Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «кача*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Кача́лка –
1) (люлька) коли́ска; 2) (кресло) крі́сло го́йдалка, розкида́лка. [Лежи́ть на розкида́лці та гойда́ється (Звиног.)]; 3) (носилки) но́ші (р. но́шів). |
| Кача́льщик – колих[с]а́льник, колиха́ч (-ча́). |
| Кача́ние – (в люльке, на качелях) колих[с]а́ння, го́йда́ння, (сильное) виха́ння; (ветром деревьев) хита́ння, го́йда́ння, хилита́ння (дере́в); (головой) хита́ння; (воды насосом) помпува́ння, (зап.) ди́мання. |
| Кача́ть, ка́чивать, качну́ть – (колыбель, качели, деревья, судна и т. п.) колих[с]а́ти (-лишу́, -шеш), колихну́ти, го́йда́ти, гойдну́ти, хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, (сильно) виха́ти, вихну́ти, хиба́ти, хибну́ти, схибну́ти, (однокр.) стену́ти, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиля́ти, хильну́ти що. [Прийшло́ся те́щі зя́тнії ді́ти колиха́ти (Номис). Ви́чуняла та в за́пічку дити́ну коли́ше (Шевч.). Те́ща дитя́ колиса́ла (Гол.). Гойда́ла дити́ну в коли́сці (Коцюб.). Ой ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду хита́є (Грінч. III). І над ни́ми бу́йний ві́тер траву́ хилита́є (Рудан.). Ві́тер ві́є-повіва́є, кораблі́ хита́є (Рудан.). Не годи́ться виха́ти поро́жню коли́ску (Звин.). Не хибни́ го́рщик, щоб не схлюпну́ть (Хорол. п.). Котра́сь мене́ схибну́ла за плече́ (Г. Барв.). Ві́тер ду́ба хиля́є (Грінч. III)]. • Ветер -ча́ет что – ві́тер хита́є (гойда́є, хилита́є, хиля́є, колива́є, коли́ше) що и чим; срвн. Колеба́ть 1. [Ві́тер гойда́в дивину́ і воло́шки (Коцюб.). Ой у по́лі били́на, ві́тер не́ю хита́є (Чуб.). Дивлю́ся на височе́нну со́сну, – ві́тер не́ю гойда́є (Г. Барв.)]. • -ча́ть, -ну́ть головой – хита́ти, (с)хитну́ти, мота́ти, мотну́ти голово́ю; (сильно или продолжительно) вихи́тувати голово́ю. [Коро́ви голова́ми вихи́тують (Харківщ.)]. • -чать, -нуть головой – (в знак согласия) кива́ти, кивну́ти, хита́ти, хитну́ти голово́ю; (выражая несогласие, отрицание) крути́ти (-чу́, -тиш), крутну́ти, мота́ти, мотну́ти, трі́пати, тріпну́ти голово́ю. [Ні, ні – каза́в Сухобру́с, трі́паючи голово́ю (Н.-Лев.)]. • -ну́ть станом – хитну́тися на стану́. [Ви́йшов оди́н з гу́рту, хитну́вся на стану́, проте́р ву́са (Свидн.)]. • -ча́ть насосом – помпува́ти, (зап.) ди́мати. |
| Кача́ться, ка́чиваться, качну́ться – хита́тися, хитну́тися, схитну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колих[в]а́тися, (с)колихну́тися, кива́тися, кивну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися. [Іде́ і не схитне́ться (Київ). Голова́, схитну́лась, коса́ розвину́лась (Рудан.). Ко́жна гі́лка сколихну́лась (Грінч.). Кула́к упа́в па́рубкові на ши́ю ва́жко – голова́ хильну́лась на́бік (Грінч.). Яка́ ти бліда́ і страшна́ – аж хиля́єшся (Г. Барв.). Гле́чик схитну́вся і впав (Звиног.). Ой п’є Ба́йда та й кива́ється (АД.)]. • -ться (в люльке гамаке, на качелях и т. п.) – колих[с]а́тися (-шу́ся, -шешся), колихну́тися, го́йда́тися, гойдну́тися, (сильно) виха́тися, вихну́тися. [А на ві́тах гойда́ються нехри́щені ді́ти (Шевч.). Що гойдне́ться (паву́к), то ни́тка порве́ться (Л. Укр.)]. • -ться от ветра (о растениях) – хита́тися, хитну́тися, гойда́тися, гойдну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колива́тися, кива́тися, кивну́тися, (о флаге) ма́яти. [Хитну́вся впере́д, немо́в верба́ од ві́тру (Коцюб.). Ві́тер повіва́є, со́сна ся хиля́є (Гол.). Очере́т кива́ється над водо́ю (Харківщ.). Прапори́ ма́яли од ві́тру (Київ)]. • -ться от неустойчивости – хита́тися, (с)хитну́тися, хиба́тися, (с)хибну́тися. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́ б не схитну́вся (Пісня). До́шка хиба́ється, не ступа́йте на ню (Звиног.). Чо́вен хиба́ється (Звиног.)]. • Лодка -тся на волнах – чо́вен гойда́ється (хита́ється) на хви́лях. • Маятник -тся – вага́ло хита́ється. • Итти, -ча́ясь из стороны в сторону (о больном, пьяном) – іти́ хиля́ючись (колива́ючись). • Кача́ющийся – що хита́ється, гойда́ється и т. д. |
| Валя́ть, ва́ливать – валя́ти, кача́ти; (хлеб, тесто, глину) кача́ти (корж), вика́чувати, міси́ти (діжу́), виробля́ти; (сукно, шерсть) вали́ти, валя́ти, обва́лювати, пиха́ти; (делать наскоро) валя́ти, ля́пати, ма́згати; (д. стремительно) шква́рити, затина́ти, витина́ти. • Валя́й! – шквар! кача́й-валя́й! • Валя́ть дурака – ду́рня кле́їти. |
| Валя́ться, ва́ливаться – валя́тися, кача́тися, (о постели) виле́жуватися, вика́чуватися, кача́тися, п’я́вчитися, (о животном в грязи) барложи́тися, ковба́нитися. |
| Вилко́вый и вило́й – качано́вий. [Качано́ва капу́ста]. |
| Вило́к, -ло́чек – кача́н, голо́вка (капу́сти). |
| II. Выка́тывать, вы́катать (бельё) – кача́ти, ви́качати, (катком) маґлюва́ти, ви́маґлювати, помаґлюва́ти. [Кача́й сорочки́. Помаґлюва́ла ря́дна]. • Вы́катанный – ви́качаний, ка́чаний, (катком) ви́маґлюваний, маґльо́ваний. |
| Гама́к – гама́к (р. -ка́). • Любитель, -ница качаться в гамаке́ – гамаке́вич, гамакі́вна (шутл. Звиног.). |
| Закача́ть, -ся –
1) – (начать качать, -ся) заколиха́ти, -ся, загойда́ти, -ся, захита́ти, -ся. • Маятник -ча́лся – вага́ло захита́лося. • Лодка -ча́лась – чо́вен загойда́вся, захита́вся; 2) см. Укача́ть, -ся. |
| Зыба́ть, зы́бнуть – колиса́ти, колиха́ти, колихну́ти; см. Колеба́ть, Кача́ть, Колыха́ть. [Там я бу́ду ночува́ти, дити́ночку колиха́ти (Метл.)]. |
| Кантова́ть –
1) (у портн.) кантува́ти, лямува́ти, (оторачивать мехом) брами́ти; 2) тип. – кантува́ти (кни́гу); 3) (груз в кипах, ящиках) кача́ти на ребро́, кантува́ти, ба́тати, переба́тувати, кла́сти на кант. |
| Капу́ста –
1) бот. Brassica oleracea – капу́ста, ум.-ласк. капу́стонька, капу́сточка, капу́стиця. [Росту́ть як та капу́ста на горо́ді (Шевч.). Полива́йте капу́стицю, то бу́де роди́ти (Чуб. V). Щоб моя́ капу́сточка була́ із ко́реня корени́стая, і із ли́сту голови́стая (Номис)]. • Брюссельская -та – брусе́льська (зеле́на) капу́ста. • Кочанная (вилковая) -та – кача́нна капу́ста, обычно просто капу́ста. • Синяя, красная -та – си́ня, черво́на капу́ста. • Огородная, парниковая -та – горо́дня, парнико́ва капу́ста. • Цветная -та – кучеря́ва, квітна́ капу́ста, цвіту́ха. • Кочерыжка -ты – кача́н (-на́). • Кочень (вилок) -ты – голо́вка капу́сти, кача́н (-на́), ум.-ласк. кача́нчик (-ка). [І межи капу́стою до́брою бува́є бага́цько гнили́х качані́в (Номис). Були́ три синки́, мов три кача́нчики (Основа)]. • -та с большим кочнем – голова́та, голови́ста, качани́ста капу́ста. [Капу́ста моя́ качани́стая (Грінч. III)]. • -та с кочнем, сидящим низко при земле – низькосте́блиця. • -та не завившаяся в кочень – шу́ляк (-ка), шу́лик. [Шуляки́ бу́дуть, а не капу́ста (Липов.)]. • -та голенастая – голіна́та капу́ста. • -та свивается в кочень – капу́ста в’я́жеться в головки́. • Шинковать, крошить -ту – шаткува́ти, криши́ти капу́сту. • Шинкованная, рубленная, крошеная -та – шатко́вана, сі́чена, кри́шена капу́ста. • Сечь -ту – сі́кти капу́сту. • Рубленная, сеченная -та – сі́чена капу́ста, сі́канка. • Кислая -та – ква́шена, ки́сла капу́ста. • Щи из кислой -ты – капу́ста, капу́стка, капу́сниця, капусня́к (-ку́). • Тушенная -та с колбасой (свин. мясом, салом) – бі́ґос (-су). • Горшок для варки -ты – капусті́ник (Гол. II). • Место, где росла -та – капу́стище, капу́сник (-ку), капустя́нка (Вхр.). • Рубить в -ту кого (врага) – на капу́сту сі́кти кого́ (во́рога). [Як узя́в ляхі́в, як узя́в пані́в на капу́сту сі́кти (Лукаш.)]; 2) бот., заячья -та – (Sedum Telephium) за́яча капу́ста; (Bupleurum) ласка́вець (-вцю); (Oxalis Acetosella) за́ячий щаве́ль (-влю́) или просто щаву́х (-ху́). • -та татарская (башкирская), Polygonum polymorphum – тата́рська гре́чка. |
| Капу́стный – капу́стяний. [Набра́в капу́стяного ли́стя (Рудч.)]. • -ная кадка – капустя́нка, ді́жка на капу́сту. • -ная кочерыжка – кача́н, ум. кача́нчик. • -ная тля – попільни́ця, попелю́ха, попільну́ха. |
| Ка́рлик – ка́рлик, карлю́к, карло́ (-ла́), карля́ (-ля́ти), недо́ро[і]сток (-тка), (юмористически) ку́рдик, курду́пель (-пля), каба́к, кабачо́к (-чка́), ковтю́х, пу́перник, куца́н, куца́к, кача́н. [І почали́ ка́рлики ора́ти (Рудан.). Два ка́рли і дві ка́рлиці (Ор. Лев.). Мале́сенький англича́нин… недо́росток собі́, слаби́й, хире́нний (М. Вовч.). Як через дити́ну хто переско́че, то вона́ не ви́росте: каба́к бу́де (Звин.). Низьки́й, як курду́пель (Приказка)]. |
| Ката́лка –
1) кача́лка; 2) (игрушка на колёсах) коту́шка. |
| Ката́льная (сущ.) –
1) кача́льна маши́на; 2) (помещ. для катки белья) маґлі́вня, кача́льня. |
| Ката́льный – кат[ч]а́льний. • -ный станок (для белья) – ма́ґель (-ґля). |
| Ката́льщик, -щица –
1) (катающий) ката́льник, -ниця; 2) (валяльщик) сукнова́л, -ва́лка, кача́льник, -ниця, шапова́л, -ва́лка, вовня́р (-ра́), вовня́рка. |
| Ката́ние –
1) ката́ння. [Додо́му приво́зили з ката́ння моро́зні що́ки і гру вогні́в в о́ці (Коцюб.)]; 2) (белья) кача́ння, маґлюва́ння; 3) (прокатка металлов) вальцюва́ння; 4) (яиц) ката́ння; (игра) кі́тька, кі́тьки (-ків), покотю́чки; 5) (на коньках) ко́взання, (с горы) спуска́ння; 6) (переносно: донимание) допіка́ння, надопіка́ння, дошкуля́ння, дезо́лювання, доляга́ння кому́. • Не мытьём, так ката́ньем – не ки́єм, то дрю́[у́]ком; не ки́єм, так па́лицею (Приказки). |
| Ка́таный –
1) (о белье) ка́чаний, маґльо́ваний; 2) (о металле) вальцьо́ваний. • -ное железо – вальцьо́ване залі́зо; бля́ха; 3) (о шерсти) би́тий, ва́ляний. • -ные сапоги – повстя́ники (-ків), повстянки́; см. Ка́танки. |
| Ката́нье –
1) см. Ката́ние; 2) (бельё) ка́чане (-ного). |
| Ката́ть, ка́тывать, катну́ть –
1) коти́ти, котну́ти, покоти́ти, кача́ти, покача́ти, точи́ти, поточи́ти що или чим по чо́му; срвн. Кати́ть. [Коти́ти коло́ду (Сл. Ум.). Ска́же вона́ мені́ роби́ти: під го́ру ка́мінь точи́ти (Пісня)]. • -та́ют и ка́тят большой камень – ко́тять вели́кий ка́мінь. • Катни́ ещё разок – котни́ ще хоч раз. • -та́ть шаром – коти́ти ку́лею. • Шары -та́ть – коти́ти ку́лі. • -та́ть колесом – коти́ти ко́лесом. • -та́ть по земле, по полу – кача́ти по землі́, по підло́зі. [Вони́ і ну його́ кача́ти та верті́ти, по́ки аж прочу́нявся він (Рудч.)]; 2) (кого: возить) ката́ти, вози́ти кого́. • -та́ть в бричке – ката́ти бри́чкою. • -та́ть на лошадях – ката́ти кі́ньми. • -та́ть в лодке – ката́ти чо́вном. • -та́ть саночки (взад и вперёд) – вози́ти саночки́. • -та́ть кого по окрестностям – вози́ти кого́ по око́лицях; 3) (быстро, много ездить) (непереходн. знач.) ката́ти, гони́ти, ганя́ти(ся). • -та́й-валяй! – жени́ на всю! га́йда та й га́йда! • -та́ть во всю (ивановскую) – гони́ти на всі за́ставки́, що-ду́ху, скі́льки духу. • Катну́ть – покоти́ти, поката́ти, махну́ти, пода́тися куди́; см. Покати́ть 2; 4) (двигаться во всю, делать что во всю) ката́ти, вали́ти, па́рити, чеса́ти; см. Жа́рить 2. [Сліпо́му нема́ гори́: куди́ попа́в, туди́ й вали́ (Номис). Ма́ти па́рить по селу́, а ми собі́ ки́снем (Рудан.). Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (Чуб.). Матю́шо! ката́й «Гу́си»! (Тобіл.)]; 5) (придавать округлённую форму) ката́ти, кача́ти, валя́ти. • -та́ть свечи – кача́ти свічки́. • -та́ть хлебные шарики – кача́ти кульки́ з хлі́ба; 6) (что: придавать гладкость ими плоскость) кача́ти що. [Хоми́ха кача́ла корж (Н.-Лев.).]; (о белье) кача́ти, маґлюва́ти (о металлах) кача́ти, вальцюва́ти, (о шерсти) би́ти, валя́ти, вали́ти, (о сене) грома́дити сі́но; 7) (бить кого) чеса́ти, пі́рчити, пері́щити кого́; см. Бить, Лупи́ть. [Явту́х Рябка́ все знай по жи́жках че́ше (Г. Арт.). Меч самобі́єць чеса́в уже́ його́ ві́йсько (Грінч. I). Наро́д як зсади́в во́вка, як поча́в пі́рчить (Казка). Пері́щили, пері́щили, аж пі́р’я леті́ло (Шевч.). Дощ ці́лий день пері́щить (Київ.)]. • И пошёл -та́ть (бить) – і дава́й чеса́ти. • Ка́танный – ка́таний; (о белье) ка́чаний, маґльо́ваний; (о металле) ка́чаний, вальцьо́ваний; (о шерсти) би́тий, ва́ляний; (о тесте) ка́чаний. |
| Ката́ться –
1) (валяться перекатываясь) кача́тися, бу́ти ка́чаним. [Се́ред ха́ти кача́лась пля́шка, зва́лена з стола́ (Н.-Лев.). І вну́чечка кача́ється по садку́ бі́лим клубо́чком (М. Вовч.)]. • -та́ется по полу, по земле – кача́ється до́лі. • Как сыр в масле -ется – розкошу́є; ца́рство й па́нство ма́є; 2) (переваливаться с боку на бок) (о животн.) кача́тися, вико́чуватися, (о людях) кача́тися. [Кача́всь ко́лесом і виробля́в такі́ викрута́си (Куліш). Пес кача́ється, щоб спи́ну ви́чухати (Херсонщ.)]. • -лся от боли – кача́вся з бо́лю. • -ться клубком – кача́тися як клубо́к, клубко́м. • -ется с пеной у рта – кача́ється (звива́ється) запі́нений. • -ться со смеху – кача́тися (захо́дитися, ляга́ти, розляга́тися) зо смі́ху; 3) (ездить) ката́тися, ї́здити, проїжджа́тися, прока́туватися, поїзде́ньки справля́ти. [І зро́бимо санча́та, запряжемо́ коня́ та бу́демо ката́тися (Рудч.). Ката́тися на автомобі́лі (и автомобі́лем) (Крим.). Бу́демо заво́дити вечори́ з та́нцями, бу́демо прока́туватись кі́ньми (Н.-Лев.)]. • -ться верхом – ї́здити, проїжджа́тися ве́рхи. • -ться с горки на салазках – спуска́тися (з гори́) на санча́тах (санча́тами). • -ться на коньках – бі́гати на ковзаня́[а́]х. • -ться по льду – ко́вза́тися, со́вгатися, (с)кобза́тися (на льоду́). [Рома́н ідучи́ до шко́ли ко́взався на льоду́ й ували́вся (Васильч.)]. • -ться по Днепру – ката́тися (чо́вном) на Дніпрі́. • Любишь -ться, люби и саночки возить – лю́биш я́блучко, люби́ й оско́мочку, (с иным оттенком) не те́рши, не мня́вши, не ї́сти калачі́в. |
| Ка́тка –
1) кача́ння, коті́ння, ката́ння; см. Ката́ть(ся) и Кати́ть(ся); 2) (пригот. сукна) биття́, валя́ння (сукна́). |
| Като́к –
1) (для укатывания земли) кача́лка, като́к (-тка), кача́ло (Гайсинщ.); (конный, паровой, железный) бута́рка; 2) (для молотьбы) като́к, гарма́нка; 3) (для белья скалка) кача́лка, (станок) кача́льня, ма́ґе[о]ль (-ґля), ма́ґіль (-ґеля); 4) (на льду) ко́взан[л]ка, (реже ско́взан[л]ка), ко́взань (-ни), со́вгалка, (зап.) хо́взанка; 5) (холст свёрнутый) суві́й (-во́ю); 6) (яйцо в пасх. игре) бі́йка, боє́ць (р. бійця́). |
| Ка́чка –
1) (действие) гойда́ння, колих[в]а́ння, хита́ння; см. Кача́ние; 2) -ка морская – гойдани́на, хитани́на на мо́рі, хитави́ця, гойдави́ця (морська́). |
| Качну́ть, -ся, см. Кача́ть, -ся. |
| Кива́ть, кивну́ть чем – (качать головою, подавать знак пальцем, головою, бровями) кива́ти, (с)кивну́ти чим на ко́го, (только головою) хита́ти, хитну́ти чим (голово́ю). [Та й голово́ю скивну́ла (Г. Барв.). Ти мабу́ть з ним при́ятель? – спита́в пи́сар, кива́ючи на ме́не (М. Вовч.). Посту́кала на йо́го в ши́бку і кивну́ла пу́чкою, щоб прийшо́в до ха́ти (Кон.). Товариші́ мо́вчки хитну́ли голова́ми на знак зго́ди (Крим.)]. • -нул на меня – кивну́в на ме́не, (сокращ.) кив на ме́не. [Ма́ти кив на ме́не: ви́йди, мов (Тесл.)]. |
| Колеба́ние –
1) колива́ння, хита́ння, колиха́ння, хилита́ння, (качание) гойда́ння. • -ние земли – хита́ння землі́. • -ние листьев – колиха́ння (хилита́ння, колива́ння) ли́стя. • -ние воздуха – колива́ння (колиха́ння) пові́тря. • -ние температуры – хита́ння температу́ри. • -ние цен – хита́ння цін; 2) (нерешительность) вага́ння, (редко) вага́, хита́ння, непе́вність (-ности). [Зника́ють геть зневі́ра та вага́ння (Грінч.). Вона́ (наро́дня мо́ва), не вважа́ючи на вся́кі хита́ння, вже почина́є бра́ти го́ру (Єфр.). Гей ви, вороги́! Ми не ма́єм ваги́ (Шевч.)]. • Без -ния – без вага́ння, без хита́ння, без ваги́ (Шевч.), не вага́ючись. |
| Колеба́ть, коле́бливать, колебну́ть –
1) колива́ти, хита́ти, хитну́ти, похитну́ти, схитну́ти, колиха́ти, колихну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, хиля́ти, хильну́ти, хиба́ти, хибну́ти, схибну́ти, (качать) гойда́ти, гойдну́ти. [Пра́вили же́ртви синєку́дрому бо́гу, що зе́млю хита́є (Потеб. Одис.). Ти́сячі тіл колиха́ли пові́тря (Коцюб.). Дзво́ни хилита́ли дрібне́ньку мря́ку (Коцюб.). Не хиба́й кла́дку, бо в во́ду впаду́ (Звин.)]. • -ба́ть листья ветви, ткань – колива́ти, колиха́ти, хилита́ти, гойда́ти ли́стя и ли́стям, ві́ття (гі́лля) и ві́ттям (гі́лля́м), ткани́ну и ткани́ною. [Ве́рби та садовина́ колива́ють ві́ттям (Основа). Ві́тер хилита́є галу́зки (Коцюб.). Ві́тер си́льно гойда́є я́блука, бага́цько попа́дає (Звин.). Про́тяг колиха́є (хилита́є) заві́су (заві́сою) на вікні́ (Київщ.)]; 2) (перен.) хита́ти, похитну́ти, схитну́ти, захита́ти, пору́шувати, пору́шити, зру́шувати, зрухну́ти, зру́шити що. • -ба́ть основы чего – хита́ти (по[з]ру́шувати) підва́лини чого́. • -ба́ть убежденья чьи – хита́ти перекона́ння чиї́. • -ба́ть авторитет, доверие – пору́шувати (хита́ти, сов. захита́ти) авторите́т, дові́ру чию́; см. ещё Поколеба́ть. Коле́блемый – 1) хи́таний, коли́ханий. • Трость, ветром -мая – трости́на, що ві́тер гойда́є; трости́на, ві́тром коли́хана; 2) хи́таний, пору́шуваний, зру́шуваний. |
| Колеба́ться, коле́бливаться, колебну́ться – колива́тися, хита́тися, хитну́тися, похитну́тися, схитну́тися, колиха́тися, колихну́тися, зрухну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, хиба́тися и хиба́ти, хибну́тися, схибну́тися, (качаться) гойда́тися, гойдну́тися. [Си́нє мо́ре хита́ється (Сл. Гр.). Поспі́льство на́ше бу́де ще хита́тись (Куліш). Хилита́ються ті́ні (Коцюб.). Буді́вля світова́ стра́шно хилита́лась (Рудан.). Чо́вен хиба́ється (Звин.). Поли́ця хиба́є – вже не стої́ть (Сл. Гр.)]. • -ба́ться от ветра – колива́тися, колиха́тися, хилита́тися, хиля́тися, движі́ти (-жу́, -жи́ш), ма́яти и (редко) ма́ятися, (качаться) гойда́тися від ві́тру. [Ой, у по́лі били́нонька колиха́ється (Хведор.). На ві́кнах хилита́лись од ві́тру бі́лі заві́си (Коцюб.). Ле́две що ма́яла ша́та прозо́ра (Л. Укр.). Ли́стя на оси́ці движи́ть та й движи́ть (Звин.)]; 2) -ба́ться (перен.: быть в нерешительности) – вага́тися (гал. вагува́тися), хита́тися, хиля́тися. [Горді́й тро́хи посто́яв, поду́мав, він вага́вся (Грінч.). Ми хита́лися, ми вага́лися і поверну́лися в цей бік (Грінч.). Стари́й зра́зу вагува́вся, чи прино́сити ці́лу ква́рту (горі́лки) (Франко)]. • -ться в своём решении, в своих намерениях – вага́тися (хита́тися) в свої́й постано́ві, в свої́х на́мірах. • -ться между кем, чем – хита́тися (вага́тися, хиля́тися) (по)між ким, чим. [Пое́т хита́ється між наді́єю та зневі́р’ям (Єфр.). Украї́на поміж Татарво́ю й Литво́ю хиля́лася (Куліш). Він не хиля́вся між наві́янням тради́ції, своє́ю пога́ною вда́чею та випадко́вими причі́пками (Ніков.)]. • -блясь – вага́ючись; хильце́м. [Сі́рі лю́ди, що йдуть хильце́м то за одни́м, то за дру́гим дури́світом (Єфр.)]. • Не -блясь – не вага́ючись; без на́мислу. [Без на́мислу на чі́льнім мі́сці сів (Л. Укр.)]. |
| Колтыха́ть –
1) (идти качаясь) шкандиба́ти, кульга́ти; 2) (ковырять) колупа́ти. |
| Колыха́ть, колыхну́ть –
1) (качать) гойда́ти, гойд(о)ну́ти, колиха́ти (-шу́, -ли́шеш и -ха́ю, -ха́єш), колихну́ти, колиса́ти (-лишу́, -ли́шеш), хилита́ти, (с)хилитну́ти що, чим. [Пла́че дівчино́нька, дити́ну гойда́ючи (Пісня). Кораблі́ колиса́ти на си́ньому мо́рі (Рудан.). Як ві́тер схилитне́ жи́том, хви́ля йде, як на воді́ (Гайс. о.)]. • У богатого мужика чорт детей -шет – бага́тому чорт ді́ти коли́ше; 2) (раскачивать чем) ма́яти, хиля́ти, хвилюва́ти, хиба́ти що, чим. [Ві́тер ві́є, гілля́ ма́є (Рудан.). Ві́тер ві́ти со́ннії хиля́є (Філян.)]; 3) (непереходно: качаться), хита́тися, хитну́тися, (реять) ма́яти, майори́ти, (о воде) хвилюва́ти(ся), гойда́тися; см. Колыха́ться. [Не хвилю́є вода́, не блищи́ть (Франко). Ой висо́ко клен-де́рево ма́є (Пісня)]. • -ну́ло (экипаж) – гойд(о)ну́ло, колихну́ло (по́віз). • Стоит не -лыхнё́т – стої́ть не хитне́ться, стої́ть ані руш. |
| Колыха́ться, колыхну́ться –
1) (качаться) гойда́тися, гойд(о)ну́тися, колих[с]а́тися, колихну́тися, колива́ти(ся). [Ти́хо гойда́ються в си́ньому мо́рі і́скорки-зо́рі (Черняв.). Ой у по́лі били́нонька колиха́ється (Пісня). Чо́вен під ним гойдну́вся (Корол.). Хви́лі скрізь вко́ло нас колива́лись (Л. Укр.)]; 2) (колебаться, шевелиться) ма́яти, майори́ти, хиля́тися, хильну́тися, хилита́тися, колива́ти(ся), хвилюва́ти(ся), хита́тися, (с)хитну́тися; см. Колеба́ться 1. [Ма́яли в пові́трі корогви́ (Черк. п.). Пші́нці й байду́же, що дощу́ нема́є: майори́ть собі́ ли́стям (Золотон. п.). Чо́рні ті́ні від нері́вного сві́тла тонко́ї жо́втої сві́чечки жахли́во хилита́лися (Коцюб.) Ущу́хле гілля́ колива́ється со́нно (Д. Чайка). Висо́кая ти́рса в степу́ колива́є (Грінч.). Хай схитне́ться – жи́то усміхне́ться (Тичина). Лю́ди хитну́лись впере́д, у чо́рну пу́стку (Коцюб.)]. |
| Коча́ниться – (свиваться в кочень) кача́ни́тися, в голо́вки́ в’яза́тися (звива́тися, кла́стися, склада́тися, бра́тися), (давать кочни) викида́ти качани́. |
| Коча́нный – (относящийся к кочню) кача́нний, качано́вий, (растущий кочнем) голова́тий, кача́нний, (принадлежащий кочню) качано́вий. [А на грома́ду, хоч наплю́й, – вона́ капу́ста голова́та (Шевч.). Голова́та сала́та]. |
| Ко́чень –
1) (вилок капусты) голо́вка, кача́н, ум. качаня́ (-ня́ти), кача́нчик, соб. кача́ння, голов’я́, ум. кача́ннячко. [І межи капу́стою до́брою бува́є бага́цько гнили́х качані́в (Номис). Така́ га́рна капу́ста, – оттаке́ голов’я́! (Борвенщ.)]. • -чень отдельный в куче капусты – капусти́на, (квашенный целым) крижа́лка. • Поперечный кружок капустного -чня – скрижі́вка капу́сти. • Мелкие, дряблые -чни капусты – храбу́з, храбу́ст (-сту). [Яка́ там капу́ста, – сами́й храбу́з, хіба́ на борщ ті́льки й покриши́ти (Брацлавщ.)]. • Плотный -чень – туга́ голо́вка. • Давать -чни – викида́ти качани́. [Ти, капу́сто, викида́й качани́! (Милор.)]. • Свиваться в -чень – в голо́вки́ в’яза́тися (звива́тися, бра́тися, склада́тися); см. Коча́ниться. [Капу́ста в головки́ звива́ється (Коцюб.)]. • С большим -нем – голови́стий, качани́стий. [Щоб моя́ капу́сточка була́ з ко́реня корени́стая, а із ли́сту голови́стая (Номис). Капу́сто моя́ качани́стая (Сл. Гр.)]; а) см. Кочерыжка. |
| Кочеры́жка – кача́н, кача́нчик. |
| Кочеры́жный – кача́нний, качано́вий. |
| Ко́чневый – качано́вий; срвн. Коча́нный. |
| Кукуру́за, бот. Zea Mays L. – кукуру́за, (зап.) кукуру́дза, ум. кукуру́(д)зка, (диал.) пші́нка, пшени́чка, кияшки́ (-кі́в). [Кукуру́дза сі́ється, кукуру́дза ро́диться (Чуб. V). Купи́в хлі́ба, огіркі́в, пшени́чки і ди́ню дубі́вку (Квітка)]. • Початок -зы – кача́н (-на́) (кукуру́(д)зи), кия́х[к] (-х[к]а́), ум. кача́нчик, кияшо́к (-шка́); см. Поча́ток 2. • Стебли -зы – кукуру́(д)зиння, шолуми́ння. |
| Лоще́ние –
1) лощі́ння, нало́щування, вило́щування, ґлянсува́ння, ґлянцюва́ння; (у сапожников) клесува́ння; 2) (полотна, бумаги) нало́щування, (галом) га́лення; 3) (о судне) дранкува́ння (фуг); 4) (белья: битьё вальком) пра́чення, прачува́ння; (катанье) кача́ння, (на станке) маґлюва́ння; 5) (орехов) луза́ння, лу́щення; 6) кого – дубцюва́ння, лупцюва́ння; 7) (о птице) буя́ння, ширя́ння. |
| Лощи́ть –
1) (наводить лоск) лощи́ти, нало́щувати, вило́щувати, ґлянсува́ти, ґлянцюва́ти; (у сапожников) клесува́ти що; 2) (ткань, бумагу) нало́щувати, (галом) га́лити що; 3) судостр. – дранкува́ти (корабе́льні фу́ги); 4) (бельё: бить вальком) пра́чити, прачува́ти; (катать вальком) кача́ти (біли́зну), (на станке) маґлюва́ти; 5) (орехи) луза́ти, лу́щити (горі́хи); 6) кого – чи́стити, дуба́[о́]сити, дубцюва́ти, лупцюва́ти кого́; см. Дуба́сить; 7) (о птице, ср. зал.) буя́ти, ширя́ти, пливти́, пли́сти́ в пові́трі. • Лощё́н(н)ый, нрч. – 1) ло́щений, нало́щенний, ви́лощений, ґлянсо́ваний, ви́ґлянсуваний; клесо́ваний, ви́клесуваний; 2) нало́щений, га́лений, ви́галений. • -ться – 1) (быть лощимым) лощи́тися, нало́щуватися, вило́щуватися, ґлянсува́тися, ґлянцюва́тися; бу́ти нало́щуваним, ґлянсо́ваним и т. п.; 2) (лощить себя) при[ви́]гла́джуватися, за[при]чі́суватися. |
| Лю́лька – коли́ска; срв. Колыбе́ль. • Качать младенца в -ке – гойда́ти (колиха́ти) дити́ну (немовля́) в коли́сці. • Каков от -ки, таков и в могилку – яке́ в коли́ску, таке́ й у моги́лу (Номис). |
| Мета́ться, мё́тываться –
1) (страд. з.) – а) (быть бросаемым) ки́датися, мета́тися, бу́ти ки́даним; (об искрах, огне) си́патися, бу́ти си́паним, (о паре) ора́тися, бу́ти о́раним, (о стоге) кла́стися, бу́ти кла́деним и т. д. -ться в глаза – ки́датися в о́чі, впада́ти в о́ко (в о́чі); б) (о детёнышах животных) приво́дитися; в) (об икре) викида́тися; г) (о шитье) наживля́тися, ши́тися на живу́ ни́тку; фастриґува́тися; (о петлях) обкида́тися; 2) (взаимн. з.) ки́датися чим. [Ді́ти ки́даються сніжка́ми (Київщ.)]; 3) -ться, метну́ться (возвр. з.) – ки́датися, ки́нутися, мета́тися, метну́тися, бо́рсатися, шата́тися, шатну́тися, ша́снутися, шиба́тися, шибну́тися, шварга́тися, (суетливо) метуши́тися, (бегать) га(й)са́ти; (от укуса насекомых: о животн. и перен. о людях) ґе́дзатися, ґе́дзкатися, ґзи́тися, дрочи́тися. [Над кру́чею ки́далась, як ча́йка, Фатьма́ (Коцюб.). Всю ніч мета́вся та вереща́в, не даючи́ спа́ти (Франко). Бо́рсався з нестерпу́чого бо́лю, але́ мовча́в (Грінч.). Шатну́всь по всій ха́ті – нема́ ніко́го (Рудч.). Шиба́ється, як чорт по пе́клі (Номис). Бурсачва́ шварга́лась по кла́су (Еварн.). Безси́ло метуши́ться між буржуазі́єю і пролетарія́том (Азб. Ком.). Гаса́ли по ву́лицях (Леонт.). Крича́ла, ґе́дзалась, кача́лась (Котл.)]. • -та́ться во все стороны – ки́датися на всі бо́ки. • -тся как угорелый, как угорелая кошка, как цыган на торгу (на ярмарке) – ки́дається (бі́гає) як очмарі́лий (очемері́лий) кіт, як попе́чений, як посо́лений, як ци́ган на я́рмарку. • Кровь -нё́тся в голову – кров ки́неться в го́лову. |
| Мота́ть –
1) (пряжу, нитки) мота́ти (пря́жу, нитки́). • -тать на ус – мота́ти на (в)ус, бра́ти на ро́зум. [Бери́, мовля́в, Петро́, на ро́зум (Франко)]; 2) (качать головою, ветвями и т. п.) мота́ти, хита́ти, колива́ти, (диал.) майта[о]ла́ти чим. [Бичо́к став і, мота́ючи голово́ю, грі́зно подиви́вся на йо́го (Мирн.). Сиди́ть дід над водо́ю, колива́є бородо́ю (Загадка)]; 3) (деньги, имущество) марнотра́тити, (реже) марнотра́вити, гайнува́ти (усилит. га́єм гайнува́ти), перево́дити, три́нькати, розтри́нькувати, ц(в)и́ндрити, манта́чити, мота́ти що (гро́ші, добро́). [Якби́ хліб нам трудо́м прийшо́вся, дак ви-б так не марнотра́тили (Борзенщ.). І вона́, і небі́жчик гайнува́ли гро́ші в Ге́нуї та Ні́цці (Н.-Лев.). Заро́бить гро́ші та й гайну́є ї́ми, – нічо́го не зостає́ться в йо́го (Новомоск.). Неха́й га́єм не гайну́є (Рудан.). Я гі́рко працю́ю, а сина́ш усе́ цви́ндрить (Крим.). Без пуття́ своє́ життя́ манта́чим (Куліш). До́бре, бач, ді́ло на ба́тькові гро́ші жи́ти та мота́ти (Мирн.)]. • Он был бы богат, если б не -та́л – він бу́в-би бага́тий, коли́-б не марнотра́тив (не гайнува́в, не цви́ндрив, не перево́див) гро́ші. • Мо́танный – мо́таний. |
| Навё́ртывать, наверте́ть, наверну́ть –
1) (наматывать) наві́рчувати, наверті́ти, наверну́ти, намо́тувати, намота́ти, накру́чувати, накрути́ти, навива́ти, нави́ти и навину́ти що на що (о мног.) понаві́рчувати, понамо́тувати, понакру́чувати, понавива́ти що на що. [Чого́ вони́ не наві́рчують собі́ на го́лову! (Звин.)]. • -вай верёвку на ворот – намо́туй (накру́чуй) мо́туз (моту́зку) на бара́н (на ко́ло́воро[і]т). • -верти бумаги на скалку – намота́й (накрути́) папе́ру на кача́лку; 2) (навинчивать) накру́чувати, накрути́ти, наві́рчувати, наверну́ти, (о мног.) понакру́чувати, понаві́рчувати що на що. • -верти́ гайку – накрути́ (наверни́) га́йку; 3) (насверливать, набуравливать) наві́рчувати, наверті́ти и наверну́ти, насвердло́вувати, насвердлува́ти, насве́рдлювати, насвердли́ти, накру́чувати, накрути́ти, (о мног.) понаві́рчувати, понасвердло́вувати, понасве́рдлювати, понакру́чувати (діро́к). • Много ль дыр -те́л? – чи бага́то діро́к наверті́в (насвердлува́в, насвердли́в)? • -верни́ дыру вот тут – наверни́ діру́ ось тут; 4) (наворачивать) наверта́ти, наверну́ти на що. • Осторожнее правь, -вернё́шь на пень – обережні́ш(е) держи́ (керу́й), наве́рнеш на пень. • Наве́рченный и Навё́рнутый – 1) наве́рчений, наве́рнутий и наве́рнений, намо́таний, накру́чений, нави́тий и нави́нений, понаві́рчуваний, понамо́туваний, понакру́чуваний, понави́ваний на що; 2) накру́чений, наве́рнений; 3) наве́рчений, наве́рнутий и наве́рнений, насвердло́ваний, насве́рдлений, понаві́рчуваний, понасвердло́вуваний, понасве́рдлюваний, понакру́чуваний; 4) наве́рнутий и наве́рнений. -ться – 1) – а) наві́рчуватися, наверті́тися, наверну́тися, понаві́рчуватися, намо́туватися, намота́тися, понамо́туватися, накру́чуватися, накрути́тися, понакру́чуватися, навива́тися, навину́тися, понавива́тися; бу́ти наві́рчуваним, наве́рченим, понаві́рчуваним и т. п. Цепочка -тся на барабан – ланцюжо́к намо́тується (накру́чується) на бараба́н; б) (навинчиваться) накру́чуватися, накрути́тися, понакру́чуватися, наві́рчуватися, наверну́тися, понаві́рчуватися; бу́ти накру́чуваним, накру́ченим, понакру́чуваними и т. п. Гайка -тся ключом – га́йка (шру́ба) накру́чується (наві́рчується) ключе́м; в) наві́рчуватися, наверті́тися, наверну́тися, понаві́рчуватися, насвердло́вуватися, насвердлува́тися, понасвердло́вуватися, насве́рдлюватися, насвердли́тися, понасве́рдлюватися; бу́ти насвердло́вуваним, насвердло́ваним, понасвердло́вуваним и т. п.; г) наверта́тися, наверну́тися; бу́ти наве́рненим и наве́рнутим на що. • Слёзы -ваются, -ну́лись на глаза, у него на глазах – сльо́зи наверта́ються, наверну́лися на о́чі, у йо́го (йому́) на о́чах, сльо́зи сплива́ють (нарина́ють) на о́чі, нарину́ли на о́чі, у йо́го и йому́ на о́ча́х, сльо́зи закрути́лися в о́ча́х. [У Хри́сті наверну́лися на о́чі сльо́зи (Мирн.). У Пихтіра́ почина́є шпига́ти в но́сі, а на о́чі сплива́ють сльо́зи (Васильч.). У не́ї аж сльо́зи нарину́ли на о́чах (Яворн.). В оча́х закрути́лися дві сльози́ (Франко)]; 2) (попадаться, случаться) наверта́тися, наверну́тися. • Покупатели -ваются – покупці́ нагоджа́ються (трапля́ються). • -ну́лся нечаянный гость – наверну́вся (нагоди́вся) несподі́ваний гість. |
| Надса́д и Надса́да –
1) (действие), см. Надса́живание и Надсажде́ние; 2) см. Надры́в 3 и 4. • С -ду и конь падает – з надса́ди і кінь па́дає, (дохнет) ги́не (пропада́є). • Смеяться до -ды – смія́тися аж (зо смі́ху, з ре́готу) перерива́тися (зсіда́тися, па́дати, кача́тися), аж кишки́ (бо́ки) рва́ти, аж за бо́ки бра́тися. |
| Нака́тка –
1) (действие) – а) нако́чування, натира́ння, у[про]тира́ння, торува́ння, уторо́вування, оконч. нако́чення, натертя́, у[про]тертя́ (-тя́), уторува́ння. • -ка вручную, строит. – нако́чування рука́ми; б) навива́ння, нака́чування, нагорта́ння, намо́тування, оконч. навиття́ (-ття́), накача́ння, наго́рнення, намота́ння; в) нака́чування, накру́чування, нагрома́джування, оконч. накача́ння, накру́чення и накруті́ння, нагрома́дження; г) нака́чування, намаґльо́вування, навальцьо́вування, нава́лювання, оконч. накача́ння, намаґлюва́ння, навальцюва́ння, наваля́ння; г) наво́ження, оконч. наве́зення; д) нако́чування, ско́чування, оконч. нако́чення, ско́чення. Срв. I. Нака́тывать 1 - 5 и II. Нака́тывать 1 и 2; 2) (скалка для намота) кача́лка; 3) (хлебный шарик) ку́лька (га́лочка) з хлі́ба; 4) (накатная машина) нако́чувалка. |
| Нака́тный – нако[і]тни́й. • -ный вал – кача́лка, като́к (-тка́); см. Като́к 1. • -ная дорога – нако́чена доро́га, нако́чений (би́тий) шлях. • -ные каменья, см. На́кать. • -ный лес, см. Нака́тник 1. • -ная машина – нако́чувалка. • -ный мост – відкотни́й міст (р. мо́сту). |
| I. Нака́тывать, наката́ть –
1) (дорогу колёсами) нако́чувати, накоти́ти, (полозьями) натира́ти, нате́рти, утира́ти, уте́рти, протира́ти, проте́рти, (торить) торува́ти, уторо́вувати, уторува́ти, (о мног.) понако́чувати, пона[пов,попро]тира́ти, повторо́вувати що. [Гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко)]; 2) (навивать) навива́ти, нави́(ну́)ти, нака́чувати, накача́ти, нагорта́ти, нагорну́ти, (наматывать) намо́тувати, намота́ти, (о мног.) понавива́ти, понака́чувати, понагорта́ти, понамо́тувати що на що. [Навину́в карти́ну на кача́лку (Київ)]; 3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) нака́чувати, накача́ти, (шариков из хлеба ещё) накру́чувати, накрути́ти, (сена) нагрома́джувати, нагрома́дити, (о мног.) понака́чувати, понакру́чувати, понагрома́джувати чого́; 4) (чего: придавая гладкость, плоскость) нака́чувати, накача́ти; (о белье) нака́чувати, накача́ти, (на станке) намаґльо́вувати, намаґлюва́ти; (о металлах) нака́чувати, накача́ти, навальцьо́вувати, навальцюва́ти; (о шерсти) нава́лювати, наваля́ти и навали́ти, наби́ти; (о мног.) понака́чувати, понамаґльо́вувати, понавальцьо́вувати, понава́лювати чого́; б) (чего: навозить) наво́зити, наве́зти́ и навози́ти чого́; 6) (кого: навозить) нака́тувати, наката́ти, попоката́ти кого́ (кі́ньми). [До́бре попоката́в діте́й (Богодух.)]; 7) (что: наделать во всю) нака́тувати, наката́ти, нашква́рювати, нашква́рити, начі́сувати, начеса́ти що. [Наката́в я йому́ ли́ста довжеле́зного (Київ)]. Нака́танный – 1) нако́чений, нате́ртий, у[про]те́ртий уторо́ваний, понако́чуваний, пона[пов,попро]ти́раний, повторо́вуваний. • -ная дорога – нако́чена и т. п. доро́га, нако́чений (би́тий) и т. п. шлях. [Ї́хав до́бре нако́ченим шля́хом (Грінч.)]; 2) нави́тий и нави́нутий, нака́чаний, наго́рнутий и наго́рнений, намо́таний, понави́ваний, понако́чуваний, понаго́ртаний, понамо́туваний; 3) нака́чаний, накру́чений, нагрома́джений, понака́чуваний, понакру́чуваний, понагрома́джуваний; 4) нака́чаний, намаґльо́ваний, навальцьо́ваний, нава́ляний, наби́тий, понака́чуваний, понамаґльо́вуваний, понавальцьо́вуваний, понава́люваний; 5) наве́зений; 6) нака́таний, нашква́рений. -ться – 1) нако́чуватися, накоти́тися, понако́чуватися; бу́ти нако́чуваним, нако́ченим, понако́чуваним и т. п.; 2) (покататься вдоволь) – а) (перекатываясь) нака́чуватися, накача́тися; б) (ездя) нака́туватися, наката́тися, (верхом, сов.) наї́здитися ве́рхи; (с горки на салазках) наспуска́тися з гори́; (на коньках) набі́гатися на ковзана́[я́]х; (по льду) на(с)ко́вза́тися, насо́вгатися (на льоду́). |
| Наколыха́ть, -ся – (качая, -сь) наколиха́ти, -ся, нагойда́ти, -ся, наколиса́ти, -ся, нахилита́ти, -ся; (раскачивая, -сь) нама́яти, -ся, нахиба́ти, -ся, нахвилюва́ти, -ся. |
| Насо́с –
1) (действие), см. Насо́ска; 2) смок и (диал.) цмок (-ка), по́мпа. [Смо́ками ви́тягнуть во́ду з ша́хти (Грінч.). Десь дзюрча́ла вода́, стіка́ючи з усіє́ї ша́хти до цмо́ка (Черкас.). Повітря́на по́мпа (Троян.)]. • -со́с винный, см. II. Ли́вер. • -со́с водопод’ёмный – смок водотя́жний, водотя́г (-га). • -со́с водяной – смок водяни́й, водосмо́к. • -сос воздушный – смок повітря́ни́й, повітросмо́к. • -со́с двойного действия – смок двочи́нний. • -со́с масляный – смок олі́йний, олієсмо́к, (для смазки) смок масти́льний. • -со́с нефтяной – смок нафто́вий, нафтосмо́к. • -со́с паровой – смок парови́й, паросмо́к. • -со́с пожарный – смок поже́жний (пров.) прис (-са), си́кавка, (насосная труба) ки́шка. [«У нас як займе́ться ха́та, то гори́ть, аж по́ки догори́ть». – «А хіба́ у вас при́са нема́?» – «Нема́; прис єсть аж у Мости́щах, а у нас ті́льки дві бо́чки» (Сквирщ.)]. Качать -сом, см. Кача́ть; 3) ветер. – насо́с (-са). [Кінь сапа́тий, му́чать його́ насо́си (Куліш)]. • Спускать, спустить -со́с – ско́лювати, сколо́ти насо́с(а); 4) -со́сы (детск. болезнь), см. Моло́чница 2. |
| Обка́чивать, обкача́ть и обкачну́ть –
1) (на качелях) обго́йдувати, обгойда́ти, обгойдну́ти, (о мног.) пообго́йдувати кого́; 2) (качать воду насосом взапуски) перепомпо́вувати, перепомпува́ти. [Хто кого́ перепомпу́є?]; 3) (ветром деревья) обтру́шувати, обтруси́ти, (о мног.) пообтру́шувати. |
| Овчи́на, овчи́нка – смух, сму́шок (-шка); (длинношерстая) сакса́к; (рыжеватая с грубой шерстью) орди́нка; (крымская белая с сероватым оттенком) кри́мка; (такая же грубошерстая, крупная) воло́шка, качава́нка; (-на курдючной овцы) чунту́к; (старой овцы) ста́риця, ста́рник; (пристриженная) пере́стрига. • Овчи́нка не стоит выделки – не варт шку́рка за ви́чинку. |
| Окоченева́ть, окочене́ть – кля́кнути, закляка́ти, закля́к(ну)ти, у[о]кля́кнути, (о мног.) покля́кнути з чо́го; дерев’яні́ти, задерев’яні́ти, задереві́ти, дубі́ти, задубі́ти, заду́бнути (о мн. поду́бнути, подубі́ти), ду́ба ста́ти, закацю́[у́]б(ну)ти, (о мног. покацю́[у́]бнути), зацу́піти, погра́бнути, заков’я́знути, закоцолі́ти, околі́ти, заколі́ти, (описат.) на кача́н зме́рзнути. [Аж закля́кнеш уве́сь, бо оде́жі нема́. Ру́ки мені́ задереві́ли. Задубі́в чолові́к на моро́зі. Приси́пало його́ сні́гом, а він і заков’я́знув не встаючи́. Па́льці погра́бли на моро́зі (Неч.-Лев.)]. |
| I. Отка́тывать, отката́ть –
1) (окончить катку) кінча́ти, скінчи́ти кача́ння, (на катке) маґлюва́ння. Срв. Переката́ть, Поката́ть; 2) (отвезти) відката́ти кого́. [Відката́й до́ктора до мі́ста]; 3) кого (отвалять, отдуть) ката́ти, відката́ти, (сильно) відкатува́ти кого́, бо́ки кому́ полата́ти. См. Отду́ть, Отваля́ть. |
| Плеска́ться, плесну́ться –
1) плю́[е]ска́тися, плю[е]сну́тися, плескота́тися, плюскоті́тися, хлю́патися, хлю́пну́тися, хлюпоста́тися. [На со́нці плю́скавсь польови́й поті́к (Крим.). Не́сла дійни́цю в рука́х і молоко́ хлю́палось. Рі́чка хлюпо́щеться (Грінч.)]; 2) (плескаться, болтаться в воде) пле́ска́тися, плесну́тися, полоска́тися, хлю́патися, хлюпоста́тися, тала́патися, талапну́тися, бо́втатися, брьо́хатися. [Хлюпо́щуться кача́точка поміж осоко́ю (Шевч.)]. |
| Пока́тываться –
1) ката́тися и́ноді, час від ча́су. [Ката́ється час від ча́су на ко́нику]; 2) кача́тися и́ноді, поко́чуватися; 3) -ться со смеху – кача́тися з(о́) смі́ху, захо́дитися смі́хом. |
| Полоска́ться, пополоска́ться –
1) полоска́тися, пополоска́тися, бу́ти пополо́сканим; (в воде) полоска́тися, пополоска́тися, плеска́тися, поплеска́тися, хлю́патися, похлю́патися, хлюпо́статися. [А я собі́ у ставо́чку полоска́лася. Хлюпо́щуться кача́точка поміж осоко́ю (Шевч.)]; 2) (о парусах), см. Полоска́ть 2. |
| Попола́скивать –
1) полоска́ти (ча́сом, від ча́су до ча́су); 2) (о парусах) лопоті́ти. • -ться – полоска́тися, хлюпоста́тися (ча́сом); см. Полоска́ться. [Хлюпо́щуться кача́точка поміж осоко́ю (Шевч.)]. |
| Поча́ток –
1) поча́ток (-тку), см. Нача́ло; 2) (кукурузы) кача́н (-на́), кия́х (-ха́), кия́к (-ка́), струк (-ка́), (гуц.) шу́лка, шу́льо́к (-лька́), шуля́к (-ка́); 3) (пряжи) почи́нок (-нка). [Напря́ла три почи́нки]; 4) (початая вещь) по́чате (-того). |
| Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́ –
1) прихо́дити (в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)]. • С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в. • -ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше. • Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в). • -шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)]. • Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні. • -шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг). • -ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)]. • Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися. • -шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)]. • -ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)]. • -дё́т черёд – ді́йдеться ряд. • К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться. • -ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)]. • -ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)]. • -ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь. • -ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)]. • -ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)]. • -ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)]. • Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)]. • Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)]. • Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)]. • Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти. • Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)]. • -ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)]. • Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)]. • -ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти). • -ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́. • -ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)]. • -ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш). • -ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть. • Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння. • -ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му. • Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)]. • -ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку). • -ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)]. • -ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець). • -ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)]. • -ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся). • -ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні. • -ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)]. • -ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися. • -ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися. • -ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти. • -ти́ в тупик, см. Тупи́к. • -ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)]. • -ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися. • Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)]; 2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́; срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)]. • -шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)]. • -дят праздники – надхо́дять свя́та. • -шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін). • -шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)]. • -шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)]. • Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий. • -ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний. • -ший в смущение – засоро́млений. • -ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д. |
| I. Прока́тывать, проката́ть –
1) (известное время) (бельё) прокача́ти, (катком) промаґлюва́ти (яки́й час біли́зну, пла́ття); (яйца в детск. игре) прокача́ти (крашанки́ яки́й час). [Промаґлюва́ла ці́лий день біли́зну]; 2) проката́ти кого́ (кі́ньми); 3) проката́ти, витрача́ти, ви́тратити (гро́ші и т. п.) на проката́шки, проманта́чувати, проманта́чити, промарнотра́тити, промарнотра́вити що. • -та́ть яичко – прокача́ти, програ́ти яє́чко. • Прока́танный – ви́трачений на проката́шки; проманта́чений, промарнотра́чений; про́граний. -ться – 1) (на лошадях, на лодке) ката́тися, проката́тися. [Сього́дні ці́лий день проката́вся на ко́нях]; 2) програ́тися (кача́ючи я́йця). |
| Прокача́ться –
1) (проваляться) прокача́тися; 2) (на качелях, на волнах) прогойда́тися, проколиха́тися; 3) (продлеваться, напр., о маятнике) прохита́тися, прогойда́тися, прохилита́тися, проколива́тися. Срв. Кача́ться. |
| Прока́чивать, прокача́ть –
1) (известное время насосом) кача́ти, прокача́ти, помпува́ти, пропомпува́ти; 2) кача́ти, прокача́ти, гойда́ти, прогойда́ти, колих[с]а́ти, проколих[с]а́ти; (пошатывая) хита́ти, прохита́ти що. • Всю ночь -ча́ла ребёнка – ці́лу ніч дити́ну прогойда́ла проколих[с]а́ла; 3) см. Промота́ть. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Качаемый – (способн. пас.) гойдний, коливний, хитний, (насосом) помповний; (в пас. действии) гойданий, коливаний, хитаний, (насосом) помпований: • качаемый газ – помпований газ.  |
| Качалка –
1) (колыбель) коли́ска; 2) (кресло-качалка) крі́сло-го́йдалка, (устар.) розкида́лка; 3) (носилки) но́ші (р. но́шів); 4) (для теста, белья) кача́лка. [Лежи́ть на розкида́лці та гойда́ється (АС)/ Тут, у цьому приміщенні, створеному спеціально для американських розмислів про високі матерії, примостився жахливий символ демократичної непогамовності — крісло-гойдалка (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері)]. |
| Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. |
| I. Выкатывать, выкатать – (разглаживать катанием) качати, викачати, викачувати, укачувати, укачати, (катком) маґлювати, вимаґлювати, помаґлювати, (вываливать в чём-либо что) виваляти, вивалювати, увалювати, поваляти. [Помаґлювала рядна (АС). Випрала, викачала сорочку, майже до півдня латала подерті штанці (С.Васильченко). Дістає чисту, трохи прим’яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (М.Стельмах)]. |
| I. Выкатываться, выкататься – (разглаживаться катанием) качатися, викачатися, викачуватися, укачуватися, укачатися, розгладжуватися, розгладитися, (вываливать в чём-либо что) вивалятися, вивалюватися, увалюватися, повалятися. [Потрібно в цьому вивалятися, Потрібно Обрости лускою, В оргазмних виверженнях Над смердючою рікою Зачати рід Тритонолюдориб. Їх богом буде схований під містом гриб, З перетинчастокрилими Вони вестимуть війни, А на поверхні — Мертві авта Й небо Згорнуто біблійне (В.Неборак)]. |
| Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк). Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!]. |
| Злак, бот. – (слав.) злак, (устар.) зело́, (мн.) злаки, (устар.) зе́ла (р. зіл), зі́лля, (один) зели́на: • хлебные злаки – хліб (-бу), хліба́ (-бі́в), хлібні злаки, пашня́, пашни́ця. [Радуйся, ниво неполитая! Ра́дуйся, зе́мле, не пови́тая квітча́стим зла́ком (Т.Шевченко). Подумав Шрам да й каже: — Од твоїх речей душа моя оживає, яко злак од Божої роси. Тілько смущає мене, що запорозькі гультаї баламутять не одно сільське поспільство, бунтують вони й міщан против козацтва (П.Куліш). І град ста́не зі́лля ва́ші в ни́вах побива́ти (С.Руданський). Спершу сіли на злаки й забігали по злаках окремі, не кожним, може, й помічені пруги, за тими першими — другі, за другими — треті. Так жадібно накидалися на зелень і потрошили її, таку тріскотняву зчинили тим потрошенням, що тепер уже ні в кого не виникало сумніву: це не просто пруги, се біда впала на їхні голови. Хтось хапав мітлу й кричав, надриваючись, на всіх із роду своги, аби не гаялись, брали, що є під рукою, й гонили ту напасть із злаків на подвірниці, інші бідкалися не так подвірницею, як полем, і бігли чим-дуж у поле (Д.Міщенко). Тож вовк паде на хижі лапи. У нього план свій в голові. Вповзе на череві у злаки, скавчить, качається в траві. Та так ласкаво, так облесно хребет лукавий вигина. І так верблюду інтересно — це що в траві за очмана? Тваринна добра, неледача, ще й голову нахилить вниз. Цікавість — хиба його вдачі, тому і вовк його загриз (Л.Костенко)]. |
| Секс – (лат.) секс, статеві стосунки (зносини), (совокупление) злягання: • заниматься сексом – кохатися, займатися сексом, (рус.) займатися любов’ю, паруватися, (груб.) злягатися, (ещё) спати з ким, жити разом, (образн., шутл.) пізнавати внутрішній світ, (совершать, совершить с кем-то, жарг., вульг.) грати кого, вдути кого, вставити, взути, жарити, вжарити, засадити, натягнути, натягувати, оформляти, оформити, давати, дати, драти, відідрати, дрючити, жаліти, пороти, шоркатися, трахнутися, трахатися, трахнути, відтрахати, впендюрити, впердолити, перепихнутися, поштрикатися, шпокнути, парити качана, прочистити труби, полірувати торпеду, парити шишку, товкти перець, пісюна мочити (квасити) і т.д. [І рани, потворність цього простору викликають в мені протест. Як і багато чого іншого. Наприклад, парочки, що цілуються, чиї обійми й ласки на очах у публіки мало не доходять до злягання (Валентина Заболотна). — Ми, простий люд, повинні були сидіти тихо, сексом, даруйте, займатися хіба в кулачок, натомість усю свою енергію витрачати на побудову великих звершень наших вождів (Юрій Логвин). Але ще поки Вуж шукав якусь аспіранточку, щоб перепихнутися, а потім вже взятися за діло (О.Ульяненко). О другій сорок п’ять вона прокинулася — ще одне сповнене ніжності злягання — ми зчепили руки — любили одне одного, мені так принаймні здається, — коли вона заснула, руки й стегна раз по раз стискалися, як від мимовільного дрожу (А.Рєпа, перекл. Ґ.Флобера). Він не почувався одруженим із Меґі; це було, наче швиденько перепихнутися на пасовиську за баром у Кайнуні або притиснути пихату міс Кармайкл до стіни стригальського сараю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Якби ви тільки бачили, яка вона хороша і ставна, а любов до злягань сягала в неї такої сили, що лиш украй рідко буває властива жінкам (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ми перепихнулися, як колись казали в гімназії (Оксана Микитенко, перекл. Михайла Пантича). Секс — почуття в русі (М.Вест). Між коханням і сексом велика різниця: секс знімає відчуття незручності, кохання його породжує (В.Ален). Злягання — це поезія для плебеїв. Злягатися — означає прагнути проникання в іншого, а митець ніколи не виходить за межі самого себе (Шарль Бодлер). 1. — Ізю, ви любите секс утрьох? — Так, а що? — Біжіть швидко додому — може, ще встигнете. 2. Добрий секс — такий, коли виходять покурити навіть сусіди] |
| Специальность – (от лат.) спеціяльність (совет. спеціальність), (нем.) фах, (ещё, от лат.) професія, (ещё, от лат.) кваліфікація, заняття: • он по специальности врач – він за фахом (за спеціяльністю) лікар. [Люди все намагалися опанувати ті фахи й ремесла, які їм придадуться в біді й полегшать їхню долю в тих місцях, куди їх позаганяють всі ті ОСО, Трибунали, Спецколегії та Тройки. І виходило, що всі фахи добрі і всі можуть придатися, а тому люди вчили все, чому тут можна навчитися (І.Багряний). – Він не прийде, – засміявся Френк. Френк мав рацію. Батько визирнув з вікна, подивився, як ми з Анджелою плачучи качаємось по землі, a Френк стоїть над нами й сміється. Потім він зник десь у глибині дому, навіть не спитавши, чому ми здійняли такий галас. Люди не були його спеціальністю (Аліна Немирова, перекл. К.Вонеґута). Я чув, як один кат говорив: “Фах треба мати, шановний, а не бавитись у політику чи філософувати про життя та смерть” (С.Є.Лєц). За час навчання в інституті я освоїла всі види сексу. І от інститут закінчено, незабаром працюватиму за спеціяльністю]. |
| Стрястись, разг. – скоїтися, зчинитися, сколотитися: • над кем стряслось, над тем и сбылось – що судилося, того не об’їдеш; • стряслось нещастье з кем – скоїлося нещастя (лихо) з ким; спіткало нещастя (лихо) кого. [— Що се лихо таке сколотилось несподіване? І ти, Марусю, вже не така, як колись була (М.Вовчок). Обидві були люті, в обох очі блищали. Починок качався долі. Старий Кайдаш, Карпо й Лаврін повитріщали на молодиць очі, не знаючи, од чого скоїлась між ними така сварка. Свекруха й невістка так розлютувались, що не примітили чоловіків (І.Нечуй-Левицький). — Та таке скоїлося, таке зчинилося, що як ізгадаю, так млію.. (О.Вишня). Це був справді рідкісний дідок, який знав геть чисто все на світі, усе вмів і за все брався, тільки, на жаль, не все виходило в нього, можна сказати, ні чорта не виходило, але ж як він, бідака, старався, як він хотів усім прислужитися, помогти, підставити плече, і, підійшовши до машини, теж став заглядати в мотор, тяжко зітхати: «Поламалося, це я вам точно кажу»‚ — примовляв дідок, але що поламалося, не казав, зате поперед мене вискочив на дорогу і рішуче зупинив першу— ліпшу машину: поглянь, пане-брате (він так і сказав: пане-брате), що тут скоїлося, бо я вже недобачаю, і хоч пан-брат був ще зовсім зелений, миттю сказав, що це‚ дідику, не термостат, це полетів храповик, ота гайка, що тримає шків метелика-охолоджувача, видно, відкрутилася і згубилася десь по дорозі (В.Шкляр). Розпечатував я того листа з тривогою і трепетом, боячися, що скоїлось, мабуть, щось непевне, інакше не писала б до мене аж сюди, бо й дома було зрідка лише листом озивалась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Трахать, трахнуть, оттрахать – 1) бахнути (бухнути, гахнути, тарахнути, трахнути); 2) (совершать, совершить половой акт, жарг.) трахати, трахнути, відтрахати, взувати, взути, грати, виграти, відгойдати, жучити, вжучити, перти, порати, попорати, топтати, бамбукати, бамбукнути, попістонити. [Кожен воїн знає, що у випадку звитяги вжучить на руїнах чужоземку (А.Морговський). — І взули її? — поцікавився Юрко. — Прошу? — Він питає, чи відбувся коїтус (Ю.Андрухович). Я комсомолку грав у ленінській кімнаті Звивалось її тіло піді мною Сплітаючись у класовім двобою Я грав її і прутень мій горів Як мудрий Ленін заповів Отак б’ючи за голом гол Вступав мій прутень в комсомол (Ю.Винничук). Це окрема тема, леді й джентльмени, пані й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, мені нелегко про все це говорити, до того ж я дійсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголодніле, а коли не бавитися евфемізмами, так і просто зґвалтоване тіло третій місяць невгаває в дрібненькому нутряному дрожі, особливо жаскому — до млості! – внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, і коли розчепірюю пальці, то вони негайно починають жити самостійним життям, ворушачись кожен зосібна, ніби натягнені на порізнені, в незгідних ритмах посмикувані ниточки, я вже мовчу про бубняві, як у підлітка, рожеві прищі, котрими зацвітають обличчя і плечі, і нема на те ради, — горопашне тіло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, і заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама-одна в чужій країні й чужому місті, в порожній квартирі, де телефон озивається хіба на те, щоб запропонувати тобі — рідкісна нагода, тільки на цьому тижні! — ко-ло-саль-ну знижку на передплату місцевої газети, і звідки вигрібаєшся тричі на тиждень — до університету, де півдюжини охайних, взутих у білі шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих і дезодорованих американських дітлахів із здоровими, аж вогкими шкірою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди-сюди по аудиторії, поглядами акваріумних рибок, щось там — один Біг відає, що! — тихенько шкробають собі в зошити, поки ти, сама себе накручуючи (ну бо треба ж якось протриматись годину з чвертю!), палко тлумачиш їм, що не було! не було в Гоголя, такого, який він був, натоді іншого вибору, окрім як писати по-російськи! хоч плач, хоч гопки скачи — не було! (і в тебе — також немає, окрім як писати по-українськи, хоч це і є, либонь, найяловіше на сьогодні заняття під сонцем, бо навіть якби ти, якимось дивом, устругнула в цій мові що-небудь «посильнее «Фауста» Гете», як висловлювався один знаний в історії літературний критик, то воно просто провакувалось би по бібліотеках нечитане, мов невилюблена жінка, скількись там десятків років, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштовані, невживані, непідживлювані енергією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають, ще й як! — якщо тільки потік читацької уваги вчасно не підхоплює й не виносить їх на поверхню, каменем ідуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як твої нерозпродані книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цілою українською літературою, можна на пальцях вилічити — не авторів навіть, а поодинчі твори, яким пощастило, — з отерпом у пучках і сльозами в очу ти читала надісланий тобі тут, в Америці, переклад «Лісової пісні», авторизовану версію, призначену для бродвейської сцени, кайфувала, як наркоман, од її прискореного жагучого віддиху: живе! живе, не пропало, через сімдесят літ, на іншому континенті, в іншій мові — скажи ж ти, випливло! — розуміється, що іншого — писати по-російськи чи по-англійськи, на перший же твій вірш, видрукуваний англійською, і то в цілком малопомітному журналі, екстатично відгукнулось, звідкілясь трохи чи не з Канзасу, якесь там «…», це ж треба, і Макміллан збирається включити його до антології світової жіночої поезії ХХ-го століття,…; кажуть тобі тутешні видавці (зволікаючи, проте, з книжкою), спасибі, я знаю, тим гірше для мене, — але в тебе нема вибору, золотце, не тому, що не зуміла б змінити мову, — пречудово зуміла б, якби трохи помарудитись, — а тому, що заклято тебе — на вірність мертвим, усім тим, хто так само несогірше міг би писати — по-російськи, по-польськи, дехто й по-німецьки, і жити зовсім інше життя, а натомість шпурляв себе, як дрова, в догоряюче багаття української, і ні фіґа з того не поставало, крім понівечених доль і нечитаних книжок, а однак сьогодні є ти, котра через усіх тих людей переступити - негодна, негодна і все, іскорки їхньої присутності нема-нема та й укидаються в повсякденному, навзагал геть спопілавілому бутті, і оце й є твоя родина, родове твоє древо, аристократко забацана, прошу пробачення за непризвоїто довгий відступ, леді й джентльмени, тим більше, що до нашої теми він, властиво, не тичеться) (О.Забужко). Спочатку у Василини в очах посвітлішало, бо вона оце вперше на віку (не на картині і не в кіно) бачила, як живий чоловік пре живу жінку. Але згодом в очах у неї стало темніти й потемніло зовсім, бо Василина точно знала, що то не вона лежить на ліжку під тим чоловіком, а чоботи і штани в того чоловіка такі, як у її Яреми (Василь Рубан). Тут на нього зразу насів студент, зірвав йому з голови мідницю і трахнув нею межи плечі разів три чи, може, й чотири, а тоді об землю її брязнув, що мало на кавалки не розскочилась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ці дурепи, яких уже давно ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб «розбудити бажання» у мільйонів споживачів! (про рекламісток) (М.Ілляшенко і О.Ногіна, перекл. Беґбеде). Одного разу він пообіцяв їй, що трахатиме її всю ніч. І він дотримав свого слова, гаруючи на ній до самого світанку. «Щоправда,— чесно зізналася Рошель,— лягли ми досить пізно, а ночі в ту пору року були короткі» (В.Шовкун, перекл. Мішеля Турньє). — У мене своя послідовність, будьте певні. І щодня не гірша за вашу. І коли ваша сестра приходить до мене, щоб я її попістонив і попестив, вона знає, чого хоче (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Після чого Ван Норден починає порати її так, немов у нього відкрилося друге дихання, точнісінько як старий козел. Він такий упертий хлопака, що радше зламає собі роги, ніж здасться (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)]. |
| Урод – ви́родок, ви́рід, по́круч, потво́ра, (калека) каліка, (диал.) почва́ра, почва́рка, (о женщине) шерепа, (уменш.-ласк., пренебр.: уродец) почва́рок, ви́плодок; • в семье не без урода – у сім’ї не без виродка (Пр.); нема роду без вироду (Пр.); нема лісу без вовка, а села без лихого чоловіка (Пр.); кожна отара не без поганої (паршивої) вівці (Пр.); і між доброю капустою є (буває) багато гнилих качанів (Пр.); у болоті не без чорта (Пр.); • моральный урод – моральний виродок; • урод уродом – виродок виродком (з виродків). [Є люди, на яких глянеш — ніби й люди, але якщо придивитися, то бачиш потворне свиняче рило. У День пам’яті жертв Голодомору така ось свинолюдина Наталія Максимець, депутат Луганської міськради від КПУ, написала у своєму блозі: «Завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут свичкы у викнах палыты та голодуваты на знак пошаны до померлых, мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество — шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать». За Біблійною порадою, не буду метати бісер перед свиньми. Палай у пеклі, потворо (Богдан Буткевич). Чоловік із курячими грудьми, що досі метушливо бігав по кімнаті на своїх кривих, як дві шаблі, ногах, зупинився. — Ми панівна раса, — сказав він. — А всі інші виродки, це ясно. А хто ж, власне, звичайні люди? (Ю.Петренко, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| Утятница – (обычно) гусятниця, (редко) качатниця. [Індик чекає на покупця вже гарно упакованим. Всередину тушки в окремих маленьких торбинках всунуто нутрощі птаха і шию, спеціальний мотузочок для піднімання готового індика з гусятниці, а також часом рецепти з кольоровими фотографіями для господарки (Тамара Ганенко)]. |
| Неудобоваримый –
1) (плохо усваиваемый органами пищеварения) нестравний; 2) (невразумительный, трудно понимаемый, перен.) незрозумілий, (неясный) неясний: • неудобоваримая пища – нестравна їжа; • неудобоваримый доклад – незрозуміла доповідь. [Однак коли, для прикладу, доводиться їхати в маршрутці, спостерігаючи співвітчизників, які ревно хрестяться на кожен храм, повз який проїжджаємо, я не можу позбутися враження, що в більшості громадян моєї декларативно-християнської країни там, де мала би бути віра, є пекельний коктейль із забобонів, підліткових страхів, недолікованого поганства, імпортованих орієнтальних ідей, недбало імплантованого сектантства, швидкорозчинної езотерики, добірки 25-х кадрів голлівудських містиків та ще досхочу різної чортівні. Запитайте першого-ліпшого пасажира про його світобачення і одержите — якщо взагалі одержите відповідь — нестравний мікс із Ошо, Блаватської, Кастанеди, Сергія Лук’яненка, астрологічної рубрики «Cosmopolitan» тощо (Ю.Іздрик). Виною тому стареча нестриманість літа, його розпусна й пізня животворність. Часом буває, що вже й по серпню, а старий грубий штурпак літа своїм звичаєм родить далі, далі виганяє з свого трухляка ялові й ідіотські дні-дички, дні-бур’яни, та ще й в додаток задарма накидає пустих та нестравних днин-качанів – днин блідих, здивованих і непотрібних (Т.Возняк, перекл. Б.Шульца)]. |
| Ай – ай, аяй: • ай-ай! – гай-гай!; овва!; ай-ай!; • ай да… – от так…; та й… [Коли ж тут хтось із-за плечей: — Овва! — Обернувсь Шрам, аж у його ззаду стоїть запорожець у кармазинах; стоїть і сміється. — Овва,— каже,— і оце б то наче й правда, а воно зовсім брехня (П.Куліш). — Гай-гай! Дивився б із воріт, А лізти високо малому не годиться. Ти, може, й світ хотів би облітать? Тепер минулося, а вдруге не минеться (Л.Глібов). Гай, гай, тепер бідному Зайцеві не до скоків. Іде, нога поза ногу, та все рясні сльози втирає, та зітхає так, що аж лісом луна йде (І.Франко). — Овва! — вигукнув Санчо.— Наколотив, виходить, сучий син гороху з капустою! (М.Лукаш, перекл. М.Серватеса). Туди ж полетіли недоїдений бутерброд з шинкою, кілька яблучних качанчиків і зіпсований пиріжок зі свининою, який я знайшла під ліжком на тому самому місці, де колись була знайшла використаний презерватив. У Станіславовій кімнаті я виявила невеликий сюрприз — повну поліетиленову торбу порножурналів під ліжком. Аяй (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Гай-гай, я й тепер ніби бачу людей, що сидять чи лежать у густому цигарковому диму: один схожий на кістяк, інший – увесь неначе поламаний, і всі кричать, галасують (Олександр Гриценко, перекл. Вітольда Ґомбровича)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| КАЧА́ЛКА укр. крі́сло-коли́ска, коротк. коли́ска. |
| КАЧА́ТЬ ще вихи́тувати /розхи́тувати/, виго́йдувати, (головою) ще крути́ти, (утопленого) труси́ти; качать голово́й образ. кив-ки́в голово́ю; качать голово́й по по́воду чего обцма́кувати що; кача́ющий що /мн. хто/ го́йда́є тощо, покли́каний /зму́шений/ пого́йда́ти, зви́клий гойда́ти, для го́йдання /помпува́ння/, за́йня́тий колиханням, колиха́лець /жін. колихалка/, (помпою) помпува́льник, прикм. колива́льний, коли́сальний, го́йда́льний, помпува́льний, рідко гойдли́вий, гойда́льний, колиха́льний, колиса́льний, хита́льний, похи́тувальний, вихи́тувальний, помпува́льний; кача́ющий голово́й стил. перероб. кив-ки́в голово́ю, хита́ючи головою; |
| КАЧА́ТЬСЯ (без упину) виго́йдуватися; качающийся/кача́емый го́йданий, коли́ханий, коли́саний, хи́таний, похи́туваний /вихи́туваний/, помпо́ваний, прикм. хитки́й, хилиткий, хитли́вий, гойдли́вий, пого́йдливий, (човен) переки́дистий, стил. перероб. знай хить та хить; |
| ВАЛЯ́ТЬ валять дурака́ ще виглу́плюватися, діял. виглу́пуватися; валя́й домо́й (валя́йте домо́й) маха́й додо́му (маха́йте додо́му); валя́ющий 1. що кача́є, ра́ди́й ви́качати, стил. перероб. кача́ючи, 2. що валя́є /б’є повсть/, за́йнятий валя́нням, шапова́л; валяющий дурака́ ма́йстер стро́їти ду́рня, виглу́плюваний; валя́емый 1. ва́ляний, ка́чаний, хи́таний, 2. ва́ляний; ПРОВАЛЯ́ТЬ, провалять дурака ще повиглу́плюватися; провалявший ОКРЕМА УВАГА; провалявший дурака ОКРЕМА УВАГА |
| ЗАЯВЛЯ́ТЬ ще стве́рджувати, зголо́шувати; заявлять жа́лобу подава́ти ска́ргу на /оска́ржувати/ кого; заявлять иск заклада́ти по́зов; заявлять о своём существова́нии підійма́ти го́лову, (після розшуків) об’явля́тися; заявлять о себе́ образ. вихо́дити з ті́ні; заявлять отво́д кому відво́дити кого; заявлять права жарг. кача́ти права́; заявля́ющий що /мн. хто/ заявля́є тощо, спону́каний /зму́шений/ заяви́ти, ста́вши заявля́ти, подаве́ць /а́втор/ зая́ви, із зая́вою (на уста́х), проха́ч, книжн. зая́вни́к, діял. апліка́нт; заявляющий своё уча́стие ра́ди́й зголоси́ти свою́ у́часть; заявляющийся/заявля́емый що його зголо́шують, стве́рджуваний, зая́влюваний, зголо́шуваний, коротк. зая́влений; |
| КАТА́ТЬ ще вика́чувати, (у валки) валкува́ти, (сталь) вальцюва́ти, (автом) вози́ти, (енерґійно діяти) фаміл. шпа́рити; ката́ющий що /мн. хто/ кача́є тощо, ра́ди́й ви́качати, за́йнятий кача́нням, ката́ль, возі́й, возі́льник, вальцюва́льник, (повсть) шапова́л, валя́льник, (білизну) ката́льник /жін. катальниця/, прикм. ката́льний, вальцюва́льний, кача́льний, ката́льний, валя́льний, вальцюва́льний; ката́емый ка́чаний, ка́таний, ва́ляний, вальцьо́ваний. |
| КАТА́ТЬСЯ, как сыр в ма́сле кататься ще жи́ти як у раю́; кататься на конька́х ще бі́гати на ко́взанця́х; кататься со́ смеху, ще рва́ти бо́ки, ляга́ти від смі́ху, регота́ти до упа́ду; лю́бишь кататься – люби́ и са́ночки вози́ть лю́биш ї́здити – люби́ й санча́та вози́ти; как сыр в ма́сле ката́ется як варе́ник у смета́ні пла́ває; ката́ющийся що кача́ється тощо, зви́клий ката́тися, запро́шений поката́ний, пасажи́р, галиц. прогулько́вець, образ. на про́гульці /прогу́лянці/ див. ще катаемый; ката́ющийся на конька́х ковзаня́р, бігу́н на ко́взанця́х; ката́ющийся со́ смеху стил. перероб. з ди́ким /гомери́чним/ смі́хом, ляга́ючи від смі́ху. |
| КОЧЕНЕ́ТЬ ще ду́бнути, качані́ти; кочене́ющий що /мн. хто/ кля́кне тощо, напівзакля́клий /напівзадубі́лий, напівзакоцю́білий, напівзаме́рзлий/, поки́нутий /ста́вши/ замерза́ти, вже ма́йже закля́клий /заду́білий, закоцю́білий, заме́рзлий/. |
| РОСКО́ШЕСТВОВАТЬ ще купа́тися в зо́лоті /добрі́, розко́шах/, кача́тися в пери́нах, розкі́шно жи́ти; роско́шествующий що /мн. хто/ розкошу́є тощо, зви́клий до розко́шів, відо́мий свої́м розкі́шним життя́м, розкошелю́б, сибари́т. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Качалка, качалочка – коли́ска, го́йдалка, -ки. |
| Качальщик – колиса́льник, гойда́льник, -ка. |
| Качание – колиха́ння, колиса́ння, го́йда́ння, -ння. |
| Качать –
1) колиха́ти, (колишу́) колиса́ти, -лишу́, -ли́шеш, гойда́ти, -да́ю, -да́єш; 2) (воду) помпува́ти, -пу́ю, -пу́єш. |
| Качаться –
1) (на качели) гойда́тися; 2) (о привешенном или привязанном предмете) теліпа́тися, -па́юся, -па́єшся. |
| Валять, см. Валить, -ться –
1) (в грязи, пыли) валя́тися, -ля́юся, -ля́єшся, кача́тися, -ча́юся, -ча́єшся; 2) (в постели) виле́жуватися, -жуюся, -жуєшся. |
| Выкатывать, выкатить –
1) вика́чувати, -чую, -чуєш, ви́котити, -кочу, -котиш; 2) (белье) кача́ти, -ча́ю, -ча́єш, ви́качати, -чаю, -чаєш. |
| Катание –
1) (вообще) ката́ння; 2) (на санях) спуска́ння; 3) (белья) кача́ння; (катком) маґлюва́ння. |
| Катать – коти́ти (кочу́, ко́тиш) (що); вози́ти (вожу́, во́зиш) (кого́); (белье) кача́ти. -ться – ката́тися, -та́юся (на чо́му); (валяться) кача́тися. |
| Каток –
1) (ледный) ко́взалка, ско́бзалка, -ки; 2) (для белья) кача́лка, ма́ґель, -ґлю; 3) (для молотьбы хлеба) гарма́нка, -ки. |
| Кочан, кочень – кача́н, -на. |
| Кочерыжка – кача́н, -на. |
| Скалка – кача́лка, -ки. |
| Утенок – каченя́, -ня́ти, кача́, -ча́ти. |
| Утиный – качи́ний, кача́чий. |
| Утятник – кача́тник, качни́к, -ка́. |
| Утячий – кача́чий, качи́ний, -а, -е. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Качальщик (у пожар. насоса) – смокува́ч (-ча́). |
| Качание (одно) – по́хит (-ту); • к. (с верхним подвесом) – гойда́ння; • к. (с нижней опорой) – хита́ння; • к. (воды) – смокува́ння, смоко́вання; • к. свободное – хита́ння ві́льне. |
| Качательный – хитни́й; • к. (при верхнем подвесе) – гойдни́й. |
| Качать, -ся – кача́ти, -ся; • к. (воду) – смокува́ти; • к. (при верхнем подвесе) – гойда́ти, -ся; • к. (при нижней опоре) – хита́ти, -ся. |
| Качающийся – хитки́й; • к. (при верхнем подвесе) – гойдки́й; • к. мостик – місто́к-го́йдалка. |
| Балансир – рівнова́жник (-ка); • б. (в весах) – коро́мисло терезо́ве; • б. верхний (в мостах) – рівнова́жник ве́рхній; • б. качающийся – р. хитки́й; • б. клиновидный – р. клинува́тий; • б. мостовой – р. мостови́й; • б. нижний – р. спі́дній; • б. ребристый – р. ребро́ваний; • б. сплошной – р. суці́льний. |
| Батан, текст. – ля́да; • б. качающийся – л. хитка́. |
| Выкатанный – ка́чаний; • в. (о белье) – маґльо́ваний. |
| Выкатывать, -тить – вико́чувати, ви́котити; • выкатывать, -тать – кача́ти, ви́качати; • в. (катком белье) – маґлюва́ти, ви́маґлювати. |
| Движение – рух (-ху); • д. абсолютное – р. абсолю́тний; • д. автобусное – р. авто́бусний; • д. беспрерывное – р. безупи́нний; • д. буксирное – р. галівни́й; • д. вихровое – р. вихрови́й; • д. возвратное – р. зворо́тний; • д. волнообразное – р. хвилюва́тий, хвилюва́ння; • д. вращательное – р. оберто́вий; • д. встречное – р. (зу)стрічни́й; • д. встряхивающий – р. потрусни́й; • д. гармоническое – р. ґармоні́чний; • д. грузовое – р. ванта́жний; • д. густое – р. густи́й; • д. замедленное – р. зага́юваний; • д. кажущееся – р. уя́вний; • д. качательное – р. хитни́й; • д. колебательное – р. коливни́й; • д. к. (при верхнем подвесе) – р. гойдни́й; • д. к. (при нижн. закреплении) – р. хитни́й; • д. криволинейное – р. криволіні́йний; • д. круговое – р. колови́й; • д. круговращательное – р. оберто́вий; • д. легковое – р. повозо́вий; • д. ломовое, грузовое – р. ванта́жний; • д. микрометренное – р. мікрометро́вий; • д. неравномерное – р. нерівномі́рний; • д. неравномерно-переменное – р. нерівномі́рно-змі́нний; • д. несвободное – р. неві́льний; • д. относительное – р. відно́сний; • д. пешеходное – р. пі́ший; • д. плавное – р. плавки́й; • д. по инерции – р. з іне́рції; • д. попеременное – р. змі́нний; • д. поперечное – р. попере́чний; • д. поступательное – р. поступни́й; • д. приобретенное – р. набу́тий; • д. продольное – р. подо́вжний; • д. прямолинейное – р. простоліні́йний; • д. прямолинейно-возвратное – р. простоліні́йно-зворо́тний; • д. прямолинейно-поступательное – р. простоліні́йно-поступни́й; • д. равномерное – р. рівномі́рний; • д. равномерно-замедленное – р. рівномі́рно-зага́юваний; • д. равномерно-переменное – р. рівномі́рно-змі́нний; • д. равномерно-ускоренное – р. рівномі́рно-пришви́дшуваний; • д. сквозное – р. наскрізни́й; • д. сложное – р. складни́й; • д. служебное – р. службо́вий; • д. сотрясательное, сотрясающее – р. потрусни́й; • д. судовое – р. суднови́й; • д. транзитное – р. транзи́тний; • д. трехкутное – р. триколі́йний; • д. тугое – р. туги́й; • д. угловое – р. кутови́й; • д. ускоренное – р. пришви́дшуваний; • д. хозяйственное – р. господа́рський; • д. четырехпутное – р. чотириколі́йний; • д. экипажное – р. повозо́вий. |
| Желоб – жо́лоб (-ба); • ж. водопроводный – ж. водопровідни́й; • ж. дырчатый – ж. дірча́стий; • ж. качающийся – ж. хитки́й; • ж. клиновидный, клинообразный – ж. клинува́тий; • ж. металлопроводный, метал, – ж. металопровідни́й; • ж. насыпной – ж. насипни́й; • ж. осадочный – ж. осадни́й; • ж. подвесной – ж. почіпни́й; • ж. под’емный – ж. підійма́льний; • ж. покровный – ж. покривни́й; • ж. разводный – ж. розвідни́й; • ж. смесительный, торф. – ж. змі́шувальний; • ж. транспортерный – ж. подава́льний, транспорте́рний. |
| Катальный – кача́льний; • к. доска (для грузов) – коті́льниця; • к. д. (для белья) – маґлі́вниця; • к. станок (для белья) – ма́ґель (-гля). |
| Катание (линий и поверхностей) – ко́чення; • к., укатывание – кача́ння; • к. (белья) – маґлюва́ння. |
| Катанный – ка́чаний; • к. (катком – о белье) – маґльо́ваний. |
| Катать – кача́ти; • к. (катком – белье) – маґлюва́ти. |
| Колонна – коло́на; • к. вращающаяся (крана) – к. поворітна́; • к. главная – к. головна́; • к. заделанная – к. закрі́плена; • к. качающаяся – к. хитка́; • к. неподвижная (кран.) – к. нерухо́ма; • к. сушильная – колонко́ва суша́рня. |
| Лампа – ля́мпа; • л. ацетиленовая – л. ацетилено́ва; • л. безопасная, электр. – л. безпе́чна; • л. бензиновая – л. бензино́ва; • л. блочная – л. блочкова́; • л. висячая, подвесная – л. висна́; • л. газовая – л. газо́ва; • л. газо-калильная – л. газо-жарова́; • л. генераторная – л. генера́торна; • л. детекторная – л. дете́кторна; • л. дифференциальная – л. диференція́льна; • л. дуговая, электр. – л. лукова́; • л. жесткая, рентген. – л. жорстка́; • л. измеряемая – л. вимі́рча; • л. калильная – л. жарова́; • л. катодная – л. като́дна; • л. кварцевая – л. кварцо́ва; • л. керосиновая – л. гасова́; • л. керосино-калильная – л. гасожарова́; • л. компенсированная – л. компенсо́вана; • л. многосвечная – л. многосвічко́ва; • л. мягкая, рентген. – л. м’яка́; • л. накаливания – л. жарова́; • л. настольная – л. насті́льна; • л. неподвижная – л. нерухо́ма; • л. низковольтная – л. низьковольто́ва; • л. отражательная – л. відбивна́; • л. паяльная – л. лютівна́; • л. переносная – л. переносна́; • л. пламенная – л. полум’я́на; • л. под’емная (стоячая) – л. висувна́; • л. полуватная – л. півва́тна; • л. предохранительная – л. запобі́жна; • л. пустотная – л. порожня́ва; • л. ртутная – л. живосрі́бна; • л. рудничная – л. копальне́ва; • л. ручная – л. ручна́; • л. сигнальная – л. гаслівна́; • л. спиртокалильная – л. спиртожарова́; • л. столовая – л. насті́льна; • л. угольная (накал.) – л. вугля́на; • л. усилительная – л. підсильна́; • л. фитильная (керосино-калильная) – л. ґнотова́; • л. шахтная – л. копальне́ва, шахтя́на; • л. экономическая – л. економі́чна; • л. электрическая – л. електри́чна; • л.-качалка – л. хитка́. |
| Лопатка – лопа́тка; • л. (штукатурная) – ке́льня; • л. (для косы) – манта́чка; • л. выштампованная – лопа́тка ви́штампувана, л. штампо́вана; • л. двойная, двусторонняя – л. подві́йна; • л. деревянная (для разрав. солом. крыши) – плеска́чка; • л. каменщицкая – ке́льня муля́рська; • л. качающаяся – лопа́тка хитка́; • л. ложкообразная – л. ложкува́та; • л. направляющая – л. напрямна́; • л. переставная – л. переставна́; • л. поворотная – л. поворітна́; • л. подвижная – л. рухо́ма; • л. пригнанная – л. припасо́вана; • л. промежуточная – л. проміжна́; • л. симметрическая – л. симетри́чна; • л. снеговая, ж.-д. – л. насніжна́; • л. турбинная – л. турбі́нна; • л. штукатурная – ке́льня тинька́рська. |
| Мостик – місто́к (-стка́); • м. (доска через ручей) – кла́дка; • м. задний – м. задко́вий; • м. качающийся – м.-го́йдалка; • м. перекидной – м. перекидни́й; • м. переходной – м. перехідни́й; • м. погрузочный – схі́дня наванта́жна; • м. путевой – місто́к колі́йний; • м. сигнальный – м. гаслівни́й; • м. стыковой (рельс.-подкл.) – кла́дка стикова́. |
| Накладка – на́кладка; • н. (процесс) – накла́дання, н. (результ.) – накла́дення; • н. (тяжесть для пригнету) – при́гніток (-тка); • н. головная, ж.-д. – на́кладка головко́ва; • н. грушевидная – н. грушкува́та; • н. качающаяся – н. хитка́; • н. переходная, соединительная – н. злучна́; • н. поддерживающая, главная – ж.-д. – н. головко́ва; • н. подпертая – н. підпе́рта; • н. подхватывающая, главная, поддерживающая, ж. д. – н. головко́ва; • н. рельсовая – н. рейкова́; • н. соединительная, переходная – н. злучна́; • н. стягивающая – н. стяжна́; • н. уголковая – н. кутівко́ва; • н. узловая – н. вузлова́; • н. фартучная, хвостовая – н. хвостова́; • н. фасонная – н. обрисо́ва; • н. хвостовая – н. хвостова́; • н.-мостик – н.-місто́чок (-чка). |
| Опора – опо́ра; • о. анкерная – о. а́нкерна; • о. балансирная – о. рівноважнико́ва; • о. башенная – о. вежова́; • о. ветровая – о. противітро́ва; • о. всесторонне-подвижная – о. всебі́чно-рухо́ма; • о. жесткая – о. цупка́; • о. закрепленная – о. закрі́плена; • о. каменная – о. кам’яна́; • о. катковая – о. коткова́; • о. качающаяся – о. хитка́; • о. колоколообразная – о. дзвонува́та; • о. маятниковая, секторная – о. вирізко́за; • о. неподвижная – о. нерухо́ма; • о. одноногая – о. одноно́га; • о. парная, спаренная – о. подві́йна; • о. перемещающаяся – о. пересувна́; • о. переставная – о. переставна́; • о. плоская – о. пло́ска; • о. подвижная – о. рухо́ма; • о. подколосниковая – о. підрушто́ва; • о. промежуточная – о. проміжна́; • о. пружинящая – о. пружна́; • о. рельсовая – о. рейкова́; • о. решетчатая – о. ґратча́ста; • о. упругая – о. пружна́; • о. центрованная – о. зосередко́вана; • о. шарнирная – о. суста́вна; • о. ш.-подвижная – о. рухо́ма суста́вна; • о. шаровая – о. куля́ста. |
| Параплица, мук. – по́рплиця; • п. балансовая – п. рівноваго́ва; • п. висячая – п. висна́; • п. качающаяся – п. хитна́; • п. трехлапая – п. трила́па. |
| Рама – ра́[я]ма; • р. (оконная) – варца́ба; • р. автомобильная – р. автомобі́льна; • р. байонетная – р. байоне́тна; • р. безраскосная – р. безкосце́ва; • р. велосипедная – р. велосипе́дна; • р. вспомогательная, с.-х. – р. допомічна́; • р. вязальная – р. в’яза́льна; • р. двойная – р. подві́йна; • р. двойная (оконная) – варца́ба подві́йна; • р. двусторонняя – р. двобі́чна; • р. дышловая – р. ди́шельна; • р. жесткая – р. цупка́; • р. закладная (оконная) – варца́ба вставна́; • р. камерная – р. ка́мерна; • р. катковая – р. коткова́; • р. катушечная, текст. – р. шпуле́ва; • р. качающаяся – р. хитка́; • р. клепанная – р. нюто́вана; • р. консольная – р. консо́льна; • р. копирная, шасси, фото – р. копіюва́льна; • р. крупосортировальная (в сите), с.-х. – р. крупосортува́льна; • р. лесопильная – пи́лка станкова́; • р. летняя – варца́ба лі́тня; • р. литая – р. вили́вана; • р. мотоциклетная – р. мотоцикле́тна; • р. наклонная – р. похи́ла; • р. направляющая – р. напрямна́; • р. ножевая – р. ножова́; • р. обязочная – р. ощепна́; • р. одиночная – р. одини́чна; • р. одноосная (в телеге) – р. однові́сна; • р. односторонняя – р. однобі́чна; • р. оконная – варца́ба віко́нна; • р. о. полукруглая – в. в. півкру́гла; • р. опорная – р. опо́рна; • р. охранная – р. охоро́нна; • р. паркетная – р. парке́тна; • р. подкосная – р. косяко́ва; • р. полольная – р. поло́льна; • р. полукруглая – варца́ба півкру́гла; • р. поперечная – р. попере́чна; • р. портальная – р. порта́льна; • р. приводная – р. повідне́ва; • р. п. (в конном приводе) – р. керато́ва; • р. прислонная – варца́ба приставна́; • р. пролетная – р. прогі́нна; • р. промерная – р. промі́рна; • р. простейшая – р. найпрості́ша; • р. пустотелая – р. порожни́ста; • р. раздвижная – р. розсувна́; • р. распорная – р. розпірна́; • р. роликовая – р. ролькова́; • р. рулевая – р. стернова́; • р. свободная – р. ві́льна; • р. с. неразрезная – р. в. нерозрізна́; • р. с’емная – р. здійма́на; • р. сновальная – р. снува́льна; • р. составная – р. зло́жена; • р. сплошная – р. суці́льна; • р. сушильная – р. суши́льна; • р. топочная – р. паливне́ва; • р. тормозная – р. гальмівна́; • р. т. опорная – р. г. опо́рна; • р. фильтропрессная – р. цідилогні́тна; • р. формовочная – р. формівна́; • р. фундаментная – р. фундаменто́ва; • р. цельная – р. суці́льна; • р. эстокадная – р. естока́дна. |
| Решетка – ґра́ти (ґрат); • р. (строит. констр.) – ґратни́ця; • р. барабанная (в фильтрах) – бараба́н ґратча́стий; • р. броневая – ґ. па́нцерна; • р. двойная – ґ. подві́йна; • р. дифракционная – ґ. дифракці́йна; • р. каминная – ґ. коминко́ва; • р. колосниковая – руштави́ця; • р. к. вращающаяся – р. поворітна́; • р. к. горизонтальная – р. позе́ма; • р. к. качающаяся – р. хитка́; • р. к. корзинообразная – р. куля́ста; • р. к. круглая – р. кру́гла; • р. к. лотоковая – р. лотоко́ва; • р. к. наклонная – р. похи́ла; • р. к. неподвижная – р. нерухо́ма; • р. к. подвижная – р. рухо́ма; • р. к. ступеньчатая – р. східча́ста; • р. к. цепная – руштави́ця ланцюго́ва; • р. к. ярусная – р. осадо́ва; • р. колосниковидная – ґратни́ця руштува́та; • р. кольчатая – ґ. кільча́ста; • р. крупноклетчатая – ґ. великоклітча́ста; • р. крыльчатая – ґ. крильча́ста; • р. лестничная – ґ. сходо́ва; • р. лицевая – ґ. чолова́; • р. мелкоклетчатая – ґ. дрібноклітча́ста; • р. многораскосная – ґ. многокосце́ва; • р. поворотная – ґ. поворітна́; • р. половая – ґ. підлого́ва; • р. половинчатая – г. полови́нчаста; • р. предохранительная – ґ. запобі́жна́; • р. скотская – ґ. худо́б’яча; • р. с’емная – ґ. здійма́на; • р. трехугольная – ґ. трику́тна; • р. централизованная – ґ. централізо́вана; • р. цепная (в транспорте) – ґ. ланцюго́ва; • р. ц. (в топке) – руштови́ця ланцюго́ва. |
| Самоклад, качающаяся рама, текст. – самокла́д (-да). |
| Топка – пали́вня; • т. (процесс) – палі́ння (в чому); • т. бездымная – п. безди́мна; • т. внешняя – п. зо́внішня; • т. внутренняя – п. вну́трішня; • т. газовая – п. газо́ва; • т. двускатная – п. двосхи́ла; • т. двусторонная – п. двобі́чна; • т. загрузочная – п. засипна́; • т. каменноугольная – п. кам’янову́гільна; • т. камерная – п. ка́мерна; • т. качающаяся – п. хитка́; • т. комбинированная – п. комбіно́вана; • т. лоткообразная – п. лотокува́та; • т. механическая – п. механі́чна; • т. наружная – п. зо́внішня; • т. нефтяная – п. нафто́ва; • т. нижняя – п. ни́жня; • т. обыкновенная – п. звича́йна; • т. односторонняя – п. однобі́чна; • т. очажная – п. плитяна́; • т. передняя – п. пере́дня; • т. пневматическая – п. пневмати́чна; • т. подкотельная – п. підказано́ва; • т. простая – п. про́ста; • т. сложная – п. складна́; • т. смешанная – п. мі́шана; • т. шахтная – п. шахтова́. |
| Топор – соки́ра; • т. (колун) – колу́н (-на́); • т. двойной – с. подві́йна; • т. долотообразный – с. долотува́та; • т. качающийся – с. хитка́; • т. лесорубочный – с. лісору́бна; • т. плотничий – с. тесля́рська; • т. пожарный – с. поже́жна; • т. шанцевый – с. шанцьова́. |
| Цапфа – чіп (чопа́); • ц. вертикальная – ч. прямови́сний; • ц. верхняя – ч. ве́рхній; • ц. вращающаяся – ч. поворітни́й; • ц. качающая – ч. хитки́й; • ц. осевая – ч. вісни́й; • ц. поворотная – ч. поворітни́й; • ц. поддерживающая – ч. підтримни́й; • ц. полая – ч. ду́тий; • ц. приработавшаяся – ч. прите́ртий; • ц. серединная – ч. сере́дній; • ц. сплошная – ч. суці́льний; • ц. центрирующая – ч. центрівни́й; • ц. цилиндрическая – ч. циліндри́чний; • ц. чашечная – ч. чашкува́тий; • ц. шарнирная – ч. суста́вний; • ц. шаровая, шарообразная – ч. куля́стий. |
| Цилиндр – цилі́ндер (-дра); • ц. аккумуляторный – ц. акумуля́торний; • ц. вертикальный – ц. прямови́сний; • ц. визирный – ц. зірни́й; • ц. внешний – ц. зо́внішній; • ц. внутренний – ц. вну́трішній; • ц. воздуходувный – ц. повітроду́вний; • ц. воздушный – ц. повітряни́й; • ц. впускной – ц. впускни́й; • ц. вставной – ц. вставни́й; • ц. высокого давлення – ц. високотиско́вий; • ц. горизонтальный – ц. позе́мий; • ц. гофрировальный, текст. – ц. брижува́льний; • ц. дырчатый, торф. – ц. дірча́стий; • ц. изношенный – ц. спрацьо́ваний; • ц. индикаторный – ц. індика́торний; • ц. качающийся – ц. хитки́й; • ц. кованный – ц. ко́ваний; • ц. лежачий – ц. лежа́чий; • ц. массивный – ц. маси́вний; • ц. нагревательный – ц. нагрівни́й; • ц. наждачный – ц. шмергеле́вий; • ц. наполнительный – ц. напо́внювальний; • ц. низкого давления – ц. низькотиско́вий; • ц. овлажняющий – ц. відволо́жний; • ц. опрокинутый – ц. переве́рнений; • ц. отлитый – ц. ви́литий; • ц. паровый – ц. парови́й; • ц. питательный, питающий – ц. живи́льний; • ц. пневматический – ц. пневмати́чний; • ц. полый – ц. порожни́стий, ду́тий; • ц. пробирный – ц. про́бний; • ц. приводной – ц. повідне́вий; • ц. рабочий – ц. робо́чий; • ц. распределительный – ц. розподі́льчий; • ц. регистрирующий – ц. реєстрівни́й; • ц. регуляторный – ц регуля́торний; • ц. свободностоящий – ц. вільності́йний; • ц. сетчатый, с.-х. – ц. сітча́стий; • ц. силовой – ц. силови́й; • ц. сортировальный, с.-х. – ц. сортува́льний; • ц. составной – ц. склада́ний; • ц. триерный – ц. тріє́рний; • ц. угольный – ц. вугляни́й; • ц. уравновешивающий, уравнительный – ц. вирівня́льний; • ч. фрикционный – ц. тертьови́й; • ц. цельный – ц. суці́льний; • ц. ячеистый, ячейный (в триере) – ц. стільникува́тий. |
| Часть – части́на; • ч. бесполезная, нерабочая – ч. некори́сна; • ч. боковая – ч. бічна́; • ч. верхняя – ч. ве́рхня; • ч. водобойная – ч. водобі́йна; • ч. всасывающая – ч. всисна́; • ч. глухая (обтюратора) – ч. непрозо́ра; • ч. двухступенчатая – ч. двосхідча́ста; • ч. запасная – ч. запасна́; • ч. качающая – ч. хитка́; • ч. корневая (дерева) – ч. прикорі́нна; • ч. нагнетающая – ч. нагнітна́; • ч. надземная (столба) – надзе́мна; • ч. нижняя – ч. ни́жня; • ч. нажимная – ч. натискна́; • ч. носовая (судна) – ча[е]рда́к (-ка); • ч. об’емная – части́на обсяго́ва; • ч. пешеходная – ч. пішохі́дна; • ч. под’емная (моста) – ч. звідна́; • ч. приглубная (берега) – ч. приглиби́нна; • ч. проезжая (моста) – пере́їздка; • ч. промежуточная – части́на проміжна́; • ч. распорная – ч. розпірна́; • ч. распределительная – ч. розподі́льча; • ч. ровная (зем. поверх.) – ч. рі́вна; • ч. собирательная – ч. збі́рча; • ч. соединительная – ч. злучна́; • ч. составная – ч. складо́ва; • ч. строительная – ч. будівна́; • ч. тавровая – ч. тетува́та; • ч. торцевая – ч. іверо́ва; • ч-и фасонные – части́ни обрисо́ві; • ч. хвостовая (бурата) – ч. хвостова́; • ч. ходовая – ч. ходова́; • ч. шаровая – ч. куля́ста; • ч. шкафная (шлюза) – ворі́ття; • ч. эксплоатационная – части́на експлоатаці́йна. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Блестеть
• Блестеть, переливаясь (о солнце, луне, звёздах, воде, росе и т. п.) – грати (вигравати); миг(о)тіти; бриніти; леліти. [Капками роса бринить та миготить. Свидницький. Сонце гріє, збіжжя леліє, зелень пестить око. Яцків.] • Не блещет умом, талантом – не виблискує (не визначається) [особливим] розумом, талантом (хистом); не вражає розумом, талантом (хистом); не вельми (не дуже) розумний, талановитий; на розум, на хист небагатий. [Ой, — каже, — татарине, ой, сідай же ти, бородатий! Либонь же ти на розум небагатий… Дума.] • Не всё то золото, что блестит – не все те золото, що блищить. Пр. Не все, що сіре, то й вовк. Пр. Блищить як злото, а всередині болото. Пр. Буває, що й черепок блищить. Пр. Не все добре, що смакує. Пр. Капуста то гарна, та качан гнилий. Пр. Славні бубни за горами, а прийдеш ближче — собача шкура. Пр. |
| Богатый
• Богат — и куры денег не клюют – там грошей і кури не клюють. Пр. У нас грошей і свині не їдять. Пр. • Богат Мирошка, а животов — собака да кошка (богат Ерошка: есть собака да кошка) – він так живе, що і собаки нема. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. Тільки й землі, що поза нігтями. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Держав дві корови, а тепер дві ворони. Пр. • Богатое воображение, богатая фантазия – буйна (багата) уява, фантазія. [Це продукт моєї буйної фантазії. Гжицький.] • Богатому не спится (богатый вора боится) – гроші не знать що, та спати не дають. Пр. Багачі їдять калачі, але сплять удень, а мало вночі. Пр. Велике багатство — великий клопіт. Пр. Багатому не спиться. Пр. • Богатому сладко естся, да плохо спится – багачі не сплять ні вдень, ні вночі, а їдять калачі. Пр. • Богатому черти деньги куют – багатому й чорт гроші носить. Пр. Багатому чорти й горох молотять. Пр. Багатому й чорт яйця носить. Пр. За багачем сам чорт з калачем. Пр. Багатому вітер гроші несе, а бідному половою очі засипає. Пр. Багатого й серп голить, а бідного (убогого) й бритва не хоче. Пр. Багатому й під гору вода тече, а бідному й у долині треба криницю копати. Пр. У багатого й теля з телям, а в убогого одна корова, та й та ялова (ялівка). Пр. У багача багато дров, та й горять, а в мене одно поліно, та й то не хоче. Пр. [Багатому дідько доносить (додає). Франко.] • Богатый бедного не разумеет – багатий бідного ніколи не розуміє. Пр. • Богатый бедному не брат – хто багат, той не всім брат. Пр. Багатий бідного не знає. Пр. Багач багача пита. Пр. • Богатый врёт — никто его не уймёт – багачеві можна й чорта з’їсти, а бідному зась. Пр. • Богатый, обладающий богатством человек – багата людина; багатій; багатир; (давн.) дука (дукар, дукач); (емоц.) пузан; багатиня; багатище; (арх.) срібляник; (збірн. емоц. арх.) дукарня; дукаряччя; багатирство. [Він єдиний син тисячника-багатія. Досвітний. Ой беруть дуку за чуб, За руку… Н. п.] • Богатый пузатеет, бедный тощеет – у багатого (багатому) живіт росте, а в бідного (бідному) — горб від роботи. Пр. • Богатый чем – багатий на що; (рідше, переважно в певних словосполуч., також) багатий чим. [Українська мова напрочуд багата на синоніми. Рильський. Чим багаті, тим вітати раді. Пр.] • [Мужик] богатый — что бык рогатый – [Мужик] багатий, як віл рогатий. Пр. Багатий, як чорт рогатий. Пр. Багатий, як пес кудлатий. Пр. Мужик багатий, а пес кудлатий, то все одно. Пр. Як багатий, так і клятий. Пр. • Не родись богатый, а родись счастливый – не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родися в платтячку, а родись у щастячку. Пр. Не родися красний, а родися щасний. Пр. Не родися красивий, але щасливий. Пр. Щасливому сир на колоді. Пр. • Самый богатый (богатейший) – найбагатший. • Становиться, стать богатым (богатеть) – багатіти; забагатіти (розбагатіти); (про багатьох) побагатіти; (образн.) обрости; іде як з халяви кому. [Жила б, багатіла та спереду горбатіла! Номис. Ой, коли б я, козаченьку, Та й забагатіла, То я б тебе, ледачого, Й за харч не схотіла. Н. п.] • Становиться, стать богаче – багатшати, побагатшати. • У богатого чёрт детей качает – багатому й чорт діти колише. Пр. Багатому дідько помага дітей колихати (багатому усі діти колишуть), а бідному то й няньки чорт не дасть (а вбогому і нянька не хоче). Пр. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Пр. • Чрезвычайно богатый – дуже багатий; багатющий (багатенний); (багатий-)пребагатий; (образн. давн.) скриня не причиняється (аж скриня тріщить) у кого; мішок з грішми. [Вона була одинока й заможня, скрині не причинялись од того добра. Барвінок.] • Чем богаты, тем и рады – чим багаті, тим і раді. Пр. Чим багаті, тим вітати раді. Пр. Чим хата багата, тим [вітати] рада Пр. Що хата має, тим і приймає. Пр. Що маємо, тим [радо] вітаємо. Пр. Що (чим) має, тим вітає. Пр. На що нас Біг споміг, тим і приймаємо. Пр. |
| Валяться
• Валяться в грязи (о животных) – барложитися (ковбанитися). [Барложиться, як свиня в солоді. Пр.] • Валяться в ногах у кого (разг.) – валятися в ногах у кого; плазувати перед ким; стелитися під ноги кому. [Бачили, як він плазував перед Харитоненком? Гордієнко.] • Валяться в постели – вилежуватися; викачуватися (качатися); (жарт.) кабанувати. [Виспався, та не вилежався. Номис.] |
| Глупый
• Глупая (еловая) голова – дурна (капустяна) голова; капустяний качан; дурна макітра; голова неначе клоччям (пір’ям) набита (начинена). [З дурної голови та на людську. Пр. У тебе, Кузьмо, капустяний качан на в’язах! Тобілевич.] • Глуп завяжет, а умный не скоро развяжет – один дурень (один дурний) зіпсує, що й десять розумних (сто мудрих) не направлять (не направить). Пр. Що дурний зав’яже, мудрий не хутко (не легко) розв’яже. Пр. Один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягне. Пр. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Пр. Як напише дурень, то не розбере й розумний. Пр. • Глуп как пробка – дурний як [сосновий] пень (як довбня, як колода, як кіл у плоті, як чіп, як ціп, як сак, як ступа, як путо); дурний аж світиться (аж крутиться). [Високий, як дуб, а дурний, як пень. Пр. Дурний ти, мов колода, а не журишся. Стельмах.] • Глуп как сивый мерин – дурний, як вівця (як баран, як цап, як кіт); дурний, як [драний] чобіт (як постіл). • Глуп совсем, кто не знается ни с кем – не в самоті, а в гурті розум спіє. Пр. • Глупые головы – цвілі (дурні, капустяні) голови; капуста головата; дурні макітри. [Це дурні голови. Вовчок. Комусь потрібні дуже Дурні макітри ваші. Кочерга.] • Глупый человек – дурна (дурноголова, дурноверха, макоцвітна) людина; дурний (дурноголовий, дурноверхий, макоцвітний) чоловік; туман; довбня; (образн.) у нього жуки в голові; він з жуками в голові; у нього нема в голові лою (олії); у нього в голові клоччя; у нього ані клепки в голові. [Ані клепки, люди добрі, нема в голові мого чоловіка, ні грудочки лою, ні краплиночки олії, а в голові чоловіка одна полова, та й то не перевіяна… Стельмах. Мені памороки забито киями, а у вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Глупым делаться, сделаться, стать – дурніти, здурніти (подурніти); спадати, спасти з розуму. [З дурним і сам здурнієш. З нар. уст.] • Он (ты…) не глуп – він (ти…) не дурний (не дурень); він (ти…) не цвяшком (не гвіздком) у тім’я битий; він (ти…) не в тім’я битий; він (ти…) з клепкою в голові; він (ти…) не ликом шитий; він (ти…) має (маєш…) лій (олію) в голові. [Правда, до нашої панночки не легко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось. Українка.] • Прикидываться глупым – удавати (грати) дурня (дурного); прикидатися дурнем (дурним); придурюватися. [Чи ти дурний, чи вдаєш дурного? Мартович. Та ти не придурюйся, бо все ідно підважимо двері. Антоненко-Давидович.] • Совершенно глупый – зовсім дурний; цілковитий дурень; з дурнів дурень; дурнісінький; сповна дурень; (образн.) ума ні з шило нема; розуму ані ложки; розуму в голові ні на макове зерня (ні на мачину); дурний — далі нікуди. [Голова у тебе, хлопче, мов казан в економії, та розуму в ній нема, ані ложки, увесь, либонь, горобці висьорбали. Стельмах.] • Я (он…) не так глуп, чтобы… – я (він…) не такий дурний (дурень), щоб…; чи я (він…) такий дурний (дурень), щоб…; хіба б я (він…) розуму не мав, щоб… [Проте Гнат не такий дурний, щоб журитись за Настею. Коцюбинський.] |
| Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр. |
| Еловый
• Еловая голова (разг. фам.) – дурна (капустяна) голова; капустяний качан; бараняча голова; дурна (пуста) макітра; голова неначе клоччям (пір’ям) набита (начинена); не має розуму за курку. |
| Золото
• И через золото слёзы льются – буває, що й багаті плачуть. Пр. Що з тих кубків, як повні сліз. Пр. • Из чистого золота – суто золотий; із щирого золота; щирозолотий, (іноді) щирозолот(н)ий. [Був у мене перстень щирозолотий на руці, а тепер нема. ЗОЮР.] • Золото любить, себя погубить – хто гроші (золото) любить, той себе губить. Пр. Срібло-золото тягне чоловіка в болото. Пр. • Не всё то золото, что блестит – не все те золото, що блищить (що світиться). Пр. Не все [те] добре, що смакує. Пр. Блищить, як золото, а всередині болото. Пр. Буває, що й черепок блищить. Пр. Капуста гарна, та качан гнилий. Пр. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Пр. • Сусальное золото – сухозлітка (сухозлотиця); шумиха. • Ценить на вес золота – цінити (цінувати) як золото; і на золото не дати (не віддати) чого. |
| Кататься
• Кататься, как сыр в масле (разг.) – як сир у маслі купається; плаває, як вареник у маслі; розкошує; купається в розкошах; кохається у добрі. • Кататься со смеху (фам.) – [Аж] качатися (рвати боки, кишки) зо (від) сміху; качатися (заходитися, лягати, розлягатися, валятися) зо (від) сміху; сміятися, аж за (в) боки братися. • Любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати — люби й саночки возити. Пр. Любиш яблучко, люби й оскомочку. Пр. Любиш горішки, люби і насмішки. Пр. Любиш поганяти, люби й коня годувати. Пр. Любиш узяток, люби й даток. Пр. Чужий чуб скубши, треба й свого наставити. Пр. Не терши, не мнявши, не їсти калачів. Пр. |
| Катать
• Катай! катай-валяй! (фам.) – жени на всю (на всі заставки, щодуху, скільки духу)!; гайда та й гайда! • Ни катано, ни глажено – ні солоне, ні мащене. Пр. • Качать, качнуть головой (в знак согласия) – кивати, кивнути (хитати, хитнути) головою; (заперечливо) крутити, крутнути (мотати, мотнути, тріпати, тріпнути) головою. |
| Надрывать
• Надрывать душу, сердце кому – надривати душу, серце (серця) кому; краяти (рвати, шматувати) душу, серце кому. • Надрывать живот (животики) со смеху (от хохота) (разг.) – кишки (боки) рвати зо сміху (з реготу); [аж] за боки братися з (від) сміху (з реготу); [аж] качатися зо (від) сміху (з реготу); (іноді) сміятися (реготати) до розпуки. • Надрывать, надорвать голос – надривати, надірвати (надсаджувати, надсадити) голос. • Надрывать, надорвать грудь, живот (непосильной работой) – надсаджувати, надсадити груди, живіт; уривати, урвати (підвередити, надвередити, увередити) живіт; підвереджуватися, підвередитися; (іноді) порушувати, порушити (надрушувати, надрушити) щось у грудях, у животі. • Надрывать, надорвать здоровье – підривати, підірвати здоров’я; надвереджатися, надвередитися; занепадати, занепасти (на здоров’ї, здоров’ям). |
| Наш
• Где наше не пропадало! – де наше не пропадало! • Знай наших! (разг.) – знай наших!; отак наші!; ось то ми! • И нашим, и вашим – і нашим, і вашим. Двом панам служить (служать). Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. • Наша взяла! (разг.) – наше зверху! • Наш брат – наш брат (братчик). • Наше вам! (разг. шутл.) – здорові!; (здоровенькі) були! • Нашего полку прибыло (разг. шутл.) – нашого полку прибуло; нашого брата більше стало; нас побільшало. • Наше счастье — дождь да ненастье – до нашого берега що не пристане, то все казна-що; як не кізяк, то тріска. Пр. Наше щастя — як у тієї курки, що качата водить. Пр. • Наш пострел везде поспел – без нашого Гриця вода не освятиться. Пр. Де з маслом каша, там милість ваша. Пр. Де посій — там і вродиться. Пр. Де й не посій, то вродиться. Пр. • Наш Филат не бывает виноват – дмитрій хитрий (Дмитрик-хитрик); з’їв курку, а сказав — [десь] полетіла. Пр. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Пр. • Не нашего поля ягода; не нашего прихода – не нашого поля ягода. Пр. Не нашого тіста книш. Пр. Не нашого пера пташка. Пр. Не нашого пір’я птах. Пр. Не з нашої парафії. Пр. То люди не нашої хати. Пр. • Не нашему брату чета – не нам грішним пара (рівня). • Поживите с наше – поживіть стільки, як ми. • По-нашему – по-нашому (по-наському, по-наськи); на нашу думку (гадку); як на нас. • По-нашему вышло, выйдет – на наше вийшло, вийде (впало, впаде). • У них опыт(а) больше нашего – у них досвід більший, ніж (як) у нас; вони мають досвід більший, ніж (як) ми; вони мають досвіду більше, ніж (як) ми. • [Это] наше дело – [Це] наше діло; [це] наша річ; [це] нас стосується (тичеться, обходить). • [Это] не наше дело – [Це] не наше діло (не наша річ); нам нема до цього діла; [це] до нас не стосується (не тичеться); [це] нас не обходить; (жарт. образн.) не наше мелеться. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)