Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «жиє»
Шукати «жиє» на інших ресурсах:

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Змей –
1) (зоол. Serpens) змій, (умен.) змійо́к (-йка́); (самец) змію́к, (самка) змі́ї́ха; (удав) по́лоз;
2) (бумажный) [повітряний] змій, змія́, літа́вець (-вця), (гал.) оре́л;
3) (бранно) гад, га́дина, гадю́ка:
• Змей-Горыныч – Змій-Горяни́н, Змій-Горинич;
• огненный змей – огняни́й змій;
• пускать зме́я – пуска́ти змі́я, (гал.) вірла́.
[Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу (П. Мирний). Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигинали шиї… Козацтво — як мак… Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка (М.Коцюбинський). Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (І.Франко). А в скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом (така велика та страшна зміюка), а треті сім год живе змієм із крилами,— такі великі, як у вітряку… І тільки трохи махне крилами — схопиться вихор і закрутить по шляху, і як стріне чоловіка, то підвіє і вхопить, і кине, й скалічить навіки. А як дуже махне крилами та вилетить із скель, то зареве буря, і ламаються дерева, і розвалюються хати… (Б.Грінченко). Небо високе-високе, синє та холодне. А змій у ньому  білий-білий,  хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом (В.Винниченко). Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські (М.Зеров). Закудкудакав  телеграф,  Завили  телефони,  Так  ніби  це  знайшовся  граф Замість  Біди  Антона. Сокоче  стрічка,  як  змія… Так  провалився  в  пекло  я.  Прийшов енкаведе  наряд:  Прощайся,  кажуть,  з  сонцем,  брат.  Зірвали  орден  із  грудей,  Дали  ним в  зуби  так  що  й  гей,  І повели.  Втоптали  в  прах  Мене,  Біду  Антона.  І  зник  я,  наче  на вітрах  Пилок  із  террикона (І.Багряний). — Ти… віруєш у Змія Горянина? Король знизав плечима. Гернот уже вдруге питав те саме. — Не є то ніякий Змій Горянин, але валка купців-гречників. — Хто рече? — сіпонувся король Гунтер. — Хто? Всі речуть. І всі відають. І тільки ми з тобою мислимо якогось там Змія Горянина. Де б той Змій узявся тут, у полях? Він жиє в горах (І.Білик). Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки (Л.Костенко). Захват мій дитячий, жменьку світлих мрій В небеса здіймає паперовий змій. І біжу за ним я сонячним селом, Що у сивий космос вишнями вросло (Олександр Єрмолаєв). Приходить якось Змій-Горянин додому п’яний, а жінка йому з порогу: «Ану, дихни!»… Загалом, безглузда смерть…]. Обговорення статті
Клёвый, жарг. – (греч.) кльовий, (арго) клевий; (кайфовый) кайфовий, (чумовой) чумовий, (отпадный) відпадний.
[Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове. І Білодідове. І Сивоконеве. І Чорноволове вже узаконене. В соннім спокої вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду, Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробовищ, Встали до герцю Жулинський, Грабович! Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти крячеш! Ріднеє слово жиє і є — бачиш? Рідна моя, українськая мова Житиме вічно — кльова, фірмова! (О.Ірванець).…якось недобре, мутно діяло на неї те безсоння — засушливий згірклий посмак у роті, відчуття немитості й бруду під нігтями, гадалось тоді — від утоми, перепою-перекуру, а потім, у нормальних уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всіма американськими вигодами, умовах, показалося — нніт, не від того… (О.Забужко). — Телефон довіри, нова штука. Дуже кльова (А.Кокотюха). Прикладом лірницького арго є недавні (60-х pp.) записи Й. Дзендзелівського на Волині: «В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра палиця, собака не вкусить») (В.Винник). При зустрічі кобзарі та лірники так вітали один одного: — Кудень клевий, лебію! (Добрий день, діду!) — говорить один сліпий. Другий йому відповідає: — Аби тобі кудень клевитий! (Нехай тобі цей день буде ще кращий!)» (А.Трембіцький). Це кльова квартира з пофарбованими на біле стінами, з пухнастими світлими килимами і з небагатьма дуже дорогими меблями (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Мало знайти кльову жінку. Треба ще дізнатися, на що вона клює…]. Обговорення статті

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Житье, что гороху при дороге: кто ни пройдет, тот и скубнет (укр.). —
1. Маюся (живу), як горох при дорозі; хто йде, той скубне (... йде не мине).
2. Живе так, як сорока на тину - хто йде, сполохне.
3. Великий світ, та нема де дітися.
4. Жиє, не жиє - паскудить своїм світом.
5. Життя провадить собаче.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Борг, -гу, м. Кредитъ, долгъ. Борг умер, зачекай не жиє́: хто не має грошей, най не п’є. Ном. № 10615. Борго́м. Въ долгъ. Боргом мені жид дасть тютюну. Каменец. у. На борг бра́ти = На́бір брати. Бо вже на борг хлоп не хочет горілоньку брати. Гол. ІІІ. 212.
Ґоспода́рський, -а, -е = Господарський. Жид з гиндлю жиє. Він до ґосподарської роботи це вдалий. ЕЗ. V. 200.
Котри́йсь, -ра́сь, -ре́сь, мѣст. Какой-то, нѣкоторый. Жиє до котрогось часу. Ном. № 8215.
Пи́сарь, -ря, м.
1) Писарь; канцеляристъ; секретарь. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212.
2) Названіе дамы трефъ при игрѣ въ цыгана. КС. 1887. VI. 466. Ум. Писаре́ць, писарьо́к. Грин. І. 89, писа́рчик. Левиц. І. 300. Чуб. III. 454.
Хоч, хоча́, хоча́й, хоче́нь, сз. = Хоть. Хоч нічого їсти, та весело жити. Посл. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. Котл. Ен. Пусти дочку на улицю хочай подивиться. Чуб. V. 901. Хочень Кам’янець невеликий здається, коли людей у йому багато жиє. Каменец. у. Хоч що... Что бы ни... Хоч що буде, — не оглядайсь. Грин. І. 67. Хоч хто.... Кто-бы ни.... Хоч хто казатиме, — не слухайсь. Хоч де... Гдѣ бы ни.... Хоч де будеш, то я тебе знайду. Васильк. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Не́шта, -ти, ж. Неряха. Легенько жиє, робити не робить, за мершю дбає, нешта ота безчесна. Черемш.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

майстри́ня, майстри́нь; ч. ма́йстер
1. фахівчиня з якогось ремесла. [Дівчина від цього закидувала голову і голосно реготала, беручи свою оптику «на плече», немов якась крута майстриня фотоарту. (Любко Дереш «Намір», 2006). І саме з цього села родом народна майстриня декоративного та прикладного мистецтва з вишивки Параскевія Дмитрівна Вишневецька, яка нині мешкає у Львові. (Високий замок, 2005). Може, тому не вірю, що бачу продовження її праці у виробах Надії Вербівської, однієї з провідних майстринь косівської кераміки, члена Спілки художників України <…> (Роман Федорів «Ноти для тисячолітньої скрипки», 1991).]
2. керівниця окремої ділянки виробництва. [Колекція «Квітка на камені» включає в себе п’ять оригінальних костюмів у синьо-жовтих тонах, – розповіла «Подолянину» старша майстриня навчального закладу Оксана Сиротюк. (podolyanin.com.ua, 26.06.2020). Ані вмовляння, ані погрози старшої майстрині не могли переконати жінок, щоб стали до праці. (Джек Лондон «Місячна долина», пер. Вероніка Черняхівська, 1932).]
3. та, хто досягла високої майстерності, досконалості у своїй роботі, творчості. [<…> уперше одразу троє вітчизняних майстринь ракетки потрапили до числа 40 кращих тенісисток WTA. (Україна молода, 2019). На цьому акцентує свою увагу І. Немченко, який пише: «Як майстриня слова Дніпрова Чайка належала насамперед XIX століттю, проте крізь її традиціоналізм прозирають і модерністичні риси» (Ірина Рудник «Жанрово-стильові особливості малої прози Дніпрової Чайки»: дисертація, К., 2017). Загалом історична белетристика – жанр, у якому ця авторка зарекомендувала себе як справжня майстриня сюжету, інтриги і фабульного розмаїття. (Україна молода, 2013). Чотири бронзові нагороди завоювали напередодні наші майстрині синхронного плавання. (Високий замок, 2010). «Цього року до нашої сім’ї долучилася Львівщина: невдовзі у сутичці можна буде побачити відому майстриню дзюдо та самбо Надію Покору». (Високий замок, 2008). Дівчинка має все, що захоче, володіє робітнею, як справжня майстриня, має чудове професійне приладдя. (Олексій Ганзенко «Розкинувши руки над прірвою», 2005). З цих літніх попасів пригадую гастролі А. Харламова, майстра психопатологічного амплюа, блискучої майстрині шампансько-шумовинних порожніх фарсів Ґрановської, Полевицької <…>. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). Та й шила, з усього видно, справжня майстриня. (Дмитро Міщенко «Синьоока тивер», 1983).]
// майстри́ня своє́ї спра́ви (свого́ ді́ла; у свої́м ді́лі) – та, хто досягнула високої майстерності, досконалості у своїй роботі. [Але Уляна – се також і жінка , вона кухаркою в тій чайній працювала, доброю майстринею в своїм ділі була, усі страви вже надто смачно готувала. (Андрій Кондратюк «Поза межами суєти», 1993). Проте існували повії і значно вищого ґатунку, набагато дорожчі. Їх було менше, називались вони путанами і були справжніми майстринями своєї справи, до них зверталися за консультацією, щоб перейняти досвід. (Юрій Винничук «Діви ночі», 1992). Інгрід була неперевершеною майстринею своєї справи, і коктейль вийшов чудовий. (Ігор Бондаренко «Жовте коло», пер. Валентина Запорожець, К., 1977). <…>не було на тій раді тільки найстаріших ремісниць із цеху веселого чи, як його урядово звано тоді, «цеху пречистих сестер», бо найстаріші кралі того прилюдного фаху не могли вже бути видатними майстринями свого діла, а трудівників і трудівниць наймолодших з будь-якого цеху — на важливі ради тоді не кликано <…>. (Олександр Ільченко «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай i Чужа Молодиця», 1958).]
// майстри́ня спо́рту — звання за визначні успіхи у певному виді спорту, а також спортсменка, яка має таке звання. [На церемонії «Герої спортивного року» майстриня спорту з дзюдо Анастасія Сапсай представляла Черкащину. (ildana.tv, 11.03.2020). Львівська майстриня спорту з вільної боротьби отримала президентський орден. (dilo.net.ua, 24.08.2019). Майстриня спорту з Шацького району вболіває за «Сіті». (volynsport.in.ua). Маслова Інна Іванівна – майстриня спорту СРСР з кульової стрільби, заслужена тренерка України по кульовій стрільбі — 1997. (calenday.org).]
4. розм. вміла, кмітлива жінка. [Вона падає переді мною на коліна і каже, що кланяється пам’яті Євгенії Гінзбург, яка написала у «Крутому маршруті» про її бабусю – Гертруду Ріхтер-Барток, колишню партійну ортодокску, доктора філософії, майстриню на закручені силогізми <…>. (Високий замок, 2013). Бігме, дорогенька Ніно, хто ж не знає, яка ти майстриня на компліменти! (Джойс Кері «Улюбленець слави», пер. Лесь Танюк, 1989).]
// майстри́ня на сла́ву – та, хто вміє добре щось робити, вправна в чомусь. [Ти – майстриня на славу! – вигукнув щасливий ведмедик, милуючись пришитою лапкою <…> (Ірина Мацко «Голочка та Подушечка», 2007).]
// майстри́ня на всі ру́ки — та, хто вміє все робити, вправна в усякому ділі. [І все завдяки тому, що її мама була людиною роботящою та майстринею на всі руки. (7 днів, 2017, №22). Ніна була майстринею на всі руки, гарно шила, вишивала. (Україна молода, 2011).]
// майстри́ня своє́ї до́лі – та, хто керує своїм життям на власний розсуд. [Не один дурник думає собі: а, се новий тип, се женщина самостійна, майстриня своєї долі, жиє власною працею! (Іван Франко «Маніпулянтка», 1888).]
див.: мистки́ня
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 600.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М. Уманець, А. Спілка.) 

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Креди́тъ = креди́т, ві́ра, борг. (С. З.). — Борг умер, зачекай не жиє. н. пр. — Дава́ть, отпуска́ть въ креди́тъ = д. Кредитова́ть. — Брать на креди́тъ = д. Кредитова́ться.