Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Шукати «сяб*р*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Компаньо́н, -нка –
1) спі́льник, -ниця, компаньйо́н, -нка, (стар.) ся́бер, ся́бро, супря́га. [Я-ж не оди́н хазя́їн, у ме́не дво́є спі́льників (Звин.)];
2) (человек «для компании») това́риш, -шка, компаньйо́н, компаньйо́нець, -нка. [Звелі́ла компаньйо́нці занести́ ко́шика до комо́ри (Крим.)].
Общи́нник – спі́льник, това́риш, ся́бер (-бра), сябро́.
О́бщинный – грома́дський, спілкови́й, сябри́нний. О́бщинное начало, см. О́бщинность.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Общинник – спі́льник, сябро́, -ра́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вести
• Будем вести себя хорошо, прилично! – поводьмося добре, пристойно (чемно)!; шануймося!
• Вести борьбу, войну – вести (провадити, точити) боротьбу, війну; змагатися.
• Вести весёлую жизнь – жити весело; провадити веселе життя; (діал.) веселувати.
• Вести двойную игру – грати подвійну гру; і нашим і вашим; і туди і сюди.
• Вести дневник – вести (писати) щоденник(а).
• Вести дружбу – дружити (приятелювати, товаришувати); (діал.) сябрувати.
• Вести жизнь – провадити життя; жити. [Вона-то й народилась дуже квола, Бо я тоді таке життя тривожне Провадила… Українка.]
• Вести знакомство с кем – знатися (водитися) з ким; мати (підтримувати) знайомість з ким; (лок.) мати знакімлю з ким.
• Вести начало от кого, чего – брати початок (почин) від кого, від чого; (роз)починатися (зачинатися) від кого, від чого.
• Вести переписку (переписываться) с кем – провадити листування (листуватися) з ким.
• Вести процесс, тяжбу с кем – позиватися з ким; (давн.) тягатися з ким.
• Вести разговор, речь – провадити (вести) розмову, мову, речі (річ); розмовляти (говорити, балакати).
• Вести свой род от кого – вести свій рід від кого, походити від кого, з чийого роду; бути з роду чийого.
• Вести свою линию – свою лінію (своє) вести; триматися (держатися) своїх засад; (розм. образн.) виводити далі свою нитку.
• Вести себя – поводитися; триматися.
• Вести себя хорошо, прилично, достойно – поводитися добре, чемно (пристойно, ґречно, звичайно, доладно, як слід); шануватися; (давн.) чтитися. [Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами! Вовчок.]
• Вести хозяйство – вести (держати) хазяйство (господарство); господарювати (хазяйнувати).
• Вести холостую жизнь – парубкувати (молодикувати, бурлакувати).
• Вести хоровод – вести танок.
• Все дороги ведут в Рим – всі шляхи (всі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.
• И ухом не ведёт кто – (а)ні гадки кому; і гадки не має хто; зовсім не вважає на що хто; ні кує, ні меле хто; в голові не кладе хто; і вухом не веде хто; й за вухом не свербить кому.
• Как ты ведёшь себя? – як ти поводишся?
• К чему он ведёт? (разг.) – до чого (куди) він хилить (гне, верне, веде, клонить)?
• Плохо вести себя – погано (зле, негарно) поводитися; не шануватися; пусто йти. [Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду. Барвінок.]
Водить
• Водить дружбу с кем, дружить – дружити (приятелювати, товаришувати, давн. сябрувати) з ким; (про жінок) подругувати з ким.
• Водить за нос кого (перен. разг.) – водити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого як кота за ниткою; дурити (морочити) кого. [Всіх за ніс водить. Пр.]
• Водить знакомство с кем – знатися (мати знайомство, знайомість) з ким; водитися з ким.
• Водить на помочах кого (перен. разг.) – водити кого як дитину за руку; (до)помагати кому як дитині у чому; не давати волі кому діяти самому.
• Водить хоровод – танок водити. [Ой там Бондарівна дівок танок водить. Н. п.]
• Хлеб-соль водить с кем – бувати в хлібосолі з ким; приятелювати з ким; водити хліб-сіль з ким.
Дружба
• В долг давать — дружбу терять – друга не втрачай; грошей не позичай. Пр. Хочеш з приятеля зробити ворога — позич грошей. Пр.
• Водить дружбу с кем, дружить – дружити (приятелювати, товаришувати, давн. сябрувати) з ким; товариство водити з ким; (про жінок іще) подругувати з ким.
• Входить, войти, вступать, вступить в дружбу с кем – заходити, зайти у дружбу (у приязнь) з ким; заприязнюватися, заприязнитися з ким; заприятелювати (подружитися, потоваришувати) з ким; брататися, побрататися з ким.
• Дружба да братство дороже всякого богатства – дружба, братство — дорожчі від [усякого] багатства. Пр.
• Дружба дружбой, а служба службой – дружба дружбою, а служба службою. Пр. На службі ні брата, ні кума, ні свата [не повинно бути]. Пр.
• Дружба дружбой, а табачок врозь. Дружба дружбой, а денежкам счёт. Дружба дружбой, а в карман (а в горох) не лезь – лік дружбі не шкодить. Пр. Брат мій, а хліб їж свій. Пр. Брат братом, сват сватом, а гроші не рідня. Пр. Свій не свій, а в горох не лізь. Пр. Хоч ми собі брати, та наші кишені не сестри. Пр.
• Не в службу, а в дружбу – не в службу, а в дружбу. Пр. Не з неволі, а з приязні. Пр.
• По дружбе; в порядке дружбы – з приятельства (з приязні); як друг (як приятель).
• Тесная дружба – близька дружба.
Приятельский
• Быть, находиться в приятельских отношениях с кем – приятелювати (товаришувати, давн. сябрувати) з ким; (про жінок ще) подругувати з ким.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ся́бер, -бра, сябро́, -ра́ –
1) участник земельного владения;
2) компаньон в торговом предприятии.
Сябри́нний – артельный, товарищеский, общинный.
Сябрува́ти, -бру́ю –
1) водить компанию;
2) быть компаньоном в деле.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Поєдна́ння, -ня, с.
1) Примиреніе.
2) Договоръ, соглашеніе. Повернувсь додому і почав підводити своїх двох грошовитих знакомих (на гуртові гроші торгувати.)... Порадились сябри проміж себе і згодились на таке поєднання. Чуб. II. 664.
Ся́бер, -бра, сябро́, -ра, м. Участникъ земельнаго владѣнія, компаньонъ въ торговомъ предпріятіи. Вас. 189. КС. 1890. VI. 478. Брат братові сябер. Ном. № 9399.
Сябри́нний, -а, -е. Артельный, товарищескій, находящійся въ общинномъ пользованія. Сябринна оренда. Черн. г. Сябринний ліс.
Сябрува́ти, -бру́ю, -єш, гл. Водить компанію. Конст. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Да́ча = 1. дава́ння, ви́дача, да́ча(С. Аф.). 2. пла́та, запла́та. 3. ху́тір, підво́рок. С. З. — Зимою у го́родї, а в лїтку на хуторі. Адес. — А підворок свій Гончарівку велїв обнести валом. С. З. 4. да́ча. (Земля скарбова або якого не-будь пана або громадська). В нашій дачі не багато сїнокосу. — Да́ча о́бщаго владѣ́нія, не размеже́ванная = ся́брина да́ча (Черниг.).
Да́чникъ = 1. хуторя́нин. (Слово да́чник, найбільше прикладаєть ся до тих, що зимою живуть у го́родї, а в лїтку на хуторї біля города.). 2. спі́льник, това́риш, хто має свою пайку в спільній не розмежованій дачі), сябе́р, сябро́ (Чернигівщина).
Совладѣ́лецъ, совладѣ́лица = співвла́стник, ця (С. Пар.), співвласти́тель, ка, сябе́р, сябро́ (Черн.).
Сосѣ́дъ = сусїд (С. Л.), сусїда (С. З. Л.), здр. ласк. — сусїдонько; сябе́р, сябро́. С. Л.
Шабёръ = сябе́р, сябро́.