Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «винне»
Шукати «винне» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Долг –
1) пови́нність (р. -ности), обов’я́зок (р. -зку). [Вико́ную свій службо́вий обов’я́зок]; см. Обя́занность.
• Первым до́лгом – що-найпе́рше, пе́ршим ді́лом;
2) (заём) борг, по́зика, по́зичка, ви́нне (р. -ного), винува́те (р. -того), (старый) зале́глість (р. -лости). [Нія́к боргі́в не повипла́чую. Що пі́сля ба́тька зоста́лося, те за по́зички (по́зики) пішло́ (Грінч.). Я взяв у ньо́го коня́ за ви́нне, бо він позича́в у ме́не гро́ші і хліб, та й коне́м відда́в. Цей чолові́к ко́сить мені́ не за гро́ші, а за винува́те, – позича́в весно́ю].
• Часть непогашенных торговцу долго́в – (провинц.) недоно́с (Вас.).
• В долг – по́зикою, бо́ргом, на́-борг, (чаще – на́бір), на ві́ру, на-пові́р.
• Брать в долг – позича́ти, бра́ти на́-борг (чаще – на́бір), на-пові́р, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до жиді́вки боргува́ти мед-горі́лку].
• Взятый в долг – боргови́й, пози́чений.
• Накупить в долг – набра́ти на́бір, на́-борг.
• Давать, дать в долг – боргува́ти, поборгува́ти, позича́ти, пози́чити, визича́ти, ви́зичити, ві́рити, пові́рити, навіря́ти, наві́рити, у пози́ку дава́ти. [Як ста́неш усі́м боргува́ти, то доведе́ться без соро́чки ходи́ти. Не ві́рять шинкарі́ горі́лки. Шинка́рочка мене́ зна́є, на сто рублі́в навіря́є].
• Раздать в долг – зборгува́ти, понавіря́ти, порозпозича́ти. [Уве́сь крам зборгува́в, а гро́шей кат-ма́. Людя́м бага́то понавіря́в (порозпозича́в), як-би то всі повіддава́ли].
• Погашать, погасить, заплатить долг – поплати́ти (покри́ти) борги́, випла́чуватися, (сов.) ви́платитися (з боргі́в).
• Взыскать долг – ви́правити борг.
• Влезть в долги́ – заборгува́тися, залі́зти в борги́, загру́знути в борга́х, втопи́тися в пози́ках.
• Он в долгу́, как в шелку – він по ши́ю в борга́х; у борга́х, як у реп’яха́х; у йо́го боргі́в більш як воло́сся на голові́ (в бороді́).
• Не остаться в долгу́ – не занедба́ти (не попусти́ти) свого́, (зап.) віть за віть відда́ти.
• Отрабатывать за долг шитьём – відшива́ти кому́ що; пряденьем – відпряда́ти; косьбой – відко́шувати; службой – відслу́жувати, и т. д. [Ва́ші два карбо́ванці я вам відпряду́].
I. Занима́ть, заня́ть у кого –
1) позича́ти, пози́чити, зазича́ти, зази́чити у ко́го чого́, що, зазича́тися, зази́читися у ко́го чим, бра́ти, узя́ти в по́зи́ку в ко́го чого́, (образно) зарятува́тися, зара́дитися в ко́го чим. [Шко́ла й на папі́р часте́нько не ма́є шага́ і в хазя́йки зазича́ється (Свидн.). Се я у чолові́ка зарятува́вся та й оплати́в по́даті (Сл. Гр.)].
• -ть место – забира́ти, забрати мі́сце, (о лице) займа́ти, зайня́ти мі́сце.
• -ма́ть место (должность) – ма́ти (обі́ймати) поса́ду.
• -ть очередь – займа́ти (засто́ювати), зайня́ти (застоя́ти) че́ргу.
• -мать высокое положение – бу́ти на вели́кій поса́ді, ма́ти (обійма́ти) вели́ку поса́ду, ма́ти вели́кий у́ряд.
• За́нятый мыслями о чём – загли́блений (порину́лий) у думки́ про що, зами́слений про що, перейня́тий (обійня́тий) думка́ми про що.
2) см. Заи́мствовать.
• За́нятый – пози́чений, зажи́чений. [Їж, ку́мо, хліб, хоч пози́чений (Номис)].
• Занято́е (долг) – пози́чене, по́зичка, по́зи́ка, винува́те, ви́нне. [Верта́й пози́ку! Що ви́нне – відда́ти пови́нно (Номис.). Це мене́ за винува́те ціну́ють (описывают)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Долг –
1) (заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість;
2) (обязанность) повинність, обов’язок:
• брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися;
• быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого;
• быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким;
• в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір;
• в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди);
• взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги);
• взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг);
• взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати;
• влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию;
• возврат долгов – повернення, повертання боргів;
• входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що);
• вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів);
• выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок;
• давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити);
• дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання;
• дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло;
• долг гражданский – громадянський обов’язок;
• долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.);
• долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.);
• долг погашенный – борг сплачений;
• жить в долг – жити на позички (у борг, у довг);
• забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру;
• изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок);
• исполнять долг – чинити обов’язок;
• накупить в долг – набрати набір, наборг;
• не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати;
• не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність;
• он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого;
• отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу;
• отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища;
• отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати;
• отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що;
• отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу;
• первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед;
• поверить в долг – повірити набір;
• погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів;
• по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність);
• покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг);
• по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць;
• раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти);
• расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики);
• сложить долг с кого – дарувати кому борг;
• считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним;
• сомнительные долги – непевні борги;
• требовать долг – правити борг (довг, позику);
• у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї;
• часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос;
• человек долга – людина обов’язку;
• чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності);
• это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша;
• я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому;
• я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш;
• я у вас в большом долгу – я вам багато винен.
[Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити]. Обговорення статті

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

су́сло су́сло,-ла, зати́р,-ру (водний розчин рослинної сировини або солоду, призначений для зброджування у виробництві вин, пива, квасу)
с. ви́нное су́сло ви́нне
с. медо́вое су́сло медо́ве
с. мела́ссовое су́сло меля́сове
с. пивно́е су́сло пивне́
с. солодо́вое су́сло солодо́ве
с. щёлоковое су́сло лу́жне (сусло розчину золи, застосовують у целюлозному та паперовому виробництві)

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ви́нен, ви́нна, ви́нне = ви́нний

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Malus domestica Borkh. — я́блуня дома́шня (Оп); груша яблінка (Вх2), груша яблунь (Вх1), я́блінь (Вх6, Мл; Гр, Ів, Mk, Гб — ПД, ЛМ), яблонь звичайна (Во), я́блуня (Сл; Ln, Пс, Ум, Шс2, Гр, Ян2, Ян4, Ів, Mk, Ос, Он, Мс, Гб — ЗАГ), я́блуня садо́ва (Ру); верба́ (Мс — СТ), дереви́на (Гб — СТ), є́блинка (Гб2 — ГЦ), є́блинь (Гб2 — ГЦ), лесковка (Рг1), я́бка (Мс — СТ), я́блана (Лс2 — ПЦ), я́блиня (Ар — ПЗ), я́блінка (Гв, Во, Вх, Hl, Ів, Гд, Гб — ДС, БУ, БО), я́блоня (Ср, Rs, Сл, Mk, Он, Мс, Гб — СД, СТ, ПД, ВЛ, БО), я́блонь (Гв, Чн, Шм2, Он — СЛ, БО), я́блука (Мс — СТ), яблуня солодка (Ос — СД), я́блунь (Вх). \ Сорти: анто́ні(о)вка (Шк, Го1, Гр, Сл, Mk, Гб, Коб — ЗАГ), апорт(а) (Mk), арапка (Го1 — СЛ), астраханка (Сл), бадю́зька (Гу — ГЦ), бельфлер жовтий (Сл), білови́н(ни)ки (Вх, Вх7 — ВЛ), бло́хи (Гб — ВЛ), бо́йка (Коб — ВЛ), бойкен (Сл), боклажки́ (Вх7), боровинка (Сл), боцмани́ (Вх7 — ЛМ), брусначка (Жл), бугай (Сл), бужви́ця (Гу — ГЦ), букола́ї (Гу — ГЦ), булаї́ (Гу — ГЦ), булайки́ (Гу — ГЦ), буме́ниця (Гу — ГЦ), бу́мі (Гу — ГЦ), бура́чка (Бк — БУ), бурачки́ (Вх, Mk, Гу — ГЦ), бурди́ (Вх), бурки́ня (Гу — ГЦ), бурштинка (Mk — ПД), варгуль (Сл), ва́тянки (Вас — ВЛ), венґерки́ (Ощ — ГЦ), венґерчу́к (Гб — ДС), вено́вка (Бк — БУ), вербівки (Вх), верблянки (Вх — ВЛ), ви́нни(ч)ки́ (Жл, Вх7, Mk — ПД, ВЛ, ДС), виннюхи́ (Вх7 — ВЛ), відче́си (Вх7), віргінка (Сл), воликса́ндрівка (Гб — ДС), вороньок (Сл), гирчічки́ (Ощ — ГЦ), гірчиці (Вх), глогерівка (Сл), го́пурти (Вх7 — СЯ), гранівки́ (Вх7 — СЯ), гусак (Сл), ґольдране́та (Гб2 — ГЦ), ґрафисти́нок (Гб — ДС), ґрески́ (Гб — ДС), ґуту́ля (Гб — СТ), деренівка (Mk — ПД), дідівка (Сл), доброкваска (Гр), довгохвостка (Сл), дренчівки́ (Вх7), дуби́ (Гб — ВЛ), едельрот (Сл), житні́вка (Бк — БУ), жовкінки́ (Ощ — ГЦ), жовтяни́ці (Пр — СД, ПС), збано́чки (Бк — БУ), зеленка (Го1 — СЛ), зеленка вуда (Сл), зелізняк (Mk — ПД), зелюнки (Вх5 — ЛМ), зимник (Го1 — СЛ), зимниця (Mk), зиму́хи (Лс2 — ПЦ), зимушка (Сл), зімниці (Вх), зімовниця (Сл), зорі(и) (Сл, Гб — ВЛ), зорінки́ (Ощ — ГЦ), йо́на(и) (Коб — ДС, ПЗ), йо́натан (Гб2 — ГЦ), йо́нот (Бк — БУ), калинінки́ (Вх — БУ), калинки́ (Вх7), кальвин (Сл), кальві́ль (Ук), кальві́на (Гб — ДС), кальві́нки́ (Ощ, Гб — ВЛ, ГЦ), канди́ль (Ук), карваші́ (Вх7 — СЯ), кармази́нка (Гр, Ук — СЛ), картофлянка (Mk — ПД), ка́сля (Бк — БУ), кача́ла (Гб — ДС), качалайка (Ощ — ГЦ), клапані́ (Ощ — ГЦ), книш (Сл), колозінка (Он — ГЦ), кормошка (Гб — ЛМ), костиківка (Сл), костички́ (Вх7), красоцвіт (Сл), кримки (Ум), ксьондзівки (Ощ — ГЦ), кужі́вка (Гб — ДС), кульки́ (Бк — БУ), кушки́ (Вх — ЛМ), липівки́ (Вх7 — ВЛ), лімо́нки (Коб — ПЗ), лущаки (Вх), мазурки (Вх), мала́йка (Бк — БУ), мали́ні́(о)вка (Бк, Коб — ДС, БУ), мальвінка (Mk), мараморя́нки (Вх7 — ЗК), марисінка (Ощ — ГЦ), меду(і)нки (Вх, Сл — ГЦ), миґінка (Ощ — ГЦ), мурінка (Ощ — ГЦ), му́ски за́ячі (Гб — ВЛ), налив (Го1 — СЛ), нали́в бі́лий (Коб — ВЛ, ПЗ), наполеон (Сл), ністри́ця (Бк — БУ), о́зимка(и) (Гр, Гб — ЗК, ЛМ), олив(я́н)ка (Ощ, Сл — ПД, ГЦ), опорт(и) (Го1, Сл, Mk — ПД, СЛ), оргулівка (Го1 — СЛ), павлючки́ (Ощ — ГЦ), папе(і)рі́вка (Сл, Mk, Гб, Коб — ВЛ, ДС, ГЦ), папірки́ (Вх7, Mk — ПД), параме́на (Гб — ДС), парме́н(а) (Сл, Ук, Гб — ДС, ЛМ), пепинка (Сл), петрівки́ (Вх7), писанка (Ощ — ГЦ), писарки (Вх), під’я́рівки (Вх), піпі́нка (Коб — ДС), пнівчєнки (Ощ — ГЦ), повзаленки́ (Ощ — ГЦ), подти́мочка (Лс2 — ПС), полу́райки (Вх7 — СЯ), попівки (Ощ — ГЦ), прище́пи (Ощ — ГЦ), пуканки (Ощ — ГЦ), путивка(и) (Вх, Вх7, Сл — ПС), размарин (Сл), райки́ (Вх7), ране́т(а) (Ук, Гб — ПЗ, ДС), рапавки (Вх), рачок (Сл), ребрівка (Ощ — ГЦ), рейне́та (Mj, Mk — ВЛ), рене́т(и) (Ук, Гб — ВЛ), рене́та (Вх1, Mk, Ук, Коб — ПД, ДС), ріпка(и) (Вх, Вх1, Вх7, Сл), ріснинка (Ощ — ГЦ), розівка (Го1 — СЛ), романець (Сл), ромасівка (Сл), саблу́к(а) (Mj, Сл, Mk — ПД, ПЦ), саблу́ко (Мч — ПД), савки (Жл), савлуки́ (Вх7 — ВЛ), савруки́ (Гб — ВЛ), семери́нка (Коб — ДС), сивак (Сл), симире́нка (Ук), сина́п (Го1, Ук — СЛ), синап-кандиль (Сл), синохвостик (Mk), склянка (Сл), сколо́здра (Ощ — ГЦ), скорушінка (Ощ — ГЦ), скрижа́пель (Ук), сліпчаки́ (Вх7), смажінки (Вх — ЛМ), сорока (Сл), соф’янки́ (Вх7 — СЯ), спасівки́ (Вх, Гр, Mk, Гб — ПД, ВЛ), стилю́шка (Гб — ДС), стубе́лки (Гб — ВЛ), тара́хкалка (Мч — ПД), твердослоди (Mk — ПЛ), творожиха (Го1 — СЛ), ти́лявки (Гб — ВЛ), тиро́лька (Сл, Mk, Ук — ПД), ти́тівка (Сл, Mk, Ук), то́рби (Вх7 — СЯ), турінки (Ощ — ГЦ), хруставка (Ощ — ГЦ), хруськи́ (Вх — БУ), цеглівки́ (Вх7 — ВЛ), ци́ганки́ (Вх, Вх7, Сл, Mk, Ук, Гб, Коб — ПД, ДС, СЯ), цитрині́вка (Гб — ДС), чепавки (Вх), червінки (Вх — ДС), черничка (Сл), чубки́ (Вх — ДС), чугай (Mk), штувбурка (Ощ — ГЦ), ще(і)тина (Mk, Гб — ПД, ДС, БУ), щетин(ів)ки́ (Вх7, Гб — ВЛ), юнатянка (Гб — ЛМ), я́блуки петрі́вчині (Гб — СТ), я́. спа́сівчині (Гб — СТ), яблуко винне (Сл), я. грушкове (Mk — ПД), я. кантельне (Сл), я. сорочинське (Сл), я. шовківське (Сл), ядерки́ (Вх7 — ВЛ), ямпорти (Вх7 — БО), янівки (Вх7 — ЛМ), янто́нівка (Гб — ДС), я́порота (Гб — ДС), япо́рта(и) (Вх, Гб — ДС), ярабина (Гб — ЛМ), ярівки (Вх), ярови́нники (Вх7 — ВЛ), ячмінки́ (Вх — ДС).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Долгъ = 1. обовя́зок, пови́нність. — Обовязок чинити. С. З. — Коли сповню свій обовязок, то нїхто мінї нїчого не зробить. Фр. — Взя́тый въ долгъ = боргови́й. — Отда́ть послѣ́дній долгъ приро́дѣ = відда́ти Бо́гові ду́шу, уме́рти. — Отда́ть п. д. поко́йнику = прове́сти до кла́довища. 2. довг, ви́нне, винува́те, по́зичка. — Въ до́лгъ брать = бра́ти на́бір, в по́зичку. — Въ до́лгъ вѣ́рить, дава́ть = боргува́ти, навіря́ти, на́бір дава́ти, у пози́ку дава́ти. — Як будеш усїм боргувати, прийдеть ся сорочку латати. н. пр. — Продай мінї набір, а гроші через тиждень віддам. н. о. — Піду до жидівки — сип набір горілки! н. п. — Шинкарочка мене знає, на сто рублїв навіряє. н. п. — Въ долги́ влѣ́зть = вдовжити ся. — Ту зїму так вдовжився, що й не вилїзу. — Въ долгу́ какъ въ шелку́ = по ши́ю в довгах, в довгах як в репяхах. н. пр.
Занято́й, за́нять = 1. пози́чений. — Позиченим волом не наробиш ся. н. пр. — Занято́е = пози́чене, по́зичка, винува́те, ви́нне. —Що винне — віддати повинно. н. пр. 2. заняти́й, за дїлом, за робо́тою.
Оси́ливать, оси́лить = перемага́ти (С. З.), посїда́ти, го́ру бра́ти, перемогти́ (С. Л.), поду́жати (С. З. Л.), здолїти (С. Л.), посїсти, поси́лїти, гору взя́ти, осилкува́ти, поґу́лати (С. Л.). — Копа (громада) переможе й попа. н. пр. — Хоч би їх було 500 тисяч, не подужають вони руської запорозської мочі. Кост. Б. X. — І Палїй посїв того лицаря і звязав його віжками. н. о. — Або мене убъє напасть і кривда, або я правдою візьму над ними гору. К. Б. — Хоч він мене й поґулає — то нїчого. н. к. — Чи-ж воно винне, що науки вашої не подужає. Лев. В.

Запропонуйте свій переклад