Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті
Запропонувати свій переклад для «подсвечник»
Шукати «подсвечник» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Подсве́чник – свічни́к, ум. свічничо́к (-чка́), посві́тач; (церковный большой) ставни́к; (маленький на стержне) світа́ч, сві́ти[о]ч.
Па́рник – па́ра, до па́ри (ді́браний).
• Это подсвечник -ник тому – цей свічни́к па́ра до то́го, до па́ри тому́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Подсвечник –
1) свічни́к, -ка;
2) (у церкви) ставни́к, -ка́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Подсвечник – свічни́к (-ка́).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Лихта́р, -ря́ –
1) подсвечник;
2) фонарь.
Лихта́рня –
1) фонарный столб;
2) подсвечник;
3) фонарь, см. Ліхта́рня.
Ліхта́р, -ря́ –
1) подсвечник;
2) фонарь.
Посві́тач, -ча –
1) подсвечник;
2) прибор для освещения лучиной.
Світа́ч, -ча́ – железный подсвечник.
Світи́льник, -ка –
1) светильник;
2) подсвечник.
Сві́тич, -ча, сві́тиця –
1) светильник;
2) подсвечник.
Свічни́к, -ка́ – подсвечник.
Ставни́к, -ка́ –
1) церковный подсвечник;
2) свеча для церк. подсвечника.
• Ставника́ кому́ поста́вити – поставить кому-либо фонарь.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ліхта́рь, -ря́, м.
1) = Ліхтарня.
2) Подсвѣчникъ. Левиц. І. 506. О. 1861. І. Слов.
Посві́тач, -ча, м. Подсвѣчникъ, приборъ для освѣщенія лучиной. НВолын. у.
Світа́ч, -ча́, м.
1) Маленькій желѣзный подсвѣчникъ для восковой свѣчи у иконы: желѣзный стержень, вбиваемый въ стѣну или божни́к, съ трубочкой для свѣчи. Волк. у. См. Світич.
2) Въ курной полѣсской хатѣ: четырехугольная деревянная труба, спускающаяся изъ крыши въ избу, внизу подъ нее подвѣшена желѣзная рѣшетка, на которой вечеромъ зажигаютъ лучину. Чуб. VII. 390.
Світи́льник, -ка, м.
1) Украшенная свѣча, которую світи́лка держитъ на свадьбѣ.
2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.
Сві́тич, -ча, м.
1) Свѣтильникъ, фонарь. Вх. Лем. 464. В трупарні світич світить, але вже конає. Федьк. І. 66.
2) Подсвѣчникъ. Угор.
3) = Світлач.
4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину. Вх. Зн. 62.
5) Паникадило, церковная люстра. Шух. І. 117.
Свіча́рня, -ні, ж.
1) Подсвѣчникъ ? З голови буде лихтарня, з очей буде свічарня. Чуб. V. 1120.
2) Свѣчной заводъ. НВолын. у.
Свічни́к, -ка́, м.
1) Подсвѣчникъ. Засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику. Єв. Мт. V. 15.
2) Насѣк. = Світун. Вх. Пч. І. 6.
Ставни́к, -ка́, м.
1) Церковный подсвѣчникъ. Молебні день-у-день Спасителеві править, у ставники свічки по десять хунтів ставить. Греб. 384. Тільки в ризах дякон псалтирі читає та висока свічка в ставнику палає. Щог. В. 63.
2) Свѣча для церковнаго подсвѣчника. Воскові ставники. Грин. III. 284. У церкву було накуплять ставників та нишком на Великдень, або на Різдво у цвинтарі й покладуть біля вівтаря. ЗОЮР. II. 285. Три хунти воску на ставник. Котл. Ен. IV. 43.
3) Ставника́ поста́вити. Подбить пазъ, поставить фонарь.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Подсвѣ́чникъ = сьвічни́к, сьвіти́лник (Сп.), посьвіта́ч, посьві́тич (С. Жел.) в стінї перед образом — сьві́тач (Хар.), в церкві перед образами — ставни́к (С. З.). — І засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику, то й сьвітить вона всїм хто в хатї. К. Св. п. — Молебнї день у день спасителеві править, у ставники сьвічки по 10 хунтів ставить. Гр. — Піп послав ставник і звелів читати по мертвому псалтирі. Кв.
Свѣти́льникъ = сьвітни́к (Хер.), сьві́тич, сьвіта́ч, сьвіте́ць і д. Подсвѣ́чникъ. Горе тим, котрі дали держать слїпому світець в руках: не сьвітить він тодї нїкому, а палить, нищить все у прах. Скл.
Шанда́лъ = д. Подсвѣ́чникъ.

Запропонуйте свій переклад