Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 18 статей
Запропонувати свій переклад для «годинонька»
Шукати «годинонька» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зима́ – зіма́, (этимол.) зима́, ум. зі́монька, (этимол.) зи́монька. [Зі́мо, зі́монько, зі́мо лю́тая, ой, прошу́ тебе́, не моро́зь ти мене́ (Чуб. V). Зима́ лю́та; ві́тер сви́ще, сніг по ві́кнах брязкоти́ть (Руданськ.)].
• Снежная (очень) -ма́ – завальна́, зава́листа зима́.
• Суровая -ма́ – лю́та зима́.
• Мягкая -ма́ – ла́гі́дна зима́.
• Мокрая -ма́ (с оттепелями) – гнила́ зима́.
• Начало -мы́ – за́зимки, перво́зимки (-ків).
• Исход -мы́ – ві́дзимки.
• -ма́ началась (наступила) – зима́ зайшла́, зима́ впа́ла. [Аж гульк – зіма́ впа́ла (Шевч.)].
• Проводить, провести -му – перебува́ти, перебу́ти зи́му, зимува́ти, перезимува́ти.
• Вынести -му – ви́зимувати.
• Содержать, -ся -мо́й, продержать, -ся -му – зимува́ти кого́, -ся, перезимува́ти кого́, -ся, ви́зимувати кого́, -ся. [Ой, при́йде зіма́, лиха́я годи́нонька, ні́чим волі́в тобі́ зімува́ти бу́де (Грінч. III)].
• -му зимовать – зи́му зимува́ти.
• В течение -мы́ – через зи́му. [Мо́же-б ви проде́ржали мене́ через зі́му до весни́ (Кониськ.)].
• В продолжение -мы́ – зи́му, через зи́му, про́тягом зими́.
• Прошлой -мо́й – мину́лої зими́, то́ї зими́.
• Каждую -му – що-зи́му, що-зими́. [Інгу́л що-зи́му замерза́є (Шевч.)].
• Зимо́й, нрч. – зимо́ю, узи́мку, узимі́, упо́зимку, зимо́во́ї доби́. [Хто влі́ті гайну́є, той взімі́ голоду́є (Номис). Влі́тку він това́р пасе́, а взі́мку дітво́ру у́чить Кониськ.)].
Невзго́душка – него́донька, лиха́ годи́нонька.
Несча́стье – неща́стя (-тя); (неблагоприятная судьба) недо́ля, безща́стя, безтала́ння (-ння), бездо́[і́]лля (-лля), (невезение) нетала́н (-ну́), (бедствие, погибель) безголо́в’я (-в’я), (беда) ли́хо, біда́, лиха́ годи́на, причи́на, (беда, несчастный случай) приго́да, лиха́ приго́да, (напасть) ха́лепа; ум. недо́ленька, лиха́ годи́нонька, приго́донька. [Бага́тство дме, а неща́стя гне (Номис). По́вен світ неща́стів (Грінч.). Його́ боля́ть неща́стя Украї́ни (Франко). Поодино́кі неща́стя тво́рять зага́льне ща́стя (Кандід). Коли́ я тут недо́лі до́сить ма́ю, хай бу́ду я щасли́ва там, у и́ншім кра́ю! (Л. Укр.). На́що вам суди́лось тут заги́нути в недо́лі? (Рудан.). Усі́м лю́дям ща́стя, до́ля, – мені́-ж безтала́ння (Метл.). У тім селі́, на безтала́ння та на поги́бель, ви́ріс я (Шевч.). Нам на здоро́в’я, а тобі́ на безголо́в’я (Номис). Сам собі́ накли́кав безголо́в’я (Крим.). За́вжди наріка́ла на своє́ безголо́в’я (Черкас.). Ли́хо знена́цька підкра́лося (Коцюб.). Ста́лась мені́ причи́на: жі́нка вме́рла, зоста́лась дити́на (Пісня). Чому́ не зарятува́ти, коли́ чолові́к у приго́ді (человека постигло -тье)? (Мирний). Ха́лепи яко́ї щоб не напита́ть (М. Левиц.). Я́к-би то її́ ви́зволити з тако́ї ха́лепи та журби́? (Кониськ.)].
• Это верх -тья – це найбі́льше неща́стя (ли́хо).
• К (по) -тью – (як) на неща́стя, (чаще) (як) на біду́, як на ли́хо. [На біду́, ці дурні́ лю́ди ма́ли си́лу (Крим.). Таланови́тий, на ли́хо доча́сно поме́рлий публіци́ст (Рада). Тре́ба, ду́маю, зайти́ прові́дати хреще́ників, та, як на ли́хо забу́в (Васильч.)].
• К моему -тью – на моє́ неща́стя, на мою́ біду́, на моє́ ли́хо, мені́ на неща́стя и т. п. К вящему -тью – на ще бі́льше неща́стя (ли́хо); ще й (ба й) гі́рш(е) від то́го, ще й гі́рше ли́хо.
• На -тье чьё – на неща́стя, на ли́хо чиє́, кому́, на біду́ чию́, кому́, на безголо́в’я чиє́, на го́лову чию́. [Упаду́ собі́ на ли́хо (Л. Укр.). Зака́явся жени́тись, щоб знов не взя́ти лихо́ї (жі́нки) на своє́ безголо́в’я (Коцюб.). Чим-же я ви́нна, що ту́ю ду́му постанови́ли на на́ше безголо́в’я? (М. Левиц.). Неха́й горшки́ б’ю́ться на ганчаре́ву го́лову (Номис)].
• В -тьи – у неща́сті, у (лихі́й) приго́ді, при лихі́й годи́ні. [Не годи́ться жури́тись в приго́ді такі́й, адже́ и́ншим ще гі́рше бува́є (Л. Укр.). Я́к-би їм запомогти́ Ме́ндля в його́ лихі́й приго́ді? (Франко). Та нема́ гірш ніко́му, як тій сироти́ні: ніхто́ не приго́рне при лихі́й годи́ні (Пісня)].
• Мне -тье в картах – мені́ не щасти́ть (не талани́ть) у ка́ртах, мені́ ка́рта не йде.
• Впадать, впасть в -тье – потра́пити (попа́сти(ся)) в біду́, зазнава́ти, зазна́ти неща́стя (недо́лі, безтала́ння, ли́ха, біди́), схо́дити, зійти́ на біду́, знедо́люватися, знедо́литися, знедолі́ти, збезтала́ніти, знещасли́влюватися, знещасли́витися.
• Приносить, принести -тье кому – прино́сити, прине́сти́ неща́стя кому́, завдава́ти, завда́ти ли́ха (біди́) кому́, (пров.) ви́падком ви́пасти кому́. [Сльо́зи мої́ ви́падком йому́ ви́пали: вона́ (його́ коро́ва) здо́хла (Кониськ.)].
• С ним случилось -тье – його́ спітка́ло (поби́ло) ли́хо, з ним ста́ла(ся) приго́да, на йо́го (впа́ла) приго́да, на йо́го впа́ло безголо́в’я. [На козака́ – приго́донька; коза́к зажури́вся (Пісня)].
• Не бывать бы счастью, да -тье помогло – коли́-б (якби́) не неща́стя, не було́-б і ща́стя.
• Счастье одного основано на -тьи другого – на безтала́нні одного́ вироста́є ща́стя дру́гого (Тобіл.).
Пого́да –
1) пого́да, (хорошая) годи́на, ум. пого́донька, годи́нонька. [Годи́на була́ я́сна та ти́ха, як бо́жий день (Звин.)].
• Хорошая -да – годи́на, пого́да, до́бра, хоро́ша годи́на, пого́да, годи́няний час, (гал.) вере́м’я. [Якби була́ годи́на, то тре́ба-б сі́но гребти́, а то дощі́ та дощі́ (Грінч.). Чи в пого́ду чи в сльо́ту, весе́лий іду́ на робо́ту (Чуб.). По сло́ті вере́м’я (Франко)].
• В хорошую, в тёплую -ду – (за) до́брої, (за) те́плої годи́ни, за годи́ни. [До́брої годи́ни не приїзди́ла, а тепе́р куди́-ж його́ ї́хати (Васильк. п.). Улі́тку, за те́плої годи́ни, ви́йде на ву́лицю (Кониськ.)].
• Благоприятная -да – погі́дна (пого́жа) годи́на, (полетье) полі́ття. [Не на вся́ке лі́то до́бре полі́ття].
• Дурная, ненастная -да – него́да (ум. него́дка, него́донька), не́гідь (-годи), него́диця, него́ди (мн.), не́погідь (-годи), него́дяний час. [Пішли́ него́ди, уда́рили холоди́, – него́дяна о́сінь (Васильк. п.)].
• Дождливая -да – дощова́ пого́да, (осенью) сльота́ и сльо́ти (мн.), плю́та.
• Мокрая -да – мочли́ва пого́да, моква́, мокроте́ча.
• Пасмурная -да – хма́рна пого́да, помра́ка, поте́мрява.
• Сухая ветряная -да – сухові́триця.
• Переменчивость -ды – мінли́вість пого́ди.
• Какая теперь -да? – як тепе́р надво́рі?
• -да установилась – на годи́ні ста́ло.
• Стоит хорошая -да – на годи́ні стої́ть.
• Была хорошая -да – стоя́ла годи́на, стоя́ло на годи́ні.
• -да обещала быть хорошей – кла́лося (збира́лося) на годи́ну, заповіда́лася годи́на.
• Наступать, наступить хорошей -де (проясняться) – безл. випого́джуватися, ви́погодитися, вигоди́нюватися, ви́годинитися, розпого́джуватися, розпого́дитися, розгоди́нюватися, розгоди́нитися, виясня́тися, ви́яснитися, на годи́ну кла́стися (збира́тися).
• Прояснение -ды – розпого́да.
• Наступить дурной -де (заненаститься) – занего́дитися, занепого́дитися.
• Наступает дождливая -да – на дощ іде́ (кладе́ться, збира́ється, зано́ситься).
• Наступила дождливая -да (задождило) – задощи́лося, засльоти́лося; сльо́ти взяли́ся.
• Ждать у моря -ды – дожида́ти ма́рно;
2) него́да, бу́ря. Срв. Непого́да.
• Поднялась сильная -да – зняла́ся (схопи́лася; зчини́лася, зірва́лася) бу́ря.
Пого́душка – пого́донька, годи́ночка, годи́нонька; см. Пого́да.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Годи́на, годи́нонька –
1) час;
2) время, пора;
3) погода, хорошая погода.
• Що-годи́ни – каждый час.
• Лиха́ годи́на – а) плохие времена; б) злой рок.
• На лихо́ї годи́ни – на кой чорт.
• Час-годи́на – некоторое время.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

годи́нонька, -ньки, -ньці; -ди́ноньки, -ноньок, -нькам

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Годи́на, -ни, ж.
1) Часъ. Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю. Гул. Арт. Укр. п. 33. Як ось із неба дощ полився, в годину ввесь пожар залив. Котл. Ен. II. 33. Ой уночі, а з півночі та о третій годині, гей злапали вдовин сина.... Гол. І. 139. В осени дня — година. Ном. № 613. Вік наш — як година. Ном. № 8265. Що годи́ни. Каждый часъ. Що години треба давати по ложці. Употребляется также въ значеніи: постоянно. Що день, що години питається. Шевч. У Лемковъ годи́ни — стѣнные часы. Вх. Лем. 404.
2) Время, пора. Не такий світ, не така година да тепера настала. Мет. 241. Та збудила мене мати в обідню годину. Мет. 20. Не за великий час — за малую годину. Так то, бачу, недовга літ наших година: скоро цвіте, скоро, і в’яне, як у полі билина. ЗОЮР. І. 318. По малі́й годи́ні. Немного спустя. Коли по малій годині і він приходить назад, — довго і не барився. Новомоск. у. Заміж іти — не дощову юдину перестояти. Ном. № 8851. Чималу я годину пересиділа, поки вийшла пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 52). Щасливою годиною козак уродився. Мил. 79. Досві́тня годи́на. Предразсвѣтная пора. Шевч. 233. Лиха́ годи́на. Плохія, тяжелыя времена. Лиха година настала. Лиха́ годи́на часто употребляется въ значеніи: злой рокъ, злая судьба. Ой лихая година моя! Одцуралась родина моя! Макс. Бий тебе лиха година! Въ этомъ же значеніи употребляется и чо́рна годи́на. Щоб на тебе прийшла чорна година! Ном. На лихо́ї годи́ни. На какого чорта. На лихої години тобі це здалося? При такі́й годи́ні. Въ такомъ случаѣ. Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить. Шевч. 582. Часто употребляется тавтологически: час — година. За час за годину милосердному Богу дуту оддав. Нп. Также: день — година. Як із день-години зчиналися великі войни на Україні. АД. II. 3. Оста́тня годи́на. Послѣдній часъ, конецъ жизни. Тепер прийшла на нас остатня година. Впрочемъ остатня година употребляется и просто въ значеніи послѣднее время. В остатню годину йому стало лекше, а то було зовсім погано.
3) Хорошая погода. Як би була година, то треба б сіно гребти, а то дощі та дощі. Также употребляется: до́бра годи́на — хорошая погода, нега́рна годи́на — дурная погода. На годи́ні ста́ло. Установилась погода. Лохв. у.
4) Годи́на іде́. Идетъ дождь. Шух. І. 81. Ум. Годи́нка, годи́нонька, годи́ночка.
Годи́нонька, -ки, ж. Ум. отъ година.
До́брий, -а, -е.
1) Добрый, благой. Дуже се добре діло. Добре словом до його озивався. Лихий доброму попсує. Ном. № 5983. Говорить добреє. Ном. № 5829.
2) Добрый, отличающійся добротой (о человѣкѣ). Добрий дуже чоловік: кожному запоможе, пособить. Будь для того, мати, добра, що я полюбила. Метл.
3) Хорошій. Він добрий був син і щирий козак. К. ЧР. 234. Темного лугу калина, доброго роду дитина. Нп.
4) Хорошій, доброкачественный. Кожне дерево, що не дає доброго овощу зрубують та й в огонь кидають. Єв. Лк. ІІІ. 9. Добрі чоботи. Добра горілка.
5) Искусный. Злодіяка був добрий. Кв. II. 193. Добрий з його коваль.
6) Вкусный. Та й сирівець добрий, — аж губи злипаються. Полт. І того, було, не їсть, і того не п’є. Все хотілося їй ласенького та добренького. Левиц. Пов. 113. Доброго борщу наварила, — в смак попоїв.
7) Благопріятный (о времени). Ой добрая ж годинонька, не цуралась родинонька. Нп. В недобру час-годину почав се.
8) Порядочныхъ размѣровъ, большой. Цей кухлик з добру діжку. Гайку, гайку, дай гриба й бабку! Сироїжку з добру діжку, красноголовця з доброго молодця. Ном. № 370.
9) Добри́-вечір! (привѣтствіе) Добрый вечерь! Ой прийшов він під віконце, добри-вечір, серце! Чуб. III. 154.
10) Добри́-день! (привѣт.) Добраго дня! Добраго утра! Добри-день же, тату, в хату. Шевч. 129. Дава́ти на добри́-день. Здороваться, желать добраго утра. Шапку зняти, на добри-день дати. Уман. у. По воду йде, добридень дає, з водою йде, жалю завдає. Бал. 98.
11) Добри-до́світок! Добраго утра! Привѣтствіе, употребляемое только раннимъ утромъ, на разсвѣтѣ. Основа. 1861. 51. Сам. 148.
12) До́бре мило. Всякое туалетное мыло. Лебедин. у.
13) До́бре нами́сто. Кораловыя мониста. Чуб. VII. 426. Усі груди так і обнизані добрим намистом з червінцями. Кв. І. 6.
14) Добра́-ніч, на добра́-ніч. Доброй ночи, спокойной ночи. Ой добра-ніч, широкеє поле, жито ядренеє. Мет. 322. На добра-ніч, усі блохи на ніч! Спать до півночі витріщивши очі. Ном. (Шутка).
15) До́брий ро́зум. Здравый смыслъ. Да хоч хожу пізнесенько, — добрий розум маю: ой я ж тому ледачому віри не доймаю. Чуб. ІІІ. 141. Держи сама розум добрий в своїй головонці. Метл.
16) До́брого здо́ров’я зи́чу (жи́чу). Желаю здравствовать. Боярину, красний паничу! Доброго здоров’я жичу. Мет. 202. Доброго здоров’ячка, пані! Ном. №6417.
17) З до́брого ди́ва. Ни съ того, ни съ сего, на здорово живешь. Вилаяв ні з доброго дива. Васильк. у. Ум. Добре́нький, добре́сенький, добрі́ненький. Чоботи ще добрісенькі. НВолын. у.
Зімува́ти, -му́ю, -єш, гл.
1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. Ном. № 557. — зі́му. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував ? Чуб. V. 67.
2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде. Грин. III. 569.
Опла́каний, -а, -е.
1) Оплаканный.
2) Несчастный, достойный жалости. Устино, серденько! Оплакана годинонька твоя. М. В. (О. 1862. III. 42). Весілля одгуляли оплакане. Г. Барв. 377.
Понімі́ти, -мі́ємо, -єте, гл. Онѣмѣть (о многихъ). Грин. II. 307. Ой як я маю до тебе ходити, коли нас будуть вороги судити. Ой нехай судять, як розуміють, прийде тая годинонька, вони поніміють. Мет. 44.
Суди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Судить. Люде горді, неправедні, своїм судом судять. Шевч. Бог судить не так, як люде. Ном. № 34.
2) Осуждать, пересуживать. ЗОЮР. І. 52. Судять же нас люде. Мет. 78. Чом ти до мене звечора не вийшла? Ой як же мені, серце, звечора виходити? Як угледять вороженьки, то будуть судити. Ой нехай же судять, як розуміють: прийде тая годинонька, вони й поніміють. Нп.
3) Опредѣлять, назначать. Грин. III. 204. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Чуб. III. 246. Не судив мені Бог, кого я любила. Уман. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Понима́ть, поня́ть, ся = 1. розумі́ти (С. Л.), тя́мити (С. Л. Ш.), зрозумі́ти, врозумі́ти, розібра́ти, у(в)тя́мити (С. Л. Ш.), отя́мити, взя́ти у тямки́ (С. Л.), у(в)торо́пати (С. Л. Ш.), розторо́пати, де-що — протямля́ти, шу́пити (С. З. Л.), чо́впати (С. Л.), у(в)чо́впати, учовпти́ (С. Ш.), з трудом — дорозумува́ти ся (Ос.) добра́ти то́лку (Ман.), коли кажуть в жарт або глумливо — роздлу́бати, розшоло́пати (С. З. Л.), в(у)шоло́пати (С. Ш.), розчу́хати (С. З.), розчо́впати (С. З. Л.), розчу́мати (С. З.), розчуру́пати, розшулїчити, глибоко — збагну́ти (С. З.), вбагну́ти, взаємно — порозумі́тити ся. – Ой нехай судять, як розуміють, прийде тая годинонька, вони й понїміють. н. п. — Вони ж не розуміли слова і боялись його спитати. К. Св. П. — Розумію і арапську мову, та утну й по арнаутськи дрібно. Ст. С. — Я тодї не розуміла сього. Фр. — Плакала і вбивала ся, не можучи зрозуміти, що йому стало ся. Фр. — Прочитав він, що в листї стояло, зрозумів все, тай заплакав ревно. Ст. С. — Міцкевич признає, що литовської мови не розумів. Кн. — І як сам він мало тямив їхню розмову, то й вони мало розуміли його. Лев. В. — Треба тямити, як з людьми поводитись. Лев. В. — Прочитавав одні і ті самі слова, не тямлючи, що читаю. Фр. — Чи тямить він хоч трошки в господарстві? Лев. В. — Коли не тямиш, то й не берись. — Він сам не тямив, що з ним робилось. О. Ст. — Та як же? Та що ж? Я нїчого не второпаю. О. Мир. — Гаразд не второпала, що він там по московськи каже. Ч. К. — Який же його одмінок второпає, що він верзе. Гул. Ар. — А які єсть у обчестві, що протямляють письма, то з писарем у їх одна свита. Хар. — Шупить Сїрко, де кабана шмалить. н. пр. — Ти письменїший од мене — багато де чого шупиш. Гул. Ар. — Та я то і в картах трохи шуплю. Гул. Ар. — Трохи мене ти не морочиш, не росчовпу, що ти пророчиш. Кот. — Хто-ж збагнув таємности людського життя і горювання. К. X. — Не можна того жадним розумом збагнути. К. З. о Ю. Р. — І миттю кинувсь до громади, просить собі у неї ради, чого собою не вбагне. Кот. — Нїяким способом не міг збагнути, щоб се могло бути. Фр. — Казо́к усїх і не збагнеш. н. о. — Не здужав вбагнуть: чи то йому снилось, чи справді на яву усе те дїялось. О. Ст. — Рибалка трусить ся, стоїть, як пень, не розшолопає чи ніч, чи день. Б. Г. 2. понїма́ти, ся, поня́ти ся, узя́ти ся водо́ю (д. під сл. Покрыва́ть, ся). 3. парува́ти, жирува́ти, попарува́ти ся (про птиць). — Налетїли сїрі гуси, стали жирувати. н. п. — Горобцї вже паруються
Рокъ = до́ля (С. Пар.), судьба́ (С. Жел.), призначе́ння, пере́дсуд; безтала́ння (С. Ш.), лиха́, нещасли́ва годи́на (С. З.). — Нещаслива ж моя годинонька! С. З. — Така її доля! К. Ш. — Такъ суди́лъ рокъ = так суди́лось, така́ до́ля, так на роду́ напи́сано.
Счита́ть, сче́сть, ся = лїчи́ти (С. Л.), рахува́ти, щита́ти, облїчи́ти, злїчи́ти, полїчи́ти, обрахува́ти, порахува́ти, пощита́ти, ся. — Одна, друга, третя, четверта, а пъятої нема! Та як же ти лїчиш? н. к. — Чи на морі між купцями лїчиш з краму бариші? н. п. — А ти в хатї — я на дворі, ходїм, серце, лїчім зорі. А ти лїчи, я не буду; кого люблю, не забуду. н. п. Под. — Перші лїта минули ся, я їх не лїчила, бо кожная годинонька була мінї мила. н. п. — Ти виросла за цї два днї, а я тебе дитиною лїчив. К. К. — Як рахувати сир і масло, то й вареників не їсти. н. пр. — Ти доки вмієш раховати? Фр. — Махання за биття не рахуєть ся. н. пр. — Не варт своє сьвітло палить, а чужі гроші щитать. н. пр. — Счи́танный = лїчений. — Вовк і лїчене бере. н. пр.
Часо́къ, часо́чекъ = часо́чок, годи́нка, годи́ночка, годи́нонька. — Хоч годинку, хоч хвилинку. н. п. — Хто щаслив був хоч часочок — повік не забуде. н. п.

Запропонуйте свій переклад