Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «путь»
Шукати «путь» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)]. • Путь-дороженька – путь-дорі́женька. • Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння. • П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя. • П. планет – шлях, доро́га плане́т. • П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди. • П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности. • -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)]. • -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією. • -тё́м жизни – шля́хом життя́. • -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)]. • -тё́м расследования – ро́зслідом. • -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́. • -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму. • -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг. • На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства. • На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці. • По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся]. • Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю]. • То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі. • Верный, правильный путь – правди́вий шлях. • Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю. • Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д. • Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від. • Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́). • Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)]. • Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу). • Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к. • Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во. • Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)]. • Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му. • Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га. • Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги. • Морской путь – морськи́й шлях. • Морским -тё́м – мо́рем. • Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)]. • Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д. • На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь). • Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)]. • Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га. • Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я. • Санный путь – са́нна путь, доро́га. • Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)]. • Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті). • Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)]. • Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га. • Каким -тё́м – а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)]; б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом. • Таким -тё́м – а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом; б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом. • Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)]. • Этим -тё́м – а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом; б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)]. • Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)]. • Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть. • Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́. • Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу. • Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)]. • Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го. • Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)]. • Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)]. • Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку. • Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га? • Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)]. • Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)]. • Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум. • Сбить с -ти́ – а) зби́ти з доро́ги кого́; б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)]. • Сбиться с -ти́ – а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу; б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)]. • Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать). • Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)]. • Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.); 2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)]. • Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги. • Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь. • Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу. • Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги? • Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги; 3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)]. • Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти? • -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою. • -тё́м голосования – голосува́нням. • -тё́м подписи – пі́дписом. • -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням. • -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи. • Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно; 4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)]. • -тё́м – а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м; б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)]. • -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло. • Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід. • Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш. • Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є]. • Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий. • Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви. • В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́. • В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́. • Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок). • Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го. |
| Благо́й –
1) до́брий; 2) спасе́нний. [Спасе́нне ді́ло. Спасе́нна путь (ра́да, мета́)]; 3) кричать благи́м матом – кри́ком крича́ти, на пуп крича́ти, аж до печіно́к горла́ти, репетува́ти на ці́ле го́рло, ре́петом репетува́ти. |
| Вата́житься – грома́дитися, ку́пчитися. • Птицы вата́жатся в путь – птахи́ збира́ються згра́ями в доро́гу (щоб одлеті́ти). |
| Ве́рный –
1) ві́рний, пе́вний, незра́дний, наді́йний. [Двох що-найвірні́ших слуг кли́че. Він пе́вна люди́на. Ма́ю пе́вну схо́ванку, там ніхто́ не зна́йде]. • В. слову – на сло́во ві́рний. • Ве́рным оставаться кому – держа́тися кого́; 2) (точный, правильный) пе́вний, справедли́вий, правди́вий. [Справедли́ва ува́га. У кооперати́вній крамни́ці вага́ справедли́ва (правди́ва)]. • Указать ве́рный путь – показа́ти правди́вий шлях. • Ве́рный оригиналу – згі́дний з перво́писом; 3) (обеспеченный) безпе́чний, безпе́чен. [Приї́деш зве́чора – вече́ронька безпе́чная. Його́ ша́нси були́ вже безпе́чні]. |
| Во́дный – во́дяний. [Відбива́лися беске́ди в ло́ні во́дянім доли́ни (Черняв.)]. • -ный путь – во́дяний шлях. • -ный раствор – во́дяний ро́зчин. • -ное стекло – во́дяне с[ш]кло. |
| Гото́виться –
1) готува́тися, лаштува́тися, ла́годитися, ладна́тися, ла́дитися, споряджа́тися – до чо́го или що-не́будь роби́ти (гото́виться к чему-л., собираться что-л. делать). [Довело́ся готува́тися до екза́мену (Крил.). У ха́ті прибира́лися та ла́годилися до весі́лля (Єфр.). Вона́ ладна́лася до ба́лю (Крим.). Ладна́ється, лашту́ється, ла́диться і т. и. ї́хати куди́сь]; 2) (намереваться) бра́тися, збира́тися, вбира́тися. [Поси́діла я та й беру́ся додо́му (М. Вовч.). Ма́ти поси́діла, бере́ться вже іти́ (Драг.)]. • Гото́влюсь, т.-е. имею в виду что-л. делать – ма́юся що роби́ти. • Гото́вься! (берегись! держись!) – начува́йся! (от начува́тися); 3) гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в бо́жу путь; (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися, споряджа́тися. [В доро́гу рихтува́тися. Риштува́тися на війну́ (Рудан.)]; 4) гото́вится что-л. новое, -тся война и т. д. (дело клонится к чему-л.) – бере́ться, кладе́ться, зано́ситься – на но́ве́, на війну́ і т. и. (неопр. – кла́стися, бра́тися, зано́ситися). • Гото́вится перемена к лучшему – кладе́ться (зано́ситься) на кра́ще; (в погоде) кладе́ться на годи́ну. [До́щик сього́дні кла́вся, та не зірва́вся (Чуб.)]; 5) (быть подготовляемым), см. под 1. [Весілля́ усю́ди ла́дяться (М. Вовч.). Я́рмарок поча́в споряджа́тися. Альмана́х ла́годивсь до цензу́ри (Грінч.)]. |
| Гуси́ный – гу́сячий, гу́сій (ж. р. гу́ся, ср. гу́сє), гусако́вий. • Гуси́ная кожа – си́роти. [Зме́рзла, аж си́роти повиступа́ли]. • Гуси́ная трава – спори́ш. Гуси́ный путь, см. Мле́чный путь. |
| Дви́гать, -ся, дви́нуть, -ся –
1) ру́хати, -ся, рухну́ти, -ся, руша́ти, -ся, ру́шити, -ся, двига́ти, -ся, двигну́ти, -ся, здвигну́ти, -ся, поруша́ти, -ся, пору́шити, -ся, со́вати, -ся, суну́ти, -ся, посува́ти, -ся, посо́вувати, -ся, посу́нути, -ся, совну́ти, -ся. [Вам не тре́ба ру́хатися, а ви бач як со́ваєтеся! Не рухне́ться, мов дзе́ркало, все о́зеро лежи́ть (Грінч.). По́їзд руша́є (ру́шив). Дві па́рі шви́дко руша́лися серед на́товпу – то вони́ танцюва́ли (Грінч.). Та пору́шити руко́ю не даю́ть мені́ кайда́ни (Л. Укр.). Ві́ра, ка́жуть, гора́ми дви́гає (Єфр.). Рука́ мече́м і лу́ком дви́же (Куліш). Нога́ми не здвигну́ (Коцюб.). Прово́рно со́вав за́ступом по землі́ (Неч.-Лев.). Ді́ти сплять ти́хо, де-тільки-котре ного́ю совне́ або руко́ю махне́. Заку́реним шля́хом ти́хо посува́ється ва́лка (Коцюб.)]; 2) дви́нуться (отправиться) куда – пода́тися. [Пода́всь сього́дні на рі́чку ри́бу лови́ти]. • Дви́нуться в путь – ру́шити, ви́рушити. [У тяжку́ путь ви́рушили вони́]. • С места не дви́нусь – з мі́сця не стену́ся, не зру́шуся. • Дви́гаться (дви́нуться) массой – су́нути, сов. суну́ти, пла́вом пливти́. [Гля́ньте, як юрба́ су́не. Дітво́ра́, як той рій, так і суну́ла в две́рі. Лю́ди пла́вом пливу́ть на я́рмарок]. • Дви́гаться медленно – посува́тися зві́льна, су́нутися, (о езде) плуга́нитися; (о ходьбе) чвала́ти. [Ніч су́нулася ти́хо]. • Тихо, еле дви́гаясь – по́сувом, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (гал.). [По́сувом пливе́ чо́вен (Неч.-Лев.). Ле́льом-поле́льом пово́дитеся (Франко)]. • Дви́гать, -ся вперёд – посо́вувати, -ся, посува́ти, -ся напере́д; -ся – поступа́ти напере́д, (реже) поступа́тися. [Той – бі́льший, хто посува́є світ напере́д. Його́ мину́ле й до́сі не дає́ йому́ ві́льно поступа́тися напере́д (Грінч.)]. • Медленно дви́гаться вперёд (о культуре и т. п.) – зві́льна посува́тися (напере́д), іти́ туги́м по́ступом (Куліш). • Дви́гаться к чему – простува́ти до чо́го. • Дви́гаться туда и сюда – ве́штатися, совма́нитися; срв. Верте́ться. [Ба́тько й ма́ти засму́чені совма́няться по ха́ті (Г. Барв.)]. • Дви́гать рукою, ногою по направлению к чему – посила́ти ру́ку, но́гу. [Став він крадькома́ до хлі́ба ру́ку посила́ти (Мирн.). Посила́є впере́д нога́ за ного́ю (Мирн.)]. • Движу́щийся – ворушли́вий, рухо́мий, (с дрожанием) движу́чий. [Движу́чі гру́ди рида́ли. Ворушли́ве жва́ве мо́ре (Неч.-Лев.). Ві́чно живо́го, ві́чно рухо́мого мо́ря (Л. Укр.)]. • Медленно дви́жущийся – тихохі́д (р. -хо́ду), (шутл.) тихопла́в. [А ну, ти, тихопла́ве, шви́дче біжи́! Кінь у ме́не тихопла́в – шви́дко не побіжи́ть, хоч як його́ жени́]. • Не дви́гаясь с места – неруши́мо[е]. [Ми з пра́діда живемо́ тут неруши́мо]. • О частях снарядов, машин – ходи́ти. [Ко́лесо в маши́нці ле́гко хо́дить, бо помасти́ла га́сом]. |
| Доро́га –
1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́]. • Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця). • Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га. • Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях. • Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія. • Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.). • Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га. • Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).]. • Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з]. • Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну). • Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях. • Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях. • Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де]. • Д. ухабистая – вибо́їста путь. • Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к. • Д. забитая снегом – забивна́ путь. • Д. с колотью – грудна́ путь. • Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях. • Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́. • Боковые части доро́ги – обо́чини. • Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́]. • Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя. • Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю? • Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю. • Той доро́гой – тудо́ю. • По доро́ге – по руці́; в завороті́. • Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́. • Живущий за дорого́й – задоро́жній; 2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́). • Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)]. • Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь. • Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне]. • Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли]. • Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги! • Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)]. • Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́]. • Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в! |
| Железнодоро́жный – залізни́ч(н)ий. • -ная ветка – залізни́чий рука́в. • -ный путь – (залі́зна) ко́лія, путь (ж. р.). [Ваго́н стої́ть на тре́тій путі́]. |
| Жи́зненный – життьови́й, життє́вий, живу́щий. [Життьова́ си́ла письме́нства (Єфр.). По́статі богі́в не ма́ють ні краси́, ні згра́бности, ні пра́вди життє́вої (Л. Укр.). Да́нія всі літерату́рні та й життьові́ за́соби позича́є у Німе́ччини (Грінч.)]. • Почерпать -ные соки из чего – черпа́ти живу́щі со́ки з чо́го (питаться) живи́тися чим. [Міста́ му́сять пристосува́ти себе́ й заговори́ти в унісо́н до то́го живо́го наро́днього мо́ря, з яко́го вони́ собі́ живу́щі со́ки черпа́ють (Єфр.)]. • -ный путь – життьова́ путь, життьова́ ни́ва, життьова́ сте́жка. [На твої́й до́вгій ни́ві життьові́й не одно́ тобі́ тра́пилося. Неха́й вона́ по сте́жці життьові́й іде́ з ним спі́льно, ду́має і вчи́ться (Франко)]. • Жи́зненный опыт – (життьови́й) до́свід. [З змо́ршками до́свіду на бліди́х ли́цях (Коцюб.)]. • -ные припасы – жи́вність. [І жи́вність є – голо́дні не вмремо́ (Грінч.)]; срв. Припа́сы, Продово́льствие. • -ная сила – життьова́ си́ла, (простонар.) живе́ць. [Живе́ць увірва́всь]. |
| Забива́ть, заби́ть –
1) (заколотить) забива́ти, заби́ти, (о мн.) позабива́ти що. [Позабива́ли ві́кна й две́рі]. • -би́ть железн. полосами – заштабува́ти. • -ва́ть, -би́ть гвоздём – забива́ти, заби́ти цвя́хом, загво́жджувати, загвозди́ти; 2) (вколачивать) забива́ти, заби́ти, гна́ти, заганя́ти, загна́ти, (о мн.) позабива́ти, позаганя́ти що куди́, у ві́що. [Позабива́ти тут скрізь кілки́. Загна́ти клин(а)]. • -би́ть в колодки – заби́ти в ди́би, в диби́ці, (провинц.) зди́бати. [Но́ги зди́бають, ру́ки сплу́тають і везу́ть до прийо́му (Руданськ.)]; 3) -би́ть (загромоздить) дорогу снегом – заби́ти (забурти́ти) доро́гу (путь). • -би́ть наносом, песком, грязью, снегом – забузува́ти на́мулом, піско́м, багно́м, бру́дом, сні́гом. [Ба́нька скляна́, та забузо́вана, то й не ви́дко, що́ в їй. Ко́си в те́бе брудні́ – бач як гребіне́ць забузува́ла, розчі́суючись]. • -би́ть (засорить) отверстие – заби́ти відту́лину, (безл.) засніти́ти (и засміти́ти), захара́сти́ти. [Щось засніти́ло крант у самова́рі, – вода́ не біжи́ть]; 4) -би́ть в набат, тревогу – би́ти (уда́рити) на ґвалт. • -би́ть в барабан – заб[т]араба́нити, (дробь) задріботі́ти. [Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (Франко)]; 5) -ва́ть, -би́ть голову кому – забива́ти, заби́ти кому́ ба́ки (го́лову), заду́рювати (задури́ти) кого́ (го́лову кому́), дури́ти кому́ го́лову, моро́чити, заморо́чити, запа́морочити, зату́ркувати, зату́ркати го́лову кому́. [Чолові́к дурни́й, бо жі́нка задури́ла. Мене́, тако́го па́на, сюди́ заду́рювать прийшла́! (Гліб.). Не моро́ч (не дури́) мені́ голови́, бо вже й так, о́бертом іде́. Оці́ діти́ська так зату́ркають го́лову, що за день зо́всім дурна́ ста́ну]; 6) -ва́ть, -би́ть кого (притупить умств. способности) – забива́ти, заби́ти, приголо́мшувати, приголо́мшити, заголо́мшити, заду́рювати, задури́ти, зату́ркувати, зату́ркати кого́. • -би́ть толчками – заштовха́ти, затовкти́, затолочи́ти кого́. • -би́ть плетьми до смерти – заби́ти, зашмага́ти кого́ нагая́ми (канчука́ми) на смерть. • -бить до полусмерти – ма́ло дух не ви́бити; ті́льки(-но) живо́го пусти́ти. • Заби́тый – заби́тий; заштабо́ваний; заби́тий цвя́хом, загво́жджений; за́гнатий куди́, у ві́що; заби́тий у ди́би, у диби́ці, зди́баний; заби́тий, забузо́ваний (му́лом, сні́гом, пі́ском и т. п.); (о ребёнке, человеке) заби́тий, приголо́мшений, заголо́мшений, заду́рений, зату́рканий; зашто́вханий, зато́вчений, затоло́чений. [Найгі́рша в кла́сі школя́рка, засмі́яна та заби́та (Васильч.). Приголо́мшений те́мний люд. Мала́ на зріст, а на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)]. • -тый плетьми до смерти – заби́тий, зашма́ганий нагая́ми, (канчука́ми) на смерть, (до полусмерти) ті́льки(-но) живи́й. • -тая дорога (путь) – заби́тий, забивни́й шлях (заби́та, забивна́ доро́га, путь). [Забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Забивна́ путь: заме́ти наве́ргало такі́ (Мирн.)]. |
| Заблуди́ть –
1) поча́ти блуди́ти, поча́ти блука́ти; 2) поча́ти блудоді́яти, блу́дствувати, розпу́тствувати; поча́ти схо́дити на пога́ну путь. |
| Заблуди́ться – заблуди́ти(ся), заблука́тися, зблуди́ти(ся), зблука́тися, (о мног.) поблуди́ти(ся). [Заблуди́в, не втра́плю на свою́ путь. Коза́к ізблука́вся у га́ї густо́му (Грінч.). Не йдіть луга́ми, бо поблу́дите. Либо́нь-же, ми поблуди́лися, не до сва́та та заби́лися (Пісня)]. • Заблуди́вшись найти дорогу – ви́блудитися. [Наси́лу ви́блудивсь таки́ з лі́су]. • -ди́вшись притти куда – приблуди́ти(ся), приблука́ти. [Приблуди́ла к зеле́ному ду́бу (Пісня). Ой, па́сла та заблуди́лася, у чи́стеє по́ле приблуди́лася (Пісня)]. • Заблуди́вшийся – заблу́джений, заблу́дн[л]ий, (как сущ.) заблу́да. |
| Загора́живать, загороди́ть –
1) городи́ти, загоро́джувати, загороди́ти, обгоро́джувати, обгороди́ти, (о мног.) погороди́ти, позагоро́джувати, пообгоро́джувати що; (плетнем) обтини́ти що; 2) -вать путь – (сов.) загороди́ти, перегороди́ти доро́гу, заставля́ти, заста́вити, заступа́ти, заступи́ти, переступа́ти, переступи́ти доро́гу кому́. [Не переступа́й доро́ги]. • -ва́ть, -ди́ть свет – за́стувати кому́, заступа́ти, заступи́ти сві́тло кому́. [Уступі́ться, не за́стуйте!]. • Загоро́женный – загоро́джений. |
| Загражда́ть, загради́ть – загоро́джувати, загороди́ти; см. Загора́живать; (преградить) затамува́ти. • -да́ть, -ди́ть путь – заступа́ти, заступи́ти доро́гу, переступа́ти, переступити́ доро́гу кому́. • -дить уста – заці́пити (замкну́ти) вуста́. • Заграждё́нный – загоро́джений, перегоро́джений. • -ться – загоро́джуватися, загороди́тися, бу́ти загоро́дженим, перегоро́дженим. |
| Заездно́й, Зае́здный – заїзни́й. • -но́й путь – заїзна́ доро́га. • -ный двор – заїзни́й двір, или просто за́їзд (-ду). |
| I. Заноси́ть, занести́ –
1) (кого или что куда) зано́сити, зане́сти́, (о мн.) позано́сити кого́, що куди́. [Пові́й, бу́йний ві́тре, та з висо́ких гір, занеси́ мій голосо́чок до ми́лої в двір (Пісня). Яко́сь їх кля́тих і до ме́не на ти́хий ху́тір занесло́ (Шевч.). Іти́меш повз ті́тчин двір,— візьми́ занеси́ їй паляни́цю. Холе́ру зане́сено з А́зії]. • Какими судьбами -сло́ вас сюда? – яки́м ві́тром вас сюди́ заві́яло? • Куда его нелёгкая -сла́? – куди́ його́ зане́сло́? куди́ його́ зане́сла́ нечи́ста? • -сти быстро – замча́ти; 2) (снегом, песком и т. п.) зано́сити, зане́сти́, заміта́ти, заме́сти́, засипа́ти, заси́пати, заві́яти, забузо́вувати, забузува́ти, (слегка) запоро́шувати, запороши́ти (сні́гом, піско́м), (о мн.) позано́сити, позаміта́ти, позасипа́ти и т. д. що чим. [І занесе́ піско́м-сні́гом курі́нь – мою́ ха́ту (Шевч.). Усі́ шляхи́ позаміта́ло в по́лі (Грінч.). Сні́гом доро́гу заві́яло. Борода́ йому́ забузо́вана сні́гом (Греб.). На поро́зі став чолові́к у запоро́шеній сні́гом оде́жі (Грінч.)]. • -ти дорогу снегом – заби́ти. [Доро́гу сні́гом заби́ло]. • -ть илом, типом – заму́лювати, заму́ли́ти; 3) -ть в книгу – заво́дити, заве́сти́ в кни́гу и до кни́ги. [Доку́мент цей заве́дено в акто́ві кни́ги (Доман.)]; 4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие – зніма́ти, зня́ти (підне́сти) ру́ку, збро́ю над ким; 5) зано́сити, заноси́ти, зати́рювати, зати́рити що куди́. [Не вино́сь ножа́ з ха́ти, бо й так уже́ одно́го заноси́в десь]. • Занесё́нный – зане́сений, за́мчаний; зане́сений, заме́тений, заси́паний, заві́яний, запоро́шений, заби́тий (сні́гом), (илом) заму́лений; заве́дений у кни́гу; зня́тий, підне́сений над ким; зане́сений, зати́рений. • -ная снегом дорога – забивна́ (забитна́, забі́йна, забо́їста) путь (доро́га). • Быть -ным над кем – зніма́тися над ким, бу́ти ви́міреним над ким. [Уже над їм зніма́всь мій меч (Грінч.). Уда́р, ви́мірений над Украї́ною, впав на го́лову її́ ворогі́в (Єфр.)]. |
| Заправля́ться и Запра́вливаться, запра́виться –
1) (запасаться) запаса́тися, запасти́ся, (о деньгах) розжива́тися, розжи́тися (на гро́ші), спромага́тися, спромогти́ся (на гро́ші), збива́тися, зби́тися (на гро́ші); (поправить своё житьё) розжи́тися, підмогти́ся. [Запрацю́ю щось, підможу́ся, та візьму́ таки́ Ната́лку (М. Вовч.)]. • -вился хлебушком – запа́сся хлібце́м. • -вился деньгой и избёнку поставил – розжи́вся (спромі́гся, зби́вся) на гро́ші та й хати́нку поста́вив; 2) (снаряжаться в путь) збира́тися, зібра́тися, лаштува́тися, злаштува́тися, ла́годитися, з[на]ла́годитися (в доро́гу); см. Снаряжа́ться; 3) (наесться или напиться до-сыта) наї́стися, напи́тися до-схочу́, до-не́(с)хочу; 4) заправля́тися, запра́витися, управля́тися, упра́витися, засува́тися, засу́нутися; бу́ти запра́вленим, упра́вленим, засу́нутим; 5) (о еде, напитках) заправля́тися, засма́чуватися, затира́тися, замина́тися, засма́жуватися, запря́жуватися, забі́люватися, бу́ти запра́вленим, зате́ртим и т. д. |
| Запыли́ться –
1) (начать пылиться) закури́тися, запили́тися, запороши́тися. [Не жаль мені́ дорі́женьки, що закури́лася (Пісня)]. • -ли́сь ты, путь-дороженька – закури́ся ти, путь-дорі́женько; 2) (о пыли: начать подниматься, начать вздыматься пыльным облаком) закурі́ти, закурі́ти пи́лом, закури́тися, запороши́тися, узя́тися пи́лом, по́рохом. [І закурі́в він пи́лом аж до не́ба (Крим.)]; 3) см. Запы́ливаться 1, 4. |
| Зимний (относ. к зиме) – зи[і]мо́ви́й, зи́мній. [Зімо́вий ве́чір (Стар.). Ра́нком зімо́вим дібро́ва мовча́ла (Л. Укр.). Са́ме тоді́ захо́дило зімове́ со́нце (Крим.). Нема́ зімово́ї оде́жі (Звин.). Це зімові́ гру́ші, вле́жаться аж на Різдво́ (Звин.). Де-де займа́лися зо́рі, зі́мні зо́рі, яскра́ві такі́; стоя́в лю́тий моро́з (Тесл.). Зі́мнє со́нце, як ма́чушине се́рце (Номис)]. • В -нее время (зимой) – узи́[і́]мку. • -няя спячка – зимо́ва спля́чка. • -ний путь – зимова́ доро́га. • -ний Николай – зи́мній Мико́ла, зимови́й Мико́ла, Мико́ла-Зи́мник. |
| Знако́мый –
1) (знакомец) знайо́мий, знако́мий, (диал.) знакі́мський; см. Знако́мец, Знако́мка. [Він живе́ у знайо́мих. Позіхо́дилися усі́ ро́дичі і знако́мі (Квітка). Знакі́мським переда́м йому́ чого-не́будь (Борз. п.)]. • Быть -мым, -му с кем – бу́ти знайо́мим, зна́тися з ким. [О, давно́ я знайо́мий, давно́ з опіку́нкою то́ю (Франко)]. • Быть хорошо -мым – бу́ти до́бре знайо́мим, до́бре зна́тися з ким. [Ми з їм до́бре зна́лися, ча́сом бува́ли в йо́го (Грінч.)]. • -мы ли вы с ним? – чи знайо́мі ви з ним? • Скажи с кем ты -ко́м, а я скажу кто ты таков – скажи́ мені́, хто до те́бе хо́де, а я скажу́ тобі́, хто ти; 2) (известный) знайо́мий, знако́мий, зна́ний, відо́мий, (диал.) сві́домий кому́. [Ухо́жу у знайо́мі кімна́точки; усе́ як і бу́ло (М. Вовч.). Ні́би той го́лос і знайо́мий Корні́єві, але хто це – не вгада́є він (Грінч.). Путь-доро́га їх відо́ма, яри́ їм знако́мі (Руданськ.). Го́лос то відо́мий (Куліш). Це коро́ва сві́дома, – хіба́-ж ми не зна́ємо її́? (Сл. Гр.)]. • -ко́м кто, что кому – по знаку́ кому́ хто, що и знайо́мий и т. д. кому́ хто, що. • Быть -мым кому – бу́ти по знаку́ кому́, бу́ти в примі́т(к)у кому́. [Прислуха́юсь: го́лос на́че і по знаку́ мені́, та не вгада́ю (Кониськ.). Ви мені́ на́че по знаку́ (Звин.)]. • Совершенно -ко́м, -ко́мый кому – знайомі́сінький кому́. [Ко́жна сте́жечка, ко́жний ку́щик знайомі́сінькі (М. Вовч.)]. • -мая песня – зна́на (знайо́ма) пі́сня. • -мый напев – знайо́мий спів (го́лос). • -мая дорога – знайо́ма, зна́на доро́га. • Мне хорошо -мы его привычки – я до́бре зна́ю (мені́ до́бре відо́мі) його́ зви́чки; 3) (ознакомленный с чем) знайо́мий з чим, обі́знаний, запі́знаний з чим. [Він знайо́мий (обі́знаний) з ціє́ю спра́вою]. • Быть -ко́мым с чем – бу́ти знайо́мим, обі́знаним з чим, зна́тися на чо́му. |
| Изва́живать, изва́дить кого – (попущеньем поблажкой) розпога́нювати, розпога́нити, розбе́щувати, розбе́стити, розбе́штувати, розбе́штати кого́, на пога́ну путь наверта́ти, наверну́ти кого́. [Оці́ його́ могоричі́ та трахти́рі і розбе́штали (Мирг. п.)]. • -ться – розпога́нюватися, розпога́нитися, розбе́щуватися, розбе́ститися, розбе́штуватися, розбе́штатися, привча́тися, привчи́тися, навика́ти, нави́кнути до чо́го нега́рного, упуска́тися, упусти́тися (в щось нега́рне). |
| Изве́стный –
1) (ведомый) відо́мий, зна́ний, зві́сний, я́вний кому́. [Путь-доро́га їм відо́ма (Рудан.). Всім його́ ім’я́ зна́не. Посла́ли по ті́тку Прохі́ру, зві́сну пора́дницю у таки́х ви́падках (Коцюб.). Я́вне зроби́лось ім’я́ його́ (Єван.)]. • -ны ли вам его поступки? – чи відо́мі вам його́ вчи́нки? чи зна́єте ви про його́ вчи́нки? • Очень (совершенно) -ный кому – ду́же (аж на́дто) відо́мий, зна́ний, зві́сний кому́, відомі́сінький кому́. [Там мені́ й стежечки́, хати́ усі́ відомі́сінькі (М. Вовч.)]. • -ный всему миру – усьому́ сві́тові зна́ний, світови́й, усесві́тній, усьогосві́тній, цілосві́тній. [Фанта́зіє, боги́не легкокри́ла, ти світове́ з’єдна́ла з таємни́м (Л. Укр.). Зна́хурка всесві́тня (Мкр.). Цілосві́тня бреху́ха (Н.-Лев.)]. • Быть -ным кому – бу́ти відо́мим (зна́ним) кому́, бу́ти по знаку́ кому́. [Йому́ до́бре відо́мі всі на́ші спра́ви. Го́лос на́че й по знаку́, та не вгада́ю (Конис.)]. • Быть -ным чем – бу́ти відо́мим (зна́ним) з чо́го, чим, за що. • Сделать -ным тайное – зроби́ти тає́мне відо́мим, (обнаружить) ви́явити, ви́крити тає́мне; см. ещё Обнару́жить 2. • Стать (сделаться) -ным (о тайне) – ста́ти відо́мим, ви́явитися, ви́критися, об’яви́тися; см. ещё Обнару́житься 2. [Замі́р його́ став усі́м відо́мий (М. Грінч.). Не втаї́вся він,— усе ви́крилося (М. Грінч.)]. • Идти от -ного к неизвестному – іти́ од відо́мого до невідо́мого, іти́ од зна́ного до незна́ного. -ное дело! – зві́сно, звича́йно, ска́зано, звича́йне ді́ло, відо́ма річ, види́ма річ. [На бе́седі вже, зві́сно, попили́сь (Гліб.). Жа́дна соба́ка не га́вкнула на йо́го, – звича́йно, як на свого́ ха́тнього (Крим.). Ска́зано – дити́на аби́-чим розва́житься (Васильч.). Відо́ма річ, що неду́ги не ті́шать (М. Вовч.)]; 2) (знаменитый, славный) відо́мий, зна́ний, славнозві́сний, сла́вний, славе́тний, усла́влений, (громкой известности) голосни́й; (чем) відо́мий, зна́ний, сла́вний чим и з чо́го; см. Знамени́тый. • Сделать себя -ным – усла́вити себе́, оголоси́ти себе́; срвн. Просла́виться; 3) (определённый) пе́вний. [Розгляда́є фа́кти в пе́вній перспекти́ві (М. Грінч.)]. • В -ных случаях – у пе́вних ви́падках, за пе́вних ви́падків. • До -ной степени – до пе́вної мі́ри. • Сделать что -ного размера – зроби́ти що пе́вної мі́ри, зроби́ти що до мі́ри; 4) мат. – відо́мий. |
| И́стина –
1) і́стина, пра́вда. [Сло́во і́стини (Шевч.). Гре́цькі філо́софи бажа́ли і жада́ли і́стини (Крим.). Пере́гляд цей (націон. пита́ння) дові́в ще за́йвий раз зна́ну вже пра́вду: для добра́ лю́дськости тре́ба ві́льних і самосвідо́мих націона́льностей (Грінч.)]. • Святая -на – свята́ і́стина. • Доподлинная -на – нестеме́нна і́стина (пра́вда). • Совершенная, чистая -на – щи́ра і́стина (пра́вда). • Избитая -на (трюизм) – окле́пана пра́вда, зага́льник (-ка). • Путь -ны – путь і́стини, пра́вди. • Наставлять на путь -ны – на все до́бре навча́ти, до пуття́ приво́дити кого́, на путь (шлях) і́стини, пра́вди наверта́ти кого́. • -на освободит вас (слав. свободит вы) – і́стина ви́зволить вас (Єв.). • Познавать -ну – пізнава́ти, спізнава́ти і́стину. • Распознавать -ну от лжи – розпізнава́ти пра́вду від брехні́. • Говоря по -не – пра́вду ка́жучи, попра́вді ка́жучи; срвн. Пра́вда. • По -не этим стоит гордиться – напра́вду (по пра́вді, спра́вді) цим варт пиша́тися; 2) (истинное положение) і́стина. • Математическая -на – математи́чна і́стина. |
| И́стинный – а) (содержащий истину, верный) і́стинний, правди́вий, справедли́вий; б) (подлинный, настоящий) і́стинний, спра́вжній, справде́шній, правди́вий, справедли́вий, щи́рий, чи́стий; в) (действительный, реальный) ді́йсний, спра́вжній; срвн. Правди́вый 3, По́длинный, Су́щий. [Ось розкажу́ і́стинну пра́вду (Квітка). Нема́ на сві́ті правди́вої при́язні, ані правди́вих при́ятелів (Франко). Вихо́вувати справедли́вих громадя́н (Крим.). Це справедли́вий чума́к (М. Вовч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Щи́рий коза́к (Номис). Чи́сте пе́кло з тобо́ю жи́ти (Поділля). Вважа́ла на се́бе, як на справде́шню аристокра́тку (Н.-Лев.)]. • -ное учение (содерж. истину) – і́стинна, правди́ва нау́ка, і́стинне, правди́ве вче́ння. • -ное происшествие – ді́йсна приго́да (приключение), поді́я (событие). • -ный путь – правди́вий шлях. • Наставлять кого на -ный путь – наверта́ти кого́ на до́бру (пра́ву) путь, на до́брий ро́зум. |
| Карье́ра –
1) кар’є́ра, каріє́ра. • Строить -ру – роби́ти кар’є́ру. • Удачная -ра – щасли́ва кар’є́ра; 2) (жизненная дорога) життьова́ путь. • Найти свою -ру – знайти́ свою́ життьову́ путь, ста́ти на свою́ кар’є́ру. |
| Колея́ – ко́лія, ум. ко́лійка; путь (-ті́) (ж. р.). [Віз підска́кував і немилосе́рдно труси́в, не попада́ючи в ко́лію (Коцюб.)]. • Поезд идёт по одной -лее́ – по́їзд іде́ по одні́й ко́лії (одно́ю ко́лією). • Поезд стоит на 2-ой -лее́ – по́їзд стої́ть по дру́гій путі́ (Звин.). • Войти в -лею́ – увійти́ в ко́лію. • Войти в новую -лею́ – ста́ти на нову́ ко́лію (на нову́ путь). [Життя́ ста́не на нову́ ко́лію (Касян.)]. |
| Коро́ткий –
1) коро́ткий (ср. ст. коро́тший, пр. ст. найкоро́тший). • -кие волосы – коро́тке воло́сся. • -кое платье – коро́тке убра́ння, (женское) коро́тка су́кня. • Юбка -ка́ – спідни́ця коро́тка (ку́ца). • Он -ток, в солдаты не годен – він мали́й (при́земок, фам. ку́ций), до військо́вої слу́жби не прида́тний. • -кий дух, -кое дыхание – коро́тке ди́ха́ння. • -кое зренье – коро́ткий (близьки́й) зір (р. зо́ру), короткозо́рість, близькозо́рість (-рости). • -кая память – коро́тка па́м’ять (-ти). • Ум -ток у кого – на ро́зум небага́тий хто, мали́й ро́зум у ко́го. • Руки -ки́! – ру́ки коро́ткі! не твоя́ (не ва́ша и т. п.) си́ла! тобі́ зась! а зась! • -кий ответ – коро́тка ві́дповідь. • В -ких словах – короте́нько, небагать(о)ма́ слова́ми, в небагатьо́х слова́х. • -кий звук, слог, грам. – коро́ткий звук, склад. • Делать, сделать -ро́че, см. Короти́ть и Укора́чивать. • Делаться, становиться, сделаться, стать -ро́че – коро́тшати, покоро́тшати; 2) (о расстоянии) недале́кий, бли́зьки́й (ср. ст. бли́жчий, пр. ст. найбли́жчий). • -кий путь – недале́ка (близька́) доро́га (путь); 3) (непродолжительный) коро́ткий, недо́вгий, мали́й. [Коро́ткий той весе́лки вік діво́чий (Н.-Лев.)]. • Жизнь -ка́ – вік коро́ткий (недо́вгий), життя́ коро́тке. • -кий срок – недо́вгий (бли́зьки́й) строк (те́рмін, речене́ць (-нця́)). • -кое время – мали́й час, мала́ часи́на, часо́чок (-чку), часи́нка. • В (за) -кое время – за мали́й (не за вели́кий) час, за малу́ часи́ну, не за до́вгий час. • На -кое время – на мали́й (на недо́вгий) час, на (малу́) часи́ну, на часи́нку, на часо́чок. • В самом -ком времени – найбли́жчого ча́су, найбли́жчим ча́сом, у найбли́жчім ча́сі; 4) (о близких отношениях) бли́зьки́й. • -кое знакомство – бли́зька́ знайо́мість (-мости). • -кие отношения, связи – бли́зькі́ відно́сини (стосу́нки). • Они очень -ки́ между собой – між ї́ми бли́зькі відно́сини (стосу́нки), вони́ приятелю́ють (дру́жать, о женщ. также подругу́ють), (фам.) панібра́таються. • Быть на -кой ноге с кем – бу́ти у бли́зьких відно́синах (стосу́нках), (гал.) бу́ти на коро́ткій (бли́зькій) стопі́, приятелюва́ти, дружи́ти, (о женщ. также) подругува́ти, (фам.) панібра́татися з ким. |
| Кратча́йший – найкоро́тший. • -ший путь – найкоро́тший шлях, -тша путь. |
| Кремни́стый – креме[і]ни́стий, креме[і]ня́стий, кременува́тий. [Го́ри креміни́стії (Звин.). Кременува́та ба́лка, – ні лі́су, ні трави́ (Яворн.)]. • Путь -тый (в перен. знач.) – шлях поро́слий терна́ми, терни́стий шлях. |
| Кре́стный – хре́сний, хрестови́й. • -ный путь – стражде́нна путь, хрестови́й шлях. • -ный ход – проце́сія. • -ное целованье кому – при́ся́га кому́ (на хресті́), хре́сне цілува́ння. • -ное знамение – хрест (-ста́). • Осенять -ным знамением – хрести́ти, хресто́м благослови́ти кого́, що. • С нами -ная сила – си́ла бо́жа-хрестова́ з на́ми; дух свят при нас (при на́шій ха́ті). |
| Культу́ра – культу́ра. [Висо́ка ста́дія розумо́вої культу́ри (Куліш)]. • Европейская -ра – европе́йська культу́ра. • -ра языка (речи) – культу́ра мо́ви. • -ра растений – культу́ра (культивува́ння) росли́н. • Носитель -ры – носі́й (-сі́я) культу́ри; культу́рник. [Забу́дь наві́ки путь хижа́цтва і до сім’ї́ культу́рників верта́йся (Куліш)]. |
| Курс –
1) (цикл науки, учения, лечения и т. п.) курс (-су). [Курс украї́нської мо́ви. Курс лікува́ння]. • Проводить курс – відбува́ти (перехо́дити) курс. • Окончить курс – добу́ти ку́рсу, (с)кінчи́ти курс. [Вчи́вся по духо́вних шко́лах, але́ ку́рсу не добу́в (Єфр.). Кінчи́в курс лікува́ння еле́ктрикою]. • Быть в -се чего – бу́ти в ку́рсі чого́. [Я не в ку́рсі ціє́ї спра́ви]; 2) (стадия школьного обучения) курс (-су). • Студент второго -са – студе́нт дру́гого ку́рсу. • Наш вуз имеет пять -сов – на на́шому ви́ші п’ять ку́рсів. • Он исключён с последнего -са – його́ звільни́ли з оста́ннього ку́рсу; 3) (путь, направление) на́пря́мок (-мку), путь (-ті́), курс. • Твёрдый, определённый курс – тверди́й, пе́вний курс (на́прямок). • Брать, взять курс – бра́ти, узя́ти курс (на́прямок) на що, до чо́го, куди́. • Курс корабля – курс (на́прямок) корабля́. • Корабль держит курс на что – корабе́ль трима́є курс на що́, до чо́го, корабе́ль просту́є до чо́го. • Держать курс на что – трима́ти (держа́ти) курс на що, до чо́го, керува́ти, скеро́вувати до чо́го, орієнтува́тися на що. • Курс полёта – на́прямок ле́ту. • Курс государственной, партийной политики – на́прямок держа́вної, парті́йної полі́тики. • Курс на рабочий класс – курс на робітни́цтво. • Дать курс – да́ти на́прямок чому́, керува́ти що; 4) (биржевая цена) курс. • Курс рубля, франка, ценных бумаг повышается – понижается – курс карбо́ванця, фра́нка, ці́нних папе́рів підви́щується – зни́жується (збі́льшується – зме́ншується). • Курс поднимается – падает – курс підно́ситься – па́дає. • Курс повышающийся, понижающийся – курс росту́чий, паду́чий. • Высокий, низкий, переменный курс – курс висо́кий, низьки́й, змі́нний. • Поднять курс – підви́щити курс. • Колебания -са – хита́ння ку́рсу, в ку́рсі. • Денежный курс – гроше́вий курс. • Покупка ценных бумаг по -су – купі́вля ці́нних папе́рів за ку́рсом; 5) (строит., род кладки) ряд (-ду). |
| Ле́тник –
1) (южный ветер) полуде́нник (-ка), півде́нний (низови́й) ві́тер (-тра и -тру), те́плень (-ня), нижня́к (-ка́); 2) (одежда) літни́к (-ка́), (женская ещё) літня́чка; 3) (летний путь) літня́к (-ка́), (в)лі́тошня (лі́тня) доро́га; 4) Летови́ще. |
| II. Ло́жный – неправди́вий, непра́вий, фальши́вий, криви́й, (грубо) бре́ханий, (лживый) брехли́вий, облу́дний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий. [На твої́м олтарі́ неправди́вим бога́м чужозе́мці вого́нь запали́ли (Л. Укр.). Раціоналі́зм визнає́ незрозумі́лі я́вища за нереа́льні, за неправди́ві (Крим.). Фальши́ва траге́дія (Куліш). Щи́рість бре́хана прива́блює вас (Самійл.)]. • -ный взгляд на вещи – непра́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд (-ду) на ре́чі. • -ный донос – неправди́ва (грубее брехли́ва) до́казка, (клевета) на́клеп (-ну). • -ный камень – фальши́вий ка́мінь (-меня), ро́блений самоцві́т (-ту). • -ный классицизм – псевдокласици́зм (-му). • -ная клятва, присяга – крива́ (фальши́ва) при́ся́га (кля́тьба́), кривопри́ся́га. • -ный кристалл – фальши́вий криста́л (-лу). • -ное обвинение – неправди́ве обвинува́чення. • -ное обещание – неправди́ва, неправдомо́вна (грубо брехли́ва) обі́цянка. • -ный ответ – неправди́ва ві́дповідь (-ди). • -ное положение – фальши́ве, непе́вне стано́вище. • -ный поступок – фальши́вий, облу́дний учи́нок (-нку). • -ный путь – хи́бна́ доро́га, хи́бна́ путь (-ті́), (неверный) непе́вна путь. • -ное самолюбие – фальши́ва амбі́ція. • -ный свидетель – неправди́вий (фальши́вий) сві́док (-дка), кривосві́док. • -ное свидетельское показание – фальши́ве свідо́цтво, неправди́ве (непра́ве) сві́дчення, кривосві́дчення. [Непра́вим сві́дченням себе́ він ду́мав обрятува́ти (Грінч.)]. • Давать -ное показание – кривосві́дчити. • -ный слух – неправди́ва, ви́думана (грубо брехли́ва) чу́тка. • -ное солнце, -ная луна – фальши́ве (неспра́вжнє) со́нце, фальши́вий (неспра́вжній) мі́сяць (-ця). • -ный способ – фальши́вий спо́сіб (-собу). [Пе́рстінь, фальши́вим спо́собом ви́роблений (Гнід.)]. • -ный стыд – фальши́вий со́ром (-му). • -ное суждение о ком, о чём – непра́ве мірко́вання про ко́го, про що. • -ная тревога – фальши́ва триво́га. • -ное учение – неправди́ва (непра́ва, облу́дна) нау́ка; срвн. Лжеуче́ние. • -ный шаг – непе́вний (хи́бни́й) крок. [Че́рез оди́н непе́вний крок заги́нула вся спра́ва. (М. Грінч.)]. • Сделать -ный шаг – зроби́ти непе́вний (хи́бни́й) крок. |
| Ломово́й – (служащий для ломанья) ломови́й; (грузовой) ванта́жний, тяглови́й. • -во́й волос – си́ве з кло́поту воло́сся. • -ва́я дорога – вибо́їста (грудна́) путь (доро́га). • -вы́е дроги, роспуски – биндюги́ (-гі́в), биндю́г (-га́). • -вое железо – (залі́зний) брухт (-ту). • -вой извозчик, см. Ломови́к 2. • -ва́я лошадь, см. Ломови́к 1. • -ва́я скотина – тягло́. • -вая работа – важка́ пра́ця, (стар.) кана́льська робо́та. |
| Мле́чный – моло́чний. Мле́чный путь (астром.) моло́чна доро́га, (в обиходе) чума́цький шлях (-ху), чума́цька (небе́сна, зо́ряна, бо́жа, Єрусали́мська) доро́га. [Прозва́в украї́нський наро́д моло́чну доро́гу чума́цьким шля́хом (Герин.). Засина́ю, а надо мно́ю розі́скрюється зо́ряна доро́га (М. Вовч.). Єрусали́мська доро́га на не́бі, – бо не́ю мо́жна втра́пити до Єрусали́му (Звин.)]. |
| Моисе́ев – Мойсе́їв (-се́єва, -се́єве), Мусі́їв (-сі́єва, -єве). • -ев закон – Мойсе́їв зако́н (-ну). -ева дорога, см. Мле́чный путь. |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Наводи́ть, навести́ и наве́сть –
1) кого на что, что на кого – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаво́дити, понапрова́джувати кого́ на що, що на ко́го. [Напрова́див його́ на п’я́ну доро́гу (Закр.)]. • Он -вё́л нас на засаду – він наві́в (напрова́див) нас на за́сідку. • -ди́ть кого на след – наво́дити (напрова́джувати) кого́ на слід. • -ди́ть, -сти́ кого на мысль – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на ду́мку (на га́дку), дава́ти, да́ти на ро́зум кому́, насува́ти кому́ ду́мку. [Чи не чита́ння, бува́, й напрова́дило вас на оці́ гадки́? (Крим.). Коб йому́ бог на ро́зум дав, щоб уда́рив кого́ (Звягельщ.)]. • -ди́ть, -сти́ на путь – направля́ти, напра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на шлях, дава́ти, да́ти на́від кому. • -ди́ть на кого подозрение – накида́ти на ко́го підо́зру. • Это -вело́ меня на подозрение – це ви́кликало в мені́ підо́зру, це насу́нуло мені́ підо́зру. • Не -води́ меня на грех – не призво́дь мене́ до гріха́. • -ди́ть разговор на какой-л. предмет – справля́ти (спрова́джувати) розмо́ву на яку́ те́му; 2) (об аппарате, орудии: направлять) направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити, наставля́ти, наста́вити, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, (целить, метить) наці́лювати, наці́лити, нарихто́вувати, нарихтува́ти и наришто́вувати, нариштува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́мірити, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти, понакеро́вувати, поскеро́вувати, понаці́лювати, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати що на ко́го, на що. [Напра́вив на йо́го рушни́цю (Сл. Ум.)]. • -ди́ть, -сти́ телескоп – направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити телеско́п(а). [Галіле́й, спра́вивши свій телеско́п на сю плане́ту, відкри́в, що споді́вані фа́зи спра́вді існу́ють (Павлик)]. • -ди́ть, -сти́ пушку, пушки на что – наці́лювати и націля́ти, наці́ляти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́міряти гарма́ту, гарма́ти, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати гарма́ти на що. [Велі́в гарма́ти нарихтува́ти, на Ви́рвин го́род стрі́ли пуска́ти (Ант.-Драг.). Наришту́йте джере́ла огняні́ на Чо́рне мо́ре (Куліш). Сто гарма́т на нас ви́мірили (Маковей)]; 3) (насылать) наво́дити, наве́сти́, насила́ти, насла́ти; (нагонять) наго́нити, нагна́ти на ко́го що; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́. [Простягни́ ру́ку твою́ і наведи́ жаби́ на Єги́петську зе́млю (Куліш). Насла́в бог на люде́й ка́ру (Сл. Ум.)]. • -ди́ть на кого тоску (скуку), грусть – наво́дити (наго́нити) нудьгу́, сму́ток (сум) на ко́го, завдава́ти нудьги́, сму́тку (су́му) кому́, сов. зануди́ти, засмути́ти кого́. [Та зга́дка навела́ сум на всіх (Н.-Лев.). Засмути́в я тебе́, мою́ я́сочку (Грінч.)]. • Эта книга -ди́т на меня сон – ця кни́га (кни́жка) наго́нить на ме́не сон. • -ди́ть страх, ужас на кого – завдава́ти страху́, жа́ху́ кому́. [Про́сте коза́цтво завдає́ жа́ху не то коміса́рам, та й усьому́ коза́цькому па́нству (Куліш)]. • -вести́ порчу на кого – причи́ну зроби́ти кому́. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)]; 4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наво́дити, наве́сти́, (о мног.) понаво́дити що. • -ди́ть на что лак – наво́дити ла́ком що, лакува́ти, поко́щувати що. • -ди́ть узор чернилами – наво́дити узі́р чорни́лом. • -ди́ть брови – наво́дити (підво́дити) бро́ви. • -ди́ть зеркальные стекла – вило́щувати (вигла́джувати) дзерка́льні сте́кла. • -ди́ть лоск, бронзу на что – наво́дити лиск (по́лиск, ґлянс[ц]; вигла́ду), бро́н(д)зу на що, лощи́ти (ґлянсува́ти), наброн(д)зо́вувати що; срв. Лощи́ть 1. • -ди́ть тень – заті́нювати що; ману́ (на)пуска́ти. • -ди́ть мост через реку – ста́вити (наво́дити, перекида́ти, наста(но)вля́ти) міст, (пловучий) наплавля́ти міст через ріку́ (рі́чку); 5) (настаивать) дово́дити, дове́сти́ (свого́), поверта́ти, поверну́ти (на своє́). • Я -веду́ на своё – я доведу́ свого́, я таки́ поверну́ на своє́; 6) (приводить кого во множестве) наво́дити, наве́сти́, понаво́дити, напрова́джувати, напрова́дити, понапрова́джувати кого́ куди́. [Або́ сам хо́диш то до Васю́ти, то до Грицька́, то до се́бе наведе́ш їх по́вну ха́ту (Грінч.). Е, та ти тут не оди́н, з тобо́ю ще які́сь п’яни́ці, – понаво́див уже́! (Чуб. I)]. • Он -вё́л ко мне гостей – він наві́в (напрова́див) до ме́не госте́й. [Напрова́див госте́й по́вну ха́ту (Сл. Гр.)]; 7) (справку о ком, о чём) роби́ти, зроби́ти до́відку, бра́ти, взя́ти до́відку про (за) ко́го, про (за) що, (диал.) забира́ти, забра́ти спра́ву про що (Звин.). Наведё́нный – 1) наве́дений, напрова́джений, понаво́джений, понапрова́джуваний; 2) напра́влений, спра́влений, наста́влений, накеро́ваний, скеро́ваний, наці́лений, нарих[ш]то́ваний, ви́рихтуваний, ви́мірений, понапра́вляний и т. п.; 3) наве́дений, на́сланий, на́гнаний, за́вданий. • -ный (индуктивный) ток, физ. – навідни́й (індукти́вний) струм. |
| Над и На́до, предл. –
1) с твор. п. – над, (редко) на́до, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чо́го. [Зозу́ля літа́ла – над на́ми куючи́ (Сл. Гр.). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Простя́г, грі́є ру́ки над по́лум’ям черво́ним (М. Вовч.). Мі́сце над мо́рем (Л. Укр.). Понад мо́рем на бульва́рі я само́тний походжа́ю (Вороний). Чорні́є гай над водо́ю, де ляхи́ ходи́ли, засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.). Хто запла́че надо мно́ю, як рі́дна дити́на (Шевч.). Дуну́в ві́тер понад ста́вом – і слі́ду не ста́ло (Шевч.). Червоня́сте та сі́ре камі́ння скрізь понад шля́хом нави́сло неплі́дне та го́ле (Л. Укр.). На́че ге́тьман з козака́ми понад хма́рами гуля́ і із лу́ка блискавка́ми в ворогі́в свої́х стріля́ (Олесь). А понад всім блаки́тне не́бо сла́лось і со́нце йшло та ху́тору смія́лось (Щогол.). Як ду́же зі́лля кипи́ть, ми́лий поверх де́рева лети́ть (Номис). Козаки́ не пока́зувалися верх око́пів (Маковей)]. • Меч Дамокла висит над его головою – Дамо́клів меч звиса́є (виси́ть) над його́ голово́ю. • Над дверью были написаны следующие слова – над двери́ма були́ напи́сані такі́ слова́. • Птицы летали над рекою – птахи́ (пташки́) літа́ли над рі́чкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад рі́чкою (во многих местах, повсюду над рекой). • Село раскинулось над рекой – село́ розгорну́лося понад рі́чкою. • Железнодорожный путь проходил над морем – залізни́чна ко́лія ішла́ понад мо́ре(м). • Замок этот господствует над городом – за́мок цей пану́є над мі́стом. • Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания – понад мі́стом літа́ли аеропла́ни (літаки́), розкида́ючи відо́зви. • Работа, работать над чем, кем – пра́ця, працюва́ти коло чо́го, над чим, над ким. [Лиша́ється бага́то ще попрацюва́ти коло то́го, що дала́ приро́да (Рада). Роки́ напру́женої пра́ці над сами́м собо́ю (М. Калин.)]. • Сидеть над работой – сиді́ти над (за) робо́тою. • Трудиться над составлением проекта – працюва́ти над склада́нням (коло склада́ння) проє́кту. • Он задумался над этим вопросом – він зами́слився над цим пита́нням. • Смеяться над кем, над чем – смія́тися з ко́го, з чо́го. • Шутить над кем – жартува́ти з ко́го. • Над ним разразилось большое несчастье – на йо́го впа́ло вели́ке ли́хо. • Сжалиться над кем – згля́нутися на ко́го. • Иметь над кем власть – ма́ти над ким вла́ду. • Принять начальство над армией – узя́ти про́від над а́рмією. • Над ним наряжён суд – над ним уря́джено суд. • Над ним исполнили приговор суда – над ним ви́конано ви́рок су́ду; 2) с вин. п. – над ко́го, над що, понад ко́го, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Ди́виться було́ він розпа́леними очи́ма куди́сь понад го́лови прису́тнім (Леонт.)]. • Подыми конец доски над себя – підійми́ (підведи́) кіне́ць до́шки над се́бе. • Пошли над берег погулять – пішли́ над (у) бе́рег погуля́ти; 3) (в сложении) – а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню – надбудува́ти дзвіни́цю. • Надписать письмо – надписа́ти листа́. • Надсмотр – до́гляд, на́гляд. • Надлить бутылку – а) (отлить) надли́ти пля́шку; б) (долить) доли́ти пля́шку. • Надлить молока – підли́ти молока́. • Надрыжеть – поруді́ти (ви́рудіти) (тро́хи, зве́рху). • Надсидеть яйцо – над[при]си́діти яйце́. • Надцвести – розцвісти́ над чим; б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач – надломи́ти кала́ч(а́). • Надбитый горшок – надби́тий го́рщик. • Надгрызок сыру – надгри́зок си́ру. |
| Намеча́ть, наме́тить –
1) (меткой, знаком) значи́ти, познача́ти и позна́чувати, позначи́ти, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, наміча́ти, намі́тити, (зарубками) карбува́ти, накарбува́ти, (клеймом) таврува́ти, натаврува́ти, клейн[м]и́ти, наклейн[м]и́ти, (товары) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) поназнача́ти и поназна́чувати, позначи́ти, поза[повід]знача́ти и поза[повід]зна́чувати, понаміча́ти, помі́тити, покарбува́ти, потаврува́ти, поклейн[м]и́ти, пошта[е]мпува́ти що. [Узя́в за́ступ та лопа́ту, пішо́в ямки́ значи́ти (ЗОЮР II). Позначи́в соки́рою дерева́ ті, що руба́ти (Богодух.). Позначи́в найкра́щі кавуни́ (Сл. Ум.). Зазначи́ сього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.). Став ко́жний заробля́ти вла́сний хліб, ора́ти зе́млю, зазнача́ти ме́жі (Крим.). Помі́тили всі рушники́ (Сл. Ум.)]. • Он -тил это место карандашом – він за[від]значи́в це мі́сце олівце́м; 2) (перен.: в мыслях) наміча́ти, намі́тити, накре́слювати, накре́сли́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти що. [Молоди́й уче́ний накре́слив собі́ широ́кий план робо́ти (В. Підмог.)]. • Он -тил себе эту цель – він ви́значив собі́ цю мету́. • -тить в общих чертах что – намі́тити (накре́сли́ти) в зага́льних ри́сах, (очертить) зачеркну́ти що. [Кулі́ш про́бував зачеркну́ти вже й ме́жі украї́нської кри́тики (Рада)]. • -ча́ть, -тить путь кому, чему – наміча́ти, намі́тити, назнача́ти, назначи́ти, назнамено́вувати, назнаменува́ти шлях (путь, сте́жку) кому́, чому́. [Намі́тити шляхи́ майбу́тньої робо́ти (Пр. Правда). Поста́вили на науко́вий грунт украї́нське пита́ння та назначи́ли стежки́, яки́ми да́льшим поколі́нням ле́гше було́ йти (Доман.). (Кві́тка і Шевче́нко) познаменува́ли на́шій слове́сності пра́вий і дале́кий шлях (Куліш)]. • -ча́ть ряд мероприятий – наміча́ти (накре́слювати) ни́зку за́ходів. [На́ша програ́ма накре́слює ни́зку за́ходів (Азб. Комун.)]; 3) (наглядывать кого, что) наміча́ти, намі́тити, нагляда́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити, назори́ти, наба́чити, назна́ти кого́, що, взя́ти на о́ко, наки́нути о́ком кого́, (для какой л. цели ещё) націля́ти, наці́лити кого́, (упорно, диал.) наповра́титися. [Я вже нази́рила тели́чку, – коли́-б ті́льки на гро́ші зби́тися, за́раз куплю́ (Кониськ.). Ота́ ді́вчина, що я назори́в, – моя́ бу́де (Червоногр.). Ви́важив две́рі, щоб живоси́лом схопи́ти дочку́ безтала́нних пожильці́в, яку́ назна́в собі́ рані́ш (Крим.). И́нші соба́ки взяли́ на о́ко онучкаря́ – біжа́ть попри віз, хапа́ють зуба́ми за коле́са (Франко). Капіта́н наки́нув о́ком Окса́ну та й поча́в її́ хвали́ти (Квітка). Або́ забіжи́ куди́-не́будь, або́-що, бо тебе́ наці́лили у при́вод (Квітка). Наці́лили мене́ обікра́сти (Канівщ.). Вже коли́ наповра́тилися вкра́сти мою́ тели́цю, то вкра́дуть! (Звин.)]; 4) (нацеливаться в кого, во что) націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що, поціля́ти, поці́лити що, наміря́ти(ся), намі́ритися на (в) ко́го. Наме́ченный – 1) позна́чений, назна́чений, за[від]зна́чений, намі́чений, накарбо́ваний, накле́йнений/накле́ймлений, нашта[е]мпо́ваний, поназна́чуваний, помі́чений и т. п. [Йду до своє́ї намі́ченої стежи́ночки (М. Вовч.)]; 2) намі́чений, накре́слений, ви́значений, назна́чений, заче́ркнутий, назнамено́ваний. • Итти прямо к -ной цели – простува́ти до ви́значеної мети́. • -ный к исполнению – призна́чений (намі́чений) до викона́ння; 3) нагля́джений, нагля́нутий, нази́рений, назо́рений, на́знаний, взя́тий на о́ко, нагля́нутий о́ком, наці́лений. -ться – 1) (стр. з.) значи́тися, назнача́тися, бу́ти назна́чуваним, назна́ченим, поназна́чуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы – намі́чено розгля́нути (обміркува́ти) такі́ пита́ння. • -ются новые пути – намі́чено нові́ шляхи́. • -ются такие кандидаты – намі́чено таки́х кандида́тів; 2) (возвр. з.) зазнача́тися, зазначи́тися, визнача́тися, ви́значитися, наміча́тися, намі́титися. [На схо́ді почало́ пробива́тися крізь хма́ри со́нце; спе́ршу зазначи́лося бліди́м ма́товим кружа́лом (Грінч.). Те, що мо́же ви́значитися на о́брію ново́ї доби́ (Рідний Край)]; 3) (вдоволь, сов.) намі́титися, (зарубками) накарбува́тися, (целясь) націля́тися и т. п.; срв. Ме́тить. |
| Направля́ть, напра́вить –
1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)]. • Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)]. • -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами. • -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́. • Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?; 2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)]; 3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)]. • -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)]. • -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)]. • -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум. • -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще). • -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́; 4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)]. • -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що. • -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го; 5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)]; 6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що. • -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву. • -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру; 7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)]; 8) (только сов.) – а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)]. Напра́вленный – 1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)]; 2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)]; 3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений; 4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)]; 5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.; 6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.; 7) сте́ртий, пости́раний; 8) – а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.; б) покеро́ваний, попра́влений. |
| Направля́ться, напра́виться –
1) спрямо́вуватися, спрямува́тися, поспрямо́вуватися; бу́ти спрямо́вуваним, спрямо́ваним, поспрямо́вуваним и т. п.; (руководиться) води́тися; срв. Направля́ть. [Вся жизнь старосві́тських пані́в води́лася ду́хом це́ркви (Куліш)]. • Корабль -ется по компасу – корабле́м кер(м)у́ють за ко́мпасом, корабле́м кер(м)у́ється за ко́мпасом. • Глаза всех -вились на него – усі́х о́чі (усі́ о́чі) оберну́лися (спра́вилися) на йо́го. • Политика партии -ется твёрдой рукой – міцна́ рука́ спрямо́вує парті́йну полі́тику. • Мероприятия правительства -ля́лись к развитию страны – держа́вні за́ходи були́ спрямо́вані (скеро́вані) на ро́звиток краї́ни. • Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал – він поба́чив, що во́рог направля́є йому́ в се́рце кинджа́л(а). • Бродяга -ется по месту жительства – волоцю́гу відпрова́джують (відпрова́джується) на мі́сце прожива́ння (пробува́ння). • Преступник -ется в Нарым – злочи́нця ви[за]сила́ють (или ви[за]сила́ється) до Нари́му. • Рабочими -ется сельско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу – робітники́ ла́годять сі́льсько-господа́рський ремане́нт до весня́ної сівби́. • Бритва -ля́ется – бри́тву направля́ють (наго́стрюють), бри́тва направля́ється (наго́стрюється). • Бритва -лена – бри́тву напра́влено (наго́стрено). • Бритва -рилась – бри́тва напра́вилася (нагостри́лася); 2) (брать направление) прямува́тися, попрямува́тися, правува́тися, пра́витися, поправува́тися, спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися, (о мног.) поспря́мовуватися, поскеро́вуватися; (диал.) напрямля́тися, напрями́тися куди́, до ко́го, до чо́го. [До пе́кла навпросте́ць пряму́йся (Котл.). А той праву́ється туди́ чума́к (Мартин.) Я до того́ ду́ба пра́влюся (Харк.). «А куди́ пра́витесь?» – «До Ки́їва!» (Сл. Гр.). Наро́ди скерува́лися на схід (Шахмат.). Напрями́лася в куто́к до пе́чи (Мирн.). Напрями́всь іти́ до шко́ли (Н.-Лев.)]; 3) (держать путь) простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти, проста́ти, попроста́ти, керува́ти, (диал.) прямцюва́ти, попрямцюва́ти, (образно) сте́жку гаптува́ти, шлях-доро́гу верста́ти; срв. Идти́ 1, Пойти́ 1. [Куди́ вони́ просту́ють? (М. Вовч.). Простува́ли вони́ до Лубе́нь (Сторож.). Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Мордовець). Гляді́в, куди́ це попросту́є хло́пець (Крим.). Він догада́вся, що й той туди́ пряму́є (Н.-Лев.). Товари́ство на Січ прямува́ло (Шевч.). Прямува́в до старо́го бе́реста (Коцюб.). Мари́на була́ попрямува́ла до двере́й (Крим.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Сам попроста́в до ха́ти (Г. Барв.). Зна́ти, куди́ ча́йка (лодка) но́сом керу́є (Звин.). У воро́та прямцю́є (Свидниц.). Куди́ прямува́ти, яки́м тра́хтом сте́жку гаптува́ти? (Сл. Гр.)]. • -ться дорогою – простува́ти (прямува́ти), попростува́ти (попрямува́ти) шля́хом (доро́гою). • Вы в какую сторону -етесь? – ви в яки́й бік (куди) просту́єте (пряму́єте)? • -ться на огонь – простува́ти, попростува́ти на сві́тло. • Мы -лись к пристани – ми прямува́ли, попрямува́ли до при́стани; 4) (пускаться, устремляться) пуска́тися, пусти́тися, подава́тися, пода́тися, ударя́тися, уда́ритися, (диал.) простяга́тися, простягти́ся, хили́ти, похили́ти, наставля́тися, наста́витися, (тяготеть) тягну́ти и тягти́, (пробираться) бра́тися, побра́тися, (о мног.) попростяга́тися, понаставля́тися куди́, до чо́го, на що. [Пусти́лися пі́шки через верх (Франко). Пода́вся сте́жкою з лі́су на шлях (Коцюб.). Пода́вся вниз я́ром (Франко). Пода́вся додо́му (Крим.). Зна́є, куди́ вда́ритися, де чого́ шука́ти (Свидниц.). Васи́ль простя́гся на музи́ки під ве́рби (Н.-Лев.). Селя́ни-ра́таї тягли́ на Украї́ну (Куліш). Чу́ти, як щось бере́ться в ба́шті по схо́дах (Куліш). Побра́лися налива́йці до Рі́чиці (Куліш). Побра́вся Павло́ додо́му (М. Вовч.)]; 5) (иметь направление, пролегать) сла́тися, п(р)осла́тися, стели́тися п(р)остели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти, впа́сти. [Шлях стели́вся поміж жита́ми (Київщ.). Ця ву́лиця держи́ть пря́мо, не кри́виться ніку́ди (Звин.). Куди́ та́я дорі́женька, куди́ вона́ впа́ла: чи в те́мний луг, чи у по́ле? (Метл.)]; 6) (запасаться) напаса́тися, напасти́ся, запаса́тися, запасти́ся, (о мног.) понапаса́тися, позапаса́тися. • На вас тетрадей не -вишься – на вас зши́тків не напасе́шся (не наста́рчишся); 7) (вдоволь, сов.) накерува́тися, напра́витися, попокерува́ти, попопра́вити (досхочу́) и т. п.; срв. Пра́вить. |
| На́спех, нрч. – по́спіхом, по́хапцем, при́хапцем, нашвидку́, на швидку́ (ско́ру) ру́ку, на швидку́ (ско́ру) руч, поспі́шно, у по́спіху; срв. На́скоро. [По́спіхом тво́ряться нові́ фо́рми життя́ (Доман.). По́хапцем (при́хапцем) роби́лося, тин не до ладу́ й ви́йшло (М. Грінч.). І в путь Марі́я нашвидку́ зібра́лась (Шевч.). На швидку́ руч добудо́вуються кам’яни́ці (Крим.). Дово́дилось у по́спіху нерво́во озива́тись на поді́ї (Рада)]. |
| Наставля́ть, наста́вить –
1) чего – наставля́ти, наста́вити и понаставля́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, понастановля́ти и понастано́влювати чого́. [Круго́м наста́вили ми́сок (Котл.). Поналива́ла у казани́ оли́ви і понаставля́ла у піч (Рудч.). Наї́дків, напи́тків понастано́влювала (М. Вовч.)]; 2) см. Надставля́ть. • -ть рога кому – наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити ро́ги кому́; 3) (направлять, приготовлять постановкой) наставля́ти, наста́вити, (о мног.) пона́ставля́ти що; см. Наводи́ть 2. • -ть западню (ловушку) – наставля́ти, наста́вити па́стку. • -ть копьё – наставля́ти, наста́вити, насторо́жувати, насторожи́ти спи́са. [Гайдама́ка стої́ть, ви́ставивши но́гу в сап’я́нці і насторожи́вши спи́са (Куліш)]. • -ть самовар – ста́вити, поста́вити, наставля́ти, наста́вити, настановля́ти, настанови́ти самова́р(а). [Поста́в самова́р! (Брацл.). Самова́ри наставля́є (Звин.). Настанови́-но самова́ра! (Липовеч.)]. -ть уши, см. Нава́стривать уши; 4) кого – нав[у]ча́ти, навчи́ти (на (до́брий) ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, напу́чувати, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти, ра́дити, пора́дити, нава́жувати, настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, (надоумлять) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́. [А ма́ти хо́че науча́ти, так солове́йко не дає́ (Шевч.). Почну́ на до́брий ро́зум навча́ти, – як умі́ю, так і навча́ю (М. Вовч.). Ба́тько нау́ку мені́ дава́в, щоб я худо́бу жа́лував (Харківщ.). «Ти не пови́нна хова́тися з ним по за́кутках», – напу́чувала Навро́цька (Н.-Лев.). Не було́ кому́ нарозуми́ти сироту́ (Канівщ.). Це він так пора́див нас (Звин.). «Будь покі́рна», – нава́жують, – «та до робо́ти щи́ра» (М. Вовч.). Він там вас настано́ве, що да́лі тре́ба роби́ти (Мирний)]. • -ть на что – навча́ти, навчи́ти на що и чого́, напу́чувати, напути́ти, направля́ти, напра́вити, наверта́ти, наверну́ти, призво́дити, призве́сти́ на що. [Ви його́ на добро́ навчите́ (М. Вовч.). Лихо́го на до́бре не на́вчиш (Приказка). Одда́м до шко́ли, мо́же там його́ на до́бре напра́влять (Звин.). Вони́ сами́ мене́ на це призво́дили (Крим.). Якби́-ж ви на до́бре призво́дили, а то все на лихе́ (М. Грінч.)]. • -ть на ум – настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, наверта́ти, наверну́ти, наво́дити, наве́сти́, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, навча́ти, навчи́ти ро́зуму. [Настанови́ли на ро́зум (Сл. Гр.). Хто його́ на ро́зум до́брий наставля́в? (М. Вовч.). На до́брий ро́зум наверну́ти (М. Вовч.). Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум! (Звин.). Я її́ ро́зуму навча́ла (М. Вовч.)]. • -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) – напу́чувати, напути́ти на до́бру (спасе́нну) путь, нало́млювати, наломи́ти на до́бру путь (доро́гу); срв. Направля́ть (3) на путь. [Він тебе́ годува́в, рости́в, на до́бру путь напу́чував (Мирний). На спасе́нну путь напути́в (Рада). Наломи́ти свого́ вихо́ванка на до́бру доро́гу (Франко)]. Наста́вленный – 1) наста́влений, настано́влений, понастано́влюваний; 2) см. Надста́вленный; (о рогах) наста́влений; 3) наста́влений; насторо́жений; наве́дений; поста́влений: (об ушах), см. Навострё́нный (под Нава́стривать); 4) на́вче́ний, нау́чений, напу́чений, нарозу́млений; напоу́млений. -ться – 1) наставля́тися, наста́витися, настановля́тися, настанови́тися, понаставля́тися, понастановля́тися; бу́ти настано́влюваним, наста́вленим, настано́вленим, понастано́влюваним и т. п.; срв. Наставля́ть 1 и 3; 2) см. Надставля́ться; 3) навча́тися, навчи́тися, напу́чуватися, напути́тися; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним, на́вче́ним (нау́ченим), напу́ченим и т. п. |
| Небли́зкий – небли́зьки́й, непо́близький, далече́нький. • -кий лес – неблизьки́й (непо́близький) ліс. • -кий путь – неблизька́ путь (доро́га), неблизьки́й шлях. • -кий родственник – неблизьки́й ро́дич. |
| Неве́рный –
1) (вероломный, изменяющий) неві́рний, (сщ.) неві́рник, (ненадёжный) непе́вний, (склонный к изменам) зрадли́вий, зра́дний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непе́вний. [З неві́рною дружи́ною куди́ піду́, то заги́ну (Пісня). Неві́рний (непе́вний) при́ятель (Київ). Чо́вен непе́вний воді́ доручи́в (Л. Укр.). Зрадли́вий чолові́к (Київ)]. • -ная женщина – неві́рна (зрадли́ва) жі́нка (же́нщина), неві́рниця. • -ное счастье – непе́вне ща́стя. • -на их любовь – непе́вна (зрадли́ва, зра́дна) їх любо́в, непе́вне (зрадли́ве, зра́дне) їх коха́ння; 2) (ложный) неправди́вий, неві́рний, (неправильный) несправедли́вий, непра́вильний, непопра́вний, (неосновательный) неслу́шний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий, (фальшивый) фальши́вий. [Неправди́ве змалюва́ння поді́ї (Київ). Несправедли́ве (неслу́шне) заува́ження (Київ). Чи ві́рна на́ша, чи хибна́ доро́га? (Франко)]. • -ный вес – неправди́ва (несправедли́ва) вага́. • -ный взгляд (в перен. знач.) – неправди́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд. • -ное вычисление – непра́вильне (неві́рне) обчи́слення. • -ный (фальшивый) голос – фальши́вий го́лос. • -ное известие – неправди́ва (помилко́ва, грубо: брехли́ва) (з)ві́стка. • -ный ответ – неправди́ва (хи́бна́, помилко́ва) ві́дповідь. • -ный перевод – непра́вильний (непопра́вний, неві́рний) пере́клад. • -ный путь – непе́вна (хи́бна́) путь (доро́га). • -ный слух (молва) – неправди́ва (грубо: брехли́ва) чу́тка. • -ный счёт (бухг.) – непра́вильний (неві́рний) раху́нок. • -ные часы – непра́вильний (неві́рний) годи́нник; 3) (нетвёрдый, неустойчивый) непе́вний, невпе́внений; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й; (капризный) химе́рний. [Дрібни́м, непе́вним кро́ком пішо́в бічно́ю ву́лицею (Коцюб.). Бли́має непе́вний о́гник (Р. Край)]. • -ный взгляд (в прям. знач.) – непе́вний (невпе́внений) по́гляд, непе́вне о́ко. • -ный (неуверенный) голос – непе́вний (невпе́внений) го́лос. • -ная походка – непе́вна (невпе́внена, хитка́) хода́. • -ный свет, блеск – непе́вне (химе́рне) сві́тло, непе́вний (химе́рний) блиск. • -ные тени – непе́вні (хисткі́, химе́рні) ті́ні; 4) (сомнительный, ненадёжный) непе́вний. • -ное дело – непе́вна спра́ва; 5) (не исповедующий господств. веры) неві́рний, (сщ.) не́вір (-ра, м. р.), неві́ра (-ри, общ. р.), неві́рник, -ниця, (соб.) неві́рство; (язычник, -ница) пога́нин (стар.) пога́н (мн. -га́ни) пога́нка, (соб.) пога́нство; (басурманский) бузуві́рний, (сщ.) бузуві́р (-ра), -ві́рка; срв. Неве́рующий 1. [Абдулла́ су́мно диви́вся на цього́ неві́рного, з котри́м так до́вго змага́вся (Олм. Примха). Ця, ба́чте, неві́ра, то й темни́ці доладу́ не вмі́є змурува́ти, – не то що ми, христия́ни (М. Вовч.). Христия́ни става́ли ученика́ми неві́рника (Павлик). Бо незря́чий сей пога́нин був, ще ві́рив непохи́тно в честь і в ві́рність (Крим.)]; 6) (недоверчивый) неві́рний, неймові́рний. • Фома -ный – Хома́ неві́рний, Хома́ неймові́рний (Л. Укр.). [Знайшо́вся таки́ оди́н Хома́ неві́рний, та так Хомо́ю і зва́вся (Франко)]. |
| Необозри́мый – неогля́дний, неозо́рний, (необ’ятный) нео(б)ся́жний, (беспредельный) безме́жний, безкра́йній, безкра́їй, (неисходимый) несходи́мий. [Широче́зні неогля́дні просто́ри степові́ (Головко). Ше́лест шовко́вий степі́в неогля́дних (Олесь). Неогля́дне мо́ре книг (Крим.). На ни́ві неозо́рній хліб дороги́й нали́вшися зросте́ (Грінч.). На уве́сь необся́жний і неогля́дний мир (Яворн.). Черво́не со́нце в безкра́їх степа́х (П. Тичина). База́р сього́дні несходи́мий (Звин.)]. • -мые горизонты – неогля́дні (неося́жні) о́брії. • -мые просторы – неогля́дні (безме́жні) просто́ри (о́бшири). • -мый путь – безме́жна (несходи́ма) путь. [Перед ним сте́леться несходи́ма путь, а він за вся́ку ці́ну му́сить її́ пройти́ (Кирил.)]. |
| Несконча́емый – нескінче́нний, (редко нескінчи́мий), безкра́їй (-кра́я, -кра́є). [Нескінче́нні розмо́ви (Київ). Нескінче́нна (безкра́я) путь (Київ). Нескінчи́ма путь, куди́ нам тре́ба йти (Сосюра). Безкра́ї свої́ думки́ ду́має-гада́є (Л. Укр.)]. |
| Обра́тный – поворо́тни́й, зворо́тний, відворо́тний. [Я хтів зберегти́ си́ли на поворо́тну путь. Зворо́тні хви́лі. Світ верта́ється наза́д, прохо́дить одворо́тну еволю́цію]. • На -ном пути – поворітьма́, наповорітьма́. • -ные лошади – поворо́тні ко́ні. • -ный ямщик – ямщи́к з поворо́том. • В -ную сторону – назопа́к, навпаки́, взадгу́зь. [Писа́в взадгу́зь від пра́вої руки́ до лі́вої. Коли́ со́нечко назопа́к зі́йде, тоді́ до те́бе бра́тік при́йде. Покрутни́ навпаки́]. • -ной (тыльной) стороной руки – навідворі́ть руки́. [Помащу́ тіє́ю ма́стю, та й розтира́ю навідворі́ть руки́]. |
| Об’е́зд –
1) об’ї́зд, колува́ння. [Хто колува́ння не бої́ться, той шви́дче дої́де]; 2) (место, путь, дорога, служащие для об’езда) о́б’їздка, о́бминка. [Ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Конис.). Вода́ на ввесь шлях, і о́бминки нема́]. В об’е́зд ехать, см. Об’езжа́ть 1; 2) (об’е́зд плугом или ралом при паханьи нивы от периферии к срединной линии) ого́нь (-ни), ого́ня (-ні); 3) (об’е́зд чего с целью ревизии, ознакомления и т. д.) об’ї́зд, об’ї́здка; 4) срв. Дозо́р. |
| Об’ездно́й –
1) см. Об’е́здчик; 2) -но́й путь, см. Об’е́зд 2. |
| Око́льный –
1) см. Око́личный 1; 2) об’їзни́й, обхідни́й, кругови́й. • -ный путь – маніве́ць, кружина́, бік. • -ным путём – манівце́м, манівця́ми, стороно́ю, околя́сом, позавгорі́дно. |
| Освеща́ть, освети́ть – осві́тлювати, осві́чувати, освіти́ти (о мног. поосві́чувати, поосві́тлювати) що чим, осява́ти, ося́яти, осяйну́ти що чим, (путь) просві́чувати, просвіти́ти; (отвлечённо: вопрос и т. д.) ви[о]сві́тлювати, ви́світлити, освітли́ти. • Лампа -ща́ла уютную комнату – ля́мпа осява́ла (осві́тлювала) за́тишну кімна́ту. • -ти́ть вопрос, события – ви́[о]світли́ти пита́ння, поді́ї. • Прокурор отдельно -ща́ет роль каждого из подсудимых – прокуро́р окре́мо висві́тлює ро́лю ко́жного з підсу́дних. • -ща́ть пути в будущее – просві́чувати шляхи́ в прийде́шнє (майбу́тнє). • Освеща́емый кем, чем – осві́тлюваний, осві́чуваний, ося́юваний від ко́го, від чо́го, чим [напр., від ме́не, від со́нця (мной, солнцем), промі́нням со́нячним]. • -щё́нный – осві́тлений, ося́яний, осяйни́й, осві́чений; просві́чений; ви́світлений. |
| Отправля́ться, отпра́виться – виряджа́тися, ви́рядитися, відряджа́тися, відряди́тися, виправля́тися, ви́правитися, вибира́тися, ви́братися, іти́, піти́, (двигаться) подава́тися, пода́тися, бра́тися, побира́тися, побра́тися, пуска́тися, пусти́тися, руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, сов. потягти́, посу́нути, потисну́ти, потекти́ся, (поспешно) погна́ти(ся), (по)майну́ти, махну́ти, ху́ркнути, (без определённой цели) пові́ятися. • -виться посидеть – піти́, ви́йти на посиде́ньки, на по́сідки. • -виться в поход, на заработки – ви́рядитися, ви́правитися, ви́братися, (двинуться) ру́шити в похі́д, на заробі́тки. • -виться (двинуться) в путь – пода́тися, побра́тися, пусти́тися, ру́шити, ви́рушити в доро́гу (в путь ж. р.). • -виться в путь-дороженьку – побра́тися шля́хом-доро́гою. • -вля́йся! • -вимся! – руша́й! руша́ймо! • -виться дальше – пода́тися (пусти́тися, ру́шити) да́лі. • -виться скитаться – піти́ у ски́тки (в світи́). • -виться путешествовать – у ма́ндри пода́тися. • -ви́ться на лошадях, верхом, пешком, морем – пої́хати кі́ньми, ве́рхи (о многих: верхами), піти́ пі́шки, пусти́тися (попливти́) мо́рем. • -виться в море – пода́тися, пусти́тися на мо́ре. • -виться в школу, в театр – пода́тися (піти́) до шко́ли, піти́ до теа́тру. • -виться в кабак – піти́ на деше́ву, піти́ до ши́нку. • -виться в Киев – пода́тися (ви́рушити, пої́хати) до Ки́їва, на Ки́їв. |
| Отсека́ть, отсе́чь – відсіка́ти, відсі́кти́, відтина́ти, відтя́ти и відітну́ти, усіка́ти, усі́кти, утина́ти, утя́ти кому́ що. • -се́чь руку, голову – відтя́ти ру́ку, го́лову. • -се́чь путь кому – заступи́ти, переступи́ти кому́ доро́гу. • -се́ченный – відсі́чений, відтя́тий, усі́чений, утя́тий. Срв. Отруба́ть. |
| Отступле́ние –
1) воен. – відступа́ння, ві́дступ, відхі́д, верта́ння. • Трубить к -нию – сурми́ти на ві́дступ. • Преградить путь к -нию – заступи́ти кому́ шлях (до відступа́ння); 2) (отклонение) ухиля́ння, збо́чування, відбіга́ння, ві́дбіг від чо́го. [Ухиля́ння (збо́чування) від початко́вого пла́ну]. • Он говорит с частыми -ниями от темы – він гово́рить, ча́сто відбіга́ючи від те́ми. • Лирическое -ние – ліри́чний ві́дбіг. |
| Перее́зд –
1) переї́зд (-ду); 2) (путь, перегон) переї́зд, перегі́н (-го́ну). [Що́ вели́кий переї́зд переї́хали. Поміж ци́ми двома́ ста́нціями перегі́н до́вгий]; 3) (место, где переезжают) пере́їзд, пере́їздка. [Як маши́на йде, то через пере́їзд не пуска́ють]. |
| Перереза́ть и Перерезывать, перере́зать –
1) переріза́ти, перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти, (перекроить) перекра́ювати, перекра́яти, (хлеб и т. п. на части, на куски) перекро́ювати, перекрої́ти, перебато́вувати, перебатува́ти що; (быстрыми движениями) перечикри́жувати, перечикри́жити, сов. перечи́кати, перечикну́ти що, (во множ.) попереріза́ти, поперетина́ти, поперекра́ювати и т. д. кого́, що. [Така́ ша́бля, що на що наста́виш, так і перетне́ (Манж.). Перечи́кала ши́йку курча́ті (Ос.)]. • -зать верёвку, ремень (верёвки, ремни) – перері́зати, перетя́ти (перетну́ти) мо́туз, ремі́нь, попереріза́ти, поперетина́ти моту́ззя, ремі́ння. • -ре́зать хлеб пополам – перері́зати, перекра́яти, перекрої́ти, перебатува́ти хліб на́двоє; 2) (изрезать) порі́зати. • Травой все ноги -зал – траво́ю (геть) чи́сто но́ги порі́зав; 3) порі́зати, ви́різати, повиріза́ти и -рі́зувати (всіх). [Порі́зала всіх качо́к. Геть ви́ріжем вра́жих ля́хі́в, геть що до одно́го (Нар. пісня)]; 4) (о реке, овраге: прорезать) перері́зати и перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, (во многих местах) попереріза́ти, поперетина́ти, поперейма́ти що. [Невели́чка і́скорка до́вгою стріло́ю перетя́ла уве́сь степ (Мирн.)]. • -за́ть путь, дорогу кому, -за́ть кого – перетина́ти (перетя́ти), переріза́ти (перері́зати), (перехватить) заско́чити путь, доро́гу кому́, перейма́ти (перейня́ти), перебіга́ти (перебі́гти) кого́. Срв. Прегражда́ть. [До це́ркви калю́жа доро́гу перетя́ла́, а до ши́нку мо́жна і по-під ти́ном. Заско́чимо, ка́жуть, тобі́ на Дніпрі́ всі перепра́ви і не пу́стимо в Крим без бо́ю (Куліш)]. • Перере́занный – перері́заний, перетя́тий, перекра́яний и т. д.; (прорезанный во мног. местах) поперері́зуваний, поперети́наний. [Краї́ни недосту́пними болота́ми поперети́нані (Куліш). Трави́чка поперері́зувана стежка́ми (М. Вовч.)]. |
| Подверга́ться, подве́ргнуться чему – підпада́ти, підпа́сти, під що підляга́ти, підлягти́ чому́, зазнава́ти, зазна́ти чого́. [Підпада́в під уся́кі переслі́дування. Має́тності ви́лученого від це́ркви підляга́ли конфіска́ті (Ор. Левиц.). Обшліхто́вування… зазнає́ індивідуа́льний твір, з уст до уст перехо́дячи (Єфр.)]. • -ся опасности – наража́тися на небезпе́ку. • -ся наказанию – здобува́тися, здобу́тися ка́ри; підпада́ти, підпа́сти під ка́ру. • -ся чьему гневу – підпа́сти під чий гнів, зазна́ти чийо́го гні́ву. • -ся изменениям – зазнава́ти, зазна́ти змін. • -ся штрафу – підпада́ти, підпа́сти пені́. • -ся ответственности – підпада́ти, підпа́сти під відповіда́льність. • -ся порицанию – зазнава́ти, зазна́ти дога́ни. • -ся влиянию – підпада́ти, підпа́сти під вплив. • -ся участи тяжкой (скорбной) – зійти́ на тяжку́ (на скорбо́тну) путь. • Он -ется насмешкам – його́ беру́ть на глум, на глу́зи. • Эта страна часто -ется наводнениям – цю краї́ну ча́сто залива́є водо́ю. • -ся нападению – зазнава́ти, зазна́ти на́паду. • Подве́рженный – підпа́лий, пі́дданий чому́. • Быть -ным чему, см. Подверга́ться, подве́ргнуться. • Он -жен припадкам головной боли – у йо́го (його́ и йому́) часа́ми боли́ть голова́. • Он -жен вспышкам гнева – його́ ча́сто гнів напада́є. • Я -жен (часто -га́юсь) простуде – я ле́гко засту́джуюся (пересту́джуюся). |
| Подготовля́ть, подгото́вить – (что для чего) готува́ти, наготува́ти, нала́годжувати, нала́годити, прила́годжувати, прила́годити що до чо́го; (кого к чему) готува́ти, приготува́ти, спосо́бити, успосо́бити кого́ до чо́го. [Бра́ли селя́ни козакі́в за взір життя́ лю́дського на Украї́ні і спосо́били що-найкра́щих свої́х юнакі́в до козакува́ння (Куліш)]. • -ля́ть учением – піду́чувати, підучи́ти чого́. • -ля́ть телегу к дороге – рихтува́ти, нарихтува́ти во́за в доро́гу. [Нарихтува́ли вози́ в дале́ку путь]. • -ля́ть к известию кого – готува́ти, приготува́ти кого́ до зві́стки. • -ля́ть постепенно – готува́ти потро́ху. • Подгото́вленный – нагото́влений, нала́годжений, прила́годжений, підгото́ваний; спосо́блений до чо́го; піду́чений чого́; (о телеге) нарихто́ваний у доро́гу. • -ный к известию – пригото́ваний до зві́стки. |
| Под’е́зд –
1) (действ.), см. Под’езжа́ние; 2) (путь для под’езда) під’ї́зд, приї́зд; дої́зд (-у). [Туди́ приї́зду нема́. Дої́зд до млина́ пога́ний]; 3) (крыльцо) ґа́нок (-нка), ґа́нки (-ків), рунду́к (-ка); срв. Крыльцо́. |
| Под’ездно́й, -е́здный – під’їзни́й, (крыльцовый) ґа́нковий. • -но́й путь – під’їзни́й шлях, (железнодорожный) під’їзна́ ко́лія, рука́в (провинц.). |
| Под’ё́м –
1) действ., см. Поднима́ние, Подня́тие. • -ё́м на гору – схід на го́ру. • -ё́м воды в реке – прибува́ння, прибуття́, підхо́дження води́ в рі́(ч)ці. • -ё́м культуры, промышленности, культурный -ё́м – підне́сення культу́ри, промисло́вости, культу́рне підне́сення. • -ё́м духа, чувств – підне́сення (звору́шення) ду́ху, почува́ннів. • Моменты высокого -ё́ма – хви́лі висо́кого підне́сення (Єфр.). • Испытывать -ё́м духа – (описат.) рости́ вго́ру, душа́ росте́ вго́ру в ко́го, світ підійма́ється вго́ру кому́; 2) (отлогая возвышенность, под’ём на гору) узві́з (-во́зу). [Бо́ричів узві́з. Шлях здійма́вся вго́ру до́вгим узво́зом]; 3) (сборы в путь, выезд, выступление) руша́ння. • Деньги на -ё́м – подоро́жні гро́ші, подоро́жнє (-нього), ко́шти на по́дорож. • Лёгок на -ё́м – швидки́й руша́ти, ворушни́й, рухли́вий. • Он тяжёл на -ё́м – ва́жко йому́ руша́ти (зру́шити); 4) (ноги, сапога) підйо́м (-му) (ноги́, у чо́боті), (сапога) підбиття́ (у чо́боті). • Сапоги с большим -мом – зазо́[у́]висті чо́боти. • Сапоги узки в -ме – чо́боти тісні́ на підйо́мі (на підбитті́); 5) (рычаг) підо́йма, (для поднимания воза) важни́ця; см. Рыча́г; 6) (ухват) рога́ч (-ча́); 7) (домкрат) лі́вар (-ра); см. Домкра́т; 8) (мера, высота, на сколько что-л. поднято) підви́щення; 9) в -ё́м (впод’ё́м) кому (под силу) – під си́лу кому́, са́ме враз кому́. |
| Полозово́й – полозо́ви́й. • -во́й путь – санна́ путь. |
| Попада́ть, попа́сть –
1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)]. • Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)? • -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста? • Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час. • Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)]. • -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му. • -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́). • -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)]. • -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти. • В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)]. • -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)]. • -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р. • -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)]. • -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)]. • -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́. • Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли. • -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́. • -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся. • -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд. • -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти. • -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би. • -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)]. • -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)]. • Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко. • Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню. • -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це. • Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався. • Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як. • Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)]. • Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)]. • Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в. • Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому. • С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)]. • Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)]. • Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)]. • -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)]. • -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти. • Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка. • Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)]; 3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву]. • -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́. • Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв). • Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову. • Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку. • -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в. • Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути. • Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив). • -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку. • -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́. • -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад. |
| Попути́, см. Путь. |
| Правди́вый –
1) (не лгущий, неложный) правди́вий, (в речах) ві́рний на сло́во. [Коза́к – душа́ правди́вая (Номис). Чим вона́ кра́ща: чи на ли́ченько білі́ша, чи на сло́во вірні́ша? (Гнед.)]. • -вое слово – правди́ве, щи́ре сло́во; 2) (праведный) правди́вий, пра́вий, справедли́вий. [Судо́м правди́вим осуди́ти]. • -вый путь – правди́вий шлях. [І мрі́я та, як сві́тище ясне́, шляхо́м правди́вим поведе́ мене́ (Самійл.)]; 3) (верный) правди́вий, справедли́вий, ві́рний. • -вый рассказ, -вая история – правди́ве оповіда́ння, правди́ва істо́рія. • -вое изображение – правди́ве мальо́вання. |
| Пра́вый –
1) пра́вий, (устар.) десни́й. • -вая рука́ – пра́ва́ рука́, (рука́-)прави́ця (ум. прави́чка), правша́, десна́. [Без ні́женського по́лку, як без руки́-прави́ці (Куліш). Не да́рма звав її́ своє́ю десно́ю (Стор.). Не аби́-хто, а сам оте́ць ключа́р, правша́ архиєре́єва (Кониськ.)]. • -вая сторона – пра́вий бік. • Крайняя -вая – кра́йня пра́ва. • С -вой стороны, по -вую сторону – право́руч, спра́ва, право́біч, де́сьбіч, поде́сьбіч, по прави́ці. [Ста́ньте ви, пра́ведники, по прави́ці, а ви, грі́шники, по ліви́ці (Гн.)]. • В -вую сторону – у пра́ву ру́ку, (в)право́руч (преимущ. для понукания волов) цабе́ [Поверта́ється цабе́ на міст (Свид.)], см. Впра́во. • Находящийся с -вой стороны – правобі́чний, правобі́цький, десьбі́чний. • Держи -ве́е – бери́ праві́ше. • В -вом кармане – у пра́вій кеше́ні; 2) (о человеке, о деле: справедливый) пра́вий, справедли́вий, правди́вий, (невинный) безви́нний, неви́нний, безневи́нний, безпови́нний, непови́нний. [Бо́же пра́вий (Грінч.)]. • -вое дело – пра́ве ді́ло, справедли́ва спра́ва. • -вый путь – правди́вий шлях; срв. Правди́вый. • -вые деньги – пра́ведні гро́ші. • Ходить -вым путём – ходи́ти, роби́ти пра́вим ро́бом. • Быть -вым – ма́ти ра́цію, ма́ти слу́шність. [І він по́вну мав ра́цію, гово́рячи тут не про самого́ себе́ (Єфр.). Сестра́ де-в-чо́му ма́є слу́шність (Л. Укр.)]. • Вы -вы – ва́ша пра́вда, ма́єте слу́шність, ма́єте ра́цію. • Не я, а он был прав – не мо́я, а його́ пра́вда була́; (в доводах) не я, а він мав ра́цію (слу́шність). • Его признали -вым – його́ ви́знано за пра́вого, за неви́нного. • Я считал себя морально -вым – я вважа́в себе́ за мора́льно пра́вого, правди́вого. • Кто прав, а кто виноват – хто пра́вий, а хто ви́нний. |
| Прегражда́ть, прегради́ть – перегоро́джувати, перегороди́ти, загоро́джувати, загороди́ти, (переносно) перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти, перепиня́ти, перепини́ти, перепина́ти, переп’я́сти, замика́ти, замкну́ти, заступа́ти, заступи́ти, заставля́ти, заста́вити, застановля́ти, застанови́ти що. • -ди́ть дорогу, путь кому к чему – перегоро́джувати, перегороди́ти, загоро́джувати, загороди́ти, затарасува́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го; (перерезать) перетина́ти, перетя́ти, перепиня́ти, перепини́ти, перепина́ти, переп’я́сти́, (став поперёк дороги) заступа́ти, заступи́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го, забіга́ти, забі́гти, перебіга́ти, перебі́гти доро́гу, шлях кому́, пе́ред займа́ти (зайня́ти) кому́, (образно) переко́пувати, перекопа́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го. [Загороди́в доро́гу вола́ми, що не мо́жна і пройти́. У то́му сліпо́му завзя́тті, котре́ загоро́джувало доро́гу соція́льному прогре́сові (Куліш). В боло́ті загру́зла і за́днім путь затарасува́ла (Грінч.). До це́ркви калю́жа доро́гу перетя́ла, а до ши́нку мо́жна й попід ти́ном (Олександр.). Стережи́ся, щоб вона́ тобі́ не перепини́ла доро́ги до ца́рства небе́сного (Квітка). Хоті́в переп’я́сти́ бусурме́нцям шлях (Куліш). Де не ві́зьметься вого́нь, – уве́сь шлях заступи́в (Рудч.). Коро́нний ге́тьман не забіга́в Підко́ві шля́ху (Куліш). Перебі́гла ма́ти доро́гу їй: «Куди́ ти?» – ви́звірилась (Тесл.)]. • -ди́ть выход, проход кому – заступи́ти ви́хід, прохі́д кому́. • -ди́ть доступ чего куда-л. – перепини́ти, перетя́ти до́ступ чого́ куди́. [Схо́плено за горля́нку украї́нський наро́д, щоб перетя́ти йому́ вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (Єфр.)]. • Преграждё́нный – перегоро́джений, загоро́джений, перетя́тий, пере́п’ятий, за́мкнутий, засту́плений. • -ться – перегоро́джуватися, бу́ти перегоро́дженим, загоро́джуватися, бу́ти загоро́дженим, перетина́тися, бу́ти перетя́тим и т. д., (образно) переко́пуватися, бу́ти переко́паним. [Упада́ють вида́ння, зника́ють просві́тні товари́ства, переко́пуються шляхи́ до культу́рної пра́ці (Єфр.)]. |
| Предлежа́ть – лежа́ти перед ким; срв. Предстоя́ть. • Мне -жи́т дальний путь – ма́ю перед собо́ю дале́ку доро́гу (по́дорож, путь). • Предлежа́щий – той, що лежи́ть перед ким. • -щее дело – оця́ спра́ва. |
| Пресека́ть, пресе́чь –
1) см. Пересека́ть 1 и 2; 2) (обычно в знач. прекращать, останавливать) перетина́ти, перетя́ти, припиня́ти, припини́ти, (уничтожать) ни́щити, зни́щити, вини́щувати, ви́нищити, (о мн.) поперетина́ти, поз[пови]ни́щувати що. [Перетя́ти вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (Єфр.)]. • -сечь разговор – припини́ти розмо́ву. • -се́чь сообщение с городом – перетя́ти, перерва́ти сполу́чення (комуніка́цію) з мі́стом. • -се́чь путь кому – перетя́ти доро́гу ко́му. • -се́чь зло, злоупотребления – припини́ти (зни́щити) ли́хо, зловжива́ння. • -се́чь в корне (в зародыше) – зни́щити в за́родку, (совсем) зни́щити до ще́нту. • Пресе́чё́нный – перетя́тий, припи́нений, зни́щений. • -ться – перетина́тися, перетя́тися, припиня́тися, припини́тися, (о роде и т. п.) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, урива́тися, у(ві)рва́тися. [В не́ї го́лос нена́че спорсну́в і перетя́всь (Неч.-Лев.). Бода́й його́ ко́дло з накоре́нком перевело́сь (Ном.)]. • Разговор -се́кся – розмо́ва у(ві)рва́лася, припини́лася. • Источник -се́кся – джерело́ ви́сохло. • Род -се́кся – рід переві́вся, у(ві)рва́вся. [Урва́вся і рід Вишневе́цьких (Стор.)]. • Тут -ка́ются все известия об этом деле – тут урива́ються всі відо́мості про цю спра́ву. |
| Продолжа́ть, продо́лжить –
1) (в пространстве) продо́вжувати, продо́вжити, про(с)тяга́ти, про(с)тяг(ну́)ти́. [Продо́вжити про́сту лі́нію до пере́тину її́ з ко́лом]; 2) (во времени) продо́вжувати, продо́вжити, прова́дити (да́лі), ве́сти́ да́лі, пра́вити да́лі, (описат.) виво́дити да́лі ни́тку чого́; см. Продли́ть. [Продо́вжувати ра́ління (Звин.). Кра́щі умо́ви життя́ продо́вжили його́ вік. Поча́в свою́ літерату́рну кар’є́ру оповіда́ннями в реа́льних тона́х, прова́див її́ да́лі натуралісти́чною по́вістю (Єфр.). Виво́дить да́лі ни́тку кра́щих тради́цій украї́нського письме́нства (Єфр.)]. • -жа́ть говорить, петь, читать, итти и т. д. – да́лі каза́ти, да́лі співа́ти, да́лі чита́ти, да́лі йти и т. д. [Сти́снув кула́к і гі́рко каза́в да́лі (Крим.). Співа́ли собі́ да́лі (Крим.)]. • -жа́ть работу – прова́дити да́лі робо́ту (пра́цю), працюва́ти да́лі. • -жа́ть разговор – прова́дити, ве́сти да́лі розмо́ву, розмовля́ти да́лі. • -жа́ть говорить, -жа́ть речь – прова́дити (пра́вити), ве́сти да́лі, каза́ти да́лі. [«Вхо́джу я до ха́ти», – прова́див да́лі Свири́д (Коцюб.). Русте́м вів да́лі (Коцюб.). Спокі́йно пра́вить да́лі (Л. Укр.)]. • -жа́ть путь – іти́ да́лі, продо́вжувати доро́гу. • -жа́ть войну – прова́дити да́лі війну́. • -жа́ть своё – прова́дити (пра́вити) своє́. [Хоч що хоч йому́, а він таки́ своє́ прова́дить (Київщина)]. • -жить век – продо́вжити, протягти́ ві́ку кому́ (см. Продли́ть). -жить срок – продо́вжити, протягти́ те́рмін, речіне́ць (см. Продли́ть). • Продо́лженный – продо́вжений, про(с)тя́гнений и про(с)тя́гнутий; прове́дений да́лі, прокла́дений да́лі. |
| Проре́зывать и проре́зать, проре́зать –
1) что (насквозь) – прорі́зувати, прорі́зати, протина́ти, протя́ти, (о мн.) попрорі́зувати, попротина́ти що, (пилой) пропи́лювати, пропиля́ти, (о мн.) попропи́лювати. [Прорі́зав дно у тім брилі́ (Рудч.). Я́к-би тут дірочки́ попрорі́зувати (Мирн.)]; 2) (пересекать) перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти, (о мн.) поперері́зувати, поперетина́ти що чим; см. Пересека́ть, -зать страну каналами – перетя́ти (прорі́зати), (во мн. местах) поперетина́ти краї́ну кана́вами. • -ре́зать чей путь – перетя́ти чию́сь (кому́сь) путь, пройти́ навпере́йми кому́сь; 3) проре́зать (известное время) – прорі́зати, (пилой) пропиля́ти (яки́йсь час). Проре́занный – 1) прорі́заний, протя́тий, (пилой) пропи́ляний; 2) перері́заний, перетя́тий, (о мн.) попро[попере]рі́зувані, попро[попере]ти́нані, (пилой) попропи́лювані. [Розло́гими горба́ми, поперері́зуваними в рі́зних на́прямках глибо́кими ба́лками, сла́вся степ (С. Черкас.)]. |
| Проро́чить, Напроро́чить – проро́чити, напроро́чити, пророкува́ти, напророкува́ти, віщува́ти, ви́віщувати, ворожи́ти, наворожи́ти що; см. Предска́зывать, Предвеща́ть. [Всі ті́льки й зна́ли, що смерть йому́ проро́чили (Свидн.). Пророку́ючи йому́ до́бру путь у майбу́тності (Єфр.). Віщува́ли націона́льне відро́дження (Єфр.). Щоб воно́ на свою́ го́лову ви́віщувало (Номис). Чи спра́вді вона́ (пти́ця) воро́жить яке́сь ли́хо? (Франко)]. |
| Прота́ривать, проторя́ть, протори́ть – торува́ти, проторува́ти, уторо́вувати, уторува́ти, протира́ти, проте́рти, пробива́ти, проби́ти (шлях, доро́гу), (протаптывать) прото́птувати, протопта́ти, уто́птувати, утопта́ти (сте́жку). [Пра́ця єди́на нам шлях утору́є (Грінч.). Перед до́мом був широ́кий двір, таки́й широ́кий, що вози́ ле́дві всти́гли проте́рти круго́м йо́го вузьку́ доро́гу (Н.-Лев.)]. • Проторё́нный – проторо́ваний, уторо́ваний, проте́ртий, проби́тий, прото́птаний, уто́птаний. • -ный путь, дорога – уторо́ваний, проте́ртий, уте́ртий (у)би́тий шлях, доро́га. [А вже-ж та́я та й до ра́я проте́рта доро́га (Вірша). Ви ї́дете не по вби́тій доро́зі зеле́ного сте́пу, а яки́мсь невідо́мим кра́єм краси́ (П. Мирний). Пово́зка покоти́лася не би́тим шля́хом, а траво́ю (П. Мирний)]. • -ная тропа – прото́птана сте́жка, (переносно) уторо́вана, уте́рта, уто́птана сте́жка. • По -ному пути (переносно) – уторо́ваним, уте́ртим шля́хом, по гото́вому сліду́. |
| Проходи́ть, пройти́ –
1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)]. • -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут. • Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду. • Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто. • -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч. • -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)]. • Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)]. • -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)]. • -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)]. • Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)]. • -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь. • -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою. • -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)]. • Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів. • -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж. • -ходи́ть чины – перехо́дити чини́; 2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)]. • -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки; 3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́. • -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу; 4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)]. • -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну; 5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що. • Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)]; 6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)]. • Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло. • Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р. • Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)]. • Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх; 7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)]; 8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що. • -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику. • -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́; 9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)]; 10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)]. • -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́… • Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)]. • -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші. • -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)]. • Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)]. • -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)]. • Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося. • Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться). • Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в. • Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався. • Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во. • Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)]. • Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́. • Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́; 11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́. • Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)]; 12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)]. • -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву. • -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою. • -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)]. • Про́йденный – пере́йдений, про́йдений. • -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га. |
| Прямое́зжий (путь, дорога) – про́стий, прями́й (доро́га, шлях). |
| Пуска́ться, пусти́ться –
1) страд. – пуска́тися, бу́ти пу́щеним куди́. • Зрители -ска́ются сюда бесплатно – глядачі́в пуска́ють сюди́ безпла́тно; 2) возвр. – пуска́тися, пусти́тися, (отправляться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, (направляться) подава́тися, пода́тися куди́. [Ляга́ючи спа́ти, на́че пуска́єшся пли́сти по мо́рю но́чи (Коцюб.). Мі́дяні чо́вна, золоті́ ве́сла, ой пу́стимо-ж ся на ти́хий Дуна́й (Ант.-Драг. І.). Пу́стимось кі́ньми, як дрі́бен до́щик (Ант.-Драг. І.). Не трать, ку́ме, си́ли, пуска́йсь на дно́ (Грінч. I)]. • -ска́ться в свет – піти́ у світи́, світа́ми. • -ска́ться, -сти́ться в (дальний) путь, в (дальнюю) дорогу – пуска́тися, пусти́тися, мандрува́ти, помандрува́ти в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу, (двинуться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу. [І в дале́кую доро́гу знов іти́ пусти́вся (Рудан.). А по го́лому степу́, мов та бурла́цька до́ля у сві́ті, помандрува́ло безрі́дне покоти́поле (Васильч.)]. • -сти́ться по тропинке в горы – пода́тися сте́жкою в го́ри. • -сти́ться в море – пусти́тися, пода́тися в мо́ре. • -сти́ться вплавь – плавця́ піти́, пусти́тися. • -ска́ться, -сти́ться в опасное, в рискованное предприятие – іти́, піти́ на небезпе́чну спра́ву, розпоча́ти непе́вне ді́ло, взя́тися до рискови́тої спра́ви. • -ска́ться, -сти́ться на удалую, на удачу, на счастье – навмання́ пусти́тися, на одча́й душі́, на ща́стя іти́, піти́. • -сти́ться на пропалую – пусти́тися бе́рега. • Он -тился во все нелёгкие – він зовсі́м бе́рега пусти́вся. • -сти́ться на произвол судьбы – зда́тися на призволя́ще, на бо́жу во́лю. • -сти́ться на авось – піти́, пусти́тися навмання́, на гала́(й) на бала́(й). [Пусти́вся на гала́ на бала́, та й збу́вся вола́ (Кониськ.)]. • -ска́ться, -сти́ться на хитрость, на хитрости – бра́тися, взя́тися (іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися) на хи́трість, на хи́трощі. [Слу́хайте лише́нь, на яку́ хи́трість узя́вся мій при́ятель (Франко). Тре́ба Окса́ні на хи́трощі підніма́тися (Квітка)]. • Он -ска́ется давать советы – він бере́ться дава́ти пора́ди; 3) (броситься) пусти́тися, ки́нутися, вда́ритися, погна́тися, порва́тися, пода́тися, (приняться) взя́ти, ру́хнути. [Ви́скочив і як опа́рений пода́вся да́лі (Васильч.). Як узя́в він ї́хати (Рудч.). Оце́ зі́лля рухне́ рости́ після дощу́ (Борз.)]. • -ститься бежать – ки́нутися (пусти́тися, уда́ритися, взя́ти) бі́гти, ки́нутися на втьо́ки. [Верті́вся між соба́ками, одго́нився – да́лі уда́рився бі́гти (Васильч.). Узя́в бі́гти (Звин.)]. • -ститься в бега – змандрува́ти, (образно) піти́ в до́вгі ло́зи. [Но́ги на пле́чі та й гайда в до́вгі ло́зи (Кониськ.)]. • -сти́ться в погоню, вслед за кем – пусти́тися, ки́нутися, уда́ритися на(в)здогі́н за ким. [Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти, пусти́лися за мно́ю наздогі́н (Франко)]. • Он -сти́лся стрелою – він ки́нувся, погна́вся як стріла́. • -сти́ться рысью, в галоп – пусти́тися ри́стю, пусти́тися, погна́тися, побі́гти вчвал. • -сти́ться на неприятеля, в атаку – піти́, ру́шити, ки́нутися на во́рога, в ата́ку. • -сти́ться в пляску или плясать – піти́ в тане́ць або́ танцюва́ти, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)]; 4) (вдаваться) вдава́тися, вда́тися, ударя́тися, уда́ритися, вкида́тися, вки́нутися в що. • -ска́ться, -сти́ться в разговор, -ры – захо́дити, зайти́, увіхо́дити, увійти́ в розмо́ву, в ре́чі. [Він зайшо́в у розмо́ву з жи́дом (Корол.). Ввійшо́в із не́ю в ре́чі (Гр.)]. • -сти́ться в обширнейшие рассуждения, у разглагольствования – вда́тися, уда́ритися в безконе́чне розумува́ння, в балакани́ну, в просторі́кування. |
| Путеше́ствие –
1) по́дорож (-жи), мандрі́вка (реже (зап.) вандрі́вка), подорі́жжя, подоро́жува́ння, мандрува́ння, (путь) доро́га; ум. мандрі́вочка, дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка. [От мій не́біж, що ті́льки поверну́всь з дале́кої мандрі́вки (Грінч.). Я ще з тре́тьої годи́ни дня потя́гся в по́дорож (Крим.). Подорі́жжя од Полта́ви до Гадя́чого (П. Мирн.). Відбу́лося подорі́жжя Фенікі́йців навко́ло А́фрики (Л. Укр.). А на́шому Васи́лечку мандрі́вочка па́хне (Метл.)]. • -вие ко св. местам – про́ща. • Кругосветное -вие, -вие вокруг света – по́дорож навкруги́ (навко́ло, круго́м) сві́ту (см. Кругосве́тный). • Товарищ по -вию – подоро́жній това́риш. • Описание -вия – о́пис по́дорожи, подоро́жник, по́дорож. • Отправиться в -вие – ру́шити (ви́рушити), пода́тися в по́дорож, в доро́гу. • Совершать -вие – відбува́ти по́дорож; 2) (литер. произвед.) по́дорож. [З описо́вих тво́рів найши́рше відо́мі по́дорожі; це о́пис того́, що ба́чив і чув а́втор, подорожу́ючи (Єфр.)]. |
| Пути́на,
1) см. Путь 1, Дорога; 2) (рейс) хо́дка. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Встречный – стрічний, зустрічний, стрічаний: • встречные кумовья – стрі́чані (стріте́нні) куми; • встречный ветер – супротивний вітер; • встречный и поперечный (разг.) – кожний (кожен) стрічний; хто трапиться; хто попало; абихто; • встречный иск – зустрічний (стрічний) позов, зустрічне домагання; • встречный удар – зустрічний удар; • каждый встречный – кожний (кожен) стрічний (зустрічний); • первый встречный (попавшийся) – перший-ліпший; перший (кожний, кожен) стрічний. [Полюби мене в чорній, а в білій полюбить і абихто (Пр.). А зустрічний каже: — Як же ми розійдемося, коли місточок узенький; вертай ти назад (Квітка-Основ’яненко (Г.Квітка-Основ’яненко). Стрічні хаджі одвертались од нього, немов жахались грішника (М.Коцюбинський). Україно моя! Україно. Ти слухана казка, Недослухана казка, сповита у зустрічний дим (В.Стус). Його пан з нетерпінням виглядав світову зорю, йому здавалося, що вдень неодмінно спіткає вже одчаровану Дульсінею, свою володарку; і, верстаючи путь далі, він вдивлявся в кожну зустрічну жінку: чи ж не Дульсінея це Тобоська, так-бо свято вірив він у спевнення Мерлінової обітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].  |
| Вступать, вступить – вступати, вступити, поступати, поступити, входити, увійти; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд: • вступать во второй брак – братися вдруге, одружуватися вдруге; • вступать в открытый бой с кем – давати поле кому; • вступать в сношения – заходити в стосунки; • вступать, вступить, идти, пойти в бой – вступати, вступити в бій, ставати, стати до бою, стинатися, зітнутися, стятися; сточити бій, см. Бой; • вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого, см. Брак; • вступать, вступить в борьбу с кем – вступити в боротьбу, зітнутися, стятися, см. Борьба; • вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти (зайняти) посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду; • вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; задружити; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися; • вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки; • вступать, вступить в переговоры – починати, розпочинати, почати, розпочати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов); • вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права; • вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким; • вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; починати, розпочинати, почати, розпочати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким; • вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися); • вступать, вступить в связь с кем – уступати, уступити в зв’язок з ким; (груб., неприязн.) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким; • вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності); • вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким; • вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким; • вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (совет. еще заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися; зазмагатися; зітнутися; • вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти (засісти, усадовитися) на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати; • вступать, вступить на путь – ступати, вступати, ступити, вступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого; • вступать в тяжбу – позиватися, запозиватися; • вступить в законную силу – набрати сили (чинності) закону; • вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися). [Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш (Сл. Гр.). Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий (Сл. Гр.). 3 дурнем зчепитися — дурнем зробитися (Пр.). Він трон обняв за юних літ… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Очі йому були, щоправда, заплющені, бо він таки спав і снив, що з велетнем воює: так йому вбилася в тяму пригода, в яку він удався, що зразу примарилось, ніби він уже прибув у царство Обізіянське і сточив бій із лютим ворогом. Отож він і затинав мечем по бордюгах, думаючи, що рубає велетня, аж уся комірчина вином підпливла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Коли стає жарко, набирає сили закон джунглів. 2. — Коли в спорі народжується істина? — Коли в суперечку заходить начальник]. |
| Выводить, вывести –
1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (выпроваживать) випроваджувати, випровадити; 2) (детей, о животных, птицах) плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити; 3) (выводить истребляя, уничтожая) вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити, викорінювати, викорінити; 4) (заключение, вывод) висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки; 5) (голосом) виводити (вести) голос, пісню, спів; 6) (стену) класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати; 7) (из терпения) позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець; 8) (на чистую воду) вивести на світ, на чисту воду, на слизьке; 9) (из себя) дратувати, роздратувати; 10) (верх, напр., в стоге) вивершувати, вивершити: • вывелись старые обычаи – вивелися (перевилися) старі звичаї; • вывелись птенцы – вивелися (виплодилися) пташенята; • вывести из затруднения – вивести з клопоту; • вывести формулу – вивести формулу; • выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (о мн.) повиводити в люди кого; • выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати; • выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті); • выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого; знімати полуду з очей кому; • выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості; • выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого; (постоянно) псувати кров кому; • выводить из себя, вывести из себя кого – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому; уривати, урвати терпець кому, позбавляти, позбавити кого терпцю; виводити, вивести (вибивати, вибити) з рівноваги, (сильнее, взбесить) осатанити, розлютувати, сказити; • выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терпливості (терпеливості) чиєї; • выводить, вывести на дорогу, перен. – виводити, вивести на дорогу (шлях, путь) кого; • выводить, вывести на орбиту, курс – виводити, вивести на орбіту, курс; • выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого; виводити, вивести на чисту воду; виводити, вивести на денне світло; • выводить, вывести пятна – вибавляти, вибавити плями, зво́дити, звести пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми; • выводить, вывести фундамент – класти, закласти підвалини (фундамент); • выводить песню – виводити (витягати) пісню. [Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А.Тесленко). Виводить голос, як лляну тонку нитку (І.Нечуй-Левицький). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті (П.Куліш). Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці (АС). Хто тебе годує, одягає, виховує — робить усе, щоб вивести тебе в люди, — створити почесне становище в суспільстві (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Зрештою, таку вередливу панночку, яка тільки й мріє про неймовірні пригоди, всяка дрібниця може вивести з рівноваги (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Коли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчинити: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести провинника на чисту воду, щоб ніхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчини, як було діло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людей, які користуються всіма благами життя, зовсім не важко вивести з себе; потішити їх далеко важче (Дж.Свіфт). Прощайте ворогів ваших — це найкращий спосіб вивести їх з себе (О.Вайлд). 1. Якщо ви хочете швидко і гарантовано вивести з себе феміністку, скажіть їй: «Одна голова добре, а дві краще». 2. В хімчистці. — Скажіть а ви можете вивести кулькову ручку? — А куди ж ви її ввели?!]. |
| Вьющийся – який (що) в’ється, плететься, звивається, (о растении) в’юнкува́тий, витки́й, в’юнкий, батожи́стий, тичкови́й, тични́й, (о волосах) кучеря́вий: • вьющиеся волосы – кучеряве волосся; • вьющиеся облака – кучеряві хмари; • вьющийся дым – витки́й (звивистий) дим; • вьющийся путь – звивистий (кручений, покручений, кривулястий, в’юнистий, гадючкуватий) шлях. [Тичкова́ квасоля (АС). Музика звучала млосно, пестила тендітні, в’юнкі жіночі тіла, брудний хлопчисько прокрався через подвійні двері і розгортав своє лахміття біля кожного столика, показуючи, що під ним він голий, поки офіціанти не витурили його геть (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Біло-зеленаве світло пробивалося в кімнату поміж листя яблунь і в’юнкого плюща й падало на маленьку фігурку, відсторонену від усіх буденних справ,— а вона мовби променіла неземним сяйвом (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). На підвіконні стояло кілька горщиків із виткими квітами. Звичайна картина: ті самі журнали в пожовклих обкладинках і ті самі сумні виткі квіти. Таке побачиш тільки в приймальнях лікарів і в лікарнях (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| Забивать, забить –
1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити; 2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати; 3) (загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити; 4) (в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти; 5) (голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому; 6) (притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити; 7) (место, очередь, сленг.) забивати, забити; 7) (терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити: • забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі); • забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти; • забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати; • забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити; • забить нож, топор – затупити ніж, сокиру; • забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що; • забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт). [Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Напрями́к, напрямки́, напряму́ю – (кратчайший путь) навпростець, напрямки́, навпрямки́, (разг.) навпрошки́, напряме́ць, на́впрост, (прямо, ещё) прямо, просто; (без утайки, перен.) прямо, навпростець, напрямки, навпрямки, (разг.) напрямець, навпрост, впрост; (откровенно) щиро, відверто: • говорить напрямик – казати (говорити) прямо (просто, навпростець, напрямець, напрямки, щиро, відверто), без підхідців казати (говорити); • действовать напрямик (перен.) – діяти (чинити) прямо (просто); • идти, ехать напрямик – іти, їхати просто (прямо, навпростець); простувати (прямувати). |
| Попадать, попасть –
1) (куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що; 3) (в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го: • блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́; • болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; • бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив); • вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого; • все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в; • в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…; • вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час; • где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку; • делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що; • еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу; • зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить; • как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?; • какой попало – аби́-який, бу́дь-який; • как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай; • камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову; • кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому; • куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться; • не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути; • попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль; • он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався; • попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну; • попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що; • попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це; • попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя; • попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в; • попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́; • попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку; • попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя; • попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́; • попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́); • попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти; • попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся; • попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю; • попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то; • попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му; • попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́; • попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище; • попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби); • попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти; • попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки; • попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р; • попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи; • попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка; • попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу; • попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го; • попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд; • попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому; • пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку; • с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́; • соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко; • стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв); • что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно. [Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)]. |
| Пресекать, пресечь –
1) (устар., пересекать) (острым орудием) перетина́ти, перетя́ти, переру́бувати, переруба́ти, (о мн.) поперетина́ти, попереру́бувати що чим; 2) (линию, местность, дорогу) перетина́ти, перетя́ти, перері́зувати, перері́зати, перехре́щувати, перехрести́ти; (связь, ещё) перервати; 2) (обычно в знач. прекращать, останавливать) перетина́ти, перетя́ти, припиня́ти, припини́ти, (класть конец) класти, покласти край, (уничтожать) ни́щити, зни́щити, вини́щувати, ви́нищити, (о мн.) поперетина́ти, позни́щувати, повини́щувати що, (обрывать) уривати, урвати, увірвати, обривати, обірвати: • пресекать возражения – припиняти (уривати) заперечення, класти край запереченням; • пресе́чь в корне, в зародыше – зни́щити в корені, в за́родку, (совсем) зни́щити до ще́нту; (искоренить) викоренити, ліквідувати; • пресе́чь зло, злоупотребления – припини́ти (зни́щити) ли́хо, зловжива́ння; покласти край лихові, зловживанням; • пресе́чь путь, дорогу кому – перетя́ти (заступити) доро́гу, шлях, путь ко́му; перехопити (перейняти, перепинити) кого; • пресечь разговор – припини́ти розмо́ву; • пресе́чь сообщение с городом – перетя́ти, перерва́ти сполу́чення (комуніка́цію) з мі́стом. [Перетя́ти вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (С.Єфремов). Такими словами промовляв авдитор, глибоко зворушений цими несподіваними новинами про брата, і всі слухачі, що були при тому, щирим серцем журбі його спочували. Бачивши тоді парох, що замір його добре вдався, як і хотів того капітан, вирішив, що пора вже покласти край тому загальному смуткові! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Работа – робота, праця, (утомительный ещё) труд, (служба) служба, (занятие) заняття, (дело) діло; (продукт деятельности) праця, робота, (произведение, ещё) твір, витвір; (готовая продукция, ещё) виріб: • бесплатная работа – непла́тна пра́ця, даромщи́на; • брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого; • браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці); • вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (иногда тавтол.) робити роботу; • вести работу по усовершенствованию чего – вдосконалювати що, здійснювати (проводити) вдосконалення чого, провадити роботу щодо вдосконалення чого; • взваливать работу – накидати працю, роботу; • взрывная работа – висадна робота; • взяться за работу – стати до роботи, взятися до роботи; • в работе рассматривается что – в роботі розглядається що; • всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому; • далась мне эта работа! – увірилась мені ця праця!; • делающий мелкую работу – дрібнороб; • заниматься работой – працювати, робити що; • избегать работы – ухилятися від праці; • исполнить (окончить) работу – відбути працю; довести що до зробу; • кустарная работа – доморобна праця; • медленная (слишком) работа – моняння; • много работы какой-либо – багато роботи; завізно; • научно-исследовательская работа – науково-дослідча праця (науково-дослідна праця); • отвлекать от работы – відривати від роботи, праці; • отчитываться в работе – звітуватись за працю; давати звіт про працю; • печатные работы – друковані праці; • по работе и плата – яка робота, така й плата (Пр.); хто робить — голий не ходить (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр); як собаку годують, так він і гавка (Пр.); • поручать кому работу – доручати кому справу, працю; • прекратить работу – припинити, покинути працю, роботу; • приниматься, приняться за работу – братися, ставати до роботи, до праці, до справи, взятися, стати до праці; • принудительные работы – примусова праця; • приступать к работе – ставати до роботи; • работа внешних сил – робота зовнішніх сил; • работа гужем – тяглова робота; • работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття (Пр.); ходив би в злоті, якби не дірка в роті (Пр.); заробив кревно та й пропив певно (Пр.); • работа деформации пластической – робота здеформування пластичного; • работа деформации удельная – робота здеформування питома; • работа затраченная – робота затрачена; • работа исполнена до конца – роботу доведено до зробу; • работа к спеху – негайна робота; • работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече (Пр.); гуляй, тату, завтра свято (Пр.); сиди, Векло, ще не смеркло (Пр.); ще далеко Ілля, ще напряду я (Пр.); сиди, Тетяно, бо ще рано (Пр.); • работа Пенелопы – Пенелопина праця (робота); • работа по совместительству – сумісна робота, робота за сумісництвом; • работа разрушения – робота руйнування; • работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника; • работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві; • сверхурочная работа – надурочна праця, робота; перероб; • сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити – роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий (Пр.); одклад не йде на лад (Пр.); краще тепер, як у четвер (Пр.); з одкладу не буде ладу (Пр.); • Сизифов труд (сизифова работа) – Сізіфова (Сизифова) робота (праця); • следить за работой – пильнувати роботи, праці; стежити за роботою, працею; • совместная работа – спільна праця (робота); • срочная работа – негайна, пильна праця; • ставить кого на работу – ставити кого на роботу, до роботи; заставляти діло ким; • топорная работа – незграбна (груба) робота; • робота – аж пальці знати; • упорство в работе – завзятість; • цель настоящей работы – мета цієї роботи (праці). [Еней з Дідоною возились, Як з оселедцем сірий кіт; Ганяли, бігали, казились, Аж лився деколи і піт. Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох… Лихий їх зна, що там робили, Було не видно з-за могили, В льоху ж сиділи тілько вдвох (І.Котляревський). Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу (Н. п.). Розвернулося весілля. Музикам робота і підковам (Т.Шевченко). Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи, та чи то вже Божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходилося їм праці й за малую заплату. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (М.Вовчок). Аби танцювати умів, а роботи й лихо навчить (Номис). В другому кутку ліжко. Добре, дубове, панське. Столяр два карбованці взяв за одну роботу (П.Мирний). На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці (П.Мирний). Через неї не можна мені ніде на роботу стати (І.Нечуй-Левицький). Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку (М.Коцюбинський). Над книжками сиджу я, мов в кліти, Мов би-м працею хтів мозговою Голос серця і крові зглушити (І.Франко). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть (В.Підмогильний). Я не шукатиму роботи, щодня не зустрічатимуся з Дніпром. Краще поклавши свої долоні — на старий, збитий батьківський стіл, дивитися на домашній натюрморт, тихе життя неговірких долоней (В.Стус). За якісь два місяці — перше побачення. Не з дівчиною, певна річ. З двома У цивільному. Банальний виклик до військкомату (це слово мусите знати, Ваша Мужносте), і годинна розмова в зачиненому зсередини класі цивільної оборони. Суть розмови стара як світ: спокушання. Чи не хотіли б ви, Отто Вільгельмовичу, допомагати нам у нелегкій нашій роботі? (Ю.Андрухович). — Ти собі, чоловіче, губернаторюй чи островуй і пишайся, скільки влізе, а я з дочкою з села ні нога, клянусь спасінням моєї матері! Чесній жінці путь відома — зламай ногу, сиди дома; то у дівки справжня цнота, як за свято їй робота (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хіба ви ще не збагнули, що ми живемо в епоху цілковитого самознищування? Багато чого, що можна було б зробити, ми не робимо, і хтозна-чому. Робота в наш час набула жахливої ваги — вона поглинає все інше через те, що багато людей позбавлені її взагалі (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Робота нічим, по суті, не відрізняється від алкоголю і переслідує ту ж мету: відволіктися, забутися, а головне, сховатися від самого себе (О.Гакслі). Лише наприкінці роботи ми дізнаємося, з чого її треба було починати (Б.Паскаль). Робота — це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише один порятунок — у роботі (Е.Гемінґвей). 1. Зібралися лікарі на п’янку. Стоматолог: «У мене вже оскома від цієї дурної роботи!». Офтальмолог: «Я цю роботу бачити вже не можу!». Отоларинголог: «Мені ця робота вже поперек горла стоїть!» Гінеколог: «Ну, думаю, і ми з урологом нічого нового не скажемо.» 2. Робота нікуди не дінеться, а горілку може випити хтось інший. 3. Розмова колег на роботі: — У другій половині дня зовсім нічого не хочеться робити. — А в першій? — А в першій хотілося їсти. 4. Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу]. |
| Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схоже на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). Смерть — незбагненна річ. <…> Комусь потрібна її постійна присутність, щоб хоч трошки пам’ятати про її протилежність. А деяких так поглинають роздуми про неї, що вони влаштовуються в залі очікування задовго до того, як смерть оголосить про своє прибуття. Ми боїмося її, але більшість із нас дужче боїться того, що вона може забрати не нас, а когось іншого. Бо найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити у повній самотності (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Життя — черга по смерть, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів]. |
| Снежок – (уменш.-ласк.) сніжок, (снежки) сніжка. [Рипить сніжок, співав полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л.Українка). Сіяв дрібний, вогкий сніжок (С.Васильченко). Почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (М.Вовчок). Ще ось сніжок, ще віти чорні й голі, Але у вітрі чується рілля, І знов вологі зорі березоля, І сизий тол, і спрагнена земля (Є.Маланюк). Сніжок упав на скроні… І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М.Стельмах). Дріма земля, В снігах повита снами, Міцний мороз Ножем наскрізь пройма, Рипить сніжок Крохмально під ногами — Різдвяна ніч и чарівна зима (Віктор Геращенко). Ковзкий сніжок Ковзкий сніжок. Зимова путь, Кохану до вінця везуть, До церкви милу повезли, Од серця в мене відняли (Л.Первомайський, перекл. Ш.Петефі). А напровесні виник новий клопіт. Сніжок потай уночі провідує ферму! Тварини так занепокоїлися, що не могли спати в своїх стійлах. Казали, нібито щоночі, коли западає темрява, він проникав на ферму і чинив усіляку шкоду. Крав зерно, перекидав бідони з молоком, бив яйця, витоптував грядки з розсадою, обгризав фруктові дерева. Яка б прикрість не сталася, її валили на Сніжка. Розіб’ється шибка чи замулиться розора, неодмінно казали, що то нічні Сніжкові витівки (Юрій Шевчук, перекл. Дж.Орвела). Привели до царя тих дев’ять коней. Біленькі, як сніжок, усі на зріст — сто сімдесят сантиметрів, а довгі на два метри (Казка)]. |
| Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий: • сделаться счастливым – вщасливитися; • счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка; • счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому; • счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають; • счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець; счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!; • счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.). [Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!]. |
| Угол – кут, (наружный: здания, улицы) ріг, (умен.) ріжок, (устар.) вугол, (мешка, сумки) гузир, (внутренний: помещения) куток, (уголок) закуток, (карт.) кут: • вершина угла – вершина кута; • во главу угла – на чільне місце, на чоло, на перше місце; • в углу – в кутку; • из-за угла (нападать, убивать…) – із-за рогу, крадькома; потай (потайки); • завернуть за угол – завернути (зайти) за кут; • загнать в угол – загнати (завести) в [глухий] кут; • загнуть угол страницы – загнути ріжок сторінки; • из-за угла – з-за (з-поза) рогу; (исподтишка) з-за рогу, крадькома (потай, потайки), (коварно) підступно (по-зрадницьки, зрадливо); • из угла в угол ходить, слоняться… – з кутка в куток ходити, ходити туди-сюди, тинятися…; • иметь свой угол – свій куток мати; • косой угол – (мат.) непрямий кут; • медвежий угол – за́куток, заку́тина, глухи́й кут, глухи́й світ, за́стум (-му); • мрачный уголок – те́мний (те́мрявий) за́куток; • на каждом углу – на кожному розі, (везде, постоянно) на кожному кроці; • на углу (улицы) – на розі (вулиці); • красный (передний) угол (устар.) – покуття (покуть), (для молодых во время свадьбы) посад (посаг); • под углом зрения – з погляду; (иногда) під кутом зору; • поставить в угол – (наказать) поставити в куток; • по углам говорить, шептаться… – по кутках балакати, шептатися (шепотати, шепотатися, шепотіти, шепотітися)…; • прижать в угол кого (разг.) – загнати в [тісний] кут (у куток, у суточки) кого; приперти (притиснути) до стіни; прямой угол – (мат.) прямий кут; • сглаживать, сгладить (стирать, стереть) острые углы – загладжувати, позагладжувати гострі грані (ріжки); згладжувати, згладити (стирати, стерти) гострі кути, пом’якшувати ситуацію; • снимать угол – наймати (винаймати) куток; • угол вращения – кут обертання; • тупой угол – (мат.) тупий кут; • угол загиба – кут загину; • угол закругленный – кут заокруглений; • угол закручивания – кут закруту; • угол зрения – кут зору; • угол кривизны – кут кривини; • угол надреза – кут надрізу; • угол наклона – кут нахилу; • угол отклонения – кут відхилу; • угол отражения – кут відбиття; • угол падения – кут падання; • угол поворота – кут повертання; • угол преломления – кут заломлення (заломлювання); • угол при вершине – кут при вершині; • угол раскрытия трещины – кут розкриву тріщини; • угол рассеяния – кут розсіяння; • угол сдвига – кут зсування; • угол скольжения – кут ковзання. [Вже до серця доходить отрута, Як старому минулого жаль… Путь моя у каміння закута, І на кожному розі — печаль (В.Сосюра). На кожному кроці ставлять вони ставлять перед людьми дзеркало, де ми можемо живовидячки бачити події нашого життя, і ніщо інше не може нам показати так яскраво, які ми є і якими маємо бути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хліба беріть з собою тільки на дорогу, доки до Бенгалії доїдете, а в Бенгалії там на кожному кроці, як у нас бузина, росте хлібне дерево (Остап Вишня). Кути губ пропорційні ступеню свободи (С.Є.Лєц). Чим ширший кут зору, тим він тупіший]. |
| Уготовлять, уготавливать, уготовить – готувати, приготовляти, приготувати, приготовити, (подготавливать) підготовляти, підготувати, підготовити: • уготовлять путь кому (перен.) – готувати путь кому; стежку промітати кому. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ПУТЬ (короткий) фраз. хо́дка; ско́льзкий путь маніве́ць, фраз. переваж. мн. манівці́; и в обра́тный путь і гайда́ наза́д; путь сле́дования шлях, доро́га; тем и́ли ины́м путём так чи іна́к; (не)зако́нным путём /лега́льным путём, ми́рным путём/ (не)зако́нно /лега́льно, ми́рно/; морски́м путём /во́дным путём/ мо́рем /водо́ю/; путём аванси́рования авансу́ючи, авансува́нням; счастли́вого пути́! уроч. помага́й-бі!; по пути́ (при нагоді) принагі́дно; |
| ВСТАВА́ТЬ (хутко) підхо́плюватися, (перед очима) постава́ти; вставать ды́бом (про волос) бра́тися дро́том; вставать на дыбы́ (про коня) зди́блюватися; вставать на защи́ту обстава́ти за, става́ти в оборо́ні; встаю́щий що встає́ тощо, підво́джуваний, зви́клий встава́ти, гото́вий вста́ти, (проти) повста́нець, стил. перероб. встаючи́, раз, і на нога́х; встающий на дыбы зди́блюваний; встающий на путь чего гото́вий ста́ти на шлях; встающий с петуха́ми ра́нній птах; встающее со́лнце со́нце на схо́ді. |
| ВСТУПА́ТЬ (у стосунки) захо́дити; вступать в бой става́ти до бо́ю; вступать в борьбу́ става́ти на прю; вступать в де́йствие почина́ти ді́яти; вступать в диа́лог див. вступать в разговоры; вступать в до́лжность заступа́ти на поса́ду; вступать в до́лю пристава́ти до спі́лки; вступать в единобо́рство /вступать в поеди́нок/ става́ти на двобі́й /герць/, схре́щувати мечі́; вступать в единобо́рство с зако́ном почина́ти перего́ни з зако́ном; вступать в компа́нию пристава́ти до спі́лки; вступать в насле́дство обійма́ти спа́дщину; вступать во владе́ние чего посіда́ти що, дістава́ти у вла́сність; вступать в права́ чего перебира́ти права́ на що; вступать в пререка́ния почина́ти ги́ркання /спереча́тися/, фаміл. ги́ркатися, огриза́тися, заїда́тися; вступать в противобо́рство ки́датися в бій; вступать в разгово́ры става́ти до розмо́ви, захо́дити в ре́чі; вступать в си́лу набува́ти чи́нности, набира́ти си́ли, става́ти чи́нним; вступать в сноше́ния захо́дити в стосу́нки; вступать в сою́з пристава́ти до спі́лки, става́ти до спі́лки; вступать на престо́л заступа́ти на ца́рство; вступать на ско́льзкий путь схо́дити на манівці́; вступа́ющий, що вступа́є тощо, гото́вий /зго́дний, зда́тний/ вступи́ти, вступни́к, прикм. вступни́й, фраз. сві́жий, нови́й, для всту́пу; вступающий в бой що́йно ки́нутий у бій; вступающий в брак одру́жуваний, новоже́нець; вступающий в до́лжность призна́чений на поса́ду, нови́й урядо́вець; вступающий в компа́нию нови́й спі́льник; вступающий в о́бласть /вступающий в пери́од/ стил. перероб. зайшо́вши в ца́рину /пері́од/; вступающий во владе́ние нови́й /майбу́тній/ вла́сник; вступающий в перегово́ры зго́дний на перегово́ри; вступающий в пререка́ния = огрызающийся; вступающий в разгово́р сві́жий бе́сідник; вступающий в реа́кцию схи́льний вступа́ти в реа́кцію; вступающий в си́лу с чи́нний з; вступающий в сноше́ния зго́дний /гото́вий/ зайти́ у стосу́нки; вступающий в сою́з нови́й спі́льник; |
| ВЫ́ЛЕТЕТЬ (різко /про птаха/) ви́шугнути, (про машини, коні) ви́мчати; вылететь в обра́тный путь відлеті́ти; вылететь как про́бка ви́летіти як ку́ля, ви́летіти як ко́рок з пля́шки, ви́летіти як чорт з пля́шки). |
| ДЕРЖА́ТЬ ще ма́ти в рука́х, фраз. ма́ти [держать куре́й мати куре́й]; держать в когтя́х трима́ти в ла́пах; держать в кулаке́ ма́ти у жме́ні; держать в ку́рсе чего ще інформува́ти про що; держать в па́мяти пам’ята́ти; держать в повинове́нии что трима́ти в поко́рі, ма́ти го́ру над чим; держать в по́ле зре́ния ма́ти на о́ці, не спуска́ти з о́ка, ма́ти в по́лі зо́ру; держать в стра́хе тероризува́ти; держать в тиска́х трима́ти в шо́рах; держать в уме́ /держать в голове́/ ма́ти на ду́мці; держать ка́мень за па́зухой носи́ти ка́мінь за па́зухою, ма́ти ка́мінь за па́зухою; держать курс на что прямува́ти до чого; держать на почти́тельном расстоя́нии не підпуска́ти забли́зько; держать нос по́ ветру чу́ти, ві́дки ві́тер ві́є; держать отве́т пе́ред кем ста́ти на суд пе́ред ким; держать пари́ іти́ в закла́д, діял. би́ти парі́; держать под каблуко́м трима́ти під панто́флею; держать под наблюде́нием фаміл. трима́ти на му́шці; держать под стекля́нным колпако́м здува́ти порохи́ з; держать речь ма́ти сло́во, промовля́ти; держать себя́ забут. пове́стися [как лу́чше держать себя як лі́пше повестися]; держать себя́ в рука́х ще трима́ти себе́ в шо́рах; держать сове́т ра́дити ра́ду; держать у́хо во́стро начува́тися; держать у́шки на маку́шке огляда́тися на за́дні коле́са; держать хвост трубо́й трима́ти хвіст бу́бликом, трима́ти хвіст уго́ру; держать язы́к на при́вязи наки́нути вузде́чку на язи́к; держи́ карма́н (ши́ре)! ще сподіва́йся!, держи́ в оби́дві жме́ні!, прибл. знайшо́в дурни́х!, (та) де́ там!; держи́-лови́! держи́-хапа́й!; держа́щий що /мн. хто/ трима́є тощо, зви́клий тримати, зда́тний /призна́чений/ утри́мати, держа́тель, книжн. трима́ч, прикм. фраз. підтримко́вий, держки́й, образ. з чим у рука́х [держащий свечу́ із сві́чкою в руках], складн. заставоде́ржець [держащий зало́г заставоде́ржець], держи́дерево [держи́дерево], стил. перероб. трима́ючи, вхопи́вши руко́ю, взя́вши в ру́ку, взя́вши під свою́ вла́ду; держащий в когтя́х що трима́є в ла́пах; держащий в кулаке́ ма́ючи у жме́ні; держащий в ку́рсе чего що дає́ зна́ти про що; держащий в секре́те зда́тний утри́мати в секре́ті; держащий в стра́хе зда́тний стероризува́ти; держащий в уме́ з ду́мкою; держащий ка́мень за па́зухой з ка́менем у па́зусі; держащий курс на = держащий путь в; держащий на при́вязи зви́клий трима́ти на припо́ні; держащий на приме́те що ма́є на прикме́ті; держащий пари́ оказ. заклада́йло; держащий под каблуко́м що має під панто́флею; держащий под карау́лом взя́вши під ва́рту; держащий под стекля́нным колпако́м що здува́є порохи́ з; держащий по́рох сухи́м гото́вий до бо́ю; держащий путь в подорожа́нин до, на шляху́ до; держащий ру́ку чью гото́вий тягти́ ру́ку за ким; держащий себя́ в рука́х за́вжди стри́маний /зі́браний/, зда́тний трима́ти себе́; держащий сло́во госпо́дар сло́ва, держки́й на сло́во; держащий ша́шку на́голо з ого́леною ша́блею; держащий экза́мен = экзаменующийся; высоко́ держащий зна́мя з ви́соко підне́сеним пра́пором; держа́вший ОКРЕМА УВАГА; ПОДЕ́РЖАННЫЙ (прилад) не нови́й, (уже) вжи́ваний. |
| ЗАГОРА́ЖИВАТЬ, ще городи́ти; загора́живающий, що горо́дить тощо, ра́ди́й /зго́дний, здатний/ загороди́ти, зви́клий городи́ти, за́йнятий городьбо́ю, загоро́джувач, прикм. загородни́й, загоро́джувальний; загора́живающий путь кому, стил. перероб. ста́вши попере́к чиєї доро́ги; загора́живающийся/загора́живаемый, загоро́джуваний /перегоро́джуваний/, зату́люваний, закри́ваний. |
| КРЕМНИ́СТЫЙ, кремни́стый путь ПЕРЕН. терни́стий шлях, важка́ доро́га. |
| КРЕ́СТНЫЙ, кре́стный путь хре́сна доро́га. |
| МЛЕ́ЧНЫЙ, Млечный путь укр. Чума́цький шлях. |
| НАПРАВЛЯ́ТЬ ще унапря́млювати, напрова́джувати на, напу́чувати /док. напути́ти/, (кого) делегува́ти, відряджа́ти, (на працю) признача́ти, (ноту) посила́ти, (ніж) гостри́ти; направлять к чему (думки) наверта́ти до чого; направлять мы́сли к кому наверта́тися ду́мкою до кого; направлять на путь и́стины наверта́ти на пра́ведну доро́гу, справля́ти на до́бру доро́гу; |
| НАПРАВЛЯ́ТЬСЯ (куди) ще правува́ти, верста́ти шлях, бра́ти курс; направля́ющий 1. що /мн. хто/ спрямо́вує тощо, зда́тний /призна́чений/ скерува́ти, посила́ч, відряджа́ч; прикм. напрямни́й, провідний, вказівний, дороговка́зний, напрямко́вий, /про силу/ керівни́й, військ. чолови́й, 2. заостряющий; направля́ющий на путь и́стины зда́тний наверну́ти на пра́ведну доро́гу; направля́ющий путь /направля́ющий шаги́, направля́ющий стопы́/ куда = направля́ющийся; направля́ющийся/направля́емый 1. спрямо́вуваний, скеро́вуваний, делеґо́ваний, відря́джуваний, призна́чуваний, матем. напря́млюваний, ПЕРЕН. напрова́джуваний на, наве́ртаний, 2. наго́стрюваний; направля́ющийся 1. що /мн. хто/ пряму́є тощо, по доро́зі /в доро́зі, на шляху́/ до, гото́вий у доро́гу /з ду́мкою іти́/ куди, прикм. подоро́жній; |
| НАСТАВЛЯ́ТЬ (речі) ще ста́вити, (на розум) науча́ти, напоумля́ти, навча́ти ро́зуму, ста́вити на до́брий ро́зум, напрямля́ти, (вуха) нашоро́шувати; наставлять на путь и́стины = направля́ть на путь истины; наставлять на ум ще наверта́ти на ро́зум, навча́ти на ро́зум; наставлять рога́ скака́ти у гре́чку; наставля́ющий 1. що /мн. хто/ наставля́є тощо, ра́ди́й (по)наста́вити, 2. що /мн. хто/ науча́є тощо, ста́вши /зви́клий/ науча́ти, навчи́тель, напу́тник, ме́нтор, безпідставно забуте напра́вник, запозич. наста́вник, прикм. напу́тливий, напоу́мний, напу́тній, повча́льний; наставля́ющий на ум = наставляющий 2; наставля́ющая рога́ схи́льна скака́ти у гре́чку; наставля́ющий у́ши з нашоро́шеним ву́хом; наставля́ющийся/наставля́емый 1. настано́влюваний, 2. напу́чуваний, напоу́млюваний. |
| НЕКОНЧАЮЩИЙСЯ складн. безкра́йний [некончащийся путь безкра́й-доро́га]. |
| ОБРАЩА́ТЬ, обращать в бе́гство ще зму́шувати тіка́ти; обращать в ничто́ зво́дити на пси, занапаща́ти; обращать внима́ние заува́жувати, забут. тура́ти; обращать во что [н. в дым] живомовн. пуска́ти чим [н. ди́мом]; обращать в свою́ по́льзу поверта́ти собі́ на ко́ристь; обращать к чему (думки) наверта́ти до чого; обращать на себя́ внима́ние ще бра́ти всі о́чі на се́бе; обращать в шу́тку перево́дити на жарт, зво́дити на сміх, збува́ти жа́ртами; не обращать внима́ния (на) живомовн. не бра́ти чого до голови́ (фраз. не зважа́ти на); не обраща́ет внима́ния образ. і у́хом не веде́; не обраща́й ни мале́йшего внима́ния! плюнь і розітри́!; обраща́ющий що /мн. хто/ оберта́є тощо, ста́вши оберта́ти, зда́тний /ра́ди́й/ оберну́ти, прикм. оберта́льний, поверта́льний, зверта́льний, наверта́льний, переверта́льний, скеру́вальний, спрямува́льний, перетво́рювальний, ужива́льний, тех. від вращающий; обраща́ющий в бе́гство зда́тний погна́ти; обраща́ющий взор на з по́глядом, зве́рненим на; обраща́ющий внима́ние на стил. перероб. зверта́ючи ува́гу на; обраща́ющий в прах /обраща́ющий в пе́пел/ зда́тний сте́рти на по́рох; обраща́ющий в свою́ ве́ру ра́ди́й наверну́ти на свою́ ві́ру; обраща́ющий в шу́тку зви́клий перево́дити на жарт; обраща́ющий на путь и́стины = направляющий на путь и́стины; обраща́ющий на себя́ внима́ние стил. перероб. взя́вши всі о́чі на се́бе; обраща́ющий ору́жие про́тив поверта́ючи збро́ю про́ти; обраща́ющий стопы́ = направляющийся; обраща́емый обе́ртаний, пове́ртаний, зве́ртаний, наве́ртаний, переве́ртаний, скеро́ваний, спрямо́ваний, перетво́рюваний, ужи́ваний, прикм. оборо́тний; ОБРАТИ́ТЬ, обрати́ть внима́ние на кого наки́нути о́ком кого, гля́нути в чий бік; не обратить внима́ния ще пропусти́ти повз ува́гу; обрати́мый оборо́тни́й, ле́гко обе́ртаний /перетво́рюваний/. |
| ОБХОДНО́Й, обходной путь о́б’їздка; обходны́м путём /обходны́ми обходня́ми/ манівце́м /манівця́ми/. |
| ОБЪЕЗДНО́Й, объездной путь /объездная доро́га/ о́б’їздка. |
| ОКО́ЛЬНЫЙ (шлях) ще побі́чний; окольный путь ще о́б’їздка, ПЕРЕН. бокова́ сте́жка; окольным путём ще околя́са, околя́сом, коротк. кру́жно; окольными путя́ми ще околя́сами. |
| ОТПРАВЛЯ́ТЬ ще спрова́джувати, відряджа́ти; (повинність) відбува́ти; (на Сибір) заганя́ти, засила́ти, запрото́рювати; отправлять на тот свет зганя́ти зо сві́ту; отправлять по по́чте посила́ти /пересила́ти/ по́штою; ОТПРАВЛЯ́ТЬСЯ (в дорогу) укр. вируша́ти, вибира́тися, рідко вимандро́вувати; отправляться в путь, руша́ти в доро́гу; отправляться на тот свет /отправляться к праотца́м/ відхо́дити в за́світи; отправлялись /отправлялось/ відпра́вляно; отправля́ющий 1. що /мн. хто/ посила́є тощо, ста́вши відряджа́ти, ра́ди́й відряди́ти, ім. від отправитель, відправни́к, прикм. відправни́й, висилко́вий, 2. що пра́вить (слу́жбу) тощо, за́йня́тий відпра́вою; отправля́ющий на ка́торгу ра́ди́й загна́ти на ка́торгу; отправля́ющий на тот свет зда́тний зігна́ти зо сві́ту; отправля́ющийся/отправля́емый 1./2. відпра́вляний, відпра́влюваний, 1. спрова́джуваний, випрова́джуваний, відпрова́джуваний, виря́джуваний, відря́джуваний, надси́ланий, поси́ланий, 2. вико́нуваний, відбу́ваний; отправля́ющийся 1. гото́вий у доро́гу, гото́вий ви́рушити, в доро́зі до; отправля́ющийся на бокову́ю стил. перероб. пода́вшись до подушо́к; ОТПРА́ВИТЬСЯ фаміл. ви́пхатися, дмухну́ти, махну́ти і похідн.; отправиться в свет піти́ у світи́; отправиться к праотца́м пі́ти в за́світи; отправиться в путе́ше́ствие помандрува́ти, ви́мандрува́ти, уда́ритися /пусти́тися/ в ма́ндри. |
| ОТРЕЗА́ТЬ ще тя́ти, (шлях) перетина́ти; отреза́ющий що /мн. хто/ відтина́є тощо, ста́вши тя́ти, ра́ди́й відтя́ти, прикм. відрі́зувальний, урі́зувальний, відкра́ювальний, відпа́ювальний, відшмато́вувальний, складн. відтина́й- [відтина́й-машина]; отреза́ющий путь к отступле́нию стил. перероб. перетя́вши шлях до ві́дступу; отреза́ющийся/отреза́емый тя́тий, відрі́зуваний, урі́зуваний, відкра́юваний, відпа́юваний, відшмато́вуваний, прикм. відрізни́й, обрізни́й; отреза́ющийся що відтина́ється; ОТРЕ́ЗАТЬ ще відчикри́жити, (словом) відруба́ти, відбри́ти; отрезать все пути́ к отступле́нию перен. припе́рти до стіни́. |
| ПО́ПРИЩЕ (діяльности) ще ца́рина, сфе́ра, фраз. стезя́, (актора) кар’є́ра, (страдника) терни́ста путь; литерату́рное по́прище стил. перероб. перо́ [держа́ться литерату́рного поприща трима́тися за перо́]. |
| ПОРЯ́ДКОМ фраз. нівро́ку [порядком дли́нный путь нівро́ку до́вгий шлях]. |
| ПРЕГРАЖДА́ТЬ (доступ) ще спиня́ти; прегражда́ть путь става́ти на шляху́, стоя́ти на доро́зі /попере́к доро́ги/; прегражда́ющий що /мн. хто/ перепиня́є тощо, ста́вши спиняти., зда́тний загороди́ти, для перекриття́, за́йня́тий перекриттям, прикм. перегоро́дний, перепи́нювальний, перегоро́джувальний, загоро́джувальний, перекрива́льний, образ. на перешко́ді, на зава́ді, пор. препятствующий; прегражда́ющий до́ступ зда́тний спини́ти до́ступ; прегражда́ющий путь стил. перероб. ста́вши на доро́зі; прегражда́ющийся/прегражда́емый перепи́нюваний, перегоро́джуваний /загоро́джуваний/, перекри́ваний, прикм. перегородни́й. |
| ПРОЛАГА́ТЬ, пролага́ть себе́ доро́гу пробива́ти собі́ доро́гу, пробива́тися; пролага́ющий = прокладывающий; пролагающий себе́ путь гру́дью зда́тний проби́тися грудьми́. |
| ПРОТОРИ́ТЬ, проторить путь ПЕРЕН. утопта́ти сте́жку; проторить доро́гу прокла́сти доро́гу. |
| ПРОТОРЁННЫЙ, проторённый путь фраз. би́тий шлях, образ. уто́птана сте́жка. |
| ПУСТИ́ТЬСЯ, пуститься волоки́тничать розсоба́читися; пуститься в путь помандрува́ти; пуститься в рассужде́ния уда́ритися в мудрува́ння; пуститься в стра́нствие /пуститься в скита́льческую жизнь/ вда́ритися в ма́ндри, піти́ світа́ми, пові́ятись у світи́; пуститься в та́нец /пуститься наутёк/ вда́рити нога́ми /навтікача́/, образ. вломи́ти но́гу від кого; пуститься на отча́янный посту́пок піти́ на одча́й душі́; пусти́вшийся ОКРЕМА УВАГА; пустившийся бежа́ть стил. перероб. вда́ривши навтікача́; пустившийся в пляс уда́ривши в закаблу́ки. |
| СКО́ЛЬЗКИЙ (про мило) порськи́й; ско́льзкий путь хи́бна /слизька́/ сте́жка, маніве́ць. |
| СЛЕ́ДОВАНИЕ, путь сле́дования цілком досить шлях; в пути́ сле́дования в доро́зі; по́езд да́льнего сле́дования по́їзд дале́кого сполу́чення. |
| СТАНОВИ́ТЬСЯ, станови́ться кем става́ти за кого; станови́ться вверх нога́ми живомовн. става́ти ду́ба(ла́); станови́ться в защи́ту ще става́ти в оборо́ні; станови́ться в круг /станови́ться в хорово́дный круг/ става́ти кружка́, (спліта́ти ко́ло); станови́ться в по́зу прибира́ти по́зу; станови́ться в строй става́ти /шикува́тися/ до ла́в(и); станови́ться длинне́е /тяжеле́е, у́же тощо/, до́вшати /ва́жчати, ву́жчати тощо/; станови́ться достоя́нием гла́сности оприлю́днюватися, фаміл. засві́чувати; станови́ться ды́бом става́ти ду́ба /ду́бом/, (про волос) бра́тися дро́том; станови́ться жу́тко тягну́ти моро́зом по спи́ні; станови́ться зажи́точным доробля́тися; станови́ться зво́нче /звучне́е/ дзві́ншати; станови́ться изве́стным кому (ти факт) дохо́дити до чиїх вух; станови́ться ле́гче кому ле́гшати, попуска́ти [стано́вится ле́гче кому ле́гшає]; станови́ться на за́дние ла́пки пе́ред стели́тися листо́м пе́ред; станови́ться на но́ги зво́дитися /спина́тися/ на но́ги, (про хворого) зали́зувати ра́ни; станови́ться на пути́ чьём заступа́ти доро́гу кому; станови́ться на цы́почки спина́тися (навшпи́ньки), става́ти на па́льчики; станови́ться невмоготу́ припіка́ти; станови́ться неподви́жным нерухо́міти; станови́ться поперёк доро́ги = станови́ться на пути́; станови́ться предме́том обсужде́ния потрапля́ти на язики́, перетира́тися на язика́х; станови́ться прозра́чнее прозо́ріти; станови́ться тяжеле́е (про життя) суту́жніти; станови́ться у вла́сти бра́ти кермо́ вла́ди; стано́вится гру́стно /ра́достно, го́рько/ кому сум бере́ /ра́дість обійма́є, жаль за ду́шу бере́/ кого; стано́вится не по себе́ кому неспо́кій і сум бере́ /обійма́є/ кого, неспо́кій заповза́є в ду́шу кому, ро́биться при́кро /му́лько/ на душі́, ні́би щось му́ляє на душі́ кому/у кого/чиїй, щось ні́би лягло́ на ду́шу; становящийся 1. що /мн. хто/ стає́ тощо, зви́клий става́ти, гото́вий /зго́дний, ма́ючи на́мір/ ста́ти, стил. перероб. стаючи́, ста́вши, фраз. поста́влений, 2. що ро́биться тощо, схи́льний роби́тися /зда́тний зроби́тися/ яким; становящийся в защи́ту гото́вий борони́ти; становящийся в круг зби́раний у ко́ло; становящийся во главе́ зго́дний очо́ли́ти; становящийся в по́зу стил. перероб. прибра́вши по́зу; становящийся глу́бже /длинне́е, у́же, гро́мче, зво́нче тощо/ щора́з гли́бший /до́вший, ву́жчий, гучні́ший, дзвінкі́ший тощо/; становящийся ды́бом (волос) (ура́з) зди́блений; становящийся на дыбы́ стил. перероб. ста́вши ду́ба, ПЕРЕН. гото́вий забунтува́ти; становящийся на кварти́ру стаючи́ на кварти́ру; становящийся на коле́ни зму́шений укля́кнути, стил. перероб. укляка́ючи; становящийся на путь гото́вий ста́ти на шлях; становящийся на учёт зго́дний /зму́шений/ ста́ти на о́блік; становящийся на я́корь що ки́дає я́кір; становящийся неприго́дным стил. перероб. стаючи́ неприда́тним; становящийся пе́ред фа́ктом поста́влений пе́ред фа́ктом; становящийся поня́тным що стає́ зрозумі́лим; становящийся поперёк го́рла стил. перероб. як кі́стка в го́рлі, реконстр. поперекго́рлий; становящийся причи́ной стил. перероб. стаючи́ причи́ною; становящийся равноду́шным щора́з байдужіший; становящийся у вла́сти що бере́ кермо́ вла́ди, стил. перероб. беручи́ кермо́ вла́ди; |
| СТАТЬ 1 (богом) обожестви́тися; стать кем поши́тися в кого, фраз. ста́ти за кого [стать жено́й ста́ти за жі́нку]; стать а́хать /стать о́хать/ заа́хкати; стать бо́лее твёрдым /весёлым тощо/ потве́рдшати /повеселі́шати тощо/; стать более прозра́чным ви́прозоритися; стать бо́льно кому заболі́ти кого [как ей ста́ло бо́льно! як її заболі́ло!]; стать водяни́стым зводяні́ти; стать второ́й нату́рой зайти́ у кров; стать в тупи́к не зна́ти, що роби́ти /що каза́ти, що ду́мати, на яку́ ступи́ти/, спантели́читися, зби́тися з пантели́ку; стать горба́тым згорба́тіти; стать же́ртвой пожа́ра (про речі) піти́ з ди́мом; стать зави́симым от чего образ. опини́тися в ла́пах /пазуря́х/ чого; стать изве́стным укри́тися сла́вою; стать кале́кой скалічі́ти; стать крести́ться захрести́тися; стать лауреа́том жарт. облавреа́титися; стать на путь /стать на гре́шный путь/ ступи́ти на шлях, ступи́ти на хистку́ сте́жку, ступи́ти на хистку́ кла́дку; стать на жи́тельство галиц. заме́шкати; стать на но́ги зве́сти́ся /зіп’я́стися, зіпну́тися/ (на но́ги); стать на путь и́стины піти́ доро́гою пра́вди; стать на я́корь зая́коритися; стать невыноси́мым в’ї́стися в печінки́, сиді́ти в печінка́х; стать недействи́тельным юр. втра́тити си́лу; стать незаме́тным відійти́ в тінь; стать неподви́жным знерухо́міти; стать поня́тным зрозумі́тись [что́бы зву́ки ста́ли поня́тными щоб зву́ки зрозумі́лись]; стать поперёк го́рла ста́ти кі́сткою в го́рлі; стать поперёк доро́ги заступи́ти сте́жку; стать предме́том обсужде́ния ста́ти при́тчею; стать причи́ной причини́тися, спричини́тися; стать распева́ть под нос /стать напева́ть под нос/ замуги́кати; стать серьёзнее /соли́днее/ споважні́ти; стать ско́льзким осли́знути; стать ску́чным занудні́ти; стать челове́ком ви́людніти; стать чужи́м кому відчужі́ти від кого, рідко почужа́тіти; ни стать ни сесть ні́де ку́рці клю́нути, ні́де го́лкою ткну́ти, нема́ де го́лки /па́льця/ просу́нути /встроми́ти/; во что бы то ни ста́ло (на́до) ще хай там що, щоб тут що, (кров з но́са – тре́ба); ста́нет /ста́ло/ ту́го /невыноси́мо, невмоготу́/ кому припече́ /припекло́/ кого; ста́вший ОКРЕМА УВАГА; ста́вший водяни́стым зводяні́лий; ста́вший кале́кой скалічі́ти; ста́вший невозмо́жным (бунт) унеможли́влений, (хто) = ста́вший невыносимым; ста́вший невыноси́мым що його́ го́ді ви́тримати; ста́вший неподви́жным знерухо́мілий; ста́вший пе́ред диле́ммой стил. перероб. як пі́вень на пло́ті /у чий город стрибне/; ста́вший под зна́мя тепе́р під пра́пором; ста́вший равноду́шным збайдужі́лий; ста́вший ско́льзким осли́злий; ста́вший традицио́нным (засіб) утрадиці́йнений, галиц. вте́ртий; |
| СУХОПУ́ТЬЕ живомовн. суха́ путь. |
| ТЕРНИ́СТЫЙ, терни́стый путь ще хре́сна доро́га. |
| ТО́РНЫЙ, то́рная доро́га /путь/ би́тий шлях. |
| УКА́ЗЫВАТЬСЯ, указа́лось вка́зувано тощо; указывающий/указу́ющий що /мн. хто/ вка́зує тощо, зму́шений /ра́ди́й/ вказа́ти, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ вка́зувати, ука́жчик, (річ) дороговка́з, пока́жчик, пока́зни́к, і́ндекс, знак, тех. індика́тор, прикм. вказівни́й, настано́вчий, дороговка́зний, тех. індика́торний, ука́зувальний, пока́зувальний, зазна́чувальний, зага́дувальний, нака́зувальний, поя́снювальний, рекомендува́льний, образ. де зазна́чено; указывающий кому вказівни́й для кого; указывающий а́дрес стил. перероб. із зазна́ченням адре́си; указывающий доро́гу / указывающий путь/ (як) дороговка́з для, прикм. дороговка́зний для; указывающий на что що сві́дчить про, сві́док чого [указывающий на броже́ние сві́док броді́ння], стил. перероб. як сві́дчення чого; указывающий кому на ме́сто зда́тний присади́ти кого; указывающий на недоста́тки зму́шений вказа́ти на хи́би; указывающий срок вы́платы стил. перероб. де зазна́чено да́ту ви́плати; указывающийся/ указываемый ука́зуваний, пока́зуваний, зазна́чуваний, зага́дуваний, нака́зуваний, поя́снюваний, рекомендо́ваний; |
| УКОРА́ЧИВАТЬ ще короти́ти, прикоро́чуваний; укора́чивать шаг сти́шувати крок; укорачивающий що /мн. хто/ прикоро́чує тощо, зви́клий прикоро́чувати, ради́й прикоро́тити, прикоро́чувач, скоро́чувач, вкоро́чувач, прикм. скоро́чувальний, прикоро́чувальний, підкоро́чувальний, вкоро́чувальний, пристру́нювальний, угамо́вувальний, прибо́ркувальний; укорачивающий жизнь кому гото́вий /ма́ючи на́мір/ зба́вити ві́к(у); укорачивающий путь ра́ди́й скороти́ти шлях; укорачивающий срок рі́шений скороти́ти те́рмін /речене́ць/; укорачивающий хвост зда́тний укрути́ти хвоста́; укорачивающий шаг сти́шуючи крок; укорачивающий язы́к зда́тний заткну́ти рот; укорачивающийся /укорачиваемый скоро́чуваний, прикоро́чуваний, підкоро́чуваний, вкоро́чуваний, пристру́нюваний, угамо́вуваний, прибо́ркуваний; УКОРОТИ́ТЬ ще підкороти́ти і похідн.. |
| УСТИЛА́ТЬ, путь чей (не) был у́стлан ро́зами шлях чий (не) стели́вся кві́тами; УСТИЛА́ТЬСЯ, устила́ться ро́зами стели́тися килима́ми /кві́тами, ро́жами/; устила́ющий що /мн. хто/ вистеля́є тощо, ра́ди́й ви́стелити, зви́клий вистеля́ти, прикм. тех. стели́льний, вистила́льний, висте́лювальний, укрива́льний; устила́ющий цвета́ми ра́ди́й ви́стелити кві́тами; устилающийся/устила́емый сте́лений, висти́ланий, висте́люваний, укри́ваний. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Путь –
1) (дорога) путь, -ті́ (жен. р.), доро́га, -ги, шлях, -ху; 2) (способ) спо́сіб, -собу; 3) (прок, успех, толк) пуття́, -ття́. |
| Млечный – моло́чний, -а, -е; млечный путь – чума́цька доро́га, бо́жий шлях. |
| Об’езд –
1) (действие) об’ї́зд, -ду; 2) (непрямой путь) о́бмин, -ну; -ной – об’їзни́й, -а́, -е́. |
| Околесица –
1) (непрямой путь) об’їзна́ доро́га, маніве́ць, -вця́; 2) (вздор) бридня́, -ні́, тереве́ні. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Путь – путь; шлях; дорога; (жел. дор.) – колія. Пути сообщения – см. Сообщение. Верный путь (показать) – правдивий шлях (показати). Законным путем – правним способом. Наводить на путь – давати навід. Проторенный путь – битий шлях. Двинуться в путь – рушити, вирушити. Обратный путь – дорога, шлях назад. На обратном пути – вертаючись. По пути – по дорозі; з руки. Вступить на скользкий путь – на слизьке стати. Попутно – принагідне. Путем авансирования, расследования… – авансуючи, розслідуючи; авансуванням, розслідуванням. Путем надписи – написуючи; через напис. |
| Дорога – дорога; шлях; путь. Дорога большая, торговая – битий шлях; великий шлях; гостинець. Проезжая дорога – проїзний шлях. Железная дорога – залізниця. Окольная дорога – манівець. По дороге (с кем) – по руці з ким. Собираться в дорогу – лаштуватися, лагодитися в дорогу, в путь. Сбиваться с дороги – загубити дорогу, стропитися. Найти дорогу, стать на настоящую дорогу – вийти на певний шлях. Напасть на дорогу – набігти, вхопити тропи. Стать поперек дороги кому – заступити стежку; стати поперек шляху, стати на перешкоді; зав’язати дорогу. Без дороги – навмання; манівцями. Снаряжать в дорогу, см. Снаряжать. |
| Надпись – напис. Поручительная надпись – доручний, доручальний напис. Передаточная надпись – передатний, передавальний напис. Доверительная надпись – вірчий напис. Бланковая надпись – бланковий напис. Путем надписи – см. Путь. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Путь – шлях (-ху́); • п. (рельсовый), ж.-д. – ко́лія; • п. внутренний (водный) – ш. вну́трішній; • пути веерные – ко́лії віяло́ві; • п. водный – ш. во́дний; • п. временный – ш. тимчасо́вий; • п. выгрузной, ж.-д. – ко́лія виванта́жна; • п. витяжной – к. витяжна́; • п. главный – к. головна́; • п. грузовой – ко́лія, шлях ванта́жна, -ий; • п. гужевой – ш. возови́й; • п. двойной (два паралел. пути) – к. подві́йна; • п. двойной (из двух рельсов) – к. двої́ста; • п. деповский – к. депо́вська; • п. жесткий – к. тверда́; • п. занятый – к. за́йнята; • п. запасной – к. запасна́; • п. искусственный – ш. шту́чний; • п. карьерный – к. кар’є́рна; • п. кружной – ш., к. обкружни́й, -а́; • п. маневровый – к. маневро́ва; • п. маршрутный – к. маршру́тна; • п. нефтяной – к. нафто́ва; • п. обгоночный – к. обми́нна; • п. об’ездной – к. об’їздо́ва́; • п. обменный – к. обмі́нна; • п. обходной – к обхідна́; • п. опытный – шлях спробни́й; • п. отводной – к. відвідна́; • п. откаточный – к. вивізна́; • п. отправления – к. вирядо́ва; • п. перегрузочный – к. переванта́жна; • п. передаточный – к. переда́тна; • п. песчаный – к. піско́вана; • п. погрузочный – к. наванта́жна; • п. под’ездной – к. під’їздо́ва; • п. починочный – к. пола́годжувальна; • п. приемный – к. прийма́льна.; • п. п.-отправочный – к. прийма́льно-вирядо́ва; • п. произвольный (тока) – шлях дові́льний; • п. прямой – ко́лія пряма́; • п. раз’ездный – к. розми́нна; • п. распределительный – к. розподі́льча; • п. ремонтный – к. ремо́нтна; • п. свободный – к. ві́льна; • п. соединительный – к. злучна́; • п. сортировочный – к. сортува́льна; • пути сообщения – шляхи́ сполу́чення; • п. стрелочный – к. ви́лична; • п. тормозный – к. гальмівна́; • п. тракционный – к. тяглова́; • п. тупиковый – к. зазубне́ва; • п. хвостовой, тупиковый – к. зазубне́ва; • п. ходовой – к. ходова́. |
| Вытяжка, хим. – ви́тяжка; • в., вытягивание – витяга́ння, ви́тягнення; • в. (для вытяг. воздуха) – душни́к (-ка́), в., вытяжной путь – витяжна́ ко́лія. |
| Заграждать, -градить – загоро́джувати, загороди́ти; • з. (русло реки) – перепиня́ти, перепини́ти; • з. (путь) – заступа́ти, заступи́ти. |
| Зимний (переплет, путь) – зимо́вий. |
| Кружной (путь) – кружни́й. |
| Линия – лі́нія; • л. береговая – л. берегова́; • л. визирная – л. зірна́; • л. винтовая – л. ґвинтова́; • л. влияния, инфлюентная – л. впли́ву; • л. водораздельная – л. вододі́льна; • л. водосоединительная – низькоді́л (-до́лу), водоте́чна лі́нія; • л. воздушная, путь, авио – шлях повітряни́й; • л. в. (проводов) – лі́нія надзе́мна; • л. волнистая – л. хвиля́ста; • л. всхода (в лестнице) – л. схо́ду; • л. депрессии – л. депресі́йна; • л. домов – перія́; • л. единичная – л. одини́чна; • л. железнодорожная – л. залізни́чна; • л. жирная – л. гру́ба; • л. измеренная – л. ви́мірена; • л. изохроматическая – л. ізохромати́чна; • л. инфлюентная – л. впли́ву; • л. кабельная, телегр. – л. жильнико́ва, кабле́ва; • л. касательная – л. доти́чна; • л. кривая – л. крива́; • л. ломанная – л. ло́мана; • л. магистральная – л. магістра́льна; • л. напорная – л. напірна́; • л. натуральная – л. натура́льна; • л. нейтральная – л. байду́жа, невтра́льна; • л. нулей – л. нульова́; • л. отвесная – л. прямови́сна; • л. пересекающиеся – лі́нії перехре́сні; • л. пригородная – л. приміська́; • л. причальная, причала – л. прича́льна; • л. прямая – л. пряма́, про́ста; • л. пунктирная – л. крапчако́ва; • л. разведочная, горн. – л. розвідко́ва; • л. сигнализационная – л. гаслівна́; • л. силовая, электр. – л. силова́; • л. сквозная – л. наскрізна́; • л. створная – л. простеце́ва; • л. телеграфная – л. телегра́фна; • л. телефонная – л. телефо́нна; • л. трамвайная – л. трамва́йна; • л. транзитная – л. транзи́тна; • л. тупиковая – л. зазубне́ва; • л. упругая – л. пружна́; • л. провешить – лі́нію ви́тичкувати. |
| Перерезывать, -зать – перері́зувати, перері́зати; • п. (перекраивать) – перекра́ювати, перекра́яти; • п. (пересекать путь, дорогу) – перетина́ти, перетя́ти. |
| Приемный, -мочный – прийма́льний; • п. стойка, горн. – кріпи́льний стоя́к (-ка́); • п.-отправочный (путь) – прийма́льно-вирядо́вий. |
| Санный (путь) – са́нний; • с. (относ. к саням) – санкови́й; • с. (о приборе для передвиж. машин) – полозко́вий. |
| Снаряжение (вагонов в путь) – лаштува́ння; • с., снарядка – лашту́нок (-нку); • с. ламповое – л. лямпо́вий. |
| Хвостовой – хвостови́й; • х. канат, горн. – кінце́ва кодо́ла; • х. путь, тупиковый путь – зазубне́ва ко́лія. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)