Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «говорить»
Шукати «говорить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Говори́ть о ком, о чём –
1) каза́ти [Що ка́жеш? Чи каза́ли йому́ про це?], говори́ти, мо́вити, мовля́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що, а теснее: (сообщать) промовля́ти, хвали́тися кому́ (до ко́го).
• -и́ть в защиту кого – говори́ти в оборо́ні кого́, промовля́ти за ким, за чим. [Все промовля́є за його́ неви́нністю]; (в приподнятом стиле) глаго́лати, пра́вити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
2) (беседовать) бала́кати, розмовля́ти, гомоні́ти з ким про що, за що.
• -и́ть на каком-л. языке – говори́ти, бала́кати, гомоні́ти яко́юсь мо́вою. [Говори́ти украї́нською мо́вою (по-украї́нському, -ськи). Він по-німе́цьки не бала́кає].
• -ить на многих языках – говори́ти багатьма́ мо́вами.
• -ить (болтать) на чужом языке – цве́нькати, чеса́ти, вируба́ти [По-моско́вському так і че́шуть. Ля́хом вируба́ти (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркоті́ти, ґерґота́ти;
3) (поговаривать) сла́вити [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.)], подейкува́ти, гу́дкати (срв. Болта́ть).
• Говоря́т – ка́жуть (лю́ди), поде́йкують;
4) (произносить речь) промовля́ти. [Ісу́с, промовля́ючи, ка́же].
• Начинать (начать) говори́ть – зніма́ти (зня́ти) мо́ву, річ, го́лос.
• Начинать -и́ть (о ребёнке) – почина́ти бала́кати, наріка́ти.
• Продолжать говори́ть – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі.
• Не́чего (не стоит) и говори́ть – шкода́ й каза́ти (говори́ти).
• Говоря́т (же) вам, что – ка́зано-ж-бо ва́м, що…
• -и́ть, не стесняясь – говори́ти (каза́ти) без о́брізків, неприму́шено.
• -и́ть наобум – говори́ти навмання́.
• -и́ть в тон кому – говори́ти під лад кому́.
• -и́ть чьему-л. сердцу – промовля́ти до се́рця кому́.
• -и́ть быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботі́ти, дроботі́ти, чеса́ти, торохті́ти.
• -и́ть сквозь зубы – ціди́ти.
• -и́ть басом – ба́са говори́ти.
• -и́ть вздор, см. Вздор.
• -и́ть без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блуди́ти слова́ми.
• -и́ть пространно – розво́дитися.
• Красно говори́шь – золоті́ в те́бе уста́.
• -ить про себя, в душе – каза́ти на ду́мці, до се́бе.
• -и́ть изустно – каза́ти з уст.
• -и́ть так и этак (противоречиво) – двої́ти, гну́ти сюди́ й туди́.
• -и́ть обиняками – говори́ти на здо́гад.
• Говоря́ без обиняков – без сорома́ ка́зка, без околи́чностей ка́жучи.
• Откровенно говоря́ – щи́ро ка́жучи, напра́вду ка́жучи.
• Говоря́ словами чего-л. (пословицы) – мовля́в (ка́жучи) чим (при́казкою).
• Говоря́ словами такого то – мовля́в (ка́жучи) слова́ми кого́сь, мовля́в он-той. [Мовля́в проф. Влади́миров. Мовля́в слова́ми одніє́ї з «недосто́йних» (Єфр.)].
• Не говоря́ о чём-л. – помину́вши щось.
• Коротко говоря́ – найшви́дче сказа́ти, ко́ротко ка́жучи.
• Не с тобой говоря́т – не до те́бе мо́ва (річ).
• Ни слова не говори́т – ні па́ри з уст, ані слівце́м не п(р)охо́питься.
• Не говоря́ дурного слова – не каза́вши лихо́го сло́ва.
• Едва может -и́ть (голоса не хватает) – ле́дві го́лос подає́, го́лосу не відтя́гне.
• Лишиться способности -и́ть – стра́тити мо́ву.
• -и́ть будто заученное – вичи́тувати.
• Говори́т как по писанному – ка́же, як з ли́сту бере́.
• Говоря́щий (прилаг.) – говоря́щий, говорю́щий. [Говорю́ща маши́на].
• Неумеющий -и́ть (о ребёнке) – немовля́щий. Срв. Болта́ть, Бормота́ть, Лепета́ть, Мя́млить и т. п.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГОВОРИ́ТЬ ще мо́вити, галиц. говори́ти до кого, образ. оберта́ти язико́м, (погордо) ки́дати че́рез гу́бу́, (безвідповідально) ду́рно ки́дати слова́, на ві́тер ки́дати слова́;
мно́го говорить ма́ти до́вгий язи́к;
невня́тно говорить ми́мрити;
продолжа́ть /говорить/ фраз. ве́сти́ своє́;
говорить в нос гугня́віти, гугня́вити, гугни́ти говорить вздор верзти́ язико́м, ля́пати язико́м;
говорить ерунду́ Хи́мині ку́ри пра́вити, ганя́ти тю́льку;
говорить, как по-пи́саному говорити як з кни́жки бра́ти;
говорить ко́лкости шпига́ти слова́ми;
говорить на чистоту́ говори́ти як на спо́віді, говори́ти як на духу́;
говорить намёками каза́ти навздога́д (буряків);
говорить на́ ухо наші́птувати;
говорить неле́пости верзти́ ка́зна-що;
говорить не по бума́жке говори́ти з уст;
говорить обиняка́ми говори́ти за́гадками, захо́дити зда́лека;
говорить по́д нос харама́ркати;
говорить „ррр” і́ркати;
говорить речь промовля́ти;
говорить с оби́дой в го́лосе копи́лити губи;
говорить сквозь зу́бы ціди́ти /док. процідити/ крізь зу́би;
говорить чи́стую пра́вду каза́ти саму́ пра́вду;
всё в ком говори́т о си́ле си́ла так і пре з кого;
кто мно́го говори́т – ма́ло де́лает де мо́ре слів, там ма́ло діл;
что ни говори, як не є, кажи́ не кажи, хоч там що кажи́, хоч що там каза́ти;
ну вот он и говори́т ото́ж він і ка́же;
говорилось гово́рено;
говоря́ пра́вду ще якщо́ че́сно;
говоря́ про́сто коли́ про́сто;
мя́гко говоря́ щоб не сказа́ти іна́кше;
не говоря́ о чем помину́вши що, (в кінці мови) я вже мовчу́ про, фраз. не каза́ти вже про, вже не каза́ти про;
не говоря́ худо́го сло́ва прибл. не при ха́ті ка́жучи;
ни сло́ва не говоря́ ні па́ри з уст, мо́вчки;
че́сно говоря́ /открове́нно говоря́/ живомовн. пра́вду кажу́ тобі /Вам/; смету́т траву́, не говоря́ о ком згла́дять траву́, не то що кого;
что бы ни говори́ли хай що там хто ка́же;
вот и говори́ кому! емоц. от і кажи́ кому!, хоч кажи́, хоч не кажи́ кому - ко́ристь одна́;
говоря́щий що /мн. хто/ гово́рить тощо, зви́клий /ста́вши/ говори́ти,мо́вець, мовля́нин, бала́ка, балаку́н, пащеку́н, зневажл. базі́ка, говори́льник, прикм. словомо́вний, балаку́щий, уроч. мовля́щий, рідко говору́щий, /птах/ поет. живоголо́сий, образ. з мо́вою [говорящий кста́ти и некста́ти з доре́чною і недоре́чною мовою], з яким язико́м [мно́го говорящий з до́вгим язиком], складн. красномо́вець [краси́во говорящий красномо́вець], маломо́вний [ма́ло говорящий маломо́вний], фраз. де ска́зано [ука́з, говорящий об э́том ука́з, де про це сказано];
говорящий что з чим на уста́х [говорящий ко́лкости з у́щипками на уста́х];
говорящий на одно́м языке́ одномо́вець;
говорящий непоня́тно ґерґотли́вий, джерґотли́вий;
говорящий о чём стил. перероб. засві́дчуючи що [говорящий о возмо́жности засвідчуючи можли́вість];
мно́го говорящий 1. балаку́чий, язика́тий, говорю́чий, торохті́й, говори́ло, 2. багатозна́чний, промо́вистий;
ничего́ не говорящий незначни́й, незначу́щий, малозна́чний, без жо́дної ваги́;
му́дро говорящий мудромо́вний;
ско́ро говорящий скоромовний тощо;
говорящий в нос гу́гнявий;
говорящий в по́льзу як сві́дчення на ко́ристь чого;
говорящий глу́пости /говорящий ерунду́, говорящий вздор, говорящий наобу́м/ дурноля́п;
говорящий де́ло небазі́ка, непащеку́н;
говорящий де́рзости хам, грубія́н, з ха́мським язико́м;
говорящий за глаза́ пащеку́н поза́очі;
говорящий ко́лкости їжакува́тий;
говорящий на мно́гих языка́х полігло́т;
говорящий намёками зви́клий говори́ти на́тяками;
говорящий на́ ухо шепту́н, стил. перероб. ста́вши наші́птувати;
говорящий неле́пости дурноля́п, маста́к верзти́ ка́зна-що;
говорящий пло́скости банальноязи́кий, бана́льний, з борода́тим /сі́рим, зачо́вганим/ язиком;
говорящий по́д нос харама́ркало, стил. перероб. харама́ркаючи;
говорящий по-ру́сски російськомо́вний;
говорящий по-япо́нски знаве́ць япо́нської;
говорящий ро́бот слово́мовний ро́бот;
говорящий сам за себя́ (факт) до́сить промо́вистий;
говорящий с досто́инством з гі́дною мо́вою.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Говорить – каза́ти (кажу́, ка́жеш), говори́ти, -рю́, -риш, мо́вити, -влю, -виш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Говорить – казати; говорити; мовити про, за кого, що; (беседовать) – розмовляти. Говорить на каком-либо языке – говорити якоюсь мовою; (на многих языках) – багатьма мовами. Говорить в свою пользу – на свою руч горнути. Говорить в защиту кого – говорити в обороні кого; промовляти за ким, за чим. Говорить в тон кому – мовити під лад кому. Начинать говорить – знімати мову. Продолжать говорить – казати далі; провадити (далі). Говорить будто заученное – вичитувати. Говорить вздор – теревенити, правити нісенітниці; торочити; верзти язиком; дурниці верзти; правити; плескати. Говорить наобум – говорити навмання. Говорить не стесняясь – говорити (казати) без обрізків. Говорить сквозь зубы – цідити. Говорить речь – промовляти. Говорить по чьему-либо адресу – на чию сторону (адресу) казати. Говорить в шутку – на сміх, на жарт; жартом, жартома казати. Говорить медленно, протяжно – говорити вивагом. Говорить обиняками – говорити манівцями. Говорить и так, и этак (противоречиво) – двоїти; гнути й туди й сюди. Говорить пространно – розводитися. Говорить по правде – направду казати. Говорить намеками – казати наздогад. Говорить понаслышке – від людей казати. Говорить наизусть – казати з уст. Говорят – кажуть (люди). Говорят (же) вам, что… – казано ж бо вам, що… Говорить на чей счет – казати на карб чий. Поговорить толком, детально – поговорити до пуття, докладно. Откровенно говоря – щиро кажучи; правду кажучи. Собственно говоря – властиво. Говоря словами (такого-то) – мовляв (кажучи) словами когось; мовляв хтось. Не говоря о чем-либо – поминувши щось. Коротко говоря – найшвидше сказати; коротко кажучи. Не говоря дурного слова – не казавши лихого слова. Говорите толком – кажіть ладом. Говорите кстати, удачно, толково, дельно – казати до ладу, до пуття. С ним мне неприятно говорить – він мені не до розмови. Говорить несообразное – казати таке, що й купи не держиться. Нечего и говорить, не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови. Ну вот он и говорит – отож він і каже. Да говорите же – та ну-бо кажіть. Одинаково говорить (то самое) – казати в одно.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Говорить о ком, о чем – говорити, каза́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що; г. на каком-либо языке – говорити яко́ю мо́вою; г. пространно – широко говорити; г. покровительственным тоном – говорити (з) проте́кторським то́ном; г. чистую правду – каза́ти саму пра́вду; начинать -рить – зніма́ти мо́ву, почина́ти говорити; не -ря о чем-либо – помину́вши що; продолжать -рить – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Говори́ть, ся = говори́ти, ся, каза́ти, бала́кати, мо́вити, ся, мовля́ти, промовля́ти. — Добре тому жити, хто уміє говорити. н. пр. — Я не піп по два рази казати. н. пр. — Хоч будуть питати — не буду казати. н. п. — Не мов мінї нї словечка, нехай буде гречка. н. п. — Мати сина виряжає, тай до сина промовляє. н. п. — Не так швидко робить ся, як мовить ся. н. пр. — Говори́ть на обу́мъ = г. навмання́, не зна́ть що. — Г. обиняка́ми = г. на здога́д. — На здогад буряків, щоб дали капу́сти. н. пр. — Г. безъ обиняко́въ = г. без сорома́ ка́зка. — Г. въ носъ = гугня́вити, бубня́вити, кана́ркати. — Г. сквозь зубы = цїди́ти. — Г. себѣ́ подъ носъ = ми́мрити, (хто так гово́рить) — ми́мря, мимрі́й, бу́рмило. — Ідиж, кажу, не мимри там під ніс. Гул. Арт. — Говори́ть вздо́ръ = д. під сл. Вздоръ — Городи́ть. — (З бурчанням) — бурмота́ти, бурча́ти (хто так говорить) — бурку́н. (З гнївом) — гри́мати, (хто так говорить) — гри́мач. – (З криком)— галасува́ти, репетува́ти. — (Голосно та не ясно) — гомонїти. — (Гаркаво) — га́ркати, гаркотїти, (хто так говорить) — гарку́ша. — (До кого: ти або ви) — ти́кати, ви́кати. — Ти мінї не тикай, бо мене царь ґудзикати обтикав. н. пр. — (Мля́во) — слебезува́ти. – (На незрозумілій мові) — ґерґота́ти, ґергота́ти, джергота́ти, шваркота́ти. — Прийшли Нїмцї під бабинї сїнцї, джеркочуть-джеркочуть і самі не знають що. н. з. — гуси. — А Лейба — „гершт“ до Рухлї щось гергоче. Гул. Арт. — Все джеркотять, як гуси, по нїмецьки. Греб. — Що вони говорять, не знаємо, бо по нїмецьки шваркочуть. Фр. — (Не розбірно) — белькота́ти, бельмота́ти, хама́ркати, харама́ркати. — Вміраючи, він щось белькотав, та хто його зна що. С. Л. — (Не складно) — варня́кати, варзя́кати, натяка́ти. — (Не твердо, про дїтей) – лепета́ти, белькота́ти. — (Не вмовкаючи, часто або осуждаючи) — пащикува́ти. — (Поспішаючи і сердито) — поро́щати. — (Пересипаючи приказками) — прика́зувати. — (Про теж саме) — турча́ти, торо́чити, пра́вити. — (По старечі) — ша́мкати. — (Разом кільком) — гомонїти. — (Тихо і неясно) — ми́мрити, бубонїти. — (Швидко) — дріботїти, цокотїти, (хто так говорить) — цокотун, цокоту́ха. – (Шепеля́во) —шепеля́вити. — (Шептом) — шепта́ти, шепотїти, (про кількох) — тишкува́ти ся. —(Часто: що, шо?) — шо́кати. С. Л. — Говори́тся = гово́рить ся, мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр.
Загова́ривать, заговори́ть = 1. заво́дити, здійма́ти, знїма́ти річ, зачина́ти мо́ву, замовля́ти, промовля́ти, забала́кувати, розбала́кувати, завести́, зня́ти річ, забала́кати, замо́вити, промо́вити, заговори́ти, (про кількох) — загомонїти, (швидко) — зацокотїти, запоро́щати, (незрозумілою мовою) — загергота́ти, заджерґота́ти, (тихо, крізь зуби або під ніс) — зами́мрити і т. д. д. Говори́ть. — Аж ось і віч річ ізняв. — На силу таки й він забалакав, а то усе мовчав. — Підсїла вона до чоловіка, та й ну його забалакувати. н. к. — Почали його розбалакувати, та й завірили, що се правда. н. к. — Він усїх забалакав. 2. замовля́ти, замо́вити. С. Аф. — Умів і трясцю одшептати і кров хрестянську замовляти. Кот.
Прогова́ривать, проговори́ть, ся = 1. промовля́ти, вимовля́ти, прока́зувати, промо́вити, ви́мовити, проказа́ти, невиразно – проми́мрити, промуги́кати, въяло, невиразно — прослебезува́ти, нескладно — проварня́кати, гугняво — прогугня́вити, прогугнїти, вірші — провіршува́ти, по жидівськи — прогергота́ти, проджергота́ти і т. д. д. Говори́ть. — Промов, промов, сердечко, як ми любились двоєчко. н. п. — Ой вийди, серце дївчино, та промов до мене слово. н. п. — Більше я до його не промовив сього вечора нїчого. Федь. — Як би з ким сїсти, хлїба зъїсти, промовить слово — то воно б, хоч і як небудь, на сїм сьвітї, а все б таки якось жилось. К. Ш. — Виряжала в сьвіт мати рідная і промовила мінї бідная. Руд. — Він був так збентежений, що не проказав нї слова. 2. бала́кати, розмовля́ти, пробала́кати. — Пробалакали цїлий вечір. 3. д. Проба́лтываться 3.

Запропонуйте свій переклад