Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «кит*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Кит, китиха – кит, (самка кита) китиха. [Чим з нього не гуморист? От, наприклад, прошу вас, розкішна тема: вчитель на лекції провадить антирелігійну пропаганду, обравши за жертву справу з потопом. Хіба можна було, каже, в той ковчег умістити всіх наявних тварин хоч би по парі? І вражає учнів дотепом: навіть пари китів не влізе, кит важить тисячу пудів і ковчега самим хвостом перекине! А якийсь учень — крихітний, з тоненьким голоском: «Навіщо кита брати? Він і сам попливе!» (В.Підмогильний). Академік Жулинський нещодавно назвав Миколу Мушинку одним з китів, на яких стоїть сучасне українознавство. Скажемо ширше: академік Мушинка — один з китів, на яких стоїть українство взагалі… (О.Підлуцький). В кита запитала тихенько китиха: — Чому океан називається Тихий? — Тому океан називається Тихий, Що ти в мене тиха, кохана китихо. — Погодилась лагідна, тиха китиха: — І ти в мене тихий, і я в тебе тиха (Оксана Кротюк). Кит плаває довкола китихи: — Скільки країн, сотні організацій, мільйони людей — всі вони борються за те, щоб наш вид вижив, а ти мені кажеш: голова болить…].

Авианосец – авіяносець (совет. авіаносець). [Гірка і пречиста, свята й ненависна, Добраніч, вітчизно, добраніч, вітчизно, добраніч… Все інше заснуло. В лісах твоїх сплять, обійнявшись, звірята. Поклався осел з бараном, а тигр, наче з братом, з ефратом. На водах морів твоїх сплять кораблі: криголами, сейнери, траулери, китобої, канонерки, джонки, чайки, катамарани, есмінці, авіаносці, крейсери, катери, тримарани, байдарки, каное, галери, моторки, галеони, яхти, барки, баржі, рудовози, танкери, міноносці, кліпери, — а окремо від них — каравели й гондоли (О.Ірванець). Авіяносець повертається в свій порт після тривалого плавання. Моряк дає радіограму дружині: «Шість місяців без сексу. У твоїх інтересах прийти мене зустрічати прямо до трапа». Приходить відповідь: «Шість місяців без сексу. У твоїх інтересах зійти з трапа першим»].

Беспородный – безпорідний, (непородистый) непородистий, (несортовой) несортовий: • беспородное зерно – несортове зерно. [Але звільнення прийшло не відразу. Певний час ти маєш цього безпорідного лошака поряд у стійлі (Євгенія Кононенко). На гвалт собак вигулькнув господар, кремезний, зарослий як гайовик-щезник, борода до грудей. Викотилися чотири собаки — білявий, на високих лапках песик, його побратим — чорнющий, кудлатий, і дві собачі молодиці — вишукана пінчерка з крислатими вухами і безпорідна, руда, підсліпувата, зі сточеними вже зубами і величезною грижою під черевом, аж до землі (Марина Меднікова). Китайська обслуга — у білих нейлонових сорочках і чорних камізельках. Усі вони — прудкі, низенькі та несортові. Видно, що втікачі не з Гонконгу чи Тайваню, а з глибин материка (Володимир Діброва). У ветеринара: — Кличка? — Олігарх. — І як він? — Справжній оліхарх. Безпорідний, нахабний і весь дім обжер].

Борсетка – (итал.) борсетка, (нерек.) барсетка. [Автобус був заселений сонною малорухливою публікою. Були тут жінки в бюстгальтерах та спортивних штанях, з яскравим макіяжем і довгими накладними нігтями, були чоловіки з барсетками та наколками, теж у спортивних штанях і китайських кросівках, були діти в бейсболках та спортивних костюмах, з битами та кастетами в руках (С.Жадан)].

Быковатый – 1) (внешним видом напоминающий быка, связанный с быком) бикуватий; 2) (угрюмый, угрюмый взгляд) вовкуватий. [Патріотизм наших стратегічних сусідів голосистий, часто картинний, подеколи трохи бикуватий. Але він поступово перетворюється на невідривну, важливу частину їхнього непростого буття (С.Рахманін). Найбільш послідовно (уніфіковано) морфеми вживав М. Шарлемань, який спирався на ухвалу номенклатурної комісії УАН від 1927 року (Шарлемань, 1927), обравши для всіх родин єдину морфему «-уваті»: «бикуваті», «котуваті», «вивіркуваті», «мишуваті» тощо (І.Загороднюк). Вичувалося, що цей Санько має надзвичайну біографію, коли після розкуркулення й заслання опинився знову в Україні, та ще й в ролі терориста, але як його випитаєш, коли він такий вовкуватий і мовчазний, як камінь (І.Багряний). Були то невеличкі на зріст, карячконогі, пихаті й нахраписті москалі, довготелесі й товстошкурі латиші з крижаними очима, вовкуваті й вічно голодні китайці, яких наші селяни називали «сліпими», юродиві з лиця чуваші та башкири, — і в усіх на язиці крутилося одне загадково-страхітливе слово «Хальоднияр» (В.Шкляр)].

Ветер – вітер, (мн.) вітри, (ув.) вітрюган, (поэт.) вітрило, вітровій: • благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер; • бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер, говорити на вітер, говорити пусто-дурно (пусто та дурно)! (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи); • ветер восточный – східний (сходовий) вітер, східняк (сходовець), (образн.) вітер з-під сонця; • ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер; • ветер западный – західний вітер, заходень (західник); • ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається); • ветер от берега на море – відбережний (горовий) ветер; • ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свише) (Пр); дюдя свистить у кишені (Пр.); тільки душа, а в кишені ні гроша (Пр.); у кишені [аж] гуде (Пр.); спасибі Богу – всього є: хліба ма, а грошей нема (Пр.); у його грошей, як у жаби пір’я (Пр.); • ветер северный – північний вітер, (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер, верховик (горішняк); • ветер сильный – [вітер] буйний, вітер навальний (дужий, лок. шпуй-ний), борвій (буревій, буровій, бурей), (эмоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище), (образн.) вітер аж реве (аж гуде); • ветер южный – південний вітер, (на Дніпрі та ін.) низовий вітер, низовик (низовець, нижняк, полуденник, лок. низовка); • веяние, порывы ветра – вітровіння; • во время ветра – під вітер, у вітер, під час вітру; • выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову), розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші, сіяти (пускати) гроші на вітер; • говорить на ветер – говорити на вітер; • держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром, ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), чути (дивитися), звідки (відки) вітер віє; • идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме); • ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі лови вітра в полі; • мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі), мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром, курить, (образн.) [як] вітер йому у ногах; • палящий ветер – палючий вітер, (лок.) шмалій; • по ветру – за вітром; • подбитый ветром (разг.разгшутл.) – (про людину і про одяг) вітром підбитий (підшитий); • поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив (рушився) вітер; • пойти на ветер – піти з вітром; • посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю (Пр.); хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю (Пр.); сієш вітер, вітром жати будеш (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр.); • сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг; • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); • стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром); • сухой ветер – суховій; • тёплый ветер – теплий вітер, тепляк; • у него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище], у голові йому (у нього) горобці цвірінькають, у голові в нього як у пустій клуні (стодолі); • унесённый ветром, уносимый ветром – звіяний (знесений, віднесений) вітром, звіюваний (відношуваний) вітром. [Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т.Шевченко). Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т.Шевченко). А парубки тії — сказано, вітер у голові, молодії — видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (М.Вовчок). Галя почула — звідки вітер віє, куди хилить… (П.Мирний). В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І.Нечуй-Левицький). Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (М.Коцюбинський). Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (С.Васильченко). І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось легке, прозірчасте, Мов комашня. Придивлюєсь — се люди! Се тисячі людей і міліони, Мов пил, вітрами звіяний, кружаться, І тягнуть, тягнуть походом безмірним (І.Франко). Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л.Українка). Ночами виміряв: омиті Дощем тополі. Вітровій Шугне по стежці хитро витій І змовкне боязко в траві. Минаю ниви неозорі: В душі не зиму і не дві Виношував я ці простори — Єдине, чим думки живі (Г.Кочур). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла —  й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Зате я певен в іншому: їх мусили супроводити пташині крики, щоразу відношувані, як і капелюхи чи зірвані жіночі хустки й шалики, все туди ж — у трансильванському напрямі (Ю.Андрухович). Кого улещено дарами, кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер… І тільки сонце, сонце, сон… над нерозгаданістю літер на скелі дикій, як бізон (Л.Костенко). — Чув я, жінко, од старих людей, що хто не скористався щастям, як воно само в руки пливло, той нехай на себе наріка, як воно стороною пішло. Негоже нам і тепер перед ним зачинятись, коли само в двері добувається; дме ходовий вітер — напинаймо ж вітрила! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надворі шугав страшенний вітрюган, ледь не збиваючи мене з ніг (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). На який вітер кидати слова? (С.Є.Лєц). 1. Пам’ятка студентові: “Дівчата-першокурсниці — гроші, викинуті на вітер”. 2. Поведінка куди-вітер-віє. 3. Ну і що, що вітер у голові, зате думки завжди свіжі].

Вразвалку, вразвалочку, разг. – перева́льцем, перева́ги-ва́ги, пере́хильцем, пере́хильці. [А за ними кобзар Волох Переваги-ваги Шкандибав на конику, Козакам співає… (Т.Шевченко). Дід Антип вийняв з рота люльку й дивився вслід онукові, як він ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні (Спиридон Черкасенко). Заріділа щетина стовбурів, шапки калини перехильці збігали вглиб, темніючи багрянцем китиць (Роман Андріяшик). А звір, почовгавшись черевом, зіп’явся на задні і перевальцем потюпав нагору (Віктор Савченко)].

Вульва, анат. – (лат.) вульва, (устар.) сту́лень, (прост.) поцька, поця, пуцька, (образн.) розкішниця, чепурка, дзюндзя, червона криниця (китайка, скринька), [чорна] кунка (куна), (шутл.) жоломіґа, пиріжок, (устар.) ку́рка, (груб.) манда. [Ходила я в річку по раки, Викусили дзюндзю собаки (Н.п.). Ніхто мені не докучив, Як той соцький, Даю йому обідати, А він просить поцьки (Н.п.). На кладці стояла, Манду вимивала, Віником шарувала. Стала манда чорная, Чорна, як циганка, Хлопчача приманка (Н.п.). Лежу оце, братику, стогну та проклинаю все на світі. А поцьку забув уже, як і зовуть (Т.Шевченко). Було вчитися, потіпахо, а не поцьку на кожному сучкові чухати (Ольга Павленко). Я підняв очі вгору — й просто на стелі побачив картину в золоченій рамі: гола дівчина лежить горілиць на білому простирадлі, цнотливо прикриваючи долонькою свою розкішницю (Л.Кононович). Хмара-розкішниця (геть безсоромниця!) ніжиться в променях тихого сонця (Любов Долик). Там далеко десь є планета, Де пасеться фіалкорова, Їсть траву голубу й співає Перламутрово-загадково. Це планета моєї втечі, Там я буду самим собою — Шестиногий, блакитноплечий, З оком лагідним над губою. Там до мене зберуться друзі — Троглодити, анацефали — Псевдофльорки розкриють вульви, Щоб скоріше ми їх запізнали (Ю.Позаяк). Будинки стояли, облиті яєчним жовтком, — світло з будинків, привабливе, далеке, мовби у тебе не існує такого, а ти у первісних випарах, у втомі минулого, але колись повернешся в цей іржавий, затасканий, як вульва повії, світ (О.Ульяненко). — Ти маєш гарну поцьку, правда! Найкращу на світі. Коли любиш! Коли хочеш! — Що таке поцька? — запитала вона. — А ти не знаєш? Це — ти там унизу; те, куди я входжу, куди ти мене пускаєш. Та сама штука (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Величезний гурт суданок пропонував перехожим усе добро, що містилось у них під стегенними пов’язками. За вельми помірковану ціну можна було на годину чи дві найняти цілий дівчачий виводок. Я б залюбки мандрував від поцьки до поцьки, але врешті був змушений пошукати бодай якоїсь роботи (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Двуглавый – двоголовий, (рус.) двоглавий: • двуглавая мышца – двоголовий м’яз; • двуглавый орёл – двоголовий орел, (рос. герб, ещё) двоглавий орел. [Самодержавний двоглавий орел — щоправда, не з коронами, а з серпочками й молоточками — став двоглавим горобцем на смітниках Європи й Азії — так це бачиться нині (Д. і Т.Креміні). Напевне, Надюша намагалася сказати Іллічу, що світ досконалий. І що світ належить не тільки першому чи другому Інтернаціоналу. Хоча з її базедовими очима і з висохлим мозком вождя світового пролетаріату нікуди було подітися,— довелося скинути двоголового орла, замінити цього калікуватого бройлера на зірку (О.Ульяненко). Це ж символізує і двоголова російська птиця — одна її голова, повернена на Схід, страждає на діярею і символізує «просрати», друга, що на Захід, хвора на булімію, і означає «зжерти». Саме так відбувається цикл обороту доларов у китайські гаджети (Горький Лук)].

Женьшень – (китай.) женьшень. [Серафим натяк зрозумів і витягнув із шафи сулію самогонки, настояної на гіркому корені шелесті, який гуцули називають «дженджур», а медики — «буковинський жень-шень» за його цілющі властивості, особливо у справі реанімації змарнованої чоловічої сили В.Кожелянко)].

Короткопалый – куцопалий, короткопалий: • короткопалые дрозды – короткопалі дрозди, бюльбюлеві. [Цього вистачило для звинувачення Виноградського в китайському шпигунстві , і ось уже куцопала п’ятірня чекіста хапає його за шивороти, турляє в потилицю, і старий учений летить по коридору , розкинувши руки і перебираючи ногами в повітрі (М.Адаменко). Про його особисту справу ніхто в камері не знав, в той час як він про справи інших знав усе. Він мав дуже ніжні, випещені, короткопалі руки й власне ці руки Андрієві особливо не подобались, — напевно, він ні разу ніколи не мив підлоги, не тягав бачків, не носив параші. Він від того всього відкуплявся то папіросами, то чим іншим (І.Багряний). Наступні письменники, які підійшли знайомитись, виявилися братами, або однофамільцями. Коли перший з них назвав своє прізвище, Шлоймі здалося, що він не дочув. Та коли один за одним всі троє по черзі назвалися «Гімнюк Василь, Гімнюк Андрій, Гімнюк Микола», Шлойма, затримавши у своїй долоні міцну, короткопалу руку останнього з них, Миколи, все ж таки зважився перепитати: «Може – Гуменюк? Вибачте…» (О.Ірванець)].

Космонавт – (от греч.) космонавт, (от греч.) астронавт, зореплавець, (китайский) тайконавт, (индийский) гаганавт. [Діти з села Малі Бугаї чудово розуміли, що зіп’ються в рідному колгоспі, але про всяк випадок мріяли стати космонавтами].

Который – 1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий; 2) (из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий; 3) (относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь): • берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко; • века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни; • в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?; • в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї); • в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?; • война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й); • в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось; • в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше); • дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли; • дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив; • изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся); • источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості; • король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося; • которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис); • которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?; • который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.); • который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?; • который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі; • кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́; • который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь; • который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший; • который раз – вкотре; • который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!; • который час? – котра година? которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?; • лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас; • люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс; • материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́; • многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися; • надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли); • обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув; • общество, в котором… – суспі́льство, де…; • положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди; • постановление, в котором… – постано́ва, де…; • принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…; • произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но; • река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись; • с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х; • страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо; • такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий); • тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий); • у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися); • условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця; • цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне; • человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить); • эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́); • эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…; • это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся; • я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський). [І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)].

Кроссовка – (рус.) кросівка, (кроссовки) кросівки. [Лісовик насторожено підняв голову — і перед його очима з`явилися розтоптані мешти, які замолоду були біло-синіми кросівками (Дарія Китайгородська). Місцеві похмуро подивилися на нього. Хоч і в шкіряній куртці, джинсах та кросівках, але — чужий. Все не так: куртка занадто дорога, джинси не відбілені на колінах і сідницях, кросівки взагалі — чорні. Піжон! (В.Кожелянко). Однією рукою намагалася надягти чорні окуляри, а другою витерти соплі, що дзюрком текли з носа. Дістала носовичка, окуляри випорснули з руки й брязнули на підлогу прямісінько під чоловічі ноги, у піжонських кросівках і фірмових штанях… Почувся хрускіт пластмаси й скла. — А-а-апчхи! — Ядзя чхнула, густо вкриваючи соплями круті кросівки незнайомця (Б.Антоняк, перекл. Й.Фабіцької). — Які у нас моднячі черевики!— зіронізував я, хоча цей мудак завжди залишився непроникним для образливих коментарів і тому з олімпійським спокоєм поглянув на свої вкриті снігом огидні кросівки, що стирчали з-під широкого, як спідниця, пальта (В.Горбатько, перекл. П.Кері)].

Лоно – 1) (грудь, чрево, чресла женщины) ло́но, (редко) лоня, на́дро, пе́рси і пе́рса (р. перс), гру́ди (-дей); (перен., приют) лоно, надро; 2) (недра, утроба) ло́но, на́дро: • лоно Авраама, Авраамово – ло́но (на́дро) Авраа́мове, на́дра Авраа́мові; • на лоне природы – на лоні природи, на вільному повітрі. [Бризки́ на во́дяне ло́но упа́ли (Б.Грінченко). У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лоня пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т.Шевченко). Неха́й Госпо́дь її́ при́йме, мою́ голу́боньку, на своє́ на́дро (М.Вовчок). Ма́тінко моя́ рідне́сенька, чи прокля́в мене́ в твої́м ло́ні хто? (І.Франко). Не при́ймеш кісточо́к мої́х у рі́дне на́дро, де лежи́ть старе́нький ба́течко (Основа). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На ло́ні ма́тери на́шої приро́ди відпочи́немо (П.Мирний). А навкруги було так гарно, так радісно. У чистій і ніжній, як лоно коханки, блакиті, в могутній хвилі життя, що ледве виявлялось таємним тріпотінням соків, на теплому й запашному диханню весни було так багато радості, почувалась така повна гармонія (М.Коцюбинський). Прийняв чумака вільний степ у своє надро (М.Коцюбинський). Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, — Я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав, Прислухався б до шуму трав І зник… (О.Олесь). Така люта негода урвала раптом запашний сезон садів та прогулянок річкою на далеке лоно природи, де кохання в затишкові відлюдних кущів може дійти свого природного здійснення. Природа замкнула свої вигідні притулки, але жоден дощ не спроможний був залити жаги, що бере людське серце не тільки від віку, а й від часу незалежно, противно серцям інших тварин, яким визначено пору любовного настрою (В.Підмогильний). Планета серця, трагедійний зал опукою підноситься в узвишшя. Продертий розпач так його колише, немов біди тисячолітній шквал. Хоч вись разить зухвалих наповал, та порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і радісних офір (В.Стус). розкрий своє лоно не для любові не для пустощів не для жаги я хочу риси свої передати бо я не бог цей горбкуватий ніс ці очі зелені як трава (бо травою стануть) я хочу риси свої передати руки свої і вишню і камінь моєї ріки і небо моєї самотності і ніч моїх ночей (Т.Мельничук). Ну хіба я  вам дон Кіхот І німб не личить мені так само як мереживна мантилька дони Анни і не моя це парафія — ворожити на погляді і носити кинжал межи персів — для того була Кармен а вже тим паче не для моєї руки Дюрандаль і не треба із мене робити мене я не хочу хліба  з муки сервантесових вітряків відпустіть нарешті від себе  не тягніть я не з ваших країв і не прошу вашого неба не прощайте лиш дайте пройти вам  це також воістину треба (Ю.Джугастрянська). Дорогою ті двоє грілися самогоном, реготали, щось цвенькали до Ганнусі, та вона не обізвалась до них ані словом, сиділа закам’яніла, не відчуваючи холоду, і їй здавалося, що лоно її теж закам’яніло (В.Шкляр). Навпроти мене за столик сіла золотоволоса панна років двадцяти. Вона була симпатична. Та що там – вона була класна. Ці повні жагучі вуста! А перса радісно випиналися з-під блюзки і дражнили мої руки. Все це я оцінив у лічені секунди, аби за мить відвести якомога байдужий погляд і знов перетворитися на китайського мудреця. Але той стан нічогонедумання мені вже не вдалося повернути, поява панни вибила мене з колії, притягала мої очі й думки, я вже не міг думати ні про що инше, як тільки про неї (Ю.Винничук). — Оце вже й не думай, чоловіче,— заперечила Тереза. — Живи, живи, баранчику, хоть ти й шолудивий! Аби ти був жив, і хай западуться всі на світі губернаторства: без того панства ти з матернього лона вийшов, без того панства досі якось жив, без того панства і в могилу зійдеш, чи хай понесуть тебе, коли Бог до гурту покличе (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса)].

Навалом – 1) (в навалку) навалом; 2) (беспорядочно) навалом, гамузом; 3) (в избытке) навалом, хоч греблю гати, як сміття, як маку, як трави: • грузить навалом – вантажити навалом. [Здалеку, вже від лісу, забурчали машини. Ось вони, буксуючи, під’їхали до присілка і почали повертати на кригу. На них навалом лежали побиті фашисти (М.Стельмах). Один континент, на якому, власне і розташована сама Велика Польща — «од можа до можа». Місця навалом, на такій території з комфортом може розташуватися десь із мільярд народу, а поляки ще довго не дотягнуть до такої цифри. От пам’ятаю своє відрядження до Піднебесної, то це, скажу вам, зовсім інша справа. Китайці примудрилися заселити свою планету так щільно, що ногу немає де поставити (брати Капранови). Отож ходить базаром Ганька, до себе усміхається, до людей вітається, а їх – усе село сповзлось! – а сама поки що до товару приглядається, бо в неї, дякувати Богу, є всього. Навалом! Відколи базари почалися, то вона вже три пари, та де! Лиш одних чунів п’ять пар купила! І три пари валянців на зиму. А джемпері-і-ів! А спідни-иць! А жакетів! А чо’ не купляти, як є за що? (Г.Тарасюк). Вона зірвалася на ноги, вхопилася обома руками за скатертину — смик! — і всі таці, тарелі, свічки та гості гамузом загуркотіли на підлогу (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола)].

Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини: • благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини); • в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності; • в мирной обстановке – в умовах миру; • дестабилизация обстановки – дестабілізація становища; • жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні); • международная обстановка – міжнародний стан; • неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини); • обстановка квартиры – обстава квартири; • окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя; • оперативная обстановка – оперативні обставини; • при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах; • смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин); • совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було. [Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)].

Паника – сліпий жах, поля́ка, переполо́х, споло́х, (греч.) паніка. [Ці невеликі паніки, коли ввесь квартал у піжамах, зі свічками в руках, квокчучи, зникав у підземеллях, ховаючись від майже завжди уявної небезпеки, свідчив про жахливу нікчемність тих істот — чи то наполоханих курей, чи то дурних і згідливих баранів. Такої, а то й гіршої мерзоти цілком досить, щоб найтерплячіший, найпослідовніший соціофіл пройнявсь до людей огидою (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Часом накочуються хвилі жаху — але вони минають. Паніка схожа на кита — вирине на поверхню, збурить усе довкола своїм фонтаном і вертається на глибину (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Якщо безталанний Ремиґій борсався у полоні своїх страхів, Бернард Ґі, зі свого боку, умів перетворити страх своїх жертв на паніку (М.Прокопович, перекл. У.Еко)].

Пиндос – (в разных значениях, греч.) піндос. [А се сап’янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В старинниї пошиті годи, Не знаю, як достались нам; Либонь, достались од пендосів, Що в Трої нам утерли носів (І.Котляревський). Сидячи тут, я ушкварив оповідання, котрому дав титло „Вулиця”. І… ти не поймеш віри, скомпонував скілько байок „віршованою мовою”, але признатись треба, що сюжети я взяв у пиндоса-елліна Езопа… (Трохим Зіньківський). Середній росіянин вірить, що він розумніший, добріший і справедливіший за решту населен планети, особливо за тупих піндосів та підступних хохлів. І віритиме, доки ціна на нафту на світових ринках не впаде удвічі, на хліб та горілку в Росії відповідно не підскочить (Ю.Макаров). Але тут їхня розмова спалахнула з новою силою, слова заторохтіли, як китайські хлопавки, і Жан-Поль ані з того ні з сього чомусь пригадав якісь сараї для підстригання овець, потім вони заговорили про Арідейл, потім про річку Стікс і про коричневих гадюк, і тут отой багатий піндос каже Бутчу: «Якщо тебе вкусить коричнева гадюка, то навіть не сідай на коня чи в авто — все одно марно. Краще відразу сідай і пиши заповіт — хи-хи!» Хи-хи. Мудак ти всраний! (В.Горбатько, перекл. П.Кері)].

Политбюро – (политическое бюро) політбюро. [А що розуміли, що могли знати ці старі маразматики, які йменувалися Політбюро, окрім своїх простат та гемороїв? Вони керували величезною імперією, але робили це навпомацки, зі старечою впертістю гнули свою лінію партії, підміняючи китайську мудрість та стратегію китайською грамотою (В.Слапчук). Після висадки американців на Місяць радянських космонавтів викликають у політбюро і ставлять завдання летіти на Сонце. — Так, ми ж згоримо?! — В політбюро не дурні сидять! Полетите вночі].

Презерватив – (от лат.) презерватив, (ещё) запобіжник, запобігач, убережник, уберігач, (шутл.) нацюцюрник, чепчик. [Відпочити по-світськи, з розмахом та зі смаком, як він те планував, П. С. Ученієві не вдалося. Він тяжко напився у першому ж ресторані, підчепив дешеву хвойду (за планом це мала бути розкішна куртизанка), у нього порвався презерватив і невідомо, що буде через три дні, потім він загубив епік, потім перевернув на себе полумисок курячої зупи і зіпсував одяг, потім напівголий бігав Хрещатиком, потім його побили бритоголові націоналісти, що замість кастетів мали масивні залізні перстені з тризубами та мальтійськими хрестами, потім його заарештували менти, які ще додали, і аж вранці його визволив черговий офіцер КҐБ після того, як у справу втрутився сам ґенерал Курвенко… Зате тепер можна братися до справжньої роботи (В.Кожелянко). — Знаєш,— каже Марла,— презерватив — кришталевий черевичок нашого покоління. Взуваєш його при зустрічі з прекрасним принцом, танцюєш усю ніч, а потім викидаєш. Презерватив не принца (І.Стронґовський, перекл. Ч.Палагнюка). Іноді, сповнені гордощів, ми відкриваємо якийсь заповідний куток думки. Але врешті, в глибині пралісу, знаходимо упакування від презерватива (С.Є.Лєц). 1. Презервативи не рвуться, вони тріщать від задоволення. 2. Акція в аптеці: Тому, хто купить три пачки китайських презервативів — дитяче брязкальце у подарунок!]

Растущий – що (який) росте (зростає), наростальний, зростальний, чимраз (все, дедалі) більший (вищий тощо), (ещё) неспинний, нестримний, (возрастающий) ростучий: • быстро растущий – гінкий, ростючий, ростовитий, швидкорослий, (высокорослый) гінчакуватий; • густо растущий – корчистий, корчастий; • растущая добыча – збільшуваний видобуток; • растущая инфляция – ростуча інфляція; • растущая Луна – (первая четверть) молоди́к, нови́к, нова́к (-ка́), нови́й (молоди́й) мі́сяць, нова кватиря; • растущее дерево, растущий лес – живе (живоросле дерево), живий (живорослий ліс); • растущий как грибы (не по дням, а по часам) – гінкий як з води, ростовитий, виростаючи як з води; • растущий на плавнях – плавневий; • растущий на сухом месте – румови́й. [Це дерево дуже гінке стало, як його підчухрали (Сл. Гр.). Сіно румове (Номис). Вона має щось від медитації, від наростального заглиблення і звуження голосу аж до оніміння (Тимофій Гаврилів, перекл. Г.-Ґ.Ґадамера). Він був гінкий, із смоляним чубом, ясноокий і аж надто витончений (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Риба, яку годували кормом, що складався з екскрементів шовкопрядів — своєрідна стародавня версія промислової переробки відходів, — забезпечувала постійне джерело харчу для ростучого сільського населення Китаю (Т.Цимбал, перекл. Спенсера Велза)].

Роза – 1) (бот.) (новогреч.) троянда, (разг.) рожа, (диал.) ружа, (реже, лат.) роза, (ум., розочка) трояндочка, роженька, роженочка, розочка, розонька; 2) (спец.) роза: • иерихонская роза – єрихонська троянда; • как хороши, как свежи были розы – які були троянди гарні й свіжі; які то були рожі свіжі та хороші; • китайская роза – китайська троянда (рожа); • нет розы без шипов – у кожної троянди є колючки (Пр.); і за доброї години чекай лихої днини (Пр.); і в погоду часом грім ударить (Пр.); • роза ветров – роза вітрів. [На вікні червоніли між зеленим листом китайські рожі (І.Нечуй-Левицький). — Чого ти оце так змарніла? Колись цвіла, як повна троянда, а тепер така стала, як рожа в’яла, як шолудива квітка. Може тобі в чому недогода? (І. Нечуй-Левицький). У саду, в саду розонька цвіла… Пішла Катречка розочки щипати, Вирвала квіточку, приложила к личеньку… (Н.п.). Сидить Оленка між дружок, як повна рожа» (Марко Вовчок). Наш шлях, ласкавий пане, зовсім не встелений трояндами» (І.Франко). І щічки розцвіли у відповідь рум’яні, Як роза, що вітрець їй перса відслонив (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). Буває, що і на полі рожа виростає (Номис). І буде місце те повік привітне: Там соловій співає, роза квітне (М.Орест, перекл. Дж.Кардучі). Рози квітучії, Роси пахучії, Сяйно-живущії, Тайно-зцілющії… (М.Лукаш, перекл. Й.-В.Ґете). Яскравінь троянд (Є.Пашковський). — Що сталося?! — Він подарував троянду і сказав, що повернеться, коли та зів’яне. — Як романтично! — Троянда пластмасова…].

Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схожа на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Життя — черга за смертю, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].

Сонограф – (от греч.) сонограф. [Поява такого пристрою, як сонограф, призвела у Китаї та Індії до великих демографічних змін, що матимуть сумні наслідки для наступного покоління (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)].

Тесьма, тесёмка – тасьма, тасьомка, стрічка, поворозка, (шнурок, ещё) торочка, шнурочок. [Єремія одягнутий був у багатому кунтуші з срібними китицями і поворозками (Олекса Стороженко). Від неї зеленою тасьмою вниз тягся поперек піль невеличкий ярок (І.Франко). Войський взяв тоді ловецький ріг крутий, На тасьмі припнутий (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Топаз – (греч.) топаз. [Сонце весь час працювало. Засилало зливу, наганяло пелехаті хмари, бризкало, грюкотіло та ставило від краю до краю семибарвну веселку. Зелений лист тоді обтяжений прозорими краплями, китяхи недоспілих яблук оздоблені рубінами, топазами, аметистами. Похилені лани пшениці зводять спини, ніби ченці по довгій молитві (У.Самчук). З самого верху, у вставному відкритому шухлядку, який роділяв скриньку ніби на два поверхи, лежало намисто з кількох рядів великих топазів у карбованій оправі, рівного якому за красою я не бачив у жодній вітрині, та й не дивно — намисто було давньої, дуже давньої роботи (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана)].

Фавн – (лат.) Фавн, фавн. [Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня, Не кланявся нікому низько, Для його все була бридня. Мерика, кажуть, його мати, До Фавна стала учащати Та і Латина добула (І.Котляревський). І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро, Добро найкращеє на світі, То братолюбіє. І ситий, І п’яний голий отой Фавн, І син Алкід твій, і гетери — Всі, всі упали до землі Перед Петром. І повели До себе в терми на вечерю Того апостола… (Т.Шевченко). Одного разу Лана вирішила, що вона — лісова німфа, і годинами, днями ходила гола садком, уквітчавши голову вінком з білих лілей. Одного разу вона прийняла мирного цапа, що скубав траву, за фавна, і лише завдяки прудкості тварюки, у них (а точніше — у неї) нічого не вийшло (О.Ульяненко). А навколо них, між ними, над ними і під ними — ще обличчя і ще кінцівки: чоловік і жінка вчепились одне одному в чуба, два гаспиди висмоктували очі пропащої душі, якийсь чоловік, вишкірившись, гачкуватими руками роздирав пащу гідри — немов всяку звірину з бестіярію Сатани зібрали на консисторій і поставили віночком на варті трону, що їм протилежав, аби поразкою своєю вони співали йому славу: фавни, гермафродити, шестипалі нелюди, сирени, гіпокентаври, горгони, гарпії, інкуби, дракононоги, мінотаври, рисі, леопарди, химери, кенопери з собачою мордою, що викидають вогонь із ніздрів, зуботирани, багатохвости, волохаті гади, саламандри, рогаті гадюки, кусючі панцерники, полози, двоголовці з наїженою зубами спиною, гієни, видри, ворони, крокодили, гідропи з рогами, мов пили, жаби, грифони, мавпи, песиголовці, левкроти, мантикори, яструби, парандри, ласки, дракони, одуди, сови, василіски, гіпнали, престери, спектафіки, скорпіони, ящури, кити, скитали, амфісбени, якулюси, дипсади, зелені ящірки, риби-причепи, поліпи, мурени та черепахи (М.Прокопович, перекл. У.Еко). У буйному квітучому зелі, Немов у скриньці, золотом покритій, Де поцілунок ніжиться в гіллі, Гаптує фавн узори розмаїті В.Ткаченко, перекл. А.Рембо)].

Фарфор – (итал.) порцеляна, (перс.) фарфор. [Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г.Хоткевич). Не — відбувалось. Не — тремтіло.  Не золотіло. Не текло.  Не — полотніло. Не — біліло. Не… — Господи!.. — не — не було!.. Як танський фарфор — все минає: Корою, снігом, рукавом… Лише бджола своє співає Над малиновим будяком (М.Вінграновський). Битий фарфор снігів. Напівсонна жура за собою… Як монета в труну, пада в річку нічийна зоря. Завтра вдарить мороз — І болюче білючим загоїть У пташках, у вовках, в бунтарях (І.Павлюк). Взагалі, порцеляна — не рідкість на Житомирщині. Ще один знаменитий завод є в Коростені, але він зараз переживає не найкращі часи. Іноді мені сниться, що порцеляновий сервіз стоїть у цьому місті на постаменті замість пам’ятника Іллічу… (Ю.Стахівська). Вона була стара, стара в двадцять сім років, без жодного блиску й світла плоті. Стара через нехтування й зречення, так, зречення. У модних жінок завдяки належному догляду тіла́ яскріють, мов тонка порцеляна. Порцеляна всередині порожня, але хай би вона принаймні яскріла. Розумове життя! Раптом у ній піднялася до нього люта ненависть — до цього ошуканства! (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). — Мамо, пам’ятаєш ту спадкову китайську вазу з порцеляни, яка передається з покоління в покоління? — Звичайно. А що? — Та нічого. Просто моє покоління перервало цю традицію].

Штаны – штани, (прост.) штані: • наложить в штаны – накласти (напудити, напустити) в штани; • остаться без штанов – залишитися (зостатися) без штанів. [Сорочка, зв’язана узлами. Держалась всилу на плечах, Попричепляна мотузками, Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець, Обутий в драні постоли, Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були (І.Котляревський). І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим Останні продають штани… (Т.Шевченко). І парубки у місті кращі, ніж у селі. Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях і літом у шапках; а тут — у сукняних чумарках, у китаєвих штанях, чоботи такі маленькі, на високих каблуках; все підперізані каламайковими добрими поясами, літом — у картузах, а зимою — у шапках. Йде, бувало, улицею який — як картина! Так би на його все й дивилася, нікуди очей не зводила… (П.Мирний). Його струнка фігура в вузьких жовтих штанях та синій куртці, здоровий, засмалений морським вітром вид та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М.Коцюбинський). Здається і пан, а штанів нема (Номис). До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи, боязко. Почував, що вони не зважають на нього, навіть зневажають за його благенький френч, рудий картуз і вицвілі штани (В.Підмогильний). Я — як і всі. І штани з полотна… І серце моє  наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями  ран! (Є.Плужник). Україна мусить зробитися необхідною, як штани, тільки тоді вона постане. Поки вона буде тільки «кумедією», орнаментом, піснею — до того її не буде (Є.Маланюк). Намотайся на хмару думками, нетерплячий, штани підв’яжи, бо витати тобі над віками, що не хоч або що не кажи. Не одкрутишся, і не відмолиш, і не виблагаєш порожнеч, та, що виникла в тебе, відколи ти зазнав передчасних утеч (В.Стус). З круглих плямистих дверей, в плямистих штанах й сорочці, з короткою зачохленою зброєю впоперек живота, з’явився ширший як довший, такий собі оберемкуватий чолов’яга (М.Вінграновський). — Розумієш, Галю, я хотів би померти без галасу і спотвореного обличчя, крім того, я не хотів би у передсмертній агонії накласти в штани… — Отож і скидай їх, — наполегливо повторила вона (Ю.Андрухович). «…він одразу ж добряче нам’яв би вуха цим самозваним дослідникам!» — голос Чмоня тверд і вищав (з наголосом у слові «вищав» на обох складах), — «а декому він стягнув би штани й добряче відходив би його паском, паском, ременем, кропивою!!!» Чмонь аж тіпався над кафедрою, щосили показуючи, як немилосердно шмагав би Т.Г.Шевченко самозванних дослідників своєї творчості (О.Ірванець). Коли я вийшов на кухню, Льолік вже терся коло холодильника, у своєму костюмі — темному піджаку, сірій краватці та безрозмірних штанях, що висіли на ньому, як прапор у тиху погоду (С.Жадан). Природно, вони запитали документи, але Сонька видала таку руладу, і Мотя відразу забув про поліцаїв, які стояли над головою, а почав негайно міняти підгузок, і менти спочатку здивувалися, як спритно він управляється, а потім, побачивши, скільки Софія Матвіївна наклала, швиденько відчепилися, нерви не витримали (Ю.Макаров). — Та я ж, пане, такого не говорю й не думаю,— виправдувався Санчо,— хіба ж я що? Чиє мелеться, той і біжи з ковшем. Як вони собі, може, й бахурували, то Бог їм суддя. Я не тутешній, я нічого не знаю. Хто там що робить, мені без інтересу, а ще кажуть — хто дуже крутить, той сам іскрутиться. А я собі яко наг, яко благ, родився без сорочки, помру без штанів, мене воно не студить і не гріє. У сусіда, славлять, повна бодня сала, а в нього й бодні нема. Та рот, кажуть, не город — не загородиш. Люди — Божі собаки: на кого хочуть, на того й брешуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Блискавка розійшлася навпіл, каміння потягло кишені десь до колін, і штані впали. Джез намагався ухопити й притримати їх за пояс. Але не встиг, бо руки були обмотані ременем. Штани сповзли зі стегон. Він ухопив нижче, але запізно, і впіймав лише труси, а штані обгорнулися довкола литок (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Як багато, дозвольте мені зауважити, залежить від штанів; найінтелігентніша особа деградує, вдягнувши потерті штани (А.Позднякова, перекл. В.Вулф). Навіть на троні протираються штани (С.Є.Лєц). 1. — Я хочу схуднути! — Купи штани для схуднення! — Купив, не налазять… 2. Чоловікові штани дані для того, щоб приховувати свої думки].

Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].

Империя – (лат.) імперія: • сторонник империи – прихильник імперії, (ирон.) імперець, імперіот. [Якщо вірити Табачнику (а як йому не вірити!), Російська імперія була справжнім раєм для народів (І.Дзюба). Свого часу тебе навчали, що Римська імперія загинула під ударами рабів і колонів. Ця імперія загине під ударами пияків. Колись вони всі вийдуть на Красну площу і, вимагаючи пива, рушать на Кремль. По них стрілятимуть, але кулі відбиватимуться від їхніх проспиртованих непробивних грудей. Вони зметуть усе (Ю.Андрухович). Лише одна думка володіє глибинним розумом Імперії: як не припинити свого існування, як не померти, як подовжити свою епоху. Удень вона переслідує ворогів. Вона хитра й безжальна, вона всюди розсилає своїх нишпорок. Ночами вона насолоджується картинами катастроф: зруйнованими містами, наругою над людьми, пірамідами з кісток, гектарами сплюндрованих земель (О.Степанов, перекл. Дж.Кутзее). Росія порівняно з Европою і навіть іншими імперіями (Отоманською, Перською, Монгольською, Китайською, японською) була зоною цивілізаційної пустки (А.Безансон). На відміну від колоніяльних держав Заходу, які гарантували людям своїх титульних народів політичні та економічні свободи, Росія отримала доступ до кола европейських імперій, зберігаючи в себе суспільну систему, в якій мала привілеї російська культура, але не російські громадяни (Е.М.Томпсон). Росія може бути або імперією, або демократією, але не тим та іншим одночасно… Без України Росія перестає бути імперією, з Україною ж, підкупленою, а потім і підпорядкованою, Росія автоматично перетворюється в імперію (З.Бжезинський). Велика імперія, як і великий пиріг, найлегше обгризається з країв (Бенджамін Франклін). Що дрібніші громадяни, то більшою здається їм імперія (С.Є.Лєц)].

Приграничный – прикордонний, узграничний, суміжний: • приграничная полоса – прикордонна смуга, узграниччя; • приграничная стража (охрана) – прикордонна охоро́на (варта, сторожа, чата); • приграничный город – узграничне місто; • приграничный житель – узгряничанин, узгряничник. [Приблудивсь до узграничного містечка Богуслава, Де козак не знав і не питав, чия воно держава (П.Куліш). Для цього їм треба було перейти через село, що маячіло обідраними дахами та голими кроквами, — колишню козачу станицю, а тепер розкуркулену і перетворену в прикордонний колгосп. Це була крайня точка Біробіджану. Давні мешканці-козаки або “гурани” — повтікали в Маньчжурію, а тут жили тепер бердичівські, тульські та орловські “патріоти родіни” (І.Багряний). Точно. І якщо пощастить, нашим туроператором стане прикордонний наряд. Акція місяця — круїз видатними пам’ятниками китайської карної культури (І.Карпа). Жоден прикордонний пеленґатор, які годиться, не засік його небесних пересувань (Ю.Андрухович)].

Барабанщик – барабанник, (совет. барабанщик): • отставной козы барабанщик (ирон.) – п’яте колесо до воза; собаці п’ята нога. [Щури побігли у Китайське царство, прогризли діри у всіх будинках, повернулися й доповіли: — Чарівний барабан є в одного мандарина. Багато було охочих вкрасти його, та всі загинули, бо він охороняється барабанником, який у небезпечний час ударами викликає козаків. Козаки вбивають сміливців, і барабанник повертає барабан мандарину (І.Липа). Виходять з ужитку або стилістично обмежуються скальковані чи запозичені з російської мови іменники із суфіксами -щик (рекламщик, барабанщик, донощик), -чик (апаратчик, збутчик, графітчик), -тель (вимагатель, усиновитель), із суфіксоїдом -вод (кукурудзовод, садовод, бавовновод) та субстантивовані дієприкметники із суфіксом -уч-/-юч- (протестуючий, завідуючий, головнокомандуючий). Натомість у сучасній українській мові активно функціонують деривати, утворені за допомогою національних словотворчих за-собів — суфіксів -ник, -ик (доносник, рекламник, барабанник, апаратник, кукурудзівник, садівник, протестувальник), -ач (збувач, вимагач, усиновлювач, завідувач, головнокомандувач), -ар (графітяр «той, хто робить графіті», бавовняр).<…> на часі виправити помилки в деяких словах, залучених із відомих причин у радянський період, і передавати такі одиниці в повній відповідності з фонетичними, орфоепічними, словотвірними нормами української мови (другий варіант є правильним): прапорщик — прапорник, банщик — банник, паркурщик — паркурник, фарцовщик — фарцівник та ін. (О.Стишов). В дударя аж перекосилися від утоми очі. Тільки барабанник грав легко, вистукував то обома руками водночас, то тільки однією, раз у раз їх міняючи (Д.Костенко, перекл. В.Ґолдінґа). – Не певен, чи вони сьогодні ще битимуться, – сказав Король до Кеп-Ель-Юшника. – Іди й звели барабанникам, нехай починають! (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола). — Я вмію бити в барабан, — озвався татусь Крулар. — Можу замінити його. — І усміхнувся: ось уже десять років мріяв він стати барабанником. — Барабанника? — перепитав лейтенант. — То будете бити в набат, ось що будете ви робити! (Л.Кононович, перекл. Ж.-П.Сартра)].

Декольте – (франц.) декольте. [Марфа Галактіонівна дуже любить читати Леніна й Маркса. Але іноді вона сідає читати Леніна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це буває тоді, коли в кімнату влетить такий симпатичний, але зовсім не підпорядкований монументально-реалістичній теорії весняний вітерець і почне валяти дурня в її декольте (М.Хвильовий). Приємно, казав Ґаус, приємно. Він ледве стримувався, щоб не розплакатись. Добре, що в молоденької пані було маленьке гарненьке личко, темні оченята й глибоченьке декольте. Він прикипів поглядом до неї в надії, що це поліпшить йому настрій  (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Китайці, може, й винайшли порох та локшину, однак Захід винайшов декольте, з його глибоким, хоч і недооціненим змістом. Дивлячись на напівоголені груди, чоловік не лише виявляв свою хіть, він медитував, навіть не знаючи того, на візуальне втілення суперечливості, досконально проілюстроване декольте, бо груди — це дві окремих сутності з однією суттю. Подвійне значення представлене й у тому, як декольте відділяє жінку від чоловіка і водночас притягує його до неї з непереборною силою, наче котить вниз слизьким схилом. Чоловічого еквіваленту декольте немає, хіба що, крім єдиного аналога, до якого жінки справді небайдужі, — відкритого, добряче напханого гаманця  (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Без чоловіка вона відмовлялася їздити і до Європи, і деінде. Можливість не повернутися могла видатися їй надто спокусливою. Дрейфувати, поступоворозкидаючись грошима, здуваючись пробитим дирижаблем, легкою здобиччю хамів і вправних пройдисвітів, тонути в тому, про що не згадують. З таким декольте вона мусила бути вразлива (О.Оксенич, перекл. М.Етвуд). Чакі був худий, і його штани злазили все нижче й нижче з його кістлявого заду. Як тільки він хоч трохи нахилявся, відразу ставало видно його сідничне декольте (Г.Лелів, перекл. Е.Ґілберт). Відкриті декольте наших панянок викликали в мені побоювання. Чим ми годуватимемо наступне покоління? (С.Є.Лєц). Декольте — ще одна форма збереження енергії].

Хунвейбин – (кит.) хунвейбін. [Так уже влаштоване наше життя, що ми з великими труднощами долаємо Великий китайський мур, у пошуках даосів, а справу зазвичай доводиться мати із хунвейбінами (В.Слапчук). Лице Лізине прегарне хворобливою красою. Нервовий тик, руде волосся із ковтунами. У волосся вплетена жахлива синьо-жовта стрічка. За саму лише цю стрічку тут можуть убити. І навіть мусять. Причому радше мирні З-громадяни, ніж бойовики. Як це пояснити? Тут втомилися чекати смерті, а смерть, звичайно несе Україна. Так думати в будь-якому разі простіше. Бо якщо це не так, то як З-громадянам далі жити під хунвейбінами, що понаприходили зі Сходу? Буряти, всілякі слов’янофіли, безтямні козаки, карні злочинці з духовними скріпами замість мозку понуро розглядають яскраву стрічку, яка тріпотить на вітрі (М.Кіяновська, перкл. В.Рафєєнка)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)