Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «виру*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вирус – (лат.) вірус. [Розношена щоденна проста математика. Душа  підіймається  до вищої. Душа  обчислює  суму  площ: минуле — майбутнє — живі і знищені — правда — поезія — атомний дощ. Дракон — Атлант — телефон — калина — віра — вірус — мільярди — нулі… Життя  оперує  безконечно  малими. Ми  всі  поодинці — також  малі (Л.Костенко). Живеш на сьомому поверсі, стіни кімнати завісив козаками й діячами ЗУНР, з вікна бачиш московські дахи, безрадісні тополині алеї, Останкінської телевежі не бачиш — її видно з кімнат, розташованих по другий бік коридору, — але близька її присутність відчувається щохвилини; випромінює щось дуже снодійне, віруси млявості та апатії, тому вранці ніяк не можеш прокинутися, переходиш з одного сновидіння в інше, ніби з країни в країну (Ю.Андрухович). Завантажую Суґин диск. «Вас сердечно вітає вірус »Поштар«!» Суґа зробив свій вірус чемнішим за себе (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). 1. У науково-дослідчому центрі з вивчення особливо небезпечних вірусів уже два тижні підозріло тихо… 2. Інтернет дуже схожий на реальне життя. Сходив до голих дівчат — спіймав пару вірусів].

Ангел-хранитель – янгол-охоронець (ангел-охоронець). [Бог чинить так, як вважає за потрібне. Людина поводиться так, як їй заманеться. І лише ангел-охоронець робить те, що мусить (В.Слапчук). Було й таке, коли вони аж три дні харчувалися кукурудзяною кашею, щоб купити Фернанді скатертину з голландського полотна. Але хоч би як вони надсаджувалися, працюючи, хоч би скільки грошей виручали, хоч би до яких удавалися хитрощів, однаково їхні ангели-охоронці щоночі засинали від утоми, не діждавшися, поки вони скінчать розкладати й перекладати монети так, щоб вистачило бодай на прожиток (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Не водіть машину швидше, ніж літає ваш ангел-охоронець (М.Жванецький). Поезія — це янгол-охоронець людства в усіх його віках (Альфонс Ламартін)].

Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»].

Век – 1) (жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба; 2) (нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно: • болезнь века – хвороба століття; • в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не; • век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де; • век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть); • в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи; • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.); • век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.); • веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку; • век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти; • век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.); • в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи; • во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків; • в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку); • в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком; • в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі); • двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя); • доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати; • до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить); • золотой век – золотий вік; • из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть; • испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця; • каменный век – кам’яний вік; • коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа); • на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку; • на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане; • от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому; • отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє); • относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний; • отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку; • прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому; • с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом; • сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові; • укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому; • целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)].

ВИЧ – (вирус иммунодефицита человека) ВІЛ (вірус імунодефіциту людини.). [ВІЛ не має звичних репаративних механізмів, які виправляють генетичні помилки щоразу, як вірус розмножується. Внаслідок цього, розмножуючись, він надзвичайно швидко мутує, в середньому на кожні 2000 нуклеотидів припадає одна генетична помилка — це фантастична швидкість. За десять років у ВІЛ може відбутися стільки генних мутацій, скільки їх людська раса зазнала за мільйони років еволюції. ВІЛ, який урешті-решт убиває свого носія, може бути на кілька тисяч поколінь віддалений від того вірусу, яким хворий був інфікований первинно (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)].

Выручалочка, выручалка, разг. – виручалочка, виручалка: • палочка-выручалочка (застукалочка) – паличка-стукалочка (-спомагалочка, -виручалочка), патичок-рятівничок. [Ох заглянув у шпаргалку, Та шпаргалку-виручалку В нього вчитель відібрав… (Грицько Бойко)].

Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!].

Завшивленный – завошивлений. [Улітку він покидає свій завошивлений, зачуханий, свій задрипаний Партизанськ чи Мухоморськ, місто хіміків, і вирушає на завоювання Москви. Фотокартку з Люсею-Нюсею зберігає в найнесподіваніших місцях. Йому, звичайно, вдається вступити. Але на цьому й закінчується вся поезія. Далі — навіть не проза (Ю.Андрухович). Червоніє над містом завошивлене небо, Хмари в Землю плюються холодним дощем. Ти, не знаючи «нащо?», знову кажеш: «Так треба, Хмари й Небо, пробачте нечем і нікчем» (Сергій Гірік). — Я змусив її, а також сестер Деклан та Катерину передивитися всіх дітей у школі, й серед них виявилося багато завошивлених. Самі сестри чесалися, як навіжені, коли гадали, що на них ніхто не дивиться (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Від свербіння шкіри на шиї почервоніла і роз’ятрилася душа. Життя його тіла — зле зодягненого, недогодованого, завошивленого — обізвалося раптовим спазмом розпачу, від якого стиснулися повіки, й у пітьмі він побачив крихкі ясні тільця вошей, що сіялися просто з повітря, обертаючись на льоту (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].

Истошно – несамовито, нестямно, (отчаянно) розпачливо, розпачно, (надрывно) надсадно, надривно: • истошно кричать, кричать истошным голосом – крича́ти несамовито (не своїм голосом), (шутл.) крича́ти на пуп. [Ху-у! Серце Григорієве ніби хто поклав у жорстокі лещата. Він стояв, зціпивши зуби до хруску, щоб не ревнути дико, нестямно (І.Багряний). Маріка кричала розпачно, аж бабусі полякалися (В.Міняйло). Б’є кулаками, кусає і лементує несамовито: «А, віроломцю Фернандо! Зараз, зараз заплатиш ти за кривду, що мені єси вчинив! Оцими руками я вирву тобі з грудей серце, де звили собі кубло всі на світі пороки, а найпаче зрада і облуда!» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Коли появилися пілоти, пасажири здивовано зауважили, що вони обидва сліпі. Пілоти сіли в кабіну, запустили мотори — пасажири запанікували. Літак вирулив на доріжку і почав розганятися – пасажирів охопив жах. До кінця смуги залишається 300 метрів, 250, 200, 100…. — пасажири несамовито кричать, і тут літак різко йде вгору і нормально злітає. Один пілот до іншого: — От дочекаєшся, одного разу вони не закричать, і ми розіб’ємося!].

Кипение – (жидкости) кипі́ння; (бурление) вирува́ння, бурління, нуртува́ння, клекоті́ння, (вспенивание) шумування, (переносно, ещё) буя́ння: • доводить, довести до кипения – доводити, довести до кипіння; • пузырьковое кипение – бульбашкове кипіння; • пленочное кипение – плівкове кипіння; • температура кипения, точка кипения – температура кипіння, точка кипіння. [Зно́ву поба́чив вирува́ння в го́роді життя́ (С.Васильченко). В його́ тво́рах по́вно со́нця, шумли́вого буя́ння непропа́щої си́ли (С.Єфремов). Обідати йому за справами доводилось завжди похапцем, а ввечері він міг порозкошувати коло столу, випиваючи, як правило, чотири склянки чаю, до того ж конче гарячого — для цього на таці стояв чепурний кошик з десятком вуглин, які й підкидалось щипцями в самовар, щоб підтримати його в стані кипіння (В.Підмогильний). Такий темперамент та такий гонор і такий, майже ліліпутний зріст і комарина сила. Він все буянив, колотився, скандалячи із своїми сусідами в кутку, в якому сидів. Доведений до крайньої межі кипіння, він раптом схоплювався, тремтів увесь, як живе срібло, й, потрясаючи замурзаними своїми кулачками, вигукував у нестямі: «Бож-же! Бож-же!! Якби я до свого характеру та мав ще таку саму силу!!» «То що було б?» — запитував хтось серйозно меланхолійно. Гловацький, підбираючи відповідь, замовкав. Завмирав так, тримаючи руки догори, довго мовчав. Кипіння швидко йшло на спад. Нарешті, зітхнувши, Гловацький опускав руки й відповідав зламано, теж меланхолійно: «Носив би бачки нагору… Сам!» Камера заходилась реготом (І.Багряний). У кожного своя точка кипіння (Е.Р.Волдо)].

Косолапить – клишати. […поки ти йшов, розсуваючи негнучке мерзле гілля, поки ти клишав захекано, то провалюючись у глибокий мох на багні, то спотикаючись об коріння й пеньки на вирубці, вовк напівсонно лежав за прикоренем і вгадував — хтось же його послав сюди, хто? саме сюди, в лозняк і сухі бур’яни по приріччі; послати міг один чоловік— старший над мисливцями — він один знає звички звірів так, ніби сам побував у звіриній шкурі (Є.Пашковський)].

Котёл – (от лат.) котел (р. котла, реже кітла́), (тюрк.) каза́н (-на́), (медный) мі́день (-дня), (чугунный) баня́к, чаву́н (-на), (железн.) залізня́к (-ка́), (воен., окружение) котел, мішок, оточення, (реже) казан: • в котле событий – у виру подій; • голова как пивной котёл, с пивной котёл (разг.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • горшок котлу не товарищ – казан глекові не до пари (Пр.); кінь волові не рівня (Пр.); • горшок котлу смеётся, а оба черны – дорікав горщик (горнець) чавунові (котлові), що чорний, аж і сам як сажа (Пр.); насміялася верша з болота (Пр.); сміялася верша з сака, оглянулася — сама така (Пр.); насміявся шолудивий з голомозого (Пр.); насміявся голений стриженому (Пр.); • кипеть как в котле, котлом (разг.) – як (мов) у казані кипіти (клекотіти); • котё́л вертикальный – вертикальний (сторчови́й) котел (каза́н); • котё́л высокого, низкого давления – котел (каза́н) висо́кого, низько́го ти́снення (тиску); • котё́л с жаровыми трубами – жарни́чний парови́к; • котё́л с обратным пламенем – котел (каза́н) з обе́рненим по́лум’ям; • котёл паровой – котел (казан) паровий, парови́к. [Жінок своїх що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали, Щоб часто в приданках були, І до півночі там гуляли, І в гречку деколи скакали, Такі сиділи всі в шапках І з превеликими рогами, З зажмуреними всі очами, В кип’ячих сіркой казанах (І.Котляревський). Над шумним гірським потоком, на зеленій поляні серед ліса стояли шатри ловців, курилися раз у раз величезні огнища, де висіли на гаках кітли, оберталися рожни, де варилось і пеклось м’ясиво вбитої дичини для гостей (І.Франко). Розлучення — запобіжний клапан подружнього котла (А.Декурсель). Потому він нахопив на себе ще й плаща верхового доброго сірого сукна, та попереду мусив вихлюпати п’ять чи шість баняків води (щодо числа баняків джерела подають суперечливі відомості), одмиваючи собі голову та обличчя, і то ще вода сироваткою мутніла через джуру-ненажеру, що купив клятого того сиру на благословенну панову голову (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Знаменитий мандрівник розповідає, як одного разу потрапив потрапив до рук канібалів. — Боже, — вигукує одна з слухачок. — Ви ж стояли однією ногою в могилі!. — Не в могилі, мадам, а в казані…].

Который – 1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий; 2) (из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий; 3) (относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь): • берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко; • века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни; • в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?; • в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї); • в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?; • война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й); • в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось; • в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше); • дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли; • дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив; • изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся); • источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості; • король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося; • которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис); • которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?; • который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.); • который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?; • который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі; • кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́; • который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь; • который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший; • который раз – вкотре; • который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!; • который час? – котра година? которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?; • лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас; • люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс; • материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́; • многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися; • надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли); • обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув; • общество, в котором… – суспі́льство, де…; • положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди; • постановление, в котором… – постано́ва, де…; • принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…; • произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но; • река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись; • с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х; • страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо; • такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий); • тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий); • у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися); • условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця; • цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне; • человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить); • эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́); • эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…; • это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся; • я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський). [І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)].

Крутить, крутнуть – 1) крутити, крутнути; 2) (скручивать, сучить) крути́ти, крутну́ти, ви́ти, звива́ти, сука́ти, скручувати що; 3) (вилять) крути́ти, крутну́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти, мельну́ти (хвосто́м); 4) (кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати, заправляти ким; 5) (о ветре, метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти; 6) (кости) крути́ти кістки́, у кістка́х; 7) (вращать) обертати; 8) (спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́: • как ни крути – як не крути, як не верти, що не роби, крути не верти; хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк, радий не радий, як не крутись, нікуди не дітися, хочеш не хочеш; • крутить голову – крутити (задурювати, морочити) голову кому, морочити кого, (влюблять в себя) крутити (баламутити) голову; • крутить любовь (роман) – крутити любов (роман), крутеляти; • крутить носом – крутити носом; • круть-верть – круть-верть; • крутя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Пр.); • не крути, успеется – не підго́нь — поспі́ємо. [Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовчок). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а Бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Пр.). Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.). До Бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барвінок). В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовчок). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, — того́ й завірю́ха (Б.Грінченко). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Б.Грінченко). Крути не верти, та треба вмерти (Пр.). А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця… як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький). Як не крути, на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить! (В.Симоненко). Руба поставив питання: «Хочеш за мене заміж чи ні?» Отут мені хоч круть хоч верть (І.Муратов). — Надбав тій жінці, з якою жив, трьох дітей, а сам і далі крутеляв з іншими по всьому місту (Юлія Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Якщо на велотренажері крутити педалі в інший бік, то можна потовстіти].

Лесоруб – лісоруб. [Лісоруб Іван, відбиваючись від комарів, вирубав два гектари лісу].

Масса – 1) (вещество, тело, материя, толща) ма́са; 2) (множество кого, чего) бе́зліч, си́ла, си́ла-силе́нна, незчисле́нна си́ла, си́ла си́лою, ма́са, по́вно, (куча) ку́па, гу́ра, (туча, потоп, лавина, бездна) хма́ра, як мгли́, пото́п (потопа), зава́ла, ва́лява, прі́рва, море, (тьма) тьма, (гибель, пропасть) ги́бель, (фамил.) шмат (-ту), (грубо) до чо́рта, до бі́са, до стобі́са, до сму́тку, до ви́греба чого́; 3) (народная) тиск, сила, тлум, ма́са; 4) (юрид.) ма́са, все добро́ (майно́): • бумажная, древесная, сырая масса – паперо́ва, деревна́, сирова́ ма́са; • воздушная маса – повітряна маса; • двигаться сплошной массой – іти́, су́нути, пливти́ (пли́сти́) суці́льною ла́вою, хма́рою, о́блавом, ва́лом, су́нути (ці́лим) зага́лом; • критическая маса – критична маса; • масса вращательнодвижущаяся – маса обертоворухома; • масса движущаяся – маса рухома; • масса материальной точки – маса матеріяльної точки; • масса неуравновешенная – маса незрівноважена; • масса переменная – маса змінна; • маса приведенная – маса зведена; • маса присоединенная – маса приєднана; • маса распределенная – маса розподілена; • маса сосредоточенная – маса зосереджена (скупчена); • маса уравновешивающая – маса зрівноважувальна; • мышечная маса – м’язова маса; • народные массы – наро́дні ма́си; • собралась масса народу – зібра́лося (зійшлося, зібралася, зійшлася) бе́зліч (си́ла, си́ла-силе́нна, тьма) лю́ду (люде́й); • сырковая маса – сиркова маса. [О́бсяг атмосфе́ри величе́зний, а ма́са мізе́рна (М.Грінченкова). Люде́й ішло́ хма́ра хма́рою (АС). Як почало́ розтава́ти, то вода́ йшла рівчака́ми, а тепе́р, як ду́же розта́ло, — іде́ о́блавом (М.Вовчок). Наро́д-творе́ць не мо́же вже бу́ти сиро́ю етнографі́чною ма́сою (С.Єфремов). Чого́ не вда́тен збагну́ти зага́л, юрба́ (М.Леонтович). Бе́зліч пра́ці (Б.Грінченко). Си́ла-силе́нна слів, а ді́ла нема́ (АС). Груш незчисле́нна си́ла (А.Кримський). Їх там си́ла си́лою була́ (Квітка). Пое́зії, пе́вно, в тім ма́са (І.Франко). При́кростей уся́ких ку́па (Б.Грінченко). Люде́й на по́лі як мгли (Г.Барвінок). Чу́ти було́ яке́сь шепта́ння — з-посере́д пото́пи ли́стя (І.Франко). В столи́ці зби́лася ва́лява лю́ду (М.Леонтович). Гро́шей у ньо́го прі́рва (АС). Наро́ду там ги́бель (АС). Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли), не можуть бути повноцінними громадянами (Л.Костенко). — У славолюбства тисяча синів, всі рвуться уперед, і, як схибнешся, Когось пропустиш, всі на тебе ринуть Могутнім валом, і заллють, затруть, Зоставивши позаду (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). А найкраще ось що зроби: стинай віття тернове (тут скрізь того терну до гибелі росте) та й кидай по дорозі на призна́ку… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можна спробувати поставитися до неї по-християнському і полюбити. Але хоч як ти до неї ставився б, вона, ця маса, перетворена волею випадку на електорат, має голос і нічого спільного не має з демократією. Що з нею робити? Обманювати? Відмивати? Перевиховувати? Чекати, поки вимре? Але останнє — іллюзія: старі тягнуть за собою онуків, правнуків, які теж стають навкарячки (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Маса удаваних книжок, але дуже мало літературних творів; тлум інформації та добрих намірів, однак обмаль реальної думки та пам’яті — такий, власне, порядок денний (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). Той тлум вирував і клубочився, люди бігали туди й сюди (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). — І тепер нам потрібні, — сказав він, — не мечі, а батоги. Масами правили з днів сотворіння і треба ними правити до кінця цих днів. Суще лицемірство й фарс говорити, ніби вони самі здатні собою керувати (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Усі сновигають, горланять до хрипоти, вихваляючи свій товар. Конкуренція, сварки, обдурювання один одного на копійки. Найневгамовніші ми, зовсім малі, бо нам подобається брати участь, відчувати належність, бути частиною всього цього великого тлуму (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На пароплаві панував тлум, адже ним подорожували механіки та інші відвідувачі національного свята, всі поголовно п’яні ще до обіду (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Найжахливіша маса, яку можна уявити, складалася б суцільно із знайомих (Е.Канеті). У народних мас ця сама маса завелика для сходження вгору. Зате для лавиноподібного сходу вниз — якраз (В.Шендеровіч)].

Отключаться, отключиться – вимика́тися, ви́мкнутися, (терять сознание) вируба́тися, ви́рубитися.

Парашютный – парашутний [Пробудження – парашутний стрибок зі сну. Вільний од удушливого виру, подорожній занурюється в зелену зону ранку (Лев Грицюк, перекл. Тумаса Транстрьомера). — А чому це в тебе слід від чобота на дупі? — Та це я записався в парашутну школу].

Пацан прост. – хлопчисько, хлопчак, (диал.) бахур, (прост.) пацан, (жарг.) пацик. [Пацан заховав цигарку в кулак, кулак в кишеню і почвалав геть. По дорозі додому пацанові трапився однокласник на велосипеді. Пацан припалив своє «Мальборо» від його «Біломору» і, поки однокласник просував ногу під раму й вирулював, розкоштував городське куриво, відкусив фільтр і заплюнув його у квітник аж по той бік вулиці (В.Діброва). — Тату, я, певно, женюсь! — Ну!? І як її звати? — Максим. — Та ти що! То ж пацан! — Нічого собі пацан, 28 років!!!]

Пехом, разг. – піхом, піхою, пішака, пішком, піхтуро́ю, піхтура́, пішечки, пішаницею, своїм ходом, на своїх [двох]. [За отаманом Остряницего Женуть ляхи кіньми Ще й біжать пішаницею; Пани хочуть Остряницю упіймати, А славче військо запорозьке Щоб посікти-порубати (Дума). — За дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком — не треба і коня (І.Котляревський). І ото, которі багаті, що на доброму коні збройне до обозу могли виїжджати, тії зостались козаками і до леєстру козацького записані; котрі ж ходили піхом, дак зостались у поспільстві (опріч міщан, що по городах торги і комори крамнії мали), осіли на рангових або на магістратських та на чернечих грунтах, або у шляхти та в козаків підсусідками, а інші зостались козацькими підпомічниками, що двадцять-тридцять чоловік одного козака споряджають. Сі б то, може, й собі, як от і ми, козацької вольності пошукали, коли ж несила! (П.Куліш). Пійшли хто піхом, хто возом (Г.Барвінок). Піхою… за десять верстов на місто (Г.Барвінок). — Дозвольте, дядечку, кинути у вас коня у дворі, а я пійду піхотою (Г.Барвінок). — Нічого більш, розкажи тілько, як ти добравсь піхтурою до табору (П.Куліш). «Голопузі» сипнули по всіх усюдах… поробились окономами, управителями, посесорами невеличких маєтків, а деякі побрались на службу до сильного — колись ворога, а тепер владики — москаля! Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Заліз у якийсь полк, терся по передніх вельмож, поки таки дотерся до генерала… і до Пісок! (П.Мирний). Оскільки у Павла вже не було грошей, щоб найняти візника, то він вирушив шукати своє рідне село пішечки і через чотири дні ходу був уже дома (Г.Тютюнник)].

Распадок, распадина – розпадина, розпадок, (ещё) щілина, прощілина, розколина, (диал.) розпалина, (овраг) виярок, вибалок. [На острові річка розлилася самовілками та поточками поміж купами каміння, між тісними розколинами скель (І.Нечуй-Левицький). Кам’яні шпилі яйли рожевіли на небі, синій морок ховався по розпадинах скель, а ліси по схилу гір чорніли, немов спалені (М.Коцюбинський). В щілині поміж горами летів в долину потік (М.Коцюбинський). Дно виру завалене колодами дерева, які повінь повбивала з величезною силою в скельні розпалини (І.Франко). Темно було у печерах зовсім, і холод свіжий понімав. Де зверху у гороізу розпадину сонячний промінь ронив сяющу стягу (М.Вовчок). Тут не побачиш води цілими тижнями, а коли нападеш на неї, вона проритими нею вузенькими рівчачками зникає в прощілинах гір (Олесь Досвітній). Сутінки спускалися швидко, ніби змагаючись із старим Сірком, щоб не дати йому завидна дійти до зручного місця для ночівлі, не дати йому до темряви пройти становик і спуститися в якийсь розпадок, де б тік, такий бажаний для змучених мандрівників, благословенний струмочок чи ключ (І.Багряний)].

Рядовой – 1) рядовий, (обыкновенный, ещё) звичайний, (посредственный, ещё) пересічний, (простой) простий, (рядами) рядковий, рядовий; 2) (воен.) рядовий, рядовик: • рядовая сеялка – рядко́ва́ сівалка; • рядовой случай – пересічний (звичайний, буденний) випадок; • рядовой состав – (воен.) рядовий склад; • рядовой гражданин – звичайний (рядовий, пересічний, простий) громадянин. [Мене не стало. Була чужа, смішна, в незграбному одязі й надмірно малому кашкеті без козирка, потворна постать рядовика стрілецького полку (О.Кобець). Депутати, братки недоторканні, рядовим пики потовчуть — і рядових же таки звільнять (Г.Ручай). Наступає військо чи відступає — рядовий завжди під кулями. Рядов можуть щодня вершити подвиги, а армія буде зазнавати поразки. Ми живемо в країні, де від рядових нічого не залежить, проте все тримається на рядових. Бездарність наших керівників покривається здатністю до самовиживання нашого народу (В.Слапчук). Щаслива в шлюбі пересічна людина набагато щасливіша за самотнього генія (Д.Карнеґі). Я не жалкую, що служив у війську, але я пошкодував би про це, якби служив у війську не рядовим (Макс Фріш). 1. — Рядовий Олексієнко, ти в потойбічне життя віриш? — ??? — Бабуля на КПП чекає, до якої ти на тому тижні на похорони їздив. 2. — Рядовий Стручко, чому йдеш до їдальні з автоматом? — Не хочу, товаришу капітане, знову лишитися без компоту. 3. — Рядовий Петренко! Чому у строю не співаєте? — Та зуби розболілися. — Ну, так, підвивайте! 4. — Рядовий Рабинович завдання з розповсюдження листівок на ворожій території виконав успішно. Ось виручка].

Слово – слово, вислів, висловлювання, думка, мова, промова, обіцянка: • без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи;; • брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого; • бросить в спину (слова) – кинути в спину; (насм.) кинути між лопаток слова; • верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому; • верный слову – на слово вірний; певний на слові; • взять назад (обратно) своё слово – зректися свого слова; відмовитися від свого слова; • вклеить, ввернуть слово – вкинути, прикинути слово, слівце; • в двух (нескольких) словах – кількома словами, коротко кажучи; • выраженный словами – ословлений; • выразить словами – ословити; • где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла (Пр.); язиком сяк і так, а ділом ніяк (Пр.); не так-то він діє, як тим словом сіє (Пр.); слів сила, а як до діла, так і сіла (Пр.); • давать, дать слово кому – давати, дати слово кому; • давать на слово что – давати на віру що; • давать слово в чём – давати слово на чому; • давши слово – держись, а не давши – крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його) (Пр.); поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись (Пр.); краще не обіцяти, як слова не держати (Пр.); • сказано — зав’язано (Пр.); не роби з губи халяви (Пр.); • держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова; стати на слові; справдити своє слово; • держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися); • другими словами – іншими словами, інакше кажучи; • живого слова не услышишь – живого слова не почуєш; • за каждым словом – щослова; • закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко); • заключительное слово – кінцеве (прикінцеве) слово; • из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш (Пр.); • к слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити); • лишать слова – позбавляти слова кого; • лишние слова – зайва мова; • ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого; • на два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів; • нарушить слово – зламати (порушити) слово; • на словах – на словах; • на словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур (Пр.); • недоброе слово больней огня жжёт – від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи (Пр.); впік мене тим словом, не треба й вогню (Пр.); удар забувається, а слово пам’ятається (Пр.); слово — не стріла, а глибше ранить (Пр.); шабля ранить голову, а слово — душу (Пр.); вода все сполоще, а злого слова — ні (Пр.); гостре словечко коле сердечко (Пр.); • не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова; • не о том слово – не в тім річ, не про те мова; не про те (не за те) йдеться; • ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст; • ни слова об этом – ні (ані) слова про це; (разг.) про це анічичирк (анітелень); • ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером списати; • новое слово в чём – нове слово у чому; • (одним) словом – одне слово, (одним) словом; • объяснительное слово – з’ясувальне слово; • одни слова! – самі слова!; • от слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…); • первое слово в чём – перше слово в чому; • поймать на слове – зловити на мові; • полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово; • по последнему слову чего – за останнім словом чого; • последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)…; • по словам чьим – за (згідно з) чиїми словами; як каже хто; • предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати (давати, дати) слово кому; при первом слове; • при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові; • слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці); • слово в слово – слово в слово; • слово за слово – слово по слову; • слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться (Пр.); що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом (Пр.); слово вилетить горобцем, а вернеться волом (Пр.); слини не підхопиш, а слова назад не вернеш (Пр.); сказаного й сокирою не вирубаєш (Пр.); • слово предоставляется… – слово належить…; • слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ; • слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. (Пр.); рана загоїться, зле слово — ніколи (Пр.); • слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото (Пр.); порожня бочка гудить, а повна мовчить (Пр.); хто мовчить, той трьох навчить (Пр.); менше говори — більше почуєш (Пр.); у стулені вуста муха не влізе (Пр.); • со слов чьих – з чиїх слів (иногда уст); • с чужих слов – з чужих слів (уст); (иногда, ирон.); чув, де грім гримів (Пр.); • честное слово – слово честі. [Істинні слова не бувають приємними. Приємні слова не бувають істинними (Лао Цзи). Кого не б’є слово, тому й палка не поможе (Пр.). Слово старше, ніж гроші (Пр.). Де мало слів, там більше правди (Пр.). М’які слова і камінь крушать (Пр.). Холодним словом серця не запалиш (Пр.). Не потямлю ословити, з якою інтенсивністю опосіли мене спогади про тодішні події двадцять дев’ятого року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Розкажіть мені все своїми словами, — сказав він. Годі й уявити, чиїми ще словами я міг би послужитися (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Є великі слова, такі порожні, що в них можна ув’язнювати цілі народи (С.Є.Лєц). — Ой, спасибі вам на доброму слові! — Нема за що. Це я так, не подумавши].

Спецовка, разг. – спецівка. [Олег щодня прокидається о 5-й ранку, готує запашну італійську каву, яку йому привозить його дядько, одягає стару, протерту синю спецівку і вирушає в поле (Віталій Вітюк). А при багатті хлопці косарі І комбайнери у спецівках синіх Вплітають сміх до цих лугів осінніх, Ведуть пісні під маєвом зорі (Андрій Малишко). Контрактований студент, він після захисту дипломної знову повернеться сюди, звично зайде крізь цю заводську прохідну, одягне свою синю інженерську спецівку - і то вже, мабуть, на ціле життя (О.Гончар). Я не став голитися, накинув свою спецівку і спустився в гараж, не зайшовши навіть на кухню, щоб зготувати каву (В.Шовкун, перекл. М.Турньє)].

Стоптанный – стоптаний, стратований. [Колі́на понала́тувані, чо́боти сто́птані (А.Тесленко). Тут лежить стратована державною сваволею одна шоста частина земної суші, й належить вона не окремим людям, які б її любили, відповідали за неї, оберігали, а відчуженій від людей всевладній державі, яка ту сваволю чинить — і кочують нічийною землею конфірмовані владою пройди, котрі нищать, руйнують, крадуть земне добро, замулюють ріки, труять гербіцидами ґрунти, щоб нині вродило, а про завтра байдуже; нищать живність у водах, відводять метрвотні стоки в чисті озера, вирубують ліси, висушують життєдайні болота, затоплюють чорноземи, щоб мати свої власні моря, позбавляють автохтонів почуття прив’язаності до рідних місць, руйнують інстинкт власності, перетворюючи господаря в пройдисвіта… (Р.Іваничук)].

Тревога – 1) тривога, (беспокойство, ещё) неспокій, непокій, невпокій, занепокоєння, тривожність, (взволнованность) стривоженість, збентеженість, бентега, (волнение) хвилювання, тривоги; 2) (переполох, суматоха) переполох, ґвалт, паніка, трусанина, трус; 3) (сигнал) тривога, ґвалт: • боевая тревога – бойова тривога; • ложная тривога – фальшива тривога; • ударить, бить тревогу – дзвонити, бити на сполох, на ґвалт, залярмувати; • учебная тривога – навчальна тривога. [Турн осушивсь після купання І ганусною підкрепивсь, З намету виїхав зарання, На кріпость сентябрем дививсь. Трубить в ріжок! — оп’ять тривога! Кричать, біжать, спішать якмога; Великая настала січ! (І.Котляревський). Красне личко серцю непокій (Номис). Закипіла по Вкраїні Страшенна тривога, Як на шляхту піднялася Сірома убога (П.Куліш). Дізнала Таля теж усякі., тривоги та радощі, та тугу, та щастячко, невідомісінькі їй до того часу (М.Вовчок). Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старий Тримач без шапки ходить, розхристаний та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба? (М.Вовчок). Затрубили в труби, забили в бубни по всьому таборі. Тривога пішла по цілому таборі (І.Нечуй-Левицький). Дзвін сумно бевкав на гвалт (І.Нечуй-Левицький). Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обнімав його (Б.Грінченко). 3 самого світу у нас трусанина, приїхав мировий (Сл. Гр.). Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М.Коцюбинський). Раїса усе поглядала туди, з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (М.Коцюбинський). Я вигадав, що заслаб, що боюся вживати м’ясо. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота (М.Коцюбинський). Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Л.Українка). В Генуї переночувала, щоб не виявитись до Садовських серед ночі та не збивати тривоги (Л.Українка). Мім, німий раб, стирає порох з сонячного дзиґаря, придивляється, де стоїть на ньому тінь, потім раптом б’є клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на ґвалт, але сам при тому має дуже спокійне обличчя, немов пробуває в найглибшій тиші (Л.українка). З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н.Кобринська). Село моє, спокою мій улюблений, Далекий від тривог земних! (М.Зеров). Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М.Стельмах). Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги (В.Симоненко). І не минає, не минає! І вже, напевно, не мине. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко). Не одлюби свою тривогу ранню, — той край, де обрію хвиляста каламуть, де в надвечір’ї вітровії тчуть єдвабну сизь, не віддані ваганню (В.Стус). Якщо ви вимірюєте свій успіх мірою чужих похвал і осуду, ваша тривога буде нескінченною (Лао-цзи). Деколи мене поймає тривога: а раптом ми вже в раю? (С.Є.Лєц). Пожежна тривога в установі — це коли біля входу з’являється інспектор пожежної охорони].

Тростник – очерет, (ещё) трость, (одна трость) очеретина, (сахарный) тростина: • сахарный тростник – цукрова тростина. [Людина є тільки тростина, найслабша у природі, але це тростина, що мислить. Щоб її розчавити, не треба озброюватися цілому всесвітові: одного випару, однієї краплі води досить, щоб її вбити. Але якби навіть усесвіт її розчавив, людина була б усе ж чимсь значно шляхетнішим, ніж те, що її вбиває, бо вона знає, що вмирає, і знає про ту перевагу, яку всесвіт має над нею. Всесвіт же про це не знає нічого (А.Перепадя, О.Хома, перекл. Б.Паскаля). Коли суботнього вечора вони вирушили до міста, місцеві чоловіки змагалися наввипередки, хто більше виставить Арне пива та рому, а місцеві жінки вилися довкола нього, наче бджоли, що злетілися на мед. Між Люком та Арне було багато схожого. Обидва марнославні, вони були об’єктом жіночої цікавості та захоплення. Але на цікавості та захопленні все й закінчувалося. Їм нічого було дати жінкам: вони все віддавали тростині (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Новини трансгенної інженерії. Науковці схрестили папугу і цукрову тростину. Тепер цукор сам говорить, скільки його класти в чай].

Уничтожающий – що (який) знищує, нищівни́й, руйнівни́й, зни́щувальний, вини́щувальний, нищівник, руйнівник, знищувач, винищувач: • вирус, уничтожающий информацию – вірус-нищівник інформації; • уничтожающая критика – нищівна критика; • уничтожающий взгляд, сарказм – нищівний погляд, сарказм; • уничтожающий клетки, опухоль – руйнівник клітин, пухлини; • уничтожающий лес – знищувач лісу; • уничтожающий огонь орудий – нищівний вогонь гармат.

Хлюпающий – що (який) хлюпає, хлюпастий, хлюпітливий: • хлюпающие шаги – хлюпасті кроки; • хлюпающий звук – хлюпітливий звук. [Той хлюпотливий струмочок, подейкували, петляв у лісі поміж деревами, вирував і пінився, та й був доволі підступний, хоч при Долині Лінд ущухав і вже ледь жебонів, принишклий, ніби знаючи, що повз будинок пані Рейчел Лінд навіть струмкові не вільно текти без належної поважності й ґречності (Анна Вовченко, перекл. Люсі-Мод Монтгомері)].

Холодильник – холодильник, холодник. [Книги починалися від порогу і ніде не закінчувалися. Він тримав їх навіть у холодильнику. Якби не книги, то він і не знав би, на біса йому той холодильник здався. Кажуть, наче там-таки, у холодильнику, він тримав пришпиленим до задньої стінки вирізаний з газети портрет Брежнєва. Це називалося малим Сибіром (Ю.Андрухович). Ті, хто не був в Харкові раніше вже не побачать пам’ятника героям революції, що біля будівлі Харківського історичного музею, де колись був ломбард. У народі його називали «Четверо виносять холодильник із ломбарду». На його місці тепер буде якесь одоробло на кулі. І не те, щоб я любив радянські пам’ятники, проте сучасні… пам’ятаєте гладку русалку насаджену на палю на Майдані Незалежності в Києві? (С.Жадан). Цілісіньку ніч слуги стерегли від їхнього нападу холодник, срібне приладдя, винний льох і млин (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). 1. Ви вирушаєте в спортзал і старанно скидаєте там зайві кілограми. І навіть не підозрюєте, що вони терпляче чекають на вас удома, в холодильнику. 2. Чоловіки поділяються на два типи: тих, хто може підняти холодильник на п’ятий поверх, і тих, хто може за це заплатити].

Храпеть, хропнуть – хропти, хропіти, хропнути, (усилит.) хропонути, (образн.) завдавати (давати), завдати (дати), затина́ти, затя́ти, витинати, (редко) давити, дерти хропака́, хропти́ хропака́. [Хропе на всі заставки (Номис). А деякі так так хлиснули, Що де упали — там заснули, Сопли, харчали і хропли (І.Котляревський). — Спи, спи,— вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті,— Дрова не нарубані, води не принесено, а він — пузо на черінь та й давить хропака (Г.Тютюнник). Дорогою до двору він устиг розповісти мені, що радисти ще «деруть хропака», бо вночі була якась заваруха, то не виспались, що мати печуть хліб, що синиць він ловить кожної зими — тільки цього року не ловив, бо ховався в погребі од Німеччини,— прив’язує їм до ніг соломинки й випускає (Гр.Тютюнник). Ночами він хропить. Вижно як курган-могилою надимається під простирадлом його черево. Чути, як звідти спочатку вирулюють бомбардувальники, потім зграя слонів ганяється за полохливою куркою, й, нарешті, булькають акваланги (В.Діброва). Отже, котрогось року він почав храпіти, потім з його зубів повипадали пломби, його ніздрі й вуха позаростали волоссям, а нетяга пеніс перетворився у цілком самостійну й дуже вередливу істоту, що найчастіше чинила всупереч його волі (або з рівним успіхом нічого не чинила) (Ю.Андрухович). По сім слові пішли до джур своїх, що затинали хропака в тій самій поставі, в якій зміг їх сон (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Моя нова шапка мала навушники, і я їх відкотив. А на кого я був схожий — це мені було до лампочки. Однаково кругом жодної душі. Всі давно вже давали хропака (О.Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера). У хаті, розлігшись на софі, грав давав хропака (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). — Він давав хропака, — втрутився Фельдман. — До полудня. Його гарматою не можна було розбудити. Уперше довів, що має розум (Ю.Петренко, перекл. Е.М.Ремарка). Чому, коли дівчата сплять — вони сопуть, а коли дружини — то хроплять?].

Светящийся – світни́й, світляний, що (який) світиться: • светящийся спокойным, тихим светом – тихосвітний. [Коли й іскорки просвітку за крайнебами не мріє, Доводиться світний кристалик шукати в собі (Б.Нечерда). А коли я дивлюсь по горизонталі, то бачу навколо тільки снопи списів! Вогонь? Та ні! Мене атакують холодною зброєю! Я бачу тільки світні шаблі (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Мої очі раз по раз затримуються на світному циферблатові годинника, та стрілки наче не посуваються (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). Грубий шар пороху, що накривав підлогу, світився, наче білий пісок, у мерехтливому світлі, яке проникало сюди від афіш, що блимали світляними літерами внизу, на вулиці (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Равік глянув на маленький годинник із світляним циферблатом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Море роїлося світними водоростями, що вирували довгими шлейфами за кожним рухом рук і ніг (О.Король, перекл. Д.Фаулза)].

Просырать, просрати, разг. – просирати, просрати. [Вона уміючи просирала, саме просирала, а не викидала на вітер гроші (О.Ульяненко). Заради політичного доктринерства або приватновласницьких інтересів вони примудрялися програвати, причому часто за вихідних умов, що були набагато кращими, ніж у супротивників (в народі таку програмну діяльність називають “проср…ти”) (Д.Шурхало, Д.Халецький). На цьому маленькому відрізку між бульваром і Рю-Лафаєт можна просрати все своє життя. Кожен бар аж вирує, сповнений пульсації, гральні кості готові; касири повсідалися на високих стільцях, мов стерв’ятники, а гролші, якими вони гендлюють, тхнуть важким людським духом (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)