Знайдено 21 статтю
Шукати «вери*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Вери́ги – ланцюги́, кайда́ни, зако́ви, залі́за. |
| Веригоно́сец – самокайда́нник-поку́тник. |
| Вери́тель – дові́рник, уповнова́жник. |
| Вери́тельный – ві́рчий. [Ві́рчий лист, ві́рча гра́мота]. |
| Ве́рить –
1) см. Ве́ровать; 2) ві́рити, ня́ти (йня́ти, до[і]йма́ти, дава́ти) ві́ри (ві́ру). [Я ві́рю в кра́щий час (Самійл.). Ніко́ли ніко́му не няла́ ві́ри. Гаі́нка ду́же їй ві́ри дойма́ла (Грінч.). На такі́ бре́хні ві́ри ймете́? (М. Левиц.)]. • Не ве́рить своим ушам – на свої́ ву́ха не ввіря́ти. • Слепо в. (шут.) – ві́рити, як ту́рчин у мі́сяць. • В. в долг – дава́ти на́-бір (на пові́р), навіря́ти. [Шинка́рочка мене́ зна́є, на сто рублі́в навіря́є]. |
| Ве́риться, безл. – ві́ритися. • Не ве́рится – не йме́ться ві́ри. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ВЕ́РИТЬ (сказаному) ма́ти за чи́сту моне́ту; как мо́жно кому верить, что... емоц. от і вір кому, що...; верящий що ві́рить, гото́вий пові́рити, ймові́ра, віру́н, пор. доверяющий; ПОВЕ́РИТЬ поверите ли вставн. ще хоч ві́рте, хоч ні; Вы не верите фраз. Ви бу́дете смія́тись; так я и пове́рил прибл. знайшо́в дурни́х!; пове́рь! уяви́ собі́. |
| ВЕ́РИТЬСЯ, (про́сто) не верится /не верилось/ (аж) ди́во бере́ /бра́ло/. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Вериги – ланцюги́, кайда́ни, -ів. |
| Веритель – уповнова́жник, -ка, дові́рник, -ка. |
| Верительный – ві́рчий, -а, -е. |
| Верить – ві́рити, -рю, -риш, ня́ти ві́ри (йму, йме́ш ві́ри), не верится – не ві́риться, не йме́ться ві́ри. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Верить – вірити; няти (йняти), давати віру, віри кому, чому. Не верить своим ушам – на свої вуха не ввіряти. Поверите ли – чи поймете віри. Не верится – не йметься віри. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Верится
• Мне (ему…) не верится – мені (йому…) не йметься віри (не віриться). [А все ще віри мені не йметься. Вовчок.] |
| Верить
• Будем верить! – вірмо! • Верить в долг – давати набір (наборг, боргом, на віру); вірити, навіряти. • Верить, поверить кому, чему – вірити, повірити кому, чому; діймати, дійняти (йняти, пойняти) віри кому, чому; давати, дати віри (віру) кому, чому; мати віру до кого, до чого. • Не верить себе, своим глазам, своим ушам – не вірити (не йняти віри) собі, своїм очам, своїм вухам; на свої очі, на свої вуха не ввіряти. • Не верь жене в подворье, а коню в дороге (устар.) – не вір жінці дома, а кобилі в дорозі. Пр. Жінці і кобилі ніколи не вір. Пр. Ладна жінка, а бистрий кінь — то смерть. Пр. Не вір кобилі в дорозі, бо серед болота скине. Пр. • Не верь началу, а верь концу – кожній справі кінця гляди. Пр. Що на кінці буде, то найважніше. Пр. • Не верь ушам, а верь глазам – не вір чуткам, а вір очам. Пр. Хто чув, той ще не бачив. Пр. Не вір губі, положи на зуби. Пр. • Не верю ни на грош – не вірю (а)ні на мачину, (а)ні на мак-зерно, ні на волосину. • Не всякому слуху верь – не всяка чутка — правда. Пр. Люди чого не набрешуть. Пр. Люди накажуть, що й на вербі груші ростуть. Пр. Не все те правда, що на весіллі плещуть. Пр. Не все те переймай, що за водою пливе. Пр. • Слепо верить – сліпо вірити; (жарт.) вірити, як турчин у місяць. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
| Веритель – дові́рник (-ка), упова́жник (-ка). |
| Верительный (о письме, грамоте) – ві́рчий, упова́жний. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Вери́ги = ланцюги́, кайда́ни, залїзо, зако́ви, пу́та. С. Ж. (про пустельників і подвижників). |
| Вѣри́тель, ница = віри́тель, ка. |
| Вѣри́тельный = ві́рющий. |
| Вѣ́рить = 1. ві́рувати. — Запорожцї приймали до себе кожного, аби вірував в Бога та мав охоту битись з Татарами. — З Богом дїти: хто вірує, той все переможе. Кулик. 2. ві́рити, ві́ру дійма́ти, ма́ти, ня́ти. — З брехнї не мруть, та віри більш не ймуть. н. пр. — Він попереду віри не няв, доки пішов сам подивитись. н. п. — Я ж тебе змовляла та віроньки не ймала, а тепер віроньку йму, що за зятенька прийму. н. п. — Козак її на жарт займає, а вона віри доймає. н. п. — Ви, дївчата, не діймайте козакам віри — я молода віри діймала, тепер же я на віки пропала. н. п. — Вѣ́рить въ до́лгъ = навіря́ти, дава́ти на́ бір. — Шинкарочка мене знає, на сто рублїв навіряє. н. п. — Не вѣ́рится = не име́ть ся віри. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)