Затвердева́ть, затверде́ть – тве́рднути, затве́рднути, тверді́ти, затверді́ти, (заскорузнуть) шкару́бнути, зашкару́бнути, задубі́ти и заду́бти, (высыхая) тужа́віти, затужа́віти и затуга́віти, зату́гнути, притужа́віти, буча́віти, забуча́віти. [Затве́рдло по́ле, що й не воре́ш (Камен. п.). Шку́ра так задубі́ла, що й не зігне́ш (Звин.). Боло́то (грязь) затужа́віло, забуча́віло, що й ніг не ви́тягнеш (Камен. п.). Не мо́жна ліпи́ти валькі́в, бо гли́на ще не притужа́віла (Звин.)]. |
Затверде́ть, см. Затвердева́ть. |
ЗАТВЕРДЕ́ТЬ, ще стве́рднути, рідко ви́гуснути; затверде́вший, затве́рдлий /стве́рдлий/, задубі́лий, затужа́вілий /стужа́вілий/, забуча́вілий, рідко ви́гуслий, (на морозі) цупки́й, (ґрунт) забут. заці́пкуватий. |
Затвердевать, затвердеть – тве́рднути, затве́рднути, -дну, -днеш, тверді́ти, -ді́ю, -ді́єш, затверді́ти. |
Затвердевать, -деть – тве́рднути, затве́рднути. |
затвердева́ть, затверде́ть тверді́ти, затверді́ти; тве́рднути, затве́рднути; тужа́віти, стужа́віти (сохнучи) |
Затвердѣва́ть, затвердѣ́ть = тве́рднути, твердїти, твердїшати, тужа́віти, (висихаючи) — коржа́віти, (про шкуру) — шкару́бнути; затве́рднути, затвердїти (С. Аф.), затужа́віти, закоржа́віти, зашкару́бнути. — Грязюка затужавіла. С. Аф. — Чоботи зашкару́бли. |
Захря́снуть = 1. заби́ти ся, заму́лити ся (С. Аф.). — Ринва чимсь забила ся, от вода й не тїче. — Ставок замулив ся. 2. застря́нути, застря́ти. — Хотїв збить яблуко, кинув ломаку, а вона й застряла. — Пішла по воду, та десь і застряла. С. Аф. 3. д. Затвердѣ́ть. |