Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 5 статей
Запропонувати свій переклад для «добродійник»
Шукати «добродійник» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Благоде́тель – добро́дій, доброді́йник, благоді́йник, доброчи́нець, добротво́рець, благода́р.
Ми́лостивец, -вица – милости́вець, -виця, ласка́вець (-вця), -виця, добро́дій (-дія), -ро́ді́йка, доброді́йник, -ниця.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИСТОЧА́ТЬ, источать арома́т ще схо́дити па́хощами;
источать свои́ ми́лости на кого ще огріва́ти своє́ю ла́скою кого;
источа́ющий що /мн. хто/ вилива́є тощо, гото́вий ви́лити, прикм. ще́дрий на що, складн. -мироточи́вий [источа́ющий ми́ро мироточи́вий];
источа́ющий арома́т = испускающий аромат;
источа́ющий свои́ ми́лости на ще́дрий своє́ю ла́скою до, ми́лости́вець /доброді́йник/ чий;
источа́ющий слёзы 1. льющий слёзы, 2. сльозоточи́вий;
источа́ющийся/источа́емый вили́ваний /розли́ваний/.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Благодетель – доброді́йник, -ка; -ца – доброді́йниця, -ці.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

доброді́йниця, доброді́йниць; ч. доброді́йник
1. та, хто займається добродійною діяльністю. [А також іноземці, які зробили чимало добрих справ для України, – колишній голова представництва Євросоюзу у Києві (а нині у Ватикані) Ян Томбінський, німецька добродійниця Бригітта Вебер, американський історик Тімоті Снайдер. (Високий замок, 2018). Рекламно всміхалася з екранів телевізорів перша добродійниця, «опікунка» дитинства в Україні Людмила Кучма, дружина тодішнього президента, яка, на моє переконання, кепкувала з усього українського – культури, традицій, мови… (ukrcenter.com, 2006).]
2. та, хто надає комусь допомогу, підтримку та ін. [Протягом двох місяців він бачив у ній добродійницю, ладну по-материнському піклуватися про нього. (Оноре де Бальзак «Втрачені ілюзії», пер. Дмитро Паламарчук, Віктор Шовкун, 1986). – Бачиш... з усього ти повинен переконатися, що я за долю твою дуже клопочуся... дуже, – підкреслила вона, – я гадаю, що такої другої добродійниці не знайдеш ти на світі... (Михайло Старицький «Кармелюк», 1903).]
3. ірон. та, хто вдає зі себе добродійну. [Взявши гроші, «добродійниця» не виконала своїх обіцянок посприяти в «хворобливості» юнака. (Фіртка, 2011).]
див.: благоді́йниця, доброчи́нниця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 324.