Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «немой»
Шукати «немой» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Немо́й и Нем –
1) (лишённый речи и перен.) німи́й, (ласк. німе́нький), безмо́вний, (стар. безмо́вий, немо́вний), без’язи́кий; срв. Бесслове́сный, Безгла́сный. [Він німи́й, як твари́на (Луб.). Ді́вчинка допомага́ла свої́й глухі́й і німі́й ба́бі (Михайлич.). Кіно́ німе́, звукове́ та говорю́ще (Пр. Правда). Поділю́ся мої́ми сльоза́ми, та не з бра́том, не з сестро́ю, – з німи́ми стіна́ми (Шевч.). Ой по́стіль біле́нька, а стіна́ німе́нька (Чуб. V). Нічо́го не мо́вить, як мрець безмо́вний (Г. Барв.). Син його́ недо́росток безмо́вий (Куліш). Твари́на немо́вна (Київщ.). І всі уря́д постава́ли, на́че без’язи́кі (Шевч.). Шевче́нко, ви́йшовши ди́вом яки́мсь із тії́ темно́ти прито́птаної, похи́лої, без’язи́кої (Основа 1861)].
• -мая азбука – німа́ абе́тка.
• -мо́е вино – німе́ (ме́ртве) вино́.
• -мо́й восторг – німи́й за́хват. [Уве́сь звору́шений, у за́хваті німі́м (Вороний)].
• -ма́я карта – німа́ (сліпа́) ма́па (ка́рта).
• -мо́й приказ – німи́й нака́з. [Такі́, щоб зрозумі́ть німи́й нака́з умі́ли (Грінч.)].
• -ма́я скорбь – німа́ ту́га (скорбо́та). [Де поді́лися ви, голосні́ї слова́, що без вас моя́ ту́га німа́? (Л. Укр.)].
• -мо́й страх, упрёк – німи́й страх, до́кір. [Німи́й страх диви́вся на не́ї вели́кими як те́мрява очи́ма (Грінч.). Дале́ко десь з німи́м доко́ром в тій хви́лі зга́дуєш мене́? (Франко)].
• -мо́й человек – німи́й (-мо́го); срв. Немты́рь. [Глухо́го та німо́го спра́ви не допита́єшся (Номис)].
• -ма́я женщина – німа́ (-мо́ї), (редко) ні́мка, німке́ня.
• -мы́е люди – німі́ (-ми́х) (лю́ди), (соб.) німо́та.
• Быть -мы́м – бу́ти німи́м, німува́ти; срв. Немо́тствовать.
• Делаться -мы́м – става́ти німи́м, німі́ти; срв. Неме́ть.
• Стать -мы́м – ста́ти німи́м, онімі́ти, занімі́ти, знімі́ти, (о мног.) понімі́ти; срв. Онеме́ть. [Чому́-ж уста́ не занімі́ли? (Вороний). Мов понімі́ли всі (Мирний)].
• Сделать -мы́м – оніми́ти, зніми́ти. [Сам не оглу́х, други́х не оніми́в (Боровик.)].
• Он глух и нем к просьбам – він глухи́й і німи́й на проха́ння (до проха́ннів);
2) (утративший чувствительность) зате́рплий, оте́рплий, замлі́лий, (о мног.) поте́рплий, помлі́лий;
3) неголосни́й, недзвінки́й.
• -мо́й колокол – неголосни́й (глухи́й) дзвін.
Молчали́вый –
1) мовчазни́й, мовчазли́вий, мовчу́щий, мовчли́вий, маломо́вний, безмо́вний; срв. Неразгово́рчивый, Малосло́вный. [Ма́ла вда́чу нері́вну: ча́сом була́ ти́ха, мовчазна́, а ча́сом нерво́ва, говорю́ча (Н.-Лев.). Де-да́лі похмурі́ший та мовчазливі́ший він роби́вся (Грінч.). То був мовчу́щий, серди́тий чолові́к (Франко). Був він маломо́вний і ні́би похму́рий (М. Вовч.). Вона́ показа́лася зо́всім не тако́ю ти́хою і безмо́вною, яко́ю вона́ вдава́ла себе́ (Н.-Лев.)].
• -вый человек – мовчазна́ (мовчазли́ва, мовчу́ща, мовчли́ва, маломо́вна) люди́на; срв. Молчу́н.
• Быть -вее кого – бу́ти мовчазні́шим за (від) ко́го, ви́мовчати над ко́го. [Та і сама́ терпли́вости боги́ня не ви́мовчить над ме́не (Куліш)];
2) (безмолвный, немой) мовчазни́й, мовчу́щий, німо́тний. [На мовчазни́х уста́х не луна́в ти́хий спів (Л. Укр.). Серед мовчу́щої ти́ші нічно́ї кує́ться приго́да (Крим.). Ніхто́ ніде́ не обізва́вся серед німо́тної но́чи (Корол.)].
Нем, см. Немо́й.
Не́мка –
1) німке́[и́]ня, (редко) ні́мка, (насмешл.) шва́бка. [Я каза́ла і па́ні, і німке́ні (Кониськ.). Францу́зьку вимо́ву ні́мка на́віть попсува́ла їй (Л. Укр.)];
2) німа́ (-мо́ї), (редко) ні́мка, німке́ня; срв. Немо́й (-ма́я женщина).
Не́мо, нрч. – ні́мо, безмо́вно; оте́рпло, замлі́ло; него́лосно, недзві́нко; срв. Немо́й. [Ма́ти пригляда́ється, на́че що випи́тує ні́мо (Г. Барв.). У ха́ті су́мно, ні́мо (Мирний). Ні́мо шепоті́ли його́ гу́би (Крим.). І ні́мо – мо́же, хви́льку – диви́лися мо́вчки оди́н на о́дного (Головко)].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Немой – німи́й, -а́, -е́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Немой
• Нем как могила (как рыба) – мовчить, як [та] могила; німий як риба.
• Он нем и глух к чему (разг.) – він глухий і німий на що (до чого).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Безмо́вний, безмо́вий – немой, безмолвный.
Без’язи́кий –
1) без’язычный;
2) немой, бессловесный.
Німи́й – немой, безгласный.
• А щоб тебе́ в німі́ до́шки положи́ли! – чтоб тебе в гробу лежать.
Німту́р, -ра́, німтура́, -ри́ – немой.
Німча́к, -ка́ –
1) немой человек;
2) немец.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безмо́вий, -а, -е. Нѣмой. Син його, недоросток безмовий. К. ПС. 61.
Безмо́вний, -а, -е. Нѣмой, безмолвный; молчаливый. Воли... безмовні. К. Дз. 193. Нічого не мовить, як мрець безмовний. Г. Барв. 535. Шле на перед робить своїх безмовних. К. МБ. ХІІ. 269. Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе. Левиц. І. 294.
Без’язи́кий, -а, -е.
1) Не имѣющій языка. Без’язика коняка. Рудан. І. 69.
2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без’язикі. Шевч. Дружки без’язикі. КС. 1883. II. 392. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без’язикої. К. (О. 1861. IV. 30).
Німи́й, -а́, -е́. Нѣмой; безгласный. Глухого а німого справи не допитаєшся. Ном. № 8568. Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, — з німими стінами. Шевч. l35. A щоб тебе́ в німі́ до́шки положи́ли! Проклятіе: пожеланіе смерти. Г. Барв. 225. Ум. Німе́нький. Ой постіль біленька, а стіна німенька. Чуб. V. 1.
Німту́р, -ра и німтура́, -ри́, м. Нѣмой.
Німча́к, -ка́, м.
1) Нѣмой человѣкъ.
2) Нѣмецъ.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Нѣмо́й, нѣ́мо = нїми́й, нїмо, безрі́ка, нїмту́р, нїмтура́. — В глухого та в нїмого справи не допитаєш ся. н. пр. — Нїмі на панщину ідуть і дїточок своїх ведуть. К. Ш. — Тремчу та нїмо дивлю ся. Кн.
Нѣмты́рь, нѣмты́рка = д. Нѣмо́й.

Запропонуйте свій переклад