Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат

Шукати «біда*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Аппетит – (лат.) апетит, хіть (охо́та) на ї́жу (до ї́жі, ї́сти): • аппетита нет у кого – апетиту нема в кого; нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому; душа не приймає; • аппетит приходит во время еды (перен.) – апетит приходить під час їди; апетит з їдою прибуває; що більше маєш, то більше прагнеш; • болезненный аппетит – їстівець (їстовець); проїсть; ненасит, ненажир; хворобливий апетит; • волчий аппетит – вовчий апетит; • отсутствие аппетита – нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту; • приятного аппетита! – смачного!; • прошёл аппетит – перехотілося (відхотілося) їсти; • разыгрался аппетит на что (перен.) – взяла охота до чого; приспіло до аж-аж (до жаги); (образн.) аж слина (слинка) потекла (котиться); • с аппетитом – усма́к, у жа́до́бу, з апетитом; • сильный аппетит – великий апетит; жадоба; (образн.) й шкура горить (говорить) до їжі; вола з’їв би; • умерить кому аппетит – вгамувати (збити) кому апетит (охоту, жадобу). [Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда (Пр.). Їв би очима, та душа не приймає. (Пр.). Перший шматок з’їси усмак, а другий уже не так (Пр.). Така жадоба — вола б із’їв (З нар. уст). Ненажир напав (Номис). Се в нього їстовець (Номис). Не пощастило леву молодому. Який там сон, який там апетит? Він, може, хоче в Африку додому, а тут ця осінь листям шелестить (Л.Костенко). — Ви відчуваєте ниций потяг до якої-небудь жінки; і оскільки ви жадаєте її сильно, то негайно звинувачуєте її у тому, що вона знаджує вас, умисне розпалює й заохочує вашу жагу. Ви міркуєте, як дикуни. З такою ж рацією ви могли б твердити, що тарілка полуниць із вершками розпалює ваш апетит. У дев’яносто дев’яти випадках із ста жінки так само пасивні й невинні, як ці полуниці з вершками (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Йому кортіло сказати, щоб вона забула про все, хоч на секунду забула про своє струнке тільце і про свої вдоволені апетити (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). 1. Апетит приходить під час їди, добре б і їда приходила під час апетиту. 2. Криза — це коли апетит приходить після їди].

Бедняга, бедолага, бедняжка – 1) см. Бедняк; 2) (бедняга, бедняжка, несчастный, обиженный, страдающий) бідолашний, сердечний, сердека, сердега, безталанний, безталанна, безталанночка; (общ. р.) бідолаха (ум. бідолашка, бідолашечка), бідняга, бідняка, біднячка, неборака, бідачиського, бідаха; (ср. р.) бідня (ум. біднятко, бідняточко), бідося. [Сумують обидві бідолашечки (Г. Барвінок). Заплакана, несповита сердечна дитина (Т.Шевченко). Серця не раньте дівчині бідняці (С.Руданський). Пропав навік сей Маг, бідняга, порхне душа на другий бік (І.Котляревський). Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь (І.Котляревський). Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! Та що ж робить? Нестало сили, Сердега разом одуріла (Т.Шевченко)].

Буква – буква, літера; (типографская, в шрифте) шрифтина; (плохо написанная) кривуля: • буква гласная – (грам.) голосна; • буква зю – буква зю; • буква согласная – (грам.) приголосна; • идёт вразрез с буквой и духом (закона) – суперечить букві й духові (закону), розбігається з буквою й духом (закону); • мёртвой буквой быть (оставаться) – мертвою буквою бути (залишатися, лишатися, зоставатися), залишатися (лишатися, зоставатися) на папері; • отступать, отступить от буквы закона – відбігати, відбити букви закону, ухилятися, ухилитися від букви закону, розминатися, розминутися з буквою закону; • перевести буква в букву что – перекласти дослівно (від слова до слова, слово за слово, слово по слову, слово від слова) що; • следовать [мёртвой] букве, придерживаться [мертвой] буквы – держатися (додержувати, додержуватися) [мертвої] букви, йти слідом (услід) за [мертвою] буквою. [Писар переписав свій утвір церковними буквами (І.Нечуй-Левицький). Як пройшов усю азбуку, — аж повеселів: діло пішло спірніше. Він бачив, як з літер складалися слова, і дивувався дуже. Почав уже читати. І тут біда! Нігде не запопаде такої книжки, щоб до душі припала (П.Мирний). Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Л.Українка). Якщо нас коли-небудь і згадають, то як мучеників. Як таких, що в годину люту посміли залишитися самими собою. І десь там маленькими буквами напишуть, що той і той ще й вірші писав (В.Стус). — Словами спорять на всі теми, Слова творять всі системи, Словам тим віри не ліймають, Із слова букв не викидають (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А щоб уже тебе скрутило, як ти отак слова перекручуєш! — обурився знову Дон Кіхот.— Критикувати треба говорить, а не крихтику’вати! — Та ви-бо, пане, до мене не дуже чіпляйтесь,— одмовив Санчо,— бо я собі в столиці не ріс і в Саламанці не вчився, то ненароком і пропущу, бува, яку літеру, а де то й лишню вставлю. Не можна ж, далебі, вимагати од саяжан, щоб вони говорили, як толедяни, та є й такі толедяни, що не вельми-то по-панському втнуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Облиште мене, ваша високість,— відрізав Санчо.— Мені тепера не до тонкощів, що, може, де на яку там букву обмилюся. Я так потерпаю від того, що хтось мене бичуватиме або ж я сам бичуватимусь, що за свої слова і вчинки не відповідаю (А.Перепадя, перекл. М.Сервантеса). Букву закону варто б внести в алфавіт (С.Є.Лєц). — Всі романи, які я написав, мені не подобаються з огляду на їхнє сприйняття — я завдаю болю деяким «піпєточним» інтелігентам. Одна критикеса кричала, де це в Києві можна побачити таке дно! Та його не треба шукати. Варто зайти в під’їзд, де тринадцятилітні «мальчікі» поставили дванадцятилітню «дєвочку» буквою «зю». Інша річ, що більшість людей не хочуть бачити такої правди, а хочуть жити у світі Толкіна (О.Ульяненко). Хай це можливо і не найсуттєвіше але ти дитино покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви «ї» а також витягнувшись на пальчиках оберігати місячний серпик букви «є» що зрізаний з неба разом із ниточкою бо кажуть дитино що мова наша — солов’їна гарно кажуть але затям собі що колись можуть настати і такі часи коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко тому не можна покладатися тільки на солов’їв дитино (І.Малкович)].

Выводить, вывести – 1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (выпроваживать) випроваджувати, випровадити; 2) (детей, о животных, птицах) плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити; 3) (выводить истребляя, уничтожая) вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити, викорінювати, викорінити; 4) (заключение, вывод) висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки; 5) (голосом) виводити (вести) голос, пісню, спів; 6) (стену) класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати; 7) (из терпения) позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець; 8) (на чистую воду) вивести на світ, на чисту воду, на слизьке; 9) (из себя) дратувати, роздратувати; 10) (верх, напр., в стоге) вивершувати, вивершити: • вывелись старые обычаи – вивелися (перевилися) старі звичаї; • вывелись птенцы – вивелися (виплодилися) пташенята; • вывести из затруднения – вивести з клопоту; • вывести формулу – вивести формулу; • выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (о мн.) повиводити в люди кого; • выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати; • выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті); • выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого; знімати полуду з очей кому; • выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості; • выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого; (постоянно) псувати кров кому; • выводить из себя, вывести из себя кого – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому; уривати, урвати терпець кому, позбавляти, позбавити кого терпцю; виводити, вивести (вибивати, вибити) з рівноваги, (сильнее, взбесить) осатанити, розлютувати, сказити; • выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терпливості (терпеливості) чиєї; • выводить, вывести на дорогу, перен. – виводити, вивести на дорогу (шлях, путь) кого; • выводить, вывести на орбиту, курс – виводити, вивести на орбіту, курс; • выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого; виводити, вивести на чисту воду; виводити, вивести на денне світло; • выводить, вывести пятна – вибавляти, вибавити плями, зво́дити, звести пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми; • выводить, вывести фундамент – класти, закласти підвалини (фундамент); • выводить песню – виводити (витягати) пісню. [Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А.Тесленко). Виводить голос, як лляну тонку нитку (І.Нечуй-Левицький). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті (П.Куліш). Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці (АС). Хто тебе годує, одягає, виховує — робить усе, щоб вивести тебе в люди, — створити почесне становище в суспільстві (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Зрештою, таку вередливу панночку, яка тільки й мріє про неймовірні пригоди, всяка дрібниця може вивести з рівноваги (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Коли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчинити: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести провинника на чисту воду, щоб ніхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчини, як було діло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людей, які користуються всіма благами життя, зовсім не важко вивести з себе; потішити їх далеко важче (Дж.Свіфт). Прощайте ворогів ваших — це найкращий спосіб вивести їх з себе (О.Вайлд). 1. Якщо ви хочете швидко і гарантовано вивести з себе феміністку, скажіть їй: «Одна голова добре, а дві краще». 2. В хімчистці. — Скажіть а ви можете вивести кулькову ручку? — А куди ж ви її ввели?!].

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Головоломка – 1) моро́ка, заморо́ка, (уменьш.) за́моро́чка, головокрутка, крутиголовка; 2) (двуколка) біда́, біда́рка. [Він знову будував щось у голові, досліджував, які підвалини треба закласти, поки він збагне, чого ж йому треба. — Я ніколи не знатиму правди, поки собор не розберуть по камінцю, мов дитячу крутиголовку (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа). — Це справжнісінька крутиголовка, — сказав Зонахідзе (Г.Малець, перекл. П.Модіяно)].

Дед, дедушка – 1) дід, (ласк.) дідусь, дідусик, дідусю, дідусенько, дідунь, дідуньо, дідунечко, дідок; 2) (старик) дід, (ув.) дідуган, дідуга, дідище, дідора, дідур, (пренебреж.) дідисько: • дедом быть – дідувати; бути дідом; • становиться, стать дедом (похожим на деда) – дідіти, здідіти; • старый дед – старий дід, (разг.) [старий] дідуга (дідуган), стариган, (образн.) сивий пелех. [Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся як дуга, А я, молоденька, Гуляти раденька! (І.Котляревський). Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Т.Шевченко). Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т.Шевченко). А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, синку, робити?» (С.Руданський). Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Л.Глібов). Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! (Л.Глібов). Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л.Українка). Ми будемо дідувати, по пасіках жити (АС). Бачить баба, що біда, та й давай проситься: — Ой мій милий дідусенько, покинемо биться. Покинемо биться та давай мириться, Ми старі давно обоє, чого нам свариться? (Н.п.). Весняна вода добре таки пожувала гатку, їздити через річку не можна було. Дід Охван прийшов подивитись і був дуже невдоволений з річки. — Рибини путньої не впіймаєш, а й собі набундючилась… (В.Підмогильний). Дали Інокентію Петровичу кирпичного чаю, тютюну (старий Сірко пам’ятав про Інокентія Петровича ще з дому), і старенький, зморщений, безбородий дідусик, був радий, як маля. Йому вже три чисниці до смерті, і він хоче покурити всмак. Ні слова не тямлячи по-російському ані по-українському, дідусик на мигах дякував, радів і розумів, чого від нього хочуть: доглянути коней (І.Багряний). Незабаром до двору в’їхали ще одні залужні — дідуньо Уліян з тіткою Марією (У.Самчук). Вони самі — старі пенсіонери, Сивенький тато — слюсар заводський, З парокотельні слухає гудки І, певно, вже не жде нової ери. Бо сплинув вік. І мариться село, Де руки діда, схрещені в могилі. Рахнівка. Гайсин. Голубе Поділля. Все забуттям, мов терням, поросло. Бо сплинув вік. По Таврії, по наймах, По вежах Закавказзя. По роках. І вижовк світ по всіх материках. Лишився цей. Малий. В вікні. У рамах. Оце твій світ. Нехай малий, та свій. Незрадний. Твій. Довірений і вірний. Хай пам’ять бродить і гуде, як рій. Це — твій. Пенсіонерний і вечірній (В.Стус). Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята, анциболи, хоч не роди! Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття. І несли їх діди, яким не хотілося жить (Л.Костенко). До баби не приходили сусіди, Не рипали сіньми́. А баба побивалася за дідом, Вмивалася слізьми́ <…>. Ох, діду, окаянний діду! Мали ж удвох іти!.. Нащо покинув, скажи, повідай?! Ох, Господи, прости… Ось нагодилися сусіди — Руками розвели: Так побивалася за дідом — До діда й однесли… (Тетяна Решетняк). — Це ж доведеться ночувати під голим небом, спати не роздягавшись і ще всяку таку покуту нести, що понавигадував той дурноголовий дід, маркіз Мантуанський, а ви оце тепер його робом ходити надумали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бридкий дідуган: очевидно, я видаюся їм саме таким. Здідів, де ж йому вганятися за нами (Леся Мушкетик, перекл. Тібора Дері). — Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Вранці бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив — то ввечері ховалася вже бабуся].

Декабрь – грудень. [Може бути, що й не буде Того щастячка і нам, Але тепло пахне грудень Молодим своїм снігам… (М.Вінграновський). Я ще був там. Біда ходила слідом, за мною назирала в сто шпарин, а грудень догоряв ясним болідом, він не корився і не крився він. Я ще був там. Пречистими снігами земля стелилась, вільна од чекань. А за твоїми, земле, берегами затріпотіли сполохи смеркань (В.Стус)].

Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло: • ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк; • ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти; • без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі; • без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.); • бешенные деньги – скажені (страшні) гроші; • больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.); • большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти; • брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.); • бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші; • бумажные деньги – паперові гроші; • быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми); • ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей; • взыскивать деньги – стягати гроші з кого; • вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди; • возврат денег – повертання, повернення грошей; • вот уже и нет денег – от і по грошах; • время – деньги – час [є] гроші; • выдавать деньги – виплачувати гроші; • выдача денег – виплата грошей; • давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші; • денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей; • денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить; • денег не хватает – бракує, не стає грошей; • денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма); • денег стоит (разг.) – недешево (дорого); • деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.); • деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні; • деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш; • деньги не пахнут – грошам лиця нема; • деньги не щепка – гроші не полова; • деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.); • деньги обесцениваются – гроші знецінюються; • деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися; • деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.); • есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого; • забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою; • за деньгами – по гроші; • за деньги – за гроші, за плату; заплатно; • за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку; • за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого; • за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші; • из-за денег – через гроші; • карманные деньги – кишенькові гроші; • копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи; • кормовые деньги – харчові гроші, харчове; • кровные деньги – кривавиця; • крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші; • куча денег – купа (сила) грошей (грошви); • лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші; • любящий деньги – грошолюбний, грошолюб; • мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо; • мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки; • наградные деньги – нагорода грішми; • наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна); • на чистые деньги – на готові гроші; • на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші; • недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута; • не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний; • немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш; • не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей; • ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий; • обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші; • обращение денег – обіг грошей; • он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах; • он падок на деньги; • алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші; • остальные деньги – решта грошей; • отмывать деньги – відмивати гроші; • отпускать деньги – видавати, давати гроші; • отсутствие денег, перен. – безгрішшя; • очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей; • подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне; • потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші; • предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти; • представлять деньги – подавати, здавати гроші; • прогонные деньги – прогони; • растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші; • свободные деньги – вільні (гулящі) гроші; • собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати; • собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші; • собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші; • сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші; • суточные деньги – добові [гроші]; • только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.); • требовать деньги – правити гроші; • тряхнуть деньгами – сипнути грішми; • туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші; • у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє); • употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що; • шальные деньги – дурні гроші. [Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Нульові роки ХХІ сторіччя остаточно перетворили людську цивілізацію на перманентне борсання міжнародних злочинних груп. Бабло — але не просто собі й не яке-небудь, а гігантське, космічно безмежне бабло — стало вже по-справжньому, а не оперовому, правити світом. Усі ідеологічні платформи, політичні рухи, парламентські коаліції та терористичні анклави, всі диктатури й демократії, всі націоналістичні, популістські, ліберальні, ліві та консервативні партії, ба більше, всі релігії та «релігійні фанатики» — виявилисялише тільки прикриттям для мільярдних і трильйонних оборудок. І підлягли єдиній меті — виборюванню гігантського, космічно безмежного бабла (Ю.Андрухович). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше].

Доходяга, прост. –  доходяга, здохля́ка, здохля́тина, здохлі́й. [Старший партієць, надумавши, подав шоферові знак — стати. Вискочив на обочину і підступив до селянина. З першого ж погляду, кинутого зблизька, переконався: він! Той самий, хто знає, де чаша; хто зневажливо посвічує очима, мов сова, — він!.. До чого дійшов?.. Погас! Погас остаточно, він — доходяга, йому кінець (В.Барка). Діди казали, що це не біда, що здоровий; вперше за сто років з’явився справжній мужик. Бо ж довкола — одні доходяги, що рвали печінку самогоном, який в народі прозвали «колотівкою» (гнали з жіночих колготок) (О.Ульяненко). Спробуй собі когось нормального знайти. Та нереально. Або алкаш, або доходяга, або тупий, як валянок (Василь Насипаний)].

Дочь, дочка – дочка́, до́нька: • готова дочь попова – кінець — пішла баба у танець; • дочь бондаря, шорника, писаря, кузнеца, портного, купца… – дочка бондаря, лимаря, писаря, коваля, кравця, купця (крамаря); (розм. фольк) бондарівна, лимарівна, писарівна, ковалівна, кравцівна, крамарівна; • дочь вдовы – удовівна; • дочь взрослая (на выданье) – дочка (донька) на відданні (на виданні), дочка-відданниця; • дочка гетмана – гетьманівна; • дочь короля – королівна; • дочь Павленка – Павленківна; • дочь первая – перша дочка (донька), первачка; • дочь уважаемых родителей – добрих батьків дочка; хазяйська дочка; • единственная дочь – єдина дочка, одиначка (одиниця, одиничка); • самая младшая, наименьшая дочь – найменша дочка, мізинка, мізиночка. [А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Т.Шевченко). Вип`ю чарку, вип`ю другу, Вип`ю третю на потуху. П`яту, шосту, та й кінець. Пішла баба у танець, А за нею горобець Викрутасом-вихилясом… Молодець горобець! (Т.Шевченко). Лесиха, сказано, запопадна, перша йде зажинати з донькою і невісткою (І.Франко). Моє перелицьоване пальто, ану скажи, кого ти взимку гріло, скажи про те, як десять років збігло, і час угнався, ніби долото у трухле дерево? Скажи про все. Куди мене розкрилено несе моя біда, дочка моєї віри? (В.Стус). Одна статура в матері і в доньки — обидві круглі, наче карахоньки (Л.Костенко). Так от, паночку мій ґречний,— вів далі козопас,— жив у нашому селі один хлібороб на ймення Гільєрмо, а там такий заможний, що куди тобі Хризостомовому батькові. І дав йому Господь окрім багатства незчисленного ще й дочку-одиничку, що вродила йому жінка його, молодиця на всю околицю, а вродивши, померла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Лінь — дочка багатства і мати бідності (Поль Декурсель)].

Друг – 1) друг, (мн.) друзі (р. друзів), други (р. другів); товариш, приятель, (пол.) кумпель; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга; 2) (кратк. форма от местоим. другой): • друга любить – себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров я для милого приятеля, якби можна (Пр.); • друг дороже денег – вірний приятель – то найбільший скарб (Пр.); • друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про багатьох) одні одних; (иногда) один (одна, одно) другого (другу, другого…); • друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним; • друг за друга – один (одна, одно, одне) за одного (за одну, за одне); (иногда) один (одна, одно, одне) за другого (задругу, за друге); • друг за другом – один (одна, одно, одне) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно, одне) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) один по одному; • друг о друге – один (одна, одно, одне) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне); • друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (иногда) навпроти себе; • друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (иногда) з собою; • друг у друга – один (одна, одно, одне) в одного (в одної, в одного); • друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля (Пр.); при горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину (Пр.); друзі пізнаються в біді (Пр.); • закадычный друг – друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика; • не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити (Пр.); • не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало – не біда, як є друзів череда (Пр.); • нема грошей – то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди – й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів) (Пр.); не так те багатство, як вірнеє братство (Пр.); • не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга (Пр.); • новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого (Пр.); задля приятеля нового не кидай старого (Пр.); • они стоят друг друга – вони варті один одного; • отличаться друг от друга – відрізнятися один від одного; скажи мне, кто твой друг,– и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш,– то я скажу, хто ти [є] (Пр.); • старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий (Пр.). [Без вірного друга великая туга (Пр.). Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (С.Єфремов). Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (М.Чернявський). — Він просто друг, — заперечила Розі. Якби вона знала, скільки в мене друзів, то, можливо, зрозуміла б, який це комплімент (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Друзі і совість бувають у людини доти, поки вони не потрібні (Ґ.Лауб). 1. — Друг начальника не той, хто йому сраку лиже, а хто вчасно свою підставити може! 2. Мужик сидить у барі і кидає чарку за чаркою. Друг підходить: — Що трапилося? — Дружина від мене пішла до мого найкращого друга… — Стоп… Я ж твій найкращий друг. — Був… Тепер — він. 3. — І не треба мені брехати, що ти ночував у своїх друзів! Я в них ночувала, тебе там не було!].

Злак, бот. – (слав.) злак, (устар.) зело́, (мн.) злаки, (устар.) зе́ла (р. зіл), зі́лля, (один) зели́на: • хлебные злаки – хліб (-бу), хліба́ (-бі́в), хлібні злаки, пашня́, пашни́ця. [Радуйся, ниво неполитая! Ра́дуйся, зе́мле, не пови́тая квітча́стим зла́ком (Т.Шевченко). Подумав Шрам да й каже: — Од твоїх речей душа моя оживає, яко злак од Божої роси. Тілько смущає мене, що запорозькі гультаї баламутять не одно сільське поспільство, бунтують вони й міщан против козацтва (П.Куліш). І град ста́не зі́лля ва́ші в ни́вах побива́ти (С.Руданський). Спершу сіли на злаки й забігали по злаках окремі, не кожним, може, й помічені пруги, за тими першими — другі, за другими — треті. Так жадібно накидалися на зелень і потрошили її, таку тріскотняву зчинили тим потрошенням, що тепер уже ні в кого не виникало сумніву: це не просто пруги, се біда впала на їхні голови. Хтось хапав мітлу й кричав, надриваючись, на всіх із роду своги, аби не гаялись, брали, що є під рукою, й гонили ту напасть із злаків на подвірниці, інші бідкалися не так подвірницею, як полем, і бігли чим-дуж у поле (Д.Міщенко). Тож  вовк  паде  на  хижі  лапи. У  нього  план  свій  в  голові. Вповзе  на  череві  у  злаки, скавчить,  качається  в  траві. Та  так  ласкаво,  так  облесно хребет  лукавий  вигина. І  так  верблюду  інтересно  — це  що  в  траві  за  очмана? Тваринна  добра,  неледача, ще  й  голову  нахилить  вниз. Цікавість  —  хиба  його  вдачі, тому  і  вовк  його  загриз (Л.Костенко)].

Иметь – мати; посідати, володіти; діставати, одержувати: • за неимением – бо немає, коли немає, не маючи, через брак; • и в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати, і в голові (і в головах) не покладати, і на думці не мати; • имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому, собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому; • иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення), багато (велико) важити; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що, важити на кого, на що, уважити на кого, на що, оглядатися на кого, на що; • иметь вес – мати вагу, важити; • иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що, мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що, (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що, мати силу (вагу) над ким, над чим; • иметь дело с чем – мати справу із чим; • иметь вид чего – бути як що, бути схожим на що, мати вигляд чого; • иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що, мати до [свого] розпорядження що, розпоряджати чим; • иметь в себе что – мати (містити) в собі що; • иметь голову – мати голову [на в’язах]; • иметь действие (юр.) – мати силу (чинність); • иметь дело с кем – мати діло з ким, мати зв’язки (стосунки) з ким (иногда негат.) накладати з ким; • иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого, жаліти (жалувати) кого; • иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого; • иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого, (иногда) мати храп на кого; • иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого, бути бідним на що; • иметь место (имеет место) – бути, бувати, перебувати, існувати, спостерігатися, трапитися, траплятися, ставатися, статися, відбуватися, відбутися, діятися (є, буває, існує, спостерігається, трапляється, стається, відбувається, діється); • иметь место на базаре – мати місце на базарі; • иметь много чего – мати багато (багацько) чого, бути багатим на що; • иметь намерение – мати намір (замір), мати на думці, думку мати; • иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (разг.) на своїх плечах кого; • иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що, потребувати чого; • иметь общение с кем – мати єднання з ким, єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким, (негат.) накладати з ким; • иметь основание – мати підставу, мати рацію; • иметь отношение к чему – стосуватися до чого, мати стосунок (притоку) до чого; належати до чого; • иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; • иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що, мати напохваті що; • иметь познания в чем – знатися (розумітися) на чому; • иметь (своей) целью (задачей), иметь цель (задачу) – мати за мету, мати на меті, мати метою (завданням), мати мету (завдання); • иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого, пересердя мати на кого, мати серце на (проти) кого; • иметь случай – мати нагоду (оказію); • иметь смысл изучить – варто (є сенс) вивчати; • иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого, потурати кому; • иметь характер чего – мати (носити) характер чого (який), характеризуватися (відзначатися) чим, виявляти (мат.) які риси, бути яким; • иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу, (разг.) ходити; • имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби; • не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда (Пр.); нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май і сто рублів, як одного друга (Пр.); не так ті сто рублів, як сто друзів (Пр.); • не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим; • не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту, не збуватися, не йти, не бути ходовим; • не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла, нічого не хочу мати з ним; • ничего не иметь против – не заперечувати, нічого не мати проти; • об этом он понятия не имеет – він на цім нічого не тямить; • следует иметь в виду – треба (слід) пам’ятати (мати на увазі); • уравнение имеет следующий вид – рівняння має такий вигляд; • я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання, я маю просити вас; • я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.

Крыса – (Rattus) пацюк, щур, (реже) криса, (увел.) пацючисько, пацючище, щуряка, щурисько, (ирон., насмеш.) пацючара, крисяра, (собир.) пацючня, (реже) щурня: • канцелярская крыса – канцеля́рська ві́ра, перогри́з, канцелю́ра. [Вигляда, мов криса з крупів (Номис). Діла робити не хочеш, а пика — хоч пацюки бий (Сл. Гр.). Учитель був колись господарем великого помешкання, і революція, відтинаючи ордерами кімнату по кімнаті, загнала його разом з недореквізованим й недоспроданим майном у цей куток, що нагадує острів після землетрусу. Вона зруйнувала й гімназію, де він учив буржуйських синків гнобити народ, і кинула, як пацюка, до архіву порпатись у старих паперах (В.Підмогильний). Лежу під сонцем вересня. З тополі об загороду дзвонить падолист, мов щур поводить шиєю, недремний, дбайливий друг мій, видершись на вежу, а охра смутку, вплетена в траву, нагадує мені часи колишні (В.Стус). Пацючня, що, либонь, уже давно звикла хазяйнувати тут, лякалася і нишкла, а трохи згодом, ще Климко не встигав і повіки склепити, знову заводила вискливий, з тупотнявою та шкряботнявою шабаш (Гр.Тютюнник). Нічого так не боюся, як цієї пацючні і її бридкого писку(В.Шкляр). Я дивився на Вужа, як щур на бетонну стінку. Ніякого бажання ламати зуби або рити стіну (О.Ульяненко). Коли у фільмі здох щурисько (“мишка”, як ніжно згадувала вона), Дзвінка не витримала і розплакалася, тихо схлипуючи десь на моєму плечі (Л.Дереш). — Хома-бідак, що їсть плавучих жаб, ропавок, пуголовків, стінних ящірок і водяних; що в шаленстві свого серця, коли казить нечиста сила, їсть коров’янку як салат; глитає старого щура і собаче падло, п’є жабуриння на ковбані. Хто від селища батожений до селища, колодкований і тюрмлений. Хто мав три вбрання до спини, шість сорочок до тіла, коня — їхати, і зброю — носити. Проте мишва, щурня, мільга сама: все — їв сім довгих літ Хома (В.Барка, перекл. В.Шекспіра). …він для неї — порожнє місце. Всередині в неї палає вогонь. Внутрішнє світло палає яскравіше від тисячі сонць, висвітлюючи цього затяганого пацюка, який належить до чоловічої статі (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Проте сидів у ній недовго: його спокій порушила шамотня, яку зняли його родичі. Він метнувся до виходу і миттю зміркував, що там сталося. Ця дурна пацючня, очевидно, не витримала голоду і, ледве відчинили склад, спробувала проскочити в головний відділ (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Будь завжди на першій лінії, якомога далі від власних тилових щурів (С.Є.Лєц). 1 Щурі одними з перших зрозуміли, що вигідно жити поруч з людьми, але при цьому не претендувати на право називатися свійськими тваринами. Щур до капітана: — Слухай дружок, ти не хвилюйся, завтра в нас буде навчальна тривога…].

Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко: • бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь; • благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо; • в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку; • в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку; • в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та; • в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та; • в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та; • жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то; • засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття; • каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка; • лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе); • начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки; • остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися); • погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття; • проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то; • середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь; • сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!; • урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток; • этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)].

Мышление – ду́мання, ми́слення, (размышление) міркува́ння, розважа́ння, гадання, (мозгование) мізкува́ння, метикува́ння: • образ мышление – лад думання (мислення). [— Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. — Не дуже вгамовалась Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П.Куліш). Зовсім інша робота писати спомини, там треба інтенсивного і більш-менш постійного напруження пам’яті, систематичного думання (Л.Українка). А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (І.Франко). Тут треба багато міркування, треба добре головою крутить (І.Нечуй-Левицький). От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує!.. Але на вище мізкування — вибачайте (М.Коцюбинський). Але логічні міркування не збуджували в ньому найменшого співчуття. Він починав розуміти, що розпорядок гарний тільки тоді, коли його сам до себе з доброї волі прикладаєш, і що це річ дуже прикра, коли його прикладають до тебе інші (В.Підмогильний). А Гордий був простак. Дуже блискучий, але феноменально обмежений. Та йому й не потрібен був розум — він думав кулаками. Цей оригінальний апарат думання в нього був надзвичайно розвинений — кулаки з довбеньку, — і саме за цей апарат думання його й взято до такої «державної» праці, ось в цю установу (І.Багряний). Назвавши так собі до любості вірного свого коня, став наш гідальго думати-гадати, яке б уже самому собі ймення прибрати, і те думання взяло йому вже не чотири дні, а цілих вісім. Кінець кінцем він нарік себе Дон Кіхотом; звідси ж то й висновують автори сієї правдивої історії, що в дійсності його прізвище було Кикоть, а не Віхоть, як твердили  деякі інші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Та що жінки з природи своєї проявляють завжди більшу, аніж чоловіки, вигадливість та бистроумність чи то на добре, чи на лихе, коли треба вирішувати негайно (хоч на довге розважання їх уже й не стає), Камілла швидко знайшла вихід із цього, здавалося б, безвихідного становища (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Для мислення потрібен мозок, уже не кажучи про людину (С.Є.Лєц)].

Невольничий – невільничий, (устар.) невольничий, невільницький, (устар.) невольницький. [Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти… І помоляться! (Т.Шевченко). Га́сне все в душі́ неві́льничій у вас (Л.Українка). Весь лівий край базару — невільничий. Від міста його відділяла висока кам’яна стіна, викладена з ніздрюватого бідастого вапняку (В.Малик). Історії ж бо пишуть на столі, Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невільницьким плачем (Л.Костенко). З одного боку, Захід завжди усвідомлював, що на схід від Ельби й Меттерніхового саду лежить також Европа, дарма що значно бідніша й упосліджена. Вони знали, що ця Европа не прийняла свого “азіятського” статусу добровільно, навпаки – вона раз-у-раз намагалася цього статусу позбутися всіма можливими засобами. Але, з іншого боку, Захід завжди відчував, що щось із цією частиною Европи не гаразд, раз вона дозволила себе проковтнути совєтам, і не лише совєтам – упродовж усієї своєї невольничої історії (М.Рябчук)].

Нужда – 1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, потребизна, (редко) по́тріб, (устар.) тре́ба; 2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, (реже) недоста́ток, (чаще мн.) недоста́тки, недостача, недоста́чі, (нищета) зли́дні, убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту), скру́та (-ти); 3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту), скру́та (-ти), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре; 4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), принука: • а тебе какая нужда́ до этого дела? – а тобі яке діло до цього?, а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви?, а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фамил.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?; • большая, малая нужда́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло; • без видимой нужды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потреби; • быть, находиться в крайней нужде – жити у великих нестатках (у великому вбозтві, у великих злиднях); дуже [тяжко, сильно] бідувати; терпіти крайню (якнайбільшу) нужду; бу́ти в якнайбі́льшій (кра́йній) нужді́; • быть, находиться в нужде́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) халепи; • велика нужда́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́; який край!; • в случае нужды́, при нужде́ – у потре́бі, коли (як) буде потреба, під ну́жду; коли край треба буде; • в этом у нас большая нужда – ми цього дуже потребуємо; • денег наживёшь, без нужды проживёшь – грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (біду перебудеш) (Пр.); • ему нужда́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, інте́рес) до його; • житейские нужды – життєві потреби; • жить в нужде, терпеть нужду – жити в нужді (у нестатках, у недостатках, у злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед зли́днів, серед нужди́); жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно); терпіти нужду (злидні); (бедствовать) [дуже] бідувати (злиднювати); • жить без нужды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го); • иметь нужду в чём – мати потребу (нужду) на що (в чому); потребувати чого; • испытывать, испытать нужду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, недостачі, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідувати; (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим; • какая мне нужда́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе?; • крайняя нужда́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нні, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбозтво; • крайняя (неотложная, кровная) нужда́ в чём – вели́ка (коне́чна, пильна, гостра, нагла) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що; край треба (конче треба) чого; • кто в море не бывал, тот нужды не знал – хто на морі не бував, той лиха не знав (зазнав) (Пр.); • мне до них нужды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже); • на все нужды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́чишся (настарчишся) (Пр.); і (того) те тре́ба, і (того) те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Пр.); • не испытывать нужды ни в чём – не потребувати нічого, не мати потреби ні в чому; • неотложные нужды – невідкладні потреби; • не твоя нужда́, не заботься – не твій кло́піт, не турбуйся; • нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ (немає) потре́би говори́ти про (за) це; не варто говорити про це; • нет ну́жды́ кому до чего – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) кому́ про (за) що, дарма́ кому́ про (за) що, (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́ що; • нужда́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го; • нужда всему научит – нужда (біда) всього навчить (Пр.); нестатки (злидні) всього навчать (Пр.); нужда́-му́ка — до́бра нау́ка (Приказка); • нужда́ в чём – потре́ба чого́, в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; • нужда́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещадима; • нужда́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го; • нужда научит калачи есть – біда навчить коржі з салом їсти (Пр.); навчить лихо з маком коржі їсти (Пр.); навчить горе з салом кашу їсти (Пр.); • нужда́-птица – пугач; • нужда скачет, нужда пляшет, нужда песенки поёт – біда плаче, біда скаче, біда й пісеньки співа (Пр.); неволя плаче, неволя й скаче (Пр.); нужда мовчати не вміє (Пр.); злидні навчать співати й скакати (Пр.); навчить біда ворожити, як нема що в рот положити (Пр.); • нужда́-хлеб – голо́дний хліб; • нуждо́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, неволею; • нужды – потре́би, ну́жди, (редко) потреби́ни; • нужды мало кому – малий клопіт кому; байдуже кому; • нужды нет – байдуже; дарма; ні (ані) гадки, і гадки нема; • он близок к нужде́ – йому́ недале́ко до злиднів; • он не испытывает нужды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не бракує; • отправлять свои нужды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потреби; • повседневные, текущие нужды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фамил.) потрібка; • по крайней (неотложной) нужде́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потребу; • по нужде – через нужду (нестатки, злидні, убозтво); • про нужду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не важить; • справлять нужду, справить нужду, сходить по нужде – справляти, справити потребу; випорожнятися, випорожнитися; (шутл.) відкрити кінґстон; • тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М.Рильський); • удовлетворение нужд – задово́лювання (задово́льнювання, заспоко́ювання), (оконч.) задово́лення (задово́льнення, заспоко́єння) потреб; • что за нужда́ (какая нужда́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?; • что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!; • я имею крайнюю нужду в деньгах – мені край треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) потрібні  (тре́ба (потрі́бно) ма́ти) гроші. [— Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (І.Котляревський). Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г.Квітка-Основ’яненко). І він з своїм требом (Сл. Гр.). Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Т.Шевченко). Вже яка́ потре́ба, — ні до ко́го не йду, — вона́ заряту́є (Г.Барвінок). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (П.Куліш). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (П.Куліш). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (П.Куліш). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (П.Куліш). Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі: було гірке її життя. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (М.Вовчок). Неста́тки ймуть (М.Вовчок). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (П.Мирний). Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (П.Мирний). Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (П.Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л.Українка). Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий, Знеможений і темністю повитий (М.Старицький). Працює з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (І.Нечуй-Левицький). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (А.Свидницький). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (О.Кониський). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (М.Коцюбинський). «Ба́йдуже!» — сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпрова Чайка). Хай світ зава́литься, — дарма́ мені́! (Б.Грінченко). Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор.Левицький). — Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (І.Франко). Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (С.Васильченко). Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (АС). А мені́ про те й байдуже́чки (АС). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (АС). Нужда́ зако́н зміня́є (Пр.). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (В.Сосюра). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Пр.). Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий (Пр.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Б.Грінченко). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Б.Грінченко). Вони́ живу́ть скру́тно (АС). Одна з них, Ганнуся, вчилась на курсах крою та шиття, готуючись поповнити армію швачок, що ремество їхнє підупало за військового комунізму й натурального господарства, коли кожен сам на себе прав, варив і нічого не шив, але під час непу потребувало швидкого поновлення відповідно до зросту потреб і смаків (В.Підмогильний). — Я вже від цього світу нічого не хочу, то й світ у мені потреби не має (В.Портяк). Щоб ту свою потребу справити, він зняв праву руку з заднього сідельного каблука і нищечком розв’язав собі очкура, що на ньому тільки штани й тримались — вони зразу спустились і обвисли йому на ногах, мов ті диби, тоді закотив якнайвище сорочку і випнув на вітер гузно, а воно було в нього чимале. Коли се зробив (а йому здавалось, що в такій халепі та притузі щось іншого годі було вигадати), ще одна труднація перед ним устала: як його одкласти без гуку й гурку. Зціпив сердега зуби, голову втягнув у плечі, надувся чимдуж — та ба, шкода заходу: все-таки не втримався, пустив із себе звучок… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Нарешті настав день од’їзду, такий радісний для Дон Кіхота і такий смутний та гіркий для Санча Панси, що плавав, як сир у маслі, в сій щедрій господі і здригався тепер од думки, що знов доведеться по пустошах та пущах голодом мліти з худющими порожніми саквами; та поки що він напихав їх скільки мога всякою, мовляв, потребизною (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон мешкав у піддашші священницького будинку; на дошці, почепленій на сходах, усім мешканцям пансіону наказувалося збиратися для вечірньої молитви, заборонялося під страхом грошового стягнення приводити гулящих дівок і справляти нужду за межами відхожих місць (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Нужда незмірна, витираючи помиї всього світу, вона користується вашим обличчям як ганчіркою. Тож залишаються сліди (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Там був великий рів, який називався провалля і в який люди скидали сміття й відходи, виливали помиї, а вдосвіта там можна було побачити цілі гурти з оголеними частинами тіл — люди справляли свої найінтимніші потреби (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].

Одуванчик. – кульбаба, купава, пустодуй, солдатики, літючки, летючки, бабакуля, падиволос, плішивець, дикий молочай (молочій), молочник, баранки, бабка, бабки, вовчий зуб, подойнички, чичик, чічак, чічик, малайниця, мелайниця, маївка, пухлянки, пушки: • Божий одуванчик – Божа кульбабка; кульбабця, кульбабка. [О пізня кульбабо! Голівка посивіла Хитається дрімотно у півсні — Краси останній слід (В.Стус). Наш народ незрілий, він як дитина… Діти не думають про завтрашній день, вони не прораховують своїх кроків навіть на дещицю наперед. Чи вони діти, чи здитинілі старі? Ті Божі кульбабки також не від світу цього (Г.Паламарчук). Бабуся моя, Лізавета, поїла бідаку чаєм, про неї нічого й говорити — кульбабка, та й годі (О.Ульяненко). — Що ти мелеш, чоловіче? — із Серафима миттєво облетіла вся зовнішня незворушність, як білі парашутики з перевтіленої кульбаби (В.Кожелянко)].

Ожидание, ожиданье – дожида́ння, ждання́, чека́ння, очі́кування чого́, на що; (с оттенком надежды) сподіва́ння, наді́яння, споді́ванка: • быть в ожидании (о беременной) – бути при надії; чекати дитини; бути вагітною; • в ожидании вашего распоряжения – чекаючи вашого розпорядження; • в ожидании кого, чего – ждучи кого, чого; чекаючи кого, чого (на кого, на що); сподіваваючись на кого, на що (кого, чого); (иногда) у сподіванні кого, чого; • в ожидании поезда – чекаючи на потяг (поїзд); • вопреки ожиданиям – усупереч сподіванням (чеканням); • жить ожиданием – жи́ти сподіва́нням (споді́ванками), (шутл.) жда́никами годува́тися; • зал (комната) ожидания – зал (зала, кімната) чекання, чекальня, (редко) дожида́льня, (диал.) почекальня; • обмануть ожидания – не справдити сподіванки (сподівань); • ожиданием сыт не будешь – жданиками не наїсишся (Пр.); • он обманул мои ожидания – він не справдив моїх сподівань (сподіванок); • после долгого ожидания (долгих ожиданий) – по до́вгому чека́нні (дожида́нні); після довгого чекання (дожидання); (иногда) довго ждавши (чекавши); • потерять много времени в напрасном ожидании – змарнува́ти бага́то ча́су в даре́мному чека́нні (дожида́нні), даре́мно чека́ючи (дожида́ючи); • превзойти все ожидания – повершити (перевершити, перевищити) всі сподівання; • против ожидания чьего – проти чийого сподівання; (иногда) ніяк не сподіваючись; чого не сподівався хто; • сверх (против) [всякого] ожидания (разг.) – понад (над) [усяке] сподівання; негадано; (цілком) несподівано; не сподіваючись. [Ждали, ждали, та й ждання погубили (Пр.). Чекання біди — це вже біда (Есп. пр.). Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? (В.Симоненко). Україні пропонують теплу почекальню, щоб вона не думала про вступ до ЄС (Б.Осадчук). Вибігає водій (великі вуха, міцна потилиця, чорна шкіра — ні, не мурин, а куртка!), стрімко перетинає почекальню, ногою відкриває двері на перон, розглядається на всю навколишню велику порожнечу, копає ногою ліхтарний стовп, ніби насправді він шибеничний, зопалу плює, знімає з пояса мобільняк, але перш ніж набрати номер, зауважує неподалік від перону незапряжену фіру, а тоді й пущеного на вільну пашу Здохляка, отже, доволі слушно вирішує метнутися знову до почекальні (Ю.Андрухович). А чи не засиділись ми в залі чекань вчорашнього дня? (Володимир Шамша). І ще подумав: аби це швидше закінчилося. Чекати — найболючіше. Людину роз’їдає чекання (О.Ульяненко). Щойно котресь виплекане сподівання не втілювалося в життя, Енн поринала «в безодню розпуки», коли ж утілювалося — її підхоплював запаморочлвий і трепетний вир блаженства (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Вони розказували, що в Станиславові не варто перейматися нічлігом. Слід лише піти в бордель, сісти в кутку почекальні й так проспати цілу ніч у теплій кімнаті (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Стара вернулася до почекальні, сіла поряд із Робінзоном та тіткою, і з добру годину всі троє знов обговорювали лихо, яке спіткало Бебера (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Я й зараз бачу, наче на фото, безлюдний перон, жовте світло, що лилося з прочинених дверей зали чекання (Г.Малець, перекл. П.Модіяно). — А знаєте, як можна дізнатися, чи тебе кохають? Я маю на увазі щире кохання. — Я про це ніколи не замислювалась. — А я замислювався. — І знайшли відповідь? — Гадаю, такі речі пов’язані з очікуванням. Якщо він в змозі чекати на вас, значить, кохає (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Залізничник стояв на пероні. Побачивши Равіка, він зайшов до чекальні (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Він терпляче стояв у черзі під повіткою з невеличкими колонами, щоб віддати свій квиток, потім ще трохи почекав, доки мовчкуватий черговий цей квиток йому поверне, перетнув залу для чекання, голі і брудні стіни якої прикрашали лише старі плакати, на яких навіть Лазуровий берег набув барв кіптяви, і під косим полудневим промінням шпарко попрямував вулицею, що вела від перестанку до міста (О.Жупанський, перекл. А.Камю). У почекальні повно народу, довкола неї багато галасу, та вона цього не усвідомлює (М.Марченко, перекл. К.Кюсе). Найперший обов’язок письменника — не виправдати сподівань своєї країни (Б.Брендан). Якщо б будували дім щастя, найбільшу кімнату довелося б відвести під залу чекання (Ж.Ренар). Велика перешкода для щастя — це очікування надто великого щастя (Г.Е.Фосдік)].

Окольцованный – 1) (о животном) закільцьований; 2) (спец., о дереве) обкільцьований; 3) (о женатых, перен., шутл.) обкручений, загнузданий, захомутаний; 4) (окружённый, перен., разг.) обложений, оточений, закільцьований: • окольцованная птица – закільцьований птах. [Уже в який раз він перебирав в уяві увесь закільцьований ліс — і нічого путнього не міг вигадати. Прорватися тепер можна було тільки до річки, де засіли мадьяри (М.Стельмах). не дай дожить побачити заціпеніти коли з морів до витоків стече уся вода не дай від радощів згорьованим зотліти бо з радощів насіється і розцвіте біда… живе саме життя в пожаднім часокруті в якім неначе закільцьована тупцюється біда там небо і ставок людиною забуті а вже тече тече до витоків отруєна вода… зірвався розум вільний від гальмів веселим лошаком толочив заборони і гордий силою безмірною п’янів і от згорьований закам’янів — колишня гордість закільцьована у Зону… (Ю.Загородній). — Молодий,— вставляє і собі слово Підігрітий, та, спіймавши схвальний погляд Бунчука, додає: — Ще не загнузданий… (Микола Зарудний)].

Ответ – відповідь, (реже) відмова, (диал.) відказ, (устар.) відвіт, одвіт, обзвив, (реже) відповіт, (отклик) відгук, (письменный) відпис, відписка: быть в ответе, давать ответ, нести ответ за что (разг.) – відповідати за що; в ответ – у (на) відповідь, на відка́з, на відмо́ву кому́; в ответ на… – відповідаючи на…; говорить, сказать в ответ – відказати, відказати (відмовляти, відмовити); давать, дать ответ кому – давати, дати відповідь кому; відповідати, відповісти (усно также відказувати, відказати) кому; відказ держати кому; (только письмом) відписувати, відписати кому, да́ти ві́дпи́ску, (устар., только сов.) відвісти́ти, відповісти́ти кому́; дельный ответ – доладна відповідь; жду вашего ответа – жду (чекаю) вашої відповіді (вашого відпису); чекаю на вашу відповідь (на ваш відпис); имунный ответ – імунна відповідь; каков вопрос, таков и отве́т – яке́ пи́та́ння, така́ й ві́дповідь (відмо́ва, відповіда́ння); каков привет, таков и ответ – як ви нам, так і ми вам (Пр.); який «добридень», таке й «доброго здоров’я» (Пр.); який «здоров», такий і «помагайбі» (Пр.); яке «помагайбі», таке й «бувай здоров» (Пр.); не находить ответа – не знати, що відповісти (відказати); несколько слов в ответ – кілька слів (кількаслів’я) у відповідь; ни ответа ни привета – ні відвіту ні привіту (Пр.); ні клику ні відклику (Пр.); он дал утвердительный отве́т – він пода́в свою́ згоду; оставаться без ответа – залишатися без відповіді (редко, без відгомону); отрицательный ответ – незго́да, відмо́вна відповідь, відмова; негативна, заперечна відповідь; привлекать к ответу – притягати до відповідальності, (к суду) позивати [до суду]; призвать к ответу кого (юрид.) – покликати до права (до суду) кого; семь бед — один ответ – чи раз, чи два — одна біда (Пр.); раз на світ родила мати, раз і помирати (Пр.); чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати] (Пр.); раз козі смерть (Пр.); більш як півкопи лиха не буде (Пр.); удовлетворительный ответ – достатня відповідь; уклончивый ответ – ухильна відповідь; у него на всё есть ответ – він на все відповідь (відказ) має (Пр.); він на все має що відповісти (відказати) (Пр.); утвердительный ответ – згідна відповідь, згода. [На перву рутулян попитку Троянці так дали в одвіт, Що Турн собі розчухав литку, Од стиду скорчило живіт (І.Котляревський). Хто не спитає, за кого вона йде, «за Левка» — один одвіт (Г.Квітка-Основ’яненко). — Як дочка хоче, — відвіт дала Векла, — так нехай і буде (Г.Квітка-Основ’яненко). Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом. Питають: одкази його нерозумні, чудні (М.Вовчок). — І чого в тебе такі очі смутнії— Да того, може, що нездужаю, — сказала на одвіт (М.Вовчок). Сім бід — один одвіт (Номис). — Ланочку, — зітхнувши важко, вимовив він, — хай уже я один в одвіті буду… (П.Мирний). Написавши про все те, я сподівався одповіту (П.Мирний). Він не знайшов у йому поради й одповіді на свою важку думу (І.Нечуй-Левицький). — А ти що робиш ото на хаті? — гукнув голова до Лавріна. — Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами (І.Нечуй-Левицький). Чого б не попрохав, про що б не поспитав Семен у старшого брата — на все одна відповідь: «а що даси?» (М.Коцюбинський). Невже на всі великії події, На все у вас одна відповідь є — Мовчання, сльози та дитячі мрії? (Л.Українка). — Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці! Гей! — пронеслось немов на відповідь тій бурлацькій пісні, що тільки що замовкла (Л.Українка). — Ну, ми напишемо такий одвіт, що довго він нас пам’ятатиме!.. (Б.Грінченко). Півроку дожидався відповіді, а тоді попрохав вернути рукопис, та аж на четверте прохання прийшов до мене відпис (Б.Грінченко). І підвівся Остап і сказав матері, щоб вона влаштувала йому ліжко на ґанку; мовляв, він там буде до ранку чекати відповіді і її останнього слова (М.Хвильовий). У відповідь з-під байди вискочив хвостатий звірок, з добру кішку, і з усіх ніг кинувся навтьоки (І.Багряний).  Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться. Дістане стипендію, це напевно, і вибереться (В.Підмогильний). Тут один погонич, не дуже, бачиться, добромисний, почувши, як шпетить їх простягнений долі рицар, не стерпів і надумав замість відповіді полічити йому ребра. Він підбіг до нього, вхопив списа, поламав на цурки й заходився на бідоласі лати латати, аж поки не змолотив його на околот (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса). У цьому світі набагато легше почути відлуння, ніж відповідь (Жан Поль)].

Память – 1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка; 2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад: • без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку; • без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого; • блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті; • больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті); • быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим; • вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому; • в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши; • в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що; • вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися); • выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що; • выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти; • выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті; • выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови); • дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять; • дать кому о себе память –пригада́тися кому; • держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що; • для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь; • дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять; • дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець; • если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…; • за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті; • запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку; • запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́; • записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що; • зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку; зрительная память – зорова пам’ять; • изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися; • изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять; • короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто; • лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті; • на памяти чьей – за чиєї пам’яті; • на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй; • на свежую память – на свіжу пам’ять; • не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що; • не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому; оперативная память – оперативна пам’ять; • на памяти вертится – на ду́мці кру́титься; • на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…); • не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку; • оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин); • оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому; • отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого; • память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́; • память к чему – пам’ять на що, до чого; • память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел; • память ослабевает – пам’ять слабне; • память притупилась – пам’ять притерлася; • перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові); • печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті; • по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови); • плохая, короткая память – ледача пам’ять; • по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови; • по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли); • по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому; • приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що; • приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́; • притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять; • приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися; • приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці; • сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти; • стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким; • твёрдая память – добра пам’ять; • удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти; • удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови; • это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти. [— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!].

Перепрыгивать, перепрыгнуть – перестри́бувати, перестрибну́ти, перепли́гувати, переплигну́ти, переска́кувати, переско́чити, (редко) перескікну́ти, (о мн.) поперестри́бувати, поперепли́гувати, попереска́кувати що, через що: • легче перепрыгнуть, чем обойти – ширший, ніж (як) довший; за три дні не обійдеш; конем (волами) не об’їдеш; бублика з’їси, поки кругом обійдеш; ой же ж в нас і Маруся — три хати й млин!; • перепрыгнуть через плетень – переско́чити тин (пліт), через тин (через пліт); • перепрыгнуть через ров – перестрибну́ти (переплигну́ти, переско́чити) рівчак, через рівча́к. [Не кажи «гоп», поки не перескочиш (Пр.). Де не можна перескочити, то треба перелізти (Номис). Коли рів був невеликий, Карпо перестрибував його (П.Мирний). Казанцев насилу налапав і випер через вікно здоровий узол і швиргонув через тин, на віз, потім пересадив Олесю через тин і переплигнув сам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони пішли до куреня, переплигуючи через густе огудиння, неначе переходили через річку, скакаючи з каменя на камінь (І.Нечуй-Левицький). Парубки перескакували через перелази (І.Нечуй-Левицький). Перестрибнув через тин та й пішов улицею… (Б.Грінченко). Але сим разом бідний Микита таки  перечислився. Поміж коноплі та кукурудзи він заліз безпечно аж до передмістя; огородами,  перескакуючи плоти та ховаючися між яриною, дістався аж до середмістя. Але  тут  біда! (І.Франко). Кругом другі крижини, їх треба одпихати, щоб не лізли на цю, а то як налізуть, то потоплять. Добре, як встигнеш перестрибнути на другу, а як шубовснеш у воду? А вода, ух, чорна, глибока та  холодна, аж пищить (В.Винниченко). Вона, кажуть, старша за нього і таке бабисько! Ширша, як довша (Докія Гуменна)].

I. Пересыпать, переспать – 1) (слишком много проспать) пересипля́ти, пересипати, переспа́ти; 2) (переночевать) переспати, (ещё) переночувати; 3) (вступить в интимные отношения, один раз или в случайной ситуации) переспати: • переспа́ть где, у кого – переспа́ти де, в ко́го; • переспать с кем-либо – переспати з кимось. [— І ти туди, стара карга! Нема того, щоб хазяїнові піддобритися. Може, він переспав дуже, — не ке послати яку молоденьку дівчину його розбудити. — І нащо дівчину посилати? Такі тепер і дівчата настали? І збудити не зугарні. Нема й краще, як баба збуде — ні струсне, ні злякає (П.Мирний). Переспа́в, того́ й голова́ боли́ть. Він лю́бить спа́ти — хоч кого́ переспи́ть (АС). Десь далеко, в невідомому світі, зачинається шум… І то ще не шум, а шепотіння землі, шерхіт сухої трави, шелест пожовклого листя. Ти прислухаєшся: може, переспав і тобі шумить в голові? (В.Близнець). Певний період у молодих письменників був один сюжет: пішов у ресторан, зустрівся з вродливою дівкою, попили, покайфували, завів дівку додому, переспали, і на тому кінець (А.Дімаров). І лише тепер вона зателефонувала мені й сповістила, що мусимо розлучитися. І тут, власне, я почув про себе те, про що ніколи не здогадувався: я зеленого поняття не мав, що я бабій, що волочуся за кожною спідницею, що переспав з усіма її колєжанками і хтозна, чи не грав також її маму, але ось нарешті я можу влаштувати собі ідилію з… тут вона перерахувала з півдесятка колєжанок, котрих я не тільки грав, але й мріяв пошлюбити (Ю.Винничук). Так складно знайти своє кохання у світі фальші, брехні і вічної гри. Де кожний третій — наче твій, а потім виявляється ні, як тільки переспали. Де всі такі зразкові актори і актриси, що аж захоплює подих від правдивості їх гри. Де чоловіки вже так деградували, що носять жіночі сорочки і штани. А жінки так захопилися чоловічими справами, що змужніли і по-військовому вишкалилися, що ладні навіть змінити стать, тільки б чоловікам нічого не віддавати. Я шукала своє щастя, і воно мене знайшло. Спочатку я думала, що це Петро, та виявилося, що щастя в іншому місці жило, їло, пило, кіз пасло (Палагея Кукуй). Дружина з нього збиткувалася. Це було кепсько. А тепер він сам із себе позбиткувався. Вона переспала з іншим. Потім він теж із нею переспав. Як він міг? Як він міг займатися сексом із власною дружиною після того, як вона переспала з кимось іще? (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Лише після численних умовлнь, пригощань фруктовим соком у якійсь кондитерській, кількох відвідувань ресторанів та дискотеки біля річки вона згодилася переспати з ним у якомусь готельчику неподалік водоочисної станції і щойно тоді взнала, чий він він син (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Ліза — жінка, як кажуть, розкішна, і я знаю чимало людей, які охоче заплатили б кілька мільйонів, щоб кожного ранку бачити таку картину. Я теж залюбки дивлюся на неї, але мене дратує, що ця ледача жаба, яка тільки опівдні виповзає з ліжка, так безсоромно впевнена в своїй принадності, їй ніколи не спадає на думку, що не кожен так одразу й захоче переспати з нею (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Уже надворі, стоячи на тротуарі, Вулф потиснув мені руку та сказав переспати із цією думкою, я аж підскочив, бо якраз дивився на Сарині сідниці. Зрозумівши, про що насправді йдеться, я пообіцяв, що пересплю, і з ввічливості запитав, як з ним зв’язатися (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). 1. — Сама не знаю, чого він до мене ходить: прийде, переночує і піде. 2. — Як ти міг переспати з Одаркою, вона ж страшна! — І сильна … 3. Переспав з бідою. Біда народила купу дрібних неприємностей].

Питание – 1) (процесс) годува́ння, харчува́ння, жи́влення, (об электротоке) жи́влення; (снабжение) постача́ння; 2) (пища) їжа, їда, (диал.) ї́дло, харчі, харч, пожи́вок, спожи́вок, пожи́ток, зажи́вок, за́жив, пожи́ва, пожи́вність: • бесперебойное питание – (воен., тех.) безперервне (безперебійне) постачання; • общественное питание – громадське харчування; • плохое питание – недоста́тнє харчува́ння (жи́влення); • раздельное питание – роздільне (порі́знене) харчування; • усиленное питание – збі́льшене (підси́лене) харчува́ння (жи́влення). [Хазяїн примовляв до животини, ніби вона могла його зрозуміти: «Як є їда, то ще півбіди біда!» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А що це ти так раптово одружився? – Та набридло громадське харчування. – Ну а тепер? – А тепер подобається].

Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин: • Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг; • да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!; • если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги); • как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?; • не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі;  пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере); • ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю); • ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди); • ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило; • помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному; • помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим; • помогите! – рятуйте!, про́бі!; • помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю); • помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах; • помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми); • помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим); • помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав; эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель; • это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні; • это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є); • это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя. [Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти!  Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон].

Поэт – (греч.) поет, (ирон.) піїт, піїта, (стихотворец) віршови́к; (певец) співе́ць, співа́к, кобза́р; (плохой подражатель) підспі́вач: • быть поэтом – бути поетом, поетувати; • принадлежащий поэту – пое́тів (поетова, поетове). [Душа́ пое́това свята́я (Т.Шевченко). Піїти в одах вихваляли Войну й царицю (Т.Шевченко). Хай досі сниться іншому піїті Шалений брязкіт кинутих шабель… Не кращ було б запособлять освіті, Підняти люд хоть на один щабель? (П.Грабовський). Співе́цька сла́ва (Л.Українка). Піїти всіх земель говорять всі до світу. А наші все до себе гомонять (Л.Костенко). Чи був Стус щасливий в іншому суспільстві, поза колючими дротами малої й великої зон? Звичайно, він не був би запроторений до «виправно-трудових колоній», ніхто не конфіскував би його поезій, не наглядали б кожний його крок. Але досконалих суспільств немає, і поетове серце кровоточило б на кожну особисто-людську й національну несправедливість і будувало б пекло для самого себе. Така вже Стусова вдача, така, можливо, й місія поета, кожного справжнього поета (Ю.Шевельов).  Мабуть, подумав поет, цих людей треба просто пожаліти. Що їм іще робити в житті? Розкидання сімені — це їхній єдиний спосіб прилучитися до вічності (В.Діброва). Якщо автор — поет, то він поет і на папері, і в інтернеті, й на сцені, й навіть під столом. Однак є люди, котрі тягають на собі, як хрест, титул поета, а поетами вперто не стають (О.Стусенко). Хлопець молодий, без досвіду, та ще й поет, а у творчих людей душа нарозхрист. І легше повірити у те, що всі кругом падлюки, ніж зрозуміти свої помилки (брати Капранови). — Поети не такі образливі, як ти. Вони знають корисність пристрастей для друку. У наш час розбите серце витримує багато видань (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Він склав кілька віршів на її честь. вона відповіла мовчанкою. І все на цьому скінчилось. А втім, поети не часто паруються поміж себе. Воліють ненавидіти одне одного на відстані (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). — Ох, добродію, — впала в річ небога, — краще буде, як ви і їх на ту кару засудите, бо як вилікуються мій дядько від тої рицарської мани, то їх іще, боронь Боже, на вірші потягне, і забандюриться їм стати пастушком: ходитимуть усе гаями та лугами, співатимуть, у сопілочку свистітимуть або ще й самі поетом зробляться, а то, кажуть, хвороба заразна і невигойна (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Але ж ви можете ті вірші самі любесенько написати, а потім їх кому завгодно приписати: хоч попу Івану Індійськоу, а хоч самому цісареві Трапезонтському, бо то, славлять, були знакомитії піїти, а якби й ні, то не біда (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У теперішньому і в минулому є багато прекрасного й величного, що ніколи б не стало прекрасним і величним, якби його не оспівали поети. Найчастіше вони оспівують кохання, і це теж добре, бо саме кохання найбільше потребує, щоб його змальовували не таким, як воно є (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Його рука була холодна й в’яла на дотик, а погляд застиглий, як у ляльки. Загалом, вів далі міністр, він уже давно не вихователь. Просто приватна особа й поет. Поет? Ґаус зрадів, що вивільнив руку (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Сіно в голові деяких поетів, очевидно, дуже подобається Пегасові (С.Є.Лєц)].

Предгрозие, предгрозье – передгроззя, (мн.) передгрози. [Полини й тумани. Бабські сльози. Даль солодка й зла, Неначе смерть. Пісня в горлі. вічні передгрози. вічна віра. вічні нетепер (Ігор Павлюк). До полудня, коли мали розпочатися врочистості, набрякле хмарами небо вже погуркувало передгроззям, однак крізь браму цукроварні раз у раз проїздили брички, бідарки, підводи, верхівці й зупинялися на подвір’ї ближче до клубу, де їх зустрічав мідним ревом оркестр (В.Шкляр). А війною пахло, мов дощем у перегроззя (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Прямо – прямо, (просто) просто, (откровенно) відверто, (искренне) щиро: • говорить прямо – говорити прямо (відверто, щиро); • говорить, сказать прямо в глаза – у живі очі казати, сказати; • кто прямо едет — в поле ночует – хто простує, той дома не ночує (Пр.); • он прямо герой – він просто герой; • попасть прямо куда – попасти прямо куди; • прямо беда с ним – чисте лихо (чиста біда) з ним; • прямо-таки – прямо-таки, просто-таки, прямо тобі; • смотреть (глядеть) прямо в глаза кому – дивитися просто у вічі (в очі) кому.

Пылающий – що (який) палає, палки́й, пеку́чий, пломінкий, палючий, палахкотючий, палахтючий, палахкотливий, палахкий: • пылающее лицо – розпашіле обличчя; • пылающие глаза – палючі (палахкотючі, палахкі) зіниці; • пылающий гневом – охоплений гнівом, розлючений, розгніваний; • пылающий дом – дім у полум’ї (у вогні), охоплений (пойнятий) полум’ям (вогнем) дім; дім, що палає. [Вона́ прибі́гла до ньо́го страшна́, як ди́ка ки́цька, з переко́шеним ро́том, з пеку́чим по́глядом, бліда́, як мара́ (М.Коцюбинський). — Не все так складається, як гадається, — сказав Дон Кіхот. — Біда в тім, пане бакаляре Алонсо Лопес, що ви всі їхали нічною добою з палахтючими смолоскипами, в тих своїх балахонах та хламидах жалобних, ще й мурмотали щось собі під носа — мимохіть подумаєш, що то якась нечиста сила чи з того світу марюки (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон присів на ковадлі, звісивши руки долі, й став споглядати палахкотливе вугілля (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Зенон ухопив хлопця за руку й підтягнув до невеличкого вогника. Якусь мить, що здалася напрочуд довгою, він тримав його палець над палючою масою (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Якийсь хлопчина, учень з майстерні, що крадькома забіг до шинку й тримався в затінку, поїдав його палючими очима (Ольга Сенюк, перекл. Пера Лаґерквіста). Радість довго не давала йому заснути, й він лежав, обернувши обличчя до вогнища, яке гуготіло в печі, до того маленького палахкотючого театру, де відбувалася чудова оперна вистава без музики, наповнена глухими змовами, що вибухали осяйними катаклізмами (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Ревнощі й підозра, що тліли в його душі місяцями, тепер спалахнули палючим полум’ям (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Французький поліціянт, заповнюючи протокол на злодійку, описує очі: «Чорні, палкі, виразні, сповнені пристрасті та благання. Одного бракує»].

Разражаться, разразиться – вибухати, вибухнути: • разразилась беда над кем – спіткало лихо кого, спіткала біда кого, упало лихо (горе) на кого (на голову чию); • разразилась буря – знялася буря; • разразилась война – спалахнула (вибухнула) війна; • разразилась гроза – ударила гроза; • разразиться бранью – вибухнути лайкою (лихослів’ям); розпустити язика [мов халяву], обкласти чортами; • разразиться гневом – скипі́ти від гні́ву, розпали́тися гні́вом; • разразиться смехом – вибухнути сміхом, вибухнути реготом, зайтися сміхом, зайтися реготом, покотитися від сміху, при́снути від смі́ху.

Россия – Росія, (образн.) Московія, (ирон.) Раша, (презр.-оскорб.) Кацапія, Кацапстан. [Киньте, справді, Кацапію, та поїдьте в Гетьманщину (М.Гоголь). Росія — то держава грізна й велика, переконана у величі, і орел у неї двоголовий, може дзьобнути на два боки. В її жилах тече й пульсує нафта, з її ніздрів пашить голубий газ (Л.Костенко). Гуд бай раша біда наша гречка каша й кислі щі не союз був а параша упирі а не товаріщі (В.Цибулько). Почитавши чимало книжок про «погану» Росію (між іншим, найкращі з них — польські, з доби їхнього власного «поросійщення»), український читач, боюсь, так і не збагне головного, що мусило б зацікавити його найдужче: чому той сякий-розтакий «кацапський» народ усе-таки збудував доволі живучу імперію і ще живучішу культуру, тимчасом як добрі-хороші, співучі та працьовиті (а що вже древні!) українці ніяк не збудують собі бодай поганенької, а все ж власної державки, і навіть на десятому році незалежності знай тремтять, чи не причавить їх, бува, знову щиросердий сусіда у братських обіймах? Тут одне з двох: або українці мусять визнати, що «зло» справді «метафізичне», і тому воно весь час перемагає їхнє «добро», або ж — що «зло» банальне і перемагає воно тільки тому, що «добро» — з гнилинкою. Куди продуктивніше, гадаю, дошукуватися власних «гнилинок», ніж копирсатися у чужій «метафізичній» трухлявості (М.Рябчук). Не можна писати про Росію щось більше за оповідання і не написати про якусь її війну (А.Санченко). З росіянами якось ще можна мати справу; з Росією ніколи не домовишся… Треба відокремити росіян від Росії. Росія гівнистіша за росіян (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Щоб вивести Росію на нормальний цивілізований шлях, треба росіянам, усім до одного, вийти з народу (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Минуле Росії було дивовижне, її теперішнє більш ніж прекрасне, що ж стосується майбутнього, то воно вище за все, що може намалювати собі найсміливіша уява. Ось… з якого погляду слід розуміти і описувати російську історію (А.Бенкендорф). Будь-який договір з Росією вартий рівно стільки, скільки вартує папір, на якому він написаний (В.Черчіл). Якщо я засну, а проснусь через сто років і мене спитають, що тепер відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть (М.Салтиков-Щедрін). Історія про держави, чи то пак народи, які мали нещастя сусідити з Росією, повернулася до свого початку — моменту перед Першою світовою війною. Це дещо трагікомічно. Я не маю націоналістичних упереджень, але часом дуже щасливий, що моя країна з Росією не межує (Міленко Єрґович). Люди в Росії перебувають у тотальному рабстві. Кожен, хто відстоює свої переконання, — на вагу золота (Б.Нємцов).  Росія — велика країна. І не смійтеся, будь ласка, і не крутіть пальцем біля скроні. Бо саме так і є. Тільки велика країна може повернути на власній території час у протилежному напрямку. Колись вона намагалася зробити те саме з річками, та якось не склалося (К.Барабаш). Вся історія Росії — боротьба неуцтва з несправедливістю (М.Жванецький). Це не Росія встає з колін, це СССР вилазить з домовини].

Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схожа на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Життя — черга за смертю, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].

Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес: • борзая собака – хірт (хорт); • бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути; • вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика; • две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.); • каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке); • [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.); • как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес); • как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани; • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); • не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.); • ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес); • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.); • собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі; • собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. [На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»].

Стрястись, разг. – скоїтися, зчинитися, сколотитися: • над кем стряслось, над тем и сбылось – що судилося, того не об’їдеш; • стряслось нещастье з кем – скоїлося нещастя (лихо) з ким; спіткало нещастя (лихо) кого. [— Що се лихо таке сколотилось несподіване? І ти, Марусю, вже не така, як колись була (М.Вовчок). Обидві були люті, в обох очі блищали. Починок качався долі. Старий Кайдаш, Карпо й Лаврін повитріщали на молодиць очі, не знаючи, од чого скоїлась між ними така сварка. Свекруха й невістка так розлютувались, що не примітили чоловіків (І.Нечуй-Левицький). — Та таке скоїлося, таке зчинилося, що як ізгадаю, так млію.. (О.Вишня). Це був справді рідкісний дідок, який знав геть чисто все на світі, усе вмів і за все брався, тільки, на жаль, не все виходило в нього, можна сказати, ні чорта не виходило, але ж як він, бідака, старався, як він хотів усім прислужитися, помогти, підставити плече, і, підійшовши до машини, теж став заглядати в мотор, тяжко зітхати: «Поламалося, це я вам точно кажу»‚ — примовляв дідок, але що поламалося, не казав, зате поперед мене вискочив на дорогу і рішуче зупинив першу— ліпшу машину: поглянь, пане-брате (він так і сказав: пане-брате), що тут скоїлося, бо я вже недобачаю, і хоч пан-брат був ще зовсім зелений, миттю сказав, що це‚ дідику, не термостат, це полетів храповик, ота гайка, що тримає шків метелика-охолоджувача, видно, відкрутилася і згубилася десь по дорозі (В.Шкляр). Розпечатував я того листа з тривогою і трепетом, боячися, що скоїлось, мабуть, щось непевне, інакше не писала б до мене аж сюди, бо й дома було зрідка лише листом озивалась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Ткань – тканина; (уменш.-ласк.) тканинка, (ласк.) тканиночка, тканинонька; (реже, поэт.) тканка, ткання́; (разг.) матерія, (полотно) полотно, (сукно) сукно, (мануфактура, устар.) мануфактура, (устар.) крам: • ткань брючная, льняная, хлопчатобумажная, шерстяная, шёлковая – тканина штаняна, лляна (льняна), бавовняна (бавовнянка), шерстяна (вовняна), шовкова; ткань жировая, костная, мышечная, нервная, хрящевая – тканина жирова, кісткова, м’язова, нервова, хрящова; • ткань Пенелопы – (греч.) ткання Пенелопи (Пенелопине). [Так кравець крає, як матерії стає (П.Чубинський). Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку і матерії на спідницю (І.Нечуй-Левицький). — Обридла ся робота непотрібна! Навіщо прясти? Хто се буде ткати? Та й нащо ткати? Он їх цілі стоси, тканин, мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. Ха, ха, ха! Аж смішно, як марила колись я день і ніч принцесою зробитись чепурною, багатою і гордою такою, щоб навіть приступить ніхто не смів (Л.Українка). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Л.Українка). Мережає на шибках крижану тканку мороз (С.Васильченко). Світ сонця лився через білий цвіт абрикосів, і по синьому небі, як по шовковій синій тканці, ніби були розкидані білі, обсипані цвітами гілки, білі букети, білі віночки (І.Нечуй-Левицький). На землі тканками прозорими Лягли осінні дерева (М.Вороний). В перший ярмарок набрала їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (А.Свидницький). Виходить, що жили, і кров, і кістки, всі тканини Нашого тіла вбирають багато часток чужородних (М.Зеров). Невже навіки засуджений він на цю кару, на спокуту за нерозважливу вигадку — сліпу, несподівану вигадку написати оповідання? Засуджений на отакі спалахи, що будуть зрушувати й пустошити його душу, завдавати непоборної нудьги, викликати гнітючу відразу до себе, до життя, до людей! Бо непереможний порив творчості у людині, бо, прищепившись, опановує її всю, робить додатком до себе, покірним виконавцем своїх приписів, руйнує чистоту чуття своїм настирливим покликом, обертає життя в чудернацьку постійну засідку, тішить неймовірними мріями, гнобить неймовірним розпачем, жалить серце, на розум неспокій нагонить, як наростень у мозкових тканинах, оплітає людину, мов ліана, і нема могутнішого за нього пориву, бо всі прагнуть назовні, тільки він у себе, бо всіх причини минущі, тільки його джерело невичерпне, цілим світом воно бувши! (В.Підмогильний). І ще  не  пролунала відповідь, як вичахлі й прозорі, мережані блідими жилками повіки стали наповзати на суху випуклість гарячкових очей. Наповзали повільно, як невідворотна біда, й тепер уже їхнє болісне ткання лежало на  очах (Є.Гуцало). Хотів сорочки попрати, запхав у машину, але якась кольорова тканина пустила фарбу, тепер ходжу у білій сорочці з голубими хмарками (Л.Костенко). Жоден поганин, жоден єретик не встоїть перед стількома тонкощами. Щоб з ними боротися, треба бути: або цілковитим невігласом; або соромітником, що схильний над усім кепкувати; або ж бути настільки вченим, щоб наважитися вступити з ним у сварку. Але це все одно, якби чубилися б маг з магом або володар щасливого меча бився б із супротивником, що має таку ж саму зброю. їхнє змагання було б тоді схоже на розпущене ткання Пенелопи (Володимир Литвинов, перекл. Д.Е.Ротердамського). Бережіть час: це тканина, з якої зіткане життя (С.Річардсон). Молода красива дівчина в магазині: — Скажіть, а скільки коштує ця тканина? — Недорого, панно. Один метр — поцілунок. — Справді недорого, я візьму вісім метрів. Ось моя адреса. Бабуся заплатить].

Тягостно – (тяжело) важко, тяжко, (трудно) трудно, (обременительно) обтяжливо, (неприятно) прикро, (мучительно), болісно, стражденно. [Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду (Т.Шевченко). В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було (Т.Шевченко). — Тяжко мені. Тяжко, мамо! Нащо дала вроду? Нащо брови змальовала, Дала карі очі? Ти все дала, тілько долі, Долі дать не хочеш (Т.Шевченко). Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі (П.Куліш). І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає, та нездужає, та квилить (М.Вовчок). Сон не бере, нема спокою, сумно та важко (М.Вовчок). Галя мовчала. Замовк і Чіпка. Підвівся з місця, став ходити вподовж хати та блукав страшними очима по стінах… Зробилося тихо, важко. (П.Мирний). — Ні, дочко, моя смерть вже в мене за плечима. Так мені оце стало важко, що вже не стає духу й дихать (І.Нечуй-Левицький). — Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й дітись! (І.Нечуй-Левицький). Час вмирати, Бо страшно, тяжко в світі жить (І.Франко). Туга гнітила серце Олександрі, як туман землю. Їй було так гірко, так тяжко на світі! Недоленька знущалася над нею, як мачуха над нерідними дітьми… (М.Коцюбинський). А мусив викреслити Надійку з свого життя, знищити її в собі, як путо, що приковує в’язня до стіни. Бо зазирнув уже крізь ґратки на волю. Й до всіх, хто був чи міг бути свідком його минулого, він почував потайну ворожнечу. Зміняючи плани, він тяжко відчував на собі владу колишніх спільників (В.Підмогильний). Нарешті поклався в ліжко, тяжко зажурившись — одне, що без Санча сумно, а друге — з панчохами біда; зацерував би їх шовком і іншого якого кольору — то був би вже знак найгіршої нужди при благородстві… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь: • представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець); • человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер; • человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник. [Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)].

Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник: • будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив; • до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно; • за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина; • какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс; • как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого); • к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині; • к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби; • на чёрта (разг.) – на чорта (на біса); • не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.); • ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання; • ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма; • один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.); • одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає); • [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому; • сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє); • [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть; • сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!; • у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.); • у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах; • чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває); • чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що; • чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого; • чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!; • чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!; • чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути; • чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс); • чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає); • черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого; • чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…); • чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким; • чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав); • чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.); • чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого; • чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто; • чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере; • чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як; • чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється; • что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня). [Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!].

Эра – (от лат.) ера: • в … году нашей (новой) эры (н. э.)  – … року від Різдва Христового (від Р. Х.), … року нової (нрк. нашої) ери (н. е.); • до нашей (новой) эры (до н. э.) – до Різдва Христового (до Р. Х.), до нової (нрк. нашої) ери (до н. е.). [Я знаю, прийдуть ті часи, Настане така ера, Коли на Україні всі Здивуються із зера, Що ним колись був цей Біда Отам де БАМ, де Чекунда… Я знаю, прийде та пора, Коли на Україні Розкаже Матінка стара, Як казку, це дитині. Я вірю, ті часи прийдуть, Як щезне брязк кайдання І возвеличать всі Біду За всі його страждання. Я знаю: прийде день такий, Коли вся тля епохи Геть розлетиться на друзки, — “Отці” і “скоморохи” (І.Багряний). Атеїсти кажуть про час «після Різдва Христового» — «наша ера». Дивно (С.Є.Лєц). От ви кажете — XXI століття, стрімкий прогрес, ера нанотехнологій… А рука з огірком в трилітровому слоїку як колись застрявала, так і досі застряє].

Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].

Орда – (тюрк.) орда. [За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? За що скородили списами Московські ребра??.. засівали, І рудою поливали… І шаблями скородили (Т.Шевченко). Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну (І.Франко). Стенаються в герці скажені сини України, той з ордами ходить, а той накликає Москву (В.Стус). Ми всі залежимо від хамів! Від їхніх кланів і сваволь. У нас немає наших храмів, у нас немає наших доль. Нас убиває їхній атом. А їх все більше, їх орда. Ми що не виборем, то втратим, і в цьому вся наша біда (Л.Костенко). …«орда» грізна не так поневоленням «ясиру» як його внутрішнім розтлінням, пояничаренням. Поневолений раб, як казав нам класик марксизму, це просто раб, а от раб, котрий любить свої кайдани і боготворить хазяїна, — це холоп і нікчема. «Орда» лишила мільйони таких рабів на всьому своєму «постсовєтському» просторі, а головне — створила ефективні механізми їхньої репродукції (М.Рябчук). Росія стала Росією не просто за участю Орди, не лише завдяки Орді, а ще й на основі ординської культури владарювання і державного панування (Юрій Афанасьєв). Хоча це утворення і називає себе деколи Руссю, воно має цілком особливу генезу, з Руссю практично ніяк не зв’язану. Якщо і можна говорити про якийсь зв’язок, то тільки в плані якоїсь страшенної мутації, що привела до повної втрати початкових якостей. Росія — не Русь. Росія — Орда. Це не образа і не публіцистичний ярлик, а всього лише культурно-історична констатація (А.Широпаєв)].

Цементный – цементовий, цементний. [Дні десь спливають, але Андрій не знає, скільки їх минуло. Він уже думає, що це буде тривати вічність, аже поки він не випариться звідси, не щезне якимось чудом, силою своєї уяви, своєї віри в прекрасне, своєї волі до життя й цвітіння, нарешті, втручанням якоїсь сили втраченого й до болю любленого світу, що однієї миті розсуне ці стіни, рятуючи свого фанатика, і… вранці прийде варта змінятись, відкриє двері й побачить порожній цементовий ромб (І.Багряний). У розпал будівництва, коли Мурзон стояв нагорі, горлаючи на все горло, щоб йому подали цементовий розчин, перед наполовину піднятими стінами враз зупинилося авто кольору чері (О.Ульяненко). Макондо купалося в казковому багатстві. Зроблені з глини та очерету хатини перших поселенців змінилися цегляними будівлями з дерев’яними віконцями від сонця й цементовими підлогами, які допомагали легше зносити задушливу полудневу спекоту (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Він елегантно одягнений, на голові в нього сидить набакир легкий сірий капелюх «борзаліно», і все ж таки він скидається на цементову брилу, прикрашену штучними квітами (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Одне крило будинку, що виходило в парк, закінчувалося зруйнованою терасою, а каміння від балюстради валялося в траві біля широкого цементового підиурівку, обкладеного червоною плиткою (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Біда не приходить одна. Після вибуху на цементному заводі пройшов дощ, і життя на підприємстві остаточно завмерло].

Любовь – 1) (к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння; 2) (любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння; 3) (предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко); 4) (нравственн. чувство) любо́в, люба́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го: • безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання); • брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові); • брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ві (до сподо́би); • братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в; • вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в; • возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе); • вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися; • вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням; • гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого; • делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням; • жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві; • изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; • искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в; • любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність; • любовь к искусству – любов до мистецтва; • любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни); • любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в; • любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.); • любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.); • любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруваннячко), дороге твоє кохання (коханнячко); • нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!; • нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в; • не по любви – не до любові (любості); • объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння); • первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в; • объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою); • относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно; • питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му; • по любви – з кохання; • пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в; • пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві; • приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску; • родительская любо́вь – батькі́вська любо́в; • с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но; • старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.); • супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння; • сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в; • умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість: • Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду].

Рабство – рабство, неволя: • взятый в рабство, пребывающий в рабстве – пораблений. [Так древній орють переліг. За скибою лягає скиба і все ховається в ріллі — і наша мста, і давня диба, усе ховається. Кріпак — безпашпортний — вже тридцять років солона слава, як ропа, карбує переможні кроки з соціалізму — в комунізм (з старого рабства — до нового). Нові ж раби — в країни скрізь. Зате ж нові. І — слава богу. І слава богу, бо іде нова доба, нова надія, і сонце ленінських ідей на людство благотворно діє (В.Стус). І вийшов народ мій, і мовив: — Ти ба, а що це за піп новоявлений? Допоки в собі не уб’єш ти раба, Допоки і я уярмлений… Не важко упасти від кулі в бою За наші священні знамена. А як у собі я те рабство уб’ю, Коли воно в’їлося в гени? (Б.Мозолевський). Навіщо звинувачувати зовнішні сили, якщо наша головна біда — рабство, яке сидить у кожного в душі (П.Таращук). Гумбольдт ковтнув вина і завів мову про тягар деспотизму та експлуатацію корисних копалин, зиск від якої мізерний і ніколи не піде на користь розвиткові економіки. Заговорив про гніт рабства. Знову відчув удар ногою. Сердито глянув на Бонплана і лише тоді зрозумів, що це був міністр закордонних справ. Джефферсон має землю, прошепотів Медісон. І що? З усім, що до неї належить. Гумбольдт змінив тему (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Американці та британці визволили половину Європи від одної тоталітарної тиранії, але їм бракувало політичної волі й військових засобів, щоб не дати дев’яноста мільйонам мешканців східних східних держав стати жертвами нового, радянського, рабства, що тривало майже півстоліття. Ціна союзу зі Сталіним заради знищення Гітлера була насправді висока (Р.Клочко, перекл. М.Гейстінґса). Війна жахлива, а рабство  ще гірше (В.Черчіл)].