Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті
Запропонувати свій переклад для «деревце»
Шукати «деревце» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вред – шко́да; (повреждение) ва́да; (от тяжёлой работы) надса́да. [Ми так переса́димо це деревце́, що нія́кої ва́ди йому́ не бу́де].
• Вред причинять, причинить, приносить, принесть, наносить, нанесть – шко́ду чини́ти, шко́ду вчини́ти, шко́дити, пошко́дити, нашко́дити, ва́дити, зава́дити, шкодли́вим бу́ти.
• Во вред пойти – ви́йти на шко́ду.
• Вред терпеть, претерпевать – ма́ти шко́ду.
• Во вред – на шко́ду, на втра́ту.
• Клониться ко вреду́, служить во вред – іти́ на шко́ду.
• Причинить вред своему, здоровью тяжёлой работой – надсади́тися.
• С причинением вреда́ – шкі́дно. [Шкі́дно уда́рив вола́].
Дереве́нька, дереву́шка – сільце́, се́лечко, слобі́дка, присі́лочок. [Через на́ше сільце́ ве́зено деревце́].
Де́рево – де́рево (мн. де́ре́ва́) (в песнях) дре́во, (ум. дере́вце́, дре́вко; соб. де́рево, дере́в’я, ср. р.). [Не руба́й де́рев! Що тут дері́в за цей год пору́бано! Помости́ гнізде́чко у садо́чку, на висо́кім дре́вку́, на яворку́ (Чуб.). І скрізь у дворі́ зелені́ло де́рево (Грінч.). Круг йо́го – зру́бане дере́в’я і пеньки́ сві́жі (М. Вовч.)].
• Одно де́рево – дереви́на, (в песнях) древи́на. [Уве́сь садо́к – три дереви́ні та й ті́льки].
• Кусочек де́рева – дереви́нка. [Боро́давки зганя́ють дереви́нкою від хреста́].
• Срубленные для постройки дере́вья – соб. дере́вня (ж. р.). [Хті́ли ха́ту будува́ти, зачали́ вже вози́ти дере́вню].
• Де́рево лесное, не плодовое – лісовина́; такое же плодовое – ди́чка. [Ця гру́ша – ди́чка, гру́ші з не́ї терпкі́ й давлю́чі].
• Де́рево садовое, плодовое – садовина́.
• Деревцо́ плодовое, выросшее из зёрнышка – зерни́ця, сі́янка. [Я насі́яв торі́к груш та я́блунь, так тепе́р зерни́ці в арши́н. Ці грушки́ мо́жна й повиру́блювати, бо це не ще́пи, а сі́янки].
• Молодое дикорастущее деревцо́, взятое для окулировки – живе́ць (р. -вця́), дичо́к (р. -чка́).
• Де́рево, оставленное при порубке леса – насі́нник, мая́к.
• Д. отмеченное знаком для обозначения межи – клякове́ де́рево.
• Д. высокое, стройное – стрімке́ де́рево, гонча́к.
• Д. дуплистое – дупля́к, дуплі́й. [Дуб дуплі́й].
• Дере́вья с искривленными, уродливыми стволами – кривундя́ччя, корча́нь, криваки́.
• Де́рево в несколько кривых стволов – корчаго́вина. [Отсю́ корчаго́вину теж мо́жна зруба́ти, а отсього́ дубка́ – поки́нути: він оди́н і рівне́сенько росте́].
• Дере́вья корявые, преимущественно дубы – кордуба́ччя.
• Д-во с раздвоенным стволом – розкаря́ка (сущ.), розкаря́кувате (прил.).
• Д. сросшееся – зро́стень.
• Д. засохшее на корню – сухості́й (р. -сто́ю), суш (р. -ші), сушни́к. [Це дро́ва пога́ні, з сухосто́ю, вони́ ма́ло грі́ють. Це не садо́к, а сама́ суш].
• Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер – колю́би.
• Искривленное де́рево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях – копани́ця (гал.).
• Кривой кусок де́рева, идущий на полозья – скорси́на, криву́ля.
• Отрубок де́рева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки – генти́на (Шух.).
• Д. для курительной трубки – лупеха́, злу́пок (Вас.).
• Д. сломанное, вывернутое ветром – вітроло́м, ви́воротень (р. -тня).
• Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины – вітрува́те.
• Сгнившее д. – струпіші́ле, порохно́.
• Нанесенное полой водой д. – бережня́к, прави́ння.
• Роща или купа дере́вьев одной породы (и сорт де́рева для поделок) обозначается окончанием -и́на: берестовое д. – берести́на. [Пішли́ в берести́ну збира́ти хмиз. Обу́х зро́блено з берести́ни]; березовое д. – бере́зина; д. боярышниковое – глоди́на; д. буковое – бу́ковина, бучи́на; д. вербовое – верби́на; д. вишнёвое – вишни́на; д. вязовое – ільми́на, вильми́на; д. грабовое – граби́на; д. грушевое – груши́на; д. дубовое – дуби́на; д. калиновое – калини́на; д. кедровое – кедри́на; д. кленовое – клени́на; д. липовое – ли́пи́на; д. ольховое – вільши́на; д. ореховое – (г)орі́шина; д. осиновое – оси́чина; д. сосновое – сосни́на; д. терновое – терни́на; д. тиссовое – тиси́на; д. тутовое – морви́на; д. черёмуховое – чере́мши́на; д. черешневое – чере́шина, чере́шнина; д. яблоневое – яблуни́на; д. яворовое – явори́на; д. ясеневое – ясени́на; д. эбеновое – гебе́[а́]н.
Деревцо́ – деревце́, (в песнях) дре́вко.
• Деревца́, которыми украшают хаты и дворы в Троицын день – клеча́ння, май; одно такое деревцо́ – клечани́на.
Дря́блый –
1) щу́плий, ми́ршавий [Щу́пла дити́на. Щу́пле деревце́. Уве́сь він яки́йсь ми́ршавий], плю́скний [Оди́н гіро́к тверди́й, а всі плю́скні], в’я́лий, прив’я́лий, зів’я́лий [В’я́ла ри́ба. Зів’я́ла ре́дька], (о дереве, раст., овощах) тру́хлий, трухля́вий;
2) (рыхлый, скважистый) пухки́й, дірча́стий. [Пухка́ земля́. Дірча́стий ка́мінь].
Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Криви́ть – (искривлять линию) криви́ти, кривуля́ти, (выгибать) вигина́ти, карлю́чити що. [Ший рі́вно, не криви́ вбік (Харківщ.). Не карлю́ч дере́вце, хай рі́вно росте́].
• -ви́ть лицо – криви́ти (викривля́ти, ко́рчити) лице́. [Ба́тько як зача́в ко́рчити лице́ (Номис)].
• -ви́ть рот – криви́ти, викривля́ти ро́та (уста́).
• -ви́ть душою – криви́ти душе́ю, криводу́шити, (описат.) розмина́тися з пра́вдою, (сов.) збо́чити від пра́вди.
• Он таки -ви́л душой против меня в том деле – він таки́ кри́вдив мене́ в тій спра́ві.
Кудря́веть – кучеря́віти. [Ко́си після ти́фу кучеря́віють (Київщ.). Деревце́ кучеря́віє (Звин.)].
Обдира́ть, ободра́ть –
1) (снимать кору, кожу) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти, пообдира́ти, лупи́ти, облу́плювати, облупи́ти, пооблу́плювати, білува́ти, оббіло́вувати, оббілува́ти, пооббіло́вувати; (зерно от шелухи) лущи́ти, лу́скати, облу́щувати, облущи́ти, обшу́гувати, обшуга́ти, шеретува́ти, обшеретува́ти, пошеретува́ти.
• -дра́ть деревцо – обде́рти, облупи́ти дере́вце.
• -а́ть лошадь, животное – облупи́ти, оббілува́ти коня́, звіри́ну.
• -дира́ть ячмень, гречу на крупу – обшу́гувати ячмі́нь, гре́чку на крупи́;
2) (оцарапать) обдря́пувати, обдря́пати, подря́пати, обшмо́ргувати, обшморгну́ти.
• -дра́л себе руки – подря́пав собі́ ру́ки;
3) см. Обобра́ть. -дра́ть как липку – живце́м облупи́ти.
• Морозом всё лицо -дра́ло – від моро́зу чи́сто вид полупи́вся.
• Обо́дранный – обі́драний, обде́ртий, облу́плений и т. д.
Отма́хивать, отмахну́ть –
1) (отгонять, махая, кругом) обма́хувати, обмахну́ти. [Обмахну́в гі́лкою мух];
2) (отхватить) зру́бувати, зруба́ти, відру́бувати, відруба́ти, відтина́ти, відтя́ти. [За одни́м ма́хом відтя́в го́лову. Зруба́в дере́вце́. Відруба́в гі́лку];
3) -вать, ха́ть – маха́ти, відмаха́ти, учи́стити. [Не лю́блю́ ходи́ти пома́лу, а так версто́в по со́рок на день маха́ю. І не помі́тили за розмо́вою, як версто́в з п’ятна́цять учи́стили]; (отвахлять) відмаха́ти.
Покриви́ться – скриви́тися, покриви́тися, похили́тися, з(на)бо́читися. [Скриви́лося деревце́. Ха́та похили́лась. Чо́боти знабо́чились].
• Покриви́вшийся – скри́влений, покри́влений, похи́лений, знабо́чений. См. Покоси́ться 1.
Посади́ть –
1) (кого на что) посади́ти, посадови́ти, (о мн.) посаджа́ти, (во что-нибудь) усади́ти, (о мног.) повса́джувати у що; (подняв -ди́ть на что-нибудь) ви́садити, зсади́ти, (о мн.) повиса́джувати, позса́джувати на ко́го, на що; см. Посажа́ть 1. [Козаче́нька молодо́го на ослі́нці посаджу́ (Чуб.). Хоч у сту́пу всаді́ть та пирога́ми году́йте, – все бу́де одна́ка (Ном.). Ви́садив його́ на коня́ (Грінч.). Позса́джував діте́й на віз (Грінч.)].
• -ди́ть вокруг чего-небудь – обсади́ти що, кого́ ким, чим, (вокруг себя) обсади́тися ким, чим.
• -ди́ть на кол – наби́ти (настроми́ти) на па́лю.
• -ди́ть в лужу, в галошу (перен.) – на слизьке́ загна́ти.
• -ди́ть кого на собственное хозяйство – ви́ділити кого́ на вла́сне господа́рство; покла́сти кого́ на ґрунт. [Дід Дмитро́ покла́в на ґрунт чотирьо́х сині́в (Стеф.)].
• -ди́ть в тюрьму – за[по]сади́ти, заки́нути, посадови́ти, зачини́ти, завда́ти в тюрму́.
• -ди́ть в заключение – ув’язни́ти, завда́ти під коло́дку, да́ти за́ключ.
• -ди́ть под арест – за сторо́жу да́ти, взя́ти; срв. Арестова́ть, Аре́ст.
• -ди́ть на должность – настанови́ти на поса́ду; см. Посажа́ть 2.
• -ди́ть новобрачную за стол (свадебный обряд) – заве́сти на поса́д.
• -ди́ть в сажик для выкормки – заки́нути в сажо́к;
2) (о растениях) посади́ти, насади́ти, (во множ.) посаджа́ти, насаджа́ти, понаса́джувати. [Клен-дере́вце посаджу́. Насади́в сад].
• -ди́ть отросток – відсади́ти.
• Поса́женный и посажё́нный –
1) поса́джений, посадо́влений; ви́саджений;
2) поса́джений, наса́джений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Деревцо – деревце́, -ця́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вставать
• Буря встаёт, встала – схоплюється, схопилася (зривається, зірвалася, знімається, знялася) буря (шуря-буря); буриться, забурилося, шурубуриться, зашурубурилося. [Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Глібов. Хмариться, буриться, — дощ буде. Сл. Гр.]
• Вопрос встаёт во весь рост – питання стає на всю широчінь.
• Вставать, встать грудью за кого, за что (книжн.) – ставити, стояти, стати стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати, обставати) кого, що.
• Вставать, встать дыбом – ставати, стати диба (дибом, дибки, дуба, дубом, сторч, сторчака, догори). [Як скочить Лев — аж диба стала грива… Глібов. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.]
• Вставать, встать на дыбы (перен.) – ставати, стати (про багатьох поставити) дибки (на диби, сторчака, іноді руба, навспинячки, зниж. гопки). [А ще й дибки проти нас стають вони! Грінченко. Він наче і з добрим серцем до мене, а проти його — навспинячки. Мирний.]
• Вставать, встать на зашиту кого – ставати, стати (поставати, постати) до оборони (на оборону, на захист, зах. в обороні) кого, чого; обставати, обстати за ким, за чим, за кого, за що; уступатися, уступитися за кого, за що. [А Дутка обстав за жінкою і сказав там якесь слово Савці. Савка на те візьми та й гоп Дутку в лице. Маковей.]
• Вставать, встать на колени – ставати, стати (про багатьох поставати) на коліна (навколішки, навколюшки, навколінки, навколінці); (зах.) уклякати, клякнути, уклякнути (про багатьох повклякати) [на коліна]. [Уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю. Коцюбинський.]
• Вставать, встать на ноги (перен.) – ставати, стати на ноги, спинатися, зіп’ястися на ноги; зводитися, звестися (здійматися, зніматися, знятися) [на ноги]. [Нехай твій рідний край плямований не буде, нехай тобі щастить, де ти на ноги знявся… П. Куліш, перекл. з Байрона.]
• Вставать, встать на путь чего – ставати, стати на шлях чого; іти, піти шляхом чого.
• Вставать, встать поперёк дороги (перен.) – заступати, заступити шлях (дорогу, стежку) кому; ставати, стати (в)поперек шляху (дороги); ставати, стати на перешкоді (на дорозі); ставати, стати притичиною кому. [А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Н. п.]
• Вставать, встать против кого – (в)ставати, (в)стати на кого; повставати, повстати проти кого, на кого; підніматися, піднятися на кого. [Нездужаєш чи боїшся На ворога стати? Шевченко.]
• Вставать, встать с места – уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися) [з місця]; підводитися, підвестися (зводитися, звестися, зніматися, знятися, ставати, стати) на [рівні] ноги. [Вона… підвівшись, кладе свою руку на плече хлопчикові. Багмут.]
• Вставать, встать с трудом – насилу (ледве) уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися); зволікатися, зволіктися. [Ледве встала, поклонилась, Вийшла мовчки з хати. Шевченко. Довго спав на сіні в клуні, аж надвечір зволікся… Сл. Гр.]
• Встал да пошёл, так и вотчина со мной – куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Куди піде Лесь, то всюди увесь. Пр. Голий підперезався та й зовсім зібрався. Пр.
• Встанешь пораньше, так уйдёшь подальше – хто рано підводиться, за тим діло водиться. Пр. Щоб лиха не знати, треба не багато спати. Пр. Хто бажа багацько знати, треба мало спати. Пр. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Пр.
• Встать в позу – стати в позу.
• Встать на защиту Родины – стати на оборону (до оборони, на захист) Батьківщини.
• Встать на учёт – узятися на облік.
• Встать на чьё-либо место – заступити кого, чиє місце; стати на чиє місце.
• Встать поспешно, схватиться, сорваться – схопитися (підхопитися) [з місця]; зірватися з місця; зірватися (схопитися) на [рівні] ноги (про богат. посхоплюватися, позриватися). [Але в ту ж мить Надія схопилась… Завгородній. Юрко зривається з місця і біжить стежкою до Ілька на городи. Козланюк.]
• Встать с левой ноги – уставати, устати лівою ногою (на ліву ногу).
• Ему больше не встать – йому вже (вдруге, більш) не встати; він не встане вже.
• Кто рано встаёт, того удача ждёт – хто не довго спить, тому щастить. Пр. Хто рано встає — у того й є. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Що рано, то не погано. Пр.
Деревцо
• Деревцо, выросшее из семени; сеянец – деревце, що виросло з насіння; зірниця (зерниця); сіянець. [Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці. Українка.]

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

деревце́, -ця́, -вцю́; -ревця́, -ве́ць

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бе́рва, -ви, ж.
1) Перекладина, мостикъ. Желех.
2) Вѣтка? Лежали берви бервінковиї, благослови, Боже, і ти, Божая Мати, деревце убирати. Гол. II. 99. (Свад. пѣсня).
Бі́лий, -а, -е.
1) Бѣлый. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Причарувала біле личенько. Мет. 84.
2) Чистый. Я матері догожу, — постіль білу постелю. Нп. Взяв білу сорочку. Драг. 4.
3) Бі́лий світ. Міръ Божій, бѣлый свѣтъ. Хведір умер, сама осталась на білому світі. Нуди́ти бі́лим світом. Томиться, тосковать. Не співає; як сирота білим світом нудить. Шевч.
4) Бі́лий день. Полный разсвѣтъ. Прокинувся я, аж дивлюсь — білий день на дворі.
5) Бі́лий ти́ждень. Страстная недѣля. Чуб. ІІІ. 13. Маркев. 4.
6) Бі́ла че́лядь. Женскій полъ. Коли турки воювали, білу челядь забірали. Гол. І. 49. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. І. 109.
7) Бі́ла рядовина́. См. Рядовина 1. Вас. 168.
8) По бі́лому співати. Пѣть по церковному. Як би вони (шалопути) по білому співали, то й нічого, — я пізнав би, що́ співають. Новомоск. у.
9) Бі́ла біля́ва. Въ загадкѣ: береза. Біла білява перед Богом стояла. Ном.
10) Біла. О монетѣ: десятикрейцеровая монета. Галиц. Ум. Біленький, білесенький.
Де́рево, -ва, с. Дерево. На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4076. На один раз не зітнеш дерева. Ном. № 5585. Де́рево загна́ти. Занозить занозу. Харьк. г. Бо́же де́рево = Біждерево. Вх. Пч. І. 8. Серде́шне де́рево. = Сердешник 1. Шух. [. 76. Ум. Дере́вце, дереви́ченько, дере́вонько. Грин. ІІІ. 185. АД. І. 38. Грин. ІІІ. 10.
Дере́вце, -ця, с.
1) Ум. отъ дерево. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64.
2) Часть плуга.
3) Свадебное деревцо. См. Гільце.
Ко́рінь, -ня, м. Корень. Камінь росте без коріня. Ном. Ум. Коріне́ць, корі́нчик. Схотілась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Гліб. Хріну корінчик. Г. Барв. 66. Ув. Коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище. Нп.
Ку́дере́вий, -а, -е. = Кудерявий. Ум. Кудере́венький. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке. Kolb. І. 118.
Ку́дерь, -дря, м.
1) Локонъ, кудря. Употребляется болѣе во мн. Ку́дері и ку́дрі. Золотою гребіночкою кудрі росчесав. Грин. III. 129. Від роскоші кудрі в’ються, від журби січуться. Ном. № 13499. 2) Самый верхній кудрявый или загнутый конецъ верхушки дерева (употребляется больше въ ум. формѣ). Ум. Ку́дерець, ку́дрик, мн. ку́дерьки, ку́дречки, ку́дроньки. Сам верхний конецъ смереки се когутик.... Когутик закривлений се кудрик. Шух. І. 176. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке, а в тім кудерці золоте крісельце. Kolb. І. 118. Кудерьки чеше. Чуб. III. 434.
Наві́сочка, -ки, ж. Украшеніе, подвѣшенное на обрядовомъ свадебномъ деревцѣ, — гільці́. Що в нашому гільці сребряні навісочки. Мил. 141. См. Наві́са.
Пога́ний, -а, -е.
1) Дурной, плохой. Царь як покуштує борщ, аж він такий поганий. Рудч. Ск. І. 108. Велів поганій буть погоді. Котл. Ен. Деревце почало казать, яке йому життя погане. Гліб.
2) Некрасивый. Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Чуб. V. 162. Ум. Погане́нький. Я знаю однієї поганенької (пісні). Рудч. Ск. І. 53.
Прави́й, -а́, -е́.
1) Ровный и прямой, перпендикулярный. Рубайся, деревце, криве і праве. Чуб. II. 114. Правими робить стежки його. Єв. Л. III. 4. Як права солома, так добре топити, а як стара та перебита, так погано горить. Пирят. у. Права пила; правий ніж. Шух. І. 175. 291. Ой не ступай, мила, правою ногою. Чуб. V. 244. Прави́й бік полотна́, сукна́ (вишиваного). Лицевая сторона полотна, сукна (вышитаго). Шух. І. 154. Ум. Праве́нький, праве́сенький. Квітойки рвала правенькою рукою. Чуб. V. 6. Виросла бузинка, та така гарна, правенька. Мнж. 58.
Самбі́р, -бо́ру, м. Родъ дерева. Сікуть, рубають самбір-деревце, сікуть, рубають на Дунай пускають. Лукаш. 157. Жовнар каже: ходім, серце, у мій новий край: в мене ганки мальовані, садами самбір. Федьк. III. 109.
Село́, -ла́, с. Село, деревня. То гуляє козак Голота, погуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. Ум. Се́лечко, се́льце. Через наше сельце везено деревце. Чуб. III. 139. Ой дано ж єму та три селечка. АД. І. 149.
Те́сля, -лі, м.
1) Плотникъ. Котл. Ен. VI. 48. Єв. Мр. VI. 3. 2) ж. = Теслиця. Вх. Зн. 69. Ум. Те́слик, те́сличок, тесе́льчик. В лісі, лісі буковім ой ішло, йшло два тесельчики, сікуть, рубають санбір деревце. Лукаш. 157.
Товсти́й, -а́, -е́.
1) Толстый. Дочка товста. Мет. 311. Живіт товстий, а лоб пустий. Ном. Деревце те не товстеє. Котл. Ен. III. 18. Сорочка товста.
2) Грубый, низкій (о голосѣ). ЗОЮР. II. 18. А змія приходить до бережка та вп’ять кличе товстим голосом. Рудч. Ск. II. 40.
3) Крѣпкій (о снѣ). Не хоче нічого робить, тільки все гуля та спить товстим сном. Рудч. Ск. II. 55.
4) О зимѣ: снѣжная, съ глубокими снѣгами. Зіма тоді саме була товста та люта. Мнж. 84.
5) Жирный. Товстий сир. Грин. II. 321, 322. Ум. Товсте́нький, товсте́сенький.
Увірну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Потонуть. Сікуть, рубають самбір деревце, сікуть, рубають, на Дунай пускають: чи впірне, увірне самбір деревце? Чи пійме, чи возьме староста сваненьку? Гол. IV. 233.
Щи́колоток, -тка, м. = Щиколодка. Виросло в лісі деревце ні на п’ядь, ні на щиколоток. Ном. стр. 295, № 155.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Artemisia abrotanum L. — поли́н Бо́же де́рево (Ру); Бо́же де́рево (Сл; Чн, Рг1, Ан, Ln, Пс, Жл, Го1, Шм, Rs, Ів, Mk, Ос, См, Гб — СТ, ПД, ВЛ, СЛ), не́хворощ біждере́вок (Мл), поли́н висо́кий (Ру), полин лікарський (Оп); бездрев (Ан — ВЛ), біждеревни́к (Гу — ГЦ), бі́жде́рево (Лч, Ан, Шх, Ду, Ів, Сл, Mk, Гу, См, Коб — ЗАГ), біждерево́чок (Ум, Ів, Mk), біздерево (Чн, Ан, Го1 — СТ, СЛ), біс-дерево (Ан, Ln, Mj, См — СТ, ПД), Боже д(е)ревко (Ос, См — ПД, ПЦ), Боже деревце (Tl, Mk, Ос — ПД, ВЛ), буждеревок (Гб — ЛМ), бу́йдерево (Гу — ГЦ), деревей великий (Ан — СТ), деревко (Ос — ПД), ієрусалимське дерево (Ос — ПД), кудрявеньке деревце (Ос — ПД), пі́ждерево́к (Гд — БО), полинок (Ан — СЛ), полиньча (Гб — ЛМ), сивеньке деревко (Ос — ПЦ), ципрус (Ос — ВЛ), чупрун (Ос — ПД).
Artemisia annua L. — поли́н однорі́чний (Сл, Ру, Оп); не́хворощ однолі́тня (Мл); Боже деревце (Ос — ВЛ), васильо́к (Коб — ДС), зілля з гробу Господнього (Сл — СД), кавалерія (Ос — ПД), мир (Дан, Коб, Пок — ВЛ, ДС), мітла архієрейська (Го1 — СЛ), насіння дзінзірове (Ос — СД), не́хворощ души́ста (Чн, Рг1 — СЛ), нехворощ паху́ча (Ду), помело архієрейське (Го1 — СЛ), різета (Ос — ВЛ), рута (Ос — ВЛ).
Vaccinium uliginosum L. — буяхи́ (Ру, Оп; Сл, Ос, Рм, Коб — ВЛ, ПЦ), лохи́на (Сл, Оп; Рг1, Ан, Пс, Жл, Ду, Ів, Ук); борина лозянка (Вх2, Вх6), борівка глухиня (Вх1), глухи́ня (Вх3; Вх, Жл, Вх2, Вх6, Ум, Яв, Ів — ВЛ), лозянка (Вх3), лохи́ня (Мл; Вх7 — ВЛ); бойкій (Ан — ВЛ), борове́ць (Мг2 — ЗК), боцахи (Ан — ВЛ), бо́цюн(и) (Ар — ПЗ), боя́ришник (Мн2, См, Мг2 — ВЛ, ЗК), будяхи́ (Лс2, Ос — ВЛ, ПЦ), буйки (Ос — ВЛ), бурґеле́ти (Мг2 — ЗК), буяки́ (Лс2 — ПЦ, ПС), во́вчі я́годи (Мг2 — ЗК), волоха́ні (Сл — ВЛ), воронячки́ (Мг2 — ЗК), голубень (Пс), го́лубе́ць (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ів), голуби́(н)ка (Ук, Мг2 — ЗК), голубиця (Ос — ВЛ), ди́чка (Мг2 — ЗК), дурни́ця (Рг1, Ан, Пс), дурноп’ян (Мн2, См — ПЦ), дурнячки́ (Мг2 — ЗК), ла(о)хачі́ (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ум, Ів), лозє́нка (Вх7 — БО), надраґу́ля (Мг2 — ЗК), оме́ґа (Коб — ГЦ), пи́сце деревце́ (Мг2 — ЗК), піяки́ (Рг1, Пс, Вх7, Ум, Ду, Ів — ПЦ), потяти́нці (Мг2 — ЗК), п’яна ягода (Сл), п’яни́ця (Ум, Ів, Сл), сивачки́ (Он — БО), сиві ягоди (См), сивульни́к (Он — БО), чере́шні во́вчі (Мг2 — ЗК), чорни́ця (Мг2 — ЗК), чо́рні я́годи (Вх7, Ат, Мг2 — ВЛ, БО, ЗК), я́фи́н(и) (Ат, Мг2 — БО, ЗК), я́фон (Мг2 — ЗК).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вѣтвь, вѣ́тви = ві́тка, віть (С. Аф.), гі́лька, ги́лка, (поб.) — гіля́ка, (здр.) — гі́лечка, ги́лонька, (гал.) — галу́зь, галу́зка, (мн.) — ві́ти, ві́ття, гільля́, (здр.) — гі́льлячко, галу́ззя, (тоненькі) — по́віття, (троїцькі) — кле́чання, (одломані) — чахвина́, (весїльна, уквітчана квітками) — гі́льце, ги́льце, ви́льце, (верхні) — верхові́ття. — Лучче птицї на сухій гільцї, нїж в золотій клїтцї. н. пр. — Та виломлю калинову вітку, та застромлю за білу намітку. н. п. — Долина глибока, калина висока, аж до долу гільля гнеть ся. н. п. — Як широка сокорина віти розпустила, а над самою водою верба похилилась. К. Ш. — А там в лїсї на галузї сорока скрегоче. н. п. — Рубайте сосонку-деревце молодій Марусї на гільце. н. п. — Гильце деревце з ялини і з червоної калини. н. п. — Верховіття у тернїв зтинає, меншому братові прикмету покидає. н. д.
Де́рево = де́рево, (одно) — дереви́на, здр. — дере́вце, (зрубане і наготоване на будівлю) — дере́вня (С. Аф.), дереви́на, (зрубане без гилок) — коло́да, дуб, дубо́к, (і обтесане з боків) — ба́лка, (лїсове) — лїсовина́, (садове) — садовина́, (липове, березове і т. д.) — ли́пина, бере́зина і т. д, (сухе на пнї) — сухості́й, (сухе зрубане) — сушня́к (С. Л.), сушни́к, (роздвоєне в горі) — розсо́ха, (з ґулями) — ґулювате, (посажене) — поса́дина, поса́дка, посадки́, (очищене від кори) — лепі́ж, (частина дерева з низу до гилок) — окоре́нок (С. Л.), (високе і товсте) — коло́дисте, (частина коло коріня) — при́корень. — Навалив деревнї, так що на дві хати буде. С. Аф. — Одним кінцем привязав до дуба, а другим до другої якоїсь деревини. К. X. — Привъязав кони до прикорня. н. д. — Онъ де́рево де́ревомъ = він як пе́нь той.
Ёлка = 1. яли́нка (д. Ель). 2. (деревце ялинове чи соснове, котре квітчають на різдвяних святках) — яли́нка-ги́льце, со́сенка. — Радїють всї, готують мед, вино і цяцьками вбірають гильце. Глїбов.
Ель, рос. Pinus Picea du Roi Endl., Pinus abies L = яли́на, здр. яли́нка (укр.), смере́ка (гал.). С. Ан. — А мій милий при ялинї, пасе конї на долинї. н. п. — Гильце деревце з ялини та з червоної калини. н. п.
Пло́тникъ = те́сля, те́сляр (С. З. Л. Ш.), тесля́к, те́сник (С. З.), здр. — те́слик (С. Ш.). тесе́льчик (С. Ш.), соки́рник, що обробляє балки — баля́р. — І в договорі положили, щоб теслї і другі майстрі латинські помогли Троянам достроїть новий городок. Кот. — Тесляр на наймичку свою, неначе на свою дитину, теслю було і струг покине, та й дивить ся. К. Ш. — Ой як ми будем до одної ходити, наймемо собі тесника домовину зробити. н. п. — Ой ішло два тесельчики; сїкуть-рубають самбір-деревце. н. п. Гал.
Поко́рливый = покі́рливий, ласка́вий, во. — Похирлене те деревце похиляєть ся, покірливе те дитятко поклоняється. н. п. — Покірливе (ласкаве) телятко дві матері ссе. н. пр.
Попада́ть, попа́сть = попада́ти, попа́сти, потрапля́ти (С. Л.), утрапля́ти (С. Л. Ш.), потра́пити, ся, натра́пити, у(в)тра́пити (С. Ш.). — Попав у яму. — Попав пальцем в небо! К. — Трапила коса на камінь. н. пр. — Хто куди втрапив. — Як раз у ярмарок утрапив. Ос. — Трапив його в саме чоло. н д. — На силу натрапив стежку. Матері все було вгодиш, а вам не потрапиш вгодити. Лев. — Не потрапить безщасна нїкуди, як ішла, так і впала у яму. Гр. Чайч. — Оцим яром утрапите до його. К. Ш. — Потрапив ся до його. Хар. Чайч. — Скажи, чорнява, як тебе звати, щоб потрапив до твоєї хати. н. п. — Куди ж нам до вас рівнятись? Ми за вами й не потрапимо. Кроп. — Попада́ть, попа́сть въ цѣль = влуча́ти (С. Л. Ш.), уцїля́ти (С. Ш.), поцїля́ти, утрапля́ти, потрапля́ти, влу́чити (С. Ш.), вцїлити (С. Ш.), поцїлити (Ос.), втра́пити, потра́пити. — Лу́пить ломакою по чому влучить. Лев. — Крути, вовчику, головою, щоб не поцїлив булавою. н. к. — Не втрапила Лемерівна в деревце, та влучила сама себе в серце. н. п. — Мѣ́тилъ въ со́кола, а попа́лъ въ воро́ну. н. пр. = лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву. н. пр. — Какъ ни попа́ло = аби́-як; як не́будь, як попа́ло. — Попа́ли на мѣстѣ преступле́нія = пійма́ли на гаря́чому вчи́нку, на шко́дї. — Попа́сть на встрѣ́чу = здиба́ти ся, спіткати ся і т. д. д. Встрѣ́титься. — Попа́сть впроса́къ = попа́сти в лабе́ти, влїзти в боло́то, у ду́рнї поши́ти ся, о́близня пійма́ти, вхопи́ти ши́лом па́токи. — Попа́сть въ непрія́тность = вклепа́ти ся, уло́пати ся (Ев.), ушеле́пкати ся (Ман.).

Запропонуйте свій переклад