Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «кусок»
Шукати «кусок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кусо́к, Кусо́чек –
1) (часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)].
• Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок.
• -сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)].
• -со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за.
• -со́к мыла – брусо́к (-ска́) ми́ла.
• В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)].
• Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть.
• Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)];
2) (ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)].
• -чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)].
• Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́;
3) (клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)];
4) (о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)].
• -со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду;
5) -со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)].
Бесфо́рменный – безфо́рмний, нефо́рмний, незґра́бний.
• -ый кусок – кава́[е́]лок. [Хіба́-ж це пампу́шки? це каве́лки які́сь].
Брус –
1) (длинное бревно, обтёсанное на 4 грани) брус; (поперечный брусок в палисадной ограде) гли́ця. [Штахе́ти ще до́брі, а гли́ці погнили́ (Крим.)];
2) (кусок, отрезок четырёхгранный) брус, брусо́к. [Брус (брусо́к) ми́ла];
3) (матица в избе) сво́лок;
4) (камень для острения) брус, брусо́к.
Бутербро́д – ма́занка (кусок хлеба с маслом), бутербро́д.
Гнилу́ха, гнилу́ша, гнилу́шка (о дереве) – спорохні́вка, порохни́на, трухло́, по́рохонь.
• Кусок гнилу́шки – гнилю́к, гнилючо́к. [Гнилючо́к сві́титься]; (подгнивший плод) гнили́ця; (собир.) гнилу́шки – гнили́[я́]ччя.
• Гнилу́шка для подкуривания пчёл – морю́ха.
Де́рево – де́рево (мн. де́ре́ва́) (в песнях) дре́во, (ум. дере́вце́, дре́вко; соб. де́рево, дере́в’я, ср. р.). [Не руба́й де́рев! Що тут дері́в за цей год пору́бано! Помости́ гнізде́чко у садо́чку, на висо́кім дре́вку́, на яворку́ (Чуб.). І скрізь у дворі́ зелені́ло де́рево (Грінч.). Круг йо́го – зру́бане дере́в’я і пеньки́ сві́жі (М. Вовч.)].
• Одно де́рево – дереви́на, (в песнях) древи́на. [Уве́сь садо́к – три дереви́ні та й ті́льки].
• Кусочек де́рева – дереви́нка. [Боро́давки зганя́ють дереви́нкою від хреста́].
• Срубленные для постройки дере́вья – соб. дере́вня (ж. р.). [Хті́ли ха́ту будува́ти, зачали́ вже вози́ти дере́вню].
• Де́рево лесное, не плодовое – лісовина́; такое же плодовое – ди́чка. [Ця гру́ша – ди́чка, гру́ші з не́ї терпкі́ й давлю́чі].
• Де́рево садовое, плодовое – садовина́.
• Деревцо́ плодовое, выросшее из зёрнышка – зерни́ця, сі́янка. [Я насі́яв торі́к груш та я́блунь, так тепе́р зерни́ці в арши́н. Ці грушки́ мо́жна й повиру́блювати, бо це не ще́пи, а сі́янки].
• Молодое дикорастущее деревцо́, взятое для окулировки – живе́ць (р. -вця́), дичо́к (р. -чка́).
• Де́рево, оставленное при порубке леса – насі́нник, мая́к.
• Д. отмеченное знаком для обозначения межи – клякове́ де́рево.
• Д. высокое, стройное – стрімке́ де́рево, гонча́к.
• Д. дуплистое – дупля́к, дуплі́й. [Дуб дуплі́й].
• Дере́вья с искривленными, уродливыми стволами – кривундя́ччя, корча́нь, криваки́.
• Де́рево в несколько кривых стволов – корчаго́вина. [Отсю́ корчаго́вину теж мо́жна зруба́ти, а отсього́ дубка́ – поки́нути: він оди́н і рівне́сенько росте́].
• Дере́вья корявые, преимущественно дубы – кордуба́ччя.
• Д-во с раздвоенным стволом – розкаря́ка (сущ.), розкаря́кувате (прил.).
• Д. сросшееся – зро́стень.
• Д. засохшее на корню – сухості́й (р. -сто́ю), суш (р. -ші), сушни́к. [Це дро́ва пога́ні, з сухосто́ю, вони́ ма́ло грі́ють. Це не садо́к, а сама́ суш].
• Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер – колю́би.
• Искривленное де́рево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях – копани́ця (гал.).
• Кривой кусок де́рева, идущий на полозья – скорси́на, криву́ля.
• Отрубок де́рева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки – генти́на (Шух.).
• Д. для курительной трубки – лупеха́, злу́пок (Вас.).
• Д. сломанное, вывернутое ветром – вітроло́м, ви́воротень (р. -тня).
• Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины – вітрува́те.
• Сгнившее д. – струпіші́ле, порохно́.
• Нанесенное полой водой д. – бережня́к, прави́ння.
• Роща или купа дере́вьев одной породы (и сорт де́рева для поделок) обозначается окончанием -и́на: берестовое д. – берести́на. [Пішли́ в берести́ну збира́ти хмиз. Обу́х зро́блено з берести́ни]; березовое д. – бере́зина; д. боярышниковое – глоди́на; д. буковое – бу́ковина, бучи́на; д. вербовое – верби́на; д. вишнёвое – вишни́на; д. вязовое – ільми́на, вильми́на; д. грабовое – граби́на; д. грушевое – груши́на; д. дубовое – дуби́на; д. калиновое – калини́на; д. кедровое – кедри́на; д. кленовое – клени́на; д. липовое – ли́пи́на; д. ольховое – вільши́на; д. ореховое – (г)орі́шина; д. осиновое – оси́чина; д. сосновое – сосни́на; д. терновое – терни́на; д. тиссовое – тиси́на; д. тутовое – морви́на; д. черёмуховое – чере́мши́на; д. черешневое – чере́шина, чере́шнина; д. яблоневое – яблуни́на; д. яворовое – явори́на; д. ясеневое – ясени́на; д. эбеновое – гебе́[а́]н.
Защебё́нка – за́грузка, (кусок на дороге) ла́тка.
Звено́ –
1) (цепи) ла́нка, кільце́, колісце́, жучо́к (-чка́). [Біда́ за біду́ чіпля́ється, як у ланцюзі́ кільце́ за кільце́ (Номис). Пу́то на п’ять жучкі́в (Конотіп.)];
2) (перен.) ла́вка; кільце́.
• -но́, воен., спорт. – ла́нка;
3) (часть изгороди) пла[е]ни́ця, (гал.) пря́сло;
4) (кусок рыбы) звіно́к (-нка́), кружа́льце. [А сам пішо́в до ку́моньки звіно́к ри́би ї́сти (АД.)].
Иско́сок – (кусок косы) скі́сок (-ска).
Кара́куля, -лька –
1) (кривое дерево, сучок, кривой кусок дерева) криву́ля, криву́лька, (о дереве ещё) крива́к (-ка́);
2) (кривая линия в узоре) криву́ля, криву́лька, мн. кривульки́ (-льо́к);
3) (плохое письмо) криву́ля, криву́лька, карлю́чка; мн. кривульки́, кривуля́ччя, карлючки́; базграни́на. [Хоч-би вели́кою криву́лею, аби́ було́ сло́во напи́сане (Г. Барв.)].
• Писать, написать -лями – писа́ти, написа́ти криву́лями (карлю́чка́ми), ґрамузля́ти, наґраму́зля́ти.
Карту́шка –
1) (кусок картона) ка́ртка;
2) (поле компаса) ка́ртка;
3) (рисунок) візеру́ночок, ку́нштичок (-чка).
Клин –
1) клин (-на), ум. клино́к (-нка́), кли́нець (-нця), кли́нчик, соб. кли́ння. [Клин кли́ном виганя́ють (вибива́ють) (Приказка). Руба́й, си́ну явори́ну, – до́бре кли́ння бу́де (Пісня). Тупи́й клино́к твердо́го сука́ ко́ле (Куліш)].
• Клин деревянный для глухой заклинки – плі́шка, за́плішка.
• Клин железный – кли́нець залі́зний, гло́ба.
• Забивать клин, -нья во что – вганя́ти (забива́ти) кли́на, кли́ння в що, клинцюва́ти що.
• Сбивать, сбить -ньями – склинцьо́вувати, склинцюва́ти що, приганя́ти, пригна́ти кли́нцями що.
• Колоть дрова -ньями – коло́ти дро́ва кли́нцями.
• Укреплять, -пить деревянным -ном – пліши́ти, заплі́шувати, запліши́ти що. [Запліши́в соки́ру].
• Плужный клин – заборо́зник, заборозе́нник, хвостови́к, захва́тич.
• Клин в мельничном валу – мета́ль (-ля), мета́льня.
• Клин для укрепления косы на косовище – па́скли́н (-на), па́склинь (-ня), (железный) глобо́к (-бка́).
• Хоть клин на голове теши – хоч кіло́к на голові́ теши́ (Приказка).
• Свет -ном сошёлся – світ мов зав’я́заний (Звин.).
• Свет не -ном сошёлся – не ті́льки сві́та, що в вікні́ (Приказка).
• Борода -ном – цапи́на борода́, борода́ кли́нцем (Тесл.).
• Как ни кинь, а все клин – як не мости́сь, а все му́лько; і сюди́ гаряче́, і туди́ боляче́ (Приказки);
2) (кусок ткани) клин, ум. клино́к (-нка́), кли́нець (-нця), кли́нчик, соб. кли́ння; кося́к, ум. косячо́к (-чка́). [Ви́різав кли́нчик (Март.). Вши́то кли́ння (Шухев.)];
3) (остроугольный участок земли) клин, за́ріжок (-жка), ум. за́ріжечок (-чка), за́зубник, за́кло, (оврага) клин. [Яр вхо́див у ліс вузьки́м кли́ном (Н.-Лев.). Ото́й за́ріжечок скопа́й на квітки́ (Борзенщ.). Під жи́том на за́клі лежа́в (Кон.)];
4) (участок севооборота) рука́, клин. [У трьох рука́х по́ле (Полтавщ.). Ярови́й клин. У ме́не по о́дній десяти́ні на ко́жну ру́ку (Звиног.)].
Ко́жа –
1) (внешний покров челов. и животных, выделан. шкура) шку́ра, (ум. и для обозначения деликатности или тонкости выделки) шку́рка, шку́рочка, (зап.) шкі́ра, шкі́рка, шкі́рочка. [З одного́ вола́ двох шкур не деру́ть (Номис). Лежа́в до́вго на со́нці, попі́к собі́ шку́ру (Звин.). Ці паляту́рки тре́ба зроби́ти з шагре́ньової шку́рки (Крим.)].
• Сырая, невыделанная -жа животных, или выделанная -жа с шерстью – сирова́, неви́чинена (неви́правлена) шку́[і́]ра; специальнее: (конская) шкапи́на (-ни), шкапо́вина, (коровья) я́ловиця, (козлиная) козли́на, козля́тина (-ни), (ягнячья, мех) смух (-ху), сму́шок (-шку), (овечья) линтва́р (-ря́), (ум.) линтваре́ць (-рця́), линтва́рик, (старой овцы) стари́ця.
• Выделанная -жа – ви́чинена (ви́правлена, ви́гарбувана) шку́[і́]ра; специальнее: (сапожный товар) това́р (-ру), ре́мі́нь (-ме́[і́]ню и -ме́[і́]ня). [Піду́, мо́же де това́ру діста́ну на чо́боти (Борзенщ.). Чо́боти з про́стого ремі́ню, не бельгі́йки (Звин.)].
• Дублёная, соковая -жа – ви́дублена шку́[і́]ра, дубле́нець (-нця) (Верхр.).
• Сыромятная, квасцованная -жа – сири́ця (ум. сири́чка, сири́ченька), сирови́ця, сиріве́ць (-вцю́ и -вця́), ли́марщина.
• Замшевая -жа – за́мшова шку́[і́]ра (шку́рка), за́мша.
• Изнанка -жи – низ (-зу), спід (р. спо́ду) шку́[і́]ри, бахтарма́ (-ми́).
• Отрезанная полоса -жи – ре́мі́нь, х[к]вашія́, (ув.) ременя́ка, х[к]вашія́ка.
• Кусок, лоскуток -жи – шкур(л)а́т (-та), шкурато́к (-тка́), шкурати́на, ум. шкурато́чок (-то́чка), шкурати́нка; соб. шкура́ття. [Дме́ться, як шкур(л)а́т на огні́ (Номис). Нікче́мний шкурато́к (Крим.). Позбира́в шкура́ття (Сл. Гр.)].
• Снимать, снять, сдирать, содрать -жу с павшего или убит. живот. (и в перен. знач.) – білува́ти, оббілува́ти кого́. [Си́вого коня́ білува́ли (Рудч.). Спійма́всь – здеру́ть із те́бе шку́ру, оббілу́ють до-чи́ста (Коцюб.)].
• С живого -жу дерёт (перен.) – живо́го білу́є; з живо́го шку́ру дере́.
• Выделывать -жи, см. Выде́лывать 1.
• Заниматься выделкой кож – а) см. Коже́вничать; б) см. Скорня́чить. Цвет -жи – ко́лір (-льору) шку́[і́]ри.
• Нежная -жа – ні́жна шку́[і́]ра.
• Гусиная -жа (от холода) – си́роти (-рі́т), пасю́рки (-рок), гу́ся́ча шку́[і́]ра. [Так холодно́, що в ме́не аж си́роти повиступа́ли (Звин.)].
• На нём только -жа да кости – він худи́й, як трі́ска (як трістя́); він – сама́ снасть.
• Ни -жи, ни рожи – ні з оче́й, ні з плече́й (Приказка). [Таке́, ба́чте, воно́ непоказне́: ні з оче́й, ні з плече́й (Кон.)].
• Из -жи лезть – рва́тися з шку́ри, з-під шку́ри п’я́сти́ся. [Лю́ди аж рву́ться з шку́ри на по́лі (Кон.). І засі́яв, і воло́чить, із-під шку́ри пне́ться (Рудан.)].
• Из -жи вон лезет (о толстяке) – із шку́ри пре́ться. [Так обрі́с ті́лом, що аж із шку́ри пре́ться (Кон.)].
• Мороз по -же дерёт, см. Драть. Мороз по -же подирает – (аж) моро́зом усипа́є; мов сні́гом тре; см. Подира́ть;
2) (плодов, клубней и т. п.) шку́[і́]рка, лушпа́йка, лушпи́нка, соб. лушпа́йя (ср. р.), лушпи́ння; см. Ко́жица 4 и Кожура́ 1.
• Девичья -жа, фарм. – проскурняко́вий (люкрице́вий) пови́дляник, проскурняко́ва (люкрице́ва) пастила́.
Кошма́ – тонка́ повсть, (вост.) кошма́, (отдельн. кусок) повсти́на, кошми́ця.
Креме́нь, минер. – кре́мінь (-меня и -меню), (соб.) кремі́ння; один кусок -ня – кремени́на.
• Урочище, изобилующее -нями – кремени́ця.
• Делаться твёрдым, как -ме́нь – крем’яні́ти, кремні́ти.
• Это не человек, а -ме́нь – то не люди́на, а кре́мінь (кри́ця: сталь).
• Высекать огонь -нё́м – креса́ти ого́нь, сов. ви́кресати огню́. [Оди́н став креса́ти, щоб ка́шу вари́ти (Сніп)].
Кус –
1) кус (-са), шмат (-та); срвн. Кусо́к. [Не тягни́, Они́ську, ву́са до Іва́нового ку́са (Номис). За шмат гнило́ї ковбаси́ у вас хоч ма́тір попроси́, то віддасте́ (Шевч.)];
2) (откус) кус. [Хлі́ба на два ку́си].
Ла́комый –
1) (вкусный) ла́сий, сласни́й, ласний, (редко) лако́мий, ум. ласе́нький, сласне́нький. [Вели́кий каву́н, як жар черво́ний, ду́же ла́са шту́ка (Грінч.). Ма́чуха дала́ на сніда́нок ді́тям чого́сь ласе́нького (Номис). В Ки́єві нічо́го сласно́го не здобу́деш (Куліш). Гро́ші лако́ма річ (Номис)].
• -мый кусочек – ла́сий (сласни́й) шмато́чок (-чка), ла́сий (сласни́й, ласни́й) кусо́к (-ска́) (кусо́чок), лакоми́на. [На ла́сий шмато́чок на́йдеться куто́чок (Чуб.). На (с)ласни́й кусо́к на́йдеться куто́к (Номис)];
2) (охочий до сластей, падкий к чему) ла́сий на що и до чо́го, (редко) лако́мий на що. [Вся́кий ла́сий на чужі́ ковба́си (Номис). До гро́шей я не ду́же ла́са (Шевч.). Ви лако́мі на чужі́ гро́ші (Н.-Вол. п.)].
Ло́мо́ть – ски́ба, шмато́к (-тка́), кусо́к (-ска́).
• -мо́ть хлеба – ски́ба, ски́бка, шмат (-та), шмато́к (-тка́), лу́ста, лу́стка, кру́мка, кі́мса хлі́ба, (зап.) ба́йда, байди́ця хлі́ба; (большой) парти́ка хлі́ба; (отломанный) ла́манець (-нця); срв. Ло́мтик. [Відрі́зана ски́ба від на́шого хлі́ба (Квітка). Врі́зав собі́ ски́бку хлі́ба (Звин.). У ме́не лу́сти хлі́ба нема́ (Черкащ.). Урі́зала хлі́ба дві кру́мки (Проскурівщ.). Уско́чиш у ха́ту та одлу́пиш кі́мсу хлі́ба (Борзенщ.). Ма́ти дала́ дити́ні парти́ку хлі́ба в ру́ку (Звин.). Ішо́в ста́рець по доли́ні, з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)].
Ме́лкий –
1) (некрупный) дрібни́й, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрі́бен), дрібне́нький; (малый, небольшой) мали́й, невели́кий, невели́чкий, (незначительный) незначни́й. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.). Безупи́нне спада́ння дрібни́х кра́пель (дощу́) (Коцюб.). Дрібні́ ре́чі у ко́шик покла́ла (Звягельщ.). Дрібні́ ві́йни (Л. Укр.). Дрібні́ поді́ї (Крим.)].
• -кие владенья – дрібні́ (малі́) до́бра.
• -кие деньги, см. Ме́лочь 3.
• -кий дождь – дрібни́й (дрі́бен, дрібне́нький) дощ (-щу́). [І шуми́ть, і гуде́, дрі́бен до́щик іде́ (Пісня)].
• -кие долги – дрібні́ борги́ (-гі́в).
• -кая душонка – мізе́рна, дрібна́ души́ця.
• -кое зерно – дрібне́ (замі́ркувате) зе́рно. [Замі́ркувата пшени́ця (Київщ.)].
• -кий кредит – дрібни́й креди́т (-ту).
• -кий кусок – дрібни́й шмато́к (-тка́).
• На -кие куски, кусочки (разбить что) – на дрі́зки (диал. на дру́зки), на дрі́зочки, на дрі́б’язки, на дрі́б’язок, на дробину́ (розби́ти, потрощи́ти що).
• -кий лес, см. Мелколе́сье.
• -кие листья – дрібне́ ли́стя, дрібни́й лист (-ту).
• -кая монета, см. Моне́та.
• -кие деньги – дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дробина́.
• -кий песок, порошок – дрібни́й пісо́к (-ску́), дрібни́й порошо́к (-шку́).
• -кая печать, -кое письмо, -кий шрифт – дрібни́й друк (-ку), дрібне́ письмо́ (писа́ння), дрібни́й шрифт (-ту).
• -кие расходы – дрібні́ ви́тра́ти.
• -кий сахар – дрібни́й цу́кор (-кру), цу́кор-сипе́ць (-пцю́).
• -ким смехом (смешком) – дрібни́м смі́хом, дрібне́нько. [Смія́лася м’яки́м, дрібни́м смі́хом (Черкас.). Дрібне́нько зарегота́лась (Н.-Лев.)].
• -кие шаги – дрібна́ хода́, дрібні́ кроки́ (-кі́в). [Гнідко́ пішо́в дрібно́ю ходо́ю (Мирний)].
• -кими шажками – ви́дрібцем, дрі́бно, дрібне́нько. [Ви́дрібцем виступа́ти (Сл. Гр.). Ступа́є дрібне́нько (Хведорович)].
• -кая птица, соб. – дрібні́ пташки́, дрібне́ пта́ство, дробина́, дріб (р. дро́бу).
• -кий скот – дрібна́ худо́ба (скоти́на), дрібни́й това́р (-ру), дрі́б’язок (-зку). [В ме́не ове́ць вата́га, а дійнику́ без ліку́, а дрі́б’язку як піску́ (Лавр.)].
• -кая буржуазия – дрібна́ буржуазі́я.
• -кий дворянин, см. Мелкопоме́стный дворянин. -кое дворянство – дрібне́ дворя́нство, дрібна́ шля́хта.
• -кие людишки – дрібні́ людці́ (-ці́в), низо́та, дрібно́та; срв. Мелкота́ 3.
• -кий (малорослый) народ – дрібни́й наро́д (люд) (-ду).
• -кая публика – мізе́рна (дрібна́), невисо́ка пу́бліка.
• -кий служащий, чиновник – дрібни́й службо́вець, урядо́вець (-вця).
• -кий собственник – дрібни́й вла́сник.
• -кий бес – чорт з дрібні́ших.
• Рассыпаться -ким бесом перед кем – підсипа́тися до ко́го; срв. Подольща́ться;
2) (неглубокий) –
а) (о воде) мілки́й, низьки́й, (гал.) плитки́й. [Капіта́н Уо́ллей вів судно́ мілко́ю водо́ю (Кінець Неволі). Тут вода́ низька́ (Звин.). Вода́ ма́ла куди́сь розли́тися, тому́ він сподіва́вся найти́ тут плиткі́ місця́ (Маков.)].
• -кая река – мілка́ ріка́.
• В этом месте море -ко – в цьому́ мі́сці мо́ре мілке́;
б) (о посуде, судне) неглибо́кий, плеска́тий, мілки́й, (гал.) плитки́й.
• -кая тарелка – плеска́та (мілка́, плитка́) тарі́лка.
Мело́к – кре́йдка, (кусок) гру́дка кре́йди, (палочка) па́личка, (заострённая) ш[с]пи́чка кре́йди. [Краве́ць позначи́в кре́йдкою, де ті́сно (Звин.). Га́лицька стати́стика пи́шеться подві́йною кре́йдкою: для пані́в одно́ю, для селя́н дру́гою (Навроцьк.)].
• Играть на -лок – гра́ти на за́пис.
Мы́ло –
1) ми́ло. [Чуже́ й ми́ло голи́ло, а своя́ й бри́тва не бере́ (Приказка)].
• -ло простое (стиральное) – про́сте (пра́льне) ми́ло, ми́ло до прання́.
• -ло туалетное (душистое) – ми́ло до́бре, ми́ло туале́тне (запашне́).
• -ло дегтярное, жидкое, ядровое – ми́ло дігтяне́ (дьогтьове́), рідке́, ядро́ве.
• -ло купальное, плавающее – ми́ло купа́льне, пливу́ще (нетону́ще) ми́ло.
• -ло мраморное, прозрачное, яичное – ми́ло мармуро́ве, прозо́ре, яє́чне.
• Кусок, брусок -ла – кусо́к, брусо́к ми́ла.
• Остаток -ла (обмылок) – зми́лок, недо́милок (-лка).
• -ло серо, да моет бело – чо́рна коро́ва, – бі́ле молоко́, сіре́нька ку́рочка, – золоті́ яє́чка.
• Ровно -ла наелся – пійма́в о́близня.
• Их как -лом взяло – їх як ли́зень (лиз) злиза́в, їх як водо́ю зми́ло;
2) (на лошади) ми́ло, пі́на.
• Лошадь примчалась вся в -ле – кінь примча́в уве́сь у ми́лі (у пі́ні) (зами́лений);
3) бот. –
а) Кукушкино -ло (Lychnis chalcedonica L.) – зірки́ (р. зіро́к) горо́дні, зоря́, лісові́ зірочки́, гори́тва, гори́ця, грань (-ни), вогні́вка, діво́ча краса́;
б) (Cypsophila muralis L.) лиши́ця (звича́йна), лиси́чка, миши́ця, перекоти́-по́ле, соба́че ми́ло;
в) Дикое -ло (Dianthus superbus L.) – гвозди́ки розкі́шні, зво́здик (-ку) (стріпча́тий), крутове́жа; г) см. Мы́льник 1.
Непова́дный –
1) нела́сий, нелако́мий, незвабли́вий, незна́дни́й, неприна́дний, неприва́бний.
• -ный кусок – нела́сий (нелако́мий, неприва́бний) шмато́к (-тка́);
2) (непотачливый) непобла́жливий, непопу́скливий, непоту́рливий, що не дає по́пуску (по́туру).
Обеспе́чивать, обеспе́чить кого чем или в чём – забезпе́чувати, забезпеча́ти, безпе́чити, (сов.) забезпе́чити кого́ чим, кому́ що, у[о]безпе́чувати, у[о]безпеча́ти, (сов.) у[о]безпе́чити кого́ чим, кому́ що, за[у]пе́внювати, за[у]певня́ти, за[у]пе́внити кому́ що, кого́ в чо́му, застерега́ти, застерегти́ кому́ що, захища́ти, захисти́ти що, обми́слити (снабдить) кого́ чим. Срв. Гаранти́ровать. Обеспе́чить себя куском хлеба – прийти́ до хлі́ба.
• Обеспе́чить материально (дать кусок хлеба) – забезпе́чити матерія́льно, настанови́ти на хліб.
• Обеспе́чивающий – забезпеча́льний; той, що забезпе́чує, запевня́є.
• Обеспе́ченный – забезпе́чений, у[о]безпе́чений, за[у]пе́внений; (прил.: состоятельный), см. Состоя́тельный. Мне это обеспе́чено – мені́ це запе́внено.
• Обеспе́чиваемый – забезпе́чуваний, обезпе́чуваний.
Обма́кивать, обмакну́ть – умоча́ти, умока́ти, умо́чувати, умочи́ти, умокну́ти в що, (зап.) мача́ти. [Хоч у по́піл кусо́к умочу́, та со́лодко з’їм. Умочи́в перо́ в чорни́ло].
• Обма́кнутый – умо́чений.
Отку́сок – ку́сень (-сня), кусо́к (-ска́), недо́їдок, недо́гризок, окру́шка (-ки) (ж. р.).
Отре́зывать и Отреза́ть, отре́зать –
1) (что-л. совсем) відрі́зувати и відріза́ти, відрі́зати, відтина́ти, відтя́ти що від чо́го, (часть чего-л., укоротить) урі́зувати и уріза́ти, урі́зати, утина́ти, утя́ти, (откроить, отхватить) відкра́ювати, відкра́яти, укра́ювати, укра́яти, відбато́вувати, відбатува́ти, (отстричь) відчикри́жувати, відчикри́жити, учикри́жувати, учикри́жити, (о многих) повідрі́зувати и повідріза́ти, поврі́зувати и повріза́ти, повідтина́ти и т. д. -зать руку, ногу, палец – відрі́зати, відтя́ти ру́ку, но́гу, па́лець (и па́льця), пу́чку. [Так і відбатува́в стру́гом пу́чку].
• -зать руки и ноги – повідріза́ти, повідтина́ти и пообріза́ти, пообтина́ти ру́ки і но́ги кому́. [Урі́зав во́вкові хвоста́. Крил не втина́й сизокри́лій голу́бці, хай вона́ ві́льно літа́ (Л. Укр.). Я вкра́яв-би сво́го́ живо́го се́рця (Куліш). Не трима́й з пана́ми спі́лки, бо як твоє́ до́вше, то утну́ть, а як коро́тше, то натя́гнуть (Франко)].
• -зать ветку – відтя́ти и відітну́ти гі́л(ь)ку.
• Семь раз примерь, а раз -ре́жь – де́сять разі́в мір, а раз утни́.
• Как ножом -зало – як різце́м відрі́зало.
• -зать полотна на рубаху – відрі́зати, відкра́яти полотна́ на соро́чку, відрі́зати, відкра́яти соро́чку.
• -зать хлеба, кусок хлеба – урі́зати (укра́яти, укрої́ти) хлі́ба, відрі́зати (відкра́яти, відкрої́ти, відбатува́ти) шмато́к (ку́сень) хлі́ба. [Ма́ло не півхлі́ба відбатува́в. Повідбато́вували по шматку́ хлі́ба];
2) (резко ответить кому) відрі́зати, відруба́ти, відтя́ти кому́.
• Отре́занный – відрі́заний, відтя́тий, відкра́яний и т. д. -ный ломоть к хлебу не пристаёт – відрі́заної ски́би до хлі́ба не приту́лиш.
Отхва́тывать, отхвати́ть –
1) (отрубить) відчеса́ти. [Так го́лову за оди́н мах і відчеса́в йому́]; (отрубать, отрывать что-л. или кусок чего-л.) відбато́вувати, відбатува́ти, відшмато́вувати, відшматува́ти. [Руба́в чолові́к дро́ва та й одбатува́в собі́ до́брий шмато́к ли́тки];
2) (отломать кусок чего-л.) відпайо́вувати, відпаюва́ти;
3) (захватывать) відхо́плювати, відхопи́ти, ухопи́ти що. [Даючи́ гро́ші під заста́ву, одхо́плює ни́вку по ни́вці від бідно́ти (П. Мирн.)]; (расхватывать) розхо́плювати, розхопи́ти;
4) (делать что-л. бойко, лихо) віддира́ти, відодра́ти, затина́ти, затя́ти, тну́ти, втя́ти. [Гопака́ гурто́м оддира́ють]. Срв. Жа́рить 2, Запузы́ривать;
5) (устроить) устри́гти, утя́ти.
Про́волока – дріт (р. дро́ту).
• Кусок -ки – дроти́на, дроти́нка.
• Стягивать, стянуть (обтягивать, обтянуть, скреплять, скрепить) -кой – дротува́ти, задротува́ти що. [Одда́йте ци́ганові розко́лену макі́тру – не́хай задроту́є (Звин.)].
• Стянутый -кой – (за)дрото́ваний. [У ме́не ввесь по́суд би́тий, але дрото́ваний, то ще де́ржиться я́кось (Звин.)]
Проси́ть, попроси́ть –
1) (кого, чего, у кого) проси́ти (про́шу, диал. просю́), попроси́ти, проха́ти (-ха́ю), попроха́ти кого́, у ко́го чого́, (кого о ком, о чём, у кого, чего) кого́ за ко́го, про що, в ко́го чого́, (гал.) о що (чего, о чём), проха́тися, попроха́тися в ко́го (кого), (молить) блага́ти кого́, чого́, кого́ за ко́го, в ко́го чого́, (гал. о що), (многих: одного за другим) перепроси́ти, перепроха́ти (усі́х). [І Го́спода про́сить, щоб посла́в він дощі́ вночі́ і дрі́бнії ро́си (Шевч.). У люде́й просі́те (Рудан.). Проси́в о ра́ду (Франко) (литер. форма: проси́в ра́ди (совета)). Зібра́в Тара́с козаче́ньків пора́ди проха́ти (Шевч.). Лю́ди проха́ли дощу́ (Коцюб.). Як тому́ не да́ти, хто вмі́є проха́ти (Номис). Я ще в них хо́чу проха́тись, чи не заступи́лись-би вони́ за ме́не (Квітка). Пані-ма́тку до сво́го до́му блага́є (Метл.). Бо́га за них блага́є, щоб дав їм до́лю щасли́ву (Васальч.)].
• -си́ть кого о чём-л. – проси́ти, проха́ти, блага́ти в ко́го чого́. [Проха́в (блага́в) у його́ поряту́нку].
• -си́ть о помиловании – проха́ти поми́лування.
• Я -си́л его об этом – я проха́в його́ про це.
• Я -сил за вас (о вас) секретаря – я проха́в за вас секретаря́.
• -си́ть помощи, о помощи – проха́ти, блага́ти по́мочи, (и реже) блага́ти на по́міч.
• -шу́ садиться – про́шу сіда́ти.
• -си́ть извинения у кого – проха́ти проба́чення в кого́, перепро́шувати, перепро́хувати кого́.
• -си́ть прощения – перепро́шувати и перепроша́ти, перепро́хувати кого́.
• -си́ть снисхождения – проси́ти, проха́ти ла́ски в ко́го.
• -си́ть позволения – пита́тися до́зволу, проха́ти до́зволу, про до́звіл у кого.
• -си́ть слова, совета – проха́ти (проси́ти) сло́ва, ра́ди (пора́ди) в ко́го.
• Милости -сим (пожалуйте) – про́симо.
• Осмелюсь -си́ть вас об одолжении – насмі́люсь (зва́жусь) проха́ти вас про ла́ску.
• -сим пожаловать к нам, к столу – про́симо (проха́ємо) до нас, про́симо завіта́ти до нас, про́симо до сто́лу.
• -сить (цену) – пра́вити, оконч. запра́вити. [Тепе́р ви з нас пра́вите со́рок карбо́ванців (Кримськ.)].
• -си́ть милостыни – проси́ти ми́лостині;
2) (ходить по миру) проси́ти, же́брати и жебрува́ти, жебра́чити в ко́го, старцюва́ти, ходи́ти з до́вгою руко́ю. [Ходи́в і же́брав у воякі́в (Л. Укр.)].
• -сить Христа ради – проси́ти Христа́ ра́ди;
3) на кого – позива́ти кого́ (до су́ду), ска́ржитися на ко́го (в суд); см. Жа́ловаться.
• Про́шенный – про́шений, про́ханий. [Про́ханий кусо́к го́рло дере́ (Номис)].
Пя́лить (растягивать) – п’я́сти (пну, пнеш), напина́ти, розпина́ти, натяга́ти, розтяга́ти що.
• Пя́лить, Вы́пялить глаза – витріща́ти, ви́тріщити о́чі, лупи́ти, вилу́плювати, ви́лупити о́чі, виря́чувати, ви́рячити о́чі, витріща́тися, ви́тріщитися, визира́тися, торопі́ти, глупі́ти на ко́го, на що; срв. Пу́чить, Выпу́чивать, Тара́щить глаза. [За́єць, причаї́вшись під куще́м, пригина́ ву́ха, витріща о́чі (Коцюб.). Лу́пить (теля́) наля́кані о́чі (Коцюб.). Не витріща́йся ні на ко́го, як коза́ на різника́ (Номис). Дити́на на сві́чку глупі́є (Черкащ.). Та чого́ ти на ме́не визира́єшся, на́че не пізна́в?].
• -лить рот – роззявля́ти ро́та.
• На чужой кусок не пяль роток – на чужи́й корова́й оче́й не порива́й.
• Пя́ленный – пну́тий, напи́наний, тя́гнений.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОТКА́ЛЫВАТЬ ще відва́лювати, відча́хувати, (про танці) витина́ти, вибива́ти;
откалывать коле́нца витина́ти колі́нця;
откалывать номера́ викида́ти ко́ники;
откалывающий 1. що /мн. хто/ відко́лює тощо, ставши відко́лювати, радий відколо́ти, за́йня́тий відко́люванням, відко́лювач, прикм. відко́лювальний, обко́лювальний, відва́лювальний, відча́хувальний, 2. що /мн. хто/ відшпи́лює;
откалывающий коле́нца ра́ди́й витина́ти колі́нця /перен. устругну́ти шту́ку/;
откалывающий номера́ зви́клий викида́ти ко́ники;
откалывающийся/откалываемый 1. відко́люваний, обко́люваний, відва́люваний, відча́хуваний, 2. відшпи́люваний;
ОТКОЛО́ТЬ (штуку) уде́рти;
отколоть но́мер ви́кинути фо́ртель, ушква́рити шту́ку;
ОТКОЛО́ТЬСЯ ще відчахну́тися;
отколо́вшийся 1. відко́лотий, відча́хнутий, ОКРЕМА УВАГА 2. відшпи́лений, ОКРЕМА УВАГА;
отколо́вшийся кусо́к ві́дла́м;
УПУСТИ́ТЬ ще проморга́ти, да́ти ма́ху, погуби́ти;
упусти́ть из ви́да галиц. перео́чити;
упусти́ть ла́комый кусо́к ви́пустити ра́ка з ро́та;
упусти́ть слу́чай проґа́вити наго́ду /шанс/;
ничего́ не упу́стит ні з чим не розмине́ться;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Кусок – кусо́к, -ска́, шмато́к, -тка́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Кусок (о товаре) – шмато́к (-тка́);
• к. (войлока) – повсти́на;
• к. (сахару, мелу) – гру́дка.
Войлок – по́всть (-сти);
• в. (кусок) – повсти́на;
• в. делать, войлочить – повсть би́ти.
Холст – поло́тно;
• х. (кусок) – полотни́на;
• х. брезентовый – п. брезенто́ве;
• х. бумажный – п. бавовня́не;
• х. джутовый – п. джуто́ве;
• х. живописный – п. маля́рське;
• х. крестьянский – п. селя́нське;
• х. льняной – п. лляне́;
• х. мебельный – п. мебле́ве;
• х. мешочный – п. лантухо́ве;
• х. наждачный – п. шмергельо́ване;
• х. пеньковый – п. конопля́не;
• х. подкладочный – п. підбійко́ве;
• х. полированный – п. поліро́ване;
• х. полубумажный – п. напівбавовня́не;
• х. упаковочный – п. пакува́льне;
• х. фильтрпрессный – п. цідилогні́тне.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Кусок
• В чужой руке кусок и дольше, и толще – у чужій руці завжди шматок більший. Пр.
• Иметь кусок хлеба (разг.) – мати шматок хліба; не знати біди.
• Куска не доедать; перебиваться с куска на кусок – сяк-так перебуватися (перемагатися); бідувати; сяк-так зарятовуватися.
• Кусок в горло не идёт – їжа застряє в горлі (не лізе в горло); шматок руба стає в горлі.
• Лакомый кусок – ласий (сласний) шматок (шматочок, кусок, кусочок). [На ласий шматочок знайдеться куточок. Пр.]
• Рвать, изорвать, растерзать на (в) куски кого, что – рвати, розірвати на шматки кого, що; шматувати, пошматувати (пошмагати) кого, що.
• Собирать куски (разг.) – просити милостині; проханим (ласкавим) хлібом жити; з торбами (з торбою, з довгою рукою) ходити; попідвіконню (по жебрах, на жебри, в жебри) ходити; жебрачити (жебрати); старцювати на легкий хліб.
Каравай
• На чужой каравай рта не разевай – на чужий коровай очей не поривай [, а рано вставай та й собі учиняй]. Пр. На чужий коровай очей не поривай, а свій май. Пр. На чужий шматок (кусок) не роззявляй роток. Пр. Не точи зубки на чужі куски, а свої май, тоді й кусай. Пр. Не бери, де не поклав (не положив). Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. Не надійся, Романе, на чужі кармани, а раніш уставай та свої наживай. Пр. Не сунь носа до чужого проса. Пр. До чужого проса не тич носа. Пр. На чуже пшінце окріпцю не приставляй. Пр.
Лакомый
• Лаком на что, до чего – ласий на що, до чого.
• Лакомый кусок, кусочек (перен. разг.) – ласий (сласний) шматок, шматочок (кусок, кусочок).
Перебиваться
• Перебиваться с хлеба на квас (с куска на кусок, с корочки на корочку, с гроша на копейку); перебиваться из кулька в рогожку – перебуватися (перемагатися) сяк-так (то сяк, то так); перебуватися з хліба (з юшки) на воду; тягти біду; убиратися (перебиратися) з дранки в перепиранку.
• С пуговки на петельку перебивается кто – перебиває бики на барани хто.
Пялить
• На чужой кусок не пяль роток – на чужий коровай очей не поривай. Пр.
Уста
• Вкладывать (влагать), вложить в уста чьи, кому (книжн.) – укладати, укласти в уста (в вуста) чиї, кому.
• Из первых, из вторых… уст слышать, услышать – з перших, з других… уст чути, почути.
• Из уст в уста – з уст в уста (до уст); від уст до уст.
• Из уст чьих слышать, услышать что – (і)з чиїх уст (від кого) чути, почути що.
• На устах у кого – на вустах у кого.
• Этот кус не для моих уст – цей шматок (кусок) не про мій роток. Пр. Високі то пороги на наші ноги. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

кусо́к шмато́к,-тка́, ку́сень,-сня, гру́дка,-ки, ски́бка,-бки
к. де́рева шмато́к де́рева
к. хле́ба шмато́к [ку́сень, ски́бка] хлі́ба

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Брусо́к, -ска́ –
1) брусок;
2) кусок (мыло).
Буха́н, бухане́ць, -нця́ –
1) небольшой хлеб;
2) кусок хлеба;
3) толчок, тумак.
• Буханця́ми годува́ти – угощать подзатыльниками.
Відшматува́ти – оторвать кусок.
I. Грі́нка –
1) гренок;
2) ломоть, кусок.
Гру́да –
1) глыба, кусок, комок;
2) (собир.) колоть, замерзшие комья.
Гру́дка – кусок (сахара, напр.);
2) комок;
2) кочка.
За́кло, -кла – кусок земли, вдающийся в чужую землю.
Закра́йок, -йка – край, окраина; кусок.
Залізя́ка, -ки – обломок, кусок железа.
Зарі́жок, -жку – (у кожевенников) кусок кожи у рогов.
Звіно́к, -нка́ ри́би – поперек отрезанный кусок рыбы.
Кава́л, -лу – кусок, часть.
Кава́лок, -лка – кусочек, кусок.
Ка́нцур, -ра – отрепье, кусок.
• До ка́нцура – до остатка, дочиста, до конца, совершенно.
Кі́мса – кусок, ком; кусок хлеба.
Кла́поть, -птя – клочек, кусок.
• Кла́пті сні́гу – хлопья снега.
Клин, -на –
1) клин;
2) кусок ткани в виде треугольника;
3) род рыбы.
Кося́к –
1) острый угол, клин;
2) бревно, укрепленное между столбами;
3) кусок сети;
4) якорный канат на речной лодке;
5) небольшой табун лошадей.
Кра́єць, -йця – кусок.
Край, -а́ю –
1) край, конец;
2) конец, окончание.
• До-кра́ю – окончательно.
3) страна, область.
4) рі́дний край – родина;
5) (о хлебе) кусок.
Кремени́на –
1) кусок кремня;
2) кремнистое место.
Криву́ля, -лі –
1) кривая, ломаная линия или полоска, зигзаг;
2) каракуля;
3) кривой кусок дерева;
4) хромоножка.
Крише́ник – ломтик, кусок.
Кус, -са и куса́к, -ка́ – кусок.
Ку́сень, -сня и ку́сінь, -сеня –
1) кусок;
2) укус, след от укуса.
• Ку́снями постри́гти – постричь лесенкой.
Ку́сник, -ка – кусок, кусочек.
Кусо́к, -ска́ – кусок.
Лу́ста – ломоть, кусок.
Ми́цька –
1) шерсть молодых ягнят;
2) кусок дерна;
3) киска;
4) чайка.
Муса́к, -ка́ – кусок стали для выравнивания острия косы.
Надбива́ти, надби́ти, надіб’ю́, -єш (що) – надбивать, надбить, отбивать, отбить (кусок от чего).
На́дібок, -бка –
1) кусок дерева;
2) вещь годная в дело.
• На́дібок у піч – никуда негодная вещь.
Настановля́ти, настанови́ти, см. Наставля́ти. Настанови́ти на що – сделать обладателем чего-либо.
• Настанови́ти на хліб – дать кусок хлеба (обеспечить). Настанови́ти на ро́зум – направить на путь истинный.
• Настановля́ти, настанови́ти що – устанавливать, установить.
Осух, -ха, осу́шок, -шка – засохший кусок хлеба, сухарь.
Отчемесува́ти, -су́ю – отрезать, отхватить большой кусок.
Оши́мок, -мка – кусок хлеба.
Парти́ка – кусок, краюха (хлеба).
Перебато́вувати, перебатува́ти –
1) перерезывать, перерезать;
2) отхватывать, отхватить (кусок).
Повсти́на, повсти́ще – кусок, штука войлока.
Повстя́нка – кусок войлока.
Полотни́на – кусок полотна.
Порт, -ту, порть, -ти –
1) пеньковая нитка в шерстяной материи или сукне;
2) полотняный кусок.
Поста́в, -ва – штука, кусок (материи).
При́шивка, при́шовка – кусок рыболовной сети.
Ска́лка –
1) лучина, щепка;
2) заноза;
3) кусок, осколок;
4) искра;
5) отраженный луч;
6) кристалл;
7) узор на окнах от мороза;
8) жирные капли на воде;
9) бельмо в глазу;
10) створчатая раковина.
Ски́ба, ски́бка –
1) ломоть, кусок; ски́бка кавуна́ – кусок арбуза.
2) пласт земли.
Скі́сок, -ка – кусок сточенной косы.
Скля́нка –
1) стакан;
2) оконное стекло;
3) кусок стекла;
4) бутылка.
Склянчи́на, скляничи́на –
1) стакан, стаканчик;
2) стекляные украшения;
3) кусок стекла.
Спорохні́вка – кусок трухлого дерева.
Суне́ць, -нця́ – отрубок, кусок бревна.
То́рок, -року –
1) кромка;
2) кусок полотна с бахромой.
Тупи́к, -ка́ – затупленный кусок косы.
Цвоня́к, -ка́ – часть, кусок составного обода.
Цільни́к, -ка́ – кусок (цельный).
Шири́нька –
1) носовой платок;
2) кусок полотна, плат;
3) разрез в брюках.
Шкити́р, -ря́ – большой кусок.
Шкура́т, -та́ – кусок кожи.
Шманде́лок, -лка – кусок.
Шмат, -та –
1) кус, кусок;
2) большое количество.
• Шмат робо́ти – порядочно работы.
• Шма́та, -ти – лоскут, ветошка, тряпка.
Шмато́к, -тка́ –
1) кусок;
2) подобие, пародия на что.
• Шмато́к па́на – своего рода барин, подобие барина.
Шту́ка, -ки –
1) часть чего-либо, кусок;
2) искусство;
3) вещь;
4) хитрость, уловка, проделка.
• Бра́тись на шту́ки – употреблять хитрости, уловки.
5) диковина, трудность.
• Огнева́ шту́ка – фейерверк.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Мал золотник, да дорог. —
1. Мал золотннк, та важок.
2. Ворона маленька, та рот великий (... а великий кусок м’яса ковтне).
3. Здається, й мала пташка, та кігті гострі.
4. Мале щеня, та завзяте.
5. Хоч мале, та натоптуване.
6. Хоч мале, та вузлувате.
7. Малі тілом, та великі духом.
8. Невеликий чорт, та великі яйця несе.
Не подмажешь, не поедешь. —
1. Без мастила нема діла.
2. Суха ложка рот дере.
3. Сухий кусок горло дере.
4. Треба підмазати, щоб не рипів.
5. Хто мастить, тому віз не скрипить.
6. Хто маже, той і їде.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бри́ла, -ли, ж. Глыба, большой кусокъ. Гн. І. 120. Брила снігу, со́ли, льо́ду. О, се мабуть дуже сухо було, як горав; які брили повивертав: тут ні ралом, ні бороною нічого не вдієш. Липов. у. Ум. Бри́лка, бри́лочка.
Брус, -са, м.
1) Кусокъ, отрѣзокъ въ формѣ параллелепипеда. Брус мила.
2) Оселокъ, брусокъ. Шух. I. 169.
3) Четырехугольное бревно. МУЕ. ІІІ. 29 Ум. Брусо́к, бру́сик. Ув. Бруси́ще, бруся́ка.
Будзьо́к, -дзька́, м. Кусокъ, ломтикъ. Угор.
Бука́т, -та, м. Кусокъ. Шух. І. 106. Втяла букат сира. Шух. І. 199.
Бундз, -дза, м.
1) Молодой овечій творогъ. Шейк. Большой кусокъ овечьяго сыру. Вх. Зн. 12. См. Будз.
2) Коротко остриженный мальчикъ. Желех.
3) Узел (на веревкѣ, ниткѣ и пр.). Вх. Лем. 395. Ум. Бу́ндзик.
Бурда́, -ди́, ж.
1) = Здирок. Вас. 157.
2) Родъ игры у мальчиковъ: а) попадаютъ камешками въ поставленную стоймя каменную плиту или кусокъ доски; выигрываетъ — дає́ бурду́ — свалившій плиту или доску. Шейк. Задам я тобі бурду! Задамъ я тебѣ трезвону! Шейк.
Ви́туманити, -ню, -ниш, гл. Добыть обманомъ. (Циган) витуманив кусок сала. Рудан. І. 67.
Ви́тяжка, -ки, ж. Заготовленный цѣльный кусокъ кожи для передней части голенища и головки. Вас. 158.
Відбува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. відбу́ти, -бу́ду, -деш, гл.
1) Отбывать, отбыть, исполнять, исполнить (повинность), отрабатывать, отработать. Проханий кусок горло дере, бо тяжко його відбути. Ном. Як заробив, так і відбудеш. Ном. № 707І. Хуста поперем, як три дні панщини відбудем. Ном. № 11260. Відбудеш той муштер та й гуляй, скільки схочеш. Левиц. І. 30. При пості добре відбути гості. Ном. № 192. Не жаль було давно відбутих.... моїх тяжких крівавих сліз. Шевч.
2) Принимать, принять и угостить гостей, — говорится главнымъ образомъ объ обрядовыхъ обѣдахъ, обѣдахъ по приглашенію и пр. Давайте лишень сюди хліб, ковбаси і сало, — я буду одбувать панотця. О. 1862. V. 56. Дітей у нас було п’ятеро.... усі померли. Треба було мені тії одбутки робити самому. То дошки на труни, то копачам, то людей одбувати, а попові ж? Г. Барв. 203.
3) Заканчивать, закончить. У суботу дівич-вечір відбули, а в неділю повінчали. Стор. МПр. 57. Відбули похорон.
Генти́на, -ни, ж. Кусокъ дерева, грубо отдѣланный для приготовленія изъ него ложки, клепки для деревянной посуды. Шух. І. 247. 249.
Го́рло, -ла, с.
1) Горло, глотка. Проханий кусок горло дере. Ном. № 4493. Кричать на все горло. К. ЧР. У горлі пересохло. Треба горло промочити. На го́рло заробля́ти. Зарабатывать на водку. Черк. у. Го́рлом дарува́ти. Освобождать отъ смертной казни. От уже ж бо осуджено, щоби Теклуні ні січено, ні рубано, але щоби Теклу горлом даровано. Гол. І. 53. Го́рлом, на го́рло скара́ти. Казнить смертью.
2) Дуло въ пушкѣ, ружьѣ. Москаль гармати горлом у вічі поставив. Стор. ІІ. 199.
3) Входь въ рыболовный сакъ. Шух. І. 224, 228.
4) См. жорна. Шух. І. 261, 264.
5) Съуженное мѣсто кошари въ полонинах. Шух. I. 192. Ум. Го́рличко. Ном. № 11587.
Гріма́к, -ка́, м. Кусокъ льда, употребляемый для того, чтобы спускаться на немъ съ горки. Сим. 159.
Грі́нка, -ки, ж.
1) Ломоть, кусокъ. Шух. I. 144. Молила сі Богу і все пила склінку води і їла грінку хліба на день. Гн. ІІ. 98.
2) Гренокъ. Ном. № 12291. Просіяне з ушками, з грінками. Котл. Ен. V. 14.
3) Корзинка подсолнечника. Харьк.
4) Пучекъ орѣховъ на деревѣ. Оріхи так грінками й висять. Борз. у.
5) До́бру грі́нку уби́ти, пійма́ти. Выиграть что-либо. Ном. № 10594. То же значеніе грі́нка йому́ впа́ла. Ном. № 10594. Дідону мав він мов за жінку, убивши добру в неї грінку. Котл. Сн. І. 25.
Гру́да, -ди, ж.
1) Комокъ, кусокъ. За його не взяв би срібла хоч повную груду. Чуб. V. 935. Болѣе употребительно въ ум. формѣ: гру́дка. (См.).
2) и груда́. Замерзшая комками земля, кочки, колоть. Мир. Пов. II. 41. На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди. Ном. № 486. Пробила ніженьку на сухую груду. Грин. ІІІ. 159.
3) = Груд. Волынск.
Гру́дка, -ки, ж. Кусокъ (какой либо плотной массы), комокъ. Вас. 178. Шух. І. 260, 261. Грудка землі. Ном. № 297. Масла грудка. Ном. № 6372. Грудка кашки. Чуб. III. 477. Ум. Гру́дочка. По грудочці сахарю дала. Грин. І. 89. Грудочка соли.
Грудома́ха, -хи, ж. Большой комокъ, большой кусокъ какой либо массы плотной. Грудками в воду і почали жбурляти; Юда як не вхопить грудомаху, як не бухне. Гн. І. 120.
Дерби́на, -ни, ж. Кусокъ дерна.
Дерев’я́ка, -ки, ж.
1) Отдѣльное дерево. Уночі щось переносило луччі дерев’я у Антонів сад, уже одна тілько дерев’яка осталась. Чуб. II. 424.
2) Кусокъ дерева, полѣно. Ум. Дерев’я́чка.
Дерни́на, -ни, ж. Кусокъ дерна. Стор. МПр. 111. Неси оці дві дернині. Кіев.
Де́рти, деру́, -ре́ш, гл.
1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу, що страх. Харьк. у.
2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472.
3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. ЗОЮР. 135.
4) Требовать лишнее; брать взятки. У поліції деруть і тепер так, як дерли і перше.
5) Драть, царапать. Проханий кусок горло дере. Ном.
6) Де́рти горобці́в, ластовеня́т и пр. Разорять гнѣзда воробьевъ, ласточекъ и пр. А ти б хотів, щоб інститутки горобців дерли та учились мужичих казок? Левиц. Пов. 151.
7) Де́рти го́рло. Сильно кричать.
8) Де́рти крупи́. а) Превращать зерно въ крупу посредствомъ жернововъ. б) Рождественская игра. О. 1862. lV. 87.
9) Дерка́ч дере́. Коростель кричитъ.
10) Де́рти о́чі. Лѣзть въ глаза. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дати, щоб очей не дерло. Ном. № 287.
11) Де́рти пір’я. Обрывать бородки перьевъ. Усю зіму пір’я дерла — так надокучило, за те подушки м’які будуть. Васильк. у.
12) Обдирать кору деревьевъ. Лика дерти. Ой як підемо у щирі бори да берестоньку дерти. Мет. 466.
13) Де́рти го́лову. Задирать, поднимать голову. (Кінь) дере вгору головоньку. Нп.
14) — во́вну. Чесать шерсть щеткой съ проволочными крючками. Вас. 152.
15) — мур. Приходить въ отчаяніе. Мати мур дере, в землю вбивається: «Утопила я й твою, й свою головоньку». Г. Барв. 264.
16) Бѣжать сильно. Я берегом деру. Г. Барв. 314.
Дото́чка, -ки, ж. Кусокъ чего-либо (ткани, веревки, доски и пр.), прибавляемый для удлиненія. Рк. Левиц.
За́боцень, -цня, м. Сотъ, кусокъ сотоваго меда. «Давай, діду, меду!»... Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного. ЗОЮР. І. 134.
За́дниця, -ці, ж. То же, что и запаска 1, называемая за́дницею въ тѣхъ случаяхъ, когда этотъ кусокъ сукна, надѣваемый сзади, противополагается сопровождающему его переднему куску, фартуху, носящему названіе: попере́дниця. Заськи тобі, почитухо, заськи, без задньої запаски... на порозі зачепилася і задниця загубилася. Мил. 156.
За́кло, -ла, с. Кусокъ земли, вдающійся въ чужую землю. Козелец. у.
Залізя́ка, -ки, ж. Обломокъ, кусокъ желѣза. Як покладеш залізяку на тому припічку, що в комені, до ніколи не буде вовк нападать на скотину. Чуб. І. 48. Виколов око залізякою. Левиц. Пов. 341. Ум. Залізя́чка.
Запа́ска, -ки, ж.
1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запа́ска или за́дниця, передній — попере́дниця. Чуб. VII, 427, 428. Вас. 170. КС. 1893. V. 282. Мил. 156.
2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. Гол. Од. 21, 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ пла́хти или опи́нки. Чуб. VII. 428. Kolb. I. 37. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Мет. 8. Ум. Запа́сонька, запа́сочка.
Запи́начка, -ки, ж. Покрывало, кусокъ ткани, которой что-либо завѣшиваютъ, покриваютъ. Константиногр. у.
Зарі́жок, -жку, м. У кожевниковъ: при разрѣзываніи кожи поперечными кусками на семь кусковъ (начиная отъ хвоста) зарі́жок — послѣдній кусокъ, находящійся передъ рогами. Сумск. у. (Ефименко).
Заробля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зароби́ти, -блю́, -биш, гл.
1) Зарабатывать, заработать. МВ. II. 7. Тиждень козак заробляє, за один день пропиває. Макс. Що заробила? — Кусок сала. Чуб. III. 108.
2) Заслуживать, заслужить. А хто мене поцілує, заробить спасіння. Чуб. V. 9.
3) Задѣлывать, задѣлать. Кінці основи, що були прив’язані до куснів полотна у воротил, не можуть бути зароблені, вони полишаються яко тороки. Шух. І. 259.
4) Опачкивать, опачкать. Заробиш, сорочку ззаду! Лебед. у.
Звіно́к, -нка́, м.
1) — ри́би. Поперекъ отрѣзанный кусокъ рыбы. Ой поставив козак Нечай та сторожу в місті, а сам пішов до кумоньки звінок риби їсти. АД. II. 58.
2) Раст. Rhinauthus crista galli. Лв. 101. См. Звонець.
Зми́лок, -лка, м.
1) Смыленный кусокъ мыла.
2) мн. зми́лки. = Змилини.
Кава́л, -лу, м. Кусокъ, часть. Нема нікде кавал землі. Гол. Ум. Кава́лець, кава́лок, -кава́льчик. Не порубаний я дуже: головонька на четверо, а ніженьки на шестеро, білі палці на кавалці, а рученьки на штученьки. Гол. III. 90. За кавалок кишки сім миль пішки. Ном. № 6473. Треба працювати, щоб кавалок хліба мати. Чуб. І. 147. Ой не руш же, наймитоньку, та хліба цілого, — ой там лежить на полиці кавалок цвілого. Грин. III. 556. Рвали тіло по кавалку, пускали на воду. Гол; І. 9.
Каве́лок, -лка, м. = Кава́лок. Употреблено въ значеніи: комокъ, безформенный кусокъ. Хиба ж це пампушки? Це кавелки якісь. Екатериносл. г.
Ка́нцур, -ра, м. Отрепье, кусокъ. До ка́нцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. Ум. ка́нцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.
Капелюша́нка, -ки, ж. Кусокъ старой шляпы. Желех.
Капу́стниця, -ці, ж. = Капу́ста 3. Кусок хліба на полиці киця не доїла, капустниця під лавкою іще не скисліла. Грин. III. 327.
Ки́цка, -ки, ж. Кусокъ дерна; комъ земли, глыба, вывороченная плугомъ. Вх. Зн. 25. Шух. І. 165.
Ки́чка, -ки, ж.
1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208.
2) Кольцеобразный валикъ изъ пакли, шерсти или гарусу, иногда обшитый холстомъ, который носится замужними женщинами на головахъ подъ головнымъ уборомъ (очі́пком, чепце́м). Kolb. І. 38.
3) Хомутина, подушка валькомъ, кишкой, поджатая подъ клешни хомута. Вас. 159. Лимарь кичку зашиває. Шевч. 540.
4) Пучекъ соломы или камыша, употребляемый для крытья крыши. Желех.
5) Часть воротъ, дверей: кусокъ дерева съ вырѣзаннымъ въ немъ съ одной стороны углубленіемъ, — этой стороной онъ прибивается къ столбу или стѣнѣ, тогда углубленіе даетъ отверстіе, въ которое входитъ верхъ вертикальнаго столбика глухого конца воротъ пли шипъ дверей. Шух. I. 87, 93.
6) Оставшійся въ землѣ послѣ срубленнаго дерева его пень или корень. А наші кички викопують.
Кі́мса, -си, ж.
1) Кусокъ, комъ, напр., земли. Ном. № 10466.
2) Кусокъ хлѣба. Пастух за ворота, кімса в його коло рота. Ном. № 10466.
Кла́поть, -птя, м.
1) Клочекъ, кусокъ (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось!
2) мн. Кла́пті. Обшлага на рукавахъ опанчі. Гол. Од. 18. Ум. Кла́птик.
Клин, -на, м.
1) Клинъ. Клин клином виганяй. Ном. № 3886. Является составною частью различныхъ снарядовъ, напр., ткацкаго станка, (Вас. 171), маслобойни (Шух. І. 163) и пр.
2) Кусокъ ткани въ видѣ треугольника, какъ составная часть одежды. Шух. І. 153. Вас. 155.
3) Родъ рыбы. Ум. Кли́нець, клино́к, кли́нчик.
Ко́бло, -ла, с. Кусть камыша, возвышающійся надъ окружающимъ; обыкновенно это кусокъ оторваннаго во время половодья, пловучаго камыша, гдѣ нибудь снова остановившагося. Днѣстръ.
Кова́ль, -ля́, м.
1) Кузнецъ. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. Коваль коня кує, а жаба і собі ногу дає. Ном. № 2548.
2) Холо́дний кова́ль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. Стор. МПр. 155.
3) Названіе отца новорожденнаго (на крестинахъ). Мил. 24.
4) Названіе плохого въ ходу вола. КС. 1898. VII. 46.
5) Насѣк.: щелкунъ, Elater. Вх. Пч. І. 6.
6) = Коваляк. Вх. Уг. 245.
7) Насѣк.: тараканъ. Вх. Уг. 245.
8) Кусокъ сала, даваемый лучшему гонщику берлинъ и плотовъ. Він добре жене — коваля дістане. Любечъ. Ум. Кова́лик, кова́льчик. Кова́лики в паністарій кую́ть. Страшно. Ном. № 13650.
Ковба́тка, -ки, ж. Кусокъ. Дали ковбатку свинини, що була в борщі. Алв. 50. Чоловік кабана смалив, циган і нарипився: дай та й дай йому м’яса. Той дав йому ковбатку. Ном. № 938.

Запропонуйте свій переклад