець, депутат Луганської міськради від КПУ, написала у своєму блозі: «Завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут свичкы у викнах палыты та голодуваты на знак пошаны до померлых, мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество — шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать». За Біблійною порадою, не буду метати бісер перед свиньми. Палай у пеклі, потворо (Богдан Буткевич). Чоловік із курячими грудьми, що досі метушливо бігав по кімнаті на своїх кривих, як дві шаблі, ногах, зупинився. — Ми панівна раса, — сказав він. — А всі інші виродки, це ясно. А хто ж, власне, звичайні люди? (Ю.Петренко, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| Хрущёвка, разг. – (рус.) хрущовка. [Можем змінити площі, Сквери, проспекти, фасади, І помінять постаменти. В сяйві нових ліхтарів. Але куди нам подіти, Те, що за нами позаду — Темні трущоби хрущовок, З ордами сірих щурів? (Анатолій Матвійчук). Виходжу на зупинці біля гастроному й завертаю у двір хрущовки-п’ятиповерхівки біля нашого навчального корпусу з майстернями, тут ми проводимо більшість часу: граємо в карти, тріпаємо язиками, куримо, п’ємо пиво або просто сидимо на лавці (А.Дністровий)]. |
| Церквушка, церковка, церковочка – це́рковка, це́рківка, це́рковця, це́рківця, це́рквочка, це́рковочка. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ВИДА́ТЬ, видать ви́ды ще ба́чити сма́леного во́вка; видать пти́цу по полёту укр. ви́дно па́на по халя́ві; вида́вший ОКРЕМА УВАГА; видавший ви́ды би́тий на всі копи́та, не з одно́ї пе́чі хлі́ба з’їв; ПОВИДА́ТЬ стил. відповідн. попоба́чити, переба́чити, ба́чити й переба́чити; повидать на своём веку́ поба́чити сві́ту. |
| ВОЛК, как волка́ ни корми́, он в лес смо́трит во́вка у плуг, а він у луг, хоч як во́вка году́й, він у ліс ди́виться. |
| ВЫ́МПЕЛ укр. корого́вка, діял. майве́ць. |
| ДРАЗНИ́ТЬ, ще роздра́жнювати; дразни́ть гусе́й, виклика́ти во́вка з лі́су [не дразни́ гусе́й = не виклика́й во́вка з лі́су = не нага́дуй козі́ смерть]; лишь бы не дразни́ть гусе́й, аби ли́хо ти́хо; дразня́щий, дразня́щийся, що драту́є тощо, маста́к дражни́ти, зда́тний /ра́ди́й/ роздражни́ти, дратівни́к, мед. подра́зник, прикм. дразли́вий, подра́зливий, дратівли́вий, дратли́вий, дратівни́й; дразни́мый, драто́ваний, роздрато́вуваний, передра́жнюваний /роздра́жнюваний/. |
| ЗНАТЬ 2 ще бу́ти свідо́мим, бу́ти в ку́рсі чого; как знать? живомовн. (чи) я зна́ю?; реши́тельно ничего́ не знать ні сно́м ні ду́хом не зна́ти; знать в лицо́ зна́ти з лиця́, зна́ти на вид, зна́ти з ви́ду; знать как свои́х пять па́льцев ще зна́ти як свою́ доло́ню, зна́ти як свою́ кише́ню, зна́ти як облу́пленого; знать почём фунт ли́ха ще ба́чити сма́леного во́вка; знать со́кола по полёту ви́дно па́на по халя́ві /халя́вах/; не знать, куда́ дева́ться не зна́ти, на яку́ ступи́ти; не знать, куда́ де́ться от стыда́ позича́ти оче́й у Сірка́; не знать ме́ры в баловстве́ ходи́ти на голова́х; не знать, что сказа́ть не могти́ прийти́ до сло́ва; знать не зна́ю сном-ду́хом не зна́ю; не хоте́ть знать кого не признава́тися до кого; кто мо́жет знать? хто ж то зна́є?; где уж ему́ знать! ірон. він там зна́є!; са́ми зна́ете фраз. не вам ка́зати /пита́ти/; Вы э́то прекра́сно знаете Вам не тре́ба говори́ти; не знаешь, где найдёшь, где потеря́ешь не зна́єш, де ви́граєш, а де програ́єш; всяк сверчёк, знай свой шесто́к не літа́й, воро́но, в чужі́ї хоро́ми, прибл. ше́вче, знай своє́ ше́вство (а в краве́цтво не міша́йся); зна́ющий що /мн. хто/ зна́є тощо, знаве́ць, зна́йко, віду́н, прикм. тяму́щий, досві́дчений, обі́знаний, піду́чений, компете́нтний, /погляд тощо/ знаве́цький, образ. з голово́ю, з кле́пкою в голові́, у ку́рсі чого, складн. всезна́вець [всезна́ющий всезна́вець]; знающий что свідо́мий чого; ни сном ни ду́хом не знающий без найме́ншого поня́ття; знающий в лицо́ що зна́є на вид /з ви́ду/; знающий всех наперечёт вже пізна́вши ко́жного одно́го /всіх до о́дного/; знающий всю подного́тную втаємни́чений в усе́, всезна́вець, знаве́ць усі́х секре́тів; знающий гра́моту, письме́нний; знающий как свои́х пять па́льцев что до́бре підку́тий на чому; знающий ме́ру помірко́ваний; знающий на зубо́к піду́чений на зубо́к; знающий наскво́зь прошива́ючи зо́ром на́скрізь; знающий своё ме́сто невиба́гливий, невимо́гливий, скро́мний, без прете́нс[з]ій; знающий себе́ це́ну 1. спо́внений самопова́ги, гі́дний себе́, 2. пе́вний у собі́; знающий со́весть со́вісний, сумлі́нний, з Бо́гом у се́рці; знающий толк тяму́щий; знающий счёт деньга́м оща́дливий, еконо́мний; знающий та́йну втаємни́чений; знающий це́ну знаве́ць ціни́ /ва́ртости/; знающий честь ненабри́дливий; знающий ходы́ и вы́ходы знаве́ць ході́в та ви́ходів; не знающий ве́ку ві́чний; не знающий зимы́ беззи́мний; не знающий поко́я невто́мний, безуто́мний; не знающий сна невсипу́щий, стил. перероб. не зна́ючи сну; знающийся (з чим) обі́знаний, (з ким) знайо́мий. |
| ИНВЕ́РСИЯ реконстр. перестано́ва, перестано́вка. |
| КРЫСОЛО́ВКА ще щуроло́вка. |
| ОТГОВО́РКА ще ви́мовка, хи́тра причи́на; без отговорок без сло́ва, без ги́ркання, не відмага́ючись; для отговорки живомовн. щоб одбреха́тися; у вся́кого Федо́рки свои́ отговорки прибл. ко́жна пта́шка свою́ пі́сню співа́є. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Веревка –
1) (обыкновенная или тонкая) шво́рка, -ки, моту́зка, -ки, шнур, -ра; 2) (очень толстая) вірьо́вка, -ки. |
| Крупчатка –
1) (мельница) пи́тель, -тля; 2) (мука) питльо́вка, -ки. |
| Мухоловка –
1) (прибор) мухоло́вка, -ки; 2) (растение) рижі́й, -жію́. |
| Набалдашник – голо́вка, -ки. |
| Недомолвка – недомо́вка, -ки, недо́сказ, -зу. |
| Отговорка – відмо́вка, -ки. |
| Предлог –
1) (отговорка) відмо́вка, -ки; 2) (повод) при́від, -воду, при́ключка, -ки; (в грамматике) прийме́нник, -ка. |
| Приговорка – при́казка, -ки, примо́вка, -ки. |
| Пыльник, бот. – голо́вка, -ки, тичи́нки, -нок. |
| Речитатив – речитати́в, -ву, співомо́вка, -ки. |
| Скороговорка – скоромо́вка, -ки. |
| Утрировка – утриро́вка, -ки, перебо́рщування, -ння. |
| Шляпка –
1) (головной убор) капелюшо́к, -шка; (солом.) бри́лик, -ка; 2) (у гвоздя) голо́вка, -ки; 3) (у грибов) ша́пка, -ки. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Легкий – легкий. Легок на помине – про вовка помовка, а вовк і в хаті. |
| Молва – помовка; поголос; слава. Дурная молва – поговір; неслава. |
| Отговорка – відмовка; (увертка) – викрутка. Без отговорок – безсуперечно; не сперечаючись. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Головка – голо́вка; • г. (перильной стойки) – булава́; • г. вилкообразная (в шатуне) – г. розвилкува́та; • г. восьмигранная – г. восьмигранча́ста; • г. всасывающая, торф. – г. всисна́; • г. потайная – г. потайна́; • г. револьверная – г. револьве́рна; • г. утопленная – г. загли́блена; • г. четырехгранная – г. чотиригранча́ста; • г. шаровая – г. куля́ста; • г. шестигранная – г. шостигранча́ста. |
| Духовка – духо́вка. |
| Опока – на́морозь (-зи); • о. (ящик для формования), лит. – формо́вка; • о. верхняя – ф. ве́рхня; • о. нижняя – ф. ни́жня. |
| Просорушка – просору́шка, шерето́вка; • п. бичевая – п. бичова́. |
| Шляпка (гвоздя) – голо́вка. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Бояться
• Боится, как чёрт попа (ладана) (устар.) – боїться, як чорт свяченої води. Пр. Боїться, як заєць дубка (бубна). Пр. Боїться, як чорт (дідько) ладану. Пр. Боїться, як пес палиці. Пр. • Волков бояться — в лес не ходить – вовків боятися — в ліс не ходити. Пр. Боятися вовка — в ліс не йти. Пр. Боявшись вовка, в лісі не бувати. Пр. • Дело мастера боится – діло майстра величає. Пр. По роботі пізнати майстра. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. В умілого і долото рибу ловить. Пр. • Ему нечего бояться – йому нема чого (нічого) боятися; він не має чого боятися. • Очень бояться кого – дуже (вельми, тяжко) боятися кого; боятися кого й духу; труситися кого. [Він і духу мого боїться. Д. Бедзик.] |
| Бык
• Брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха. [Ухопив, як вола за роги. Пр. Уміє піймати вовка за вуха. Пр.] • Здоровый как бык – здоровий як бик (бугай). • Уперся как бык – уперся як віл (бик). • Сколько с быком не биться, а молока от него не добиться – з бика ні лою, ні молока. Пр. |
| Вещь
• Вещь вещи рознь – річ до речі не приходиться (не прийдеться). • Вот это вещь! – оце так річ!; оце вже щось! • Ловкая, изящная вещица – ловка (бравенька) річ (штучка, надібочка). • Малозначительная, негодная вещь – абищо; непотріб; (образн.) надібок у піч. [Дав таке абищо, — тільки на смітник викинути. Сл. Гр.] • Мелкая вещь – дрібна річ; дріб’язок. [З хати виносили одежу, всілякий дріб’язок… Коцюбинський.] • Называть вещи своими именами – називати речі їх власними (своїми) іменами; говорити прямо. • Ничтожная вещь – нікчемна (мізерна) річ; нікчемниця; покидьок (покидь); не знати що; (жарт.) покидьків брат. • Обычная вещь, обычное дело – звичайна (світова, людська) річ; звичайне (світове, людське) діло. [Шлюб — то світова річ. Старицький.] • Это в порядке вещей – це звичайна (природна, світова) річ; це нормально. |
| Видать
• Видать орла по полёту – знати (видно) пана по халявах. Пр. Видно (пізнати) сову по льоту. Пр. Пізнати ворону по пір’ю. Пр. По пір’ю пізнаєш птаха. Пр. Видно сокола по льоту, а сову з погляду. Пр. Орлиний клекіт здалека (з-під хмари) чути. Пр. Чорт би дятла знав, коли б не довгий ніс. Пр. Пізнати вовка хоч у баранячій шкурі. Пр. Видно, що Ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті. Пр. Не завиє так пес, як вовк. Пр. Осла пізнаєш по вухах, ведмедя — по кігтях, а дурня по балачках. Пр. По роботі пізнати майстра. Пр. • Глаза б мои не видали (разг.) – і на очі б не бачити; радий би й [повік] не бачити; радніший би не бачити. • Конца не видать – кінця-краю (кінця, краю) не видно (не видко). • Не видать кого, что-либо как своих ушей (разг. фам.) – ніколи (поки віку, поки живий) не (по)бачити кого, чого; не бачити кого, чого як своїх вух (як своєї потилиці); побачиш, побачить кого, що як своє вухо (як свою потилицю). • [Ни] зги не видать – нічого (нічогісінько) не видно; (а)ні на крок не видно; (образн.) темно, хоч в око стрель; темно, як у льоху (як у погребі). [Хоч очі повиколюй, — нічого не видно. Пр.] • От земли не видать – такий малий, що ледве від землі відріс (що й не видно); такий малий, накрив би його решетом; такий малий, що його б і в кишеню сховав (що можна й у кишеню сховати). • От роду не видал – зроду (ніколи) не бачив; відколи живу, не бачив. • По всему видать – знати (видно, видко) по всьому (з усього). |
| Волк
• Быть волком – бути вовком; вовкувати. • Волк в овечьей шкуре (перен. книжн.) – вовк в овечій (у баранячій) шкурі (кожушині). Дивиться лисицею, а думає вовком. Пр. Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде. Пр. Добрий, як баранчик, тільки по-вовчому виє. Пр. Пізнать вовка хоч у баранячій шкурі. Пр. • Волка в пастухи поставили – будуть усі вівці цілі, коли вовк за пастуха. Пр. Лихо вовкові — замкнули його між вівці. Пр. Погано тим вівцям, де вовк за пастуха. Пр. Біда вівцям, де вовк пастушить. Пр. Замкнув вовка межи вівці, — нехай тюрму знає! Пр. • Волка ноги кормят – вовка ноги годують (живлять) [а пса кості]. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі й здох. Пр. Вовк лежачи не утне. Пр. • Волк и из счёту овец крадёт – вовк і з ліку (і лічене, і лічені вівці) бере (хапає, візьме). Пр. Вовк і раховані вівці бере. Пр. • Волк и каждый год линяет, да обычая не знает (а все сер бывает) – вовк линяє, а натури не міняє. Пр. Вовк старіє, але не добріє. Пр. Каплавуху (капловуху) хоч родзинками годуй, а все буде каплавуха (капловуха). Пр. Побий на бісові ліс, то все з біса буде біс. Пр. • Волки сыты и овцы целы – вовк ситий і вівця (коза) ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб мені вовк цілий і баран ситий. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр. • Волков бояться — в лес не ходить – вовків (вовка) боятися — в ліс не ходити (не йти). Пр. Як вовка бояться, так і в ліс не йти. Пр. Боявшися вовка, в лісі не бувать (й без грибів бути). Пр. • Волком выть (разг.) – вовком вити; скиглити (скімлити, скавулити, скав(у)чати, квилити). • Волком глядеть, смотреть, посмотреть на кого – як вовк (вовком, як звір, звіром) дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; вовкувато дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; дзизом (зизим оком) дивитися, подивитися на кого; (тільки докон.) визвіритися на кого. [Чого ви на мене визвірились? Старицький.] • Как волка ни корми, [он] всё в лес смотрит – вовка хоч як годуй (скільки не годуй), а він у ліс дивиться. Пр. Вовка щось усе до лісу тягне. Пр. Вовча натура в ліс тягне. Пр. Вовка в плуг, а він у луг. Пр. • Много волков – багато вовків; (розм.) звірно. • Мы о волке, а он за гумном – за вовка помовка, а вовк у хату. Пр. Про вовка помовка, а вовк тут. Пр. Про вовка річ, а вовк навстріч. Пр. На вовка помовка, а вовк і в хату суне. Пр. Про вовка помовка, а вовк і вродивсь (а вовк у кошарі). Пр. • Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел – не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що вівцю з’їв. Пр. Не за те вовка б’ють, що сиру нема, але що вівцю з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр. • Отольются волку овечьи слёзки (кошке мышкины слёзки) – віділлються вовкові овечі (кобилячі) сльози. Пр. Одізвуться вовкові овечі (коров’ячі) слізки. Пр. Тривай, це йому рогом (боком) вилізе. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр. • С волками жить, по-волчьи выть – з вовками жити, по-вовчому вити. Пр. З вовком жити, вовком бути (по-вовчому вити). Пр. Попав між вовків (між вовки) — вий по-вовчому (по-вовчи). Пр. Попав між собак (між собаки), — не хоч гавкать — мовчи, а все-таки хвостом крути. Пр. В яке стадо залетів, так і крякай (каркай). Пр. Між воронами — будь вороною, між солов ями — співай солов’єм. Пр. Убрався між ворони, і крякай, як вони. Пр. На чиєму возі їдеш, того й пісню співай. Пр. Чий хліб їси, під того дудочку й скачи. Пр. На чиєму току молотять, тому й хліб возять. Пр. На чиєму возі сидіти, того й волю волити. Пр. Між вовками вий по-вовчи, між свиньми (свинями) хрюкай по-свинячи. Пр. • Серый волк – сірий вовк; (поет.) (вовк-)сіроман(ець). • Старый, стреляный, травленый волк (перен.) – бачив ((лок.)видів) світа; з світа (з світу) чоловік; бувалий у бувальцях. • Таскал волк — потащили и волка – носив вовк — понесуть і вовка. Пр. Носив вовк козу, аж і вовка понесли. Пр. Носив вовк вівці (овець) — понесли вже й вовка. Пр. Ловив вовк, ловив, а колись і вовка зловлять. Пр. Носить вовк, носить, а колись і вовка винесуть. Пр. Бере, бере вовк, та й вовка візьмуть. Пр. Ловить вовк, ловить, а як вовка спіймають — шкуру здеруть. Пр. • Упрямая овца волку корысть – уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр. Уперте теля вовкові користь. Пр. |
| Горе
• Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година! • Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці. • Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ. • Горе да и только – лихо (горе) та й годі. • Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр. • Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер. • Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало). • Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр. • Горе не свой брат – журба не матінка. • Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму. • Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає). • Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр. • Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор… • Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу). • Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр. • Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим]. • Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну. • Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль. • Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи. • Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої. • Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти. • На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову. • Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр. • Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр. • Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр. • Не знающий горя – безнапасний (безжурний). • Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно). • Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту. • От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр. • Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти. • После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр. • Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого. • Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові. • Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що. • Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому. • Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. • С горем добытый – загорьований. • С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що. • Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр. • Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому. • Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю. • Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки. • Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр. • Убитый горем – пригнічений горем. • Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха). • Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя). • Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр. |
| Грозиться
• Грозилась синица море поджечь – нахвалялася синиця море запалити. Пр. Якби нашому теляті та вовка піймати. Пр. Не довелося свині на небо дивитись. Пр. Ніхто й не чув, як комар чхнув. Пр. |
| Клок
• Или сена клок, или вилы в бок – або пан, або пропав. Пр. А чи пан, чи пропав. Пр. Здобути, або дома не бути. Пр. • Разорвать в клочья, на клочья – пошматувати; порвати (подерти) на клапті (на шматки). • С паршивой овцы хоть шерсти клок – з поганої вівці хоч вовни жмут. Пр. З ледачого вовка хоч шерсті жмут. Пр. З худого кабана хоч вишкварки. Пр. Нічим не візьмеш, так клоччям. Пр. Лихого нема чого (нічого) жалувати. Пр. |
| Козел
• Козёл отпущения (разг.) – козел відпущення; жертовне ягня. • Козла драть, петь козлом (разг. презр.) – пускати цапа; цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; погано співати. • От козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни. Пр. Не буде з цапа вовни. Пр. Як з бика молока. Пр. • Пустить козла в огород – пустити цапа в капусту. Пр. Приставити вовка до отари. Пр. |
| Комар
• Комара не зашибёт – [Він] і мухи не вб’є. • Комар носа не подточит (разг.) – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; ні баба, ні громада; не присікаєшся. • Кусают и комары до поры – вовк носить (носив вовк), понесуть і вовка. Пр. І на жаливу (жалку кропиву) мороз буває. Пр. І на пса прийде зима. Пр. |
| Кормить
• Волка ноги кормят – вовка ноги годують (живлять) [, а пса кості]. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі здох. Пр. Зайця ноги носять, а вовка зуби годують. Пр. Затим вовк не линяє, що в кошару часто никає. Пр. Кожна пташка своїм носиком живе. Пр. Вовк лежачи не утне. Пр. • И собака помнит, кто её кормит – і собака чує, хто його годує. Пр. • Как волка ни корми, он всё в лес смотрит – вовка хоч як годуй (скільки не годуй), а він у ліс дивиться. Пр. Вовча натура в ліс тягне. Пр. Вовка щось усе до лісу тягне. Пр. Вовка в плуг, а він у луг. Пр. Не сподівайся дяки від приблудного собаки. Пр. Хлібом годують, а стеблом очі колють. Пр. Хлібом годує, а очі випиває. Пр. • Кормить берёзовой кашей (перен. фам.) – березової каші давати; березовою кашею годувати; березовим пером виписувати; березиною потягати (затинати); давати березової припарки; купати в березині. • Кормить вшей – годувати воші (нужу). • Кормить завтраками, обещаниями кого (перен.) – годувати жданиками, обіцянками кого; (іноді) відкладати на завтра. • Соловья баснями не кормят – соловей піснями не ситий. Пр. Слів густо, а в животі пусто. Пр. Хвалою не нагодуєш. Пр. • Хлебом, мёдом… не корми кого – хлібом, медом… не годуй кого; хліба, меду… не давай кому. |
| Кур
• Попал(ся), как кур во щи – упав (ускочив) у біду (у лихо), [як курка в борщ]. Пр. Попався, жучку, панові в ручку. Пр. Зав’яз, як собака в тину. Пр. Попав у писану кайстру. Пр. Ускочив по саме нікуди. Пр. Застукали, як головка (як бровка) на базарі. Пр. Попався, як сірко на ярмарку. Пр. |
| Легкий
• Более лёгкий – легший. • Женщина (дама, девица) лёгкого поведения – жінка (дама, дівчина) легких звичаїв; повія; (іноді вульг.) слаб(к)а на утори. • Искатель, искательница, любитель, любительница лёгких приключений – охочий, охоча до легких (романтичних) пригод; охочий, охоча легко поромансувати; (іноді) романсовий авантурник, романсова авантурниця. • Лёгкая рука у кого, лёгкий на руку кто (разг.) – легка рука в кого; легкий на руку хто; щасливу руку має хто; добрий на почин хто. • Лёгкие деньги (перен.) – легко зароблені (легкі) гроші; незагорьовані гроші. • Лёгкий труд – легка праця; (перен. образн.) легкий хліб. • Лёгкое (легко) ли дело! – легко сказати!; то не жарт! • Лёгок (скор) на ногу (на ноги) – легкий (швидкий, прудкий) на ноги. • Лёгок на подъём – рухливий (повороткий, моторний). • Лёгок на помине – про вовка помовка, а вовк у хату (а вовк тут). Пр. • С лёгким паром! – доброго здоров’я помившись!; приємно спочити (приємного спочинку), покупавшись!; (скорочено) приємно спочити (приємного спочинку)! • С лёгким сердцем (перен.) – з легким серцем. • С лёгкой руки (перен.) – з легкої руки; з доброго почину. |
| Лес
• В лесу леса не нашёл – у лісі був, а дров не бачив. Пр. • Волка бояться - в лес не ходить – вовків боятися - в ліс не ходити (не йти). Пр. Як вовка боятися, так і в ліс не йти. Пр. Боявшися вовка, в лісі не бувати. Пр. • За деревьями (из-за деревьев) леса не видит – за деревами лісу не бачить. Пр. • Кто в лес, кто по дрова – хто в ліс, а хто по дрова поліз. Пр. Хто в луг, а хто в плут. Пр. Хто в горох, а хто в сочевицю. Пр. Хто (одно) до ліса, а хто (а друге) до біса. Пр. Те к лісу, а те к бісу. Пр. Один дивиться до ліса, а другий до біса. Пр. Хто на хвості, хто на голові, а хто на колесі. Пр. Той хоче гарбузів, той огірків. Пр. Один не йде, другий не везе. Пр. • Лес рубят - щепки летят – у лісі дрова рубають, а до села тріски літають. Пр. Ліс рубають - тріски летять. Пр. Де дерево рубають, там тріски летять (падають). Пр. • Наука в лес не водит – наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Наука не в ліс веде, а з лісу. Пр. • Поёмный, прибрежный лес – луг. [Ой не шуми, луже… Н. п. А чогось так сичі Розридалися в лузі. Тичина. А луг підіймає зелене і синє шатро верховіть. Малишко.] • Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – хоч як годуй вовка, а він [усе] у ліс дивиться. Пр. Вовча натура в ліс (до лісу) тягне. Пр. Вовк, то вовче й думає. Пр. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що далі в ліс, то більше дров. Пр. Що далі в ліс, то краще на дрова. Пр. Далі в ліс, більше труску. Пр. |
| Лихо
• Не поминать лихом кого (разг.) – не згадувати (не споминати) лихом (лихим, злим словом) кого. • Он знает, почём фунт лиха (разг.) – він знає, почім ківш (коряк) лиха; він бачив смаленого вовка. • От лиха не уйдёшь – від лиха не втечеш. Пр. Лиха доля і під землею надибає. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Лиха конем не об’їдеш. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Не шукай лиха: само тебе знайде. Пр. Біда знайде, хоч і сонце зайде. Пр. Біда як хоче, то й на гладкій дорозі знайде. Пр. Від біди й у печі не замажешся. Пр. • Хватить, хлебнуть лиха – випити ківш лиха; спізнати, почім ківш лиха. |
| Ловить
• В мутной воде рыбу ловить – у мутній воді риб(к)у ловити (вудити). • Двух зайцев ловить, ни одного не поймать – двох зайців ловиш, ні одного не вловиш. Пр. • Ловит волк, ловят и волка – ловив вовк, ловив, а колись і вовка зловлять. Пр. Бере, бере вовк, та й вовка візьмуть. Пр. Ловить вовк, ловить, а як вовка спіймають шкуру здеруть. Пр. Носить вовк, понесуть і вовка. Пр. • Ловить вора с поличным – ловити злодія з краденим (з крадіжкою). • Ловить на лету (перен.) – з льоту ловити; з двох слів розуміти. • Ловить на месте преступления – ловити на гарячому [вчинкові]. • Ловить на слове (на словах) кого (разг.) – ловити на слові (на словах, на мові) кого. • Ловить случай, момент – ловити мить (момент); використовувати [добру] нагоду (оказію); користатися з [доброї] нагоди. |
| Медведь
• Два медведя в одной берлоге не уживутся – два ведмеді в однім барлозі не живуть. Пр. Два коти в одному мішку (на одному салі) не помиряться. Пр. • Делить шкуру неубитого медведя – ділити шкуру невбитого ведмедя. • Медведь в лесу, а шкура продана; медведя не убил, а шкуру запродал – шкуру вже продано, а ведмідь ще в лісі. Пр. Ще не зловив, а вже скубе. Пр. Ще й риби не піймали, а вже заходився юшку варити. Пр. Журавель у небі, а ти йому вже ціну визначив. Пр. Ще вовка не вбили, а шкуру продають. Пр. Де ще те теля, а він уже з довбнею бігає. Пр. • Не убив медведя, шкуры не продавай – з невбитого ведмедя шкури не продавай. Пр. Не продавай шкуру з живого ведмедя. Пр. |
| Овца
• Быть пастухом овец, пасти овцы – бути пастухом овець, пасти овець; вівчарувати (вівчарити, чабанувати). • Заблудшая овца (перен.) – блудна (заблудла, заблукана) вівця. [В’яжуться люди в товаристві… та й Івана беруть між собою. А він ходить, наче та блудна вівця. Мартович.] • И волки сыты, и овцы целы – вовк ситий і коза ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр. • Молодец на овец, а на молодца (и) сам овца – молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця (а проти баранця і сам, як вівця). Пр. Завзяте, як перець, покіль не вийде на гер(е)ць. Пр. Це та Солоха, що кури полоха. Пр. Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води. Пр. Як п’ян, то копитан, а як проспався, то й свині злякався. Пр. • Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел – не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що овечку (вівцю) з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр. Не тим кобила завинила, що вона сива, а тим, що вона побила (що поносила). Пр. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Пр. Не тим дівка погана, що не вродлива, а тим, що ледача й вередлива. Пр. • Овец не стало, так и на коз честь стала – де не маєш співця — послухаєш горобця. Пр. Нема чобіт — узувай постоли. Пр. Не прилетів соловей — нехай іволга за нього править. Пр. Нема хліба — їж пироги. Пр. • Паршивая овца всё стадо портит – одна паршива овечка всю отару поганить. Пр. Паршива вівця всю отару спаскудить. Пр. • Сделайся овцой, а волки готовы – хто стає вівцею, того вовк з’їсть. Пр. Тихого та смирного і кури заклюють (загребуть). Пр. Хто стає медом, того мухи злижуть. Пр. На похиле дерево і кози скачуть. Пр. • С паршивой овцы хоть шерсти клок – з паршивої вівці хоч вовни жмут. Пр. З ледачого вовка хоч шерсті жмут. Пр. З худого кабана хоч вишкварки. Пр. Нічим не візьмеш, так хоч клоччям. Пр. • Упрямая овца волку корысть – уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр. |
| Огород
• Бросать (кидать) камешки (камешек) в чей-либо огород (разг.) – кидати (закидати, шпурляти) камінці (камінець, камінь) до чийого городу (у чий город); водою бризкати на кого; кидати (шпурляти) грудкою в чий город; ключку закидати куди. • В чей огород камешек – у чий город камінець (грудка); у чиє вікно камінець (камінь) (ударив); на кого водою бризнуто; куди ключку закинено (закинуто); (іноді) кому пришито квітку. [Я вже знаю, про кого мова мовиться. Не в наше вікно камінь ударив. Н.-Левицький.] • Нечего было, не стоило из-за этого и огород городить – не треба було й починати цього; навіщо було й заходжуватися коло цього діла?; шкода й заходу; шкода часу й атласу; як погано орати, то краще (лучче) випрягати. • Пустить козла в огород (разг.) – пустити цапа в капусту, приставити вовка до отари; настановити цапа на городника. • Чужой рот не свой огород — не притворишь – чужий рот не хлів, не зачинити. Пр. Рот не город, не загородиш. Пр. |
| Полет
• Видно птицу (сокола…) по полёту – видно (знати) птаха по польоту. Пр. Видно (знати) сокола по льоту. Пр. Пізнати ворону по пір’ю. Пр. Пізнати вовка, хоч в овечій шкурі. Пр. Видно між ложками ополоник. Пр. Чорт би дятла знав, коли б не довгий ніс. Пр. (давн.) Видно пана по халявах. Пр. • Полёт мысли – літ (ширяння) думок; буяння мислі. • Птица высокого, низкого полёта (ирон.) – птах високого (великого), низького (малого) льоту; велике, невелике цабе; велика, невелика цяця. • С [высоты] птичьего полета (прям. перен.) – з [висоти] пташиного льоту; з пташиної високості. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)