Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 63 статті
Запропонувати свій переклад для «им»
Шукати «им» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Им (мест. личн. 3 л.) –
1) (твор. п. ед. ч. муж. и ср. р.) ним (редко їм);
2) (дат. п. мн. ч. для всех р.) їм.
И́мя –
1) ім’я́ (р. ім’я́ и архаич. і́мени, им. мн. іме́на́), й[і]ме́ння, (диал.) імено́, (название) на́зва, на́звисько, найме́ння; ум. іме́ннячко, найме́ннячко.
• Собственное, крестное и́мя – вла́сне, хреще́не ім’я́ (йме́ння).
• И́мя предмета, животного – на́зва ре́чи (пре́дме́та), твари́ни.
• И́мя отца, друга – ба́тькове, при́ятелеве ім’я́ (йме́ння).
• Полное и́мя – по́вне ім’я́, йме́ння. [Хіба́ не мо́жна назва́ти по́вним іме́нням: Гераси́м? (Мова)].
• И́мя, отчество, фамилия – і́м’я, по ба́тькові та прі́звище.
• Дать и́мя – да́ти кому́ ім’я́, йме́ння; срвн. Нарека́ть, Наре́чь 1.
• Носить и́мя – зва́тися.
• Об’явить своё и́мя – назва́ти, об’яви́ти своє́ ім’я́ (йме́ння).
• По и́мени – на ім’я́ (на м’я), на йме́ння, на на́звисько, [Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.). На на́звисько Яли́на (Липов. п.)].
• Быть кем только по и́мени – бу́ти ким ті́льки (лиш) на йме́ння, ім’я́м.
• Назвать кого по и́мени – назва́ти кого́ на йме́ння.
• Как ваше и́мя? – як вас на ім’я́, на йме́ння? яке́ вам ім’я́? як ва́ше ім’я́ (йме́ння)? [Не зна́ю, хто ви єсть і як вас на ім’я́ (Самійл.)].
• Как его и́мя? – я́к він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)? [А як він на ім’я́? Іва́н? (Звин.). Як на ім’я́ того́ па́на? (М. Вовч.)].
• По его и́мени – його́ ім’я́м, за його́ ім’я́м, (по нём) по йо́му.
• Школа -ни Франка – шко́ла і́мени Франка́.
• И́менем кого, чего, чьим -нем – в ім’я́ кого́, чого́, в ім’я́ чиє́ (чиї́м ім’я́м) (гал.) в і́мени кого́. [В ім’я́ наро́ду беру́ тебе́, во́рога грома́дського поря́дку (Куліш)].
• И́менем закона, короля, императора – в ім’я́ зако́ну, ім’я́м короля́, імпера́тора, (гал.) в і́мени ці́саря.
• Умоляю вас и́менем нашей дружбы – блага́ю вас в ім’я́ на́шої при́язни.
• Во и́мя чего – в ім’я́ чого́. [В ім’я́ мої́х заслу́г (Куліш)].
• Во и́мя Бога – в ім’я́ бо́же.
• На имя́ кого – на ко́го, на ім’я́ кого́ (чиє́).
• Купить усадьбу на имя́ жены – купи́ти сади́бу на жі́нчине ім’я́, на жі́нку.
• Письмо на имя́ такого-то – лист на адре́су тако́го-то.
• От и́мени кого, от чьего и́мени – від ко́го, на ім’я́ кого́, чиї́м ім’я́м, (гал.) в і́мени кого́. [Ору́дували за́мість само́го па́на і на його́ ім’я́ залюдня́ли немі́ряні пусти́ні (Куліш). Мої́м ім’я́м дав Де́вісон його́ (сме́ртний при́суд) (Грінч.)].
• От моего и́мени – від ме́не, від мо́го і́мени, (фам.) моє́ю губо́ю. [Так і скажі́ть йому́ моє́ю губо́ю, що він ду́рень (Звин.)].
• Не иметь другого и́мени, как – не ма́ти и́ншого ім’я́, як; не вихо́дити з чо́го. [Про́світку йому́ не бу́де від посмі́шища; з байстрюка́ не вихо́дитиме (Квітка)].
• И́мя же им легион – їм же ім’я́ – легіо́н;
2) (репутация, слава) сла́ва, ім’я́.
• Доброе, честное имя́ – до́бра сла́ва, до́бре ім’я́. [Їм зоста́лась до́бра сла́ва (Шевч.). Моє́ все бага́тство єсть моє́ до́бре ім’я́ (Котл.)].
• Худое имя́ – недо́бра сла́ва, несла́ва.
• Приобрести имя́, сделать себе имя́ – (з)добу́ти, придба́ти (собі́) ім’я́, сла́ву (и сла́ви).
• Замарать своё доброе имя́ – заплямува́ти (закаля́ти) своє́ до́бре ім’я́, свою́ до́бру сла́ву.
• Человек с и́менем – люди́на з ім’я́м;
3) грам. – ім’я́.
• И́мя существительное, прилагательное, числительное – іме́нник (речівни́к), прикме́тник, числі́вник (-ка).
• И́мя собственное, нарицательное, собирательное – ім’я́ вла́сне, зага́льне, збі́рне.
Меднокоте́льный – мідноказано́вий, міднокотло́вий.
• -ный завод – міднокотля́рня.
• -ное мастерство – міднокотля́рство; (занятие им) міднокотлярува́ння (-ння).
Ме́жду, предл. –
1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. –
а) на вопр.: где? – між, поміж, проміж, межи, поме́жи, проме́жи ким, чим и (реже) чо́го, поміж, межи, поме́жи ко́го, що, (редко) міждо, помі́ждо, промі́ждо ким, чим; (среди) серед, посере́д ко́го, чо́го; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-поме́жи ко́го, чо́го. [І зра́зу вста́ла стіна́ між мно́ю й товариша́ми, між мно́ю й життя́м (Коцюб.). Поміж не́бом і земле́ю (Франко). Халу́пка стоя́ла поміж заки́нутих, з заби́тими ві́кнами, осе́ль (Коцюб.). Чу́тка, розійшла́ся поміж лю́ди (М. Грінч.). Він залюбки́ попаса́є проміж лі́ліями (Біблія). Ти́хі по́шепти розхо́дились по селу́ межи жіно́цтвом (Єфр.). Межи бі́лих хато́к (Основа). Межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Ой, літа́в я ко́жну ні́чку поме́жи гора́ми (Рудан.). Ходи́в чума́к з мазни́цею поме́жи крамни́ці (Рудан.). Отаке́ як завело́сь міждо ста́ршими го́ловами, то й козаки́ пішли́ оди́н про́ти о́дного (Куліш). Хто стоя́в помі́ждо мужико́м та па́ном (Грінч.). З-поміж саді́в ви́дко це́рков (Федьк.)].
• Речка течёт -ду гор – рі́чка тече́ (по)між, (по)межи го́рами.
• Я нашёл -ду своими книгами вашу – я знайшо́в між (межи, поміж) свої́ми книжка́ми ва́шу.
• Ударить -ду глаз – уда́рити межи́ о́чі.
• -ду ногами – проміж (поміж) нога́ми. [Йому́ пробі́г соба́ка проміж нога́ми (Номис)].
• Он очутился -ду двух огней – він опини́вся межи (між) двома́ огня́ми; йому́ і зві́дси гаряче́ і зві́дти пече́.
• Пройти -ду Сциллой и Харибдой – пройти́ між (проміж, межи, проме́жи) Сци́ллою і Хари́бдою.
• Находиться -ду страхом и надеждой – перебува́ти (бу́ти, жи́ти) між (межи) стра́хом і наді́єю.
• Колебаться -ду кем, чем, см. Колеба́ться 2.
• Читать -ду строк – чита́ти між (поміж) рядка́ми.
• Бывать -ду людьми – бува́ти серед люде́й.
• Жить -ду добрыми людьми – жи́ти серед до́брих люде́й, між до́брими людьми́.
• Разделить что -ду кем – поділи́ти що кому́ или між ким, поділи́ти що на ко́го.
• Что за счёты -ду своими! – та які́ раху́нки між свої́ми! та що там свої́м рахува́тися!
• -ду прочим – між и́ншим. [Між и́ншим, свою́ найкра́щу о́ду написа́в ибн-Сі́на по-ара́бськи, а не по-пе́рськи (Крим.)].
• -ду тем –
1) (тем временем) тим ча́сом. [Зінько́ тим ча́сом протисну́вся до рундука́ (Б. Грінч.). Тим ча́сом кухарі́ дали́ вече́рю (Крим.)].
• А -ду тем (а) – а тим ча́сом.
• Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала – ми розмовля́ли, а тим ча́сом ніч надхо́дила.
• -ду тем как – тим ча́сом як.
• Он веселится, -ду тем как мы работаем – він розважа́ється, тим ча́сом як ми працю́ємо;
2) (однако) проте́, одна́че, одна́к, тимча́сом, аж, (диал.) аже́нь. [Між людьми́ хоч і бага́то спочува́ло, проте́ ніхто́ не поква́пився залучи́ти чужени́цю до се́бе (Єфр.). Я ду́мав так, аж воно́ ина́кше (Сл. Гр.)].
• А -ду тем (б) – а проте́, а тимча́сом, а о́тже. [Каза́ли недо́брий борщ, а проте́ уве́сь ви́їли (Сл. Гр.). Здає́ться одна́кову ні́би-то нау́ку вино́сять (вони́) перед лю́ди, а тимча́сом вражі́ння од них цілко́м протиле́жне (Єфр.). Осві́ти філологі́чної я жа́дної не здобу́в, а о́тже взяв пообгорта́всь уся́кими словаря́ми (Крим.)].
• Знала, что он лгун, а -ду тем поверила – зна́ла, що він бреху́н, а о́тже (а проте́) поняла́ ві́ри;
б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия – між (межи), поміж, проміж ки́м, проміж, поміж ко́го. [Розказа́ла про сва́рку поміж не́ю та ді́дом (Грінч.)].
• Говорить, шептаться и т. п. -ду собою – говори́ти проміж (поміж) се́бе, між, проміж, (редко) промі́ждо собо́ю. [Вони́ до молоди́х промовля́ли підсоло́дженими голоса́ми, але́ проміж се́бе напророкува́ли молоди́м уся́кого ли́ха (Єфр.). Ді́ти шепта́лись поміж се́бе (Коцюб.). Вони́ гово́рять промі́ждо собо́ю щи́рою украї́нською мо́вою (Крим.)].
• Дети совещались -ду собой – ді́ти ра́дилися поміж се́бе, між (проміж) собо́ю.
• -ду ними начались ссоры – між ни́ми (у них) пішли́ (почали́ся, зайшли́) чва́ри.
• -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами – між на́ми ка́жучи, хай це (за)ли́шиться між на́ми;
в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? – з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи ко́го, з ко́го, з чийо́го гу́рту. [Цар обібра́в з-поміж свої́х вельмо́ж люди́ну мо́вну (Крим.). Хто зумі́є з-проміж нас співа́ти за тобо́ю? (Самійл.). Найбли́жчий до ха́на з-між ра́дників (Леонт.). Хто з вас негрі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Біблія). Ми оберемо́ гла́сних, а гла́сні з свого́ гу́рту оберу́ть го́лову (Крим.)].
• Лучший -ду ними – найлі́пший (найкра́щий) з-поміж (з-проміж,
з) них, з-поміж ї́хнього гу́рту. [Зінько́ з-проміж них був найрозумні́ший (Грінч.)].
• Выбирать -ду кем – вибира́ти з-поміж, з-проміж ко́го.
• Выбирайте -ду мной и им – вибира́йте з-поміж нас котро́го;
2) с вин. п. на вопр.: куда? – між, межи, (реже) поміж, поме́жи, проміж, проме́жи ко́го, що. [И́нше (зе́рно) упа́ло між терни́ну (Біблія). Вліз межи мо́лот і кова́(д)ло (Номис)];
3) (в сложных словах) см. Меж 2.
I. Ми́лый, прлг. –
1) (любый, любимый, дорогой) лю́бий, ми́лий, коха́ний. [До́ню моя́, дитя́ моє́ лю́бе! (Шевч.). Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий! (Шевч.). Добри́-вечір, ми́лий си́ну! (Рудан.). Вибача́й, неві́сточко коха́на! (Самійл.)].
• -лый друг – лю́бий (ми́лий, коха́ний) друг. [Дру́зі коха́ні! (Грінч.)].
• -лый дружок – лю́бчик (лю́бий), любко́, ми́лий, миле́нький, коха́ний (-ого); срв. II. Ми́лый.
• Мой -лый! –
а) (ласк.) мій ми́лий! (мій) лю́боньку (им. лю́бонько)! мій лю́бцю! (моє́) се́рденько!
б) (пренебр., снисход.) (мій) го́лубе! (мій) го́лубе ми́лий! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)! дя́дечку! [А чого́ тобі́ тре́ба тут, го́лубе? Іди́ собі́, зві́дки прийшо́в (Брацлавщ.). Не барі́ться, чолові́че, як хо́чете жи́ти (Кінець Неволі)]; срв. Миле́йший 2.
• Моя -лая! –
а) (ласк.) моя́ лю́ба! (моя) лю́бонько (им. лю́бонька)! (моє́) се́рденько! небо́го! [«Схова́йте мене́!» – «Де-ж я тебе́, лю́бонько, схова́ю?» (Франко)];
б) (пренебр.) моя́ лю́ба! небо́го! [Чого́ це ви, небо́го, плюєте́ся? Плю́нуть і я вмі́ю (Крим.)].
• Мои -лые! – мої́ лю́бі! люб’я́та! (пренебр.) голуби́ (голуб’я́та) мої́! лебе́дики!
• Более -лый, см. Миле́е 1.
• Самый -лый, см. Миле́йший 1.
• Чрезвычайно -лый – надзвича́йно лю́бий (ми́лий), любі́сінький, милі́сінький.
• Насильно мил не будешь – на ми́лування нема́ си́лування (Крим.).
• Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий;
2) (привлекательный) лю́бий, ми́лий, (доставляющий приятность) уті́шний, уті́шливий; (любезный) лю́б’язний, ґре́чний; (благосклонный) ласка́вий, прихи́льний; (красивый, хороший) га́рний, го́жий.
• -лое дитя – лю́ба (ми́ла, вті́шна, вті́шлива) дити́на. [Що то за лю́ба дити́на мій Карпо́! (Н.-Лев.). Учителі́ аж нара́дуватися не могли́ на вті́шну дити́ну (Крим.)].
• -лый человек – ми́ла люди́на.
• Она очень -ла – вона́ ду́же ми́ла. [Дівча́та такі́ ми́лі, скро́мні (Ол. Пчілка)].
• -лый взгляд, голос, -лая улыбка – ми́лий (лю́бий) по́гляд, го́лос, у́сміх. Как это -ло! – як це га́рно! як це лю́бо! як це го́же!
3) (приятный кому) лю́бий, ми́лий, приє́мний, лю́б’язний, (редко) коха́ний кому́. [Працю́ю над лю́бою мені́ нау́кою (Крим.). Ко́жній ма́тері своя́ дити́на ми́ла (Квітка). Хоч за са́мого бідні́шого, аби́ тобі́ лю́б’язний (Квітка). Оця́ соро́чка така́ мені́ лю́б’язна (Борзенщ.). Вале́рова сестра́ така́ мені́ коха́на (Самійл.)].
• Ему ничто не -ло – йому́ ніщо́ (в сві́ті) не ми́ле. [Усі́м лю́дям тепе́р не ду́же що ми́ле (Чигиринщ.). Як злу́чаться по любо́ві, то все ми́ле бу́де (Чуб. V)].
• Свет мне стал не мил – світ мені́ не ми́лий став, світ мені́ знеми́лився (и не зми́лився).
Надыша́ться – нади́хатися чим или чого́. [Весня́ним пові́трям нади́халася (М. Грінч.). Нади́хавсь ча́ду, а тепе́р голова́ боли́ть (Грінч.)].
• Она им не -тся – вона́ ним не нади́хається, вона́ ду́х за ним ро́нить, вона́ коло ньо́го всіє́ю душе́ю впада́є.
Напуска́ть, напусти́ть –
1) кого, чего – напуска́ти, напусти́ти, (о мног.) понапуска́ти кого́, чого́; срв. Напуска́ть 8. [Висила́є крепакі́в лови́ти живи́х зайці́в і напуска́ти в садо́к (Мирн.). Хто це напусти́в соба́к у ха́ту? (Сл. Гр.). І щук звелі́в у став понапуска́ти (Глібів)].
• Он -ти́л жильцов, да и сам им не рад – він понапуска́в пожильці́в, та й сам їм не ра́ди́й.
• Не -ка́йте дыму в комнаты – не напуска́йте ди́му до поко́їв;
2) что (вниз) на что – напуска́ти, напусти́ти, насо́вувати и насува́ти, насу́нути, (о мног.) понапуска́ти, понасо́вувати, понасува́ти що на що. [Насу́нула ху́стку на са́мі о́чі (Лубенщ.). Понапуска́ла начо́си аж на бро́ви (Київщ.)];
3) кого, что на кого, на что – напуска́ти, пуска́ти, напусти́ти, (о мног.) понапуска́ти кого́, що на ко́го, на що, (натравливать) нацько́вувати, нацькува́ти, (о мног.) понацько́вувати кого́ на ко́го, кого́ ким. [Нацькува́ла-б мене́ всіма́ соба́ками на селі́ (Н.-Лев.)].
• -ка́ть собак на зверя, охотн. – спуска́ти соба́к (хорті́в) на зві́ра.
• -ска́ть ястреба на утку – пуска́ти я́струба на ка́чку.
• Неприятель -ти́л на нас свою конницу – во́рог пусти́в (ки́нув) на нас свою́ кінно́ту.
• -ти́ли голодного на кашу – пусти́ли голо́дного до ка́ші;
4) чего во что и что – напуска́ти, напусти́ти, налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти, (нацеживать) наці́джувати, націди́ти, нато́чувати, наточи́ти, (о мног.) понапуска́ти, поналива́ти, понаці́джувати, понато́чувати чого́ в що и що; срв. Налива́ть 1. [Напусти́в повні́сіньку ку́хню води́ (Київ)];
5) что на кого – завдава́ти, завда́ти кому́ чого́, наганя́ти, нагна́ти кому́, на ко́го чого́, (о мног.) позавдава́ти, понаганя́ти; срв. Причиня́ть.
• -ть страх на кого – завдава́ти, завда́ти кому́ стра́ху́ (ля́ку), наганя́ти, нагна́ти стра́ху́ (ля́ку) на ко́го, наганя́ти, нагна́ти ду́ху (хо́лоду) кому́; срв. Напу́гивать.
• -ть болезнь, сон – наганя́ти, нагна́ти, насила́ти, насла́ти х(в)оро́бу, сон на ко́го. [Напуска́є туману́ на ва́рту, насила́є сон тверди́й на не́ї (Л. Укр.)].
• -ть порчу – на́пуст напуска́ти, напусти́ти на ко́го, насла́ння́ насила́ти, насла́ти на ко́го, зуро́чувати, зуро́чити кого́; срв. По́ртить 4;
6) на себя что (притворяться) – удава́ти, уда́ти з се́бе кого́, яко́го, стро́їти з се́бе кого́, (фамил.) пришива́ти, приши́ти собі́ що.
• -ть на себя дурь, болезнь – удава́ти, уда́ти з се́бе ду́рня (ду́рника, дурно́го), х(в)о́рого, стро́їти з се́бе ду́рня (ду́рника, дурно́го), х(в)о́рого, (фам.) пришива́ти, приши́ти собі́ х(в)оробу;
7) (у портных) -ть против мерки – пуска́ти, пусти́ти бі́льше (ши́рше, до́вше) про́ти мі́р(к)и, припуска́ти, припусти́ти про́ти мі́р(к)и.
• -ть складку – заклада́ти (роби́ти), закла́сти (зроби́ти) зго́ртку;
8) (только сов.). –
а) (во множ.) понапуска́ти, напусти́ти, (о блохах) понапру́джувати, напру́дити.
• Собака -ка́ла блох – соба́ка напусти́в (напру́див) бліх.
• Собаки -ка́ли блох – соба́ки понапуска́ли (понапру́джували) бліх;
б) напуска́ти кого́, чого́; напуска́ти, наки́дати чого́ и чим в ко́го, в що и т. п.; срв. Пуска́ть.
Напу́щенный –
1) напу́щений, понапу́сканий;
2) напу́щений, насу́нений и насу́нутий, понапу́сканий, понасо́вуваний;
3) напу́щений, пу́щений, нацько́ваний, понацько́вуваний; спу́щений;
4) напу́щений, нали́тий, на́лля́тий, наці́джений, нато́чений, понали́ваний и т. п.;
5) за́вданий, на́гнаний, напу́щений;
6) уда́ний и уда́ваний;
7) пу́щений закла́дений.
-ться –
1) (стр. з.) напуска́тися, пуска́тися, бу́ти (на)пу́сканим, (на)пу́щеним, понапу́сканим и т. п. Собаки -ются по сигналу – соба́к спуска́ють на га́сло.
• Вашими соседями скотина -ется в наши луга – ва́ші сусі́ди пуска́ють худо́бу на на́ші лу́ки;
2) (набрасываться на кого, на что) накида́тися, ки́датися, наки́нутися на ко́го, на що, (нападать) напада́тися, напа́стися, насіда́тися, насі́стися, (привязываться) наскі́пуватися и наскіпа́тися, наскі́патися, присі́куватися, присі́катися, (перен.) накрива́ти, накри́ти мо́крим рядно́м кого́, (на еду, питьё с жадностью) допада́тися, допа́стися до чо́го, (о мног.) понакида́тися, понапада́тися, понасіда́тися; понаскі́пуватися, поприсі́куватися. [Наки́нувся на ме́не ваш соба́ка, тро́хи не порва́в (Лубенщ.). Напа́лась на ме́не, що я беру́ся до ви́щої нау́ки (Н.-Лев.). Чого́ ти насіда́єшся на ме́не? (Сл. Гр.). Наскі́пався мов на ба́тька (Номис). Присі́кався до чолові́ка, – як не б’є (Рудч.). Ті́льки я на две́рі, а ба́тько та і накри́в мене́ мо́крим рядно́м (Богодух.). Допа́вся як му́ха до ме́ду (Номис)];
3) (вволю, сов.) напуска́тися; наки́датися; наруша́тися и т. п.; срв. Пуска́ть, -ся.
Невня́тный –
1) (неясный для слуха) невира́зний, нерозбі́рний, нерозбі́рливий. [Слова́ злива́лись у не́ї в го́рлі в невира́зний крик (Коцюб.). Яки́йсь невира́зний го́мін розлі́гся в кав’я́рні (Коцюб.). Ворко́че щось невира́зне (Л. Укр.). Ли́стя и́ноді, чутли́во стрепену́вшись, шепоті́ло щось нерозбі́рне (Корол.)];
2) (перен.) невира́зний, нея́сний.
• -ная ласка – невира́зна (нея́сна) ла́ска;
3) (непонятный) незрозумі́лий, нея́сний.
• Им -тен этот язык – їм незрозумі́ла (нічо́го не промовля́є) ця мо́ва.
• -ное содержание читаемого – незрозумі́лий (нея́сний) зміст чи́таного.
Невозвраще́ние –
1) чего – неповерта́ння, оконч. непове́рнення чого́.
• В случае -ния им денег – якщо́ він не пове́рне гро́шей;
2) кого – невороття́ (-ття́), неповоро́т (-ту).
• В случае -ния его из отпуска – якщо́ він не пове́рнеться з відпу́стки.
Овладева́ть, овладе́ть кем, чем – опано́вувати, опанува́ти кого́, що, запано́вувати, запанува́ти над ким, посіда́ти, посі́сти кого́, що, обсіда́ти, обсі́сти, наляга́ти, налягти́ на ко́го, перейма́ти, переня́ти кого́, заполоня́ти, заполони́ти кого́, що, заволоді́ти ким, чим. [Опанува́ла Зінька́ одна́ ду́мка не дава́ла йому́ споко́ю (Грінч.). Діте́й посіда́ло почуття́ жа́ху та ціка́вости].
• -де́ть производством – опанува́ти виробни́цтво.
• -ва́ть, -де́ть собой – опано́вувати, опанува́ти себе́, запано́вувати, запанува́ти над собо́ю; перемага́ти, перемогти́ се́бе, перемогти́ся.
• -ва́ть, -де́ть чьим вниманием – опано́вувати, опанува́ти чию́ ува́гу.
• -де́ть нитью разговора – опанува́ти розмо́ву; запанува́ти в розмо́ві.
• Горе, тоска овладе́ла им – го́ре, ту́га посі́ла його́.
• Овладе́ло желание кем – обгорну́ло бажа́ння кого́, взя́ла хіть кого́, забажа́лося, заба́глося кому́.
• -ва́ть, -де́ть крепостью, городом, позицией и т. п. – здобува́ти, здобу́ти форте́цю, мі́сто, пози́цію і т. п.
• -ва́ть, -де́ть землёй, имуществом чьим – посіда́ти, посі́сти чию́сь зе́млю, майно́, добро́, до́бра, заволоді́ти земле́ю, майно́м.
От и О́то, предл. с род. п. – від (и од), з чо́го.
• От Киева до Львова – від Ки́їва до Льво́ва.
• От села до села – від села́ до села́.
• От Кубани до (самого) Сана-реки – від Куба́ни (аж) до Ся́на-рі́чки (аж по Сян-ріку́).
• Далеко от города – дале́ко від мі́ста.
• Недалеко от города – недале́ко мі́ста, недале́ко від мі́ста.
• Ветер от севера – ві́тер із пі́вночи.
• От оврага во все стороны шли разветвления – від я́ру на всі бо́ки тягли́ся (розбіга́лися) рукави́ (відно́ги).
• От одного к другому – з рук до рук, з ха́ти до ха́ти.
• От понедельника до среды – від понеді́лка до середи́.
• Время от времени – від ча́су́ до ча́су́, ча́сом, часа́ми.
• День о́то дня – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну, день одо́ дня.
• Час о́т часу – що-годи́ни.
• Год о́т году – від ро́ку до ро́ку.
• От самого утра – від (з) самі́сінького ра́нку.
• От вчерашнего дня – від (з) учора́шнього дня.
• Письмо от 10 января – лист від (з) деся́того сі́чня (з дня деся́того мі́сяця сі́чня).
• От 12-ти до 2-х часов – від (з) 12-ої до 2-ої годи́ни.
• Мои часы отстали от ваших на 10 минут – мій годи́нник зоста́вся поза́д (про́ти) ва́шого на 10 хвилин.
• От первого до последнего – від (з) пе́ршого до оста́ннього.
• Письмо от сына – лист від си́на.
• Наследство от отца – спа́дщина (спа́док) від ба́тька.
• Евангелие от Матфея – єва́нгелія від Матві́я.
• Им должно быть предоставлено помещение от общества – вони́ пови́нні ма́ти ха́ту з грома́ди.
• Я не ожидал этого от тебя – я не сподіва́вся тако́го від те́бе, не сподіва́вся тако́го по то́бі.
• Едва убежал от него – наси́лу від ньо́го втік.
• Кланяйтесь ему от меня – вклоні́ться йому́ від ме́не.
• Отойди, отстань от меня – відійди́, відчепи́ся від ме́не.
• Отличить друга от врага – відрізни́ти дру́га від во́рога.
• Убегать, исчезать от чьего лица, от кого – бі́гти, ги́нути з-перед ко́го. [Як зайці́ бі́гтимуть вороги́ з-перед те́бе (Леонт.). І пішо́в сатана́ з-перед Го́спода].
• Убери от лошади сено – прийми́ з-перед коня́ сі́но.
• Не убегу ж я один от стольких людей – не втечу́-ж я оди́н перед сті́льки (стількома́) людьми́.
• Защищаться от врагов – борони́тися проти ворогі́в.
• Укрыться, защититься от холода, от ветра – схова́тися, захисти́тися від хо́лоду, від ві́тру.
• Пострадать от засухи, от града – поте́рпіти від су́ші, від гра́ду.
• Загореть от солнца – засма́гнути від со́нця, засмали́тися на со́нці.
• Спасти, спастись от смерти – вратува́ти, -ся від сме́рти.
• Оправиться от болезни – попра́витися, оду́жати, ви́чуняти від хоро́би.
• Вылечить, -ться от ран – ви́гоїти, ви́гоїтися від (з) ран.
• Лекарство, средство от чего-л. – лі́ки, за́сіб проти чо́го и на що.
• Он получил отвращение от чего-л. – ве́рне його́ від чо́го, відверну́ло його́ від чо́го, взяла́ його́ не́хіть (відра́за) до чо́го.
• Умирать, погибать от голода – го́лодом, з го́лоду ме́рти, ги́нути.
• Умереть от тифа, от холеры, от тяжёлой болезни, от ран – уме́рти з ти́фу, з холе́ри (на тиф, на холе́ру), з тяжко́ї хоро́би, з ран.
• Изнемогать от смертельных ран – на ра́ни смерте́льні знемага́ти.
• Изнемогать от сна – на сон знемага́ти.
• Остолбенеть от ужаса, от страха, от неожиданности – скам’яні́ти з жа́ху, з стра́ху, з переля́ку, з переполо́ху, з несподі́ванки.
• Плакать от радости, от счастья, от горя, от стыда и т. п. – пла́кати з ра́дости (з ра́дощів), з ща́стя, з го́ря, із (в)сти́ду, з сорома́ и т. п. Боль от жестокого оскорбления – біль з тяжко́ї обра́зи.
• Посинеть от ярости, от холода – поси́ніти з лю́тости, з хо́лоду.
• Задыхаться от гнева – задиха́тися з гні́ву.
• Глаза опухли от плача (от слёз) – о́чі понапуха́ли з плачу́.
• От всего сердца, от души желаю вам (благодарю вас) – з (від) щи́рого се́рця, з душі́ бажа́ю вам (дя́кую вам).
• Горе от ума – го́ре з (вели́кого) ро́зуму.
• От глупости сделать что – з ду́ру зроби́ти що.
• От чего это произошло – з чо́го це ста́лося (ско́їлося).
• От этой песни у меня сердце холодеет – з ціє́ї пі́сні в ме́не се́рце холо́не.
• От одной мысли об этом у меня… – на саму́ зга́дку (з само́ї зга́дки) про це в ме́не…
• Произойти от кого – піти́ з ко́го. [З йо́го усі́ ті і Савлуки́ пішли́ по сві́ту (М. Вовч.)].
• Это бычок от нашей коровы – це бичо́к з-під (и від) на́шої коро́ви.
• Доход от торговли, от продажи – прибу́ток із торго́влі (з то́ргу), з про́дажу.
• От роду – з ро́ду.
• От природы умный ребёнок – з приро́ди розу́мна дити́на.
• Отказываться, -заться от чего – відмовля́тися, відмо́витися від чо́го, зріка́тися, зректи́ся чого́.
Отмща́ться, от(о)мсти́ться – мсти́тися (сов. по[і]мсти́тися), відомща́тися, відомсти́тися на ко́му, над ким.
• То ваши слёзы им -а́ются – то ва́ші сльо́зи їм відлива́ються.
Па́дать, пасть –
1) па́дати (неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти.
• Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла.
• На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність.
• Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну.
• -ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є].
• -ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)].
• -ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є].
• Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів.
• Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав.
• Крепость -ла – форте́ця впа́ла.
• -ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок;
2) (о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе];
3) (умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)].
• Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́).
• Он пал мёртвый – він ліг тру́пом;
4) (понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться.
• Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́.
• Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується.
• Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся.
• Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується.
• Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають.
• -дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить].
• -дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)];
5) пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)].
• Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де.
• Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь.
• Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го.
• Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий.
• -ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший.
Плодови́тка – (яблоня) плодю́чка, родю́чка, (женщина, им. много детей) плодю́ча.
Понести́ –
1) поне́сти́, см. Нести́. [Ба́ба поне́сла́ молоко́ на база́р. Чорти́ його́ туди́ поне́сли́. Ко́ні поне́сли во́за];
2) (забеременеть) поне́сти́. [Будь про́клята ма́ти, і день, і годи́на, коли́ понесла́, коли́ породи́ла (Шевч.)];
3) поте́рпіти, прийня́ти.
• -сти́ убытки – поте́рпіти втра́ти (зби́тки); зазна́ти зби́тків.
• -сти́ труд – прийня́ти труд.
• -сти́ наказание – прийня́ти ка́ру;
4) поча́ти верзти́.
• Он -нё́с вздор – він поча́в верзти́ нісені́тницю.
• Понесё́нный –
1) поне́сений;
2) при́йнятий.
• -сё́нные труды – при́йняті труди́.
• -сё́нное наказание – при́йнята ка́ра.
• -сё́нные им убытки – ті, що він поте́рпів, втра́ти (зби́тки).
Послужи́ть –
1) (кому, чему) послужи́ти, услужи́ти (усил. попослужи́ти), прислужи́тися. [Послужи́, моя́ ти збро́є, молоді́й ще си́лі, послужи́ йому́ так щи́ро, як мені́ служи́ла (Шевч.). Прислужи́вся своє́му кра́єві ве́лико (Куліш)];
2) (к чему) при[з]да́тися на що, ста́ти за, на що.
• Пусть это -жит ему уроком – неха́й це ста́не йому́ за нау́ку.
• -жи́ть причиной чего – спричи́нитися до чо́го. [Ця приго́да спричи́нилася до то́го, що він мусі́в ви́їхати].
• Это -жи́ло ему во вред – це йому́ пошко́дило.
• Это -жи́ло ему в пользу – це пішло́ йому́ на кори́сть, це ви́йшло йому́ на добро́.
• Это -жит им предостережением – це ста́не їм за осторо́гу.
• Это ни к чему не -жит – це ні на́ що не прида́сться, не зда́сться, з цьо́го нічо́го не бу́де.
II. Почита́ть, поче́сть – уважа́ти, ма́ти, (реже) трима́ти, ста́вити, поста́вити, узя́ти кого́, що за ко́го, за що. [Мене́ лю́ди за дурно́го ма́ють (Г. Барв.). Ми тебе́ за свято́го уважа́ємо (Куліш). Взяли́ сироти́ну лю́ди за ні за́ що (Грінч.). Ста́вили їх (люде́й) за скоті́в (Котл.). Трима́й свя́то за свя́то (Номис)].
• -та́ть полезным что-л. – уважа́ти що за кори́сне.
• Я -чту́ за честь, за долг – за честь, за пови́нність собі́ ма́тиму, за честь, за пови́нність свою́ уважа́тиму, за честь, за пови́нність собі́ поста́влю.
• -та́ть себе за грех делать что-л. – за гріх уважа́ти собі́, гріхува́тися що роби́ти.
• -ться – уважа́тися, іти́ за ко́го, за що.
• Он -та́ется здесь лучшим доктором – його́ вважа́ють тут за найкра́щого лі́каря, він іде́ тут за найкра́щого лі́каря.
• Это -тё́тся им за обиду – він ма́тиме, ві́зьме це за кри́вду, за обра́зу.
Принима́ть, приня́ть –
1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)].
• Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?;
2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)].
• -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)].
• -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́.
• У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися.
• -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)].
• -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)].
• -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки.
• -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві.
• Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої.
• Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно.
• -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние.
• -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т.
• -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение.
• -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що.
• -ть на свой счёт –
а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт;
б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)].
• -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта).
• -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію.
• -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти.
• -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти).
• -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го.
• -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів.
• -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́.
• -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го.
• -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́.
• -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)].
• -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння.
• -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)].
• -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що.
• -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що.
• -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким.
• -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)].
• -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт.
• -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду.
• -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне.
• -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду).
• -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду.
• -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́.
• -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́.
• -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства).
• -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки).
• -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію.
• -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до…
• -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́.
• -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)].
• -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися.
• -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру.
• -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)].
• Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)];
3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)].
• Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й;
4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)].
• -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти.
• Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́.
• -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́;
5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)].
• -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця.
• -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу].
• -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги.
• Принима́емый – при́йманий.
• При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки.
• -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.
Пустоме́лить – базі́кати, верзти́, торо́чити, плеска́ти, моло́ти (язико́м), тереве́ні пра́вити (точи́ти, плести́), тереве́нити, верзя́кати, просторі́кати, (опис.) язико́м пі́ну збива́ти. [І наві́що-б ото́ я базі́кав отаке́ язико́м? (Васильч.). Де взявсь будя́к, на при́горку розцві́вся… і просторі́кать заходи́вся (Гліб.)].
• Нечего им делать, сидят да -лят – нема́ чого́ їм роби́ти, сидя́ть та й тереве́ні пра́влять (базі́кають аби́-що). Довольно тебе -лить! – го́ді тобі́ базі́кати, верзя́кати. Срв. Молоть, Нести вздор.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВА́ЖНО бундючно, спи́шна, діял. гоноро́во, фраз. ва́жить [мне не важно мені́ не важить];
не важно фраз. не стра́шно [э́то не важно це не спишна];
важно для кого что зале́жить кому на чому [э́то бы́ло им важно їм на цьо́му зале́жало]; то бы́ло важно для кого на тому зале́жало кому.
ЗАБО́ТА, одна́ забо́та, фраз. ті́льки й ду́мки;
забо́т ма́ло кому, голова́ не боли́ть кого/ кому/ у кого;
и забо́ты ма́ло кому, і нужди́ ма́ло. і за ву́хом не сверби́ть кому;
ма́ло забо́ты о чём, не лежи́ть на се́рці що [им ма́ло забо́ты о нау́ке = їм не лежи́ть на се́рці нау́ка].
ЗАПРЕЩА́ТЬ, ще борони́ти кому [кто им запреща́ет? = хто їм боро́нить?], образ. наклада́ти табу́ /наклада́ти ве́то/, оказ. табуюва́ти;
запреща́ть говори́ть, затика́ти ро́т(а) /закрива́ти ро́т(а) /;
ОТСЫХА́ТЬ ще всиха́ти;
отсо́хни у меня́ язы́к! бода́й мені́ заці́пило!;
отсыха́ющий/отсыха́емый що всиха́є тощо, відси́ханий, ста́вши /ки́нутий/ усиха́ти, вже ма́йже всо́хлий, у проце́сі всиха́ння, щора́з сухі́ший;
ОТСО́ХНУТЬ всо́хнути;
и не отсохнут им ру́ки і не всо́хнуть їм ру́ки.
ПРИВЫКА́ТЬ живомовн. принату́рюватися;
нам /им/ не привыка́ть стать ми /вони́/ давно́ зви́кли;
привыка́ющий що /мн. хто/ звика́ тощо, призвича́юваний, ста́вши принату́рюватися, зда́тний призвича́їтися, зму́шений зви́кнути, ма́йже зви́клий, напівзви́клий;
РУКОВОДИ́ТЬ ще ма́ти у свої́х рука́х що, (оркестрою) ору́дувати, (де) верхово́дити, (ким /з нутра/) ру́хати [им руководи́т спесь ним рухає пиха́], штовха́ти впере́д кого;
руководить ким оказ. ве́сти́ пере́д кому;
руководя́щий що /мн. хто/ керу́є тощо, зда́тний верховодити, ра́ди́й покерува́ти, керівни́к, провідни́к, управи́тель, лі́дер, для керівни́цтва, за́йня́тий керівництвом, прикм. керівни́й, провідний, вказівний, директи́вний, /припис/ настано́вчий, /апарат/ адміністрати́вний /адміністраці́йний/, тех. керува́льний, негат. бюрократи́чний, образ. за кермо́м, стил. перероб. керу́ючи;
руководящее указа́ние настано́ва, директи́ва;
руководящие указа́ния ірон. нача́льницькі вказівки́, оказ. дороговка́зи;
руководи́мый керо́ваний, ве́дений, образ. під про́водом /керівни́цтвом, керува́нням, ору́дою/.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Даваться
• Грамота даётся мне легко – грамота дається мені легко; мені легко вчитися; я легко засвоюю грамоту.
• Далась мне эта работа – багато мені ця праця коштувала; далася взнаки мені ця робота (праця); (іноді) увірилася мені ця робота.
• Дался я им! (фам.) – дався я їм (узнаки)!
• Даться в руки кому – датися в руки (до рук) кому; піддатися (скоритися) кому.
• Диву даваться, даться (разг.) – [Дивом] дивувати(ся), здивуватися.
• Не даётся мне в руки (не спорится) – не йметься мені; до рук (у руки) мені не дається.
• Не даётся мне это – не йде (не дається) мені це; я не вдам цього; мені цього не вдати.
• Не даться в обман – не дати себе (не датися) о(б)дурити (ошукати).
Двигать
• Двигай! – рушай!
• Двигать кого по службе (разг. фам.) – сприяти (допомагати) кому в службовій кар’єрі.
• Еле (с трудом) двигать ногами – тільки що (ледве) ступати; ледве (насилу) переступати ногами; насилу ноги переставляти; ледве ногами совати; ледве дибати (чвалати); (зах.) іти лельом-полельом.
• Им движет чувство сострадания – його спонукає почуття жалю.
Имя
• Во имя мира и счастья – в ім’я миру і щастя.
• Замарать своё доброе имя – заплямувати (закаляти) своє добре ім’я (свою добру славу).
• Знать кого только по имени – знати кого тільки (лише) на ім’я.
• Именем закона – ім’ям (іменем) закону; в ім’я закону.
• Иметь доброе имя – мати добре ім’я (добру славу).
• Имя же им легион – їм же ім’я легіон.
• Как ваше имя? – як вас на ім’я (на ймення)?; як ваше ім’я (ймення)?; як [ви] зветеся?
• Как тебя по имени? – як тебе на ім’я (на ймення)?; як тебе звуть?; як [ти] звешся?
• Называть вещи своими (собственными) именами – називати речі своїми (власними) іменами.
• Носить имя – зватися; мати ймення (ім’я, назву).
• От моего имени – від мого імені; від мене; (згруб. розм.) моєю губою.
• Письмо на имя такого-то – лист на ім’я (на адресу) такого-то.
• Составить, сделать себе имя – (з)добути (придбати) [собі] ім’я (славу, слави).
Мельник
• Не боится мельник шуму — им кормится – мельник шумом багатий. Пр.
Овладевать
• Горе овладело, печаль (тоска) овладела кем-либо – горе посіло, журба (туга) пойняла (обняла) кого.
• Им овладело отчаяние – його охопив (пойняв, узяв) розпач (відчай); його охопила (пойняла, узяла) розпука.
• Овладевает, овладел сон кем-либо – обіймає, обняв (огортає, огорнув, бере, узяв) сон кого.
• Овладевать, овладеть городом, крепостью… – здобувати, здобути місто, фортецю.
• Овладевать, овладеть собой – опановувати, опанувати себе; (тільки докон.) запанувати над собою; (іноді) перемагати, перемогти себе (перемагатися, перемогтися). [Здригнула Оксана дуже… далі перемоглася, як кинеться, як ухопить дитину… Квітка-Основ’яненко.]
• Овладело желание кем-либо – узяло (пойняло) бажання кого; забажалося (забаглося) кому; хіть узяла кого.
• Овладел языком кто-либо – опанував мову хто; добре вивчив мову хто.
• Овладеть производством – опанувати виробництво.
• Овладеть чьей-либо землёй, чьим-либо имуществом – заволодіти чиєю землею, чиїм майном (добром); посісти чию землю, чиє майно (добро).
Послужить
• Послужить причиной чего – стати причиною чого; спричинитися до чого; спричинити що.
• Пусть это послужит ему уроком – нехай це стане йому за науку.
• Это ни к чему не послужит – це ні на що не придасться; з цього нічого не буде; (образн.) З цього пива не буде дива. Пр.
• Это послужило ему во вред – це пішло (вийшло) йому на шкоду; це йому пошкодило (зашкодило, завадило).
• Это послужило ему в пользу – це пішло (вийшло) йому на користь; це вийшло йому на добре; це стало йому в пригоді.
• Это послужит им предостережением – це буде їм пересторога (застереження); це стане їм за осторогу (за пересторогу).
• Это послужит поводом – це буде приводом; це стане за привід.
Представляться
• Им представилась ужасная картина – перед ними постала (розгорнулася) жахлива картина; вони побачили жахливу картину.
• Представляется, представился [удобный] случай – є, була (трапляється, трапилася, випадає, випала) [добра] нагода.
• Представляться дурачком – удавати [з себе] дурника (дурненького); дурника строїти (клеїти); прикидатися дурником.
Типун
• Типун тебе (ему, ей, вам, им) на язык (разг.) – пипоть тобі (йому, їй, вам, їм) на язик; щоб тобі (йому, їй, вам, їм) поприндило!; бодай тобі (йому, їй, вам, їм) заціпило!; бодай тобі (йому, їй, вам, їм) з такою мовою!

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Бывший (о времени, событии) – колишній, бу́лий; (состоявшийся, о заседании) – відбу́тий; б. в то время – тоді́шній; б. вот тогда-то – отоді́шній; б. до настоящего времени – дотепе́рішній; б. до того времени – дотогоча́сний; б. очень давно – ду́же да́вній, позаколишній; б. перед этим, до настоящего времени – дотепе́рішній; завод им. Затонского, -ший Карбоник – виро́бня і́мени Зато́нського, колишній «Карбо́нік»; ранее -ший – передні́ший.
Невозвращение (чего) – непове́рнення чого́; (кого) – невороття; в случае -ния его из отпуска – якщо він не пове́рнеться з відпу́стки; в случае -ния им денег – якщо не пове́рне він гро́шей.
Представление –
1) (о чем) – уявлення; п. отчетливое – вира́зне уявлення; давать -ние о деле – дава́ти уявлення про спра́ву; иметь -ние о чем – уявляти собі́ що; иметь надлежащее -ние о деле – нале́жно (собі́) уявляти спра́ву; никакого -ния не иметь о чем – зо́всім не (ніяк не) уявляти (собі́) чого́; составить себе -ние о чем – скла́сти собі́ уявлення про що, уявити собі́ що;
2) (театр) – виста́ва; п. театральное – театра́льна виста́ва;
3) (действ.) – подава́ння, пода́ння; п. к награде – пода́ння до нагоро́ди; п. проекта – пода́ння проє́кту; в случае -ния ложных сведений – якщо по́дано неправдиві відо́мості; в целях -ния им возможности дальнейшей работы – щоб да́ти їм змо́гу да́лі працюва́ти; входить с -нием; делать -ние – вдава́тися з пода́нням; обязать (ежемесячным) -нием отчетности – зобов’яза́ти (щомі́сяця) подава́ти звіт; по -нии – пода́вши, пі́сля пода́ння; потребовать -ния документов – вимага́ти пода́ти доку́менти, поста́вити вимо́гу, щоб по́дано доку́менти, зажада́ти доку́ментів; по -ниям (на оснований -ний) – на підста́ві пода́нь, на пода́ння; согласно с -нием – згі́дно з пода́нням;
4) (кого кому) – рекомендува́ння кого́ кому́;
5) (подчиненного по начальству) – явлення пе́ред ко́го, о́каз (-зу).
Причем –
1) а) (к тому же) – і, та ще й, і крім то́го; б) (а, же) – а, же; неуплатившие в срок подвергаются принудительному взысканию, причем за каждый просроченный день насчитывается пеня – з тих, що не сплатили своєча́сно, стяга́ють примусо́во і (та ще й) за ко́жен день по те́рміні нарахо́вують штраф; наш представитель исполнял возложенное на него поручение, причем соответствующие учреждения охотно оказывали ему содействие – наш відпору́чник вико́нував да́ні йому дору́чення, а відпові́дні устано́ви охо́че допомага́ли йому́;
2) (при обозначении одновременности действия) – і тоді́, тоді́ ж і, разо́м і; вскоре открывается кампания, причем подлежащие органы должны развить максимум своей деятельности – незаба́ром почина́ється кампа́нія і тоді́ відпові́дні о́ргани повинні щонайбі́льше розгорну́ти свою діяльність; на собрании обсуждают и принимают наказ для депутатов, причем намечают и кандидатов – на збо́рі обмірко́вують і прийма́ють нака́з депутата́м, ра́зом і кандида́тів наміча́ють;
3) (однако) – проте́, але́; рекомендованный вами работник явился и приступил к работе, причем надлежащие документы им не представлены – рекомендо́ваний від вас робітник прибу́в і поча́в працюва́ти, проте́ (але́) потрі́бних доку́ме́нтів він не пода́в;
4) (когда «причем» служит лишь формальной связью между предложениями, в таком случае в укр. тексте не бывает специального слова, соответствующего русск. «причем»): к учрежденческим органам относится ревизионная комиссия, причем организация ее происходит в общем порядке – до устано́вських о́рганів нале́жить ревізі́йна комісі́я; її організу́ють зага́льним порядком.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Банка́с, -са, м. Желѣзный съ насѣчкой на верхнемъ концѣ шпень, вставляемый въ одну изъ дыръ столярнаго станка для того, чтобы удерживать имъ доску, когда ее строгаетъ столяръ. Слов. Д. Эварн.
Бра́га, -ги, ж.
1) Брага, родъ напитка (изъ просянаго солода). Маркев. 170. Чуб. VII. 447. Лемішку і куліш глитали і брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11. І кубками пили слив’янку, мед, пиво, брагу, сирівець, горілку просту і калганку. Котл. Ен. І. 19.
2) Брага, спущенный заторъ, — имъ кормятъ скотъ. Пили, як брагу поросята, горілку так вони тягли. Котл. Ен. II. 15. Ум. Бра́жка. АД. II. 33, бражечка. А що їли? — Кашку. А що пили? — Бражку. Чуб. ІІІ. 106. Браго ж моя, бражечко медовая, з ким я тебе пить буду, молодая? Чуб. V. 51.
Гри́ва, -ви, ж.
1) Грива. Стоїть кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. І. 104.
2) Переносно: большіе волосы. Ухопив за чесну гриву. Ном. № 3992.
3) Кучка травы; не захваченная при косьбѣ косою. Ном. № 10185.
4) = Гривка 2. Им. 179. Ум. Гри́вка, гри́вонька, гри́вочка. Грин. ІІІ. 677, 518.
Давани, -нів, м. мн. Мѣсто, гдѣ складываютъ сѣно и кормятъ имъ скотъ. Шух. І. 172.
Дві́йло, -ла, с.
1) Бревно, употребляемое при запряжкѣ двухъ или трехъ паръ воловъ вдоль; имъ соединяются ярма сосѣднихъ паръ. ЗОЮР. I. 76.
2) Желѣзо у сохи съ двойнымъ остріемъ.
Дзє́кало, -ла, с. Названіе бѣлорусса, по причинѣ употребленія имъ въ своей рѣчи звуковъ дзє.
Дру́жба, -би,
1) ж. Дружба. Услужіте мені службу, покажіте дружбу. Кв. І. 34.
2) об. Одинъ изъ супруговъ; замужняя женщина иди женатый мужчина. Позбірались судді-сенатори, присудили йому жениться, тому молодому князеві, і їде він шукати собі дружби, а за їм великий поїзд. ЗОЮР. II. 61. І ти дружба, і я дружба, — оба ’сьмо сі дружби, ой вже ми ся додружбили вояцької служби. Гол. II. 803. Въ одной сказкѣ употреблено въ устахъ дѣвушекъ о молодомъ царевичѣ повидимому въ смыслѣ: молодой человѣкъ, могущій быть женихомъ: Приходить він до будинок, аж вийде три дочки тиєї баби на рундук.... Який ти, кажуть, дружбо, хороший, да уб’є тебе наша мати. ЗОЮР. II. 51 — 52.
3) м. Товарищъ жениха на свадьбѣ, приглашенный имъ изъ числа парней; шаферъ. Чуб. IV. 95 — 96. Иногда это значить тоже, что и дружко. Чуб. IV. 182. Гол. IV. 432. Ум. Дру́жбонько, дружби́ненько. Маркев. 132. Грин. ІІІ. 498. Поглянь, Марусю, на поріг: то йде дружбонько воріг твій, та несе коровай на віці, білеє завивало на тарільці. Мет. 207.
Звія́шки, -шок, ж. мн. У ткачей: снарядъ, на который надѣваются нитки для наматыванія ихъ на катушку челнока. Части ихъ: квадратная подставка — підні́же, на двухъ противоположныхъ сторонахъ вдолблены два столбика — стояки́, на нихъ сверху лежитъ валикъ — вало́к, на каждый конецъ валика, у самыхъ столбиковъ и внутри ихъ, надѣвается по три дощечки — ли́ствиці: въ центрѣ (гдѣ ихъ проникаетъ валикъ) онѣ шире, а къ концамъ сходятся подъ острымъ угломъ; раздвинутая ли́ствиці составляютъ двѣ шестиугольныя звѣзды; концы противоположныхъ ли́ствиць соединены между собою ка́чками; ка́чка — тонкая узкая дощечка, къ обоимъ концамъ которой прикрѣплены шворки, другимъ концемъ своимъ захватывающія концы ли́ствиць, не дозволяя имъ расходиться. МУЕ. III. 14.
Їх, мѣст. Ихъ, имъ принадлежащій. Коли б мене покинули ледачі, щоб я їх кривд, змагання їх не бачив. К. Іов. 37.
Ка́ця, -ці, ж. Длинная хворостина съ крючкомъ на концѣ, — зацѣпивъ имъ за шерсть овцы, ловятъ послюднюю, если ее нельзя удержать обычнымъ способомъ при помощи ґирли́ґи. Кубань. О. 1862. V. Кухар. 38.
Ки́дати, -даю, -єш, одн. в. ки́нути, ки́ну, -неш, гл.
1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п’ятаки з обох кишень. ЗОЮР. І. 250. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Мет. 92. Ой взяли го за реберці та й кинули через дверці. Гол.
2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Мет. 78. Кидай... вечеряти: час на коня сісти. Макс.
3) — во́ду. Качать насосомъ.
4) — кров. Дѣлать кровопусканіе.
5) — сі́но. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать. О. 1862. IX. 7.
6) — ли́хом об зе́млю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм.
7) Ки́нути о́ком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась. Св. Л. 170.
8) Ки́дати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю. Кіевск. у.
Лист, -ту, м.
1) во мн. им. листи́. Листь (растенія). Употребляется также какъ соб. въ значеніи листва: Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист (втічемо). Ном. № 11035. Тонковерха тополя пахучим листом шелестить. МВ. II. 74. Ой піду я в вишнев сад гуляти, де лист опадає. Грин. III. 243. Ли́стом стели́тись. Прикидываться добрымъ, уступать во всемъ, лебезить. Як вибірали, тоді старшина листом стелився, а тепер що! НВолын. у.
2) во мн. ч. им. ли́сти и листи́. Письмо. Тільки брат до сестри часто листи пише. Мет. 244. Ой як будеш же ти, серденятко моє, Дніпром водою плисти, засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24. Лист визволе́ний. Вольная, документъ объ освобожденіи изъ крѣпостнаго или рабскаго состоянія. Которий би міг бідний невольник (сей сон) одгадати, — міг би йому листи визволені писати. АД. І. 209. Бо́жий, небе́сний лист. Рукописный листокъ, религіознаго содержанія, въ которомъ написано, что носящая или часто слушающая его женщина будетъ имѣть легкіе роды; носится при себѣ беременными женщинами. (Подольк. г.). КС. 1893. VII. 75. Так ка́же, як з ли́сту бере́. Свободно и хорошо разсказываетъ.
3) мн. листи. Игральныя карты. КС. 1887. VI. 463.
4) Лист дубо́вий, — вишне́вий. Родъ писанокъ съ орнаментикой изъ дубовыхъ, вишневыхъ листьевъ. КС. 1891. VI. 373, 374. Ум. Листо́к, листо́чок, ли́стонько, ли́стик. Листки широкого латаття по воді. Левиц. I. 514. В саду листоньки шумлять. Грин. III. 168. Ой піду я у садочок та вирву листочок. Мет. 73. Писаннячко дрібнесеньке, листочок як сніг. Федьк. І. 39. Хоч буду далеко, — буду тебе знати, буду листоньки писати. Мет. 79. Листоньки читає, дитину хитає; листоньки малює, дитину годує. Мил. 39.
Мара́, -ри, ж.
1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Василина з’явилась і счезла, як мара. Левиц. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. Шевч. 340.
2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Чуб. І. 196. Туди мене мара несе, де грають музики. Гол. IV. 460. Убрався в сажу, як мара. A мара́ його́ зна́є, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! Каменец. у.
3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Ном. № 11345. Чаще во мн. ч.: ма́ри. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. ЗОЮР. II. 240. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Надава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. нада́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Надавать, дать. В подолку три таляри, що мі хлопці надавали. Чуб. V. 1163. Всякої всячини матуся надає. Сим. 203. Надає їй бебехів. Стор.
2) Придавать, придать.
3) Давать, дать въ приданое. А що, вже оженився? — Оженився. — А надано що за нею? Драг. 373.
4) Давать, дать достаточно, удовлетворить чѣмъ. Узявсь возити у ту піч дрова, та ніяк не надасть: тілько укине, — вже і нема. Мнж. 72. А морю широченному, глибокому, силенному води не надаси. Гліб. 108.
5) Назначать, назначить. Нового попа надано до нашої церкви. Кіев. у.
6) Жаловать, пожаловать, даровать.
7) Надвигать, надвинуть на какую-либо сторону. Клали сіно, та на борозенний бік (у возі) надали.
8) Угораздить. Надала мені нечиста встрять у се діло! Ном. № 1846.
Опла́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. оплати́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Платить, заплатить, выплатить слѣдуемое, откупиться. Мкр. Н. 3. Не журіться, вороженьки, на вас безголов’я, я зароблю й оплачуся за своє здоров’я. Чуб. V. 835. Буде впиться, прохмелиться, шинкарочци оплатиться. Чуб. V. 1062. Оплати́тися за свою́ ді́вку. Дать парнямъ угощеніе за право стороннему парню ходить къ избранной имъ дѣвушкѣ на вечерниці и пр. Мил. 60.
Підборо́док, -дка, м.
1) = Підборіддя.
2) им. Серьги. Серьги подъ клювомъ у пѣтуха. Вх. Пч. І. 14. Ум. Підборо́дочок.
Пла́хта, -ти, ж.
1) Женская одежда вмѣсто юбки: кусокъ толстой шерстяной ткани, спеціально для этого изготовляемый, въ видѣ длиннаго четвероугольника (ширина до 3/4 арш., длина до 21/2 арш.) сшивается до половины съ другимъ такимъ же кускомъ; на половинѣ пла́хта перегибается и оборачивается вокругъ таліи. Четвертая часть пла́хти (половина четвероугольника) наз. гри́вка, сшитая половина наз. стано́к, несшитыя гривки — кри́ла. Вас. 169 — 170. Въ черниг. у. крила называются кри́си. Чуб. VII. 428. КС. 1893. V. 282. КС. 1889. V. Сумцовъ, № 21 — 22.
2) То-же, что и полотнянка, но длинная и безъ таліи. Гол. Од. 44.
3) Родъ бѣлаго платка, по формѣ похожаго на широкое полотенце, — имъ покрываются лемчанки. Гол. Од. 76.
4) Простыня. Угор. Ум. Пла́хі(о)тка. Г. Барв. 227. Плахотка-червчаточка. Шевч. 375.
Поприси́рнювати, -нюю, -єш, гл. ? Що поприсирнювано, а дощ накрапа, — поприбіра як слідує. Сим. 198.
Пригорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. пригорну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Прижимать, прижать (къ сердцу), приласкать. Пригорнути до серденька та й поцілувати. Мет. 23. Ой хто ж мене молодую на чужині пригорне? Мет. 78.
2) Приваливать, привалить (сыпучимъ тѣломъ), пригресть сыпучее тѣло (землю, снѣгъ) и засыпать имъ сверху. В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула. Чуб. V. 781.
Приперізувати, -зую, -єш, сов. в. припереза́ти, -жу́, -жеш, гл. Прихватывать, прихватить поясомъ, подсунувъ подъ поясъ, прихватить имъ. Виросла коса до пояса, ні росплести, ні росчесати; прийде ми ся приперезати. МУЕ. III. 38.
Са́ма, ж. Въ им. пад. ед. ч. не употр., а лишь въ слѣд. выраженіи: бра́ти у са́му — размышлять, обдумывать. Вх. Зн. 62. Желех.
Сі, мѣст.
1) = Собі.
2) Им. пад. мн.ч. отъ сей.
Усе́нь (только им. пад. ед. ч. муж. род.), усе́нький, -а, -е, мѣст. = Усей. Не так родина, як всень рід. Чуб. IV. 674. Лежать всенькі троє. КС. 1883. III. 671. Кривеньке, маленьке збігало поле всеньке. Ном. заг. № 374. Ой шкода, шкода та синього цвіту, що він розсіявся по всенькому світу. Грин. III. 622.
Ю́хторка, -ки, ж. Инструментъ кожевниковъ: желѣзный цилиндръ, вращающійся на оси, оба конца которой прикрѣплены къ рукояткѣ; на цилиндрѣ по окружности кольцеобразныя нарѣзки, отчего при накачиваніи имъ конской кожи послѣдняя получаетъ видъ юфти. Сумск. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Ви́вчасуватися, -суюся, -єшся, гл. Коні ви́вчасуються. Лошади выстоятся, съедят заданый им корм. За той час мої люди і самі спічнуть, і коні вивчасуються. Лепкий.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Иму́щество = добро́, худо́ба, має́ток, має́тки, ста́тки, вжи́тки, майно́ (Гал.). — Буде впить ця й похмелить ця й чумакові не журить ця, що пропив добро. — Не збірай синові худоби, збери йому розум. н. пр. — Маєток скупого оживає по смертї його господаря. н. пр. — Нехай отець-матуся статки, маєтки збувають, мене молодого з неволї викупають. н. д. — Забірають із собою усї свої вжитки, ще й маленькі дїтки. н. п. — Благопріобрѣ́тенное иму́щество = д. під сл. Благопріобрѣ́тенный. — Родово́е иму́щество = родове́, (після дїда) — дїдівщи́на, дїди́зна, (після батька) — ба́тьківщина, отцївщина, (після матері) — матери́зна, (після брата) — братівщи́на. — А дїдизни було доволї — вічний покій предкам і дїдам. н. о. — Спорить ся, як за батьківщину. н. пр. — Отцївщини в мене нема. Кр. — А єсли материзна, тогдї мають браття з сестрами рівно подїлити. Ст. Л. — Наслѣ́дствеяное им. = спадкове́ добро́, спа́док (С. З.), спа́дщина і д. Родово́е им. — Давайте мінї усю спадщину, а я за ваші частї буду сплачувати. — Дви́жимое им. = рухо́ме добро́, рухо́мість (С. З.), рухо́мі ре́чі, (переважно скотина) — худо́ба, ста́ток, ста́тки, това́р, (переважно хлїб і хатні речі) — збі́жжя, (переважно одежа) — мана́тки, мана́ття, (переважно хатні речі) — скарб, (злиденне) — мизе́рия, зли́днї. — Шати і́ всякиї убори і всї иньшиї речі рухомиї. Ст. Л. — Багато у його худоби: одних волів шість пар. — Не мавши статку, не буде й упадку. н. пр. — Мізерії наклав дві скриньки, на човен зараз одіслав. Кот. — Недви́жимое им. = має́тність, має́ток, нерухо́ме добро́, лежа́чая має́тність. — Всякая маєтность материстая маєть іти в рівний дїл межи всїх дїтий. Ст. Л. — Всю маєтность так лежачую, яко і рухомую. Ст. Л. — Зо всей худоби лежачої і рухомої. Орлик. С. З. — Госуда́рственное, казённое им. = держа́вне, скарбове́, казе́нне. — Заповѣ́дное им. = заказне́. — Обще́ственное им. = грома́дське. — Не то громадського, а й свого добра не догледїв. — Пожа́лованное им. = даро́ване. — Се йому дароване від царя за службу. — Помѣ́щичье им. = панське, скарбове́ (Прав.).

Запропонуйте свій переклад