Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «десять»
Шукати «десять» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Де́сять – де́сять. [Десятьо́м косаря́м. Без десятьо́х хвили́н. Десятьма́ ву́лицями].
• Де́сять рублей (десятирублёвка) – деся́тка.
• Де́сять душ, де́сять штук – деся́ток.
В –
1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р].
• Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва.
• В руки – до рук.
• В церковь – до це́ркви.
• Поехал в деревню – пої́хав на село́;
2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе].
• Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́).
• Обратиться в пар – взя́тися па́рою.
• Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви;
3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.).
• Во внимание принять – до ува́ги взя́ти.
• В наказание – за ка́ру.
• Вменить в вину – поста́вити за вину́.
• Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що.
• Поставить в пример – поста́вити за зразо́к.
• В память – на не́забудь;
4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б.
• В величину – завбі́льшки, убі́льшки.
• Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст.
• Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів.
• Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї.
• Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи;
5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.).
• В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти.
• В клочки – на шматки́.
• Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́.
• Во всё горло – на всі за́води и т. д.;
6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́.
• Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми.
• В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́.
• В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом.
• Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць.
• В ту пору – на ту по́ру;
7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му;
8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь;
9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.;
10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часу – о п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку.
Воспомоществова́ние – запомо́га, допомо́га. [Де́сять карбо́ванців на запомо́гу голо́дному (Коцюб.)].
Выу́живать, вы́удить – вило́влювати, ви́ловити (ву́дкою), лови́ти, влови́ти (ву́дкою, на гачо́к), сов. пійма́ти (упійма́ти) ву́дкою (на ву́дку, на гачо́к). [В ці́лій кни́жці він ви́ловив ті́льки де́сять друка́рських помило́к].
Го́ре –
1) (сущ.) го́ре, (ум. го́ренько, го́речко), ли́хо, біда́. См. ещё Печа́ль, Тоска́, Бе́дствие, Несча́стье.
• Го́ре не свой брат – журба́ не ма́тінка.
• Предаваться го́рю – в ту́гу вдава́тися.
• Жгучее го́ре – пеку́ча журба́, живи́й жаль, пеку́чий жаль.
• Го́ре охватывает – жаль (журба́) бере́, обніма́є, обгорта́є.
• С го́ря – з жалю́, з журби́, з го́ря.
• Причинять (причинить) го́ре кому-л. – завдава́ти, роби́ти, чини́ти (сов. завда́ти, нароби́ти, начини́ти) кому́ жалю́, ту́ги, (диал.) загорчи́ти, завго́рити кому́.
• Не оберёшься го́ря (хлопот) – не збу́дешся ха́лепи.
• Жить с го́рем пополам – жи́ти ли́ха прикупи́вши.
• Го́ре горькое – ли́хо тяжке́, го́ре-скру́та, горюва́ння-бідува́ння.
• Себе на го́ре – на ли́хо собі́, собі́ на безголо́в’я, собі́ на го́ре.
• И го́ря мало ему о том, и го́рюшка мало – ба́йду́же (байду́жки, байду́жечки) йому́ про те, за те, а він на те ба́йду́же, йому́ дарма́, мале́ йому́ го́ре, йому́ ні га́дки, він ні га́дки про те, за те, і га́дки не ма́є, ду́мки-га́доньки не ма́є, був-би й го́ре (ли́хо) покоти́в.
• Мыкать го́ре, терпеть го́ре – го́ре терпі́ти, поневіря́тися, горюва́ння прийма́ти, бідува́ти.
• Изведать, претерпеть го́ре – набра́тися го́ря, ли́ха, перегорюва́ти.
• Испытать много го́ря – зазна́ти бага́то ли́ха, ви́пити ківш ли́ха, ви́пити по́вну, чима́лу, скоштува́ти гірко́ї, спи́ти гірко́ї. [Ната́ля ви́п’є чима́лу та ще й по́вну від тако́ї свекру́хи (Мирн.)].
• Помочь, пособить го́рю – запобі́гти ли́хові, зара́дити ли́хові.
• Постигло го́ре кого-л. – упа́ло го́ре на ко́го, спобі́гло го́ре кого́, спітка́ло ли́хо кого́.
• Приключилось го́ре – сколоти́лося ли́хо, скла́лося ли́хо, спобі́гло ли́хо.
• Стряхнуть с себя го́ре – уда́рити ли́хом об зе́млю, покоти́ти го́ре. [Вда́рмо-ж об зе́млю ли́хом-журбо́ю, щоб ста́ло всім веселі́ше].
• С го́рем пополам раздобыть (заработать) что-л. – розго́рити що, розгорюва́ти що, розгорюва́тися на що, загорюва́ти що. [Розгорюва́всь на де́сять рублі́в (Мирн.). Загорю́й сна́жно, та їж сма́чно].
• С го́рем добытый (тяжело заработанный) – загорьо́ваний.
• Не знающий го́ря – безнапа́сний, безжу́рний.
• Не зная го́ря – безнапа́сно, безжу́рно.
• Го́ре-профессор, го́ре-ученый и т. д. – біда́, а не профе́сор, біда́, а не вче́ний, ке́пський з ньо́го профе́сор, уче́ний і т. ин.
• Го́ре-музыкант – циги́кач.
• Го́ре-мастер – попсу́й-ма́йстер.
• Го́ре-богатырь – ґа́нджа-андибе́р (в думе, с турецк.);
2) го́ре, межд. – ой, ле́ле! ле́лечко!
• О, го́рюшко – ой, ли́шко, ли́шенько, ли́шечко, го́ренько, го́речко, недо́ленька тяжка́, ли́шко тяжке́, па́дку мій, сму́тку мій, ой, мій упа́доньку!
Гурто́м – огу́лом, загало́м, гурто́м. [На деся́ток по де́сять коп., а загало́м – півкарбо́ванця].
Де́вочка – ді́вчинка, дівча́тко, дівча́ (р. -ча́ти).
• Де́вочка-подросток – ді́вочка, пі́ддівок (р. -вка, м. р.), (шутл.) дівчу́к (м. р.). [Під одніє́ю ха́тою сиді́ла ку́пка не дівча́т, а ще пі́ддівків – ро́ків тринацятьо́х або чотирнацятьо́х (Грінч.)].
• Де́вочка-служанка – ді́вчина-попи́хач (р. -ча). [На́ймички я не держу́; ма́ю ді́вчинку, де́сять їй год, – дак це-ж не на́ймичка, а ті́льки так, попи́хач].
Деся́ток – деся́ток, деся́тка. [Тісні́ші відно́сини ма́є він ме́нше ніж із деся́ткою люде́й (Крим.)].
• Несколько деся́тков – кількаде́сять. [Кількаде́сять ро́ків].
• Сверх деся́тка – кількана́цять. [Завви́шки в кількана́цять са́жнів].
• Не один деся́ток – не одно́-де́сять. [Не одно́-де́сять навчи́в парубкі́в пісе́нь моско́вських співа́ти (Квітка)].
Десятью́ – десятьма́, де́сять разі́в. [Де́сять разі́в де́сять – сто].
II. Забра́сывать, забро́сить –
1) (куда, за что) закида́ти, заки́нути, (о мног.) позакида́ти що куди́, за що. [Оди́н ду́рень заки́не у во́ду соки́ру, а де́сять розу́мних не ви́тягнуть (Номис). Заки́нула клубо́к за скри́ню та нія́к не ви́тягну (Київщ.). Заки́нув ру́ки за го́лову. Ото́й мо́тлох (хлам) тре́ба на горі́ще позакида́ти (Харківщ.)];
2) (задевать) закида́ти, заки́нути куди́ що. [Ді́ти ножа́ десь заки́нули. Десь позакида́ли мої́ чо́боти].
• -ть невод – закида́ти, заки́нути, розсипа́ти, розси́пати не́від.
• -ть удочку – закида́ти, заки́нути ву́дку.
• -ть голову вверх – закида́ти, заки́нути го́лову (вго́ру), задира́ти, де́рти, заде́рти го́лову, (о многих) позакида́ти, позадира́ти го́лови. [Позакида́ли го́лови, наси́лу на їх держа́лися шапки́ (Н.-Лев.). Кінь знорови́вся, заде́р го́лову];
3) (оставлять без внимания что) закида́ти, заки́нути що, залиша́ти, залиши́ти що, занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́(я)ти що, відкида́тися, відки́нутися чого́ (или від чо́го), не́хтувати, зне́хтувати, (провинц.) замі́тувати що, (образно) кида́ти, ки́нути під ла́ву що. [Заки́нув науко́ву пра́цю. Занедба́в я свою́ нау́ку. Не ті́льки шкільно́ї нау́ки відки́нувсь, а й геть уся́кі книжки́ чита́ти залиши́в (Крим.). Драгома́нову доріка́ли, що він за біжу́чими спра́вами не́хтує свою́ спеція́льність – істо́рію (Єфр.). Зо́всім дити́ну занеха́ла. Вони́ свою́ сла́ву ки́нули під ла́ву (Шевч.)].
Забро́шенный –
1) заки́нутий и заки́нений, (о неводе) розси́паний;
2) (пренебрежённый) заки́нений, заки́нутий, зане́дбаний, занеха́яний.
• Быть -ным – занедба́тися, (образно) хме́лем зарости́. [Було́ ремесло́, та хме́лем заросло́ (Номис)].
• -ное существо – (муж. р.) поки́дько, (ж. р.) поки́дька. [Ні ба́тька, ні ма́тери – поки́дько. Така́ вбо́га і безтала́нна ді́вчина, поки́дька, чужи́й попи́хач (Г. Барв.)].
• -ное здание – занеха́яна будо́ва (или просто) пу́стка.
• -ное имение, сад – занеха́яний (зане́дбаний) має́ток, сад.
• -ная вещь – поки́дьок (-дька); по́кидь (-ди).
II. Занима́ть, заня́ть –
1) (должность, пост) обійма́ти, обня́ти, обсіда́ти, обсі́сти поса́ду, уря́д, (иметь) посіда́ти, держа́ти поса́ду, уря́д.
• -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) – займа́ти, зайня́ти що, опосіда́ти, опосі́сти що (дім, кімна́ту). [Він зайня́в мі́сце серед найвидатні́ших люде́й того́ ча́су. Дво́рище займа́ло десяти́н де́сять по́ля (Мирн.). Зайняли́ по́стать і почали́ копа́ти рів (Коц.). Світли́цю мені́ да́но, та я ще її́ не опосі́в (Крим.)].
• -ня́ть под поселение (колонизировать) – осі́сти що.
• -ть под жильё (заселять) – заме́шкувати, заме́шкати. [Ніхто́ не заме́шка опусті́лого обійстя́ (Свидн.)].
• -ть много места – бра́ти, сов. взя́ти, засягти́, займа́ти, за(й)ня́ти бага́то мі́сця. [За-для на́шої кімнати́ ця кана́па ду́же вели́ка – бага́то мі́сця забере́. Перелі́чування праць його́ заняло́-б ду́же бага́то мі́сця (Єфр.)].
• -ть место, положив что-либо – заклада́ти, закла́сти мі́сце.
• -ть место, сидя на нём – засіда́ти, засі́сти, запосі́сти, (лёжа) заляга́ти, залягти́ мі́сце. [Засіда́йте шви́дше місця́, а то по́тім стоя́ти доведе́ться, як усі́ поприхо́дять (Київ). Не заляга́й мі́сця повз край – там я ля́жу. Вели́ка худі́бонька все подві́р’я заля́же.(Чуб.)].
• -ма́йте, -ми́те свои места – сіда́йте, ся́дьте на свої́ місця́, засіда́йте, зася́дьте свої́ місця́.
• -ть место чего (заменить) – заступа́ти, заступи́ти що.[ Мрі́ю брате́рського єдна́ння в боротьбі́ з спі́льним во́рогом заступи́ла запе́кла взає́мна ворожне́ча (Стебн.)].
• -ть позицию – по́стать, пози́цію бра́ти, узя́ти; (о войске) займа́ти, зайня́ти пози́цію, стоя́ти, ста́ти на пози́ції. [По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (Р. Край)].
• -ня́ть церковный приход – ста́ти на пара́фію.
• -ма́ть очередь – засто́ювати че́ргу.
• -ть землю правом первого занятия – займа́ти, зайня́ти займанщи́ну;
2) -ть несколько дней, лет – бра́ти, узя́ти (забра́ти) кі́лька день, ро́ків. [Відбува́ння того́ свя́та ві́зьме не оди́н день (О. Пчілка). Ця робо́та забра́ла в ме́не два мі́сяці (Крим.)];
3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. – запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти по́суд, мішо́к, поме́шкання и т. д. (посуду ещё) запосу́дити, (о мн.) позапоро́жнювати и -жня́ти що. [Усі́ мішки́ позапоро́жнювано,— нема́ куди́ ви́сипати (Харківщ.). Ді́жку запосу́дила капу́стою (Черкащ.)];
4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. – займа́ти, зайня́ти, здобува́ти, здобу́ти, осяга́ти, осягти́, поня́ти, (овладеть) опано́вувати, опанува́ти мі́сто, форте́цю, шпиль. [Ві́йсько осягло́ форте́цю. По́ки-б ви тут суди́ли його́, а тим ча́сом вороги́ все мі́сто поняли́-б (Грінч.)];
5) -ма́ть скот – займа́ти (перейма́ти) това́р;
6) -ть кого – ціка́вити, заціка́влювати, заціка́вити кого́, притяга́ти, притягти́ чию́ ува́гу; см. Интересова́ть. [Це пита́ння зда́вна заціка́влювало розуми́ лю́дські].
• Этот вопрос -ма́ет всю Европу, все умы – ця спра́ва ціка́вить усю́ Евро́пу, усі́х.
• -ть кого чем – ба́вити, забавля́ти, заба́вити кого́ чим. [Іди́, Степа́не, бав тим ча́сом го́сті (Л. Укр.). Ді́вчину забавля́є ня́нька, пока́зуючи, як соро́ка вари́ла ді́тям ка́шу (Коцюб.)];
7) -ть дух – дух перехо́плювати, перехопи́ти; срвн. Захва́тывать.
• От быстрой езды дух -ма́ет – від швидко́ї їзди́ дух перехо́плює.
• Не -ма́ть стать чего – подоста́тком чого́.
• Занима́емый – (о должности) де́ржаний, обі́йманий.
• За́нятый, прич. – (о должности) о́бнятий, (о крепости) здобу́тий, (о месте) зайня́тий, (о комнате) заме́шканий, зайня́тий.
Искале́чивать, искале́чить – калі́чити, скалі́чити, покалі́чити, ні́вечити, зні́вечити, поні́вечити, обезві́чити, (о многих) поскалі́чувати, поні́вечити позні́вечувати кого́, що. [Андрі́й скалі́чив ру́ку (Коцюб.). Він у куща́х но́ги покалі́чив (Рудч.). Де́сять літ нево́лі зні́вечили, уби́ли мою́ ві́ру і наді́ю (Шевч.). Його́ ще зма́лку обезві́чено (Мова)].
• Искале́ченный – (с)калі́чений, покалі́чений, зні́вечений, обезві́чений. [Підня́в ру́ки калі́чені до свято́го Бо́га (Шевч.)].
• Всё -ное – ка́ліч (-чи).
Иску́сство –
1) (абстр.)
а) (искусность) умі́лість, майсте́рність, доте́пність, (практикованность) впра́вність (-ности). [Сього́дні я співа́в їм про Офі́р, Сідо́н і Тір, про їх майсте́рність, му́дрість, про ска́рби їх (Л. Укр.)].
• Проявил большое -ство – появи́в вели́ку впра́вність;
б) (мастерство, умение) майстерство́, майсте́рність (-ности), шту́ка, хист (-ту), до́теп (-ту), мудра́ція. [Щоб показа́ти своє́ артисти́чне майстерство́, Га́нуш розпоча́в весе́лу шу́мну п’є́су (Н.-Лев.). Хоч де́сять раз пересіда́йте, нема́є хи́сту,— от і все́ (Гліб.). А ми втнемо́ рука́вця і нові́, хіба́ мудра́ція вели́ка? (Гліб.)].
• -ство компилирования – майсте́рність компіля́ції, компіляці́йний хист.
• Небольшого -ства надо… – не вели́кого до́тепу (хи́сту) тре́ба.
• Не велико -ство – не шту́ка, не вели́ка шту́ка, мудра́ція не вели́ка.
• -ство рук – впра́вність (спри́тність) рук.
• Являть -ство (изощряться перед кем) – бра́тися на шту́ки.
• По всем правилам -ства – за всіма́ пра́вилами (при́писами) мисте́цтва (мисте́цької нау́ки, умі́лости, майсте́рности), доде́ржуючи всіх зако́нів (нака́зів) до́брого мисте́цтва.
• Употребить всё своё -ство – вжи́ти всіє́ї своє́ї майсте́рности (умі́лости), вжи́ти всього́ свого́ хи́сту;
2) (художество) мисте́цтво, умі́лість (-лости), арти́зм (-му), хист (-ту), (гал.) шту́ка. [Арти́ст… на ста́рості згада́в своє́ мисте́цтво сла́вне (М. Рильськ.). Вони́ й на-пра́вду ду́же осві́чені парубки́, лю́блять нау́ку, мисте́цтво, пое́зію, музи́ку (Крим.). Були́ ті́льки паро́дією драмати́чної вмі́лости, могли́ ті́льки вбива́ти цю са́му вмі́лість (Грінч.). Ко́жний арти́зм є пова́жне ді́ло, коли́ хто ма́є до йо́го хист і тала́нт (Н.-Лев.). Бага́то ще тре́ба робо́ти над па́м’ятниками хи́сту і літерату́ри єги́петської (Л. Укр.). Пое́т танцю́є і рида́: се зове́ться шту́ка (Франко)].
• Академия -ств – акаде́мія мисте́цтв.
• Диллетант в -стве – дилета́нт у мисте́цтві.
• -ство живописи, музыки – маля́рське, музи́чне мисте́цтво.
• Знаток -ства – знаве́ць мисте́цтва.
• Изобразительные -ства – образотво́рчі мисте́цтва.
• Изящные -ства – кра́сні мисте́цтва.
• Мир -ства – мисте́цький світ.
• Музей -ства – музе́й мисте́цтва.
• Область -ства – ца́рина (сфе́ра) мисте́цтва.
• Овладеть своим -ством – опанува́ти своє́ мисте́цтво.
• Памятники -ства – па́м’ятки мисте́цтва.
• Поклонник, покровитель -ства – прихи́льник, проте́ктор (патро́н) мисте́цтва.
• Произведение -ства – мисте́цький твір.
• Свободное -ство – ві́льне мисте́цтво;
3) (прикладное знание, наука) нау́ка, шту́ка, умі́лість (-лости). [Писа́ти кни́ги було́ (за да́вніх часі́в) не аби́-якою вмі́лістю (Єфр.)].
• Артиллерийское -ство – артилері́йська (гарма́тна) нау́ка.
• Военное -ство – військова́ умі́лість, (дело) спра́ва.
• Книжное -ство – (уменье писать книги) письма́цтво, письме́нство; (книжная техника) книжко́ве мисте́цтво.
• -ство плавания – нау́ка плавби́.
• Поварское -ство – куха́рство, куліна́рство.
• Портняжеское -ство – краве́цька шту́ка.
• Типографское -ство – друка́рська умі́лість.
Истра́чивать, истра́тить – витрача́ти и витра́чувати, ви́тратити, тра́тити, потра́тити, стра́чувати, стра́тити, протра́чувати и протрача́ти, протра́тити що, (о мн.) повитрача́ти и повитра́чувати, ви́тратити що, (иногда: истратить без остатка что) витрача́тися и витра́чуватися, ви́тратитися з чо́го, (диал.) теря́ти, потеря́ти що; срвн. Изде́рживать. [Ма́ти на се́бе боя́лася ви́тратити яки́йсь там шажо́к (грош) (Крим.). Всі сірники́ ви́тратив і не закури́в через вас (Васильч.). Потра́тить він (во́рог) запа́си (Куліш). Оста́нню копі́йку протра́тив (Свидн.). Із тих (гро́шей) він не стра́тив ані ше́ляга (Франко). Невдя́чна звірю́ка! забу́в ті гро́ші, які́ я повитра́чував на твоє́ ви́ховання (Крим.) Ви дали́ зло́того, де́сять я потеря́ла на олі́ю, а ще є п’ять (Звин.)].
• -чивать, -тить попусту что – марнува́ти, змарнува́ти (зап. дармува́ти, здармува́ти), гайнува́ти, згайнува́ти, збавля́ти, зба́вити, перево́дити, переве́сти, (о мн.) помарнува́ти, поперево́дити, позбавля́ти що на що. [Бага́то сил змарну́є на боротьбу́ зі стра́хом (Коцюб.). Здармува́ти час (Верхр.)].
• -тить попусту время – змарнува́ти, згайнува́ти, зга́яти (ма́рно), зве́сти́ час.
• -тить на освещение – ви́світити. [Ми вже шістдеся́т карбо́ванців ви́світили (Він. п.)].
• -чивать, -тить силу работая, на работе – виробля́ти, ви́робити, спрацьо́вувати, спрацюва́ти си́лу.
• Истра́чиваемый – витра́чуваний, стра́чуваний, протра́чуваний.
• Истра́ченный – ви́трачений, стра́чений, потра́чений, (попусту) змарно́ваний, зба́влений, переве́дений, згайно́ваний (ма́рно), (о времени ещё) зга́яний.
-ться –
1) стр. з. ви[про]трача́тися и ви[про]тра́чуватися, бу́ти ви́траченим, стра́ченим;
2) возвр. з. витрача́тися и витра́чуватися, ви́тратитися, тра́титися, потра́титися, стра́титися, вижива́тися, ви́житися з чо́го; см. Изде́рживаться.
• Совсем -тился – геть ви́тратився (з гро́шей), ви́йшов з гро́шей.
• -тился, что и хлеба, денег нет – з хлі́ба, з гро́шей ви́жився (ви́тратився).
Казнь –
1) (наказание) ка́ра, покара́ння. [Де́сять кар єги́петських];
2) (смертная) стра́та, сме́ртна ка́ра, ка́ра сме́ртю, ка́ра на го́рло (го́рлом, на го́рлі).
• Запретить под страхом смертной -зни – заборони́ти під ка́рою сме́рти.
• Подвергнуть смертной -зни – відда́ти на стра́ту кого́.
• Подвергнуться, смертной -зни – бу́ти пока́раним на го́рло.
• Подлежит смертной -зни – пови́нен сме́ртної ка́ри. [За се пови́нен він сме́ртної ка́ри (Стор.)].
• Предавать смертной -зни, см. Казни́ть смертью. Присудить к смертной -зни – засуди́ти на смерть, на го́рло осуди́ти.
• Освободить от смертной -зни – го́рлом дарува́ти, життя́м дарува́ти, поми́лувати, ви́зволити від го́рла кого́. [Щоби́ ні сі́чено, ні ру́бано, але щоб Те́клу го́рлом даро́вано (Гол.)].
• Присуждённый к смертной -зни – на стра́ту призна́чений.
• Публичная казнь – прилю́дна ка́ра (стра́та);
3) (пытка) катува́ння; (мучение вообще) ка́ра, му́ка, торту́ри (-ту́р), мордува́ння.
Каплу́н – каплу́н (-на). [У місте́чку Бересте́чку де́сять кур, а деся́та чуба́тая, ще й каплу́н].
Ка́пля –
1) кра́пля, крапли́на и крапели́на (диал. зап. кро́пля), ка́пля, капли́на и капели́на, ка́пка, ця́тка, цяти́на. [Кра́плями піт тече́ (Свидн.). А сльо́зи бу́йними кра́плями коти́лися по щока́х (Крим.). Кра́плі роси́ (Л. Укр.). Крапли́ни дощові́ї (Самійл.) Лиси́ця од дощу́ під бо́рону хова́лась: не вся́ка, каза́ла, ка́пля ка́пне (Номис). По ка́плі ви́точу з йо́го дия́вольську кров (Сторож.). Дав для оче́й при́мочку, по де́сять ка́пок тре́ба ка́пати (Звин.). Бу́ду пи́ти, бу́ду пи́ти й кро́плі не пу́щу (Чуб. V). Йди по во́ду, бо нема́ води́ й ця́ти (Черкащ.)].
• -пля жира на воде, борще и т. п. – ска́лка, ум. ска́лочка, скали́нка (жи́ру, си́тощів). [Збира́ють з стра́ви скалки́ жи́ру (Номис). Жи́ру в борщі́ нема́ і ска́лочки (Хорольськ п.)].
• След от -пли воска, свечи и т. п. на одежде – нака́пане (-ного), (пров.) капну́х (-ха́).
• Спадать (ниспадать) -ми – спада́ти кра́плями. [Журли́во, ти́хо гомони́ть вода́, – немо́в сльоза́ми, кра́плями спада́ (Л. Укр.)].
• Падать -ми – па́дати кра́плями.
• Что -пля в море – як кра́пля (крапли́на) в мо́рі.
• Как две -пли воды (похож) – як ви́капаний, як ви́литий.
• -пля в -плю кто – кі́стка й ма́стка чия́ или хто, ка́пка в ка́пку, то́чка в то́чку, ця́тка в ця́точку хто, як ви́капаний хто, (пров.) нескі́щений хто.
• -пля по -пле – кра́пля по кра́плі, ка́пля по ка́плі.
• -пля по -пле и камень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь довбе́ (розбива́є).
• Вытекать, вытечь -плями – вика́пувати, ви́капати. [О́чі так пла́чуть, так пла́чуть, що ви́капають (Стефаник)].
• Застучать -плями (о дожде) – запороща́ти (в що). [Дощ у вікно́ запороща́в (Сл. Гр.)].
• До последней -пли крови – до оста́нньої кра́плі кро́ви;
2) (малость, крошка) кри́хта, дрі́бка, (росинка) рі́ска, рі́сочка; см. Капелька 2. [У Шевче́нка нема́ й кри́хти націона́льного ворогува́ння (Грінч.). Аби́ на зе́млю ні дрі́бка хлі́ба, ні вина́ не впа́ла (Яворськ.)].
• И -пли во рту не было – і рі́ски (і кри́хти) в ро́ті не було́, і рі́ска в ро́ті не була́.
• До -пли (до конца, всё) – до кри́хти. [І все до кри́хти розказа́ла (Шевч.)].
• Ни -пли (нисколько) – ні (ані) кри́хти, ані (ні) гич, ані (ні) раз, ані цюк, ані пік (Федьк.); см. Ка́пелька 2. [Горі́лки в бари́лі ані цюк (Сл. Гр.)].
• В нём нет и -пли ума – він не ма́є і кри́хти (дрі́бки) ро́зуму.
Копа́льный и Копа́тельный – копа́льний. [Тре́ба де́сять лопа́т копа́льних, щоб викида́ти зе́млю (Катерин. п.)].
Копе́йка – копі́йка (мн. -ки́, -йо́к, с числит. копі́йки, -пі́йок), (собир.) гріш (-оша́), копійчи́на. [Був хитре́нький… зумі́в зби́ти собі́ копійчи́ну (Васильч.)].
• Монета в пол -ки – шаг (-га́), шажо́к (-жка́), півкопі́йка; в одну -ку – копі́й (-пія́), два шаги́, копі́йка; в две -ки – сьома́к, дві копі́йки; в три -ки – гри́вня, три копі́йки; в десять -ек – двадця́тка, два́дцять шагі́в, (диал.) лев; в 15 -ек – зло́тий (-того), злот (-та), копи́шник; в 20 -ек – семигри́вник, семигри́веник, сороківе́ць (-вця́); в 50 -ек – копа́, копови́к, коповичо́к, півкарбо́ванця; в 75 -ек – троя́к, пятизло́тник.
• Он без -ки – у ньо́го ані копія́ (ні ше́ляга).
• До последней -ки – до оста́ннього ше́ляга, до оста́нньої копійчи́ни.
• Я за -кой не гонюсь – я на копі́йку не ла́сий.
• Зашибить -ку – зби́ти копійчи́ну, гріш.
• Перебиваться с -ки на -ку – злидарюва́ти, вбира́тися з дра́нки та в перепира́нку.
• -ка рубль бережёт – гріш копи́ стереже́; осьма́к копи́ стереже́.
• Добыл не платя ни -ки – без копійчи́ни здобу́в.
• Ему жизнь -ка – йому́ життя́ – ла́маний шаг.
• Жизнь -ка, судьба индейка – до́ля щерба́та, а життя́ мотузя́не.
• Трудовая -ка – мозо́лений (мозольо́ваний) гріш.
Кре́йцер (монета) – кра́йцар, (гал.) ґра́йцар (-ра).
• Монета в 1/2 -ра – пі́няз, пінязо́к (-зка́) (угор.).
• Монета первоначально в шесть, а потом в десять -ров – ші́стка, (диал.) шу́стка. [Брав за то дві шу́стці на горі́лку (Стефан.)].
Ле́то –
1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)].
• Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то.
• Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття).
• Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку).
• Бабье -то – ба́бине лі́то.
• -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)].
• Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)].
• Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1.
• В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та.
• Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то.
• В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та.
• В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та.
• В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку.
• Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)].
• Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука).
• Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)!
• Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть.
• Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)];
2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то.
• В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме.
• В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)].
• -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)].
• Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х.
• По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)].
• Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)].
• Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)].
• Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ).
• Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід.
• Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній;
3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)].
• Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)].
• Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)].
• Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку).
• Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося).
• Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків.
• Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши.
• Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т.
• В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́.
• В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами.
• В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється.
• Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)].
• Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)].
• Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)].
• Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто.
• В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)].
• Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку.
• Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́.
• В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку.
• Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)].
• Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в.
• Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)].
• Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й.
• В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)].
• С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду.
• С малых лет – зма́лку, зма́лечку.
• С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)].
• В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)].
• Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)].
• В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)].
• Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік.
• В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х.
• Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)].
• Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)].
• Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)].
• На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)].
• Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку.
• Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)].
• Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)].
• -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки);
4) пі́вдень (-дня); см. Юг;
5) см. Ле́тник 1;
6) тепло́; см. Тепло́, сщ.
Ли́ния –
1) (черта) лі́нія, ри́са, ри́ска.
• Береговая -ния – берегова́ лі́нія, борежи́на́.
• Выпрямить, искривить -нию – ви́правити, закриви́ти лі́нію.
• -ния искривлённая – скри́влена лі́нія, криву́ля.
• Кривая -ния – крива́ лі́нія.
• Касательная -ния – лі́нія доти́чна.
• Ломанная -ния – ла́мана лі́нія.
• -ния падения – спадова́ лі́нія.
• Параллельная -ния – лі́нія рівнобі́жна.
• Прямая -ния – лі́нія про́ста (пряма́), (в общежитии) пряме́ць (-мця́).
• -ния пунктиром (обозначенная) – лі́нія крапко́вана, точко́вана.
• Руководящая -ния – провідна́ лі́нія.
• Снеговая -ния – снігова́ лі́нія.
• Скошенная -ния – ско́шена лі́нія, косина́ (-ни́), косиня́ (-ні́).
• Цепная -ния – ланцюго́ва лі́нія;
2) (ряд) ряд (-ду), ла́ва, ше́рег (-гу). [Зеле́на дібро́вонька в три ря́ди поса́джена (Чуб. V). (Коно́плі) стоя́ть як москалі́ шико́вані до лав (Рильськ.)].
• Боевая -ния – бойова́ ла́ва (лі́нія).
• -ния за -нией – ряд по ря́ду. [Ішли́ боя́ри ряд по ря́ду (Милор.)].
• -ния домов (вдоль улицы) – лі́нія буди́нків, перія́ (-рії́). [Оціє́ю ву́лицею по пра́вій перії́ його́ ха́та (Катериносл.)].
• Нарушить -нию – злама́ти лі́нію (ше́рег).
• В одну -нию – в оди́н ряд. [На ку́рочці пі́р’ячко в оди́н ряд (Пісня)];
3) (мера длины) лі́нія.
• Дюйм имеет десять -ний – цаль ма́є де́сять лі́ній;
4) (пограничная полоса) лі́нія, кордо́н (-ну). [У го́роді, у Глу́хові у всі дзво́ни дзво́нять, та вже на́ших козаче́ньків на лі́нію го́нять (Шевч.)].
• Таможенная -ния – ми́тний кордо́н;
5) (родства) лі́нія, колі́но, поколі́ння.
• Боковая, восходящая, нисходящая, женская -ния родства – бічне́, горове́, низове́, жіно́че колі́но ро́ду (спорі́днення).
• Вести -нию чего – вести́ лі́нію чого́, виво́дити да́лі ни́тку чого́. [Веди́ свою́ лі́нію до са́мого кра́ю (Кониськ.). Пое́т у свої́х тво́рах виво́дить да́лі ни́тку кра́щих тради́цій письме́нства (Єфр.)];
6) (полоса) лі́нія, сму́га, пру́га, пружо́к (-жка́), ко́лія́.
• Железнодорожная -ния – залізни́чна ко́лія́.
• Защитная -ния – оборо́нна сму́га.
• Огневая -ния – огнева́ сму́га.
• Стратегическая -ния – стратегі́чна лі́нія.
• Поперечная -ния (в орнаменте) – поясо́к (-ска́), попере́чка.
• -ния руки – змо́ршка;
7) (направление, движение) лі́нія, на́прямок (-мку), доро́га.
• -ния не вышла (нет удачи) – не суди́лося; не так скла́лося.
• Ему -ния в большие люди – йому́ доро́га в вели́кий світ сте́леться.
• Мне не -ния к нему на поклон итти – не рука́ мені́ до ньо́го приклоня́тися.
• Не подходит под -нию – він не під масть, не під лі́нію.
• Ему -ния там быть, работать – йому́ з руки́ там бу́ти, працюва́ти;
8) (типогр.) лі́нія;
9) (лесная) лі́нія, просі́ка, про́січ (-чи).
Лист –
1) (растения) лист (-та́), (чаще) листо́к (-тка́). [Тремти́ть на гі́лці замертві́лій, як сирота́, оста́нній лист (М. Стариц.). Морфоло́гія листка́ (Beta vulg.)].
• -тья и лист (соб.) – ли́стя (-тя, ср. р.), лист (-ту), (реже) листки́, листи́ (-і́в). [Ли́стя пожо́вкле вітри́ рознесли́ (Шевч.). Як розве́рнеться на ве́сну лист (Номис). Листки́ широ́кого лата́ття по воді́ (Н.-Лев.)].
• Простой, черешковый лист – листо́к про́стий, листо́к з ні́жкою.
• -тья прицветники – листки́-при́цвітки (-ків).
• -тья опадают – ли́стя (лист) о(б)пада́є, обліта́є. [З верби́ ли́стя опада́є (Чуб. III)].
• Свернуть -тья – згорну́ти ли́стя, (образно) загорну́тися, (зап.) завину́тися. [Завину́лася кали́нонька, та й не розпука́є (Рудан.)].
• С большими -тами – листа́тий, ум.-ласк. листа́тенький. [Клен листа́тий, та розло́гий (Кониськ.). Люби́сток листа́тенький (Мил.)].
• Пристал, как банный лист – прили́п, як ше́вська смола́ (Приказка).
• Дрожит, как осиновый лист – тру́ситься як на ножі́, тремти́ть як оси́ка.
• Стань передо мной, как лист перед травой – стань передо мно́ю, як лист перед траво́ю.
• Александрийский лист, Cassia lenitiva – се́нес (-су).
• Царёв лист, бот. Trientalis europaea L. – ордина́рник (-ка);
2) (бумаги, книги) а́ркуш (-ша). [Куплю́ папе́ру а́ркуш і зроблю́ тоне́ньку кни́жечку (Шевч.)].
• Заглавный, титульный лист – титу́льна сторі́нка, титу́льна ка́ртка.
• Печатный лист – друко́ваний а́ркуш.
• Книга в лист, в четвёртую долю -та́ и т. п., см. Кни́га 1.
• Книга в -та́х – кни́жка в а́ркушах, незброшуро́вана (неопра́влена) кни́жка.
• Книга в десять печатных -то́в – кни́жка на де́сять друко́ваних а́ркушів.
• Читать книжку в 52 -та́ – гра́ти (гуля́ти) в ка́рти; ті́шитися (ба́витися) тіє́ю коло́дою, що півсо́тні листкі́в ма́є та ще па́ру;
3) (документ) лист (-та́), листо́к (-тка́).
• Вводный лист – ув’я́зчий лист.
• Исполнительный лист – викона́вчий лист.
• Окладной лист – податко́вий лист, лист до опла́ти.
• Открытый лист – відкри́тий лист; (подорожная) подоро́жня (-ні).
• Охранный лист – охоро́нний лист.
• Подписной лист – підписни́й лист.
• Похвальный лист – похва́льний лист.
• Скорбный лист – неду́жний лист.
• Торговый лист – лист прилю́дного то́ргу;
4) муз. Петь, играть с -та́ – співа́ти, гра́ти з пе́ршого чита́ння;
5) (металла, стекла) лист (-та).
• Лист железа, меди, стекла – лист залі́за, мі́ди, скла.
• Железный, котельный лист – залі́зний, каза́нний лист;
6) кулин., см. I. Про́тивень.
Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
• Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
• Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
• Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
• Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
• Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
• Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
• Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
• Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
• Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
• -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
• В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
• -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
• -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
• -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
• -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
• -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
• Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
• Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
• Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
• Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
• Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
• По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
• Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
• Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
• Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
• На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
• Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
• Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
• Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
• Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
• Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
• Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
• С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
• Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
• Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
• Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
• Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
• Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
• Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
• Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
• Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
• Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
• Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
• Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
• Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
• Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
• Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
• Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
• Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
• Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
• Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
• Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
• Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
• -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
• Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
• Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
• В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
• От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
• От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
• Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
• От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
• Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
• Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
• Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
• Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4) грам. – осо́ба.
• Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
• -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
• Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
• Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
• По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
• По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
• Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
• -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
• -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
• Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
• Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
• Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
• Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
• Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
• Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́; см. Поли́чное;
9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
• По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
• Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
• По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
• По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
• Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.
Ложи́ться – ляга́ти, (укладываться) кла́стися, поклада́тися, (опускаться) наляга́ти, поляга́ти на що́; срв. Лечь. [Ляга́є тінь вечі́рняя на не́бо голубе́ (Крим.). Ку́рява ляга́є (Шевч.). Шовко́ва трава́ на ко́си поляга́є (Пісня). Ой тума́н я́ром та наляга́є (Грінч. III)].
• -жи́ться спать – ляга́ти спа́ти, кла́стися спа́ти, обляга́тися, (диал.) обклада́тися, лягови́тися, кладови́тися. [Заходи́лися ляга́ти спа́ти (М. Вовч.). Ще дівчи́на спа́тоньки не кла́лась (Пісня). Ти́хо було́ і в спа́льні, коли́ обляга́лися (Коцюб.). Час уже й лягови́тися (Крим.)].
• -жи́ться в постель – ляга́ти в лі́жко.
• -жи́ться в десять часов – ляга́ти в [о] деся́тій (годи́ні).
• Я как раз -жи́лся (спать) – я са́ме ляга́в (спа́ти).
• Пора -жи́ться (спать) – час ляга́ти (спа́ти), час уже́ кла́стися (обляга́тися).
• Время, когда -жа́тся (спать) – о́бляги, (у)ля́ги (-гів); см. Вре́мя.
• Хлеб -жи́тся – хліб виляга́є.
• -жи́ться на якорь (бросать якорь) – ки́дати кі́тву.
• -жи́ться на (в) дрейф – ляга́ти в дрейф, дрейфува́ти.
• Как на вертись, а в могилку -жи́сь – сме́рти не одпе́рти, крути́-верти́, а доведе́ться вме́рти, (шутл.) круть-верть, а під черепо́чком смерть.
Лу́чше –
1) (ср. ст. от Хорошо́) чем кто, что – кра́ще, лі́пше, лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Шевч.). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (Кониськ.). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (Куліш)].
• Уж -чше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше. [Слу́хай ра́дше при́повідки! (Франко)].
• -ше всего – найкра́ще, найлі́пше.
• Как нельзя -ше – як-найкра́ще, як-найлі́пше, що-найкра́ще, що-найлі́пше.
• Как можно -ше – як мо́га кра́ще (лі́пше).
• Гораздо, значительно -ше – бага́то кра́ще.
• Не -ше ли? – чи не кра́ще?
• Больному стало -ше – хво́рому (слабо́му) поле́гшало, покра́щало.
• Тем -ше – тим кра́ще, тим лі́пше, то й кра́ще.
• Всё -ше и -ше, час-от-часу -ше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше).
• Чем дальше, тем -ше – де-да́лі кра́ще.
• -ше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го. [Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовч.)].
• Нет ничего -ше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що… [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Грінч.)].
• -ше и не говорить – кра́ще й не каза́ти, бода́й і не каза́ти! [Таке́ ді́ється, що бода́й не каза́ти (М. Гр.)].
• Ум хорошо, а два -ше – дві голові́ лі́пше, як одна́; бі́льше оче́й, бі́льше й ба́чать.
• -ше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли.
• В гостях хорошо, а дома -ше – в го́стях до́бре, а до́ма ще кра́ще (лі́пше).
• -ше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти;
2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що.
• Ваша лошадь хороша, но моя -ше – ваш кінь га́рний, але́ мій кра́щий.
• Он -ше своего брата – він лі́пший (лу́ччий) за (від) свого́ бра́та.
• Он по характеру гораздо -ше тебя – він на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) те́бе.
• Здоровье его становится день ото дня -ше – здоро́в’я його́ що-день то кра́щає.
• У него три дочери одна другой -ше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща.
• Делаться, становиться -ше – кра́щати, лі́пшати, лу́ччати, гарні́шати; срв. Улучша́ться, Хороше́ть.
• Старый друг -ше новых двух – кра́ще да́внього дру́га не втеря́ти, ніж двох нови́х придба́ти.
Мину́та –
1) (1/60 градуса) міну́та;
2) (1/60 часа) хвили́на, міну́та. [Ко́жна годи́на ді́литься на шістдеся́т хвили́н (Герин.)].
• Пять -ну́т десятого – п’ять хвили́н на деся́ту или п’ять хвили́н по дев’я́тій.
• Без десяти (-ну́т) восемь – за де́сять хвили́н во́сьма.
• Поезд отходит в восемь без десяти (-ну́т) – по́їзд руша́є (іде́, пі́де) за де́сять хвили́н до во́сьмої;
3) -ну́та, -ну́тка (приблизит. мера времени) – хвили́на, хвили́нка, (зап.) хви́ля, хви́лька, часи́на, часи́нка, (редко) міну́та, мінути́на, міну́тка. [Зажди́ одну́ хвили́ну (Куліш). Підожді́ть хвили́нку (Самійл.). Рахува́ла день свій з тої хви́лі, коли́… (Коцюб.). Не раз спогада́ю часи́ни сі лю́бі (Л. Укр.). Я таку́ часи́нку ви́гадала, як вона́ не пла́кала (М. Вовч.). За одну́ мінути́ну зла́див кочержи́лно (Харківщ.)].
• В данную, в настоящую, в эту -ту – ціє́ї хвили́ни, в цю хвили́ну, (приблиз.) під цю хвили́ну.
• В ту, в ту же, в ту самую -ту – тіє́ї, тіє́ї-ж, тіє́ї са́мої хвили́ни, в (или під) ту, в ту-ж, в ту са́му хвили́ну.
• Я приехала в ту самую -ту, когда он выезжал – я приї́хала са́ме в (під) ту хвили́ну, як він виїзди́в.
• В -ту, в одну -ту (сделать что-л.) – за одну́ хвили́н(к)у, за хви́льку, (редко) одніє́ю міну́тою (зроби́ти щось). [За хви́льку зроблю́ (М. Грінч.). Я за́раз, одніє́ю міну́тою поверну́ся (Мирний)].
• В такие -ты – в (під) такі́ хвили́ни, таки́ми хвили́нами. [Ро́зум у чолові́ка під такі́ хвили́ни спить (Кониськ.)].
• В хорошую -ту – в (під) до́бру хвили́ну; під до́бру руч. [Я підкоти́вся (до ньо́го) під до́бру руч (Харківщ.)].
• В -ту смерти – у хвили́ну сме́рти, у сме́ртну годи́ну, сме́ртної годи́ни, у сме́ртний час.
• Сию -ту (сейчас же) – за́раз, заразі́сінько, ціє́ї-ж хвили́ни, цю-ж ми́ть. [Іду́, йду! Ось заразі́сінько (Короленко). Цю-ж ми́ть іди́ сюди́! (Брацлавщ.)].
• Каждую -ту – що-хвили́ни, ко́жної хвили́ни.
• Мне дорога каждая -та – мені́ дорога́ ко́жна хвили́на.
• Каждая -та у меня на счету – ко́жна хви́лька в ме́не порахо́вана.
• На -ту, на -тку – на хвили́ну, на хвили́нку (на хви́льку), на часи́ну, на часи́нку. [Замо́вкла на хвили́ну (Н.-Лев.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Забіга́є до ме́не на часи́нку мій при́ятель (Крим.)].
• Не уснула я и на -тку – не засну́ла я й на хвили́нку (на волоси́нку), на ма́кове зе́рно.
• С -ты на -ту – ко́жної хвили́ни, з хвили́ни на хвили́ну; (вот-вот) ось-о́сь, да́лі-да́лі, зато́го. [Ми його́ ось-о́сь ждемо́ (М. Грінч.). Він да́лі-да́лі при́йде (Звин.)].
• Через какую-нибудь -ту – за яку(сь) хвили́н(к)у.
• Свободная -тка – ві́льна хвили́нка, годи́нка. [Як ви́лучилася мені́ годи́нка, ни́шком побі́гла сама́ до не́ї (М. Вовч.)].
• Нет (ни) -ты свободной – нема́(є) хвили́н(к)и ві́льної.
• Нет (ни) -ты покоя (отдыха, передышки) – нема́ просві́тлої (редко проми́тої) годи́ни; нема́ про́світку кому́.
• Делать что в свободные -ты – роби́ти що ві́льними хвили́нами.
Молоде́ц –
1) (юноша, парень) молоде́ць (-дця́), юна́к (-ка́), хло́пець (-пця); (холостяк) па́рубок (-бка).
• Эй, -де́ц, поди-ка сюда – гей, хло́пче (моло́дче, коза́че), підійди́-но сюди́;
2) см. Мало́й;
3) (дока, расторопный человек) молоде́ць, ма́йстер (-тра), ко́зир (-ря), зух (-ха).
• Он на всё -де́ц – він на все ма́йстер;
4) Мо́лоде́ц (хват, удалец) – (хло́пець-)молоде́ць (-дця́), коза́к, юна́к, зух, зух-хва́т, бодра́к (-ка), (диал.) леве́нець (-нця), ле́ґінь (-ня), (перен.) ли́цар, ко́зир, ум. моло́дчик, козаче́нько, леве́нчик. [Так от яки́й він ли́цар? Молоде́ць на ове́ць, а як на молодця́, сам війця́ (Еварн.). І стари́й запла́кав, як поба́чив на коне́ві тако́го юнака́ (Шевч.). Ой, козаче́ньку, леве́нцю! (Чуб. V). Дали́ мені́ капелю́х, уже тепе́р воя́к-зух (Головац.). Я з чолові́ком спимо́ в ха́ті, а мої́ бодраки́ в сі́нях на хо́лоді сплять (Звин.)].
• Добрый -дец (зв. п.) – коза́че-моло́дче, хло́пче-моло́дче, сла́вний коза́че, (диал.) коза́че-леве́нче.
• Разудалый, добрый -дец – сла́вний коза́к (юна́к, леве́нець), до́брий молоде́ць.
• Разудалы добры -цы – сла́вні хло́пці, сла́вні моло́дці, хло́пці-моло́дці́, сла́вне коза́цтво (юна́цтво), сла́вні козаки́ (юнаки́), (только в обращении) пано́ве-моло́дці́. [Гей, чого́ хло́пці, сла́вні моло́дці, чого́ смутні́, невесе́лі? (Пісня). Од нас, козаки́, од нас, юнаки́, ні оди́н ляшо́к не скри́вся (ЗОЮР II). Не в Сино́пу, ота́мани, пано́ве-моло́дці, а у Ца́рград до султа́на пої́демо в го́сті (Шевч.)].
• -дцы-ребята! – молодці́-хло́пці!
• Такой -де́ц, что глядеть любо – таки́й молоде́ць (коза́к), що лю́бо гля́нути (подиви́тися).
• Он вёл себя -цо́м – він пово́дився як коза́к (по-коза́цькому, по-молоде́цькому).
• -де́ц к -дцу́, -дцы́ на подбор – одни́м лице́м молодці́, молоде́ць до молодця́. [Тим ча́сом Бура́н усти́г добра́ти ще де́сять охо́чих, одни́м лице́м молодці́в (Корол.)].
• Ай да -дец! – от так молоде́ць! от коза́к!
• Молоде́ц девка – ко́зир-ді́вка.
Мони́сто – нами́сто, (ум. нами́стечко (-чка)), пе́рла (-рел). [Куплю́ тобі́ нами́сто та на ши́ї пові́шу (Метл.). Купи́ мені́ нами́стечко на бі́лую ши́ю (Чуб. V). Разо́к пе́рел на ши́ї (Свидн.)].
• -сто из кораллов – кора́лі (-лів), до́бре нами́сто, ум. кора́лики. [Начіпля́є кора́ликів на бі́лую ши́ю (Пісня). На ши́ї червоні́ло п’ять разкі́в товсто́го «до́брого» нами́ста з золоти́ми дукача́ми (Н.-Лев.)].
• Одно зерно -ста – намисти́на, намисти́ночка, (кораллового) корали́на, корали́ночка.
• -сто из монет – дукаче́ве нами́сто, дукачі́. [Я вже стара́, – де вже мені́ до дукаче́вого нами́ста! (Крим.)].
• Низка -ста – разо́к (-зка́), (ста́лька, ни́зка) нами́ста (пе́рел), ум. разо́чок (-чка) (ста́лечка, ни́зочка) нами́ста (пе́рел). [На ши́ях нами́ста у ко́жної разкі́в по де́сять (Квітка). Купи́ла собі́ ста́льку нами́ста (Козелеч.). Запле́тена в ріжки́, на ши́ї ма́ла ни́зку пе́рел (Свидн.)].
Набира́ться, набра́ться –
1) (стр. з.) набира́тися, бу́ти наби́раним, на́браним, понаби́раним; (вбираться) вбира́тися, втяга́тися, бу́ти вби́раним, уві́браним, втя́гуваним, втя́гненим и т. п.;
2) набира́тися, набра́тися, понабира́тися, (находить) нахо́дити, найти́, понахо́дити, набива́тися, наби́тися, понабива́тися, (собираться, скопляться) збира́тися, зібра́тися, назбира́тися, (отыскиваться) знахо́дитися, знайти́ся, познахо́дитися. [Вже по всіх усю́дах потро́ху набира́ється чима́ленько на́шої свідо́мої інтеліге́нції (Крим.). На храм було́ у нас не без люде́й: то той, то сей, то куми́, то побрати́ми, – тай набере́ться (Кониськ.). Набра́лося в чо́біт води́ (Сл. Гр.). О, де ви такі́ розу́мні й понабира́лись? (Номис). Ви́лили з коло́дязя всю во́ду до цяти́ни, а вона́-ж узно́в на́йде (Борз.). Тоді́ деше́вше все було́, малолю́дно було́, тепе́р уже ми́ру наби́лося (Март.)].
• Понемногу -ра́ются охотники (желающие) – потро́ху набира́ються (збира́ються, знахо́дяться) охо́чі.
• Много ли их? – С десяток -рё́тся – чи бага́то їх? – Душ з де́сять (з деся́ток) набере́ться (добере́ться, зна́йдеться).
• Несколько рублей, может быть, и -рё́тся – кі́лька (де́кілька) карбо́ванців мо́же й набере́ться (настяга́ється, найдётся зна́йдеться, едва-едва ви́тулиться). [Настяга́лося рублі́в на кі́лька гро́шей (Мирн.). Подивлю́сь по гро́шах: мо́же й ви́тулиться копа́ з ша́гом (Лебединщ.)];
3) типогр. – склада́тися, скла́стися и зложи́тися, набира́тися, набра́тися; бу́ти скла́даним, наби́раним, скла́деним, зло́женим, на́браним.
• Книга скоро -рё́тся – кни́жка незаба́ром бу́де скла́дена (на́брана).
• Уже -ра́ется десятый лист – уже́ деся́тий а́ркуш склада́ється (набира́ється);
4) набира́тися, набра́тися, (о мног.) понабира́тися чого́, (кругом) оббира́тися, обібра́тися, наоббира́тися чим и чого́. [Як наси́плеш ті́лько зло́та, що всі мої́ лю́ди наберу́ться кі́лько змо́жуть, то твій па́лац бу́де (Рудан.). А я ду́маю собі́: як дасть мені́ гро́шей, то пха́тиму в па́зуху і в рука́ва, і в пелену́ наберу́, одно́ сло́во, так обберу́ся грі́шми, що вже бі́льше ні́куди (Київщ.)].
• -бра́ться репьев, блох – набра́тися реп’яхі́в, убра́тися (обібра́тися) в реп’яхи́, набра́тися бліх. [Пі́деш, дак у реп’яхи́ й убере́шся (Г. Барв.). Свиня́ в реп’яхи́ обібра́лася (Сл. Гр.)].
• -бра́ться денег взаймы – напозича́тися (гро́шей). [Ніхто́ вже не дає́: у всіх вже напозича́лися (Харк.). Напозича́вся вже так що й у ві́чі лю́дям диви́тися ні́яково (Тесл.)].
• -бра́ться барства – набра́тися па́нства. [Вона́ до́вго те́рлась коло пані́в і набра́лась од них тро́хи па́нства (Н.-Лев.)].
• -бра́ться ловкости, учёности – набра́тися спри́тности, уче́ности.
• -бра́ться вредных правил, взглядов – набра́тися шкодли́вих пра́вил, думо́к.
• -бра́ться дурных привычек – набра́тися пога́них за́вичок (зви́чок).
• Я впутался в это дело и -бра́лся одних оскорблений – я встряв у цю спра́ву і набра́вся (наслу́хався, вульг. наї́вся) сами́х обра́з.
• -ться сил (силы) – набира́тися, набра́тися си́ли, убива́тися, уби́тися, убира́тися, убра́тися в си́лу, (окрепнуть) осильні́ти, (диал.) нажи́тися. [Там ді́ти за́молоду набира́ються си́ли та до́свіду (Наш). Украї́нський рух ши́риться, і в си́лу вбива́ється письме́нство (Рада). На во́сьмий ти́ждень я уста́в з лі́жка, тоді́ вже поча́в жва́во у си́лу вбира́тись (М. Вовч.). У нас сю ніч знайшло́ся теля́, ті́льки ще не осильні́ло: не мо́же стоя́ти на нога́х (Хорольщ.). За тако́ї пого́ди мо́жна нажи́тися (Звин.)].
• -ться здоровым – набира́ти(ся), набра́ти(ся) (нагу́лювати, нагуля́ти, зако́хувати, закоха́ти) здоро́в’я, оздоровля́тися, оздорови́тися. [Нена́че набира́в здоро́в’я, слу́хаючи його́ (Франко). Дава́в си́нові нагуля́ти здоро́в’я, не буди́в його́ ра́но (Мирн.). Хай здоро́в’ячка зако́хує, щоб тоді́ хазяїнува́ть поду́жав (Тесл.). В сій воді́ він купа́вся, оздоровля́вся, оздорови́ть і тебе́ (Борз.)].
• -ться смелости – набира́тися, набра́тися відва́ги (смі́лости), збира́тися, зібра́тися на смі́лість, насмі́люватися, насмі́литися, насмі́ти (що зроби́ти). [Переві́рившися, що жаха́всь по-дурно́му, набира́вся ново́ї, ще бі́льшої відва́ги (Коцюб.). И́ноді хо́четься поцілува́ти там чи приголу́бити, та й со́ромно чого́сь, не насмі́ю (Васильч.)].
• -ться греха – набира́тися, набра́тися гріха́. [Мо вона́ ско́ро вмре, дак не хо́чу гріха́ набира́ться (Борз.)].
• -бра́ться беды – набра́тися (зазна́ти, здобу́тися, вкуси́ти) біди́ (ли́ха, шутл. чихави́ці). [Вже-ж і зазна́в я ли́ха з тим по́зовом! (Кониськ.). На цій широ́кій та приби́тій, слі́зоньками перели́тій доро́зі не раз і не дві́чі здобу́деться чума́к ли́ха (Коцюб.). Пе́вна річ, що були́-б ми набра́лися до́брої чихави́ці (Кониськ.)].
• -бра́ться страху – набра́тися (наї́стися) страху́. [Су́дячи по страху́, яко́го наї́вся за той час у самоті́, був пе́вний, що уйшо́в з де́сять миль (Франко)].
• -бра́ться охоты – підібра́ти охо́ти. [Я підібра́ла охо́ти ї́хати до мі́ста (Вінниччина)].
Надо́лить –
1) (наделить) наділи́ти кого́ чим и кому́ чого́ (що);
2) (напасти) наста́(р)чити кому́ чого́. [По де́сять разі́в на день і хлі́ба тобі́ не наста́чиш (Сл. Гр.)].
Нажина́ть, нажа́ть – нажина́ти, нажа́ти, (о мног.) понажина́ти чого́, (быть в состоянии -ть, преимущ. с отриц.) ужина́ти, ужа́ти. [«Скі́льки нажа́в?» – «Три ко́пи та де́сять сно́пів» (Кониськ.). Густе́ жи́то, – тако́го бага́то не вжнеш (Брацлавщ.)].
• Нажа́тый – нажа́тий, ужа́тий, понажи́наний.
-ться –
1) (стр. з.) нажина́тися, бу́ти нажи́наним, нажа́тим, понажи́наним;
2) (досыта, сов.) нажа́тися, попожа́ти (досхочу́), (о мног.) понажина́тися.
Наза́д, нрч. –
1) (в пространстве) наза́д, (позад себя) позад се́бе, навспа́к, наві́дворіть. [Ви́йшла з села́ – се́рце ни́є, наза́д подиви́лась (Шевч.). Наза́д ру́ки пов’яза́ли (Сл. Гр.). Перекрути́в годи́нника наза́д на годи́ну (Київ). Зогля́ділася позад се́бе (Грінч.). Вмочи́ в ро́су мали́й па́лець і тріпни́ руко́ю, лиш наві́дворіть не трі́пай, а перед собо́ю (Рудан.)].
• Туда и -за́д – туди́ й наза́д, (взад и вперёд) туди́ й сюди́, туди́-сюди́.
• Ни вперёд, ни -за́д – ні на[в]пере́д, ні наза́д; ні туди́, ні сюди́.
• Сделать шаг -за́д – від[по]ступи́ти (ступну́ти) крок (ступі́нь) наза́д.
• Пятиться, попятиться -за́д – поступа́тися, поступи́тися наза́д, задкува́ти, позадкува́ти. [I напере́д забіга́ю, і вбік зверта́ю, і наза́д поступа́юсь (М. Вовч.). Не задку́й лиш, а поступа́й напере́д (Червоногр.)].
• Взять своё слово -за́д – взя́ти своє́ сло́во наза́д.
• Взять свои слова -за́д – взя́ти свої́ слова́ наза́д, (гал.) відкли́кати свої́ слова́. [Коли́ ви свої́х слів не відкли́чете, я вас позву́ до су́ду (Крим.)].
• Взять -за́д своё решение, согласие – переду́мати і зректи́ся. [Учо́ра сказа́в, що обміркува́в спра́ву і приста́не до не́ї, а сього́дні переду́мав і зрі́кся (М. Грінч.)];
2) (во времени).
• Год, столько-то лет и т. п. -за́д тому – рік, сті́льки-то ро́ків (літ) и т. п. (уже́) тому́ и тому́ (вже) рік, сті́льки-то ро́ків (літ); бу́де тому́ рік, сті́льки-то ро́ків (літ); рік, сті́льки-то ро́ків (літ) перед тим; перед ро́ком, перед стількома́-то рока́ми; рік, сті́льки-то ро́ків передні́ше. [Два ро́ки тому́ в Борисла́ві… (Франко). Три ро́ки вже тому́ твій о́браз чарівли́вий в душі́ я записа́в (Вороний). Тому́ бага́то ро́ків була́ ця доли́на ще не така́ відкри́та для сві́ту (Країна Сліпих). Тому́ шість літ я впе́рше мав тут з ним розмо́ву (Рада). Та він уже́ скона́в, бу́де тому́ днів чоти́ри (Крим.). Я знав його́ перед восьма́-дев’ятьма́ рока́ми (Грінч.). Перед шістьма́ рока́ми вони́ приїзди́ли огляда́ти саха́рню (Коцюб.). Ро́ків де́сять передні́ше (Н.-Лев.)].
• Это случилось может быть год тому -за́д – це ста́лося мо́же рік тому́ (мо́же перед ро́ком).
• Два дня тому -за́д – два дні тому́ и тому́ два дні, два дні перед тим, перед двома́ дня́ми, позавчо́ра. [Тому́ два дні П’єр пої́хав у Ки́їв (Крим.)].
Нака́чивать, накача́ть, накачну́ть –
1) (насосом) помпува́ти що, напомпо́вувати, напомпува́ти, насмоко́вувати, насмокува́ти, (редко, рус.) нака́чувати, накача́ти що, чого́, (воздуха ещё, гал.) млинкува́ти що, намлинкува́ти чого́, (о мног.) понапомпо́вувати, понасмоко́вувати, понака́чувати чого́. [Маши́на помпу́є во́ду (Коцюб.). Напомпува́ли (накача́ли) де́сять ві́дер води́ (Київ)];
2) -вать, ча́ть кого чем –
а) (вином) упо́ювати, упої́ти, наду́длювати, наду́длити, (шутл.) напомпо́вувати, напомпува́ти, (о мног.) повпо́ювати, понаду́длювати, понапомпо́вувати кого́ чим;
б) (знаниями и т. п.) напиха́ти, напха́ти кого́ чим, набива́ти, наби́ти кому́ го́лову чим, (шутл.) напомпо́вувати, напомпува́ти кого́ чим; срв. Напи́чкивать;
3) -вать, -ча́ть кого (на качелях) – наго́йдувати, нагойда́ти, наколи́хувати, наколиха́ти, (шутл.) навиха́ти, (о мног.) понаго́йдувати кого́ (на го́йдал[н]ці);
4) -вать, -чну́ть кого, что на что – нахи́тувати, нахитну́ти, наго́йдувати, нагойдну́ти кого́, що на що.
Нака́чанный –
1) напомпо́ваний, насмоко́ваний, нака́чаний, намлинко́ваний, понапомпо́вуваний, понасмоко́вуваний, понака́чуваний;
2) упо́єний, наду́длений, повпо́юваний, понаду́длюваний; на́пханий, напомно́ваний чим;
3) наго́йданий, наколи́ханий, нави́ханий, понаго́йдуваний.
-ться –
1) помпува́тися, напомпо́вуватися, напомпува́тися, понапомпо́вуватися; бу́ти напомпо́вуваним, напомпо́ваним, понапомпо́вуваним и т. п. [Юрма́ деда́лі напомпо́вувалася вла́сними ви́гадками (Коцюб.)];
2) (напиваться) упива́тися, упи́тися, напива́тися, напи́тися, наду́длюватися, наду́длитися, (шутл.) напомпо́вуватися, напомпува́тися, (о мног.) пов[пона]пива́тися, понаду́длюватися, понапомпо́вуватися; срв. Напива́ться 2;
3) на кого – нахи́туватися, нахитну́тися, наго́йдуватися, нагойдну́тися на ко́го;
4) (вдоволь) нахи́туватися, нахита́тися, нахилита́тися, нахиля́тися, наколих[в]а́тися, накива́тися, нахиба́тися; (на качелях) наго́йдуватися, нагойда́тися, наколи́хуватися, наколиха́тися, (шутл.) навиха́тися; (о мног.) понаго́йдуватися и т. п. [Нагойда́лися до́бре на го́йдалці (Брацл.)].
Наку́ривать, накури́ть –
1) чем – наку́рювати, накури́ти, нака́джувати, накади́ти, (чем.-л. благовонным ещё) напа́хувати, напа́ха́ти, (о мног.) понаку́рювати, понака́джувати, понапа́хувати чим; (табаком) наку́рювати, накури́ти, (попыхивая) напа́[и́]хкувати, напа́[и́]хкати, напа́кати, (о мн.) понаку́рювати, понапа́[и́]хкувати (тютюно́м). [Оці́ ще мені́ курії́! Понаку́рюють так, що й сві́ту не ви́дно! (Харківщ.)];
2) (водки, смолы и т. п.) гна́ти, виганя́ти, ви́гнати, наку́рювати, накури́ти, вику́рювати, ви́курити, (о мног.) понаку́рювати, повику́рювати (горі́лки, дьо́гтю). [Ви́гнав де́сять ві́дер горі́лки (Сл. Ум.)];
3) (столбы) обпа́лювати, обпали́ти, (о мног.) пообпа́лювати комлі́ (в стовпі́в);
4) (о снеге, сов.) накури́ти́, наме́сти́, нахурде́лити;
5) (набахвалить, сов.) напусти́ти туману́ кому́ и на ко́го, нахвали́тися, нахизува́тися;
6) см. Накути́ть.
Наку́ренный –
1) наку́рений, нака́джений, напа́ханий, понаку́рюваний, понака́джуваний, понапа́хуваний; наку́рений, понаку́рюваний, напа́[и́]хканий, напа́каний;
2) ви́гнаний, наку́рений, ви́курений, пона[пови]ку́рюваний.
-ться –
1) наку́рюватися, накури́тися, понаку́рюватися; бу́ти наку́рюваним, наку́реним, понаку́рюваним и т. п.;
2) (вдоволь) –
а) (табаку) напа́люватися, напали́тися, наку́рюватися и (редко) накуря́тися, накури́тися тютюну́, (насосаться) насмокта́тися, натягну́тися тютюну́, (попыхивая) напа́[и́]хкатися, напа́катися (тютюно́м и тютюну́, з лю́льки). [Кури́, кури́, накуря́йсь (Грінч. III). Та як натягну́всь того́ тютюну́, то так одра́зу і очмані́в (Яворн.)];
б) (благоуханно курясь) накури́тися;
в) (тлея с дымом) накури́тися, накурі́ти.
Нама́лывать, намоло́ть –
1) (муки) наме́лювати, намоло́ти, (о мног.) понаме́лювати чого́. [Тобі́ намелю́, йому́ зшерету́ю (Рудан.). Бува́ло пшени́чного бо́рошна мішкі́в по де́сять наме́люємо (Канівщ.)];
2) (вздора, языком) наме́лювати, намоло́ти, напле́скувати, напле́ска́ти (язико́м), наверзти́, наверзя́кати, наварня́кати, налепета́ти, набо́втати, накалата́ти язико́м, накурзю́кати, наблягу́зкати, набалди́кати чого́.
Намо́лотый –
1) наме́лений и намо́лотий, понаме́люваний;
2) наме́лений, намо́лотий, напле́сканий, наверзя́каний и т. п. -ться –
1) наме́люватися, намоло́тися, понаме́люватися; бу́ти наме́люваним, наме́леним (намо́лотим), понаме́люваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) –
а) намоло́тися; нате́ртися;
б) намаха́тися, накрути́тися; намеля́тися;
в) намоло́тися, напле́ска́тися (язико́м), наверзти́ся и т. п. Срв. Моло́ть.
Наме́ривать и Намеря́ть, наме́рить и наме́рять –
1) намі́рювати и наміря́ти, намі́ряти, (о мног.) понамі́рювати що и чого́. [Намі́ряв два ко́рці жи́та (Брацлавщ). На осі́нь обміря́ли (зе́млі); взя́вся наш землемі́р спи́сувати, скі́льки він намі́ряв (Кониськ.)];
2) см. Намежё́вывать 1;
3) (метить в кого, во что) ціля́ти, націля́ти(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що; срв. Ме́тить 2 а.
Наме́рянный –
1) намі́ряний, понамі́рюваний;
2) см. Намежё́ванный 1.
-ться –
1) (стр. з.) намі́рюватися и наміря́тися, бу́ти намі́рюваним, намі́ряним, понамі́рюваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) –
а) (измеряя что) намі́рятися, попомі́ряти (досхочу́);
б) (меряясь с кем) намі́рятися з ким;
3) (нацеливаться, замахиваться) наміря́тися, намі́ритися, що (з)роби́ти; заміря́тися, замі́ритися на ко́го. [Раз де́сять мо́же я вже наміря́вся його́ штрикну́ти в бік (Куліш)].
Намина́ть, намя́ть –
1) намина́ти, нам’я́ти, м’я́шкурити, нам’я́шку́рити, (комкать) набига́ти, набга́ти, нажу́жмлювати, нажу́жмити, нага́рбувати, нага́рбати, нажма́кувати, нажма́кати, жмакува́ти, нажмакува́ти; (о глине и т. п.) намі́шувати, наміси́ти; (о волокнистых растениях) намина́ти, нам’я́ти, натира́ти, нате́рти, наті́пувати, натіпа́ти; (о коже) намина́ти, нам’я́ти, вимина́ти, ви́м’яти; (о соломе ещё) наме́рвлювати, наме́рвити; (о мног.) понамина́ти, понамі́шувати, понатира́ти, понаті́пувати и т. п. що, чого́. [Нам’я́ла пові́смо пря́дива (Богодухівщ). Наміси́ла валькі́в на де́сять гли́ни (Київщ.). От ме́рви наме́рвили! (Липовеч.)].
• -мя́ть бока кому – полата́ти бо́ки кому́, да́ти намина́чки кому́. [Я́к-би, слу́хай, ще бо́ків не полата́ли (Короленко). Дали́ йому́ тако́ї намина́чки (Гліб.)].
• -мя́ть уши, хохол кому – нам’я́ти (нам’я́шку́рити) ву́ха, чу́ба кому́. [Ба́тька впійма́ли, чу́ба намня́ли (Вірша). Мене́ перестрі́ла да за у́хо, да так до́бре нам’я́шкурила (Г. Барв.). Нам’я́шкурити чу́ба (Сл. Гр.)];
2) (о тесной обуви) наму́лювати и намуля́ти, наму́ляти и (зап.) наму́лити (но́гу), (о мног.) понаму́лювати (но́ги).
Намя́тый –
1) нам’я́тий, нам’я́шку́рений, на́бганий, нажу́жмлений, нага́рбаний, нажма́каний, нажмако́ваний, намі́шений, нате́ртий, наті́паний, ви́м’ятий, наме́рвлений, пола́таний, понами́наний и т. п.;
2) наму́ляний, наму́лений, понаму́люваний.
• -ться – намина́тися, нам’я́тися, понамина́тися; бу́ти нами́наним, нам’я́тим, понами́наним и т. п.
Настава́ть, наста́ть –
1) (во времени) настава́ти (-стаю́, -стає́ш и (редко, диал.) -става́ю, -ва́єш), наста́ти, става́ти, ста́ти, поста́ти, встава́ти, вста́ти, (реже) наступа́ти, наступи́ти, (наспевать) настига́ти, насти́гти, пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти, (подходить, наближаться, начинаться) захо́дити, зайти́, надхо́дити, надійти́, прихо́дити, прийти́, (о мног.) понастава́ти. [Настава́ло різдво́ (Тесл.). Настає́ яка́сь мить байду́жости (В. Підмог.). Ти́ша настава́ла в кімна́ті (В. Підмог.). Що-да́лі на сві́ті, то бі́льша біда́ настава́є (Номис). Ось ско́ро молоди́к наста́не (Богодух.). Наста́ла розлу́ка (Крим.). (Такі́) вче́ні понастава́ли, (що) все в їх дурни́ця (Грінч.). Гайдама́ки де́рли наро́д ро́ків мо́же з де́сять, аж по́ки Мандебу́рія ста́ла (ЗОЮР I). Після Тата́рщини нові́ поря́дки на Вкраї́ні поста́ли (Куліш). На мить поста́ла була́ ти́ша (Короленко). Вста́ла й весна́ (Шевч.). Подиви́сь: весна́ уста́ла (Грінч.). Пі́вніч наступа́є (Рудан.). Час наступа́є – ході́м! (Грінч.). Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). От і обі́дня пора́ насти́гла (Квітка). Насти́г день свято́ї во́лі (Кониськ.). Той час присти́г (Грінч.). О́сінь приспі́ла (Глібів). Було́ лі́то: са́ме жнива́ захо́дили (Звин.). Надхо́дить о́сінь (М. Вовч.) Десь надхо́дила весна́ (П. Тичина). Надхо́дить сце́на проща́ння (Грінч.). Тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.). Надійшо́в день від’ї́зду (Франко). Як при́йде різдво́, вони́… (Крим.)].
• -тала ночь – наста́ла (надійшла́, впа́ла, облягла́) ніч. [Ніч упа́ла (Сл. Гр.). Як облягла́ ніч, він і ви́їхав (Манж.)].
• -ло утро, -та́л вечер – наста́в (прийшо́в) ра́нок, наста́в (надійшо́в, прийшо́в) ве́чір, прийшло́ на ра́но, на ве́чір (Гнатюк).
• -та́ла зима – наста́ла (зайшла́, надійшла́, впа́ла) зима́;
2) (о местности) настава́ти, наста́ти, почина́тися, поча́тися.
• Здесь -таю́т пески – тут настаю́ть (почина́ються) піски́.
Насчи́тывать, насчита́ть и наче́сть –
1) кого, чего, что – нарахо́вувати, нарахува́ти, налі́чувати, налічи́ти, (о мног.) понарахо́вувати, поналі́чувати кого́, чого́, ще. [Нарахува́в де́сять карбо́ванців дрібни́х гро́шей (Київщ.). Од Війо́на до Оле́кси Влизька́, лише́ оди́н крок, хоч він і нарахо́вує кі́лька столі́ть (Ґ. Шкур.). Як вели́кий моро́з, тре́ба налічи́ти двана́дцять ли́сих (Номис)];
2) на кого что, чего – нарахо́вувати, нарахува́ти, налі́чувати, налічи́ти на ко́го що, чого́, (присчитывать) прирахо́вувати, прирахува́ти, прилі́чувати, прилічи́ти, накида́ти, наки́нути кому́ що, (о мног.) понарахо́вувати и т. п. [Нарахува́ла бариша́ ці́лого коповика́ (Кониськ.). Поналі́чував на люде́й сті́льки до́вгу (ЗОЮР I)].
• Насчи́танный и Начтё́нный –
1) нарахо́ваний, налі́чений, понарахо́вуваний, поналі́чуваний;
2) нарахо́ваний, налі́чений, прирахо́ваний, прилі́чений, наки́нутий и наки́нений, понарахо́вуваний и т. п. -ться –
1) (стр. з.) нарахо́вуватися, бу́ти нарахо́вуваним, нарахо́ваним, понарахо́вуваним и т. п. В учреждении. -ется до тридцати служащих – в устано́ві, є щось із три́дцять (бли́зько тридцятьо́х) службо́вців;
2) (причисляя себя к кому, к чему) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти себе́ до ко́го, до чо́го; (навязываться, к кому) набива́тися, наби́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го;
3) (вдоволь, сов.) –
а) (считая) нарахува́тися, налічи́тися, попорахува́ти, пополічи́ти (досхочу́), (о мног.) понарахо́вуватися, поналі́чуватися;
б) (считаясь) нарахува́тися, попорахува́тися (досхочу́) з ким, з чим.
Не́видаль и Невида́льщина – дивови́жа, (диво) ди́во, проди́во, (диковинка) дивина́, дико́вина, (новинка) новина́. [Що-ж тут за дивови́жа? де́сять раз на день, трапля́ється, ба́чиш це зі́лля, – яке́-ж тут чу́до? (Гоголь). Ото́ іще́ ди́во, за до́зволом сказа́вши! (Корол.). Яка́ дико́вина, що свиня́ неко́вана! (Приказка). Не яка́ там і дико́вина старшинува́ти (Кониськ.)]. Какая (эка, экая, что за) -даль (-щина)! – яка́ (оце́ так) дивови́жа (дивина́, новина́)! ото́ не ба́чили! овва́, яке́ невида́льце! (Свидн.) (насм.) вели́ке ді́ло опе́ньки! [Оце́ так новина́! а хто́-ж таки на віку́ та не зна́вся з нечи́стою си́лою? (Гоголь)]. Что за -даль такая ваш сын! – а що то за ди́во таке́ (за ця́ця така́) ваш син!
Недочё́т –
1) (недостача) недо́лік (-ку), (дефицит) недобі́р (-бо́ру). [Ду́мав, зароби́в на я́рмарку, аж вихо́дить, що гро́шей недо́лік (Звин.). Прода́в на де́сять карбо́ванців, а в кеше́ні ті́льки ві́сім: два карбо́ванці недобо́ру (Крим.)];
2) (недостаток, порок) хи́ба, ва́да. [Грома́дські хи́би (Рада)];
3) (в работе) хи́ба, о́гріх (-ху).
Неизноси́мый – незно́шуваний, незно́сний, без зно́су, (пров.) несходи́мий. [Цю́ю сви́ту ти й за де́сять год не схо́диш, мате́рія несходи́ма (Звин.)].
Нестро́йно, нрч. –
1) нестру́нко; нескла́дно; безла́дно. [Чолові́ка де́сять козакі́в безла́дно йдуть, співа́ючи (Грінч.)];
2) безла́дно, нескла́дно;
3) незгі́дно, безла́дно, нескла́дно; незгра́йно; негармоні́йно. [Чого́сь на́ші дівча́та сього́дні співа́ють нескла́дно (Звин.). Непе́вно, незгра́йно, переганя́ючи оди́н о́дного, пурхну́ли зву́ки (А. Любч.)]. Срв. Нестро́йный.
Ни́зка –
1) (действие), см. Низа́ние 1;
2) ни́зка, ни́занка, (зап.) си́лянка, лу́чка, (мониста, бус и т. п. и перен. обычно) разо́к (-зка́), (реже) ста́лька, (диал.) ста́ля, сталь (-ли), (вязанка) в’я́зка, (рыбы и перен.) ме́тка, (грибов ещё) со́тка. [Ма́ю де́сять ни́зок кора́лів (Брацл.). Гру́ди так і обни́зані до́брим нами́стом, – разкі́в два́дцять бу́де (Квітка). Спокі́йна зато́ка надіва́ла на ши́ю разо́к дорого́го нами́ста – неаполіта́нських вогні́в (Коцюб.). Купи́ла собі́ ста́льку нами́ста (Козелеч.). Приві́з ді́тям з мі́ста в’я́зку бу́бликів (Гайсинщ.). В’юні́в метка́ми продаю́ть (Богодух.). Стари́й Криви́нський з ці́лою ме́ткою стари́х до́чок (Мирний). Со́тка грибі́в (Радом.)].
Обраще́ние –
1) (поворачивание куда) оберта́ння, поверта́ння, скеро́вування. [Поверта́ння (скеро́вування) збро́ї про́ти ворогі́в].
• -ние внимания – уважа́ння, зверта́ння ува́ги на що;
2) -ние вокруг чего-либо – кружля́ння, оберта́ння навко́ло (навкруги́, округи́, круг) чо́го, циркулюва́ння. [Кружля́ння (оберта́ння) землі́ навко́ло со́нця. Кружля́ння (циркулюва́ння) кро́ви́ в жи́лах].
• -ние около (вокруг) общего центра – кружля́ння (циркулюва́ння) навко́ло спі́льного осере́дку;
3) (денег, товаров) о́біг, о́ббіг, циркуля́ція, обхі́д (-хо́ду), оборо́т, оберта́ння. [Цьо́го мо́жна досягти́ шляхо́м переда́чі за́собів проду́кції й о́бігу до рук пролета́рської держа́ви].
• -ние денежное – грошо́ви́й о́біг, оборо́т. См. Оборо́т.
• Из’ять из -ния – ви́вести з ужи́тку, з о́бігу.
• Из’ять из -ния бумажные деньги – ви́вести з ужи́тку паперо́ві гро́ші;
4) с кем – пово́дження, пово́діння, поведі́нка, поступува́ння з ким, трактува́ння кого́ (Франко).
• Вежливое -ние – звича́йне (че́мне) пово́дження и т. д.; звича́йність, ви́хованість, лю́дськість. [Неха́й лю́дськости вчи́ться (Поділ.)].
• Грубое -ние – незвича́йність, неви́хованість (-ности).
• Хорошее -ние с чем – пошані́вок (-вку), пошані́вля. [Це́ю бо́чкою мо́жна вози́ти ро́ків з ві́сім, а в до́брий пошані́вок (при хорошем -нии) то й на де́сять ста́не];
5) к кому (за делом) – зверта́ння, вдава́ння до ко́го в спра́ві, за спра́вою; (с речью) о́клик, по́клик до ко́го; (старое) ора́ція. См. ещё Воззва́ние.
• -ние с разговором к кому – забала́кування, загово́рювання до ко́го;
6) во что – поверта́ння, переверта́ння, оберта́ння в що, на що; (в веру) наверта́ння, (оконч.) наве́рнення кого́ на ві́ру. [Наве́рнення на у́нію]. См. ещё Превраще́ние.
О́коло, предл. с род. п. и нар. –
1) (вокруг, кругом) ко́ло, навко́ло, довко́ла, нао́коло, надо́коло, окру́г, округи́, навкру́г, навкруги́ кого́, чого́.
• Ходить вокруг да о́коло – ходи́ти ко́ло та навко́ло, ходи́ти околе́[я́]сом. См. В(о)кру́г, Круго́м;
2) (возле, подле) ко́ло, біля́, побі́ля, край, по́біч, по́бік, о́бік ко́го, чо́го, по́при ко́го (що), при чо́му, під чим, над чим, нар. помі́ж.
• О́коло дороги – край (біля) доро́ги, при доро́зі, над шля́хом.
• О́коло двора – коло двора́, біля двора́, під дворо́м. См. Во́зле, По́дле;
3) (приблизительно) тро́хи не, ма́ло не, під що, бли́зько чо́го, (і)з що.
• Я не видал его о́коло трёх лет – я не ба́чив його́ ма́ло не три ро́ки.
• Прошло о́коло десяти лет с тех пор, как… – ма́ло (тро́хи) не де́сять ро́ків мину́ло з того́ ча́су, як…
• Он получает о́коло ста рублей – він здобува́є бли́зько со́тні карбо́ванців.
• Я сделал о́коло пяти вёрст – я пройшо́в бли́зько п’яти́ версто́в, я увійшо́в версто́в із п’ять.
• Ему о́коло тридцати лет – йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків.
• Ему лет тридцать или о́коло того – йому́ ро́ків з три́цять або́ бли́зько то́го.
• Это вам будет стоить о́коло пяти рублей – це вас (вам) коштува́тиме карбо́ванців із п’ять.
• Туда будет о́коло десяти вёрст – туди́ бу́де весто́в із де́сять.
• Который час? – Уже о́коло девяти – котра́ годи́на? – Вже бли́зько дев’яти́ (під де́в’ять).
• Я приходил к вам о́коло девяти часов – я прихо́див до вас годи́ні о дев’я́тій.
• О́коло полудня, полуночи – бли́зько пі́вдня, пі́вночи, над пі́вдень, над пі́вніч.
• Нас было о́коло ста человек – нас було́ душ із сто́ (із со́тню).
Остава́ться, оста́ться – (з)остава́тися, (з)оста́тися, лиша́тися, лиши́тися, залиша́тися, залиши́тися, (о многих) позостава́тися, позалиша́тися.
• Все уехали, я -та́лся один – усі́ пої́хали, я сам зоста́вся.
• Это -лось у меня в памяти – це впа́ло мені́ в па́м’ятку, це дало́ся мені́ в по́мку (в по́мки).
• Не -та́лось и следа – і слі́ду не ста́ло (не зоста́лося, не лиши́лося).
• -ё́тся счётом – лі́ком (з)остає́ться. [Усе́ сі́м’я з конопе́ль ви́збирали горобці́ – лі́ком оста́лось].
• -ться на лето, на зиму – залі́тувати, зазимува́ти.
• -ться на веки, навсегда кем, чем, где – на вік зоста́тися ким, чим, завікува́ти де. [Не верну́ся в свій край, тут завіку́ю].
• -ться на праздник – засвяткува́ти.
• -ться на праздник недоделанным – засвяткува́тися. [В пили́півку під Варва́ру пі́р’я дра́ла, щоб не засвяткува́ло (Конис.)].
• -ться в живых – зоста́тися живи́м, позостава́тися (позалиша́тися) живи́ми, ви́жити, (о многих) повижива́ти.
• После него -лись жена и дети – він поки́нув жі́нку і діте́й.
• Победа -та́лась за нами – перемо́га була́ на́ша, перемо́га нале́жала нам.
• Это -нется на вашей совести – це зоста́неться на ва́шій со́вісті (на ва́шому сумлі́нню).
• Мне только и -таё́тся, что…, мне ничего больше не -ва́лось, как… – ті́льки й лиша́ється мені́, що…, нічо́го и́ншого не лиша́лося мені́, як…, нічо́го и́ншого не мав я роби́ти, як…
• Что -ва́лось делать в подобном случае? – що мав я роби́ти в тако́му ра́зі?
• -ё́тся знать… – лиша́ється зна́ти…
• -ться кому должным – зави́нити кому́, заборгува́ти кому́.
• За вами -таё́тся десять рублей – за ва́ми лиша́ється де́сять карбо́ванців, за ва́ми зайшло́ся де́сять карбо́ванців.
• -ться неоплаченным (о долге, подати) – зависа́ти зави́снути, зайти́ся. [Борг зависа́ на мені́. Спіша́ть одда́ти, щоб не зайшло́ся].
• Он в долгу не -нется, отомстит – він свого́ не подару́є (не попу́стить), помсти́ться.
• -немтесь при этом – покладі́м на цьо́му край.
• -ва́ться, -та́ться при своём мнении – держа́тися, доде́ржувати своє́ї ду́мки, обсто́ювати свою́ ду́мку, не відміни́ти своє́ї ду́мки, ста́ти на своє́му.
• -ва́ться верным кому – доде́ржувати ві́рности кому́.
• Он -ё́тся всё в одном положении – він пробува́є все в то́му са́мому ста́ні.
• До станции -та́лось десять вёрст – до ста́нції лиши́лося де́сять версто́в.
• Он -та́лся очень недоволен этим – він був ду́же з цьо́го незадово́лений.
• -ться в накладе – утра́тити.
• Не -ться в накладе – утра́ти (шко́ди) не ма́ти.
• -ться в дураках (на бобах, с носом) – поши́тися в ду́рні, опини́тися в ду́рнях, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), вхопи́ти оме́тиці, вхопи́ти ши́лом па́токи, ма́ком сі́сти, дзьо́бом сі́сти.
• -ться в стороне, непричастным – зоста́тися у бо́ці, в боку́, ви́метним бу́ти.
• -ться безнаказанным для кого – мину́тися безка́рно кому́.
• -ться без последствий – не ма́ти на́слідків, (шутл.) присо́хнути, присхну́ти.
• -ться в тайне – утаї́тися.
• -ться в одной рубашке – зве́сти́ся ні на́ що (на ні́вець), переве́стися на зли́дні.
• -ться без обработки (о земле) – залага́ти, обляга́ти, обло́гом лежа́ти, вакува́ти.
• -ться на второй год в том же классе – попаса́ти, по́пас би́ти. [У ко́жному кла́сі попаса́в. Був-би він попа́с (Свидн.)].
• -ться неподвижным (от страха) – прикипі́ти на мі́сці (до землі́), засти́гнути.
• -ться позади всех – па́сти за́дніх (за́дню, за́дньої).
• -ться за штатом – залиши́тися по-за шта́том.
• -ться без упряжных животных – спі́шити. [Миро́н зо́всім спі́шив, послі́дню па́рку во́ликів ви́ведено (Квіт.)].
• Вперёд не вылезай и сзади не -ва́йся – попере́д не вирива́йся і зза́ду не лиша́йся.
• Счастливо -ться – зостава́йтесь (бува́йте) здоро́ві, щасли́ві.
Остано́вка –
1) см. Остановле́ние. -вка работ – припи́нення робо́ти;
2) зу́пинка, за́пинка, при́пинка, припи́н, прості́й (-сто́ю), посто́янка; пере́рва, (задержка) зага́йка, уга́йка, пере́бивка.
• Десять минут -вки – де́сять хвили́н просто́ю, зу́пинки, посто́янки.
• Сделать небольшую -вку – зроби́ти короте́ньку зу́пинку (при́пинку).
• Итти, ехать, лететь без -вки – іти́, ї́хати, леті́ти без упи́ну, без спи́ну, без припи́ну.
• Работать без отдыха, без -вки – роби́ти без відпочи́нку, без пере́стан(к)у (без пере́стання, без уста́нку, без упи́ну, без спи́н(к)у, без припи́ну, без відга́лу[ю], без сти́ху), срв. Безостано́вочно.
• -вка в торговле – пере́рва в торго́влі.
• -вка в выдаче жалованья – зага́йка в ви́платі платні́.
• В деле произошла -вка – в робо́ті ста́лася переби́вка (зага́йка, уга́йка).
• Только за ним и -вка – ті́льки за ним і (ді́ло) ста́ло (стої́ть), ті́льки за ним і уга́йка (зага́йка).
• -вка только за тем, что – ті́льки що. [Він-би сва́тав, ті́льки що бі́дна].
Отре́зывать и Отреза́ть, отре́зать –
1) (что-л. совсем) відрі́зувати и відріза́ти, відрі́зати, відтина́ти, відтя́ти що від чо́го, (часть чего-л., укоротить) урі́зувати и уріза́ти, урі́зати, утина́ти, утя́ти, (откроить, отхватить) відкра́ювати, відкра́яти, укра́ювати, укра́яти, відбато́вувати, відбатува́ти, (отстричь) відчикри́жувати, відчикри́жити, учикри́жувати, учикри́жити, (о многих) повідрі́зувати и повідріза́ти, поврі́зувати и повріза́ти, повідтина́ти и т. д. -зать руку, ногу, палец – відрі́зати, відтя́ти ру́ку, но́гу, па́лець (и па́льця), пу́чку. [Так і відбатува́в стру́гом пу́чку].
• -зать руки и ноги – повідріза́ти, повідтина́ти и пообріза́ти, пообтина́ти ру́ки і но́ги кому́. [Урі́зав во́вкові хвоста́. Крил не втина́й сизокри́лій голу́бці, хай вона́ ві́льно літа́ (Л. Укр.). Я вкра́яв-би сво́го́ живо́го се́рця (Куліш). Не трима́й з пана́ми спі́лки, бо як твоє́ до́вше, то утну́ть, а як коро́тше, то натя́гнуть (Франко)].
• -зать ветку – відтя́ти и відітну́ти гі́л(ь)ку.
• Семь раз примерь, а раз -ре́жь – де́сять разі́в мір, а раз утни́.
• Как ножом -зало – як різце́м відрі́зало.
• -зать полотна на рубаху – відрі́зати, відкра́яти полотна́ на соро́чку, відрі́зати, відкра́яти соро́чку.
• -зать хлеба, кусок хлеба – урі́зати (укра́яти, укрої́ти) хлі́ба, відрі́зати (відкра́яти, відкрої́ти, відбатува́ти) шмато́к (ку́сень) хлі́ба. [Ма́ло не півхлі́ба відбатува́в. Повідбато́вували по шматку́ хлі́ба];
2) (резко ответить кому) відрі́зати, відруба́ти, відтя́ти кому́.
• Отре́занный – відрі́заний, відтя́тий, відкра́яний и т. д. -ный ломоть к хлебу не пристаёт – відрі́заної ски́би до хлі́ба не приту́лиш.
Отру́б –
1) см. Отруба́ние;
2) (поверхность сечения) ві́дру́б, пере́руб, торе́ць (-рця́).
• Бревно в -бе 10 вершков – дереви́на на де́сять вершкі́в у пере́рубі;
3) см. Отве́с.
Отша́гивать, отшага́ть и отшагну́ть –
1) відступа́ти, -ся, відступи́ти, -ся на ступі́нь, на крок;
2) відмі́рювати, відміря́ти ступеня́ми, кро́ками;
3) -га́ть вёрст десять – увійти́ версто́в із де́сять.
• -га́ть, идя маршем – відмаршува́ти. [Відмаршува́ли два́цять версто́в не відпочива́ючи];
4) скінчи́ти ході́ння, відходи́ти, переста́ти ступа́ти.
От’еда́ть, от’е́сть –
1) (кончить есть) пої́сти, попої́сти, кінча́ти, скінчи́ти ї́сти;
2) від’їда́ти, від’ї́сти. [Пози́чив господи́ні де́сять карбо́ванців, а тепе́р від’їда́ю];
3) (отгрызть) від’їда́ти, від’ї́сти. См. Отгрыза́ть. [Ми́ші від’ї́ли ри́бі хвоста́].
• От’е́денный – від’ї́дений.
Па́рус – вітри́ло, ум. вітри́льце, соб. вітри́лля, жа́гель, жа́глик, (руссизм) па́рус (мн. паруси́ и соб. па́русся). [І попливе́ чо́вен з широ́кими вітри́лами (Шевч.)].
• Косой -рус – косе́ць.
• Плыть на всех -са́х – під усіма́ вітри́лами пливти́.
• Поднять -са́ – розвину́ти (розпусти́ти) вітри́ла.
• Подобрать -са́ – зібра́ти (згорну́ти) вітри́ла.
• -са полощутся – вітри́лля, па́русся трі́пається.
• Флот из десяти -со́в – флот на де́сять вітри́л (ви́мпелів).
Перемога́ть, перемо́чь – перемага́ти, перемогти́, замага́ти, замогти́, змага́ти, змогти́, ду́жати, поду́жати, (сов.) здола́ти, здолі́ти, перебо́рювати, переборо́ти, поборо́ти. См. Одолева́ть, Переси́ливать. [Вона́ перемогла́ себе́ (Коцюб.). Два дні не спить і сон його́ не змо́же. Наси́лу де́сять чолові́ка його́ поду́жали (Сторож.). Во́рога свого́ здола́є (Гребінка). Тяжке́ ли́хо її́ не здолі́ло (Грінч.). Поборо́в бажа́ння ті́ла (Франко)].
Письмо́ –
1) (письмена, писание) письмо́, писа́ння.
• На -ме́ – в писа́нні. [Єдини́чні йме́ння в писа́нні почина́ються з вели́кої лі́тери (Неч.-Лев.)].
• Мелкое -мо́ – дрібне́ писа́ння.
• Разборчивое, чёткое -мо́ – чі́тна́ рука́ (письмо́).
• Изощрённый в -ме́ – напи́саний. [Дяк у нас і начи́таний, і напи́саний (Яворн.)].
• Не силён в -ме́ – не ду́же письме́нний. [Він гра́моту зна́є, і але письме́нний він не ду́же (Крим.)];
2) (сообщение на бумаге) лист (мн. ли́сти́), письмо́, ка́рта. [А я-ж ті́ї ли́сти, а я-ж ті́ї пи́сьма сам перечита́ю].
• Мелко написанное -мо – дрі́бни́й лист.
• Ответное -мо́ – ві́дпис (-су), відписни́й лист.
• Поздравительное -мо́ – віта́льний, віншува́льний лист.
• Просительное -мо́ – проха́льний лист.
• Сочувственное -мо́ – спочува́льний лист.
• Подмётное -мо́ – підкидни́й лист.
• Заказное -мо́ – запи́саний, рекомендо́ваний лист.
• Безденежное -мо́ – я́ловий лист.
• -мо́ со вложением денег, денежное -мо́ – грошо́[е́]вий лист.
• -мо́ со вложением десяти рублей – грошови́й лист на де́сять карбо́ванців.
• Открытое -мо́ – одвертий (стар. отво́ристий) лист.
• Бланк открытого -ма́ – листо́вна ка́ртка, листі́вка.
• В ответ на ваше -мо́ – відповіда́ючи (відпи́суючи) на ва́шого листа́.
• По получении этого -ма́ – оде́ржавши (одібра́вши, діста́вши) цього́ листа́.
• Обмениваться -мами – листува́тися, листа́ми пересила́тися, озива́тися одне́ до о́дного листа́ми.
По, предл. –
1) с дат. п.
а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.).
• Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́.
• Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?].
• Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.).
• Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці.
• Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією).
• Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях.
• Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б).
• Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х).
• По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти].
• По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами.
• Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́].
• Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню.
• По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва.
• По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка.
• Ударить по рукам – уда́рити по рука́х.
• Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги.
• Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти.
• По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці.
• По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми.
• Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка.
• Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці.
• По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках.
• По временам – часа́ми, ча́сом.
• Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде;
б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.).
• Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м].
• Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем.
• Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том.
• Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею.
• Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем.
• Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами.
• Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом;
в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го.
• По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том.
• По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу.
• По определению суда – за ви́роком су́ду.
• По поручению – з дору́чення, за дору́ченням.
• Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою.
• По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння.
• По ошибке – по́милкою, через по́милку.
• Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки).
• Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не.
• Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́.
• По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…].
• По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди.
• По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження…
• По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі.
• По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок.
• По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя.
• По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною).
• Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям.
• По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому].
• По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)].
• По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́.
• По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́…
• Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу).
• По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах].
• По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють.
• По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка.
• По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку.
• Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду.
• По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння.
• Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння.
• По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу.
• По требованию – на вимо́гу.
• По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра.
• По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку).
• По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)].
• По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею).
• По наущению – з намо́ви.
• По вашей милости – з ва́шої ла́ски.
• По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося.
• По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни.
• По многим причинам – з багатьо́х причи́н.
• По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою.
• По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)].
• Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий.
• Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що…
• Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги.
• По несогласию – через незго́ду.
• По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено.
• По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)].
• По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю].
• По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм.
• Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором).
• По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників.
• По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки.
• По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к.
• Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння.
• Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою.
• Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою.
• Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками.
• Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту).
• По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м.
• По порядку – по́ряду.
• Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй.
• Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд.
• Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок.
• Выдать по чеку – ви́дати на чек.
• Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер.
• По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців.
• По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів.
• По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва.
• Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва).
• По общему согласию – за спі́льною зго́дою.
• Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су.
• Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці).
• Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма).
• Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)].
• Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії…
• Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду.
• В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією.
• Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́).
• По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю.
• Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром.
• Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем.
• По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти.
• Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су.
• По месту назначения – до призна́ченого мі́сця.
• По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі].
• Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку.
• По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві).
• По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді.
• Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му.
• На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва).
• По чести – по че́сті.
• По совести – по со́вісті.
• По справедливости – по пра́вді.
• По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти.
• Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м.
• По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків.
• По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат.
• По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями.
• По моей теории – на мою́ тео́рію.
• По моему мнению – на мою́ ду́мку.
• По моему – по мо́єму, як на ме́не.
• Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що.
• Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни.
• Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в.
• Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства).
• Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння.
• Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві).
• По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві.
• Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су.
• По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)].
• По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́.
• Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би.
• Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах.
• Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди.
• По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́).
• Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти.
• Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу.
• По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го.
• По направлению к чему – до чо́го.
• По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го.
• По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние.
• Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги.
• Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в).
• По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою.
• Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю.
• Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м.
• Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою.
• По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському.
• По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба).
• Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну.
• По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну.
• По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те;
в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують…
• По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́].
• Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду).
• По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний.
• По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків.
• По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується.
• И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ.
• По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту.
• По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні.
• По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить…
• По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на…
• Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́;
2) с вин. пад.
а) (на вопрос: во что на сколько) – по що.
• Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н.
• Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)].
• Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному.
• Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри,
б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го.
• По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час.
• С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку.
• По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель).
• Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й).
• По шею – по ши́ю, до ши́ї.
• По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́].
• Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс.
• Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х.
• По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша.
• По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба).
• По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)]
3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му.
• Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є].
• Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю.
• Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін].
• Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х.
• По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька.
• По заходе солнца – по за́ході со́нця.
• По обеде – по обі́ді, після обі́д(у).
• По окончании праздников – по свя́тах.
• По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк.
• По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи.
• По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю.
• По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)].
• По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї.
• По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж.
• По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)].
• Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся).
• Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́.
• Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го).
• По чём сукно? – по чі́м сукно́?
Пова́живаться, пова́диться –
1) уна́джуватися, уна́дитися, пона́джуватися, пона́дитися, зана́дитися, прина́джуватися, прина́дитися, ула́ситися, (о многих) повна́джуватися до ко́го, до чо́го, в що. [Уна́дився-ж наш Ва́силь до старо́го Нау́ма що-день (Кв.). Діте́й ті́льки раз-два помани́, то так і пона́дяться, разі́в де́сять на день біжа́ть сюди́. Прина́дився вовк до ове́ць. Чого́сь ті соба́ки зана́дилися до на́шого подві́р’я];
2) (привыкать) звика́ти, зви́к(ну)ти до ко́го, до чо́го, спона́джуватися, спона́дитися, розпона́джуватися, розпона́дитися на що, навика́ти, нави́кнути до чо́го. [Як спона́диться кра́сти, то не одзвича́їш (Крим.). Злоді́ї зма́лечку навика́ють кра́сти].
• Пова́дился кувшин по воду ходить, там ему и голову сложить – до́ти глек во́ду но́сить, до́ки ву́хо ввірве́ться; до ча́су зба́нок во́ду но́сить.
Пого́нщик –
1) пого́нич, поганя́йло. [Плугатарі́ й пого́ничі́ крича́ли (Неч.-Лев.)];
2) (посланный в погоню) пого́нець (-нця). [Бі́глому одна́ доро́га, а пого́нцеві де́сять (Фр. Пр.)].
Поднадзо́рный – піддо́глядний, той, що під до́глядом (у полі́ції).
• -ным прожил лет десять – з деся́ток ро́ків під до́глядом був.
Поднима́ться и Подыма́ться, подня́ться – підійматися (піднима́тися), під(ій)нятися, здійма́тися, (зниматися), знятися, здійня́тися, підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, підно́ситися, підне́сти́ся, зно́ситися, зне́стися, (о мног.) попідійма́тися, поздійма́тися, попідво́дитися, позво́дитися; (стр. з.) бу́ти пі́днятим, зня́тим, підве́деним, зве́деним, підне́сеним, (при помощи рычага) підва́жуватися, підва́житися, бу́ти підва́женим. [Дим до не́ба підійма́всь (Шевч.). Ого́нь розгора́ється, здійма́ється все ви́ще й ви́ще (Васильч.). Там ви́соко блаки́тно-те́мне не́бо знима́ється у зо́рях осяйни́х (Грінч.). Підвели́сь похи́лені го́лови (Єфр.). Неха́й ли́хий знесе́ться, хоч до не́ба (Св. П.). Ни́жча полови́на ра́ми (у вікні́) підво́диться вго́ру].
• -ма́ться, -ня́ться с места, с постели, со стула (вставать) – підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́стися (на но́ги), підійма́тися, під(ій)ня́тися, здійма́тися, зня́тися з мі́сця, з посте́лі, з крі́сла; срв. Встава́ть. [Підвела́ся з крі́сла (Коц.). Не хтів встава́ти, одна́к му́сів зве́стися (Коц.). Хо́че зня́тися з ла́ви, та не си́ла (М. Вовч.)].
• Он с места не -ма́ется – він з мі́сця не підво́диться (не ру́шить).
• Гости -нялись и ушли – го́сті зня́ли́сь і пішли́.
• Он упал, но тотчас же -ня́лся́ – він упа́в, але́ за́раз-же під[з]ві́вся (підня́всь).
• Больной -ня́лся – хво́рий підві́вся. [Лежа́в мі́сяців зо́ три; да́лі підві́всь. Хо́джу і роблю́ (Тесл.)].
• Всходы -ма́ются – схо́ди підбива́ються вго́ру (Грінч.).
• -ма́ться (вставать) – встава́ти, вста́ти, підійма́тися, підня́тися, (быстро) схо́плюватися, схопи́тися, (о мног.) повстава́ти, посхо́плюватися. [Со́нце так ра́но схопи́лося].
• Мы -няли́сь до рассвета – ми вста́ли (схопи́лися) ще вдо́світа (ще на світ не благослови́лось).
• -ма́ться на ноги (букв. и перен.) – спина́тися, с[зі]п’я́стися, зіпну́тися (зіпну́ся, зіпне́шся и т. д.), здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́сти́ся на но́ги, (порывисто) схо́плюватися, схопи́тися, схва́чуватися, схвати́тися, зрива́тися, зірва́тися на (рі́вні) но́ги. [Зві́вся на но́ги (Коцюб.). Лю́ди її́ я́кось ви́годували закі́ль зняла́сь на но́ги (Г. Барв.). Ті́льки сп’я́ло́ся на но́ги (подросло), вже хо́че жи́ти по-своє́му (Берд. п.). Украї́на почала́ на вла́сні но́ги в письме́нстві спина́тись (Єфр.)].
• -ма́ться на цыпочки – спина́тися, с[зі]п’ясти́ся, зіпну́тися навспи́нячки, на ди́бошки или на но́ги.
• Разоренному -ня́ться трудно (оправиться) – зубо́женому ва́жко підня́тися, ста́ти на но́ги.
• Заяц -ня́лся в четырёх шагах от собак – за́яць зня́вся (ско́чив) кро́ків за чоти́ри від соба́к.
• -ма́ться (о руке, голове) – з[під]во́дитися, з[під]ве́сти́ся, здійма́тися, зня́тися, підно́ситися, підне́сти́ся. [У ме́не рука́ не здійма́ється її́ уда́рити (Мирн.). Рука́ на те́бе не зведе́ться (Макс.)].
• Руки не -ма́ются что-л. делать – ру́ки не беру́ться (не здійма́ються) що роби́ти (или до робо́ти).
• -ма́ться на гору, по лестнице – здійма́тися, зня́тися, бра́тися на го́ру, по схо́дах; срв. Взбира́ться.
• -ма́ться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) – підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, з[під]но́ситися, з[під]не́стися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбива́тися, підби́тися, підбира́тися, підібра́тися, (реже) підхо́дити, підійти́, підхо́плюватися, підхопи́тися, (о птицах, иногда) під[з]бива́тися, під[з]би́тися, вибива́тися, ви́битися. [Ви́соко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Він підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.). Зно́сяться молитви́ до не́ба. Со́нце підняло́ся височе́нько (Неч.-Лев.). Со́нце вже ви́соко підби́лось вго́ру (Неч.-Лев.). Со́нце вже геть підійшло́ (Крим.). Си́ві голубо́ньки, здіймі́теся вго́ру (Чуб.). Підби́всь си́зий голубо́чок уго́ру висо́ко (Чуб.). Уже́ качки́ зно́сяться. З га́ласом зняло́сь воро́ння (Коц.)].
• -няла́сь стая голубей – зня́лася згра́я голубі́в.
• -ня́лся рой пчёл – зня́вся рій бджіл.
• -ма́лись высокие здания – здійма́лись висо́кі буди́нки.
• -ня́ться на воздух, -ться на аэроплане – зня́тися в пові́тря, зня́тися на літако́ві.
• Вот те высоты, на которые может -ня́ться свободный человеческий дух – ось ті високості, на які́ (куди́) здійня́тись мо́же ві́льний дух лю́дський (Коц.).
• Занавес -ма́ется – заві́са (запо́на, засло́на) підійма́ється, зно́ситься.
• -ма́ться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) – здійма́тися, зня́тися, підійма́тися, підня́тися, зно́ситися, зне́стися, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, ста́витися, (о пыли ещё) збива́тися, зби́тися, курі́ти, закурі́ти. [Зняла́ся ку́рява (Васильч.). Ку́рява ста́вилась за бри́чкою (Свидн.). Повста́в леге́нький тума́н (Неч.-Лев.). Встає́ хма́ра з-за лима́ну (Шевч.). Зби́лася така́ ку́рява. Пил закурі́в (Хвильов.)].
• -ма́ться (о ветре, буре, грозе, метели) – здійма́тися, зня́тися, руша́ти(ся), (з)ру́шити(ся), (быстро: срываться) зрива́тися, зірва́тися, схо́плюватися, схопи́тися, устава́ти, уста́ти, зві́ятися, (о ветре, безл.) завітри́ти. [І зняла́ся вели́ка вітряна́ бу́ря (Св. П.). Здійма́ється (встає́) бу́ря, гроза́. Ру́шився бі́льший ві́тер (Мирн.). Зірва́лася шу́ра-бу́ря].
• -ла́сь гроза, метель – зняла́ся (ру́шила) завірю́ха, бу́ря.
• Ветер -ня́лся – зня́вся, схопи́вся (зірва́вся) ві́тер, или безл. завітри́ло (заветрило).
• -няла́сь волна (волнение) – зня́лася, вста́ла хви́ля. [Вста́ла на Чо́рному мо́рі би́страя хви́ля (Дума)].
• -ма́ться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) – зчиня́тися, зчини́тися, здій[зни]ма́тися, з(дій)ня́тися, підійма́тися, під(ій)ня́тися, повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, збива́тися, зби́тися. [Що-дня́ зчиня́лась яка́ істо́рія (Грінч.). Зчиня́вся невимо́вний ре́гіт (хохот) (Крим.). За столо́м здійма́вся страше́нний за́колот (Коц.). Зня́вся таки́й крик, на́че кого́ рі́зали (М. Вовч.). Зняла́ся револю́ція (Доман.). На селі́ підня́вся га́лас (Неч.-Лев.). Як підни́меться ка́шель (Квітка). Встаю́ть ві́йни. Така́ бу́ча (суматоха) зби́лася (М. Вовч.)].
• -ма́ется горячий спор – зчиня́ється палка́ спі́рка (Грінч.).
• Пламенем -ня́лся народный гнев – по́лум’ям зня́вся наро́дній гнів (Коц.).
• -ла́сь тревога – зняла́ся триво́га.
• -ма́ться (вырастать) – виганя́тися, ви́гнатися, підганя́тися, підігна́тися, уганя́ти, у(ві)гна́ти. [Росла́ вона́, уганя́ла ху́тче від козако́вого вну́ка Миха́йла (М. Вовч.)].
• -ма́ться (о волосах, шерсти) – підійма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти (ди́бом, ди́ба, ду́бом, догори́); срв. Дыби́ться 1. [І догори́ підня́всь у ме́не во́лос]; (об ушах) насторо́ш[ч]уватися, насторо́ш[ч]итися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися.
• -ма́ться на дыбы (о лошади) – зво́дитися, зве́сти́ся, спина́тися, сп’ясти́ся, става́ти, ста́ти го́пки, ди́ба, ца́па; срв. Дыби́ться 2.
• Тесто -ма́ется – ті́сто підхо́дить (уго́ру).
• Вода -ма́ется – вода́ прибува́є, піджива́є, підхо́дить.
• Вода в реке -ма́ется – вода́ в рі́чці прибува́є, йде вго́ру.
• Вода -няла́сь в реке на сажень – води́ в рі́чці прибуло́ на са́жень, вода́ в рі́чці підійшла́ (підне́слася) на са́жень.
• Река -няла́сь – ріка́ підійшла́, підне́слася, зняла́ся, прибула́.
• Термометр -ня́лся на десять градусов – тепломі́р (гра́дусник) підня́вся (підні́сся) на де́сять ступені́в.
• Барометр -ма́ется – баро́метр підійма́ється, підно́ситься, йде вго́ру.
• -ма́ется настроение, голос – здійма́ється, підно́ситься на́стрій, підно́ситься го́лос.
• -ма́ться выше обыдёнщины – підно́ситися по-над буде́нщину (Крим.).
• -ма́ться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) – підно́ситися, підне́стися, іти́, піти́ вго́ру (Куліш).
• -ма́ться (войной и т. д.) на кого, против кого – става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́стися на ко́го, на що, проти ко́го, проти чо́го. [Чи там ра́ду ра́дять, як на ту́рка ста́ти (Шевч.). Повста́ньмо-ж тепе́ра усі́, як оди́н (Л. Укр.). Вста́не наро́д на наро́д (Св. П.). Зведи́сь, наро́де, простягни́ ру́ку на свою́ пра́вду (Коц.)].
• -ня́лось восстание в стране – здійняло́сь повста́ння в краю́ (Л. Укр.).
• Все -няли́сь на общего врага – усі́ вста́ли на спі́льного во́рога.
• -ма́ться, -ня́ться на защиту своих прав, своей страны – става́ти, ста́ти до оборо́ни (на оборо́ну) свої́х прав, свого́ кра́ю.
• -ня́ться в оборону кого – уста́ти за ко́го, за що, обста́ти за ким, за чим.
• Знамя свободы -ма́ется – пра́пор во́лі зво́диться, зно́ситься, підно́ситься.
• -ма́ться (о цене) – іти́, піти́ вго́ру, (быстро) підска́кувати, підско́чити. [Ціна́ пішла́ вго́ру. Ціна́ на хліб ра́птом підско́чила (Коцюб.)].
• -ма́ться в цене – у гро́ші йти́.
• Цена на хлеб -ма́ется – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́).
• Хлеб в цене -ма́ется – хліб іде́ в гро́ші.
• -ма́ться на хитрости – бра́тися, узя́тися на спо́соби́, на шту́ки, на хи́трощі.
Подпи́сывать, подписа́ть – підпи́сувати, підписа́ти, (о мног.) попідпи́сувати, (под чужую руку) підво́дити ру́ку, підве́сти́ ру́ку, підро́блювати, підроби́ти чию́ ру́ку чий пі́дпис, підроби́тися під ко́го, під чию́ ру́ку.
• -са́ть своё имя – підписа́ти своє́ ім’я́.
• -са́ть доверенность – підписа́ти дові́реність (дору́чення).
• Я -са́л на безработных десять рублей – я записа́в на безробі́тних де́сять карбо́ванців.
• Подпи́санный – підпи́саний, (многокр.) попідпи́суваний.
Пожа́луй, нар. – наді́сь, мабу́ть що, мабу́ть чи не; (не)ха́й і так, сі́лькись, гляди́, гляді́ть, мо́же. [З одного́ па́нського сло́ва той Богда́н, наді́сь, і рі́дного міг-би на шматки́ розірва́ти (Корол.). А туди́ бу́де версто́в, гляди́, де́сять (Звин.)].
• По мне, -луй… – про ме́не, хай і так.
• Я это сделаю завтра, а -луй, и сегодня – я це зроблю́ за́втра, а мо́же й сього́дні.
• -луй, я тебя и видел-то – мабу́ть, що тебе́ (мабу́ть, чи не тебе́) я й ба́чив.
• Вы этого хотите?
• -луй – ви того́ хо́чете? – Хай і так, мо́же й так, мабу́ть, що й так.
• Мне, -луй, это больше нравится – мені́ це ма́буть чи не бі́льше подо́бається.
Полугри́вна – п’ята́к, п’ять копі́йок, де́сять гро́шей (шагі́в).
Помолоде́ть – (омолодеть) відмолод(н)і́ти, помолоді́ти, змолоді́ти, відмолоди́тися; (сделаться более молодым) помоло́дшати, помолоді́шати. [Якби́ він тіє́ї води́ напи́вся, то він-би відмолоді́в, дру́гий-би вік жив (Чуб.). На́че на де́сять ро́ків помоло́дшав].
Потеря́ть – (утерять) загуби́ти, згуби́ти, (о мн., позагу́блювати, погуби́ти), утеря́ти що, відбі́гти що и чого́, ріши́ти що, (шутл.) посі́яти що; (утратить) утра́тити, стра́тити, (о мн. потра́тити), загуби́ти, втеря́ти кого́, що; (лишиться) (по)збу́тися, ріши́тися кого́, чого́, збу́ти, позбу́ти що и чого́, знебу́ти що, (понести убыток) втра́тити на чо́му. [Ключ Лукаше́ві відда́й – ще загу́биш (М. В.). Десь ша́пку відбі́г (Мирн.). Гро́ші втеря́в (Звин.). Втра́тив наді́ю, спо́кій. Утра́тив щи́рого при́ятеля (Крим.). На-ві́ки стра́тив її́ коха́ння (Стор.). Де́сять ро́ків загуби́в я ма́рно (Грінч.). Вона́ згуби́ла честь, рі́дних та по́друг (Грінч.). Збу́вся він сла́ви, всьо́го (Л. Укр.). Він па́льця збув на війні́ (Хорольщ.)].
• -ря́ть силу, здоровье – в[с]тра́тити, згуби́ти, збу́ти, знебу́ти си́лу, здоро́в’я.
• -ря́ть силы на работе – ви́робити си́лу, спрацюва́ти си́лу (Франко), спрацюва́тися.
• -ря́ть голос – спа́сти з го́лосу.
• -ря́ть время, день – змарнува́ти, зга́яти, уга́яти, прога́яти, переве́сти, зба́вити, прогайнува́ти час, день.
• -ря́ть понапрасну и труд, и деньги – змарнува́ти і пра́цю, і гро́ші.
• -ря́ть ум от старости – ви́старити, (о мн.) повиста́рювати ро́зум, (образно) на дитя́чий ро́зум перейти́. [Діди́ вже й ро́зум повиста́рювали].
• -ря́ть расположение, право – в[с]тра́тити ла́ску, пра́во, відпа́сти ла́ски чиє́ї, пра́ва чийо́го. [Як ти ба́тькової ла́ски одпаде́ш, то він, мо́же, одцура́ється (М. В.)].
• -ря́ть надежду – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. наді́ю, знаді́ятися.
• -ря́ть голову (в перен. зн.) – збу́тися, позбу́тися голови́, замотили́читися, з пли́гу зби́тися.
• Он рискует -ря́ть жизнь – він ва́жить свої́м життя́м, він наража́є своє́ жи́ття.
• -ря́ть на службе что – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. на слу́жбі що, відслужи́ти що. [Одслужи́в (в москаля́х) пра́ву но́гу не знать на що (М. В.)].
• -ря́ть из виду – стра́тити (упусти́ти) з оче́й.
• Лучше с умным -ря́ть, чем с глупым найти – кра́ще з розу́мним дві́чі згуби́ти, як з ду́рнем раз найти́.
• Поте́рянный – загу́блений, згу́блений, утра́чений, стра́чений, (о человеке, времени) пропа́щий. [Стра́чене життя́ (Тесл.). Пропа́ща люди́на. Пропа́щий час (Драгом.)].
• -ный рай – втра́чений рай.
Почте́ние –
1) (действие) пошанува́ння, вшанува́ння, упова́ження; см. I. Почита́ть, Почти́ть. [Наш То́дір як малюва́ння, тре́ба йому́ пошанува́ння, тре́ба його́ пошанува́ти, до бо́ку ху́стку да́ти (Грінч. III)];
2) (чувство уважения) поша́на, пова́га, шано́ба, ша́на, (по)шано́вання, пова́жа́ння до ко́го, до чо́го. [За се він варт ще бі́льшої поша́ни (Самійл.). До не́ї прили́пла яка́сь обле́сливість в розмо́ві й пова́га до пані́в (Н.-Лев.). Що-б то вчини́ти на озна́ку грома́дської до йо́го шано́би (Куліш). Ні ві́ри в свя́тощі не ма́є, ні шано́би (Самійл.). У ньо́го й на ма́кове зе́рно нема́ шано́вання до грома́ди (Кониськ.)].
• Оказывать -ние – віддава́ти, чини́ти пова́гу, поша́ну кому́, шанува́ти, поважа́ти кого́. [Оди́н поважа́є, а де́сять зневажа́є (Гліб.)].
• Мое -ние! – моє́ пова́жання!
• С истинным -нием остаюсь Вашим… – з правди́вою поша́ною (пова́гою) Ваш…
• Засвидетельствуйте моё -ние вашей супруге – про́шу засві́дчити мою́ поша́ну ва́шій дружи́ні.
• Обед, скажу вам, моё -ние – обі́д, скажу́ вам, на про́чуд га́рний (таки́й, що куди́ твоє́ ді́ло).
Прибо́р –
1) см. Прибо́рка;
2) пристрі́й (-стро́ю), при́лад (-ду), при́ряд (-ду), апара́т (-ту), соб. прила́ддя (-ддя), наря́ддя, на́чиння, спра́ва, снасть (-сти), струме́нт (-ту), справи́лля. [Без пристро́ю і блохи́ не вб’єш (Приказка)].
• Химический -бо́р – хемі́чний апара́т, пристрі́й.
• Чайный -бо́р – ча́йне наря́ддя, прила́ддя, ча́йний серві́с. [Вино́сили стака́ни та наря́ддя до самова́ра (Н.-Лев.)].
• Столовый -бо́р –
а) куве́рт (-ту);
б) столо́ве наря́ддя, накриття́.
• Накрыть, приготовить стол на 10 -бо́ров – накри́ти, налаштува́ти стіл на де́сять куве́ртів, на де́сять чолові́ка (осі́б).
• Кухонный -бо́р – кухе́[о́]нна спра́ва, кухе́[о́]нне на́чиння.
• Письменный -бо́р – прила́ддя до писа́ння.
• Самопишущий -бо́р – самопи́сний пристрі́й.
• Чертёжный -бо́р – рисува́льний пристрі́й, прила́ддя до рисува́ння, до кре́слення.
• Брильный или бритвенный -бо́р – брито́вне, голі́льне прила́ддя.
• Водомерный -бо́р – водомі́рний апара́т, водомі́р (-ру).
• Измерительный -бо́р – вимі́рний при́лад.
• Швейный -бо́р – шва́цьке, краве́цьке прила́ддя.
• Оконный -бо́р – при́ряд віко́нний.
• Дорожный -бо́р – доро́жня снасть (-ти).
• -бо́р колёс для телеги – стан колі́с.
• Рыболовный -бо́р – риба́льська снасть (-сти), риба́льська спра́ва.
Пригова́ривать, приговори́ть –
1) примовля́ти, примо́вити, прика́зувати, приказа́ти, приповіда́ти, припові́дувати, припові́сти, пригово́рювати, приговори́ти. [Стари́й гра́є, примовля́є (Шевч.). Устроми́ в ополо́нку хвіст та й прика́зуй: лови́сь, ри́бко, мала́ і вели́ка (Рудч.). Ой як і став дяк псалти́ру чита́ти, ста́ла, ста́ла бонда́рочка та й приповіда́ти (Голов.)];
2) См. Подряжа́ть; Нанима́ть, Догова́ривать 2;
3) (присуждать кого к чему) прису́джувати, присуди́ти кого́ до чо́го, виріка́ти, ви́ректи кому́ що, засу́джувати, засуди́ти кого́ у що, на що. [Присуди́ти до ка́ри. Суд ви́рік йому́ два́цять ро́ків ка́торги (Васильч.). Ой вже тебе́, молоди́й коза́че, в салда́ти засуди́ли (Чуб.)].
• -ри́ть к лишению всех прав состояния – присуди́ти до втра́ти (пра́ва) ста́ну…
• -ри́ть к тюремному за ключению с поражением в правах – присуди́ти до тюрми́ кого́ (ви́ректи в’язни́цю кому́) з позба́вленням прав.
• -ри́ть к десяти годам, каторги, принудительных работ – присуди́ти де́сять ро́ків ка́торги, примусо́вої пра́ці (робо́ти).
• -рить к ссылке – присуди́ти до засла́ння.
• -ри́ть к изгнанию – банітува́ти.
• -рить к смертной казни – засуди́ти на сме́ртну ка́ру, ви́ректи ка́ру на го́рло.
• -ри́ть к смертной казни через повешение – присуди́ти до ши́бениці.
• -ри́ть к расстрелу – присуди́ти до ро́зстрілу, ви́ректи ро́зстріл.
• Приговорё́нный – прису́джений, засу́джений.
• -ный к смертной казни – прису́джений до сме́ртної ка́ри, засу́джений на сме́ртну ка́ру, на го́рло, страте́нець (-те́нця).
Прики́дка –
1) (действ.) докида́ння, до́кид (-ду);
2) до́кидка, на́кидка. [Дав де́сять ху́нтів до́кидки на де́сять пуді́в бо́рошна]. Срв. Приба́вка.
Присоединя́ться, присоедини́ться –
1) страд. – приє́днуватися, бу́ти приє́днаним, прилуча́тися, бу́ти прилу́ченим; долуча́тися, бу́ти долу́ченим, придава́тися, додава́тися, бу́ти при́даним, до́даним, прито́чуватися, бу́ти прито́ченим до чо́го;
2) (приобщиться, пристать) приє́днуватися, приєдна́тися, прилуча́тися, прилучи́тися, пристава́ти, приста́ти, (во множ.) поприє́днуватися, поприлуча́тися, попристава́ти, (опис.) прича́лювати, -ся, прича́лити, -ся, примкну́тися до ко́го, до чо́го; (прибавиться) долуча́тися, долучи́тися, додава́тися, дода́тися. [Приєдна́вся і я до їх гу́рту (Кониськ.). Прилучи́тися до літерату́рного модерні́зму (Єфр.). А до йо́го прича́лило ще чолові́к де́сять. До їх і я приста́в (Грінч.). І от тепе́р до пе́ршого страху́ ще долучи́лася жадо́ба по́мсти (Самійл.). До цьо́го почуття́ додало́ся ще й дру́ге (Крим.)].
• -ня́йтесь к нашей компании – пристава́йте до на́шого гу́рту.
• -ни́ться к чьему-л. мнению, вере, теории, плану – приста́ти на чию́сь ду́мку, ві́ру, тео́рію, план.
Приходи́ться, прийти́ся, притти́ся и придти́ся –
1) (быть в пору, в меру, кстати) бу́ти до мі́ри, прихо́дитися, прийти́ся (до мі́ри), пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти до чо́го; срв. Подходи́ть 5. [А ну ва́ша домови́на, чи до мі́ри бу́де? (Рудан.). Ляж у домови́ну. Чи як-раз вона́ приста́не? (Рудан.)].
• Как раз (точь в точь) -ти́ся (образно) – як-раз упа́сти, так і вли́пнути куди́. [Хватну́ли той кли́нчик, розгорну́ли капта́н, – якраз він туди́ і впав (Март.). Приміря́ють той череви́чок, а він так і влип, як там був (Рудч.)].
• Сапоги -шли́сь мне по ногам – чо́боти мені́ прийшлися́ до мі́ри (до ноги́).
• Ключ -шё́лся к замку – ключ прийшо́вся, приста́в до замка́, (к висячему) до коло́дки.
• -ди́ться под меру – прихо́дитися до мі́ри.
• Дверь не плотно -дится – две́рі не щі́льно (не щи́тно) пристаю́ть.
• -ться по вкусу, по сердцу, по душе, по нраву – припада́ти (припа́сти) до смаку́ (до вподо́би, до сподо́би, до се́рця, до душі́), іти́ в смак, підхо́дити (підійти́) до ду́мки, сподо́батися, уподо́батися кому́, в уподо́бі кому́ бу́ти; срв. Вкус. [Ті слова́ ду́же припа́ли їй до сма́ку (Н.-Лев.). Тут ми й спізна́лися і одна́ о́дній припа́ли до вподо́би (Кониськ.). Які́ книжки́ більш до душі́ припада́ють селя́нам (Єфр.). Йому́ до се́рця припа́ли про́сті лю́ди (Єфр.). Приста́в ми до душі́ (Франко. Пр.). Мабу́ть і я йому́ підійшо́в до ду́мки (Крим.)].
• Не -ться по вкусу, по сердцу и т. д. – не йти в смак, не йти в лад, не пристава́ти до душі́ (до се́рця), не лежа́ти на се́рці кому́ и т. п.; срв. Вкус.
• День на день не -дится – день на день не випада́є;
2) (доставаться кому на долю; причитаться) припада́ти, припа́сти (редко припа́стися), упада́ти, упа́сти, випада́ти, ви́пасти, дово́дитися, дове́сти́ся кому́. [Тепе́р на ду́шу припада́є вдво́є ме́нше землі́, ніж було́ спе́ршу (Грінч.). На день упада́є заробі́тку по півкарбо́ванця (Г. Барв.). Така́ мені́ гірка́ до́ля ви́пала (М. Вовч.). Чу́є, чу́є ма́терине се́рце, яка́ до́ля до́ні доведе́ться (Куліш)].
• Мне -дится с вас пять рублей – мені́ припада́є з вас (ма́ю оде́ржати з вас) п’ять карбо́ванців.
• Мне -дится доплатить вам десять рублей – мені́ тре́ба (мені́ упада́є, я ма́ю) доплати́ти вам де́сять карбо́ванців;
3) припада́ти, припа́сти, випада́ти, ви́пасти.
• Этот праздник, день -дится в воскресенье, в конце месяца – це свя́то (цей день) припада́є на неді́лю (и в неді́лю), на кіне́ць мі́сяця. [На понеді́лок припада́в того́ ро́ку оста́нній день, коли́ ще мо́жна було́ вінча́ти (Єфр.). Тимча́сом зближа́лась дру́га Пречи́ста, а припада́ла в субо́ту (Свидн.)].
• Пасха в том году -ди́лась 29-го марта – Вели́кдень того́ ро́ку випада́в (припада́в) на 29-те бе́резня;
4) кому кем – дово́дитися кому́ ким.
• Он -дится ему в родстве – він дово́диться йому́ ро́дичем. [Маку́хинський піп дово́дився на́шому ро́дичем, не́божем у-дру́гих (М. Вовч.)];
5) (безл.: приводиться) дово́дитися, дове́сти́ся, випада́ти, ви́пасти, упада́ти, упа́сти, припада́ти, припа́сти, (редко) дохо́дитися, дійти́ся кому́. [Найтя́жче дово́дилося і дово́диться селя́нству (Доман.). На до́вгім віку́ усього́ доведе́ться (Номис). Ви́пало мені́ я́кось бу́ти у йо́го в ха́ті (М. Вовч.). Упа́ло йому́ знов іти́ лі́сом (Манж.). Там припа́ло нам ночува́ть (Март.). Припа́ло на безві́дді, на безхлі́б’ї погиба́ти (Ант.-Драг.). В салда́ти йому́ не припада́ло йти (Грінч.). Як мені́ дохо́дилось – він зна́є (Черк.)].
• Мне -ди́лось, -шло́сь много терпеть – мені́ дово́дилося (довело́ся) бага́то терпі́ти.
• Вам -дё́тся отвечать – вам доведе́ться відповіда́ти.
• Мне -шло́сь проработать всю ночь – мені́ довело́ся, ви́пало, працюва́ти ці́лу ніч; (должен был) му́сів працюва́ти ці́лу ніч.
• Тяжело ему -шло́сь – тя́жко йому́ довело́ся (ви́пало, дійшло́ся).
• Не вмочь, не подсилу -дится – неси́ла стає́ (що роби́ти).
• Живи как -шло́сь, как -дё́тся – тре́ба жить, як набіжи́ть, живи́, як тра́питься.
• Когда -дё́тся – коли́ (час) ви́паде, коли́ тра́питься.
• Где -дё́тся, -шло́сь – де припа́ло, де тра́питься, де тра́пилось; срв. Где попа́ло (Попада́ть).
• Кого -дё́тся – кого́ тра́питься.
• К слову -шлось – до сло́ва припа́ло. [Посва́таю, кого́ тра́питься (Н.-Лев.)].
• Так жить (делать) не -дится (не подобает) – так жи́ти (роби́ти) не випада́є (не впада́є, не прихо́диться, не годи́ться). [Яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.). Бі́ля грани́ці не впада́ будува́ти світли́ці (Номис). Не прихо́диться москаля́ дя́дьком зва́ти (Грінч.)].
Причи́на –
1) причи́на; (основание) підста́ва, ра́ція; (повод) при́від (-воду), при́ключка, наго́да. [Не поста́ли ще ті причи́ни, які́ навпо́слі поділи́ли козакі́в і шля́хту на два та́бори (Куліш). Таку́ са́ме вагу́ ма́ли тут і причи́ни соція́льно-економі́чні (Грінч.). Бог його́ зна́є, що то за причи́на (Рудан.). Ви́росте де́сять причи́н на сва́рку, на ро́збрат (Єфр.). Він за́всіди зна́йде при́від до сва́рки. Всі смія́лись без наго́ди, як ді́ти (Васильч.). Без при́ключки ніхто́ не ворогу́є (Крим.)].
• Следствие принято за -ну – на́слідок узя́то за причи́ну, в на́слідкові вба́чено причи́ну.
• -на всех -чин – найпе́рша причи́на.
• -на тепла, движения – причи́на тепла́, ру́ху.
• Нет следствия без -ны – не бува́є на́слідку без причи́ни.
• Есть -на надеяться – єсть ра́ція (підста́ва) сподіва́тися.
• Эта строгость имеет свою -ну – ця суво́рість ма́є свою́ причи́ну (підста́ву).
• Нет -ны – нема́ причи́ни (ра́ції), нема́ чого́. [Нема́ вже чого́ мені́ свари́тися, коли́ він до ме́не по-лю́дському озива́ється (Грінч.)].
• Тут нет -ны сердиться – тут нема́є ра́ції (причи́ни, підста́ви) гні́ватися, тут нема́ чого́ гні́ватися.
• -на этому та, что… – причи́на цьому́ та, що…
• -на основательная, уважительная – причи́на пова́жна, слу́шна. [Він не прийшо́в з причи́н слу́шних (по причинам уважительным)].
• -на ничтожная, маловажная – причи́на мала́.
• Из-за маловажной, незначительной -ны – з мало́ї причи́ни; (из-за пустяка) через (за) марни́цю (дурни́цю, дрібни́цю), з мало́го чого́. [Вели́ку поже́жу пога́шено, та з мало́го чого́ по́лум’я запала́є знов (Куліш)].
• -на побудительная – призві́дна причи́на, при́від (-воду), моти́в. [Моти́вів того́ вчи́нку не розумі́ли (Грінч.)].
• -на (повод) поступка – при́від для вчи́нку; (цель) мета́ вчи́нку.
• Какая тому -на – яка́ тому́ причи́на. [Яка́-ж тому́, блага́ю вас, причи́на? (Куліш)].
• По -не чего – через що, через ві́що, за чим, з причи́ни, з при́воду чого́. [Не приї́хали за хо́лодом (через хо́лод)].
• По -не жестоких морозов – за лю́тими моро́зами, через лю́ті моро́зи.
• По -не недостатка в квалифицированных работниках – за бра́ком кваліфіко́ваних робітникі́в.
• По -не позднего времени – за пі́знім ча́сом.
• По чьей -не – з чиє́ї причи́ни, через ко́го.
• По какой -не – з яко́ї причи́ни, з яко́го при́воду, з чо́го, через що, через ві́що? [З яко́ї-ж причи́ни він так переміни́вся? (Кониськ.)].
• По той -не – з тіє́ї причи́ни, з того́ при́воду, через те.
• По иным -нам – з ина́кших (з и́нших) причи́н (при́водів).
• По этим двум -нам – через ці дві причи́ни, з цих двох причи́н.
• По какой -не арестовали их? – задля яко́ї причи́ни, задля чо́го їх заарешто́вано?
• По какой -не (с какой целью, ради чего) вы это сделали? – з яки́м при́водом, задля яко́ї причи́ни, задля чо́го ви це зроби́ли? [Задля яко́ї тако́ї причи́ни ви це ро́бите? (Крим.)].
• По той -не, что… – з тим при́водом, що…, задля то́го, що…, за тим, що… [Приї́хав я до Ки́їва з тим при́водом, що хо́чу тут до́чку в шко́лу одда́ть (Козел.)].
• Не без -ны, не без -чин – не без причи́ни, не без причи́н; срв. Не да́ром. [Мабу́ть його́ не без причи́н підда́ні зва́ли та́том (Самійл.)].
• Без -ны – без причи́ни, без при́воду.
• Без видимой -ны – без види́мої причи́ни, не зна́ти з чо́го.
• Без всякой -ны – без (жа́дної) причи́ни (ра́ції), без жа́дного при́воду; (описат.) з до́брого ди́ва; ні сі́ло, ні впа́ло. [Чіпля́ються до люди́ни з до́брого ди́ва (Доман.). Ні сі́ло, ні впа́ло, – дава́й йому́ гро́шей].
• Бывать, -быть, служить, послужить -ной чего – спричи́нюватися и спричиня́тися, спричини́тися до чо́го и чому́, спричи́нювати и спричиня́ти, спричини́ти що; см. ещё Причиня́ть что. [Істори́чний проце́с, що спричини́вся до укра́їнського відро́дження (Єфр.). Блага́ла прости́ти їй, на́че вона́ спричини́лася його́ сме́рті (Кониськ.). Це спричи́нює ворожне́чу до йо́го].
• Это послужило -ною тому, что… – це спричини́лося до того, що…, це спричини́ло те, що…
• Всецело являться -ной чего, быть исключительной -ной чего – бу́ти на всій причи́ні чого́. [У пе́рших пое́зіях Шевче́нкових на всій причи́ні ли́ха бува́ють «злі́ї лю́де» (Єфр.)];
2) (неприятный случай) причи́на, приго́да. [Стала́сь йому́ причи́на: сіль голо́ву проби́ла (Пісня)].
Прогреба́ть, прогрести́ и прогре́сть –
1) (граблями)прогріба́ти, прогребти́, прогрома́джувати, прогрома́дити що, яки́йсь час; (лопатой, руками, палкой и т. п.) прогорта́ти, прогорну́ти, прокида́ти, проки́дати и проки́нути, прогріба́ти, прогребти́, прогрома́джувати, прогрома́дити що чим. [Прогрі́б при́сок в о́гнищі (Грінч.). Прогорни́ сніг. Понаміта́ло сні́гу, – тре́ба проки́нути (проки́дати) сте́жку від ха́ти до хлі́ва. Прогрома́див я́мку і захова́в кість (Осн.). Прогрома́дили сі́но ввесь де́нь. Чо́рний во́рон кі́гтями-ні́гтями прогріба́є (Мил.). Я соло́му прогорта́ю, зе́рняти шука́ю (Грінч.)];
2) -грести́ веслом – прогребти́ крізь що, яки́йсь час (только известное время) провеслува́ти яки́йсь час. [Прогрі́б крізь переті́к. Прогрі́б (провеслува́в) уве́сь день].
• -грести́ десять вёрст – ви́гріб (ви́веслував) де́сять версто́в.
• Прогребё́нный – прогре́блений, прого́рнутий, прогрома́джений, проки́нутий.
• -ться – прогорта́тися прокида́тися.
• -греба́ться, -грести́сь между камней – прогріба́тися, прогребти́ся поміж камі́нням.
Прогу́льщик, -щица – прогу́льник, -ниця. [На заво́ді зві́льнено шістдеся́т прогу́льників, що прогуля́ли по де́сять днів на мі́сяць (Пр. Пр.)].
Продолжа́ться, продо́лжиться –
1) (стр. зал.) продо́вжуватися, (во времени) прова́дитися, вести́ся, бу́ти продо́вженим. [Пра́ця продо́вжується спі́рно];
2) (во времени: длиться, тянуться) продо́вжуватися, продо́вжитися, тяг(ну́)ти́ся, протяга́тися и (реже) протя́гуватися, протяг(ну́)ти́ся, трива́ти, протрива́ти, потрива́ти, точи́тися, іти́, (медленно, томительно) снува́тися, волокти́ся; срв. Дли́ться. [А все вона́ (війна́) тягла́сь і не кінча́лась (Грінч.). Отта́к тягло́ся де́сять літ (Франко). До́вго тягла́ся гони́тва (Коцюб.). Слу́жба почина́ється о се́мій і трива́є до дру́гої (годи́ни) (Франко). Доба́ Відро́дження трива́ла по-над два столі́ття. Неспо́кій одна́к трива́є до́вго (Л. Укр.). Точи́лась війна́ без упи́ну (Корол.). Снує́ться чита́ння да́лі (Васильч.). Бе́нкет все йшов та йшов (Стор.). Се не до́вго волокло́ся (Мкр.)].
• Война -жа́ется – війна́ трива́є, то́читься, продо́вжується.
• Дурная погода -жа́ется – него́да тя́гнеться, трива́є.
• Мир -жа́лся недолго – зго́да трива́ла недо́вго.
• Это -жа́ется слишком долго – це трива́є аж на́дто до́вго.
• Путешествие -до́лжится десять дней – по́дорож трива́тиме, протрива́є де́сять днів.
• Долго-ли это будет -жа́ться? – чи до́вго це трива́тиме?
• Так дальше -жа́ться не может – так да́лі трива́ти (тягти́ся) не мо́же.
• -жа́ться вечно, навсегда – трива́ти на ві́ки (ві́чно), за́вжди.
• Рабочий день -жа́ется восемь часов – робо́чий день трива́є ві́сім годи́н;
3) (в пространстве: простираться) простяга́тися, простягну́тися и простягти́ся, тягну́тися и тягти́ся; см. Простира́ться. [Ця ба́лка простяга́ється аж до са́мої межі́ (Звин.)].
II. Прона́шивать, проноси́ть – носи́ти, п(р)оноси́ти яки́йсь час, (очень долго) попоноси́ти. [Поноси́в камі́ння до сніда́нку та й ки́нув. Як попоноси́в уве́сь день зе́млю, так тепе́р спи́на не розгина́ється]; (одежду, обувь известное время) носи́ти, п(р)оноси́ти, (очень долго) вино́шувати, ви́носити, (до ветхости) носи́ти, зноси́ти до діро́к, до зно́су, (об обуви ещё) прохо́джувати, проходи́ти. [Це пальто́ я де́сять ро́ків ви́носив. Сорочечки́ до зно́су но́сить].
• -ть некоторое время, чтобы не слежалось – проно́шувати, проноси́ти. [Як зачу́єш, не́нько, що я тут приле́жу, то дай мої́й подру́женці проноси́ть оде́жу (Пісня)].
• Проно́шенный – п(р)оно́шений, (до ветхости, до дыр) ви́ношений, зно́шений, (об обуви) прохо́джений.
Прораба́тывать, прорабо́тать –
1) (известн. время) роби́ти, пророби́ти, виробля́ти, ви́робити, працюва́ти, пропрацюва́ти яки́йсь час. [Пропрацюва́в до но́чи. Бі́льше нія́к не ви́робить, як мі́сяців три (Звин.)];
2) что (проделать) – проробля́ти, пророби́ти що;
3) (потерять) проробля́ти, пророби́ти що.
• -бо́тал десять рублей – втра́тив, прогада́в де́сять карбо́ванців.
Прорабо́танный –
1) проро́блений, пропрацьо́ваний;
2) проро́блений;
3) втра́чений.
Проходи́ть, пройти́ –
1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)].
• -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут.
• Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду.
• Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто.
• -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч.
• -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)].
• Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)].
• -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)].
• -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)].
• Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)].
• -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь.
• -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою.
• -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)].
• Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів.
• -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж.
• -ходи́ть чины – перехо́дити чини́;
2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)].
• -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки;
3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́.
• -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу;
4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)].
• -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну;
5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що.
• Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)];
6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)].
• Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло.
• Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р.
• Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)].
• Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх;
7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)];
8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що.
• -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику.
• -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́;
9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)];
10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)].
• -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́…
• Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)].
• -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші.
• -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)].
• Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)].
• -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)].
• Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося.
• Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться).
• Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в.
• Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався.
• Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во.
• Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)].
• Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́.
• Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́;
11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́.
• Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)];
12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)].
• -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву.
• -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою.
• -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)].
• Про́йденный – пере́йдений, про́йдений.
• -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.
Проце́нт –
1) про́це́нт (-ту), відсо́ток (-тку). [Му́сить він позича́тися та на свою́ ши́ю боргі́в за вели́кі проце́нти набира́ти (Єфр.). Позича́ла гро́ші за вели́кий відсо́ток, коли́шній його́ ня́ньці (Крим.). Поча́в він людям гро́ші у пози́ку за проце́нти дава́ти (Маркович)].
• Он берёт по десяти -тов – він бере́ по де́сять відсо́тків (проце́нтів).
• Поместить капитал на -ты – покла́сти капіта́л на проце́нти, на відсо́тки.
• -ты по займу – позичко́ві проце́нти, відсо́тки, відсо́тки за по́зичку.
• -це́нт на -це́нт – відсо́ток на відсо́ток;
2) (рост, лихва) про́це́нт (-ту), надсо́ток, посту́пок, верхи́ (-хі́в, мн.), лихва́, ріст (р. ро́сту), (диал.) кама́та. [Вигодні́ше грома́ді ту зе́млю прода́ти та ма́ти з гро́шей про́цент (Грінч.). Вели́кий надсо́ток бере́ на стовп (Липовеч.). Позича́ли лю́дям гро́ші і ро́сту не бра́ли (Гр.). Він хоч і жид, а не бере́ собі́ посту́пку (Ніжен.). Пози́чив на лихву́ у жи́да три карбо́ванці (Кам’ян.). Ро́сту ще не ви́платив, а стовп само́ собо́ю стої́ть (Левч.)].
• Давать деньги на -це́нт – гро́ші на про́це́нт дава́ти. [Гро́ші дава́в лю́дям під заста́в на проце́нт або́ на відробі́ток (М. Левч.)].
Пуд – пуд (-да).
• Десять -до́в – де́сять пуд и пуді́в. [Дві каменю́ки, ко́жна в де́сять пуді́в (Стор.)].
Пусто́й –
1) см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.
• -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
• -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
• -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
• -то́й сундук – поро́жня скри́ня.
• С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
• С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
• -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
• Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
• -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
• -то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
• -то́е пространство – поро́жнява.
• -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
• Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
• -та́я голова – пуста́ голова́.
• -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
• -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
• -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
• -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
• -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
• -ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
• -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
• -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
• -ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
• -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
• -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
• -та́я книга – пуста́ кни́га.
• -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
• Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
• -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
• -та́я похвала – поро́жня хвала́.
• -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
• -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
• Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
• -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
• За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
• -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
• Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].
Пучо́к – пучо́к (-чка), жму́тик, жму́то́к (-тка), жмут (-та), (табаку, шёлку и т. д.) бу́нтик (тютюну́, шо́вку), (листьев табаку) папу́ша, (соломы) ві́хоть (р. ві́хтя), (обычно скрученный) скру́тень, кру́тень (-тня), скру́тінь (-теня), круте́ник, ве́рчик (-ка) (соло́ми); (горсть льна и т. п.) го́рстка льо́ну; (горсточка) жмі́нька, пу́чечка; см. Пук.
• Пучки, соб. – жму́ття. [Пучо́к зі́лля (Стор.). Нарва́ла пучо́к квіто́к (Н.-Лев.). Жму́ток соло́ми (Липов.). Жму́тик квіто́к. Тобі́ я жмут промі́ння ки́ну (Олесь). Держа́в в ру́ці жмут гро́шей, (папіря́них) (Новом. п.). Шо́вку жмут (М. Кр.)]. -чок волос – жму́тик волосся.
• -чок луку – пучо́к цибу́лі. [У цій в’я́зці де́сять пучкі́в, а в ко́жному пучку́ сім-ві́сім цибули́н (Київщ.)]. -чок лучей – жмут промі́ння, про́менів.
Пыря́ть, пырну́ть –
1) кого чем (напр. ножём) – штирха́ти, штирхну́ти, штирка́ти и штрика́ти, (у)штиркну́ти, (у)штрикну́ти, шпо́ртати, шпортну́ти, (с силой) штирхону́ти, штиркону́ти, штрикону́ти, шпортону́ти, шпиря́ти, шпирну́ти и шпорну́ти, порну́ти, шебену́ти кого́ и кому́ чим в що (напр. ноже́м); (толкать тычком) шту́рхати, штурх(о)ну́ти и што́рха́ти, шторх(о)ну́ти, ширя́ти, ширну́ти, шу́ркати, шурну́ти, ти́кати, ткну́ти, штирма́ вда́рити кого́ в що, чим в що и (при глаголах несов. вида) по чому. [Як штирхону́в кинджа́лом у живі́т (Основа 1861). Раз де́сять, мо́же, я вже наміря́вся його́ штиркну́ти в бік, та ба! не мо́жна (Куліш). Ото́ ба́ба як штрикне́ його́ штиле́м, то так ра́на і є (Рудч.). Він і здригне́, нена́че його́ ши́лом уштрикну́ли (Стор.). Аж застогна́ла, на́че її́ хто ножем шпирну́в у се́рце (Куліш). Шпортнув ноже́м (Лохв.). Прі́ську на́че хто ноже́м шпортону́в при то́му сло́ві (Мирн.). Він його́ як порне́ списо́м (ЗОЮР. I). Як шебену́в його́ ноже́м (Золотон.). Вона́ од зло́сти так штурхну́ла па́лицею в го́рщик, що він переки́нувся (Неч.-Лев.). А він ширя́є ціпко́м по две́рях, – сліпи́й, бач, то й про́бує поперед се́бе (Новомоск.). Я ширну́в у ту ді́жку па́лицею, – аж там полотно́ кра́дене (Новомоск.). Як шурну́ла хруща́ в пи́сок, аж розки́нув кри́ла (Пісня). Він штирма́ вда́рив мене́ під бо́роду па́лицею (Катерин.)];
2) (бодать) би́ти, коло́ти, шпирну́ти, порну́ти, уда́рити кого́.
• Корова -ну́ла рогом, рогами – коро́ва шпирну́ла (порну́ла, уда́рила) ро́гом, рога́ми кого́.
• -ться (бодаться) –
1) возвр. би́тися, коло́тися;
2) взаим. би́тися, буца́тися.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Аварийка, разг. – аварійка.
[Розповіді спочатку ведуться невимушено, вільно, навіть весело, тому що людям притаманно вірити в чудо, тобто вони щиро сподіваються, що аварійка справді приїде рівно за десять хвилин. З іншого боку, люди, якщо вони не діти, вже знають, що такого не буває, аварійка ніколи не приїздить за десять хвилин, і тоді вони починають нервуватися (Лариса Денисенко)]. Обговорення статті
Бубен – бубон, решето;
• бубны – бубни, накри;
• звонок бубен, да страшен игумен – ченцеві з келії кортить, та ігумен не спить (Пр.).
[По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б’ють,— весело було, бучно (М.Вовчок). Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (І.Нечуй-Левицький). Зосталася Одарка з трьома невеличкими дітками-дівчатками без грошей. Злидні, кругом злидні, голі, як бубон (П.Мирний). Тільки решета гули та бряжчали серед галасу й гаму, та вискакували з шуму дуже тонкі жіночі голоси (І.Нечуй-Левицький). На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами та решетом (І.Нечуй-Левицький). Решето тороточе, Чогось воно хоче, Хоче золотого, Од зятя молодого. Заграла скрипка, тугий бас, решето, цимбали; І молоду в веселий час Дівки до шлюбу убирали… (С.Руданський). Тремтить на флейті пальців десять, музичне дерево горить. Із бубна, мов із дзбана, ллється роздзвонений, гарячий крик. Палає скрипка, тихне, в’яне, і серце бубна співом п’яне (Б.-І.Антонич). Мишко-бубніст підпалив шмат газети, трохи потримав над полум’ям свій саморобний струмент із собачої шкіри — і бубон загув, як дзвін (Гр.Тютюнник). Мацюпінька неначе відроджувався… і не знати було, чи він тішиться чужою бідою, чи просто йому радісно відчувати своє гейби вічне й безтурботне існування, бо бив у бубон і бив, що аж здавалося — собача шкіра не витримає і трісне, а з кутиків Мацюпіньчиних губ, з привідкритої пащеки стікала піна (Роман Федорів). На бубон йшла собача шкіра: «А на маєш, А на маєш! Вчора гавкав — нині граєш!» (Анат)]. Обговорення статті
ВИЧ – (вирус иммунодефицита человека) ВІЛ (вірус імунодефіциту людини.).
[ВІЛ не має звичних репаративних механізмів, які виправляють генетичні помилки щоразу, як вірус розмножується. Внаслідок цього, розмножуючись, він надзвичайно швидко мутує, в середньому на кожні 2000 нуклеотидів припадає одна генетична помилка — це фантастична швидкість. За десять років у ВІЛ може відбутися стільки генних мутацій, скільки їх людська раса зазнала за мільйони років еволюції. ВІЛ, який урешті-решт убиває свого носія, може бути на кілька тисяч поколінь віддалений від того вірусу, яким хворий був інфікований первинно (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)]. Обговорення статті
Диарея – (греч., мед.) діярея (совет. діарея), пронос, бігунка, (образн.) швидка Настя.
[В це неймовірно важко повірити, але ціле приміщення було затоплено рідиною із запахом французьких парфумів, у якій Степан Орестович зразу впізнав фекалії. За шкалу нашому героєві правили його гумові чоботи, тому він зразу зрозумів, що ситуація вийшла з-під контролю. Дедуктивним методом він встановив, що причиною цього всього були двісті солдат, або якщо бути точнішим, те, що на них напало. На них був напав пронос на десять метрів. Що це таке, Дужчий не пояснив, сказавши, що я не достатньо дужчий, щоб це зрозуміти, і взагалі — то державна таємниця (Михайло Цюрак). — Хто з’їсть оце мочене яблуко… а чи оцю кисличку… на того зразу ж нападе… — Що нападе? — Швидка… — Швидка Настя? — спитав дід Потреба. — Бігунка? (О.Ільченко). У мутному, міазматичному настрої, викликаному атмосферою джунґлів, вони приготували собі першу страву, комбінацію з ніпа-плодів і пюре з земляних хробаків, і це викликало у них таку сильну діарею, що вони навіть досліджували власні екскременти, щоб переконатись, чи не повивалювались, бува, кишки (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). 1. Страшна штука пронос при склерозі. Біжиш — і не знаєш куди. 2. Висять двоє кажанів на горищі догори ногами. Один до іншого: — Який день у тебе був найжахливіший у житті? — Коли почалася діярея]. Обговорення статті
Дочь, дочка – дочка́, до́нька:
• готова дочь попова – кінець — пішла баба у танець;
• дочь бондаря, шорника, писаря, кузнеца, портного, купца… – дочка бондаря, лимаря, писаря, коваля, кравця, купця (крамаря); (розм. фольк) бондарівна, лимарівна, писарівна, ковалівна, кравцівна, крамарівна;
• дочь вдовы – удовівна;
• дочь взрослая (на выданье) – дочка (донька) на відданні (на виданні), дочка-відданниця;
• дочка гетмана – гетьманівна;
• дочь короля – королівна;
• дочь Павленка – Павленківна;
• дочь первая – перша дочка (донька), первачка;
• дочь уважаемых родителей – добрих батьків дочка; хазяйська дочка;
• единственная дочь – єдина дочка, одиначка (одиниця, одиничка);
• самая младшая, наименьшая дочь – найменша дочка, мізинка, мізиночка.
[А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Т.Шевченко). Вип`ю чарку, вип`ю другу, Вип`ю третю на потуху. П`яту, шосту, та й кінець. Пішла баба у танець, А за нею горобець Викрутасом-вихилясом… Молодець горобець! (Т.Шевченко). Лесиха, сказано, запопадна, перша йде зажинати з донькою і невісткою (І.Франко). Моє перелицьоване пальто, ану скажи, кого ти взимку гріло, скажи про те, як десять років збігло, і час угнався, ніби долото у трухле дерево? Скажи про все. Куди мене розкрилено несе моя біда, дочка моєї віри? (В.Стус). Одна статура в матері і в доньки — обидві круглі, наче карахоньки (Л.Костенко). Так от, паночку мій ґречний,— вів далі козопас,— жив у нашому селі один хлібороб на ймення Гільєрмо, а там такий заможний, що куди тобі Хризостомовому батькові. І дав йому Господь окрім багатства незчисленного ще й дочку-одиничку, що вродила йому жінка його, молодиця на всю околицю, а вродивши, померла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Лінь — дочка багатства і мати бідності (Поль Декурсель)]. Обговорення статті
Драндулет, шутл. – (от польс.) драндулет, тарадайка (таратайка), розвалюха.
[І в тарадайці напирають Енея кіньми потоптать (І.Котляревський). Їхала Хима до Максима Візком-тарадайкою; Тарадайка торохкоче, Сива кобила везти не хоче (Скоромовка). — Ми минулого тижня їздили до його родичів у Капернаум, так мотор пчихав, як хворий дідько. То ж розвалюха… (В.Єшкілєв). На 104-му кілометрі мій драндулет здох. Повалив з-під капота дим, як і годиться таратайці, до нутрощів якої не заглядали десять років; нарешті здохла (О.Ульяненко). За вікном проїхав автомобіль. Потворна таратайка, а торохнява від неї така, що хоч світ за очі тікай! І нічого не вдієш, країна йде до руїни! Всі так поспішають, що ніхто вже не дбає про добрий тон, а проте гарний виїзд, такий як його ландо і гніді, у сто разів кращий за ці новомодні вигадки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Зрештою, коли ви, зекономивши на всьому, назбираєте на омріяний драндулет, я подбаю, аби він вийшов із моди (М.Ілляшенко, О.Ногіна, перекл. Ф.Беґбеде)]. Обговорення статті
Жаба –
1) жа́ба, (разг.) ропу́ха, (самец, редко) жа́бур; (умен.) жа́бка, жа́бонька, жабурчик; (ув.) жа́бище, жабуряка; (собир.) жабня́ (р. -ні́);
2) (мед., болезнь) жа́ба, задавля́чка:
• болото, где водится много жаб – жаба́р (р. -ря́), жабови́ння, жабівни́к, жабокря́ківка;
• грудная жаба – грудна́ жа́ба, грудна́ да́ва;
• древесная жаба – зелену́ха;
• жаба давит, задавила, перен. – жаба давить, задавила (душить, задушила), (у́же, зависть берёт) за́ви́дки беру́ть (узяли́);
• жаба повитуха – повиту́шка; (квакуша) кряку́ша.
[І жа́ба ри́ба, бо в воді́ сиди́ть (Номис). Жаба ти колодязна! що ти про море знаєш?.. (М.Лукаш). Бо «жаба» — потвора ментальна — давить і не пукає (Ю. Курай). Дружини їхні, заплилі ропухи, які вже не могли навіть піднятися в повітря, вічно сварилися (О.Ульяненко). Озирнувся на своїх друзяк-писарчуків, були вони на пристойній відстані: світло яснів цап, мотаючи головою, за ним стояв чи йшов осел, а на ослі сиділа охляп жаба, то б пак жабур, тримаючи в руці кухлика з медом і помахуючи ним (Валерій Шевчук). У ставку — зелені жаби. В них володар — грізний жабур. Лосенята, лось, лосиха  в лісі ходять тихо-тихо. Та тихіше, аніж лосі, в темнім лісі ходить осінь (Є.Гуцало). Ропухи прочалапали футів зо три, а тоді, очевидно, геть виснажившись, присіли, злегка ковтаючи ротом повітря. Хвилин десять вони пильно розглядали мене з відразою, яка, здається, дедалі зростала. Потім одна з них відійшла вбік і врешті присіла під ніжкою столу, мабуть, помилково гадаючи, що це стовбур дерева. Друга ропуха дивилася на мене, ретельно оцінюючи, чого я вартий, а коли врешті дійшла висновку — той виявився таким невтішним, що ропуху знудило напівперетравленими рештками коника-стрибунця й двох метеликів (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). 1. Скільки жабу не годуй, все одно задушить! 2. Жаба сидить на голові бегемота: — Така спека, а тут ще бегемот до сраки прилип! 3. — Від чого помер Іван-Царевич? Жаба задушила…]. Обговорення статті
Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта:
• молодая замужняя женщина – молодиця;
• публичная женщина – повія;
• роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка.
[Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці  десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…]. Обговорення статті
Казарма –
1) (от лат.) каза́рма, (редко) каза́рня, (диал.) каса́рня;
2) (у запорожцев и для рабочих) курінь, казарма.
[Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Т.Шевченко). Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л.Українка). Приходжу до касарні, дивлюся: Штефанова зброя висить та сіяє (Ю.Федькович). Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба (Б.-І.Антонич). З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня і поруч з нею, теж чорна, мабуть, казарма, бо на причілковому ґанку дівчина мила велику купу ваганок, а навколо неї з доброго півдесятка стояло собак з такою несамовитою увагою, з якою первачки студенти перший раз слухають в університеті лекцію незнайомого професора (Т.Осьмачка). І все ж таки він був заарештований і засуджений. Правда, не розстріляли, замінивши вищу міру покарання на десять років заслання. Та це була ні для кого не обов’язкова гра мертвими формулами паперової юрисдикції, бо десять років заслання на далеку північ в суворих умовах полярного клімату, бруду й смороду зголоднілого життя в’язничних казарень означали для людини, хворої на легені, вірну смерть (Віктор Петров). В дівочій казармі темно. Пусто. На стіні бігають зайчики, снується мереживо од ліхтаря знадвору (І.Багряний). Перше, що його вразило, коли він прибув в окремий артилерійський дивізіон для подальшого проходження служби, це те, що в казармі було брудніше, ніж на плацу (В.Кожелянко). Казарма по-простому, по-солдатськи смерділа задавненим соленим потом немитих ґеніталій (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Генерал заходить до казарми: — Можете мене привітати: дружина народила трійню! — Раді старатися, товаришу генерале!]. Обговорення статті
Консьерж, консьержка – (франц.) консьєрж, консьєржка, воротар, швайцар.
[Біля самої брами в невеликій будці мешкала консьєржка, що продавала нам льодяники, помаранчі й голки з нитками для пришивання ґудзиків. Крім того, вона давала нам утіху. Унтер-офіцерові це обходилось у десять франків (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). А місто без консьєржок не має ні історії, ні смаку, пісне, мов юшка без перцю й солі, якась бовтанка. О ласі покидьки! Помиї, вишкребки, що витікають з альковів, кухонь, мансард і збираються по краплині в консьєржок, прориваються в життя,— яке смаковите пекло! (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). До кімнати ввійшов консьєрж, невисокий худий і метушливий селюк з величезними вусами (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію)]
 Обговорення статті
Лучше –
1) (ср. ст. от Хорошо́) (чем кто, что) кра́ще, лі́пше, (разг.) лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го;
2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, (разг.) лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що:
• больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало);
• в гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а дома (вдома) [таки] краше (Пр.); у гостях добре, дома (удома) ще ліпше (Пр.); немає ніде краще (ліпше), як дома (удома) (Пр.);
• гораздо лучше – (как прилаг.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще), ліпший (ліпша, -ліпше), (иногда) луччий (лучча, лучче), (как наречие) багато (далеко, куди) краще (ліпше, разг. лучче);
• всё лучше и лучше, час-от-часу лучше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше);
• гораздо лучше, хуже – далеко краще, гірше;
• делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, гарнішати, разг. луччати);
• здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає);
• значительно лучше – (нареч.) багато (далеко, куди) краше; (прил.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще);
• как можно лучше, как нельзя лучше – якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше);
• куда лучше – багато (далеко, куди, гетьто) кращий (ліпший); багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше);
• лучше всего – якнайкраще, якнайліпше, найкраще, найліпше, краще (ліпше) за все (над усе);
• лучше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти;
• лучше и не говорить – краще й не казати, бодай і не казати;
• лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган (Пр.);
• лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого (Пр.);
• лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи (Пр.); краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити;
• лучше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли;
• лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі (Пр.); кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець (Пр.); близька соломка краща від далекого сінця (Пр.);
• лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою (Пр.); ліпше (краще, разг. лучче) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою (Пр.); ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти (Пр.); кращий солом’яний дід, як золотий син (Пр.); як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою (Пр.);
• лучше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го;
• не лучше ли? – чи не краще?, чи не ліпше?;
нет ничего лучше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що…;
• оба лучше – обо́є рябо́є;
• одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша);
• старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати ніж двох нових мати (придбати) (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, разг. луччий), як новий (Пр.); она лучше всех — вона найкраща;
• он лучше кого – він лі́пший (разг. лу́ччий) за (від) кого́;
• по характеру гораздо лучше кого – на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) кого;
• сделать лучше всех – зробити найкраще;
• тем лучше – тим краще (тим ліпше), то й краще (то й ліпше);
• уж лучше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше;
• ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна (Пр.); одна голова — добре, а дві — ще краще (Пр.); один розум — добре, а два — краще (Пр.); що голова — то розум а дві — краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше очей більше й бачать (Пр.); добре тому, хто вдвох (Пр.); одна рада — добре, а дві — ліпші (Пр.);
• у него три дочери одна другой лучше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща;
• худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка);
• чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краше (ліпше), дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше);
• чем скорее, тем лучше – що швидше, то краще.
[До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Т.Шевченко). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (А.Кониський). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (П.Куліш). Слу́хай ра́дше при́повідки! (І.Франко). Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (П.Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовчок). Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Б.Грінченко). Діється таке, — одвітує божий чоловік, важко здихнувши, — що бодай і не казати! (П.Куліш). Найкраще досягається ціною великого болю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью мусив іти до дівчинки — до тієї дивної дівчинки — до тієї сироти — і розпитувати її, чого це вона виявилася не хлопцем. Та він радше би в лев’яче лігво зайшов, але що було вдіяти? (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Бути крилатим зроду найкраще з усіх на світі благ (Аристофан). Жоден смертний не народжується на світ без вад; у кого вад менше, той і найкращий (Е.Ротердамський). Краще пізно, ніж ніколи (Пр.). 1. Як же мені стати найкращим, якщо вас все більше й більше? 2. Кинути пити краще за життя. 3. — Чому краще пити пиво, ніж горілку? — Бо печінка — одна, а нирки — дві. 4. Краще насолоджуватися манією величі, ніж страждати комплексом неповноцінності. 5. Одна голова — добре, а з тулубом — краще. 6. Добре, коли до тебе приходить успіх, та ще краще, коли і тебе застає. 7. Хай краще з тебе сміються, ніж над тобою плачуть. 8. Радіти треба сьогодні, бо завтра буде ще краще]. Обговорення статті
Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́:
• да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!;
• двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.);
• чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.);
• ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік;
• зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася);
• как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.);
• минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці;
• не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари;
• опасность миновала – небезпека минула (минулася);
• смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!;
• чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.).
[Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі  церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все  чужі  —  минають  і  не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)]. Обговорення статті
Ни –
1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже;
2) (союз) ні;
3) (отделяемая часть местоимения) ні:
• без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого;
• во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа;
• где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…;
• где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься;
• где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…;
• как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь;
• как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались;
• как ни есть – хоч би там як;
• какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не;
• какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який;
• как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний;
• когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься;
• когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не;
кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…;
• кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не;
• кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в;
• куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.);
• куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не;
• куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…;
• на небе ни облачка – на небі ані хмаринки;
• ни даже – ні (ані) на́віть;
• ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни;
• ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́;
• на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки);
• не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва;
• не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в;
• ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь;
• ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти;
• ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо;
• ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку;
• ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́;
• ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама;
• ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур;
• ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять;
• ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто;
• ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́);
• ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош;
• ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки;
• ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к;
• ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне;
• ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.);
• ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла;
• ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́;
• ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо;
• ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити;
• ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема;
• ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же;
• ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни;
• ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні;
• ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не;
• ни он, ни никто – ні він і ніхто́;
• ни от кого – ні від кого;
• ни пикни! (разг.) – ні писни!;
• ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі];
• ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.);
• ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.);
• ни с кем (чем) – ні з ким (чим);
• ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!;
• ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі;
• ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма;
• ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так;
• ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки);
• ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́;
• ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова;
• ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий;
• ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти;
• ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́;
• ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий;
• остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи;
• с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…;
• сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не;
• сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься;
• сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не;
• что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не;
• что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься;
• что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не;
• что ни год – рік у рік; щорік (що не рік);
• что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший;
• что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…;
• что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…;
• что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали.
[Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!]. Обговорення статті
Объединяющий – що (який) об’єднує (єднає); об’єднавчий, єднальний; об’єднувач:
• объединяющие действия – об’єднавчі дії;
• объединяющий усилия – що об’єднує зусилля; (ещё) об’єднуючи зусилля.
[— Це буде наше останнє й довічне воскресіння, — знову заговорив Чорна Панчоха, перекриваючи хвилю оплесків та ентузіазму. — Відрубані руки і ноги знову зростуться в єдине ціле. Ідея, тьху, незалежності потерпить глобальний крах і прирівняється у людській свідомості до фашизму чи навіть до сексуальних збочень. Заборонений плід Імперії всім припаде до смаку. Мільйони людей тільки й чекають, щоб їх проголосили рабами. Щоб їх повели на будівництво пірамід, каналів, великих мурів і великих мостів. Тільки в Імперії людська одиниця знаходить сенс у своєму існуванні. Адже будь-яка Імперія — це велика мета. Тисячолітня Мета. Це підкорення світу, це комунізм, це безсмертя мумій у мавзолеях. Це сяйво сонць і правителів. Це вежа, яку будують десять тисяч років. Це сила армій, це спалення відьом, це рух народів, постійний та об’єднавчий. Це велике злягання народів, це поглинання менших більшими, слабших сильнішими. Це пам’ятники і міфи, це ріки, повернуті вспак, це торжество психіатрів, патологоанатомів, птахоловів… (Ю.Андрухович)]. Обговорення статті
Одесса – (греч.) Одеса.
[Значно легше в Одесі бути новоросом, малоросом, радянською людиною. А от що значить бути українцем, і чи легко це, можна дати відповідь, лише мешкаючи довго в цьому «толерантному» місті (О.Музичко). Із впертістю, гідною будь-якого віслюка, місцева «інтелектуальна еліта», а вслід за нею інші кола громадськості, доводять іншу дату заснування міста — 2 вересня 1794 року. Уже понад сто років тому історики довели, що ця дата висмоктана із пальця першого історіографа Одеси Аполлона Скальковського і нічого спільного із реальністю не має. Менше з тим, досі привиди так званих попередників Одеси — згаданої вище Гавані Істріан, Джинестри, Кацюбіїва, Хаджибея блукають центром міста і не знаходять тут свого прихистку — «адєсіти» вперто відмовляють їм у визнанні (Володимир Полторак). На жаль, у 1980–1990-х роках на чудові землі Півдня України й насамперед в Одесу сунули десятки тисяч відставних замполітів, кагебістів, вертухаїв і сексотів, які після виходу на пенсію мали право селитися де захочуть. Нині близько третини населення міста складається з них та їхніх сімей. А що патологічна ненависть до всього українського була їхньою професійною звичкою, то й маємо те, що є (В.Рутківський). Одеса. Третя ночі. — Тук-тук! — Ой, а хто там? — Бандити. — Ой, а що вам треба? — Сто кілограмів вашого золота. — Ой, а сто десять? — Сто десять, так, сто десять. — Люсю, золотко, вставай,— за тобою прийшли …]. Обговорення статті
Пехом, разг. – піхом, піхою, пішака, пішком, піхтуро́ю, піхтура́, пішечки, пішаницею, своїм ходом, на своїх [двох].
[За отаманом Остряницего Женуть ляхи кіньми Ще й біжать пішаницею; Пани хочуть Остряницю упіймати, А славче військо запорозьке Щоб посікти-порубати (Дума). — За дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком — не треба і коня (І.Котляревський). І ото, которі багаті, що на доброму коні збройне до обозу могли виїжджати, тії зостались козаками і до леєстру козацького записані; котрі ж ходили піхом, дак зостались у поспільстві (опріч міщан, що по городах торги і комори крамнії мали), осіли на рангових або на магістратських та на чернечих грунтах, або у шляхти та в козаків підсусідками, а інші зостались козацькими підпомічниками, що двадцять-тридцять чоловік одного козака споряджають. Сі б то, може, й собі, як от і ми, козацької вольності пошукали, коли ж несила! (П.Куліш). Пійшли хто піхом, хто возом (Г.Барвінок). Піхою… за десять верстов на місто (Г.Барвінок). — Дозвольте, дядечку, кинути у вас коня у дворі, а я пійду піхотою (Г.Барвінок). — Нічого більш, розкажи тілько, як ти добравсь піхтурою до табору (П.Куліш). «Голопузі» сипнули по всіх усюдах… поробились окономами, управителями, посесорами невеличких маєтків, а деякі побрались на службу до сильного — колись ворога, а тепер владики — москаля! Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Заліз у якийсь полк, терся по передніх вельмож, поки таки дотерся до генерала… і до Пісок! (П.Мирний). Оскільки у Павла вже не було грошей, щоб найняти візника, то він вирушив шукати своє рідне село пішечки і через чотири дні ходу був уже дома (Г.Тютюнник)]. Обговорення статті
Портачить, напортачить, прост. – партачити, напаратичити, спартачити, (ещё) парторити, напарторити, спарторити, партолити, напартолити, спартолити, партьорити, напартьорити, спартьорити, капарити, накапарити, скапарити, ляпати, наляпати, зляпати, тулити, втулити; (о шитье, ещё) кремсати, накремсати, глемуздати, наглемуздати, (пером) базграти, набазграти, мазати, мазюкати, намазюкати.
[Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять (І. Нечуй-Левицький). Мати метнулась до кабиці, щоб скапарити сяку-таку вечерю (М. Стельмах). Милуючись, дивиться старими очима на свою роботу: — Таке-сяке зляпав, а все ж буде краще на йому, ніж долі (С. Васильченко). Віршомазів стільки наплодилось, що якби кожний ховав те на десять рік, що за годину набазгра, то б нігде було чоловікові й хати нанять за паперами! (П. Гулак-Артемовський). Хіба ж це стаття оте, що Лукіянович намазав? (Леся Українка)]. Обговорення статті
Процент –
1) про́це́нт (-ту), відсо́ток (-тку);
2) (рост, лихва) про́це́нт, надсо́ток, посту́пок, верхи́, лихва́, ріст (р. ро́сту), (диал.) кама́та:
• давать деньги на проце́нт – гро́ші на про́це́нт давати;
• заёмны процент – позиковий відсоток (процент);
• он берёт по десяти процентов – він бере́ по де́сять відсо́тків (проце́нтів);
• под процент – під відсоток (процент);
• поместить капитал на проценты – покла́сти капіта́л на проце́нти, на відсотки;
• проце́нт на проце́нт – відсо́ток на відсо́ток;
• проценты по займу (по вкладам) – позичко́ві проце́нти, відсо́тки, відсо́тки за позичку (відсотки (проценти) за вкладами);
• ссудный процент – позичковий відсоток (процент);
• учетный процент – дисконтовий відсоток.
[«От тут би осістись мені на ввесь вік! — подумав Ломицький.— Марусина мати має хоч старий і невеличкий, але свій власний дімок, має садочок. Знаю, що вона позичила десять тисяч одному молдавському панові за чималі проценти. Маруся гарна, здорова, робоча, хазяйновита. Замкнувся б от тутечки в хатньому житті. забув би усякі громадянські питання, ні в які соціальні справи не втручався. щоб мене ніхто не зачіпав. Знав би свою службу, хоч і неприємну, і годив би начальству. І жив би собі з Марусею тихо, спокійно, ні в що небезпечне не вмикуючись» (І.Нечуй-Левицький). — Добре! Згода! — сказав він твердим голосом. — За п’ятдесят процентів на рік! — Скільки? — спитав Копронідос, і його чорні очі засвітились, заблискали, неначе в кота, що налагодився кинутись на мишу і знає, що миша вже не втече од його лапок та пазурів (І.Нечуй-Левицький). — Жидівське, — кажу, — не пропаде, а я на грунт не підписуюся, бо до того є сироти, не лиш я. Коли подужаю, а я жидові відроблю, ще й камату му заплачу (Ю.Федькович). — Чималі тут проценти, як я бачу, Та ще й якась заплутана рахуба! (Л.Українка). Дарка збирала малину панам на конфітури, — ну, то вже, певне, й собі брала якийсь відсоток натурою (Л.Українка). Він мав п’ять тисяч ринських в ощадній касі і відсотки з них так само щороку докладав до капіталу (І.Франко). Му́сить він позича́тися та на свою́ ши́ю боргі́в за вели́кі проце́нти набира́ти (С.Єфремов). Позича́ла гро́ші за вели́кий відсо́ток, коли́шній його́ ня́ньці (А.Кримський). Вигодні́ше грома́ді ту зе́млю прода́ти та ма́ти з гро́шей про́цент (Б.Грінченко). Вели́кий надсо́ток бере́ на стовп (АС). Позича́ли лю́дям гро́ші і ро́сту не бра́ли (Б.Грінченко). Він хоч і жид, а не бере́ собі́ посту́пку (АС). Пози́чив на лихву́ у жи́да три карбо́ванці (АС). Отже, мусить попрощатись із своїм дорогим внутрішнім світом, як той чернець із зовнішнім на порозі монастирської темряви! Та чи ж тільки творчість його ляже жертвою на потворний шлюбний алтар? Хіба не дає він гуртову запродажну на всі свої поцілунки, безтермінового векселя на любов, наперед зобов’язуючись платити страшні відсотки повстримності? Безліч є жінок неопізнаних, безліч чарівних облич і витончених тіл, що проминути їх — значить втратити! (В.Підмогильний). Погасити борг з відсотками в часи написання «Енеїди» І.Котляревського звалося «віддячити сто з оком» (Юрій Проценко). Справжня плітка ніколи не повинна підтверджуватися на сто відсотків (С.Є.Лєц). 1. Дзвінок в банк: — Добрий день. Ви надаєте кредити пацієнтам психдиспансеру? — Тільки під божевільні проценти. 2. Я збережу вам вірність під відсотки …]. Обговорення статті
Разъярённый – розлюто́ваний, розлю́чений, роз’ярі́лий, роз’я́рений, розсатані́лий.
[Розсатанілі, з скаженим жахом на обличчі, злиденні останки кинулись у рів, а звідтіля поп’ялись на вали… І вони, сп’янілі від помсти, таки дістали б мети, і не одна б козача душа попрощалася з білим тілом, коли б не пошклила валів ожеледиця: забісованці кидались на окопища і склизили шкереберть у рів, збиваючи з ніг товаришів (М.Старицький). Коли розлючена Параскіца наскочила з розгону на тин і озирнулася, на щастя, не було вже жодного напасника (М.Коцюбинський). Третій відділ монгольський, висланий Тугаром горою навперейми, швидко десь заховався і щез, незавважений роз’яреними в своїй погоні молодцями (І.Франко). Коли ж прийшов розлютований лановий, Кость лежав уже, як  жар, гарячий весь і тихий. Куховарка Тетяна, стара ряба дівка, кричала на всю кухню, що вона краще під шум піде, ніж має пропадати від  «халєри», від «паршивого байстрюка» (В.Винниченко). В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі: як якась оса, надзвичайно зла і розлютована до краю (С.Васильченко). Було тій Анні, може, десять рочків, Її привів розлючений сусід. Багряне листя, кілька тих листочків, останнє листя із кленових віт було на стіл покладене, як доказ, і шаруділо тихо на сукні. Осіннє сонце, яблуко-недоквас, стояло в голих кленах у вікні (Л.Костенко). Коли сміливець врізає поли й тікає від небезпеки, значить викинулася зрада, а мужам обачним треба шануватися, поки не трапилось ліпшої нагоди. Саме цю істину й довів своїм прикладом Дон Кіхот. Давши хлопам повну волю казитися, а розсатанілому загонові почати ворожі дії, він узяв ноги на плечі, забувши і про Санча, і про його сутугу, і не зупинявся, поки не відчув себе в безпеці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Мовив він так, і берлом їх став розганять. Всі розбіглись Від роз’ярілого старця (Б.Тен, перекл. Гомера). Третя година ночі. Розлютований чоловік стукає в стіну сусідові: – Якщо ти, сволото, зараз же не перестанеш грати на своєму довбаному тромбоні, я збожеволію! — Боюся, ти спізнився. Я вже три години не граю].
 Обговорення статті
Раскалываться, расколоться – розколюватися, розколотися, колотися, (о мн.) порозколюватися, (с силой разбиваться) розсаджуватися, розсадитися, (расщепляться) розчахуватися, розчахнутися, (о голове) розчерепитися, (ещё) репатися, репнутися, лупа́тися, лускатися, луснутися:
• голова раскалывается – голова розколюється (розвалюється, мало не лусне).  [Життя його роздвоїлося, розкололося надвоє (П.Мирний). Впав саркофаг, і земля застогнала. Десять рабів він скалічив і сам розколовся надвоє (Л.Українка). Раптом небо понялось вогнем, розкололось посередині і з страшним тріском завалилось на землю (М.Коцюбинський). Лупаються гори від жіночих плачів, здригається земля під мерцями (М.Черемшина). Спочатку жінка вб’є собі що-небудь в голову, а потім жаліється, що вона в неї розколюється]. Обговорення статті
Редколесье – рідколісся.
[Від Черна до дідового оседку лиш десять поприщ, а така дивина стає перед очі, ніби потрапляєш в інший світ. Є тут широкий діл, а в тому долі-пониззі — поля та галявини з-поміж рідколісся, є й гори чи просто узвишшя над долом (Дмитро Міщенко)]. Обговорення статті
Рикошетить, срикошетить – (франц.) рикошетити, зрикошетити, (шире) відскакувати, відскочити.
[Жовтневе повітря, охолонувши, стало більш пружним і містким, так що голоси, потрапляючи в нього, відбивались від невидимої поверхні й рикошетили в темряві, довго відлунюючи й розпадаючись (С.Жадан). Цілячи в мене, автоматник випустив одну довгу чергу, набоїв так із десять, одначе взяв зависоко — й кулі вдарили у стіну і зрикошетили, із жахливим нявканням перевертаючись у повітрі; я завалився на бік і, притискаючись щокою до підлоги, ще раз надавив спускову скобу; звук пострілу оглушливо штовхнув у вуха й вихлюпнувся на вулицю, зливаючись із бахканням великокаліберного пістолета, котрий озвався десь поруч (Л.Кононович)]. Обговорення статті
Ричард – (англ.) Рі́чард:
• Ричард Львиное Сердце – Річард Леви́не (Ле́в’яче, Ле́вове) Серце.
[Вигідніше вкласти один долар в пресу, ніж десять — у зброю: зброя навряд чи заговорить взагалі, а преса з ранку до вечора не закриває рота (Річард Ніксон)]. Обговорення статті
Рогоносец – рогоносець.
[— Слухай, — запитав Мартофляк, зробивши кілька ковтків, — там завтра, тобто вже нині, бо завтра — це тільки інша назва сьогодні,— там сьогодні в програмі свята немає якого-небудь походу рогоносців? Ти не пам’ятаєш? — Ні, — збентежено відповів Хомський. — А що? — Ну, я міг би взяти в ньому участь, — пояснив Мартофляк і поставив склянку на столик (Ю.Андрухович). Герой війни ішов своєю дорогою, всипаючи карту Індії байстрятами; але (і це він теж не втаїв від Парваті) він терпів таку дивну недугу, що втрачав інтерес до кожної, яка тільки завагітніє; і не мало значення, якими прекпасними чуттєвими люб’ячими вони були, він покидав назавжди спальні тих, що носили у лоні його дітей; і прекрасні пані з почервонілими очима змушені були переконувати своїх чоловіків-рогоносців, що так, звичайно, це — твоя дитина, любий, життя моє, схоже на тебе, викапаний ти, і зовсім я не сумна, чого б це мені сумувати, це сльози радости…  (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Він добре знав, що Мадлена врешті-решт оскаженіє. І разів із десять увечері вхитрився з добродушною іронією згадати «того рогоносця Форестьтє». Він не гнівався вже на мертвого; він мстився за нього (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Я знав жінку вкрай доброчесну, але невезучу: вона вийшла заміж за рогоносця і відтоді не може нікому відмовити (Саша Ґітрі). Жінка рогоносця утішала чоловіка тим, що це роги достатку… (А.Тусейн)]. Обговорення статті
Сердце –
1) серце, (шутл.) тьохкало;
2) серце, гнів:
• большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто;
• брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого;
• всем сердцем – щирим серцем, щиро;
• в сердцах – спересердя; з серця; зо зла;
• держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого;
• доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.);
• как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі;
• каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце;
• камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав);
• куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.);
• не по сердцу – не до мислі;
• от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно;
• отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому;
• от доброго сердца – з (від) доброго серця;
• отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому;
• от чистого сердца – від (з) щирого серця;
покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце;
• порок сердца – вада серця, серцева вада;
• принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що;
• пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто;
• разрывать сердце (перен.) – краяти серце;
• растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце;
• с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
• сердце взыграло у кого – серце заграло в кого;
• сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла;
• сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться;
• сердце льнёт к кому – серце лине до кого;
• сердце моё! – серце (серденько) моє!;
• сердце надрывается – серце крається (надривається);
• сердце на ладони – душа навстіж;
• сердце не камень – серце не камінь (Пр.);
• сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть);
• сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого;
• сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло;
• сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки;
• сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано);
• скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя;
• срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому;
• с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито);
• с тяжёлым сердцем – з важким серцем;
• с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро;
• это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця).
[Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка]. Обговорення статті
I. Стек – (англ., трость) стек.
[Одного разу в підступі нудьги вона шпурнула через паркан у чужий двір свого улюбленого стека, заявивши: «Він мені обрид. Я ненавиджу його». А через десять хвилин почала за ним тужити, і Степан, обурений її вибаганками, мусив іти в той двір і лазити в болоті з сірниками, того стека шукати, зґвалтувавши всіх собак і збентеживши мешканців (В.Підмогильний). Полковник гучно висякався (це було в нього завжди ознакою великого хвилювання) і сказав: — Можете прогулюватись далі, — обернувся і відійшов, люто хльоскаючи себе кавалерійським стеком по полах офіцерської шинелі (С.Масляк, перекл. Я.Гашека)]. Обговорення статті
Считать, счесть –
1) лічити, полічити, злічити; рахувати, порахувати; (вести счет) вести лік;
2) (кем-чем, каким) вважати, повважати, визнавати, визнати, (диал.) числити, (расценивать) ставити, мати за кого-що;
3) (о мнении) вважати, думати, подумати; гадати, вбачати:
• автор считает, что… – автор вважає, що…;
• вас считают за людей – вас за людей мають (уважають);
• дни сочтены чьи – дні полічені (злічені) чиї; уже не довго жити кому; (фиг.) не довго вже ряст топтати кому; уже три чисниці (пів чверті) до віку (до смерті) кому; не довго вже гуляти по світу кому; на тонку пряде хто;
• если не считать – якщо (коли) не враховувати; якщо не зважати на; не беручи до уваги; не враховуючи;
• можно считать, что… – можна вважати, що…;
• не счёл нужным, возможным – не визнав (не вважав) за потрібне, можливе;
• не счесть – безліч, без ліку, си́ла-силе́нна, лік погубити (втратити), прі́рва чого, (тьма) тьма чого;
• он считает себя вправе – він уважає, що має право;
• считай (считайте) – (вводн.) вважай (вважайте), (можно сказать) можна сказати;
• считать возможным – вважати (визнавати) за можливе (можливим);
• считать врученной – вважати за вручену, за дану до рук;
• считать дни – лічити (рахувати) дні, вести лік дням;
• считать за единицу – вважати за одиницю (одиницею);
• считать кого кем, что чем – вважати, мати кого за кого, за що;
• считать необходимым, сочли необходимым – вважати за [конче] потрібне (вважати [конче] потрібним); визнали за [конче] потрібне (визнали [конче] потрібним);
• считать полезным – вважати за корисне (корисним);
• считать по пальцам – лічити (рахувати) на пальцях;
• считать по порядку – лічити (рахувати) по порядку;
• считать своим долгом – вважати за свій обов’язок (своїм обов’язком);
• считать хорошим, дурным – мати за добре, за зле;
• считают, что – вважають (визнають, відомо), що;
• считаю, что… – уважаю (думаю, гадаю), що…; на мою думку (на мою гадку)…
[В головному мурі 80 крамниць, а навкруги майдану — їм я й лік погубив. (І.Нечуй-Левицький). Втративши лік годинам і дням, жив Анатолій у тому вагончику (М.Руденко). — Отож, поїхала моя і залишилися ми уп`ятьох… З кабаном та коровою… — Добре рахуєш. Справжнім підрахуєм ростеш (Василь Триндюк). Наші дні злічені. Статистиками (С.Є.Лєц). — Їжте, куме, вареники. Та я вже й так сім з’їв. — Ну, не сім, а десять. Але хто там їх лічить]. Обговорення статті
Сюсюкать –
1) (заменять в речи шипящие звуки свистящими) сюсюкати;
2) (подделываться под детскую речь, разг.) сюсюкати.
[Опріч Тасі, вони згадували багато спільних знайомих, і тут Раїса мала чимало несподіванок. Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той рудий, як голендерська корова, рябий і довгий семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку, має наперсний хрест і дослуживсь до благочинного (М.Коцюбинський). З Оксаною от що: їй 17 літ, батько її, Рубан, сюсюкає, а мати теж сюсюкає (М.Хвильовий). Він став думати, що б його сказати доньці, але нічого не вигадав. Не міг у таку хвилину сюсюкати і дитинно лицедіяти (В.Дрозд). Приблизно десять років тому була відчутна зневага до історичного роману і велике захоплення автобіографізмом. Тепер на автобіографічне письмо (одне з найгеніальніших упродовж історії світових літератур) переважно плюють, і починають сюсюкати про інтелектуальний роман. Мій прогноз такий, що зараз табун ідіотів кинеться писати інтелектуальні романи (з відсутністю інтелекту), як перед тим кинувся писати автобіографічні (А.Дністровий). Так часто буває серед людей: одне світить до тебе очима, сюсюкає, лижеться, та як прийдеться до діла, нічого доброго й на ніготь не зробить, а друге бурчить, свариться, стогне, тоді, дивись, останню сорочку скине із себе й віддасть (В.Шкляр). Негритянка мала чудові груденята, крім того, дістала освіту в ґабонських черниць і не тільки сюсюкала французькою, а й тямила подати хіну в конфітуратах і витягати кліщів із підошов (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). І тоді, коли б мала здушити його в обіймах, палко дивлячись на нього тими глибокими й страшними очима, що є в декого з літніх жінок, величних у своїй останній любові, коли б мала кусати його мовчазним, тремтячим ротом, пригорнувшись до нього пухким та гарячим тілом, стомленим, але невситимим, — вона термосилась, як дівчинка, й сюсюкала, щоб бути любенькою: — Так я кохаю тебе, мій маленький. Так я кохаю. Потіш же свою жіночку (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана)]. Обговорення статті
Трезвомыслящий – розсу́дливий, розва́жливий, розва́жний, помірко́ваний, розмірко́ваний, твере́зий, серйо́зний, вду́мливий, пова́жливий, (ещё) практи́чний, тверезомисний.
[Вона завсіди спокійна, рівна, розсудлива, поміркована й помірна в розмові… (І. Нечуй-Левицький). Вона така тверезомисна баришня, все завжди прорахована на десять кроків наперед (О.Забужко)]. Обговорення статті
Феминизм – (франц. от лат.) фемінізм.
[«Це дуже класні кобіти, — жартував один із кав’ярняних знайомих Карла Йозефа, зубний лікар, ім’я котрого тут не має значення. — Вони сексапільні, як повії, й нітрохи не зіпсовані фемінізмом» (Ю.Андрухович). Якось так тихо і підступно фемінізм почав проникати і на наші патріархальні землі. То тут, то там вигулькне якась почвара і почне проголошувати гасла всезагальної рівності, руйнуючи традиції, підриваючи підвалини, зазіхаючи на святе (Ю.Винничук). Нас з Вірою розділяє десять років — десять років, що дали мені «Бітлз», демонстрації проти В’єтнамської війни, студентський бунт 1968 року і народження фемінізму, який навчив мене бачити у всіх жінках сестер — у всіх, крім сестри (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Фемінізм — це боротьба жінок з жіночістю (Артур Блох)]. Обговорення статті
Хороший –
1) добрий, гарний, хороший, (разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний;
2) (красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський;
3) (достаточно большой по количеству, величине) добрий:
• всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!;
• все они хороши – всі вони однакові;
• глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком;
• до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів;
• из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди;
• на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.);
• хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа;
• хорошее настроение – добрий (гарний) настрій;
• хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.);
• хорош гусь (ирон.) – добра штучка;
• хорошего понемножку – доброго (хорошого) потрошку;
• хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини);
• хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива;
• худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало.
[Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу]. Обговорення статті
Целлюлит – (лат.) целюліт.
[Целюліт зі стегон збіг, як березневий чвир із тротуарів у каналізацію (Р.Талалай). Старі любові знайомили зі своїми дітьми й нагадували про невидиме перетікання часу, котрий робить нас мудрішими, проте до мудрості обов’язково додає целюліт (С.Жадан). Усе життя задивляюся на повнотілих жінок. І на білявок, і на чорнявок — але огрядних і тонких у талії. Розмір щоб був десь 54–56. Подобається кожна ямка їхнього целюліту (Давид Черкаський). Щоб замаскувати целюліт, притисни до шкіри шар теплої кавової гущі на десять хвилин. Вкриті ямочками стегна миттю почнуть виглядати краще, щоправда тільки на наступні дванадцять годин (В.Наріжна, перекл. Ч.Палагнюка)]. Обговорення статті
Щупальце – маца́к, (рус.) щу́пальце, (мн., щупальца, щупальцы) мацаки, щу́пальця, щу́пальці.
[Радянські війська давно вже пішли з Польщі чи Угорщини — але обидві ці країни вважають, що перед ними постала нова загроза зі Сходу: дедалі міцніші мацаки потужної російської газової монополії, Ґазпрому (Сергій Дарчук). У парку, наче мацаки восьминога, звивались асфальтові хіднички, по обидва боки яких кожні десять метрів стояли лавки (Л.Дереш). Корали споруджують свої будиночки не самі, а з допомогою мікроскопічних водоростей — дінофлагелятів, яких захищають, відлякуючи претендентів на поживу своїми отруйними мацаками (Наталя Околітенко). То не роса — кругом одна отрута, І мертве сонце на траві лежало, І райдуги покручені, мов спрути, Червоні мацаки, неначе жала, У мертве сонце повтикали (Павло Мовчан). Тепер, коли держава-потвора, що тримала тоді у своїх мацаках цілу частину світу і навіть більше, відгуляла свої гулі, коли її матадори наказують своїм лікарям дати їм отрути, а потім облити тіла газоліном і підпалити, щоб від них нічогісінько не лишилося, — тепер, кажу, можна, мабуть, сподіватися на опублікування мого твору, яким я продовжую своє служіння приятелеві (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Її тиха течія наносить упоперек річки наплавини чистого білого піску й вимиває з берегів мул, через що голе коріння дерев, які ростуть покрай води, здається купою переплутаних звивистих восьминожих мацаків (Олег Лесько, перекл. Дж.Дарела). Зануривши голову у воду, я, неначе птах, ширяв над підводними скелями й виглядав восьминога, якого мав підманути мій супутник. Невдовзі висунувся звивистий мацак і схопив наживку, за ним – наступні, й Кончіс став уміло виваблювати молюска на поверхню (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Він знав, що Каміла потерпає від ревнощів, знав, що вона знову не спатиме вночі, йому кортіло приголобути її, пригорнути до себе, втішити, але він усвідомлював, що це було б зайве, бо з тієї ніжності її мацаки відразу б запідозрили, що на душі в нього нечисто (Л.Кононович, перекл. М.Кундера)]. Обговорення статті
Эвакуатор – евакуатор, (ещё, тех.) буксирник.
[Десь бігав, когось умовляв, згуртовував, змобілізовував, засідав, і ось коли впало таке велике нещастя, як війна, коли одні .пішли відразу на фронт, другі злякалися, треті розгубилися, Бузина, який нарівні з професорами звідкись добув для себе “бронь”, виявився найпоміркованішим, зберіг найбільший спокій і враз став називатися в інституті незвичним і не зовсім зрозумілим словом “евакуатор” (П.Загребельний). Перший день у Львові почався із прикрости. Евакуатори намагалися забрати мого коня. Але Мустафі це не сподобалося і він зацідив копитом у плече одному із міських служок. Довелося мені віддати тому десять євро. Опісля довго шукав місця для паркування свого коника. Врешті ми опинилися біля пам’ятника знаменитому поетові Міцкевичу. З поваги до генія Мустафа залишив біля його підніжжя кілька гарячих яблук (Василь Терещук). — Буксирник-сирник! Почті як у Тичини! (м/ф «Тачки»)]. Обговорення статті
Граната – (итал. от лат.) граната.
[Але Василик не падав і біг прудко, притримуючи лівою рукою штаненята. В правій руці була в нього велика граната, яку він знайшов у борозні. — Кинь, кидай, кажу, щоб тебе об землю кидало! (О.Довженко). Табачник з освітою в руках — це як мавпа з гранатою, і я не здивуюся, коли своїм хазяям біди він наробить більше, ніж Україні (О.Забужко). Западає гробова (яке доречне слово!) тиша. Все-таки граната дивовижна (харизматична!) річ. Коли сидиш отак у тісному колі, ніяка зброя не справить ефекту подібного до того, що вичавлює з людей ця грубої роботи репанка (В.Слапчук). Через два роки після материної смерті батько закохався в ефектну розлучену блондинку з України. Йому було вісімдесят чотири, а їй тридцять шість. Вона вибухнула в нашому житті наче пухнаста рожева граната, скаламутивши темні води, піднявши на поверхню осад заболочених спогадів, давши родинним привидам копняка під спину (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Противник уже близько. Гайє і Кроп кидають ручні гранати, кидають як тільки можуть швидко, ми подаємо їм гранати вже з висмикнутими запобіжниками (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). Ерна не бачить мене, але я ще здалеку пізнаю її руде волосся. Вона безсоромно висить на плечі типового юного спекулянта. Я не рухаюся з місця, але почуваю себе так, ніби проковтнув ручну гранату. Ось вона танцює тут, негідниця, якій я присвятив десять віршів з своєї неопублікованої збірки «Пил і зорі», — а мені цілий тиждень брехала, що дістала струс мозку і їй заборонено виходити з дому (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — Ой, граната! — Та не бійся, вона ручна]. Обговорення статті
Пациент, пациентка – (лат.) пацієнт, пацієнтка.
[— Так, — говорила Майя, — в цьому вся я! Бо ж подумайте: я принесла в офіру все, що могла дати. Я порушила свій дівочий стан із випадковим самцем, я віддала свою чистоту і навіть не через звичайну тваринну злучку. Мої пацієнти були віртуозами. Але я робила це, як ті ідіотки, які із спокійною душею йшли на вогнище… І що мені з того — сто чортів! — що моїх пацієнтів одправляли на той світ у «двадцять чотири години»? (М.Хвильовий). В передвітальні покоївка підтирала після пацієнтів підлогу, і професор, ідучи, озвався до неї: — Ну що, кінчили, Пелагеє? Чудово! (В.Підмогильний). Парадоксальна ситуація: країна населена добрими, чуйними, працьовитими людьми, сповненими життєвої мудрості, але коли вони збираються докупи, то часто перетворюються на агресивних і озлоблених потенційних пацієнтів психіатричної лікарня (Ф.Перепічка). Якщо історію медицини викладають за розповідями лікарів, то це тільки тому, що ставлять їхній внесок на місце істотнішої речі — героїзму пацієнтів (О.Король, перекл. С.Мукерджі). — Ось ваш пацієнт. І не вірте жодному його слову, бо він брехун, — оголосила Ізабелла. Лікар скинув на мене поглядом, оцінюючи ступінь моєї ворожості. — А ви вірте лише собі самому, докторе,  запропонував я. — Так, ніби я й не існую (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). 1. Пацієнтка: — Але ж, лікарю, вже десять хвилин тримаю виставлений язик, а ви на нього зовсім не дивитеся. Лікар: — Вже можете його сховати, я просто хотів спокійно виписати рецепт. 2. Немає здорових людей, є необстежені пацієнти]. Обговорення статті
Деликатный – делікатний, (вежливый) ґречний, звичайний, увічливий, чемний, (хрупкий) тендітний:
• самым деликатным образом – якнайделікатніш (якнайделікатніше), якнайзвичайніш (якнайзвичайніше).
[— Література — це делікатна річ, — додав він переконано. — Руку треба мати, а то й не підступайся. Того й письменників мало, я думаю (В.Підмогильний). Кав’ярня влаштована так‚ що відразу всю не окинеш оком‚ її зала перегороджена арковими проймами на три частини (звідси‚ мабуть‚ і назва — «Троє поросят»)‚ і я обійшов усі‚ шукаючи знайомих‚ поки нарешті таки помітив мого любого друга Івана Маловічка‚ — його велика лиса голова світилася у мороці‚ як місяць-повня‚ і цей місяць цідив із чарочки горілку такими делікатними ковточками‚ наче то був риб’ячий жир. (В.Шкляр). — Можливо, це не найкраще місце для розмови, — проказав підполковник, — але, бачите, ми не хотіли вас турбувати повістками… — Ага, — засміявся Мількер, — не хотіли турбувати, щоб не викликати неприємні спогади? Які ж ви тепер делікатні стали! (Ю.Винничук). — Нехай буде й форелька,— погодився Дон Кіхот,— кілька штук форельок стане за одну форель, а мені байдуже, чи дадуть вісім разів по реалу, чи вісім реалів в одній монеті. А ще, може, та дрібна форелька й смачніша буде за форель — адже телятина делікатніша за воловину, а козенятина за козлину. Та нехай там уже що, тільки мерщій несіть, бо як живота не вгонобиш, то ані труду ніякого, ані зброї не підіймеш (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ґлорія Неш була високою білявою культурною дівчиною. На жаль, вона народилася років на десять (якнайбільше) після мене й не переставала нагадувати мені про це в якнайделікатніший спосіб: то вигукуючи «як вам щастить, Дороті, зберігати такий відтінок шкіри? Ви повинні будете згодом розповісти мені свої таємниці», то дивлячись на мене з виразом глибокого подиву, так ніби той факт, що я тримаюся на ногах у свої сорок п’ять років, був справжнім чудом (В.Шовкун, перекл. Ф.Саган). Що за делікатна смерть. Сказав усім присутнім: “Прощавайте!” — і тихо закрив за собою віко труни (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Барабанщик – барабанник, (совет. барабанщик):
• отставной козы барабанщик (ирон.) – п’яте колесо до воза; собаці п’ята нога.
[Щури побігли у Китайське царство, прогризли діри у всіх будинках, повернулися й доповіли: — Чарівний барабан є в одного мандарина. Багато було охочих вкрасти його, та всі загинули, бо він охороняється барабанником, який у небезпечний час ударами викликає козаків. Козаки вбивають сміливців, і барабанник повертає барабан мандарину (І.Липа). Виходять з ужитку або стилістично обмежуються скальковані чи запозичені з російської мови іменники із суфіксами -щик (рекламщик, барабанщик, донощик), -чик (апаратчик, збутчик, графітчик), -тель (вимагатель, усиновитель), із суфіксоїдом -вод (кукурудзовод, садовод, бавовновод) та субстантивовані дієприкметники із суфіксом -уч-/-юч- (протестуючий, завідуючий, головнокомандуючий). Натомість у сучасній українській мові активно функціонують деривати, утворені за допомогою національних словотворчих за-собів — суфіксів -ник, -ик (доносник, рекламник, барабанник, апаратник, кукурудзівник, садівник, протестувальник), -ач (збувач, вимагач, усиновлювач, завідувач, головнокомандувач), -ар (графітяр «той, хто робить графіті», бавовняр).<…> на часі виправити помилки в деяких словах, залучених із відомих причин у радянський період, і передавати такі одиниці в повній відповідності з фонетичними, орфоепічними, словотвірними нормами української мови (другий варіант є правильним): прапорщик — прапорник, банщик — банник, паркурщик — паркурник, фарцовщик — фарцівник та ін. (О.Стишов). В дударя аж перекосилися від утоми очі. Тільки барабанник грав легко, вистукував то обома руками водночас, то тільки однією, раз у раз їх міняючи (Д.Костенко, перекл. В.Ґолдінґа). – Не певен, чи вони сьогодні ще битимуться, – сказав Король до Кеп-Ель-Юшника. – Іди й звели барабанникам, нехай починають! (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола). — Я вмію бити в барабан, — озвався татусь Крулар. — Можу замінити його. — І усміхнувся: ось уже десять років мріяв він стати барабанником. — Барабанника? — перепитав лейтенант. — То будете бити в набат, ось що будете ви робити! (Л.Кононович, перекл. Ж.-П.Сартра)]. Обговорення статті
Поскольку – а що, бо, через те що, тому що; (рус.) оскільки, (нерек.) позаяк:
• постольку, поскольку – стільки, скільки; остільки, оскільки;
• поскольку речь идёт о чем – а що йдеться про, а що (раз) мова йде про що, що стосується чого.
[На вулицю він вийшов без пальта, незважаючи на її протести, а що холодно було, його зразу обгорнув споглядальний настрій (В. Підмогильний). Оскільки, поскільки, наскільки — зовсім непотрібні паразитні сполучники, утворені на взір польських («o ile») та російських («поскольку, насколько»); ці сполучники лише знебарвлюють українську фразу, одноманітять її. Приклади: Сьогодні наради не буде, оскільки… поскільки (а треба — «бо» або «тому що») ми йдемо на маніфестацію. А поскільки… оскільки (треба тут — «а що» або «а як» чи «а якже») цієї справи на порядку денному немає, то ми про неї й не говоритимемо. Наскільки (треба — «як?») я пригадую, це було саме тоді (М. Сулима). Видатний поет-академік Максим Рильський у своїй поемі «Мандрівка в молодість» згадує суперечки, що точилися колись у київському українському клубі «Родина» навколо слова позаяк. Було це в гімназіальні роки поета, десь наприкінці першого десятиліття нашого віку. …Там кожної пори Могли ви бачити бухгалтера й поета, Що замість випивки чи карточної гри Вели завзятий спір (така вже в нас прикмета!) Чи слово є таке вкраїнське — позаяк? (М. Пилинський). Кохай! Бо час тебе не жде. Він забирає твої дні і ночі. Кохай допоки тіло спрагле й молоде. Бо в старості кохають тільки очі (Л. Костенко). І аргумент лунав: у нас не кажуть так! Нині з герцогства моденського, де (позаяк перемир’я тривало задовго для капітанського гаманця) для Анрі-Максиміліана знайшовся заробіток од приятеля Ланца дель Васто, він краєчком ока спостерігав за результатами переговорів у справах тосканських (Д. Чистяк, перекл. М. Юрсенар). А що в останньому класі — самі сірі посередності, то Стівен з Героном стали цього року правдивими вожаками школи (М. Прокопович, перекл. Д. Джойса). — Я ромовляла з ним десять хвилин тому, а що в нього грип, то він не збирався нікуди виходити (М. Марченко, перекл. Катрін Кюсе)]. Обговорення статті
Мастурбировать – рукоблу́дити, солодіяти, (вульг.) малахвію́, таба́ку труси́ти, ганяти лисого, суходрочити, (лат.) мастурубувати.
[…курс на пошук зовнішнього ворога «згори» зустрічає в сучасній Росії потужний відгук знизу — в маргінальних прошарках суспільства, яким потрібно зірвати на комусь свій біль, свою злість за скотиняче, жебрацьке, сіре життя. Криза примножує лави таких маргіналів. Вийти на вулиці, під палиці ОМОНу — на це не в кожного вистачить запалу. А ось мастурбувати над романом про те, як «наші» відважно врізали по морді «ненашим», «хохлам», випустити пару і помріяти про солодку перемогу — воно і безпечніше, і приємніше (Сергій Ільченко). Більшість військового континґенту завжди перебувала в шпиталях, нашпигована паразитами на кожній волосині і в кожній зморшці, вилежувала малярію; цілі чоти, тонучи в циґарковому димі і в москітних зграях, мастурбували під липкими простирадлами, без кінця видурювали одне в одного гроші і страждали від нападів пропасниці, ретельно спровокованих і спланованих (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). На відповідь Крістіан пішов до своїх покоїв і заходився суходрочити. Не хотів відвідати королеву. Виклика́ла в нього тільки страх (О.Король, перекл. П.У.Енквіста). Щойно надрукував отримане під час УЗД зображення дитини для майбутніх батьків і вже витираю гель із маминого живота, аж тут батько просить, чи не можна зробити ще одне фото під іншим кутом, і додає: — Просто не знаю, чи можна таке публікувати у фейсбуці. — Поки мої брови від подиву стрімко наближаються до лінії росту волосся — як можна бути такими самозакоханими позерами, щоб кожен свій крок викладати в соціальних мережах, понад усе прагнучи уваги! — придивляюся до фото й розумію, що має на увазі батько: на зображенні дуже схоже на те, що плід вирішив трохи поганяти лисого (Андрій Лапін, перекл. Адама Кея). — От брехло. Мабуть, ганяєш лисого по десять разів на день (Дар’я Беззадіна, перекл. Гелен Хоанг). — Фердінане, — пробурмотіла вона, — Фердінане, ви мене бодай трошки любите? — Не годилося розмовляти гучно, решта тільки вдавала, що спить. Дрочили (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БЕЗ, без десяти́ пять (про час) за де́сять п’я́та;
без наиме́ньшего /без до́ли/ чего (су́мніву тощо) без кра́плі;
и без того́ і так [я и без того́ мо́крый = я і так мо́крий].
ДЕСЯТИЭТА́ЖНЫЙ образ. на де́сять по́верхів, коротк. десятиве́рхий;
десятиэтажный мат стове́рхі матюки́.
ДЕСЯТЬЮ́ де́сять по [десятью два десять по два;
десятью три десять по три;
десятью де́сять десять по де́сять].
ЛЕ́ПТА жарт. глек на капу́сту [вот и моя́ лепта на́те й мій глек на капусту, на́те й мої́х п’ять, щоб було́ де́сять].
ХУ́ЖЕ, хуже всех образ. у Бо́га теля́ з’їв [что я хуже всех? чи я в Бо́га теля́ з’їв?];
хуже не вы́думать гі́рше не ви́гадаєш;
хуже не́куда да́лі нема́ куди́, аж ні́куди;
хуже нет, чем что нема́ гірш за що /від чого, як що/;
хуже того́ 1. що гі́рше, 2. более того;
и я /мы/ не хуже други́х на́те й мій /наш/ глек на капу́сту, на́те й мої́х /на́ших/ п’ять, щоб було́ де́сять.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Десять – де́сять (род. -ти́ и -тьо́х); -тью – де́сять разі́в.
В, во пред. –
1) (для обозначення времени часто передается без предлога). В летнее время – лі́тнього ча́су; в последнее время – оста́ннього ча́су.
2) (для обозначения времени с предлогом) в, у, за, під, о. В понедельник состоится собрание – в понеді́лок відбу́дуться збо́ри; во время войны я был в Киеве – за ча́су (часі́в) війни́ я був у Ки́їві; я приеду домой в пять часов – я приї́ду додо́му о п’я́тій годи́ні;
3) (для обозначения движения с предлогом) – в, у, на, до. Он едет в поле – він іде́ в по́ле; вошел в комнату – увійшо́в у кімна́ту; мы поедем в деревню – ми пої́демо на село́; весной я возвращусь в город – на ве́сні я поверну́ся до мі́ста;
4) (для обозначения состояния, перехода одного состояния или действия в другое, цели, образа действий и т. д. с предлогом) – в, у, на, до, при, з. Не верить в бога – не ві́рити в бо́га; порвал бумагу в клочки – пірва́в папі́р на шматки́; в старости лет – на ста́рості літ; комиссия приняла во внимание заявление служащих – комі́сія взяла́ до ува́ги зая́ви службо́вців; в этом отношении он прав – з цьо́го по́гляду він пра́вий;
5) (для обозначения места, состояния или действия с предлогом) – в, у, на, за. Вишни цветут в саду – ви́шні цвіту́ть у садку́; мой брат живет в деревне – мій брат живе́ на селі́; я остановился в десяти шагах от школы – я зупини́вся за де́сять кро́ків від шко́ли.
Свыше –
1) ви́ще. Свыше моих сил – над мої́ си́ли. Свыше десяти – над (за) де́сять;
2) з не́ба, з гори́, з високо́сти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Десять
• Десять раз примерь, а один раз отрежь – тричі міряй, а раз відріж. Пр. Десять разів міряй, а раз утни. Пр. Сім раз міряй, а раз відріж. Пр. Два рази міряй, а раз утни (уріж). Пр.
• Десятью десять – десять разів (по) десять.
Амбиция
• Впасть в амбицию – вдатися (вломитися, загнатися) в амбіцію (в гонор); показати свій гонор; образитись.
• Задеть амбицию чью-либо – вразити (зачепити) самолюбство чиє; образити когось; (нар.) зачепити возом кого.
• На грош амуниции, а на рубль амбиции – на гріш амуніції, на десять амбіції. Пр. Хоч денежка в каптані, та на сто рублів чвані. Пр. На копійку роботи, а на карбованець чвані. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. На гривеник покупки, а на карбованець крику. Пр.
• Он с амбицией – він із гонором; він гонористий (гоноровитий); він високо несеться.
Беда
• Беда беду родит – біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только – лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как… – страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник – коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет – біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть – навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого – лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого – лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками – біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит – від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды – злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать) – [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости – кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда – буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого – накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда – то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут – де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому – грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)! – начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед – бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой – жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде – (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься – лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду – мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало – почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду – на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды – набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого – накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды – накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду – набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду – нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда! – дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде – чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет – біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда! – лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду – перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде – зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого) – зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду – упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду – на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду – запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде – прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда – біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому – чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда – чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем – впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ – більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды – вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем – впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда! – велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу – чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу – чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Внутренности
• Повредить (отбить, надорвать) внутренности – надсадити (надвередити) нутро; відбити нутрощі; (вульг.) надсадити (надірвати, відбити) бебехи (бебехів, тельбухи, печінки); випустити бандури. [Насилу десять чоловік його подужали, — деяким таки добре надсадив бебехи. Стороженко. Гляди, щоб він не випустив тобі бандур. Сл. Гр.]
Где
• Вон где – Див. вон.
• Вот где – Див. вот.
• Где бы (разг.) – де б. [Де б прийти провідати нас удень і на хутір на наш, на комуну, подивитися, а ви вночі вештаєтесь. М. Куліш.]
• Где бы ни… – хоч де; де б не…
• Где бы то ни было – абиде; будь-де; хоч би де; де-будь. [Вона не терпіла будь-якого бруду, не терпіла органічно, ні в людях, ні в помешканні, ні будь-де. Гончар.]
• Где ему (ей…) до тебя (до неё…) (разг.) – куди йому (їй…) до тебе (до неї…). [Куди ж, куди їм до тебе! Тобілевич.]
• Где же – де ж; де то. [Де ж Катруся блудить? Шевченко. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Сл. Гр.]
• Где-нибудь – де-будь (будь-де); де-небудь; десь; абиде. [Я побіжу десь коней попрошу. Українка.]
• Где-нибудь в ином, в другом месте – деінде; (зрідка) інше-десь. [Іди шукай деінде наймитів! Лукаш, перекл. з Гете.]
• Где ни возьмись – де [не] взявся (взялася, взялися…). [Коли це на луці де взялась дівчина… Тесленко.]
• Где попало, где случится – абиде; де трапиться. [Та я абиде захропу. Сл. Гр.]
• Где там! – де там!; де тобі!; де ж пак!; де в біса!; де в ката!; де-де-де! [Ведмідь той мед тягає, — Так де тобі! — і не кажи. Глібов. А ти вже й розсердився. Де ж пак! Сл. Ум. А що, куме, багато заробив грошей на заробітках? — Де в біса! Сл. Гр. Гадаю собі, чоловік поправиться, перестане ганьбу робити цілій громаді. А тут — бачу, де-де-де! Франко.]
• Где-то – десь. [Ой згадай мене, моя стара нене, Сідаючи та й обідати; Десь моя дитина, десь моя рідненька. Та й нікому та й одвідати. Н. п.]
• Где-то в другом месте – десь-інде. [Тому я спинилася жити тут у вас, а не десь-інде, — сказала вона йому на прощання. Турчинська.]
• Где угодно – де хоч (хочте); де хотя; хоч де.
• Где уж (разг.) – де вже; куди ж. [Але де вже було тепер піймати. Головко. Куди ж було справиться кому з Антосьом! Свидницький.]
• Где уж тебе! – куди тобі!; де тобі! [Ти його і не пізнала, бо де тобі! пішов, може, йому год десять було, а це уже чоловік у середніх літах. Казка.]
• Да где уж – та ба; та де вже. [Пішов би, та ба! Сл. Гр.]
• Кое-где, кой-где – де-де; де-не-де; десь-не-десь; десь-то; (де)інде; подекуди. [Лише де-де в кошарах цюкали теслі. Франко. Та інде тирса з осокою В яру чорніє під горою. Шевченко. Подекуди з-поміж верб та садів виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь. Н.-Левицький.]
• Ну где таки! – і де вже!; де то вже таки! [І де вже, сестро, нам рівнятися! Глібов.]
Глаз
• Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза – блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха – завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз – аби з очей.
• Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу – порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Глупый
• Глупая (еловая) голова – дурна (капустяна) голова; капустяний качан; дурна макітра; голова неначе клоччям (пір’ям) набита (начинена). [З дурної голови та на людську. Пр. У тебе, Кузьмо, капустяний качан на в’язах! Тобілевич.]
• Глуп завяжет, а умный не скоро развяжет – один дурень (один дурний) зіпсує, що й десять розумних (сто мудрих) не направлять (не направить). Пр. Що дурний зав’яже, мудрий не хутко (не легко) розв’яже. Пр. Один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягне. Пр. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Пр. Як напише дурень, то не розбере й розумний. Пр.
• Глуп как пробка – дурний як [сосновий] пень (як довбня, як колода, як кіл у плоті, як чіп, як ціп, як сак, як ступа, як путо); дурний аж світиться (аж крутиться). [Високий, як дуб, а дурний, як пень. Пр. Дурний ти, мов колода, а не журишся. Стельмах.]
• Глуп как сивый мерин – дурний, як вівця (як баран, як цап, як кіт); дурний, як [драний] чобіт (як постіл).
• Глуп совсем, кто не знается ни с кем – не в самоті, а в гурті розум спіє. Пр.
• Глупые головы – цвілі (дурні, капустяні) голови; капуста головата; дурні макітри. [Це дурні голови. Вовчок. Комусь потрібні дуже Дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Глупый человек – дурна (дурноголова, дурноверха, макоцвітна) людина; дурний (дурноголовий, дурноверхий, макоцвітний) чоловік; туман; довбня; (образн.) у нього жуки в голові; він з жуками в голові; у нього нема в голові лою (олії); у нього в голові клоччя; у нього ані клепки в голові. [Ані клепки, люди добрі, нема в голові мого чоловіка, ні грудочки лою, ні краплиночки олії, а в голові чоловіка одна полова, та й то не перевіяна… Стельмах. Мені памороки забито киями, а у вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Глупым делаться, сделаться, стать – дурніти, здурніти (подурніти); спадати, спасти з розуму. [З дурним і сам здурнієш. З нар. уст.]
• Он (ты…) не глуп – він (ти…) не дурний (не дурень); він (ти…) не цвяшком (не гвіздком) у тім’я битий; він (ти…) не в тім’я битий; він (ти…) з клепкою в голові; він (ти…) не ликом шитий; він (ти…) має (маєш…) лій (олію) в голові. [Правда, до нашої панночки не легко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось. Українка.]
• Прикидываться глупым – удавати (грати) дурня (дурного); прикидатися дурнем (дурним); придурюватися. [Чи ти дурний, чи вдаєш дурного? Мартович. Та ти не придурюйся, бо все ідно підважимо двері. Антоненко-Давидович.]
• Совершенно глупый – зовсім дурний; цілковитий дурень; з дурнів дурень; дурнісінький; сповна дурень; (образн.) ума ні з шило нема; розуму ані ложки; розуму в голові ні на макове зерня (ні на мачину); дурний — далі нікуди. [Голова у тебе, хлопче, мов казан в економії, та розуму в ній нема, ані ложки, увесь, либонь, горобці висьорбали. Стельмах.]
• Я (он…) не так глуп, чтобы… – я (він…) не такий дурний (дурень), щоб…; чи я (він…) такий дурний (дурень), щоб…; хіба б я (він…) розуму не мав, щоб… [Проте Гнат не такий дурний, щоб журитись за Настею. Коцюбинський.]
Гнуть
• Гнуть в дугу кого (перен. разг.) – гнути у дугу (у каблук) кого; гнути як дугу кого; лука ставити кого. [Ото ж ти мене, небоже, зігнув у дугу! Стефаник. Хоч літа його гнуть у каблук із турботами в парі, Та в очах його все ще горить, Мов дві блискавці в хмарі. Франко.]
• Гнуть горб, спину (перен. разг.) – гнути спину (хребет); кряжити. [Все життя кряжила: то в панів, то в багатіїв. З нар. уст.]
• Гнуть куда, к чему – гнути (хилити, вернути, навертати) куди, на що. [Але треба мати десять голів, щоб добрати, куди він гне. Тихий. Знаю, куди ти хилиш! Васильченко. Куди вони, діти наші, вернуть? Смолич.]
• Гнуть свою линию (перен. разг.) – гнути свою лінію; робити все по-своєму; (образн.) виводити (прясти) свою нитку. [Добре прядеш свою нитку, що тільки вшиєш нею? Стельмах.]
• Гнуть спину, шею перед кем (перен. разг.) – гнути спину (хребет), шию перед ким; плазувати перед ким. [Вчора перед паном спину гнули, підкорялися, а сьогодні взялися за вила… Гордієнко.]
Грош
• Быть без гроша – не мати й шага (шеляга, гроша, копійки); не мати (а)ні шага ((а)ні шеляга, (а)ні гроша, (а)ні копійки).
• Гроши сколачивать – збивати копійку до копійки (шаг до шага); складати гріш до гроша.
• Жить своими грошами – жити на свої мізерні гроші (на свою мізерію).
• За грош, за гроши купить, продать – купити, продати за безцінь (за півдарма, мало не задарма); (іноді) купити, продати за марний гріш.
• Медного (ломаного) гроша не стоит кто, что; грош цена ему – (з)ламаного гроша (шага, шеляга) не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); копійки щербатої не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); копійка (гріш) ціна йому.
• На грош амуниции, а на рубль амбиции – хоч гріш у каптані, та на сто рублів чвані. Пр. На гріш амуніції, на десять амбіції. Пр. На копійку роботи, а на карбованець чвані. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби — повнії торби, а в торбі нема нічого. Пр. Нарядилася, як пава, а кричить, як ґава. Пр.
• Не было ни гроша, да вдруг алтын – не було в Насті й запаски, аж глянь — уже у плахті походжає. Пр. Із грязі у князі. Пр. Щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе. Пр. (ірон.) Упав у гаразд, як муха в сметану. Пр. Упав у гаразд, як сливка в болото. Пр. Упав у добро, як у тісто. Пр.
• Нет ни гроша (разг.) – ні (й) копійки немає.
• Ни гроша в кармане – у кишені й шага (шеляга, гроша) нема; у кишені ні шага (ні копійки, ні гроша); у кишені й шага (й копійки) нема; кишеня наче виметена; кишеню мовби вимів хто; у кишені аж гуде.
• Ни ломаного гроша – і ламаного шага (шеляга, гроша) нема(є), (а)ні ламаного шага (шеляга, гроша); і щербатої копійки нема; (а)ні шерстинки ((а)ні пір’їни); (а)ні хвоста в дворі; грошей, як у жаби пір’я.
• Ни на грош нет чего (разг.) – нема(є) й на копійку чого; і зернятка нема чого.
• Пропал ни за грош – пропав ні за цапову душу; пропав ні за понюх табака (ні за понюшку тютюну, ні за копійку).
Добывать
• Добывать, добыть борьбой – здобувати, здобути в боротьбі (боротьбою); виборювати, вибороти.
• Добыть бегая – вибігати.
• Добыть бранью – здобути (узяти) лайкою; (іноді) висварити.
• Добыть на охоте – здобути на ловах (на полюванні); виполювати (уполювати). [Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Казка.]
• Добыть нищенством, попрошайничеством – вижебрати, видайкати, вистарцювати.
• Добыть обманом – добути обманом, видурити; витуманити.
• Добыть пением – добути співами; виспівати. [Виспівав собі дівчину любу та гарну. Вовчок.]
• Добыть с трудом, с горем что – заробити (здобути) гіркою працею що; розгорювати (іноді розгорити) що; вигорювати (загорювати) що; розгорюватися на що. [Десь би собі розгорив шматочок дерева. Сл. Гр. Розгорювався десь на десять рублів. Мирний.]
• Добыть хитростью – (з)добути хитрощами; вихитрувати.
• Добыть хождением – виходити.
• Трудно добыть что – трудно (скрутно, сутужно) на що.
Дурак
• Валять, ломать дурака (разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати.
• Где умному горе, там дураку веселье – де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр.
• Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут – як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр.
• Дурак дурака хвалит – дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр.
• Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак – дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати.
• Дурак дураком останется – хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр.
• Дурак красному рад (устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр.
• Дурак на дураке – самі дурні.
• Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску – дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр.
• Дурака озолоти, а он будет всё то же нести – дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр.
• Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь – пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр.
• Дурака учить — что мёртвого лечить – ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр.
• Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком – з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр.
• Дуракам закон не писан – дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр.
• Дуракам счастье – дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр.
• Дураков не сеют, они сами родятся – дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр.
• Дураку всё смех на уме – пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр.
• Дураку море по колено – дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр.
• Ешь, дурак, с маслом – їж, дурню, бо то з маком. Пр.
• Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт – загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр.
• Ищи дурака!; нашёл дурака! (фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже!
• Не дурак выпить, поиграть, поухаживать (фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого).
• Оставить в дураках кого (перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого.
• Остаться в дураках – пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити.
• Свяжись с дураком, сам дураком будешь – з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр.
• С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь – з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр.
• Сказать, послать, пустить… дурака кому (устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого.
• Смотрит дурак дураком (фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр.
• У дурака дурацкая и речь – пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр.
• Умный учится, дурак учит – розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр.
• Услужливый дурак опаснее врага – нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.
Замок
• Строить воздушные замки – у хмари (у хмарах) заноситися думкою; у хмарах літати; надхмарні замки будувати; будувати замки на льоду; удаватися в химери; химери ганяти; думкою багатіти.
• Держать под замком, на замке – тримати на замку (під замком, під ключем); тримати замкненим.
• За семью (десятью) замками (разг.) – замкнений на сім (на десять) замків; за сімома (за сьома, за десятьма) замками; старанно захований; пильно стережеться.
• Поцеловать замок (перен. разг.) – поздоровкатися (повітатися, привітатися) до замкнених (замкнутих) дверей; поцілувати замок (колодку); застати замкнені (замкнуті) двері; не застати (в)дома.
Конь
• Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр. Зійшов ні в честь, ні в славу. Пр. Перевівся ні на що. Пр. На пшик перевівся. Пр. Були і в кози роги, та притерлися. Пр.
• Дарёному коню в зубы не смотрят – дарованому коневі в зуби не дивляться (в зуби не заглядають, зубів не лічать). Пр. Дар не купля — не гудять, а хвалять. Пр. З чужої торби хліба не жалують. Пр. Що Бог дасть, то все в торбу. Пр. Що не попало, то клади в міх (у мішок). Пр.
• Конь о четырёх ногах и тот спотыкается – кінь на чотирьох та й то(й) спотикається. Пр. Кінь з чотирма ногами та спотикається. Пр. Кінь на чотири ноги кований, а спотикається. Пр.
• Кто в кони пошёл, тот и воду вози – вола звуть у гості не мед пити, а воду возити. Пр. Хто стається вівцею, того стрижуть. Пр. Коли запрігся, то й тягни (вези). Пр. Пустився в бійку — чуба не жалій. Пр. Засунув шию в ярмо, то й тягни (вези). Пр.
• Кто коней меняет, у того хомут гуляет – хто коні міняє, у того (тому) хомут гуляє. Пр.
• Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй – куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом. Пр. Коня кують, а жаба ногу підставляє. Пр. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє). Пр. Нате й моїх п’ять, щоб було десять. Пр. Нате і мій глек на сироватку, щоб і моя була масниця. Пр. Нате й мою баночку на дьоготь. Пр. Нате й мій глек на капусту, щоб і я була Настя. Пр.
• На коне сидит, а коня ищет – конем їде, а коня шукає (глядить). Пр.
• Не в коня корм (разг.) – не для нашого коня паша.
• Не по коню, да по оглобле – не по коневі, та по голоблях. Пр. Не може по конях, то хоч по голоблях. Пр. Не можна по коневі, то по сліду (то по кульбаці). Пр. Як нема на кого, то на жінку. Пр. На того вина, кого вдома нема. Пр.
• Сенным конём не ездить, соломенным конём не пахать – сінним конем і солом’яним волом не далеко заїдеш. Пр.
• Старый конь борозды не портит – старий віл борозни не псує (не зіпсує). Пр. Старий віл з борозни не зверне. Пр. Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе. Пр.
• С чужого коня и посреди грязи долой – з чужого воза й серед болота (й серед дороги) злазь. Пр. З чужого воза і серед води вставай. Пр. З чужого коня і насеред дороги злізай (і в болото злазь). Пр.
• Чешись конь с конём, а свинья с углом – чухайся кінь з конем, віл з волом. Пр. Знайся кінь з конем, а віл з волом. Пр. Знайся свиня з свинею, рівня з рівнею. Пр. Кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли нема з ким. Пр.
Лета
• Кануть в Лету (книжн. устар.) – канути в Лету (в криницю, в забуття); піти в непам’ять (у забуття); назавжди зникнути. [Книжечки відразу по своїм виданні так і канули в криницю забуття. Франко.]
• Более ста лет кому – понад сто років (літ) кому; застолітній (понадстолітній) хто.
• В возрасте семи лет – семи років (семи літ); семи років (семи літ) віку; по сьомому році (літі); по сьомій весні.
• В двадцать лет жизнь только начинается – у двадцять років (по двадцятому році, з двадцятьох років) життя тільки починається.
• В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – у десять років (десять років мавши, по десятому році) він вільно розмовляв трьома мовами.
• В зрелых летах – мужніх (дозрілих) літ; дійшлого (дозрілого) віку; у мужніх (дозрілих) літах; у дійшлому (дозрілому) віці.
• В лето от Рождества Христова… – у рік від Різдва Христова; року Божого…
• В немолодых летах – немолодого віку (немолодих літ); у немолодому віці; в немолодих літах.
• Войти в лета – увійти в літа; дійти дозрілого віку; дійти мужніх (дозрілих) літ; дорости (дійти) [до] літ; дійти до зросту.
• В расцвете (во цвете) лет – у розквіті (у розцвіті) віку (років); у силі віку; у розповні літ.
• В течение, в продолжение нескольких лет – протягом кількох років.
• Ему было около двадцати лет – йому [вже] було років з двадцять; йому було близько двадцяти (двадцятьох) років (літ); йому літ до двадцяти (до двадцятьох, до двадцятка) доходило (добиралося).
• Ему было тридцать лет [от роду] – йому було (він мав) тридцять років (літ) [віку].
• Ему за сорок… лет – йому понад сорок… років (літ).
• Ему исполнилось двадцать… лет – йому вийшло (минуло) двадцять… років (літ).
• Ему нельзя дать его лет – він видає(ться) молодший (молодшим) за свої літа (за свій вік, проти своїх літ, проти свого віку).
• Каких лет, в каких летах – якого віку, яких літ.
• Летами, по летам – на літа (літами, віком).
• Летами ушёл, а умом не дошёл – виріс, а ума не виніс. Пр. Борода виросла, та ума не винесла. Пр. Виріс до неба, а дурний як [не] треба. Пр.
• Много лет – багато років, довгі літа (довгі роки); (арх. уроч.) много літ.
• Молодые лета – молодий вік; молоді літа; молодощі.
• Молодых лет кто – молодого віку хто; віком (літами) молодий хто; на літа молодий хто.
• Мы с вами одних лет – ми з вами одного віку (одних літ); ми з вами однолітки; ми з вами рівня літами; (іноді розм.) ми з вами однієї верстви (доби).
• На старости (на старость) лет, на склоне лет – на старості літ; у старих літах; на схилі (на схилку) віку.
• Не под лета кому – не на вік чий; не на літа чиї.
• Несколько лет [тому] назад – кілька років (літ) тому; перед кількома роками.
• Он ваших (твоих) лет – він вашого (твого) віку; він ваших (твоїх) літ; він у ваших (твоїх) літах; він літами такий, як ви (як ти); він, як ви (як ти), завстаршки (устаршки); (іноді розм.) він вашої (твоєї) верстви (доби).
• Он в летах (разг.) – він у літах; він літній (літошній, під літами); він доходжалий (підстаркуватий, підстарий, підтоптаний).
• Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел летами – він ще літ не дійшов (не доріс); він ще літами не вийшов; йому ще літа не вийшли.
• Он не по летам развит, умён – він дуже, як на свій вік (як на свої літа), розвинений, розумний.
• Он умер двадцати лет – він помер (умер) двадцяти (двадцятьох) років (по двадцятому році, двадцять років мавши).
• Пожилые лета – літній вік; доходжалість.
• По молодости лет – через молодий вік (молоді літа).
• Преклонные лета – похилий вік; похилі (благі) літа.
• Продолжающийся, продолжавшийся несколько лет – Кількарічний (кількалітній).
• Прошло несколько лет – чимало років (літ) минуло (проминуло, зійшло, збігло); (поет.) чимало літ перевернулось. [Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло. Шевченко.]
• С детских лет – з дитячих (з дитинячих) літ; з дитячого (з дитинячого) віку; з дитинства.
• Сколько вам (тебе) лет? – скільки вам (тобі) років?; скільки ви маєте (скільки ти маєш) років?; які ви (який ти) завстаршки (устаршки)?
• С малых лет – з малих років (літ); змал(к)у (змалечку).
• С молодых лет – з молодого віку (з молодих літ); замолоду (змолоду).
• Средних лет кто – середнього віку хто; середніх літ (років) хто; середній (іноді середовий) хто.
• С самых ранних лет – з малого малечку (з самісінького малечку); з пуп’яночка.
• Стольких-то лет – стількох-то років (літ); стільки-то років (літ) мавши; (рідше) по такому-то році (літі); (про молодих іще) по такій-то весні.
• Уже не в тех летах кто; вышел из лет кто – уже не того віку (не тих літ) хто; вийшов з тих літ хто; з літ вийшло кому. [Бабі з літ вийшло. Номис.]
Минута
• Без пяти минут профессор (шутл.) – ось-ось (от-от) буде (стане) професором; мало-мало не професор; без п’яти (без п’ятьох) хвилин професор.
• Без пяти минут три [часа] – за п’ять хвилин третя [година]; без п’яти хвилин [не] третя [година]; без п’яти хвилин [не] три [години].
• В добрую минуту – у (під) добру хвилину; під добру руку (руч).
• В такие минуты – у (під) такі хвилини; такими хвилинами.
• В ту, в ту же, в ту самую минуту – тієї, тієї ж, тієї самої хвилини (часини, часинки); у (під) ту, у (під) ту ж, у (під) ту саму хвилину (часину, часинку).
• Делать что в свободные минуты – робити що вільними хвилинами (у вільні хвилини).
• Десять [минут] десятого – десять [хвилин] на десяту, (іноді) десять [хвилин] по дев’ятій.
• Каждую (всякую) минуту, во всякую минуту – щохвилини (щохвилину); кожної хвилини ([у] кожну хвилину).
• Минуту! одну минуту! – хвилину (хвилинку)!; одну хвилину (хвилинку)!
• Ни на минуту не… – і на хвилину (і на часинку) не…
• Светлые минуты – щасливі (ясні) хвилини.
• Сию минуту! – зараз (зараз же)!; цієї ж хвилини!; сю ж (цю ж таки) мить!; (іноді) хвилиною! [Явдоха: Я зараз, таточку; хвилиною на стіл накрию. Мирний.]
• С минуты на минуту – кожної хвилини; з хвилини на хвилину; от-от (ось-ось); затого.
• Через несколько минут – за (через) кілька хвилин.
Мудрец
• На всякого мудреца довольно простоты – кожен мудрий свого дурня знайде. Пр. На одного розумного сто дурнів. Пр. На одного мудрого десять дурнів. Пр. Де мудрі, там і дурні. Пр.
Ниже
• Всё ниже и ниже – (як прикм.) [Усе] нижчий та (і) нижчий; щораз(у) (чимраз, дедалі) нижчий; (як присл.) [усе] нижче та (і) нижче; щораз(у) (чимраз, дедалі) нижче.
• Как можно ниже – (як прикм.) Щонайнижчий (якнайнижчий, найнижчий, як(о)мога нижчий); (як присл.) щонайнижче (якнайнижче, найнижче, як(о)мога нижче).
• Ниже всех – найнижчий (найменший); (іноді) нижчий (менший) за всіх (від усіх).
• Ниже всякой критики кто, что – нижчий, нижча, нижче за всяку (за будь-яку) критику хто, що; нижчий, нижча, нижче від усякої (від будь-якої) критики хто, що; не вартий, не варта, не варте будь-якої (ніякої) критики хто, що.
• Ниже стоимости, себестоимости – дешевше (нижче) від вартості, собівартості.
• Он ниже меня ростом – він нижчий (менший) за (від, проти) мене (ніж я) на зріст.
• Пять, десять… градусов ниже нуля – п’ять, десять… градусів нижче (від) нуля; п’ять, десять… градусів під нулем.
• Становится, стал ниже кто – нижчає, понижчав хто; робиться, зробився (стає, став) нижчий хто.
• Становиться всё ниже и ниже – щораз (чимраз) нижчати; дедалі (все) нижчати; все нижчати й нижчати.
• Тоном ниже – на [один] тон нижче.
• Удовольствие ниже среднего – не дуже велика (невелика, мала) втіха (приємність).
• Это ниже вашего достоинства – це нижче від вашої гідності (за вашу гідність).
Один
• Баба да бес — один в них вес – де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр.
• Ближняя родня — на одном солнце платья сушили – пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр.
• Во всём этом виноват один я – в усьому цьому винний тільки я.
• В один из дней (однажды) – одного дня (одної днини).
• В один прекрасный день – одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини.
• В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи – шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр.
• Вот я и один, кругом ни души – от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки).
• [Все] в один голос – [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос).
• Все до одного – усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.]
• Все за одного и один за всех – усі за одного і один за всіх.
• Все как один (разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.]
• Всё к одному сведётся – усе на одно вийде (до одного зійде).
• Ехать одним волом – їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном.
• За (в) один присест – за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.]
• За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь – за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр.
• За один раз дерево не срубишь – за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр.
• За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр.
• Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки.
• Не один десяток чего – не один десяток чого; не однодесять чого.
• Не он один волновался в тот день – не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини).
• Не я один, а все это говорят – не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть.
• Ни в одном глазу (фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки).
• Ни один не… – ні один не…; жоден (жодний) не…
• Нос — семерым рос, одному достался – ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр.
• Один ведь – сам же; сам один же.
• Один в один; один к одному – один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.]
• Один в поле не воин – один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр.
• Один другого – один одного.
• Один другого стоит – один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть).
• Один-единственный – одним один; [один] однісінький (одніський).
• Один за другим – один за одним; один по одному.
• Один из пары – допарок.
• Один и тот же – той [же] самий; один; (іноді) один і той самий.
• Один как перст (разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці.
• Один лучше другого – один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті.
• Один на один – сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.]
• Один [Нестор] и у каши не спор – одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр.
• Один-одинёхонек (один-одинёшенек) (разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.]
• Один раз куда ни шло (разг.) – раз мати породила.
• Один с сошкой, а семеро с ложкой – семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр.
• Один только; исключительно один – сам тільки; сам за себе.
• Один только (один-единственный) раз – один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.]
• Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить).
• Одним миром мазаны – одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр.
• Одним словом – одне (одно) слово; одним словом (сказати).
• Одним хлебом питался кто – жив самим хлібом хто.
• Одному ехать — и дорога долга – тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр.
• Он один знает, скажет что-либо – тільки він знає, скаже що.
• Подходите по одному – підходьте по одному (поодинці).
• Пытался не один (сделать что-либо) – не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся.
• Решили в один голос… – одноголосно ухвалили…
• Решительно (положительно) ни одного – жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного.
• Семеро одного не ждут – двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр.
• Семь бед — один ответ – більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр.
• Семь раз примерь, один раз отрежь – десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр.
• Совершенно один – сам-один; [сам] самісінький.
• С одного вола трёх шкур не дерут – з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр.
• Танцевать одному – танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном.
• Целый день сидит один – цілий (цілісінький) день сам (сам-один).
• Я был там один – я був там сам.
Одна
• Валить всё в одну кучу – скидати все на одну (в одну) купу (до одної купи).
• В одной рубашке (быть, выйти на улицу…) – у самій сорочці.
• В одну нить – водносталь.
• Два медведя в одной берлоге не уживутся – два ведмеді в однім барлозі не живуть. Пр. Два коти в одному мішку (на одному салі) не помиряться. Пр.
• Двум смертям не бывать, одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде. Пр. Більш(е) як раз не вмреш. Пр. Дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути. Пр. Чи пан, чи пропав — двічі не вмирати. Пр. Раз мати породила (раз на світ родила мати), раз і помирати. Пр. Хто вмер тепер, не вмре в четвер. Пр. Раз козі смерть. Пр.
• Ни одна не… – ні одна не…; жодна не…
• Одна беда не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: усе в парі. Пр. Як одна біда йде, то й другу за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. До біди ще знайдеться й прибідок. Пр.
• Одна в одну; одна к одной – одна в одну; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Капуста — голова в голову однаковісінька. Сл. Гр.]
• Одна голова и плачет, и смеётся – одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна головня и в печи гаснет, а две и в чистом поле дымят – одна головешка в печі гасне, а дві в полі горять. Пр. Дві головешки горять, а одна ніколи. Пр. Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує. Пр. Що два, то не один. Пр. У гурті робити, як із гори бігти. Пр. Спілка двох годує. Пр.
• Одна другую – одна одну.
• Одна и та же – та [ж] сама; одна; (іноді) одна й та сама.
• Одна ласточка весны не делает – одна ластівка весни не робить. Пр. Одна ластівка — то ще не весна. Пр. З одної квітки вінка не зів’єш (не сплетеш). Пр.
• Одна мысль о… – сама думка про…
• Одной рукой – однією (одною) рукою; одноруч.
• Она одна знает, скажет что-либо – тільки вона знає, скаже що.
• По одной мере – до одної міри; на одну міру.
• При одной мысли об этом – на саму думку (гадку) про це…; від самої думки (гадки) про це… [Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла. Коцюбинський.]
• Решительно (положительно) ни одной – жоднісінької; ні однісінької; (застар.) ніже едної. [Е-ех! коли б не ті дві вади в мого Андрія, звікувала б я з ним, не зазнавши ніже єдної хмарної години!.. Кониський.]
• Совершенно одна – сама-одна; (сама-)самісінька.

Запропонуйте свій переклад