Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «откровенно»
Шукати «откровенно» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Открове́нно – відве́рто, відкри́то, (искренне) щи́ро, по щи́рості.
Говори́ть о ком, о чём –
1) каза́ти [Що ка́жеш? Чи каза́ли йому́ про це?], говори́ти, мо́вити, мовля́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що, а теснее: (сообщать) промовля́ти, хвали́тися кому́ (до ко́го).
• -и́ть в защиту кого – говори́ти в оборо́ні кого́, промовля́ти за ким, за чим. [Все промовля́є за його́ неви́нністю]; (в приподнятом стиле) глаго́лати, пра́вити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
2) (беседовать) бала́кати, розмовля́ти, гомоні́ти з ким про що, за що.
• -и́ть на каком-л. языке – говори́ти, бала́кати, гомоні́ти яко́юсь мо́вою. [Говори́ти украї́нською мо́вою (по-украї́нському, -ськи). Він по-німе́цьки не бала́кає].
• -ить на многих языках – говори́ти багатьма́ мо́вами.
• -ить (болтать) на чужом языке – цве́нькати, чеса́ти, вируба́ти [По-моско́вському так і че́шуть. Ля́хом вируба́ти (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркоті́ти, ґерґота́ти;
3) (поговаривать) сла́вити [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.)], подейкува́ти, гу́дкати (срв. Болта́ть).
• Говоря́т – ка́жуть (лю́ди), поде́йкують;
4) (произносить речь) промовля́ти. [Ісу́с, промовля́ючи, ка́же].
• Начинать (начать) говори́ть – зніма́ти (зня́ти) мо́ву, річ, го́лос.
• Начинать -и́ть (о ребёнке) – почина́ти бала́кати, наріка́ти.
• Продолжать говори́ть – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі.
• Не́чего (не стоит) и говори́ть – шкода́ й каза́ти (говори́ти).
• Говоря́т (же) вам, что – ка́зано-ж-бо ва́м, що…
• -и́ть, не стесняясь – говори́ти (каза́ти) без о́брізків, неприму́шено.
• -и́ть наобум – говори́ти навмання́.
• -и́ть в тон кому – говори́ти під лад кому́.
• -и́ть чьему-л. сердцу – промовля́ти до се́рця кому́.
• -и́ть быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботі́ти, дроботі́ти, чеса́ти, торохті́ти.
• -и́ть сквозь зубы – ціди́ти.
• -и́ть басом – ба́са говори́ти.
• -и́ть вздор, см. Вздор.
• -и́ть без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блуди́ти слова́ми.
• -и́ть пространно – розво́дитися.
• Красно говори́шь – золоті́ в те́бе уста́.
• -ить про себя, в душе – каза́ти на ду́мці, до се́бе.
• -и́ть изустно – каза́ти з уст.
• -и́ть так и этак (противоречиво) – двої́ти, гну́ти сюди́ й туди́.
• -и́ть обиняками – говори́ти на здо́гад.
• Говоря́ без обиняков – без сорома́ ка́зка, без околи́чностей ка́жучи.
• Откровенно говоря́ – щи́ро ка́жучи, напра́вду ка́жучи.
• Говоря́ словами чего-л. (пословицы) – мовля́в (ка́жучи) чим (при́казкою).
• Говоря́ словами такого то – мовля́в (ка́жучи) слова́ми кого́сь, мовля́в он-той. [Мовля́в проф. Влади́миров. Мовля́в слова́ми одніє́ї з «недосто́йних» (Єфр.)].
• Не говоря́ о чём-л. – помину́вши щось.
• Коротко говоря́ – найшви́дче сказа́ти, ко́ротко ка́жучи.
• Не с тобой говоря́т – не до те́бе мо́ва (річ).
• Ни слова не говори́т – ні па́ри з уст, ані слівце́м не п(р)охо́питься.
• Не говоря́ дурного слова – не каза́вши лихо́го сло́ва.
• Едва может -и́ть (голоса не хватает) – ле́дві го́лос подає́, го́лосу не відтя́гне.
• Лишиться способности -и́ть – стра́тити мо́ву.
• -и́ть будто заученное – вичи́тувати.
• Говори́т как по писанному – ка́же, як з ли́сту бере́.
• Говоря́щий (прилаг.) – говоря́щий, говорю́щий. [Говорю́ща маши́на].
• Неумеющий -и́ть (о ребёнке) – немовля́щий. Срв. Болта́ть, Бормота́ть, Лепета́ть, Мя́млить и т. п.
Напрями́к, нрч. –
1) (кратчайшим путём) на(в)просте́ць, на(в)пряме́ць, про́сто, пря́мо, на(в)прямки́, прямце́м, на(в)прошки́, (диал.) простяко́м, навправці́, на́впрі́сть. [Весні́є, і со́нце сві́тить навпросте́ць (Сосюра). Воро́на напросте́ць літа́є (Номис). Напряме́ць ті́льки воро́ни літа́ють (Номис). Як рі́чка заме́рзне, так хо́димо про́сто (Київщ.). Напрямки́ пі́деш, то ху́тко ді́йдеш (Звин.). Не спита́вшись бро́ду, не су́нься прямце́м у во́ду (Номис). Прямце́м до пе́кла (Котл.). Як пої́хав круго́м, так сього́дня бу́де, а як навпрошки́, то хіба́ за́втра (Основа 1861). Я побі́гла до крини́ці навпрошки́ горо́дами (Проскурівщ.). Він ї́хав до нас простяко́м (Новомосковщ.). Ішли́ пі́шки навправці́ (Франко). До яли́ці було́ на́впрість кро́ків дві́сті (Франко)].
• Итти -ми́к – іти́ навпросте́ць, простува́ти, прямува́ти; срв. Направля́ться 3. [Хто просту́є, той удо́ма не ночу́є (Приказка)];
2) (начистоту) про́сто, пря́мо, на(в)просте́ць, на(в)пряме́ць, на(в)прямки́, на прямоту́, (откровенно) щи́ро, відве́рто, (без стеснений, фамил.) без сорома́ (со́рому) ка́зка. [Так про́сто йому́ й че́ше (Лубенщ.). Скажу́ тобі́ про́сто (щи́ро), що ти пога́но зроби́в (Мирг.). Ко́жен не хоті́в про́ти тих люде́й навпросте́ць виступа́ти (Грінч.). Кажи́ мені́ навпряме́ць (Мова). Смілі́ші – так ті так напросте́ць і ста́нуть каза́ти (Квітка). Я йому́ напрямки́ так і сказа́в (Звин.). Говори́ти на прямоту́ вигідні́ш (Крим.)].
• Резать, не стесняясь, -ми́к – чеса́ти без сорома́ ка́зка, чеса́ти ру́ба. [Він ру́ба так і че́ше, до кра́ю догово́рює (Звин.)].
Пря́мо –
1) (некриво) пря́мо, про́сто, пра́во, (напрямик) прямце́м, навпряме́ць, навпросте́ць, навпрямки́, навпрошки́, упро́ст; см. Прямико́м (под Прями́к). [Пря́мо неси́ до моє́ї ха́ти (Рудч.). Простягла́сь (у́лиця) куди́сь без кра́ю про́сто-про́сто, мов стріла́ (Франко). Пока́зують хре́стики вся́кі, що про́сто стоя́ть або на́вскіс (Н.-Лев.). Не бі́йтесь, ляга́йте про́сто – усю́ди сі́но і м’я́гко (М. Вовч.). Іде́ па́ні та про́сто до їх у двір (Рудч.). Вона́ осміхну́лась і гля́нула Карпо́ві про́сто в ві́чі (Неч.-Лев.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.). Пра́во стої́ть (Черк. п.). Сів на коня́ та й пої́хав прямце́м до старо́го (Мова). Як ско́чить на но́ги та впрост до короля́ (Гр.)].
• Отсюда -мо до города будет не более пяти вёрст – зві́дси навпросте́ць (навпрямки́, пря́мо) до мі́ста бу́де не бі́льше, як п’ять версто́в.
• Кто -мо ездит, дома не ночует – хто просту́є, той до́ма не ночу́є (Номис).
• Итти -мо – прямува́ти, простува́ти и іти́ про́сто, навпрямки́ и т. д. Совсем -мо – прямі́сінько, прості́сінько; см. Прямё́хонько;
2) -мо чего (против) – про́сто, про́ти чо́го, ко́го; см. Напро́тив, Про́тив. [Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви (Борз. п.)];
3) (откровенно, без обиняков) про́сто, пря́мо навпряме́ць (напряме́ць), навпрямки́, прямце́м, навпросте́ць; см. Прямико́м (под Прями́к). [Кажи́ мені́ навпряме́ць (Мова). Ля́дські писа́телі прямце́м каза́ли, що Низо́вці живу́ть на тата́рській землі́ (Куліш). Він про́сто ви́казав йому́ всю пра́вду (Сл. Ум.)].
• Говорить -мо – каза́ти (говори́ти) про́сто, навпряме́ць, навпрямки́, (образно) говори́ти про́сто, з мо́ста;
4) (непосредственно) про́сто, пря́мо, безпосере́дньо. [Зінько́-ж не схоті́в іти́ до те́стя, а прийшо́в про́сто сюди́ (Грінч.). Прийшо́в я до вас про́сто з до́му].
• Это вытекает -мо из дела – це виплива́є безпосере́дньо із спра́ви.
• Я еду -мо в Париж – я ї́ду про́сто до Пари́жу.
• Окна выходят -мо в сад – ві́кна вихо́дять (ди́вляться) про́сто в сад.
• Пить -мо из ведра, бутылки – пи́ти про́сто з відра́, з пля́шки;
5) (впрямь) спра́вді, ді́йсно, (даже) аж. [Аж мо́торошно (прямо страшно) за них ро́биться (Єфр.)].
• Он -мо честный человек – він (з йо́го) спра́вді че́сна люди́на.
• Я -мо с ума схожу – я про́сто божево́лію.
• -мо беда с ним – чи́сте ли́хо (чи́ста біда́) з ним.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Напрями́к, напрямки́, напряму́ю – (кратчайший путь) навпростець, напрямки́, навпрямки́, (разг.) навпрошки́, напряме́ць, на́впрост, (прямо, ещё) прямо, просто; (без утайки, перен.) прямо, навпростець, напрямки, навпрямки, (разг.) напрямець, навпрост, впрост; (откровенно) щиро, відверто:
• говорить напрямик – казати (говорити) прямо (просто, навпростець, напрямець, напрямки, щиро, відверто), без підхідців казати (говорити);
• действовать напрямик (перен.) – діяти (чинити) прямо (просто);
• идти, ехать напрямик – іти, їхати просто (прямо, навпростець); простувати (прямувати). Обговорення статті
Прямо – прямо, (просто) просто, (откровенно) відверто, (искренне) щиро:
• говорить прямо – говорити прямо (відверто, щиро);
• говорить, сказать прямо в глаза – у живі очі казати, сказати;
• кто прямо едет — в поле ночует – хто простує, той дома не ночує (Пр.);
• он прямо герой – він просто герой;
• попасть прямо куда – попасти прямо куди;
• прямо беда с ним – чисте лихо (чиста біда) з ним;
• прямо-таки – прямо-таки, просто-таки, прямо тобі;
• смотреть (глядеть) прямо в глаза кому – дивитися просто у вічі (в очі) кому. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГОВОРИ́ТЬ ще мо́вити, галиц. говори́ти до кого, образ. оберта́ти язико́м, (погордо) ки́дати че́рез гу́бу́, (безвідповідально) ду́рно ки́дати слова́, на ві́тер ки́дати слова́;
мно́го говорить ма́ти до́вгий язи́к;
невня́тно говорить ми́мрити;
продолжа́ть /говорить/ фраз. ве́сти́ своє́;
говорить в нос гугня́віти, гугня́вити, гугни́ти говорить вздор верзти́ язико́м, ля́пати язико́м;
говорить ерунду́ Хи́мині ку́ри пра́вити, ганя́ти тю́льку;
говорить, как по-пи́саному говорити як з кни́жки бра́ти;
говорить ко́лкости шпига́ти слова́ми;
говорить на чистоту́ говори́ти як на спо́віді, говори́ти як на духу́;
говорить намёками каза́ти навздога́д (буряків);
говорить на́ ухо наші́птувати;
говорить неле́пости верзти́ ка́зна-що;
говорить не по бума́жке говори́ти з уст;
говорить обиняка́ми говори́ти за́гадками, захо́дити зда́лека;
говорить по́д нос харама́ркати;
говорить „ррр” і́ркати;
говорить речь промовля́ти;
говорить с оби́дой в го́лосе копи́лити губи;
говорить сквозь зу́бы ціди́ти /док. процідити/ крізь зу́би;
говорить чи́стую пра́вду каза́ти саму́ пра́вду;
всё в ком говори́т о си́ле си́ла так і пре з кого;
кто мно́го говори́т – ма́ло де́лает де мо́ре слів, там ма́ло діл;
что ни говори, як не є, кажи́ не кажи, хоч там що кажи́, хоч що там каза́ти;
ну вот он и говори́т ото́ж він і ка́же;
говорилось гово́рено;
говоря́ пра́вду ще якщо́ че́сно;
говоря́ про́сто коли́ про́сто;
мя́гко говоря́ щоб не сказа́ти іна́кше;
не говоря́ о чем помину́вши що, (в кінці мови) я вже мовчу́ про, фраз. не каза́ти вже про, вже не каза́ти про;
не говоря́ худо́го сло́ва прибл. не при ха́ті ка́жучи;
ни сло́ва не говоря́ ні па́ри з уст, мо́вчки;
че́сно говоря́ /открове́нно говоря́/ живомовн. пра́вду кажу́ тобі /Вам/; смету́т траву́, не говоря́ о ком згла́дять траву́, не то що кого;
что бы ни говори́ли хай що там хто ка́же;
вот и говори́ кому! емоц. от і кажи́ кому!, хоч кажи́, хоч не кажи́ кому - ко́ристь одна́;
говоря́щий що /мн. хто/ гово́рить тощо, зви́клий /ста́вши/ говори́ти,мо́вець, мовля́нин, бала́ка, балаку́н, пащеку́н, зневажл. базі́ка, говори́льник, прикм. словомо́вний, балаку́щий, уроч. мовля́щий, рідко говору́щий, /птах/ поет. живоголо́сий, образ. з мо́вою [говорящий кста́ти и некста́ти з доре́чною і недоре́чною мовою], з яким язико́м [мно́го говорящий з до́вгим язиком], складн. красномо́вець [краси́во говорящий красномо́вець], маломо́вний [ма́ло говорящий маломо́вний], фраз. де ска́зано [ука́з, говорящий об э́том ука́з, де про це сказано];
говорящий что з чим на уста́х [говорящий ко́лкости з у́щипками на уста́х];
говорящий на одно́м языке́ одномо́вець;
говорящий непоня́тно ґерґотли́вий, джерґотли́вий;
говорящий о чём стил. перероб. засві́дчуючи що [говорящий о возмо́жности засвідчуючи можли́вість];
мно́го говорящий 1. балаку́чий, язика́тий, говорю́чий, торохті́й, говори́ло, 2. багатозна́чний, промо́вистий;
ничего́ не говорящий незначни́й, незначу́щий, малозна́чний, без жо́дної ваги́;
му́дро говорящий мудромо́вний;
ско́ро говорящий скоромовний тощо;
говорящий в нос гу́гнявий;
говорящий в по́льзу як сві́дчення на ко́ристь чого;
говорящий глу́пости /говорящий ерунду́, говорящий вздор, говорящий наобу́м/ дурноля́п;
говорящий де́ло небазі́ка, непащеку́н;
говорящий де́рзости хам, грубія́н, з ха́мським язико́м;
говорящий за глаза́ пащеку́н поза́очі;
говорящий ко́лкости їжакува́тий;
говорящий на мно́гих языка́х полігло́т;
говорящий намёками зви́клий говори́ти на́тяками;
говорящий на́ ухо шепту́н, стил. перероб. ста́вши наші́птувати;
говорящий неле́пости дурноля́п, маста́к верзти́ ка́зна-що;
говорящий пло́скости банальноязи́кий, бана́льний, з борода́тим /сі́рим, зачо́вганим/ язиком;
говорящий по́д нос харама́ркало, стил. перероб. харама́ркаючи;
говорящий по-ру́сски російськомо́вний;
говорящий по-япо́нски знаве́ць япо́нської;
говорящий ро́бот слово́мовний ро́бот;
говорящий сам за себя́ (факт) до́сить промо́вистий;
говорящий с досто́инством з гі́дною мо́вою.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Говорить – казати; говорити; мовити про, за кого, що; (беседовать) – розмовляти. Говорить на каком-либо языке – говорити якоюсь мовою; (на многих языках) – багатьма мовами. Говорить в свою пользу – на свою руч горнути. Говорить в защиту кого – говорити в обороні кого; промовляти за ким, за чим. Говорить в тон кому – мовити під лад кому. Начинать говорить – знімати мову. Продолжать говорить – казати далі; провадити (далі). Говорить будто заученное – вичитувати. Говорить вздор – теревенити, правити нісенітниці; торочити; верзти язиком; дурниці верзти; правити; плескати. Говорить наобум – говорити навмання. Говорить не стесняясь – говорити (казати) без обрізків. Говорить сквозь зубы – цідити. Говорить речь – промовляти. Говорить по чьему-либо адресу – на чию сторону (адресу) казати. Говорить в шутку – на сміх, на жарт; жартом, жартома казати. Говорить медленно, протяжно – говорити вивагом. Говорить обиняками – говорити манівцями. Говорить и так, и этак (противоречиво) – двоїти; гнути й туди й сюди. Говорить пространно – розводитися. Говорить по правде – направду казати. Говорить намеками – казати наздогад. Говорить понаслышке – від людей казати. Говорить наизусть – казати з уст. Говорят – кажуть (люди). Говорят (же) вам, что… – казано ж бо вам, що… Говорить на чей счет – казати на карб чий. Поговорить толком, детально – поговорити до пуття, докладно. Откровенно говоря – щиро кажучи; правду кажучи. Собственно говоря – властиво. Говоря словами (такого-то) – мовляв (кажучи) словами когось; мовляв хтось. Не говоря о чем-либо – поминувши щось. Коротко говоря – найшвидше сказати; коротко кажучи. Не говоря дурного слова – не казавши лихого слова. Говорите толком – кажіть ладом. Говорите кстати, удачно, толково, дельно – казати до ладу, до пуття. С ним мне неприятно говорить – він мені не до розмови. Говорить несообразное – казати таке, що й купи не держиться. Нечего и говорить, не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови. Ну вот он и говорит – отож він і каже. Да говорите же – та ну-бо кажіть. Одинаково говорить (то самое) – казати в одно.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Навпрошки́, навпряме́ць, навпрямки́, нар. – 1) см. Навпросте́ць;
2) напрямик, откровенно.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Навпряме́ць, навпрямки́, нар.
1) = Навпросте́ць.
2) Прямо, напрямикъ, откровенно. То такий чоловік, що ти йому все навпрямець кажи: гаразд буде.

Запропонуйте свій переклад