Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «оба*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Багри́ть, обагря́ть – червони́ти, ба́грити. |
| Банкро́титься, обанкро́титься – банкрутува́ти, збанкрутува́ти. |
| О́ба, о́бе – оби́два, оби́дві, обо́є (об. р.) (р. для всех родов обо́х, обидво́х), (ум.) обо́йко. • С обе́их сторон, по обе́им сторонам и по о́бе стороны – з обо́х бокі́в, по оби́два бо́ки, оба́біч, оба́поли. [Оба́поли Дніпра́]. • Находящийся по обе́им берегам реки – обобі́чний. • Обе́ими руками – обіру́ч, обома́ (обидвома́) рука́ми. [За гаря́чий ка́мінь обіру́ч хапа́йся]. • Обо́его пола – одніє́ї і дру́гої ста́ти. • Глядеть, смотреть в о́ба – бу́ти на осторо́зі, ма́тися на обере́жності, взя́ти о́чі в ру́ки. • Уписывает за о́бе щеки – умина́є так, ща аж за уши́ма лящи́ть. • О́ба лучше – обо́є рябо́є. |
| Оба́бить –
1) (ирон.) ожени́ти, одружи́ти, опе́ньгати; 2) зба́бити. -ться – 1) ожени́тися, одружи́тися, опе́ньгатися, обенбе́ритися; 2) збабі́ти, зба́битися. |
| Оба́бок (гриб, Boletus scaber) – ба́бка. |
| Обагре́ние (кровью) – закрива́влення, скрива́влення, покрива́влення. |
| Обагря́ть, обагри́ть – червони́ти, почервони́ти. • -ть кровью – крива́вити, (сов.) закрива́ви́ти, скрива́ви́ти, покрива́ви́ти, окрови́ти, покрови́ти. • -и́ть руки кровью – покрива́ви́ти ру́ки, ру́ки в крові́ вмочи́ти. • Обагрё́нный – почерво́нений, (кровью) закрива́влений, покрива́влений. |
| Обагря́ться, обагри́ться (кровью) – крива́ви́тися, закрива́ви́тися, покрива́ви́тися. |
| Обаку́ливать, см. Обма́нывать. |
| Обалде́лый – здурі́лий, сторопі́лий, запа́морочений, очмані́лий. |
| Обалде́ть – одурі́ти, здурі́ти, сторопі́ти, очмані́ти. Срв. Одуре́ть. |
| Обанкру́теть – збанкрутува́ти, збанкру́титися. |
| Обанкру́чивать, обанкру́тить – збанкру́чувати, збанкру́тити, призво́дити, призве́сти́ кого́ до банкру́тства. • -ться, см. Обанкру́теть. -вшийся – збанкруто́ваний. • -ченный – збанкру́чений. |
| Обасурма́нить – побусурме́[а́]нити. |
| Обасурма́ниваться, обасурма́ниться – бусурме́[а́]нитися, побусурме́[а́]нитися. [Вже я поту́рчилась, побусурме́нилась]. |
| Обау́кивать, обау́кать – обаго́вкувати, обаго́вкати, обгу́кувати, обгука́ти, вигу́кувати, ви́гукати. [Обаго́вкав уже́ ввесь ліс, та ніхто́ не відгу́кується]. |
| Обахро́миться – обторо́читися, обтрі́патися. |
| Обая́ние – зачаро́вання; ча́ри. [Він був немо́в у зачаро́ванні]. |
| Обаятельность – чарівність, чарівливість, принадність (-ности). |
| Обая́тельный – чарівни́й, чаро[і]вли́вий, прина́дний, обворо́жливий. • -но – чарі́вно, чаро[і]вли́во, обворо́жливо. |
| Обая́ть кого – вчарува́ти кого́, обворожи́ти кого́. |
| Обо[а]лду́й, см. Обо́лтус, Болва́н. |
| Бара́нка (чаще мн. бара́нки) – бу́блик, оба́рінок. • Делать -ки – сука́ти бу́блики. |
| Бе́рег –
1) бе́ре[і]г, узбере́[і́]жжя, надбере́жжя, край. [На узбере́жжі сла́вного Дні́пра. На широ́кім Дуна́ю, недале́ко від кра́ю, коза́к потопа́є]. • Б. отвесный – стінува́тий бе́рег, пристін. • Б. высокий, обрывистый – кру́ча, крутобере́жжя. • Б. покрытый гравием, галькою – зарі́нок, зарі́ння. • Б. обнаженный – лиса́[я́]к. • У -га – з бе́регу. [У нас з бе́регу неглибо́ко]. • По -гам – берега́ми. • На б-г реки, моря – над рі́чку, над мо́ре, у бе́рег. [Прийшли́ над глибо́ку рі́чку]. • На обоих -гах – оба́поли. [Оба́поли Дніпра́]. • Б. противоположный, заречный – зарі́чок, той бік. • Житель противоп. -га – заріча́нин, тогобі́чний (чолові́к). • Вода у бе́рега – бе́рег. [Пра́ла сорочки́ в бе́резі]. |
| Бе́режный – бережки́й, сторожки́й, оба́чний. |
| Блоно́к – оба́піл (р. -полу), оба́пілок (р. оба́пілка). |
| Выводи́ть, вы́вести –
1) виво́дити (реже вивожа́ти, вивожда́ти), ви́вести; (выпроваживать) – випрова́джувати, ви́провадити. [Ви́вів бо́су на моро́зець. Ду́ків-срібля́ників за лоб бра́ли, із-за стола́, на́че волі́в, вивожда́ли. Письме́нник виво́дить перед на́ми люде́й. Хо́чу тебе́ ви́вести з кло́поту = из затруднения. Вона́ ни́тку виво́дить тонку́ та до́вгу]; 2) в. детей (о животных, птицах) – плоди́ти, випло́джувати, ви́плодити, виво́дити, ви́вести, наве́сти́, вилу́плювати, ви́лупити [Ки́цька навела́ киценя́т. Ой біда́, біда́ ча́йці-небо́зі, що ви́вела чаєня́ток при би́тій доро́зі], (детей в люди) виво́дити (ви́вести) діте́й в лю́ди, на ко́го. [Тре́ба бу́де діте́й годува́ти та в лю́ди виво́дити (Крим.). Скі́льки потя́гся мій ба́тько, по́ки на вчи́теля ви́вів мене́ (Тесл.)]; 3) выводи́ть истребляя, уничтожая – вибавля́ти, ви́бавити, обавля́ти, оба́вити, витлу́млювати, витлумля́ти, ви́тлумити. [Повибавля́й пля́ми з оде́жі. Ви́тлумила му́хи з ха́ти. Ви́бавили кукі́ль з пшени́ці]; 4) в. заключение, вывод – висно́вувати, ви́снувати, роби́ти (зроби́ти) ви́сновок, ви́сновки; 5) в. голосом – виво́дити (ве́сти) го́лос, пі́сню, спів. [Виво́дить го́лос, як лляну́ тонку́ ни́тку (Неч.-Лев.)]; 6) в. стену – кла́сти, скла́сти; (каменную, кирпичную) мурува́ти, змурува́ти; 7) в. из терпения – позбавля́ти, позба́вити кого́ терпцю́, урива́ти, урва́ти кому́ терпе́ць; 8) в. на чистую воду – ви́вести на світ, на чи́сту во́ду, на слизьке́; 9) в. из себя – дратува́ти, роздратува́ти; 10) в. верх (напр. в стоге) – виве́ршувати, ви́вершити. • С невы́веденным (незаконченным) верхом – недове́ршений. |
| Гауптва́хта – гавптва́хта (испорч. оба́хта), варті́вня. |
| Горбы́ль – оба́піл (р. -пола), оба́пілок (р. -лка), облі́зок (р. -зка), опи́лок (р. -лка), обзі́л (р. обзо́лу). |
| Дальнови́дность – далекогля́дність (р. -ности), прозорли́вість (р. -вости), передба́чливість, передба́чення, оба́чність (р. -ности). |
| Дальнови́дный – далекогля́дний, прозорли́вий, передба́чний, передба́чливий, оба́чний. |
| Доска́ – до́шка (ум. до́щечка), (изредка) дерти́ця, дерни́ця. [Ой, і каза́в пан Каньовський дерни́ць накупи́ти, молоді́й Бондарі́вні домови́ну зби́ти (Чуб.)]. • Доска́ небольшая или одиночка – дощи́на. • Самая толстая доска́ – фо́ршта, хворшт. [Дубо́ві фо́ршти для скле́пу наготува́ли]. • Д. двухдюймовая – двіцалі́вка, двохпальці́вка. • Д. трёхдюймовая – трицалі́вка, трьохпальці́вка. • Д. наиболее употребительная для обшивки – шалі́вка. • Д. толщиною меньше вершка, но толще шалёвки – бези́менка. • Д., составляющая восьмую часть распиленного древесного ствола – гити́на, восьмерня́. • Д.-горбыль – оба́пол, оба́полок (р. -лку), опи́лок (р. -лку). • Д. для пола – мости́на, мостови́на, (реже) місни́ця. • Д. в потолке – стели́на. • Д. в заборе – діли́на; (в воротах) ворітни́ця. • В заборе доска, прикрывающая забор или частокол – гло́вень (р. -вня). • Доска́ с уступами, на которые кладутся полки – шимба́лок (р. -лка). • Дубовые до́ски для лодок – бо́ти. • Д., положенные на лодках для устройства парома – мости́нці (р. -нців). • До́ски, по которым скатывают тяжести для нагрузки и т. п. – кі́твиці. • Д., переброшенная через ручей, речку – кла́дка. • Д. кухонная для теста, для котлет и т. п. – стільни́ця. [Візьми́ ме́ншу стільни́чку на зі́лля: на вели́кій ми ті́сто по́раємо]. • Д., употребляемая вместо колокола в монастырях (било) – бря́зкало, би́ло, калата́ло. [Говори́ли, як у би́ло би́ли, а йому́ й не в до́гадки. Піп у дзвін, а чорт у калата́ло]. • Д. кроильная – крава́льня, кравни́ця, крі́йниця. • Д. для глаженья – прасува́льна до́шка. • Д., которую сапожник кладёт себе на колени и разбивает на ней молотком кожу – клепа́к (Вас.). • Д. деревянная, для писания на ней масляными красками – блят. [Повіз де́рево до столярі́в, щоб пороби́ли бля́ти, а мій брат помалюва́в]. • Вымощенный до́сками – мостови́й. [Ой, Оле́но, се́стро моя, поми́й двори́ мостові́ї]. • Обшить до́сками – обшалюва́ти, пошалюва́ти. • От доски́ до доски́ – від до́шки до до́шки; від паляту́рки до паляту́рки. [Всю оту́ ку́пу книжо́к я знав уже́ розказа́ти од паляту́рки до паляту́рки (Васильч.)]. • Доска́ классная – табли́ця. • Д. аспидная – тавле́тка, гри́фельна до́шка. • Д. шахматная – шахівни́ця. • Д. грудная (анат.) – грудни́на. |
| Заболо́нка, Заболо́нок – оба́пі[о]лок (-пілка), оба́пі[о]л (-полу). |
| Забо́р –
1) (вообще ограда) горо́жа, огоро́жа (-жі), (торжеств.) огра́да; см. Огра́да, Пле́тень. [Огоро́жа круго́м нова́, висо́ка, хазя́йська (Н.-Лев.). Золоти́й сад і золото́ю огра́дою огоро́джений (Рудч.)]; (досчатый) б[п]арка́н (-на), діло́вання; (из вертикально поставленных кольев) частокі́л (-ко́лу), (из горизонтальных жердей) ворі́ння, вір’я́; (решётчатый) штахе́та (и мн. штахе́ти), штахе́тник; (из камня, кирпича) мур (-ру). • Часть -ра между двумя столбами – пла[е]ни́ця. • Обнести -ром – поста́вити огоро́жу, об[п]арка́нити що, заділува́ти, обмурува́ти що. Каменный -бо́р (в реке), см. Гряда́ 2; 2) (товаров, денег) забі́р, набі́р (-бо́ру). [Мого́ забо́ру (набо́ру) в крамни́ці вже карбо́ванців на п’я́теро (Звин.)]. |
| Закла́дывать, закла́сть, заложи́ть –
1) (основание здания, судна и т. п.) заклада́ти, закла́сти що. [Сього́дні закла́дини: нови́й військо́ви́й корабе́ль заклада́ють]; 2) что во что, за что – заклада́ти, закла́сти що в (за) що. [Закла́в ру́ки в кише́ні. Молода́ заклада́є молодо́му ху́стку за по́яс. Учи́тель заклада́є (или вклада́є) в ду́шу у́чням любо́в до бі́дного лю́ду (Крим.)]; 3) (проём в стене камнем, кирпичём) заклада́ти, закла́сти що (це́глою, камі́нням), замуро́вувати, замурува́ти; (деревом: горизонтально) заклада́ти, закла́сти, (вертикально) заставля́ти, заста́вити, (о мн.) позаклада́ти, позаставля́ти що чим. [За́йве вікно́ ми оба́полами заста́вили, гли́ною завалькува́ли]; 4) (лагерь, стан) ста́вити, поста́вити кіш; та́бором, коше́м, обо́зом става́ти, ста́ти, отабори́тися; 5) (загромождать) захара́щувати и захара́стрювати, захара́ст(р)ити; срвн. Загроможда́ть. [На́що лаву́ захарастри́ли? За́раз поприйма́йте все]; 6) (задевать) запрото́рювати, запрото́рити, заклада́ти, закла́сти що десь, куди́. [Сам не зна́ю, куди́ запрото́рив кни́гу]; 7) (отдавать в заклад), см. Закла́д 1; 8) (корм лошадям, скоту) завдава́ти, завда́ти, дава́ти, да́ти, (о мн.) подава́ти ко́ням, вола́м и т. д., засипа́ти, заси́пати обрі́к ко́ням. [Ко́ням та коро́вам уже́ подава́в, тепе́р понесу́ ві́вцям]; 9) (лошадей) запряга́ти, запрягти́, (о мн.) позапряга́ти (ко́ні); 10) -жи́ло уши, нос кому – закла́ло (в)у́хо, позаклада́ло (в)у́ха кому́, ніс залі́г у ко́го, закла́ло в но́сі кому́. • Зало́женный – закла́дений; замуро́ваний, заста́влений; ота́борений; захара́щений, захара́стрений; запрото́рений (десь, куди́); застано́влений, заста́влений; да́ний, заси́паний; запря́жений. • Дом -ло́жен – буди́нок у заста́ві. |
| Изне́живать, изне́жить – розні́жувати, розні́жити, зні́жувати, зні́жити, вині́жувати, ви́ніжити, (баловать) пе́стити, ви́пестити, розпе́щувати, розпе́стити кого́. [Десь ма́буть за па́на ду́мала ма́ти тебе́ одда́ти, що так зні́жила (Харківщ.). Безжу́рне (життя́), у доста́тках, у розко́шах – воно́ ті́льки розпе́стило її́, осла́било во́лю (Коцюб.)]. • -ться – розні́жуватися, розні́житися, зні́жуватися, зні́житися, вині́жуватися, ви́ніжитися, пе́ститися, ви́пеститися, розпе́щуватися, розпе́ститися; (о мужчине: обабиться) бабі́ти, збабі́ти, ба́битися, з[роз]ба́битися. • Изне́женный – розні́жений, зні́жений, ви́ніжений, ні́жений, пе́ще́ний, ви́пещений, (избалованный) розпе́щений, ма́заний. [У само́го верхово́ди була́ жі́нка така́ ви́ніжена (М. Вовч.). Почали́ вони́ (козаки́) гордува́ти ні́женими паня́тами (Куліш). В виногра́ді він прив’я́же зні́жене осля́тко (Св. П.). Ви́пещені ру́ки (Коцюб.). Пе́щена дити́на (Н.-Лев.). Ма́зана дити́на леда́ча (Г. Барв.)]. • -ное воспитание – пе́щене, лелі́яне ви́хова́ння, ні́жне (фамил. ба́бське) ви́кохання. |
| Кологри́вчатый, Кологри́вый –
1) см. Грива́стый; 2) з гри́вою по оби́два бо́ки (оба́біч) ши́ї. |
| Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.). • -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля. • -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста. • Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́. • Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́. • В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)]. • Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)]. • Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль. • В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)]. • Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва. • В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)]. • Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий. • Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)]. • Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный. • Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́. • Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́. • -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю. • Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́. • И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду. • Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. • Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо. • Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися). • -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться. • -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й; 2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́. • Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́; 3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). • -нец пряжи – пуд пряжі. • -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти. • Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край); 4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва; 5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка. • У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя; 6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду). • Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)]. • Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць. • Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д. • В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д; 7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. • Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць. • Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю). • От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́. • Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю. • -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о. • В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)]. • В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)]. • В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док. • В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)]. • Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)]. • К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́. • К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та. • Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю). • В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)]. • Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́. • До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)]. • До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)]. • При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку. • Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)]. • Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́. • Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)]. • Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам. • Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)]. • Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)]. • Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́. • Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)]. • Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)]. • Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́. • Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)]. • -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові). • Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му. • Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край). • -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там. • -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га. • Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю. • -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля. • -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)]. • -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас. • Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто. • Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к. • -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис). • Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід. • Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі. • Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць; 8) (цель) мета́, ціль (-лі). • На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це? |
| Кордега́рдия – кордега́рда, калаву́рня, оба́хта (кутузка) буцега́рня. |
| Котё́л – (всякий) каза́н (-на́), (зап.) коте́л (р. кітла́), (медный) мі́день (-дня), (чугунный) баня́к, чаву́н (-на), (железн.) залізня́к (-ка́). [Щось клекоті́ло, як окрі́п у казані́ (М. Левиц.)]. • -тё́л высокого, низкого давления – каза́н висо́кого, низько́го ти́снення. • -тё́л с обратным пламенем – каза́н з обе́рненим по́лум’ям. • -тё́л с жаровыми трубами – жарни́чний парови́к. • -тёл паровой – парови́к. • -тё́л вертикальный – сторчови́й каза́н. • Трубчатый -тё́л с огневой коробкой – цівни́й каза́н з полум’яни́цею. • Голова с пивной -тё́л – голова́ як макі́тра. • -тлом кипит – як у казані́ клеко́че. • Как в -тле́ кипеть (о нравствен. мучениях) – мов у казані́ кипі́ти (Єфр.). • Горшок -тлу́ не товарищ – кінь воло́ві не рі́вня; каза́н гле́кові не до па́ри. • Горшок -тлу́ смеётся, а оба черны – доріка́в горне́ць котло́ві, що чо́рний, аж і сам сажни́й (Приказка). |
| Краю́ха, Краю́шка –
1) (горбушка хлеба) окра́єць (-йця), окра́йчик, цілу́шка; (ломоть) лу́ста, па́лустень (-сня), парти́ка (хлі́ба); 2) (горбыль) оба́піл (-пола), оба́пілок (-лка). |
| Кровь –
1) кров (-ви), (реже) крів (р. кро́ви́, кро[и]ві́), ум. крі́вця́, (пров.) крівля́, керва́, руда́ (-ди́), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха́, ю́шка, паюха́, мазка́. [Без бо́ю, без кро́ви (Крим.). Поженемо́ся за барише́м, а скі́льки крові́ бра́тньої нап’ємо́ся (Квітка). Кро́в’ю вона́ умива́лась (Шевч.). Крі́в’ю обкипі́ла вся на́ша давни́на (Л. Укр.). Усі́ ру́ки в крови́ (Харківщ.). Як вода́, крівля́ по сві́ті бу́де розлива́тись (Руданськ.). Так він крівле́ю і вми́вся (О. Пчілка). Руда́ – не вода́ (Номис). Лю́дська крівця́ не води́ця, розлива́ти не годи́ться (Номис). Ша́бля моя́ не раз паюхо́ю вми́лась (К. С.). Мазко́ю хо́че хто уми́тись, кому́ не жаль свої́х зубі́в (Котл.)]. • -вь артериальная – кров черво́на, (венозная) чо́рна (пога́на) кров. • Лицо у неё -вь с молоком – лице́ у не́ї мов кров з молоко́м; лице́ у не́ї бі́ле як ки́пень і рум’я́нці гра́ють. • -вью кровь омыть – кров за кров; кров зми́ти кро́в’ю. • Проливать -вь – ли́ти, пролива́ти (сов. проли́ти) кров. [За́раз бу́дуть тут лить непови́нную кров (Грінч.)]. • Обагрить -вью, см. Обагря́ть. • Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью – о(б)кипа́ти, о(б)кипі́ти кро́в’ю. [Окипі́ло се́рце гаря́чою кро́в’ю (Пісня)]. • Запекшаяся -вь – закипі́ла(я) кров. • Покрытый запекшейся -вью – закипі́лий, обкипі́лий кро́в’ю. • Покрывается -вью что – кров обкипа́є на чо́му, кро́в’ю обкипа́є що. • Лужа -ви – калю́жа кро́ви, крива́ва рі́чка (крини́ця). [Де стоя́ла Бондарі́вна – крива́ва крини́ця (Пісня)]. • Лежал в луже -ви – підпли́в кро́в’ю, лежа́в підпли́тий кро́в’ю (крівле́ю), лежа́в у калю́жі кро́ви. • Запачкать -вью – ума́зати в кров, укрови́ти, закрови́ти, (сильно) заюши́ти кого́, що. • Облиться -вью – уми́тися кро́в’ю, (грубо) мазко́ю. • Сердце обливается -вью – се́рце крива́виться. [І се́рце крива́виться, як згада́ю, яка́ мінли́ва лю́дська до́ля (Грінч.)]. • Побить в -вь кого – спусти́ти кров кому́, (грубо) спусти́ти юху́ (мазку́) кому́, помажчи́ти кого́. • Ушибиться в -вь – заби́тися до кро́ви, (сильно) об’юши́тися. • -вь ударила в голову кому – кров уда́рила (бу́хнула, лину́ла) до голови́ кому́. • Изойти, истечь -вью – зійти́ кро́в’ю, збезкро́віти. • Он истёк -вью – він зійшо́в кро́в’ю, він збезкро́вів. • Пустить -вь – ки́нути (спусти́ти) кров (руду́), відкри́ти жи́лу кому́. [Ки́нув їй руду́ з руки́ (Квітка)]. • Хоть -вь с носа – хоч кров з но́са. • Кро́ви (регулы) – мі́сячка, кра́ска; 2) (в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви). • Родная -вь – своя́ кров, рі́дна кров. • Это у него в -ви – це в йо́го роди́ме. • Голос -ви – кров озива́ється, го́лос кро́ви. • От -ви Рюриковой – з Рю́рикової кро́ви, з Рю́рикового ро́ду (колі́на). • Принц королевской -ви – принц королі́вської кро́ви, королі́вського ро́ду, колі́на; 3) бот., см. Драко́нова кровь, Зверобо́й. |
| Ме́длить – (мешкать) бари́тися, забаря́тися, обаря́тися, га́ятися, зага́юватися, уга́юватися, (пров. га́йкатися), для́тися, ба́витися, (терять время) га́яти час, годи́ну; (тянуть, проволакивать время) зволіка́ти, відтяга́тися, (возиться) уво́дити(ся), мни́хатися, мо́нятися, волово́дитися. [«Чо́го се так поспіша́тись?» – «А чого́-ж ма́ю бари́тись?» (М. Вовч.). Ті́кати ма́єм змо́гу. Не га́ймось! (Самійл.). Іди́-ж мені́ та не вга́юйся, шви́дше й наза́д (Сл. Гр.). Іди́ та шви́дше, не га́йкайся (Дніпропетр.). Не для́йся, шви́дше йди в по́ле (Звин.). Ти бу́в-би йшов, не ба́вивсь (Грінч.). «Сього́дня запишу́ся в легіо́н» – «Сього́дня?» – «Що-ж уво́дитись? Наві́що?» (Л. Укр.). Не мо́няйтесь (не волово́дьтеся), бо час не жде (М. Грінч.)]. • -лить с чем – бари́тися, га́ятися, для́тися, уво́дитися, зволіка́ти з чим, бари́тися зроби́ти що, для́ти, зволіка́ти що. [Хоті́в, га́ючися з одмо́вою, тим ча́сом зрозумі́ти його́ за́мір (Грінч.). Зволіка́ти ні́коли з ряту́нком! (Л. Укр.)]. • -лить с делом – для́тися із спра́вою, для́ти (га́яти, зволіка́ти) спра́ву (ді́ло). [Сам не тя́мить, чого́ Пу́гач для́є спра́ву (Кониськ.). Ви сього́ ді́ла не га́йте (Март.)]. • Он -лит приходом – він ба́риться прийти́. • Торопитесь! как вы -лите! – Шви́дше! Як ви для́єтесь! • Не ме́для – не га́ючись, не для́ючись, не га́ючи часу́, нега́йно. |
| Ме́шкать, ме́шкивать – га́ятися, бари́тися, для́тися, обаря́тися, забаря́тися, ба́витися, забавля́тися; см. Ме́длить. [Не га́явсь і за́раз пішо́в (Кониськ.). Де́-ж ти так бари́вся? (Шевч.). Не ма́ю й я чого́ тут до́вше для́тись (Куліш). Не ба́вся тут, іди́ шви́дше (Шевч.)]. • -кать чем – га́ятися (бари́тися и т. д.) з чим. |
| Напада́ть, напа́сть –
1) напада́ти, напа́сти на ко́го и кого́, (со всех сторон) о(б)пада́ти, о(б)па́сти, (шутл.) обара́нювати, обара́нити, (обседать) обсіда́ти, обсі́сти кого́, (о мног.) понапада́ти, поо(б)пада́ти, пообсіда́ти; (о войске и перен. ещё) би́ти, ударя́ти, уда́рити на ко́го, чини́ти, учини́ти на́пад, (делать набег) наска́кувати, наско́чити на ко́го. [Аж тут ра́птом два́дцять ти́сяч на них (козакі́в) напада́ють (Рудан.). Со́рок коміса́рів в за́мку цім мене́ напа́ли (Грінч.). Соба́ки обпа́ли тих люде́й (Бердич.). Опа́ла його́ сарана́ (Куліш). Ді́ти обара́нили мене́ за гости́нцями (Н.-Лев.). Бджо́ли як обара́нили його́! (Манж.). А тим ча́сом орендарі́в обсі́ли кома́хи (Рудан.). І хо́че во́рогом на те́бе би́ти (Куліш). Ми вда́рим несподі́вано на їх (Грінч.). Наско́чив на наш ху́тір загі́н тата́рський (Тобіл.)]. • -па́сть врасплох – напа́сти несподі́вано (знена́цька) на ко́го и кого́, заско́чити несподі́вано, збі́гти кого́. [Тепе́р ляхи́ збіжа́ть нас п’я́них (Куліш)]. • -да́ть, -па́сть на еду – допада́тися (припада́ти), допа́стися (припа́сти) до ї́жі, накида́тися, наки́нутися на ї́жу; 2) (вз’едаться, напускаться, на кого) напада́тися, напа́стися, напосіда́тися, напосі́стися, насіда́тися, насі́стися на ко́го, насіда́ти, насі́сти кого́, нако́пуватися, накопа́тися, нагріба́тися на ко́го, напастува́ти кого́, (приставать к кому) наскі́пуватися и наскіпа́тися, наскі́патися, нака́суватися и накаса́тися (несов.), накаса́тися (сов.) нава́жувати на ко́го. [Жінки́ найбі́льше напада́лися на Ї́вгу (Грінч.). Напосі́лися злоді́ї раз на мужика́ (Рудан.). Чого́ ти насіда́єшся на ме́не? (Сл. Гр.). До́ма насі́в жі́нку, чому́ не йшла борони́ти (Кониськ.). Чого́ це ви всі накопа́лися на ме́не? (Звин.). Я вам усе́ даю́, а ви ще й нагріба́єтеся на ме́не! (Звин.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? що він зроби́в тобі́ таке́? (Мирний). Та чого́ ти накаса́єшся на ме́не? (Харківщ.). Жі́нка як накаса́лась: «Біжи́ та й біжи́ за око́лицю!» (Г. Барв.). За́що ви всі нава́жуєте на ме́не? (М. Вовч.)]. • -да́ть, -па́сть на что (осуждать, критиковать) – напада́ти(ся), напа́сти(ся), ударя́ти, уда́рити на що, напастува́ти що. [На цю кни́гу ча́сом напада́лися (Грінч.). Уда́рив з своє́ю кри́тикою на двопе́рсне зна́мення (Короленко). Духо́вний уря́д го́стро напасту́є шлю́бну розлу́ку (Доман.)]; 3) (наталкиваться, встречать) напада́ти, напа́сти на ко́го, на що, натрапля́ти, натра́пити на ко́го и кого́, на що, наска́кувати, наско́чити на ко́го, на що, упада́ти, упа́сти на ко́го, надиба́ти, нади́бати, здиба́ти, зди́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати кого́, що. [Ходи́в, ходи́в і таки́ напа́в на таки́х (Стор.). Чув яке́сь незадово́лення, не натра́пивши на те, що пови́нно бу́ти його́ заня́ттям (Франко). Заблуди́в у лі́сі, та на ща́стя нади́бав карбівни́чого (Сл. Ум.). Ходи́в лі́сом та наги́бав сті́льки полуни́ць (Грінч.). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на след – напа́сти (натра́пити) на слід, узя́ти слід кого́, чий. [Нах ті́льки слід мерщі́й-би взя́ти, то не схова́ються вони́ й у хма́рах (Тобіл.)]; 4) (овладевать, одолевать) напада́ти, напа́сти кого́ и на ко́го, опада́ти, опа́сти кого́, нахо́дити, найти́ на ко́го. [Щоб не поте́рпіти від ди́ких капри́зів, що напада́ли його́ яко́сь ра́птом (Франко). Хіба́ не вся́кого з вас и́ноді напада́в безпричи́нний сму́ток? (Крим.). Чого́сь мене́ по́зіхи напа́ли (Переясл.)]. • На него -па́ла лень – його́ обсі́ли лі́нощі (лі́ньки, баглаї́). • На меня -па́л сон – на ме́не найшо́в сон, мене́ взяв сон. • -да́ет, -па́л страх – страх напада́є (па́дає, нахо́дить), напа́в (найшо́в) на ко́го, страх опада́є (посіда́є), опа́в (посі́в) кого́. [Таки́й страх на ме́не па́да, що й сказа́ти вам не мо́жу (Поділля). Нахо́дили на не́ї які́сь страхи́ (Сл. Гр.)]. |
| Неопа́сно, нрч. –
1) безпе́чно, ненебезпе́чно. • Он -но заболел – він нева́жко (нетя́жко, ненебезпе́чно) захворі́в (засла́б, занеду́жав), він ле́гко занеду́жав, у йо́го неважка́ (легка́) х(в)оро́ба (сла́бість, неду́га). • Здесь тебе -но – тут тобі́ безпе́чно (нема́ небезпе́ки); 2) необере́жно, необа́чно, без обере́жности, без оба́чности. Срв. Неопа́сный. |
| Неопроме́тчивый – нехапли́вий, (нелегкомысленный) нелегкова́жний, (осторожный) оба́чний, огля́дний, обере́жний, (осмотрительный, диал.) опантро́в(а)ний, (рассудительный) розва́жливий, розва́жний. |
| Непра́вый –
1) непра́вий, несправедли́вий, неправди́вий, непра́ведний, кри́вдний, криви́й, неслу́шний. [Непра́вим сві́дченням себе́ він ду́мав обрятува́ти (Грінч.). В мої́х слова́х не зна́йдете лука́вства, я зна́ю й сам, що про́сте, що криве́є (Куліш). Так и́ншого-ж ти спо́собу найди́ держа́ву рятува́ть, бо стра́тити Стюа́рт – непра́вий спо́сіб: ти не ма́єш пра́ва каза́ти при́суд їй, бо не підда́на вона́ тобі́ (Грінч.)]. • Дело твое -вое, иск -вый, обвинение -вое – спра́ва твоя́ несправедли́ва, непра́вий (кри́вдний) по́зов, непра́ве (несправедли́ве, кри́вдне) винува́чення. • -вая жизнь – непра́ведне життя́. • Я -пра́в – я непра́вий, я не ма́ю ра́ції, моя́ непра́вда. • Вы оба -вы – ви обо́є (оби́два) непра́ві (не ма́єте ра́ції); 2) (незаконный) непра́вний. • -вое владение – непра́вне володі́ння; 3) сщ. – винува́чений, винува́тий, ви́нний (-ого) в чо́му; срв. Обвиня́емый, Вино́вный. |
| Не́промет – обере́жний, оба́чний (-ного); срв. Не́прома́х. |
| Обли́вина – оба́пол, оба́полок, опі́лок (-лка). |
| Обли́вистый (горбылястый) – оба́польний, оба́полкуватий. |
| Обо́е – обо́є (обо́х, обо́м, обома́, обо́х), обидво́є, ум. обі́[о́]йко. [Обо́є вони́ – і чолові́к, і жі́нка, людьми́ лихи́ми не були́ (Кон.)]. Срв. О́ба. |
| Оболде́ть, см. Обалде́ть. |
| Оглупе́ть – одурі́ти, здурі́ти, збезглу́здіти, з глу́зду з’ї́хати, з глу́зду зсу́нутися, обара́ніти. |
| Огля́дчивость – оба́чність, огля́дність, обере́жність. |
| Огля́дчивый – оба́чний, огля́дний, обере́жний. |
| Одина́ковый – одна́ковий, одна́кий, їдна́ковий, їдна́кий; рі́вний. [Їх тро́є, а всім суди́лась одна́кова до́ля (Коцюб.). Приї́хали два коза́ки, оби́два їдна́кі. Із дука́тів шти́ри ку́пи рі́вних нагорта́є (Рудан.)]. • Весь одина́ковый (однородный) – односта́[о́]йний; одноли́чній. [Пря́жа односто́йна, рі́вно напря́дена. Одноли́чня трава́ на цій десяти́ні: сами́й пері́й]. • Совершенно одина́ковый – однакові́сінький. • В -вой степени – за́рівно. [Усі́м вам за́рівно добра́ ми́слю]. • Все они одина́ковы (шутл.) – усі́х їх одни́м ми́ром ма́зано, усі́ вони́ в одну́ ду́дочку гра́ють. • Оба одина́ковы – обо́є-рябо́є, оди́н біс, оди́н кат. • Одина́ково – одна́ково, одна́ко, їдна́ково, їдна́ко, за́рівно, на́рівно; в-одно́. • Совершенно -во – однакові́сінько. • Не одина́ково – не одна́ково, рі́зно. [Рі́зно бува́є]. |
| Окра́ина – (край, конец) край, кіне́ць (-нця́), окра́йок, закра́йок (-ра́йка). [В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.)]. • -на доски – край, кіне́ць до́шки; (рубеж, рубежная область, место) украї́на, край, оба́пілок. [По оба́пілках мі́ста (го́рода)]. • -на города – край, кіне́ць мі́ста. [Ми ме́шкаємо на краю́ (в кінці́) мі́ста]. • -на межи – узмі́жок. • -на леса – узлі́сок, узлі́сся. • По -не – укра́й чого́, по-над чим. |
| Окружа́ть, окружи́ть –
1) (обвести, очертить кругом) обво́дити, обве́сти (круго́м), обкружля́ти, обкружли́ти, обкре́слювати, обкресли́ти, обче́[і́]ркувати, обчеркну́ти що; 2) (обойти, об’ехать кругом) обмина́ти, обмину́ти, обхо́дити, обійти́, об’їжджа́ти, об’ї́хати що. [Обмина́є Га́нна вели́кі би́ті шляхи́, йде́ вона́ яра́ми та доли́нами (Н.-Лев.)]; 3) (обносить чем-либо вокруг) обво́дити, обве́сти (напр. ро́вом, кана́вою, стіно́ю), обгоро́джувати, обгороди́ти, обставля́ти, обста́вити що чим. [Навкруги́ за́мок був обве́дений глибо́ким ро́вом. Обгороди́в двір ти́ном]; 4) (облегать) ото́чувати, оточа́ти, оточи́ти (о мног. пообто́чувати), обступа́ти, обступи́ти, обста́ти (сов.); о(б)горта́ти, обгорну́ти (о мног. пообго́рта́ти), обляга́ти, облягти́, обложи́ти, (о)повива́ти, (о)пови́ти, обара́нити (сов.), (плотно) облі́плювати, обліпи́ти, (неожиданно -жить кого) обско́чити, (о собаках) обсіда́ти, обсі́сти, (о реке) обтіка́ти. [Його́ оточа́ли бліді́, зжо́вклі обли́ччя (Коцюб.). А козаки́, як та хма́ра, ляхі́в обступи́ли (Шевч.). Розбі́йники облягли́ навко́ло та́бор (Коцюб.). Розко́шами, ща́стям він її́ пови́в (Грінч.). Рі́чка обтіка́є на́ше мі́сто. Як обся́дуть соба́ки, тре́ба припа́сти до землі́]. • Жандармы -жи́ли дом – жанда́рми оточи́ли (обступи́ли) ха́ту. • -жи́ть неприятеля – оточи́ти, облягти́, обступи́ти во́рога. • -жи́ть город валом – обве́сти мі́сто ва́лом. • Постройки, которые -жа́ют площадь – буді́влі, що ото́чують (обляга́ють) пло́щу (майда́н). • Окружа́емый – обкре́слюваний, обгоро́джуваний, ото́чуваний. • Окружа́емость – ото́чуваність (-ности). • Окружё́нный – обве́дений, обкре́слений, обче́[і́]ркнутий, о(б)горо́джений, обста́влений, ото́чений, обло́жений, опови́тий. • -ный сиянием, ореолом – осяйни́й. • -ный каменной стеной – обмуро́ваний. |
| Опаса́ться –
1) (бояться) опа́суватися чого́, побо́юватися чого́, за що, обавля́тися, стерегти́ся чого́, опа́ску ма́ти, потерпа́ти за що, (не решаться, предвидя худое) варува́тися. [Я не за своє́, а за його́ коха́ння побо́ювалась (Л. Укр.). Він опа́сувався соба́к. Ба́тькова розмо́ва йому́ до вподо́би, але він стереже́ться, чи не жарту́є ба́тько (Васильч.). Тепе́р не мо́жна обавля́тись таки́х сумни́х на́слідків. Потерпа́ю, я́к-би дити́на не засла́бла]; 2) (остерегаться) стерегти́ся, вистерега́тися кого́, чого́. [Вистерега́йся пи́ти ли́шнє (Крим.)]; (охраняться) оберега́тися. • Не -а́ясь – безпе́чно. [Говори́ безпе́чно]. См. Остерега́ться, Оберега́ться, Охраня́ться. |
| Опасе́ние –
1) опа́ска, побо́ювання, о́пас, о́страх, по́страх, оба́ва. [Побо́ювання мої́ справди́лись. Все з бі́льшою опа́скою приму́шував диви́тись (Єфр.). Ключі́ без уся́кого о́пасу дава́ла]. • Без -се́ний – безпе́чно. • Под -нием – під опа́скою, під стра́хом и т. д.; 2) осторо́га, оба́чність, обере́жність (-ости). [Іва́н підійшо́в і з осторо́гою сів на ла́ву (Васильч.)]. |
| Опа́ска –
1) осторо́га, оба́чність, обере́жність (-ости). • С -кой – бе́режко. [Гляді́ть, хло́пці, йді́ть бе́режко]; 2) см. Опасе́ние 1. |
| Опа́сливость –
1) бо́яз(ь)кість, незва́жність (-ости). [Бо́язкість вам о́чі слі́пить (Грінч.)]; 2) обере́жність, оба́чність (-ности). |
| Опа́сливый –
1) (робкий) бо́яз(ь)кий, незва́жний, незва́жливий. • -во – бо́яз(ь)ко; 2) сторожки́й, обере́жний, оба́чний. |
| Осмотри́тельно – оба́чно, оба́чливо, огля́дно, обере́жно, з о́глядом. |
| Осмотри́тельность – оба́чність, ба́чність, оба́чливість, огля́дність, обере́жність, обере́жливість. • Без -ности – без о́гляду, без оба́чности, бе́збач. |
| Осмотри́тельный – обачний, оба́чливий, огля́дний, обере́жний, обере́жливий, опа́сливий. • Быть -ным – ма́тися на ба́чності, ходи́ти сто́рожко коло чо́го. [Му́симо ходи́ти сто́рожко ко́ло свої́х при́нципів (Куліш)]. |
| Осолове́ть – осолові́ти, посолові́ти, осові́ти, посові́ти, обара́ніти, побара́ніти. • -ве́вший – посолові́лий, побара́нілий. [Посолові́лі, побара́нілі о́чі]. |
| Осторо́жно –
1) обере́жно, бе́режко, сто́рожко, з осторо́гою, оба́чно, ошамне́нько, з о́глядом; 2) пома́лу, ум. помале́ньку, помале́сеньку. [Пома́лу ступа́йте, пи́лу не збива́йте]. • Он поступил очень -жно – він зроби́в ду́же оба́чно. • Говорите -жнее – бала́кайте обережні́ше, оба́чніше. • Осторо́жнее, вы опрокинете стол – оба́чніше, не переки́ньте стола́. • Поставить что -жно – поста́вити що обере́жно, злеге́нька. |
| Осторо́жность – обере́жність, оба́чність, ба́чність (-ности), осторо́га, о́гляд, огля́дність, сторожне́ча (-чі). • Требующий -сти – варівки́й (гал.). [Робо́та коло маши́ни варівка́, – роби́ й бі́йся]. • Он выказал много -сти в этом случае – він ви́явив бага́то обере́жности (оба́чности) в цьо́му ви́падкові. • С этим человеком надо обращаться с большой -стью – з ціє́ю люди́ною тре́ба з вели́кою оба́чністю (обере́жністю) пово́дитися. |
| Осторо́жный – обере́жний, бережки́й, бережни́й, сторожки́й, оба́чний, ба́чний, огля́дний. • Будь -жен! – май осторо́гу! • Быть -жным с чем-либо – бу́ти обере́жним, бережки́м з чим, сто́рожко ходи́ти коло чо́го, (опис.) бе́рега трима́тися (держа́тися). Срв. Осмотри́тельный. • Это очень -жный человек – це ду́же обере́жна, оба́чна люди́на. • -жное поведение – обере́жне (оба́чне) пово́дження, -на поведі́нка. • -ные речи – оба́чні розмо́ви. • -жный в поступках, в словах – обере́жний (оба́чний) у вчи́нках, у слова́х. • Быть на стороже – ма́тися на обере́жності (на ба́чності). [Не забу́дь, що я тобі́ сказа́в, і ма́йся на ба́чності (Франко)]. |
| Очервленя́ть, очервлени́ть –
1) см. Обагря́ть, обагри́ть; 2) (заливать кровью) крива́ви́ти, скрива́ви́ти, (о мног.) покрива́ви́ти що. |
| Очервленя́ться, очервлени́ться –
1) см. Обагря́ться; 2) крива́ви́тися, скрива́ви́тися. [І знов крива́вились степи́ (Сосюра)]. |
| По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
| Погля́дка – по́гляд (-ду). • От -ки приключилось – з оче́й, з уро́ків прики́нулося (ста́лося). • Делай с -кою – роби́ з о́глядом, оба́чно, оба́чливо, роби́ та на за́дні коле́са погляда́й. |
| Подбива́ть, подби́ть –
1) что чем и что подо что – підбива́ти, підби́ти, (о мн.) попідбива́ти що чим и що під що, (подкладкою одежду, досками что-л.) підшива́ти, підши́ти, (о мн.) попідшива́ти що чим. • -бе́й клин под стойку – підби́й (піджени́) клинка́ під стоя́н (під со́ху). • -ва́ть сапоги гвоздями – підбива́ти (підби́ти, попідбива́ти) чо́боти гвіздка́ми (цвяха́ми), підко́вувати (підкува́ти, попідко́вувати) чо́боти (гвіздка́ми); поцвяхува́ти чо́боти. • -би́ть платье шёлком – шо́вком підбива́ти, підби́ти, підшива́ти, підши́ти убра́ння. • -би́ть мехом – підбива́ти (підби́ти) ху́тром, хутрува́ти, ви́хутрувати, похутрува́ти що. • Утопленника теченьем -би́ло под мост – то́пленика підби́ло течіє́ю (водо́ю) під міст. • -би́ть зайца, птицу (подстрелить) – підби́ти за́йця, пти́цю. • -би́ть глаз, глаза – підби́ти о́ко, попідбива́ти о́чі. • -би́ть кого (свалить с ног) – підби́ти (підчепи́ти) кого́. • Они -би́ли друг друга и оба упали – вони́ підби́ли оди́н о́дного й оби́два попа́дали. • -би́ть щи забелкой – забіли́ти борщ; 2) кого на что – підбива́ти, підби́ти, (подущать) підмовля́ти, підмо́вити, намовля́ти, намо́вити, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підбу́джувати, підбуди́ти, підбу́рювати, підбу́рити, направля́ти, напра́вити, настре́нчувати, настре́нчити, (советами) підра́джувати и підраджа́ти, підра́дити кого́ на що. Срв. Побужда́ть. [Хіба́ не Хома́ підмовля́в, не він склика́в грома́ду (Коцюб.). Під’ю́дили мене́ на вас (Конис.). Ціка́вість, ма́буть, вас підбу́джує чима́ло (Самійл.). Підбу́рювали всіх царі́в в Евро́пі, щоб воюва́ти А́нглію ішли́ (Грінч.)]. • Так меня и -ва́ет поехать туда – так мене́ й порива́є пої́хати туди́. Подби́тый – 1) підби́тий, підши́тий, (мехом) (по)хутро́ваний, ви́хутруваний чим. • -тая птица – підби́та, підтя́та пти́ця. • -тый глаз, -тые глаза – підби́те (підси́нене) о́ко, попідби́вані (попідси́нювані) о́чі; 2) (наущенный) підби́тий, намо́влений, під’ю́джений и т. д. |
| Подра́знивать, подразни́ть – дражни́ти (ча́сом, ча́сто), подражни́ти, дрочи́ти (ча́сом, ча́сто), подрочи́ти, дратува́ти (ча́сом, ча́сто), подратува́ти кого́, дражни́тися (ча́сом, ча́сто) з ким, з ко́го, дрочи́тися (ча́сом, ча́сто) з ко́го, дратува́тися з ким. [Та, ну, вже не драту́йся: дава́й ді́тям гости́нця. Він дражни́вся з не́ю (Неч.-Лев.). Ти дро́чишся з ме́не]. • -ся (о мног.) – дражни́ти, дрочи́ти (ча́сом, ча́сто) оди́н (одне́) о́дного, дражни́тися, дрочи́тися, подражни́тися, подрочи́тися. • Они -ни́лись, да оба и разревелись – вони́ подро́чились, та й обо́є розпла́кались. • Мы с ним друзья, а таки иногда -ваемся – ми з ним при́ятелі, а таки́ ча́сом дра́жнимо (дро́чимо) оди́н о́дного или дражнимо́сь (дро́чимось). |
| Поступа́ть, поступи́ть –
1) чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, пово́дитися, пове́сти́ся, (опис.) ходи́ти яки́м ро́бом. [Чині́мо так, як чи́нять адвока́ти: поспо́ривши, їдя́ть і п’ють уку́пі (Куліш). Не до́бре ми собі́ учини́ли, що свою́ ма́тінку прогніви́ли (Дума). Міркува́в, пове́сти́ся в цім ді́лі]. • Как мне -пи́ть? – як (или що) ма́ю чини́ти? • -па́ть против совести (чести) – пово́дитися, пове́стися як безсумлі́нний, чини́ти проти сумлі́ння; пово́дитися, пове́стися безсумлі́нним (безче́сним) ро́бом, ходи́ти лихи́м ро́бом. • -па́ть честно – чини́ти (роби́ти) че́сно; ходи́ти че́сним ро́бом. [Я в твої́й спра́ві ходи́в найчесні́шим ро́бом (Куліш)]. • -па́ть несправедливо – криви́ти, покриви́ти (душе́ю), чини́ти, роби́ти не по пра́вді. [Він пе́рвих вас за кри́вду покара́є, дарма́ що ви криви́ли задля йо́го (Куліш)]. • -па́ть таким образом – роби́ти таки́м чи́ном, чини́ти (ходи́ти) таки́м (тим) ро́бом. [Не тим-би ро́бом тре́ба тут ходи́ти (Куліш)]. • -пи́ть с кем – пове́стися з ким, поверну́ти ким. [Чи ти зна́єш, як Це́зар хо́че поверну́ти мно́ю? (Куліш)]. • -пать по дружески с кем – пово́дитися, пове́стися з ким по дру́жньому (дру́жнім ро́бом), дружи́ти кому́. [Дру́гові дружи́, а дру́гого не гніви́]. • -па́ть несправедливо с кем – кри́вдити, скри́вдити кого́. • -па́ть по закону – чини́ти (роби́ти) по зако́ну (зако́нним ро́бом), ходи́ти в зако́ні. [Щоб мені́ ви́пробувати їх, чи ходи́тимуть у зако́ні мойо́му, чи ні (Св. Пис.)]. • Жестоко -па́ть с кем – пово́дитися, пове́стися з ким жорсто́ко, нелю́дським ро́бом. • -па́ть правильно – справедли́во, правди́во роби́ти, чини́ти по пра́вді. • -па́ть по своему – свої́м ро́бом роби́ти, зроби́ти (чини́ти, вчини́ти); ходи́ти свої́м ро́бом; свої́м бо́гом іти́, піти́, ходи́ти. • -па́ть по чьему-л желанию – чини́ти во́лю чию́. [Чини́ мою́ во́лю]. • Не знаешь, как -пи́ть – не зна́єш, що (в)чини́ти (роби́ти), як пове́стися; не зна́єш, на яку́ ступи́ти. • -па́ть иным способом – чини́ти и́ншим ро́бом; роби́ти и́ншим чи́ном. • -па́й с оглядкой – чини́ (роби́) оба́чно; (шутл.) позира́й (озира́йсь) на за́дні ко́ле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні ко́ле́са (Конис.)]; 2) (в школу, на должность) вступа́ти, вступи́ти, іти́, піти́ у шко́лу, до шко́ли, на поса́ду; (наниматься) найма́тися, найня́тися куди́, до ко́го, іти́, піти́ в на́йми, става́ти, ста́ти до ко́го. [Найня́вся на башта́н за башта́нника. Найму́сь до ті́тки за ня́ньку. Дівча́та у Ки́їві стаю́ть за наймичо́к до ку́хні, або за няньо́к до діте́й]. • -пи́ть на срок, считающийся годами – ста́ти на годи́. [Піду́ за на́ймичку куди́ або до шва́чки: ста́ну у не́ї на годи́, до́ки ви́вчусь ши́ти (Конис.)]. • -пи́ть на военную службу – піти́ у ві́йсько (до ві́йська), у москалі́; 3) (прибывать, итти) вступа́ти, вступи́ти, надхо́дити, надійти́ до чо́го. • Деньги уже -пи́ли в государственное казначейство – гро́ші вже вступи́ли до держа́вної скарбни́ці. • Имущество уже -пи́ло в продажу – майно́ вже пішло́ в про́даж. • Налоги -ют своевременно – пода́тки надхо́дять (прибува́ють) своєча́сно. • Поступа́ющий – вступни́й. [Вступні́ папе́ри]. |
| Почти́ – сливе́ и сливи́(нь), ма́йже, (гал.) май, пра́ве, так як, (чуть не) ма́ло не, тро́хи не, як не, ма́ло що не, замали́м не, (без малого) бе́змаль (не), без тро́шки. [Павла́ вона́ сливе́ й не ба́чила (М. Вовч.). Диви́вся на не́ї ма́йже несвідо́мо (Кониськ.). Ста́ли ми оба́ май у послі́ді (Федьк.). Сам як не в слід за ни́ми пішо́в (Свидн.). Ма́тери своє́ї я так як і не зазна́ла, бо мені́ було́ півго́да, як вони́ поме́рли (Звин.). Ну це так як і гото́ва ха́та, ті́льки побіли́ти тре́ба (Звин.). Вже-ж Уля́нка бе́змаль шість літ ма́є тепе́ра (Л. Укр.)]. • -чти́ ничего – сливе́ (ма́йже) нічо́го. • -чти́ никогда – сливе́ (ма́йже) ніко́ли. • -чти нигде – ма́йже ніде́, ма́ло де. • -чти́ все – ма́йже все, ма́ло не все. [Гро́ші ма́ло не всі розтри́нькав (Куліш). Ма́ло не всю ніч не спав (Липовеч.). Ма́ло не всі чу́ли (Липовеч.)]. • -чти́ совсем, вовсе – ма́йже зовсі́м (цілко́м), ма́ло не зовсі́м, ма́ло не цілко́м. [Пісні́ та ду́ми про козакі́в та гайдама́ків позника́ли з наро́дньої па́м’яти ма́ло не цілко́м (Грінч.)]. • Он -чти́ разорён – він ма́ло (замали́м) не зруйно́ваний, він ма́йже зруйно́ваний. • -чти́ всегда в этом ошибаются – сливе́ завсі́ди (сливе́ раз-у-ра́з) в цьо́му помиля́ються. • -чти́ каждый день – сливе́ (ма́йже) що-дня́, ма́ло не що-дня́. • -чти́ везде – ма́йже всю́ди (скрізь), ма́ло не всю́ди, ма́ло не скрізь. • -чти́ двадцать – бе́змаль не два́цять. |
| Предосторо́жность – (свойство) обере́жність, осторо́га, оба́чність; см. Осторо́жность; (самые меры) обере́га, застере́жні́ (запобі́жні) за́ходи. • Меры -сти – за́ходи до за[о]стере́ження, за[о]стере́жні́ за́ходи, обере́ги про́ти чо́го. • Принять меры -сти от несчастных случаев – вжи́ти застережни́х за́ходів про́ти нещасли́вих ви́падків, застерегти́ся про́ти нещасли́вих ви́падків (перед нещасли́вими ви́падками). |
| Предостро́жный – обере́жний, бережк[н]и́й, оба́чний; см. Осторо́жный, Осмотри́тельный. [Він чолові́к обере́жний (оба́чний)]. |
| Предотвраща́ть, предотврати́ть что – запобіга́ти, запобі́гти чому́, відверта́ти, відверну́ти (завча́су) що. • -ти́ть беду (несчастье) – запобі́гти ли́хові. [Мо́жна бу́ло запобі́гти ли́хові завчасу́ (Грінч.)]. • -ти́ть опасность – відверну́ти небезпе́ку, запобі́гти небезпе́ці. • Предотвращё́нный – запобі́жений, відве́рнутий (відве́рнений). • -ться – відверта́тися, бу́ти запобі́женим, відве́рнутим. • Несчастные случаи -ща́ются осмотрительностью – нещасли́ві ви́падки оба́чливістю відверта́ються. |
| Предусмотри́тельность – оба́чність, ба́чність, передба́чність, доба́чливість; см. Осмотри́тельность. |
| Предусмотри́тельный – оба́чний, ба́чний, передба́чний, передба́чливий, завба́чливий, запобі́гливий; см. Осмотри́тельный. [Догада́вся ба́чний дяк, вікно́м утіка́є (Руд.). Така́ запобі́глива жі́нка не зоста́неться без копі́йки (Звин.)]. • -но – оба́чно, ба́чно; см. Осмотри́тельно. |
| Преле́стность – (обаятельность) прина́дність, прива́бність, прива́бливість, (з)ва́бли́вість, зва́бність, знадли́вість (-ости); (пригожесть) вродли́вість (-ости). |
| Преле́стный –
1) (обаятельный, прельщающей) прина́дний, прива́бний, прива́бливий, пова́бний, звабли́вий, вабни́й, знадни́й, знадли́вий, (пленительный) чарівни́й, чарівли́вий. [А се мо́ре лазуро́ве; се життя́ земно́го о́браз я́сний, ти́хий та прина́дний. (Франко). Прива́блива жі́нка (Коцюб.). Дівча́ чарівне́]; 2) (чудный, отличный) чудо́вий, га́рний, ло́вкий (ум. ло́вке́нький, ло́венький); см. Чу́дный. [Чудо́ва кни́жка. Чудо́ва дити́на. Яка́ ловке́нька ша́почка]; 3) (пригожий) вродли́вий, га́рний, прекра́сний; срв. Прекра́сный. |
| Пре́лесть –
1) мана́, споку́са; см. Обольще́ние, Собла́зн; 2) (обаяние) прина́да, прина́дність (-ности), ва́ба, прива́ба, пова́ба, по́ваб (-бу), пова́бність (-ности). [В обли́ччі в йо́го була́ яка́сь прина́да. Прива́би світові́ обе́рнуться у дим (Ворон.)]; 3) (красота) краса́, ро́зкіш (-коши); (физическая) вро́да. [Квітки́ в не́ї – чи́ста ро́зкіш (Звин.). Хто вмира́є, – тих відміня́є ди́вна вро́да (М. Зеров)]. • Какая -лесть! – яка́ краса́! яка́ ро́зкіш! (о красивой женщине) що за краса́! (шутл.) яка́ ця́ця! • Пре́лесть новизны – прина́да новини́, нові́тности (Крим.), пова́бність новини́ (Коц.). |
| Присма́тривать, присмотре́ть –
1) кого, что – нагляда́ти, нагле́[я́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити кого́, що; назна́ти, наві́дати кого́, що, наба́чити що. [І плиту́ вже наві́дав у но́ву ха́ту (Борз.). А він наба́чив на поли́ці гру́ші та ті́льки туди́ й ди́виться (Звин.)]. • -реть девушку – нагле́[я́]діти (нагля́нути, назна́ти) ді́вчину. • -ре́ть лошадку под масть своей – нази́рити, наба́чити коненя́ до па́ри своє́му. [Нази́рив він коненя́ на я́рмарку (Рудч.)]; срв. Высма́тривать 3, Пригля́дывать 2; 2) за кем, за чем – гляді́ти, догляда́ти, догле́[я́]діти, догля́нути кого́, чого́, пригляда́ти, пригле́[я́]діти, пригля́нути за ким, за чим и кого́, що, нагляда́ти, нагля́нути за ким, за чим и над ким, над чим, кого́, що и чого́, дозира́ти кого́, чого́ (що) и за ким, за чим, назира́ти кого́, що, над ким, над чим, дава́ти позі́р на що, пильнува́ти, допильнува́ти, припильнува́ти, пантрува́ти, допантрува́ти кого́, чого́, ма́ти оба́чення на ко́го. [Жі́нка куди́сь пішла́ і приручи́ла йому́ гляді́ти дити́ни (Грінч.). І я ці́лу ніч не спа́ла та його́ догляда́ла, та й не догля́нула (Рудч.). Вона́ і зро́бить усе́ і догле́дить усього́ (М. Вовч.). Пригляда́ти за ді́тьми (Васильч.). Нагляда́ти, як сі́но склада́тимуть (Г. Барв.). Вона́ за всім дозира́є (Мова). Не бу́деш ді́ток мої́х дозира́ти (Метл.). Над мі́стом назира́ти (Крим.). Нака́зував, аби́ дава́ла позі́р на чо́боти, бо десь пес мо́же затягну́ти (Стеф.). Діте́й пантру́є (Мирн.). Май-же, се́стро, оба́чення на ді́ти мої́ (Пісня)]. • -вать за детьми – гляді́ти, догляда́ти, дозира́ти, пантрува́ти діте́й, нагляда́ти діте́й и за ді́тьми, пригляда́ти за ді́тьми. • -вай, -три́ за ребёнком – гляди́, догляда́й, дозира́й дити́ни и дити́ну, нагляда́й дити́ну и за дити́ною, пригляда́й за дити́ною, догля́нь дити́ну и дити́ни, пригля́нь за дити́ною. • -вать за скотом – гляді́ти, догляда́ти, дозира́ти худо́би, нагляда́ти за худо́бою; срв. Уха́живать. • -вать за умирающим – догляда́ти, догля́нути душі́, сме́рти. • Присмо́тренный – нагля́джений, нази́рений, на́знаний, наві́даний, наба́чений. |
| Пристя́жка –
1) см. Пристяжно́й; 2) (запрягать, запречь на -ку), см. Пристя́гивать, пристягну́ть; 3) (валёк) о́рчик, (о)ба́рок (-рка). |
| Прия́тельский – при́ятельський, панібра́тський; (доброжелательный) при́ятельний. • -кие отношения – при́ятельні відно́сини, приятелюва́ння, при́язнь, панібра́тство, товаришува́ння. [Це було́ в поча́тку на́шого приятелюва́ння (Крим.). З ко́жним зайде́, а ні з ким до при́язни не дохо́дить – такі́ вже лю́ди (Свидн.)]. • Входить, войти в -кие отношения – зізнава́тися, зізна́тися, заприятелюва́ти, потоваришува́ти, приятеля́ми ста́ти з ким. [Зізна́вся мирови́й з попо́м (Волинь)]. • Быть, находиться в -ких отношениях – приятелюва́ти, товаришува́ти, товари́шити, товари́ство води́ти з ким. [Товаришува́ли ми з Хомо́ю, що аж лю́бо: чи бува́ло в ліс по дро́ва, чи в очере́ти зо стрі́льбами на качки́, чи до та́нцю, чи й до дру́гого ді́ла – оба́ та й оба́ (Франко). Чорт товари́шить з міро́шником (Куліш)]. • Разрывать, разорвать -кие отношения – порива́ти, порва́ти приятелюва́ння (при́язнь), розбра́туватися, розбрата́тися з ким, ро́збрат узя́ти з ким. |
| Проме́дливать, проме́длить – га́яти, прога́яти, уга́яти, для́ти, продля́ти; (мешкать) бари́тися, забаря́тися, обаря́тися, забари́тися, га́ятися, прога́ятися, для́тися, задля́тися, ба́витися, заба́витися. [Уга́єш півгоди́ни, – він і ти з ним, і всі поги́нете (Куліш). Продля́ли ці́лий день (Черк. п.). Наче тро́хи ті́льки задля́вся, а спізни́вся]. • -ть в пути – задля́тися (зага́ятаса) в доро́зі. • -ме́дли маленько – почека́й тро́шки. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Балдеть, обалдеть – чманіти, чуманіти, очманіти, дуріти, одуріти, здуріти, туманіти, стуманіти: • обалдел кто – очманів (здурів, одурів) хто; глузди забрало кому; • обалдеть! – здуріти можна!  |
Обалденный, прост. – неймовірний, надзвичайний, шалений , (изумительный) дивовижний, дивоглядний, (ошеломительный) приголомшливий, запа́морочний, ошелешливий; (образн.) умреш який!:• обалденный пейзаж – неймовірний краєвид; • обалденный перевод – фантастичний переклад; • обалденный успех – шалений успіх. |
| Обанкрочивать, обанкротить – банкротити, збанкротити. |
| Винить – винити, винува́ти, винува́тити кого́, (сильнее) звинувачувати; (высказывая претензию) жаль ма́ти до ко́го. [Вже утямила гаразд, що її не закують, що її і не винять (М.Вовчок). — Ну, а за що ж то Загнибіда загубив свою жінку? — спитався Колісник.. — Усяко кажуть: одні його винуватять, другі її (П.Мирний). Ніко́го не вину́йте, бо сами́ ви винува́ті. Якби́ не ви́нен, то й не винува́тили-б. До ме́не вони́ жаль ма́ють, а чим я ви́нен? (АС). Йому вмить стало ясно, що служби він тут не втрапить. Він — один серед сотні. Поки виправлятиме потрібні документи, інші розберуть те, що єсть. Та чи й є рація виправляти? Йому скажуть, що він приїхав учитись, що допомагати йому мусить держава, і порадять добиватись стипендії. Так воно й мусить бути. Він нікого не винуватив (В.Підмогильний). — Зваж, Санчо, на те,— сказав Дон Кіхот,— що скоро чеснота вгору піде, зараз на неї починаються нагінки. Мало хто із славетників давнього часу уник злісних наклепів і нашептів. Юлія Цезаря, понад усіх безстрашного, одважного та обачного полководця, винуватили в честолюбстві й деякій нечистоплотності, маючи на увазі і одежу, і душу. Про Олександра, прозваного Великим за незліченні бойові подвиги, кажуть, що він буцімто кланявся скляному богу. Про Геркулеса, невтомного в трудах, говорять, що був пестій і до того ж бабій (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А як ти познайомився зі своєю дружиною? — Та, випадково. Винити нікого…]. |
| Внимание – увага, уважність, обачення: • акцентировать внимание – зосереджувати увагу; • а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже; • благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу; • брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний); • быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги; • весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага; • внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!; • внимание наше было занято тем – ми турбувались про те; • вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого; • во внимание к… – з уваги на, до…; • возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу; • достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне); • достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний; • заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що; • заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги; • заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо; • из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що; • направлять внимание – скеровувати увагу; • не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги; • не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що; • ноль внимания, без внимания – і вусом не веде; • обрати внимание – уваж, вважай; • обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте; • обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу; • обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь; • обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого; • обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що; • обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що; • оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку; • окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого; • он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око; • он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того; • оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що; • отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого; • относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого; • пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю; • переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що; • переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого; • представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги; • представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі); • привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому; • принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що; • принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого; • сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага; • сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому; • уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому; • усиленное, строгое внимание – пильна увага; • это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги. [Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки]. |
| Выводить, вывести –
1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (выпроваживать) випроваджувати, випровадити; 2) (детей, о животных, птицах) плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити; 3) (выводить истребляя, уничтожая) вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити, викорінювати, викорінити; 4) (заключение, вывод) висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки; 5) (голосом) виводити (вести) голос, пісню, спів; 6) (стену) класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати; 7) (из терпения) позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець; 8) (на чистую воду) вивести на світ, на чисту воду, на слизьке; 9) (из себя) дратувати, роздратувати; 10) (верх, напр., в стоге) вивершувати, вивершити: • вывелись старые обычаи – вивелися (перевилися) старі звичаї; • вывелись птенцы – вивелися (виплодилися) пташенята; • вывести из затруднения – вивести з клопоту; • вывести формулу – вивести формулу; • выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (о мн.) повиводити в люди кого; • выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати; • выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті); • выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого; знімати полуду з очей кому; • выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості; • выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого; (постоянно) псувати кров кому; • выводить из себя, вывести из себя кого – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому; уривати, урвати терпець кому, позбавляти, позбавити кого терпцю; виводити, вивести (вибивати, вибити) з рівноваги, (сильнее, взбесить) осатанити, розлютувати, сказити; • выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терпливості (терпеливості) чиєї; • выводить, вывести на дорогу, перен. – виводити, вивести на дорогу (шлях, путь) кого; • выводить, вывести на орбиту, курс – виводити, вивести на орбіту, курс; • выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого; виводити, вивести на чисту воду; виводити, вивести на денне світло; • выводить, вывести пятна – вибавляти, вибавити плями, зво́дити, звести пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми; • выводить, вывести фундамент – класти, закласти підвалини (фундамент); • выводить песню – виводити (витягати) пісню. [Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А.Тесленко). Виводить голос, як лляну тонку нитку (І.Нечуй-Левицький). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті (П.Куліш). Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці (АС). Хто тебе годує, одягає, виховує — робить усе, щоб вивести тебе в люди, — створити почесне становище в суспільстві (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Зрештою, таку вередливу панночку, яка тільки й мріє про неймовірні пригоди, всяка дрібниця може вивести з рівноваги (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Коли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчинити: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести провинника на чисту воду, щоб ніхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчини, як було діло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людей, які користуються всіма благами життя, зовсім не важко вивести з себе; потішити їх далеко важче (Дж.Свіфт). Прощайте ворогів ваших — це найкращий спосіб вивести їх з себе (О.Вайлд). 1. Якщо ви хочете швидко і гарантовано вивести з себе феміністку, скажіть їй: «Одна голова добре, а дві краще». 2. В хімчистці. — Скажіть а ви можете вивести кулькову ручку? — А куди ж ви її ввели?!]. |
| Грохочущий, громыхающий – гуркітливий (гуркотливий), гуркотю́чий, громіхкий (громохкий), тарахкотю́чий, гримотли́вий: • грохочущий поток – гуркітливий потік; • грохочущий поезд – громіхкий поїзд. [Ко́ник у ме́не був буланенький, візо́к громохки́й (М.Вовчок). Просипаючись уві сні, чуєш гуркітливий голос птиці, що гнівається й гнівається, вогнями блискавок блимаючи у вікна, й жаль за сіроманцем просинається разом із тобою, наче він також твій зведений родич від вітру (Є.Гуцало). … смеркався чистий четвер, бабусі узвозом від храму несли в сніжнопаперових кульках свічки, переходили вулицю, сідали в трамвай, що зсередини весь розгорався від захвату перехожих; світла ще не вмикали і обличчя молільників, вирізьблені чистосумним вогнем, світили суворістю, що зійшла з гори, — блиск розливався по гримотливому вагоні й затоплював усе довкола (Є.Пашковський). Дзвінкі й громохкі звуки сурм через однакові проміжки часу перебивали рівномірний тупіт кінських копит, і червоні рейтузи вершників обабіч лискучих брунатних тіл огирів сповнювали містечко кривавою пишнотою (Є.Горева, перекл. Й.Рота). Коли ми одяглися, нас вервечками, розгубленими гуртами повели на підмогу, туди, звідки долинав громохкий гуркіт механізмів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Поміж верстатів пропихається гримотлива вагонетка, розвозячи залізяччя (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Повернулася на кухню й, намагаючись створювати якомога менше шуму, почала збирати великі миски, каструлі, казанки, увесь той посуд, який міг наповнитися водою від дощу, що падав із неба, утворюючи суцільну завісу, яка коливалася й вигиналася під натиском вітру, вітру, що розгойдував її і підмітав нею дахи будинків, наче величезною торохкотючою мітлою (В.Шовкун, перекл. Ж.Сарамаґо)]. |
| Заболотье, заболоть – заболоття, (реже) заболоть. [Обабіч дороги з обох боків прослалися людські городи, а трохи далі — очеретяне заболоття і качинячий ставочок, який влітку трохи не до самого дна висихав (а качки все чогось ходили до того чорного мулу, видзьобуючи якого-небудь пічкурика або карасика) (Валентина Гончар)]. |
| Завязка –
1) зав’яза́ння, зав’я́зування, зашмо́ргування; 2) загруза́ння, застряга́ння, (оконч.) застря́гнення (в боло́ті); проволіка́ння (спра́ви); 3) за́в’язка, (тесёмка) поворо́зка, по́воро́з; 4) за́в’язка, за́в’язок (-зку) (у дра́мі, в по́вісті): • завязка у лаптей – воло́ка; • завязка у мешка – за́в’язка, ув’я́зка; • под завязку – доне́хочу, доне́схочу, доне́змогу, по (саму́) за́в’язку, по горло. [[— Правда твоя, Санчо,- зауважив Дон Кіхот,- іди собі куди знаєш і наїдайся по саму зав’язку, а я вже наситився і хочу тільки повістю сього доброго чоловіка душу обавити. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Куме, візьміть ще вареника. — Не можу. Наївся по зав’язку: останній у роті, а на першому сиджу]. |
| Котёл – (от лат.) котел (р. котла, реже кітла́), (тюрк.) каза́н (-на́), (медный) мі́день (-дня), (чугунный) баня́к, чаву́н (-на), (железн.) залізня́к (-ка́), (воен., окружение) котел, мішок, оточення, (реже) казан: • в котле событий – у виру подій; • голова как пивной котёл, с пивной котёл (разг.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • горшок котлу не товарищ – казан глекові не до пари (Пр.); кінь волові не рівня (Пр.); • горшок котлу смеётся, а оба черны – дорікав горщик (горнець) чавунові (котлові), що чорний, аж і сам як сажа (Пр.); насміялася верша з болота (Пр.); сміялася верша з сака, оглянулася — сама така (Пр.); насміявся шолудивий з голомозого (Пр.); насміявся голений стриженому (Пр.); • кипеть как в котле, котлом (разг.) – як (мов) у казані кипіти (клекотіти); • котё́л вертикальный – вертикальний (сторчови́й) котел (каза́н); • котё́л высокого, низкого давления – котел (каза́н) висо́кого, низько́го ти́снення (тиску); • котё́л с жаровыми трубами – жарни́чний парови́к; • котё́л с обратным пламенем – котел (каза́н) з обе́рненим по́лум’ям; • котёл паровой – котел (казан) паровий, парови́к. [Жінок своїх що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали, Щоб часто в приданках були, І до півночі там гуляли, І в гречку деколи скакали, Такі сиділи всі в шапках І з превеликими рогами, З зажмуреними всі очами, В кип’ячих сіркой казанах (І.Котляревський). Над шумним гірським потоком, на зеленій поляні серед ліса стояли шатри ловців, курилися раз у раз величезні огнища, де висіли на гаках кітли, оберталися рожни, де варилось і пеклось м’ясиво вбитої дичини для гостей (І.Франко). Розлучення — запобіжний клапан подружнього котла (А.Декурсель). Потому він нахопив на себе ще й плаща верхового доброго сірого сукна, та попереду мусив вихлюпати п’ять чи шість баняків води (щодо числа баняків джерела подають суперечливі відомості), одмиваючи собі голову та обличчя, і то ще вода сироваткою мутніла через джуру-ненажеру, що купив клятого того сиру на благословенну панову голову (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Знаменитий мандрівник розповідає, як одного разу потрапив потрапив до рук канібалів. — Боже, — вигукує одна з слухачок. — Ви ж стояли однією ногою в могилі!. — Не в могилі, мадам, а в казані…]. |
| Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний: • более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший; • довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький; • думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що; • задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.); • крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай; • крепкая дисциплина – міцна дисципліна; • крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа; • крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі; • крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки); • крепкий в слове – держки́й на сло́во; • крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь; • крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д; • крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші; • крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н; • крепкий орешек – твердий (міцний) горішок; • крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід; • крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон; • крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н; • крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум; • крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак; • крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я; • крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во; • крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го; • крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто; • он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги; • очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний; • становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися; • человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. [Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. |
| Лучше –
1) (ср. ст. от Хорошо́) (чем кто, что) кра́ще, лі́пше, (разг.) лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го; 2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, (разг.) лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що: • больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало); • в гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а дома (вдома) [таки] краше (Пр.); у гостях добре, дома (удома) ще ліпше (Пр.); немає ніде краще (ліпше), як дома (удома) (Пр.); • гораздо лучше – (как прилаг.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще), ліпший (ліпша, -ліпше), (иногда) луччий (лучча, лучче), (как наречие) багато (далеко, куди) краще (ліпше, разг. лучче); • всё лучше и лучше, час-от-часу лучше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше); • гораздо лучше, хуже – далеко краще, гірше; • делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, гарнішати, разг. луччати); • здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає); • значительно лучше – (нареч.) багато (далеко, куди) краше; (прил.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще); • как можно лучше, как нельзя лучше – якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше); • куда лучше – багато (далеко, куди, гетьто) кращий (ліпший); багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); • лучше всего – якнайкраще, якнайліпше, найкраще, найліпше, краще (ліпше) за все (над усе); • лучше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти; • лучше и не говорить – краще й не казати, бодай і не казати; • лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган (Пр.); • лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого (Пр.); • лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи (Пр.); краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити; • лучше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли; • лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі (Пр.); кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець (Пр.); близька соломка краща від далекого сінця (Пр.); • лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою (Пр.); ліпше (краще, разг. лучче) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою (Пр.); ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти (Пр.); кращий солом’яний дід, як золотий син (Пр.); як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою (Пр.); • лучше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го; • не лучше ли? – чи не краще?, чи не ліпше?; нет ничего лучше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що…; • оба лучше – обо́є рябо́є; • одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша); • старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати ніж двох нових мати (придбати) (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, разг. луччий), як новий (Пр.); она лучше всех — вона найкраща; • он лучше кого – він лі́пший (разг. лу́ччий) за (від) кого́; • по характеру гораздо лучше кого – на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) кого; • сделать лучше всех – зробити найкраще; • тем лучше – тим краще (тим ліпше), то й краще (то й ліпше); • уж лучше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше; • ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна (Пр.); одна голова — добре, а дві — ще краще (Пр.); один розум — добре, а два — краще (Пр.); що голова — то розум а дві — краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше очей більше й бачать (Пр.); добре тому, хто вдвох (Пр.); одна рада — добре, а дві — ліпші (Пр.); • у него три дочери одна другой лучше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща; • худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка); • чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краше (ліпше), дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше); • чем скорее, тем лучше – що швидше, то краще. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Т.Шевченко). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (А.Кониський). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (П.Куліш). Слу́хай ра́дше при́повідки! (І.Франко). Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (П.Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовчок). Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Б.Грінченко). Діється таке, — одвітує божий чоловік, важко здихнувши, — що бодай і не казати! (П.Куліш). Найкраще досягається ціною великого болю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью мусив іти до дівчинки — до тієї дивної дівчинки — до тієї сироти — і розпитувати її, чого це вона виявилася не хлопцем. Та він радше би в лев’яче лігво зайшов, але що було вдіяти? (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Бути крилатим зроду найкраще з усіх на світі благ (Аристофан). Жоден смертний не народжується на світ без вад; у кого вад менше, той і найкращий (Е.Ротердамський). Краще пізно, ніж ніколи (Пр.). 1. Як же мені стати найкращим, якщо вас все більше й більше? 2. Кинути пити краще за життя. 3. — Чому краще пити пиво, ніж горілку? — Бо печінка — одна, а нирки — дві. 4. Краще насолоджуватися манією величі, ніж страждати комплексом неповноцінності. 5. Одна голова — добре, а з тулубом — краще. 6. Добре, коли до тебе приходить успіх, та ще краще, коли і тебе застає. 7. Хай краще з тебе сміються, ніж над тобою плачуть. 8. Радіти треба сьогодні, бо завтра буде ще краще]. |
| Ненавидеть – нена́видіти кого́, що, не терпіти кого, що, (диал.) не зносити кого, що, (разг.) не виносити кого, що, (ещё) злість на ко́го ма́ти, ди́хати важки́м (лихи́м, злим) ду́хом, ди́хати чо́ртом, горі́ти на ко́го: • ненавидить всеми фибрами души – усією душею (з усієї душі, з цілої душі, до дна душі); усім єством (цілою істотою) ненавидіти; в ло́жці води́ втопи́в би; з’їв би живцем; усіма фібрами душі ненавидіти. [Намі́сник цей нена́видить тебе́ (Б.Грінченко). Ой він на дити́ну важки́м ду́хом ди́ше (Пісня). Її́ й за рі́дну не прийма́ють, чо́ртом ди́хають на не́ї (П.Мирний). — Не печи мені очей Уласом. Я його нанавиджу (І.Нечуй-Левицький). — Кажуть, треба любити чоловіка і більше нікого. А я ненавиджу його духу, не терплю його сліду; де він ступить, і слід його поганий. Сяду з ним їсти — шматок хліба не йде мені в рот, душить, як гарячий пісок! Сяде зо мною вечеряти — вечеря мені, як полинь, гірка (І.Нечуй-Левицький). Поет хруснув пальцями. Вона скрикнула: — Не робіть так, я сього не зношу! (Л.Українка). Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод… (О.Олесь). Ви-ж ба́чите, вона́ гори́ть на ме́не (АС). Сміливі лінії вулиці, досконала рівнобіжність їх, тяжкі перпендикуляри обабіч, велична похилість бруку, що спалахував іскрами під ударами копит, війнули на нього суворою, йому ще незнаною гармонією. Але він ненавидів місто (В.Підмогильний). З молодших сучасників найбільше ціную В. Голобородька. Потім — М. Вінграновського. І, звичайно, Л. Кисельова. Ненавиджу слово «поезія». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші (В.Стус). Отак, як зроду, потаємно, з тилу, Усіх міщан ощирені лаї Ненавидять в мені мою скажену силу, Ненавиджу я слабкості свої (Л.Костенко). — Гуляю на вольній волі — і нікому не хочу коритись, нікого не люблю ані ненавиджу, нікого не маню й не принаджую, ні з ким не жартую, ні до кого не примиляюсь (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він знав, що тутешні ненавидять його за гарний одяг і нову машину, міг зрозуміти, що вони мусять ненавидіти його, щоб не ненавидіти себе (Володимир Куч, перекл. Деніела Кіза). — Чоловік при смерті, зібравши останні сили, звертається до жінки: — Виконай моє останнє прохання. — Звичайно, Іване. — Я хочу, щоб через рік після моєї смерті ти вийшла заміж за Петра… — Так ти ж його ненавидиш?! — Ще й як ненавиджу… 2. Жінка — подрузі: — Ненавиджу друзів чоловіка. Люто. Усіх би їх, гадів, оженила]. |
| Оговорка –
1) (разъяснение) застере́ження, завва́ження, ува́га, за́значка; 2) (обмолвка) помилка на слові, обмовка, (умен.) обмовочка: • делать, сделать оговорку – робити, зробити застереження; застерігати, застерегти, застерегтися; • без оговорок – без слова, без застережень, беззастережно, (лосизм) без обмовок; • отделываться оговорочками – відбуватися відмовочками; сяк-так вимовлятися; • с оговоркой – із застереженням. [У нього була звичка розповідати їй усе, що він зробив за день: як заходив такий-то клієнт, як він підготував закладну для Паркса, як стоять справи з тим вікодавнім позовом «Фраєр проти Форсайта», що його спричинив дідів брат Ніколас, який, відзначаючися надмірною обачністю, обтяжив свій заповіт стількома застереженнями, що його майно й досі нікому не дісталося, і, певно, його заповіт до самого Страшного суду правитиме за невичерпне джерело прибутку для численних поколінь адвокатів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — У мене вчора в розмові з дружиною обмовочка вийшла — майже за Фройдом. Хотів сказати: «Зроби мені, люба, бутерброд із сиром», а замість цього сказав: «Гадюка, ти ж мені все життя зіпсувала»]. |
| Подберёзовик, подберезник – (гриб) підберезник (підберезовик), березник (березовик), бабка темна, козарик. [Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда (Є.Гуцало). На означення гриба Boletus scaber Bull, в сучасній українській літературній мові вживаються назви: підберезник, бабка, обабок, підберезовик. Усталеною, нормативною є назва підберезник, про що свідчать численні загальномовні та спеціальні словники, зокрема «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка, «Русско-украинский словарь», «Українсько-російський словник», «Російсько-український словник ботанічної термінології і номенклатури», «Словник-довідник з ботаніки», «Словник української мови» (в 11-ти томах), а також матеріали лексичної картотеки Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні. В деяких писемних джерелах зустрічаються морфологічні варіанти назви підберезник: підберезовик, підберезняк, підберезовець. Від основи слова береза в українській мові витворилось ще кілька назв цього гриба: березовик, березюк, березняк. Всі вони вказують на співжиття гриба з деревом березою. В українських діалектах на означення гриба підберезника засвідчені ще назви бабка темна, березовий гриб, сірий гриб, чорний гриб, чорниш, бабка рижа, грабовик, козарик, зайцевод, партизан, калічка, козар (Л.Симоненко)]. |
| Прелесть – (наваждение) мана́, (соблазн) споку́са; (обаяние, привлекательность) прина́да, прина́дність, прива́бливість, ва́ба, прива́ба, пова́ба, по́ваб, прива́бність, пова́бність, прина́дливість; (красота) краса́, ро́зкіш; (физическая) вро́да, (очарование) чарування, чари, чар: • Вы просто прелесть! (разг.) – Ви просто чудові (чудо)!; • женские прелести – (ирон.) жіночі принади; • какая прелесть!; что за прелесть! – яка́ краса́! яка́ ро́зкіш!, (о красивой женщине) що за краса́!, (шутл.) яка́ ця́ця!; • прелести жизни – принади (втіхи, красо́ти) життя; • пре́лесть новизны – прина́да (прина́дність) новини́, нові́тности (Крим.), пова́бність новини́ (Коц.); • просто пре́лесть! – чиста розкіш! [В обли́ччі в йо́го була́ яка́сь прина́да (АС). Прива́би світові́ обе́рнуться у дим (Ворон.). Квітки́ в не́ї — чи́ста ро́зкіш (АС). Хто вмира́є, — тих відміня́є ди́вна вро́да (М. Зеров). При врученні галичанин набирає урочистого вигляду, випинає груди з вишитою краваткою і півгодини розхвалює принади та переваги власного підношення. А вже вдома мало не до самого ранку побивається за втраченою річчю (Онуфрій Жменя)]. |
| Проявлять, проявить – 1) виявляти, виявити; проявляти, проявити; являти, явити, появля́ти, появи́ти, вика́зувати, ви́казати, пока́зувати, показа́ти що, дава́ти, да́ти озна́ку чого́; 2) (хим.) виявля́ти, ви́явити, проявляти, проявити: • проявлять бдительность – бути пильним (недріманним); • проявлять безрассудную отвагу – перти на рожен; • проявлять беспечность к чему – легковажити що; • проявлять заботу – дбати, піклуватися; • проявлять недальновидность – не бачити далі від свого носа; • проявлять нетерпение – нетерпеливитися; виказувати нетерпець; • проявлять неуважение – проявляти неповагу, (сильнее) зневажати; • проявлять, проявить интерес к чему – цікавитися, зацікавлюватися, зацікавитися; виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого бути цікавим до кого; • проявлять, проявить себя – виявляти, виявити (проявляти, проявити) себе; проявитися, виявитися; • проявлять, проявить чудо – проявля́ти, прояви́ти чу́до, явля́ти, яви́ти чу́до; • проявлять способности – мати хист; • проявлять чрезмерную поспешность – хапатися як попівна заміж. [Тут він вия́влював ро́зум прони́кливий (П.Куліш). Світання появило їм, яка лука зелена пуста й які гори округи безмовні (М.Вовчок). Лице його нічого не виказало: ні похвали, ні огуди (П.Мирний). Ще дитиною проявляв він надзвичайну цікавість, проворність і хитрість (І.Франко). Він стільки раз за се літо проявив делікатність до мене самої, що я б не хотіла навіть ненароком чимсь вразити його (Л.Українка). — Навіть тоді, коли хлопці підіймали бучу, Галя виявляла охоту взяти найближчу участь у ній (С.Васильченко). Мати ж — вона зітхала й журилася, та нікому не виявляла свої гризоти (Л.Мартович). Не смі́ємо ви́словити свої́х думо́к, появи́ти своє́ї журби́ (М.Леонтович). Оту́т уже́ Хомі́ було́ на чо́му показа́ти сво́ю си́лу (М.Загірня). Прояви́в Бог сла́вне чу́до для всього́ наро́да (І.Франко). Діти нетерпеливилися чекаючи на свій виступ (Б.Антоняк, перекл. О.Токарчук). — А знаєш, Санчо, як послужить нам фортуна,— сказав Дон Кіхот,— то все буде так, як ти мовив. Забудь же те, що сталось — ти, яко чоловік розумний, повинен знати, що не в нашій волі буває стримати перший порив. Та й сам надалі будь обачен і не дуже розпускай язика, як зо мною говориш, бо скільки я не читав рицарських романів (а прочитав я їх безліченну безліч), ніде джура так із своїм паном не розпатякував, як оце ти, і ми тут винні обопільно: ти виявляєш до мене не досить пошани, а я не досить од тебе її вимагаю (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Та хоч в однострої він був, хоч у цивільному вбранні, все в ньому виказувало чоловіка, що збув своє життя серед жінок (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Людина, що залишає гроші своїм спадкоємцям, не проявляє ніякого милосердя: у нього просто немає іншого виходу (Вільям Ґладстон)]. |
| Разъярённый – розлюто́ваний, розлю́чений, роз’ярі́лий, роз’я́рений, розсатані́лий. [Розсатанілі, з скаженим жахом на обличчі, злиденні останки кинулись у рів, а звідтіля поп’ялись на вали… І вони, сп’янілі від помсти, таки дістали б мети, і не одна б козача душа попрощалася з білим тілом, коли б не пошклила валів ожеледиця: забісованці кидались на окопища і склизили шкереберть у рів, збиваючи з ніг товаришів (М.Старицький). Коли розлючена Параскіца наскочила з розгону на тин і озирнулася, на щастя, не було вже жодного напасника (М.Коцюбинський). Третій відділ монгольський, висланий Тугаром горою навперейми, швидко десь заховався і щез, незавважений роз’яреними в своїй погоні молодцями (І.Франко). Коли ж прийшов розлютований лановий, Кость лежав уже, як жар, гарячий весь і тихий. Куховарка Тетяна, стара ряба дівка, кричала на всю кухню, що вона краще під шум піде, ніж має пропадати від «халєри», від «паршивого байстрюка» (В.Винниченко). В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі: як якась оса, надзвичайно зла і розлютована до краю (С.Васильченко). Було тій Анні, може, десять рочків, Її привів розлючений сусід. Багряне листя, кілька тих листочків, останнє листя із кленових віт було на стіл покладене, як доказ, і шаруділо тихо на сукні. Осіннє сонце, яблуко-недоквас, стояло в голих кленах у вікні (Л.Костенко). Коли сміливець врізає поли й тікає від небезпеки, значить викинулася зрада, а мужам обачним треба шануватися, поки не трапилось ліпшої нагоди. Саме цю істину й довів своїм прикладом Дон Кіхот. Давши хлопам повну волю казитися, а розсатанілому загонові почати ворожі дії, він узяв ноги на плечі, забувши і про Санча, і про його сутугу, і не зупинявся, поки не відчув себе в безпеці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Мовив він так, і берлом їх став розганять. Всі розбіглись Від роз’ярілого старця (Б.Тен, перекл. Гомера). Третя година ночі. Розлютований чоловік стукає в стіну сусідові: – Якщо ти, сволото, зараз же не перестанеш грати на своєму довбаному тромбоні, я збожеволію! — Боюся, ти спізнився. Я вже три години не граю]. |
| Русопёт, русопят, русопята, прост., презр. – (русский с грубо выраженными шовинистическими взглядами, квасной патриот) русотя́п, русопе́т, завзя́тий каца́п. [Спеціяльно для русотяпів. Кілька популярних лекцій з українознавства спеціяльно для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться і не цікавитимуться… Що таке Україна? Україною зветься «искони русская земля. — Малая Русь, где все обильем дышет»… Розляглася вона на просторах Харківської, Полтавської, Чернігівської губерень, Новоросії і Юго-Западного краю. Це Велика Україна. Крім того, до України ще належать: Червона Русь, потім Прикарпатська Русь, Угорська Русь і взагалі всіляка така Під’яремна Русь. От, значить, Мала Русь плюс Червона Русь плюс Угорська Русь плюс Прикарпатська Русь плюс Під’яремна Русь рівняється Україні. Є ще на світі Біла Русь, Фінляндська Русь, Литовська Русь, Кавказька Русь, Туркестанська Русь, Сибірська Русь, але ці до України не належать. Столиця України — Київ. Виконує обов’язки «Матері городов руських». Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.Утік своєчасно, наплодивши силу всіляких городенят. Дядько руських городів — Чернігів, вітчизна св. Федоська Углицького, що його дуб і досі допомагав від зубного болю. Вживають того дуба так: одкусюють од дуба обапола хворим зубом і їдять того обапола до цурки. Кумувала в Києві Біла Церква, а бабувала Полтава. Житомир на христини книші пік, а Вінниця самогон гнала. Головна річка на Україні — Дніпро, що зветься ще «Руской славы колыбель ». Населення на Вкраіні — малоросійські хохли. Звуть їх солопіями. Вони всі в широких штанях. Балакають мужицькою мовою і співають малоросійських пісень з гопаком. Мужицька мова тепер державна, і всі її повинні знати. Вона дуже подібна до російської. По-російському — трест і по-українському — трест. Синдикат — і по-російському і по-українському — синдикат. Тантьєма — так само і по-російському і по-українському. Так що ризниці майже нема ніякої, і вивчитися тої мови для тих, кому я оце присвячую своє українознавство, — не тяжко. От тільки слово процент по-українському не процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький. А там біржа, золото, червінці, банкноти, стерлінги, долари, це однаково і по-російському і по-українському. Отже, не бійтесь українізації (О.Вишня)]. |
| Смотреть – 1) дивитися, глядіти, придивлятися, зосереджувати увагу, спостерігати; 2) розцінювати (розглядати) що, вважати; 3) (присматривать за кем) гляді́ти, догляда́ти, пильнува́ти: • вдоволь насмотреться – напасти очі, удосталь надивитися; • косо смотреть – кривим оком поглядати; • он смотрит на это как на нарушение закона – він вважає це порушенням (за порушення) закону, він дивиться на це як на порушення закону; • на это нечего смотреть – на це нема чого вважати; • не смотря в сторону – не дивлячись вбік; • не смотря на… – не дивлячись на…; • сердито смотреть на кого, на что – сердито дивитися на кого, на що; (фиг.) бісом дивитися на кого, на що; дивитися, як чорт на попа; • смотреть букой – вовком дивиться; • смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності; • смотреть на кого-что как на что – вважати кого-що ким-чим (яким, за кого-що, за якого); дивитися на кого-що як на що; • смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що; • смотреть оторопело – оторопіло (виторопнем) дивитися; • смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено; • смотреть резко – прикро дивитись, поглядати; • смотри – гляди-но; • смотрите-ка – диви пак; дивись лишень; • смотрит, как на диковинку – дивиться, як на чудасію; дивиться, як на білу ворону; • смотря где, когда, кого, кому – як де, як коли, як кого, як кому; • смотря какой человек – як яка людина; як до людини; (про чоловіка ще) як який чоловік; як до чоловіка; • смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на; • смотря по обстоятельствам – як до обставин; вважаючи (зважаючи) на обставини; залежно від обставин, з огляду на обставини; • смотря по чему – залежно від чого, зважаючи на що, з огляду на що; • того и смотри – так і сподівайся (так і жди); так і стережися; залежно від обставин. [Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Можновладці, певна річ, узяли очі в руки й посилили охорону (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Стола поставили тут же надворі, коло воріт, і господар приніс Дон Кіхотові порцію тріски; риба була зле вимочена і ще гірше зготована, а хліб до неї чорніший і цвіліший за рицареву збрую. Ото була сміхота дивитись, як він вечеряє! На голові йому шолом, забороло підняте, а до рота сам рукою не дістане - мусив хтось інший їжу в рота класти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Якщо дивишся на світ прищурившись, легше приховати сльози (С.Є.Лєц)]. |
| Сопровождаемый – супрово́джуваний. [Супроводжуваний кавалерійським ескортом та напружено-цікавими поглядами незліченних мешканців Станиславова, що вишикувались обабіч вулиці Романовського, чи то пак Romanowskigasse, спадкоємець австро-дунайського трону з дружиною й кількома віце-спадкоємцями на задньому сидінні особистого, скажімо, „лорен-дітріха" відбував у напрямку залізничного двірця, звідки вечірнім експресом повинен був рушити на Чернівці (Ю.Андрухович). Під вітальні оплески Бродський підводився й довго, раз у раз спиняючись потиснути руку знайомим, пробирався через залу, весь час стенаючи плечима із блазнювато-веселим осміхом невчасно викликаного до дошки шибеника («не знаю, чого ви од мене хочете, але якщо вже так дуже хочете, то ось я»), потім так само по-президентському ручкався, вже на сцені, з усіма по черзі «панелістами», і щойно тоді перебитий (і на диво спокійний!) Мілош повертався до слова — супроводжуваний надалі глухим бубонінням Джо, котрий з місця запустився в дружню балачку з сусідом О.Забужко)]. |
| Тормозок –
1) (рус., разг.) тормозок ;
2) (техн.) гальмо. [Подаруємо на пам’ять колгоспові свій заступ, тормозки, ще й облігації і трудодні — на пам’ять, і ще на пам’ять — трирічні борги, і хай добавлять чи нехай відбавлять — не буде тут моєї і ноги (В.Стус). …згадав шахту: з покинутого забою витягували транспортер, задушне повітря сіріло крутою пилюкою, бригадники по одному рачкували вниз і вниз, обмотували зашморгом зламки, сигналили коногонкою і, пийнувши з фляги води, поправивши на поясі саморятувальника, плазували на ліктях під гору, ближче до вентиляції; здавалось, що сил бракує дождати свіжого вдиху, мить, хвилина і мозок спалахує спиртовим полум’ям, випалює з крові запах копченого сала, помідорів, часничини в тормозку під арочним кріпленням, сирий дух обаполів у вагонетці, бузковінь інею на стволі, коли кліть виривається на поверхню і протяг шарпає робу на грудях (Є.Пашковський)]. |
| Хохол –
1) чуб, чупри́на, чупер, (диал.) чубайка, чемер, чівка, хобот; (на бритой голове) оселедець; 2) (с разными оттенками) хохол: • надрать хохол – нам’яти ирху. [Бояри вмиг скомпоновали, На аркуш маніхвест, кругом, По всіх повітах розіслали, Щоб військо йшло під коругов; Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли, А ус в півлокоть би тирчав; Щоб сала і пшона набрали, Щоб сухарів понапікали, Щоб ложку, казанок всяк мав (І.Котляревський). Як тільки пан із паном за- змагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать (Є.Гребінка). Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку — човни стали. «Нехай ворог гине! Не в Синопу, отамани, Панове-молодці, А у Царград, до султана Поїдемо в гості!» (Т.Шевченко). Взяв він його добре за чемер (Сл. Гр.). А кулик чайку Взяв за чубайку. Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» (Н.п.). На що тому жінка молода у кого й стара за чуприну водить! (Номис). — А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу! — Ну, то й вези його з Богом! — глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти (П.Мирний). Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (І.Нечуй-Левицький). Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей, як вони., дуже міцно почнуть дерти один одного за чуби та нароблять галасу (М.Коцюбинський). Тюхтій-хохол, що, хоч дурний, та хитрий, Макітру хилить виключно по вітру, Міркує шлунком і хропе гуртом (Є.Маланюк). Населення на Вкраїні — малоросійські хохли (Остап Вишня). Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?.. (В.Баранов). «А братія мовчить собі витріщивши очі. Може так і треба?». Так і треба, бо не встигли нас побити, як біжимо вибачатися за те, що пручалися, коли нас били у нашій же хаті. Бо ми травоїдні хохли, безсловесне тягло в закривавлених імперських возах сусідів — росіян, поляків. Так було, так є, але так не повинно бути (Леонід Залізняк). Очі затуляє довгий чуб — гламурний оселедець на пів щоки. Криві худорляві ноги підкреслюють тісні претісні штани. А між них, тих кривульок модніх — ширінка до колін висить. І плутаються люди, чи воно жінка, чи чоловік (П.Кукуй). — Мати мала певні літературні нахили, добре відчувала на смак російську мову – і українську вивчила. Вона була партійним працівником, перекладала протоколи для ЦК українською мовою. Єдина в осередку, хто міг це робити! З нею працювало двадцятеро хохлів, які не знали своєї мови (В.Брюґґен). Депутат, прізвище якого все одно забудеться Вічністю, вніс черговий метушливий проект щодо заборони в публічній сфері слів «жид», «хахол» і «москаль». Не зовсім зрозуміло при цьому, як бути з «маланцем», «малоросом» і «кацапом». До того ж можна було розширити список «ляхом», «бульбашем», «чурбаном», «хачиком», а також «німчурою», «жабоїдом», «макаронником», «піндосом» та іншими красивими назвами (Ю.Андрухович). — Ну, гаразд, хохол, — через зціплені зуби мовив наш командир. — Але якщо ти будеш нас затримувати, я тебе пристрілю. — Ти ще раз назвеш мене хохлом, я тебе сам пристрілю, — відповів я (В.Слапчук). — Обабіч дороги — старі дупляві верби порохняві. Прислухаюся — так і є: з одної, найгрубішої, і чути ту музику. Підкрався, звівся навшпиньки, зазирнув у дупло — сидить. Мале, як пів вашого Цилька, пане Годюр, в руках скрипочка, на голові зелений капелюшок. З павуном. У мене чупер на голові встав, і аж не смап’ятався, коли був удома. Щастя, що в хаті була свячена вода (В.Кожелянко). Я теж лінивий хохол… (А.Чехов)]. |
| Щепетильный – (о человеке; с кем, по отношению к чему) педантичний, перебільшено (надмірно) точний, скрупульозний, (требовательный) вимогливий; (требующий осторожного, тактичного отношения) делікатний, дражливий, обачний, обережний; (мелочный, уст.) дріб’язковий; (уст., галантерейный) галантерейний, (парфюмерный, ещё) парфумерний; (изысканный, модный в одежде, уст.) ошатний, чепурний, вишуканий: • щепетильное отношение – скрупульозне ставлення, (острожное) обачне (обережне) ставлення; • щепетильные товары, уст. – галантерейні (парфумерні) товари; • щепетильный в денежных делах – педантичний (скрупульозний) у грошових справах; • щепетильный вопрос – делікатне (дражливе) питання; • щепетильный человек – педантична (вимоглива) людина; делікатна (дітклива, вразлива) людина; (мелочн.) дріб’язкова людина. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| БАНКРО́ТИТЬСЯ; ОБАНКРО́ТИТЬСЯ ще збанкруті́ти, зве́стися ніна́що, образ. зійти́ на пси, запозич. ви́летіти в трубу́; обанкро́тившийся збанкруті́лий. |
| ОБА́БИТЬ док. зжіно́чити = зроби́ти жіно́чним. |
| ОБАГРЯ́ТЬ ще ба́грити; обагрять кро́вью ще залива́ти кро́в’ю; обагря́ющий (кро́вью) що крива́вить тощо, ра́ди́й закрива́вити, стил. перероб. закрива́вивши; обагря́ющий ру́ки в крови́ зви́клий крива́вити ру́ки; обагря́ющийся/обагря́емый закрива́влюваний, крива́влений; обагря́емый ба́грений; |
| ОБАГРИ́ТЬ, обагрить ру́ки кро́вью кого ма́ти чию кров на рука́х; обагри́вший руки в крови́ з рука́ми у крові́, ОКРЕМА УВАГА |
| ОБАЛДЕВА́ТЬ стил. відповідн. барані́ти, обе́взнювати, спада́ти з ро́зуму; обалдева́ющий що /мн. хто/ дурі́є тощо, напівочмані́лий; ОБАЛДЕ́ТЬ ще обарані́ти, загуби́ти го́лову, знетя́митися; обалде́вший збарані́лий, очмані́лий, очумані́лий, отетері́лий, здурілий, знетя́млений. |
| ОБАЛДЕ́НИЕ ще барані́ння, збарані́ння, обара́нення. |
| ОБАСУРМА́НИВАТЬ укр. басурма́нити; ОБАСУРМА́НИВАТЬСЯ коротк. басурма́ні́ти; обасурманивающий що басурма́нить тощо, ра́ди́й /гото́вий/ побасурма́нити; обасурманивающийся/обасурманиваемый басурма́нений; ОБАСУРМА́НИТЬСЯ збасурма́ні́ти; обасурманивший, обасурманившийся О.У; обасурманившийся збасурмані́лий. |
| ОБАЯ́НИЕ запозич. шарм, хари́зма, оказ. душе́вний чар, душе́вна гра́ція, фраз. чарува́ння. |
| ОБАЯ́ТЕЛЬНЫЙ ще спо́внений ша́рму, харизмати́чний, реконстр. ома́рливий, образ. хоч до ра́ни приклада́й кого, ім. душа́-чолові́к. |
| ОБАЯ́ТЬ РІДКО ома́нювати, реконстр. ома́рювати. |
| БАЛДЕ́ТЬ, див. ОБАЛДЕВАТЬ. |
| ВСЕОХВА́ТЫВАЮЩИЙ всеобійму́щий, оказ. ося́жний, поет. обабере́гий, (огляд) поголо́вний, оказ. всеоб’ємний, (вигляд) панора́мний. |
| ГЛЯДЕ́ТЬ ще позира́ти; глядеть во все глаза́ /глядеть в о́ба глаза/ сте́жити в чоти́ри о́ка, не спуска́ти з о́ка; того́ и гляди́ 1. ото́ й гляди́, ще й спра́вді, 2. от-о́т; не гля́дя нао́сліп, про́сто з мо́сту; ни на что не глядя укр. бе́збач, пан чи пропа́в, на одча́й душі́; на́ ночь глядя про́ти но́чі; куда́ глаза́ глядя́т (їхати) гала́світа, гала́й-світа, куди́ о́чі сві́тять; глядя́щий що ди́виться тощо, зади́влений, наці́лений очи́ма, уп’я́вши о́чі, гляда́ч, глядько́, /за ким/ догля́да́ч /наглядач/, прикм. нагляда́льний, наглядо́вий; глядящий в о́ба /глядящий во все глаза́/ стил. перероб. сте́жачи в чоти́ри о́ка; глядящий вперёд наці́лений (очи́ма) впере́д; глядящий на что чьими глаза́ми зади́влений на що чиїми чи́ма; глядящий неви́дящим взгля́дом з невидю́щим по́глядом; глядящий по верха́м верхогля́д, роззя́ва; глядящий пря́мо в глаза́ /глядящий сме́ло в глаза́/ наці́лений очи́ма про́сто /тве́рдо/ в о́чі; глядящийся = смотрящийся; |
| ИМЕ́ТЬ, иметь больши́е позна́ния в чём до́бре зна́тися на чому; иметь большо́й вес /иметь большу́ю ва́жность/ бага́то ва́жити; иметь в виду́ ма́ти на о́ці /на прикме́ті, на меті́/; иметь в виду́ что ще ці́лити куди; иметь в ежедне́вном рацио́не (певні харчі) ма́ти на щоде́нь; иметь ви́ды на ва́жити на; иметь в карма́не кого трима́ти у жме́ні; иметь власть ма́ти пра́во /си́лу/; иметь в своём акти́ве ма́ти за плечи́ма; иметь в своём распоряже́нии ма́ти під (своє́ю) руко́ю, галиц. ма́ти до диспози́ції; иметь де́ло ма́ти до ді́ла; иметь жи́зненный о́пыт образ. перейти́ бага́то сві́ту; иметь запусте́лый вид світи́ти пу́сткою; иметь значе́ние (иметь реша́ющее значе́ние) ще ма́ти си́лу, ва́жити (над усе); иметь ме́сто (про дощі) перепада́ти; иметь на иждиве́нии утри́мувати; иметь на приме́те ма́ти на о́ці; иметь обыкнове́ние взя́ти мо́ду, практикува́ти; иметь основа́ние ма́ти підста́ву; иметь отноше́ние к стосува́тися до; иметь подхо́д к кому умі́ти підійти́ /зна́ти ключ, зна́ти з яко́го кінця́ зайти́/ до кого; иметь поползнове́ние ще роби́ти за́біги, щоб; иметь превосхо́дство над кем стоя́ти на го́лову ви́ще від кого; иметь представле́ние обо всём наба́читися всьо́го́; иметь пристра́стие к чему полюбля́ти /бу́ти залю́бленим у/ що; иметь свобо́ду де́йствий ма́ти ві́льну ру́ку; иметь се́рдце на кого се́рдитися /ма́ти жаль/ на; иметь скло́нность к чему полюбля́ти що; иметь смысл ма́ти сенс /ра́цію/; иметь со́весть ще ма́ти ду́шу; иметь соприкоснове́ние с чем торка́тися чого, (з ким) ма́ти ді́ло з; иметь спосо́бности кого [н. певца́] вда́тися ким [н. співако́м]; иметь сре́дства к существова́нию ма́ти шмато́к хлі́ба; иметь терпе́ние ма́ти терпе́ць; иметь те́сные конта́кты ритмомелод. ма́ти найтісні́ші конта́кти; иметь хождение бу́ти в /не вилуча́тися з/ о́бігу; не иметь возмо́жности яви́ться галиц. бу́ти перешко́дженим; не иметь жи́зненного о́пыта не ню́хати по́роху; не иметь значе́ния образ. не ма́ти ваги́, ма́ло ва́жити, ж. то нічо́го, що [не имело значения, что о́ба служи́ли то нічого, що оби́два служи́ли]; не иметь мале́йшего жела́ния не хті́ти ані-ні́; не иметь мале́йшего поня́тия о чём ні сном ні ду́хом не зна́ти про, фаміл. не ню́хати чого, галиц. не ма́ти зеле́ного поня́ття; не иметь представле́ния (не иметь никако́го представле́ния) фаміл. тя́мити, як свиня́ в апте́ці; не иметь ничего́ о́бщего с чем бли́зько не ночува́ти бі́ля чого; не иметь пото́мства образ. рости́ в сто́вбур; не иметь представле́ния о войне́ не ню́хати по́роху; не иметь свобо́дной мину́ты не ма́ти ні дня ні но́чі, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; име́ет ме́сто /име́ло ме́сто/ что галиц. прихо́дить /прийшло́/ до чого [имеет место кри́зис прийшло до кри́зи]; не име́й ста рубле́й, а име́й сто друзе́й не май ста рублі́в, а май сто браті́в; име́й в виду́! (име́йте в виду́!) зваж!, зва́жте!; име́ющий що /мн. хто/ ма́є, ім. посіда́ч /вла́сник/ чого, прикм. бага́тий на що, /про тягар/ обтя́жений чим, образ. з чим [имеющий большо́е бу́дущее з вели́ким майбу́тнім], з чим на рука́х [имеющий капита́л з капіта́лом на руках], з чим на ши́ї [имеющий долги́ з борга́ми на шиї], з чим на утри́манні [имеющий семью́ з сім’є́ю на утриманні], стил. перероб. ма́ючи; имеющий больши́е позна́ния в чем ерудо́ваний у якій га́лузі, до́бре підку́тий на чому; имеющий большо́е значе́ние преважли́вий, ду́же важли́вий; имеющий в виду́ стил. перероб. ма́ючи на ува́зі; имеющий в своём акти́ве что з чим за плечи́ма; имеющий в своём распоряже́нии что ма́вши під руко́ю; имеющий вес вагови́тий, ваго́мий, з ваго́ю; имеющий власть над кем волода́р /влади́ка/ кого; имеющий возмо́жность спромо́жний, стил. перероб. ма́ючи змо́гу; имеющий го́лову на плеча́х з голово́ю на в’я́зах; имеющий де́ло с чем за́йня́тий чим; имеющий де́ло с кем пов’я́заний з; имеющий жа́лкий вид як у во́ду опу́щений; имеющий жела́ние гото́вий, охо́чий; имеющий зада́ние стил. перероб. ма́ючи завдання́; имеющий зако́нную си́лу правоси́льний; имеющий значе́ние із зна́ченням, важли́вий (для); имеющий зуб на кого стил. перероб. ма́ючи зуб на; имеющий каса́тельство приче́тний; имеющий ме́сто ная́вний, зафіксо́ваний; имеющий мно́го о́бщего с з ку́пою спі́льних рис із; имеющий наме́рение /имеющий поползнове́ние/ = намеревающийся; имеющий обыкнове́ние призвича́єний; имеющий основа́ние (имеющий по́лное основа́ние) з по́вним пра́вом; имеющий отли́чие відмі́нний, (про відзнаки) нагоро́джений; имеющий отноше́ние к приче́тний до; имеющий перспекти́вы перспекти́вний; имеющий подхо́д зда́тний підійти́; имеющий пра́во з пра́вом, галиц. упра́внений; имеющий превосхо́дство над що ма́є перева́гу над; имеющий представле́ние о до́бре знайо́мий з, наслу́ханий про; имеющий преиму́щество (имеющий то преиму́щество) з (тіє́ю перева́гою; имеющий примене́ние застосо́вуваний; имеющий ру́ку стил. перероб. ма́ючи ру́ку; имеющий сбыт (крам) ходови́й; имеющий свобо́ду де́йствий ві́льний у свої́х ді́ях; имеющий своё объясне́ние в чем поя́снюваний чим; имеющий си́лу ді́йсний, чи́нний; имеющий сла́бое зре́ние підслі́пуватий, підслі́пий, имеющий соприкоснове́ние = соприкасающийся; имеющий соприкосновение с зму́шений ма́ти ді́ло /за́йня́тий/ з; имеющий спрос (крам) ходови́й; имеющий сре́дства к существова́нию забезпе́чений шматко́м хлі́ба; имеющий схо́дство поді́бний, схо́жий; имеющий тенде́нцию к з по́тягом до; имеющий те́сные конта́кты з найтісні́шими конта́ктами; имеющий у́ши, да слы́шит хто ма́є ву́ха, хай слу́ха; имеющий це́лью з мето́ю; имеющий фо́рму у фо́рмі, фо́рмою; имеющий хожде́ние тепе́р ув о́бігу; имеющий це́нность ці́нний, кошто́вний; не имеющий де́нег /тала́нта, вку́са, цены́ тощо/, безгрошови́й /безда́рний, без смаку́, безці́нний тощо/; не имеющий ничего́ о́бщего як не́бо і земля́; не имеющий представле́ния без жо́дного уя́влення; ничего́ не имеющий против зго́дний; не́что, не имеющее це́нности поло́ва; ЗАИМЕ́ТЬ діял. запопа́сти. |
| НЕПОНИМА́ЮЩЕ безду́мно, безтя́мний, без розумі́ння, (глядіти тощо) непорозумі́ло, баранкува́то, по-бара́нячи, обарані́ло, барано́м, спантели́чено, образ. як теля́ на соро́ку, стил. перероб. не розумі́ючи. |
| ОГЛУПЛЯ́ТЬ оступа́чувати, обара́нювати, обезглу́жджувати, знетя́млювати; |
| ОГЛУПЛЯ́ТЬСЯ тумані́ти, барані́ти, тупі́ти; оглупля́ющий що /мн. хто/ оступа́чує тощо, ста́вши оступа́чувати, зда́тний оступа́чити, обара́нювач, прикм. оступа́чливий, заду́рливий, оступа́чувальний, обара́нювальний, знетя́млювальний, обезглу́жджувальний; оглупля́ющийся/оглупля́емый оступа́чуваний, обара́нюваний, знетя́млюваний, обезглу́жджуваний, ро́блений ду́рнем, чимра́з тупі́ший /дурні́ший/; |
| ОКРОВА́ВЛИВАТЬ, окровавливающий = обагряющий /кровью/; окровавливаемый = обагряемый /кровью/. |
| ПРЕДУСМОТРИ́ТЕЛЬНЫЙ укр. оба́чний. |
| РАЗБО́РЧИВЫЙ (почерк) ще читки́й, (у засобах) розва́жливий, скрупульо́зний, обере́жний, оба́чний, з о́глядом на за́дні коле́са; разборчивый в сре́дствах вимо́гливий до за́собів; быть разборчивым в вы́боре чего перебира́ти чим. |
| СМОТРЕ́ТЬ уроч. зрі́ти, (мати думку) задивля́тися [как Вы смотрите на як Ви задивля́єтеся на], фраз. ба́чити [смотре́л? ба́чив?], (уперто /у що/) вту́плюватися; смотреть бессты́жими глаза́ми позича́ти оче́й у Сірка́; смотреть блужда́ющим взгля́дом води́ти /зи́ркати, ни́шпорити, перебіга́ти/ очи́ма; смотреть бу́кой диви́тися ба́сом /во́вком/; смотреть в зу́бы кому церемо́нитися з ким, потура́ти кому; смотри в о́ба диви́тися обома́; смотреть во́лком во́вком ди́хати; смотреть восхищённо диви́тися із зірка́ми в оча́х; смотреть в суть диви́тися в ко́рінь; смотреть за поря́дком гляді́ти ладу́; смотреть по сторона́м розгляда́тися на всі бо́ки; смотреть свысока́ диви́тися че́рез ве́рхню гу́бу; смотреть с за́вистью за́здрим о́ком погляда́ти, диви́тися за́здрими очи́ма, фраз. ковта́ти сли́ну; бо́льно смотреть се́рце боли́ть диви́тися; ко́со смотреть криви́м о́ком погляда́ти, фаміл. дави́ти косяка́, подава́ти косяки́; не смотреть за собо́й бу́ти неоха́йним ко́ло се́бе; смо́тришь вставн. диви́ся [и, смо́тришь, уже́ несу́т і, диви́ся, вже несу́ть]; смотри́! ще гляди́ но!; куда́ твои́ глаза́ смотре́ли? де твої́ о́чі були́?; смотри́ лу́чше! роззу́й о́чі!; смотря́щий 1. що /мн. хто/ ди́виться тощо, зади́влений, наці́лений очи́ма, зви́клий диви́тися, гляда́ч, стил. перероб. спрямува́вши по́гляд, складн. -о́кий [смотрящий с не́жностью ніжноо́кий], образ. в оча́х [смотрящий с укори́зной з до́кором в оча́х], 2. (за чим) що догляда́є що, покли́каний догляда́ти, догля́да́ч, нагля́да́ч, 3. що огляда́є, за́йня́тий о́глядом, огля́да́ч, 4. (куди /про вікно/) що вихо́дить, (про жерло) пове́рнутий, фраз. з ви́глядом на [смотрящий на реку́ з ви́глядом на рі́чку]; смотрящий в ко́рень зади́влений у ко́рінь; смотрящий в моги́лу вже на Бо́жій доро́зі, земле́ю па́хне від кого; смотрящий в о́ба сторожки́й, пи́льний; смотрящий во все глаза́ сте́жачи в чоти́ри о́ка; смотрящий во́лком з во́вчим по́глядом; смотрящий глаза́ми кого на что схи́льний /зму́шений/ диви́тися чиїми очи́ма на що; смотрящий други́ми глазами наста́влений диви́тися по-і́ншому; смотрящий за собо́й оха́йний ко́ло се́бе; смотрящий медве́дем з вовкува́тим по́глядом; смотрящий невооружённым гла́зом стил. перероб. розгляда́ючи го́лим о́ком; смотрящий по сторона́м 1. зади́влений на всі бо́ки, 2. роззя́ва; смотрящий пра́вде в глаза́ зда́тний гля́нути пра́вді в о́чі; смотрящий свысока́ із зве́рхнім /згі́рдним/ по́глядом; смотрящий сентябрём похму́рий, як ніч; смотрящий с за́вистью заздроо́кий, за́здрий; смотрящий сквозь па́льцы недба́лий, недба́ха; смотрящий сме́рти в глаза́ зви́клий ходи́ти ко́ло сме́рти; смотрящий с наде́ждой з наді́єю в оча́х; смотрящий с недове́рчивостью з недові́рою в оча́х; смотрящий со свое́й колоко́льни зви́клий мі́ряти на свою́ мі́рку /копи́л/; смотрящий с умиле́нием розчу́лено зади́влений; смотрящий тре́звыми глаза́ми з твере́зим по́глядом; вперёд смотрящий зади́влений впере́д; ко́со смотрящий із ско́шеним по́глядом, кривоо́кий, стил. перероб. скоси́вши о́чі; пор. глядящий; ПОСМОТРЕ́ТЬ, ко́со посмотреть гля́нути криви́м о́ком; лю́бо посмотреть! фраз. Ви б ба́чили!, ти б ба́чив! [конь – лю́бо посмотреть! кінь – ти б ба́чив!]; (а там) посмотрим (а там) ви́дно бу́де; |
| СОЛОВЕ́ТЬ; ОСОЛОВЕ́ТЬ ще обарані́ти; солове́ющий р щора́з обарані́ліший, напівобарані́лий, ма́йже обарані́ти; осолове́вший обаранілий, побаранілий, ОКРЕМА УВАГА |
| СТО́РОНЫ, с обе́их сторо́н ще обі́руч; со всех сторо́н ще і зві́дти і зві́дси, зусі́біч, зусе́біч (міркувати) на всі лади́; по сторона́м (де) по бока́х, (куди) на бо́ки /сто́рони/; по обе́им сторона́м ще оба́боки, поо́біч; в ра́зные сто́роны врізно́біч; на все четы́ре сто́роны на сто вітрі́в; во все сто́роны навсі́біч, образ. по всіх усю́дах, по о́бе сто́роны наобі́руч. |
| ЩЕПЕТИ́ЛЬНЫЙ (педант) доскі́пливий, (у грі) оба́чний, обере́жний, з о́глядом на за́дні коле́са. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Оба, обе – оби́два, оби́дві, обо́є (род. падеж для всех родов: обо́х, обидво́х). |
| Обабить –
1) зба́бити, -блю, -биш; 2) (иронически: оженить) одружи́ти, -жу́, -жиш; -ться – 1) зба́бі́ти; 2) одружи́тися, ожени́тися. |
| Обагрение – закрива́влення, -ння. |
| Обагрять, обагрить –
1) червони́ти, почервони́ти, -ню́, -ниш; 2) (кровью) крива́вити, скрива́вити; -ться – 1) червони́тися; 2) крива́витися. |
| Обалделый – здурі́лий, сторопі́лий, очмані́лий. |
| Обалдеть – одурі́ти, -рі́ю, -рі́єш, стеря́тися, -ря́юся, -ря́єшся, сторопі́ти, -пі́ю, -пі́єш. |
| Обанкрутеть – збанкрутува́ти. |
| Обанкрутиться – збанкрутува́ти, -ту́ю, -ту́єш, збанкру́титися, -ру́чуся, -ру́тишся. |
| Обанкручивать, обанкрутить – збанкру́чувати, -чую, -чуєш, збанкру́тити, -ру́чу, -ру́тиш. |
| Обаяние – зачаро́вання, -ння. |
| Обаятельный – чарівни́й, -а́, -е́; чарівли́вий; -но – чарі́вно, чарівли́во. |
| Бережный – бережки́й, -а́, -е́, оба́чний, -а, -е. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)