Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 6 статей
Запропонувати свій переклад для «на кону»
Шукати «на кону» на інших ресурсах:

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Кон –
1) (предел) межа́, грани́ця, рубі́ж (-бежа́); (начало) поча́ток (-тку);
2) (конец, смерть) край (р. кра́ю), кіне́ць (-нця́);
3) (очередь) че́рга́, че́ред (-ду), (зап.) ко́лія, ряд (-ду);
4) (место игры) кін (р. ко́ну);
5) товари́ство, гурт (-ту), компа́нія, ку́па;
• до кону – до кінця́, до ско́ну, до скона́ння;
• кон его пришёл – прийшла́ його́ (йому́) че́рга́ (ко́лія);
• либо в кон, либо вон – або́ до ку́пи, або́ з ку́пи;
• он не нашего кону – він не з на́шого гу́рту (товари́ства), не з на́шої компа́нії, він не з на́ших;
• от кона – споконві́ку;
• по первому кону – а) (в первый раз) пе́рший раз, пе́ршого ра́зу; б) (в первую очередь) у пе́ршу че́ргу, в пе́ршім ря́ді, на са́мий пере́д, наса́мпере́д;
• поставить свою судьбу (участь) на кон – поста́вити (ки́нути) свою́ до́лю (своє́ життя́) на кін (на ка́рту);
• сбить кого с кону – ски́нути кого́ з поса́ди, позба́вити кого́ вла́ди (ваги́), зве́сти́ кого́ ні на́що;
• скот у нас в кон пошёл – худо́ба в нас почала́ ги́нути (здиха́ти), у нас почала́ся (пішла́) по́шесть (пі́шов промі́рок) на худо́бу;
• стоять (быть) на кону – стояти (бути) на кону́. Обговорення статті
Общество –
1) громада, громадянство, спільнота, суспільство, суспільність, (широкая публика) загал, (стар.) поспільство;
2) (крестьянский мир) громада;
3) (ассоциация, товарищество) товариство;
4) (компания, сообщество) товариство:
• бывать в обществе – серед (поміж) людей (на людях) бувати; бувати в товаристві;
• высшее общество, порядочное общество – вище товариство, порядне товариство;
• выходить в общество – на люди виходити;
• гражданское общество – цивільне суспільство (тавтологія – громадянське суспільство);
• душа общества – душа товариства;
• избранное общество – добірне (виборне) товариство;
• мне неприятно его общество – його товариство мені неприємне (відворотне);
• научное (ученое ) общество – наукове товариство;
• не люблю бывать в обществе – не люблю бувати в товаристві (серед людей, на людях);
• общество потребителей – споживче товариство;
• перестал бывать в обществе – не став ходити між люди (на громаду);
• подонки общества (перен.) – покидьки (потолоч) суспільства; покидьки суспільні (суспільна потолоч);
• просветительное общество – просвітнє товариство;
• собралось большое общество – велике товариство зійшлося;
• страховое общество – страхове товариство;
• член [крестьянского] общества (ист.) – член громади.
[Еней, таку уздрівши зраду, Великим гнівом розпаливсь; Гукнув на всю свою громаду. І тихо Зевсу помоливсь (І.Котляревський). Він марив про любу працю задля громадянства, а довелось панькатися з судовими паперами (Б.Грінченко). Вихований на кращих зразках сучас­ної європейської літератури, такої багатої не лише на теми, але й на способи оброблювання сюжетів, наш інтелігентний читач має право сподіватися й від рідної літератури ширшого поля обсерва­ції, вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не одної якоїсь верстви суспільності… (М.Коцюбинський). — Порадь мене, Зірнице-мати, де мені пари шукати: чи межи боярством, преславним лицарством, чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л.Українка). — О, пане майстре, ви звикли дамам править компліменти. — Чому гадаєте, що звик? — Авжеж, ви все були в блискучім товаристві, часами й при дворі у короля (Л.Українка). І отак-то без товариства, без ласки, привіту виростала дурненька Солошка, самотньо, як звіря яке (П.Мирний). — Вибачте, пане, за слово: нам увірились не ляхи, а пани… а це не все їдно. Польський народ такий же нещасний харпак, як і наше поспільство (М.Старицький). Громада — великий чоловік (АС). Ото мій шлях — по межових стовпах, де протирає очі світле Утро — весна твоїх високих благостинь, веселка усеспільної спільноти. Даруй же світові свої щедроти і радо — згинь, вщасливлений — загинь. Бо ти не сам. Бо ти ланцюг живого, бо ти бажання вистражданий край (В.Стус).  У нас у суспільстві є такі, хто затуляється, як слон у спеку вухами — і нічого не чує (Л.Костенко). — Я казав собі в думці: «Комедії, що тепер у нас на кону граються, зарівно на історичні, як на вигадані сюжети, в переважній своїй більшості нікчемні, бо нема в них ні складу, ні ладу, проте юрба ходить на вистави з великою охотою; автори, які їх пишуть, і актори, які грають їх, кажуть, що вони й повинні бути такими, а не інакшими, бо публіка саме до такого добра ласа, а справжні п’єси, написані за певним планом і скомпоновані за всіма правилами мистецтва, знайдуть схвалення хіба трьох чи чотирьох знавців, а ширший загал їх не сприймає, бо той артизм не до шмиги,— авторам же і акторам випадає юрбі годити, що хлібом їх годує, а не про думку небагатьох дбати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А Джовванні ще довго лютував, виливав свою ненависть та зневагу до них і до їхнього корабля, обурювався, що на світі існує така потолоч і що її носить море (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона поселилася з ним у невеличкому будинку у Вестмінстері і ввійшла в добре товариство людей з уряду, не вищого товариства, а таких, які вже стали чи мають стати істинною розумовою силою нації. Це люди, які знають, про що говорять, чи говорять так, ніби знають це (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). З неї можна було зрозуміти, що доля правди споріднена з долею індивідуума, навіть ідентична їй, що ця доля — знецінення. Вона відкривала, як на глум, прірву між правдою і силою, правдою і життям, правдою і людською громадою. Давала навздогад, хоч відверто й не проголошувала цього, що треба визнати перевагу людської громади над правдою, що правда повинна мати на оці людську громаду і той, хто хоче стати членом громади, мусить бути готовий рішуче поступитися правдою і наукою, бути готовий на sacrificium intellectus (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Містер Ґрін, — кажу я, — ви були колись моїм другом і через це я не без деякого вагання признаюся вам, що якби мені довелося вибирати між вашим товариством і товариством звичайного рудого кульгавого псиська, то один з мешканців цієї хати зараз метеляв би хвостом (М.Рябова, перекл. О.Генрі). В будь-якому суспільстві прості люди повині жити всупереч наявному порядку речей (Дж. Орвел). Жити в суспільстві — нудьга, поза супільством — трагедія (О.Вайлд). Суспільство ніколи не може пробачити тих, хто ні в чому не винен (С.Є.Лєц). Вільне суспільство — це місце, де безпечно бути непопулярним (Адлай Стівенсон)]. Обговорення статті
Паясничать, разг. – блазнюва́ти, ду́рника стро́їти (кле́їти, удава́ти), дурникувати, кривлятися.
[— Кинь дурня клеїти!! — визвірився раптом милий слідчий, перейшовши на «ти». — Про твою контрреволюційну роботу, от про що! (Він значуще підняв якусь течку, поважив її в руці, дивлячись примруженими очима на Андрія, і кинув на стіл). — Тут все зафіксовано. Але ти мусиш сам про все розказати. Чистосердечно й до кінця. Все! (І.Багряний). Тут сни долають товщу забуття і згадкою лютуються, як змії, тут, на кону минулого життя, блазнюють, корчаться, як лицедії вертепних інтермедій (В.Стус). І, удаючи з себе дурника, я закліпав очима й сказав: — Та грибів хотів підшукать… Хіба не можна? Не можна? (В.Нестайко). Часто думають, що та чи інша людина тільки удає з себе дурника або дурку (Альберт Туссейн). — Усіх жаліти — тюрми позакриваються, — кривлявся Едик (Ю.Винничук). — Розплющ очі, кохана вітчизно, і поглянь на сина твого Санча Пансу; він повертається до тебе, не вельми забагатівши, зате добряче збатожений. Розкрий обійми і прийми також сина свого Дон Кіхота; його здолала правиця іншого, але зате він подолав самого себе, адже це він мені казав, що більшої над сюю звитягу годі собі зичити. Вертаюсь я з грошенятами, бо хоть на мені побито весь батіг, зате я цупко сиджу в сідлі. — Годі блазнювати,— мовив Дон Кіхот,—і дай Боже нам щасливо в’їхати в село, а вже там знічев’я розкинемося мислію по древу та й придумаємо, як ліпше нам пастушити (А.Перепадя, перекл. М.Сервантеса). Нарешті Стредлейтер обрізав кляті свої нігті, устав в отих ідіотських трусах з ліжка й заходився строїти дурника. Підходить, нахиляється і ну товкти мене кулаком у плече — розважається, паскуда! (О.Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера)]. Обговорення статті

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

кін, ко́ну, -нові, на кону́

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

жонгле́рка, жонгле́рок; ч. жонгле́р
артистка цирку, яка займається жонглерством. [Спочатку він пильно дивився за всіма, але потім його увага зосередилась на жонглерці Амалії, дівчині молодій і привабливій (В. Єшкілєв «Усі кути трикутника. Апокриф мандрів Григорія Сковороди», К., 2011). На кону стали з’являтися акробатки-єгиптянки, жонглери і жонглерки з барвистими онуками і т. ін. (Леся Українка, «Оргія», 1913).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 543.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Сце́на = 1. я́ва, сце́на (в драматичній дїї). 2. кін, кон (С. З.). — Якийсь час на кону пусто. Ст. Б. X. — Він певне затопив би цїлий кон сльозами, роздавив би всїх страшенним словом. Ст. Г. — Регочуть ся тодї, коли на кону йде щось поважне. Ст. Г.

Запропонуйте свій переклад