Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «видно»
Шукати «видно» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Ви́дно –
1) ви́дко, ви́дно, зна́ти, зна́чно, вида́ти. [Хоч і те́мна ніч, а пригляда́ючись доро́гу ви́дко (ви́дно, зна́ти). Зна́ти па́на по халя́вах. Зна́чно, що госпо́дар]. • Не ви́дно следов, признаков – не слі́дно. • Из этого ви́дно – зві́дси розу́мно, зві́дси ба́чити; 2) (повидимому, вероятно, как видно) ви́дко, знать, ма́бу́ть, либо́нь, десь, віда́й. [Чо́рна хма́ра наступа́є, либо́нь до́щик бу́де. Йому́ десь кисли́ці сня́ться]. |
| Бу́дущность, бу́дущее – що ма́є бу́ти, майбу́тність, майбу́тнє, прийде́шність, при́йшлість, при́йдість, будучина́, буду́щина. [Ті хма́ри – плі́дної буду́щини ті́ні (Фр.)]. • Отдалённое, неизведанное -щее – бе́звість вікі́в. • В недалёком -щем – незаба́ром, невдо́взі. • В самом недалёком -щем – от ті́льки не ви́дно. |
| Вероя́тно – ма́буть, либо́нь, десь, десь-то, десь-пе́вне, віда́й, наді́(й)сь, пе́вно[е], ви́дно, мабу́ть чи не. [Десь-пе́вне переляка́вся та й уті́к. Мабу́ть чи не Насту́нина пра́вда (Кримськ.)]. См. Ве́рно 3. |
| Вида́ть –
1) ба́чити, вида́ти, загляда́ти. [З ві́кон ваго́на ми загляда́ли її́ в Пско́вській губе́рнії (Н.-Лев.)]; 2) см. Ви́дно. |
| Вот – от, он, ось, ото́, оце́, ож. [От тобі́ й гро́ші. Та он вони́. Ото́ (оце́) ди́во! Ож піди́ та подиви́сь]. • Вот же – ото́-ж. • А вот же! – ба! [А не зро́биш цього́? Ба зроблю́!] Да вот, да вот же (= да даже) – ба. [Ба на́віть і тепе́р почува́ю таки́й са́ме біль. Хоч він собі́ і сиро́та, та ба і отці́вський син не бу́де таки́й (Квітка)]. • Вот что – ось що. • Как вот, как вот уже – аж, аж ось, аж от. [Лечу́, дивлю́ся, аж світа́є (Шевч.). Аж ось настає́ го́лод]. • А вот же – так же-ж, от же-ж. [От же-ж не дам]. • Вот уж – аж ось. [Аж ось коли́. Аж ось куди́]. • Вот так – ото́. [Ото́ рота́та! – на все село́]. • Вот ещё! ну вот ещё! – ото́! ат! ет! [Про́ти но́чи не помина́й його́. – Ат! ви́гадки! Ото – чи не вважа́тиму, що там пле́ще яки́йсь бла́зень-дітва́к (Крим.). Ет, ще ви́гадав ї́хати: і пі́шки ді́йдемо]. • Вот как! – овва́! ось як! он як! [Овва́! чи не бага́то бере́ш на се́бе? Он як на́ші пішли́ вго́ру!]. • Вот и всё – та і вже, та й по всьо́му. [Не хо́чу цього́ роби́ти, та і вже]. • Вот то-то и есть – а то-ж-то, ото́ж-то й воно́. [Ми не то́ю доро́гою пої́хали. – А то-ж-то, що не тою]. • Вот как будто – от-би то. [От-би то й поле́гшало тро́хи вчо́ра, а сього́дні знов гі́рше]. • Вот потому, поэтому – ото́-ж, тим-то. • Вот-вот – ось-ось, от-от, зато́го, да́лі-да́лі, туй-туй, туж-туж, як-не, не ви́дко як, ті́льки не ви́дно. [Пи́ка гладка́, як не лу́сне. Шви́дче з обі́дом, бо ба́тько не ви́дно як приї́дуть]. • Вот именно – ато́ж. • Вот и всё – та й го́ді, та й квит. • Вот где, вот здесь – о́нде, о́сьде, о́сьденьки, о́сьдечки, аж о́нде, аж о́сьде, оту́т, оту́теньки, оту́течки. • Вот-там – ота́м, онта́м, о(н)та́меньки, о(н)та́мечки. • Вот-сюда – осюди́. • Вот-куда – о́нкуди. • Вот-туда – отуди́. • Вот-теперь – отепе́р, отепе́реньки. • Вот-когда – аж ось [от] коли́. • Вот-тогда́ – отоді́. • Вот каким, вот таким образом, вот так то – ось-як, ось-так, отта́к, та́кеньки, ота́кеньки, ота́кечки, та́к-таки. • Вот како́й – оттаки́й, отаки́й. • Вот этот – отце́й, оце́й. • Вот это – оце́, (отсе́), осе́, ото́, ото́ж. [Ото́-ж та́я дівчино́нька]. • Вот тот – отто́й, ото́й, то́й-то. Вот те и на! вот так история! – от тобі́ й ма́єш! От так шту́ка! Оттака́ лови́сь! |
| Гриф, зоол. –
1) гриф, грифо́н, (вульг.) грип. [На де́реві грипеня́та, а грип, ви́дно, полеті́в (Чуб.)]; 2) (у скрипки, гитары) ши́йка; (у сабли) держа́к, де́ржално; 3) архит. – гриф. |
| Закрыва́ть, закры́ть –
1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)]. • -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку. • -крой бутылку – заткни́ пля́шку. • -кро́й кран – закрути́ кран. • -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)]; 2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти. • -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)]. • -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку. • -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́. • -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́. • -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)]. • -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)]. • -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)]. • -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі. • -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́. • -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)]; 3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)]. • -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою. • -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)]. • -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою. • -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)]; 4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)]. • -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що. • -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою]; 5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть; 6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки). • -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти. • -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю. • Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений. • -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т. • -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання. • -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва. • -тое голосование – тає́мне голосува́ння. • -тое платье – закри́та су́кня. • -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка. • -тое море – закри́те мо́ре. • -тый слог – закри́тий склад. • -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н. • Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то. • Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено. • Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені. • Окно -то – вікно́ зачи́нено. • С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма. • С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений. • Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́. |
| Заме́тно – помі́тно, примі́тно, прикмі́тно, (видно) зна́ти, зна́тно, (проявительно) ви́явно; (для глаз) ви́димо. [Ле́две помі́тно всміха́вся (Загір.). Ле́две примі́тно для о́ка (Л. Укр.). І не зна́ти, що тут коли́сь лю́ди жили́ (Звин.). Ніч була́ така́ те́мна, що на́віть не було́ зна́ти ві́кон (Н.-Лев.). Життьови́й рух на на́шому по́лі націона́льного відро́дження йде не так рі́вно, не так ви́явно, як у люде́й (Р. Край)]. • Не -но для самого себя – само́му собі́ не в за́мітку (Звин.). • Не было -но чего – не було́ помі́тно чого́, (образно) не визира́ло що. • Чуть -тно вдали – ле́две помі́тно віддалі́к, мрі́тно. [А там щось мрі́тно: чи то лю́ди, чи то ко́ні, а мо́же копи́ці сі́на (Сл. Гр.)]. • -нее – помі́тні́ше, показні́ше. [Поста́вте ви́ще – показні́ше бу́де]. |
| Зароста́ть, зарости́ –
1) (чем) зароста́ти, зарости́ (о мн. позароста́ти), пороста́ти, порости́ чим. [З того́ ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Бода́й ви те́рном заросли́ (Шевч.)]. • -ть, -ти́ сорной травой – бур’яні́ти, з(а)бур’яні́ти, глуші́ти, бур’яно́м поніма́тися, поня́тися, (травой дёрном) замурави́тися. [Горо́д глуші́є, бур’яно́м поніма́ється земля́ родю́ча (М. Вовч.). Крини́ця й замурави́лася (Грінч. I)]. • -ть грязью (о посуде, теле) – пороста́ти, порости́, уроста́ти, урости́ бру́дом, ле́пом. • -сти в землю – урости́ в зе́млю; 2) (о ранах, язвах), см. Зажива́ть; 3) (переносно: опускаться, дичать) опуска́тися, опусти́тися, дича́віти, здича́віти, мо́хом пороста́ти, порости́. • Душа быстро -та́ла в такой жизни – душа́ шви́дко дича́віла в тако́му житті́. • Я стараюсь по возможности не -ти́, как говорится, мохом (Тургенев) – я дба́ю, скі́льки змо́ги, не порости́, мовля́в, мо́хом. • Заро́сший – заро́слий, поро́слий, заро́щений, уро́слий. [Двір був вели́кий, уро́слий розкі́шним зеле́ним де́ревом (М. Вовч.). Стої́ть я́блунька така́ заро́щена бур’яно́м, що й не ви́дно (Рудч.)]. • -ший сорными травами – з(а)бур’яні́лий, бур’янува́тий. • Густо -шее место – гуща́вина, глушина́, глуш (-ші́). [У глуші́, між ве́рбами, капу́ста пога́но росте́ (Сл. Гр.)]. |
| Засла́нивать и Заслоня́ть, заслони́ть – заслоня́ти, заслони́ти, затуля́ти, затули́ти, заставля́ти, заста́вити, заступа́ти, заступи́ти що, (слегка) прислоня́ти, прислони́ти. [Заслоня́ючи о́чі руко́ю від со́нця, гля́нула в його́ бік (Грінч.). Сира́я земля́ две́рі залягла́, віко́нечка заслони́ла (Мил.). Затули́ла обли́ччя рукаво́м. Моро́з затули́в шибки́ таки́ми густи́ми лиси́цями, що че́рез них знадво́ру не ви́дно, що ді́ється в ха́ті (Кониськ.) Заста́вте чимсь ля́мпу, щоб дити́ні не рі́зало сві́тло у ві́чі (Київщ.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Заступи́в вікно́ (Н.-Лев.). Мовчи́ть зру́шений, прислони́вши тро́хи обли́ччя то́гою (Л. Укр.)]. • -ть печь заслонкой – заслоня́ти, заслони́ти (затуля́ти, затули́ти) піч. [Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч.)]. • -ня́ть свет, что-л. (застить) – заступа́ти, заслоня́ти, за́стувати сві́т(ло). [Оступи́ся, не за́стуй сві́тла. Не за́стуй мені́ со́нця. Си́ла літерату́рних тво́рів, де констру́кцію за́стують дійові́ осо́би (Ніков.)]. • Заслоня́емый – засло́нюваний, зату́люваний, засту́паний, заста́влюваний, (слегка) присло́нюваний, (от света) за́стуваний. • Заслонё́нный – засло́нений, зату́лений, заста́влений, (слегка) присло́нений. |
| II. Засыпа́ть, засы́пать – засипа́ти, заси́пати, (-си́плю, -плеш и -пеш), присипа́ти, приси́пати, закида́ти, заки́дати, (землею) засува́ти, засу́нути, загорта́ти, загорну́ти, (о мног.) позасипа́ти позаси́пувати, позаки́дати и т. д. що чим [Похова́ли; заси́пали домови́ну (Г. Барв.). Його́ жи́тло заси́пле з не́ба сі́рка (Куліш). В кінці́ по́ля єсть топо́ля, моги́ла під не́ю, – там Іва́ся приси́пали сиро́ю земле́ю (Рудан.). Спра́вжня просві́та ма́є ту безо́дню заки́дати (Єфр.). Усі́ ями́ в земляні́й долі́вці позаси́пувано (Грінч.). Ви́копали дереви́ну, пересади́ли, а я́му не засу́нули (Звиног.). Ви́копали я́му, вки́нули туди́ ві́шалника і загорну́ли (Звиног.)]. • -ть снегом, песком и т. п. (слегка) – запоро́шувати, запороши́ти, (сильно) зано́сити, зане́сти́, забурти́ти. [Се саму́м, що зано́сить піско́м і вели́кі, спокі́йні озе́ра (Л. Укр.). Ві́кна забурти́ло сні́гом – нічо́го не ви́дно (Мнж.)]. • -ть рану чем-либо – за[при]сипа́ти, за[при]си́пати, зато́птувати, затопта́ти, затру́шувати, затруси́ти ра́ну (ви́разку) чим. [Тре́ба ви́разку затопта́ти си́нім камінце́м (Богодухів). Як де попрі́ло, – затру́шують греча́ним бо́рошном (Грінч. II)]. • -ть щебнем для сухости – ви́грузити, ви́сипати гру́зом. [Ви́грузили пе́ред ха́тою, то як тепе́р га́рно, су́хо (Сквирщина)]. • -пать хворост чем-либо сыпучим при постройке плотины – засипа́ти, сипцю́ дава́ти. [Сипцю́ не дав гре́блі, а загати́в ті́льки хво́ростом (Сл. Гр.)]. • Засы́панный – заси́паний, (землёю) засу́нений, заго́рнений, (слегка) запоро́шений, (сильно) зане́сений; (о ране) заси́паний, зато́птаний, затру́шений; (щебнем) ви́гружений. |
| Зачеса́ть –
1) (волосы), см. Зачё́сывать; 2) (тело) зачу́хати, зачухма́рити; (затылок, голову) зачу́хати, пошкря́бати, (гал.) поскро́бати (поти́лицю). • -са́л затылок, голову – зачу́хав поти́лицю, поскро́бався в голові́; 3) (быстро побежать) почеса́ти, почухра́ти. [Голодра́бців позбира́в, зовсі́м зібра́вся і укла́вся і скі́льки ви́дно почухра́в (Котл.)]. |
| Зашто́пывать, -ся, зашто́пать, -ся – церува́ти, -ся, зацеро́вувати, -ся, зацерува́ти, -ся, шпарта́ти -ся, зашпарта́ти, -ся, зашто́пувати, -ся, заштопа́ти, -ся. [Та це зашпарта́ється, то воно́ й не ви́дно бу́де (Сл. Яворн.)]. • Зашто́панный – зацеро́ваний, зашпа́ртаний, зашто́паний. |
| Зна́тно –
1) (хорошо) до́бре, сла́вно, здо́рово, знамени́то. [Здо́рово ви́пив]. • -но поплясали – здо́рово, знамени́то потанцюва́ли; 2) (видно, знать) зна́ти, ви́дно, зна́чно; см. Знать, нрч. |
| Знать, нрч. –
1) (видно, заметно) зна́ти, ви́дн[к]о, зна́чно, слі́дно. [З ким стоя́ла, говори́ла – підкі́воньки зна́ти (Чуб. III). Та знать на вітере́ць збира́лось (Свидн.). Зна́чно, що госпо́дар (Федьк.). Красо́т твої́х (приро́до) у ме́не ані слі́дно (Крим.)]; 2) (вероятно) ма́буть, десь, десь-то, віда́й; см. Вероя́тно. |
| Исто́чник –
1) (ключ, родник) джерело́, (обычно более или менее устроенный) крини́ця, кирни́ця, (пров.) живе́ць (-вця́), (самое устье) нора́; ум. джере́льце, крини́чка, кирни́чка, криниче́нька; срвн. Ключ 3. [Сілоа́мське джерело́, во́донька зцілю́ща (Крим.). В сла́внім нафто́вими джере́лами Борисла́ві (Єфр.). Вода́ там на все га́рна; живе́ць хоро́ший (Київщ.). Що під то́ю яли́цею (елью) б’є нора́, ви́дно було́ зда́лека (Франко). Дві там крини́ці: одна́ розтіка́ється по всьо́му саду (Потебня). Сього́дні коло кирничо́к пасти́мемо – там холодо́к та й вода́ свіже́нька (Звин.)]. • Богатый -ками – джереля́стий; кринича́стий. • Целебный -ник – цілю́ще джерело́. • Минеральные -ки – мінера́льні джере́ла; 2) в перен. знач.: а) (материалы, пособия и т. п.) джерело́. [Істори́чні джере́ла (Грінч.). Джерело́ прибу́тку (Куліш)]; б) (начало, корень) джерело́ чого́ и чому́; см. Нача́ло. [Ти джерело́ пісе́нь (Самійл.). Джерело́ вті́хи (Коцюб.). Вони́ єди́не є джерело́ всім стражда́нням мої́х (Грінч.)]. • -ник жизни, света, тепла – джерело́ життя́, сві́тла, тепла́. • -ник милостей – джерело ла́ски. • Узнать из верного, достоверного -ка, -ков – дові́датися, дізна́тися з пе́вного джерела́, з пе́вних джере́л. |
| Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.). Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)]. |
| II. Коль, сз. – як, коли́; см. Е́сли, Коли́. • Коль-скоро – ско́ро, ско́ро-ті́льки, ско́ро-но, (редко) чи. [Се за́раз ви́дно, ско́ро ми крити́чно на не́ї погля́немо (Грінч.). Ско́ро-но при́йде, за́раз скажі́ть мені́ (Крим.). Чи неха́й, то й неха́й (Кониськ.)]. |
| Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.). • -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля. • -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста. • Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́. • Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́. • В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)]. • Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)]. • Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль. • В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)]. • Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва. • В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)]. • Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий. • Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)]. • Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный. • Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́. • Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́. • -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю. • Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́. • И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду. • Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. • Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо. • Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися). • -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться. • -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й; 2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́. • Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́; 3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). • -нец пряжи – пуд пряжі. • -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти. • Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край); 4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва; 5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка. • У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя; 6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду). • Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)]. • Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць. • Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д. • В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д; 7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. • Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць. • Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю). • От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́. • Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю. • -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о. • В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)]. • В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)]. • В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док. • В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)]. • Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)]. • К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́. • К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та. • Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю). • В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)]. • Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́. • До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)]. • До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)]. • При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку. • Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)]. • Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́. • Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)]. • Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам. • Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)]. • Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)]. • Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́. • Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)]. • Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)]. • Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́. • Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)]. • -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові). • Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му. • Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край). • -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там. • -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га. • Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю. • -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля. • -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)]. • -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас. • Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто. • Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к. • -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис). • Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід. • Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі. • Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць; 8) (цель) мета́, ціль (-лі). • На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це? |
| Корабе́льный – корабе́льний, корабле́вий. [Ви́дно ті́лько верх що́гли корабле́вої (Комар.)]. • -ные документы – корабле́ві папе́ри. • -ная крепость – корабле́вий пате́нт. |
| Костё́р –
1) бага́ття (-ття), (ум. бага́ттячко), огни́ще, о́гнисько, косте́р (-тра́), костри́ще, (зап.) ва́тра, (тлеющий) жа́риво, (дымный) ку́рище [Недале́ко від Дністра́ гори́ть бага́ття, круг йо́го сидя́ть козаки́ (М. Загірня). Хо́лодно в курені́, то я накла́в бага́ттячка та й грі́юся (Звин.). Як розпа́лю я́сну ва́тру, – ви́дно всім здале́ка (Л. Укр.). На горо́ді розікла́ли огни́ще і вся́кої стра́ви понава́рювали (ЗОЮР). Одно́ він ма́є пра́во – на костри́ще (Л. Укр.)]. • Разложить, развести -тё́р – накла́сти, розпали́ти, запали́ти, розгніти́ти бага́ття, огни́ще; 2) (куча дров, хвороста и т. п.) косте́р (-тра́); 3) см. Косте́рь 2. |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| Куда́, нрч. –
1) вопрос. – куди́? (иногда) де? (каким путём) кудо́ю? куди́? [Куди́ ти йдеш, не спита́вшись? (Шевч.). Що роби́ть, куди́ піти́? Де я помандру́ю? (Боров.). Кудо́ю мені́ йти до вокза́лу? (Київщ.)]. • -да́ он девался? – де (куди́) він поді́вся (ді́вся)? • -да́ же? – куди́-ж? де-ж? (каким же путём?) кудо́ю-ж? куди́-ж? куди́ са́ме? • -да́ бы? – куди́-б? де-б? кудо́ю-б? • -да́-то? – куди́ то? де́ то? кудо́ю то?; 2) (зачем?) на́що? наві́що? • -да́ ему столько? – на́що (наві́що) йому́ сті́льки?; 3) указат., относит., неопредел. – куди́, (иногда) де, (каким путём) кудо́ю, куди́. [Лю́ди гну́ться, як ті ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Шевч.). Я йшов туди́, де ро́зум посила́в (Грінч.). Яка́ му́ка стоя́ти на роздоро́жжі і не зна́ти, кудо́ю йти (Коцюб.)]. • Вот -да́ – ось (от он) куди́; ось (от, он) кудо́ю. • Кто -да́ – хто куди́. • Куда́-куда́ – куди́-куди́. • -да́ – туда – куди́ – туди́; кудо́ю – тудо́ю. [Куди́ кінь з копито́м, туди́ жа́ба з хвосто́м (Номис). Пішо́в тудо́ю, кудо́ю йшла Хведо́ська (Грінч.)]. • -да́ же – куди́-ж, де-ж; кудо́ю-ж. • -да́ ни – куди́ не, де не; кудо́ю не. • -да́ ни кинься – куди́ не зарви́. [Куди́ не зарви́ – скрізь коня́ тре́ба (Переясл.)]. • -да́ ни шло – де на́ше не пропада́ло! (так и быть) гара́зд, до́бре, неха́й так. • -да бы – куди́-б, де-б; кудо́ю-б. • -да́ бы ни – хоч-би куди́ (де), хоч куди́-б, куди́-б (де-б) не; хоч-би кудо́ю, кудо́ю-б не. [Наш пани́ч, хоч-би куди́ пішо́в, но́сить із собо́ю кни́жечку (Звиног.). Де-б я не пішла́, і він слідко́м іде́ (Київщ.)]. • -да́ то – куди́сь, куди́сь то, куди́сь-там, десь. [Тіка́ли куди́сь лю́ди й ко́ні (Коцюб.). Шатну́вся куди́сь-там і прині́с води́ (Богодухівщ.)]. • -да́-либо, -да́-нибудь – куди́, куди́сь, куди́-не́будь, де, десь, де-не́будь; (-да́ бы то ни было) будь-куди́; (в иное место) и́нкуди, куди́-и́нде, де-и́нде. [Мо́же-б ти пішо́в куди́ зві́дси (Брацлавщ.). Пої́демо куди́сь, аби́ не сиді́ти (Київщ.). Пої́демо де-не́будь, де ще нас не зна́ють (Київщ.). Магоме́т-Оглі́ ра́дий був хоч на час збі́гти бу́дь-куди́ (Коцюб.). Пої́хали ми не и́нкуди, а в саму́ університе́тську це́ркву (Морд.). Іди́, ри́нде (неряха), куди́-и́нде, там тебе́ не зна́тимуть і ри́ндею не зва́тимуть (Приказка)]. • -да́ ни есть, -да́ угодно – аби́-куди́, бу́дь-куди́, куди́-будь, хоч-куди́, (вульг.) куди́-завго́дно. [Неси́ смі́ття аби́-куди́ (Сл. Гр.)]. • -да́ попало – куди́ тра́питься, куди́ по́падя, куди́ (де) лу́ча. [Як та ту́ча, куди́ лу́ча, так і покоти́ли (Вірша XVIII в.)]. • -да́ глаза глядят – світ за́ очі, світ за очи́ма, куди́-гля́дя, навма(н)ня́, навманяки́. [Пішо́в коза́к світ за́ очі (Шевч.). Чи ви за ді́лом яки́м, чи ве́штались світ за очи́ма? (Потеб. Одис.). Мча́вся куди́-гля́дя (Крим.). Пода́вся навмання́ і забрі́в на кла́довище (Коцюб.)]. • Убегать -да́ глаза глядят – тіка́ти куди́ ви́дно, тіка́ти не-о́бзир (Куліш). • Чорт знает -да́ – ка́зна куди́, чорт (лихи́й, ді́дько) зна́є куди́. Кое-куда́, см. отдельно; 4) (при сравн. ст.) куди́, бага́то, дале́ко, де́-то; см. Гора́здо 2. [Тепе́р нам куди́ гі́рше (Звин.). Бу́де по весні́ де́-то кра́щий наря́д мені́ (Манж.)]. • -да́ лучше – бага́то (бага́цько, дале́ко, геть куди́) кра́ще; 5) (в восклиц. предлож.) де, куди́. • -да́ тебе! – де́ тобі! куди́ тобі! [Куди́ ку́цому до за́йця! (Приказка)]. • -да́ уж! – де вже! е́ вже! [Е́ вже! не ви́чуняти мені́, си́ну (Липовеч.)]. • -да́ (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу – де вже вам з таки́м здоро́в’ям бра́тися до ціє́ї пра́ці. • -да́ там! – де́ там! де́ тобі! де́ в бі́са! де́ в ка́та! шкода́! [Ви́йшов з ха́ти карбівни́чий, щоб ліс огляді́ти, та де́ тобі́! Таке́ ли́хо, що не ви́дно й сві́та (Шевч.). Бага́то зароби́в грошеня́т на заробі́тках? – Де́ в бі́са! (Харківщ.). Шкода́! не бу́де того́! (Номис)]. • Хоть -да́ – хоч-куди́; срвн. Отли́чный 2. • Что -да́ – що не то́ що. [Сміху́-ж тоді́ нароби́в тако́го що не то́ що! (Яворн.)]. • -да́ как! – диви́ як! а́ч як! • -да как он забавен – а́ч, яки́й він уті́шний! • -да́ как хорошо! – де́ вже пак не га́рно! • -да́ бы хорошо – о́т-би до́бре. • -да́ как нужно – аж о́н як тре́ба. • -да́ не бесполезный – аж нія́к не за́йвий. |
| Лес –
1) (растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)]. • Лес на корню – ліс на пні. • Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)]. • Выборочный лес – вибірни́й ліс. • Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу). • Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся). • Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)]. • Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс. • Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)]. • Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)]. • Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́. • Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й. • Защитный лес – за́хисни́й ліс. • Камышевый лес, см. Камышник I. • Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру). • Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су). • Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.). • Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в). • Мешанный лес – мі́шаний ліс. • Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́). • Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща. • Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. • Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся). • Общественный лес – грома́дський ліс. • Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся). • Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка). • Хворостяный лес – хворостяни́й ліс. • Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс. • Пихтовый лес – смере́ковий ліс. • Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру). • Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.). • Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом. • Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс. • Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі. • Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва. • Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки). • Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко. • Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти. • Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки). • Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло? • На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку! • Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол; 2) (в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні). • Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево. • Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево. • Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му). • Валежный лес; см. Вале́жник. • Деловой лес – а) (на корню) виробни́й ліс; б) (в срубе) виробне́ де́рево. • Дровяной лес – а) (на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва. • Корабельный, мачтовый лес – а) (на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс; б) (в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево. • Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево. • Пильный, пиловочный лес – а) (кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння; б) (пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево. • Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку). • Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево. • Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс. • Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)]. • Столярный лес – столя́рське дерево. • Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево. • Фанерочный лес – а) (на корню) форні́рний ліс; б) (в срубе) форні́рне де́рево. |
| Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)]. • Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар. • Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́). • Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́). • Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́). • Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)]. • Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)]. • Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид. • Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)]. • Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)]. • -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́. • В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)]. • -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)]. • -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)]. • -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́. • -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)]. • -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)]. • Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)]. • Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч. • Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)]. • Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми. • Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту. • По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)]. • Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)]. • Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй. • Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)]. • На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)]. • Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)]. • Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць. • Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го. • Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі. • Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)]. • Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися. • С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та; 2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)]; 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)]. • Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? • Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є. • Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́). • Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба. • Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови. • Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті. • Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа). • Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня. • Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)]. • Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)]. • Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці. • Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну. • Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба. • Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба. • Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба. • Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба. • Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено. • Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба. • Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди). • Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба. • -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві. • Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці). • Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би. • В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)]. • От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́. • От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння. • Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе. • От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх. • Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу. • Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)]. • Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі. • Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); 4) грам. – осо́ба. • Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня. • -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́. • Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7. • Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́. • По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)]. • По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської. • Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́. • -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)]. • -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)]. • Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що. • Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти. • Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють. • Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2; 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)]. • Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)]. • Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів; 8) лице́; см. Поли́чное; 9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность). • По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т. • Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?). • По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го. • По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять. • Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким. |
| Ма́льчик –
1) хло́пець (-пця), хло́пчик, ум. хло́пчичок (-чка), хлоп’я́ (-я́ти), ум. хлоп’я́тко, хлоп’я́точко, хлопча́ (-ча́ти), хлопченя́ (-ня́ти), ум. хлопча́тко, хлопченя́тко, хлопчи́на, хлопча́к (-ка́), хлоп’я́га, пахо́лок, пахоля́ (-ля́ти), ум. пахо́лочок (-чка). [П’я́теро ді́ток Бог дав: дві ді́вчини і три хло́пці (М. Вовч.). В йо́го дво́є діте́й зоста́лося: хло́пчик і ді́вчинка (Рудч.). Ти вже не хло́пець, а па́рубок: зато́го й на вечерни́ці (Кониськ.). Хіба́-ж Петро́ па́рубок? Він іще́ хлопча́к (Звин.). П’ять або́ шість год хлоп’я́ті – вже воно́ й у штанця́х (Рудч.). Ой, де-ж ти бу́деш ночува́ти, хлопчи́но-хлопчи́ночко (Чуб. V). Росте́ те хлопча́тко (Морд.). Ході́ть лише́нь шви́дче, хлопченя́та, я по я́блучку вам дам (М. Вовч.). Скажи́ мені́ пра́вду, мале́ пахоля́ (Метл.). Я мали́й пахо́лок, роди́вся в вівто́рок, а в се́реду ра́но мене́ до шко́ли відда́но (Пісня)]. • -чик ещё спящий с матерью – підбі́чний хло́пець. • Выхоленный -чик (бутуз) – бу́цик, ум. бу́цичок (-чка), буценя́ (-ня́ти), ум. буценя́тко, буценя́точко. [Ич яки́й бу́цик! Ви́дно що па́нська дити́на (Сл. Яв.)]. • Ма́льчики (собир.) – хлоп’я́цтво. [І чоловіки́, і жіно́цтво, і хлоп’я́цтво, та й дітво́ра туди́-ж (Квітка)]. • Вести себя, как -чик – пово́дитися по-хлоп’я́чому. • Быть -ком – хлопцюва́ти. [Тут він хлопцюва́в, тут ви́ріс і молодико́м став (Сл. Гр.)]. • -чик-с-пальчик – покотигоро́шко, хло́пчик-мізи́нчик. • -чики в глазах – чо́ртики перед очи́ма, в-очу́ те́мно; 2) -чик в услужении – хло́пець, хлопча́к, наймитча́ (-ча́ти), (казачок) пахо́лок, пахоля́ (-ля́ти). [Сліпи́й кобза́р під чиї́мсь во́зом обі́дає з свої́м хло́пцем (М. Вовч.). Ото́! Хіба́ ти в ньо́го пахоля́ (Л. Укр.)]. • -чик на побегушках – попи́хач, побігу́н (-на́), побігу́щий хло́пець. • Я тебе не -чик – я тобі́ не на́ймит, не попи́хач; 3) (скамеечка, разувайка) підні́жок (-жка), підні́жня (-ні), ослі́нчик. |
| Мгла –
1) (і)мла́, (і)мгла́, мо́рок (-ку); (марь) юга́, суга́; (холодная, сырая, с мелким дождём) мра́ка, мра́чка и мря́ка, мря́чка; срв. I. Марь и Мга 2. [Ген-ге́н у жо́втій млі безмі́рної доли́ни сині́є щось (Мирний). Ой, імла́, імла́ по по́лю лягла́ (Метл.). Непрозо́рі бо́вдури те́плої і роже́во заба́рвленої мгли (Франко). Дим ляга́ на світ імгло́ю (Крим.). Зірочки́ ле́две-ле́две бли́мали у блаки́тному мо́році (Мирний). Усе́ не́бо аж сі́ре, – така́ юга́ сього́дні (Звиног.). Ви́дно було́ сі́ру мря́ку, що залягла́ доли́ну (Франко)]. • Покрываться, покрыться, подёргиваться, подёрнуться -ло́ю – повива́тися, пови́тися, затяга́тися, затяг(ну́)ти́ся, заволіка́тися, заволокти́ся (і)мло́ю; 2) см. I. Медя́нка. |
| Меня́ться, ме́ниваться –
1) (обмениваться) – а) (страд. з.) міня́тися, обмі́нюватися, замі́нюватися, вимі́нюватися, (промениваться) промі́нюватися. • Банковые билеты -тся на деньги – банкно́ти міня́ються на гро́ші; б) (возвр. з.) міня́тися, обмі́нюватися, замі́нюватися з ким чим. [Кайда́нами міня́ються, пра́вдою торгу́ють (Шевч.). Писанка́ми обмі́нююсь, як христо́суюсь (Г. Барв.)]. • Давай -ться чем-л. – дава́й міня́тися чим и на що, дава́й мінька́ (мі́ньки) на що, ході́м мі́ньки на що. [Дава́й мінька́ на оде́жу (Куліш)]. • -ться без придачи (вещь на вещь) – міня́тися так на та́к, (зап.) віть на ві́ть, то́кма. • -ться взглядами – а) (переглядываться) ззира́тися, згляда́тися, перезира́тися, перегляда́тися з ким, між собо́ю; б) (мнениями) обмі́нюватися (діли́тися) по́глядами, думка́ми, звіря́ти по́гляди (думки́) одно́ о́дному, звіря́тися по́глядами (думка́ми) між собо́ю. • -ться крестами – міня́тися хреста́ми, брата́тися з ким, між собо́ю. • -ться словами – перекида́тися сло́вом (слова́ми) одно́ з о́дним, між собо́ю, перемовля́тися з ким, між собо́ю; 2) (изменяться: страд. и ср. з.) міня́тися, зміня́тися и змі́нюватися, відміня́тися и відмі́нюватися; (только ср. з.) міни́тися, (переменяться) переміня́тися; (переиначиваться) переина́ч[кш]уватися. [Мі́сяць світи́в Окса́ні в лице́, і було́ ви́дно, як ди́вно міни́лося воно́ ко́жну мить (Васильч.). Сце́на шви́дко переміня́ється (Л. Укр.)]. • Времена -тся – час мі́ниться. • Моды -тся – мо́ди з[від]міня́ються. • Ветер -тся – ві́тер мі́ниться (переміня́ється). • -ться в лице – міни́тися, міни́тися на лиці́, на виду́, міни́тися (зміня́тися) з лиця́. [Андрі́й аж міни́вся, так се́рдивсь (Коцюб.)]. • -ться к лучшему – зміня́тися на кра́ще, поверта́ти на кра́ще. |
| Мести́ и Месть, мета́ть и мё́тывать, метну́ть –
1) ме́сти́, мітну́ти, заміта́ти, (диал., редко) міта́ти, поміта́ти. [Три дні ха́ти не мела́, не вмива́лася (Чуб.). Си́ва па́ва літа́ла, кри́лами двір міта́ла (Чуб. III). Бу́демо ха́ту поміта́ти (Сл. Гр.)]. • Новая метла чисто -тё́т – нова́ мітла́ чи́сто мете́; 2) мести́, безл. (о снеге, пыли и т. п.) – ме́сти́, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити. [Така́ ху́ґа: сві́ту не ви́дно, – мете́ (Рудч.). Весь той ти́ждень кури́ло сні́гом (Франко). Бач яка́ хуртови́на! бач, як куйо́вдить! (Основа). Ві́тер хурде́лить (Канівщ.)]. |
| Ме́сто –
1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)]. • Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце. • Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце. • Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох. • Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1. • Нет -та – нема́(є) мі́сця. • На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)]. • На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)]. • Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре). • В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)]. • В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)]. • Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде. • Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́. • В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)]. • В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)]. • Из другого -та – з и́ншого мі́сця. • С -та на -то – з мі́сця на мі́сце. • До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)]. • До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́. • Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів). • По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь. • Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди. • -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)]. • К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.). Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)]. • Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́). • Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад). • Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х? • Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці. • По -та́м! – на мі́сце! на місця́! • Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)]. • Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця. • С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся. • С -та в карьер, см. I. Карье́р. • Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́. • Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є. • Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть). • Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок. • Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)]. • Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)]. • Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че. • Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце. • Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости). • Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)]. • Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́. • Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́. • Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости). • Защищённое -то, см. Защищё́нный. • Лобное -то, см. Ло́бный. • Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)]. • Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця. • Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му). • -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в). • Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце. • На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)]. • Отхожее -то, см. Отхо́жий. • Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)]. • Пустое -то – поро́жнє мі́сце. • Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище. • Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище. • Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)]. • Складочное -то, -то складки – складо́вище. • Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)]. • Спальное -то – спа́льне мі́сце. • Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)]. • Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку). • Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту). • Якорное -то – я́кірна сто́янка. • -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2. • -то водворения – мі́сце (для) осе́лення. • -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин. • Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися). • -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце. • -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння). • Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння. • -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́. • -то исполнения – мі́сце ви́конання. • -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че. • -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище. • -то назначения – мі́сце призна́чення. • -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є. • По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця. • -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів). • -то платежа – мі́сце випла́ти. • -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину. • На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку). • -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)]. • -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище. • -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище. • -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння). • По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1. • -то в театре – мі́сце в теа́трі. • -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)]. • Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти. • Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці. • Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце. • Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́. • Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го. • Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що. • Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)]. • Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)]. • Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)]. • Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)]. • Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці. • Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)]. • Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми. • Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці. • Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)]. • Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми! • С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)! • Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце. • Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.); 2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)]; 3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)]. • -то конторщика – мі́сце конто́рника. • Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2. • Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце. • Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді. • Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к. • Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди. • Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду. • Лишить -та – ски́нути з поса́ди. • Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду. • Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3. • Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду. • Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці; 4) (учреждение) установа, уряд (-ду). • Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце. • Присутственное -то, см. Прису́тственный. • Судебное -то – судо́ва́ устано́ва; 5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка. • У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки; 6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2. |
| Мете́ль – завірю́ха, мете́лиця, заві́я, снігові́йниця, снігови́ця, сніжни́ця, (вьюга) хурто́ви́на, хви́ща, хви́жа, х[ф]у́ґа, ві́хола, кушпела́, хурте́ча, хурде́лиця, ху́рта, хви́рса, (о)хи́за, (небольшая) кура́, ку́рява, куряви́ця. [Аж гульк – зима́ впа́ла, сви́ще по́лем завірю́ха (Шевч.). Си́пле сніг як з рука́ва, кру́тить завірю́ха (Боров.). Мете́лиця заси́пала, як піско́м, зе́млю сні́гом (Н.-Лев.). В снігові́йниці студе́ній (Франко). Ой, пусти́лася сніжни́ця – і сві́ту не ви́дно (Переясл.). До́вгої зимово́ї но́чи гуде́ надво́рі хуртови́на (М. Левиц.). От де хви́ща! ціє́ї зими́ ще й не було́ тако́ї (Козелеч.). За хви́жею і люде́й не ви́дно (Основа 1861). І не ляка́є нас страше́нна ху́ґа (Самійл.). Ґа́ви сіда́ють ку́пами, – бу́де ві́хола (Манж.). Була́ тоді́ кушпела́ вели́ка (Новомоск.). Надво́рі мете́ хурте́ча (Щогол.). Не вели́ка ку́рява та бага́то люде́й гу́бить (Номис)]. • -те́ль верхняя – завірю́ха верхова́. • -те́ль нижняя – завірю́ха низова́ (пі́ша), (за)меті́ль (-те́ли), за́меть (-ти). [Заметі́ль позаміта́ла шляхи́ (Н.-Лев.). Ой, на бра́та та меті́ль мете́ (Пісня)]. • Поднялась -те́ль – зняла́сь (підняла́сь, пусти́лась) завірю́ха, мете́лиця и т. д., заві́холилось, закушпе́лило, захурде́лило, закури́ло. [Закрути́ло, закушпе́лило шля́хом (Мирн.)]. |
| Миг –
1) мить (-ти), мент (-ту) и (реже) менть (-ти), хви́ля, міну́та, (редко) миг, змиг (-гу), мах (-ху); см. Мгнове́ние. [Була́ їдна́ мить, що він хтів уда́рити панича́ (Крим.). Все – мент, не тре́ба нам життя́ (Олесь)]. • Ми́гом, нрч. – ми́ттю, вмить, одни́м ме́нтом, вме́нт, вме́нть, як стій, (духом) ду́хом, на ду́х, (пров.) льо́том, вльо́т, (фамил.) за одни́м ма́хом-па́хом. [Він ми́ттю сів на коня́ (Крим.). Уми́ть усе́ було́ зро́блено (М. Грінч.). На ду́х зроби́в (Франко). Зроби́ мені́ вльот Липовеч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю (М. Вовч.)]. • В один миг – в одну́ мить, в оди́н мент, одни́м ме́нтом, в одну́ менть, ми́ттю, вми́ть, вме́нт, вме́нть, в міну́ті, у три мига́, як о́ком змигну́ти, як «га» сказа́ти, як стій. [В оди́н мент зник йому́ з оче́й (М. Грінч.). І в міну́ті ста́ли го́ри як золоте́ мо́ре (Рудан.)]. • В два -га – в два́ ма́хи; 2) междом. – миг, блим, кліп, луп. [Мов о́си у лі́тню по́ру з гнізда́, – лиш миг! – і вже не ви́дно (Франко). Кліп (блим) очи́ма (М. Грінч.). А сова́ із дупла́ очи́цями луп-луп (Сл. Гр.)]. |
| Мужи́чка –
1) мужи́чка, (зап.) хло́пка, (крестьянка) селя́нка. [Де таки́ сьому́ ста́тись, щоб пан та взяв мужи́чку? (Квітка)]; 2) (презр.) селю́чка, проста́чка, (бранно) ґе́валка, муги́рка. [В такі́ї то ру́ки пове́зла па́ні-ма́тка свою́ Ма́сю, ви́рвавши її́ з-межи дівча́т-селю́чок (Свидн.). «Так і ви́дно, що ха́мка!» – гри́мнула Печержи́нська, – «що проста́чка!» (Свидн.)]. |
| Нагры́з –
1) (действие), см. Нагры́зка; 2) надгри́з (-зу). • По -зу видно, чьи зубы работали – з надгри́зу зна́ти; чиї́х зубі́в робо́та; 3) лушпайки́ (-йо́к), лушпи́ння (-ння), луска́. • Полна изба -зу – по́вна ха́та лушпайо́к. |
| Нае́здник –
1) їзде́ць (-дця́), (рус.) наї́здник; (берейтор) бере́йтер (-ра); (конный воин) кінно́тник, (стар.) комо́нник; (всадник) ве́ршник; см. ещё Вса́дник. [І найкра́щого коня́, і найкра́щого їздця́ зна́йдеш на Русі́ (Куліш). Чи не ви́дно воро́жих їздці́в де за жо́втим тума́ном? (Франко)]. • Морской -ник – піра́т (-та), корса́р (-ра); 2) энтом. Ichneumon – їзде́ць (-дця́). |
| Наку́ривать, накури́ть –
1) чем – наку́рювати, накури́ти, нака́джувати, накади́ти, (чем.-л. благовонным ещё) напа́хувати, напа́ха́ти, (о мног.) понаку́рювати, понака́джувати, понапа́хувати чим; (табаком) наку́рювати, накури́ти, (попыхивая) напа́[и́]хкувати, напа́[и́]хкати, напа́кати, (о мн.) понаку́рювати, понапа́[и́]хкувати (тютюно́м). [Оці́ ще мені́ курії́! Понаку́рюють так, що й сві́ту не ви́дно! (Харківщ.)]; 2) (водки, смолы и т. п.) гна́ти, виганя́ти, ви́гнати, наку́рювати, накури́ти, вику́рювати, ви́курити, (о мног.) понаку́рювати, повику́рювати (горі́лки, дьо́гтю). [Ви́гнав де́сять ві́дер горі́лки (Сл. Ум.)]; 3) (столбы) обпа́лювати, обпали́ти, (о мног.) пообпа́лювати комлі́ (в стовпі́в); 4) (о снеге, сов.) накури́ти́, наме́сти́, нахурде́лити; 5) (набахвалить, сов.) напусти́ти туману́ кому́ и на ко́го, нахвали́тися, нахизува́тися; 6) см. Накути́ть. Наку́ренный – 1) наку́рений, нака́джений, напа́ханий, понаку́рюваний, понака́джуваний, понапа́хуваний; наку́рений, понаку́рюваний, напа́[и́]хканий, напа́каний; 2) ви́гнаний, наку́рений, ви́курений, пона[пови]ку́рюваний. -ться – 1) наку́рюватися, накури́тися, понаку́рюватися; бу́ти наку́рюваним, наку́реним, понаку́рюваним и т. п.; 2) (вдоволь) – а) (табаку) напа́люватися, напали́тися, наку́рюватися и (редко) накуря́тися, накури́тися тютюну́, (насосаться) насмокта́тися, натягну́тися тютюну́, (попыхивая) напа́[и́]хкатися, напа́катися (тютюно́м и тютюну́, з лю́льки). [Кури́, кури́, накуря́йсь (Грінч. III). Та як натягну́всь того́ тютюну́, то так одра́зу і очмані́в (Яворн.)]; б) (благоуханно курясь) накури́тися; в) (тлея с дымом) накури́тися, накурі́ти. |
| Напи́сывать, написа́ть –
1) напи́сувати чого́, написа́ти що и чого́, спи́сувати, списа́ти про що, (начертывать) накре́слювати, накре́сли́ти, (нацарапывать, намарывать) надря́пувати чого́, надря́пати що и чого́, нашкря́бувати чого́, нашкря́бати що и чого́, нариґлюва́ти, нариґува́ти, наба́зграти, (о мног.) понапи́сувати, пописа́ти, понакре́слювати, понадря́пувати, понашкря́бувати, понариґльо́вувати що и чого́. [Напиши́ оце́ сло́во (Сл. Гр.). Написа́в де́чого на пе́рший раз (Квітка). Вона́ взяла́ й понапи́сувала на всіх воро́тях (Рудч.). У кни́гах усе́ як-ра́з попи́сано (Основа 1862). Вра́дили про все в тім папе́рі списа́ти; як умі́ли так і списа́ли (Грінч.). Та ви́рвемо по листо́чку, спи́шемо по письмо́чку (Гнід.). Коли́ й надря́пає що по-вкраї́нському, то се не вели́кого ва́жить (Грінч.). Це він сам нариґува́в, щоб нас піддури́ти (Богодух.)]. • -са́ть письмо кому – написа́ти листа́ кому́, до ко́го, (диал.) налистува́ти кому́, до ко́го, (о мног.) пописа́ти, понапи́сувати листи́. [Приведе́ш до ме́не, як попишу́ листи́ (Куліш)]. • -са́ть в письме (уведомить) – написа́ти, прописа́ти, приписа́ти (в листі́). [У листі́ написа́в їй про все (Богодух.). Чому́-ж ти мені́ за́раз сього́ не прописа́ла? (М. Вовч.). Наш моска́ль приписа́в, щоб йому́ хоч карбо́ванців два подали́ (Київщ.)]. • -са́ть в ответ кому – відписа́ти кому́. [Я відписа́в тобі́ того́ са́мого дня, як твого́ листа́ одібра́в (Київщ.)]. • -са́ть книгу, сочинение – написа́ти (скла́сти) кни́гу, твір. • -са́ть (составить) список, постановление, завещание – написа́ти (списа́ти, скла́сти) спис, ухва́лу, духівни́цю (запові́т, тестаме́нт). [Спишу́ папе́ри всі по фо́рмі, як годи́ться (Самійл.). Списа́в Хмельни́цький на папе́рі, чого́ козаки́ од короля́ бажа́ють (Куліш). Списа́ли постано́ву (Грінч.). І тестаме́нт сама́ списа́ла свій (Грінч.)]; 2) -са́ть красками, кистью, образами – змалюва́ти, намалюва́ти, ви́малювати фа́рбами, пе́нзлем, о́бразами), (устар.) написа́ти, списа́ти, ви́писати кого́, що. [Була́ чорня́ва, в рум’я́нцях, – змалюва́ти-б таку́ та диви́тися (М. Вовч.). Твоє́ бі́ле ли́чко да й намалюва́ти (Чуб.). Коли́-б мені́ ті́ї малярі́, ви́малювала-б ми́лого собі́ (Метл.). Ой ти, Окса́но, паня́ночко, в те́бе ли́чко, як я́блучко, – не так ли́чко, як ти сама́, як на карти́ні напи́сана: писа́в три дні ще й три годи́ні, до́ки ви́писав як на карти́ні; писа́в три дні ще й три но́чі, до́ки випи́сував ка́рії о́чі (Пісня). Ти́пи в по́вісті змальо́вано майсте́рно (Київ)]; 3) см. Надпи́сывать. Напи́санный – 1) напи́саний, спи́саний, накре́слений, надря́паний, нашкря́баний, нариґльо́ваний, наба́зграний, понапи́суваний и т. п.; 2) змальо́ваний, намальо́ваний, ви́малюваний, спи́саний, ви́писаний (на карти́ні). [До того́ ча́су у нас не було́ докла́дної програ́ми, спи́саної на папе́рі (Азб. Ком.). Зо́всім ні́би карти́на намальо́вана шту́чним пе́нзлем (Н.-Лев.)]. • Красиво -ный – га́рно (кра́сно) напи́саний; краснопи́сний; 3) см. Надпи́санный. -ться – 1) напи́суватися, написа́тися, списа́тися, накре́сли́тися, надря́патися, нашкря́батися, нариґлюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, пописа́тися и т. п.; бу́ти напи́саним, спи́саним, понапи́суваним и т. п. [Як що пописа́лося у Шевче́нка під на́дихом фальшо́ваної істори́чньої тради́ції, так воно́ й закля́кло наві́ки (Куліш). Глянь, як га́рно написа́лося (Київщ.)]. • Видно так ему на роду -сано – ма́буть уже так йому́ суди́лося (на віку́ напи́сано). • Что -сано пером, того не вырубишь топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́везеш і воло́м (Номис); 2) змалюва́тися, намалюва́тися, ви́малюватися; бу́ти змальо́ваним, намальо́ваним; (устар.) написа́тися, списа́тися, ви́писатися; 3) (записываться) запи́суватися, записа́тися, (о мног.) позапи́суватися, пописа́тися. • Он -са́лся купцом – він записа́вся в крамарі́; 4) см. Надпи́сываться; 5) (вдоволь, сов.) написа́тися, (красками) намалюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, понамальо́вуватися. |
| Напра́во, нрч. – (на вопрос: где) право́руч, (по правую руку) по пра́ву ру́ку, по пра́ву́ руч; (на вопр.: куда, в каком направлении) право́руч, управо́руч, у пра́ву́ ру́ку, на пра́ву́ ру́ку (руч), (редко) напра́во; (восклиц., которым погоняют -во волов, и перен. – шутл.) цабе́, (только в прям. знач., диал. зап.) ча, чабала́, гейсь; (то же – к лошадям) гаття́, (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́; срв. Нале́во. [Две́рі про́сто глядача́, право́руч і ліво́руч (Грінч.). Стоя́ть по пра́ву руч (Тесл.). Ви́дно було́ на пра́ву руч мі́сто (Мирн.). Напра́во, налі́во мечі́ (П. Тичина). Держи́-бо цабе́! (Н.-Лев.). Цабе́, худи́й, у воро́та! (Номис)]. • Поворачивать, повернуть -во – поверта́ти (зверта́ти, бра́ти), поверну́ти (зверну́ти, взя́ти) (у)право́руч (у пра́ву ру́ку, у пра́ву́ руч, волами и перен. – шутл.: цабе́). [І зверну́в у пра́ву ру́ку (Рудан.). На́ші студе́нти поверну́ли цабе́ (Н.-Лев.). Він узя́в цабе́ (Н.-Лев.)]. -во кругом! полуоборот -во! – право́руч (напра́во) навкру́г! право́руч півповоро́т! (Київ). |
| Напыли́ть – 1) на что, во что – напороши́ти, накури́ти, напили́ти, (о мног.) понапоро́шувати, понаку́рювати, понапи́лювати на що, в що. • -ли́ть на книги – напороши́ти на книжки́. • Ветром -ли́ло в комнаты – ві́тром напороши́ло до поко́їв; 2) (поднять пыль) зби́ти пил (по́рох, ку́ряву), напороши́ти, накури́[і́]ти, напили́ти. [Ві́вці зби́ли таку́ ку́ряву, що й сві́та не ви́дно (Мирг.). Одійді́ть, бо я тут накурі́в, – заміта́в мітло́ю (Звин.)]; 3) (пустить пыль в глаза) ману́ пусти́ти (напусти́ти), туману́ напусти́ти (о мног. понапуска́ти) кому́ и на ко́го; 4) (накричать) нагаласува́ти, нарепетува́ти, (нагорячиться) нагарячи́тися. • Напылё́нный – напоро́шений, наку́рений, напи́лений. -ться – 1) напороши́тися; бу́ти напоро́шеним, понапоро́шуваним и т. п.; 2) (вдоволь) напороши́тися, накури́[і́]тися, напили́тися; попокури́[і́]ти, попопили́ти (досхочу́); назбива́тися ку́ряви, попозбива́ти ку́ряву и т. п.; срв. Пыли́ть. |
| Наско́лько, нрч. – скі́льки, (при нрч. и глаг.) як, (при прлг.) яки́й (яка́, яке́, які́), (канцел.) наскі́льки, (поскольку, зап.) оскі́льки, (в какой мере) яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру. [В цій спі́рці (вони́) стаю́ть при (його́) бо́ці (на его стороне), але́ скі́льки щи́ро, – то воно́ хто й зна (Грінч.). Перетвори́вшися з науко́вого ви́дання на живи́й, скі́льки це мо́жна було́ під цензу́рною до́вбнею, о́рган суча́сности (Рада). За орбі́тою Непту́на простяга́ється про́стір, так са́мо поро́жній, скі́льки мо́же пройня́ти лю́дське спостере́ження (Країна Сліпих). Такі́ статті́ заціка́влювали ма́ло і ду́же не надо́вго; а я́к ма́ло, то се ви́дно з то́го, що… (Грінч.). Наскі́льки мо́жу я пригада́ти, це були́… (Крим.)]. • -ко возможно – як(о)-мо́га, скі́льки мо́жна. [Бу́демо дба́ти, я́ко-мо́га, за добро́бут кра́ю й наро́да (Н.-Лев.)]. • -ко мне известно – скі́льки я зна́ю. • -ко припоминаю – скі́льки прига́дую. • -ко – настолько – скі́льки – сті́льки, (канцел.) наскі́льки – насті́льки, (зап.) оскі́льки – ості́льки, (в какой – в такой мере) як (яка́, яке́, які́) – так (така́, таке́, такі́). • -ко она прежде была бледна, настолько вдруг покраснела – яка́ вона́ пе́рше була́ бліда́, така́ ра́птом зроби́лась черво́на. |
| Нахму́ривать, нахму́рить – нахму́рювати, нахму́рити, похму́рити, схму́рювати, схму́рити, насу́мрювати, насу́мрити, (насупливать) насу́плювати, насу́пити, посу́пити що, (только о бровях) насува́ти, насу́нути (бро́ви), (о мног.) понахму́рювати, посхму́рювати, понасу́мрювати, понасу́плювати, понасува́ти. • -ть брови – нахму́рювати (схму́рювати, насу́мрювати, нахма́рювати, насу́плювати, напуска́ти, насува́ти), нахму́рити (похму́рити, схму́рити, насу́мрити, нахма́рити, насу́пити, посу́пити, напусти́ти, насу́нути) бро́ви. [Схму́ривши чо́рні бро́ви, сти́снувши уста́ (М. Вовч.). Нахма́ривши бро́ви (Крим.). Грі́зно насу́пила свої́ тонкі́ бро́ви (Н.-Лев.). Посу́пив бро́ви (Крим.). Напусти́ла бро́ви, як сова́ (Сл. Гр.)]. • Нахму́ренный – нахму́рений, похму́рений, схму́рений, насу́мрений, насу́плений, посу́плений, насу́нутий и насу́нений, понахму́рюваний, посхму́рюваний, понасу́мрюваний, понасу́плюваний, понасо́вуваний; (о человеке ещё, прлг.) охма́рений, похму́рий, хму́рий, охму́рий. [Нахму́рене обли́ччя (Київ). Нахму́рені (насу́плені, насу́нуті) бро́ви (Київ)]. -ться – 1) (стр. з.) нахму́рюватися, бу́ти нахму́рюваним, нахму́реним, понахму́рюваним и т. п.; 2) (возвр. з.) – а) (о человеке и перен.) нахму́рюватися, нахму́ритися, похму́ритися, схму́рюватися, схму́ритися, похмурі́ти, похмарні́ти, насу́мрюватися, насу́мритися, (образно) заворси́тися, (насупливаться) насу́плюватися, насу́питися, (только о бровях) насува́тися, насу́нутися, (о мног.) понахму́рюватися, посхму́рюватися, понасу́мрюватися, понасу́плюватися, понасува́тися. [Нахму́рився, насу́пився, – мовчи́ть, ані па́ри з уст (Київщ.). Височе́нні кру́чі понахму́рювались (Свидн.). Не міг розхму́рити брову́, що сама́ собо́ю була́ похму́рилася (Крим.). Усі́ похмурі́ли, зажури́лися (Мирний). Він похмарні́в (Крем.). Полко́вник насу́мрився (Корол.). Слобі́дка потемні́ла і вся насу́мрилась пону́ро й сумови́то (Корол.). Всміхну́вся, але́ за́раз-же заворси́лося його́ лице́ (Франко). Нічо́го не ка́же, ті́льки ще гі́рше насу́плюється (Л. Укр.). Бро́ви насу́пились (Н.-Лев.). Хма́ра насу́пилась (Г. Барв.). Сті́ни понасу́плювались (Тесл.). Заха́рко посу́пився (Крим.). Бро́ви насу́нулись, о́чі ви́котились (Стор.)]; б) (о небе) нахму́рюватися, нахму́ритися, захма́рюватися, захма́ритися, насу́плюватися, насу́питися, засу́плюватися, засу́питися, смутні́ти, посмутні́ти, (безл.) нахму́рити, нахма́рити, захма́рити, насу́пити(ся). [Не́бо засу́питься (Свидн.). На не́бі нахму́рило (Полтавщ.). Насу́пило, – аж сві́ту бо́жого не ви́дно (Сл. Гр.)]. • Нахму́рившийся – нахму́рений, насу́плений и т. п.; см. выше Нахму́ренный. |
| Не́бо –
1) (мн. небеса́) не́бо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небе́с и т. д.). [Сі́ло со́нце, з-за дібро́ви не́бо червоні́є (Шевч.). Те не́бо (невиди́ме) зве́ться небеса́ми (Рудан.)]. • Горнее -бо – ви́шнє не́бо. • Мрачное -бо, см. Мра́чный 1. • Облачное -бо – хма́рне (захма́рене) не́бо. • Отверстое -бо, церк. – відкри́те не́бо. • Открытое (вольное) -бо – го́ле не́бо, чи́сте не́бо. • Под открытым -бом (При вольном -бе), см. Откры́тый 2. • Родное, чужое -бо – рі́дне, чуже́ не́бо. • Чистое, ясное -бо – чи́сте, я́сне́ не́бо. • В -бе (В -са́х), на́ не́бе (на -са́х) – в не́бі, на не́бі (поэтич. ещё) на небеса́х. [Не перезо́рять в не́бі зо́рі (Філян.). В дале́кому не́бі вибли́скують зо́рі (Черняв.). А зірочо́к, зірочо́к блискоті́ло-горі́ло на не́бі! (М. Вовч.)]. • На́ небо (на -са́) – на не́бо. • По́ не́бу (по -са́м) – не́бом, по не́бі, (в поэзии ещё) небеса́ми, по небеса́х. [Не́бом блаки́тним хмари́нки леге́сенькі ли́нуть (Грінч.). Хма́ра наступи́ла і по не́бі розвину́ла свої́ чо́рні кри́ла (Рудан.). Хмарки́ на пі́вдень небеса́ми летя́ть (Грінч.). У всіх ко́льорах весе́лки ко́тяться по небеса́х (Франко)]. • На краю -ба – край (по́кра́й) не́ба, на крайне́бі. • Зерк[ц]ало -ба (-бе́с) (перен.) – зерца́ло не́ба. • Лазурь -ба (-бе́с) – небе́сна блаки́ть. • Свод -ба (-бе́с) – небе́сне склепі́ння, небозві́д (-во́ду), небосхи́л (-лу), (купол) небе́сна ба́ня; срв. Небосво́д 1. • -бо и земля – не́бо і земля́. • Как -бо от земли (Как земля от -ба) – як не́бо від землі́, як від землі́ до не́ба. • Далеко до этого, как -бо от земли – дале́ко до цьо́го, як від землі́ до не́ба (як до зір небе́сних). • Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бе́с (до седьмого -ба) – підно́сити (вихваля́ти, сла́вити), підне́сти́ (ви́хвалити) до не́ба (аж понад зо́рі), вихваля́ти над со́нце й мі́сяць. • Жить между -бом и землёй (меж землёй -са́ми) – жи́ти між не́бом і земле́ю, жи́ти в пові́трі. • Коптить -бо – копти́ти не́бо; см. ещё Копти́ть. • С -ба пасть (упасть, свалиться) – з не́ба впа́сти (спа́сти). • Попасть пальцем в -бо – попа́сти па́льцем у не́бо. • Призывать -бо в свидетели, клясться -бом – не́бом сві́дчитися, присяга́ти(ся) (заприсяга́тися, кля́сти́ся) не́бом. • Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего – бу́ти, почува́ти себе́ щасли́вим аж до не́ба з чо́го. [Ба́тько, щасли́вий аж до не́ба, перека́зує своє́му Петрусе́ві вчи́тельські компліме́нти (Крим.)]. • Хватать звёзды с -ба, см. Звезда́ 1. • -бо видно (видать) (о худой крыше) – не́бо сві́тить (висві́чує, ви́дно). • -бу жарко будет, стало и т. п. – аж не́бо заже́вріє, заже́вріло и т. п. -бо с овчинку показалось – аж не́бо за ма́кове зе́рнятко здало́ся. • Против -ба на земле – про́сто не́ба на землі́. • Под -бо (перен.) – під не́бо. [Хо лі́зе по сту́панці ви́соко аж «під не́бо» (Коцюб.)]. • Под -бом (в прямом и перен. знач.) – під не́бом. [Мале́нька кімна́та «під не́бом» (Коцюб.)]. • Все мы под -бом ходим – усі́ ми під не́бом хо́димо; усі́ ми ряст то́пчемо. • За волоса, да под -са – за чу́ба (о женщ.: за ко́си), та надві́р; за чу́ба, та й до ду́ба; (шутл.) за волосне́ правлі́ння, та в зе́мський суд (Квітка); 2) -бо и -са́ (перен.: бог, боги) не́бо, небеса́, бог (-га), боги́ (-гі́в). • Слава -са́м – сла́ва бо́гу (бо́гові). О -бо! – о, не́бо! о, бо́же (з не́ба)! бо́же сві́те!; 3) (потолок) сте́ля; 4) (в берлоге) верх (-ху); 5) стар. (балдахин) – наме́т (-та). |
| Невзви́деть – не поба́чити, невба́чити, не уздрі́ти чого́. • Сделалась такая метель, что он ничего не -дел (Пушкин) – закрути́ла така́ мете́лиця, що йому́ нічо́го не було́ ви́дно (перекл. А. Харченка). • Он земли под собою -дел – він землі́ не відчу́в під нога́ми, йому́ аж земля́ пішла́ хо́дора (хо́дором) під нога́ми. • Он не -дел света (дня) – йому́ світ потьма́ри́вся, йому́ потемні́ло в оча́х (в очу́), голова́ йому́ пішла́ о́бертом. |
| Неви́димый –
1) (скрытый от глаз) невиди́мий, (не только незримый) незри́мий, (невидный) неви́дний, (никем не замеченный) неба́чений. [Замо́вкли музи́ки, співці́ невиди́мі співа́ють (Л. Укр.). Немо́в вела́ розмо́ву з яки́мись невиди́мими сусі́дами (Франко). Ми несли́ кайда́ни невиди́мі (Л. Укр.). Я поба́чив, що стою́ ни́шком, незри́мий, у його́ кімна́ті (Крим.). Ти зде́ржуєш усю́ будо́ву на́шу, хоч сам неви́дний (Л. Укр.). Проща́лися ми без сльози́ни, а неба́чені сльо́зи дави́ли (Грінч.)]. • -мый спектр – невиди́мий спектр. • -мые чернила – невиди́ме чорни́ло. • -мый глазом – неви́дний на о́ко; недосту́пний о́кові (зо́рові). [За́хисток, недосту́пний лю́дському о́кові (Грінч.)]. • Отдалённые звёзды -мы простым глазом – дале́ких (відда́лених) зір не ви́дно го́лим (про́стим) о́ком (на го́ле о́ко); 2) (недоступный зрению) невиди́мий, незри́мий. [З рече́й види́мих лю́ди почали́ перено́сити озна́ки на ре́чі невиди́мі (Рада). Ві́тер бив по поля́х свої́ми невиди́мими кри́лами (Грінч.). Немо́в міцна́, невиди́ма рука́ вхопи́ла його́ за гру́ди (Франко). Спіши́ть до незри́мої ці́ли (Франко)]. • -мый мир – невиди́мий (незри́мий) світ. • -мая сила – невиди́ма (незри́ма) си́ла; 3) (незамечаемый) непомі́тний, непримі́тний; срв. Незаме́тный. [Огне́нне ко́ло со́нця си́пле непримі́тними і́скорками жа́ру (Мирний)]. • -мые миру слезы – непомі́тні (невиди́мі, неви́дні) для сві́ту сльо́зи. |
| Неви́дно, глаг. нрч. – не ви́дно, не ви́дко; (не видать) не ба́чити, (нельзя различить) не зна́ти. [Ми прийшли́, а госпо́даря щось не ви́дно (не ви́дко, не ба́чити) (Звин.). Коле́са замуро́вані так боло́том, що не зна́ти шпиць (М. Левиц.). Уроди́ли полуни́ці, аж сте́пу не зна́ти (Пісня)]. |
| Неви́дный –
1) (скрытый от глаз) неви́дний. [Пої́деш да́лі, – поба́чиш неви́дний зві́дси ліс (Брацл.)]. • Киев отсюда -ден – Ки́їва зві́дси не ви́дно (не ви́дко, не ба́чити); 2) (незаметный) непомі́тний. • Наша работа -ная – на́ша пра́ця (робо́та) непомі́тна; 3) (незначительный) незначни́й, (невыдающийся) невидатни́й. • -ная должность – незначна́ поса́да. • -ный человек – невидатна́ (незначна́) люди́на; 4) (неказистый) непока́зни́й, (невзрачный) ми́ршавий. [Непоказни́й він із се́бе (Мова)]. |
| Незаме́тно, нрч. –
1) непомі́тно, непримі́тно (кому́, чому́ и (за-)для ко́го, (за-)для чо́го), (редко) незавва́жно. [Зверну́вши з доро́ги, непомі́тно підійшо́в до ти́ну й став прислуха́тися (Васильч.). Непомі́тно здобува́в що-дня́ бі́льше прав (В. Підмог.). Це лиша́ло слід у се́рці – непомі́тно їм сами́м, а таки́ лиша́ло (Грінч.). Ве́чір надійшо́в непомі́тно (Епік). Він, сливе́ непримі́тно, усміхну́вся (Кониськ.). Незавва́жно помили́вся (Свидн.)]. • -но для (самого) себя – непомі́тно для се́бе (само́го), (пров.) невза́мітку и невза́мі́ту собі́ (само́му). [Профе́сор невза́мітку собі́ тро́шки розвесели́вся (Крим.)]. • Проходить, пройти -но (о времени) – мина́ти, мину́ти непомі́тно; см. Проходи́ть 10; 2) (сказ. безл. предл.) непомі́тно, не ви́дн[к]о; не зна́ти. [Вми́лася холо́дною водо́ю, щоб не зна́ти було́ сліз (Грінч.)]. |
| Ни –
1) союз – а) ні, (экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)]. • У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́. • Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)]. • Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)]. • На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки). • Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́). • Ни капли, см. Ка́пля 2. • Ни крошки, см. I. Кро́шка 1. • Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший. • Ни с места, см. Ме́сто 1. • Ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)]. • Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)]; б) (молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́. • Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва. • Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь. • Ни гугу, см. Нигугу́. • Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что). • Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти. • Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)]. • Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же. • У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної). • Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)]. • Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́. • Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́. • Ни за что (на свете), см. Ничто́. • Ни к чему, нрч., см. Никчему́. • Ни – ни (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)]. • Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий. • Ни он, ни никто – ні він і ніхто́. • Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́. • Ни да, ни нет, см. Нет 2. • Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так. • Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки). • Ни тот, ни другой – ні той, ні той. • Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти. • Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́. • Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)]. • Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1. • Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1. • Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со. • Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́. • Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)]. • Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)]. • Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно; б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч. • Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)]. • Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не. • Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́. • Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься. • Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний. • Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся). • Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2. • Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)]. • Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не. • Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2. • Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)]. • Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який. • Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)]. • Когда бы ни, см. Когда́ 3. • Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься. • Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь. • Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не. • С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме. • Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3. • Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)]. • Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну. • Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3. • Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)]. • Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)]. • Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься. • Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не. • Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло. • Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в. • Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. • Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)]. • Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься. • Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)]. • Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший; 2) нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2. • Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)]. |
| Ничто́, мест. – ніщо́, (диал.) нічо́го; (ровно, решительно -то́) аніщо́. [Ніщо́ не діли́ло те́мної но́чи від я́сного дня (Л. Укр.). Ніщо́ не забороня́є ва́шим оча́м виміря́ти їх (степи́) і вздовж і вшир (Мирний). Йому́ нічо́го не ва́дить (Звин.)]. • Это -то́ в сравнении с чем – це ніщо́ про́ти чо́го (порі́внюючи, в порівня́нні з чим). • Этому -то́ не мешает – цьому́ ніщо́ не заважа́є (не перешкоджа́є, не стої́ть на перешко́ді или на зава́ді, не перебива́є). • Ему -то́ не удаётся – йому́ не щасти́ть (не талани́ть) ні в чо́му, йому́ ніщо́ не йде в ла́д (до пуття́). • Обращать, обратить что, кого в -то́ – оберта́ти, оберну́ти що, кого́ в ніщо́ (в ні́вець), поверта́ти (пуска́ти, переверта́ти), поверну́ти (пусти́ти, переверну́ти) що в ні́вець, поверта́ти, поверну́ти кого́ в ніщо́, зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́, ні на́ що), перево́дити, переве́сти́ що на ні́вець; (уничтожать) ни́щити, зни́щити що. [Оберну́вши в ні́вець могу́ще королі́вство (Куліш). Та си́ла, що чолові́ка стопта́ла, у ні́вець оберну́ла (Грінч.). Пан та ні́мець усе́ пове́рнуть у ні́вець (Приказка). Старшина́ хо́че пи́саря у ні́вець поверну́ти (Харківщ.). Час мене́ в ніщо́ пове́рне (Самійл.). Вона́ сті́льки клопота́лася, сті́льки плати́ла, а тепе́р усе́-б то те пусти́ти в ні́вець? (Кониськ.). Всі вели́кі страхи́ переве́рне в ні́вець (Куліш). Життя́ звело́ сті́льки зако́нів на ні́вець (Н. Громада). Ту «по́правку», що міг я йому́ да́ти мої́ми лі́ками, на ні́вець перево́дила тяжка́ пра́ця (Н.-Лев.)]. • За -то (продавать и т. п.) – за ніщо́ (ні за ві́що, за бесценок: за-півда́рма, за так-гро́шей, за так-гро́ші). [Старі́ гро́ші пі́дуть ні за ві́що (Лебединщ.). Пороздава́ла порося́та за так-гро́ші (Борз.)]. • Ничего́ – нічо́го. [«Що хто тобі́ зро́би́в?» – «Ніхто́ нічо́го» (Л. Укр.). Секрета́р нічо́го не ві́дав про сю спра́ву (Кониськ.). Спервові́ку не було́ нічо́го (П. Тичина)]. • Абсолютно, положительно, решительно, ровно, совершенно -го́, -го́ то – нічогі́сінько, (экспрессивнее) анічогі́сінько, (зап., полон.) ніц нічо́го; (ни-ни) аніже́. [Нічогі́сінько не ба́чу! (Н.-Лев.) «Що-ж у нас ста́лося?» – «Нічо́го… анічогі́сінько!» (Грінч.). Це не ма́є анічогі́сінько спі́льного з тим розумі́нням, яко́го… (А. Любч.). Ніц нічо́го не зна́ю! (Брацл.). Не чу́ю аніже́! (Куліш)]. • Всё или -го́ – все або́ нічо́го. • -го́ не видно, неслышно – нічо́го не ви́дн[к]о (не зна́ти), не чу́ти. • Нет -го́ выше, лучше и т. п., как…, см. Нет 1. • Нет -го́ легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як… • -го́ подобного – нічо́го поді́бного́ (схо́жого, підхо́жого, тако́го); см. Подо́бный. • -го́ в мире (на свете) – нічо́го в сві́ті. [Нічо́го в сві́ті не було́ тако́го прекра́сного, як ці дві а́рмії (Кандід)]. • Не иметь -го́ общего с кем, чем – не ма́ти нічо́го спі́льного з ким, з чим. • Из-за -го́ – (из-за пустяков) за дурни́цю, за нікче́мницю, (из-за выеденного яйца) за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу, (от нечего делать) зні[е]че́в’я. [За ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка)]. • Из этого -го́ не вышло – з цьо́го нічо́го не ви́йшло. • Выходить, выйти в люди из -го́ – вибива́тися, ви́битися в лю́ди з нічо́го. • -го́ не значит (пустяки) – дарма́, пусте́, дурни́ця. [Мо’ то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)]. • -го́ не поделаешь – нічо́го не вді́єш; см. Поде́лать 2. • -го́ не стоит – нічо́го не кошту́є; нічо́го не ва́рт(ий); см. Сто́ить. • Создать то из -го́ – створи́ти що з нічо́го. • Ничему́ – нічо́му. • Ниче́м – нічи́м. [Нічи́м не ви́явив свої́х почутті́в (Велз)]. • Я -че́м не болен – я ні на що́ не хво́рий (не слаби́й, не слабу́ю). • Он че́м не доволен – він нічи́м (ні з чо́го) не задово́лений. • Ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ и т. п. – ні в чо́му (чі́м) и (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м) и (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́ и т. п. [Це ні на що́ не схо́же (Коцюб.)]. • Ни во что́ не ставить кого – ні за що́ (за ніщо́) ма́ти кого́, не поважа́ти, не шанува́ти кого́. • Ни за что́ – (ни за какие блага) ні за що́ (в сві́ті), ні за́ що, (ни в коем случае) зро́ду, зро́ду-(з)ві́ку, (никак) нія́к. • Ни за что́, ни про что́, см. Ни 1а. • Остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи. |
| Ни́ша – ні́ша. [У за́дній стіні́ був широ́кий межи́стінок (простенок); за ним, у загли́бині, ви́дно було́ вели́ку ні́шу (Корол.)]. |
| Нога́ –
1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)]. • Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)]. • Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́. • Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги. • Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця. • Вверх -га́ми – а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю; б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)]. • -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж. • Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж. • В -га́х – в нога́х. • Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії. • На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се. • Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7. • Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув). • Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х. • В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х. • Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)]. • Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)]. • С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)]. • Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят). • Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом. • С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми. • У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)]. • Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го). • -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́. • -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе. • Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)]. • Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4. • Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні). • Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)]. • Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка). • Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)]. • Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться). • Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х. • Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)]. • Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)]. • Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу. • Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)]. • Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́. • Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)]. • Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)]. • -ги носят – но́ги но́сять. • Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́. • Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го. • Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3. • Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися. • Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́. • -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися). • -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли). • Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги – а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)]; б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1. • Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку). • Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу. • Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище. • Протянуть -ги – а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги; б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги). • Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ. • Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́. • Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги – а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги; б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)]. • Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки). • Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти). • Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти. • Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки. • Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги. • Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми. • Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу. • Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)]. • Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми. • Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)]. • За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка). • Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II); 2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2; 3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на; 4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3; 5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка). |
| Но́готь – ні́готь (р. ні́гтя), (зап., собств. коготь) па́гність (-ностя); (у животных) па́зур (-ра). [Пра́вда на ні́готь, а приба́виться на лі́коть (Номис). Тонкі́ ні́гті в манікю́рі (Сосюра). У ме́не па́гність заломи́вся (Брацл.)]. • Грязные -ти – брудні́ (чо́рні) ні́гті. • Под -тя́ми траур (шутл.) – під ні́гтями чо́рна жало́ба, ні́гті в чо́рну жало́бу вбра́ні. • Щётка для -те́й – щі́тка (щі́точка) до ні́гтів, нігті́вка. • С младых -те́й (шутл.) – з жо́втого дзю́ба, з пу́п’яночку, з зелено́чку, зма́лку, з мало́го ма́лку, зма́лечку, з-за́молоду, змо́лоду. • Нос с локоть, а ума с -готь – ви́ріс (висо́кий) до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба; борода́ ви́росла, ро́зуму не ви́несла; під но́сом гу́сто, над но́сом пу́сто (Приказки). • -ти грызть (острить) на кого – гостри́ти кі́гті (зу́би) на ко́го. • Обрезывать (стричь, остригать), обрезать (остричь) -ти – обтина́ти (стри́гти, обстрига́ти), обтя́ти (обстри́гти), (о мног.) пообтина́ти (пообстрига́ти, постри́гти) ні́гті. • Прибирать (прижимать), прибрать (прижать) что к -тю – га́рбати до се́бе що, зага́рбувати, зага́рбати (собі́) що. • Прижимать, прижать кого к -тю – прибира́ти, прибра́ти кого́ до рук, прибо́ркувати, прибо́ркати кого́, (образно) в шо́ри бра́ти, взя́ти (убра́ти) кого́. • На -тя́х беляки (-ти цветут) у кого – ні́гті цвіту́ть у ко́го. [У ко́го ні́гті цвіту́ть, той ма́є ща́стя (Етн. Збірн. V)]. • По -тю (-тя́м) и зверя знать (ex ungue leonem) – зна́ти ле́ва по па́зурах; по па́зурах (з па́зурів) зві́ра зна́ти; ви́дно па́на по халя́ві (Приказка). |
| Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)]. • Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка). • Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)]. • Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком. • Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба. • Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс. • С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1. • Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́). • Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс. • Острый нос – го́стрий ніс. • Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка. • Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс. • Тупой нос – тупи́й ніс. • Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом. • Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са. • Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са). • Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос. • Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)]. • Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го. • Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са. • Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)]. • Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́. • Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме). • Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)]. • Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)]. • Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)]. • Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из). • Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть. • На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно. • Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й). • Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця. • Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі. • Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са). • Наклеить нос кому, см. Накле́ивать. • Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са). • Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це). • Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка). • Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са. • Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти). • Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні. • Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)]. • Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са. • Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися. • Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту. • Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)]. • Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки). • Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)]. • Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)]. • И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна. • И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го. • Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)]. • Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)]. • Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́. • Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто. • Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)]. • У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са. • Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́. • У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.); 2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са); 3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)]; 4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га). • Нос машины – ніс маши́ни. • Нос наковальни – ріг кова́дла; 5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка. |
| Ободня́ть, ободне́ть – дні́ти, обви́дніти, розвидня́тися, розви́днитися. [Дні́є – вже все ви́дно. Уже́ обви́дніло тро́хи надво́рі (Квіт.)]. См. Рассвета́ть. |
| Окно́ и Око́шко, ум. око́шечко –
1) вікно́, ум. віко́нце, віко́нечко. • Смотреть в -но́ – диви́тися у вікно́. • Увидеть из -на́ – поба́чити у вікно́. • Из наших о́кон видно было… – з на́ших ві́кон (у на́ші ві́кна) ви́дно було́… • Стоять у -на – стоя́ти коло (біля) вікна́, (для смотрящего со двора) стоя́ти у вікні́. • Вылезть в -но́, проникнуть через -но́ – ви́лізти вікно́м, пролі́зти вікно́м. • Под -но́м, под -шком – під вікно́м, під віко́нцем. • Под -нами – попідві́конню. • Грызть -на (просить милостыню) – ходи́ти попідві́конню. • Красное, переднее -но́ – чолове́ вікно́. • Судное -но́ – передпі́чне вікно́. • -но в боковой стене – причі́льне, причі́лкове вікно́. • -но́ в задней стене – напі́льне, полове́ вікно́, (выходящее на печь) напі́чне, пічне́ вікно́. • -шко в тюремной двери (волчок) – прозу́рка, про́зір (-зору), очко́, вічко́. • -но́ из цельного стеклянного листа – аркуше́[о́]ве вікно́. • С большими -нами – вікна́стий. • Ни око́шек, ни дверей, полна горница людей (огурец) – без ві́кон, без двере́ць, по́вна ха́тка ове́ць (огіро́к); 2) (водея́ в болоте) вікно́, ві́кни́на, вікно́вина. |
| Отступа́ть, отступи́ть –
1) (назад) відступа́ти, відступи́ти, відступа́тися, відступи́тися, о[у]ступа́тися, о[у]ступи́тися, поступа́тися, поступи́тися, подава́тися, пода́тися (наза́д) перед ким, перед чим или від ко́го, від чо́го. • -па́ть в сторону – відстороня́тися, відсторони́тися. [То піді́йде до крини́ці, то знов одступа́є (Шевч.). Ста́ла перед очи́ма і не вступа́ється (Свидн.). «Нас ви́дно знадво́ру», сказа́ла Они́ся, оступа́ючись од вікна́ (Н.-Лев.). Зляка́вшись, па́рубок поступи́вся наза́д. Перед мече́м наза́д не подає́ться (Куліш)]. • -пи́ть назад на два шага – оступи́тися (поступи́тися) наза́д на два кро́ки (ступені́); (при постройках) відступи́ти (відійти́) на два ступені́. • -пи́, дай дорогу! – оступи́ся, дай (пусти́) доро́гу! • Неприятель -пи́л от города – вороги́ відступи́ли від мі́ста (уступи́лися з-перед мі́ста). • Татары начали -па́ть к берегу – тата́ри почали́ оступа́тися до бе́рега (Леонт.). • -па́ть шаг за шагом – поступа́тися наза́д по́ступце́м. • Не -плю́ (не отстану), пока… – не відступлю́ся, по́ки… • -пать поздно, дело решено – відступа́тися пі́зно, спра́ву ви́рішено (скі́нчено); 2) (отказываться) відступа́тися, відступи́тися від чо́го, відріка́тися, відректи́ся, зріка́тися, зректи́ся чого́ и від чо́го, поступа́тися, поступи́тися чим. -пи́ть от веры, см. Отступи́ться; 3) (уклоняться) віддаля́тися, віддали́тися від чо́го, відбіга́ти чого́, від[у]хиля́тися, від[у]хили́тися від чо́го. • -пи́ть от закона, от правил – пору́шити зако́н (пра́во), пра́вило. • -пить от истины – відбі́гти пра́вди, ухили́тися від пра́вди, розмину́тися з пра́вдою. • -пи́ть от контракта – пору́шити контракт, умо́ву. |
| Очеви́дно – (в)очеви́дьки, (в)очеви́дячки, очеви́дно, живови́дячки, нао́чно, види́мо, види́ма річ, я́вно, ви́явно, ви́дно. • Совершенно -но – цілко́м очеви́дьки, явні́сінько. Срв. Воо́чию. |
| Переболе́ть (чем) –
1) перех(в)орі́ти (б. вр. -рі́ю), перех(в)орува́ти, переслабува́ти (на що), переле́жати (на що и з чим). [Уся́ на́ша роди́на перехорува́ла на тиф. Тепе́р по́шесть така́ хо́дить, і я переле́жала з живото́м]; 2) (перенести болезнь) ви́х(в)оріти, ви́боліти, віднеду́гувати. [Лице́ таке́ бі́ле, худе́, ви́болів ви́дно (Тесл.)]; 3) (перестать болеть) переболі́ти. [Боли́ть та й переболи́ть]. |
| Плавни́к (у рыбы) – пливе́ць (-вця́), перо́, крило́. [Пливе́ ри́ба та й вели́ка, ті́льки ви́дно пе́ра]. |
| По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
| Пови́димому – як ви́дко, ви́дко, як ба́читься, як здає́ться, зда́ється, ви́дно, види́мо, десь, либо́нь. [Як ба́читься, вона́ з про́стих. Десь зима́ ця не скінчи́ться, – наріка́ють ді́ти (Л. Укр.). Ви, як ви́дко, не туте́шні (Звин.)]. |
| Подвздо́хи, подвздо́шье, анат. – зду́хвина, зду́ховина, голо́дна я́мка. [Напа́слася коро́ва – і зду́ховини не ви́дно]. |
| Подколе́нок – жи́жка. [Позако́чували штани́, аж жи́жки ви́дно. Зляка́всь, аж жи́жки дрижа́ть. До та́нців жи́жки тру́сяться]. • В танце ударять себя пяткой в -нок – в жи́жку креса́ти (Васильч.). |
| Подноси́ть, поднести́ –
1) (вверх) підно́сити, підне́сти́, підійма́ти, підня́ти. См. Поднима́ть, Возноси́ть. [Таке́ важке́, що не піднесу́ (не піді́йму). Явдо́ха підне́сла ху́стку до оче́й і зідхну́ла (Кониськ.)]; 2) (неся приближать к чему-л.) підно́сити, підне́сти кого́, що до ко́го, до чо́го. [Підне́сли дити́ну до ма́тери. Піднеси́ до сві́ту, тут не ви́дно]; 3) (приносить) підно́сити, (редко підно́шувати, доноша́ти = поднашивать), підне́сти́, надно́сити, надне́сти. [Йому́ підне́сено коро́ну, і як підне́сли, він одіпхну́в її́ (Куліш)]; 4) (нести некот. время, помогая кому-л.) надно́сити, надне́сти що кому́. • -нести́ подарок, в подарок кому что – підне́сти подару́нок кому́, у подару́нок кому́ що. • -носи́ть, -нести́ кому бумаги для подписи, ходатайство – підно́сити, підне́сти́ кому́ папе́ри на пі́дпис, проха́ння. • -нести́ кукиш – підне́сти ду́лю кому́. • -носи́ть кирпич, известь – підно́сити це́глу, ва́пно́ (ва́пну); 4) -си́ть кому (угощать) – підно́сити, підне́сти кому́, частува́ти, почастува́ти кого́ чим. Срв. Угоща́ть, По́тчевать. [Варену́хи по ку́хлику їй підне́сли (Котл.). Підні́с йому́ ча́ю (Квітка)]. • Чужим добром -си́ть ведром (погов.) – до́бре чужи́ми пирога́ми свого́ ба́тька помина́ти. • Поднесё́нный – підне́сений. |
| Покрыва́ть, покры́ть – покрива́ти, кри́ти, покри́ти, укрива́ти, окрива́ти, окри́ти, накрива́ти, накри́ти, укри́ти. См. ещё Накрыва́ть, накры́ть. • -ва́ть пеленой (о тумане, мраке и т. п.) – повива́ти, пови́ти, оповива́ти, опови́ти, обгорта́ти, обгорну́ти що, наляга́ти, налягти́ на що. • -ва́ть стол скатертью, пол ковром и т. п. – застеля́ти, застели́ти, застила́ти, засла́ти стіл скатерти́ною, помі́ст (підло́гу) ки́лимом. • -ва́ть слоем листьев и пр. – устила́ти, усла́ти, устеля́ти, устели́ти, укрива́ти, укри́ти. • -ва́ть голову покрывалом, платком – напина́ти, запина́ти, запну́ти го́лову, ху́сткою, напина́тися, напну́тися, запина́тися, запну́тися ху́сткою. • -ва́ть воз брезентом – укрива́ти, напряда́ти во́за брезе́нтом. • -ва́ть (избу) соломой – кри́ти, вкри́ти (ха́ту, клу́ню) соло́мою; ушива́ти (ха́ту); (тёсом) ґонтува́ти (ха́ту); (железом) кри́ти бля́хою, побива́ти бля́хою, бляхува́ти (ха́ту). • -ва́ть меховую шубу материей – потяга́ти, потягти́, покрива́ти, покри́ти шу́бу сукно́м. [Ду́маю потягти́ свою́ кожу́шку черкаси́ном (Черн.)]. • -ва́ть цветами (расцвечивать) – квітува́ти. [Гля́ньте, як моро́з квіту́є та́флю – так і ви́дно, як кві́ти стаю́ть]. • -ва́ть лаком – скрива́ти, скри́ти ла́ком. [Ра́мці дороби́в, – ще ті́льки ла́ком тре́ба скри́ти]. • Прибыль не -ла затрат – прибу́ток не покри́в витра́ти. • -ры́ть все долги – оплати́тися з усі́х боргі́в; ви́рівняти (ви́платити) сплати́ти, поспла́чувати всі борги́. • -ва́ть дефицит – вирі́внювати, ви́рівняти дефіци́т (недобі́р). • -ры́ть карту – поби́ти, укри́ти. [Восьма́ку поби́в (укри́в) кра́лею]. • Его голос -ва́ет все прочие голоса – його́ го́лос над усіма́ и́ншими гору́є (усі́ и́нші поверша́є). • -ва́ть, -ры́ть чей проступок – покрива́ти, покри́ти що, кого́, похити́ти кого́ що. [Ма́ти покрива́ла нега́рні вчи́нки свого́ си́на. Ма́ти покрива́ла свого́ си́на. Не тя́гну тебе́ в суд за марнотра́вство і пере́люб, а покрива́ю все для че́сти до́му (Л. Укр.). Він дава́в мені́ п’ять карбо́ванців, щоб не вика́зував на йо́го: похити́ мене́, ка́же. Так я не взяв гро́шей і сказа́в, що не похитю́ (Павлогр.)]. • Вода -ры́ла что – вода́ поняла́ що. • -ры́ло водою – поняло́ водо́ю. • Тьма -рыва́ла землю – те́мрява зе́млю заляга́ла, (о)повива́ла, обгорта́ла. • -ры́ло язвами – обки́нуло чиряка́ми. • Покры́тый – покри́тий, укри́тий, окри́тий, накри́тий; (туманом, мраком и т. п.) опови́тий, обго́рнутий, обго́рнений; (скатертью, ковром) засте́лений, (растениями) усте́лений; (платком) на́пнутий, за́пнутий; (о шубе) потя́гнений. [Кожу́х сукно́м потя́гнений]. • -тый пылью – пи́лом припа́лий. • -тый дефицит – ви́рівняний дефіци́т (недобі́р). • -тый долг – спла́чений, ви́плачений борг. • Это -ры́то мраком неизвестности – про це ні зна́ку, ні слі́ду; це вкри́то тума́ном бе́звісти. |
| Полё́т –
1) літ, льот (р. льо́ту), лет (р. ле́ту). • -лё́т кругами – ширя́ння, кружа́ння, кружля́ння. • Убить на -те – уби́ти на лету́. • С птичьего -та – з пташи́ного ле́ту. • Видно сокола по -ту – зна́ти со́кола по льо́ту; зна́ти па́на по халя́вах. • -том – враз, як загорі́лося. • Дальность -лё́та – дале́кість ле́ту. • -лё́т мыслей – льот (ширя́ння) думо́к; 2) (действ.) літа́ння. • -ты машин – літа́ння маши́н; 3) (ширина лет. крыльев) ро́зпі́р (-по́ру). |
| Порыва́ть, порва́ть –
1) рва́ти, порва́ти, (ткань, бумагу и т. п.) де́рти, поде́рти, дра́ти, подра́ти, роздира́ти, розде́рти, розідра́ти, (о мн.) пороздира́ти що. [Порве́ нове́ вино́ бурдюки́ (Єв. Л.). Не пійма́в я нічо́го і не́від поде́р (Л. Укр.)]; 2) (рвать время от времени) рва́ти ча́сом, посми́кувати, (некоторое время) порва́ти, посми́кати, (долго) попорва́ти, попосми́кати; 3) (о душевном порыве, безлично) порива́ти, порва́ти, помика́ти до чо́го. [Ви́дно ха́ту, ви́дно гру́шу, – туди́ мою́ що-ве́чора порива́є ду́шу. Не ви́дно моє́ї ха́ти, ті́льки ви́дно гру́шу, туди́-ж мою́ помика́є що-ве́чора ду́шу]; 4) -а́ть с кем, ч.-л. – порива́ти, порва́ти, зрива́ти, зірва́ти, узя́ти ро́збрат з ким, чим, одки́нутися од чо́го. [(Коцюбинський) остато́чно порива́є з реалісти́чною мане́рою свої́х попере́дніх тво́рів (Єфр.). Я зірву́ з ним знайо́мість (Л. Укр.). У тих люде́й… не стає́ власти́во зва́ги взя́ти ро́збрат з життя́м упривилейо́ваних клас (Коцюб.). А, Шмі́дти в Москві́? Чи Лаго́вський од їх одки́нувся? (Кримськ.)]. • По́рванный – по́рваний, дра́ний, по́драний, поде́ртий, (об отношениях) зі́рваний. [Пізна́ють хло́пці і в дра́ній соро́чці]. |
| Потребле́ние – спожива́ння, пожива́ння, спожи́вок (-вку), спо[у]жи́ток (-тку), спожиття́, зужитко́вування. [Неха́й тобі́ на до́бре пожива́ння бу́дуть (гро́ші) (М. В.). Коли́ що й ро́биться, то ви́дно, що не для сво́го спожиття́ (М. В.). І собі́ на спожи́вок ішла́ (ри́ба) (М. В.). На хазя́йський вжи́ток]. • -ние пищи – з’ї́жа. [Така́ з’ї́жа, така́ з’ї́жа, що й сказа́ть не мо́жна (Тобіл.)]. • Предметы широкого -ния – ре́чі зага́льного спожива́ння, широ́кого вжи́тку. |
| Похо́дка – хода́ и хід (р. хо́ду), похода́ и по́хід (-ходу), ступа́, хідня́ (-ні́), по́ступ (-пу). [А пода́й нам, ді́вонько, води́: поба́чимо твоє́ї ходи́ (Г. Барв.). Га́рна у коня́ хода́ (Звяг.). Важки́й хід бо́сих ніг (Коцюб.). По́гляд о́рлій, похода́ важка́, вельмо́жна (М. Вовч.). У обо́х по́хід одна́ковий, як уве́чорі, то й не розбере́ш, котри́й іде́ (Новомоск.). У ньо́го хід діво́цький (Поділля). Важка́ ступа́ (М. Вовч.). Зовсі́м ба́тькова хідня́ (Херс.)]. • -ка медленная, тяжёлая, лёгкая, размашистая – хода́ пові́льна, важка́, ле́гка, зама́шиста. [Молоди́ця йде зама́шистою ходо́ю (Л. Укр.)]. • -ку имел – на ході́ був. [На ході́ Семе́н Си́дорович був нешвидки́й (Яворн.)]. • Я узнаю его -ку, по -ке – я пізнаю́ його́ ходу́, по ході́, по по́ходу. • Видно по -ке – зна́ти по ході́ (по по́ходу). Срв. По́ступь. |
| Прикрыва́ть, прикры́ть –
1) прикрива́ти, прикри́ти, прику́тувати, прику́тати, окрива́ти, окри́ти, оповива́ти, опови́ти, (во множ.) поприкрива́ти, поприку́тувати и т. д. що чим. [Ой ви́рву я та листо́чок, та прикри́ю той слідо́чок (Чуб.). Прику́тала свою́ дити́ну (Мил.). Му́хи о́чі виїда́ють, дак я рядно́м коли́ску оповила́ (Борз.)]. • -кры́ть глаза рукою – прикри́ти о́чі руко́ю, доло́нею. [Кайдаши́ха ви́йшла з ха́ти і прикри́ла о́чі доло́нею (Н.-Лев.)]. • -кры́ть голову шапкой, платком – прикри́ти го́лову ша́пкою, ху́сткою, прику́тати, напну́ти го́лову ху́сткою. • -кры́ть растения соломой – прику́тати (поприку́тувати) росли́ни соло́мою; 2) (притворять) причиня́ти, причини́ти, захиля́ти, захили́ти, прищу́рювати, прищу́рити що. [Він улі́з у скри́ню, а жі́нка почала́ прищу́рювать ві́ко; по́ти прищу́рювала, по́ки його́ там і закляпну́ло (Переясл.)]. • -кры́ть двери, окно (двери, окна) – причини́ти две́рі, вікно́ (попричиня́ти две́рі, ві́кна); 3) заступа́ти, заступи́ти, заслоня́ти, заслони́ти, затуля́ти, затули́ти що; (служить прикрытием, защитой) захища́ти и хисти́ти, захисти́ти що. • Лес -ва́ет речку, ее не видать – ліс заступа́є (заслоня́є, затуля́є) рі́чку, її́ не ви́дно. • Гора -ва́ет хижину от ветра – гора́ захища́є (затуля́є) ха́ту від ві́тру. • -кры́ть фланг – захисти́ти фланг. • Флот -ва́ет гавань – фло́та захища́є (заступа́є) га́вань; 4) (скрывать, таить) кри́ти, прикрива́ти, прикри́ти, покрива́ти, покри́ти, окрива́ти, окри́ти, хова́ти и прихо́вувати, прихова́ти що. • Слово дано мне для того, чтобы -ва́ть мысли, когда их выдают мои глаза – сло́во ма́ю на те, щоб хова́ти думки́, коли́ зра́джують їх мої́ о́чі (Самійл.). • -ва́ть замыслы свои видом простодушия – окрива́ти свої́ за́міри ви́глядом простоду́шности. • Прикры́тый – прикри́тий, прику́таний, окри́тий, опови́тий; причи́нений, захи́лений, прищу́рений; засту́плений, засло́нений, зату́лений, захи́щений; прихо́ваний. |
| Примире́ние кого, чего с кем, с чем – прими́рення, поми́рення, помирі́ння, мирі́ння, зами́рення, (соглашение) пого́джування, пого́дження, зго́да, єдна́ння, поєдна́ння кого́, чого́ з ким, з чим; (заключение мира) замире́ння, прими́р’я з ким. [Він стої́ть на пози́ції прими́рення двох воро́жих та́борів (Єфр.). Я був покла́в перепроси́ти їх обо́х, ті́льки-ж по які́йсь годи́ні одки́нув га́дку про зами́рення (Крим.). Були́ вони́ вороги́, я їх помири́в, тепе́р ко́жен дя́кує мені́ за помирі́ння (Крим.). Ви́дно, яке́ бу́де мирі́ння: сього́дні поми́римось, а за́втра бу́де вп’ять тіє́ї-ж (Катериносл.)]. • -ние с судьбой, с жизнью – прими́рення, зго́да з до́лею, з життя́м. [В його́ се́рці та́не завзя́тість, поступа́ючись мі́сцем зго́ді з своє́ю до́лею (Коцюб.)]. • Склонять к -нию – при[на]верта́ти до зго́ди кого́. |
| Прогоня́ть, прогна́ть – 1) кого, что – проганя́ти и прого́нити, прогна́ти, наганя́ти и наго́нити, нагна́ти, зганя́ти, зігна́ти, протуря́ти, про[по]тури́ти, витуря́ти, ви́турити, (только сов. в.) ки́шнути кого́, що, (о мн.) попрого́нити, понаго́нити, повитуря́ти кого́. [Ти проганя́в голо́дного від се́бе (Св. Пис.). Нажени́ пса. Свою́ ма́тір рідне́ньку з домі́вки зганя́ли (Мет.). Протури́ли тата́рську орду́ за Перекі́п (Стор.). Лиш не ви́дно, як ки́шнуть (Свидн.)]. • -гна́ть кого за пьянство – прогна́ти кого́ за пия́цтво. • -гна́ть лихорадку – ви́гнати пропа́сницю, зди́хатися пропа́сниці. • -гнать (повести) арестантов – попрова́дити арешта́нтів (в’я́знів). • -гнать в три шея – прогна́ти (ви́гнати) кого́ в три ви́рви, у три шия́, три ши́я да́ти кому. • -гна́ть дурной запах – розігна́ти смо́рід. • -гна́ть скуку – прогна́ти нудьгу́; 2) кого, что, через или сквозь что – проганя́ти и прого́нити, прогна́ти, переганя́ти и перего́нити, перегна́ти кого́, що, через що, крізь що, чим. • -гна́ть сквозь строй – прогна́ти крізь ряд. • -гоня́ть гвозди насквозь – вганя́ти, вбива́ти, забива́ти цвя́хи на́скрі́зь. • -гна́ть водку – перегна́ти, перепусти́ти горі́лку. • -гна́ть дорогу – прокла́сти шлях, доро́гу; 4) (гнаться) гна́тися, ганя́тися, гони́тися, уганя́ти, уганя́тися, угна́тися за ким, за чим, до чо́го, у що. [Гна́вся (прогна́л) за ним до са́мого мі́ста]; 5) (известное расстояние, время) гна́ти (го́ном, ту́ром), гони́ти, проганя́ти, прогна́ти (що, яки́йсь час). [Гнав го́ном ко́ні ввесь день]; 6) (лес по реке) сплавля́ти, спла́вити (ліс рі́чкою). • Про́гнаный – про́гнаний, на́гнаний, зі́гнаний, ви́гнаний, проту́рений, ви́турений, поту́рений; пере́гнаний, перепу́щений; спла́влений. |
| Проде́лывать, проде́лать –
1) (отверстие) проробля́ти и -ро́блювати, пророби́ти, пробива́ти, проби́ти (на́скрізь), (прорубать) прору́бувати, проруба́ти, (просверлить) прове́[і́]рчувати, проверті́ти, (о мн.) попроробля́ти, попробива́ти, попрору́бувати, попрове́[і́]рчувати що. [Тре́ба ще одно́ вікно́ пророби́ти, щоб ясні́ше в ха́ті було́. Проруба́й вікно́, щоб ви́дно було́ (Чуб.)]; 2) что-н. с кем-н., над кем-н. – ко́їти, ско́їти що-небудь, з ким, чини́ти, учини́ти що-небудь, з ким-н., над ким-н., дока́зувати, доказа́ти що (чого́) над ким; (выделывать) виробля́ти, ви́робити, витворя́ти, ви́творити, витіва́ти, ви́тіяти що кому́-не́будь, що з ким-н. [Що ти ко́їш із не́ю? (Крим.). Чини́ли над не́ю вся́кі непотре́бства (О. Пч.). Моска́ль такі́ шту́ки дока́зує над сме́ртю (Чуб.). Отаке́-то лю́дям го́ре чума́ виробля́ла (Шевч.). Таке́ було́ и́ноді витворя́є (Номис)]. -лывать, -лать штуки, см. Выкидывать, Выделывать (штуки); 3) (работу) проробля́ти, пророби́ти, пороби́ти (робо́ту). [Тре́ба самому́ пророби́ти цю робо́ту, щоб зна́ти, яка́ вона́ важка́]; 4) (показывать чему выучили) проробля́ти, пророби́ти, пока́зувати, показа́ти. • Обезьяна -ла свои штуки – ма́впа пророби́ла (показа́ла) свої́ шту́ки; 5) -лывать крупу – де́рти крупи́; 6) -лать что (скопировать) – вда́ти що. • Проде́ланный – проро́блений, проби́тий, прору́баний, прове́рчений; учи́нений, дока́заний, пока́заний. -ться – 1) (об отверстии) – проробля́тися, бу́ти проро́бленим, пробива́тися, бу́ти проби́тим, прору́буватися, бу́ти прору́баним, прове́[і́]рчуватися, бу́ти прове́рченим; 2) чини́тися, виробля́тися; 3) (о работе) проробля́тися, бу́ти проро́бленим, поро́бленим. [Проро́блено чималу́ пра́цю]. |
| Прое́зжий –
1) прил. – проїздни́й, переїздни́й. [Переву́лок був вузе́нький, ти́хий, ма́йже не проїздни́й (Конис.)]. • -е́зжая дорога – проїздна́ доро́га, трахтови́й (возови́й) шлях. [Десь-то ми, ви́дно, зби́лись з проїздно́ї доро́ги (Корол.)]; 2) прил. и сущ. -е́зжий, -е́зжая – подоро́жній, -ня, прої́жджий, прої́жджа, проїжджа́чий, -ча, переї́жджий, -ї́жджа. [Подоро́жні їдя́ть у шинку́ (Грінч.). Подоро́жня па́ні (Куліш). Тут обі́дало все село́, обі́дали прохо́жі, проїжджа́чі (Н.-Лев.). Переї́жджий студе́нт (Крим.)]. |
| Пропада́ть, пропа́сть –
1) см. Дева́ться, де́ться, -да́ть, -па́сть совершенно, окончательно – запропада́ти(ся), запропа́сти(ся). • -па́сть бесследно – пропа́сти бе́з вісти, заги́нути й слі́ду не ки́нути, (опис.) піти́ з(а) ві́тром, за водо́ю; на́че лиз злиза́в кого́, що; на́че коро́ва язико́м злиза́ла кого́, що; (шутл. о человеке) пропа́в як пес у я́рмарок; 2) (гибнуть) пропада́ти, пропа́сти, ги́нути, загиба́ти, заги́нути, занапаща́тися, занапасти́тися, зво́дитися, зве́сти́ся. [Хай пра́ця лю́дська не ги́не ма́рно (Коцюб.). Скі́льки добра́ загиба́є (Коцюб.). Бу́ду роби́ть, бу́ду годи́ть, то і в чужи́х люде́й не заги́ну (Пісня). Літа́ мої́ молоді́ї ма́рно пропада́ють (Пісня). Що мину́ло, те пропа́ло (Франко). Занапаща́ється за не́любом мій вік молоде́нький]. • -дё́т всё имущество – заги́не (пропаде́, поля́же) все добро́ (майно́). [Не поки́ну Бату́рина – все добро́ поля́же: і двіро́к мій муро́ваний, і млини́ крила́ті, і запа́си вели́кії (Рудан.)]. • Пропади́ оно! – неха́й воно́ зведе́ться! [Не пряде́ться, неха́й воно́ зведе́ться]. • Не -дё́т! – не пропаде́! Не де ді́неться! • -па́ло всё! – пропа́ло все! Все пішло́ ма́рно! Пропа́щі світи́! [З тіє́ї ля́хівка ви́йшла, а сей москале́м став. Пропа́щі світи́! (Свидн.)]. • -да́ть, -па́сть по́пусту – марнува́тися, змарнува́тися, пу́сто йти, піти́. [Господа́рство марну́ється (Неч.-Лев.). На па́нщині ро́бить, а свої́ дні до́ма й так іду́ть пу́сто (Г. Барв.)]. • -па́сть (испортиться), валяясь без присмотра – зваля́тися. [Не зноси́лася ця сви́та, а зваля́лася]; 3) (исчезать) зника́ти, зни́к(ну)ти. [Уде́нь її́ ми не ба́чили; роби́ла при па́нії, а вве́чері знов зни́кла (М. Вовч.). Де-ж ви́дно се, що зни́кла на́ша си́ла? (Грінч.)]. • Он -па́л у меня из глаз – він зник мені́ з оче́й. • У меня -па́ла охота – у ме́не зни́кло бажа́ння. • Он -па́л в толпе – він зник у юрбі́ (у сто́впищі); 4) (гибнуть, дохнуть) ги́нути, зги́нути, зги́б(ну)ти, пропада́ти, пропа́сти, (пренебр.) ґи́ґнути, (з)сли́знути; (о мног.) поги́нути, попропада́ти, посли́з(ну)ти; (о всех) ви́гинути (до ноги́, до ре́шти); (только о домашн. скоте) (диал.) де́йкатися, поде́йкатися. [Як пішо́в на заробі́тки, то там і згиб: каза́ли, що втоп ні́би-то. Ви́гинула вся худо́ба з сибі́рки. Оце́ у нас паді́ж був – скот усе́ де́йкався, по́ки ввесь переде́йкався (Київщ.). Кві́ти поги́нули з моро́зу. Наро́дній во́рог зслиз (Куліш). Злі́ї ду́хи, так як му́хи, всі уже́ посли́зли (Кіев. Стар.)]. • -па́л бы я – заги́нув-би я; було́-б по мені́. • -ду́ я – бу́де по мені́. [Як не бу́де миле́нького, то бу́де по мені́ (Пісня)]. • Либо пан, либо -па́л – куць ви́грав, куць програ́в (Ном.); або́ здобу́ти, або́ вдо́ма не бу́ти. • -па́л ни за что – пропа́в за ніщо́, пропа́в ні за ца́пову ду́шу, пропа́в ні за соба́ку. • -пади́ (пропада́й) он! – хай він зги́не (зсли́зне)! • Пропади́ ты (пропадом)! чтоб ты пропа́л! – щоб ти зслиз! Бода́й ти на́гло зслиз! Неха́й тебе́ ли́зень лизне́ (зли́же)! Бода́й тебе́ з корі́нням ви́гладило! Щоб ти при́ймо́м пропа́в! Неха́й за тобо́ю заклеко́че! Щоб ти тя́мився! • Пропа́вший (исчезнувший) – пропа́лий, запропа́щий, запропа́щений, зни́клий. [Тре́ба шука́ти запропа́щого хло́пця (Корол.). Запропа́щена гра́мота наре́шті знайшла́ся (Н. Рада)]. |
| Проруба́ть, проруби́ть –
1) прору́бувати, проруба́ти, (о мн.) попрору́бувати (слегка стуча) процю́кати що чим; (только лес: прочищать) протере́блювати, протереби́ти (ліс). [Прору́бує терно́ву огоро́жу (Куліш). Проруба́й вікно́, щоб ви́дно було́ (Чуб.) Він у тій комо́рі ві́кна попрору́бував (Драг.). Та я-б і ці́лий ліс прода́ти ра́да, або́ протереби́ти, – був-би ґрунт, як у люде́й (Л. Укр.)]; 2) (разрубить) розру́бувати, розруба́ти, переру́бувати, переруба́ти що чим. Прору́бленный – 1) прору́баний, процю́каний; протере́блений; 2) роз[пере]ру́баний. |
| Просве́т –
1) (отверстие для света) про́світ (-ту), прозі́р (-зо́ру), про́різ (-зу); (оконный) верца́дло, зверца́дло; (в лесу, в зелени) про́світ, га́лява, прога́лина, прога́лявина, прога́льовина. [Про́світ зро́биш у ковче́зі і зведе́ш його́ в ло́кіть угорі́ (Св. Пис.). Шари́ хмар то густішають, то розхо́дяться, обіця́ючи поде́куди про́різи (Корол.). Балко́н зе́ленню пови́тий; в прога́лявину ви́дно (Тесл.)]; 2) арх. про́світ (-ту); 3) (появление света, светлая минута) про́світок (-тку), про́світ (-ту). [Тума́н без про́світку (про́світу). Нія́кого собі́ про́світку за щоде́нною робо́тою не ба́чили (Єфр.). Потягли́сь дні та но́чі, одно́ за о́дним, без про́світу Грінч.)]. • -све́ту нет (житья нет) – про́світку нема́(є). [Через ту брехню́ нема́є мені́ про́світку (Мирн.)]. |
| Протрясти́ся – протруси́тися, протрясти́ся. [Їдя́ть до́бре, ви́дно, що протруси́лися (Кониськ.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Автомобиль – автомобі́ль, (разг.) авто, автівка, (жарг.) лайба. [Але вже виїхавши з двору, Шлойма раптово змінив свої наміри, пригальмував біля вуличного прилавка, купив шматок маківника і каву в одноразовій філіжанці й усе це спожив прямо в авті, повільно прожовуючи пирога й присьорбуючи гарячий, але не вельми міцний напій (О.Ірванець). Чоловік вражено витріщив на нас очі зі свого високого сидіння. Видно, не міг збагнути, як це зі швидкістю понад сто кілометрів він не може випередити якусь старомодну лайбу (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Ліберо ніколи не був знайомий з ним особисто, але знав про нього все, навіть те, що він полюбляв кермувати автівкою з вимкненими фарами, на подив своїх суперників, за його власними словами, щоб не турбувати місяць (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Незабаром я угледіла його забрьохану лайбу біля шинку (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). Банкір, президент старішого банку Джефферсона, першого банку в Йокнапатофській окрузі, він вірив і тоді, і до самої своєї смерті багато років згодом, — коли вже всякий навіть у Йокнапатофі переконався в довговічності автомобіля, — що повіз із мотором це така ж безнадійна проява, як і вчорашня поганка, і так само, як цей гриб, зникне із завтрашнім сонцем (Р.Доценко, перекл. В.Фолкнера). Одна з проблем при створенні активного міста — наявність автомобілів. Потрібні спонуки та поштовхи, щоб люди відмовилися від автомобілів як основного транспортного засобу. «Людські тіла і людський метаболізм розраховані на ходіння пішки впродовж п’яти годин на день», — стверджує мій поважний кардіолог. Чарівне місто буде збудоване так, щоб нам було легко з дому пішки ходити працювати, соціалізуватися, грати, медитувати (Д.Гломозда, перекл. Д.Роуза). В автомобілі сидів стандартний молодий чоловік з тих, що випускаються серіями — разом з автомобілями (Е.Кроткий)].  |
| Аура – (греч.) аура. [Словом, як існує, безперечно, якесь біополе особистості, так існує й аура цілої нації, хоч неозброєним оком її й не видно (Л.Костенко). Сьогодні ми вже знаємо більшість імен, що спалахнули серед тоталітарного мороку без жодної надії бути почутими або належно оціненими: Василь Голобородько, Віктор Кордун, Микола Воробйов, Ігор Калинець, Тарас Мельничук, Василь Стус, Олег Лишега… Але навіть на цьому зірковому тлі ім’я Григорія Чубая оточене особливою аурою, випромінюючи чар навдивовижу ранньої геніальності, таємничим чином пов’язаної з ранньою ж таки — або, як писав Стус, заранньою – смертю (К.Москалець)]. |
| Беспородный – безпорідний, (непородистый) непородистий, (несортовой) несортовий: • беспородное зерно – несортове зерно. [Але звільнення прийшло не відразу. Певний час ти маєш цього безпорідного лошака поряд у стійлі (Євгенія Кононенко). На гвалт собак вигулькнув господар, кремезний, зарослий як гайовик-щезник, борода до грудей. Викотилися чотири собаки — білявий, на високих лапках песик, його побратим — чорнющий, кудлатий, і дві собачі молодиці — вишукана пінчерка з крислатими вухами і безпорідна, руда, підсліпувата, зі сточеними вже зубами і величезною грижою під черевом, аж до землі (Марина Меднікова). Китайська обслуга — у білих нейлонових сорочках і чорних камізельках. Усі вони — прудкі, низенькі та несортові. Видно, що втікачі не з Гонконгу чи Тайваню, а з глибин материка (Володимир Діброва). У ветеринара: — Кличка? — Олігарх. — І як він? — Справжній оліхарх. Безпорідний, нахабний і весь дім обжер]. |
| Вирус – (лат.) вірус. [Розношена щоденна проста математика. Душа підіймається до вищої. Душа обчислює суму площ: минуле — майбутнє — живі і знищені — правда — поезія — атомний дощ. Дракон — Атлант — телефон — калина — віра — вірус — мільярди — нулі… Життя оперує безконечно малими. Ми всі поодинці — також малі (Л.Костенко). Живеш на сьомому поверсі, стіни кімнати завісив козаками й діячами ЗУНР, з вікна бачиш московські дахи, безрадісні тополині алеї, Останкінської телевежі не бачиш — її видно з кімнат, розташованих по другий бік коридору, — але близька її присутність відчувається щохвилини; випромінює щось дуже снодійне, віруси млявості та апатії, тому вранці ніяк не можеш прокинутися, переходиш з одного сновидіння в інше, ніби з країни в країну (Ю.Андрухович). Завантажую Суґин диск. «Вас сердечно вітає вірус »Поштар«!» Суґа зробив свій вірус чемнішим за себе (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). 1. У науково-дослідчому центрі з вивчення особливо небезпечних вірусів уже два тижні підозріло тихо… 2. Інтернет дуже схожий на реальне життя. Сходив до голих дівчат — спіймав пару вірусів]. |
| Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож: • а вот же! – ба!; • а вот же – так же ж, от же ж; вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!; • вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж; • вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш; • вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но; • вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ); • вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де; • вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!; • вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!; • вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!; • вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом; • вот же – отож; • вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки); • вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта); • вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит; • вот именно – атож, отож-то; • вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово; • вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!; • вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки; • вот как будто – от би то; • вот какой – ось який, от такий (отакий); • вот когда – [аж] ось (от) коли; • вот куда – он куди; • вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож; • вот почему – ось чому (через що); • вот сюда – ось (от) сюди, осюди; • вот так – от так, ото; • вот так – от (ось) так, отак; • вот такой – ось (от) який; отакий; • вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!; • вот так-так! – оце (от) так-так!; • вот так-то! – отак-пак!; • вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки); • вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!; • вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!; • вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки); • вот тогда – ось (от) тоді; отоді; • вот тот – от (он) той; отой; той-то; • вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно; • вот туда – ось (от) туди; отуди; • вот хорошо! – ото (оце, от) добре!; • вот человек! – оце (ото, от) людина!; • вот что – ось що; • вот это – оце; осе; ото (отож); • вот это да! – оце так!; • вот этот – ось (от) цей; оцей; • вот уж – аж ось; • вот уж – от же ж; • да вот же! – ба!; та ось же!; • и вот – так от; • как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут); • так вот – отож; ото; так от (ось); • только вот слышу – коли це (аж ось чую). [«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. |
| Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] |
| Врукопашную – врукопаш, урукопаш. [Князь любить боротися врукопаш, і добре видно, що задля самої боротьби: вона дає йому насолоду (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста)]. |
| II. Выкатывать, выкатить – викочувати, викотити; (мног.) повикочувати, (диал.) точити, виточити: • выкатывать, выкатить глаза (разг.) – вивалювати (вивалити, вирячувати, вирячити, вилуплювати, вилупити, витріщити), (про багатьох) повивалювати, повирячувати, повилуплювати, повитріщати) очі (баньки); (у кого) вивело очі кому. [Очі вивело із лоба од страшної муки (Т.Шевченко). На весілля товариство Вийде погуляти Та винесе самопали, Викотять гармату (Т.Шевченко). А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята: «Нехай, каже, Може, так і треба» (Т.Шевченко). — Міщане повикочували на улицю бочки з пивами, з медом, з горілкою (П.Куліш). Яків сів, вилупив баньки на світло і слухав, що кажеться (П.Мирний). Наймит викотив новий візок насеред двора (І.Нечуй-Левицький). Вона випросталась на ввесь свій зріст і вирячила на діда свої здивовані чорні очі (І.Нечуй-Левицький). Доря не хтів вставати. Витріщив очі, налякані світлом, і падав знов на подушку (М.Коцюбинський). Мокра, як хлюща сорочка облипла його могутнє тїло, з чорного широкого виду стікали струмочки поту, а він усе грав та грав, надимаючи щоки завбільшки з повню та вирячивши очі так, що, здавалось, вони ось-ось вискочать з лоба (М.Коцюбинський). Подибав у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тільки хлипає, баньки витріщив та, знай, тільки лепоче: — Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж! (І.Франко). Скаже мені робити — під гору камінь точити (Сл. Гр.). Крутячись, мов могутній вуж, точив Сян свої бистрі води (І.Франко). — Хочеш, я тебе зразу, одним словом, остовпиню? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш (М.Кропивницький). Викотив (виточив) воза з возівні. Кухви з медом повикочувано (АС). І тоді було видно: стоять коло воріт ці обивателі і вивалили очі на процесію. Вони не від того щоб послухати духову музику, і їм хочеться добре роздивитись, як ховають по-комуністичному двох забитих (Б.Антоненко-Давидович). — Та не зводься і не витріщай дуже очей, бо тобі ще не можна (І.Багряний). Розімлілий від ситого князівського пригощення, Кузьмище витер широким рукавом рота і бороду і вирячив на Ждана свої випуклі очі (В.Малик). Побачивши корчмар гостя у стіп своїх і такії речі його почувши, витріщив очі з великого дива і не знав, що почати; він намагався підняти Дон Кіхота, але той аж тоді встав, коли корчмар пообіцяв уволити його волю (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Джез розвернув фургон назад по схилу, заглушив мотор і викотив із села. На шосе повернув ліворуч, об’їхав закрут каналу і піднявся на пагорб до будинку (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. |
| Галифе – (франц.) галіфе. [Навряд чи на малоросійських депутатів можуть подіяти які-небудь цифри — окрім тих, звісно, що на грошових знаках. Саме тому ми й живемо в країні, котра дедалі більш відрізняється від Естонії — і за рівнем життя, і за рівнем корупції, і за міцністю хребта та здатністю не прогинатися ні перед ким, хоч би й перед могутнім та безцеремонним сусідом в енкаведистському ґаліфе (М.Рябчук). Дівчина виросла справжньою писаною красунею: густе волосся, тонкі риси обличчя, прекрасний бюст. Але нижче починався «симптомом галіфе» — надто круті й великі стегна з розкішним-прерозкішним целюлітом (хоча такого слова тоді ще ніхто не знав), і коротенькі товсті литки, які закінчувалися мало не квадратовими ступнями (О.Слоньовська). Одягнутий він був дуже елегантно, мав на собі гарне пальто з каракулевим коміром, галіфе, на ногах брунатні чоботи, як у кавалерійського офіцера, а в суботу вбирав чорний костюм, лаковані черевики й рукавички з тонкої шкіри, які він переважно тримав у руці, щоб було видно численні перстені на його пальцях, а ще він завше ходив із тростиною, обплетеною брунатною шкірою (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)]. |
| Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. |
| Дальнобойщик, разг. – фу́рник, (рус.) далекобі́йник, дальнобійник [У кількох метрах від нього курила проститутка: видно, недавно відправила якогось дальнобійника та чекає на наступного (О.Форостина). Страх стис їй легені, як одноразову серветку в важкому кулаці стискає далекобійник (Катерина Бабкіна). Бріґітта — нешлюбна дочка, і мати її робить те ж саме, що і Бріґітта,— шиє бюстгальтери й станики. Гайнц — законний син шофера-дальнобійника та його дружини, яка могла собі сидіти вдома. Попри цю величезну різницю, Бріґітта й Гайнц таки познайомилися (І.Андрущенко, перекл. Е.Єлінек). Лектор в АТП читає лекцію про моральне обличчя і міцність сімейних пут. – За даними соціологічних опитувань, найчастіше зраджують своїм дружинам артисти, потім – спортсмени, а на третьому місці – водії-далекобійники. Голос з зали: – Вибачте, я своїй жінці ні разу у відрядженнях не зраджував! Директор АТП: – Сиди, Іване! Через таких, як ти, ми ще досі на третьому місці!]. |
| Данные – дані, відомості, показники; підстави, причини; якості, здібності: • данные вспомогательные, достоверные, исходные, опытные, предварительные – дані допоміжні, певні (правдиві, вірогідні), початкові, дослідні, попередні; • за неимением (за отсутствием, за нехваткой) данных – бо немає даних, через брак даних; • данные по теплообмену – дані з теплообміну; • имеет все данные для этого – має всі дані (усі підстави, все) для цього, (иногда) має всі засновки до цього; • исходные данные – початкові (первинні, вихідні) дані; • как видно из данных, приведённых на рисунке – як видно з даних, наведених на рисунку; • по всем данным – за всіма даними, як свідчать (показують) усі факти; • по данным опытов – за даними дослідів; • у нас есть данные – ми маємо (у нас є) дані (иногда докази); • эти данные свидетельствуют о том, что – ці дані свідчать про. |
| Депутат, депутатка – (лат.) депутат, депутатка, (ист.) посол. [— Відкриємо тут твою громадську приймальню — і гроші можна буде возами возити, нікого не боячись, — майно депутата (брати Капранови). Якщо ти народний депутат — гаплик. Нормальне життя для тебе закінчилося. Мусиш придбати коштовний годинник з якомога більшим циферблатом, коштовне авто і відповідний костюм. Бажано синій і щоб блищав. Ну і мешти зі шкіри якоїсь екзотичної істоти. І краватку якусь крикливу, щоб уже неможливо було відрізнити тебе від какаду. Одна незручність — золотої цепури тепер не видно (Ю.Винничук). Чому науковці, що вивчають поведінку живих істот, віддали б перевагу використовувати для дослідів депутатів замість щурів: 1. Депутатів більше, ніж щурів. 2. Депутати швидше відтворюються. 3. Депутати більше шкодять суспільству, ніж щури. 4. У працівників лабораторій щури викликають більшу жалість, ніж депутати. 5. Науковцям не будуть докучати грінпісівці]. |
| Драпать, драпануть – драпати, драпонути, давати, дати дропака (дріпака), давати, дати тягу; дременути, гайнути; жахнути, чкурити, чкурнути; п’ятами накивати, намасти́ти п’я́ти [салом]; ки́нутися, ударитися, рвонути навті́ки (навтікача́, навтьоки), пода́тися навте́ки; дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; шугнути, дати ходу, дати лиги, лепеснути; герсонути; дра́чки да́ти, дати ногам волю, узяти ноги на плечі, (реже) дерону́ти. [Чимдуж дав відтіль дропака. Ентелла скрізь пішов шукати, Щоб все, що бачив, розказати. І щоб Дареса підцьковать (І.Котляревський). Оце будучи під враженням від придурків Тарантіно, я мрію про гарне наше кіно (ну на крайняк роман), як окупанти будуть драпати з нашої землі, а на їхніх дупах будуть висмалювати звьозди (А.Дністровий). Фіть дав драла зразу ж, як побачив того кизилового дубця (М.Лукаш, перекл. Є.Пелина). Отак і наш татуньо Радецький: він знав усі ходи та переходи в Італії, його ніхто не міг ухопити. В одній книжці від початку до кінця описано, як він чухрав з-під Санта-Лючії і як він, тому що італійці також дали дмухача, лише на другий день відкрив, що переміг власне, він, бо італійців навіть у бінокль не було видно. Тоді він повернувся і зайняв покинуту Санта-Лючію. Саме за це він і одержав звання фельдмаршала (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Хлоп таки й спинився — не того, що Санчо галасував, а того, що Дон Кіхот лежав і не ворушився; подумавши, що він убив його, носій підтикав поли своєї хламиди і рвонув навтікача, мов сугак той бистроногий (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … вже при першому окрику Хінес зіскочив додолу і рвонув навтьоки — і то не риссю, а таки добрим чвалом… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Це гуртожиток, із якого я збираюся дременути — винайму «куток», де б міг мати творчу тишу з колимською атмосферою (В.Стус)]. |
| Звукоулавливатель, звукоуловитель – звуковловлювач. [На круглі вуха-звуковловлювачі з-під беретика спадало біле лляне «волосся» (Василь Бережний). Позаду — жовті, рожеві, білі чисто вифарбувані будиночки під ошатними покрівлями з вишнево-коричневої гонти. Але видно їх лише здалеку — автобани обминають міста і селища, а високі паркани-звуковловлювачі оберігають їхніх мешканців від цілодобового шуму галасливого сусіда — дороги. Дбають про свій пролетаріат кляті буржуї! (Леся Романчук)]. |
| Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого: • аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку; • Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…]; • всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.); • Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити; • давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати; • дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися); • делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш; • если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…; • знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас; • знаете [ли] – знаєте, бачте; • знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.); • знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.); • знай наших! – отакі наші!; • знай [себе] – знай [собі]; • знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте); • знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого; • знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти; • знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки; • знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах); • знать меру – знати міру; • знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що; • знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу; • знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка; • знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці; • знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло); • знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг; • знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега; • знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах); • знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому; • знать (уметь) делать что – вміти чого; • знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте; • знать этого не хочу – не хочу про це й чути; • кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.); • как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо; • как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?; • кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; • надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри; • не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.); • не знать износу (износа, веку) – не знати зносу; • не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем); • не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити; • не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка; • не знать меры в баловстве – ходити на головах; • не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву); • не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо); • не знать сна – не спати, не стуляти очей; • не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.); • не могу знать – не знаю; • не хотеть знать кого – не признаватися до кого; • он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає; • разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?; • решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю; • сами знаете – не вам казати (питати); • твёрдо знать – добре (твердо) знати; • то и знай – раз у ра́з; • только и знает, что… – тільки й знає, що…; • чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає); • я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий. [Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит]. |
| Изморось – мряка, мрячка, мжичка, мжа, мжиця, мгичка, мигичка: • объятый изморосью – повитий мрякою, замрячений; • на дворе изморось – надворі мряка (мрячка, мжа, мжиця, мжичка, мигичка); надворі мрячить (мжичить, мигичить). [Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод (Т.Шевченко). Холодна дрібненька мряка сіялась з неба (М.Коцюбинський). Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою (М.Коцюбинський). Через відчинені брами в замрячених подвір’ях видно було ще тут і там освітлені вікна (І.Франко). …Було зоряно, а потім стало темно — пройшли хмари. …Побігла мжичка. Мжичило, мжичило, і чогось було сумно тоді (М.Хвильовий). Дозрівають довгі дні, як ярі яблука, лине листя з лип, плине возу скрип, Коло лісу колом ллється вигук зяблика. Палиться під захід сонця неба палуба, от отара в отаві, сизі мряки сиваві, В яслах яру ясний ястер ятрить яструба (Б.-І.Антонич). Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу, потім повіяв з Акерманщини вітер, розчистив небо і. на поля бризнуло сонце (Г.Тютюнник). Весняна мжичка. І земля ще спить. От-от зі сну прокинеться погода (В.Стус). Замрячене сонце м’яко освітлювало сіру гладінь там, де річка переходила в затоку (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)]. |
| Ископаемый – викопни́й, вико́пуваний, (перен.) допото́пний, (ископаемое, геол.) копалина: • ископаемое животное, ископаемое растение – викопна тварина, викопна рослина; • полезные ископаемые – корисні копалини; • ископаемые остатки – викопні рештки. [Степан, доки товста реєстратор тлумила своїми пальцями-сардельками ручку, колупався в носі. Він поволі видобував звідти якісь корисні копалини і жбурляв їх на підлогу (О.Криштопа). Коридор був голий голісінький‚ окрім порожньої вішалки — геть нічого‚ далі дві суміжні кімнати також зяяли пусткою‚ хоча були дуже просторі‚ але ця просторість ще більше підкреслювала порожнечу‚ в якій зовсім губився і чималий розкладний диван‚ і допотопна шафа‚ і ще якийсь дріб’язок (В.Шкляр). А за тиждень збулися сни допотопних черемошнянських дідів, які в молодості, видно, так добре нанюхалися воєнного пороху, що відчували на відстані заворушення новітнього пороху у всесвітній порохівниці (М.Матіос). …ці марні й безужиткові, призначені вже тільки на смітник (non-recyclable!) порізнені друзки чийогось життя, - колись для когось дорогі й сповнені смислу, поки те життя тривало, поки його виповнювала, підсвічуючи зсередини кожну таку дрібничку, жива волога чиєїсь любови, - незмінно ранили якоюсь особливо жалкою беззахисністю – наче викопні рештки загиблих цивілізацій (О.Забужко)]. |
| Килт – (шотл. от древнесканд.) кілт, шотландська спідниця. [А в ставкові мертвий жовтень раком догори. З виднокола видно коло, а у колі — кіл, вбитий в пах моєї школи крізь багряний кілт (Кароліна Колонюк). На базарі у бабусь, у яких, я думаю, не надто високий річний виторг, ми купували якісь овочі. І ті бабусі, беручи в нас гроші, сказали, щоби ми більше до них не приїжджали. Я розумію, чому вони нас не сприймають. От приїжджає до них якийсь харківський панк в кілті шотландському… А в Гуляйполі вони ходять у палених спортивних костюмах «Адідас». Інакше кажучи, вони просто візуально бачать образ ворога. Це українська ментальність, і це дуже чітко характеризує наше суспільство — недовірливість, закритість, несприйняття інших (С.Жадан). — Хто в Шотландії ходить у кілтах? — Туристи]. |
| Который –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий; 2) (из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий; 3) (относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь): • берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко; • века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни; • в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?; • в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї); • в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?; • война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й); • в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось; • в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше); • дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли; • дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив; • изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся); • источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості; • король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося; • которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис); • которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?; • который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.); • который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?; • который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі; • кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́; • который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь; • который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший; • который раз – вкотре; • который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!; • который час? – котра година? которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?; • лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас; • люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс; • материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́; • многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися; • надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли); • обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув; • общество, в котором… – суспі́льство, де…; • положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди; • постановление, в котором… – постано́ва, де…; • принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…; • произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но; • река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись; • с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х; • страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо; • такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий); • тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий); • у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися); • условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця; • цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне; • человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить); • эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́); • эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…; • это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся; • я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський). [І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. |
| Лётчик – літу́н, (пилот) пілот, (авиатор) авіятор (сов. авіатор), (рус., совет., нрк.) льотчик. [Дорога освітлена, хоч книжку читай. Нас, звичайно, видно літунові. Може обстріляти (А.Любченко). У 1924 році в Києві в серії «Красне письменство» тодішній журнал «Червоний шлях» видасть другу збірку оповідань молодого письменника «Військовий літун». Ця збірка, поповнившись, переросте в книгу «Проблема хліба», яку без перебільшення можна назвати однією з найблискучіших новелістичних книжок української літератури двадцятих років… (Валерій Шевчук). Вранці, без розпізнавальних ознак, з голих дерев оббиваючи іній, падає янгол – літун-одинак, рушить химерну довершеність ліній, з чим і вмирає, лишивши, однак, срібний тривожний дюралюміній (С.Жадан). 1. Пасажирський літак перевертається і летить догори дриґом. Стюардеса: «Заспокойтеся, зараз пілот закапає собі в ніс краплі, і далі полетимо як звичайно!» 2. Молодий авіятор проходить медичне обстеження. Лікар запитує: — Яка буква? — Не бачу. — А це яка буква? — Не бачу. — А ось це? — Не бачу. — Придатний. Використовувати в близькому бою]. |
| Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. |
| Мигающий – який (що) кліпає, мигтить, миготить, блимає; миготливий, мигкий, блимкий, (часто) мигтючий, мигкотючий; (мерцающий) мерехтли́вий: • мигающий маячок – проблисковий маячок; • мигающий свет – миготливе (мигке) світло, блимавка; • мигающий экран – миготливий екран; • часто мигающий глазами – моргу́н, кліпко́, (диал.) моргосліпий. [В миготливому світлі майже не видно було його великого замкнеого обличчя, затіненого рукою (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Йому пригадалися ночі, проведені за дистилюванням у майстерні Бальдіні: закіптюжений перегінний куб, блимкий вогонь, тихий звук, з яким дистилят скрапував із холодильної рурки у флорентійську пляшку (Ірина Фрідріх, перекл. Патріка Зюскінда). Я не привіз сюди телевізора і не раз про це шкодую, коли настають довгі вечори, але я думав, що коли житиму сам, то, чого доброго, швидко приклеюся носом до мигтючого екрану та стільця, і просиджуватиму так до глупої ночі, убиваючи час на чужу метушню (Г.Кирпа, перекл. П.Петерсона). Чому еспанський бик розганяється на червоний колір, а наш на зелений мигкий?]. |
| Многоэтажка, разг. – (многоэтажный дом) багатоповерх, (нрк.) багатоповерхівка, (высотка) висотка, (белорус.) ґмах, (огромная, образн.) о́зія. [В магічно-зеленавих хвилях місячного променя полощуться вежі, багатоповерхи, скляні дахи і сади та площі Києва (Докія Гуменна). Справжні хазяї незбагненно дорогих подільських нетрів зазвичай здають їх в оренду, а самі скніють у сучасних багатоповерхівках десь на Оболоні чи Дарниці (Люко Дашвар). Поряд із моїм будинком хтось із вас побудував висотку, яка ночами сяє блакитним світлом (Л. Денисенко). Але… видно суджено йому перебути смуту у холостяцькій своїй печерці на тринадцятому поверсівисотки, загубленої в нетрях Лівобережжя (Г.Тарасюк). Дивлюсь на краєвиди Ваших міст і вбачаю дещо спільного з нашими теперішніми краєвидами: такі ж височенні будинки, багатоповерхові озії, підносяться тепер і в нашому Києві та інших містах України й Росії. Я — ретроград і тому не хотів би мешкати на якомусь 15-му чи 19-му поверсі в кватирі зо всіма вигодами. Навіть, коли бував у Москві, мимоволі тужив за старою дерев’яною Москвою з її патріархальністю й затишком. Ці, подібні одна на одну, озії стирають індивідуальність міста, нівелюють його окремішність, зате задовольняють пекучу потребу в житлоплощі для багатьох людей (Б.Антоненко-Давидович). Сучасний Поділ занедбаний, але має особливий шарм, зберігає острівці затишку і ту особливу магію, яка живе у старих речах. Це ніби противага велетенським рибам багатоповерхівок, із яких поволі, як луска, опадає плитка (Юлія Стахівська)]. |
Мракобес, мракобеска – (лат.) обскурант, обскурантка, темняк, темнячка , темнолюб, (рус.) мракобіс, мракобіска.[Не обскурант я, що не плачу За тим чого нема, Що вже минуло і мина (О.Кониський). — Так ти що, теж вважаєш, що коли людина ворожить, значить, служить нечистому? То ти, козаче, мракобіс. Інквізитор (брати Капранови). — Варвар, темняк, неотеса! Так і видно, що ніяких наук не пройшов (Б.Лепкий)]. |
| Ни – 1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже; 2) (союз) ні; 3) (отделяемая часть местоимения) ні: • без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого; • во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа; • где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…; • где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься; • где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…; • как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь; • как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались; • как ни есть – хоч би там як; • какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не; • какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який; • как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний; • когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься; • когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не; кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…; • кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не; • кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в; • куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.); • куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не; • куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…; • на небе ни облачка – на небі ані хмаринки; • ни даже – ні (ані) на́віть; • ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни; • ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́; • на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки); • не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва; • не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в; • ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь; • ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти; • ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо; • ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку; • ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́; • ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама; • ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур; • ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять; • ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто; • ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́); • ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош; • ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки; • ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к; • ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне; • ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.); • ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла; • ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́; • ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо; • ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити; • ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема; • ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же; • ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни; • ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні; • ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; • ни он, ни никто – ні він і ніхто́; • ни от кого – ні від кого; • ни пикни! (разг.) – ні писни!; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]; • ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.); • ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.); • ни с кем (чем) – ні з ким (чим); • ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!; • ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі; • ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма; • ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так; • ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки); • ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́; • ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова; • ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий; • ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти; • ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́; • ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий; • остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи; • с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…; • сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не; • сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься; • сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не; • что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не; • что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься; • что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не; • что ни год – рік у рік; щорік (що не рік); • что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший; • что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…; • что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…; • что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. [Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!]. |
| Обличье, прост. – обличчя, лице, вид, вигляд, подоба: • видно по обличью – видно по обличчю (з обличчя, з лиця, з виду); • зверинное обличье – звіряче обличчя, звіряча подоба. |
| Обрадовано – зраділо, врадувано, зрадувано, утішено. [— Ой дідуню, приходіть! — кликнула дівчина врадувано. — Лиш перекажіть мої слова Дубівні, добре її злякайте, а сказавши моє, і від себе полайте (О.Кобилянська). — Добриня! — вигукнув зраділо і відчинив ворота. — Де ти стільки пропадав? (В.Малик). Той мимоволі відсахнувся, Людвік утішено зареготав, нахилився й хотів допомогти своєму родакові впіймати качку (І.Білик). - Так-так,- сказала вона, врадувано косячи поглядом на розгублену й пройняту заздрістю Сару (Р.Доценко, перекл. Ч.Дікенса). Дорога йшла вгору, і з неї видно було тополі понад річкою, і Девід відчував, як машина береться на крутий узвіз, а потім дорога знов побігла відносно рівною місцевістю, і Кетрін зрадувано наддала газу… (В.Митрофанов, перекл. Е.Гемінґвея)]. |
| Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини: • благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини); • в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності; • в мирной обстановке – в умовах миру; • дестабилизация обстановки – дестабілізація становища; • жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні); • международная обстановка – міжнародний стан; • неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини); • обстановка квартиры – обстава квартири; • окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя; • оперативная обстановка – оперативні обставини; • при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах; • смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин); • совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було. [Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)]. |
| Отображение – (несов.) відбивання, (сов.) відбиття, (результат) відбиток, (матем.) відображання, відображення: • отображение в зеркале – подоба (відбиток) в дзеркалі, віддзеркалення. [— А мені, — звірявся Зенон, — над усе до вподоби — втіха, потайніша за Вашу, втіха, яку дає тіло, подібне до мого, що у своїй наготі стає ніби дзеркальним відображенням мого втішання, вільне від зайвини штучного розпалу жаги кривляннями куртизанок, мережаними нічними сорочками Синьйори Лівії чи маніжками Панії Лаури; я дорожу зв’язком, що не прикривається лицемірним прагненням продовжити рід людський, а народжується із жаги й минає з нею, і якщо до неї домішується трохи кохання, то це почуття я не запозичую з ритурнелів, що в усіх на устах… (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Ти хочеш сказати, ще там видно його віддзеркалення. — Не віддзеркалення, а сам місяць. — Ізабела дивиться на мене. — Віддзеркалення… а що це таке? — Відбиток у дзеркалі. Віддзеркалюватись можна у всьому з гладенькою поверхнею. У воді теж. Однак не бути в ній (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| Работа – робота, праця, (утомительный ещё) труд, (служба) служба, (занятие) заняття, (дело) діло; (продукт деятельности) праця, робота, (произведение, ещё) твір, витвір; (готовая продукция, ещё) виріб: • бесплатная работа – непла́тна пра́ця, даромщи́на; • брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого; • браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці); • вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (иногда тавтол.) робити роботу; • вести работу по усовершенствованию чего – вдосконалювати що, здійснювати (проводити) вдосконалення чого, провадити роботу щодо вдосконалення чого; • взваливать работу – накидати працю, роботу; • взрывная работа – висадна робота; • взяться за работу – стати до роботи, взятися до роботи; • в работе рассматривается что – в роботі розглядається що; • всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому; • далась мне эта работа! – увірилась мені ця праця!; • делающий мелкую работу – дрібнороб; • заниматься работой – працювати, робити що; • избегать работы – ухилятися від праці; • исполнить (окончить) работу – відбути працю; довести що до зробу; • кустарная работа – доморобна праця; • медленная (слишком) работа – моняння; • много работы какой-либо – багато роботи; завізно; • научно-исследовательская работа – науково-дослідча праця (науково-дослідна праця); • отвлекать от работы – відривати від роботи, праці; • отчитываться в работе – звітуватись за працю; давати звіт про працю; • печатные работы – друковані праці; • по работе и плата – яка робота, така й плата (Пр.); хто робить — голий не ходить (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр); як собаку годують, так він і гавка (Пр.); • поручать кому работу – доручати кому справу, працю; • прекратить работу – припинити, покинути працю, роботу; • приниматься, приняться за работу – братися, ставати до роботи, до праці, до справи, взятися, стати до праці; • принудительные работы – примусова праця; • приступать к работе – ставати до роботи; • работа внешних сил – робота зовнішніх сил; • работа гужем – тяглова робота; • работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття (Пр.); ходив би в злоті, якби не дірка в роті (Пр.); заробив кревно та й пропив певно (Пр.); • работа деформации пластической – робота здеформування пластичного; • работа деформации удельная – робота здеформування питома; • работа затраченная – робота затрачена; • работа исполнена до конца – роботу доведено до зробу; • работа к спеху – негайна робота; • работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече (Пр.); гуляй, тату, завтра свято (Пр.); сиди, Векло, ще не смеркло (Пр.); ще далеко Ілля, ще напряду я (Пр.); сиди, Тетяно, бо ще рано (Пр.); • работа Пенелопы – Пенелопина праця (робота); • работа по совместительству – сумісна робота, робота за сумісництвом; • работа разрушения – робота руйнування; • работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника; • работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві; • сверхурочная работа – надурочна праця, робота; перероб; • сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити – роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий (Пр.); одклад не йде на лад (Пр.); краще тепер, як у четвер (Пр.); з одкладу не буде ладу (Пр.); • Сизифов труд (сизифова работа) – Сізіфова (Сизифова) робота (праця); • следить за работой – пильнувати роботи, праці; стежити за роботою, працею; • совместная работа – спільна праця (робота); • срочная работа – негайна, пильна праця; • ставить кого на работу – ставити кого на роботу, до роботи; заставляти діло ким; • топорная работа – незграбна (груба) робота; • робота – аж пальці знати; • упорство в работе – завзятість; • цель настоящей работы – мета цієї роботи (праці). [Еней з Дідоною возились, Як з оселедцем сірий кіт; Ганяли, бігали, казились, Аж лився деколи і піт. Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох… Лихий їх зна, що там робили, Було не видно з-за могили, В льоху ж сиділи тілько вдвох (І.Котляревський). Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу (Н. п.). Розвернулося весілля. Музикам робота і підковам (Т.Шевченко). Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи, та чи то вже Божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходилося їм праці й за малую заплату. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (М.Вовчок). Аби танцювати умів, а роботи й лихо навчить (Номис). В другому кутку ліжко. Добре, дубове, панське. Столяр два карбованці взяв за одну роботу (П.Мирний). На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці (П.Мирний). Через неї не можна мені ніде на роботу стати (І.Нечуй-Левицький). Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку (М.Коцюбинський). Над книжками сиджу я, мов в кліти, Мов би-м працею хтів мозговою Голос серця і крові зглушити (І.Франко). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть (В.Підмогильний). Я не шукатиму роботи, щодня не зустрічатимуся з Дніпром. Краще поклавши свої долоні — на старий, збитий батьківський стіл, дивитися на домашній натюрморт, тихе життя неговірких долоней (В.Стус). За якісь два місяці — перше побачення. Не з дівчиною, певна річ. З двома У цивільному. Банальний виклик до військкомату (це слово мусите знати, Ваша Мужносте), і годинна розмова в зачиненому зсередини класі цивільної оборони. Суть розмови стара як світ: спокушання. Чи не хотіли б ви, Отто Вільгельмовичу, допомагати нам у нелегкій нашій роботі? (Ю.Андрухович). — Ти собі, чоловіче, губернаторюй чи островуй і пишайся, скільки влізе, а я з дочкою з села ні нога, клянусь спасінням моєї матері! Чесній жінці путь відома — зламай ногу, сиди дома; то у дівки справжня цнота, як за свято їй робота (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хіба ви ще не збагнули, що ми живемо в епоху цілковитого самознищування? Багато чого, що можна було б зробити, ми не робимо, і хтозна-чому. Робота в наш час набула жахливої ваги — вона поглинає все інше через те, що багато людей позбавлені її взагалі (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Робота нічим, по суті, не відрізняється від алкоголю і переслідує ту ж мету: відволіктися, забутися, а головне, сховатися від самого себе (О.Гакслі). Лише наприкінці роботи ми дізнаємося, з чого її треба було починати (Б.Паскаль). Робота — це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише один порятунок — у роботі (Е.Гемінґвей). 1. Зібралися лікарі на п’янку. Стоматолог: «У мене вже оскома від цієї дурної роботи!». Офтальмолог: «Я цю роботу бачити вже не можу!». Отоларинголог: «Мені ця робота вже поперек горла стоїть!» Гінеколог: «Ну, думаю, і ми з урологом нічого нового не скажемо.» 2. Робота нікуди не дінеться, а горілку може випити хтось інший. 3. Розмова колег на роботі: — У другій половині дня зовсім нічого не хочеться робити. — А в першій? — А в першій хотілося їсти. 4. Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу]. |
| Расфуфыренный, прост. – розчепурений, розряджений, (со множеством украшений, ещё) розцяцькований, (изодетый, ещё) виряджений, вистроєний. [Одні прості люди хлібороби якось понуро дивилися і на Довбню, і на молодого панича, що рядом з розрядженою Мариною літав городом скаженою тройкою коней (П.Мирний). Як тільки вельможний показався в брамі, зразу ж до нього підкотив незграбний, великий, але пишно розцяцькований ридван, запряжений шестериком вороних коней (М.Старицький). Двері широко отворилися, і в отворі стояв пан маршалок Брикальський, вистроєний, пахучий, блискучий, усміхнений, щасливий (І.Франко). По просіці, назустріч нам, шкутильгав Соловій в штанях і сорочці, розцяцькований, як і «Дайош» (Ю.Горліс-Горський). Маруся розцяцькована, як екзотичний птах, і їй щиро заздрять усі навколо (Олександр Копиленко). Хлопці пошелепкались до ресторану. При вході стояв — генерал не генерал — розцяцькований начальник. Оглянув хлопців і запопадливо розчинив перед ними двері (І.Багряний). Двері відчинилися, і до хати увійшов святково виряджений віршовник (І.Багряний). Перед ним відчиняються високі, мов шибениця, двері, а при них на мить завмирає розцяцькований лакей (М.Стельмах). Йдуть три циганки розцяцьковані, три грації і три покори, вистукують по бруку кованими підборами (В.Стус). Тільки побачить, що чоловік збайдужів, не звертає уваги, то коли йде на роботу — починає виряджатися. Виряджена йде на роботу — й виряджена повертається з роботи, її Адам — рудий, аж червоний, наче тюльпан — починає з підозрою приглядатися до неї (Є.Нцало). …на шкільний збір випускників <…> вона таки, хай йому грець, піде, хоч її й наперед підмлоює від нудьги: що може бути цікавого в цьому жалюгідному акті самоствердження, кожного зокрема, перед лицем власного отроцтва, що цікавого в <…> дядьках, радих на часинку обернутись на хлопчаків, і штучно вистроєних цьотках, які крадьки ревниво пасуть зором твої зморшки в надії, що в них їх куди менше?… (О.Забужко). Дивлюся, їде парубок, розчепурений аж страх, зразу видно, що городський. Шапка на ньому така модна, іще й обв’язана таким, знаєте, плетеним шнурочком. Ну на пику він так собі, плюгавенький, а шия худюща і довга, як у дівки (Ярослав Коваль, Юрій Лисенко, перекл. Ремона Кено)]. |
| Расчёт – 1) (несов.) розраховування, обраховування, обчислювання, вираховування, зважування, оцінювання, (сов.) розрахування, обрахування, обчислення, ви́рахування, зваження, оцінення; (последствие) розрахунок, обрахунок, (устар.) раху́ба; 2) (расплата) розрахунок, (выплата) виплата, (перен.) пораху́нок; (о мести) відплата, покара, (несов.) поквитува́ння, (сов.) поквита́ння; 3) (увольнение) зві́льнення; 4) (надежда, ожидание, предположение) припускання, сподівання, припущення, міркування, сподіванка, розрахунок, припуск; 5) (намерение) намір; 6) (корыстные соображения) розрахунок, (выгода, польза) вигода, користь, (интерес) інтерес, (смысл) рація; 7) (бережливость) ощадливість; 8) (воен.) обслуга; 9) (техн.) розрахунок: • брак по расчёту – шлюб (одруження) з розрахунку; брак заради вигоди; • взять, принять в расчёт – взяти на увагу; мати на увазі; • взять расчёт по месту работы – взяти розрахуок за місцем роботи; звільнитися з роботи; • в расчёте, с расчётом на что – зважаючи (важачи) на що; розраховуючи (рахуючи, сподіваючися, важачи) на що; з розрахунку на; • в окончательный расчёт – на поквитування; • дать расчёт кому – розрахувати (звільнити, відпустити) кого; • до расчёта – до розрахунку (порахунку); • жить с расчётом – жити ощадно (ощадливо); • за наличный расчёт – за (на) готі́вку, на гото́ві гро́ші; • из расчёта видно, что – з розрахунку видно, що; • из расчёта, что – розраховуючи на те, що; сподіваючись, що; • иметь расчет что делать – ма́ти вигоду що робити; • какой расчёт? – яка рація?; яка вигода?; • мы в расчёте – ми розрахувалися (порахувалися, поквиталися, поквитувалися, квити); • находить расчёт в чём – вбачати (бачити, знаходити) вигоду (інтерес, рацію) в чому; • на хозяйственном расчёте – на господарчому розрахунку; • нет расчета (иногда не расчёт) – нема (немає) рації (інтересу, вигоди, рахуби); невигідно; не з руки́, не рука́; • нет расчета делать это – нема (немає) рації (інтересу) робити це; • обмануться в расчете – пролічити; прорахувати; • окончательный расчёт – поквитування; • орудийный расчёт – гарматна обслуга; • ошибиться, обмануться в расчёте, в расчётах (перен.) – помилитися в рахунку (в розрахунку, обчисленні, обрахунку, рахубі); схибити в рахунку; (перен.) прогадати; • ошибка в расчете – помилка в розрахунку; • плохой расчёт! – погана рахуба!; • покончить расчеты – розрахува́тися, поквитува́тися; • получить расчет (посчитаться) – розрахува́тися, порахува́тися, взяти розраху́нок; • по расчёту кого (чьему) – за розрахунками кого (чиїм); • по следующему расчёту – з тако́го розраху́нку, обраху́нку; • потребовать расчёта – зажадати розрахунку; • принимать, принять, брать, взять в расчёт кого, что – брати, узяти на увагу (до уваги, до рахуби) кого, що; врахувати кого, що, зважити на кого, що; • расчёт по допускаемым нагрузкам – розрахунок на основі допускних навантаг; • расчёт по допускаемым напряжениям – розрахунок на основі допускних напруг (напружин); • расчёт по предельному состоянию – розрахунок щодо граничного стану; • расчёт предварительный, приблизительный, примерный – попере́дній обраху́нок; приблизний розраху́нок; примі́рний розраху́нок; • расчёт приближенный – (змодельований) розрахунок наближений (наблизовий); (грубий, попередній) розрахунок приблизний; • расчёт проверочный – розрахунок перевірчий; • расчёт проверяемый – розрахунок перевірний; • расчёт проектировочный – розрахунок проєктувальний; • расчёт прочности – розрахунок міцности; • расчёт устойчивости – розрахунок стійкости; • расчеты не оправдались – сподівання (сподіванки, розрахунки) не справдилися; • сказать с расчетом – сказати навмисно (навмисне, умисно, умисне), сказати з наміром; • сорить деньгами без расчёта – сипати (розкидатися) грошима без ліку (розрахунку); • с таким расчетом, чтобы – так, щоб; з таким, з тим рахунком (розрахунком), щоб; • у меня с ним короткий расчёт – я з ним скоро розправлюся; • холодный расчёт – холодний розсуд; • это [не] входит, [не] входило в мои расчёты – це [не] входить, [не] входило у мої розрахунки (рахунки) (у мої наміри); це я маю, це я мав на думці, цього я не маю, не мав на думці. [То вихрест із жидів Авлет. Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав; Щоб од яги як одв’язатись, То мусив в військо записатись І за шпигона на год став (І.Котляревський). Не прийдеться рахуба до чуба (Номис). Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу (Номис). А він тоді почав із мене глузувати. «Тю, дурний! Не бійся, тут куми не йдуть у рахубу!» Як я тії слова почув, то зразу заспокоївся (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Убило всю гарматну обслугу, крім Вірі (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). Тепер він розумів, що з самого початку бачив цей гарячковий розрахунок у її очах. «Мабуть, слушно поміщають кохання в книжки, — спокійно розмірковував він. — Либонь, деінде воно не протриває» (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Економічна криза допомогла багатьом дружинам успішних бізнесменів зрозуміти, що заміж вийшли з любові, бо з розрахунком вони промахнулись]. |
| Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.). Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц). Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?]. |
| Рыгать, рыгнуть, разг. – (издавать громкий звук при отрыжке) ригати, ригнути, (уст., перен.: извергать огонь) виверга́ти, ви́вергати, ви́вергнути. [Не їв редьки, не буде ригати (Номис). Не знай… Коли ж дознаєшся, козаче, То бурний дух твій полом’єм ригне… (П.Куліш). — Я й мої товариші хочемо знати, куди ви нас везете, нам набридло вже на пароплаві удав ати з себе якихось баранів, чи що. (На цьому місці він ригнув). Будьте ласкаві повідомити нас, що ви збираєтесь робити. Бо нам уже все це набридло вкрай. Ви скажете нам, нарешті, куди ми їдемо, чи ні? — пройдисвіт ригнув знову (М.Йогансен). З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело (Л.Подерв’янський)]. |
| Снаружи – зовні, ззовні, іззовні, зо́кола, знадвору; на зовнішній погляд, на погляд, з вигляду, з погляду; (под открытым небом) надво́рі. [Чіпці тепер ніколи дослухатись до всього того. Вкупі з матір’ю він день у день коло хати порається. Розкрив її, оббив зокола й зсередини; трухляве дерево викидає, нове вставляє - ціле; нові крокви становить; околотом вшиває… (П.Мирний). Потім секретар познайомив його з молодиками, що сиділи на канапі й дійсно всі були письменниками, крім одного, що був тільки кур’єром, але зовні від них нічим не різнився (В.Підмогильний). Дрова палали височенним стосом, а чавуни, що їх аж шестеро округи. стояло, були не просто собі чавуни, а справжні баки, куди м’ясива і ціла ятка влізла б: поглинали вони в нутро своє туші баранячі, що зовні й не видно було, ніби то голубці які абощо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес: • борзая собака – хірт (хорт); • бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути; • вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика; • две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.); • каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке); • [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.); • как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес); • как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани; • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); • не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.); • ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес); • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.); • собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі; • собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. [На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту! Хвостом усю пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І — на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»]. |
| Стрястись, разг. – скоїтися, зчинитися, сколотитися: • над кем стряслось, над тем и сбылось – що судилося, того не об’їдеш; • стряслось нещастье з кем – скоїлося нещастя (лихо) з ким; спіткало нещастя (лихо) кого. [— Що се лихо таке сколотилось несподіване? І ти, Марусю, вже не така, як колись була (М.Вовчок). Обидві були люті, в обох очі блищали. Починок качався долі. Старий Кайдаш, Карпо й Лаврін повитріщали на молодиць очі, не знаючи, од чого скоїлась між ними така сварка. Свекруха й невістка так розлютувались, що не примітили чоловіків (І.Нечуй-Левицький). — Та таке скоїлося, таке зчинилося, що як ізгадаю, так млію.. (О.Вишня). Це був справді рідкісний дідок, який знав геть чисто все на світі, усе вмів і за все брався, тільки, на жаль, не все виходило в нього, можна сказати, ні чорта не виходило, але ж як він, бідака, старався, як він хотів усім прислужитися, помогти, підставити плече, і, підійшовши до машини, теж став заглядати в мотор, тяжко зітхати: «Поламалося, це я вам точно кажу»‚ — примовляв дідок, але що поламалося, не казав, зате поперед мене вискочив на дорогу і рішуче зупинив першу— ліпшу машину: поглянь, пане-брате (він так і сказав: пане-брате), що тут скоїлося, бо я вже недобачаю, і хоч пан-брат був ще зовсім зелений, миттю сказав, що це‚ дідику, не термостат, це полетів храповик, ота гайка, що тримає шків метелика-охолоджувача, видно, відкрутилася і згубилася десь по дорозі (В.Шкляр). Розпечатував я того листа з тривогою і трепетом, боячися, що скоїлось, мабуть, щось непевне, інакше не писала б до мене аж сюди, бо й дома було зрідка лише листом озивалась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Футляр – нем.) футляр, (диал.) шабатурка: • человек в футляре (перен.) – людина у футлярі. [Шабатурку одкрив да й малює (Ю.Яновський). Актор Перебендя, до якого я прийшов, сказав, що я можу грати, але треба виростити в собі душу, бо людина без душі — лише декорація, футляр, у якім скрипка і не ночувала (В.Дрозд). Не варто наполягати на тому, щоб душа точно відповідала футлярові тіла. Зовсім не зашкодить, коли шматок душі буде видно (С.Є.Лєц)]. |
| Хреновина, груб., прост. – хріновина, пакость, паскудство. [Якщо ти уже у гробу, Спокійно лежи на горбу – Життя непогана хріновина: Тобі ще зіграють Бетховена (Ю.Позаяк). — Ну? — Гну! — гаркнув зненацька Урилов, грізно скрививши свою банякувату мармизу. — Ти для чого це, скот безрогий, хріновиною зайнявся? Тобі що, геть уже клепки повипадали? Макітра розсохлася й мізки течуть, еге? — Якісь проблеми? — спокійно запитав я (Л.Кононович). Беру чайник, виходжу в темний блок, двері власної кімнати тримаю відчиненими, щоб бачити умивальники, відкручую кран, набираю воду й несу чайник на загальну кухню, але там, от падляна, вся комфорка зайнята чужими каструлями, з яких лине смачний запах борщу, фаршированого перцю, іншої хріновини. Відразу видно — хавчик готують одружені студенти, суки гестапівські, блін, знущаються над такими розгільдяями, як я. Голодним від цих запахів можна коні двинути (А.Дністровий)]. |
| Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник: • будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив; • до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно; • за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина; • какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс; • как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого); • к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині; • к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби; • на чёрта (разг.) – на чорта (на біса); • не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.); • ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання; • ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма; • один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.); • одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає); • [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому; • сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє); • [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть; • сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!; • у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.); • у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах; • чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває); • чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що; • чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого; • чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!; • чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!; • чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути; • чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс); • чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає); • черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого; • чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…); • чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким; • чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав); • чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.); • чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого; • чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто; • чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере; • чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як; • чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється; • что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня). [Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!]. |
| Член – член; • дополнительный, последующий, предыдущий член – додатковий, наступний, попередній член; • мужской член – чоловічий член, пру́тень, піська, (насм.) пуцька, цюцюрка, (образн.) пілюля, жало, тростина, підсвинок, кабака, ґніт; • член братства, союза, экспедиции – братчик, спілчанин, учасник експедиції. [Солодкий подих ніжно залоскотав слух, доторк жорсткого кущика волосся запалив ґніт, і воск спокою почав танути (В.Даниленко). В кавалера палкого із Луцька, Зразу видно, душа не з лопуцька. Він і вдень, й серед ночі До любові охочий, то дарма, що мала в нього пуцька (Ю.Позаяк). Уявляю, як цілими днями я милуюся Сереєю і Тамарою, які пальцюють одна одну та водночас сукають мою тростину (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). — Ти ба, а жіноцтво з самого ранку туди валує поглянути на таку чудасію. Вони кажуть, що у вішальників ті штукенції особливо показні… (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). — Член встає й говорить «як справи?» кожній по-справжньому інтеліґентній людині. Ренуар говорив, що малював картини членом… так і було, милі картинки! (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)Заходила ввечері й, не подаючи знаку, добряче нагрівала мені кабаку (П.Таращук, перекл. Ф.Селіна)]. |
| Чмо, чмошник – (крим., рус.) чмо, чмошник; (никчемный, презренный человек, груб.) нікче́ма, по́кидь, не́гідь. [А тут якесь чмо плішиве, якого на заводі під лупу не видно, Самсоненко цей, що заліз копитом у душу і хвицяє там, відстовбурчуючи свою допитливу акуратну нижню губку (П.Вольвач). В політиці ж тим більше все давно З’ясовано, і висновки невтішні. Там кожне чмо вважає, що воно (І лиш воно) потрібне цій країні (О.Ірванець). Чмо завжди почувається затишніше, коли знає, що порядних людей не залишилося, а всі навколо — таке саме чмо (Ю.Макаров). До речі, термін «чмо» теж був одним із засадничих у тодішній радянській армії і означав солдата, сержанта, прапорщика чи офіцера (до генеральських чинів чмошники не дослужувалися), який уже втратив будь-яку надію на покращення недосконалого армійського світу і свого становища в ньому (В.Кожелянко). Пацани, каже Коновал, уявляєте, як ті лохи говорять: «чьмо» вони вимовляють як «чмо», а «чювак» як «чувак», от бичяри… (А.Дністровий)]. |
| Эйфелевый – Ейфелевий: • Эйфелева башня – Ейфелева вежа (башта). [В розлуці з вами, солов’ї Вкраїни, Так ниє серце, що аж сміх бере З самого себе. Хоч воно й старе, А в рідний край, як в юність давню, лине. Дива Версаля, Лувру красота Та й Ейфелева башта не поможе (Є.Маланюк). Старовина обридла нам безмежно Ти чуєш бекають мости пастушко Ейфелева вежо У печінках сидять антична Греція і Рим (М.Лукаш, перекл. Ґ.Аполінера). Автомобіль і той здається тут застарим Навколо нас не було ні душі, все заклякло. Навіть Ейфелева вежа, що бовваніла вдалині, завжди така несхитна, здавалася купою обгорілого залізяччя (Г.Малець, перекл. П.Модіяно). Приїжджаючи в Париж, я обідаю тільки в ресторані на Ейфелевій вежі. Це єдине місце, звідки не видно цієї жахливої споруди (Вільям Морис)]. |
| Хаки – (перс.) хакі. [От її одіж: — Блюза, спідничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи. Блюза колір “хакі”, без ґудзиків, колір “хакі” — це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур’янах, біля шахти — де колір “хакі”. Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі… — На ввесь світ! Спідничка теж “хакі”, а коли й не так, то все одно так, бо колір з бур’янів давно вже одбився в ній. Так, і спідничка теж “хакі”. Вона трішки подерта спереду, трішки ззаду, трішки по боках. Але спідньої сорочки не видно, бо революція знає одну гармонію фарб: червіньковий з кольором “хакі”, тому й сорочка була зелена — тіні з бур’янів упали на сорочку (М.Хвильовий)]. |
| Фаллос – прутень, член, (греч.) фалос, (лат.) пеніс. [Я посміхнувся: «А хіба ти не знаєш, що фалос завжди означав перемогу? Історія перемог — це історія фалосів». Олесь зміряв оком монумент і перевів погляд у бік Лаври. —Ну а бабу тоді навіщо поставили? Що вона означає? — Блін, хто з нас поет? — обурився я. — До пари. Де є фалос, має бути баба. Не простоювати ж дарма (брати Капранови). Велике пузо, маленький фалос — Оце й усе, що ще зосталось… (Ю.Позаяк). Скандал довкола Матіос розгорівся з комуністичної руки депутата Цибенка, який знайшов у «Вирваних сторінках з автобіографії» порівняння радянського монумента з фалосом (до речі, таке саме порівняння монумента Незалежности у Ліни Костенко депутата-комуніста чомусь не обурило; видно, комуністів лише радянські фалоси заводять) (Олександр Бойченко). На тонких грудях волосся було темним, майже чорним. Та в підніжжі живота, звідки піднімався товстий, вигнутий фалос, воно кучерявилося золотаво-червоною хмаркою (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Я перетворювався на купу органів, які поволі розкладатимуться, і життя моє — похмуре, банальне, безрадісне — скидатиметься на безперервні тортури. Зрештою, єдиним органом, який відлунював у свідомість не болем, а задоволенням, був прутень. Скромний за розмірами, проте витривалий, він служив мені вірно — втім, напевно, служив йому я, а не навпаки; однак цей «зашморг» цілком можна було терпіти — прутень ніколи мені не наказував, натомість потроху, без сварок і лайки спонукав мене до життя у суспільстві (І.Рябчій, перекл. М.Уельбека)]. |
| Смешливость – смішливість, сміхотливість, сміючість, (хохотливость) реготливість. [А хоч би й так? А хоч би й «страшна» була та вогка сміхотливість? А хоч би «страшна» була затуманена диханням смутку прозорість? Та що з того? І хай. Він із співом щастя розчинить двері душі всім «страшним» сміхотливостям, прозоростям, смуткам і танцям (В.Винниченко). Довго крутив пергамен так і сяк, дивився на харатью збоку, перевертав її, аж отроку стало смішно. Ситник не зважав на ту смішливість Пантелієву, сплюнув собі на пальця і взявся лічити рядки на пергамені (П.Загребельний). Аж раптом як заверещать дівки, як не кинуться з води на берег! Спотикаються у воді, перечіпаються. Шмаття мокре до тіла тулять, не доправши його й не посушивши. Страх, переляк в очах – Видно, що не придурюються. Куди та сміхотливість і поділася (О.Ірванець). Я навмисне уникаю слова «гумор», на мій слух воно якесь надто домашнє й невиразне, щоб його можна було ліпити до Адріана. Його сміхотливість, мабуть, була швидше своєрідним порятунком, майже вакхічним, не дуже приємним мені розслабленням після напруженої атмосфери, яку створює навколо себе винятковий талант (Є.Попович, перекл. Т.Мана)]. |
| Бикини – бікіні. [Під розстібнутою сорочкою було видно темно-синє бікіні. На ті часи нове й незвичне слово, як і сам крій купальника. Правду кажучи, досі я бачив бікіні тільки на газетних знімках, а тепер оторопів… голий пупок, стрункі ноги, брунатно-золотиста шкіра й допитливі очі на додачу (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Вони стояли на шестидюймових підборах і вбрані були в те, що можна було алегорично назвати одягом, — топи на зав’язках та трусики бікіні, такі, що за них були більші навіть їхні милі усмішки, добрі й ніжні, наче у виховательок у дитячому садку (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Скільки жінку не годуй, вона все одно купить бікіні]. |
| Шрёдингер – Шрединґер: кот Шрёдингера – кіт Шрединґера. [Хунта позиціонувалася як українська, а мова в столиці панувала російська. Славнозвісний парадокс Шредінґера в тому й полягав, що Україна є, але її не видно. Вона водночас і мертва, і жива, як, скажімо, наша матір-природа чи власне українська державність (В.Рафєєнко). Шрединґер ходив по комнаті, шукаючи шкодливе котеня. А воно сиділо в коробці ні живе ні мертве]. |
| Декольте – (франц.) декольте. [Марфа Галактіонівна дуже любить читати Леніна й Маркса. Але іноді вона сідає читати Леніна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це буває тоді, коли в кімнату влетить такий симпатичний, але зовсім не підпорядкований монументально-реалістичній теорії весняний вітерець і почне валяти дурня в її декольте (М.Хвильовий). Приємно, казав Ґаус, приємно. Він ледве стримувався, щоб не розплакатись. Добре, що в молоденької пані було маленьке гарненьке личко, темні оченята й глибоченьке декольте. Він прикипів поглядом до неї в надії, що це поліпшить йому настрій (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Китайці, може, й винайшли порох та локшину, однак Захід винайшов декольте, з його глибоким, хоч і недооціненим змістом. Дивлячись на напівоголені груди, чоловік не лише виявляв свою хіть, він медитував, навіть не знаючи того, на візуальне втілення суперечливості, досконально проілюстроване декольте, бо груди — це дві окремих сутності з однією суттю. Подвійне значення представлене й у тому, як декольте відділяє жінку від чоловіка і водночас притягує його до неї з непереборною силою, наче котить вниз слизьким схилом. Чоловічого еквіваленту декольте немає, хіба що, крім єдиного аналога, до якого жінки справді небайдужі, — відкритого, добряче напханого гаманця (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Без чоловіка вона відмовлялася їздити і до Європи, і деінде. Можливість не повернутися могла видатися їй надто спокусливою. Дрейфувати, поступоворозкидаючись грошима, здуваючись пробитим дирижаблем, легкою здобиччю хамів і вправних пройдисвітів, тонути в тому, про що не згадують. З таким декольте вона мусила бути вразлива (О.Оксенич, перекл. М.Етвуд). Чакі був худий, і його штани злазили все нижче й нижче з його кістлявого заду. Як тільки він хоч трохи нахилявся, відразу ставало видно його сідничне декольте (Г.Лелів, перекл. Е.Ґілберт). Відкриті декольте наших панянок викликали в мені побоювання. Чим ми годуватимемо наступне покоління? (С.Є.Лєц). Декольте — ще одна форма збереження енергії]. |
Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013—
| Паци́фік, -а, чол. Міжнародний символ миру, роззброєння, антивоєнного руху. [1. На шиї Кобра носив блискучий сталевий пацифік. Юрко відразу впізнав його: рік тому Кобра виміняв його у Доща на плакат (Любко Дереш, «Культ»). 2. Та коли придивитися до волфа ближче, то видно, що виду він зовсім не благообразного, давно немите сивувате волосся брудною стьожкою перетягнуте, колюча щетина щоки вкриває, круглий пацифік з білого металу на грудях теліпається (Олександр Ірванець, «Очамимря»). 3. Фєнєчка, як і пацифік, є символом миру і дружби, це подарунок на щастя (незалежний культурологічний часопис «Ї»).]
|
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ВИ́ДНО ще зна́ти [сра́зу видно за́раз знати], вставн. вида́ти, образ. з усьо́го вида́ти, фраз. бач; бу́дет видно поба́чимо; как видно як вигляда́є; не видно и следа́ нема́ й знаку́; видно чьих рук де́ло па́льці зна́ти чиї; |
| АБСОЛЮ́ТНО ще геть чи́сто, геть [их абсолютно не ви́дно їх геть не ви́дно], (відданий) беззастере́жно; абсолютно все образ. всі-всі-всі; абсолютно всё все на сві́ті; абсолютно не аж нія́к не; абсолютно нену́жный як п’я́те ко́лесо до во́за; быть абсолютно неспосо́бным поня́ть не тя́мити хоч уби́й; быть абсолютно неспосо́бным ви́деть не ба́чити хоч уби́й; абсолютно ничего́! аж нічо́го!; |
| ВЕРОЯ́ТНОСТЬ, по всей вероятности ще ма́буть таки́, десь пе́вно /ма́буть/, з усьо́го ви́дно, галиц. правдоподі́бно. |
| ВЗГЛЯД діял. по́зир; на пе́рвый взгляд на пе́рше о́ко; с пе́рвого взгляда (здалось) на пе́рший по́гляд; ви́дно с пе́рвого взгляда на ло́бі напи́сано; неви́дящим взглядом /змеи́ным взглядом тощо/ (дивитися) оказ. пустоо́ко /зміїноо́ко тощо/; у кого́ каки́е взгляды хто чим ди́хає. |
| ВИДА́ТЬ, видать ви́ды ще ба́чити сма́леного во́вка; видать пти́цу по полёту укр. ви́дно па́на по халя́ві; вида́вший ОКРЕМА УВАГА; видавший ви́ды би́тий на всі копи́та, не з одно́ї пе́чі хлі́ба з’їв; ПОВИДА́ТЬ стил. відповідн. попоба́чити, переба́чити, ба́чити й переба́чити; повидать на своём веку́ поба́чити сві́ту. |
| ВИ́ДИМОСТЬ (успіху) ще ілю́зія; по всей видимости з усьо́го ви́дно /вида́ти/, очеви́дячки, оказ. вочеви́дь. фраз. бач [вы́шло, по всей видимости, так ви́йшло, бач, так]; со всей видимостью нао́чно, об’єкти́вно; для видимости коротк. про о́ко. |
| ГОРШО́К зневажл. черепо́к; от горшка́ два вершка́ вби́вся в ріст як за́єць у хвіст, ви́ріс як кіт навси́дячки, від землі́ не ви́дно. |
| ЗНАТЬ 2 ще бу́ти свідо́мим, бу́ти в ку́рсі чого; как знать? живомовн. (чи) я зна́ю?; реши́тельно ничего́ не знать ні сно́м ні ду́хом не зна́ти; знать в лицо́ зна́ти з лиця́, зна́ти на вид, зна́ти з ви́ду; знать как свои́х пять па́льцев ще зна́ти як свою́ доло́ню, зна́ти як свою́ кише́ню, зна́ти як облу́пленого; знать почём фунт ли́ха ще ба́чити сма́леного во́вка; знать со́кола по полёту ви́дно па́на по халя́ві /халя́вах/; не знать, куда́ дева́ться не зна́ти, на яку́ ступи́ти; не знать, куда́ де́ться от стыда́ позича́ти оче́й у Сірка́; не знать ме́ры в баловстве́ ходи́ти на голова́х; не знать, что сказа́ть не могти́ прийти́ до сло́ва; знать не зна́ю сном-ду́хом не зна́ю; не хоте́ть знать кого не признава́тися до кого; кто мо́жет знать? хто ж то зна́є?; где уж ему́ знать! ірон. він там зна́є!; са́ми зна́ете фраз. не вам ка́зати /пита́ти/; Вы э́то прекра́сно знаете Вам не тре́ба говори́ти; не знаешь, где найдёшь, где потеря́ешь не зна́єш, де ви́граєш, а де програ́єш; всяк сверчёк, знай свой шесто́к не літа́й, воро́но, в чужі́ї хоро́ми, прибл. ше́вче, знай своє́ ше́вство (а в краве́цтво не міша́йся); зна́ющий що /мн. хто/ зна́є тощо, знаве́ць, зна́йко, віду́н, прикм. тяму́щий, досві́дчений, обі́знаний, піду́чений, компете́нтний, /погляд тощо/ знаве́цький, образ. з голово́ю, з кле́пкою в голові́, у ку́рсі чого, складн. всезна́вець [всезна́ющий всезна́вець]; знающий что свідо́мий чого; ни сном ни ду́хом не знающий без найме́ншого поня́ття; знающий в лицо́ що зна́є на вид /з ви́ду/; знающий всех наперечёт вже пізна́вши ко́жного одно́го /всіх до о́дного/; знающий всю подного́тную втаємни́чений в усе́, всезна́вець, знаве́ць усі́х секре́тів; знающий гра́моту, письме́нний; знающий как свои́х пять па́льцев что до́бре підку́тий на чому; знающий ме́ру помірко́ваний; знающий на зубо́к піду́чений на зубо́к; знающий наскво́зь прошива́ючи зо́ром на́скрізь; знающий своё ме́сто невиба́гливий, невимо́гливий, скро́мний, без прете́нс[з]ій; знающий себе́ це́ну 1. спо́внений самопова́ги, гі́дний себе́, 2. пе́вний у собі́; знающий со́весть со́вісний, сумлі́нний, з Бо́гом у се́рці; знающий толк тяму́щий; знающий счёт деньга́м оща́дливий, еконо́мний; знающий та́йну втаємни́чений; знающий це́ну знаве́ць ціни́ /ва́ртости/; знающий честь ненабри́дливий; знающий ходы́ и вы́ходы знаве́ць ході́в та ви́ходів; не знающий ве́ку ві́чний; не знающий зимы́ беззи́мний; не знающий поко́я невто́мний, безуто́мний; не знающий сна невсипу́щий, стил. перероб. не зна́ючи сну; знающийся (з чим) обі́знаний, (з ким) знайо́мий. |
| И́МЕННО ще таки́ [именно так таки так], аж [аж тут ви́дно снагу́ наро́ду]. |
| КАК ще аж [стою, аж тут хтось...]; как бы не хоч як; как бы не так ще та ба, де ж пак!, нема́ дурни́х!, ірон. ая́кже!, сподіва́йся!; как бы ни ще хоч би як, хай як [как бы ни проси́л хоч як про́сить]; как бы то ни́ было хай там як, (чи) сяк чи так, як не є, що не кажі́ть; как бы э́то мог быть он? де ж би це він?; как бы я мог смея́ться? де ж би я смія́вся?; как Вам уго́дно /как тебе́ уго́дно/ во́ля Ва́ша /твоя́/, як собі́ хо́чете /хочеш/; как вдруг ще аж нара́з; как ви́дно ма́буть, пе́вно; как должно́ быть як ма́є бу́ти; как и не́ было кого на́че ли́зень злиза́в; как мо́жно быстре́е /как мо́жно глу́бже, как мо́жно ра́ньше/ ще чимшви́дше /чимгли́бше, чимра́нше, чимрані́ше/, коротк. якшви́дше /якгли́бше, якра́нше, якрані́ше/; как мо́жно ча́ще чимчасті́ш; как нельзя́ лу́чше як не ма́є бу́ти кра́ще, фраз. в са́мий раз; как ни хоч як (там) [как ни крути́ хоч як крути́; как ни доса́дно тощо хоч як при́кро тощо; как ни бодри́сь хоч як там бадьори́сь]; как посмотрю коли́ подивлю́сь; как придётся як бу́де; как раз аж [зігнув аж удвоє]; как скоро коли; как так? а то як?, фраз. де ж?; как так мо́жно як таки́ [как так можно оставля́ть без присмо́тра? як таки́ лиша́ти без до́гляду?]; как то́лько ще що́йно [как только прие́ду щойно приї́ду], ско́ро-но, ско́ро [как только он ска́жет скоро він ска́же]; а как же! ірон. еге́ ж!, якра́з!, фраз. де ж пак! [Чва́нится: а как же! Ефре́йтор! Чва́ниться: де ж пак! – Єфрейтор!]; а как загоре́лись глаза́ у кого тре́ба було́ ба́чити чиї очі; ну, как? то й як?; а ты как ду́мал? а ти думав?, авже́ж не як. |
| ЛИЦО́ живомовн. пи́сок, твар, негат. су́рло, мо́рда, марми́за, пи́ка; (будівлі) пе́ред, фаса́д, фронт, чоло́; (сукна) верх, лицьови́й бік; ПЕРЕН. зо́внішність, о́браз; (явища) суть, єство́, хара́ктер; (землі) по́ве́рхня; зменш. ли́чко, ли́ченько; лица́ нет на ком мов з хреста́ зня́тий хто, лиця́ не зна́ти на; лицо́м к лицу́ ще ніс-у-ні́с, о́чі-в-о́чі; знать в лицо зна́ти з лиця́; смотре́ть в лицо диви́тись у ві́чі; ви́деть по лицу́ ба́чити з оче́й; по лицу́ ви́дно з лиця́ зна́ти; пе́ред лицо́м 1. (кого) пе́ред очи́ма, 2. (чого) зустрі́вши що, галиц. в обли́ччі чого; ЛИ́ЦЯ що́ки. ЛИ́ЦЫЙ -ли́кий [темноли́кий], -ли́ций [білоли́ций, хитроли́ций]. |
| ПО-ВИ́ДИМОМУ образ. як ви́дно, з усьо́го вида́ти. |
| ПОДСЧЁТ, по подсчёту ви́дно /по подсчёту оказа́лось/ з підраху́нку ви́дно /ви́йшло/. |
| СМОТРЕ́ТЬ уроч. зрі́ти, (мати думку) задивля́тися [как Вы смотрите на як Ви задивля́єтеся на], фраз. ба́чити [смотре́л? ба́чив?], (уперто /у що/) вту́плюватися; смотреть бессты́жими глаза́ми позича́ти оче́й у Сірка́; смотреть блужда́ющим взгля́дом води́ти /зи́ркати, ни́шпорити, перебіга́ти/ очи́ма; смотреть бу́кой диви́тися ба́сом /во́вком/; смотреть в зу́бы кому церемо́нитися з ким, потура́ти кому; смотри в о́ба диви́тися обома́; смотреть во́лком во́вком ди́хати; смотреть восхищённо диви́тися із зірка́ми в оча́х; смотреть в суть диви́тися в ко́рінь; смотреть за поря́дком гляді́ти ладу́; смотреть по сторона́м розгляда́тися на всі бо́ки; смотреть свысока́ диви́тися че́рез ве́рхню гу́бу; смотреть с за́вистью за́здрим о́ком погляда́ти, диви́тися за́здрими очи́ма, фраз. ковта́ти сли́ну; бо́льно смотреть се́рце боли́ть диви́тися; ко́со смотреть криви́м о́ком погляда́ти, фаміл. дави́ти косяка́, подава́ти косяки́; не смотреть за собо́й бу́ти неоха́йним ко́ло се́бе; смо́тришь вставн. диви́ся [и, смо́тришь, уже́ несу́т і, диви́ся, вже несу́ть]; смотри́! ще гляди́ но!; куда́ твои́ глаза́ смотре́ли? де твої́ о́чі були́?; смотри́ лу́чше! роззу́й о́чі!; смотря́щий 1. що /мн. хто/ ди́виться тощо, зади́влений, наці́лений очи́ма, зви́клий диви́тися, гляда́ч, стил. перероб. спрямува́вши по́гляд, складн. -о́кий [смотрящий с не́жностью ніжноо́кий], образ. в оча́х [смотрящий с укори́зной з до́кором в оча́х], 2. (за чим) що догляда́є що, покли́каний догляда́ти, догля́да́ч, нагля́да́ч, 3. що огляда́є, за́йня́тий о́глядом, огля́да́ч, 4. (куди /про вікно/) що вихо́дить, (про жерло) пове́рнутий, фраз. з ви́глядом на [смотрящий на реку́ з ви́глядом на рі́чку]; смотрящий в ко́рень зади́влений у ко́рінь; смотрящий в моги́лу вже на Бо́жій доро́зі, земле́ю па́хне від кого; смотрящий в о́ба сторожки́й, пи́льний; смотрящий во все глаза́ сте́жачи в чоти́ри о́ка; смотрящий во́лком з во́вчим по́глядом; смотрящий глаза́ми кого на что схи́льний /зму́шений/ диви́тися чиїми очи́ма на що; смотрящий други́ми глазами наста́влений диви́тися по-і́ншому; смотрящий за собо́й оха́йний ко́ло се́бе; смотрящий медве́дем з вовкува́тим по́глядом; смотрящий невооружённым гла́зом стил. перероб. розгляда́ючи го́лим о́ком; смотрящий по сторона́м 1. зади́влений на всі бо́ки, 2. роззя́ва; смотрящий пра́вде в глаза́ зда́тний гля́нути пра́вді в о́чі; смотрящий свысока́ із зве́рхнім /згі́рдним/ по́глядом; смотрящий сентябрём похму́рий, як ніч; смотрящий с за́вистью заздроо́кий, за́здрий; смотрящий сквозь па́льцы недба́лий, недба́ха; смотрящий сме́рти в глаза́ зви́клий ходи́ти ко́ло сме́рти; смотрящий с наде́ждой з наді́єю в оча́х; смотрящий с недове́рчивостью з недові́рою в оча́х; смотрящий со свое́й колоко́льни зви́клий мі́ряти на свою́ мі́рку /копи́л/; смотрящий с умиле́нием розчу́лено зади́влений; смотрящий тре́звыми глаза́ми з твере́зим по́глядом; вперёд смотрящий зади́влений впере́д; ко́со смотрящий із ско́шеним по́глядом, кривоо́кий, стил. перероб. скоси́вши о́чі; пор. глядящий; ПОСМОТРЕ́ТЬ, ко́со посмотреть гля́нути криви́м о́ком; лю́бо посмотреть! фраз. Ви б ба́чили!, ти б ба́чив! [конь – лю́бо посмотреть! кінь – ти б ба́чив!]; (а там) посмотрим (а там) ви́дно бу́де; |
| СУДИ́ТЬ ще засу́джувати, уроч. твори́ти суд, (в суді) розсу́джувати, розгляда́ти спра́ву, ве́сти́ розпра́ву, (про що) ма́ти /висло́влювати, виробля́ти/ ду́мку; суди́ть да ряди́ть ду́мати й гада́ти; суди́ть по ком прирі́внювати до кого; суди́ть по чём висно́вувати з чого; суди́ть по вне́шнему ви́ду ще поклада́тися на зо́внішнє вра́ження; не суди́ть стро́го бу́ти побла́жливим /виба́чливим/ [не суди́те стро́го! бу́дьте побла́жливі!]; не суди́те и не суди́мы бу́дете не суді́ть, і вас не суди́тимуть; су́дя по чему як виплива́є /вихо́дить, як ви́дно, як вихо́дило/ з чого [су́дя по кни́ге як виплива́є з кни́ги]; су́дя по всему́ як ви́дно з усьо́го; ВЫ́СУДИТЬ безпідставно забуте ви́позивати, галиц. ви́правувати і похідн.; вы́судивший ОКРЕМА УВАГА; ПОСУДИ́ТЬ посуди́те са́ми! оказ. поду́майте самі́!; |
| ТАК фраз. тож [так начнём тож почні́мо], таж [так слепо́й же таж сліпи́й же]; э́то не так так (воно́) не є; вот э́то так! оце́ так так!; как бы не так! ірон. ая́кже!; так дієсл. бы то б дієсл. [так узна́ли бы то б пізна́ли]; так ве́дь таж [так ве́дь я таж я]; та́к ведь? так же ж?; так вот ото́ж; ну, так вот то й от; так держа́ть! прибл. тримаймось!; так и фраз. аж [так и про́сится аж про́ситься]; так и быть гара́зд, неха́й, зго́да; так или ина́че хоч так хоч так; так как ще бо, зати́м що; так ли э́то? чи спра́вді так є?; не так ли? еге́ ж?; так нет! аж ні!; так нет же таж ні, але́ ж ні, так же ж ні, коли́ ж ні; так себе́ прикм. таки́й собі, присл. спло́ха́; так сказа́ть ще як той ка́же, ти б каза́в, сказа́в би; та́к-таки коротк. а [так-таки никто а ніхто]; так, что тож і, ото́ж, аж [темно́ так, что не ви́дно те́мно аж не ви́дно]; так что же? то й що?; а так как а що; [а так как я не ел а що я не їв]; нельзя́ так поступа́ть не мо́жна таке́ роби́ти; ТА́К-ТАКИ таки́, так, все́ таки, по́при це, абсолю́тно, живомовн. а [та́к-таки никто́ а ніхто); та́к-таки и не таки́ не; |
| УСМА́ТРИВАТЬ, УСМА́ТРИВАТЬСЯ, не усматривается не ви́дно, нема́; усматривающий що /мн. хто/ добача́є тощо, схи́льний добача́ти, зда́тний доба́чити; усматривающийся/усматриваемый ба́чений, доба́чуваний. |
| Я́ВСТВОВАТЬ ще висно́вуватися, розкрива́тися, прозира́ти; э́то явствует це ви́дно /прозира́є тощо/, це мо́жна ви́сновити; явствующий що виплива́є тощо, висно́вуваний, розкри́ваний, прикм. ви́дний, образ. як на́слідок. |
| Я́СНО фраз. як на доло́ні, ви́дно, (безперечно) недвозна́чно; я́сно как Бо́жий день ще це ж і сліпи́й ба́чить; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Видно –
1) (зримо) ви́дно, зна́ти; 2) (очевидно) ма́буть, либо́нь. |
| Повидимому – як ви́дко, ви́дно, здає́ться, ма́буть. |
| Светло – я́сно, ви́дно. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)