Знайдено 39 статей

Запропонувати свій переклад для «курай»

Шукати «курай» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Богема – (франц.) богема. [Еліта від богеми відрізняється тим, що частіше миється (Юрай Курай). Журналісти двадцять чотири години на добу не випускали його з облоги. Однак вони вже стомилися; тепер увечері вони йдуть спати або десь упитися, бо всі тутешні журналісти — романтична богема (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси)].

Бомж, разг. – (без определённого места жительства) бомж. [Коли професор відчинив браму, його очам відкрилася картина маслом – пацаватий бомж сидів прямо перед ним і гадив щосили на посипану свіжим шлаком доріжку. Обоє зустрілись поглядами й одночасно «піймали клина» (Юрай Курай).]

Говнецо, груб. – гівенце, гіменце. [Гівенце ж, попри все, неквапно лягало вертунцем і пахло прядивом (Ю.Курай)].

Говно, прост., груб. – гівно, (диал.) гімно, кал, лайно, гівняк (гімняк), (мн.) гівняки (гімняки), (птичье) послід, (домашн. скота) кізяк, кирпич, (лошадей) коняк, кінський кізяк, бала́бушки, кружалки́, (куриное) куряк, (мышей) мишаки. [Не займати гівна, і вонять не буде (Номис). Так він і лежав, соколик, одною рукою все ще тримаючи на голові кашкета, а другою — здавивши до нестями кінського кізяка (Юрай Курай). Він спокійно проціджував крізь думу послід людської і громадської моралі (О.Ульяненко). Найпопулярнішими словечками у лайці львівського балаку були фрази саме, з використанням таких слів, як «гівно», «срака», «дупа». Незадоволення чимось виражалося у фразах – «до сраки», «до ясної дупи», «то мені потрібне, як до дупи дверці», «гівна варте», «гівно правда», «в сраці був — гівно видів» (Ю.Винничук). Стара рівнянська повитуха Марфа щось там шамкотіла беззубим ротом коло колиски, та поїла діточок трав’яними відварами, але годувати грудьми не силувала. Поглядала на Теофілу мовчки. Знала: чоловік — не гівняк, щоби не зм’як (М.Матіос). — Той — до мене. Я беру його в оці руки, — Швейк показав свої, схожі на двох страхітливих старих крабів, руки, — і збиваю на гімняк. Прибігаю до хати, жінка ще гола, голосит. Я беру її за чупер, витягаю надвір, находю курей, зв’язую їх докупи, як є, голих (В.Кожелянко). — Ви цитуєте неправильно (сказав Рондибіліс), другий вірш читається так: Нам-бо на груди зірки, вам — самі гімняки (А.Перепадя, перекл. Ф.Рабле). «— В колонії можна бути або лихим, або хорошим! Ти станеш для директора як не золотом, то гівном! А це вже вирок». Я добряче перелякався: а раптом мене зарахують до «гівна», а то й до чогось гіршого? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Не знаю, чи схожа моя історія на монументальну трагедію, але всілякого гівна в ній справді було багато (В.Горбатько, перекл. Пітера Кері). Стара спорожнила свою склянку з горілкою й почала робити в повітрі знаки, погрожуючи й клянучи, тричі перехрестила кімнату й загорланила: «Хутко, хутко, любі діти, любі хлопці, сараки парубки, бігом, бігом забирайтеся, бо залишитеся так сидіти на все життя, спаралізовані й закоцюблі, як гірняки на морозі!» (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Побачила Ольгу, зариту в сміття та обмазану лайном. Зоя зшаленіла від люті. Вирішила, що зараз або змусить небогу хоч до якихось змін, або заб’є її ціпком. Бо безголовій істоті, що, як нечиста тварина, лежить у гівні, не варто жити на світі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Лайно сказало: «Боягуз! Боїться до мене доторкнутися» (С.Є.Лєц)].

Жаба – 1) жа́ба, (разг.) ропу́ха, (самец, редко) жа́бур; (умен.) жа́бка, жа́бонька, жабурчик; (ув.) жа́бище, жабуряка; (собир.) жабня́ (р. -ні́); 2) (мед., болезнь) жа́ба, задавля́чка: • болото, где водится много жаб – жаба́р (р. -ря́), жабови́ння, жабівни́к, жабокря́ківка; • грудная жаба – грудна́ жа́ба, грудна́ да́ва; • древесная жаба – зелену́ха; • жаба давит, задавила, перен. – жаба давить, задавила (душить, задушила), (у́же, зависть берёт) за́ви́дки беру́ть (узяли́); • жаба повитуха – повиту́шка; (квакуша) кряку́ша. [І жа́ба ри́ба, бо в воді́ сиди́ть (Номис). Жаба ти колодязна! що ти про море знаєш?.. (М.Лукаш). Бо «жаба» — потвора ментальна — давить і не пукає (Ю. Курай). Дружини їхні, заплилі ропухи, які вже не могли навіть піднятися в повітря, вічно сварилися (О.Ульяненко). Озирнувся на своїх друзяк-писарчуків, були вони на пристойній відстані: світло яснів цап, мотаючи головою, за ним стояв чи йшов осел, а на ослі сиділа охляп жаба, то б пак жабур, тримаючи в руці кухлика з медом і помахуючи ним (Валерій Шевчук). У ставку — зелені жаби. В них володар — грізний жабур. Лосенята, лось, лосиха  в лісі ходять тихо-тихо. Та тихіше, аніж лосі, в темнім лісі ходить осінь (Є.Гуцало). Ропухи прочалапали футів зо три, а тоді, очевидно, геть виснажившись, присіли, злегка ковтаючи ротом повітря. Хвилин десять вони пильно розглядали мене з відразою, яка, здається, дедалі зростала. Потім одна з них відійшла вбік і врешті присіла під ніжкою столу, мабуть, помилково гадаючи, що це стовбур дерева. Друга ропуха дивилася на мене, ретельно оцінюючи, чого я вартий, а коли врешті дійшла висновку — той виявився таким невтішним, що ропуху знудило напівперетравленими рештками коника-стрибунця й двох метеликів (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). 1. Скільки жабу не годуй, все одно задушить! 2. Жаба сидить на голові бегемота: — Така спека, а тут ще бегемот до сраки прилип! 3. — Від чого помер Іван-Царевич? Жаба задушила…].

Коронный – коро́нний; (правительственный) урядо́вий, держа́вний, (казённый) скарбо́ви́й: • коронные земли – скарбо́ві́ зе́млі; • коронный гетман – коро́нний ге́тьма́н; • коронный номер – коронний номер; • коронный разряд – (электр.) коронний розряд. [Поки Сулима ходив  з  низовими запорозькими козаками у Чорне море, Кодацька, фортеця була вибудувана, і коронний польський гетьман Конецпольський, запеклий ворог козацької волі, прибув у Кодак з польськими панами й військом і справив у новій фортеці бучний бенкет, а після бенкету прикликав до себе старшину покірних йому реєстрових козаків і повів її разом з польськими панами оглядати замчище, глузливо похваляючись козакам у вічі, що тепер, мовляв, козацькій сваволі прийшов край (А.Кащенко). Глупа ніч; проте у польськім Обозі край намету коронного гетьмана Степана Потоцького жвавий клопіт і рух (М.Старицький). В половині февраля 1648 року до його дійшла чутка, що «якийсь» козак Хмельницький, зібравши купу запорозьких гультяїв, розбив в степах козацький скарбовий корсунський полк, що стеріг границю од татарського нападу, а потім став закликати до своєї купи народ і забирати його до свого війська (І.Нечуй-Левицький). Всі бачили, як гуртувалися і пробиралися наперед змовники — великий підскарбій Морштин, брати Сапеги великий коронний гетьман Яблоновський та ті, хто їх підтримував. Було ясно, що вони сьогодні готуються дати Собеському рішучий бій (В.Малик). Кінець кінцем совість не дозволяє закривати очі. Ліс скарбовий, а тут знаходяться такі, що готові вбити (Р.Андріяшик). Лорд наніс свій коронний удар — скрутив дулю і дав можливість співбесіднику дуже детально її розгледіти… (Юрай Курай)].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Макияж – (франц.) макіяж [Та Манюня не встиг розгледіти — що, бо чимось зляканий горобець, зробивши в повітрі напівдіжку, сирнув Андрійкові прямо в око… Манюня спробував масними руками позбавитися небесного макіяжу (Юрай Курай). На той час СРСР назагал на його збройні сили зокрема потрапили у той щасливий етап загнивання, коли давня радикаьна свіжість уже перетворилася на легенду, процес гниття набув незворотного характеру, сморід посилювався, але саме тіло ще не почало розвалюватися, ще зберігало початкову форму, а завдяки макіяжу — і сякий-такий товарний вигляд (В.Кожелянко). Я так і не довідався від Мауриція, що руда Віола з рекламного відділу залагодила собі і за чиєю допомогою, бо у цю хвилю біля нашого столика з’явилися дві богині. Проте жодну з них я не хотів би побачити вранці без макіяжу (Н.Сняданко, перекл. Катажини Ґрохолі). — Твоя дружина може коня на скаку зупинити? — Коли вона без макіяжу — коні самі дибки встають].

Мордобой – мордобій. [Не обійшлося без мордобою та мирової — усе було, як у людей (Юрай Курай). Відпочатку місцеві ставились до газовиків насторожено, коли вони приїжджали до міста на тягачах, аби купити хліба чи подивитись кіно, їм влаштовували пастки і засідки, старанно били й викидали з танцмайданчиків. Слід віддати їм належне, газовики швидко призвичаїлись до нових побутових умов і до міста приїздили лише гуртом, самі час від часу влаштовуючи мордобої з місцевим населенням (С.Жадан)].

Ну, междумет., част. – 1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́; 3) (в бранных выраж., проклятьях) ну, ану́; 4) (в выраж. удивления) ну; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́: • а ну – ану́; ану́те, ану́мо; • а ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)!; • а ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; • а ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!; • да и ну – та й дава́й, та й ну; • да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?; • да ну – ну́-бо; • да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; • да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!; • и ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати; • ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері; • ну, а вы? – ну, а ви?; • ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас!; • ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; • ну вас всех к чорту! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)!; • ну вот ещё! – ну от іще!; (ну) ще що (скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…)!; ну, о́т іще!, (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат!, ет!; • ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!; ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож (ото) він і каже; отож я й пішов; • ну, где таки! – де то вже таки́!; • ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!; • ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!; • ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця); • ну его!, ну её! – цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!; (нужды нет) дарма́!; • ну и – ну й, та й; • ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре; • ну же – ну́-бо, ну-ж; • ну, знаете – ну, зна́єте; • ну и ну, ай да ну – ну й ну; оце так; • ну, конечно, очевидно… – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ…; • ну и холод – ну (але) й холод; • ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!; • ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!; • ну нет! – е ні!, ба ні!, ну, ні!; • ну ты подумай! – ну ти скажи!; • ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий!; • ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!; • ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві); • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек (тобі)!; (а) бодай тебе!; а йди ти (собі)!; (отвяжись) відчепи́сь!; • ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися; • ну, смотри же! – ну, диви́ся!; • ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?; • ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?; • ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!; • ну уж обед! – ну (та) й обі́д; • ну что вы! – ну що́ ви!; • ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте; • ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; • «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» — «Ну?» — «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» — «Ну?» — «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.); • такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (І.Котляревський). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (М.Гоголь). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (М.Гоголь). «Ну, чи не каза́в-же я?» — поду́мав собі́ Чуб (М.Гоголь). З переполо́ху ну втіка́ть (Т.Шевченко). Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Т.Шевченко). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Б.Грінченко). Ну́-бо не пусту́й! (М.Вороний). Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (АС). Ну, я-ж тобі́, почека́й! (АС). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (АС). Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.). Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Т.Шевченко). А бода́й вас та цу́р-же вам! (Т.Шевченко). Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». — «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудченко). Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (С.Руданський). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (АС). «А от за да́внього ча́су, коли́…» — «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (М.Гоголь). Нема́, ну, то й нема́! (Л.Українка). «За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». — «Ну, на се» — пое́т відмо́вив — «не наді́юся я зро́ду» (Л.Українка). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л.Українка). Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (В.Стефаник). «Та ну-бо, розкажи́!» — «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). — Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (О.Влизько). «Від ко́го-ж лист?» — «Від ге́тьмана Хане́нка?» — «Хане́нка? йо?» (Л.Старицька-Черняхівська). — Ну що ж, Тара́се! — рад єси́, не рад — диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П.Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М.Хвильовий). — Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В.Підмогильний). — Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В.Підмогильний). «Ну, там поба́чимо» — сказа́в він ла́гідно (В.Підмогильний). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В.Підмогильний). Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. Ну, катував. Ну, навертав до лона. Палив багаття вищі голови. Я їх убив, ну, може, півмільйона… Ану згадайте — скільки вбили ви? (Л.Костенко). Ти ж козак? Ну ж, скажи? Ти ж козак. Хай поганий, а таки ти козак, а таки, зловороже, козак (В.Стус). День поволі котився під три чорти. Й на це не було ради (М.Бриних). Цур йому пук! (Юрай Курай). Йому хотілося послати під три чорти Париж з усіма його інтригами, його порядками, його лицемірством (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Чоловік з похмілля підходить до дзеркала, довго дивиться на своє пом’яте, заплиле лице: — Ну і як тут не пити?].

Отдыхающий – що (який) відпочиває, відпочивальний, відпочива́льник, відпочивни́к, (шутл.) відпочивайко. [Такий собі відпочивайко (Юрай Курай). …„чудними”, „дивними” новотворами були для М.Гладкого такі слова, як насправді, схвалити, натомість до влучних, таких, „що, вийшовши з наших редакцій, поширилися в масах”, він зараховував вагоновод, швач, вантажня, відпочивник тощо (Жанна Колоїз). Побачивши на Муці гурт людей, я, всупереч усьому пережитому, злинув духом, а коли з’ясувалося, що це звичайні відпочивальники, розчарувався (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Рятівникові на замітку: якщо до відпочивальника прив’язати буйок, то за нього той не запливатиме].

Пилотка – піло́тка. [Навіть найменша форма була мені завеликою: гімнастерка, як підперезавсь, стала на спині халабудою, штани були кругом широкі й  довші, ніж треба, десь на півчверті, то довелося вбрати халоші у шкарпетки. А черевики і пілотка підійшли (Гр.Тютюнник). Байрон декламував, а провідниця ритмічно слухала. У вишуканій колінно-ліктьовій позі. Поема скінчилась феєрично. І пілотка таки впала з голови фанатки екстремальної поезії. На чисту підлогу службового купе (Юрай Курай). Іде піонер лісом, співає. На хлопчику — червоний галстук, біла сорочка, червона пілотка. З-за кущів з’являється рука і хапає його за горло. Далі чути: — Ти хто, синку. — Я — Петрик Іванов. — А що це в тебе за шмата червона на шиї? — А це, галстук, дядьку. — То ти — піонер? — Піонер, дядьку. —А підростеш, напевно, і в комсомол вступиш?. — Вступлю, дядьку. — А тоді — і в партію, напевно, рушиш? — Та рушу, дядьку. — А скільки тобі років, Петрику?. — Тринадцять буде. — Ой, не буде, Петрику, ой, не буде…].

Флаг – прапор, стяг: • государственный флаг – державний прапор; • поднимать, поднять флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора; • под флагом чего – під прапором чого; • спускать, спустить флаг – спустити прапора; • флаг в руки (язвительное пожелание действовать способом, не нравящимуся говорящему) – прапор в руки (, барабан на шию, сокиру в спину, електричку назустріч…), (ещё) вітер в спину, вперед і з піснею. [В Севастополі, де стояла велика чорноморська флота, 2 квітня на нових дреднавтах (2), крейсерах (2), міноносцях (11), підводних човнах (8), лінійних кораблях (2) та кільканадцяти інших старих кружляках і міноносцях залопотів український прапор. Це українська кров відізвалася в залозі чорноморської флоти, і вона самохіть відкинула російські червоні й білі прапори (Юрій Липа). Червоний прапор майорить вгорі, здійнявшись гордо на високій вежі… На ньому — кров… То кров людська горить! То пломеніють сполохи пожежі! Вогонь і кров — немає їм кінця. Вогонь і кров – без міри та без ліку. Невже цей прапор справді до лиця та до вподоби збуреному віку? Невже й надалі будемо нести жорстокий символ смерті та руїни? О ні, червоний прапоре, не ти символізуєш славу України! (Леонід Терехович). Лежу й відчуваю, що дівчат все більше з кожним криком чайки. На мені жовто-сині плавки. Прапор піднімається (Юрай Курай). Звичайно, є раби, які готові радісно цілувати ногая, яким їх б’ють. Здається, у психіатрії цей феномен називається мазохізмом. Тому якщо ви належите до таких, то залюбки тепер вже не за законом, а цілком добровільно пов’язуйтеся стрічками, вішайте червоні прапори, але хоч би для себе, перед дзеркалом визнайте свій діагноз. Адже саме визнання хвороби, як твердять психіатри, може бути першим кроком до одужання. А проте навіть якщо у вас не вистачить сил зізнатися у недузі самим собі, маєте розуміти — люди навкруги точно діагноз цей вам поставлять. За одною безпомилковою ознакою — червоним прапором (брати Капранови). Іноземець, прибувши в СРСР і проїхавши трохи машиною, вскочив у яму і пошкодив авто, коли ; приїхали даївці почав гаряче їм доводити, що ті мали б позначити небезпечне місце червоним прапорцем. — А ви, в’їжджаючи в Союз великий червоний прапор бачили? — ..? — Так, оце на всю територію країни поширюється].

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)