Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 13 статей
Шукати «жучи*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жучи́на – пото́чене ша́шелем.
Жу́чить – ла́яти, карта́ти кого́, ми́лити го́лову кому́.
Жук, зоол. – жук (ум. жучо́к, жуче́чок, р. -чка, ув. жучи́ще, жучи́на).
• Самка -ка – жучи́ха.
• Ж. молодой – жученя́ (мн. жученя́та).
• Ж. бронзовый – оле́нка, воню́чка.
• Ж. майский – хрущ.
• Ж. шпанская муха – ма́йка, ма́йчик.
• Ж. навозный – гнойови́к, гуджула́й, -йка, гадзу́ля.
• Ж. носорог – носорі́жок (р. -жка), во́лик, (самка) корі́вка, коро́виця.
• Ж. олень – рога́ль, рога́ч, тур, олене́ць (р. -нця́), розсо́хач, щипу́н.
• Ж. клещатый – щи́павка.
• Ж. хлебный – хлібо́ї́д, жи́тник, гречу́х, гречкосі́й, ку́зька, хру́щик, красу́лька, красуно́к (р. -нка́), налива́йко.
• Ж. долгоносик – носа́й, носа́ль.
• Ж. скрипун – музи́чка.
• Ж. божья коровка – со́нечко.
• Ж. светящийся (светляк) – світля́к, блища́к.
Пы́жить –
1) (заряд) забива́ти кле́йтух (кли́нтух). [Ду́же вели́кий кле́йтух – наси́лу заби́в у рушни́цю (Сл. Ум.)];
2) (шерсть, перья на себе) стовбу́рчити, надува́ти, пу́трити, пу́штрити (шерсть, пі́р’я); (надмевать) пиндю́чити, бундю́чити. [Кво́чка з курча́тами ку́блилась на грядка́х і, сколо́шкана, серди́то квокта́ла та стовбу́рчила пі́р’я (Коцюб.)];
3) (жучить кого) пу́трити кого́. [Як зачала́ вже їх пу́трити за те (Зміїв. п.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Трахать, трахнуть, оттрахать –
1) бахнути (бухнути, гахнути, тарахнути, трахнути);
2) (совершать, совершить половой акт, жарг.) трахати, трахнути, відтрахати, взувати, взути, грати, виграти, відгойдати, жучити, вжучити, перти, порати, попорати, топтати, бамбукати, бамбукнути, попістонити.
[Кожен воїн знає, що у випадку звитяги вжучить на руїнах чужоземку (А.Морговський). — І взули її? — поцікавився Юрко. — Прошу? — Він питає, чи відбувся коїтус (Ю.Андрухович). Я комсомолку грав у ленінській кімнаті Звивалось її тіло піді мною Сплітаючись у класовім двобою Я грав її і прутень мій горів Як мудрий Ленін заповів Отак б’ючи за голом гол Вступав мій прутень в комсомол (Ю.Винничук). Це окрема тема, леді й джентльмени, пані й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, мені нелегко про все це говорити, до того ж я дійсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголодніле, а коли не бавитися евфемізмами, так і просто зґвалтоване тіло третій місяць невгаває в дрібненькому нутряному дрожі, особливо жаскому — до млості! – внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, і коли розчепірюю пальці, то вони негайно починають жити самостійним життям, ворушачись кожен зосібна, ніби натягнені на порізнені, в незгідних ритмах посмикувані ниточки, я вже мовчу про бубняві, як у підлітка, рожеві прищі, котрими зацвітають обличчя і плечі, і нема на те ради, — горопашне тіло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, і заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама-одна в чужій країні й чужому місті, в порожній квартирі, де телефон озивається хіба на те, щоб запропонувати тобі — рідкісна нагода, тільки на цьому тижні! — ко-ло-саль-ну знижку на передплату місцевої газети, і звідки вигрібаєшся тричі на тиждень — до університету, де півдюжини охайних, взутих у білі шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих і дезодорованих американських дітлахів із здоровими, аж вогкими шкірою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди-сюди по аудиторії, поглядами акваріумних рибок, щось там — один Біг відає, що! — тихенько шкробають собі в зошити, поки ти, сама себе накручуючи (ну бо треба ж якось протриматись годину з чвертю!), палко тлумачиш їм, що не було! не було в Гоголя, такого, який він був, натоді іншого вибору, окрім як писати по-російськи! хоч плач, хоч гопки скачи — не було! (і в тебе — також немає, окрім як писати по-українськи, хоч це і є, либонь, найяловіше на сьогодні заняття під сонцем, бо навіть якби ти, якимось дивом, устругнула в цій мові що-небудь «посильнее «Фауста» Гете», як висловлювався один знаний в історії літературний критик, то воно просто провакувалось би по бібліотеках нечитане, мов невилюблена жінка, скількись там десятків років, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштовані, невживані, непідживлювані енергією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають, ще й як! — якщо тільки потік читацької уваги вчасно не підхоплює й не виносить їх на поверхню, каменем ідуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як твої нерозпродані книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цілою українською літературою, можна на пальцях вилічити — не авторів навіть, а поодинчі твори, яким пощастило, — з отерпом у пучках і сльозами в очу ти читала надісланий тобі тут, в Америці, переклад «Лісової пісні», авторизовану версію, призначену для бродвейської сцени, кайфувала, як наркоман, од її прискореного жагучого віддиху: живе! живе, не пропало, через сімдесят літ, на іншому континенті, в іншій мові — скажи ж ти, випливло! — розуміється, що іншого — писати по-російськи чи по-англійськи, на перший же твій вірш, видрукуваний англійською, і то в цілком малопомітному журналі, екстатично відгукнулось, звідкілясь трохи чи не з Канзасу, якесь там «…», це ж треба, і Макміллан збирається включити його до антології світової жіночої поезії ХХ-го століття,…; кажуть тобі тутешні видавці (зволікаючи, проте, з книжкою), спасибі, я знаю, тим гірше для мене, — але в тебе нема вибору, золотце, не тому, що не зуміла б змінити мову, — пречудово зуміла б, якби трохи помарудитись, — а тому, що заклято тебе — на вірність мертвим, усім тим, хто так само несогірше міг би писати — по-російськи, по-польськи, дехто й по-німецьки, і жити зовсім інше життя, а натомість шпурляв себе, як дрова, в догоряюче багаття української, і ні фіґа з того не поставало, крім понівечених доль і нечитаних книжок, а однак сьогодні є ти, котра через усіх тих людей переступити - негодна, негодна і все, іскорки їхньої присутності нема-нема та й укидаються в повсякденному, навзагал геть спопілавілому бутті, і оце й є твоя родина, родове твоє древо, аристократко забацана, прошу пробачення за непризвоїто довгий відступ, леді й джентльмени, тим більше, що до нашої теми він, властиво, не тичеться) (О.Забужко). Спочатку у Василини в очах посвітлішало, бо вона оце вперше на віку (не на картині і не в кіно) бачила, як живий чоловік пре живу жінку. Але згодом в очах у неї стало темніти й потемніло зовсім, бо Василина точно знала, що то не вона лежить на ліжку під тим чоловіком, а чоботи і штани в того чоловіка такі, як у її Яреми (Василь Рубан). Тут на нього зразу насів студент, зірвав йому з голови мідницю і трахнув нею межи плечі разів три чи, може, й чотири, а тоді об землю її брязнув, що мало на кавалки не розскочилась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ці дурепи, яких уже давно ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб «розбудити бажання» у мільйонів споживачів! (про рекламісток) (М.Ілляшенко і О.Ногіна, перекл. Беґбеде). Одного разу він пообіцяв їй, що трахатиме її всю ніч. І він дотримав свого слова, гаруючи на ній до самого світанку. «Щоправда,— чесно зізналася Рошель,— лягли ми досить пізно, а ночі в ту пору року були короткі» (В.Шовкун, перекл. Мішеля Турньє). — У мене своя послідовність, будьте певні. І щодня не гірша за вашу. І коли ваша сестра приходить до мене, щоб я її попістонив і попестив, вона знає, чого хоче (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Після чого Ван Норден починає порати її так, немов у нього відкрилося друге дихання, точнісінько як старий козел. Він такий упертий хлопака, що радше зламає собі роги, ніж здасться (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)]. Обговорення статті

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жучи́ха – жук-самка.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Жук, -ка́, м.
1) Жукъ, Scarabeus. Жуки́ у голові́ (у ко́го). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб.
2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучо́к, жуче́чок. Ув. Жучи́ще.
Жучи́на, -ни, ж. Ходъ, проточенный въ деревѣ жукомъ? Самка жука? Желех. A hraj zuczy po zuczèni, a zuczyna po doléni. Kolb. I. 156. Ходить жучок по жучині, а жучина по деревині. Чуб. ІІІ. 80.
Жучи́ха, -хи, ж. Жукъ-самка. Як поїхав жук по сіно, а жучиху щось насіло. Чуб. III. 164.
Жучи́ще, -ща, м. Ув. отъ жук.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Жучи́на = д. Жукъ 2.
Жу́чить = ла́яти, карта́ти і д. Бить.
Жукъ = 1. (комаха жорсткокрила Scarabaeus) — жук, здр. жучо́к, (самиця) — жучи́ха, (молодь) — жученя́, жученя́та. — Бро́нзовый жукъ, бро́нзовка, Aphovius fassor = оле́нка. — Ма́йскій жукъ, Scarabaeus melolontha = ма́йка, шпа́нська му́шка. — Як збіраєть ся де багато майок, то їх треба оббірати, як для того, щоб вони не шкодили дереву, так і на продаж в аптеку. Степовик. — Наво́зный жукъ = гнойови́к. — Гнойовики вироблюють з того гною гальки, та й котють їх. Степовик. — Жукъ носоро́гъ, Oryctes = во́лик, (самиця) — коро́вка. Май. — Свѣтя́щій ся жукъ = сьвітля́к, блища́к. (С. Ш.). — Темної ночі, поміж травою і у нас трапляєть ся бачити сьвітючих жучків, цї жучки взивають ся сьвітляками. Степовик. — Оле́нь жукъ, Scarabaeus cervtis = рога́ч, рога́ль, розсоха́ч, щипу́н, жук-о́лїнь. — Клеща́тый жукъ, Forficula = щи́павка. С. З. — Хлѣ́бный жукъ, Anisoplia austriaca — жук хлїбоїд, ку́зка, красу́лька, красуно́к, жи́тник, налива́йко, хру́щик. — Після жита хлїбоїд перелїтає на ячмінь. — Жук хлїбоїд або кузка теж маленький хрущик. Степовик. 2. червото́чина, трухло́, трухля́вина, трухля́тина. (С. Ш.).