Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 10 статей
Запропонувати свій переклад для «будиночок»
Шукати «будиночок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дом –
1) (сооружение) дім (р. до́му) (ум. дімо́к, домо́к (р. -мка́), до́мичок, домо́чок (р. -чка); ув. доми́ще), буди́нок (р. -нку); (ум. буди́ночок) (р. -чка), го́рниці (мн., р. -иць). [Го́рниці га́рні збудува́ли, вели́кі].
• Каменный дом – ка́м’яни́ця, мурова́ниця (Вхр.).
• Барский роскошный дом (дворец) – пала́ти, пала́ц.
• Дом нежилой – нежили́й буди́нок, пу́стка.
• Загородный дом – позамі́ський буди́нок, (мыза) фільва́рок (р. -ку), ху́тір (р. -тора).
• Вне до́ма, наружу – невдо́ма, надво́рі. [Хіба́ ті́льки світу, що в вікні́? – надво́рі ще більш];
2) (учреждение) дім [Торго́вий дім], буди́нок. [Селя́нський буди́нок].
• Детский дом – дитя́чий дім, (ясли) охоро́нка.
• Воспитательный дом – дитя́чий за́хисток, дім (буди́нок) для ви́ховання ді́тей.
• Д. молитвенный – молито́вня, молито́вний дім.
• Д. странноприимный – приту́лок для подоро́жніх, привіта́льня.
• Д. отдыха – буди́нок для відпочи́нку.
• Д. ночлежный – нічлі́г (р. -гу). [Нічлі́г ті́льки ще одпе́рли; босячня́ так і су́нула в две́рі (Тесл.)].
• Д. рабочий, исправительный, смирительный – дім примусо́вої пра́ці.
• Д. исправительно-трудовой – дім пра́ці й попра́ви.
• Д. арестный – решта́рня, (грубо, кутузка) буцега́рня.
• Д. для сумасшедших – божеві́льня, дім для божеві́льних (навіже́них).
• Д. заезжий (постоялый) – за́їзд.
• Д. питейный – шинк (р. ши́нку), шино́к (р. -нка́), ко́рчма́, (устар.) ора́нда. [Хо́дить до ора́нди горі́лочку пить (Чуб.)].
• Д. публичный – дім розпу́сти, (эвфем.) лупана́р, (грубо) бурде́й.
• Д. игорный – дім картя́рський, дім гра́льний;
3) (домашний кров, своё жилище, свой угол) домі́вка, домі́вля, госпо́да, осе́ля, до́ма (ж. р.). [Порозмовля́ємо щире́нько з земляко́м, домі́вку згада́ємо (Васильч.). Віта́ємо в госпо́ді на́шій вас (Грінч.). Не мина́йте госпо́ди на́шої – ми вам за́всіди ра́ді. Си́на рі́дного з осе́лі він прогна́в. Чия́ до́ма найбли́жче, туди́ ї́дьмо гурто́м ночува́ть (Неч.-Лев.). Занесе́ш до моє́ї до́ми];
4) (династия) дім. [Катери́на II – не з до́му Рома́нових].
Зда́ньице – (ласк.) буді́вонька; (ум.) буди́ночок (-ночка), буді́велька; (презр.) будо́влисько.
Игру́шка, Игру́шечка –
1) ця́ця, ця́цька, і́грашка, за́бавка, ум. ця́ценька, ця́цечка, і́грашечка, за́бавочка. [Йому́ до́брих цяцьо́к не купу́йте: лама́є (Крим.). Ма́ю я теж і́грашок і за́бавок бага́цько… ко́ники сла́вні ма́ю… (М. Вовч.)];
2) (переносно) і́грашка, ця́цька, за́бавка.
• Быть -шкой чего, чьей – бу́ти за і́грашку чого́ (чому́), кому́, і́грашкою чого́, кому́, за ця́цьку (за за́бавку) кому́. [Як раб скоря́всь усі́м вередува́нням, за і́грашку її́ всім при́мхам був (Грінч.)].
• Кошке -шки, а мышке слёзы – кі́шці і́грашка, а ми́шці сльо́зи (Номис) или Кіт гуля́є, а ми́шка загиба́є;
3) (что-л. изящное) ця́ця, ця́цечка, ля́лечка.
• Домик как -шечка – буди́ночок, як ля́лечка, як ця́цечка;
4) (лёгкое дело) і́грашка, за́бавка.
• Это ему не работа, а -шка – це йому́ не робо́та, а і́грашка (за́бавка); це йому́ за і́грашки.
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бытовка, разг. – побутовий будиночок, побутова кімната. Обговорення статті
Дом –
1) (сооружение) дім (р. дому) (ум. домок) (р. -мка), домичок, домочок (р. -чка); (ув. домище), будинок (р. -нку), (ум. будиночок) (р. -чка), горниці (мн., р. -иць);
2) (учреждение) дім, будинок;
3) (домашний кров, своё жилище, свой угол) домівка, домівля, господа, оселя, (устар.) до́ма (ж. р.), (традиц. укр. жилище) хата;
4) (династия) дім:
• барский роскошный дом (дворец) – палата, палац;
• без хозяина – дом сирота – без хазяїна і двір плаче (Пр.);
• брать работу на дом – брати роботу додому;
• бывать дома у кого – бувати в домі у кого, ходити (навідуватися) до кого;
• вне дома, снаружи – не вдома, надворі; поза домом;
• воспитательный дом – дитячий захисток, дім (будинок) для виховання дітей;
• врач принимает на дому – лікар приймає [у себе] дома (вдома);
• в своём доме как хочу, так и ворочу – своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха (Пр.); хіба ж мені не можна у своїй хаті пісні співати? (Пр.);
• всякий дом хозяином держится – хата господарем стоїть;
• детский дом – дитячий будинок, дім;
• дома выросший (о домашн. животн.) – доморослий;
• дом арестный – рештарня, (грубо, кутузка) буцегарня;
• дом в три этажа – будинок (дім) на три поверхи;
• дом для сумасшедших – божевільня, дім для божевільних (навіжених);
• дом его – полная чаша – він має всього вдоволі (подостатком), у нього є що їсти й пити, є і переє, (иногда) такий багатир, що не знає, що то «нема»; у домі (у господі) його – аж через вінця ллється, (иногда торж.) дім його – мов повна чаша;
• дом заезжий (постоялый) – заїзд;
• дом игорный – дім картярський, дім гральний;
• дом молитвенный – молитовня, молитовний дім;
• дом ночлежный – нічліг;
• домой – додому;
• дом отдыха – будинок для відпочинку;
• дом питейный – шинк (р. шинку), шанок (р. -нка), корчма, (устар.) оранда;
• дом престарелых – притулок для старих;
• дом принудительных работ – будинок примусової праці;
• дом публичный – дім розпусти, (евф.) лупанар, (груб.) бурдей;
• жить одним домом с кем – жити разом (спільно) з ким, мати одне господарство з ким;
• загородный дом – заміський (позаміський) будинок, (мыза) фільварок (р. -ку), хутір;
• каменный дом – кам’яниця, мурований (кам’яний) дім, (иногда) мурованиця;
• на дому принимать – вдома приймати;
• нежилой, опустевший дом – нежилий, порожній дім (будинок), пустка;
• не на кого оставить дом – нема від кого (ні від кого, іноді не маю від кого) піти з дому, нема на кого (ні на кого, іноді не маю на кого) лишити дім (хату);
• отлучиться из дому – відгодитися з дому (з домівки, з хати), відлучитися (піти на час, на якийсь час) з дому (з хати);
• отчий дом – батьківська хата, рідна домівка (хата), рідний дім, (іноді арх.) отчий дім;
• прийти в гости всем домом – прийти в гості (в гостину) всією родиною (всією сім’єю);
• разошлись по домам – порозходилися додому (по домівках);
• свой дом – своя господа (домівка, хата), свій дім;
• скорая помощь на дому – швидка допомога [в]дома (у слабого, у хворого);
• сумасшедший дом – дім для божевільних (для навіжених), (прям. и перен.) божевільня;
• торговый дом – торговий, торговельний дім;
• хлопотать по дому – поратися у господарстві (по господарству), клопотатися господарством;
• часто бывать в доме у кого – учащати до кого.
[Порозмовляємо щиренько з земляком, домівку згадаємо (Васильч.). Вітаємо в господі нашій вас (Грінч.). Чия дома найближче, туди їдьмо гуртом ночувать (Неч.-Лев.). Нічліг тільки ще одперли; босячня так і сунула в двері (Тесл.). Ходить до оранди горілочку пить (Чуб.). Не минайте господи нашої – ми вам завсіди раді. Сина рідного з оселі він прогнав. Торговий дім. Селянський будинок. Катерина ІІ – не з дому Романових. Горниці гарні збудували, великі (АС). Хіба тільки світу, що в вікні? – надворі ще більш (Пр.)]. Обговорення статті
Начало –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала, чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
• брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
• быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
• в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
 в начале пятого – на початку п’ятої;
• в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
• в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
• всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
• горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
• давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
• держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
• для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
• доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
• доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
• духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
• жизненное начало – життьова (життєва) основа;
• иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
• коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
• красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
• к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
• лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
• на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
• на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
• на началах чего – на підставі чого;
• на общественных началах – на громадських засадах;
• на паритетных началах – на паритетних підставах;
• начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
• начала (знания) – початки (знання);
• начала культуры – джерела культури;
• начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
• начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
• начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
• начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
• начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
• начало работы – початок роботи;
• начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
• начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
• не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
• не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
• нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
• организующее начало – організаційна основа;
• основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
• отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
• от начала – з поча́тку, з почи́ну;
• от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
• от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
• под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
• положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
• положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
• получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
• по началу – з початку (з почину);
• при начале чего – на початку чого;
• путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
• с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
• с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
• с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
• с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
• судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
• творить начало – пра́вити начало;
• чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Домик – дімо́к, -мка, буди́ночок, -чка.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Буди́нок, -нку, м. Зданіе, строеніе, домъ. Мет. 527. Котл. Ен. І. 30. В городі вистроєний великий будинок. Котл. НП. 395. А в його будинок був самий чисто скляний, увесь із кришталю. ЗОЮР. II. 33. Ум. Буди́ночок.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

До́микъ, доми́шко = домо́к, домо́чок, ха́тка, хати́на, хати́нка, буди́но́чок. — А у мене нї хатинки, нема щастя, нема жінки. н. п.

Запропонуйте свій переклад