Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 12 статей
Шукати «гучи*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пусто́й –
1) см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.
• -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
• -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
• -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
• -то́й сундук – поро́жня скри́ня.
• С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
• С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
• -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
• Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
• -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
• -то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
• -то́е пространство – поро́жнява.
• -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
• Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
• -та́я голова – пуста́ голова́.
• -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
• -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
• -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
• -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
• -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
• -ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
• -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
• -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
• -ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
• -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
• -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
• -та́я книга – пуста́ кни́га.
• -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
• Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
• -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
• -та́я похвала – поро́жня хвала́.
• -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
• -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
• Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
• -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
• За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
• -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
• Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПУСТО́Й (без змісту) пусто́шній;
пустой карма́н у кого ві́тер (сви́ще) в чиїй кише́ні;
пустой ко́лос нос кве́рху дерёт пусти́й ко́лос догори́ стирчи́ть;
пуста́я бо́чка пу́ще греми́т поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть;
пусто́е де́ло фраз. дрібни́ці, емоц. раз плю́нути;
ПУСТЕ́ЙШИЙ найпусті́ший, пусті́сінький, порожні́сінький.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бочка
• Бочка мёду, ложка дёгтю – бочка меду, та ложка дьогтю. Пр.
• Как в бездонную бочку – як у бездонну (безодню, діряву) бочку; як у прірву (безодню). [Їли ж вони, як у прірву пхали… Стельмах. Василь кидав вареники як у безодню… Коцюбинський.]
• Пустая бочка пуще гремит – порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр.
Молчание
• В молчании – у мовчанні; мовчки.
• Гробовое молчание (перен.) – могильна тиша; гробове мовчання.
• Молчание — знак согласия – хто мовчить, той не перечить. Пр. Мовчання — знак згоди. Пр.
• Обойти молчанием что – промовчати; поминути мовчки що; обійти (обминути, збути) мовчанням (мовчанкою) що.
• Принудить кого к молчанию – змусити (примусити) кого мовчати (до мовчання); (образн.) заціпити (замкнути, затулити) уста (рота) кому; зав’язати язик(а) кому; засупонити рота (пащу) кому. [Я тобі засупоню пащу! Коцюбинський.]
• Слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото. Пр. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр. Менше говори, більше почуєш. Пр.
• Хранить упорное молчание – уперто мовчати; затятися й мовчати.
Порожний
• Переливать, пересыпать из пустого в порожнее (разг.) – Див. переливать.
• Порожний колос выше стоит; порожний мех надувается – порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр. Порожній горнець деренчить, а повний мовчить. Пр. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Пр. Пустий колос угору (горі) пнеться. Пр.
Пустой
• Как из пустой бочки – як (мов…) із порожньої (пустої) бочки (із жлукта).
• Переливать, пересыпать из пустого в порожнее – переливати з пустого в порожнє; воду в ступі товкти; молотити [саму] солому; з сухої криниці воду брати; теревені правити; плескати язиком (язиками); переливки переливати; плетенки плести.
• Пуст карман, да красив кафтан – у голові панство, а сорочку воші з’їли. Пр. На возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. У голові панство, а за коміром воші. Пр. Убрався в жупан і дума, що пан. Пр. Голе й босе, а голова в вінку. Пр. Чоботи риплять, а горшки без сала киплять. Пр. Пани ж мої дрібнесенькі, а воші як біб. Пр.
• Пустая бочка пуще (звонче) гремит – порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр.
• Пустая голова (башка) – пуста людина; пуста голова; у голові як у пустій клуні (стодолі); у голові вітер свище; голова як свистун; макоцвіт (макоцвітна голова).
• Пустая мельница без ветру мелет – порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле, як порожній млин. Пр.
• Пустая трата времени – марнування (гайнування) часу; марна трата часу.
• Пустое место (перен.) – порожнє місце.
• С пустыми руками (прийти, явиться, уйти…) – з порожніми (з пустими, з голими) руками (голіруч, іноді упорожні) (прийти, піти…).
• Тощий, пустой кошелёк – Див. кошелёк.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гуча́ти, -чу́, -чи́ш, гл.
1) Звучать, шумѣть, гудѣть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. ІІІ. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268.
2) Кричать. Вх. Зн. 12.
3) = Сварити. Вх. Зн. 39.
Людоже́рний, -а, -е. Свойственный людоѣду, кровожадный. Людожерне панство завдавало (людям) неронівські інквізіційні муки. К. Кр. 25. Почули свіжу кров сі людожерні птиці. К. Дз. 11. Гучить з гармат стреляння людожерне. К. ЦН. 268.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Ви́дужання, -ня, ср. Выздоровление. Якось швидко потім, не дожидаючись батькового видужання, Ясько покинув столярню Гучинського. Франко.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Заго́нщикъ = 1. заго́нщик. 2. (на полюваннї) — гучо́к (певне від слова: гу́чити, котре й тепер де-інде вживаєть ся = гука́ти). — Зараз приїхали, оточили лїс і послали гучків виганяти зьвіра. н. к.
Звуча́ть = гуча́ти, дзизча́ти, бря́зкати. — Порожня бочка гучить, а повна мовчить. н. пр.
Пусто́й, пу́сто = 1. поро́жній, пусти́й, пу́сто. — Порожня бочка гучить, а повна мовчить. н. пр. — Перша сьвітличка порожня, зовсїм без меблїв. Кн. — Хоч в голові пусто, та в кишенї густо. н. пр. — Пусто въ карма́нѣ = ві́тер в кише́нї. – У самих у нас вітер в кишенї ходить. Кн. — Съ пусты́ми рука́ми = з порожнїми рука́ми, порожняко́м. С. З. — Пусто́й домъ = пу́стка. С. З. — Пустку натопити нема кому. К. Ш. — Пусто́е мѣ́сто = пусти́рь, пу́стка. С. З. — Вернув ся із наймів господарювати в пустку. Кулїш. С. З. — П. зерно́ = пужи́на. — Переточи зерно, нехай пужина одійде. — Пужину й маленький вітер знесе. — Сіяв добре зерно без пужини. Кн. — П. орѣ́хъ = холости́й, мокля́к, з дїрочкою — свисту́н. — П. огуре́цъ (солоний) — плю́скний. Кр. 2. даре́мний (С. Л.), ма́рний, поро́жнїй (С. Л.); пусти́й, поро́жнїй, недодїльний. — Даремна надїя. — Марна праця. — Порожня тому надїя на Запорожців. Л. С. — Для спасенія душі, а не для якогось тщеславія і порожней хвали. Б. Н. — Пуста́я тра́та вре́мени = марнува́ння.