Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 10 статей
Запропонувати свій переклад для «кубельце»
Шукати «кубельце» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гнездо́ – гніздо́ (ум. гнізде́чко, гнізде́нце), ку́бло́ (ум. кубе́льце, кубе́лечко), ки́шло, (змеиное) – гадю́чник, гадови́ще; (осиное) оси́ще; (в середине яблока или груши для зёрен) кісточка; (в колоске злаков, где сидит зерно) мухо́рка, мухоро́к; (в железном лемехе плуга для деревянной рукоятки) ву́хо; (для веретена, шестерни в водяной мельнице) коро́бочка.
• Из одного гнезда́ – одно́гніздки.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Осколок – ска́лка (ум. ска́лочка), ска́лок, (рус.) оско́лок, ві́дломок, відла́мок, ула́мок, зламок, окру́шок, окру́шина, дру́зка, дрізка, (мелкий) зерни́нка, дрібо́к (-бка́):
• осколок дерева – оскі́пок, дра́зка, дру́зка, оскоме́лок;
• осколок стекла, посуды – скля́нка, черепо́к;
• осколок бомбы, стекла – осколок (скалка) бомби, скла.
[Чарка впала додолу й розбилась на скалки (Л.Українка). Часами тільки бомба огнева Могильну тишу розбивала гучно І всіх навколо ранила скалками (Л.Українка). Вона ще не прохолола після історії з попом, мов відламок розірваної вибухом бомби (М.Коцюбинський). І якраз сипляться густо, бренять, як джмелі, й цокають по деревах та дахах скалки від розірваних набоїв (А.Любченко). Смерть не поскупилася на них, не пожаліла на них ні гриму, ні фарб, ні роз’ятрених ран, ні жорстоких нелюдських каліцтв. Кожному одпустила вона пудів по двісті гарячих осколків, і куль, і огненних шарів температури надзвичайної (О.Довженко). І все на світі треба пережити, І кожен фініш — це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть (Л.Костенко). ти не пломінь, але й не вода не повітря, нема — а живу не земля — вона надто стара не любов — я знайшла вже нову просто десь між покровів і жил де крізь плоть протікає пульс ти кубельце собі обжив і в мені, як осколок, заріс (Ю.Джугастрянська). І він ішов тільки навпростець, коли-не-коли обминаючи будяки, велетенські й менші кактуси, розкидані тут і там на цьому сухому, всипаному кам’яними скалками плато (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Ніщо так не ранить людину, як осколки власного щастя (М.Жванецький)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Гнездышко – гнізде́чко, -ка, кубе́льце, -льця.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Гнездо
• Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда; одногніздки.
• Свить себе гнездо (перен. разг.) – звити (змостити, зібгати) собі гніздо (кубло, кубельце, кубелечко); угніздитися. [Благаю я тебе, щоб ти звила мені кублечко, і будем воркувать… Тобілевич.]

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Їхній, -я, -є. = Їх. Стає їм (звірам) їхнього розуму тільки на те, щоб вимостити гарне кубельце. Дещо. Перейшов у їхню віру. Мнж. 122.
Кубе́лечко, -ка и кубе́льце, -ця, с. Ум. отъ кубло.
Кубло́, -ла́, с.
1) Логовище. Звіря... в своїм кублі недвижно спочиває. К. Іов. 82.
2) Гнѣздо, преимущественно вырытое въ землѣ, a затѣмъ и всякое. На Благовіщення і птиця не несеться й кубла не в’є. Ном. № 418.
3) Въ переносномъ значеніи также человѣческое жилье. Да чого ти, Марусе, без кубла? Мет.
4) = Водня. Черниг. г. Ум. Кубе́лечко, кубе́льце. Знайшла ж бо я кубелечко, де утка несеться. Мет. 107. Туга коло серця як гадина в’ється, ізвила кубельце коло мого серця. Чуб. V. 473.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гнѣздо́ = гнїздо́, здр. — гнїзде́чко, ку́бло́, здр. — кубе́льце, кубе́лечко; кишло, (гадюче) — гадю́чник, (жабяче) — жабури́ння С. З., (осине) — кубу́шка (Чайч.), (шпаків) — шпаківня. — Їх з одного кубла мати вивела. н. пр. — Курка кублить ся, а друга витопче кубло. С. З. —Изъ одного́ гнѣзда́ — одногнїзкий. — Г. разори́ть = розку́блити.
Гнѣ́здышко = гнїзде́чко; кубе́льце, кубе́лечко. — Ти щасливий спарував ся і гнїздечко маєш. н. п. — Навідала кубелечко, де утка несеть ся. н. п. — Утя́чьи гнѣ́здышки = д. Бу́глазъ.
Мѣ́сто = 1. мі́сто, мі́сце, міст(ц)и́на. — Въ одно́ мѣ́сто = до гу́рту, до мі́ста, у мі́сто, до ку́пи. — Клади усе до купи, у місто. С. Л. — Въ друго́мъ мѣ́стѣ, въ друго́е мѣ́сто = де-и́нде, в и́ньшому мі́стї. — Шукай, Ринде, де-инде. н. пр. — Пошукай де-инде, бо тут нема. С. Л. — Матку стареньку з двора вигонили: іди ти, мати, де-инде пробувати. н. д. — Во всѣ́хъ мѣста́хъ = скрізь, по всїх усю́дах. — Въ иныхъ мѣста́хъ = поде́куди. — До э́того мѣ́ста = до сю́ди (С. Л.), по́ти, до сьо́го мі́сця. — От по́ти твій горо́д, а далї вже мій. Чайч. — Защищённое мѣ́сто = за́хист (С. Л.), за́хисток, за́куток, од вітру — за́тишок. – Ходїм курить у затишок, а то тут вітер. Чайч. — Къ мѣ́сту = до ре́чі (про розмову), до мі́ста, к строцї. — Сказав до речі. — Постав цього чавуна к строцї, а то стирчить на дорозї. Чайч. — Мѣста́ми = де́-де, де-не-де́, місця́ми, місте́нькою. — І блїдий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав. К. Ш. — Місцями й гарна трава, а по сугробках погана. Чайч. — Мѣ́ста не дава́ть = не дава́ти споко́ю. — А ті ясні очі не дають спокою анї в день, нї в ночі. н. п. — Мѣ́сто би́твы = бо́їще (С. Л.), бойо́вище. — Мѣ́сто проѣ́зда = про́їзд, пере́їзд, прого́н. — Мѣ́сто въ тѣни́ = за́тїнок. холодо́к. — Баба у затїнку стане за дївку. н. пр. — Ходїм у холодок, а то сонце дуже пече. — Мѣ́сто для поселе́нія = се́лище, се́льбище, посе́лля. — На мѣ́стѣ происше́ствія, преступле́нія = на гаря́чому вчи́нку. — Хто би на гарячому вчинку поймав. Ст. Л. — Не умѣ́ста = не до ре́чі, не до ладу́, не го́же. — Сказав зовсїм не до речі. — Ни съ мѣ́ста! = анї руш! С. Л. — Новозаселённое мѣ́сто = новосе́лиця. — Откры́тое мѣ́сто (коло села) = бе́лебень, голоте́ча. — Хата стоїть на белебнї. С. Аф. Хата стоїть на самій голотечі без захисту. Фр. — Отхо́жее мѣ́сто = паску́дник, срач (С. З.). — По мѣста́мъ! = на мі́сто! — Почетное мѣ́сто (в хатї) = по́куть, для молодих — поса́д. — Посадили на покутї. — Ой загули голубоньки на водах, час тобі, Марійко, на посад. н. п. — А всї дружечки за столом сїли, молода на посадї. н. п. — Укры́тое мѣ́сто = за́куток, схо́ванка, криївка. – Сяду десь в такім закутку, щоб мене нїхто не бачив. Хр. — У такій то схованцї вигребла собі качечка кубельце. Ан. Стар. — А мінї з моєї криївки усе видно, як на долонї. Фр. — Уса́дебное мѣ́сто = грунт, ґрунт, в Слобідській Українї — плець. С. Л. — Чий грунт, того і будування. Ст. Л. — Хата згоріла, а плець оддав людям. Сум. Ох. — Стра́шное мѣ́сто = страхо́вище. Сп. — Де що було: буда — бу́дище, го́род — городи́ще (С. Л.), гута — гу́тище, двір — дво́рище (С. Л.). Обгорілі дворища чорнїють. (К. Д.), за́мок — за́мчище, замкови́ще (С. Л.), лїс зрубаний — зруб, викорчований — теребі́вля, випалений — лїсови́ння, мак — макови́ще, макове́ць, міст — мости́ще, озеро — озеря́вина, кладовище або погріб — погреби́ще, сад — садови́ще, село — се́лище (С. Л.), се́льбище, став — стави́ще, стави́дло, стави́сько, стоги — сто́жище, стожа́рня (Сп.), сто́жисько. — Різні місця́: на водї або коло води — зато́н, зато́ка (що заливаєть ся водою. С. Л.), о́дміть (тихе, між скелями на порогах. Ев.), о́парь (на болотї, що не заростає і не замерзає), пле́со, чистова́ (чисте, не заросле на водї місце. — На силу вибрались з латаття, і виїхали на чистову́), пра́ло, пра́тва, кладки́ (над водою, до миють білизну), прогно́й (між річками, де Запорожцї перетягали човни. Ев.), сїдло (де рибалки сїдають ловити рибу), сте́лище, стли́ще (над водою, де білять полотно або льон), те́рло, терло́вище (де риба треть ся. С. Ш.). —В дворі: підсто́жжя, стожа́р, стожа́рня, сто́жище, сти́ртище (де ставлять стоги й стирти), перела́з (де перелазять через тин. — За поповим перелазом там стояли троє разом. н. п.), садови́ще (місце на сад), свинори́я (порите свинями), сїдало (де сїдають кури на ніч, сьмі́тник (де викидають сьміття), попі́льник, попели́ще (де зсипають попіл), д. ще під сл. Дворъ: За́дній, Ско́тный дворъ. — В лїсї: майда́н (де гонять смолу), гуща́вина, гущина́ (густо заросле), га́лява (мало заросле), чисти́на (чисте). Д. ще під сл. Лѣсъ. В полї: вереща́к (що поросло вереском), гли́нище (де копають глину), гречківка (де росте гречка. Сп.), гри́ще (де одбувають ся грища), пе́чище (випалене сонцем), жи́тнище (де росте жито), капу́стник (де росте капуста), коно́плище, підме́т (де ростуть коноплі), о́мшарь, омша́рина (що поросло мохом. С. Л.), розви́лина, розви́лка, розви́лля (де росходять ся шляхи), ре́вище (залите кровію, що худоба реве на такому містї), станови́ще, табори́ще (де стан, табор), ти́рло (де спочиває худоба коло водопою), хмільни́к (де росте хміль). — В ха́тї: відни́к (де дїжка з водою), за́пічок (за пічкою), опі́чок (коло печі), присло́н (для покійника), д. ще цід сл. Изба́: части́ни ха́ти і під сл. Мѣ́сто: Почетное м. 2. мі́сто, поса́да (Гал.). — Кандидат на учительску посаду. Бар. 3. паку́нок, па́ка, па́чка. 4. д. Блона́ 2.

Запропонуйте свій переклад