Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «комаров»
Шукати «комаров» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Комаро́в – комарі́в (-ре́ва, -ре́ве).
Контрабаси́ст – баси́ста, баси́стий (-того). [Каза́в баси́ста, що ба́чив цимбали́ста (Комаров)].
Кру́глость и Круглота́ – кру́глість (-лости), круглота́. [Кру́глість землі́ (Комаров)].
I. Кругово́й – колови́й, кругови́й, кружни́й. [Вода́, як у не́ї ки́неш ка́мінь, розхо́диться кругови́ми хви́лями (Комаров). Кружні́ літа́ння (Пр. Пр.)].
• -вое движение – колови́й, кругови́й рух.
• Двигаться по -во́й линии – колува́ти (о птицах) кружа́ти. [Со́нце колу́є. Я́струб кружа́є].
• -ва́я (чаша) – кругова́ ча́ра, ручкова́ ча́рка. [Господи́ня піднесла́ всім по ча́рці ручкові́й із свої́х рук (М. Грінч.)].
• Чаша ходит в -ву́ю – ча́ра кружа́є, кружля́є.
• Пить -ву́ю – пи́ти ручкову́.
• -ва́я песня – гуртова́ пі́сня.
• -ва́я порука – кругова́ (гуртова́, спі́льна, товари́ська) за(по)ру́ка (пору́ка).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вызывающий – який (що) викликає (визиває, прикликає, спричиняє, призводить, породжує, збуджує, визиває); визивний, зухвалий, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий:
• вызывающее поведение – визивна поведінка, (сильне) зухвала поведінка;
• вызывающий подозрение в ком – підозре́нний кому;
• иметь вызывающий вид – глядіти (дивитися) задирливо, визивно; козирем дивитися, стояти.
[— Я не жартую! — підвищив голос Стемпковський і кинув на полковника визивний погляд (М.Старицький). Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди і зухвалим хижим поглядом оглядав жінку в синьому… На його гладко голеному, червоному й блискучому, як стиглий помідор, виду, що виглядав з-під круглої з золотим верхом шапочки, малювалась зарозумілість з одтінком презирства до жіноти, яка свідчила, що він добре розібрав смак провідницького життя, та що не одна московська «бариня єго любил… денга давал», і що він на ті «денга гулял» (М.Коцюбинський). Він схвильовано досліджував їхні обличчя гарячим поглядом, що м’яко плив по волоссях, щоках і шиї, безжально викриваючи в рисах найменші огріхи, так ніби був це зверхній погляд з необмеженим правом вибирати, його очі були жадібними очима пристрасті, що шукає мети. Його потиск був міцний і визивний, тіло гнучке й напружене, бо, роблячи огляд, він і сам себе напоказ виставляв (В.Підмогильний). Можливо — вона справді зайнята, особливо вечорами, але мене це  не  переконує,  а  її  не виправдує, головне, що я не  втаємничений  в  її  справи,  я  перебуваю  у туманній непевності, вона має своєрідну вдачу наполегливої відокремлености і практикує разючу техніку визивної поведінки (У.Самчук). Так, у ”Російсько-українському словнику” Уманця і Спілки (М. Комарова), виданому 1893 р. російське слово вызывающий перекладено викликуючий, формою відверто калькованою. Очевидно, що мовний смак наших попередників забракував таке немилозвучне слово.  Правда, вже Комаров давав на вибір ще кілька відповідників до невдалої форми викликуючий: задерикуватий, задьорливий.  Безперечно, що вже тоді в нашій мові існували інші відповідники, але українська лексикографія тих часів в наслідок ряду причин перебувала в зародковому стані. Тим-то поява словника Комарова на той час була помітною культурною подією. Проте рекомендації Комарова не були ”істиною в останній інстанції”. Уже словники 20-х років наводять цілу гаму синонімів до слова викликуючий: визивний, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий. Перше в цьому ряду слово визивний (у тодішніх словниках саме з таким наголосом), хоч і краще від викликуючого, та все одно — наслідок калькування. Його скопійовано зі слова вызывающий шляхом заміни закінчення -ающий на -ний. Ясна річ, що це штучне слово, в живій мові не вживане.  На ділі читачі або слухачі розуміли його через посередництво російської мови: визивний — це вызывающий. Описаний шлях розвитку української лексики був хибний, бо ”прив’язував” українську мову до мови російської. Така розв’язка мовних проблем і дала поштовх до масового калькування з російської мови. Чи було аж так потрібне нашій мові слово визивний?  Чи не знала наша мова вже тоді рівнозначних синонімів до прикменника визивний? Цілком відповідало і відповідає слову визивний наше слово зухвалий: визивний тон = зухвалий тон (С.Караванський). Саме в ту пору до них частенько навідувалась одна жінка, весела, зачіплива, язиката; вона допомагала Урсулі в усяких домашніх справах, а ще вміла ворожити на картах (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)]. Обговорення статті

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Ви́зоріти, -рю, -риш, гл. Вызвездить, высветить. Ясні зорі визоріли на небі. Комаров.
Кра́сний, -а, -е. *3) Кра́сне ве́рем’я. Хорошая погода. Черемш. *4) Кра́сне письме́нство. Беллетристика. Комаров. Бібл.
Мусува́ти, гл. 2) *Вино вже мусує. М. Комаров.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Комаро́въ = комарі́в, комаре́вий.

Запропонуйте свій переклад